Класифікація та сучасні методи діагностики інфекційних захворювань

Класифікація та сучасні методи діагностики інфекційних захворювань 

·                                                              Бактеріоскопічний

·                                                              Бактеріологічний

·                                                              Серологічний

·                                                              Біологічний

·                                                              Алергічний

·                                                              Експрес-діагностика

Клінічна мікробіологія – розділ медичної мікробіології, який вивчає мікробні захворювання  в соматичних відділеннях усіх клінічних спеціальностей. Перед клінічною мікробіологією, яка здійснює діагностику гнійно-септичних процесів стоїть широке коло завдань, які направлені на надання  допомогу клініцистам у діагностиці, лікуванні та профілактиці інфекційних ускладнень.

Особливості гнійно-септичних захворювань у неінфекційній клініці – поліетіологічність,неспецифічність  клінічних проявів – визначають ведучу роль  мікробіологічних досліджень у розшифровуванні їх етіологічної структури.

У сучасному неінфекційному стаціонарі позалікарняні та внутрішньолікарняні  гнійно-септичні процеси зумовлюються багатьма збудниками – понад 2000. це представники родів Staphylococcus, Streptococcus, Bacteroides, родин  Enterobacteriaceae (Proteus, Klebsiella,Escherichia, Serratia, Citrobacter, Hafnia та ін.), Pseudomonadaceae, Neisseriaceae (роди Acinetobacter, Moraxella, Branchamella). В урологічній і гінекологічній клініках збудниками госпітальних інфекцій часто є представники родин  Mycoplasmataceae, Chlamydiaceae.

 

Взаємозв’язок між лікарем і лабораторією. Кожний лікар повинен вміти здійснювати деякі найпростіші мікробіологічні дослідження (виготовлення та забарвлення  мазка, мікроскопічне його дослідження, посів патологічного матеріалу на відповідне живильне середовище). Крім того, будь-який лікар повинен знати, коли і як необхідно зібрати матеріал для дослідження, на які аналізи його слід направити і як інтерпретувати результати.

.

Мікробіологічні лабораторні дослідження часто вимагають тривалого часу для одержання відповіді. Багато мікроорганізмів росте повільно, тому можуть пройти дні та тижні, поки вони не зможуть бути ідентифіковані.

Тому необхідно, щоб лікар правильно  взяв матеріал для дослідження, повідомив у лабораторію про попередній діагноз і почав відповідне лікування препаратами, які були б ефективні відносно певного збудника.  Під час того як лабораторія почне одержувати дані, які мають клінічне значення, вона повинна  зразу передавати ї клініцисту, щоб він зміг уточнити діагноз (враховуючи і клінічний перебіг хвороби) і при необхідності змінив лікування. Така оперативна “обернена” інформація включає попередні результати, отримані на окремих етапах виділення та ідентифікації збудників.

Критерії етіологічної значущості виділеної культури.

Виділена чиста культура умовно-патогенних мікроорганізмів вважається збудником хвороби при наявності таких показників:

–         культура присутня в матеріалі з патологічного вогнища у кількості 10⁴-10⁵колонієутворюючих одиниць (КУО) в 1 мл або 1 г;

–         повторне виділення з аналогічного матеріалу тієї самої культури;

–         наростання у сироватці хворого антитіл до автоштамів або культури, яку вважають вірогідним збудником.

Мікробіологічна діагностика гнійно-запальних процесів

 

Дослідження крові. Бактеріологічне дослідження крові проводять при підозрі на сепсис,септикопіємію, бактеріємію.

У нормі кров людини стерильна. Хоча мікроорганізми деколи проникають у кров з нормальної мікрофлори дихальної або травної системи (явище транслокації мікрофлори), вони дуже швидко видаляються з крові клітинами ретикулоендотеліальної системи. Ці транзитні мікроорганізми дуже рідко впливають  на   бактеріологічне дослідження крові.

Взяття крові на дослідження. Кров від хворого для посіву слід брати на початку ознобу при підйомі температури. Кров для посіву беруть з ліктьової вени, сурово дотримуючись правил асептики та антисептики.

Проведення дослідження. Посів 5-10 мл крові проводять на 50-100 мл рідкого живильного середовища – 1 % цукровий бульйон,  а також  на рідкі та напіврідкі середовища для культивування анаеробів.

Однак при одноразовому дослідженні не завжди вдається одержати позитивний результат гемокультури. Більш інформативним є трикратний  посів крові з інтервалом між посівами в одну добу.

 Оцінка результатів мікробіологічного дослідження крові  залежить  від виду виділеного збудника і масивності його росту. Виділення патогенних видів без сумніву свідчить про їх етіологічну роль у захворюванні. Якщо з крові виділяються умовно-патогенні  мікроорганізми слід враховувати  їх кількісний вміст (виділення поодиноких клітині клітини частіше свідчить про контамінацію), повторюваність  виділення однієї й тієї ж самої культури від хворого й ідентичність гемокультури з культурами, виділеними з іншого матеріалу від цього хворого.

Якщо через 10 днів після посіву крові росту мікроорганізмів на живильних середовищах не знайдено, аналіз крові можна вважати негативним.

 

Дослідження сечі

Мікробіологічне дослідження сечі проводять  при запальних захворюваннях сечовивідних шляхів, а також при нирковій недостатності і затримці сечі. Дослідження сечі необхідно проводити  у хворих з підозрою на  системні інфекції та при гарячках невідомої етіології.

 

Сеча, яка утворюється в нирках, стерильна, якщо нирки не інфіковані. Сеча, яка знаходиться в сечовому міхурі, також як правило, стерильна.  Однак в уретрі є нормальна мікрофлора, тому при виході із сечовивідного каналу в сечі з’являється  невелика кількість мікробів. У передніх  ділянках  сечовивідного каналу як у чоловіків, так і у жінок є в невеликій кількості  ті самі мікроби, які  знаходяться на шкірі та в промежині. Ці мікрорганізми як правило  виявляють у нормальній сечі в кількості 10²-10⁴ КУО/мл.

Проведення дослідження. Мікробіологічне дослідження  сечі слід проводити як можна скоріше після її одержання з тим, щоб запобігти розмноженню тих мікробів, що в ній знаходяться.

Мікроскопічне дослідження. Краплю свіжої нецентрифугованої сечі капають на предметне скельце, накривають покривним скельцем і досліджують при зниженій яскравості освітлення при великому збільшенні. При цьому видно не тільки еритроцити і лейкоцити, але й бактерії, якщо їх число перевищує 10⁴-10⁵ мікроорганізмів в 1 мл. Цей простий прийом дає швидку інформацію про наявність у сечі великої кількості мікроорганізмів, а також дозволяє визначити, зумовлена інфекція коками або рухомими паличками.  Для цього дослідження можуть бути використані і висушені мазки, забарвлені за методом Грама. При короткотривалому (3-5 хв) центрифугуванні на звичайній лабораторній центрифузі седиментації бактерій не відбувається, але спостерігається осадження нейтрофілів, у яких можуть знаходиться бактерії, що полегшує швидку мікробіологічну діагностику інфекції.

Бактеріологічне дослідження. Визначають ступінь бактеріурії – кількістьколонієутворюючих одиниць (КУО) в 1 мл сечі. Взяту сечу засівають на 3-5 % кров’яний агар і на середовище Ендо стандартною бактеріологічною петлею з наступним розсіванням по секторам або готують ряд десятиразових розведень сечі у фізіологічному розчині з наступним мірним (0,1 мл) висівом на вказані середовища. Потім проводять підрахунок числа колоній, які виросли, і перераховують на 1 мл сечі. Культуру ідентифікують і визначають її чутливість до антибіотиків.

При використанні бактеріологічного методу лабораторія дає попередню відповідь через день і остаточну – через 3-4 дні.

Оцінка результатів.

Оцінку проводять на підставі таких критеріїв:

1.     Ступінь бактеріурії, яка не перевищує  10³ КУО/мл сечі і яку виявляють однократно, свідчить про відсутність  запального процесу і, як правило, є результатом контамінації сечі. Бактерії, які  знаходять повторно в таких самих кількостях, свідчать  проперсистуючу хронічну інфекцію.

2.     Ступінь бактеріурії, яка дорівнює 10⁴ КУО/мл, розцінюється як сумнівний результат. Дослідження слід повторити.

3.     Ступінь бактеріурії, яка дорівнює 10⁵ КУО/мл сечі, вказує на наявність запального процесу.

4.     Зміна ступеня бактеріурії в процесі захворювання може бути використано для контролю за перебігом процесу та ефективністю терапії.

 

Дослідження цереброспінальної рідини

Мікробіологічне дослідження цереброспінальної рідини (ЦСР) необхідно у випадках, підозрілих на менінгіт, а також при коматозних станах і неврологічних симптомах неясного ґенезу.

 

ЦСР в нормі стерильна, тому позитивний результат мікробіологічного дослідження – це завжди  розшифрування етіологічного діагнозу, своєчасність  виставлення якого може в ряді випадків запобігти смертельним наслідкам захворювання.

Забір проб. При суворому дотриманні правил асептики проводять люмбальну пункцію. Перші краплі ЦСР (до 1 мл) збирають у пробірку і направляють на цитологічне дослідження. Для посіву використовують наступні порції рідини, яку збирають у стерильну пробірку в об’ємі 2-5 мл. При підозрі на туберкульозну або грибкову інфекцію слід брати не менше 10 млЦСР.

Враховуючи, що один з провідних збудників менінгіту – Neisseria memingitidis – надзвичайно чутливий до охолодження, проби, що взято, повинні бути якнайшвидше доставлені в лабораторію, а до цього зберігатись при температурі      37 °С.

 

Перевірку росту проводять через 18-24 год.  і в подальшому щоденно до появи росту. При відсутності росту протягом 7 днів видається негативний результат.

Дослідження виділень при інфекціях носу і зіву.

Мікрофлору верхніх дихальних шляхів вивчають при захворюваннях носу, ротоглотки, а також у хворих на пневмонію, які не виділяють  мокротиння. І при дослідженні набактеріоносійство

 

Нормальна мікрофлора порожнини рота і верхніх дихальних шляхів.

Забір матеріалу. Виділення з носу беруть сухим стерильним ватним тампоном, який вводять у глибину порожнини носа. Матеріла з носоглотки беруть стерильнимзадньоглотковим тампоном. Тампони опускають у стерильні пробірки і доставляють у лабораторію в максимально короткі терміни.

Проведення дослідження. Посів тампоном проводять на чашки Петрі з 5 % кров’яними агаром, інкубують при 37 °С 18-24 год. Колонії, що виросли, ідентифікують, визначають чутливість до антибіотиків. З матеріалу, який залишився на тампоні,  готують мазки, які забарвлюють з а Грамом і Нейссером.

 

Оцінка результатів. При оцінці результатів дослідження слід враховувати кількісний та якісний склад  природної мікрофлори, яка міститься  в клінічному зразку: знаходження мікроорганізмів, які не належать до природної флори верхніх дихальних шляхів, або незвично велика кількість мікробів якого-небудь виду вказує на їх етіологічну значущість у розвитку захворювання.

Дослідження виділень при інфекціях нижніх дихальних шляхів.

Мікробіологічне дослідження проводять при запальних процесах в дихальних шляхах: пневмоніях, бронхітах, плевритах, бронхоектатичній хворобі, абсцесах легень тощо.

Забір матеріалу на дослідження. Досліджують мокротиння, вміст  бронхів, отримані при бронхоскопії, плевральну рідину, аспірати і пунктати трахеї, легеневу тканину, отриману при пункції та біопсії легень.

Досліджують ранкову порцію мокротиння.

Проведення дослідження. Для орієнтовного висновку про характер і кількість мікрофлори в мокротинні можна застосовувати бактеріоскопію мазків, які готують з гнійних грудочок мокротиння. При підозрі на туберкульоз мазки забарвлюють за  методом Ціля-Нільсена. Деякі мікроорганізми (наприклад, актиноміцети) краще видно в незабарвленихнативних препаратах. Свіжезбиране мокротиння може бути використане для постановки “реакції набухання капсули” з полівалентною сироваткою для виявлення пневмококів. Мірний висів мокротиння (0,1 мл) з розведень його проводять  на ряд живильних  середовищ: 5% кров’яний агар, середовище Ендо, середовище для анаеробів, розтираючи матеріал шпателем по поверхні середовища. На поверхню кров’яного агару, засіяного досліджуваним матеріалом, можна покласти диски з сапоніном, щоб створити селективні умови для росту Haemophylusinfluenzae.

При знаходженні в мікроскопічному препараті грибів роду Candida роблять посів на середовище Сабуро.

При підозрі на туберкульоз або мікоплазмову інфекцію роблять висіви на відповідні середовища.

Для виділення Streptococcus pneumoniae  можна внутрішньоочеревинно заражати білих мишей.

Оцінка результатів. Найскладніше визначити етіологічну роль мікроорганізмів, які містяться в мокротинні, і які контамінуютть його при проходженні через верхні дихальні шляхи і ротову порожнину.

За допомогою кількісного методу визначають вміст у мокротинні певного виду мікробів, виходячи з того, що збудник є в мокротинні в значно більшій кількості, ніж мікроби-контамінанти. Критичне число становить 10⁶ –10⁷ КУО/мл. Ріст мікробів у менших розведеннях розцінюється як контамінація мокротиння мікрофлорою верхніх дихальних шляхів. Слід однак враховувати, що при проведенні антимікробної терапії кількісне обсіменіння мокротиння збудником може зменшитись.

Дослідження виділень з ран і випотів

Мікробіологічне дослідження ран має значення  для етіологічної діагностики в кожному конкретному випадку захворювання, а також важливе в епідеміологічному відношенні, так як ранова інфекція є провідною формою прояву госпіталізму.

Забір матеріалу для дослідження.  Матеріал з ран, порожнин, пунктати, вміст карбункулів, норицевих ходів тощо забирають стерильним шприцом, пінцетом або ватним тампоном, по можливості з більш глибоких відділів, так як верхні відділи можуть містити сапрофітну флору. При знятті пов’язки рекомендується очистити поверхню від мазі, тканин, які загибли, а потім відбирати матеріал.У ряді випадків матеріал  з вогнища інфекції може бути отриманий тільки при оперативному лікування. Хірург бере шматочки патологічно зміненихтканин за допомогою стерильних інструментів. Із закритих утворень, які флуктуюють, вмістаспірують за допомогою товстої голки або шприца.Взятий матеріал поміщають у стерильнупробірку, чашку Петрі або баночку і доставляють у лабораторію проотягом 1-2 год. Забірматеріалу повинно бути здійснено з дотриманням правил асептики

Проведення дослідження. Мікроскопія мазків ранового вмісту.

Для виготовлення мазків ранового вмісту слід використати окремі тампони, якимизабирають патологічний матеріал і переносять його на скло. Мазки забарвлюють за Грамом.Якщо в лабораторію доставлено один тампон,  то мазок готують  після  посіву патологічногоматеріалу. При мікроскопії відмічають морфологію і кількість мікроорганізмів. Особливості,які при цьому виявляються, дозволяють внести корективи до ходу дослідження –використання  додаткових живильних середовищ.

Посів ранового вмісту  безпосередньо з тампону на кров’яний агар, у цукровий бульйон ісередовище для анаеробів (тіогліколевевий бульйон).З рідких проб готують десятикратнірозведення. З кожного розведення роблять висіви на кров’яний агар, середовище Ендо,ЖСА.Шматочки тканин зважують, подрібнюють у стерильній ступці з живильним бульйоном, а потім роблять десятикратні розведення суспензії та по 0,1  мл кожного розведеннявисівають на щільні живильні середовища.Посіви інкубують в аеробних і анаеробних умовахпри 37 °С, проглядаючи їх щоденно. При появі росту на щільному живильному середовищіпідраховують  число колоній, що виросли, і перераховують на 1 г (1 мл) тканини. Культуруідентифікують, визначають чутливість до антибіотиків.

Негативний результат дослідження видають через 7 днів інкубації при відсутності росту на всіх середовищах.

 

Оцінка результатів.

У тих випадках, коли патологічний матеріал береться із закритих порожнин або глибинигнійних ран за умов дотримання правил асептики під час забору матеріалу, виділені мікроби єзбудниками даного інфекційного процесу.

При виділенні асоціацій мікроорганізмів з ранового вмісту провідне значення в перебігуранового процесу слід віддавати  видам, які кількісно переважають у даному мікрообіоценозі.

Критерії кількісної оцінки мікробного росту при прямому штриховому посіві тампономранового вмісту на 1/2 чашки Петрі із щільним живильними середовищем:

І – дуже скудний ріст – зіст тільки в рідких середовищах, на щільних живильнихсередовищах ріст відсутній;

ІІ – невелика кількість  – на щільному середовищі ріст до 10 колоній;

ІІІ – помірна кількість – на щільному середовищі ріст від 11 до 100 колоній;

IV – велика кількість – ріст на щільному середовищі понад 100 колоній.

Ріст І-ІІ ступеня частіше свідчить про контамінацію, ІІІ-IV –  про етіологічну роль даного мікроба.

Показано, що рівень обсіменіння тканин у рані, який дорівнює 10⁵ КУО/г, є критичним.

Дослідження виділень з очей

Запальні процеси ока частіше за все локалізуються на кон’юнктиві, слизоввій оболонціповік, слізному мішку, рідше зачіпають рогівку. Інфекція внутрішніх середовищ очного яблукаможе розвинутись внаслідок гематогенного її розповсюдження або після операцій на очномуяблуці.

Нормальна мікрофлора ока (кон’юнктиви).

Домінуючими мікроорганізмами на слизових оболонках ока є дифтероїди, нейсерії таграмнегативні бактерії (бактерії роду Moraxella). Часто знаходять стафілококи і негемолітичністрептококи.

Забір матеріалу  для мікробіологічного дослідження виконує лікар-окуліст у присутності лаборанта-мікробіолога, який зразу проводить посів матеріалу на живильні середовища.

Проведення досліджень. При скудних виділеннях використовують тільки рідкі живильнісереддовища – цукровий бульйон і середовище для анаеробів. При більш рясних виділенняхслід використовувати кров’яний агар, сироватковий агар, шоколадний агар. При підозрі нагонококову або дифтерійну етіологію кон’юнктивіту викорисовують відповідні середовища.

Оцінка результатів. Знаходження мікроорганізмів умовно-патогенної групи за умовидотримання всіх правил асептики свідчить про участь у запальному процесі тканин ока або єпоказником високого ризику розвитку запального процесу, особливо в тих випадках, коли нахворих чекають опреативні втручання на  органах зору.

 

Дослідження виділень з вух.

Забір матеріалу для мікробіологічнного дослідження при середньому отиті проводитьлікар-отоларинголог, використовуючи стерильні інструменти. Виділення беруть стерильнимватним тампоном. Найдостовірніші результати дослідження отримують при пункціїсереднього вуха через барабанну перетинку, яку ще не було прорвано. При зовнішньому отитіслід обробити шкіру навколишніх ділянок розчином антисептику.

У зовнішньому вушному каналі можуть знаходитись мешканці шкіри – стафілококи,коринебактерії. У середньому вусі майже немає мікрофлори; у цей відділ мікроорганізмиможуть проникати через євстахієву трубу, але там вони гинуть, так як сірка має бактерициднівластивості.

Проведення дослідження. Проводять мікроскопію первинних мазків виділень, матеріалзасівають на відповідні живильні середовища.

Оцінка результатів. При гострих запальних процесах як правило висівають у великійкількості монокультури мікроорганізмів, тоді їх етіологічна значущість не викликає сумнівів.Більш складною є інтерпретація результатів мікробіологічного дослідження при хронічнихзапальних процесах, коли виявляють асоціації бактерій. У таких випадках важливою єкількісна оцінка росту різних видів.

 

Дослідження виділень жіночих статевих органів.

Запальні процеси статевих органів можуть бути викликаними мікрофлорою, яка присутняв нормі в цих органах, а також при висхідному, гематогенному, лімфогенномурозповсюдженні мікроорганізмів з інших органів і тканин.

Нормальна мікрофлора піхви. Після народження дитини в піхвовому вмістіз’являються  лактобацили (палички 

Дедерлейна), які мешкають тут  декілька тижнів, покисередовище залишається кислим. Коли  воно стає нейтральним  (що зберігається до статевогодозрівання), розвивається змішана мікрофлора (коки і бактерії). Після наступлення статевоїзрілості знову в великих кількостях  з’являються лактобацили. Під час менопаузи кількістьлактобацил знову зменшується, з’являється 

змішанна флора.

До складу нормальної піхвової флори входять вейлонели, еубактерії, фузобактерії,біфідобактерії, клостридії,

 пептострептококи,  бактероїди, гемолітичні стрептококи групи В,коліформні бактерії, деколи лістерії, спірохети.

Забір матеріалу на дослідження  проводить лікар акушер-гінеколог.

Проведення дослідження. Готують мазки для бактеріоскопічного дослідження. Після висушування при кімнатній температурі мазки покривають чистим предметним склом (або кладуть у чашку Петрі) і відправляють до лабораторії.

Матеріал, який взято тампоном,  засівають на кров’яний і шоколадний агари. Гній, вмісттубоваріальних утворень  засівають по 0,1 мл. Проводять також  посіви в цукровий бульйон для виділення анаеробів.

Оцінка результатів. У кожному конкретному випадку слід враховувати сукупність ознак. Так, при дослідженні матеріалу із закритих порожнин, а також з органів, у нормі стерильних (вміст порожнини матки, шматочки органів, тканин, які видаляються при порожнинних операціях), ріст мікроорганізмів у монокультурі свідчить про їх етіологічну роль у запальному процесі.

Для орієнтовної оцінки кількісного співвідношення в мікробних асоціаціях можна використати  ті самі критерії, що й при дослідженні виділень з ран.

Дослідження вмісту шлунково-кишкового тракту

Збудник, які виділяються при запальних процесах різноманітної локалізації, в основному, є  представниками нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту людини. Для оцінки етіологічної ролі умовно-патогенних мікроорганізмів при різноманітних шлунково-кишкових розладах, у тому числі  при діагностиці кишкового дисбактеріозу, важливо знати критерії якісного та кількісного співвідношення мікробних видів у різних відділах шлунково-кишклового тракту.

Забір матеріалу для дослідження.

Стравохід і шлунок. Матеріал для посіву  одержують при езофагоскопії та гастроскопії. На бактеріологічне  дослідження направляються також блювотні маси та промивні води шлунка.

Тонкий кишечник. Матеріал беруть за допомогою  спеціального зонда, який відкривають у певній ділянці, а після забору вмісту знову закривають.

Товстий кишечник. Дослідженню  підлягають випорожнення. При необхідності вивчення мікрофлори запально змінених ділянок слизової оболонки забір матеріалу проводять при ректороманоскопії  з уражених ділянок.

Жовч одержують при зондуванні дванадцятипалої кишки: досліджують всі три порції жовчі.

Проведення дослідження. Для посіву патологічного матеріалу з різних відділів шлунково-кишкового тракту використовують такі живильні середовища: середовище Ендо, кров’яний агар, молочно-сольовий агар, агар Сабуро. Посів на середовища проводять шпателем, використовуючи  певну дозу патологічного матеріалу (або його розведення), щоб визначити КУО бактерій різних видів. При появі росту підраховують кількість різних видів і відсівають по 2-3 колонії для ідентифікації.При діагностиці кишкового дисбактеріозу необхідний кількісний  облік як аеробної, так і анаеробної мікрофлори кишечнику.

Оцінка результатів. У зв’язку з тим, що дослідженню підлягають проби, які в нормі містять різноманітну мікрофлору, провідне значення належить кількісній оцінці різних видів в асоціаціях, які виділяються з патологічного матеріалу, і порівнянню отриманих даних з нормальним складом біоценозу даної області.

Визначення чутливості мікроорганізмі до антибактеріальних препаратів

У зв’язку з тим, що умовно-патогенні мікроорганізми, як правило, мають множинну лікарську стійкість,  визначення антибіотикограми виділеного збудника є необхідною умовою успішної антибіотикотерапії.

За ступенем  чутливості до антибіотиків мікроорганізми поділяються на три групи:чутливі, помірно стійкі та стійкі. До чутливих належать штами, ріст яких пригнічується концентраціями препарату, які створюються у сироватці крові хворого при введеннісередньотерапевтичних доз антибіотиків. До помірно стійких належать  штами, для пригнічення росту яких  потрібні концентрації, які  створюються в сироватці при введенні хворому максимальних терапевтичних доз антибіотиків. Стійкими вважаються ті мікроорганізми, ріст яких не пригнічується максимально допустимими дозами лікарських речовин.

Ступінь чутливості мікроорганізмів до хіміотерапевтичних препаратів у лабораторних умовах визначається мінімальною концентрацією препарату, яка пригнічує ріст досліджуваного штаму in vitro (МПК). Співставлення  мінімальної пригнічуючої концентрації, визначеної in vitro, і концентрації. Яка досягається в організмі при введенні терапевтичних доз цього препарату хворому, дозволяє встановити ступінь чутливості збудника до даного препарату.

Для визначення чутливості бактерій до антибіотиків застосовують метод дифузії в агар з використанням паперових дисків з антибіотиками і метод серійних розведень у рідких і щільних живильних середовищах.

Метод визначення чутливості за допомогою дисків є якісним. Разом з тим встановлена кореляція між розмірами зон затримки росту  мікробів і значеннями МПК антибіотика, що дозволяє визначити кількісно ступінь чутливості  досліджуваного штаму.Кількісний метод (метод серійних розведень) дозволяє встановити МПК препаратів.