Лактаційний nмастит
Лактаційний nмастит – Це запалення nпаренхіми і інтерстицію молочної залози, що виникло в післяпологовому періоді nна тлі лактації.
Жіночі груди – nЩедре джерело дитячого харчування, здатний насичувати зростаючий організм nмалюка необхідними речовинами (білками, жирами, вуглеводами, вітамінами), nзахищати його від хвороб, на кілька годин в день воєдино пов’язувати мати і nдитя.
Післяпологовий період є для кожної жінки найбільш важливим у nжитті. Головною подією в цьому періоді є грудне вигодовування. Для однієї жінки nгрудне вигодовування є радістю і приємними моментами контакту зі своїм малюком. nІнша ж жінка з жахом згадує хворобливі відчуття, постійні спроби зціджування, nвідчуття нездатності виконання основної функції материнства.
Саміосновні проблеми в післяпологовому періоді пов’язані з nрозвитком лактостаза і більше грізного ускладнення – маститу.
Лактостаз – Застій молока в молочній залозі, при якому ще немає мікробного nзапалення. В основі лактостаза лежить невідповідність процесів молокоутворення nі молоковіддачі.
Молочна залоза готується до грудного вигодовування з моменту настання nвагітності. Основною метою цієїпідготовки є формування здатності виробляти nмолоко і забезпечити дитині грудне вигодовування. Перебудова в молочній залозі nвідбувається під складним впливом власних гормонів жінки – гормонів яєчників, nнаднирників, щитовидної залози, гіпофізу, плаценти. Маса молочних залоз nзбільшується, відбувається розвиток судинної системи, подовжуються і nрозвиваються протоки. Соски збільшуються, формуються вивідні протоки. Вступає в n«свої права» самий основний гормон – пролактин,під впливом якого в часточках nмолочної залози виробляється молоко. Всі ці процеси можуть супроводжуватися nвідчуттям дискомфорту в молочних залозах, нагрубанням. Як правило, з 4-5 nмісяців вагітності із сосків 
починається виділення типу молозива, яке триває ще в nперші 1-3 дні після пологів, до формування повноцінного молока.
Отже, чому ж розвивається лактостаз?
Інфільтрат – Це зона запального ущільнення nтканини молочної залози.
Категорично не рекомендується ставити діагноз самостійно і nсамостійно ж починати лікування! Ризик настільки великий, а можливі наслідки nтакого жахливі, що при перших ознаках застою необхідно терміново звернутися до
nмаммологу
nТільки nкваліфікований лікар зможе відразу віддиференціювати лактостаз від починається nмаститу, провести УЗ-діагностику, зробити паркан молока для посіву на nвизначення мікрофлори, що викликала мастит і визначення чутливості мікрофлори nдо антибіотиків, зробити правильне безболісне розцідження лактостаза, nпризначити фізіопроцедури і адекватну схему медикаментозного лікування.
Необхідно також пам’ятати кожній жінці про те, що іноді рак nмолочної залози розвивається на тлі вагітності та в післяпологовому періоді, і nможе «маскуватися» під мастит, що при несвоєчасному зверненні жінки до лікаря і nспробі самолікування, ускладнює його диференціювання і значно відтягує початок nспеціального лікування.
Лактаційний мастит загрожує формуванням косметичних дефектів nмолочної залози, впливає на психічний стан жінки, може створювати дисгармонію в nсімейному житті. Крім того, зниження рівня лактації та забруднення молока nмікрофлорою негативно позначається на розвитку і здоров’я новонародженого.
Чи можна вберегтися від nмаститу та його наслідків?
Так, можна. Для цього, жінка ще до nпологів, повинна отримати консультацію по правильній підготовці молочних залоз nдо лактації. Доктор зможе виявити і усунути ще до появи малюка на світ аномалії nрозвитку сосків (плоскі, втягнуті), навчить спеціальним вправам, правилам гігієни, nдасть пораду щодо правильного підбору бюстгальтера. Також кожна жінка ще до nпологів повинна бути навчена правилам зціджування молока і правилам поведінки nпри формуванні лактостаза. Жінка в післяпологовому періоді не повинна nзалишатися з проблемою «один на один». Адже вона завжди може розраховувати на nдопомогу кваліфікованого фахівця не тільки в благополучному проведенні грудного nвигодовування, а й грамотно і вчасно завершити лактацію.
Для жінки етап завершення грудного вигодовування і припинення nлактації є таким же важливим і відповідальним, як і всі попередні. Він завершує nвсю цю складну фізіологічну ланцюжок і від нього багато в чому залежить nмайбутній стан молочної залози.
nЩо провокує Лактаційниймастит в післяпологовий період:
n
n
До факторів ризику лактаційного nмаститу відносять:
недостатнє дотримання особистої гігієни;
низький соціально-економічний рівень nпацієнтки;
наявність супутньоїекстрагенітальної nпатології (піодермія шкірних покривів, порушення жирового обміну, цукровий nдіабет);
знижена иммунореактивность організму;
ускладнені пологи;
ускладнений перебіг післяпологового періоду n(ранова інфекція,уповільнена інволюція матки, тромбофлебіти);
недостатність молочних проток у молочній nзалозі;
аномалії розвитку сосків;
тріщини сосків;
неправильне зціджування молока.
nГострий лактаційний мастит – це запальне nзахворювання молочної залози, обумовлене бактеріальною інфекцією після пологів nі пов’язане з лактацією. У більшості випадків (65-70 %) воно розпочинається nчерез 1-2 тижні після перших пологів.
У сучасних умовах гострий лактаційний мастит nхарактеризується тяжким і довготривалим перебігом, резистентністю до nлікувальних заходів та загрожує життю породілей.
Етіологіяі патогенез
Головним етіологічним фактором гострого лактаційного nмаститу є мікробний, переважно стафілококова мікрофлора (82,6-94,2 %) з nдомінуючим штамом “золотистий”, яка володіє високою вірулентністю.
У період перебування хворих у стаціонарі мікрофлора набуває nасоціативного характеру з грамнегативними бактеріями (протей, синьогнійна, nкишкова палички), що пов’язано з вторинним інфікуванням операційних ран nгоспітальними штамами.
В останні роки, у зв’язку з удосконаленням методів nмікробіологічних досліджень, вивчають роль неспороутворюючих анаеробів в nетіології гострих лактаційних маститів (бактероїдів, пептококів, nпепто-стрептококів).
Одним із джерел мікрофлори вважають обсіменіння nсередовища, яке оточує породіллю, що є проявом сучасного госпіталізму.
Типовим є шлях передачі збудника від немовляти при nссанні, через руки обслуговуючого персоналу, повітря. До головних вхідних воріт nвідносять тріщини, екскоріації сосків молочної залози.
Виникненню захворювання сприяє ряд факторів: (застій nмолока, перенесені інфекційні захворювання, екстрагенітальна патологія, анемія, nгіповітаміноз, ускладнення вагітності й пологів), які знижують опірність nорганізму до інфекції.
Вирішальна роль у появі маститу належить порушенням nімунологічної реактивності організму на фоні стафілококової алергізації, nімунних реакцій проти власних білкових компонентів молока.
Основним механізмом розвитку гострого лактаційного nмаститу є проникнення мікрофлори через тріщини сосків, вивідні протоки молочної nзалози у молоко та його бурхливе обсіменіння на тлі різкого зниження nімунобіоло-гічного захисту й алергізації організму.
Інфекція може проникати через ушкоджену шкіру залози nвнаслідок травми, екземи, фурункульозу і розповсюджуватись лімфатичними nшляхами, викликаючи лімфангіїт, перилімфангіїт, охоплюючи запальним процесом nінтер-стиціальну тканину.
Важливим є гематогенний шлях поширення інфекції, nособливо при появі вторинних маститів на тлі тяжких септичних захворювань nпісляпологового періоду.
Вагомим патогенетичним фактором розвитку маститу є nпорушення лактації, застій молока з його інфікуванням патогенними nмікроорганізмами, звурдженням та наступним закупоренням молочних проток nжировими клітинами, казеїном.
Молочнокисле бродіння робить епітелій, що вистилає nмолочні ходи й альвеоли, проникним для інфекції, що пошкоджує міжчасткову nсполучну тканину.
Важливого значення надають грубому масажу молочної nзалози, що в умовах абсцедування інфільтрату призводить до ураження запальних nстінок кровоносних судин, утворення крововиливів і тромбофлебітів, видавлювання nі розповсюдження гнійного вмісту в тканині молочної залози.
Пропонуємо класифікацію гострого лактаційного маститу n(А.Я. Кузнє-цов, 1998), яка відображає клініко-морфологічну форму захворювання, nтяжкість перебігу, розповсюдження деструктивного процесу в молочній залозі, nускладнення та інтенсивність лактації.
Комплексна класифікація
I. За клініко-морфологічною формою:
1 – серозний; 2 – інфільтративний; 3 – nсерозно-інфільтративний; 4 – гнійний (абсцедивний, гнійно-інфільтративний, nфлегмонозний, гнійно-некротичний); 5 -гангренозний (гангренозно-некротичний, nлітичний); 6 – змішаний.
II. За локалізацією та глибиною ураження:
1 – лівобічний, правобічний, двобічний; 2 – nсубареолярний; 3 – підшкірний; 4 -інтрамамарний; 5 – ретромамарний; 6 – nзмішаний; 7 – тотальний (панмастит).
III. За характером ураження:
1 – дифузний; 2 – вогнищевий (моновогнищевий, nполівогнищевий).
IV. За розповсюдженістю:
1 – в межах 1-го квадранта; 2 – в межах 2-х nквадрантів; 3 – в межах 3-х або 4-х квадрантів.
V. За клінічним перебігом:
1 – латентний; 2 – ареактивний; 3 – гіперергічний; 4 – nблискавичний; 5 – рецидивний.
VI. За тяжкістю перебігу:
1 – легкий; 2 – середньої тяжкості; 3 – тяжкий; 4 – nвкрай тяжкий (термінальний).
VII. За інтенсивністю лактації:
1 – гіпогалактичний; 2 – нормогалактичний; 3 – nгіпергалактичний.
VIII. За ускладненнями:
1 – гнійно-запальні; 2 – сепсис; 3 – кровотеча; 4 – nмолочні нориці; 5 -порушення лактаційної функції; 6 – косметичні дефекти; 7 – nмолочні кісти (галактоцеле).
Клініка
Захворювання, як правило, розпочинається гостро. nТемпература тіла при серозній формі гострого лактаційного маститу підвищується nдо 38-39 оС, може бути лихоманка, погіршується загальний стан, з’являються nголовний біль, загальна слабість, болючість у молочній залозі, особливо при nгодуванні дитини. Хвора залоза збільшується в об’ємі, але форма її не nзмінюється. Шкіра в місці ураження злегка гіперемована. При пальпації в товщі nзалози визначаються помірно болючі, ущільнені ділянки овальної форми.
При запізнілому або неефективному лікуванні серозна nформа захворювання протягом 1-3 діб переходить в інфільтративну. Під зміненою nділянкою шкіри молочної залози пальпується щільний, малоподатливий інфільтрат, nнерідко збільшуються підкрильцеві лімфатичні вузли. Залежно від особливостей nзбудника інфекції, стану захисних механізмів жінки, характеру лікування nтривалість цієї стадії коливається від 5 до 10 діб. Якщо інфільтрат не nрозсмоктується, то він, як правило, нагноюється.
У сучасних умовах нерідко спостерігається більш швидка nдинаміка процесу – перехід серозної форми маститу в інфільтративну, а потім у nгнійну.
Для гнійної форми гострого лактаційного маститу nхарактерні висока температура тіла (39 °С і більше), поганий сон, втрата nапетиту. Молочна залоза значно збільшується в об’ємі, шкіра її гіперемована, nпри пальпації болюча. Як правило, збільшуються і стають болючими підкрильцеві nлімфатичні вузли (регіонарний лімфаденіт).
Переважною клінічною формою гострого лактаційного nмаститу є гнійно-інфільтративна, якій властивий інфільтрат з великою кількістю nмікроабсцесів за типом “бджолиних сот” на його розтині.
Флегмонозна форма маститу характеризується тяжким nперебігом. Температура тіла у цих хворих підвищується до 40 оС, спостерігається nповторна лихоманка, різко погіршується загальний стан.
Особливо страждають хворі, які мають nгнійно-некротичний різновид флегмонозного маститу.
Вкрай рідкою та найбільш тяжкою за наслідками nзахворювання формою є гангренозна. Для неї характерні тяжкий стан хворої, nгіпертермія (більше 40 оС), тахікардія (110-120 уд. за хвилину), тахіпное n(понад 30 дихань за хвилину), виражені прояви дегідратації. Молочна залоза nзбільшена в об’ємі, набрякла, шкіра її набуває сірого відтінку.
В останні роки, поряд з типовою клінікою серозного, nінфільтративного та гнійного маститу, зустрічаються стерті та субклінічні форми nзахворювання, які ускладнюють їх своєчасну діагностику та спричиняють nнедостатність лікувальних заходів. Збільшилась кількість хворих з обмеженими nгнійниками субареолярної локалізації, що значно підвищує ризик розповсюдження nінфекції в молочній залозі.
Діагностика
Діагностика гострого лактаційного маститу базується на nоцінці загального стану хворих, місцевих змін, клінічних, лабораторних та nінструментальних методів дослідження.
Важливе значення має бактеріологічна діагностика – nвиділення культури мікрофлори збудника захворювання з молока, гною та крові.
З метою виявлення етіологічної структури маститу nвикористовують внут-рішньошкірну пробу зі стафілококовим алергеном.
Цитологічний метод обстеження та біопсія у разі nускладненої діагностики вери-фікують діагноз з гострим раковим маститом, nфіброзно-кістозною мастопатією.
Як діагностичний тест при невеликих, глибоко nрозташованих вогнищах запалення пропонують пункцію, до якої онкологи ставляться nстримано.
Допомагають діагностувати гострий лактаційний мастит nпроста мамогра-фія та галактографія.
Метод шкірної електротермометрії дозволяє nдіагностувати деструктивний процес у молочній залозі у 94,8 % випадків (В.Т. nСторожук, 1988).
Одним із найперспективніших методів з великими nдіагностичними можливостями є ультразвуковий, інформативна цінність якого nполягає в тому, що він дає змогу спостерігати тонкі структурні зміни в залозі.
Для диференційної діагностики пухлинних, nдисгормональних та запальних захворювань молочної залози рекомендують поєднане nвикористання ультразвукового та морфологічного досліджень.
Збудником маститучастіше за все є S. aureus Значну nдіагностичну цінність при початкових формах гострого лактаційного маститу nстановить цитологічне дослідження секрету молочної залози, клітинний склад nякого визначають камерним методом.
Допоміжне значення для діагностики маститу має nдослідження рН молока. Запропоновано експрес-метод з препаратом n”Димастин” і електрофорез молока в поліакриламідному гелі для ранньої nдіагностики доклінічної форми захворювання та визначення тяжкості гострого nлактаційного маститу (Ю.А. Спесивцев, 1995).
Інформативними диференційнодіагностичними критеріями nміж початковими (серозними, інфільтративними) та деструктивними формами nгострого лактаційного маститу є показники імунного статусу. Зокрема, підвищення nвмісту ЦІК (циркулюючих імунокомплексів), фагоцитарно-метаболічного потенціалу n(НСТ-тесту), рівня в сироватці крові та його зниження в молоці хворої залози nсвідчать про деструктивний процес.
Лікування гострого лактаційного маститу
Вибір методу лікування післяпологового маститу nзалежить від фази запального процесу, тяжкості перебігу та характеру клінічних nпроявів захворювання. Консервативне лікування
Консервативна терапія виправдана при початкових nстадіях, тобто в осіб із серозними та інфільтративними формами захворювання. nВона повинна включати антибактеріальну (антибіотики, сульфаніламідні nпрепарати), десенсибілі-зувальну, дезінтоксикаційну терапію, адекватне nзціджування молока, регуляцію лактації парлоделом, фізіотерапевтичні процедури n(УФО, УВЧ, ультразвук, електрофоретичне введення антибіотиків, діодинамічні nструми Бернара).
Хірургічне лікування
При абсцедивному лактаційному маститі показане nоперативне втручання.
Загальноприйнятою є точка зору про необхідність його nвиконання в стадії раннього абсцедування в максимально короткі строки після nгоспіталізації хворих у стаціонар, не допускаючи розповсюдження деструктивного nпроцесу. При цьому віддають перевагу загальному знеболюванню з використанням nнейролептаналгезії, маскового, ендотрахеального наркозу.
Найбільш раціональним доступом до осередків деструкції nв молочній залозі (мал. 11.2) при їх локалізації у верхніх квадрантах є розтин nАнгерера-
Шаліта. При локалізації гнійного процесу в нижньобокових nвідділах молочної залози та ретромамарному відділі – розтин Барденгейера, при nсубарео-лярній локалізації – циркумареолярний.
Більшість хірургів віддає перевагу широкому розтину nгнійних осередків, видаленню девіталізованих тканин, ліквідації карманів з nгнійним вмістом та опти-мізації умов для його відтоку, які включають nвакуумування, активне дренування.
Небезпечні ускладнення гострого лактаційного маститу, nдовготривалість лікування сприяли розширенню показань до застосування активних nспособів лікування, суть яких полягає в радикальній хірургічній обробці гнійних nвогнищ, активному дренуванні ран з їх промиванням та діалізом розчинами nантибіотиків, антисептиків (М.П. Черенько і співавт., 1989; Ф.Х. Кутушев, Ю.А. nСпесивцев, 1990).
Дренування ран здійснюють за допомогою перфорованих nтрубок або гумових смужок.
Зміна структури гострого лактаційного маститу за nостанні роки у вигляді збільшення кількості гнійно-інфільтративних, змішаних nформ захворювання з поширеними, багатовогнищевими та субареолярними ураженнями nмолочної залози, обтяженим клінічним перебігом та значна кількість ускладнень nпотребують індивідуального підходу до вибору методу оперативного втручання з nурахуванням клініко-морфологічної форми захворювання, тяжкості перебігу, nроз-повсюдженості деструктивного процесу в молочній залозі.
У хворих з обмеженими деструктивними ураженнями в nумовах відсутності ознак генералізації інфекції більш раціональним є розтин nгнійного осередку в
поєднанні з вакуумуванням, активним дренуванням, nзрошенням ран антибіотиками, антисептиками.
Поширені деструктивні ураження, повторні оперативні nвтручання потребують радикальної хірургічної обробки гнійних осередків із nзастосуванням активних методів лікування ран.
Місцеве медикаментозне лікування ран молочної залози nслід проводити з урахуванням тяжкості перебігу захворювання, фази ранового nпроцесу, інтенсивності лактації.
Мал. 11.2. Розтин nна молочній залозі при хірургічному лікуванні хворих з гострим лактаційним nмаститом
(за В.І. Стручковим і співавт., 1991): 1 – nАнгерера-Шаліта; 2 – Ровинського; 3 – циркумареолярний; 4 – Барденгейера; 5 – nдля секторальної резекції молочної залози.
Доцільним є використання діоксидину, фурацилі-ну, nгіпертонічного розчину натрію хлориду, гіпохлориду натрію, саліцилової і борної nкислот, фурагіну, ферментів (хімопсину, трипсину), левоміколевої та левосинової nмазей.
В умовах гіпергалактії важливо виконувати часті nперев’язки і здійснювати регуляцію лактації парлоделом.
Ефективним є застосування фізичних методів впливу, nзокрема УФО ран, ультразвукової кавітації, діодинамічних струмів, nкріозрошування парорідким азотом, лазерного опромінення, гіпербаричної nоксигенації (Г.І. Дуденко і співавт., 1984; В.К. Константинов, 1990).
Головним напрямком загального лікування хворих з nдеструктивним лактаційним маститом є антибактеріальна терапія, що включає nантибіотики, сульфаніламідні препарати, антисептики, вибір яких проводять nзалежно від перебігу захворювання та даних антибіотикограм з урахуванням лакто- nі мамо-тропності, можливості індукування токсиноутворення та негативного впливу nна немовля при грудному годуванні.
До препаратів вибору належать напівсинтетичні nпеніциліни – метицилін, оксацилін, диклоксацилін, при алергічних реакціях на nних – лінкоміцин, фузидин.
При інфікуванні ран умовно-патогенними грамнегативними nбактеріями хворим призначають гентаміцин, цефалоризин (цепорин), ампіцилін, nкарбені-цилін, комбінований антибіотик ампіокс.
Ефективною є комбінація антибіотиків із nсульфаніламідними препаратами, особливо тривалої дії (сульфадиметоксином, nсульфаленом). Але самостійного значення сульфаніламідні препарати при лікуванні nхворих із гострим лактаційним маститом не мають.
При проведенні емпіричної антибіотикотерапії найбільш nефективним є одноразове введення добової дози сучасних аміноглікозидів у nпоєднанні з цефалоспорином ІІІ генерації або комбінація фторхінолонів з nпохідними мет-ронідазолу.
Направлену антибіотикотерапію (після визначення nчутливості мікрофлори до антибактеріальних препаратів) частіше проводять із nзастосуванням напівсинтетичних пеніцилінів (в основному оксациліну) або nцефалоспоринів І-ІІ генерацій з аміноглікозидами І-ІІ поколінь.
При тяжкому перебізі гострого лактаційного маститу nвикористовують поліантибактеріальну терапію: цефалоспорини, гентаміцин, nбісептол, діоксидин (Г.А. Бєлоненко і співавт., 1993).
Комплексне лікування хворих з деструктивним nлактаційним маститом повинне включати внутрішньовенну інфузійну nдезінтоксикаційну терапію шляхом введення розчинів синтетичних колоїдних n(неогемодезу, реополіг-люкіну, поліглюкіну) та кристалоїдних кровозамінників (5 nта 10 % розчинів глюкози, фізіологічного розчину натрію хлориду або nРінгера-Локка, лактасо-лу, 4 % розчину бікарбонату натрію), багатокомпонентну nгемотерапію (переливання плазми, альбуміну, протеїну, лейкоцитарної маси), nпризначення вітамінів В1, В6, С, антиоксидантів, контрикалу з метою зменшення nактивності кінінів.
При септичному лактаційному маститі дезінтоксикаційну nтерапію проводять шляхом використання форсованого діурезу, методів nекстракорпораль-ної детоксикації (гемосорбції, плазмаферезу).
Направлена антибіотикотерапія у цих хворих повинна nскладатися з комбінації аміноглікозидів або фторхінолонів з похідними nметронідазолу. При тяжкому сепсисі та його ускладнених формах з метою nпригнічення токсиноутворен-ня доцільна та ефективна монотерапія карбапенемами n(іміпенемом, меропенемом).
Важливе значення має імунотерапія, головними nкомпонентами якої є пасивна імунізація антистафілококовою плазмою (нативною або nсвіжозаморо-женою), антистафілококовий імуноглобулін, у-глобулін або nполіглобулін, бактеріофаг, лейкоцитарна маса, одержана від звичайних донорів та nімунізованих стафілококовим анатоксином. З метою активної імунізації nвикористовують стафілококовий анатоксин, автовакцину.
Імунокоригувальна терапія тимусоподібними препаратами nв гострій фазі запалення може значно погіршити стан хворих і не рекомендується nдо застосування.
З метою попередження кандидозу або кандидозного nсепсису хворі, поряд з тривалою та масивною антибіотикотерапією, повинні nодержувати препарати флуконазолу або кетоконазолу.
При двобічному ураженні молочних залоз, nфлегмонозних, гангренозних формах лактаційного маститу лактацію припиняють або nпригнічують шляхом призначення парлоделу (бромокриптину) по 2,5 мг двічі на nдобу протягом 7-15 днів (В.Р. Машарова, 1994; Ю.А. Спесивцев, 1995).
Важливими є проведення заходів, nспрямованих на попередження або обмеження косметичних дефектів молочної залози, nсуть яких полягає у фіксації залози після операції, використання коригувальних nшвів у фазі регенерації ран для адаптації їх країв, а також закриття ран nіндивідуально підібраними швами (первинними, вторинними – ранніми, пізніми) або nметодом дермопластики в умовах припиненої чи обмеженої лактації.
У переважної більшості осіб з гострим nдеструктивним лактаційним маститом (52,1 %) захворювання супроводжується nсиндромом “системної відповіді на запалення” (ССВЗ), що є ознакою nзапуску цитокінових механізмів і може спричинити розвиток сепсису, частота nякого складає 10-23 %. Сепсис у хворих з деструктивним лактаційним маститом nвиникає через “каскад” ССВЗ внаслідок імунодепресії та вторинного nімунодефіциту і характеризується переважно тяжким перебігом, що пов’язано з nйого прогресуванням та умовами генералізації інфекції в лактуючій молочній nзалозі.
Спостерігаються молочні, гнійні нориці, nпісляопераційні кровотечі, порушення (посилення, зниження або відсутність) nлактаційної функції молочної залози, формування косметичних дефектів.
Летальність при гострому лактаційному маститі складає n0,3-1,8 %, основною її причиною є сепсис.
У віддалені строки після перенесеного захворювання nмають місце мастопатії (дифузні, вузлові), випадки раку молочної залози (Б.Е. nАронов 1991).
Профілактика гострого лактаційного маститу
включає весь комплекс заходів, спрямованих на nвиявлення та санацію бактеріоносіїв, ізоляцію та лікування хворих, розрив nшляхів передачі інфекції, підвищення загальної опірності організму, створення nспецифічного імунітету до стафілококової інфекції. Ці заходи необхідно nпроводити як у жіночій консультації, так і в акушерському стаціонарі.
Рання діагностика початкових (серозних, nінфільтративних) форм гострого лактаційного маститу, їх своєчасне та nраціональне лікування є ефективним методом профілактики деструктивних форм nзахворювання.
в монокультурі, який характеризується nвисокою вірулентністю і стійкістю до багатьох антибактеріальних препаратів. nЗначно рідше збудниками захворювання можуть бути також S. pyogenes, S. nagalaciae, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, E. coli, протей, nгрибиу вигляді змішаної інфекції.
Джерелом інфекції є носії збудників nінфекційних захворювань і хворі зі стертими формами патології гнійно-запального nхарактеру з числа оточуючих, так як збудники захворювання поширюються nчерезпредмети догляду, білизна і т. д. Важлива роль у виникненні маститу nналежить госпітальної інфекції.
Особливості будови молочної залози n(дольчатость, велика кількість жирової клітковини, велика кількість альвеол, nсинусів і цистерн, широка мережа молочних проток ілімфатичних судин) nобумовлюють слабке відмежування запального процесу з тенденцією до поширення на nсусідні ділянки.
Вхідними воротами для nінфекції найчастіше служать тріщини сосків. аспространеніе збудників інфекції nвідбуваєтьсяінтраканалікулярно при годуванні грудьми і зціджуванні молока, а nтакож гематогенним і лімфогенним шляхами з ендогенних вогнищ запалення.
У переважній більшості випадків nмаститу передує лактостаз, який є основним тригерним механізмом врозвитку nзапального процесу в молочній залозі.
При наявності інфекційних агентів nмолоко в розширених молочних протоках згортається, спостерігається набряк nстінок проток, що ще більше сприяє застою молока. При цьому мікроорганізми, nпотрапляючи втканина молочної залози, і обумовлюють розвиток маститу.
У фазі серозного запалення тканина nзалози просякнута серозною рідиною, відзначається скупчення лейкоцитів навколо nсудин. При прогресуванні запального процесу серозне просочуваннязмінюється nдифузної гнійної інфільтрацією паренхіми молочної залози з дрібними вогнищами nгнійного розплавлення, які зливаються, утворюючи абсцеси. Найбільш часта nлокалізація абсцесів – інтрамаммарний і субареолярний.
При гнійному маститі можливозалучення nдо процесу судин, освіта в них тромбів, в результаті чого спостерігається nнекроз окремих ділянок залози, розвивається гангренозна форма маститу.
Після спорожнення гнійника nпочинається процес проліферації, утворюється грануляційна тканина,потім рубець.
Особливостями гнійних процесів nзалізистих органів є погана здатність до відмежування запального процесу, його nстрімке поширення з залученням в патологічний осередок великої кількості nзалізистої тканини.
За характером перебігу розрізняють nгострий і хронічний лактаційний мастит.
Залежно від особливостей запального nпроцесу мастит може бути серозним (починається), інфільтративним і гнійним. nОстанній в свою чергу може бути у вигляді:
n
n
інфільтративно-гнійної, дифузної або вузловий nформи;
абсцедуючої форми – фурункульоз ареоли;
абсцес ареоли;
абсцес у товщі молочної залози;
ретромаммарний абсцес;
флегмонозно форми(Гнійно-некротичний);
гангренозний форми.
n
n
В залежності від локалізації вогнища nзапалення мастит може бути підшкірним, субареолярний, інтрамаммарний, nретромаммарний і тотальним, коли уражаються всі відділи молочної залози.
nСимптоми лактаційного маститу в післяпологовий період:
n
n
Особливостями клінічного nперебігу лактаційного маститу в сучасних умовах є:
пізній початок (через n1 місяць після пологів);
збільшення частки nстертих,субклінічних форм маститу, при яких клінічні прояви захворювання не nвідповідають істинної тяжкості процесу;
переважання nінфільтративно-гнійної форми маститу;
затяжний і тривалий nперебіг гнійних форм захворювання.
n
n
озвиток запального процесу в молочній nзалозі сприяє лактостаз, обумовлений оклюзією виводять проток. У зв’язку з цим nмастит в переважній більшості випадків виникає у первісток.
При лактостаз молочна залоза nзбільшуєтьсяв обсязі, пальпуються щільні збільшені часточки із збереженою nдрібнозернистою структурою. Температура тіла може підвищуватися до 38 – 40 ° С. nЦе пояснюється пошкодженням молочних проток, всмоктуванням молока та його nпірогенним дією. Відсутні гіперемія шкіри інабряклість тканини залози, які nз’являються при запаленні. Після зціджування молочної залози при лактостазі nболю зникають, пальпуються невеликого розміру безболісні часточки з чіткими nконтурами і дрібнозернистою структурою, температура тіла знижується. У випадку nвжерозвинувся на фоні лактостаза маститу після зціджування в тканинах молочної nзалози продовжує визначатися щільний болючий інфільтрат, зберігається висока nтемпература тіла, самопочуття хворих не покращується.
Якщо лактостаз не куповані протягом 3 n- 4на добу, то виникає мастит, так як при лактостаз кількість мікробних клітин nв молочних протоках збільшується в кілька разів і внаслідок цього реальна nзагроза швидкого прогресування запалення.
Серозний мастит. Захворювання починаєтьсягостро, на 2-3-4-му тижні післяпологового nперіоду, як правило, після виписки породіллі з акушерського стаціонару. nТемпература тіла підвищується до 38-39 ° С, супроводжується ознобом. nЗ’являються симптоми інтоксикації (загальна слабкість, розбитість, головний nбіль). Пацієнтку турбуєспочатку відчуття тяжкості, а потім біль у молочній nзалозі, застій молока. Молочна залоза трохи збільшується в об’ємі, шкіра її nгіперемована. Зціджування молока хворобливе і не приносить полегшення. При nпальпації ураженої залози виявляється дифузна болючістьі помірна інфільтрація nзалози без чітких меж. При неадекватної терапії і прогресуванні запального nпроцесу серозний мастит протягом 2-3 днів переходить в інфільтративну форму.
Інфільтративний мастит. Пацієнтку турбують сильніозноби, почуття напруги і біль у молочній nзалозі, головний біль, безсоння, слабкість, втрата апетиту. У молочній залозі nпальпується різко болючий інфільтрат без вогнищ розм’якшення і флуктуації. nЗаліза збільшена в розмірах, шкірні покриви над неюгипереміровані. nВідзначається збільшення і болючість при пальпації пахвових лімфатичних вузлів. nУ клінічному аналізі крові спостерігається помірний лейкоцитоз, ШОЕ nпідвищується до 30-40 мм /ч. При неефективному або несвоєчасному лікуванні nчерез 3 – 4 дні від початкузахворювання запальний процес набуває гнійний nхарактер.
Гнійний мастит. Стан хворих суттєво погіршується: наростає слабкість, знижується апетит, nпорушується сон. Температура тіла частіше в межах 38-49 ° С. З’являються nозноб,пітливість, відзначається блідість шкірних покривів. Посилюються болі в nмолочній залозі, яка напружена, збільшена, виражені гіперемія і набряклість nшкіри. При пальпації визначається болючий інфільтрат. Молоко зціджує з працею, nневеликими порціями, часто в ньомувиявляється гній.
Абсцедуюча форма маститу. Переважаючими варіантами є nфурункульоз і абсцес ареоли, рідше зустрічаються інтрамаммарний і nретромаммарний абсцеси, що представляють собою гнійні порожнини, nобмеженісполучнотканинною капсулою. При пальпації інфільтрату наголошується nфлуктуація. У клінічному аналізі крові має місце збільшення кількості nлейкоцитів (150-160 • 109 /л), ШОЕ досягає 50-60 мм /год, діагностується nпомірна анемія (80-90 г /л).
Флегмонознаформа маститу. Процес захоплює велику частину залози з розплавленням її тканини і переходом nна навколишню клітковину і шкіру. Загальний стан породіллі в таких випадках nважкий. Температура тіла досягає 40 ° С. Мають місце озноби і виражена nінтоксикація.Молочна залоза різко збільшується в об’ємі, шкіра її набрякла, nгіперемійована, з ділянками ціанозу. Спостерігається різке розширення nпідшкірної венозної мережі, лімфангіт і лімфаденіт. При пальпації молочна nзалоза пастозна, різко хвороблива. Визначаються ділянкифлуктуації. У клінічному nаналізі крові відзначаються лейкоцитоз до 170-180 • 109 /л, збільшення ШОЕ – n60-70 мм /год, наростаюча анемія, паличкоядерних зрушення у лейкоцитарній nформулі, еозинофілія, лейкопенія. Флегмонозний мастит може супроводжуватися nсептичним шоком.
Гангренозна форма маститу. Протікає особливо важко з вираженою інтоксикацією і некрозом молочної nзалози.
Загальний стан хворої тяжкий, шкіра nбліда, слизові оболонки сухі. Жінка скаржиться на відсутність апетиту, головний nбіль,безсоння. Температура тіла досягає 40 ° С, пульс прискорений (110-120 уд n/хв), слабкого наповнення. Молочна залоза збільшена в розмірах, болюча, nнабрякла, шкіра над нею від блідо-зеленого до синюшно-багряного кольору, у nдеяких місцях з ділянками некрозу та утворенням міхурів,сосок втягнутий, молока nнемає. егіонарние лімфатичні вузли збільшені і болючі при пальпації. У nклінічному аналізі крові: лейкоцитоз досягає 200-250 * 109 /л, відзначається nрізкий зсув лейкоцитарної формули вліво, токсична зернистість нейтрофілів, ШОЕ nпідвищується до 70мм /год, рівень гемоглобіну знижується до 40-60 г /л.
nДіагностика лактаційного маститу в післяпологовий період:
n
n
При виражених симптомах запалення nдіагностика маститу не викликає ускладнень і перш за все грунтується на nхарактернихскаргах пацієнтки і результатах об’єктивного обстеження з оцінкою nклінічної картини.
Недооцінка симптомів, характерних для nгнійного процесу, і переоцінка відсутності флуктуації і гіперемії шкіри nпризводить до невиправдано тривалого консервативномулікуванню гнійного маститу. nВ результаті нераціональної антибактеріальної терапії при абсцедуючої або nінфільтративно-абсцедуючої маститі виникає реальна небезпека розвитку стертою nформи захворювання, коли клінічні прояви не відповідають істинноїтяжкості nзапального процесу.
Спочатку температура тіла у nтаких хворих висока. У багатьох визначається гіперемія шкіри і виражений набряк nмолочної залози. Ці ознаки запального процесу купируются призначенням nантибіотиків. При цьомутемпература тіла стає нормальною протягом дня або дещо nпідвищується до вечора. Місцеві ознаки гнійного запалення не виражені або відсутні. nМолочна залоза залишається помірно болючою. При пальпації визначається nінфільтрат, який зберігає колишнірозміри або поступово збільшується.
При інфільтративно-абсцедуючої nмаститі, який зустрічається більш ніж у половині випадків, інфільтрат nскладається з безлічі дрібних гнійних порожнин. При цьому симптом флуктуації nвизначається тільки у незначноїчастини пацієнток. У зв’язку з цим при nдіагностичної пункції інфільтрату рідко вдається отримати гній. Діагностична nцінність пункції значно підвищується при стертою формою абсцедуючої маститу.
В якості додаткових досліджень nпроводятьклінічний аналіз крові, ехографію молочних залоз.
При ехографічної дослідженні зазвичай nвиявляють гомогенну масу інфільтрату в певній ділянці досліджуваної молочної nзалози. При формуванні гнійного маститу виникає вогнище розрідження, nнавколоякого посилюється тінь інфільтрату. У подальшому на цьому місці nвізуалізується порожнину з нерівними краями і перемичками.
nЛікування лактаційного маститу в післяпологовий період:
n
n
До початку лікування, під час nі після закінченняантибактеріальної терапії необхідно проводити бактеріологічне nдослідження молока і виділень з молочної залози з визначенням чутливості nвиділеної мікрофлори до антибіотиків. Лікування проводять з урахуванням форми nмаститу. Проведення тільки консервативноїтерапії можливо при наявності nлактостаза, серозного і інфільтративного маститу.
При тривалості захворювання більше 3 nдіб консервативна терапія можлива тільки при наступних умовах:
n
n
задовільному стані пацієнтки;
нормальній температурі тіла;
якщо інфільтрат займає не більше одного nквадранта залози;
відсутності місцевих ознак гнійного nзапалення;
негативні результати пункції інфільтрату;
якщо показникизагального аналізу крові не nзмінені.
n
n
При відсутності позитивної динаміки nпроцесу не більше ніж протягом 3 діб від початку лікування показана операція з nвидаленням інфільтрату.
При лактостазі обов’язковим є nзціджування молока (можливовикористання молокоотсоса). При вираженому nлактостазі (можливість розвитку гнійного маститу на тлі лактостаза) питання про nоперативне лікування слід вирішувати протягом 3-4 годин після ретельного nзціджування молока. Перед зціджуванням доцільно виконанняретромаммарной nновокаїнової блокади з наступним введенням внутрішньом’язово 2 мл но-шпи (за 20 nхв) і 1 мл (5 ОД) окситоцину (за 1-2 хв). Якщо є тільки лактостаз, то після nспорожнення молочної залози стан пацієнток значно поліпшується. При наявності nгнійного маституознаки вираженого запалення та інфільтрації після зціджування nзберігаються.
В рамках лікування серозного маститу nобов’язковим є зціджування молочних залоз через кожні 3 ч. Для поліпшення nвідтоку молока та оптимізації функції молочних залоз використовуютьін’єкції nно-шпи і окситоцину.
При переході серозного маститу в nінфільтративну форму рекомендовано придушення лактації. Аналогічні заходи nвживають також у тих випадках, коли має місце:
n
n
стрімко прогресуючий процес, незважаючина nпроведену інтенсивну терапію;
гнійний мастит з тенденцією до утворення nнових вогнищ після хірургічного втручання;
уповільнений, резистентний до терапії гнійний nмастит (після хірургічного лікування);
многоочаговийінфільтративно-гнійний і nабсцедуючі мастит, флегмонозний і гангренозний мастит;
мастит на тлі серйозної екстрагенітальної та nакушерської патології (вади серця, тяжкі форми гестозу, геморагічний і nсептичний шок).
будь-яка формамаститу при рецидивуючому nперебігу.
n
n
Купірувати лактацію при nмаститі можна тільки після ліквідації лактостаза. Припинення лактації шляхом nтугого бинтування молочних залоз становить небезпеку в зв’язку з тим, що ще nдеякий час продовжуєтьсявироблення молока, що призводить знову до виникнення nлактостаза, а порушення кровообігу в молочній залозі сприяє розвитку важких nформ маститу.
В даний час для придушення лактації nвикористовують:
парлодел (бромокриптин) по 1таблетці (25 мг) n2 рази на день протягом 14 днів;
достинекс по 1/2 таблетки (025 мг) 2 рази на nдень протягом 2 днів.
n
n
Крім того, при лікуванні серозної і nинфильтративной форми лактаційного маститу призначають також олійно-мазеві nкомпреси (звазеліновим або камфорним маслом, бутадіоновая маззю, маззю nВишневського), напівспиртовий компреси 1 раз на добу.
При позитивній динаміці захворювання nчерез добу після початку консервативної терапії призначають фізіотерапевтичні nпроцедури(Мікрохвильова терапія дециметрового і сантиметрового діапазону; nультразвукова терапія, УФО).
Найважливішим компонентом комплексної nтерапії лактаційний маститів є застосування антибіотиків.
Використовують препарати, ефективні nщодонасамперед стафілоккоковой інфекції:
оксацилін – разова доза 1 г, добова – 3 г;
уназин – разова доза 15-30 г, добова – 45-90 nг;
лінкоміцин – разова доза 06 г, добова – 18 г.
n
n
Антибіотики вводятьвнутрішньом’язово nабо внутрішньовенно крапельно.
Для підвищення імунологічної nрезистентності організму призначають антістафілоккоковий гамма-глобулін по 5 мл n(100 ME) через день внутрішньом’язово, на курс – 3-5 ін’єкцій; nантістафілоккоковую плазму по 100-200 мл внутрішньовенно;адсорбований nантістафілоккоковий анатоксин по 1 мл з інтервалом 3-4 дні, на курс 3 ін’єкції; nтактивин і тималін по 1 мл внутрішньом’язово протягом 10 днів; циклоферон по 2 nмл внутрішньом’язово через день протягом 5-10 днів; ректальні свічки n”Віферон-1 , -2 “;” КІП-ферон “протягом 10 днів. Вкомплекс nлікувальних заходів входить десенсибілізуюча антигістамінна терапія (супрастин, nтавегіл, димедрол, діазолін), вітамінотерапія (вітамін С, вітаміни групи В).
Лікування гнійного маститу включає nнасамперед оперативне втручання.Своєчасне розкриття гнійника запобігає nпоширенню процесу та його генералізацію.
Операцію з приводу гнійного nлактаційного маститу виконують під загальною анестезією. При виборі доступу до nгнійного вогнища слід враховувати локалізацію іпоширеність процесу, анатомічні nта функціональні особливості молочної залози. азрези роблять в радіальному nнапрямку вздовж ходу вивідних проток, не зачіпаючи сосок і навколососковий nгурток. При множинних абсцесах доводиться вдаватися до кількохрозрізами.
В процесі операції евакуюють гній, nвидаляють некротизовані тканини. Порожнина промивають розчинами антисептиків. nДалі накладають дренажно-промивну систему для постійного крапельного зрошення nзалишилася гнійної порожнини антисептиками івідтоку промивної рідини.
Зрошення порожнини розчином nантисептиків (стерильний 002% водний розчин хлоргексидину) починають відразу nпісля операції зі швидкістю 10-15 крапель /хв в мікроіррігатор через систему nдля переливання рідин. У загальній складності дляадекватного промивання nпотрібно 2-25 л рідини в добу. Промивну систему видаляють з рани не раніше ніж nчерез 5 діб після операції при купировании запального процесу, відсутності в nпромивної рідини гною, фібрину і некротизованих тканин, зменшенні nобсягупорожнини. Шви знімають на 8-9-у добу.
Неодмінною умовою лікування є nпридушення лактації.
Поряд з хірургічним втручанням nпродовжують комплексну терапію, інтенсивність якої залежить від клінічної форми nмаститу, характеруінфекції та стану хворої.
У зв’язку з тим що при гнійному nмаститі найчастіше виявляється змішана інфекція (асоціації грампозитивних і nграмнегативних мікроорганізмів, анаеробної флори), для лікування використовують nкомбінації антибіотиків:
n
n
цефалоспорини (цефалотин, кефзол, клафоран у nразовій дозі 1-2 г, добової – 4-6 г);
аміноглікозиди (гентаміцин у разовій дозі n004-008 г, добової – 012-024 г; амікацин у разовій дозі 05 г, добової-15 г; nтобраміцин у разовій дозі 2-5 мг /кг, добової – до 5 мг /кг).
n
n
При наявності анаеробної флори nдоцільне призначення макролідів (еритроміцин у разовій дозі 05 г, добової – n15-2 г перорально).
На додаток до антибіотиків nпризначають препарати групи нітроімідазолу (Тинідазол, метронідазол).
Вкомплексі лікувальних nзаходів обов’язково використовують інфузійно-трансфузійної терапію: декстрани n(реополіглюкін, поліглюкін); синтетичні колоїди (гемодез, полідез); білкові nпрепарати (свіжозамороженої плазми, альбумін). При середній масі тіла хворий n(60-70 кг) вПротягом доби внутрішньовенно вводять 2000-2500 мл рідини.
Невід’ємними компонентами лікування nгнійного лактаційного маститу є також десенсибілізуюча і антианемічні терапія, nпризначення вітамінів.
При резистентних до терапії формах nісхильності до септичного стану призначають глюкокортикостероїди.
З фізіотерапевтичних методів nвикористовують лазеротерапію, електричне поле УВЧ в слаботепловой дозі.
nПрофілактика лактаційного маститу в післяпологовий період:
n
n
Профілактика післяпологових nгнійно-запальних захворювань повинна бути почата під час вагітності.
На етапі амбулаторного спостереження nв жіночій консультації проводять такі профілактичні заходи:
виділення серед вагітних групи високого nризику по розвитку гнійно-запальних захворювань у післяпологовому періоді;
своєчасне виявлення і санація вогнищ гострої nі хронічної інфекції. Особливо слід звернути увагу на наявність патології nзубів,легенів і нирок. Обов’язкове мікробіологічне обстеження для виявлення nІПСШ, вірусної та неспецифічної інфекції (бактеріальні посіви вмісту піхви, ПЦ, nІФА) з подальшим лікуванням при виявленні збудників інфекційних захворювань;
визначення імунного статусу;
профілактика гестозу;
нтіанеміческая і загальнозміцнююча терапія;
своєчасна допологова госпіталізація вагітних nгрупи високого ризику по розвитку гнійно-запальних ускладнень всучасний, добре оснащений nстаціонар.
У стаціонарі профілактичні заходи полягають в nнаступному:
призначення антибактеріальної терапії при nвиявленні ознак внутрішньоутробної інфекції, а також при проведенні nхірургічноїкорекції ІЦН і інвазивних процедурах;
ретельне мікробіологічне обстеження на nнаявність інфекційних захворювань вагітних, яким належить кесарів розтин у nплановому порядку;
обов’язкова санація піхви у жінок перед nрозродження;
комплексна терапія гестозу;
збільшення частки оперативного родоразреше-ня nв плановому порядку;
дбайливе ведення пологів;
внутрішньовенне введення антибіотиків nширокого спектра дії безпосередньо після пережиму пуповини, а потім одноразове nабо дворазове протягом доби після операції. Профілактичне призначення nантибіотиків у передопераційному періоді має ряд небажаних наслідків: розвиток nстертою симптоматики неонатальної інфекції, освіта резистентних форм мікрофлори nу новонароджених.
n
n
Введення антибактеріальних препаратів nпід час операції таїть в собі небезпеку розвитку алергічних реакцій.
Найбільш доцільно nпрофілактичне застосування антибіотиків відразу після операції коротким курсом nдо 24 ч. Більш тривалий курс сприяє появі резистентної мікрофлори, тим більше nщо короткий курс дозволяє досягти того ж позитивного ефекту, що і nпролонгований, але з меншим ризиком розвитку ускладнень.
Профілактичне застосування nантибіотиків після кесарева перетину показано пацієнткам групи високого ризику nпо розвитку гнійно-запальних захворювань.
Під час оперативних втручань і в nпісляопераційному періоді необхідні наступні заходи.
n
n
Під час кесаревого розтину обробка порожнини nматки і промивання черевної порожнини розчинами антисептиків (хлоргексидин, nгіпохлорит натрію, озоноване ізотонічний розчин хлориду натрію.
НАЦІОНАЛЬНИЙ техніка операції, запобігання nкровотечі, використання якісного шовного матеріалу.
Адекватна інфузійна терапія під час nоперативного розродження і в післяопераційному періоді (в 1-у добу – 2-25 л nрідини, в наступні 2 доби – 15 л).
Обов’язкове проведення стимуляції кишечника.
Своєчасна діагностика nі лікування субінволюції матки, лохиометра, ран промежини і передньої черевної nстінки, ендометриту в післяпологовому періоді (ехографіческое дослідження, nгістероскопія, вакуум-аспірація вмісту порожнини матки, промивання порожнини nматки розчинами антисептиків) дозволяє уникнути подальшого поглиблення nзапального процесу.
Післяпологовий мастит є одним з nнайбільш частих ускладнень післяпологового періоду. В останні роки, за даними nвітчизняних і зарубіжних авторів, частота маститів коливається в широких межах n— від 1% до 16%, складаючи в середньому 3-5%. Серед жінок, що годують частота nйого не має тенденції до зниження.
Містить лактаційний — Запальне захворювання молочної залози, викликається різними гнійними nмікробами, головним чином стафілокока і кишкової палички. Найчастіше інфекція nпроникає через що з’явилися тріщини сосків.
Симптоми протягом nлактаційного маститу:
Початок захворювання гострий: nбагаторазові озноби, температура 38 градусів і вище. Шкіра над областю запалення nгаряча і червона, підшкірні вени розширені, на сосках тріщини, пахвові nлімфатичні вузли чутливі при пальпації. Спочатку інфільтрат не має чітких меж, nякі визначаються пізніше, потім при нагноєнні ущільнення розм’якшується. З nпереходом процесу в гнійний погіршується стан хворої, посилюється інтоксикація, nзростають лейкоцитоз і ШОЕ у периферичній крові.
Народне лікування nлактаційного маститу:
При перших ознаках починається маститу груди треба відразу ж підв’язувати і 2 рази в день обережно змащувати nіхтіоловой маззю (але не розтирати). На хворе місце можна класти шматок nтканини, змочений у спирті, по мірі висихання його змочувати знову.
При маститі фітотерапію призначають nвсередину і місцево: звіробій і календула по — 5 ч., буркун, подорожник — по 3 ч., nромашка, деревій, мати-й-мачуха — по 2 ч., м’ята і кропива по — 1ч.
Свіже листя і траву будри плющевідной добре потовкти і прикладати до nхворого місця. У зимовий період сушену траву розпарити окропом і відвар разом з nтравою накладати у виглядікомпресу на хворі груди. nЗастосовується також зовнішньо при наривах, виразках, пухлинах, переломах nкісток, для загоєння ран.
Взяти 5 ст. л. трави буркуну разом з квітами. Додати 1 л води. Довести до nкипіння і настояти протягом 1 год Застосовувати у вигляді компресів при nзапаленні молочних залоз. Подрібнене листя молодила покрівельного, змішані з nрівною кількістю меду і вершкового масла, використовують у вигляді рідкої мазі при нагрубанні молочних залоз.
Від лактаційного маститу позбавитися допоможе 20 г подрібнених коренів живокосту лікарського взяти nна 1 склянку окропу. Наполягати протягом 1 ч. Використовувати зовнішньо настої nі коріння у вигляді компресів.
Відвар листя і настій евкаліпта кулькового використовують при промиванні nі для примочок при nгнійних маститах.
Також при nлактаційний мастит добре nдопомагає наступний рада: змішати теплий мед з борошном. Цю коржик прикласти до nгрудей і прибинтувати. Як висохне — поміняти. Робити кілька разів на день до nповного одужання. Вельми ефективно прикладання зовні на груди, 5 разів на день, nшматка лляної тканини, обкурені димом соснової або ялинової сірки.
Віск бджолиний — 2 ч., лляне масло — n1 ч., листя м’яти в порошку — 1/2 ч. Все добре змішати, накласти на тканину і nприкласти до хворої грудей. Перев’язати зверху. Тримати протягом 3-4 ч. Робити nщодня до повного лікування маститу.
Також рекомендують натерту на дрібній nтертці моркву, яку змішують з вершками і лугом. Покласти цю суміш на тканину і nприкладати на кілька годин (2-3) до хворої грудей. Зверху прибинтувати. Робити nдвічі в день.
Варто спробувати бджолиний віск з nфіалковим маслом для лікування лактаційного маститу. Розігрівають віск, щоб він nрозійшовся, в нього додають Фіалкове масло і добре перемішують, не доводячи до nкипіння. Коли суміш охолоне, змащують нею нагрубевшая місця і злегка масажують. nСуміш розм’якшує затвердіння і заспокоює біль. Співвідношення воску і nфіалкового масла 1:1.
При маститі допомагає наступний рецепт, nвзятий зі старого лечебника: зола дерев листяних порід, просіяне через капрон, n— 2 г, nпорошок чистої крейди — 4 г, nсіль поварена перепалена — 6 м. nВсе це насипати в пляшечку і залити 8-12 ст. л. чаю, добре збовтати. Приймати nпо 1 ст. л. 4 рази на день, запиваючи чаєм з м’яти.
1,5 ч. л. (1,5-2 г) трави льнянки заварити 1 склянкою окропу. Настояти, nзакутавши протягом 1 год, процідити. Приймати 3-4 рази на день при маститі по 1 nст. л. З трави льнянки на свинячому салі при наполягання протягом 12 год в nгарячому місці з подальшим проціджуванням розтопленій маси готують мазь nтемно-зеленого кольору. Її застосовують як зовнішнього nболезаспокійливого і розсмоктуючої кошти.
При маститі рекомендується наступний nзбір: трава льнянки — 1 частина, лист кропиви — 1ч., квіти червоної конюшини — n1ч., квіти календули (нігтики) — 1 ч. Трави висушити, подрібнити, змішати. 1 nст. л. суміші залити 500 мл окропу. Настояти, закутавши, протягом 40-50 хв, nпроцідити. Перші 3 дні приймати по 100 г настою в день в будь-який час з чим nзавгодно.
Через 3 дні додати прийом 100 г nнастою після їжі. Пити до тих пір, поки затвердіння в грудях не розсмокчеться.
При нариві до грудей прив’язують печену nцибулю з лляною олією або медом або ж розпарені в молоці винні ягоди.
Якщо жінка відчула, що у неї твердне nгруди або з’явилося запалення, треба прикладати компреси з дуже гарячим настоєм nз квіток ромашки або полусваренную, терпимо гарячим ячменем в мішечку з м’якої nтканини.
При що почався запаленні прикладати до грудей листя товченої лободи — сирі або варені.
Красавка (беладона): листя зовнішньо застосовують nпри інфільтратах, нагноєннях молочної залози. Настоянка беладони приймається nвсередину по 25-30 крапель 3 рази на день (2 ст. Л. Листя на 100 г спирту або nгорілки, настоювати протягом 10 днів).
Чистотіл: застосовується відвар або nнастоянка як всередину по 1 ст. л. 3-4 рази на день, так і для компресів.
Як уникнути nмаститу?
Найголовніше — ретельно дотримуватися nправил особистої гігієни. Містить найчастіше викликають стафілококи, рідше — nінші бактерії. При годування новонародженого стафілококи з його носика можуть nпроникати в груди через потріскані соски. Щоб останні не тріскалися їх потрібно nпочинати гартувати з самого початку вагітності і особливо в другій її половині.
Крім того, соски можуть лопнути через nнеправильну техніки годування, коли дитина смокче тільки сосок, не схоплюючи nпігментну поле (ареолу).
Після кожного годування відводите n10-15 хвилин на повітряні ванни. Якщо після годування в грудях залишається nмолоко, його залишки треба обов’язково зцідити, щоб груди стали м’яка без nущільнень і грудочок.
Не ходіть без ліфчика, він підтримує nгруди і охороняє від тертя і зіткнення з одягом.
СИМПТОМИ МАСТИТУ ГРУДЕЙ
nМАСТИТ ГРУДЕЙ часто розвивається у годуючих nматерів, особливо у першородящих. У розвитку маститу велику роль грають nмікроорганізми, в основному, стафілококи, які проникають через тріщину соска в nлактірующей железе.Мастит проявляється раптовим підвищенням температури тіла до n38,5-код зображений на малюнку нижче, болями в молочній залозі. Контури молочної nзалози збережені, шкіра над нею не змінено.
nПри поверхневому маститі, коли відзначаються nпочервоніння і болючість окремих ділянок шкіри, а при обмацуванні залози в nглибині її немає щільного сформованого вогнища запалення, грудне годування nможна продовжувати, прикладаючи до здорової дитини грудей. Молоко з хворої nгрудей необхідно зціджувати, але не давати маляті з-за можливості забруднення nйого бактеріальною інфекцією.
nУ разі подальшого розвитку маститу, коли в nмолочній залозі починає визначатися дуже хворобливий ділянку ущільнення, грудне nвигодовування тимчасово необхідно припинити, оскільки в молоці з хворої залози nвиявляється домішка гною, можливо проникнення збудника і в молоко з здорової nгрудей. Продовжити грудне годування дозволяється ( якщо збереглося молоко ) nпісля повного одужання, краще після бактеріологічного дослідження молока, при nякому буде встановлено відсутність у ньому бактеріальної флори.
nЩоденний самомасаж залоз перешкоджає застою nмолока. Найбільш легко виконувати самомасаж за наступною схемою: долоню правою nпіднятою опускають руки на голову; долоню лівої руки з легким натисканням nпроводять по внутрішній поверхні правого плеча, пахвовій западині, потім по nбоковій поверхні грудної клітини, ближче до основи залози і під грудьми, піднімаючи nїї верх. Потім долоню переносять вище грудей, притискають її під ключицею і nпроводять дугоподібно по лівій стороні грудної залози. Область соска не nмасажується. Таким же чином, змінюючи положення рук, проводиться самомасаж nдругий грудної залози.
nЗапізніле або неправильне лікування маститу nсприяє прогресуванню процесу. Молочна залоза збільшується, шкіра над вогнищем nпоразки червоніє. Відзначають головні болі, безсоння, озноб, слабкість, nпідвищення температури до 39-40С.
nЯкщо проведене лікування не приносить nпозитивного результату, розвивається абсцес. При цьому стан різко погіршується, nтемпература підвищується до 38-40С, мову і губи сухі. Спостерігається безсоння, nголовні болі, втрата апетиту, шкіра бліда, молочна залоза збільшена. Шкіра над nвогнищем червоніє, іноді має синюшний відтінок. Сосок зазвичай втягнутий, nпідшкірні розширені вени.
nХронічна форма маститу грудей зустрічається nрідко. Вона виникає після тривалого місцевого лікування ін’єкціями пеніциліну, nчастіше з приводу гнійного маститу. Стан хворих нерідко задовільний, nтемпература тіла не вище 37,5-37,8С або нормальна. У молочній залозі nпрощупується ущільнення, не спаяні з шкірою і малоболезненное.
nСТАДІЇ МАСТИТУ
nЗалежно від стадії розвитку розрізняють три nперіоду захворювання маститом: серозну, інфільтративну і гнійну. Серозна стадія nмаститу виявляється більшим підвищенням температури, погіршенням загального nстану. Молочна залоза ущільнюється, збільшується в обсязі, наростає nхворобливість в ній, особливо при годуванні і зціджування.
nПри пізньому лікуванні серозний мастит протягом n1-3 днів переходить в інфільтративну стадію. Щоб цього не відбулося, необхідно nпри перших же ознаках застою молока, нагрубання молочної залози і виникнення nущільнення, прикладати до залозі міхур з льодом і зціджувати по можливості nмолоко. При використанні холоду полегшується відходження молока, розсмоктується nущільнення. Можна використовувати масаж молочної залози, який проводиться від nоколиць до соска.
nДля поліпшення відходження молока, крім холодних nкомпресів і льоду, можна обертати молочну залозу перед зціджуванням свіжими nлистям вільхи або м’яти. Якщо свіжого листя немає, можна використовувати сухі, nзагорнуті в марлю і попередньо витримані протягом 1-2 хвилин в окропі.
ПРОФІЛАКТИКА МАСТИТУ ГРУДЕЙ
nПрофілактика маститу зводиться до запобігання nутворення тріщин і саден сосків, до своєчасного їх лікування, а також до nпопередження застою молока. Її мати повинна особливо ретельно дотримуватися nправил особистої гігієни. Для цього необхідно щодня обмивати груди теплою водою nз милом. Сосок і прилеглу до нього область обмити 2%-м розчином соди ( одна nчайна ложка на склянку кип’яченої води ) або просто кип’яченою водою. Перші nкілька крапель молока краще зцідити. Цим очищаються зовнішні відділи вивідних nпроток молочних залоз від потрапили туди мікробів.
n• Після годування грудьми ретельно помити сосок і змастити його складом, що nскладається з рівної кількості горілки і яєчного білка. Підсушити до утворення nплівки. Перед годуванням, незалежно від кошти, застосовуваного для лікування nтріщин, груди необхідно ретельно вимити з застосуванням дитячого мила.
n• При тріщинах і ранах на сосках у жінок рекомендується змастити сосок соком nморкви і присипати порошком з квіток коров’яку.
n• Для лікування тріщин сосків рекомендується змащувати їх обліпиховою маслом, nприпудрювати білим стрептоцидом або крохмалем.
nВ цілях профілактики маститу також необхідно ретельно дотримуватися правил nгодування. Годування малюка для матерів зазвичай дуже приємно. І вони мимоволі nнамагаються його продовжити, ця обставина може призвести до подразнення шкіри nсоска, появі мокнучих і дрібних, дуже болючі тріщин соска. Тріщини – це вхідні nворота для інфекції, яка може викликати мастит. Тому, щоб уникнути появи тріщин nнеобхідно:
n• Змінювати положення дитини у грудях під час nгодування, щоб при ссанні піддавалися тиску різні ділянки соска;
n• Після годування сосок слід витягти з рота nдитини. Якщо він його не пускає, досить злегка затиснути ніс малюка, і він сам nвиштовхне сосок;
n• Після годування і зціджування решти молока nпотрібно висушувати сосок, тримаючи відкритим на повітрі 5 хвилин;
n• Що залишився після годування молоко потрібно nзцідити до повного спорожнення грудей. Зціджувати молоко потрібно легкими nрухами, не торкаючись соска. При нагрубании грудних залоз доцільно використовувати nмолокоотсос;
n• Слід щодня міняти білизна, ретельно кип’ятити nі прасувати ліфчики.
n
n
nЛІКУВАННЯ МАСТИТУ НАРОДНИМИ ЗАСОБАМИ
n
nДля лікування рекомендується маститу
n• Приймати комплекс вітамінів.
n• Прикласти до хворого місця шматочок чайного nгриба, накласти на нього ватку або марлю, поверх – пергамент або будь-який nпапір, можна аптечну. Целофан, поліетилен – не можна, тому що до хворого місця nповинен проходити повітря. Процедури проводити протягом 5-7 днів перед сном.
n• Прикладати до грудей свіже листя мати і мачухи nі листя лопуха, попередньо овіявши їх кип’ятком.
n• Прикладати до грудей печена цибулю з медом як nкомпресів.
n• Прикладати до грудей розпарений в молоці nінжир.
n• Приготувати невелику булочку з м’якого тіста, змішавши nжитнє борошно, топлене масло і свіже молоко, залишити її на ніч і потім nприкласти до хворого месту.Лечение маститу проводити кілька разів.
n• Протирати груди настоянкою софори японської. nДля приготування настоянки залити горілкою в співвідношенні 1:2 боби софори, nнастояти в темному місці 3 дні, процідити.
n• Робити компреси з настоянки буркуну nлікарського. Для приготування настоянки залити 1,5 склянки кип ’ ятку ½ nсклянки трави, настояти 15 хвилин, процідити. Компреси міняти кожні 2 години, nпісля застосування компресів змащувати груди прополісною маззю.
nЯкщо розсмоктування ущільнення домогтися не nвдалося, наростає погіршення стану жінки, в молочній залозі посилюється nхворобливість і прощупується щільне хворобливе ущільнення. Одночасно nвідзначається збільшення лімфовузлів у пахвових западинах. Якщо ущільнення не nрозсмоктується, відбувається його нагноєння. Протягом всього періоду грудного вигодовування годуюча жінка може nзіткнутися з різними патологічними станами молочних залоз.
nПісляпологове нагрубання
nФізіологічно на 3-10-й день поле пологів n(частіше на 4-6-ий) молозиво змінюється молоком, відбувається так званий прихід nмолока. Більшість жінок при приході молока відзначають відчуття наповненості nгрудей, відчуття припливу, але деколи молоко приходить без видимих ознак, і nжінка зауважує, що молозиво змінилося молоком, просто за кольором, що nвиділяється з грудей секрету і за збільшенням активності ссання дитини.
nНагрубання – патологічний стан при приході nмолока, що виникає за відсутності або дуже рідкісних докладів, а також з-за nнеправильного прикладання до грудей під час молозивного періоду. Помічено, що nприхід молока може протікати важче, якщо в пологах використовувалися лікарські nпрепарати, в тому числі окситоцин, чи була проведена епідуральна анестезія.
nПри нагрубании груди збільшується в розмірі n(переповнюється молоком і тканинної рідиною, тиск в молочних проток nзбільшується), стає твердою і гарячої на дотик (деколи твердої настільки, що nдитині важко її захопити), майже завжди підвищується температура тіла, шкіра nнабуває рожево-синюватий відтінок, стає “скляних” на вигляд, nзгладжується сосок.
nЗазвичай стан нагрубання проходить досить швидко n(до 1-2 доби), якщо виконуються наступні умови:
n• Дитина добре смокче, груди ефективно nспорожняється.
n• Якщо малюк не бере груди або взагалі nрозлучений з мамою, необхідно зціджування (за 10-15 хвилин кожну груди nкаждые2-3 години вдень, кожні 3-4 години вночі). Коли нагрубання пройшло, для nпідтримки лактації (при розлуці з дитиною) зціджуватися можна частіше (наприклад, nраз на 1,5 години), але кожен випадок розлучення з немовлям вимагає окремого nрозгляду і розробки індивідуального режиму зціджування.
n• Додаткове зціджування необхідно, якщо малюк nслабкий, не бере груди, не може ефективно смоктати, ссання дитини не приносить nмамі полегшення.
n• Після годування або зціджування можна і nпотрібно прикладати холод або лід на груди на 5-10 хвилин (холод сприяє nзменшення набряку, зняття болю і полегшення стану мами).
n• Оскільки має місце набряк тканин, венозний і nлімфатичний дренаж утруднений, можна застосовувати так называемуюрассасывающую nтерапію:
no багато мам, які зіткнулися з нагрубанием, nвідзначають позитивний вплив прикладання до грудей холодного, що дав сік nкапустяного листа (для цього його можна пом’яти, потерти або порізати);
no використовувати що розсмоктують, знімають nнабряк мазі (наприклад гомеопатичні Траумель С, масло Апіс-Беладонна, мазь nАрніка);
no зручного носіння підтримуючого білизни, nоскільки набряк тканин може збільшуватися з-за власної ваги грудей;
no створення дренажного положення грудей.
nЧим небезпечний застій?
nЛактостаз (інші назви – молочний стаз, застій nмолока) – механічний застій молока внаслідок порушення його відтоку. Лактостаз n- це механічна причина маститу, до якої через деякий час може приєднуватися nінфекція (тоді виникає інфекційний мастит), а може і не приєднаються (тоді, nякщо не боротися з лактостазом, виникає неінфекційний мастит). Дослідники підрахували кількість лейкоцитів і nмікроорганізмів в молоці з грудей з клінічними ознаками маститу і запропонували nнаступну класифікацію:
n• молочний стаз;
n• неінфекційний мастит;
n• інфекційний мастит.
nНа підставі цієї класифікації можна вважати nлактостаз не тільки причиною, але і початковою стадією маститу.
nВнаслідок чого виникає застій молока?
n• Неефективне спорожнення грудей, до якого nведуть неправильне прикладання малюка до грудей, неправильний захоплення nгрудей, неефективне ссання. Зокрема, причинами неправильного прикладання стають nнеправильна подача грудей малюку, коротка вуздечка мови дитини, використання сосок-пустушок.
n• Тривалі перерви між годуваннями. Таке nвідбувається, якщо мама намагається годувати малюка з режиму, або якщо дитина nдовго спить і через це рідко прикладається до грудей. Також часом при nпошкодженнях сосків (наприклад,тріщинах і саднах з-за неправильного nприкладання) мамі боляче, і вона намагається менше і менше часу годувати nдитину. Тому при лікуванні тріщин важливо не допустити лактостазу, своєчасно nспорожнюючи груди.
n• Застою молока може сприяти сон на животі, в nнезручній позі, тісна нижню білизну або одяг, будь-яке інше механічне nздавлювання грудей, удар.
n• Новоутворення в молочній залозі (кісти, nфіброми і т.п.).
n• Стрес, будь-яка подія, ведуче до викиду nадреналіну, оскільки при цьому знижується виділення окситоцину – гормону, що nвідповідає за відтік молока з грудей. Також варто пам’ятати, що виділення nокситоцину перешкоджає алкоголь.
n• При гиперлактации (генетично закладеної або nвикликаної сцеживаниями після кожного годування) також може виникнути nлактостаз, навіть при ефективному ссанні дитини.
n• Часом мама воліє частіше годувати тільки nоднієї грудьми, їй просто так зручніше, і вона навіть не помічає, що частіше nприкладає дитини переважно з одного боку. Для профілактики застою важливо nприкладати малюка до обох залоз рівномірно, причому в різних положеннях (у nзвичайної і перехресної колыбельках, з під мишки, лежачи і т.д.).
Закупорка молочних проток
nПро це явище варто сказати окремо, оскільки це nодна з причин лактостазу. Вражається частіше всього лише частина однієї з nзалоз. Закупорка протоки виникає при патологічному будові молочних ходів і, за nдеякими даними, просто з-за неефективного виведення молока з даної частини nгрудей. Жінка відчуває біль у частині грудей, може перевірити локальні nущільнення (мами називають їх шишками, кульками).
nЧасто при закупорці з’являється хвороблива під nчас ссання біла точка на соску діаметром приблизно 1 мм (передбачається, що це nпузырик, утворений надмірним зростанням епітелію плюс жирові частки). Симптоми nшвидко проходять при видаленні білого плями (стерильною голкою, що, зрозуміло, nповинен робити лікар, або протирання соска рушником, що мама може зробити сама) nі зціджування молока з ураженої частини грудей. Деколи в сцеженном можна nспостерігати тверді частинки білого або навіть зеленуватого кольору (це компоненти nмолока, затверділі під дією солей кальцію).
nЛактаційний мастит – це запалення тканин nмолочної залози на тлі застою молока, яке може супроводжуватися або не nсупроводжуватися інфекцією.
nНеінфекційний мастит обумовлюється запаленням у відсутності мікроорганізмів, що nвиникає з плином часу застою. Під час маститу в грудях спостерігається nзбільшення кількості захищають груди від інфекції білкових молекул (запальних nцитокінів), які індукують запальну реакцію в протоках і навколишнього їх nтканини (тому що потрапляють туди з-за збільшились у молочних ходах тиску).
nІнфекційний мастит починається тоді, коли nприєднується інфекція, коли не проводиться ефективного виведення молока при nнеинфекционном маститі. Інфекційний мастит також може початися в першу ж добу nлактостазу, якщо в маминому організмі є джерело інфекції (тріщини сосків, nангіна, стрептодерматит та ін.). В нормі свіже грудне молоко не є середовищем nдля розповсюдження бактерій, значить, для інфікування в грудях повинен nвідбуватися процес, при якому долається антимікробний захист (здійснювана nімунними факторами молока і запальної реакцією). Таким процесом стає nдовготривала затримка виведення і скупчення молока в грудях. Дослідження nпоказують, що, судячи тільки по клінічних ознаках (симптомів), неможливо встановити nнаявність або відсутність інфекції.
nМастит може виникнути практично на будь-якій nстадії годування. Однак проведені дослідження показують: мастит найбільш часто nзустрічається на другий і третій тиждень після пологів. Більшість досліджень nпоказують, що приблизно 80% випадків спостерігається протягом перших 12 тижнів, nоднак захворювання може виникнути на будь-якій стадії лактації, включаючи nдругий рік після пологів. За стадіями мастит підрозділяють на:
n• серозний (перша стадія маститу, зазвичай її і nназивають просто лактостазом. Набряк молочних залоз);
n• серозний інфільтративний (наступна стадія, nколи рідина локалізується в одній або декількох точках);
n• абсцедуючий (інфекція локалізується, nутворюється капсула абсцесу, що наповнюється гноєм);
n• абсцедуючий інфільтративний (скупчення гною в nдекількох точках);
n• флегмозный (нагноєння всій тканини молочної nзалози).
nПри цьому мастит в своєму розвитку не nобов’язково повинен пройти всі ці стадії по порядку.
nСимптоми лактостазу або неінфекційного маститу:
n• Ущільнення в молочній залозі, може бути збільшення у розмірі всієї залози або nспостерігатися локалізована припухлість.
n• Біль, локалізована або поширена при дифузній (тобто вражаючої всю молочну nзалозу) формі розташування маститу.
n• Почервоніння шкіри над ділянкою ущільнення (може бути, а може, й ні. Деколи nпочервоніння пов’язані зі спробою размассировать застій).
n• Загальне підвищення температури (до 38-40 градусів, міряють в ліктьовому nзгині), часто навіть при відсутності загального підвищення температури тіла nгруди може бути гаряча на дотик.
n• Часом спостерігається зниження артеріального тиску, слабкість.
nДопомога при серозном маститі така ж, як при післяпологовому нагрубании. nОсновними заходами є адекватне спорожнення грудей (перерви вдень не повинні nперевищувати 2-3 години, вночі 3-4 години, тобто рекомендується спорожняти nгруди частіше, а найкращий варіант – годування на вимогу) та прикладання холоду nна 5-10 хвилин після годування або зціджування. Варто пам’ятати, що часті nзціджування, а також часті неправильні прикладання малюка до ураженої грудей n(частіше, ніж раз на півтори години) можуть викликати додатковий, погіршуються nзастій, прилив молока. Правильне прикладання і ефективне ссання дитини при nбудь-якій частоті повинні приносити полегшення. Крім описаних заходів, якщо nмама погано переносить підвищення температури, для полегшення стану можна nприймати жарознижувальні кошти, сумісні з годуванням груддю.
nПри інфекційному або гнійному маститі до nвсіх описаних симптомів можуть додаватись:
n• Різке підвищення температури до 39,5-40 nградусів (підвищення температури може бути, а може і ні. Часто інфекційний nмастит починається і при більш низькій температурі.)
n• Різке почервоніння шкіри над ущільненням, аж nдо синюшного кольору.
n• Утворюються один або кілька м’яких ділянок – у nзалозі утворюються капсули, які наповнюються гноєм.
n• При натисканні (або при зціджування) на шкірі nгрудей можуть залишатися сліди – вм’ятини.
Розвитку лактаційного nмаститу можуть сприяти наступні фактори:
n– тріщини сосків
n– порушення особистої гігієни
n– застій молока
n– гнійні захворювання шкіри молочної залози
n
nФорми і симптоми захворювання
n
n- серозні мастити
nОсновні симптоми: загальна слабкість, лихоманка, біль і печіння в молочній nзалозі, підвищення температури, головний біль.
n
n– інфільтративні мастити
nЯкщо вчасно не було розпочато лікування серозного маститу, запалення протягом nдекількох днів переходить в інфільтративну форму. Прояв – щільний хворобливий nінфільтрат в тканини молочної залози. Шкіра над ущільненим ділянкою гаряча і почервоніла.
n
n- гнійні мастити
nСимптоми: сухість шкіри і слизових оболонок, збільшення пахвових лімфатичних nвузлів, почастішання пульсу, висока температура, озноб.
n
nПрофілактика
n
n- важливо ретельно дотримуватися правил особистої гігієни
n
n– приймайте повітряні ванни
nВ ідеалі після кожного годування потрібно за nкілька хвилин тримати груди на відкритому повітрі. Якщо у грудях залишилося nмолоко, його необхідно зцідити – це допоможе уникнути ущільнень і грудочок.
n
n– якщо при годуванні виникають хворобливі відчуття, nвикористовуйте накладки для грудей
nМасляні накладки (просочені маззю календули, nарніки, маслом шипшини або обліпихи) допоможуть запобігти утворенню тріщин. nПеред годуванням мазь необхідно змити з грудей.
n
nЛікування
n
nПри нагноєнні нерідко доводиться вдаватися до nхірургічним маніпуляціям – розкриття гнійника. Основа подальшого лікування – nантибактеріальна терапія (вибір антибіотиків залежить від результату nбактеріологічного посіву молока). Деякі фахівці в якості додаткових лікувальних nзаходів пропонують фізіо – і гірудотерапію.
n– годування дозволено лише при серозної формі nмаститу. Інші форми, як правило, вимагають припинення лактації – молоко, n«забруднена» мікрофлорою, може позначитися на здоров ’ я та розвитку дитини nнегативно;
n– найчастіше маститом хворіють вперше народжують nжінки (близько 77% випадків);
n– часто маститу передує лактостаз – затримка або nзастій молока в грудей жінки при вигодовуванні. Чим швидше лактостаз буде nкупований, тим нижчий ризик розвитку маститу
nДуже часто, вже в перші дні після пологів, виконання святий обов ’ язок матері n- годування грудьми, практично у кожної жінки затьмарюється спочатку розвитком nфункціональних порушень у молочній залозі, а потім, в дуже короткі терміни, nчасом блискавично, формуванням вогнища запалення в ній, тобто лактаційного nмаститу, грозного гнійно-запального захворювання післяпологового періоду.
n
nДо сприяючим його розвиток станів відносяться: низький рівень вироблення nмолока, погане молокоотделение під час годування і труднощі при зціджування nмолочної залози з результатом в застій молока і лактостаз, утворення тріщин nсоска і ареоли. При цьому жінки відчувають інтенсивні, распирающие болі в nмолочній залозі, що супроводжується підвищенням температури тіла до 39-40 nградусів і вище (так звана «молочна лихоманка»). Ці зміни серйозно порушують процес nгодування грудьми, а розвиток маститу змушує годуючих жінок переривати грудне nвигодовування або повністю припиняти його. Зниження рівня лактації та nзабруднення молока мікрофлорою негативно позначається на розвитку і здоров’я nнемовляти.
n
nТривале лікування хворих в лікарнях і поліклініках, застосування дорогих nпрепаратів, припинення трудової діяльності родичів хворий у зв’язку з nнеобхідністю догляду за дитиною приносять істотний економічний збиток як nмолодої сім’ї, так і державі. Лактаційний мастит загрожує формуванням nкосметичних дефектів молочної залози різного ступеня виразності. Ці деформації nможуть призводити до інвалідизації жінок, негативно позначаються на її nпсихоемоційному статус, є причиною невротизації, формування комплексу nнеповноцінності і дисгармонії в сімейному житті. Особливо слід зазначити, що nпісля перенесеного маститу, як правило, в молочних залозах загострюється nмастопатія (фіброаденоматоз), а в області післяопераційних рубців зростає nймовірність розвитку раку молочної залози.
n
nВисокий рівень функціональних порушень у лактірующей молочній залозі і, як nнаслідок, захворюваності лактационным маститом, зумовлені низкою факторів, до nяких відносяться збільшення кількості вагітних жінок і породіль з захворюваннями nсерцево-судинної, дихальної, ендокринної систем, після гормональної і nхірургічної корекції невиношування вагітності, значне збільшення частоти nвиконання кесарського розтину, відсутність єдиних підходів і стрункої системи nнавчання техніки годування грудьми і профілактики маститів, що проводиться в nжіночих консультаціях Люберці при підготовці вагітних жінок до пологів, у nпологових будинках і патронажної служби після пологів. Крім того, істотний nвплив на виникнення післяпологового маститу надає факторів зниження імунітету і nпротимікробної стійкості жінок після вагітності і пологів, особливо у мешканок nмегаполісів з порушеною екологією.
n
nПеребудова і підготовка молочних залоз до лактації починається з перших днів nвагітності в результаті складної взаємодії гормонів яєчників, плаценти, nгіпофіза, щитовидної залози, наднирників. Після пологів кількість виробленого nмолока визначається концентрацією особливого гормону передньої частки гіпофіза n- пролактину, секреція якого збільшується під впливом смоктальних рухів дитини, nпричому оптимальний рівень лактації залежить від частоти прикладання дитини до nгрудей, а не від тривалості ссання.
n
nВ процесі молокоотделения виділяють 2 фази. У nпершій фазі, пов’язаної з роздратуванням рецепторів молочної залози, nвідбувається розслаблення сфінктерів сосково-ареолярного комплексу і активація nмолочних проток. У цю фазу виходить так зване «раннє молоко», що володіє nнизькою жирністю. У другу фазу з гіпофіза виділяється окситоцин, який викликає nскорочення залізистих структур, що забезпечує виведення з альвеолярного апарату nмолочної залози більш жирного по складу «пізнього молока». З урахуванням цих nособливостей є важливим, щоб в одне годування дитина повністю спорожняв одну nзалозу, і тільки після цього можна прикладати його до іншої молочної залози, nякщо в цьому є потреба. У перші дні після пологів (1-5 день) в молочній залозі nвиділяється молозиво в кількості 10-100мл, потім, протягом 2-3 тижнів, nсекретується перехідний молоко, яке стає зрілим до кінця першого місяця. Рівень nлактації на одне годування до цього терміну досягає в середньому 200-250мл. Зі nзбільшенням терміну лактації в молоці знижується вміст білка і підвищується nконцентрація жиру, що забезпечує зростаючі енергетичні витрати дитини.
n
nВраховуючи фізіологію лактації та причини розвитку патологічних станів у nмолочній залозі після пологів, основними профілактичними заходами, спрямованими nна попередження розвитку маститу, слід вважати:
n
nсвоєчасну діагностику і лікування у вагітних соматичних захворювань, анемії, nгенітальних і екстрагенітальних інфекцій;
nпідвищення неспецифічних протимікробних захисних сил організму вагітних і nгодуючих жінок;
nнавчання вагітних жінок в жіночих консультаціях та породіль у післяпологових nвідділеннях правильній техніці прикладання дитини до грудей, годування і nзціджування молочної залози;
nдоцільна підготовка сосків молочних залоз під час вагітності у вигляді nконтрастних душів, масажу, розтирання сосків грубими тканинами, проведення nгімнастики сосково-ареолярного комплексу, спрямованої на усунення їх сплощення, nтренування циркулярних м’язів соска і випрямлення молочних проток в центральній nчастині залози;
nмедикаментозну регулювання рівня лактації, спрямовану на підвищення кількості nвироблення молока, так і на тимчасове зниження або повне її придушення;
nМісцеве застосування холоду, фізіотерапевтичних коштів, молокоотсосов, що nімітують смоктальні руху рота дитини.
n
nРеалізація цих положень можлива тільки після консультації і під контролем nхірурга-мамолога. Дбайливе, попереджувальне і цивілізоване ставлення жінки до nмолочних залоз у період вагітності та годування груддю без елементів nсамодіяльності є запорукою здоров’я матері і дитини в цей відповідальний nперіод.
До факторів ризику nлактаційного маститу відносять:
nнедостатнє дотримання особистої гігієни;
nнизький соціально-економічний рівень пацієнтки;
nнаявність супутньої екстрагенітальної патології (піодермія шкірних покривів, nпорушення жирового обміну, цукровий діабет);
nзнижена іммунореактивність організму;
nускладнені пологи;
nускладнений перебіг післяпологового періоду (раньова інфекція, уповільнена nінволюція матки, тромбофлебіти);
nнедостатність молочних проток в молочній залозі;
nаномалії розвитку сосків;
nтріщини сосків;
nнеправильне зціджування молока.
nЗбудником маститу найчастіше є S. aureus в монокультурі, який nхарактеризується високою вірулентністю і стійкість до багатьох nантибактеріальних препаратів. Значно рідше збудниками хвороби можуть бути також nS. pyogenes, S. agalaciae, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, E. coli, протей, гриби у nвигляді змішаної інфекції.
nДжерелом інфекції є носіями збудників nінфекційних захворювань і хворі зі стертими формами патології гнійно-запального nхарактеру з числа оточуючих, так як збудники захворювання поширюються через nпредмети догляду, білизна і т. д. Важлива роль у виникненні маститу належить nгоспітальної інфекції.
nОсобливості будови молочної залози (дольчатость, nвелика кількість жирової клітковини, велика кількість альвеол, синусів і nцистерн, широка мережа молочних проток і лімфатичних судин) обумовлюють слабке nотграничение запального процесу з тенденцією до поширення на сусідні ділянки.
nВхідними воротами для інфекції найчастіше nслужать тріщини сосків. Поширення збудників інфекції відбувається nинтраканаликулярно при годуванні грудьми і зціджування молока, а також nгематогеннім і лімфогеннім шляхами з ендогенних осередків запалення.
nУ nпереважній більшості випадків маститу передує лактостаз, який є основним nтригерним механізмом розвитку запального процесу в молочній залозі.
nПри наявності інфекційних агентів молоко в nрозширених молочних проток згортається, спостерігається набряк стінок проток, nщо ще більше сприяє застою молока. При цьому мікроорганізми, потрапляючи в nтканини молочної залози, і зумовлюють розвиток маститу.
nУ фазі серозного запалення тканини залози nпросочена серозної рідиною, наголошується скупчення лейкоцитів навколо судин. nПри прогресуванні запального процесу серозне просочування змінюється дифузійної nгнійної інфільтрацією паренхіми молочної залози з дрібними вогнищами гнійного розплавлювання, nякі зливаються, утворюючи абсцеси. Найбільш часта локалізація абсцесів – nинтрамаммарная і субареолярная.
nПри гнійному маститі можливе залучення в процес nсудин, виникнення тромбів, внаслідок чого спостерігається некроз окремих nділянок залози, розвивається гангренозна форма маститу.
nПісля випорожнення гнійника починається процес nпроліферації, утворюється грануляционная тканина, потім рубець.
nОсобливостями гнійних процесів залізистих nорганів є погана здатність до відмежування запального процесу, його стрімке nпоширення із залученням в патологічний вогнище великої кількості залозистої nтканини.
nЗа характером течії розрізняють гострий і nхронічний лактаційний мастит.
Залежно від особливостей запального nпроцесу мастит може бути серозним (відкриється), инфильтративным і гнійним. nОстанній у свою чергу може бути у вигляді:
nинфильтративно-гнійної, дифузною або вузловий nформи;
nабсцедирующей форми – фурункульоз ареоли;
nабсцес ареоли;
nабсцес в товщі молочної залози;
nретромаммарный абсцес;
nфлегмонозной форми (гнійно-некротичний);
nгангренозної форми.
nВ залежності від локалізації вогнища запалення nмастит може бути підшкірним, субареолярным, интрамаммарным, ретромаммарным і nтотальним, коли уражаються всі відділи молочної залози.
nСимптоми Лактаційного маститу в післяродовий nперіод:
nОсобливості клінічного перебігу лактаційного nмаститу в сучасних умовах є:
nпізніше початок (через 1 міс після пологів);
nзбільшення частки стертих, субклінічних форм nмаститу, при яких клінічні прояви захворювання не відповідають істинної тяжкості nпроцесу;
nпереважання инфильтративно-гнійної форми nмаститу;
nзатяжне і тривалий протягом гнійних форм nзахворювання.
nРозвитку запального процесу в молочній залозі nсприяє лактостаз, обумовлений оклюзією вивідних проток. У зв’язку з цим мастит nв переважній більшості випадків виникає у першородящих.
nПри лактостазі молочна залоза збільшується в nобсязі, пальпуються щільні збільшені часточки із збереженою дрібнозернистою nструктурою. Температура тіла може підвищуватися до 38 – 40 °С. Це пояснюється nпошкодженням молочних проток, всмоктуванням молока і його пірогенної дією. nВідсутні гіперемія шкіри і набряклість тканини залози, які з’являються при nзапаленні. Після зціджування молочної залози при лактостазі болю зникають, nпальпуються невеликого розміру безболісні часточки з чіткими контурами та nдрібнозернистою структурою, температура тіла знижується. У разі вже розвинутого nна тлі лактостазу маститу після зціджування в тканинах молочної залози nпродовжує визначатися щільний хворобливий інфільтрат, зберігається висока температура nтіла, самопочуття хворих не поліпшується.
nЯкщо лактостаз не купований протягом 3 – 4 доб, nто виникає мастит, так як при лактостазі кількість мікробних клітин в молочних nпроток збільшується в кілька разів і внаслідок цього реальна загроза швидкого nпрогресування запалення.
nСерозний мастит. Захворювання починається nгостро, на 2-3-4-й тижня післяпологового періоду, як правило, після виписки nпороділлі з акушерського стаціонару. Температура тіла підвищується до 38-39 °С, nсупроводжується ознобом. З’являються симптоми інтоксикації (загальна слабкість, nрозбитість, головний біль). Пацієнтку турбує спочатку відчуття важкості, а nпотім біль у молочній залозі, застій молока. Молочна залоза кілька збільшується nв обсязі, шкіра її гіперемована. Зціджування молока хворобливе і не приносить nполегшення. При пальпації ураженої залози виявляється дифузна хворобливість і nпомірна інфільтрація залози без чітких меж. При неадекватній терапії і nпрогресуванні запального процесу серозний мастит протягом 2-3 днів переходить в nінфільтративну форму.
nІнфільтративний мастит. Пацієнтку турбують nсильні озноб, почуття напруги і біль у молочній залозі, головний біль, nбезсоння, слабкість, втрата апетиту. У молочній залозі пальпується різко nхворобливий інфільтрат без вогнищ розм’якшення і флуктуації. Заліза збільшена в nрозмірах, шкірні покриви над нею гиперемировани. Відзначається збільшення та nболючість при пальпації пахвових лімфатичних вузлів. У клінічному аналізі крові nспостерігається помірний лейкоцитоз, ШОЕ підвищується до 30-40 мм/год. При nнеефективному або несвоєчасному лікуванні через 3 – 4 дні від початку nзахворювання запальний процес набуває гнійний характер.
nГнійний мастит. Стан хворих суттєво nпогіршується: наростає слабкість, знижується апетит, порушується сон. nТемпература тіла частіше в межах 38-49 °С. З’являються озноб, пітливість, nнаголошується блідість шкірних покривів. Посилюються болі в молочній залозі, nяка напружена, збільшена, виражені гіперемія і набряк шкіри. При пальпації nвизначається хворобливий інфільтрат. Молоко зціджує насилу, невеликими nпорціями, часто в нього виявляється гній.
nАбсцедирующая форма маститу. Переважаючими nваріантами є фурункульоз і абсцес ареоли, рідше зустрічаються интрамаммарный і nретромаммарный абсцеси, що представляють собою гнійні порожнини, обмежені nсполучнотканинної капсулою. При пальпації інфільтратів наголошується плаваючий. nУ клінічному аналізі крові має місце збільшення кількості лейкоцитів (15,0-16,0 n• 109/л), ШОЕ досягає 50-60 мм/год, діагностується помірна анемія (80-90 г/л).
nФлегмонозна форма маститу. Процес охоплює більшу частину залози з за рахунок їх nрозплавлення її тканини і переходом на навколишнє клітковину і шкіру. Загальний nстан породіллі в таких випадках важкий. Температура тіла досягає 40 °С. Мають nмісце озноб і виражена інтоксикація. Молочна залоза різко збільшується в nобсязі, шкіра її набрякла, гиперемированная, з ділянками ціанозу. nСпостерігається різке розширення підшкірної вени мережі, лімфангіт і nлімфаденіт. При пальпації молочна залоза пастозна, різко болюча. Визначаються nділянки флуктуації. У клінічному аналізі nкрові відзначаються лейкоцитоз до 17,0-18,0 • 109/л, збільшення ШОЕ – 60-70 nмм/год, наростаюча анемія, палочкоядерный зрушення в лейкоцитарної формули, nеозинофілія, лейкопенія. Флегмонозний мастит може супроводжуватися септичним nшоком.
nГангренозна форма маститу. Протікає особливо nважко з вираженою інтоксикацією і некрозом молочної залози.
nЗагальний стан хворої важке, шкіра бліда, nслизові оболонки сухі. Жінка скаржиться на відсутність апетиту, головний біль, nбезсоння. Температура тіла досягає 40 °С, прискорений пульс (110-120 уд/хв), nслабкого наповнення. Молочна залоза збільшена в розмірах, болюча, отечна; шкіра nнад нею від блідо-зеленого до синюшно-багряного кольору, в деяких місцях з nділянками некрозу і освітою бульбашок, сосок втягнутий, молока немає. nРегіонарні лімфатичні вузли збільшені і хворобливі при пальпації. У клінічному nаналізі крові: лейкоцитоз досягає 20,0-25,0 * 109/л, наголошується різкий зсув nлейкоцитарної формули вліво, токсична зернистість нейтрофілів, ШОЕ підвищується nдо 70 мм/год, рівень гемоглобіну знижується до 40-60 г/л.
В зависимости от особенностей nвоспалительного процесса мастит может быть серозным (откроется), nинфильтративным и гнойным. Последний в свою очередь может быть в виде:
nинфильтративно-гнойной, диффузной или узловой nформы;
nабсцедирующей формы – фурункулез ареолы;
nабсцесс ареолы;
nабсцесс в толще молочной железы;
nретромаммарный абсцесс;
nфлегмонозной формы (гнойно-некротический);
nгангренозной формы.
nВ зависимости от локализации очага воспаления nмастит может быть подкожным, субареолярным, интрамаммарным, ретромаммарным и nтотальным, когда поражаются все отделы молочной железы.
nСимптомы Лактационного мастита в послеродовый nпериод:
nОсобенности клинического течения лактационного nмастита в современных условиях являются:
nпозднее начало (через 1 мес после родов);
nувеличение доли стертых, субклинических форм nмастита, при которых клинические проявления заболевания не соответствуют nистинной тяжести процесса;
nпреобладание инфильтративно-гнойной формы nмастита;
nзатяжное и длительное течение гнойных форм nзаболевания.
nРазвития воспалительного процесса в молочной nжелезе способствует лактостаз, обусловленный окклюзией выводных протоков. В nсвязи с этим мастит в подавляющем большинстве случаев возникает у первородящих.
nПри лактостазе молочная железа увеличивается в объеме, пальпируются плотные nувеличены дольки с сохраненной мелкозернистой структурой. Температура тела nможет повышаться до 38 – 40 градусов. Это объясняется повреждением молочных nпротоков, всасыванием молока и его пирогенным действием. Отсутствуют гиперемия nкожи и отечность ткани железы, которые появляются при воспалении. После nсцеживания молочной железы при лактостазе боли исчезают, пальпируются небольшого nразмера безболезненные дольки с четкими контурами и мелкозернистой структурой, nтемпература тела снижается. В случае уже развившегося на фоне лактостаза nмастита после сцеживания в тканях молочной железы продолжает определяться nплотный болезненный инфильтрат, сохраняется высокая температура тела, nсамочувствие больных не улучшается.
nЕсли лактостаз не купирован в течение 3 – 4 сут, nто возникает мастит, так как при лактостазе количество микробных клеток в nмолочных протоков увеличивается в несколько раз и вследствие этого реальная nугроза быстрого прогрессирования воспаление.
nСерозный мастит. Заболевание начинается остро, nна 2-3-4-й неделе послеродового периода, как правило, после выписки роженицы с nакушерского стационара. Температура тела повышается до 38-39 С, сопровождается nознобом. Появляются симптомы интоксикации (общая слабость, разбитость, головные nболи). Пациентку беспокоит сначала ощущение тяжести, а затем боль в молочной nжелезе, застой молока. Молочная железа несколько увеличивается в объеме, кожа nее гиперемирована. Сцеживания молока болезненное и не приносит облегчения. При nпальпации пораженной железы оказывается диффузная умеренная болезненность и nинфильтрация железы без четких границ. При неадекватной терапии и nпрогрессировании воспалительного процесса серозный мастит в течение 2-3 дней nпереходит в инфильтративную форму.
nИнфильтративный мастит. Пациентку беспокоят nсильные озноб, чувство напряжения и боли в молочной железе, головная боль, nбессонница, слабость, потеря аппетита. В молочной железе пальпируется резко nболезненный инфильтрат без очагов размягчения и флуктуации. Железа увеличена в nразмерах, кожные покровы над ней гиперемированы. Отмечается увеличение и nболезненность при пальпации подмышечных лимфатических узлов. В клиническом nанализе крови наблюдается умеренный лейкоцитоз, повышается СОЭ до 30-40 мм/ч. nПри неэффективном или несвоевременном лечении через 3 – 4 дня от начала nзаболевания воспалительный процесс приобретает гнойный характер.
nГнойный мастит. Состояние больных значительно nухудшается: нарастает слабость, снижается аппетит, нарушается сон. Температура nтела чаще в пределах 38-49. Появляются озноб, потливость, отмечается бледность nкожных покровов. Усиливаются боли в молочной железе, какая напряженная, nувеличена, выраженные гиперемия и отек кожи. При пальпации определяется nболезненный инфильтрат. Сцеживает Молоко с трудом, небольшими порциями, часто в nнего оказывается навоз.
nАбсцедирующая форма мастита. Предпочтительными nвариантами являются фурункулез и абсцесс ареолы, реже встречаются nинтрамаммарный и ретромаммарный абсцессы, что представляют собой гнойные nполости, ограничены соединительнотканной капсулой. При пальпации инфильтратов nотмечается плавающий. В клиническом анализе крови имеет место увеличение nколичества лейкоцитов (15,0-16,0 • 109/л), СОЭ достигает 50-60 мм/ч, nдиагностируется умеренная анемия (80-90 г/л).
nФлегмонозная форма мастита. Процесс охватывает nбольшую часть железы с расплавлением ее ткани и переходом на окружающую nклетчатку и кожу. Общее состояние роженицы в таких случаях тяжелый. Температура nтела достигает 40 градусов. Имеют место озноб и выраженная интоксикация. nМолочная железа резко увеличивается в объеме, кожа ее отекла, гиперемированная, nс участками цианоза. Наблюдается резкое расширение подкожной вены сети, лимфангит nи лимфаденит. При пальпации молочная железа пастозная, резко болезненна. nОпределяются участки флуктуации. В клиническом анализе крови отмечаются nлейкоцитоз до 17,0-18,0 • 109/л, увеличение СОЭ – 60-70 мм/ч, нарастающая nанемия, палочкоядерный сдвиги в лейкоцитарной формулы, эозинофилия, лейкопения. nФлегмонозный мастит может сопровождаться септическим шоком.
nГангренозная форма мастита. Протекает особенно nтяжело с выраженной интоксикацией и некрозом молочной железы.
nОбщее состояние больной тяжелое, бледная кожа, nслизистые оболочки сухие. Женщина жалуется на отсутствие аппетита, головная nболь, бессонница. Температура тела достигает 40 градусов, учащенный пульс n(110-120 уд/мин), слабого наполнения. Молочная железа увеличена в размерах, nболезненная, отечна; кожа над ней от бледно-зеленого до синюшно-багрового nцвета, в некоторых местах с участками некроза и образованием пузырей, втянутый nсосок, молока нет. Регионарные лимфатические узлы увеличены и болезненны при nпальпации. В клиническом анализе крови: лейкоцитоз достигает 20,0-25,0 * 109/л, nотмечается резкий сдвиг лейкоцитарной формулы влево, токсическая зернистость nнейтрофилов, СОЭ повышается до 70 мм/ч, уровень гемоглобина снижается до 40-60 nг/л.
Діагностика Лактаційного маститу в nпісляродовий період:
nПри виражених симптоми запалення діагностика nмаститу не викликає труднощів і насамперед ґрунтується на характерних скаргах nпацієнтки і результати об’єктивного дослідження з оцінкою клінічної картини.
nНедооцінка симптомів, характерних для гнійного nпроцесу, і переоцінка відсутності флюктуації і гіперемії шкіри приводить до nневиправдано тривалого консервативному лікуванню гнійного маститу. В результаті nнераціональної антибактеріальної терапії при абсцедирующем або nинфильтративно-абсцедирующем маститі виникає реальна небезпека розвитку стертої nформи захворювання, коли клінічні прояви не відповідають істинної тяжкості nзапального процесу.
nСпочатку температура тіла у таких хворих висока. nУ багатьох визначається гіперемія шкіри і виражений набряк молочної залози. Ці nознаки запального процесу лікуються антибіотиками. При цьому температура тіла nстає нормальної протягом дня або кілька підвищується до вечора. Місцеві ознаки nгнійного запалення не виражені або відсутні. Молочна залоза залишається помірно nболючою. При пальпації визначається інфільтрат, що зберігає колишні розміри або nпоступово збільшується.
nПри инфильтративно-абсцедирующем маститі, який nзустрічається більш ніж у половині випадків, інфільтрат складається з безлічі nдрібних гнійних порожнин. При цьому симптом флюктуації визначається тільки у nнезначної частини пацієнток. У зв’язку з цим при діагностичній пункції nінфільтратів рідко вдається отримати гній. Діагностична цінність пункції значно nпідвищується при стертій формі абсцедирующего маститу.
nВ якості додаткових досліджень проводять nклінічний аналіз крові, ехографію молочних залоз.
nПри эхографическом дослідженні зазвичай nвиявляють гомогенну масу інфільтратів у певній ділянці досліджуваної молочної nзалози. При формуванні гнійного маститу виникає вогнище розрідження, навколо nякого посилюється тінь інфільтратів. У подальшому на цьому місці візуалізується nпорожнину з нерівними краями і перемичками.
nЛікування Лактаційного маститу в післяродовий nперіод:
nДо початку лікування, під час і після закінчення nантибактеріальної терапії необхідно проводити бактеріологічне дослідження nмолока і виділень з молочної залози з визначенням чутливості виділеної nмікрофлори до антибіотиків. Лікування проводять з урахуванням форми маститу. nПроведення тільки консервативної терапії можливе при наявності лактостазу, nсерозного і інфільтративного маститу.
nПри тривалості захворювання більше 3 діб nконсервативна терапія можлива тільки при наступних умовах:
nзадовільному стані пацієнтки;
nнормальній температурі тіла;
nякщо інфільтрат займає не більше одного квадранта nзалози;
nвідсутність місцевих ознак гнійного запалення;
nнегативних результатах пункції інфільтратів;
nякщо показники загального аналізу крові не nзмінені.
nПри відсутності позитивної динаміки процесу не nбільше ніж протягом 3 днів від початку лікування показана операція з висіканням nінфільтратів.
nПри лактостазі обов’язковим є зціджування молока n(можливе використання молокоотсоса). При вираженому лактостазі (можливість nрозвитку гнійного маститу на тлі лактостазу) питання про оперативному лікуванні nслід вирішувати протягом 3-4 годин після ретельного зціджування молока. Перед nзціджуванням доцільно виконання ретромаммарной новокаїнової блокади з наступним nвведенням внутрішньом’язево 2 мл але-шпы (за 20 хв) і 1 мл (5 ОД) окситоцину n(за 1-2 хв). Якщо є тільки лактостаз, то після випорожнення молочної залози nстан пацієнток значно покращується. При наявності гнійного маститу ознаки nвираженого запалення і інфільтрації після зціджування зберігаються.
nВ рамках лікування серозного маститу nобов’язковим є зціджування молочних залоз через кожні 3 год. Для поліпшення nвідтоку молока і оптимізації функції молочних залоз використовують ін’єкції nале-шпы і окситоцину.
nПри переході серозного маститу в інфільтративну форму рекомендовано придушення nлактації. Аналогічні заходи вживають nтакож у тих випадках, коли має місце:
nстрімко прогресуючий процес, незважаючи на nпроведену інтенсивну терапію;
nгнійний мастит з тенденцією до утворення нових nвогнищ після хірургічного втручання;
nуповільнений, резистентний до терапії гнійний nмастит (після хірургічного лікування);
nмногоочаговый инфильтративно-гнійний і nабсцедуючий мастит, флегмонозний і гангренозный мастит;
nмастит на тлі серйозною екстрагенітальної і nакушерської патології (вади серця, важкі форми гестозу, геморагічний і nсептичний шок).
nбудь-яка форма маститу при рецидивуючому течії.
nКупірувати лактацію при маститі можна тільки nпісля ліквідації лактостазу. Припинення лактації шляхом тугого бинтування nмолочних залоз представляє небезпеку у зв’язку з тим, що ще деякий час триває nвироблення молока, що знову призводить до виникнення лактостазу, а порушення nкровообігу в молочній залозі сприяє розвитку важких форм маститу.
nВ даний час для придушення лактації nвикористовують:
nпарлодел (бромокриптин) по 1 таблетці (2,5 мг) 2 nрази на день протягом 14 днів;
nдостинекс по 1/2 таблетки (0,25 мг) 2 рази на nдень протягом 2 днів.
nКрім того, при лікуванні серозної і nінфільтративного форми лактаційного маститу призначають також масляно-мазями nкомпреси (з вазеліновим або камфорним маслом, бутадионовой маззю, мазь nВишневського), полуспиртовые компреси 1 раз на добу.
nПри позитивній динаміці захворювання через добу nпісля початку консервативної терапії призначають фізіотерапевтичні процедури n(мікрохвильова терапія дециметрового і сантиметрового діапазону; ультразвукова nтерапія, УФО).
nНайважливішим компонентом комплексної терапії nлактационных маститів є застосування антибіотиків.
nАнтибіотики вводять внутрішньом’язево або nвнутрішньовенно краплинно.
nДля підвищення імунологічної резистентності nорганізму призначають антистафилоккоковый гамма-глобулін по 5 мл (100 ME) через nдень внутрішньом ’ язово, на курс – 3-5 ін’єкцій; антистафилоккоковую плазму по n100-200 мл внутрішньовенно; адсорбированный антистафилоккоковый анатоксин по 1 nмл з інтервалом 3-4 дні, на курс 3 ін’єкції; тактивин і тималін по 1 мл nвнутрішньом’язево протягом 10 днів; циклоферон по 2 мл в / м через день nпротягом 5-10 днів; ректальні свічки “Віферон-1, -2″; n”КІП-ферон” протягом 10 днів. В комплекс лікувальних заходів входить nдесенсибілізуюча антигистаминная терапія (супрастин, тавегіл, димедрол, nдіазолін), вітамінотерапія (вітамін С, вітаміни групи В).
nЛікування гнійного маститу включає насамперед nоперативне втручання. Своєчасне розкриття гнійника запобігає поширенню процесу nта його генералізацію.
nОперацію з приводу гнійного лактаційного маститу nвиконують під загальною анестезією. При виборі доступу до гнойному вогнища слід nвраховувати локалізацію і поширеність процесу, анатомічні й функціональні nособливості молочної залози. Розрізи роблять в радіальному напрямку вздовж ходу nвивідних проток, не зачіпаючи сосок і навколососковий гурток. При множинних nабсцесах доводиться вдаватися до кількох розрізах.
nВ процесі операції евакуюють гній, видаляють nнекротизовані тканини. Порожнина промивають розчинами антисептиків. Далі nнакладають дренажно-промивну систему для постійного крапельного зрошення що nзалишилася гнійної порожнини антисептиками і відтоку промивної рідини.
nЗрошення порожнини розчином антисептиків n(стерильний 0,02 % водний розчин хлоргексидину) починають відразу після nоперації зі швидкістю 10-15 крапель/хв в микроирригатор через систему для nпереливання рідин. В цілому для адекватного промивання потрібно 2-2,5 л рідини на добу. nПромивну систему видаляють з рани не раніше ніж через 5 діб після операції при nзнятті запального процесу, відсутність у промивної рідини гною, фібрину і nнекротизованих тканин, зменшення обсягу порожнини. Шви знімають на 8-9-е добу.
nНеодмінною умовою лікування є пригнічення nлактації.
nПоряд з хірургічним втручанням продовжують nкомплексну терапію, інтенсивність якого залежить від клінічної форми маститу, nхарактеру інфекції і стану хворого.
nУ зв’язку з тим, що при гнійному маститі nнайчастіше виявляється змішана інфекція (асоціації грампозитивних і nграмнегативних мікроорганізмів, анаеробної флори), для лікування використовують nкомбінації антибіотиків:
nцефалоспорини (цефалотин, кефзол, клафоран в nразовій дозі 1-2 р., добової – 4-6м);
nаміноглікозиди (гентаміцин в разовій дозі 0,04-0,08 м, добової – 0,12-0,24 г; амікацин в разовій nдозі 0,5 г, nдобової – 1,5 м; nтобраміцин в разовій дозі 2-5 мг/кг, добової – до 5 мг/кг).
nПри наявності анаеробної флори доцільно nпризначення макролідів (еритроміцин в разовій дозі 0,5 г, добової – 1,5-2 г перорально).
nНа додаток до антибіотиків призначають препарати nгрупи нітроімідазолу (тинідазол, метронідазол).
nВ комплексі лікувальних заходів обов’язково nвикористовують інфузійно-трансфузионную терапію: декстрани (реополіглюкін, nполіглюкін); синтетичні колоїди (гемодез, полидез); білкові препарати n(свіжозаморожену плазму, альбумін). При середньої маси тіла хворого (60-70 кг) протягом доби nвнутрішньовенно вводять 2000-2500 мл рідини.
nНевід’ємними складовими лікування nгнійного лактаційного маститу є також десенсибілізуюча і антианемическая nтерапія, призначення вітамінів.
nПри резистентних до терапії формах і схильності nдо септичного станом призначають глюкокортикостероїди.
nЗ фізіотерапевтичних методів використовують nлазеротерапію, електричне поле УВЧ в слаботепловой дозі.
nПрофілактика Лактаційного маститу в післяродовий nперіод:
nПрофілактика післяпологових гнійно-запальних nзахворювань повинна бути розпочата під час вагітності.
З фізіотерапевтичних методів nвикористовують лазеротерапію, електричне поле УВЧ в слаботепловой дозі.
nПрофілактика Лактаційного маститу в післяродовий nперіод:
nПрофілактика післяпологових гнійно-запальних nзахворювань повинна бути розпочата під час вагітності.
nНа етапі амбулаторного спостереження в жіночій nконсультації проводять наступні профілактичні заходи:
nвиділення серед вагітних групи високого ризику з nрозвитку гнійно-запальних захворювань в післяпологовому періоді;
nсвоєчасне виявлення та санація вогнищ гострої і nхронічної інфекції. Особливо слід звернути увагу на наявність патології зубів, nлегенів і нирок. Обов’язкове мікробіологічне обстеження для виявлення ІПСШ, nвірусної і неспецифічної інфекції (бактеріальні посіви вмісту піхви, ПЛР, ІФА) nз подальшим лікуванням при виявленні збудників інфекційних захворювань;
nвизначення імунного статусу;
nпрофілактика гестозу;
nнтианемическая і загальноукріплююча терапія;
nсвоєчасна допологова госпіталізація вагітних nгрупи високого ризику з розвитку гнійно-запальних ускладнень в сучасний, добре nоснащений стаціонар.
nУ стаціонарі профілактичні заходи полягають в nнаступному:
nпризначення антибактеріальної терапії при nвиявленні ознак внутрішньоутробної інфекції, а також при проведенні хірургічної nкорекції ИЦН і інвазивних процедур;
nретельне мікробіологічне обстеження на наявність nінфекційних захворювань вагітних, яким належить кесарів розтин в плановому nпорядку;
nобов’язкова санація піхви у жінок перед nзастосуванням;
nкомплексна терапія гестозу;
nзбільшення частки оперативного родоразреше-ня в nплановому порядку;
nдбайливе ведення пологів;
nвнутрішньовенне введення антибіотиків широкого nспектру дії безпосередньо після пережиму пуповини, а потім однократне або nдворазове протягом доби після операції. Профілактичне призначення антибіотиків nв передопераційному періоді має ряд небажаних наслідків: розвиток стертої nсимптоматики неонатальної інфекції, утворення резистентних форм мікрофлори у новонароджених.
nВведення антибактеріальних препаратів під час nоперації таїть у собі небезпеку розвитку алергічних реакцій.
nНайбільш доцільно профілактичне застосування nантибіотиків відразу після операції коротким курсом до 24 год. Більш тривалий nкурс сприяє появі резистентної мікрофлори, тим більше що короткий курс дозволяє nдосягти того ж позитивного ефекту, що і пролонгований, але з меншим ризиком nрозвитку ускладнень.
Профілактичне nзастосування антибіотиків після кесаревого розтину показано пацієнткам групи nвисокого ризику з розвитку гнійно-запальних захворювань.
nПід час оперативних втручань і в nпісляопераційному періоді необхідні наступні заходи.
nПід час кесаревого розтину обробка порожнини nматки і промивання черевної порожнини розчинами антисептиків (хлоргексидин, nгіпохлорит натрію, озоноване ізотонічний розчин хлориду натрію.
nРаціональна техніка операції, запобігання nкровотечі, використання якісного шовного матеріалу.
nАдекватна інфузійна терапія під час оперативного nрозродження і в післяопераційному періоді (в 1-е добу – 2-2,5 л рідини, в nнаступні 2 доб – 1,5 л).
nОбов’язкове проведення стимуляції кишечника.
nСвоєчасна діагностика і лікування nсубінволюції матки, лохиометры, ран промежини і передньої черевної стінки, nендометриту в післяпологовому періоді (эхографическое дослідження, nгістероскопія, вакуум-аспірація вмісту порожнини матки, промивання порожнини nматки розчинами антисептиків) дозволяє уникнути подальшого посилення запального nпроцесу.
