Андрогенні гормони
Чоловічі статеві гормони називаються андрогенами (від грецьких слів “андрос” – чоловік і “геннао” – народжувати). Андрогенні гормони виробляються чоловічими статевими залозами (тестикулами) в період статевої зрілості.
Андрогени необхідні для формування статевої сфери і розвитку вторинних статевих ознак у чоловіків. Вони впливають також на різні біохімічні процеси, не зв’язані з характеристикою статі – викликають анаболічний ефект, впливають на обмін вуглеводів, ліпідів, холестерину, склад електролітів та ін.
Природним андрогеном є тестостерон, який вперше був виділений в 1931 р., а синтезований в 1934 р.
Тестостерон формує чоловічу стать і його нестача в старшому віці руйнує організм чоловіка, створюючи умови для інфарктів та інсультів.
Тестостерон – нестійка речовина і його не застосовують як лікарський засіб. У медицині використовують похідні тестостерону (естери), які повільніше всмоктуються і є стійкішими, а також синтетичні замінники, наприклад, метилтестостерон. Всі вони мають лікарські властивості природного гормону.
У ході проведених досліджень установлено, що дія тестостерону стає тривалішою після естерифікації жирними кислотами. Естери створюють своєрідне депо в місці введення, з якого вони поступово всмоктуються, в той час як тестостерон досить швидко виводиться з організму нирками. Одним із найбільш активних і стійких при зберіганні естерів тестостерону є тестостерону пропіонат.
Метилтестостерон (17α-метилтестостерон), хоча за силою дії й поступається тестостерону пропіонату, але не руйнується ферментами шлунково-кишкового тракту і зберігає активність при пероральному прийомі.
Андрогени застосовують для чоловіків при статевому недорозвиненні, функціональних розладах статевої сфери (євнухоїдизмі) і в старшому віці при судинних і нервових розладах.
Застосовують жінки старшого віку (понад 60 років) при пухлинах статевих органів, молочних залоз, при маткових кровотечах, а також при променевій терапії раку яйників і молочної залози.
Хімічні ознаки андрогенів
1. Похідні андростану;
2. Наявність оксогрупи (=О) в положенні 3;
3. В положенні 4 – подвійний зв’язок;
4. Оксигрупа (-ОН) (може бути естерифікована) в положенні 17.
Андростан Тестостерон
Загальні реакції ідентифікації на андрогенні гормони
На стероїдну систему: реакція Боскота і реакція з концентрованою сульфатною кислотою.
На кетогрупу в положенні 3: реакції утворення оксимів, гідразонів, ізонікотиноїлгідразонів, фенілгідразонів.
Естери андрогенних гормонів (тестостерону пропіонат): лужний гідроліз; гідроксамова реакція.
Спиртовий гідроксил в 17β-положенні: утворення естерів з характерною температурою плавлення.
Тестостерону пропіонат (Testosteroni propionas) (ДФУ)
3-Оксоандрост-4-ен-17β-іл пропаноат або 17β-пропіоноксіандростен-4-он-3
Добувають синтетично, виходячи з холестерину, який одержують при переробці ланоліну і шпику тварин.
Властивості. Порошок білого або майже білого кольору або безбарвні кристали. Пр. нерозч. у воді, легко розч. в етанолі та ацетоні, розчинний в жирних оліях.
Ідентифікація тестостерону пропіонату
1. ІЧ-спектрофотометрія.
2. На стероїдну систему – реакція Боскотта. Інтенсивна жовта флуоресценція.
3. Препарат розчиняють в СН3СООН конц. і додають краплями бромну воду – спостерігається її знебарвлення (реакція на подвійний зв’язок).
4. Встановлюють температуру плавлення тестостерону, отриманого в результаті лужного гідролізу.
5. На естерну групу – гідроксамова реакція (червоно-коричневе забарвлення).
6. На оксогрупу в положенні 3 – утворення оксиму, який ідентифікують за температурою плавлення.
7. УФ-спектрофотометрія.
Кількісне визначення тестостерону
УФ- спектрофотометрія.
Фотоколориметрія (базується на реакції взаємодії препарату з ізоніазидом і утворення ізонікотиноїлгідразону, забарвленого в жовтий колір).
Зберігання і застосування
У щільно закупореній тарі, вберігаючи від вологи і дії світла.
Андрогенний лікарський засіб для лікування клімактеричних, судинних і нервових розладів, а також онкологічних захворювань молочної залози і яйників у жінок. Вводять в/м в олійних розчинах.
Випуск – амп. 1,0 і 5,0 % р-ин в олії.
Омнадрен – р-н масл. д/ін амп.1 мл №5 (містить суміш естерів тестостерону: пропіонат, фенілпропіонат, капронат, ізокапронат.)
Андріол (тестостерону ундеканоат) – капс. 40 мг № 30;
Андрожель (тестостерон) – гель для зовн. заст. 2,5 або
Провірон (местеролон, похідне 5-андростанону (3)) – табл. по 25 мг №20.
Тестостерону енантат (Testosteroni oenanthas)
17-енантоксіандростен-4-он-3
Застосовують у тих випадках, що й тестостерону пропіонат. Діє повільніше, але довше як тестостерону пропіонат. Вводять в/м у вигляді 20% розчину в олії 1 раз на 2-4 тижні. Входить до складу суміші Testoenatum pro injectionibus амп. по 1 мл 10% р-ну в персиковій олії (містить 24 мг тестостерону пропіонату і 111 мг тестостерону енантату).
Метилтестостерон (Methyltestosteronum)
17α-метил-17β-оксіандростен-4-он-3
Синтетичний замінник тестостерону.
Властивості. Білий кристалічний порошок без запаху. Практично не розчинний у воді, малорозчинний в ефірі та оліях, розчинний в ацетоні, легко розчинний в етанолі.
Ідентифікація метилтестостерону
1. На стероїдну систему – реакція Боскотта. Інтенсивна жовта флуоресценція.
2. При розчиненні препарату в конц. H2SO4 з’являється оранжево-жовте забарвлення; після додавання води – оранжево-жовте забарвлення з зеленою флуоресценцією (стероїдний цикл).
3. На спиртову групу ОН – реакція ацетилювання, діючи (СН3СО)2О у піридині; при розбавленні водою виділяють метилтестостеронацетат з температурою плавлення 173-176º С (з розкладом).
4. На оксогрупу в положенні 3 – кип’ятять субстанцію у метанолі з H2NOH*HCl – випадає осад оксиму (темп. плавл. 210-216ºС).
Кількісне визначення метилтестостерону
УФ-спектрофотометрія при λ=240 нм.
Зберігання і застосування
У щільно закупореній тарі, вберігаючи від вологи і дії світла.
Андрогенний лікарський засіб. У 2-3 рази менш активний, ніж тестостерону пропіонат, але зберігає активність при вживанні всередину (сублінгвально).
Випуск: табл. по 5-10 мг.
Анаболічні засоби стероїдної структури
Анаболічними засобами називають речовини, які в організмі стимулюють синтез білків. Під їх впливом збільшується вага тіла, покращується загальний стан хворих. За структурою анаболічні засоби подібні до чоловічих статевих гормонів, для яких анаболічна активність є побічною.
Застосовувати андрогени з метою анаболічної дії не можна для лікування жінок і дітей. Тому виникла необхідність синтезувати речовини, які мали б слабеньку андрогенну дію, але сильнішу або однакову з андрогенами анаболічну активність. Виявилося, що цього можна досягти при деякій зміні структури молекули чоловічих статевих гормонів.
•Існують три найважливіші способи пониження андрогенної активності:
1. Перенесення подвійного зв’язку
з положення 4 в положення 5:
2. Введення додаткового подвійного
зв’язку в положення 1:
3. Усунення метильної групи в положенні 19.
Похідні 19-нортестостерону
є найкращими анаболічними засобами.
Метиландростендіол (Methylandrostendiolum) Methandriol*
17α-метиландростен-5-діол-3β,17β або 3β,17β-діокси-17α-метиландростен-5
Властивості. Білий кристалічний порошок без запаху. Практично не розчинний у воді, розчинний в етанолі, мало розчинний у хлороформі.
Ідентифікація метиландростендіолу
1. При розчиненні препарату в конц. H2SO4 з’являється оранжево-жовте забарвлення з зеленою флуоресценцією (стероїдний цикл).
2. На спиртову групу ОН – реакція ацетилювання, діючи (СН3СО)2О у піридині – утворюється 17-моноацетат метиландростендіолу з температурою плавлення 174-180º С.
3. До розчину препарату у 80% СН3СООН додають обережно конц. H2SO4 – на межі фаз виникає оранжеве забарвлення; верхня фаза характеризується жовто-зеленою флуоресценцією.
4. УФ-спектроскопія.
5. Питоме оптичне обертання.
Кількісне визначення метиландростендіолу
Гравіметрія.
Зберігання і застосування
У щільно закупореній тарі, вберігаючи від вологи і дії світла.
За хімічною структурою нагадує метилтестостерон, але має слабшу андрогенну дію і сильнішу анаболічну активність.
Застосовують при розладах білкового обміну після важких травм, операцій, при виснаженні, після інфекційних захворювань, при відставанні росту у підлітків. Лікування жінок повинно проводитися під наглядом гінеколога, щоб не виникли явища вірилізації.
Приймають у вигляді сублінгвальних таблеток по 25-50 мг на добу. Не застосовують при ракові передміхурової залози, захворюваннях печінки.
Випускають у таблетках по 10 і 25 мг.
Метандростенолон (Methandrostenolonum) Анабол, Methandienone*
17α -метил-17β-оксі-1,4-андростандієн-3-он або
1,2-дегідрометилтестостерон
Властивості. Білий кристалічний порошок, допускається наявність слабкого жовтуватого відтінку. Дуже мало розчинний у воді, малорозчинний у ефірі, легко розчинний в етанолі, хлороформі.
Ідентифікація метандростенолону
1. УФ-спектроскопія.
2. При розчиненні препарату в конц. H2SO4 утворюється темно-червоне забарвлення.
3. На оксогрупу в положенні 3: при взаємодії препарату з 2,4-динітрофенілгідразином утворюється 2,4-динітрофенілгідразон метандростенолону оранжево – червоного кольору.
Випробування на чистоту
Наявність домішки сторонніх стероїдів (метилтестостерон) установлюють методом ТШХ.
Домішку селену (не більш як 0,01 %) – методом спалення в кисні з подальшою спектрофотометрією.
Кількісне визначення метандростенолону
УФ-спектрофотометрія. У таблетках визначають фотоколори-метричним методом за реакцією взаємодії з конц. H2SO4 .
Зберігання і застосування
У щільно закупореній тарі, вберігаючи від вологи і дії світла.
Андрогенна дія в 100 разів слабша від дії тестостерону пропіонату, анаболічну активність – однакова.
Застосовують при розладах білкового обміну, хронічній недостатності надниркових залоз, токсичному зобі, діабетичних ангіопатіях, стероїдному діабеті, хронічній коронарній недостатності та інфаркті міокарду, ревматичних ураженнях серця, атеросклеротичному кардіосклерозі, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки, остеопорозі, переломах кісток, екземі, псоріазі та ін.
Випускають у таблетках по 1 і 5 мг.
Феноболін (Phenobolinum), Нероболіл, Дураболін, Nandronolone phenylpropionate*
17β-фенілпропіонокси-19-норандростен-4-он-3 або 19-нортестостерону фенілпропіонат
Властивості. Білий, інколи з кремовим відтінком кристалічний порошок. Практично нерозчинний у воді, малорозчинний в етанолі, легкорозчинний в хлороформі та ацетоні.
Ідентифікація феноболіну
1. Температура плавлення (95-99 °С).
2. ІЧ-спектроскопія.
3. ТШХ.
Кількісне визначення
УФ-спектрофотометрія.
Зберігання і застосування
У щільно закупореній тарі, вберігаючи від дії світла.
Феноболін – активний анаболічний засіб, діє довго (7-15 днів після одноразового введення). Виявляє дуже слабкий андрогенний ефект, явищ вірилізації у жінок майже не спостерігається. Застосовують у тих випадках, що й метандростенолон, не застосовують при ракові передміхурової залози.
Вводять в/м в олійному розчині по 25-50 мг 1 раз на 7-10 днів.
Випускають в ампулах по 1 мл 1% і 2,5% розчинів в олії.
Ретаболіл (Retabolilum), Нандролон
17β-деканоїлокси-19-норандростен-4-он-3 або 19-нортестостерону деканоат
Сильна і тривала (3 тижні) анаболічна дія. Малотоксичний, андрогенна дія ще менша як феноболіну. Вводять в/м по 25-50 мг 1 раз на 2-3 тижні. Випускають 5 % р-н в олії в амп. по 1 мл.
Жіночі статеві гормони та їх синтетичні замінники
Жіночі статеві гормони називають естрогенами (від грецького “еструс” – тічка і “геннао” – народжувати). Ці гормони виробляються в яйниках в дозріваючих фолікулах і беруть участь у здійсненні менструації. Вони необхідні для формування жіночої статі і вторинних статевих ознак, а також для здійснення функції народження дітей.
Природними естрогенами є естрон, естрадіол та естріол. З них естрон є лікарським засобом, а естрадіол застосовують у вигляді естерів та інших похідних, тому що сам естрадіол дуже швидко інактивується в організмі.
Як лікарські засоби естрогени застосовують при недостатній функції яйників (первинній і вторинній аменореї), недорозвиненні матки, безплідді, післякастраційних розладах, хірургічному усуненні яйників. Естрогени застосовують для лікування парагормонального раку у чоловіків і для посилення родової діяльності (викликають скорочення матки).
Не можна застосовувати жінкам у віці до 60 років при злоякісних і доброякісних пухлинах статевих органів і молочних залоз.
Раніше естрон (фолікулін) і естрадіол отримували з сечі вагітних жінок, потім – з сечі вагітних тварин. Тепер одержують їх синтетично з холестерину. Естріол – естрадіол, який в 16 положенні містить спиртовий гідроксил.
Естрон Естрадіол
Хімічні ознаки естрогенів
Естран
Похідні естрану.
Наявність трьох подвійних зв’язків у положеннях 1, 3, 5(10).
Група –ОН (оксигрупа) в положенні 3.
Група –ОН (може бути естерифікована) або оксогрупа (=О) в положенні 17.
Загальні реакції ідентифікації на естрогенні гормони
На стероїдну систему: реакція Боскота і реакція з концентрованою сульфатною кислотою.
Естери естрогенних гормонів (естрадіолу дипропіонат): гідроліз з подальшою ідентифікацією продуктів гідролізу; гідроксамова реакція.
Фенольний гідроксил – реакції:
а) електрофільного заміщення (бромування, нітрування, утворення азобарвника, ауринового барвника);
б) соле- і комплексоутворення з солями важких металів (наприклад, FeCl3);
в) утворення естерів (наприклад, з бензоїлхлоридом), які мають характерну температуру плавлення.
Естрон (Oestronum) Фолікулін
3-оксіестратрієн-1,3,5(10)-он-17
Властивості. Білий кристалічний порошок. Практично нерозчинний у воді, розчинний в етанолі та ефірі, дуже легко розчинний в хлороформі.
Ідентифікація естрону
1. При реакції Боскотта виникає зелена флуоресценція.
2. Розчин естрону в H2SO4 конц. має золотисто-жовте забарвлення з інтенсивною зеленою флуоресценцією (стероїдний цикл).
3. При взаємодії з NH2OH*HCl випадає осад оксиму (з температурою плавлення 228-233ºС).
4. При взаємодії з діазореактивом спостерігають утворення азобарвника (реакція на фенольний гідроксил).
5. При дії C6H5COCl естерифікується фенольний гідроксил і утворений естер має температуру плавлення 220ºС.
Активність естрону визначають біологічно (викликання тічки) на кастрованих самках мишей і щурів. В 1 мг знаходиться 10000 ОД.
Кількісне визначення естрону
Поляриметрія (розчин препарату в діоксані).
Фотоколориметрія (за реакцією утворення азобарвника).
Зберігання та застосування
У щільно закупореній тарі, вберігаючи від дії світла.
Вводять в/м у вигляді олійних розчинів при недостатній функції яйників (первинна і вторинна аменорея), безплідді, недорозвиненні матки і вторинних статевих ознак, переношуванні вагітності, при хірургічному усуненні яйників.
Випускають в ампулах по 1 мл 0,05% або 0,1 % розчинів в олії.
Естрадіолу дипропіонат (Oestradioli dipropionas) Estradiol dipropionate*
3,17-дипропіоноксіестратрієн-1,3,5(10)
Властивості. Білий кристалічний порошок. Практично нерозчинний у воді, дуже мало розчинний в етанолі і оліях.
Ідентифікація естрадіолу дипропіонату
1. ІЧ- і УФ-спектроскопія.
2. При реакції Боскотта виникає зелена флуоресценція.
3. При нагріванні з H2SO4 конц. виникає буре забарвлення, яке при розбавленні водою та нагріванні змінюється до рожевого.
4. На естерні групи проводять гідроксаматну реакцію (див. тестостерону пропіонат).
5. При гідролізі розчином КОН в етанолі утворюється естрадіол, який випадає у вигляді осаду при розбавленні водою і підкисленні НСl. Температура плавлення естрадіолу 177 ºС.
6. Пропанову кислоту, яка утворюється після кислотного гідролізу, ідентифікують за реакцією з етанолом – утворюється естер з характерним запахом.
Зберігання і застосування
У щільно закупореній тарі, вберігаючи від дії світла.
Удвічі активніший від естрону, має сильну і пролонговану дію, застосовують у тих випадках, що й естрон. Вводять в/м 0,1% р-н в олії по 1 мл через 1-2 дні.
Естрадіол входить до складу препаратів “Естрамон” (пластир трансдерм. 4 мг 20 см2 №6); “Естрожель” (гель для місц. заст. 0,6 мг/г
Комплексні препарати – “Паузогест” (естрадіолу гемігідрат і норетистерону ацетат); “Клімодієн” (естрадіолу валерат і дієногест).
Естріол входить у “Овестин” (табл., ваг. крем, ваг. супоз.).
Кількісне визначення естрадіолу дипропіонату
Алкаліметрія, зворотне титрування. Субстанцію гідролізують спиртовим розчином калію гідроксиду, надлишок якого відтитровують розчином кислоти хлоридної за фенолфталеїном, Ем = ½ М.м.
Етинілестрадіол (Aethinyloestradiolum) Ethynilestradiol*
17α-етиніл-3β,17β-діоксіестратрієн-1,3,5(10)
Властивості. Білий або кремувато-білий дрібнокристалічний порошок без запаху. Практично нерозчинний у воді, малорозчинний у розчинах лугів, розчинний в спирті, хлороформі, легкорозчинний в ацетоні, діоксані та ефірі.
Ідентифікація етинілестрадіолу
1. ІЧ- і УФ-спектроскопія, ТШХ.
2. Для виявлення етинільної групи субстанцію розчиняють у H2SO4 і додають розчин FeNH4(SO4)2 – випадає осад червонувато-бурого кольору; після розбавлення водою випадає рожево-червоний осад
3. При реакції Боскотта виникає оранжева флуоресценція, в 50-100 разів сильніша від флуоресценції естрону.
4. При дії H2SO4 конц. утворюється оранжево-червоне забарвлення з жовтувато-зеленою флуоресценцією.
5. При взаємодії з бензоїлхлоридом утворюється етинілестрадіол-3-бензоат з температурою плавлення 199-202ºС (фенольний гідроксил).
Кількісне визначення етинілестрадіолу
1. Алкаліметрія за замісником (див. прегнін).
2. Спектрофотометрія або фотоколориметрія за утворенням у лужному середовищі біс-діазосполуки при взаємодії з діазореактивом:
Зберігають етинілестрадіол у щільно закупореній тарі у затемненому місці.
Застосування етинілестрадіолу
Етинілестрадіол – один з найактивніших естрогенних засобів. Введення в молекулу естрадіолу етинільного залишку посилює стійкість і активність, тому етинілестрадіол приймають внутрішньо.
Застосовують при гіпогеніталізмі (первинна аменорея, недорозвинення матки), гіпофункції яйників і вторинній аменореї по 0,05-0,1 мг; для усунення нервово-судинних розладів при естрогенній недостатності приймають 0,01-0,02 мг на день; для лікування раку передміхурової залози і молочної залози у жінок, старших 60 років – до 3 мг на день упродовж довгого часу. При лікуванні раку передміхурової залози у чоловіків може виникнути фемінізація.
Випускають у таблетках по 0,01 і 0,05 мг під назвою “Мікрофолін” і “Естерлан”.
Входить до складу оральних контрацептивних засобів.
Синтетичні естрогени нестероїдної структури
Речовини, які мають естрогенну активність, були виявлені не лише серед стероїдних, але і в ряді ароматичних сполук. Припускають, що естрогенна дія залежить від наявності ароматичних ядер у молекулі.
Важлива роль належить гідроксильним і кетонним групам, які здатні утворювати водневі зв’язки і взаємодіяти в організмі з білками.
Для виявлення естрогенної дії має значення відстань між функціональними групами. Встановлено, що відстань між гідроксильними групами (в положенні 3 і 17) у естрадіолу дорівнює 1,1 нм, у мезо-форми синестролу-1,2 нм, у транс-ізомера діетилстильбестролу – 1,22 нм. Разом із тим цис-ізомер діетилстильбестролу, відстань між гідроксилами в якого складає 0,75 нм, фізіологічно неактивний.
Утворення етерів і естерів не знижує активності естрогенів, але збільшує тривалість дії.
Синестрол (Synoestrolum) Гексестрол
Мезо-3,4-ди-(п-оксифеніл)-гексан
Властивості. Білий кристалічний порошок, може мати жовтуватий відтінок, без запаху.
Практично нерозчинний у воді, легкорозчинний в етанолі, хлороформі, рослинних оліях, розчинах лугів.
Естрогенна активність синестролу дорівнює активності естрону. Застосовують при тих захворюваннях, що й естрон.
Випускають у таблетках по 1 мг; ампулах по 1 мл 0,1% і 2% розчинів в олії.
Діетилстильбестрол (Diaethylstilboestrolum)
Транс-3,4-ди-(п-оксифеніл)-гексен-3
Властивості. Білий кристалічний порошок, без запаху.
Практично нерозчинний у воді, розчинний в етанолі, ефірі, рослинних оліях, розчинах лугів.
Удвічі активніший від естрону , але у зв’язку з побічною дією його застосовують тільки для лікування раку молочної залози у жінок, старших за 60 років.
Випускають в ампулах 3% розчин в олії по 1 мл.
Ідентифікація синестролу і діетилстильбестролу
1. При взаємодії хлороформного розчину синестролу з H2SO4 конц. (в присутності формаліну) шар хлороформу забарвлюється у вишнево-червоний колір (фенольні гідроксили). Розчин діетилстильбеетролу в H2SO4 конц. має оранжеве забарвлення, яке поступово зникає після розбавлення водою.
2. При додаванні бромної води до розчину синестролу в СН3СООН конц. виділяється осад жовтого кольору. Діетилстильбестрол з бромною водою в присутності рідкого фенолу при нагріванні утворює смарагдово-зелене забарвлення; після додавання декількох крупинок цукру і нагрівання забарвлення переходить у темно-блакитне, а потім коричнувато-вишневе.
3. При додаванні до хлороформного р-ну синестролу р-ну FeCl3 і піридину – виникає синє забарвлення, яке від надлишку піридину стає зеленим. Спиртові розчини діетилстильбеетролу забарвлюються в зелений колір, що поступово переходить у жовтий (фенольний гідроксил).
4. При взаємодії препаратів з (СН3СО)2О чи С6Н5СОСl утворю-ються діацетати (дибензоати), які мають характерну темп. плав.
Кількісне визначення синестролу і діетилстильбестролу
1. Метод ацетилювання. Ґрунтується на отриманні естерів (діацетильних похідних) при нагріванні з оцтовим ангідридом у присутності піридину. Надлишок (СН3СО)2О перетворюють в СН3СООН і відтитровують кислоту р-ном NaOH, індикатор – фенолфталеїн, Ем = ½ М.м. Паралельно проводять контрольний дослід:
2. Кількісне визначення синестролу в олійному розчині проводять після екстракції водним розчином натрію гідроксиду методом зворотної броматометрії з контрольним дослідом, Ем = 1/8 М.м.:
Br2 + 2KI = 2KBr + I2
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaI + Na2S2O6
3. Синестрол і діетилстильбестрол можна визначити фотометрично за реакцією азосполучення з діазотованою сульфаніловою кислотою:
Зберігання синестролу і діетилстильбестролу
У щільно закупореній тарі, вберігаючи від дії світла.
Простагландини
Простагландини – біологічно активні речовини, що містяться в різних органах і тканинах організму (крові, легенях, нирках, кишковику, матці та ін.). Вони є своєрідними внутрішньоклітинними гормонами, які впливають на багато функцій організму. Виробляються в організмі в дуже малих кількостях (біля 100 мкг на добу). Найбільше накопичуються в сім’яній рідині.
Перші дані в 1913 р., коли з чоловічої простати виділили екстракт, який понижував АТ у собак.
Відкривачем простагландинів є Еулер (Швеція), який досліджував ці речовини з 1934 р. Він запропонував термін “простагландини”, що від латинської назви залози простати (Glandula prostata).
Подібно до вітамінів, простагландини поділяють на групи зі схожою хімічною структурою. Кожна з них має латинський індекс E, F, A, B (скорочене написання ПГЕ, ПГF, ПГА, ПГВ).
Простагландини – це безазотисті сполуки, в основі будови яких лежить простаноєва кислота:
Індивідуальні простагландини відрізняються кількістю і розміщенням радикалів (гідроксильних, карбоксильних) і подвійних зв’язків в молекулі.
Добування простагландинів
1. Екстракція з тваринних джерел (сім’яної рідини, тваринних тканин та ін.). Метод трудомісткий, довготривалий і дорогий.
2. Біосинтез із попередників – поліненасичених жирних кислот у присутності відповідних ферментів. Практично біосинтез здійснюється інкубуванням ненасичених жирних кислот з гомогенатами тканин худоби (найчастіше сім’яних залоз).
3. Синтетичні методи добування простагландинів включають до 29 стадій. Важко виділяти необхідні ізомери, які володіють біологічною активністю.
Властивості
Виділені у вигляді індивідуальних сполук простагландини — це білі кристалічні речовини, які добре розчиняються в органічних розчинниках.
Для дослідження хімічної будови простагландинів використовують УФ-, ІЧ-, ЯМР-спектроскопію, мас-спектрометрію, рентгеноструктурний аналіз.
Ідентифікація
Для аналізу простагландинів широко використовують різноманітні види хроматографії: колонкову, паперову, тонкошарову, газорідинну (ГРХ) та ін. Особливо ефективне для кількісного аналізу поєднання ГРХ і мас-спектрометрії, що дозволяє виявити 10–
Для кількісного визначення використовують УФ-спектрофотометрію.
Для оцінки фізіологічної активності та вмісту простагландинів у тканинах застосовують біологічні методи, що основуються на їх здатності впливати на гладку мускулатуру (шлунка, кишковика, матки), кров’яний тиск та інші функції. Використовують також ферментативний та радіоімунологічний методи аналізу.
Застосування простагландинів
Простагландини впливають на скорочувальну активність гладкої мускулатури, функції нервової і серцево-судинної систем, кровообігу, підтримують тонус сечових шляхів і сечового міхура, проявляють бронхолітичну і бронхозвужуючу дію, беруть участь у процесах запалення.
Найактивніші простагландини груп Е, F і А. Простагландини Е1 і Е2 впливають на функцію бронхів; ПГЕ гальмує секрецію шлункового соку, групи ПГЕ і ПГF викликають скорочення мускулатури матки; ПГА1 і ПГА2, діючи на судини, знижують артеріальний тиск.
Різноманітна фармакологічна активність простагландинів затрудняє їх практичне застосування в медицині, тому ведеться пошук їх синтетичних аналогів, які доступно одержуються і діють вибірково на окремі системи і функції організму.
Отримані в теперішній час аналоги містять в молекулі циклопентанове ядро і є 7-оксіаналогами, 15-кетоаналогами, містять естерні групи в положеннях 1 і 15. Деякі аналоги містять замість циклопентану інші цикли, а також вкорочені або видовжені алкільні ланцюги.
