Тропан – біциклична конденсована система, яка складається з піперидинового і піролідинового циклів.
Тропан є основою ряду алкалоїдів та їх структурних аналогів. За хімічною будовою ці сполуки поділяють на дві групи: похідні спирту тропіну (1) і похідні тропін-2-карбонової кислоти –екгоніну (2):
Алкалоїди тропанового ряду містяться в рослинах родини пасльонових (беладона, дурман, блекота й ін.).
Основними представниками алкалоїдів групи тропану є рацемічний атропін, його лівообертальний ізомер – гіосціамін та епоксидований аналог гіосціаміну – скополамін.
Атропін вперше був виділений з беладони в 1833 р. В рослинах він міститься в дуже малих кількостях разом гіосціаміном та скополаміном.
Вилучають атропін та гіосціамін з рослинної сировини у вигляді основ (після обробки розчином аміаку) органічними розчинниками (дихлоретан, бензол). Атропін утворюється з гіосціаміну в результаті рацемізації при температурі 114-116 °С, при вищій температурі утворюється апоатропін, який не має фармакологічної активності атропіну. З розчинів після виділення гіосціаміну виділяють скополамін.
Синтетично добувають з янтарного альдегіду, метиламіну, ацетону і d, l– тропової кислоти.
Атропіну сульфат (Atropini sulfas) (ДФУ)
Біс(1R,ЗR,5S)-3-[(RS)-(3-гідрокси-2-фенілпропіоніл)окси]-8-метил-8-азабіцикло[3.2.1]октану сульфат моногідрат
Тропінового еcтеру-d,l-тропової кислоти cульфат, моногідрат
Скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum)
Скопінового еcтеру (-)-тропової кислоти гідробромід, тригідрат
Фізичні властивості
Атропіну сульфат
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні кристали. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний у 96 %-ному спирті, практично не розчинний в ефірі. Плавиться при температурі близько 190°С із розкладанням.
Скополаміну гідробромід
Безбарвні прозорі кристали або білий кристалічний порошок. Легко розчинний у воді, розчинний у спирті, дуже мало розчинний у хлороформі.
Ідентифікація
Атропіну сульфат
1. За фізико-хімічними константами: ІЧ-спектроскопія і оптичне обертання.
2. За температурою плавлення пікрату атропіну.
3. Реакція Віталі – Морена ( на тропову кислоту).
4. Реакції на сульфати.
5. Загальна реакція на алкалоїди (з р-вом Драгендорфа)
6. Нефармакопейні реакції:
а) визначення температури плавлення основи атропіну (115-117 °С) після осадження розчином амоніаку;
б) утворення бензальдегіду (запах гіркого мигдалю) при нагріванні атропіну з кислотою сульфатною концентрованою в присутності кристалика калію дихромату:
Скополаміну гідробромід
1. Реакції на броміди (три реакції по ДФУ).
2. Реакція Віталі – Морена (на тропову кислоту).
3. Визначення температури плавлення (192-196 °С) і питомого обертання: від-22° до -26° (5 %-ний водний розчин).
4. Загальна реакція на алкалоїди (з р-вом Драгендорфа)
Реакція на атропін – утворення бензальдегіду
Реакція Віталі – Морена
До субстанції у фарфоровій чашці додають кислоту нітратну концентровану й випаровують досуха – утворюється полінітросполука жовтого кольору, яку розчиняють у ацетоні й додають спиртовий розчин калію гідроксиду – з’являється фіолетове забарвлення:
Випробування на чистоту
Атропіну сульфат
1. Апоатропін (<0,5%)-визначають спектрофотометрично
2. Сторонні алкалоїди – визначають ТШХ
Скополаміну гідробромід
1. Апоатропін, апоскополамін та інші відновлюючі речовини за реакцією з
2. Сторонні алкалоїди визначають додаванням розчину амоніаку – не повинно бути помутніння.
Кількісне визначення
Атропіну сульфат
1) Ацидиметрія в неводному середовищі, пряме титрування з потенціометричним фіксуванням кінцевої точки титрування. (Е=М.м).
2) Алкаліметрія в спиртово-хлороформному середовищі (Е=М.м/2).
3) Фотоколориметрія за реакцією з пікриновою кислотою.
Скополаміну гідробромід
1) Ацидиметрія в неводному середовищі, пряме титрування в присутності ртуті (II) ацетату, індикатор – кристалічний фіолетовий (Е=М.м).
2) Аргентометрія за методом Фаянса в оцтовокислому середовищі, індикатор – бромфеноловий синій (Е=М.м).
Зберігання, застосування
Атропіну сульфат
У ЩЗК, у захищеному від світла місці.
Холінолітичний (спазмолітичний, мідріатичний) засіб. Використовують для дослідження очного дна, при спазмах гладкої мускулатури, протияд при отруєннях ацетилхоліном. Внутрішньо, в/в, в/м, очні краплі. Випуск – порошок, ампули 0,1% – 1,0. Отруйна речовина. В.р.д.–
Скополаміну гідробромід
У ЩЗК, у захищеному від світла місці.
Холінолітичний засіб. Мідріатичний ефект нетривалий. Проявляє заспокійливу дію на ЦНС. Лікування паркінсонізму. Внутрішньо, п/шк, очні краплі. Випуск – порошок, ампули 0,05% – 1,0. Отруйна речовина. В.р.д.–
Скополаміну бутилбромід (Спазмобрю, Бускопан, Бускоцин-М )
Синтетичні аналоги атропіну
Атропін і скополамін – цінні лікарські сполуки, але вони проявляють побічну дію. В процесі пошуку нових біологічно активних сполук тропанового ряду були синтезовані естери тропіну з мигдалевою і дифенілацетатною кислотами – гоматропін і тропацин
Гоматропіну гідробромід (Homatropini hydrobromidum)
Тропінового естеру мигдалевої кислоти гідробромід
Тропацин, Дифенілтропіну г/хл (Tropacinum)
Тропінового естеру дифенілацетатної кислоти гідрохлорид
Тропафен (Tropaphenum). Виражений α-адреноблокатор, слабкий холінолітик. Ліофіл. порошок для ін’єкцій.
Тровентол (Troventolum). Бронхорозширюючий засіб. Аерозоль.
Атровент (Іпратропію бромід). Бронхорозширюючий засіб. Аерозоль. Входить в “Беродуал” (разом з β-адреностимулятором фенотеролу г/бр.).
Добування синтетичних аналогів атропіну
Добування синтетичних аналогів тропанових алкалоїдів здійснюють взаємодією тропіну з відповідною кислотою або її хлорангідридом:
Фізичні властивості
Гоматропіну гідробромід
Білий кристалічний порошок без запаху. Легко розчинний у воді, важко розчинний у спирті, дуже мало розчинний у хлороформі, практично не розчинний в ефірі.
Тропацин
Білий або з ледь кремовим відтінком кристалічний порошок. Легко розчинний у воді, спирті й хлороформі, практично не розчинний в ефірі та бензолі.
Ідентифікація
Гоматропіну гідробромід
1. Реакції на броміди (три реакції по ДФУ).
2. Фармакопейна реакція на алкалоїди
3. З розчином йоду – випадає бурий осад перйодиду препарату.
4. З розчином КОН –білий осад, розчинний у надлишку реактиву.
5. Основа гоматропіну при нагріванні зі спиртовим розчином ртуті (II) хлориду дає жовте забарвлення, яке переходить у цегляно-червоне (відмінність від більшості алкалоїдів, за винятком атропіну і гіосціаміну).
6. Гідроксамова реакція.
7. Не дає реакції Віталі – Морена.
Тропацин
1. Реакція Віталі – Морена (на дифенілацетатну кислоту).
2. Визначення температури плавлення.
3. Загальна фармакопейна реакція на алкалоїди (з р-вом Драгендорфа)
4. Реакції на хлориди (дві реакції по ДФУ).
5. Гідроксамова реакція.
Реакція Віталі – Морена на тропацин:
Кількісне визначення
Гоматропіну гідробромід
1) Ацидиметрія в неводному середовищі, пряме титрування у присутності ртуті (II) ацетату, індикатор- кристалічний фіолетовий. (Е=М.м).
2) Алкаліметрія у водно-спиртовому середовищі в присутності хлороформу (Е=М.м).
Тропацин
1) Ацидиметрія в неводному середовищі, пряме титрування в присутності ртуті (II) ацетату, індикатор – кристалічний фіолетовий (Е=М.м).
2) Тропацин у таблетках визначають аргентометрично за методом Фольгарда (Е=М.м).
Зберігання, застосування
Гоматропіну гідробромід
У ЩЗК, у захищеному від світла місці.
Холінолітичний (мідріатичний) засіб. Використовують у вигляді очних крапель0,25-0,5-1% розчини. Не можна використовувати при глаукомі. Внутрішньо призначають рідко. Випуск – порошок, ампули 0,1% – 1,0. Отруйна речовина. В.р.д.–
Тропацин
У ЩЗК, у захищеному від світла місці.
Холінолітичний засіб. Мідріатичний ефект нетривалий, активно впливає на центральні холінореактивні системи. Лікування паркінсонізму, спазмів гладкої мускулатури органів черевної порожнини, виразкової хвороби шлунку, бронхіальної астми. Внутрішньо. Випуск – порошок, таблетки по 1, 3, 5, 10, 15 мг. Отруйна речовина. В.р.д.–
Тропанові алкалоїди групи екгоніну
Кокаїну гідрохлорид (Cocaini hydrochloridum)
Гідрохлорид метилового естеру бензоїлекгоніну
Кокаїновий кущ (Erythroxylon Coca)
Кокаїн, виділений з листя кокаїнового куща. Окрім кокаїну, сировина містить також близькі за будовою до нього супутні речовини – цинамілкокаїн і α- та β-труксиліни, а також деякі інші алкалоїди, які відрізняються від кокаїну характером органічних кислот. Супутні алкалоїди можна гідролізувати до екгоніну, а потім синтезувати кокаїн.
Фізичні властивості кокаїну г/хл
Безбарвні голчаті кристали або білий кристалічний порошок без запаху, гіркий на смак, викликає на язиці відчуття заніміння. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний у спирті, розчинний у хлороформі і гліцерині, практично не розчинний в ефірі.
Ідентифікація кокаїну г/хл
1. Субстанція дає реакції на хлориди.
2. Визначають температуру плавлення (не нижче 195 °С); питоме обертання – від -71 ° до -73° (2,5 %-ний водний розчин); питомий показник поглинання.
3. Гідроксамова реакція (на естерне угрупування)..
4. Загальна фармакопейна реакція на алкалоїди (з реактивом Драгендорфа)
5. 5. З розчином калію перманганату утворюється кристалічний осад фіолетового кольору – перманганат кокаїну (відмінність від новокаїну):
6. 6. Якщо до водного розчину кокаїну краплями добавити 5-ий р-н хромової кислоти H2CrO4, то від кожної краплі з’являється швидкозникаюче помутніння. При подальшому додаванні HCl конц. утворюється аморфний оранжево-жовтий осад.
7. 6. При нагріванні кокаїну гідрохлориду з кислотою сульфатною концентрованою відбувається кислотний гідроліз, продуктами якого є, зокрема, метиловий спирт і кислота бензойна, які, взаємодіючи між собою, утворюють метилбензоат, що має характерний запах:
При тривалому стоянні з реакційної маси випадають кристали бензоатної кислоти
Випробування на чистоту кокаїну г/хл
• Недопустима домішка цінамілкокаїну і ін. відновлюючих речовин – з КМnО4 розчин не повинен знебарвлюватися протягом 30 хв.
• Домішка труксилінів та ін. алкалоїдів Соса визначають додаванням амоніаку до розчину субстанції: якщо домішки відсутні випадає осад кокаїну-основи, якщо присутні – осад не випадає.
Кількісне визначення
• Ацидиметрія в неводному середовищі, пряме титрування у присутності ртуті (II) ацетату, індикатор – кристалічний фіолетовий (Е=М.м.).
• Алкаліметрія в присутності спирту і хлороформу (Е=М.м.).
• Йодометрія, зворотне титрування, після осадження полійодиду кокаїну C17H21NO4•HJ•J2 (Е=М.м./2).
Зберігання
У ЩЗК, що вберігає від дії світла
Застосування
Місцевоанестезуючий засіб. Використовується як поверхневий анестетик для анестезії кон’юктиви і рогівки (1-3% розчини) та слизових оболонок носа, горла, сечових шляхів (2-5% розчини). Виявляє виражену дію на ЦНС, може викликати ейфорію, збудження, а потім пригнічення ЦНС (викликає залежність – кокаїнізм). Оскільки препарат токсичний і досить дефіцитний, синтезовано ряд його замінників (анестезин, новокаїн, тримекаїн, лідокаїн); при цьому враховано зв’язок між структурою і дією місцевоанастезуючих засобів. Випуск – порошок, ампули 2%-1,0. Отруйна речовина. В.р.д.-
Алкалоїди – похідні ізохіноліну
Із багатьох алкалоїдів, похідних ізохіноліну, в медицині в основному використовуються дві групи препаратів: похідні 1-бензилізохіноліну та морфінану (фенантренізохіноліну).
Джерелом отримання алкалоїдів, похідних 1-бензилізохіноліну та морфінану, є опій – молочний сік незрілих плодів снотворного маку (Papaver somniferum). До складу опію (20-25%) входить понад 20 алкалоїдів (морфін, наркотин, папаверин, кодеїн, тебаїн та ін.). Алкалоїди містяться в опії у вигляді солей меконової (b-окси-g-пірон-a-дикарбонової), молочної та сірчаної кислот. Наркотин і папаверин як дуже слабкі основи знаходяться у вільному стані.
Схема розділення основних алкалоїдів опію за методом Каневської-Клячкіної
Осад, добутий змішуванням водного екстракту опію з спиртовим розчином амоніаку, переробляють за схемою:
Алкалоїди – похідні 1-бензилізохіноліну
Папаверину гідрохлорид
(Papaverini hydrochloridum)
1-(
Дротаверину гідрохлорид
(Drotaverini hydrochloridum)
НО-ШПА (Nospanum)
1-(3′,4’-Діетоксибензиліден)-6,7-діетокси-1,2,3,4-тетрагідро–ізохіноліну гідрохлорид
Фізичні властивості
Папаверину гідрохлорид (ДФУ)
Кристалічний порошок або кристали білого чи майже білого кольору. Помірно розчинний у воді, мало розчинний у 96 %-ному спирті. Може сплавлятися з КОН (утворюються диметоксиізохінолін та диметокситолуол) і піддаватися оксидації КMnO4 (продукти оксидації – піридин-трикарбонова кислота та 3,4-диметоксибензоатна (вератрова) кислота).
Проявляє відновні властивості за рахунок двох ароматичних фрагментів, зв’язаних метиленовою групою, а також чотирьох метоксидних груп.
Дротаверину гідрохлорид
Кристалічний порошок жовтого кольору, без запаху. Розчинний у воді та етанолі, нерозчинний у ефірі.
Ідентифікація папаверину гідрохлориду
1. Визначення питомого поглинання методом УФ-спектроскопії
2. Визначення температури плавлення основи папаверину після осадження розчином амоніаку.
3. Каролінова проба: після нагрівання субстанції з оцтовим ангідридом та кислотою сульфатною розчин забарвлюється у жовтий колір із зеленою флуоресценцією.
4. Субстанція дає реакції на хлориди.
5. Нефармакопейні реакції:
а) з кислотою сульфатною концентрованою субстанція при нагріванні забарвлюється у фіолетовий колір;
б) при змішуванні етанольних розчинів папаверину і йоду випадають темно-червоні кристали гідройодиду дийодпапаверину C29H19O4NJ2•HJ;
в) при взаємодії з реактивами Драгендорфа, Майєра, пікриновою кислотою та ін. утворюються осади;
г) з кислотою нітратною концентрованою утворюється жовте забарвлення, що переходить в оранжеве при нагріванні;
д) з бромною водою папаверин утворює жовтий осад бромпапаверину гідроброміду;
е) при взаємодії з реактивом Маркі спочатку утворюється червоне забарвлення, потім жовте і яскраво-оранжеве. Утворений при цьому сульфат метилендипапаверинію дає під дією бромної води та аміаку фіолетовий осад, який розчиняється в спирті і дає фіолетово-червоне забарвлення.
Дротаверину гідрохлорид
Молекулу дротаверину розглядають як продукт конденсації 6,7-диетокситетрагідроізохіноліну і 3,4-диетоксибензальдегіду. Препарат має характерний спектр поглинання в УФ-області.
Дротаверин виявляє більш основні властивості, ніж папаверин, тому для виділення основи з розчину препарату потрібно додати розчин лугу.
Як і папаверин, дротаверин володіє вираженими відновними властивостями. При додаванні до наважки препарату конц. Н2SO4 з подальшим додаванням краплі розб. HNO3 виникає темно-коричневе забарвлення.
Кількісне визначення папаверину гідрохлориду
• Алкаліметрія у суміші спирту та 0,01М розчину кислоти хлоридної з потенціометричним фіксуванням кінцевої точки титрування. У розрахунок беруть об’єм титранту між двома стрибками потенціалів на кривій титрування (Е=М.м).
• Ацидиметрія в неводному середовищі, пряме титрування в присутності ртуті (II) ацетату (Е=М.м).
• Алкаліметрія у водно-спиртовому середовищі без використання хлороформу, бо папаверин є дуже слабкою основою (Е=М.м).
• Аргентометрія за методом Фольгарда.
• Спектрофотометрія (в лікарських формах) (Е=М.м).
• Кількісне визначення дротаверину гідрохлориду проводять тими ж методами, що і папаверину гідрохлориду.
Зберігання, застосування
• Папаверину гідрохлорид
У ЩЗК, у захищеному від світла місці.
Спазмолітичний засіб. При спазмах гладкої мкскулатури органів черевної порожнини, бронхів, периферичних судин, судин головного мозку. Приймають внутрішньо по 40-80 мг 3-4 рази в день, вводять парентерально по 1-2 мл 2% розчину. Випуск – порошок, таблетки 40 мг, ампули 2% – 2,0, суппозиторії
• Дротаверину гідрохлорид
У ЩЗК, у захищеному від світла місці.
Спазмолітичний засіб. При спазмах шлунку і кишківника, спастичних обструкціях, нападах жовчно- і сечокам’яної хвороби, спазмах периферичних судин. Приймають внутрішньо по 40-80 мг 2-3 рази в день, вводять в/м по 2-4 мл 2% розчину. Випуск – таблетки 40 мг, ампули 2% – 2,0. Сильнодіюча речовина. Входить до складу таблеток Нікошпан (з нікотиновою кислотою), Бішпан (з ізопропамідом)
Алкалоїди – похідні морфінану
Основний алкалоїд опію – морфін є похідним морфінану:
Морфінан Морфін: 3,6-диокси-N-метил-
4,5-епоксиморфінен-7
У молекулі морфіну знаходяться 5 асиметричних атомів вуглецю. Висока реакційна здатність оксигруп, дозволяє отримати велику кількість його напівсинтетичних похідних:
Морфіну гідрохлорид (Morphini hydrochloridum)
Тригідрат гідрохлорид 3,6a-діокси-4,5a-епокси-17 метилморфінену-7
Фізичні і хімічні властивості морфіну
Білі голчаті кристали або білий кристалічний порошок, що трохи жовтіє при зберіганні. Повільно розчинний у воді, важко розчинний у спирті, дуже мало розчинний в хлороформі та ефірі.
Кислотно- основні властивості пояснюються наявністю третинного атому Нітрогену (центр основності) і фенольного гідроксилу (центр кислотності). Основні властивості морфіну виражені слабше, ніж у амоніаку, а кислотні – дещо сильніше, ніж у фенолу.
Виражені відновні властивості зумовлені належністю морфіну до частково гідрованої системи фенантрену, а також наявністю фенольного гідроксилу і вторинної спиртової групи.
Ідентифікація морфіну гідрохлориду
1. Питоме обертання від -97° до -99° (2 % водний розчин). Наявність 5 асиметричних атомів Карбону (5, 6, 9, 13, 14) надає сполуці оптичної активності.
2. Субстанція дає реакцію на хлориди.
3. При додаванні до розчину субстанції амоніаку виділяється білий кристалічний осад, що розчиняється в розчині натрію гідроксиду (внаслідок утворення натрійної солі завдяки наявності фенольного гідроксилу).
4. З реактивом Драгендорфа та іншими загальноалкалоїдними осаджувальними реактивами.
5. З реактивом Фреде – виникає фіолетове забарвлення, що переходить у синє, при стоянні – в зелене.
6. З реактивом Маркі – виникає пурпурове забарвлення, що швидко переходить у синьо-фіолетове (відмінність від кодеїну).
7. Окислення морфіну реактивом Манделіна (розчин амоній ванадату в конц. Н2SO4) призводить до утворення продукту фіолетового кольору.
8. З реактивом Ердмана утворюється сполука червоного кольору.
9. Реакція Пелагрі. При взаємодії з H2SO4 або HCl концентрованими утворюється апоморфін, який від додавання HNO3 концентрованої набуває інтенсивно-червоного забарвлення. Якщо апоморфін розчинити у воді, нейтралізованій Na2CO3 і додати до утвореного розчину 1-3 краплі розчину йоду, то утвориться зелене забарвлення. Якщо зелений розчин збовтати з ефіром, то ефірний шар забарвиться в червоний колір, а водний залишиться зеленим.
С17H19O3N → C17H17O2N + H2O
Морфін Апоморфін
10. З конц. НNO3 утворюється внутрішньомолекулярний хелат оранжево-червоного кольору.
11. Реакція окиснення калію гексаціанофератом (III) у кислому середовищі з утворенням оксидиморфіну. При подальшому додаванні до реакційної суміші розчину феруму (III) хлориду утворюється “берлінська блакить” (синє забарвлення):
12. З розчином феруму (III) хлориду – синє забарвлення (реакція на фенольний гідроксил), яке швидко зникає через окиснення морфіну реактивом.
13. Галогенування (реакція на фенольний гідроксил).
14. З солями діазонію утворюється азобарвник (завдяки наявності фенольного гідроксилу).
15. Окиснення вторинного спиртового гідроксилу до кетону з подальшим утворенням оксимів, гідразонів, семікарбазонів.
16. Естерифікація і по фенольному і по вторинному спиртовому гідроксилах.
17. Морфін, аналогічно як інші феноли, легко оксидується. Так при взаємодії з HJO3 він виділяє вільний йод. Лужні розчини морфіну дуже легко оксидуються з утворенням оксидиморфіну (дегідроморфіну, псевдоморфіну, оксиморфіну):
Кількісне визначення морфіну гідрохлориду
Ацидиметрія в неводному середовищі в присутності ртуті (II) ацетату, індикатор – кристалічний фіолетовий (Е = М.м.).
Аргентометрія за методом Фольгарда (Е = М.м.).
Алкаліметрія в спиртово-хлороформному середовищі (Е = М.м.).
Зберігання, застосування морфіну г/хл
У ЩЗК із темного скла, у захищеному від світла місці.
Анальгетичний (наркотичний) засіб. Сильна знеболююча дія. Виявляє протишокову дію при травмах, в більших дозах виявляє снодійний ефект. Використовується при підготовці і після операцій, при травмах, онкозахворюваннях. Приймають внутрішньо по 10-20 мг у порошку, або п/ш – 1%-1,0. Морфінізм – пристрасть до морфіну. Морфілонг-0,5 %-ний розчин морфіну гідрохлориду в 30 %-ному водному розчині полівінілпіролідону. Омнопон – суміш гідрохлоридів алкалоїдів опію (до 50% морфіну та ін.).
Налтрексону г/хл, Налорфін і Налоксон (ДФУ)– антидоти морфіну, антагоністи опіатних рецепторі. Викликають явище абстиненції у морфіністів.
Препарати кодеїну
• Кодеїн (Codeinum) (ДФУ)
4,5α-епокси-3-метокси-17-метил-7,8-дидегідро-морфінан-6α-ол
• Кодеїну фосфат (Codeini phosphas)
Фосфат 3-метокси-6α-окси-4,5α-епокси-17-метилморфінену-7
Фізичні властивості
Кодеїн
Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні кристали. Розчинний у киплячій воді, легко розчинний у 96 %-ному спирті, розчинний в ефірі. Проявляє найбільш основні властивості з усіх алкалоїдів (рН водних розчинів кодеїну 9,0).
Кодеїну фосфат
Білий кристалічний порошок, без запаху, гіркий на смак. На повітрі вивітрюється. Легко розчинний у воді, мало розчинний у спирті, дуже мало розчинний в ефірі та хлороформі.
Ідентифікація препаратів кодеїну
1-3. Визначають температуру плавлення, порівнюють ІЧ-спектри з фармакопейним зразком і визначають максимуми поглинання за допомогою УФ-спектроскопії.
4. Реакція на алкалоїди (з р-вом Драгендорфа).
5. При нагріванні з кислотою сульфатною концентрованою та розчином феруму (III) хлориду з’являється синє забарвлення (обумовлене утворенням апоморфіну, який містить фенольний гідроксид).
Завдяки утворенню апоморфіну кодеїн дає позитивну реакцію Пеллагрі (див. морфіну г/х).
6. Нефармакопейні реакції:
а) з реактивом Маркі – виникає синьо-фіолетове забарвлення, яке посилюється при стоянні;
б) з кислотою нітратною концентрованою – виникає оранжеве забарвлення, яке переходить в жовте.
в) з реактивом Фреде – фіолетове забарвлення;
г) з реактивом Ердмана – червоне.
е) естерифікація по вторинному спиртовому гідроксилу.
Кодеїну фосфат ідентифікують також:
а) за реакцією виявлення фосфат-йону з розчином аргентуму нітрату по утворенню жовтого осаду
PO43- + 3Ag+ ® Ag 3 PO4 ¯
б) на фосфат-йон з молібденовованадієвим реактивом
з’являється жовте забарвлення;
PO43- + HVO3 + 11H2MoO4 + 4NH4+ ® (NH4)4[PO4(MoO3)11VO3] + 11H2O + H+
в) визначають температуру плавлення основи кодеїну, виділеного під дією розчину натрію гідроксиду (154-157 °С).
Кількісне визначення препаратів кодеїну
Кодеїн
Ацидиметрія в неводному середовищі. Наважку субстанції розчиняють в суміші кислоти оцтової безводної та діоксану, титрують розчином кислоти перхлоратної, індикатор – кристалічний фіолетовий (Е = М.м.).
Кодеїн як сильну основу визначають ацидиметрично у водно-спиртовому середовищі, індикатор – метиловий червоний (Е = М.м.).
Кодеїну фосфат
Ацидиметрія в неводному середовищі (Е = М.м.).
Алкаліметрія в присутності спирто-хлороформної суміші, індикатор – фенолфталеїн (Е = М.м./2).
Зберігання, застосування кодеїну
У ЩЗК, що вберігає від дії світла.
Протикашлевий засіб, слабка анальгезуюча дія. Входить до складу таблеток Кодтерпін (терпінгідрат, натрію гідрокарбонат), Таблетки від кашдю, Пенталгін, Седалгін, Солпадеїн, мікстури Бехтерєва (натрій бромід, настойка горицвіту). Форма випуску – порошок, таблетки. В.р.д.–
Кодеїн фосфат як менш токсичний (80% кодеїну основи) можна приймати в більших дозах і дітям. Випуск – порошок. В.р.д.-0,1г; в.д.д.-
Етилморфіну гідрохлорид
(Aethylmorphini hydrochloridum)
Діонін (Dioninum)
(5R, 6S) 4,5α-епокси-3-етокси-N-метилморфін-7-ен-6-олу гідрохлорид
Властивості. Кристалічний порошок білого або майже білого кольору. Розчинний у воді і 96 %-ному спирті, практично не розчинний в ефірі.
Ідентифікація етилморфіну г/хл
За фізико-хімічними константами: ІЧ-спектроскопія.
За температурою плавлення основи етилморфіну, виділеного під дією розчину натрію гідроксиду.
При нагріванні субстанції з H2SO4 концентрованою та розчином FeСl3 з’являється блакитне забарвлення (утворення апоморфіну), що переходить у червоне після від додавання кислоти нітратної концентрованої (реакція Пелагрі).
Субстанція дає реакції на хлориди.
Не фармакопейні реакції етилморфіну г/хл
а) Йодоформна проба. При нагріванні до кипіння суміші субстанції, кристалічного йоду та розчину натрію гідроксиду з’являється характерний запах йодоформу:
б) 3 кислотою нітратною концентрованою – з’являється оранжеве забарвлення.
в) УФ-спектрофотометрія (визначення максимуму поглинання та питомого поглинання при певній довжині хвилі).
Кількісне визначення етилморфіну г/хл
Ацидиметрія в неводному середовищі в присутності ртуті (II) ацетату, кінець титрування визначають потенціометрично (Е = М.м.).
Алкаліметрія у водно-спиртовому середовищі з додаванням хлороформу (Е = М.м.).
Зберігання
У ЩЗК із темного скла.
Застосування
Анальгезуючий (наркотичний) і протикашлевий засіб. Для лікування очей як протизапальний засіб (1-2% краплі або мазь). Порошок, табл. по 0,01 і
З урахуванням ступеня соціального зла, пов’язаного з опійними анальгетиками, в багатьох світових лабораторіях проводиться велика робота зі створення синтетичних аналогів морфіну за фармакологічною дією. Одним з перших в цьому ряді був синтезований промедол, а порівняно недавно – трамадол.
Інші наркотичні анальгетики
Пентазоцин (Фортрал) – табл., амп., сильний анальгетик, менше пригнічує дихання, рідше спостерігається привикання та явище абстиненції.
Бупренорфіну г/хл (ДФУ) – табл. по 0,2 мг.
Буторфанолу гідротартрат (Бефорал, Морадол) – входить в автомобільні аптечки.
Промедол – табл., амп., шприц-тюбики., сильний анальгетик, для знеболювання родів.
Фентаніл – амп., для премедикації.
Трамадол (трамал) – капс., амп., суппозиторії.
Кеторолак (Кетанов, Кеторол, Кетолонг-Дарниця та ін.) – анальгезуючий ефект прирівняний до морфіну, не викликає привикання; табл., амп.
Кетопрофен (Кетонал, Ф-гель, Фастум гель) – табл., табл.ретард, капс., суппозиторії, амп., гель, крем)
Алкалоїди – похідні апорфіну
Апоморфіну гідрохлорид (Apomorphini hydrochloridum)
5,6 діоксиапорфін
Глауцину гідрохлорид (Glaucini hydrochloridum) Глаувент
Алкалоїд з трави мачка жовтого
4,5,7,8- тетраметоксиапорфіну гідрохлорид
Ідентифікація апоморфіну гідрохлориду
1. Субстанція дає реакцію на хлориди.
2. З HNO3 конц.– виникає криваво-червоне забарвлення.
3. Луги виділяють з розчину субстанції вільний апоморфін у вигляді білого осаду, що розчиняється в надлишку лугу (внаслідок утворення натрійної солі завдяки наявності фенольного гідроксилу).
4. Реакція оксидації (Пелагрі): при взаємодії з розчином йоду в присутності NaHCO3 та ефіру – ефірний шар забарвлюється в червоно-фіолетовий колір, а водний – стає зеленим.
5. Питоме обертання від -46° до -52° (в р-ні HCl).
6. З реактивом Маркі – фіолетове забарвлення, яке переходить в зелене.
7. Реакція Віталі-Морена.
Кількісне визначення апоморфіну г/хл
Ацидиметрія в неводному середовищі в присутності ртуті (II) ацетату, індикатор – кристалічний фіолетовий (Е = М.м.).
Зберігання
В ЩЗК, в темному місці.
Застосування
Апоморфіну г/хл – блювотний, відхаркувальний засіб. При отруєннях – по 0,2-0,5 мл 1% р-ну п/шк. Відхаркувальна дія – по 1-5 мг внутрішньо.
Глауцину г/хл – притикашлевий засіб, на відміну від кодеїну не пригнічує дихання, не викликає звикання, проявляє помірну гіпотензивну дію. Табл. По
