Лекція
Екологічна мікробіологія.
Санітарно-показові мікроорганізми води, грунту, nповітря.
Мікробіоценози людини.
Екологія (oikos /з nгрецької/ – дім, місце проживаня; logos – наука) – наука nпро закономірності формування і функціонування біологічних систем і їх взаємини nз навколишнім середовищем.
Мікроекологія – наука nпро місце заселення мікроорганізмів та їх екологічні зв’язки.
При вивченні мікробної екології користуються такими nголовними поняттями:
ü популяція – сукупність nособин, які проживають в одному певному біотопі;
ü біотоп – ділянка nобмеженої території з однорідними умовами існування;
ü мікробіоценоз – сукупність nпопуляцій мікроорганізмів, які проживають в одному біотопі.
Існують такі види симбіозу:
· nнейтралізм – існуючі в одному nбіотопі популяції мікробів не стимулюють і не пригнічують один одного;
· nмутуалізм – взаємовигідне nспівжиття, коли одна популяція синтезує речовини, які є основою живлення іншої;
· nкоменсалізм – мікроби живляться nзалишками їжі хазяїна, злущеним епітелієм кишечника тощо, але не завдають йому nшкоди;
· nантагонізм – пригнічення однієї nпопуляції іншою;
· nпаразитизм – коли популяція nмікроорганізмів (паразит) живе за рахунок хазяїна і завдає йому шкоди;
· nсателізм – деякі мікроорганізми nвиділяють метаболіти, які стимулюють ріст інших мікроорганізмів.
Мікрофлора ґрунту
Ґрунт є найважливішим середовищем для проживання багатьох видів nмікроорганізмів і найбільшим резервуаром їх у природі. Кількість мікробів у 1 г ґрунту вимірюється звичайно nсотнями й тисячами мільйонів клітин. Вона варіює від 200 млн. у глинистому грунті до 5 млрд. у nчорноземній.
Чисельність та видовий nсклад мікрофлори ґрунту nзалежить від багатьох факторів, наприклад: кількості в ньому органічних речовин nта вологи, структури ґрунту, способу його сільськогосподарського обробітку, кліматичних умов, nхарактеру рослинності, ступеня забруднення ґрунту різноманітними відходами, nвиділеннями людини та тварин.
Саме мікроорганізми ґрунту відіграють колосальну роль у nкругообігу речовин у природі. У перетворенні органічних речовин, які поступають nу ґрунт та утворюються nв ньому беруть участь різноманітні групи мікроорганізмів: нітрифікуючі, nденітрифікуючі, азотфіксуючі, гнилісні, численні сірко-, залізобактерії. Вони здійснюють nсинтез біомаси, біологічну фіксацію азоту, бродіння, гниття, денітрифікацію, nкругообіг сірки, заліза, фосфору та інших елементів.
Санітарно-показовими бактеріями ґрунту є Escherichia coli, Clostridium perfringens, Streptococcus feacalis, термофільні nбактерії. За наявністю перших трьох судять про ступінь фекального забруднення nґрунту.
Мікрофлора nводи
Вода, як і ґрунт, є природним середовищем існування для багатьох видів nмікроорганізмів всіх царств. В 1 мл води може міститися до 500 млн. клітин (в 1 nкраплі – 2 млн.). Чисельність мікроорганізмів у воді визначається, в основному, nвмістом у ній органічних речовин, які під впливом мікроорганізмів піддаються nабсолютно таким самим перетворенням, як і в грунті.
Вода є фактором передачі багатьох інфекційних nзахворювань, особливо кишкових (черевного тифу, дизентерії, сальмонельозів, nвірусних гепатитів, поліомієліту та ін.), також лептоспірозу, туляремії.
Санітарно-показовим nмікроорганізмом для води є кишкова паличка (Escherichiae coli).
Доброякісна nпитна вода повинна відповідати вимогам Державного стандарту:
· nпридатна – 1 мл води містить не nбільше 100 мікроорганізмів;
· nсумнівна – 1 мл води містить 100 – n450 мікроорганізмів;
· nнепридатна – 1 мл води містить nбільше 500 мікроорганізмів.
Мікрофлора nповітря
Повітря є менш сприятливим середовищем для бактерій, nніж вода і ґрунт.
Кількість мікроорганізмів у повітрі варіює у nвеликому діапазоні – від кількох бактерій до десятків тисяч в 1 м3. В 1 г пилу може міститися до 1 nмлн. мікробів.
Найчастіше в атмосферному повітрі знаходять nактиноміцети, сарцини, мікрококи, бацили, гриби.
Повітряно-крапельним nшляхом відбувається передача збудників дифтерії, скарлатини, кашлюку, nтуберкульозу, грипу, аденовірусних інфекцій, корі, краснухи, паротиту, nменінгіту. Мікробний аерозоль може стати причиною розвитку алергічних nзахворювань, особливо за наявності в повітрі цвілевих грибів та актиноміцетів.
Санітарно-показовими мікроорганізмами для повітря є nзолотисті стафілококи та гемолітичні стрептококи (Staphylococcus aureus, група Streptococcus viridans та Streptococcus haemolyticus).
Запропоновано тимчасове положення про нормування nмікробного забруднення повітряного середовища. Згідно з цим положенням, nнаприклад, загальна кількість бактерій в операційній не повинна перевищувати n500 в 1 м3 nдо, і 1000 – після операції; гемолітичні стрептококки та золотисті стафілококи nне повинні виявлятися в 250 л nповітря.
Для дослідження мікрофлори повітря використовують nнаступні методи:
НОРМАЛЬНА nМІКРОФЛОРА ЛЮДИНИ
Макроорганізм та мікрофлора, що його населяє, є збалансованою екологічною nсистемою. Дослідженнями останніх років доведено, що мікроекологічна система, nяка включає десятки і сотні різноманітних видів, є частиною загального nгомеостазу організму людини. Причому загальна чисельність мікроорганізмів nдосягає 1014 клітин, що майже на порядок більше числа власних nсоматичних клітин макроорганізму. Організм населяють понад 500 видів бактерій, nбіля 50 видів вірусів і понад 20 видів найпростіших.
Нормальна мікрофлора людського тіла поділяється на 2 nгрупи:
1. nпостійна n(резидентна) – специфічна для даного біотопу (автохтонна);
2. nтимчасова: nвипадкова (транзиторна) – занесена з інших біотопів хазяїна (алохтонна) або з інших біотопів nдовкілля (заносна, або факультативна).
Накопичений матеріал свідчить, що між макроорганізмом і його аутохтонною nфлорою існують тісні взаємовідношення.
Мікрофлора nшкіри
Шкіра людини – nце найбільший орган людського організму, площа якого сягає 2,3 м2. З nмікробіологічного погляду – це унікальний природний біотоп, населений nчисленними мікроорганізмами, який можна розглядати як відкриту екологічну nсистему з притаманними їй саморегулюючими функціями. Зараз відомо, що флору nшкіри та поверхні мукозних мембран складають понад 300 видів аеробних й анаеробних nмікроорганізмів. Найчастішими представниками шкірної мікрофлори є: nStaphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, Propionibacterium acnes, nаеробні коринебактерії (дифтероїди). Рідше nзустрічаються мікрококи, сарцини, актиноміцети, плісневі та дріжджеподібні nгриби Candida.
Мікрофлора дихальних nшляхів
При звичайному спокійному диханні людина з кожним вдихом поглинає від 1500 nдо 14000 і більше мікробних клітин, але переважна більшість із них затримується nу верхніх дихальних шляхах і гине. Постійна мікрофлора носа представлена nстрептококами (зокрема пневмококами), дифтероїдами, стафілококами, нейсеріями, nпептококами, моракселами, псевдомонадами. До 30 % людей є носіями золотистого nстафілокока. Тому медичний персонал лікарень, в т.ч. стоматологічних закладів, nперевіряють з метою його виявлення, щоб попередити розповсюдження цього nзбудника. Кількість мікроорганізмів на nслизовій оболонці трахеї та бронхів незначна, а дрібні бронхи, альвеоли, nтканина легенів стерильні.
Ділянка тіла |
Мікроорганізм |
Частота зустрічання, % |
Ніс, носоглотка |
Staphylococcus epidermidis |
90 |
Staphylococcus aureus |
20 – 85 |
|
Аеробні коринебактерії (дифтероїди) |
5 – 80 |
|
Branhamella catarrhalis |
12 |
|
Haemophilus influenzae |
12 |
|
Гортань |
Staphylococcus epidermidis |
30 – 70 |
Staphylococcus aureus |
35 – 40 |
|
Дифтероїди |
50 – 90 |
|
Streptococcus pneumoniae |
0 – 50 |
|
Альфа- і негемолітичні стрептококи |
25 – 99 |
|
Branhamella catarrhalis |
10 – 97 |
|
Haemophilus influenzae |
5 – 20 |
|
Haemophilus parainfluenzae |
20 – 35 |
|
Neisseria meningitidis |
0 – 15 |
При nослабленні імунітету, авітамінозі, переохолодженні власна флора може викликати гострі nреспіратоні захворювання, ангіну, ларингіт, бронхіт тощо.
Мікрофлора сечостатевих органів
У дистальних відділах уретри зустрічаються пептококи, бактероїди, nкоринебактерії, грамнегативні бактерії фекального походження (кишкові палички); nу чоловіків на зовнішніх статевих органах виявляють мікобактерії смегми.
Ділянка тіла |
Мікроорганізм |
Частота зустрічання,% |
Піхва, шийка матки |
Lactobacilli |
50-75 |
Bacteroides spp |
60-80 |
|
Clostridium spp. |
15-30 |
|
Peptostreptococci |
30-40 |
|
Дифтероїди |
45-75 |
|
Staphylococcus epidermidis |
35-80 |
|
Стрептококи групи |
D 30-80 |
|
Enterobacteriacae |
18-40 |
|
Candida albicans |
30-50 |
|
Trichomonas vaginalis |
10-25 |
Шлунково-кишковий тракт
У стравоході міститься незначна nкількість мікроорганізмів, nщо проникають з ротової порожнини та носоглотки. Кількість бактерій у шлунку nневелика внаслідок бактерицидної дії кислоти шлункового соку. Проте, в криптах nслизової виживають бактерії Helicobacter pylori, патогенні варіанти nяких виразку шлунка. В тонких кишках nкількість бактерій і їх окремих зростає в nдистальному напрямку. Типовими представниками мікрофлори цього відділу є ентерококи, біфідобактерії, nлактобактерії, невелика кількість nкишкової палички. Товста кишка населена величезною кількістю мікроорганізмів. Серед них переважають nбіфідобактерії, анаеробні неспорові бактерії (бактероїди), клостридії. nДо аеробних видів належать лактобактерії, nкишкові палички.
Мікрофлора nротової порожнини. Через рот із зовнішнього nсередовища надходить багато мікробів, більшість з яких не затримується надовго. nВідомо, що людина проковтує зі слиною за добу до 1 млрд. мікроорганізмів, які nзмиваються з поверхні порожнини рота. Ротова порожнина людини являє собою nунікальну екосистему з багатством харчових ресурсів, постійною вологістю, nоптимальними значеннями рН і температури, що створюють сприятливі умови для nадгезії, колонізації та розмноження мікроорганізмів. На стан і склад нормальної nмікрофлори ротової порожнини впливають багато чинників, серед них – анатомічні особливості, час доби, nпори року, характер харчування, особливо з високим вмістом вуглеводів, звички (куріння!), гігієнічні навички, зокрема nзастосування зубних паст і жувальних nгумок.Слід пам’ятати, що при застосуванні зубних паст з антисептиками представники nнормальної nмікрофлори набувають резистентності до антимікробних засобів, і при генетичній взаємодії ця nвластивість може передатися іншим, у т.ч. патогенним видам nмікроорганізмів.Найважливішим фактором, що впливає на стан мікрофлори ротової порожнини є nслина. При достатній секреції вона сприяє механічному очищенню слизової, містить антимікробні фактори n(лізоцим, комплемент, імуноглобуліни) та nречовини, за які конкурують мікроорганізми при живленні та розмноженні. nНаявність у ротовій порожнині слини та її бактерицидних компонентів, а nтакож потужного епітеліального покриву, обмежує можливість оральних nмікроорганізмів викликати патологічні зміни. Проте, представники резидентної nмікрофлори порожнини рота можуть брати участь у розвитку патологічних nпроцесів, (автоінфекція), особливо в умовах пониженого рівня імунного статусу nлюдини, викликаючи як місцеві зміни, так і важкі ураження різних органів і nсистем, зокрема нирок, серця (септичний ендокардит).Недостатньою продукцією слини nпояснюється значне підвищення кількості nмікроорганізмів у нічний час.Слід мати nна увазі, що лікар-стоматолог; під час роботи постійно контактує з мікрофлорою ротової порожнини пацієнта. Якщо не дотримуватися nналежних заходів особистої безпеки, nтака мікрофлора може передатися лікарю, nвикликати в нього патологічні процеси і , в свою чергу, інфікувати інших пацієнтів.
Біотоп |
Мікрофлора |
Слизова оболонка |
Грамнегативна й факультативно- анаеробна флора |
Під’язикова область, складки і крипти слизової |
Облігатно-анаеробні види |
Слизовій твердого і м’якого піднебіння зустрічаються стрептококи, нейсерії, коринебактерії і т.д |
Стрептококи, нейссерії, коринебактерії |
Гінгівальна борозенка з ясневою рідиною, що знаходиться в ній |
Ниткоподібні і звиті облігатно-анаеробні види бактерій; бактероїди, порфіромонади, дріжджеподібні гриби, найпростіші і мікоплазми. |
Ротова рідина |
Вейлонеллы, стрептококи, факультативно-анаеробні стрептококи, аерококи і мікоплазма. |
Коронка зуба (зубна бляшка) |
Практично всі вище вказані мікроорганізми |
В наш час nописано кількасот видів мікроорганізмів, що складають нормальну мікрофлору nротової порожнини. До її складу входять бактерії, віруси, гриби та найпростіші. n
Існують виражені особливості щодо складу мікрофлори nв різних біотопах nротової порожнини.
Своєрідний мікробний комплекс утворюється на nзубних протезах, особливо на пластинках, що nстикаються із слизовою рота.
Кількість мікроорганізмів у nслині становить від 4 млн. до 5 млрд. (приблизно 1 млрд.) мікробних клітин в 1 nмл, у вмісті зубної бляшки і гінгівальних борозен – від 10 до 1000 млрд. nв г матеріалу (у десятки й сотні разів більше). nАнаеробів у слині більше, ніж аеробів – відповідно 107 – 108 і 106 – 107 клітин в 1 nмл.
Основу мікросвіту порожнини рота складають мікроби-прокаріоти — бактерії. Їх кількість nбактерій у порожнині рота за числом видів і за вмістом в одиниці матеріалу nконкурує з шлунково-кишковим трактом. До 50 % мікробного nпейзажу складають різні грампозитивні коки, nпереважно стрептококи і пептострептококи, 20-25 % складають грамнегативні анаеробні коки — вейлонели і n20-25 % — грампозитивні палички, за якими зберігся старий узагальнюючий термін дифтероїди. Вони включають коринебактерїї, nактиноміцети, пропіонбактерїї і т.п. У сукупності вони складають “стабілізуючу” мікрофлору порожнини nрота. Менш 10 % припадає на інші групи мікробів, з яких основною по кількості і по ролі в патологічних процесах є група грамнегативних анаеробних паличок і овоїдів, nоб’єднаних в групу бактероїди. На відміну від попередньої nгрупи, запропоновано ця частина резидентної мікробної флори називається “агресивною”.Основними видами аеробної nмікрофлори є α-стрептококи, ентерококи (фекальні стрептококи), нейсерії, nдифтероїди (коринебактерії), лактобактерії, nактиноміцети, стафілококи. Анаеробну мікрофлору складають вейлонели, nбактероїди, фузобактерії, превотели та порфіромонади. Переважання у складі мікрофлори nанаеробних бактерій з протеолітичними властивостями, що продукують сірководень, меркаптани та інші сполуки, веде до nрозвитку галітозису – стійкого неприємного запаху з рота.Крім типових бактерій в порожнині рота можна знайти також мікоплазми, хламідії, які також мають прокаріотичний тип будови клітини.Разом з nтим завжди присутні і мікроби-эукаріоти: гриби n(Candida spp.) і nнайпростіші (Entamebae gingivalis, Trichomonas tenax), які можуть активізуватися в умовах антибактеріальної терапії, недостатності імунної системи і nважких соматичних захворювань.Основна маса грампозитивних коків ротової nпорожнини представлена гетерогенною групою стрептококів. До цієї групи входять: nStreptococcus mutans, S.sanguis, S.mitis, S.salivarium. Ці види зустрічаються у nротовій порожнині в різних кількісних співвідношеннях, які залежать від дієти, nгігієни ротової порожнини та інших факторів; та відрізняються за здатністю nферментувати вуглеводи, утворювати перекис водню, синтезувати полісахариди. На nкров’яному агарі спричиняють неповний – альфа-гемоліз або є nнегемолітичними. Ці nвиди стрептококів відносять до каріесогенних, nособливо Str. mutans. Для S.salivarium основним місцем проживання є зубний nналіт, де цей вид займає майже половину біомаси. Вони здатні nсинтезувати із сахарози нерозчинні полісахариди (глюкан, мутан, фруктан), які є nфакторами адгезії. Відкладаючись на гладкій nповерхні зубів, вони започатковують формування зубної бляшки: до стрептококів nприкріпляються інші мікробні клітини, які не здатні самостійно адсорбуватися на nзубній емалі. Формуються мікробні асоціації, які включають в себе різні види nаеробних та анаеробних бактерій, що сприяють утворенню зубних бляшок, зубного nкаменю, розвитку карієсу, пародонтиту, одонтогенних запальних захворювань nкістки, надкісниці та м’яких тканин. При nрозкладі вуглеводів вони утворюють органічні кислоти, сприяючи процесам nдемінералізації зубів (розчинення кальцієвої солі й органічної речовини). До nпояви молочних зубів ці види не зустpічаються у порожнині рота.Друга група грампозитивних коків n– це сімейство аспорогенних облігатних анаеробів, яке включає 2 роди: Peptostreptococcus та Peptococcus. Вони широко nпредставлені у всіх нішах ротової порожнини. У препаратах розташовуються nпоодиноко, парами, тетрадами або у вигляді скупчень. Активно розщеплюють nпептони та амінокислоти. Ці бактерії володіють високими адгезивними nвластивостями по відношенню до епітелію й емалі зуба, мають виражену nздатність до агрегації з іншими nбактеріями ротової порожнини, зокрема фузобактеріями та спірохетами. Такі nасоціації формуються при різних гнійно-запальних захворюваннях ротової порожнини. nТиповий представник – Peptostreptococcus anaerobius. Його часто й у великій nкількості висівають з вмісту парадонтальних кишень, гнійного ексудату при nрізних видах одонтогенної інфекції.Грамнегативні анаеробні коки представлені nродом Veillonella. У великій кількості вони містяться на епітелії кореня язика, в слині, nвходять до складу мікробіоценозів зубної бляшки. Вейлонелли приймають активну nучасть в розщепленні лактату, пірувату, ацетату. За рахунок nкатаболізму(розщеплення) лактату (молочної кислоти) утвореного nстрептококами вони можуть здійснювати протикаріозну (антикарієсогенну) дію. Типовий вид V. parvula. Грампозитивні палички представлені родом Lactobacillus n(102 –104 в 1г). Є nаеробні та анаеробні види, які зберігають nжиттєздатність у кислому середовищі. Їх характерною ознакою є інтенсивне розщеплення nвуглеводів з утворенням великої кількості органічних кислот, зокрема молочної. nЦе явище є одним з факторів, яке сприяє демінералізації і розвитку карієсу nзубів людини. В той же час, завдяки продукції органічних кислот вони є антагоністами nінших бактерій, зокрема стафілококів. Разом з тим, лактобактерії відіграють nважливу стабілізуючу роль у формуванні мікробіоценозу порожнини рота, так як nсинтезують вітаміни груп В та К, які необхідні для розвитку інших бактерій й nорганізму. Відомо, що вітамін К та його метаболіти є сильними стимуляторами nросту бактероїдів та фузобактерій.Грамнегативні анаеробні та nмікроаерофільні бактерії представлені Bacteroides, Fusobacterium, Leptotrichia. nТиповими представниками групи бактероїдів, які зустрічаються в ротовій nпорожнині є пігментоутворючі види, які належать в основному до родів Prevotella (P. melaninogenica, P. nigrescens, P. intermedia, P. heparinolytica), Porphyromonas (P. gingivalis). Бактероїди характеризуються nнизькою цукролітичною активністю, але глюкозу розщеплюють з утворенням суміші nкислот, причому рН середовища залишається досить високим (~6.0). Бактерії даної nгрупи продукують різноманітні протеолітичні ферменти агресії: колагеназу, гіалуронідазу, nхондроітинфосфатазу, гепариназу, IgA-, IgM-, IgG-протеази, а отже є важливими потенціальними збудниками nодонтогенної інфекції. Бактероїди, як правило, є домінантною флорою в гнійному nексудаті при абсцесах, флегмонах, остеомієлітах щелепно-лицевої області, у nвмісті парадонтальної кишені при пародонтиті й гінгівіті.Рід Фузобактерії, що nпредставлений веретеноподібними (із загостреними кінцями) парними паличками, nскладає разом з бактероїдами автохтонну мікрофлору ротової порожнини. Типовими nпредставниками цього роду є F. nucleatum, nF. necroforum. Входять nдо складу мікрофлори ясенних борозенок. Утворюють з пептону або глюкози молочну кислоту. nФузобактерії продукують гістолітичні ферменти – гіалуронідазу, nхондроітинфосфатазу, лейцитиназу, мають ендотоксин. Беруть участь у nрозвитку некротичних процесів при важких захворюваннях пародонту та тканин nпорожнини рота. При ангіні, герпетичному стоматиті, гіпотрофії у дітей, при nімунодефіцитних станах можливий розвиток фузоспірахетоза – nнекротично-запального процесу на мигдаликах, слизовій оболонці порожнини рота. nНайбільш поширена форма фузоспірохетоза – некротична ангіна nСимановського-Плаута-Венсана викликається симбіозом Fusobacterium spp. та Treponema vincentii. Представники роду Leptotrichia представлені одном видом L. buccalis. Вони мають вигляд nпопарно розташованих зернистих товстих довгих паличок із загостреними кінцями, nчасто ниткоподібної форми без розгалужень. Нерухомі, спор не утворюють. У n6-годинних культурах – грампозитивні, після доби інкубування – грамнегативні. nФерментують глюкозу з утворенням великої кількості молочної кислоти, що веде до nзниження рН (~4.5). L. buccalis входить в склад зубного нальоту. Разом із nфузобактеріями, вейлонелами, пропіонбактеріями та актиноміцетами приймають nучасть в утворенні під’ясневого каменю. Важких захворювань не nвикликає.Представники роду Actinomyces – це невеликі грампозитивні палички, які nмають тенденцію до утворення ниток, що галузяться і переплітаються. Населяють переважно nзубну бляшку, завдяки конгрегації з мікроаерофільними стрептококами, а також nлектин-залежної адгезії до емалі зуба. Й у свою чергу, актиноміцети є основою nдля прикріплення до зубної бляшки бактерій, які не здатні до безпосередньої nадгезії на емалі, наприклад, фузобактерій. Найважливіші види – A. naeslundii, A. viscosus, A. israelii, A. odontolyticus – при ферментації nвуглеводів утворюють молочну, оцтову, мурашину та янтарну кислоти, що сприяє nрозвитку карієсу, характеризуються слабкою протеолітичною активністю, приймають nучасть в утворенні зубного каменю, зубних бляшок. Доказана роль токсичних nполімерів клітинної стінки актиноміцетів в патогенезі пародонтиту й гінгівіту. nАктиноміцети часто виявляють при хронічних неспецифічних запальних процесах і актиномікозах nм’яких тканин, при остеомієліті челюсно-лицевої області. При періодонтитах вони nзнаходяться в кореневому каналі й періодонті.Бактерії роду Коринебактерії мають nздатність знижувати окисно-відновний потенціал, створюючи таким чином умови для nрозвитку анаеробів. Спірохети, що мешкають в ротовій порожнині, відносять до nроду Treponema, типовими представниками є Т. macrodentium, nТ. denticola, Т. orale, Т. vincentii, Т. microdentium, Т. scoliodentium, Т. mucosum, Т. buccale. Вони інтенсивно починають розмножуватися nв період прорізування зубів. Найбільша кількість їх у дорослих з нормальною nзубощелепною системою. У людей з адентією, як і у дітей до прорізування зубів, nїх виділити важко. В нормі ясневая борозна nє ідеальним середовищем для nпроживання спірохет. Але розростання колоній nцих мікроорганізмів може привести до nатрофії ясен, утворенню кишень, гінгівіту і пародонтиту. Т. vincentii часто висівають разом із фузобактеріями при виразково-некротичному гінгівіті, nпри цьому захворюванні утворюються виразки на яснах і слизових оболонках nпорожнини рота, які покриваються кірочками, видалення яких веде до кровотеч. nФузоспірахетозний комплекс володіє високим ступенем спільної патогенності, може nвикликати інфекції верхніх дихальних шляхів, абсцеси легень, підшкірні абсцеси. nВін приймає участь у формуванні номи, захворювання, яке починається із nстоматиту Венсана, і після приєднання до комплексу інших бактерій, може nпривести до некрозу м’яких тканин порожнини рота та обличчя.Типовими представниками nмікоплазм, які зустрічаються в ротовій порожнині є M. orale, M. salivarium.
Основний видовий склад мікрофлори nротової порожнини.
Ділянка тіла |
Мікроорганізм |
Частота зустрічання, % |
Ротова порожнина |
Staphylococcus epidermidis |
75-100 |
S.aureus |
Зазвичай |
|
Streptococcus mitis та інші α-гемолітичні стрептококи |
100 |
|
S. salivarius |
100 |
|
Peptostreptococci |
Зазвичай |
|
Veillonella alca lescens |
100 |
|
Lactobacilli |
95 |
|
Actinomyces israelii |
Зазвичай |
|
Haemophilus influenzae |
25-100 |
|
Bacteroides fragilis |
Зазвичай |
|
B. melaninogenicus |
Зазвичай |
|
B. oralis |
Зазвичай |
|
Fusobacterium nucleatum |
15-90 |
|
Candida albicans |
6-50 |
|
Treponema denticola та T. vincentii |
Обы Зазвичай чно |
Однією з головних умов розвитку каріозного процесу є утворення зубної nбляшки. Утворення зубної бляшки починається з приєднання моношару бактерій до пеллікули або поверхні зуба. nМікроорганізми прикріпляються до зуба за допомогою липкого міжбактерійного nматриксу. Зубна бляшка, поступово просочуючись солями кальцію, перетворюється nна зубний камінь. Вже на четверту добу при низькій гігієні порожнини рота в nналежних тканинах починається запальна реакція.
Наявність у ній великої кількості nмікроорганізмів та надходження в бляшку цукрів веде до їх активної ферментації, nяка забезпечує демінералізацію (за рахунок інтенсивної продукції органічних nкислот) і (або) протеолітичну дію мікрофлори, що там міститься. При nелектронно-мікроскопічному вивченні мікробної бляшки виявлені суттєві зміни її nскладу в різні терміни формування. В одноденних бляшках переважають коки, у nтрьохденних – коки і палички, в п’ятиденних поряд з коками і паличками з’являються nрухомі форми – спірохети й утворюються мікробні комплекси.
Бактерії, що входять до складу зубного нальоту
Морфологічні форми
|
Відношення до фарбування за Грамом |
|||
грампозитивні мікроорганізми |
грамнегативні мікроорганізми |
|||
аероби, факультативні анаероби |
анаероби |
аероби, факультативні анаероби |
анаероби |
|
Коки |
Стрептококи |
Пептококи Стрептококи |
Нейсерії |
Вейлонелли |
Палички |
Актиноміцети Лактобактерії Коринебактерії
|
Біфідобактерії Пропіонібактерії |
– |
Бактероїди Фузобактерії Лептотріхії Порфіромонади |
Спірохети |
– |
– |
Лептоспіри |
Трепонеми Борелії |
Значення nнормальної мікрофлори
Нормальна мікрофлора відіграє важливу роль в життєдіяльності організму:
1. морфокінетична дія
2. участь в обміні речовин и nпідтримка рН,
3. продукція біологічно nактивних сполук (вітамінів, гормонів, ферментів),
4. імуногенна роль,
5. забезпечення nколонізаційної резистентності, антагоністична
6. детоксикація ендогенних nта екзогенних субстратів,
7. nантимутагенна активність.
Дисбактеріоз
Як свідчать nфакти, між людиною та мікроорганізмами за сотні тисяч років їх співіснування nвиникли нерозривні взаємообумовлюючі зв’язки в системі “хазяїн – мікрофлора”, nякі мають життєзабезпечуюче значення для спільного існування. Нормальна nмікрофлора служить чутливим індикатором здоров’я людини, змінюючись при nрізноманітних захворюваннях і доклінічних порушеннях гомеостазу. Порушення nнормальних екологічних взаємозв’язків між мікробіоценозами і макроорганізмом, nзначні зміни у самих біоценозах призводять до розвитку дисбактеріозів.
Дисбактеріоз – це кількісні nта якісні порушення екологічного балансу між мікробними популяціями в складі nмікрофлори.
Він nхарактеризується зникненням або зниженням числа облігатних її представників, з nодного боку, і збільшенням рівня популяції умовно-патогенних мікробів n(ентеробактерій, стафілококів, грибів роду Candida і ін.), які відсутні або nзустрічаються в невеликих кількостях в нормі, з іншого. У результаті такі nдисбиозні мікробні асоціації не в змозі виконати захисні і фізіологічні функції nорганізму (наприклад, кишківника) в умовах нормобіоценозу.
Причинами дисбактеріозу можуть nбути нераціональне тривале вживання антибіотиків, пригнічення імунітету, вплив nрадіації, порушення харчування, хронічні захворювання, ендокринні порушення, nстреси, негативний екологічний вплив зовнішнього середовища тощо.
Дисбаланс nнормальної флори нерідко супроводжується несприятливими клінічними наслідками.
Для лікування nдисбактеріозів, крім раціональних методів хіміотерапії, використовують nспеціальні бактерійні препарати: біфідобактерин (), бактисубтил () тощо.
Гнотобіологія
Гнотобіологія – розділ експериментальної біології, який вивчає nгнотобіотів, тобто безмікробних тварин.
У свій час Л. Пастер намагався вивести без мікробних nтварин, але тоді це було технічно неможливо. Сьогодні мікробіологи отримують nбез мікробних мишей, щурів, морських свинок, курчат, поросят.
Гнотобіотів nподіляють на кілька груп:
Ø монобіоти n– повністю безмікробні тварини
Ø дибіоти n– тварини,заражені одним видом бактерій
Ø полібіоти n– мають два і більше видів мікроорганізмів
Гнотобіологія дає змогу вивчати роль окремих видів nнормальної мікрофлори в процесі синтезу вітамінів, амінокислот, розвитку nінфекції, у формуванні вродженого та набутого імунітету. Великі можливості ця nнаука відкриває для практичної медицини при розробці методів без мікробного nлікування ран, тобто в умовах гнотобіологічної ізоляції.
Саме на тваринах-гнотобіотах ще в 1954 році Ф. nОрландом було доведено, що провідним фактором утворення карієсу є мікрофлора nпорожнини рота. У абсолютно стерильних тварин, які знаходилися на карієсогенній nдієті, карієс не розвивався, в той час, як у контрольній групі (нестерильні nтварини) за тих же умов карієс розвивався у 100% тварин. Для встановлення nкарієсогенної активності окремих видів мікроорганізмів їх окремо по одному nвводили в їжу тваринам-гнотобіотам (шляхом моноінфікування). Так було nз’ясовано, що кислотоутворюючі бактерії (стрептококи, лактобацили та деякі nінші) виявляють таку активність. Найбільш пошкоджуючу дію мають стрептококи, nособливо Streptococcus mutans n(викликає у твари швидке ураження до 75 % зубів), а також S.sanguis, S.mullery, S.salivarium.значно nменшу карієсогенну дію мають лактобацили (штами L. casei та L. acidophilys), а nтакож деякі актиноміцети, зокрема Actinomices viscosus.