Home » Комплексна програма профілактики

Комплексна програма профілактики

20 Червня, 2024

Комплексна програма профілактики. Організація планової санації.

Профілактика карієсу зубів у дітей, засоби та методи профілактики

Профілактика карієсу у дітей

Значна поширеність карієсу та інтенсивність ураження ним дитячого населення зумовлюють актуальність профілактики цієї хвороби. Тому стоматологічна допомога дітям має стати якісною, набути профілактичного напрямку. Саме в цьому полягають резерви можливого зниження захворюваності зубів і тканин пародонта у дітей.

Профілактика — це система державних, соціальних, медичних, гігієнічних заходів, спрямованих на забезпечення високого рівня здоров’я і запобігання розвитку хвороби.

Система державних профілактичних заходів є безперечно найважливішою. Вона спрямована на охорону навколишнього середовища, охорону здоров’я матері і дитини. Реалізація державної системи заходів з охорони здоров’я спрямована насамперед на антенатальну профілактику хвороб, формування і розвиток здорової дитини (мал.38).

Мал. 1 Діаграма, що відображує епідеміологічну модель хвороби у взаємодії первинних і вторинних чинників та основні напрямки профілактики (за G. Nikiforuk, 1985)

Система соціальних заходів, спрямованих на профілактику карієсу, пов’язана із забезпеченням здорового способу життя — дотримання раціонального режиму праці та відпочинку, науково обгрунтованих норм харчування та особистої гігієни.

Медичні заходи щодо профілактики карієсу спрямовані на розробку і впровадження етіологічне і патогенетичне обгрунтованих засобів і методів впливу на організм та органи ротової порожнини з метою підвищення їх стійкості до карієсу, а також на зниження карієсогенності несприятливих чинників ротової порожнини.

До гігієнічно-виховних заходів щодо профілактики карієсу належать гігієнічне виховання населення з питань стоматології, поширення знань про здоровий спосіб життя, прищеплення навичок з догляду за органами ротової порожнини і утримування їх здоровими.

Санітарна освіта з питань стоматологічної профілактики передує гігієнічному навчанню з догляду за ротовою порожниною і супроводжує його.

Основні принципи санітарно-освітньої роботи, сформульовані експертами ВООЗ, такі:

– усі профілактичні стоматологічні процедури повинні містити елементи навчання;

– необхідний інтегрований підхід до кожної вікової та соціальної груп людей;

– матеріал для прищеплення навичок повинен містити нову інформацію, привертати до себе увагу людей;

– стоматологічна санітарна освіта повинна бути частиною загальних програм санітарної освіти, тому що стоматологічне здоров’я залежить від загального стану організму, поведінки і звичок людини, а також від стану навколишнього середовища;

інструкція із стоматологічної санітарної освіти повинна мати науковий характер.

Виділяють чотири організаційні форми санітарної освіти: бесіда з пацієнтом один на один; проведення групових бесід або дискусій;

утворення комітетів, груп із пропаганди санітарних і медичних знань за місцем роботи або навчання; розповсюдження санітарно-освітніх знань за допомогою засобів масової інформації.

Методи стоматологічної освіти — це бесіди, лекції, семінари, уроки здоров’я, ігри тощо. Лекцію або бесіду про карієс слід розпочати звикладення суті цього захворювання і його ускладнень. Необхідно висвітлити роль загального стану організму у виникненні карієсу, характеру харчування, оздоровчих заходів. Метою стоматологічної санітарної освіти і гігієнічного навчання населення є формування звички регулярно доглядати за ротовою порожниною. Досягнення цієї мети здійснюється через певні етапи: знання —^ розуміння —^ переконання —^ навик —^ звичка.

Розпочинати санітарно-освітню роботу з питань стоматологічної профілактики доцільно серед педагогів та медичних працівників дитячих закладів і шкіл. Після цього необхідно організувати зустріч з батьками з метою залучення їх до участі в програмах, спрямованих на поліпшення здоров’я дітей. Найважливішим етапом санітарно-освітньої роботи є беспосередня робота з дітьми. Уроки, бесіди з питань профілактики стоматологічних захворювань проводяться диференційовано, з урахуванням віку дітей.

Відповідно до рекомендацій ВООЗ стоматологічні профілактичні заходи складаються з двох основних етапів єдиного профілактичного процесу: первинної і вторинної профілактики.

Первинна профілактика — це система державних, соціальних, медичних та гігієнічно-виховних заходів, спрямованих на усунення причин та чинників ризику виникнення карієсу, а також на підвищення опірності організму дитини до дій несприятливих чинників навколишнього і побутового середовища.

Вторинна профілактика— це комплекс заходів, спрямованих на раннє виявлення хвороби, запобігання виникненню рецидивів, прогресуванню процесу та його ускладнень.

Основними завданнями первинної профілактики є: створення умов для повноцінного формування і первинної мінералізації твердих тканин зуба; забезпечення фізіологічного перебігу процесу дозрівання твердих тканин зуба (вторинна мінералізація), а якщо необхідно — стимулювання цих процесів; запобігання або усунення розвитку карієсу.

Розрізняють етіологічну (етіотропну) і патогенетичну профілактику карієсу. Етіологічна профілактика спрямована на зменшення кількісного та якісного складу карієсогенної мікрофлори (зубного нальоту), поліпшення самоочищення зубів, дотримання гігієни ротової порожнини. Патогенетична профілактика карієсу охоплює методи ендогенної та екзогенної профілактики.

Ендогенна профілактика карієсу має розпочинатися ще в антенатальний період розвитку дитини. Це зумовлено тим, що процеси формування і мінералізації зубів починаються в ембріональний період розвитку дитини і тривають після її народження. Закладення, формування і первинна мінералізація тимчасових зубів відбуваються в антенатальний період розвитку дитини. Закладення і формування зачатків постійних зубів розпочинаються на 4-5-му місяці вагітності, процес первинної мінералізації коронок постійних зубів завершується на 7-8-му році життя.

Антенатальна профілактика спрямована насамперед на підтримання здоров’я вагітної, профілактику в неї соматичних та інфекційних хвороб у цей період, а також забезпечення повноцінного харчування. Стоматолог має брати участь у складанні раціону харчування вагітної.

Для профілактики карієсу у дітей та жінок у період вагітності надзвичайно важливим є надходження до організму достатньої кількості солей кальцію, фосфору, фтору та інших мікроелементів, а також вітамінів. Так, вагітній жінці потрібно щоденно вживати 1,5 г кальцію, 2,5 г фосфору, 3 мг фтору, 2,5 мг тіаміну броміду, 5000-10 000 МО кальциферолу (вітаміну D) на добу. Потреба в цих речовинах суттєво зростає з 4-го місяця вагітності. Мікроелементи містяться в морській капусті, м’ясі криля, морській рибі, буряці, капусті, горіхах. Існують спеціально розроблені композиції вітамінів і мінералів для вагітних жінок (наприклад, “Прегнавіт”), призначення яких є виправданим у період вагітності.

У процесі спостереження за вагітними потрібно своєчасно вносити корективи в їх харчовий раціон. Підставами для цього є високий приріст карієсу, гострий його перебіг, клінічні ознаки гіповітамінозу, повторна вагітність через короткий проміжок часу, супутні хронічні хвороби. У таких випадках виправданим є призначення вагітній лікарських засобів, спрямованих на підтримання необхідної кальцій-фосфорної рівноваги.

Суттєве значення у формуванні стійкості до карієсу зубів має стан здоров’я дитини на 1-му році життя та харчування її в цей період. Найкращим продуктом для новонародженого є грудне молоко матері. Природне вигодовування забезпечує організм новонародженого всіма необхідними речовинами і не потребує будь-якої корекції.

У разі штучного вигодовування слід максимально компенсувати його недоліки. Контроль за харчуванням дитини здійснює педіатр.

Організм дитини, який росте і розвивається, особливо у віці 6-7 та 10-11 років, коли значно збільшуються зріст, маса тіла, кількість зубів, відчуває підвищену потребу в солях кальцію, вітамінах, білках, фторі. Тому харчування дитини має бути збалансованим як в кількісному, так і в якісному відношенні (мал. 39).

Діти старшого віку і дорослі повинні споживати протягом дня в середньому 80-100 г білків, 400-500 г вуглеводів, 80-100 гжирів (у тому числі 10% рослинних жирів), до 0,1 г вітамінів, до 20 г солей (у тому числі 10 г кухонної солі).

Мал. 2. Вплив харчування на розвиток зубів до і після прорізування

Дефіцит білкової їжі в період розвитку зуба може призводити до порушення структури емалі, що формується. Особлива роль належить незамінним амінокислотам (аргінін, лізин, аланін, гліцин, пролін, тирозин), обмін яких порушується при карієсі.

Певне значення має збалансованість мінерального складу харчових продуктів, а саме: оптимальним є співвідношення кальцію і фосфору від 4:5 до 1:1,5, магнію і кальцію — від 1:3 до 1:2. Надлишок фосфору і жирів пригнічує засвоєння кальцію, а білків і магнію — активізує його. Найбільш збалансованим щодо вмісту кальцію, фосфору і жирних кислот є козине молоко та його продукти; щодо кальцію і фосфору — абрикоси, персики, вишня, слива, черешня, морська та річкова риба; щодо кальцію, фосфору і магнію — яблука, редис, квасоля, гарбуз, капуста білокачанна, риба. Найбільша кількість водорозчинних сполук фтору міститься у вищих сортах чаю і морській капусті. Велика кількість мікроелементів міститься в морепродуктах:

м’ясі криля, мідіях, пасті “Океан” та ін. (табл. 27).

Найкращим джерелом кальцію є молоко та молочні продукти, які сприяють повноцінній мінералізації емалі. Вміст кальцію в молоці становить 120 мг%,у сирі — 135 мг%, у сирковій масі — 95-160 мг%;

0,5 л молока забезпечує добову потребу дитини (школяра) в кальції. Джерелом кальцію також є бобові, горіхи, яєчний порошок, вівсяна крупа, м’ясо, овочі, фрукти.

Найнесприятливіший вплив на тверді тканини зубів чинять вуглеводи, більшість з яких (сахароза, фруктоза, глюкоза) легко ферментується мікроорганізмами зубного нальоту з утворенням органічних кислот, здатних посилювати процеси демінералізації емалі. З метою зниження карієсогенного потенціалу вуглеводів слід рекомендувати пацієнтам зменшити загальну кількість вживаного цукру, частоту вживання цукру та інших вуглеводів; не утримувати довго в ротовій порожнині солодку їжу (льодяники, карамель тощо); по можливості замінювати легко ферментовані вуглеводи на такі, що не метаболізу-ються бактеріями ротової порожнини — сорбітол, ксилітол, цикла-мат, аспартам, сахарин.

У рекомендаціях із раціонального харчування не слід забувати й про те, що їжа — це чинник самоочищення ротової порожнини, природного звільнення від м’якого зубного нальоту. Тому одним із шляхів посилення самоочищення ротової порожнини є вживання твердої” їжі

Таблиця 1. Вміст фторидів у різних продуктах харчування (за Cholak, 1960)

їжа	Вміст фторидів (мг/л, мг/кг)
їжа	Рівень	Межі коливань
Продукти тваринного походження
Яловичина	0,9	0,2-2,0
Свинина	1,2	0,2-3,3
Курятина	–	1,4
Яловичі нирки	7,7	6,9-10,1
Яловиче серце	2,5	2,3-2,7
Яловича печінка	5,5	5,2-5,8
Скумбрія	25,51	0,02-84,47
Лосось	8,55	4,16-19,34
Устриця	1,24	0,65-1,58
Сардина	9,2	7,3-12,5
Яйця	0,4	0,00-1,48
Молоко коров’яче	0,17	0,07-0,55
Сир	–	1,62
Масло	–	1,50
Овочі та фрукти
Цитрусові	0,17	0,03 – 0,36
Нецитрусові фрукти	0,34	0,00-1,32
Зернові і продукти з них	0,57	0,10-4,00
Пшениця	2.8	1,7-4,0
Пшеничне борошно	–	0,3-0,4
Боби	0,13	0,11-0,15
Капуста	0,31	0,12-0,80
Картопля	1,19	0,07 – 6,4
Шпинат	0,78	0,21-1,8
Напої
Чай	55,51	3,2-398,8
Кава	0,90	0,2-1,6
Вино	0,98	0.00-6,34

(сирі овочі, тверді фрукти). Хороше тренування зубо-щелепної системи відбувається під час вживання твердої сухої їжі, що підвищує слиновиділення. Тверду їжу рекомендують дітям для вироблення у них звички до жування, для поліпшення росту й розвитку зубо-щелепної системи. Бажано вживати овочі та фрукти після солодкої, липкої, м’якої їжі, а також у проміжках між основними прийомами їжі.

Крім того, жувальне навантаження сприятливо діє на тканини пародонта, підвищує вміст захисних чинників у ясенній рідині.

Велике значення в період первинної та вторинної мінералізації мають іони фтору. Механізм захисної дії фтору на емаль полягає в заміні групи ОН на іони F в гідроксіапатиті емалі і формуванні фто-рапатиту Са(РО,) gF^ або фториду кальцію –CaFy Це залежить від концентрації фтору: при низьких частіше формується фторапатит, що є стійким до дії кислот, при концентрації понад 0,1% — утворюється шар фториду кальцію, що покриває емаль. Фтор гальмує фермент енолазу, за допомогою чого переривається цикл гліколізу і зменшується утворення молочної кислоти. Фтор гальмує бактеріальний обмін у зубній бляшці, а також утворення позаклітинних полісахаридів (мал.40). Кількість фтору в організмі залежить від його вмісту у питній воді і харчових продуктах.

Для профілактики карієсу зубів запропоновано велику різноманітність засобів і методів, вивчена їх профілактична ефективність. Ці засоби і методи можуть бути розділені за способом їх введення на 2 основні групи: засоби для ендогенного введення і екзогенного впливу.

Сполуки фтору вважаються найбільш ефективними в профілактиці карієсу, а враховуючи механізм їх протикаріозної дії, вони широко застосовуються і для ендогенного, і для екзогенного впливу.

Методи ендогенної профілактики карієсу. Фторовмісні препарати. Фторування питної води передбачає підвищення концентрації фтору до 0,8-1,2 мг / л. Штучне фторування питної води дозволяє знизити захворюваність карієсом на 20-50%. За даними ВООЗ, цей метод профілактики найбільш ефективний у районах з високою або дуже високою інтенсивністю карієсу. У малих містах, за відсутності централізованого водопостачання, в ряді країн є досвід фторування питної води безпосередньо в школах. Однак цей досвід профілактики досить дорогий і використовується рідко, крім цього, ендогенне введення фтору повинно бути обгрунтовано індивідуальними особливостями розвитку дитини. Індивідуальне дозування надходження фтору в організм людини може бути забезпечене вживанням фторованих харчових продуктів, наприклад, солі, молока та ін Рекомендована концентрація фтору в солі – 250 мг / кг.

Мал. 3. Механізми каріесстатичної дії фторидів та їх взаємодія (за G. Nikiforuk, 1985)

Досить активно в практичну охорону здоров’я впроваджується методика ендогенної профілактики карієсу за допомогою таблеток фториду натрію. Таблетки фториду натрію застосовуються в місцевостях, де вміст фтору в питній воді не перевищує 0,5 мг / л. Оптимальне надходження фтору в організм протягом доби 1,2-1,6 мг. З їжею дитина отримує приблизно 0,3-0,5 мг фтору в день.

У регіонах з високою поширеністю карієсу тимчасових і постійних зубів препарати фтору призначають із 6-місячного віку з урахуванням вмісту фтору в питній воді (табл.2).

Із препаратів іноземного виробництва застосовують “Fluoretten»

Таблиця 2. Схема дозування фтористих препаратів, що враховує вміст фтору в питній воді (ВООЗ, 1995)

Концентрація фториді в у питній воді (мг/л)	Доза фторидів (мг/надобу)
Концентрація фториді в у питній воді (мг/л)	6 міс- 2 роки	2-4 роки	4-16 років
< 0,3 мг/л	0,25	0,50	1,00
0,3-0,7 мг/л	0,00	0,25	0,50
> 0,7 мг/л	0,00	0,00	0,00

Таблетки приймають 1 раз на добу, краще вранці після сніданку, дітям молодшого віку їх дають з молоком або кашею. При цьому забезпечується як місцевий, так і загальний ефект дії фтору, тому найдоцільніше після сніданку почистити зуби і розжувати таблетку. Приймання таблеток натрію фториду можна чергувати з призначенням вітафтору. Тривалість курсу 200-250 днів на рік.

Добова доза таблетированного фтору натрію розраховується з урахуванням віку дитини і концентрації фтору в питній воді. При концентрації фтору у воді до 0,5 мг / л рекомендуються наступні дозування: дітям до 6 років – 0,5 мг фтору в день або 1,1 мг фториду натрію; дітям з 7 років і старше – 1 мг фтору на день або 2 , 2 мг фториду натрію. Таблетки фториду натрію рекомендується приймати щодня протягом 250 днів на рік з перервою на літні місяці. Найбільший протикаріозний ефект досягається, якщо дитина приймає таблетки з 2-3 років і не менш ніж до 8 років.

В цьому випадку знижується ураженість карієсом постійних зубів. Таблетки рекомендується приймати в інтервалі між прийомами їжі. Якщо приймається в день одна таблетка фториду натрію, то її краще приймати на ніч. Після прорізування зубів при ендогенному введенні фтору в організм дитини (фторована вода, таблетки і т. д.) можна розраховувати і на екзогенне вплив препарату за рахунок прямого контакту його з тканинами зуба. Тому перед прийомом таблеток фториду натрію доцільно почистити зуби, а потім таблетку не ковтати, а смоктати. Таблетки фториду натрію можуть прийматися дітьми в домашніх умовах під контролем батьків. Можуть даватися організовано дітям у дитячих садках, школах, під контролем вихователів, учителів, медичних сестер, які повинні не тільки видавати кожній дитині таблетку, але й простежити, щоб він її прийняв.

Це пов’язано з певними організаційними труднощами, витратами часу педагогічного та медичного персоналу. Тому рекомендується поруч дослідників в дитячих дошкільних установах розчиняти таблетки в компоті, чаї.

Можна ввести в організм людини фтор і у вигляді розчину. Наприклад, Г. С. Чума з метою профілактики карієсу тимчасових зубів призначав вагітним жінкам 1% розчин фториду натрію. Враховуючи, що мінералізація тимчасових зубів активно протікає в другій половині вагітності, препарат призначався саме в цей проміжок часу. При концентрації фтору в питній воді 0,2-0,3 мг / л жінкам з нормальним перебігом вагітності призначали 5-6 крапель в день, а при токсикозах, коли значно обмежують кількість рідини, що надходить в організм жінки протягом доби, а отже і зменшується надходження фтору, призначали по 12-14 крапель на добу. Так як розчин несмачний, не має запаху, то ніяких неприємних відчуттів жінки не відчували.

Після народження дитини для зміцнення загального стану і профілактики карієсу вітамінним інститутом розроблено препарат Вітафтор. Протівокаріозное і загальнозміцнюючу дію цього препарату забезпечує не тільки фторид натрію, але і комплекс вітамінів: A, D2, С.

Вітафтор (Vitaftorum) — комбінований фторовмісний препарат, в одній чайній ложці (5 мл) якого міститься: ретинолу пальмінату (вітаміну А) – 3300 МО (0,00182 г), ергокальциферолу (вітаміну D)- 400 МО (0,00001 г), аскорбінової кислоти —0,06 г, натрію фториду — 0,0011 г. Препарат приймають всередину під час їди або через 10-15 хв після неї один раз на день. Дітям віком від 1-6 років його призначають по 1/2 чайної ложки, із 7 до 14 років — по 1 чайній ложці. Препарат вживають щоденно протягом 1 міс; після двотижневої перерви курс лікування повторюють. Повторні курси рекомендується проводити 4-6 разів на рік з перервою влітку.

Цей препарат успішно призначали недоношеним дітям з моменту народження. Препарат призначають на першому році життя по 1 краплі на кг маси, від 1 року до 6 років по 0,5 чайної ложки, а потім по 1 чайній ложці. Вітафтор не призначається дітям у зонах з підвищеною та оптимальною концентрацією фтору в питній воді. Однак наш 5-річний досвід використання Вітафтору з профілактичною метою у дітей віком до 3 років показав, що не можна призначати Вітафтор при ранньому (швидкому) закриття джерельця, при прийомі вітаміну «D» для профілактики рахіту, при діатезі, при нирковій патології, при дискінезії кишечника (схильність до закрепів) і ін Крім того, Вітафтор може викликати прояви діатезу. Тому Вітафтор призначати дітям раннього віку необхідно при узгодженні з педіатром.

Таблиця 3. Безпечні рівні сумарного добового споживання фтору

Категорія населення	Вік, роки	Фтор, мг
Грудні діти	0-0,5 0,5-1,0	0,1-0,5 0,2-1,0
Діти і підлітки	1-3 4-6 7-Ю 11 і більше	0,5-1,0 1,0-2,5 1,5-2,5 1,5-2,5
Дорослі	–	1.5-4,0

Ендогенне призначення фторидів для профілактики карієсу потребує регулярного контролю і дотримання запобіжних заходів. Основний шлях виведення фторидів з організму – із сечею. Тому для визначення рівня його надходження в організм був запропонований метод визначення добової екскреції фторидів із сечею.

Доведено, що у віці до 15 років із сечею виводиться 50% фториду, що надійшов в організм; у віковій групі 16-19 років — 55%; у дорослих — 60%. Тому для отримання даних про надходження фторидів показник добової екскреції фториду із сечею для осіб до 15 років слід помножити на коефіцієнт 2,0; для осіб 16-19 років — на 1,8; для осіб 20 років і старших — на 1,66.

Біологічним маркером надлишкового надходження фтору в організм є розвиток флюорозу (табл.29).

Для ендогенної профілактики карієсу застосовують також препарати кальцію.

Кальцію глюконат (Calciigluconas) призначають дітям до 1 року по 0,5 г, 2-4 років — 1,5,6 років — 1,5,7-9 років – 1,5-2,10-14 років — по 2-3 г 2-3 рази на добу. Курс лікування 1 міс. Через 3 міс курс повторюють.

Кальцію лактат (Calcii lactas) порівняно з кальцію глюконатом є більш ефективним у разі перорального застосування,оскільки формує в кишечнику середовище, яке сприяє всмоктуванню кальцію. Випускається в порошку і таблетках по 0,5 г.

Кальцію гліцерофосфат (Calciiglicerophosphas) призначають усередину по 0,05-0,2 г на прийом. Курс лікування — 1 міс. Повторний курс проводять через 3 міс. Гранули гліцерофосфату містять кальцію гліцерофосфату 10 частин, натрію гліцерофосфату 2 частини, цукру 88 частин. Приймають по 1/2-1 чайній ложці 2-3 рази на добу.

Обмін кальцію пов’язаний з обміном фосфору. Добова потреба організму у фосфорі становить 1,5 г. Для нормального фосфорно-кальцієвого обміну важливе не лише достатнє надходження фосфору в організм, а й ступінь його засвоєння тканинами. Всмоктування кальцію і фосфору, яке відбувається в стінках тонкої кишки, залежить від співвідношення кальцію і фосфору і регулюється кальци-феролом (вітаміном D,) і паратирином.

Фітин (Fhytinum) містить 36% органічно зв’язаної фосфорної кислоти. Як і інші препарати фосфору, стимулює кровотворення, посилює ріст і розвиток кісткової тканини, нормалізує стан нервової системи при хворобах, пов’язаних з недостачею фосфору в організмі. Призначають 3 рази на добу протягом 6-7 тиж; дітям віком до 1 року — 0,05-0,1 г, до 2 років — 0,1 г, 3-4 років — 0,15 г, 5-6 років — 0,2 г, 7-9 років — 0,25 г, 10-14 років — 0,25 г-0,3 г на прийом.

Вітаміни. Роль вітамінів у профілактиці карієсу вивчена досить широко як в експерименті на тваринах, так і в клініці.

Сприятливо впливають на мінеральний обмін вітаміни A, D, С, В1, В6 та ін

З успіхом для профілактики карієсу застосовується препарат Відехол. Відехол або вітамін D3 призначається півторамісячного курсу на рік з першого року життя дитини. Застосування відехола з метою профілактики карієсу у 3-річних дітей протягом року дозволило знизити приріст поширеності в порівнянні з контрольною групою в 3,3 рази.

Так, у контрольній групі дітей приріст поширеності карієсу зубів становив 21,9%, а в групі дітей, які отримували відехол, – 6,7%.

Недостатність ретинолу, тіаміну (вітаміну В,), аскорбінової кислоти послаблює мінералізацію дентину, що проявляється збільшенням кількості інтерглобулярних проміжків, виникненням в емалі заглиблень і борозен. Такі зуби більше піддаються ураженню карієсом, тому препарати цих вітамінів застосовують для ранньої профілактики карієсу.

Джерелом аскорбінової кислоти є овочі, ягоди і фрукти, які містять клітковину, потрібну для кращого травлення, а також мінеральні солі. Вітаміни групи В містяться у м’ясі, яйцях, печінці, хлібі з борошна грубого помелу, гречаній і вівсяній крупах.

Для синтезу ретинолу в організмі потрібний каротин, велика кількість якого міститься в моркві. Вживання тертої моркви зі сметаною або рослинною олією сприяє кращому засвоєнню ретинолу. Рослинна олія містить альфа-токоферол (вітамін Е) і незамінні поліне-насичені жирні кислоти. Можна рекомендувати полісол – продукт дієтичного харчування, багатий на цей вітамін.

При раціональній організації харчування немає потреби у застосуванні синтетичних вітамінних препаратів.

Призначення ергокальциферолу (вітаміну D^), холекальцифе-ролу (вітаміну Dg) і ретинолу для профілактики карієсу доцільне в період формування та мінералізації зубів. Кальцифероли містяться у невеликій кількості в яєчному жовтку, ікрі, вершковому маслі та молоці, у великій кількості у поєднанні з ретинолом — у печінці та жировій тканині риб.

Метаболіти кальциферолів є складовою частиною системи, яка забезпечує підтримання нормального рівня кальцію в крові. Крім того, до цієї системи належать: кальційзв’язуючий білок, який за участю кальційактивованої лужної фосфатази і кальційзалежної АТФ-ази забезпечує всмоктування кальцію з дистального відділу тонкої кишки та фіксацію його в кістковій тканині; транспортні білки, які сприяють перенесенню метаболітів кальциферолів до органів і тканин; ферментні білки, які здійснюють гідроксилювання кальциферолів у печінці і нирках, а також гормони — кальцитонін і паратирин. Кальцитопін посилює депонування кальцію в кістковій тканині, а паратирин сприяє утворенню активних метаболітів кальциферолів, що супроводжується підвищенням рівня іонізованого кальцію в крові.

На 2 3-му році життя в осінньо-зимовий період призначають 1-2 курси УФ-опромінення (20-25 сеансів) для стимуляції природного синтезу вітамінів групи D у шкірі дитини.

Мікроелементи (стронцій, кобальт, хром, нікель, мідь, цинк, молібден, ванадій) впливають безпосередньо на тканини зуба, змінюючи їх структуру та хімічний склад; діють на зубний наліт, гальмуючи або активуючи обмінні реакції; впливають на властивості та хімічний склад слини і мікрофлору ротової порожнини; діють на ферментативні процеси в слині і тканинах зуба. Основне значення мікроелементів — підвищення резистентності твердих тканин зуба до карієсу.

Для профілактики дисбалансу мікроелементів, особливо в період вагітності, лактації, а також формування мінералізації кісткової тканини зубів у дітей доцільно вживати морську капусту.

Морська капуста (Laminaria saccharinas) містить комплекс мікроелементів. Для медичних цілей випускається у вигляді порошку або гранул по 180 г в упаковці. Розроблена харчова добавка з морської капусти під назвою “Еламін”.

Профілактика карієсу за схемою Ю.В.Федорова, В.О.Кошевсь-кої (1971) проводиться протягом 1 міс двічі на рік(квітень-травень і вересень-жовтень) і полягає в щоденному уведенні в раціон дітей дошкільного віку гліцерофосфатукальцію (по 0,5 г) у другі страви і вітамінів групи В ,(2 мг) та Bg (5 мг) у треті страви.Дітям шкільного віку замість вітамініву харчовий раціон (салат) додають морську капусту з розрахунку 0,5 г на дитину.

Значне обмеження в раціоні рафінованих вуглеводів (кондитерські, борошняні вироби, варення, солодощі та ін.) істотнозменшує вплив карієсогенних чинників у ротовій порожнині.

Є кілька перспективних шляхів зменшення карієсогенної ролі вуглеводів: обмеження кількості і зниження частоти їхвживання;

заміна вуглеводів, що метаболізуються в ротовій порожнині (сахароза, фруктоза, глюкоза), на такі, що неметаболізуються (сорбіт, ксиліт, маніт), і скорочення часу перебування вуглеводів у ротовій порожнині шляхомвидалення їх залишків під час полоскання; обмеження здатності вуглеводів до метаболізму .Досить простими щодовиконання та ефективними є такі рекомендації: не їсти солодкого на ніч, а також у проміжках між прийомами їжі, невживати солодке як останню страву. Якщо ці рекомендації порушуються, слід почистити зуби або прополоскати ротову порожнину.

У раціоні дитини обов’язково мають бути сирі овочі і фрукти, що забезпечує організм вітамінами, мінеральними речовинами, клітковиною, створює для жувального апарату достатнє функціональне навантаження і стимулює функцію слинних залоз.

Багато експериментальні та клінічні дослідження показали велику роль харчування у виникненні та розвитку каріозного процесу. Фактор харчування на різних етапах розвитку дитячого організму відіграє різну роль: забезпечення постійним необхідним набором поживних речовин; характер харчування з урахуванням фізичних властивостей їжі (тверда, м’яка, кашоподібна); режим харчування.

У комплексі карієс профілактичних заходів всі складові «фактора харчування» мають значення.

Незбалансоване харчування, превалювання в харчовому раціоні вуглеводів і особливо рафінованих вуглеводів, недолік продуктів, що містять мінеральні компоненти, сприяє не тільки виникненню каріозного процесу, але і його швидкому прогресуванню.

Працями В. А. Кошевський, Ю. А. Федорова, Е. П. трав і співавт. та ін переконливо показано, що додавання до харчування дітей в дитячих дошкільних установах гліцерофосфату кальцію по 0,5 г, вітамінів В6, B1 по 0,001 г щодня протягом 1 міс, різноманітність раціону харчування великою кількістю салатів, овочевих страв, включаючи і добавки морський капусти, виключення солодких булочок, печива, вафель, підсолодженого кефіру на полуденок дозволяють значно знизити захворюваність карієсом, приріст карієсу тимчасових зубів до 50%.

Необхідною умовою, що сприяє ефективній профілактиці карієсу, є дотримання режиму харчування та раціональне вживання цукру. Чим частіше вживається цукор, чим більше він залишається на поверхні зуба, тим більше можливостей для освіти кислот, які здатні викликати демінералізацію емалі. Тому велика увага приділяється питанню зниження концентрації цукру в харчових продуктах і розширення використання в харчовій промисловості замінників цукру.

Важлива і культура населення з прийому солодощів: солодким блюдом не слід закінчувати прийом їжі і особливо на ніч не можна їсти солодке. Необхідно після кожного прийому їжі, а після прийому солодкого обов’язково прополоскати рот. Показано високу противокариозное дія молока, чаю. Тому доцільно прийом солодкого поєднувати з питтям несолодкого чаю або молока.

Таким чином, ми бачимо, що для ендогенної профілактики карієсу є медикаментозні і немедикаментозні засоби специфічної дії, але в більшості своїй неспецифічної дії. Головне ж полягає в тому, що впровадження методів і засобів ендогенної профілактики карієсу практично не вимагає безпосередньої участі дитячого стоматолога.

Рацiональне харчування (ratio — розумний) — це фiзiологiчно повноцiнне харчування здорових людей iз врахуванням їх вiку, статi, характеру працi та iнших факторiв. Рацiональне харчування сприяє збереженню здоров’я, опiрностi шкiдливим факторам навколишнього середовища, високiй фiзичнiй й розумовiй працездатностi, а також активному довголiттю.Вимоги до рацiонального харчування складаються iз вимог до:

1) харчового рацiону;

2) режиму харчування;

3) умов прийому їжi.

Вимоги до харчового рацiону:

1) енергетична цiннiсть рацiону повинна покривати енергозатрати органiзму;

2) належний хiмiчний склад — оптимальна кiлькiсть збалансованих мiж собою поживних речовин;

3) добра засвоюванiсть їжi, яка залежить вiд її складу i способуприготування;

4) високi органолептичнi властивостi їжi (зовнiшнiй вигляд, консистенцiя, смак, запах, колiр, температура);

5) рiзноманiтнiсть їжi за рахунок широкого асортименту продуктiв i рiзних прийомiв їх кулiнарної обробки;

6) здатнiсть їжi (склад, об’єм, кулiнарна обробка) створювати вiдчуття насичення;

7) санiтарно-епiдемiчна безпечнiсть.

Режим харчування включає час i кiлькiсть прийомiв їжi, iнтервали мiж ними, розподiл харчового рацiону за енергоємкістю, хiмiчним складом i масою по прийомах їжi.

Умови прийому їжi: вiдповiдна обстановка, сервiровка столу, вiдсутнiсть вiдволiкаючих вiд їжi факторiв.

Правильне харчування — перший ключ до здоров’я i доброго самопочуття, без яких важко досягнути максимальної працездатностi. Древньогрецькому фiлософу Сократу належить вислiв: «Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити».

Рiвновага в органiзмi, яка приводить до здоров’я, починається з їжi, яку ми їмо. Дослiдницький вiддiл Центру аеробiки сформулював вiсiм основних принципiв рацiонального харчування.

1. Пiдтримуйте постiйне спiввiдношення мiж основними компонен-тами харчування в пропорцiї 50:20:30. Щоденне вживання калорiй повинно розподiлятися так: 50% — на вуглеводи, 20% — бiлки i 30% — жири.

Отже 50% калорiй, якi ми вживаємо, щоденно приходиться на вуглеводи. Саме вони заряджають нас енергiєю в найбiльшiй мiрi. Вуглеводи дiляться на моносахариди, дисахариди i полiсахариди. Наприклад, моносахариди — глюкоза, дисахариди — цукор (сахароза), молочний цукор (лактоза), полiсахариди — крохмаль, глiкоген, клiтковина, пектиновi речовини.

Крохмаль — мiститься в зернах пшеницi (55%), рисi (55%), картоплi (18%).

Клiтковина, яка входить до складу овочiв i фруктiв, в кишечнику людини розщеплюється за участю бактерiальної флори. Вона посилює жовчевидiлення i виведення з органiзму холестерину, перистальтику кишечника i забезпечує почуття насичення.

Пектиновi речовини — є стабiлiзуючим матерiалом. Вони обволiкають слизову оболонку кишечника i захищають її вiд механiчних i хiмiчних подразникiв, зв’язують патогенну флору, солi важких металiв (свинець, ртуть) i виводять їх з органiзму.

Вуглеводи складають основу наших харчових продуктiв, таких, як свiжi фрукти, овочi, боби, горох, картопля, кукурудза, хлiб, вiвсяна каша, рис.

Вмiст жирiв у щоденному рацiонi бiля 30%. Тут основна проблема полягає в тому, щоб зумiти обмежити щоденне вживання жирiв до цiєї цифри.

Жири вiдкладаються в жировiй тканинi i утворюють запас енергетичного матерiалу. Жири пiдшкiрножирової клiтковини оберiгають органи вiд переохолодження, а жирова тканина оточує внутрiшнi органи, фiксує їх i попереджує вiд змiщень i травм.

Надлишок жиру в рацiонi часто пов’язують iз виникненням раку кишечника, грудей, пiдшлункової залози, яєчникiв i прямої кишки.

Важлива не тiльки кiлькiсть жирiв, але i їх якiсть. Рослиннi жири, якi входять до складу соняшникової i соєвої олiї, кукурудзяного масла, рослинного маргарину, горiхiв краще вживати, нiж жири тваринного походження, оскiльки в рослинних жирах є ненасиченi жирнi кислоти. Насичених жирних кислот особливо багато в маслi, сметанi, жирному м’ясi, сосисках. Особливо небезпечнi смаженi жирнi продукти, якi мiстять акроолеїн.

Бiлковi продукти повиннi складати бiля 20% калорiй, якi ми щоденно вживаємо. До них вiдносяться риба, телятина, пiсна яловичина, баранина, свинина, твердий сир, молоко, молочнокислий сир, яйця.

Бiлки складають основу структурних елементiв клiтин i тканин тiла людини, входять в склад ферментiв, беруть участь у виробленнi iмунiтету. Зараз добре вiдомо, що розпад i синтез бiлка проходить безпосередньо за участю ферментiв, при цьому всi бiлки обновлюються на протязi 5-7 днiв.

Харчова цiннiсть бiлка залежить вiд його засвоюваностi. Бiлки рослиних продуктiв важкодоступнi для травних ферментiв, тому в кишечнику вони засвоюються гiрше, нiж бiлки тваринного походження. Але надлишок тваринних бiлкiв у рацiонi приводить до такого захворювання як подагра.

2. Дотримуйтесь правила 25-50-25 для визначення кiлькостi калорiй на кожен прийом їжi: 25% калорiй повиннi припадати на снiданок, 50% — на обiд, 25% — на вечерю. Це допоможе утримувати нормальну вагу тiла.

3. Займайтесь аеробними фiзичними вправами в кiнцi дня, якраз перед вечерею. На протязi 2 годин пiсля напруженого фiзичного навантаження спостерiгається втрата апетиту i тому тi, хто напружено працюють в другiй половинi дня, їдять менше.

Незалежно вiд часу доби фiзичнi вправи в поєднаннi з рацiональним харчуванням пришвидшують втрату жиру при мiнiмальному зниженнi ваги м’язевої тканини, в той час як лiмiтоване вживання калорiй може привести до її зменшення.

4. Культивуйте в собi здоровий страх перед повнотою. Надлишкова вага пов’язана iз небезпекою такої хвороби, як рак. Жировi депо є мiсцем збереження отруйних речовин.

5. Не виснажуйте органiзм малою кiлькiстю калорiй. Перш за все це стосується людей, якi самi себе обмежують в калорiях, намагаючись схуднути. Iнодi це дає негативнi наслiдки. Якщо ви вирiшили займатися крiм того фiзичними навантаженнями, то кiлькiсть їжi повинна бути збiльшена.

6. Користуйтесь формулою для розрахунку вашої iдеальної ваги. Занадто низький вмiст жиру в органiзмi може викликати певнi аномалiї i порушення. Жiнки, у яких вмiст жиру не досягає 15% нерiдко страждають порушенням менструального циклу i ненормальним розвитком вагiтностi.

7. Користуйтесь формулою для визначення числа калорiй, необхiдних для пiдтримки iдеальної ваги. Перш за все необхiдно, щоб кiлькiсть калорiй, якi ми щоденно вживаємо, була збалансована.

Добова потреба в енергiї залежить вiд добових енергетичних затрат, якi iдуть на основний обмiн, засвоєння їжi i фiзичну дiяльнiсть.

Енерговитрати i енергетичну цiннiсть їжi вираховують в кiлокалорiях.

Основний обмiн — це енерговитрати органiзму в станi повного спокою, якi забезпечують функцiї всiх органiв i систем, пiдтримують температуру тiла. Для молодих мужчин середньої маси тiла (70 кг) основний обмiн складає — 1600 ккал, у жiнок — 1400 ккал. Бiля 200 ккал складають енерговитрати на засвоєння їжi, головним чином бiлкiв i в значно меншiй мiрi — вуглеводiв i жирiв.

Витрати енергiї на фiзичну дiяльнiсть залежать вiд характеру виробництва i домашньої роботи, вiд особливостей вiдпочинку.

За енерготратами люди подiляються на 5 груп (табл. 14) 8. Якщо у вас є надлишкова вага, негайно переходьте на iндивiдуальний план харчування, а саме:

1). Особливо дотримуйтесь правила 50:20:30.

2). Зменшуйте вживання калорiй i збiльшуйте їх витрати (0,5 кг зайвого жиру еквiвалентнi 3500 ккал).

Щоб втратити 1 кг (7000 ккал) в тиждень, потрiбно щоденно вiдмовлятися вiд 1000 ккал. А для того, щоб втратити переважно жирову тканину, а не м’язеву, слiд збiльшувати фiзичну активнiсть.

3). Їсти менше жирної їжi, рiзко обмежити споживання смаженого м’яса, масла, ковбаси, сосисок, сметани, сиру, майонезу.

4). Вживайте менше цукру (варення, тортiв, печива).

5). Їсти бiльше низькокалорiйних продуктiв, об’ємних (сирi овочi, фрукти, хлiб грубого помолу, соки).

6). Вiддавайте перевагу м’ясу птицi, риби. Вживайте менше яловичини, свинини, баранини.

7). Щоденно вживайте вiд 6 до 8 стаканiв води, фруктових сокiв.

8). Їсти треба повiльно, добре пережовуючи, витрачаючи на кожен прийом їжі не менше 20 хв. (саме через 20 хв. приходить почуття ситості). Процес розжовування знижує стрес i напруження.

9). Намагайтесь харчуватися розумно. Пам’ятайте, що почуття голоду виникає двiчi. Спочатку його викликають нервовi iмпульси з порожнього шлунку, пiсля переходу останнiх порцiй харчової кашицi в дванадцятипалу кишку. Якщо людина прийняла їжу, то в цьому випадку почуття ситостi виникає вiдразу пiсля наповнення шлунку певною кiлькiстю їжi. Якщо ж людина подавлює перший сигнал голоду, то це вiдчуття проходить, людина не звертає уваги на цей сигнал.

Другий сигнал поступає в ЦНС з «голодної» кровi, пiсля того як поживнi речовини перейшли з неї в клiтини, тканини органiзму. Цей сигнал дуже стiйкий, людина реагує на нього i знаходить час прийняти їжу. Пiсля прийому їжi за другим сигналом вiдчуття повноти шлунку з’являється не вiдразу, а лише пiсля насичення кровi i тканин поживними речовинами. Почуття голоду зникає через 2-3 години. В результатi людина втрачає вiдчуття мiри, не дивлячись на те, що шлунок переповнений. Особливо небезпечне переїдання перед сном, яке затруднює роботу серця, легень, викликає рiзнi захворювання шлунку.

10). Необхiдно обмежити споживання солi, яка часто викликає гiпертонiю. Треба пам’ятати, що органiзму потрібно лише2 г солi в день, а ми споживаємо до 20 г.

11). Виконання регулярних фiзичних вправ.

Розвиток зубів при поганому харчуванні у дітей

Кожна мама намагається дати своїй дитині тільки найкраще, для того, щоб він був щасливим, веселим, а головне здоровим. Коли дитина зовсім маленький, то здається все нормально: у три місяці проходять болі в животику, малюк стає більш спокійним, добре спить і їсть. Але приблизно з п’яти місяців всі раптом змінюється.

Малюк знову стає примхливим, дратівливою, у нього течуть слинки, він погано спить по ночах. Вітаємо! У вашого малюка почалися різатися молочні зубки. Процес цей тривалий, в більшості випадків болючий, супроводжується підвищенням температури, іноді діареєю, блювотою. У всіх все індивідуально і не варто хвилюватися завчасно. Але потрібно бути готовим до того, що тепер мамі додасться турбот, оскільки важливо не тільки полегшити процес прорізування зубів, а й збереження їх здоров’я.

Для того щоб зберегти дитячі молочні зубки здоровими, не пошкодженими карієсом до їх зміни корінними, необхідна їх комплексний захист: очищення від нальоту, захист від пошкоджень. Але найбільш важливу роль в цьому питанні відіграє правильне харчування.

Раціон дитини має бути різноманітним, корисним, містити в собі всі необхідні вітаміни і мікроелементи. У перші місяці життя дитина отримує лише материнське молоко, яке закладає основи його здоров’я після народження. Саме тому годує жінка повинна стежити за своїм харчуванням, тому що при недоліку деяких мікроелементів можуть виникнути проблеми з розвитком дитини.

Для того, щоб розвиток зубів у дітей йшло правильно, необхідно отримувати достатню кількість фосфору і кальцію, яке в достатній кількості знаходиться в грудному молоці. Після 6 місяців кількості потрібних мікроелементів стає недостатнім, тоді необхідно вводити молочні та кисломолочні продукти в раціон дитини. Малюкові щодня треба давати молоко, сир, дитячий кефір і йогурти. Кальцій також знаходиться в сирі. Джерелом фосфору вважається риба, яка також має бути присутня у раціоні дитини (з 8-9 місяців).

При неправильному харчуванні в розвитку молочних зубів можуть виникнути проблеми. Основною проблемою першого року життя дитини є наліт на зубках. Така проблема криється в неправильному харчуванні. Розвиток зубів при поганому харчуванні у дітей може призвести до карієсу, передумовою якого і є наліт жовтуватого або сіруватого кольору. Наявність такого нальоту свідчить про нестачу кальцію або фосфору в організмі малюка. Тут вірним рішенням буде розширення раціону дитини. Давайте йому більше кисломолочних і молочних продуктів, білої риби, м’яса.

Вживання цукру в ранньому віці впливає на розвиток дитячих молочних зубів. Так як відомо, що цукор і солодощі, а точніше молочна кислота, яка виробляється з цукру і крохмалю руйнує зубну емаль, провокують розмноження хвороботворних бактерій, що незмінно призводить до карієсу. Якщо ж дитинка хоче з’їсти чогось солоденького, то найкраще запропонувати йому фрукти.

неправильного розвитку зубів при поганому харчуванні у дітей також сприяє недолік фтору в організмі дитини, так як він є будівельником зубної емалі. Фтор покликаний захищати зуби від зовнішнього середовища: від механічних пошкоджень (дітки часто тягнуть до рота металеві або інші тверді предмети, які можуть пошкодити емаль), від хвороботворних бактерій, які потрапляють на зуби із зовнішнього середовища. Фтор міститься в таких продуктах, як зелений чай, печінка, морепродуктах, горіхах, яйцях, вівсяних пластівцях, борошні грубого помелу. Також достатню кількість фтору дитина може отримати з питної води.

Якщо ж ви помітили які-небудь зміни на емалі дитини, як, наприклад, зміна кольору зуба або поява білих плям, то можливе застосування фторвмісних препаратів. Однак у першу чергу слід звернутися до дитячого стоматолога і здати необхідні аналізи.

Розвиток зубів також залежить від кількості певних вітамінів в організмі дитини. Для правильного формування молочних зубів важливу роль грають вітаміни Д, С, А, В. Вітамін Д зазвичай дають дітям у вигляді крапель, починаючи з одного місяця після народження і зимовий період часу. Вітамін Д сприяє легшому засвоєнню кальцію, що також важливо в збереженні молочних зубів. Вітамін групи Д міститься в таких продуктах, як сирий яєчний білок, кисломолочних продуктах, сирі, печінці риб, вершковому маслі. Достатня кількість вітаміну Д в організмі дитини – це найкраща профілактика рахіту.

Вітамін С важливий не тільки для формування імунітету дитини. При поганому харчуванні у дітей, тим більше при нестачі вітаміну С, можуть виникнути проблеми з яснами. Вітамін С міститься в таких продуктах, як капуста, брокколі, солодкий перець, цитрусові, смородина, суниця, помідори і в інших фруктах, овочах і ягодах.

Вітамін А допомагає малюкові перенести всі негаразди пов’язані з прорізуванням зубів. Вітамін А є основою формування імунітету дитини, а при хорошому імунітеті процес появи зубок пройде у малюка більш безболісно. Вітамін А містить в таких продуктах, як зелені та жовті овочі, бобові, яблуках, абрикосах, персиках, шипшині і так далі. Трави і трав’яні чаї, призначені спеціально для дітей також можуть заповнити брак вітаміну А в організмі малюка.

У формуванні молочних зубів у дітей важливу роль відіграє присутність достатньої кількості вітаміну B12, який бере участь у постачанні клітин киснем, активізує обмінні процеси у всьому організмі. Вітамін B12 міститься в таких продуктах, як сир, яловичина, печінка, серце, бобові, дріжджі, соя і соєві продукти, оселедець.

Таким чином, при поганому харчуванні у дитини можуть виникнути проблеми, як з прорізуванням молочних зубів, так і зі збереженням їхнього здоров’я. Мамі необхідно пам’ятати про раціональному харчуванні дитини, про включення в його раціон продуктів тваринного та рослинного походження.

Раціональне харчування дітей та дорослих – найважливіша умова підтримки здоров’я нації. Проте в даний час в Росії в силу сформованих соціально-економічних умов тільки в дуже небагатьох людей харчування може вважатися збалансованим. Повсякденний раціон більшості росіян в кінці ХХ століття – це «їжа бідняків»: вуглеводно-жирова, з недостатньою кількістю тваринного білка, дефіцитом вітамінів і мікроелементів.

Результати популяційних досліджень, проведених Інститутом харчування РАМН, свідчать про вкрай недостатньому споживанні і все більш наростаючому дефіциті вітамінів (А, групи В, С, Е), а також мікроелементів (заліза, цинку, йоду) у значної частини населення Російської Федерації. Так, дефіцит вітамінів групи В виявляється у 30-40%, b-каротину – більш ніж у 40%, а вітаміну С – у 70-90% обстежуваних[7]. При цьому виявляється дефіцит найчастіше носить характер поєднаноївітамінної недостатності. Насторожує, що дефіцит вітамінів виявляється не тільки взимку і навесні, але і в літньо-осінні періоди, що свідчить про формування у більшості населення Росії вкрай несприятливого цілорічного типу полігіповітамінозу. Відзначено також, що полігіповітамінозу часто поєднуються з дефіцитом мікроелементів.

Викликають тривогу дані про поширеність дефіциту мікронутрієнтів увагітних і годуючих жінок, новонароджених і грудних дітей. Недолік основних харчових речовин, вітамінів і мінеральних речовин в раціоні вагітної несприятливо позначається не тільки на стані здоров’я самої жінки, але і призводить до розвитку вираженого їх дефіциту у плода. Дефіцит мікроелементів і вітамінів в раціоні матерів, які годують грудьми, також вкрай негативно впливає на здоров’я дітей. Не може не турбувати й те, що 70% дітей 1-го року життя у віці 3-4 місяціввигодовуються штучно[3]. Встановлено також, що 39-42% дітей, що знаходяться на ранньому штучному вигодовуванні, отримують неадаптовані молочні суміші. Тривожно виглядає ситуація і з дефіцитом вітамінів у дітей більш старшого віку. Так, показано, що забезпеченість вітамінами у дітей та підлітків не перевищує 20-40%, а білково-вітамінний дефіцит відчувають до 90% дітей Росії

Напружений рівень метаболізму у дітей, не тільки підтримує життєдіяльність, але і забезпечує ріст і розвиток дитячого організму, вимагає достатнього і регулярного надходження мікронутрієнтів. Тому розвиток дефіциту вітамінів і мікроелементів у дітей може супроводжуватися різними порушеннями здоров’я. Незбалансоване і недостатнє (як в якісному, так і в кількісному відносинах) харчування російських дітей призвело до того, що у більшості з них є дефіцитмікроелементів і вітамінів, у 16-47% виявляється анемія, а у 24-63% – латентний дефіцит заліза. Крім цього, в результаті аліментарного дефіциту таких мікроелементів, як залізо і йод, в останні роки відзначена чітка тенденція до погіршення психічного здоров’я дітей. Не можна не відзначити наростання частоти виявлення недостатності споживання йоду[2]. При дефіциті йоду в мозку зростаючого дитячого організму відбуваються незворотні зміни, розвиваються олігофренія і кретинізм. Дефіцит йоду – найпоширеніша причина інтелектуальних порушень, яку можна попередити (Касаткіна Е.П., Щеплягіна Л.А.). Проте в Росії активність заходів щодо профілактики йодного дефіциту в останнє десятиліття була значно знижена. Це не могло не позначитися на стані психічного здоров’я дітей. Тільки в останні роки знову почали прийматися дієві заходи з профілактики йодної недостатності (виробництво йодованої солі внеобхідних кількостях, прийом йодиду калію, вітамінно-мінеральних комплексів, що містять йод, та ін.)

Таким чином, в Росії в даний час склалися умови, за яких аліментарні порушення можуть позначитися не тільки на стан здоров’я, фізичний та інтелектуальний потенціал росіян, але і в цілому на життєздатності нації.

Вітаміни відносяться до незамінних харчових речовин органічного походження і практично несинтезуються в організмі людини, але грають роль регуляторів численних біохімічних реакцій в обміні речовин і енергії. Не будучи будівельним і енергетичним субстратом, вітаміни служать каталізаторами біохімічних реакцій. Важливе значення має дефіцит вітамінів в патогенезі багатьох захворювань людини. Виділяють жиророзчинні вітаміни (А, Д, Е, К) і водорозчинні вітаміни (група В, С).

Вітаміни (від лат. Vita – Життя) -незамінні компоненти харчування органічного походження, що регулюють біохімічні та фізіологічні процеси в організмі за рахунок активізації окремих ферментативних реакцій.

Недостатнє надходження вітамінів в організм призводить до розвитку дефіциту цих незамінних мікронутрієнтів. В залежності від глибини дефіциту вітамінів в організмі розрізняють гіпо-і авітаміноз.Авітамінозом прийнято позначати глибокий дефіцитвітамінів через практично повного порушення їх надходження в організм. Гіповітамінозом називають дефіцит вітамінів в організмі в результаті зниженого, недостатнього їх надходження.

Причини виникнення дефіциту вітамінів:

Первинні:

· Незбалансоване харчування;

·недостатнє надходження вітамінів з їжею;

· Одноманітне лікувальне харчування.

Вторинні:

· Патологія шлунково-кишкового тракту, у тому числі синдром мальабсорбції;

· Порушення функції печінки;

· Підвищена екскреція вітамінів (підвищений діурез);

· Порушення синтезу вітамінів групи В і К в кишечнику;

· Терапія антибактеріальними препаратами;

· Повне парентеральне харчування;

· Гемодіаліз;

· Вроджені дефекти метаболізму;

· Порушення біодоступності вітамінів;

· Підвищення потреби при звичайному рівні.

· Надходження(Період інтенсивного росту;

· Вагітні, жінки-годувальниці).

Для цілеспрямованої профілактики недостатності мікронутрієнтів доцільно виділяти дітей і дорослих, у яких є різні сприятливі фактори для розвитку дефіциту вітамінів і мікроелементів.

Групи ризику по розвитку вітамінодефіцітних станів:

– Діти раннього віку та підлітки в період найбільш інтенсивного росту;
– Діти, що займаються спортом (що мають високі фізичні навантаження);
– Хворі діти (гострі інфекційні захворювання вірусного або бактеріального генезу; патологія серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та ін);
– Хворі, які тривалий час приймають деякі лікарські препарати;
– Вагітні та жінки;
– Вегетаріанці;
– Літні люди;
– Діти та дорослі з низьким соціально-економічним рівнем;
– Алкоголіки, курці.

Ступінь вираженості дефіциту вітамінів залежить від багатьох факторів і може мати яскраво виражені, виразні клінічні прояви при глибокій недостатності мікронутрієнтів. Помірні або слабко виражені гіповітаміноз, що не мають маніфестних симптомів, також можуть призводити до розвитку різних патологічних станів абопосилювати їх тяжкість.

Наслідки дефіциту вітамінів:

· Погіршення самопочуття;

· Зниження розумової і фізичної працездатності населення;

· Порушення процесів детоксикації чужорідних речовин в організмі;

· Порушення функціонування імунної системи (зниження опірностідо інфекцій);

· Уповільнення темпів фізичного і психічного розвитку;

· Схильність до розвитку різних патологічних станів, хронізації захворювань.

Вікова добова потреба в основних вітамінах представлена в таблиці 1.

Живі організми в своєму складі містять різні хімічні елементи. Умовно, вЗалежно від концентрації хімічних елементів в організмі, виділяють макро- і. мікроелементи.

Макроелементами прийнято вважати ті хімічні елементи, вміст яких в організмі більше 0005% маси тіла. До макроелементів відносяться: водень, вуглець, кисень, азот, натрій, магній, фосфор, сірка, хлор, калій, кальцій.

Мікроелементами називаються хімічні елементи, що містяться в організмі в дуже малих кількостях. Їх зміст не перевищує 0005% маси тіла, а концентрація в тканинах – не більше 0000001%. Серед всіх мікроелементів в особливу групу виділяють так звані незамінні мікроелементи.

Незамінні мікроелементи (мікроелементи есенціальні, мікробіоелементи) – Мікроелементи, регулярне надходження яких з їжею або водою в організм абсолютно необхідно для його нормальної життєдіяльності. Незамінні мікроелементи входять до складу ферментів, вітамінів, гормонів та інших біологічно активних речовин. Незамінними мікроелементами є залізо, йод, мідь, марганець, цинк, кобальт, молібден, селен, хром, фтор.

Фізіологічне значення макро-та мікроелементів визначається їх участю:

· У структурі та функції більшості ферментативних систем і процесів, що протікають в організмі;

· В пластичних процесах і побудові тканин (фосфор і кальцій – основні структурні компоненти кісток);

· У підтримці кислотно-основного стану;

· У підтримці сольового складу крові і водно-сольового обміну.

Рівеньнадходження мікроелементів в організм залежить від їх вмісту в харчових продуктах і воді. Постійне зниження або підвищення концентрації певних мінеральних речовин в добовому раціоні людини, як правило, пов’язано з нестачею або надлишком цих мікроелементів у навколишньому середовищі району проживання. Формується при цьому в організмі людей дефіцит або надлишок певних мікроелементів призводить до розвитку ендемічних геохімічних захворювань (мікроелементозів).

Найбільш вивченими є йодна і фторова ендемії. Так, у регіонах, де в навколишньому середовищі відзначено недостатній вміст йоду, широко поширений ендемічний зоб. На територіях, що характеризуються підвищеним вмістом фтору у воді, відзначається високий рівень захворюваності флюорозом. У той же час тривале недостатнє надходженняфтору в організм призводить до підвищеного поширенню карієсу.

Розподіл мікроелементів в організмі і їх накопичення в певних органах і системах обумовлено як хімічними властивостями, так їх і фізіологічною роллю. Проте в деяких випадках місце переважного депонування мікроелементів не пов’язано з впливом їх на ці органи і тканини. Мікроелементи, будучи складовими компонентами біологічно активних речовин, беруть участь у метаболічних процесахв організмі.

Головна особливість мінерального обміну у дітей полягає в тому, що процеси надходження в організм мінеральних речовин і їх виведення не врівноважені між собою[4]. Ріст і розвиток дитини вимагають інтенсивного надходження мінеральних речовин. Вікова добова потреба в основних мікроелементах має свої особливості (табл. 2).

Профілактика дефіциту вітамінів і мікроелементів у дитини повиннапочинатися ще в антенатальному періоді його розвитку. Доцільно рекомендувати жінкам повноцінну, збалансовану дієту, збагачену всіма необхідними мікронутрієнтів. Можна рекомендувати прийом спеціального молочного напою для вагітних і годуючих жінок, що містить всі необхідні вітаміни і мінеральні речовини в повній відповідності з потребою вагітної і годуючої жінки. А також інші вітамінно-мінеральні комплекси, рекомендовані для вагітних і годуючих жінок.

До постнатальної профілактики дефіциту вітамінів і мікроелементів у дітей відносяться:

1. Тривале природне вигодовування з своєчасним введенням продуктів прикорму, особливо дітям з лімфатичних типом конституції, з великою масою тіла при народженні та надлишковими ваговими збільшеннями.

2. Дотримання режиму дня з достатнім перебуванням на свіжому повітрі, попередження і своєчасне лікування рахіту, Гіпотрофії, гострих респіраторних захворювань.

Діти, які перебувають на штучному вигодовуванні, повинні отримувати сучасні адаптовані суміші, що містять весь необхідний спектр вітамінів, макро – і мікроелементів. Для прикорму цим дітям використовуються соки, фруктові та овочеві пюре, а також інстантні каші, збагачені залізом та іншими незамінними мікронутрієнтів. Як правило, якщо здорова дитина першого року життя отримує сучасні адаптовані молочні суміші та продукти для прикорму, дефіциту вітамінів і мікроелементів у нього немає.

У дітей старше року профілактика дефіциту вітамінів і мікроелементів проводиться за допомогою призначення повноцінної, збалансованої дієти, а також індивідуального прийому спеціальних полівітамінних препаратів (табл. 3 4).

Як приклад можна привести вітамінний комплекс Піковіт (KRKA, Словенія).

Піковіт випускається у вигляді сиропу і пастилок, смак яких дуже подобається дітям. Вітамінний сироп Піковіт рекомендується дітям старше 1 року. Його склад заснований на натуральних фруктових компонентах, тому діти особливо люблять сироп Піковіт. Сироп можна давати в чистому вигляді або додавати в чай, соки, фруктове пюре. Пастилки Піковіт, які на додаток до вітамінів містять кальцій і фосфор, призначені для дітей старше 2 років. Препарат поповнює дефіцит вітамінів, а що містяться в пастилка кальцій і фосфор забезпечують підтримку структури кісток і зубів.

Піковіт Д – Це пастилки, що володіють приємним фруктовим смаком, які призначені насамперед для дітей дошкільного віку. Піковіт Д не містять цукор і може застосовуватися при різних обмежують дієтах.

Піковіт форте являє собою вітамінний препарат, призначений для дітей шкільного віку. Він рекомендується при перевтомі і поганий концентрації уваги, фізичних навантаженнях (заняття спортом), нерегулярному і одноманітному раціоні харчування, відсутності апетиту. Для поповнення добової потреби у вітамінах, дитині достатньо прийняти одну пастилку Пиковита форте на день.

Вітаміни та мікроелементи під час вагітності

У періоди, коли жінка готується до материнства або годує малюка грудьми, її щоденна потреба у вітамінах і мінералах подвоюється. Однак навіть влітку і восени, коли природа радує нас свіжими овочами та фруктами, неможливо набрати з продуктів харчування потрібну щоденну дозу вітамінів.

Для прикладу: щоб отримати добову фізіологічну норму вітаміну С (60 мг), потрібно випити 3 літри яблучного соку. Щоб в організм надійшли 1,4 мг вітаміну В1, потрібно з’їсти 2 буханки хліба грубого помелу або 1 кг пісного м’яса. Подібні обсяги їжі можуть призвести до розладу шлунка. З цієї причини без вітамінних комплексів мамі не обійтися.

Про присутність в їжі якихось невідомих, але вкрай важливих для життя сполук вчені здогадувалися давно. Адже ще в епоху Великих географічних відкриттів було відмічено, що матроси і мандрівники, які вживали в їжу лимонний сік, квашену капусту або відвар хвої, не страждали від цинги.

Наприкінці XIX століття наш співвітчизник Микола Лунін провів наступний експеримент. Він годував білих лабораторних мишей штучної їжею, складеної тільки з білків, жирів, вуглеводів і мінеральних солей. Миші гинули. «Та ви просто поганий кухар», – висміювали Луніна, який наполягав, що в штучно приготованої їжі не вистачає якоїсь життєво важливою складовою.

Серед японців і індонезійців, що харчувалися переважно очищеним рисом, лютувала хвороба Бери-Бери (поліневрит). Одного разу лікар Ейкман, що працював в тюремному госпіталі на острові Ява, ввів в раціон ув’язнених рисові висівки. І хвороба відступила!

Припущення вчених блискуче підтвердилися в 1911 році, коли польський вчений Казимир Функ виділив якесь кристалічна речовина, що впливає на обмінні процеси в організмі. Він же придумав речовині назва – «вітаміни» – від латинського vita – життя. На сьогоднішній день відкрито кілька десятків вітамінів, а за досягнення в області вітамінології присуджено кілька Нобелівських премій.

Нашому організму потрібні дуже незначні дози вітамінів – всього кілька сотих часток міліграма в добу, на відміну від кількості інших поживних речовин. Але саме ці «крихти» сприятливо впливають на обмін речовин, стимулюють ріст, розвиток, розмноження, покращують загальний стан, підвищують опірність організму різним хворобам, зміцнюють м’язову, кісткову, кровоносну, нервову та інші системи організму.

За даними великих досліджень, дефіцит різних вітамінів є у 70-80% вагітних. Прийом спеціальних вітамінно-мінеральних комплексів дозволяє цим мамам уникнути багатьох проблем під час вагітності і після народження дитини.

Деякі вітаміни бажано починати приймати ще до вагітності, і перш за все, фолієву кислоту. Ще кілька років тому вона ніяк не виділялася серед своїх побратимів-вітамінів. Тим часом саме фолати забезпечують ріст і розвиток організму, його «правильний» генетичний фон, спокійний плин вагітності і нормальне формування плоду.

У деяких жінок ферменти, які беруть участь у перетворенні фолієвої кислоти, працюють, що називається, упівсили. За ці мамині особливості «розплачується» ще не народжена дитина. У США активно і на державному рівні пропагують прийом фолієвої кислоти серед жінок дітородного віку – американських майбутніх мам попереджають слоганом: «Ви можете ще не знати, що вагітні, а дитина вже буде страждати».

Рекомендовані щоденні норми цього вітаміну в останніроки були збільшені з 180 мг в день до 400 мг. Вагітним само рекомендується приймати не менше 800 мг на добу.

Вітамін А (ретинол) не даремно називають «вітаміном краси». Він впливає на стан і роботу шкіри, слизових оболонок, нігтів, волосся, а крім того, сприяє нормалізації сну, посилює скорочувальну функцію серцевого м’яза. А під час вагітності вітамін А та його попередник бета-каротин необхідні для розвитку плаценти і зростання м’яких тканин плоду. Вони також беруть участь в утворенні кісток і зубів, виробництві еритроцитів.

Вітамін Е (токоферол) називають «вітаміном розмноження», так як він украй важливий для репродуктивних процесів в організмі. Недолік його приводить до порушення статевої функції, м’язової слабкості, анемії. Як і «побратими» – вітаміни А і С – вітамін Е укріплює імунітет, тому допоможе захистити організм від інфекції і впливу несприятливих екологічних умов, що особливо важливо при вагітності.

Вітамін Е є потужним антиоксидантом, стимулює роботу ендокринної системи, підвищує працездатність. Американські вчені підтвердили, що в поєднанні з вітаміном С вітамін Е запобігає розвитку такого важкого захворювання як хвороба Альцгеймера. Під час вагітності вітамін Е важливий для нормального росту плода, дефіцит цієї речовини може стати причиною переривання вагітності на ранніх термінах.

Вітамін В1 (Тіамін) необхідний для нормального функціонування нервової та серцево-судинної систем. Тіамін допомагає запобігти токсикоз, гіпотонію, покращує апетит під час вагітності.

Важлива роль у формуванні кісткового скелета, м’язів, нервової системи належить рибофлавіну – вітаміну В2. Його дефіцит може викликати затримку росту плода, ураження очей і шкіри.

Пантотенова кислота (вітамін В5) зменшує нудоту у першій половині вагітності. Цей вітамін нормалізує діяльність нервової системи, наднирників, щитовидної залози.

Вітамін В6 – піридоксин – регулює процеси гальмування в нервовій системі, зменшуючи дратівливість, прояви токсикозу першої половини вагітності. Крім цього піридоксин забезпечує правильний розвиток головного і спинного мозку у плода, попереджає судоми у новонародженого.

Вітамін С вважається кращим засобом від простуди. Захистити від хвороби «аскорбінка» не може, але істотно полегшує лікування, скорочує терміни захворювання, стимулюючи імунну систему.

За даними Інституту харчування РАМН, 90% росіян отримують недостатня кількість вітаміну С. Дефіцит аскорбінової кислоти, що спостерігається в даний час у багатьох вагітних, обумовлює зниження імунітету і може призводити до залізодефіцитної анемії у зв’язку з тим, що вітамін С бере участь в обміні заліза в організмі . При нестачі цього вітаміну підвищується кровоточивість і ймовірність передчасного переривання вагітності.

Вітамін D (холекальциферол) підтримує нормальний перебіг кальціефосфорного обміну в організмі і особливо важливий в останні три місяці вагітності, тому що забезпечує профілактику рахіту у дитини.

Про це захворювання варто розповісти детальніше. Рахіт – прямий наслідок нестачі вітаміну D як в період вагітності, так і при годуванні груддю. Крім того, холекальциферол забезпечує правильний розвиток кісткової системи, нормалізує діяльність центральної нервової системи, активізує роботу статевих, щитовидної, паращитовидної залоз. Щоденна доза цього вітаміну повинна становити для вагітних 500 МО.

Крім вітамінів, для майбутньої мами і її дитини дуже важливі мінерали, мікро-і макроелементи.

Встановлено, що через плаценту до плоду поступає 300 мг кальцію в день. До моменту народження малюк повинен накопичити до 25000 мг цього мінералу. Тільки достатня кількість кальцію і фосфору в раціоні майбутньої мами забезпечить нормальну мінералізацію кісток і закладку зачатків зубів дитини без шкоди для кісткової системижінки.

Магній бере участь роботі нервової системи, регулює вуглеводний і енергетичний обмін, знижує дратівливість. Крім того, він сприяє нормальному перебігу вагітності, попереджаючи її передчасне переривання.

Щитовидна залоза плода закладається на 4-5-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Ось чому так важливо раннє введення достатньої кількості йоду під час вагітності, яке попереджає розвиток патології щитовидної залози у дитини.

Залізо бере участь у синтезі гемоглобіну, тому попереджає розвиток анемії, яку страждає кожна третя вагітна жінка. Для адекватного перебігу процесів обміну заліза під час вагітності також необхідний молібден. Цинк і мідь сприяють нормальному росту скелета плода, крім того, цинк входить до складу гормону інсуліну. Хром необхідний для синтезу інсуліну, обміну глюкози і жирних кислот. Марганець бере участь в імунних реакціях і процесах кровотворення, впливає на розвиток скелета. Селен потрібен для нормального функціонування імунної системи.

Вітамінно-мінеральні БІОКОМПЛЕКСИ, які призначаються в період очікування і годування дитини, повинні включати всі необхідні вітаміни і мінерали в кількості, рекомендованому для вагітних і годуючих жінок. Бажано, щоб у складі кожної таблетки був вказаний відсоток добової норми містяться в ній речовин. Зміст кожного вітаміну і мінералу повинно бути не менше 20-30%, а краще 50-70% цієї потреби.

Якщо вітамінно-мінеральні комплекси містять лише самий мінімум, необхідний майбутній мамі, то є сенс доповнити їх іншими препаратами – наприклад, що містять тільки кальцій або йод. Обов’язково обговоріть це питання з лікарем, щоб не викликати передозування.

Здавалося б, ми говоримо про брак вітамінів, і раптом – передозування. Гіпервітамінозу в наші дні дійсно зустрічаються надзвичайно рідко. Проте в прагненні дати дитині все найкраще можна забути про відчуття міри: раз вітаміни так корисні, нехай їх буде побільше! Підхід неправильний. Більше не значить краще.

Наприклад передозування вітаміну В1 викликає неврологічні і алергічні розлади. Надлишок рибофлавіну (В2) веде до змін в нервовій і серцево-судинній системах. Перевищення добової дози вітаміну С не так давно було великою проблемою в США: удавана необразливість і корисність препарату змушувала людей ковтати «аскорбінку» пригорщами. В результаті вони домагалися прямо протилежного ефекту – пригнічення імунітету. Крім того, гіпервітаміноз С збільшує ризик утворення оксалатних каменів у нирках, і виникнення так званого аскорбінової циститу.

Надлишок вітаміну А небезпечний для плоду тим, що викликає дефекти розвитку нервової системи, нирок, серця, статевих органів, кінцівок. До того ж надлишок вітаміну А посилює симптоми недостатності вітамінів Е, С і D. Вітамін D в надмірних дозах теж токсичний. Якщо в нормі він зміцнює кістки кальцієм, то в надлишку, навпаки, вимиває його з них. Кальцій відкладається у внутрішніх органах, що загрожує несприятливими наслідками.

Пийте вітаміни: вони подарують здоров’я і вам, і вашому малюкові. Але пам’ятайте: вітаміни – це ліки. І, як будь-які ліки, вони вимагають обережного до себе ставлення і обов’язкової консультації лікаря.

Як приклад можна привести вітамінний комплекс Піковіт (KRKA, Словенія).

Сучасні принципи організації і методи лікувально-профілактичної допомоги дітям

Впровадження програм профілактики складається з наступних етапів:

– попереднього планування програми:

– організаційних заходів щодо впровадження;

– вибору груп населення, серед яких впроваджуватиметься програма;

– оцінки потреби в персоналі і ресурсах.

Організатори стоматологічної служби повинні спочатку скласти загальну схему всієї програми профілактики, а потім деталізувати її.

Цей загальний план грунтується на результатах ситуативного аналізу стоматологічних проблем і наявних ресурсів. Підрахувавши реальні можливості, можна скласти детальний план.

Планування програм повинне здійснюватися відповідно до національної політики держави в області охорони здоров’я і освіти. За планування і впровадження програм профілактики відповідальні департаменти охорони здоров’я регіональних адміністрацій і головні стоматологи регіонів.

У завдання стоматологічної служби повинні входити: організація впровадження програми профілактики, забезпечення фінансування, навчання персоналу, перевірка впровадження, моніторинг (спостереження) і оцінка ефективності програми.

При виборі груп особлива увага повинна бути приділена населенню з високим ризиком виникнення і розвитку захворювань: дітям, вагітним, робочим промислових підприємств і ін.

Серед дорослого населення програми профілактики можуть здійснюватися стоматологічними службами на базі лікувальних установ за місцем роботи, під час перебування в санаторіях і стаціонарах.

У регіонах з великою територією, де існують значні відмінності в інтенсивності і поширеності стоматологічних захворювань, до груп ризику відноситься те населення, де спостерігається найвищий рівень захворюваності.

Якщо неможливо впровадити програму серед всього дитячого населення, то необхідно сконцентрувати увагу на дітях 6-7 років, як найбільш схильних до карієсу, відразу ж після прорізування у них перших постійних зубів.

Оцінка потреби в персоналі і ресурсах. Кількість і тип необхідного персоналу залежить від планованої програми профілактики. Існує зразковий розрахунок витрат часу для кожного фахівця, що бере участь в програмі.

Оцінка ефективності програми повинна бути передбачена на етапі її планування і виконання.

Оцінка ефективності програми повинна проводитися не раніше, ніж через 5 років і з врахуванням наступних принципів:

1) обстеженню на початку і в кінці програми підлягають одні і ті ж вікові групи населення (наприклад, 12-річні діти);

2) при порівнянні результатів повинні використовуватися адекватні контрольні групи;

3) обстеження повинне проводитися відкаліброваною командою фахівців;

4) повинні бути використані одні і ті ж індекси для епідеміологічного обстеження і оцінки ефективності.

При профілактиці окремих захворювань можливе проведення зіставлення результатів обстеження серед дітей, як тих що брали участь в програмі, так і не отримуючих профілактичних заходів, або з результатами обстеження дітей тієї ж вікової групи, отриманими до початку впровадження.

Ефективність стоматологічної освіти складається з кількісних, якісних показників і ступеня залучення людей у впровадження профілактичної стратегії.

Важливим показником, який характеризує ступінь зміни харчування в популяції після впровадження програми профілактики, є зменшення кількості цукру, споживаного в рік на душу населення.

Оцінка ефективності навчання гігієні визначається достатньо швидко і просто. Індикаторами є індекси зубного нальоту, які вимірюються до і після проведення програми навчання гігієні порожнини рота.

Перша оцінка програми гігієнічного навчання може бути проведена через 4-6 тижнів шляхом порівняння величин індексів зубного нальоту з початковими значеннями. Надалі оцінку проводять з тими ж інтервалами, що і для програм профілактики карієсу.

Для оцінки ефективності гігієнічного виховання населення можна використовувати і інші відомості:

1) кількість лекцій, буклетів і інших інформаційних матеріалів, які надані населенню;

2) кількість осіб. залучених в програму навчання гігієні порожнини рота на різних рівнях;

3) кількість зубних щіток, зубних паст і інших засобів гігієни, проданих в середньому одній людині в даному регіоні (за відомостями торгівлі);

4) тенденції динаміки стоматологічного здоров’я у зв’язку з поліпшенням гігієни.

Ефективність програм профілактики карієсу зубів в популяції оцінюється через 5, 10, 15, 20 років. При цьому порівнюють величину індексу КПУ в кожній ключовій віковій групі з даними початкового огляду, проведеного в тих же вікових групах.

Якщо програму впроваджують серед обмеженого контингенту населення, то оцінку проводять частіше, порівнюючи динаміку показників інтенсивності карієсу зубів (індексів КПУ і кп) в профілактичних і контрольних групах.

Ще одним показником, що свідчить про ефективність профілактики, є збільшення числа осіб, у яких карієс відсутній.

Розрізняють попередню, проміжну і остаточну оцінку ефективності програм профілактики.

Попередня і проміжна оцінка дозволяє при необхідності модифікувати програму для досягнення максимального профілактичного ефекту.

Остаточна оцінка можлива тільки після 5, 10 або більше років і повинна включати оцінку медичної і економічної ефективності програми.

Основним методом впровадження комплексної профілактики стоматологічних захворювань є диспансеризація.

Боротьба за здоров’я дитини практично починається до її народження. Подальше спостереження за дітьми ведеться відповідно до вікових групувань у дошкільних, шкільних та інших дитячих колективах.

В історії розвитку дитини у першому епікризі має бути запис стоматолога про кількість зубів, що прорізались, їх положення і стан твердих тканин. Батькам треба дати рекомендації щодо індивідуального догляду за порожниною рота дитини, строки звернення до стоматолога для профілактичних оглядів.

При виявленні будь-яких патологічних змін необхідно взяти дитину на диспансерний облік і скласти план лікувально-профілактичних заходів спільно із педіатром.

Для підготовки до школи дітей 5-го року життя спільно з іншими спеціалістами оглядають педіатр і стоматолог. Огляд стоматолога у цей період є дуже важливим, оскільки дозволяє виявити до вступу до школи ті чи інші порушення у порожнині рота. На 7-му році життя дитини всі спеціалісти, у тому числі стоматологи, вносять свої записи до індивідуальної карти розвитку. Участь стоматологів повинна передбачати заповнення пункту 10: “Кількість прорізаних постійних зубів, наявність карієсу та ступінь його активності (І, II, III), стан прикусу, стан пародонту та гігієнічний індекс”.

Стоматолог бере участь у диспансеризації дітей із хронічними захворюваннями внутрішніх органів та систем у зв’язку з тим, що у них визначається висока поширеність та інтенсивність як карієсу, так і аномалій прикусу, захворювань крайового пародонту, вад розвитку щелеп та обличчя.

Диспансеризація передбачає планову профілактику стоматологічних захворювань у всі вікові періоди із урахуванням індивідуальних особливостей загального стану здоров’я дитини і стоматологічного статусу.

Діти дошкільного віку, які не відвідують дитячі установи, обслуговуються у дитячих стоматологічних закладах, де здійснюється добір та формування груп диспансерного спостереження. Диспансеризація організованих дитячих колективів проводиться під час планової санації порожнини рота у дитячих дошкільних закладах.

Критеріями для групування дітей з метою диспансерного спостереження має бути стан здоров’я, оцінюваний за наявністю або відсутністю хронічних захворювань з тривалим перебігом та ступеня тяжкості порушень функціональних можливостей організму:

I група — здорові;

II група — здорові із функціональними та деякими морфологічними відхиленнями. Це діти, які перенесли захворювання або травму, мають відхилення фізичного розвитку, знижену
імунологічну реактивність (часті гострі захворювання), порушення
зору слабких ступенів;

III група — хворі з хронічними захворюваннями при збереженні в основному функціональних можливостей організму (компенсований стан); особи, які мають деякі фізичні недоліки;

IV група — хворі з хронічними захворюваннями (з тривалим перебігом) або діти із фізичними недоліками, вадами розвитку,наслідками травм, зі зниженням функціональних можливостей організму (субкомпенсований стан);

V група — тяжкі хворі із постільним режимом (декомпенсований стан).

Велике значення має виділення груп із межовим станом — “фактори ризику” — змінами фізіологічних функцій, коли діагноз захворювання не може бути поставлений.

Диспансеризація у дитячих стоматологічних закладах має проводитись поетапно. Перший етап — планова санація, другий — перехід на диспансеризацію, третій — профілактика у системі диспансеризації, четвертий — реабілітація у системі диспансеризації.

Головна задача першого етапу — повне охоплення санацією порожнини рота усього дитячого населення, обслуговуваного поліклінікою. Поняття санація порожнини рота включає лікування неускладненого та ускладненого карієсу зубів, видалення зубів, що не підлягають лікуванню, лікування захворювань тканин пародонту та слизової оболонки порожнини рота.

Отримувані лікарем дані під час огляду і санації порожнини рота є основою* для формування диспансерних груп спостереження і складення плану диспансеризації дітей у наступні роки, а також для складення програми профілактичної роботи на дільниці. При первинному огляді у дитячий стоматологічній поліклініці, у кімнаті здорової дитини, у молодшій групі дошкільного закладу на кожну дитину заводиться карта диспансерного спостереження (форма № ЗО). В історії розвитку дитини (диспансерного спостереження) враховуються захворювання періоду вагітності матері, періоду новонародженості, грудного віку. Антенатальний період, період новонародженості та грудного віку є найважливішими для формування твердих тканин молочних зубів.

До історії розвитку дитини (диспансерного спостереження) дітей 3—6 років заносять дані про частоту хронічних захворювань дитини, роблять позначку про групу здоров’я, ураховують фактори, які можуть впливати на формування прикусу та структуру твердих тканин постійних зубів.

Дітям дошкільного віку в історії розвитку (диспансерного спостереження) визначається група здоров’я, наявність хронічних захворювань внутрішніх органів та систем, дані про розвиток ендокринної системи. При диспансеризації дітей у різні вікові періоди лікар звертає особливу увагу на виявлення початкових ознак, що сприяють формуванню того чи іншого патологічного процесу у порожнині рота.

Після закінчення санації порожнини рота необхідно розподілити дітей на групи для подальшого диспансерного спостереження.

Т.Ф.Виноградова (1988) пропонує складати у різні вікові періоди такі диспансерні групи.

Діти віком до 4 років розподіляються на три групи: 1 — здорові діти; 2 — здорові діти із факторами ризику розвитку стоматологічних захворювань; 3 — діти, що мають стоматологічні захворювання (вади розвитку зубів, щелеп та обличчя, карієс зубів, пухлини щелепно-лицевої ділянки); діти, які перенесли травму щелепно-лицевої ділянки, одонтогенний та гематогенний остеомієліт кісток обличчя.

Діти віком 4—6 років розподіляються на такі групи: 1 — здорові діти та діти із І ступенем активності карієсу; 2 — діти із II ступенем активності карієсу; діти із аномаліями прикусу, які формуються, та факторами ризику їх виникнення; 3 — діти із вадами розвитку зубів та карієсом різного ступеня активності; діти із пародонтальним синдромом соматичних захворювань, рецидивуючими афтами слизової оболонки порожнини рота, аномаліями прикусу, які потребують апаратурного лікування; такі, що перенесли операції з приводу пухлин (до зняття з обліку у хірурга).

Діти віком 6—15 років розподіляються на три групи: 1 — здорові діти; діти з І ступенем активності карієсу; діти з гінгівітами, обумовленими негігієнічним утриманням порожнини рота, неякісними пломбами та іншими місцевими факторами; діти, які мають аномалії будови вуздечок губів та язика; 2 — діти із II ступенем активності карієсу; діти з гінгівітами, обумовленими аномаліями прикусу, що потребують ортодонтичного лікування; 3 — діти із хронічними захворюваннями внутрішніх органів (4—5-а групи здоров’я); із IIІ ступенем активності карієсу, локалізованим пародонтитом, пародонтальним синдромом та пародонтозом, вогнищевою демінералізацією та іншими вадами розвитку зубів; діти, що перебувають на апаратурному та ортодонтичному лікуванні.

Задача другого етапу — перехід до диспансеризації. Цей етап передбачає застосування засобів первинної профілактики карієсу, розширення арсеналу засобів та методів вторинної профілактики карієсу, розширення контингенту дітей, що підлягають диспансеризації. Ці задачі лікар-стоматолог вирішує спільно з педіатрами у всі вікові періоди. Строки диспансерного огляду залежать від належності до певної диспансерної групи : 1-а диспансерна група — І раз на рік, 2-а — 2 рази, 3-я — 3 рази на рік.

Розширення контингенту дітей має йти в першу чергу за рахунок залучення дітей від народження до І року, потім від І року до 3 років і дошкільнят, які не відвідують дитячі дошкільні заклади. Для ефективного запровадження програми первинної профілактики треба, щоб кожна дитина до І року була оглянута стоматологом. У цей час можуть бути усунені вади розвитку тканин зуба і призначені заходи первинної профілактики карієсу. У віці від І до 3 років в щелепі дитини відбувається формування постійних зубів і тому призначення йому засобів, що підвищують резистентність організму до карієсу, забезпечує умови для повноцінної ремінералізації постійних зубів. Важливого значення у цьому віці набуває формування навичок правильного догляду за порожниною рота.

Третій етап — профілактика у системі диспансеризації — включає до себе проведення групової та індивідуальної профілактики з урахуванням групи здоров’я дитини, її фізичного розвитку і стану порожнини рота (табл. 21).

Групові профілактичні заходи проводяться у дітей дошкільного, молодшого шкільного віку. Вони здійснюються у шкільному стоматологічному кабінеті, у спеціальному кабінеті гігієни порожнини рота або у приміщенні школи, виділеному для профілактичних заходів.

Індивідуальна профілактика передбачає диспансерне обслуговування дітей за дільничим принципом.

Четвертий етап — реабілітація у системі диспансеризації — здійснюється за принципом розподілу обстежуваного контингенту дітей після первинного дослідження на три основні групи: І — здорові; 2 — здорові, але із факторами ризику виникнення захворювання; 3 — особи, які мають захворювання та сформовані патологічні процеси.

Гігієнічні засоби для порожнини рота. Їх вибір відповідно до стоматологічного статусу

Основною частиною комплексної системи первинної профілактики стоматологічних захворювань є гігієнічне виховання населення, яке складається з двох важливих розділів: санітарно-освітньої роботи та навчання способам гігієни ротової порожнини. Такі заходи доцільно проводити у відведених для цього приміщеннях шкіл (клас гігієни), дошкільних закладів чи поліклініки (кабінет гігієни), обладнаних належним чином (таблиці, плакати, малюнки, стенди, слайди, раковини, дзеркала, шафи для зберігання засобів гігієни і профілактики). Якщо неможливо виділити для цього окреме приміщення, практичне заняття можна проводити у пристосованому, а необхідні наочні посібники розмістити в одному із холів.

Санітарно-освітня робота в організованих колективах та безпосереднє навчання дітей правилам догляду за ротовою порожниною — це два основних взаємопов’язаних розділи гігієнічного виховання підростаючого покоління. Тільки за ефективного і широкого впровадження їх у повсякденну практику стоматологів, педіатрів, середнього медичного персоналу, педагогів і батьків можна розраховувати на зниження рівня стоматологічних захворювань.

Основний напрямок санітарно-освітньої роботи — збагатити населення знаннями про здоровий спосіб життя, причини стоматологічних захворювань та про заходи щодо запобігання їм. Організувати санітарно-освітню роботу в різних дитячих колективах можна за умов знання психології та вікових особливостей організму дитини, застосування необхідних форм та методів відповідно до складу конкретного колективу. Дитячий вік є найсприятливішим періодом для закріплення гігієнічних навичок на все життя. Важливою є комплексність впливу санітарно-освітніх заходів на дитину, у забезпеченні якої повинні брати участь 4 ланки: педагогічний колектив дитячої установи, медичні працівники, що здійснюють профілактику, батьки та, найголовніше, — діти (табл. 37, 38).

Розрізняють активні та пасивні форми санітарно-освітньої роботи. До активних форм належать методи безпосереднього спілкування медичних працівників з населенням. Це так звані уроки здоров’я, розмови, виступи, лекції, доповіді. Пасивні форми передбачають видання науково-популярної літератури, статей, листівок, пам’яток, плакатів, санітарних бюлетенів, проведення виставок, показ кінофільмів тощо. Активна та пасивна форми роботи тісно пов’язані між собою. Перевагою активних форм санітарно-освітньої діяльності є безпосереднє спілкування з аудиторією. У свою чергу пасивні форми вирізняються тривалим впливом, і при цьому не обов’язкова присутність медичного працівника.

Активні методи, з одного боку, дозволяють враховувати контингент слухачів, з другого, — визначити рівень їх первинної підготовки, ступінь засвоєння матеріалу. Під час основної розмови відбувається первинне ознайомлення дорослого населення з конкретними аспектами проблеми, а завдяки допоміжним формам роботи (додаткові заняття, батьківські куточки) формується уявлення. У проведенні активних форм санітарно-освітньої роботи важливо дотримувати етапності.

Послідовність накопичення гігігнічннх тань і вироблення навичок у дошкільнят

Контин-гент

дітей

Форми і зміст основної роботи

Допоміжна

робота

Послідовність

навчання з догляду

за зубами, контроль

за формуванням

навичок

Включення в дидактичні форми роботи тематичних елементів

Від 2 до

3 років

Від 3 до

4 років

Від 4 до

5 років

Від 5 до

6 років

Від 6 до

7 років

Полоскання рота

водою після їди

Чищення зубів після

сніданку та вечері

вертикальними

рухами у напрямку

від ясен (спочатку

передньої, потім

задньої поверхонь)

Чищення жувальної

поверхні зубних рядів

поздовжніми рухами

у напрямку від бічних зубів зліва до бічних зубів справа

Чищення жувальної

поверхні зубних рядів

у напрямку спереду

Чищення зубів коловими «підмітаючими»

рухами, змащування

зубів після чищення

зубною пастою (на

5 хв); механотренування зубів

Їсти тверду і несолодку їжу, свіжі овочі та фрукти. Корисна зарядка; шкідливо смоктати соску, пальці тощо

У кожного має бути індивідуальна зубна щітка, у дітей — маленька; перед чищенням зубів мити руки та

щітку, після чищення щітку мити з милом і зберігати намиленою в

склянці головкою вгору.

Жувати ретельно, із

закритим ротом, не запиваючи. Зубну щітку змінювати 4 рази на рік;

використовувати дитячі зубні пасти; не гризти нігтів, несмоктати язика

тощо

Не відмовлятися від молочно-рослинної їжі; дотримувати режиму;

правильно стояти, сидіти, ходити, лежати; відвідувати зубного лікаря

Знати 10 правил прийому їжі, 10 правил чищення зубів; прищеплювати гігієнічні навички молодшим дітям

Виховна

робота підготованих за

програмою

ГНІВ

батьків

Примітка. В алгоритмі чищення зубів за всіх типів рухів зберігається

напрямок зліва направо. Першими починають чистити зуби верхньої щелепи.

Перший етап — розмови або семінари з педагогами та медичними працівниками дитячої установи, під час проведення яких висвітлюють мету, завдання, заходи з профілактики стоматологічних захворювань, пояснюють роль вихователів та медичних працівників у здійсненні її. Головна мета цього етапу — залучити педагогів, вихователів та медпрацівників до активної участі в роботі, домогтися того, щоб вони стали помічниками.

Другий етап активної санітарно-освітньої роботи в організованих дитячих колективах проводять у формі розмови з батьками, які повинні турбуватися про стан зубів і органів ротової порожнини своїх дітей, бути зацікавленими в проведенні профілактичних заходів

До третього етапу активних форм санітарно-освітньої роботи належать розмови та уроки здоров’я, які проводять з урахуванням вікових особливостей дітей. Для малюків віком 2—4 роки вони мають бути у формі гри. Починаючи з 3 років і до молодшого шкільного віку (1-3-й класи), у дітей переважає реакція наслідування дорослим. У цей період дуже важливими є особистий приклад членів сім’ї та показ елементів догляду за порожниною рота вихователем чи медпрацівником дитячих установ. У середніх та старших класах лекція з питань гігієнічної культури має носити науковий характер і впливати на емоції та розум слухачів.

Робота з не організованими в колектив дітьми та їх батьками у поліклініці має індивідуальний або груповий характер. Основними методами при цьому є розмови, уроки гігієни.

Пасивні форми санітарно-освітньої роботи головним чином адресовані батькам та дітям, частково — медичним працівникам дитячих установ та педагогам. У школах, дошкільних установах та поліклініках засоби наочної агітації (стенди, плакати, санбюлетені, експозиції виставок, вітражі тощо) доцільно розташовувати в кімнатах гігієни, а за відсутності таких — у холах або коридорах. Таким чином, увесь комплекс санітарно-освітніх заходів повинен бути спрямований на збереження здоров’я населення, профілактику стоматологічних захворювань. Обсяг цієї роботи схематично можна зобразити так: інформація => Знання => переконання => вчинки (навички).

Подальшим важливим етапом санітарно-освітньої роботи є навчання методам гігієни ротової порожнини. Цією роботою також треба охопити основні групи населення: педагогів (вихователів), медичних працівників дитячих установ, батьків та дітей. Робота з кожною з названих груп повинна бути чітко диференційованою і проводитись поетапно..

Гігієнічні засоби для профілактики карієсу. Залежно від стану ротової порожнини режим та особливості догляду за зубами мають бути суто індивідуальними з використанням зубних паст, щіток, флосів, зубочисток, йоржиків, еліксирів тощо.

Так, при ураженні зубів карієсом, а також для його профілактики дітям доцільно користуватися зубними пастами, які містять спеціальні протикаріозні домішки. До них належать «Жемчуг», «Ремодент», «Фтородент», «Колгейт», «Аквафреш», «Кориодент», «Бленд-а-Мед» та ін. Користування такими пастами сприяє стабілізації каріозного процесу.

Зубна паста «Жемчуг», що містить 2,5 % кальцію гліцерофосфату, має також знеболювальні властивості, тому її можна застосовувати і при гіперестезії твердих тканин зуба. Паста «Ремодент» містить практично всі мінеральні речовини, що входять до складу емалі та дентину (кальцій, фосфор, магній, калій, натрій, марганець, залізо, мідь та ін.). Під впливом її у кристалічній структурі емалі відбувається ізоморфна заміна вільних місць. За умови регулярного користування цією пастою інтенсивність розвитку карієсу зменшується в середньому в 1,5 разу.

Механізм карієспрофілактичної дії цілої низки паст передусім пояснюється високою активністю фтору. Під час чищення зубів фтор, що міститься у зубній пасті, проникає у слину і поглинається емаллю. У емаль зуба переходять 92—97% фтору із паст, що його містять. Це сприяє підвищенню резистентності емалі, зменшенню її проникності та розчинності.

Користування пастами, що містять фтор, супроводжується зниженням чутливості твердих тканин зуба до дії різних подразників, а також зменшенням швидкості утворення зубного нальоту, активності мікрофлори. Високий профілактичний ефект мають пасти «Еlmех», «Локалут», «Миридент», «Кариодент», до складу яких входить аміно-фторид, що є найефективнішою сполукою серед фторидів.

Виражену профілактичну дію (за умови тривалого користування) мають зубні пасти «Аквафреш», «Колгейт» і «Маклинз», до складу яких входить натрію монофторфосфат. До карієспрофілактичних паст також належать зубні пасти «Агат» і «Рила». Вони містять натрію цитрат, що сприяє зменшенню утворення зубного нальоту.

Багаті на мінерали зубні пасти «Поморин», «Неопоморин», «Фруктопоморин», «Фитопоморин», що виготовлені на основі солей Поморійських лиманів, які містять велику кількість сульфатів, хлоридів, солей натрію та кальцію. Ці.пасти вирізняються лікувально-профілактичною дією. Сольова паста «Омнодент» сприяє зміні електролітного складу слини, збагачує її іонами кальцію, натрію, хлору, має карієспрофілактичну дію. Може бути рекомендована для догляду за ротовою порожниною у осіб з підвищеною чутливістю зубів до дії хімічних, термічних та механічних подразників.

До протикаріозних належать зубні пасти, до складу яких входять ферменти, наприклад лужна фосфатаза, що сприяє підвищенню мінералізації тканин кісток та зубів.

Крім зубних паст, для підвищення стійкості емалі з метою запобігання карієсу застосовують і зубні еліксири, особливо ті, до складу яких входять натрію гліцерофосфат, натрію фторид, поверхнево-активні речовини, природні імуностимулятори тощо.

Профілактика карієсу із застосуванням гігієнічних засобів повинна здійснюватися з урахуванням стану зубів та віку пацієнта. У дитячому та юнацькому віці при інтактних зубах або поодиноких ураженнях їх (компенсовані форми карієсу), хронічному карієсі можна рекомендувати зубні пасти «Чебурашка», «Фтородент», «Кристалл», «Шалфейная». Вміст сполук фтору в пастах для дітей дошкільного віку має бути в межах 0,025—0,5%.

У разі множинного ураження (суб- та декомпенсована форма карієсу) та дуже активного перебігу каріозного процесу перевагу слід надавати зубним пастам, що містять комплекси мінеральних компонентів («Ремодент», «Старт») та кальцій-фосфатні пасти («Шалфейная», «Жемчуг», «Аквафреш», «Маклинз»). Однак після стабілізації каріозного процесу зубні пасти слід періодично міняти: 1—3 міс користуватися пастами, що містять фтор, а потім 1—2 міс пастами, до складу яких входять кальцію фосфат, тощо.

Зубні еліксири з метою профілактики карієсу слід застосовувати одночасно з зубними пастами. При цьому доцільно компонувати еліксири, що містять фтор, з пастами, до складу яких входять інші мінеральні компоненти, насамперед кальцій, фосфор, і навпаки. Схема застосування може бути, наприклад, такою: тричі на день (після сніданку, обіду та вечері) — полоскання розчином еліксиру (15—20 крапень на 1/2 склянки води) та двічі на день (вранці та ввечері) — після їди чищення зубів пастою. Таке комплексне застосування зубних паст та еліксирів можна рекомендувати дітям старшого шкільного віку при карієсі, що швидко прогресує.

Гігієнічні засоби для профілактики і лікування захворювань тканин пародонта. Найпоширенішими засобами для догляду за ротовою порожниною при пародонтиті є лікувально-профілактичні зубні пасти, обов’язковим компонентом яких є біологічно активні речовини. За характером впливу виділяють кілька груп зубних паст: 1) зубні пасти, що сприяють видаленню зубного нальоту та запобігають його утворенню; 2) пасти, які мають протизапальну дію; 3) пасти, що мають трофічну дію; 4) пасти, що посилюють процеси ремінералізації у тканинах пародонта.

До складу зубних паст першої групи входять поверхнево активні речовини (аніонні, катіонні та неіоногенні детергенти), які розчиняють зубний наліт. Включення до їх складу протеолітичних ферментів, що руйнують мікробні антигени та алергени, теж сприяє розчиненню зубного нальоту. Подібну дію мають декстраназа, ліпаза, амілаза та інші ферменти, які часто є складовими зубних паст.

Застосування зубних паст, що містять панкреатин та солі магнію, сприяє підвищенню стійкості капілярів, зменшує міграцію лейкоцитів у ротову порожнину. Перебіг патологічного процесу в пародонті нормалізують пасти, що містять лізоцим та рибонуклеазу. До складу деяких паст входять синтетичні препарати та екстракти лікувальних рослин, що мають знеболювальну, кровоспинну, протизапальну, регенерувальну та дезодораційну властивості, пригнічують ріст мікрофлори, регулюють процеси всмоктування і не зумовлюють побічних ефектів та алергічних реакцій. Так, зубна паста «Пчелка» містить водно-спиртові екстракти ромашки лікарської, шавлії, шишок хмелю та бджолине маточкове молочко. Ці компоненти позитивно впливають на тканини пародонта.

До складу зубної пасти «Фламинго» входить екстракт базиліку, що містить ефірну олію, сапоніни, таніни, які надають їй проти-алергічноїта протизапальної дії. У зубній пасті «Эффект» діючими компонентами є біоконцентрат лаванди і олійний екстракт аїру тростинового, азорин, ефірна олія і дубильні речовини. Паста має антисептичні та протизапальні властивості, стимулює регенеративні процеси в пародонті. Зубна паста «Южная» включає екстракт м’яти перцевої, плодів ялівцю та виноградного насіння. Діючими компонентами цієї пасти є токоферол, каротиноїди, похідні хлорофілу, а також лінолева кислота, яка має протизапальні, протимікробні властивості, а також стимулює репаративні процеси в пародонті.

Екстракти лікарських рослин входять до складу зубних паст «Ромашка» (екстракт ромашки лікарської і звіробою лікарського), «Айра» і «Эврика» (екстракт аїру тростинового), «Чародейка» (екстракт кропиви дводомної) та ін. Зубні пасти, що впливають на трофічні процеси в пародонті, містять вітаміни, мікроелементи, рослинні препарати, а також продукти бджільництва. До них належать зубні пасти «Биодент» і «Зодиак». Вони нормалізують обмінні процеси, зміцнюють стінки судин, посилюють трофічні процеси у тканинах пародонта.

Зубні пасти, які стимулюють процеси ремінералізації в тканинах пародонта, містять кальцій, фосфор, фтор. До них належать пасти «Жемчуг», «Колгейт», «Маклинз», «Аквафреш» та ін. Позитивно впливають на процеси ремінералізації такі пасти, як «Фтородент», «Пепсодент», «Бинака» та ін.

Добре розчиняють зубний наліт сольові пасти («Бальзам», «Мери», «Агат», «Рила»). Вони стимулюють кровообіг у тканинах ясен, посилюють обмінні процеси, запобігають відкладанню зубного нальоту. Висока концентрація солі сприяє посиленню відпливу крові із запалених ясен і навіть справляє знеболювальний вплив.

При пародонтозі слід використовувати й зубні пасти, що зменшують кровотечу з ясен. Вони містять хлорофіл («Экстра», «Хлоро-филловая»), а також екстракти лікарських трав («Айра», «Биодент», «Азуленовая»). У разі схильності до запальних процесів у тканинах пародонта доцільно користуватися пастами, до складу яких входять комплекси рослинних протизапальних компонентів, а також протеолітичні ферменти.

У разі швидкого утворення зубного нальоту слід надавати перевагу пастам, які сприяють його розчиненню («Бело-розовая», «Кори-дент», «Особая»), а також сольовим пастам («Бальзам», «Мери»), які сприяють розчиненню слизу та зубних відкладень. За наявності підвищеної чутливості твердих тканин зубів до зовнішних подразників слід рекомендувати пасти з фосфатами та іншими мінеральними домішками («Жемчуг», «Ремодент», «Зодиак», «Маклинз», «Локалут», «Фтородент»). їх втирають у чутливі ділянки зубів.

Зубні еліксири, які містять біологічно активні домішки, також позитивно впливають на тканини пародонта. Із зубних еліксирів для полоскання ротової порожнини при пародонтиті доцільно використовувати ті, які містять вітаміни, дубильні, протизапальні та імуностимулювальні речовини («Здоровье», «Лесной», «Эвкалипт», «Биозликсир», «Виктория», «Биодент-2»). З лікувальною метою на 1 склянку води беруть 30 – 40 крапель еліксиру. Полощуть 2—3 хв, затримуючи кожну порцію розчину в порожнині рота для продовження дії біологічно активних речовин. Для полоскання з метою гігієнічного догляду за порожниною рота достатньо 10 – 15 крапель еліксиру на 1 склянку води.

У різні періоди лікування захворювань тканин пародонта можна призначати полоскання відварами лікарських трав та деякими медикаментозними препаратами: фурациліном (1:5000) — за наявності патологічної ясенної кишені; декаметоксином (0,1% розчин) — у разі абсцедування та виділення гною із ясенних кишень; гексетидином (протигрибковий препарат) — при пародонтиті на тлі дисбактеріозу та кандвдозу(1—2 чайні ложки на 1 склянку теплої води); димексидом (5—10 % розчин) — при пародонтиті з явищами парестезії слизової оболонки рота.

Із лікарських трав та препаратів, приготованих на їх основі, можна рекомендувати настій ромашки лікарської і розчин ромазулану, 10% настій нагідок лікарських, настій звіробою звичайного і новоіманін (1% спиртовий розчин), настій м’яти перцевої і ментол, сік подорожника, хлорофіліпт(1% спиртовий розчин), настій евкаліпту (10%), чистотіл (30% спиртовий настій), настоянку шавлії і сальвін (0,2% розчин). Перераховані препарати сприяють регенеруванню тканин, ліквідують запалення їх, мають кератопластичну дію тощо. Ці препарати призначають разом з іншими видами терапії у період загострення патологічного процесу в пародонті. У період ремісії, коли процеси саморегуляції достатні, можна обмежитися чищенням зубів та гігієнічним полосканням.

Використання гігієнічних засобів при стоматиті. На перебіг стоматиту добре впливають синтетичні та природні антиоксиданти, вуглекислі екстракти лікарських рослин, вітаміни, інгібітори протеолітичних ферментів та інтермедіатори обмінних процесів.

Стоматит найчастіше спричинюють грибкова мікрофлора, головним чином роду Саndіdа, а також кишкова паличка, протей та стафілококи. Характер метаболічних процесів при стоматиті націлює на вибір таких засобів догляду за ротовою порожниною, які мають антиоксидантну, протигрибкову, протимікробну дію, активізують процеси обміну. Так, паста «Южная» нормалізує процеси метаболізму в слизовій оболонці порожнини рота. До їїскладу входять ненасичені жирні кислоти, стеарини, токофероли, похідні хлорофілу, мікроелементи.

Паста «Хвойная» активізує процеси обміну в слизовій оболонці порожнини рота, має антиоксидантну активність, оскільки містить токоферол, каротин, провітамін D. Оосбливістю цієї пасти є висока фунгіцидна активність, що дуже важливо при грибковому стоматиті. Таку саму властивість має і паста «Бороглицериновая».

Стимулювальний, кровоспинний та регенерувальний вплив на слизову оболонку рота має паста «Журавушка», до складу якої входить екстракт квіткового пилку. Антибактеріальні, протизапальні властивості має паста «Фламинго». Вона сприяє зменшенню кровотечі з ясен та усуває неприємний запах із рота.

Зубна паста «Этюд» за рахунок вітамінів А і Е, що входять до її складу, нормалізує процеси формування епітелію, стабілізує дію клітинних мембран. Зубна паста «Кофидент Минти» містить вітамін А, сприяє регенеруванню слизової оболонки.

При стоматиті доцільно застосовувати спеціальні зубні еліксири, що містять речовини, які позитивно впливають на процеси обміну в слизовій оболонці порожнини рота і підвищують її резистентність. До таких зубних еліксирів належать «Олимпийский», «Биодент2», «Виктория», «Эффект», «Лучезарный», «Зубной эликсир», «Здоровье» тощо.