Кір, краснуха, скарлатина, вітряна віспа, епідемічний паротит

Кір, краснуха, скарлатина, вітряна віспа, епідемічний nпаротит.

Кір

ШИФР  МКХ – 10 – В- 05

 

Кір – вірусна інфекція, що nпередається повітряно-краплинним шляхом, характеризується циклічним перебігом, nсиндромами інтоксикації, катарального запалення дихальних шляхів, кон’юнктив та nекзантеми.

Етіологія          Крупний міксовірус

 

Епідеміологія  – Джерело – хворий

                          – Шлях nпередачі – повітряно-краплинний

                          – nСприйнятливість – загальна, індекс сприйнятливості 98 % з 6-8 місяців

Патогенез        

1.     Вхідні ворота – слизові nоболонки верхніх дихальних шляхів (фіксація вірусу), потрапляє в регіонарні nлімфовузли.

2.     Вірусемія (перша хвиля).

3.     Потрапляє в органи nретикулоендотеліальної системи, реплікується.

4.     Друга хвиля вірусемії:

·      nвтягнення ЦНС, слизових трахеї, бронхів, кишківника

·      nзапалення, деструкція, звільнення вірусу

·      nвторинний імунодефіцит, нашарування бактеріальної флори

·      nформування ускладнень

 

Діагностичні критерії

 

Інкубаційний період 9-17 днів; 21 день у nтих, хто отримав гамаглобулін, препарати крові, імунодепресанти у періодм після nконтакту.

Катаральний nперіод

 

1.     Триває 3-4 дні.

2.     Катар верхніх дихальних nшляхів, що наростає.

3.     Субфебрилітет, nінтоксикаційний синдром.

4.     Поява кон’юнктивіту, nсвітлобоязні на 2-3 добу.

5.     Поява енантами, плям nФілатова-Копліка за 1-2 дня до періоду висипань.

Період висипань

 

1.     З’являється на 4-5 добу, nтриває 3-4 дні.

2.     Посилюються катаральні nявища (ларингіт, риніт, кон’юнктивіт).

3.     Підйом температури, nінтоксикаційний синдром максимально виражений

4.     Висипка nплямисто-папульозна, насичено-червоного кольору, на незміненому фоні шкіри, схильна nдо злиття, характерна етапність:

         І доба – за вухами, на обличчі;

         ІІ доба – на шиї, плечовому поясі, верхній частині тулуба

         ІІІ доба – поширюється на весь тулуб, руки, проксимальну nділянку ніг

         IV доба – на всі нижні кінцівки

Висипка завершується nпігментацією (зберігається етапність)

 

Період nпігментації

 

1.     Пігментація висипки n(етапна) завершується висівкоподібним лущенням

2.     Нормалізація температури nтіла, проходить інтоксикація.

3.     Зменшуються і зникають nкатаральні явища (7-9 день від початку висипки)

Період nреконвалесценції.

 

         Лущення nшкіри

         Корева nанергія (3-4 тижні)

 

Класифікація

 

За формою:        типова,

                            атипова      – абортивна

–         nмітигована

–         nгіперергічна

–         nстерта

–         nбезсимптомна

–         nкір у щеплених

–         nкір при антибіотико- та гормонотерапії

 

за ступенем nтяжкості:    

– легка

–         nсередньотяжка

–         nтяжка (без геморагічного синдрому, із геморагічним nсиндромом)

 

За перебігом:      – гладкий (неускладнений)

                            – nнегладкий (ускладнений)

 

Ускладнення кору

 

За nепідеміологією:       – корьові

–         nвторинні (бактеріальні)

–         n

 

За часом nвиникнення:          – ранні ( в катаральному періоді, періоді висипання)

–         nпізні (в періоді пігментації)

–         n

 

За місцем nураження:  – дихальної системи

                            – nтравної системи

                            – nнервової системи

                            – nоргану зору

                            – nоргану слуху

                            – nшкіри

                            – nвидільної системи

 

Особливості кору у дітей перших місяців життя

 

1.     Атипові форми n(мітигована)

2.     скорочення nперіодів хвороби

3.     невиражені nклінічні прояви (катаральні явища, гарячка, дрібна нерясна висипка з вкороченою nетапністю і короткочасною пігментацією).

4.     частіше nбувають ускладнення.

Згідно стандартів лікування та затверджених наказом nМОЗ України №354 від 09.07.2004 протоколів діагностики та лікування

ДІАГНОСТИЧНІ nКРИТЕРІЇ кору наступні:

КЛІНІЧНІ:

–         nІнкубаційний період – 9-17-21 день;

КАТАРАЛЬНИЙ ПЕРІОД

–  nтриває 4-5 днів;

–       початок хвороби гострий;

–                                 nпідвищення температури тіла до 38-39 град.С;

–                                 nсимптоми порушення загального стану;

–                                 nкатаральні явища: рясний нежить, настійливий сухий nкашель, сиплий голос;

–                                 nкон`юнктивіт, склерит, світлобоязнь, блефароспазм;

–       nна слизовій оболонці м`якого та твердого піднебінь – nплямиста енантема.

–       nна слизовій оболонці щік проти малих  корінних зубів, яснах  та інших слизових оболонках ротової порожнини nвизначаються дрібні плями білого кольору – симптом Філатова-Бельського-Копліка;

–                                 nдвогорбий характер температури до висипу.

ПЕРІОД ВИСИПУ:

–         nпогіршується загальний стан;

–         nтемпература тіла підвищується до 39-40 град. та nзалишається підвищеною весь період висипу;

–         nкатаральні явища зростають;

–                                 nвисип плямисто-папульозний, перші елементи з`являються за nвухами, на обличчі. Типовим є етапність появи висипу: обличчя – тулуб  та на 3-й день – кінцівки. Висип рясний, може nбути зливним, розташовується на незміненій шкірі.

ПЕРІОД ПІГМЕНТАЦІЇ:

–         nрозвивається в тій послідовності, що й висип;

–         nна місці висипу з`являються пігментні плями.

–         nпокращується самопочуття;

–         nнормалізується температура тіла;

–         nзникають катаральні явища.

    Діагноз nкору можна поставити, опираючись тільки на клінічні діагностичні критерії. У nвипадках складної  клінічної діагностики nвикористовують додаткові дослідження.

 

ПАРАКЛІНІЧНІ nДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Загальний аналіз крові n- лейкопенія, лімфоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія;

1.     Цитологічне дослідження n(цитоскопія) мазків-відбитків з ротоглотки – виявлення типових для кору nбагатоядерних гігантських клітин;

2.     Серологічні методі (РТГА nта РПГА) – збільшення титру антитіл в динаміці в 4 та більш разів;

3.     Імуноферментний аналіз n(ІФА) – виявлення антитіл до вірусу кору класу Ig M (гострий період), nнаростання титру класу  Ig G  в 4 рази та більше (перенесена хвороба).

 

Лабораторна діагностика

–         nцитологічне дослідження виділень з носа, nімунофлюоресценція

–         nсерологічні методи: РТГА, РПГА

 

Лікування:

1.     Хімічно, механічно щадна nїжа.

2.     Догляд за ротовою nпорожниною.

3.     Десенсибілізуючі n(діазолін 1-3 мг/кг, тавегіл, супрастін, фенкарол, піпольфен).

4.     Симптоматична терапія: nжарознижуючі (парацетамол 10-20 мг/кг, тайленол, ефералган); краплі в ніс n(галазолін, нафтізин 0,05% по 1-2 краплі 2-3 рази на добу); краплі в очі (20% nсульфацилат натрію 1-2 краплі 3 рази на день); протикашльові засоби (тусупрекс, nстоптусин).

5.     Полівітаміни.

6.     При тяжких формах nпреднізолон 1-2 мг/кг на добу коротким курсом

7.     nПри бактеріальних  nускладненнях – антибактеріальна терапія (пеніциліни, макроліди, nцефалоспорини).

 

Профілактика:

1.     Ізоляція хворого n(госпіталізують ускладнені, тяжкі форми, дітей до 2 років, за епідеміологічними nпоказами), типовим кором на 4 доби від появи висипки, при ускладненнях – на 10 nдіб з часу появи висипки.

2.     Провітрювання.

3.     Контактні (не щеплені), nщо не отримали g-глобулін, препарати nкрові, імунодепресанти, ізолюються на 17 діб, ті що отримали – на 21 день.

4.     Пасивна імунізація g-глобуліном (не вакцинованих, що не хворіли, віком n3 міс.-2 роки, ослабленим) 3 мл на 3-5 день від контакту.

Активна профілактика:

·        nЖивою коревою вакциною з штаму Л-16 у 12-15 міс. nодноразово, підшкірно 0,5 мл, або тривакциною MMR (проти кору, паротитної nінфекції, краснухи).

·        nРевакцинація у 6 років (серонегативні, з відсутнім nімунітетом).

·        nУ 11 років, якщо не були щеплені у 6 років.

  Згідно nстандартів лікування та затверджених наказом МОЗ України №354 від 09.07.2004 протоколів nдіагностики та лікування ЛІКУВАННЯ кору включає:

–                     nздійснюється переважно в домашніх умовах.

–                     nгоспіталізації підлягають хворі:

–        nпершого року життя;

–        nз тяжкими формами кору;

–        nз ускладненнями;

–        nза епідемічними показами.

Неускладнений легкий, середньотяжкий кір та атипові форми nкору не потребують медикаментозного лікування. Хворим призначають:

–                        nліжковий режим протягом періоду гарячки;

–                        nгігієнічні заходи стосовно ротової порожнини та очей;

–                        nчасте провітрювання приміщень;

–                        nпри нежиті – судинозвужуючі препарати;

–                        nпри кашлі – муколітичні препарати;

–                     nвітамінА внутрішньо.

 

КРАСНУХА

 

         Краснуха ─ вірусна інфекція, nщо перебігає у формі набутої (із повітряно-краплинним шляхом передачі, легкими nклінічними проявами і доброякісним завершенням та вродженої (із nтрансплацентарним шляхом передачі і розвитком тяжких вад плода).

Етіологія:          збудник ─ nРНК-вмісний вірус.

Епідеміологія:  джерело інфекції ─ nхворий чи вірусононосій

шлях передачі ─ nповітряно-краплинний, трансплацентарний

сприйнятливість ─ загальна, nособливо висока у дітей 2-9 років

Патогенез:       

Набутої nкраснухи:   

1. Вхідні ворота ─ nслизові оболонки носоглотки, де відбувається реплікація вірусу

2. Гематогенне поширення (вірусемія)

3. Ураження органів і систем

4. Імунологічна відповідь, видужання

Вродженої краснухи: 1. Трансплацентарне інфікування плода

2. Цитодеструктивна дія вірусу, порушення правильного розвитку органів.

3. Формування вад розвитку

Діагностичні критерії набутої nкраснухи:

·        nІнкубаційний період ─ 18-23 дні

·        nПродромальний період ─ 1-2 дні

─ слабковиражений інтоксикаційний синдром

─ слабковиражений катаральний синдром (риніт, nфарингіт, катаральна ангіна)

─ збільшення задньошийних, потиличних лімфовузлів

·        nПеріод висипань ─ 3-4 дні

─ екзантема (дрібноплямиста, блідо-рожева, на nобличчі, тулубі, розгинальних поверхнях кінцівок, на незміненому фоні, виникає nодномоментно)

─ інтоксикаційний синдром (не виражений)

─ збільшення задньошийних, потиличних лімфовузлів n(рідше ─ поліаденія)

·        nГемограма: лейкопенія, лімфоцитоз, поява плазматичних nклітин, нормальна ШОЕ

Діагностичні критерії вродженої nкраснухи:

Тріада:       1. Катаракта

2. Вади серця

3. Глухота

Класифікація:

За типом:  ── типові форми 

    ──  атипові форми (стерті, безсимптомні)

За тяжкістю:     ── n легка

── середньотяжка

── тяжка

За перебігом:       ──  гладкий

──  негладкий (ускладнений)

Специфічні ускладнення: менінгіт, енцефаліт, nсиновії

Підтвердження nдіагнозу:

1.     вірусологічне ─ nвиділення вірусу із носоглоткових змивів, калу, сечі, крові

2.     серологічне ─ РН, nРГГА, РСК, РІФ

3.     експрес-методи ─ nлюмінісцентно-серологічний, фазово-контрастна мікроскопія, реакція nмікроаглютинації, метод Полєва-Єрмольєвої

Лікування:

Базисна терапія:

 ─ nліжковий режим у гострому періоді, далі півліжковий (3-7 днів)

─ жарознижуючі (при температурі > 38,5^о С) парацетамол, тайленол, nдоліпрам, ефералган 5-10 мг/кг

 

При енцефалітах, менінгітах:

─ кортикостероїди 2-5 мг/кг на добу (за nпреднізолоном)

─ в/в інфузія 50 мл/кг на добу (кріоплазма 5-15 nмл/кг, реополіглюкін 10-20 мл/кг,  5% nглюкоза  25-30 мл/кг)

─ лазікс 1-3 мг/кг

─ седуксен 0,3 мг/кг (за показами)

─ трентал, курантил, кавінтон (0,2-0,5 мл/кг)

─ ноотропіл (50 мг/кг на добу)

Етіотропна терапія:

─ препарати рекомбінантного інтерферону (при nпостнатальній краснусі з ураженням ЦНС, вродженій краснусі)

Прогноз:

·        nодужання

·        nінвалідизація n(при уродженій краснусі)

Профілактика:

·        nІзоляція хворих на 4 дні від початку захворювання, nновонароджених із вродженою краснухою ─ до 1 року.

·        nКонтактних не допускають у дитячі колективи протягом 21 nдня (з часу ізоляції хворого), спостереження за контактними.

·        nАктивна профілактика (вакцинація) проводиться у 12-18 nмісяців (разом із вакцинацією проти кору, паротитної інфекції), ревакцинація n─ у 12-14 років (дівчаткам).

·        nПасивну профілактику проводять серонегативним вагітним, n(дітям не проводять).

ВІТРЯНА ВІСПА

Шифр МКХ- 10 – В 01

 

Вітряна віспа – це гостре інфекційне nзахворювання, яке викликається вірусом Varicella–Zoster, з повітряно-крапельним шляхом nпередачі, характеризується наявністю своєрідного nплямисто-папульозно-везикульозного висипу.

Етіологія          ДНК-вмісний вірус Varicella-Zoster

Епідеміологія  – Джерело – хворий вітряною віспою, рідше оперізуючим герпесом

                          – Шлях nпоширення – повітряно-краплинний

–       nСприйнятливість – висока 70-80 %, частіше хворіють діти, nімунітет стійкий, можливі повторні захворювання – 3 %.

Патогенез         1. Вхідні ворота – слизова оболонка дихальних шляхів, nпервинне розмноження вірусу.

                          2. Током nлімфи потрапляє в кров, вірусемія.

                          3. nЗаноситься в епітеліоцити шкіри, слизових оболонок з розвитком типової картини nзахворювання.

                          4. nНейротропність: ураження міжхребцевих гангліїв, кори головного мозку, nпідкоркової ділянки, кори мозочка.

                          5. Дуже nрідко – генералізація інфекції з ураженням печінки, легень, шкіри.

Класифікація nклінічних форм вітряної віспи

За типом

1.           nТипові форми

2.           nАтипові форми:

·              nСтерта (рудиментарна)

·              nБульозна

·              nГеморагічна

·              nГангренозна

·              nГенералізована (вісцеральна)

 

Згідно nстандартів лікування та діагностики регламентованих наказом МОЗ України №354 nвід 09.07.2005 «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування nінфекційних хвороб у дітей»:

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:

КЛІНІЧНІ:

Типові форми вітряної віспи

–                                 nЗахворювання розпочинається гостро з підвищення nтемператури тіла, висота якої визначається важкістю перебігу захворювання, та з nпояви висипу.

–                                 nІноді за 1-5 днів до появи висипу спостерігаються nпродромальні явища у вигляді субфебрильної температури, в’ялості, відсутності nапетиту та появи “реш-висипки” (скарлатиноподібної, еритематозної, nкороподібної).

–                                 nВітрянковий висип nз’являється одночасно з підвищенням температури чи на nдекілька годин пізніше. Спочатку утворюються невеликі плями, які швидко nперетворюються на папули та везикули. Везикули зазвичай однокамерні.

–                                 nВисипання nрозташовані на шкірі тулуба, обличчя, кінцівок, nволосистої частини голови, рідше на слизових оболонках рота, дихальних шляхів, nочей, зовнішніх статевих органів.

–                                 n Висип може супроводжуватися свербінням.

–                                 n На слизових оболонках елементи висипки швидко nмацеруються з утворенням поверхневих ерозій, які загоюються протягом 1-2 днів.

–                                 nНа шкірі пухирці поступово стухають, підсихають та вкриваються nкірочками. Після злущення кірочок на їх місці тривалий nчас зберігається легка пігментація, в рідких випадках – рубчики.

–                                 nПроцес висипання nвідбувається поштовхами, з інтервалом в 1-2 дні, протягом 2-4 днів, в рідких випадках до 7 дня і більше. Тому спостерігається nнесправжній поліморфізм висипу.

Атипові форми вітряної віспи

–                                 nрудиментарна nформа розвивається у дітей зі спадковим пасивним імунітетом чи після введення в періоді інкубації імуноглобулінів, плазми, nкрові. В них з’являється нерясна папульозна висипка з поодинокими дрібними nпухирцями на тлі нормальної температури тіла.

–                                 nдля пустульозної nформа типово утворення на місті пухирців пустул  з гнійним вмістом. Захворювання nсупроводжується високим рівнем інтоксикації. Після nвідпадіння кірок часто залишаються рубці.

–                                 nпри бульозній nформі поряд з типовими везикулами появляються великі, діаметром до 2-3 см, пухирці з в’ялою покришкою і каламутним вмістом. Пухирці можуть nлопатися з утворенням великих ерозивних поверхонь. Після nепітелізації останніх нерідко залишається буровата пігментація.

–                                 nгеморагічна форма nрозвивається в імунокомпроментованих дітей. В них  на 2-3 день захворювання вміст пухирців стає геморагічним, кірочки мають чорний колір. nМожливі крововиливи у шкіру, слизові оболонки, внутрішні органи, головний nмозок, носові кровотечі.

–                                 nгангренозна форма nрозвивається в імунокомпроментованих дітей, при поганому nдогляді. При цій формі захворювання поряд із типовим висипом з’являються nпухирці з геморагічніим вмістом та значною запальною реакцією довкола них. В nнаступному утворюється кров’яний (“чорний”) струп, після nвідторгнення якого з’являються глибокі, округлі виразки з брудним некротичним nдном і підритими краями.

–                                 nгенералізована nформа зустрічається інколи у   nновонароджених або дітей старшого віку з nімунодефіцитними станами чи які довго отримували глюкокортикостероїди. При nцьому спостерігається специфічне ураження внутрішніх органів.

    Діагноз nвітряної віспи можна nпоставити, опираючись тільки на клінічні діагностичні критерії. У випадках nскладної клінічної діагностики використовують додаткові обстеження.

ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1.                                         nЗагальний аналіз nкрові: лейкопенія, відносний лімфоцитоз, нормальні показники ШОЕ.

2.                                         nРФА дозволяє nвиявити антиген вірусу в мазках – відбитках із вмісту везикул. 

3.                                         nДля серологічного nдослідження використовують парні сироватки. nДіагностичним вважається наростання титру у 4 та більше разів протягом 10-14 nдіб. Дослідження проводять за допомогою РЗК, РНГА, nІФА, РІА.

 

Додаткові дослідження

–         nІмунофлуоресцентний метод

–         nсерологічні: РСК, ІФА

–         nПЛР

–         nВірусологічний метод

Дослідження ліквору – при nнаявності ознак менінгоенцефаліту.

Особливості вітряної віспи у немовлят

·        nПочаток із загально інфекційних проявів (млявість, nнеспокій, відсутність апетиту), диспепсичні явища.

·        nt° тіла нормальна чи nсубфебрильна, зростає на висоті висипки

·        nВисипка з’являється на 2-5 добу, масивна, іноді застигає nу 1 фазі розвитку (поступовий розвиток хвороби)

·        nНейротоксикоз (судоми, менінгеальні симптоми)

·        nМожливі вісцеральні прояви

·        nЧасте нашарування бактеріальної інфекції

УСКЛАДНЕННЯ:

(лікування згідно nвідповідних протоколів)

енцефаліт; мієліт; енцефаломієліт; полінейропатія; nневрит зорового нерву; серозний менінгіт; гостра тромбоцитопенія; крововилив у nнадниркові залози; гостра надниркова недостатність; несправжній круп; гостра nдихальна недостатність; пневмонія; бактеріальні ускладнення (флегмона, абсцес, nімпетиго, бульозна стрептодермія, бешиха, лімфаденіт, гнійний кон’юнктивіт, кератит, стоматит); сепсис; артрит; остеомієліт; нефрит.

Лікування:

Базисна nтерапія (до зникнення клінічних симптомів)

1.     Загально гігієнічні ванни nз 0,05 % перманганатом калію, відваром трав.

2.     Обробка кожного елемента n1 % р-ном зеленки, чи фукорцину, ляпісом, промивання слизових 2 % р-ном соди чи nфурациліну (0,02 %), очі закрапують 20% розчином альбуциду, закладають мазь n“Зовіракс”.

Етіотропна nтерапія (5-7 днів)

–         nвіролекс, зовіракс, ацикловір 10-15 мг/кг в/в краплинно 2 nр/д 5 днів (при тяжкому ступені та генералізованій формі)

–         nантибактеріальні засоби при бактерійних ускладненнях n(пеніциліни, макроліди, цефалоспорини)

Інтенсифікація

Препаратами інтерферону nпри генералізованих і тяжких формах

Синдромальна nтерапія (до ліквідації загрозливого стану)

–         nжарознижуючі (парацетамол, ефералган, тайленол)

–         nдезінтоксикація (альбумін, кріоплазма, 5% глюкоза, nфізрозчин)

–         nдесенсибілізуючі (діазолін, тавегіл, супрастін)

–         nдегідратація ( при nнейротоксикозі) – лазікс, маніт, манітол.

Згідно стандартів лікування та діагностики nрегламентованих наказом МОЗ України №354 від 09.07.2005 «Про затвердження nПротоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей»:

ЛІКУВАННЯ

1.     nПри легких та nсередньотяжких формах вітряної віспи в імунокомпетентних пацієнтів терапія nспрямована на профілактику вторинних бактеріальних nускладнень. Для цього щоденно змінюють одяг, постільну білизну, змащують nвезикули 1% розчином діамантового зеленого або 1-2% розчином калію nперманганату, після їжі  полощуть рот розчинами антисептиків.

2.     nЗасобом nетіотропної терапії вітряної віспи є ацикловір. Показаннями до застосування nацикловіру є:

–         nпацієнти з nонкогематологічними захворюваннями;

–         nреципієнти органів, кісткового мозку;

–         nхворі, які отримують кортикостероїдні препарати;

–         nдіти з вродженими nімунодефіцитами;

–         nдіти з ВІЛ-інфекцією;

–         nвроджена вітряна nвіспа;

–         nвітряна віспа, nяка ускладнена ураженнями нервової системи, гепатитом, тромбоцитопенією, nпневмонією;

–         nтяжкі форми nвітряної віспи.

Крім ацикловіру при вітряній віспі ефективними є такі nпрепарати, як валацикловір, фамцикловір, ганцикловір.

Противірусну терапію призначають з першого дня nзахворювання. Ацикловір вводять внутрішньовенно по 10 nмг/кг маси тіла 3 рази на добу. Курс триває 7 діб чи 48 годин після появи останніх елементів висипу. Імунокомпетентним nдітям старше 2 років та підліткам при тяжких формах хвороби ацикловір можна nпризначати всередину в дозі 80 мг/кг на добу.

3. При тяжких, nгенералізованих формах вітряної віспи, особливо у новонароджених та дітей першого nроку життя, можливе використання специфічного варицело-зостерного nімуноглобуліну у дозі 0,2 мл/кг маси тіла.

                                          nПрофілактика:

·        nІзоляція хворого до 5 днів з часу останніх висипань.

·        nКонтактних до 3 років, що не хворіли, ізолюють з 11 по 21 nдень з часу контакту.

·        nПровітрювання і вологе прибирання.

·        nПасивна імунізація: донорський імуноглобулін 0,2-0,5 nмл/кг в перші 2 доби.

СКАРЛАТИНА

Скарлатина – гостре інфекційне nзахворювання, що викликається b – гемолітичним стрептококом nгрупи А, передається повітряно-краплинним шляхом, характеризується симптомами nінтоксикації, ангіною, висипкою на шкірі, регіонарним лімфаденітом та змінами з nбоку язика.

Етіологія:  b – гемолітичний nстрептокок групи А.

  Стрептококи можуть викликати такі ж різноманітні гнійно-септичні інфекції, nяк і стафілококи, фурункули, абсцеси, флегмони, панариції  сепсис, остеомієліт тощо). Але вони можуть nспричиняти й інші захворювання, не властиві стафілококам – скарлатину, nревматизм, бешиху тощо. Проникаючи в кров жінок при пологах, вони викликають nпісляпологовий сепсис. Зеленящі стрептококи викликають ендокардит. Анаеробні і nфекальні стрептококи спричиняють ентероколіти, беруть участь у розвитку карієсу nзубів. Проникаючи в тканину зуба, вони руйнують дентин і обтяжують перебіг nпроцесу.

 

       Резистентність стрептококів у зовнішньому nсередовищі менша, ніж у стафілококів. У висушеному вигляді, особливо оточені nбілковою оболонкою,

вони зберігаються nдекілька днів, але втрачають вірулентність. При нагріванні до 70 °С гинуть nпротягом 1 год, найбільш вживані дезинфікуючі розчини

викликають їх загибель через 15-20хв. Стрептококи nмають круглу або овальну форму розміром 0,6-1,0 мкм, розташовуються у вигляді nланцюжків різної довжини грампозитивні, нерухомі, не мають спор, деякі види nутворюють мікрокапсули. За типом дихання – факультативні анаероби, хоч є окремі nвиди із сильним анаеробізом. Оптимальна температура для їх культивування – 37 n°С. На простих середовищах не ростуть. Вирощують їх на глюкозному бульйоні та nкров’яному агарі. У рідких середовищах утворюють осад, бульйон залишається nпрозорим. За характером росту на кров’яному агарі  стрептококи поділяють на три типи: b-гемолітичні, утворюють навколо колоній зони гемолізу; a-гемолітичні – навколо колоній непрозорі зеленуваті зони; g-негемолітичні стрептококи.

Антигени і класифікація стрептококів. Клітини стрептококів  мають М-антиген (білок), який зумовлює їх nвірулентні та імуногенні властивості, складний Т-антиген (білок), С-антиген n(полісахарид) і Р-антиген (нуклеопротеїд). За наявністю полісахаридних фракцій nусі стрептококи поділені на 20 серологічних груп, які позначаються великими nлітерами латинського алфавіту від А до V. Всередині окремих груп вони ще nподіляються на види, серовари, позначені цифрами. Більшість хвороботворних для nлюдини стрептококів входить до групи А. Крім того, певне клінічне значення nмають групи B, C, D, H, K.   Рід Streptococcus нараховує багато nвидів. Найбільше значення з них мають S. pyogenes, S. viridans, S. pneumoniae, nS. faecalis, анаеробні стрептококи. До умовно-патогенних видів належать nпредставники нормальної мікрофлори ротової порожнини (S. salivarius, S. mitis, nS. sanguis тощо), а також інших біотопів людини.     

Епідеміологія:

·        nджерело – хворий явною чи скритою формою скарлатини, іншими nформами стрептококової інфекції;

·        nшлях передачі – повітряно-краплинний, рідше – харчовий, nконтактний;

·        nсприйнятливість – частіше хворіють діти дошкільного та nмолодшого шкільного віку, індекс контагіозності 40%.

   Імунітет при стрептококових інфекціях, крім скарлатини, має слабкий, нестійкий і nнедовготривалий характер. Після перенесення захворювань утворюються різні nантитіла, але захисне значення мають лише антитоксини і типоспецифічні nМ-антитіла. З іншої сторони, у людей, що перехворіли, часто виникає алергізація nорганізму, чим пояснюється схильність до рецидивів та повторних захворювань.

Патогенез:   вхідні ворота – слизова оболонка ротогорла, nрідко пошкоджена шкіра, пологові шляхи (у породіль).

 

Ланки патогенезу:

1.     Токсична (дія токсинів) – nураження ЦНС, серцево-судинної, ендокринної систем.

2.     Септична (у відповідь на nдію мікробного фактора) – первинне запалення у місці проникнення збудника, nвторинні мікробні ускладнення.

3.     Алергічна (сенсибілізація nбілковими субстанціями гемолітичного стрептокока) – зниження імунологічного nзахисту, передумови до ускладнень: гломерулонефрит, артрит, міокардит, nревматизм.

КЛІНІКА СКАРЛАТИНИ

Клінічні діагностичні критерії:

1.     Інкубаційний nперіод: декілька годин – 7 днів.

2.     Початковий (від перших ознак хвороби до появи висипань): до 1 –2 nднів

·        nгострий, раптовий початок;

·        nінтоксикаційний синдром, гіпертермія;

·        nураження ротогорла: біль, яскрава гіперемія, nдрібноточкова енантема, катаральний лімфаденіт регіонарних лімфовузлів.

3.     Період nвисипань:

а) фаза nрозпалу 1 – 2 дні

·        nмаксимальна інтоксикація, гарячка до 39 – 40 °С;

·        nангіна: чітко відмежована гіперемія ротогорла від nтвердого піднебіння, точкова енантема, гіпертрофовані мигдалики, лакунарна, nфолікулярна чи некротична ангіна;

·        nрегіонарний лімфаденіт;

·        nвисипка дрібноточкова за кілька годин поширюється на все nтіло, згущена на передній і боковій поверхні шиї, боковій поверхні тулуба, nживоті, попереку, в природних складках, на гіперемійованому фоні шкіри, nхарактерне згущення в складках із геморагічними елементами (с-м Пастіа), шкіра nшерехата, блідий носогубний трикутник, завершується висівковидним лущенням;

·        nбілий дермографізм;

·        nязик з 2-3 дня очищується, на 4 – 5 добу стає n“малиновим”;

·        nсимпатична фаза “скарлатинозного” серця.

б) згасання:

·        nнормалізація температури тіла до 3 – 4 дня, nінтоксикаційний синдром;

·        nблідне гіперемований фон, висипка з 2 – 3 по 6 день;

·        nротогорло: енантема зникає з 2 – 3 дня, до 6 – 7 дня nблідне гіперемія;

·        nлімфовузли нормалізуються до 4 – 5 дня;

·        nвагус-фаза скарлатинозного серця;

·        nязик блідне до 10 – 12 дня, зберігає виражені сосочки.

4.     Період nреконвалесценції: з 2 тижня (10 – 14 дні)

·        nзміни з боку шкіри: лущення висівковидне, на долонях, nпідошвах – пластинчасте;

·        nязик сосочковий;

·        nвагус-фаза скарлатинозного серця утримується 2-4 тижні;

·        nпідвищення чутливості до стрептококової інфекції , можливість nускладнень.

Класифікація А.А. Колтипіна

 

1.     Форма: а) типова;

   nб) атипова: – без висипки

                                               n– стерта

–         nекстрабукальна (опікова, ранева, післяпологова, nпісляопераційна),

–         nіз агравованими симптомами (гіпертоксична, геморагічна)

2.     За тяжкістю: а) легка;

  б) середньотяжка;

                         в) тяжка: – токсична, септична, nтоксикосептична.

3.     За перебігом:   а) гладкий;

  б) негладкий (рецидиви, ускладнення, супутні nхвороби)

Ускладнення

 

За характером: – інфекційні – nнекротична ангіна, вторинна ангіна, отит, гнійний лімфаденіт;

–       nалергічні – ревматизм, міокардит, артрит, нефрит.

 

За часом розвитку: ранні (перший тиждень);

пізні (2 – 3 nтиждень).   

 

За етіологією: специфічні (стрептококові);

вторинні (інші види  бактерій).  n

Допоміжні методи діагностики:

 

·        nфеномен згасання висипки;

·        nреакція Діка (історичне значення);

·        nмікробіологічний – посів, виділення стрептококів;

·        nсерологічний;

·        nреакція уринопреципітації;

·        nзміни в гемограмі: зсув лейкоцитарної формули вліво, nприскорення ШОЕ, еозинофілія, лейкоцитоз.

Лікування

 

Госпіталізують: – хворих із тяжкими nформами, з ускладненнями;

                      – діти до 1 року;

                      – за епідемічними показами.

 

Режим: Ліжковий режим  на період гарячки.

Етіотропне лікування: пеніцилін 50-100 nтис.ОД/кг на добу – у 4 прийоми, еритроміцин 30-50 мг/кг на добу протягом 7 nдіб.

Патогенетичне: вітаміни, препарати nкальцію, десенсибілізуючі (діазолін 1-3 мг/кг, супрастін, тавегіл).

Базисне: полоскання ротогорла nрозчином антисептиків + режим.

Виписують тих, що одужали, не nраніше 10 дня хвороби, через 10 діб – повторний аналіз крові, сечі, при потребі n– ЕКГ.

Профілактика:

 

·        nВиявлення, ізоляція, санація джерела інфекції;

·        nДопуск реконвалесцентів у дитячі колективи не раніше 22 nдня;

·        nКонтактних ізолюють на 7 днів, при лікуванні хворого nвдома – на 17 днів. Діти старшого віку (3 клас і старші) можуть відвідувати nшколу, але підлягають медичномуспостереженню;

·        nПоточна дезінфекція 0,5 % розчином хлораміну у вогнищі.