Індол – конденсована система піролового та nбензольного циклів з двома спільними атомами:
n
nІндол є структурною основою алкалоїдів фізостигміну, nстрихніну, резерпіну.
Групова реакція на похідні індолу – nреакція Ван-Урка
В основі даної nреакції лежить процес електрофільного заміщення. nРеагентом є п– диметиламінобензальдегід. nРеакція проводиться в присутності конц. H2SO4 nі FeCl3 в якості nокисника.
В цю реакцію nвступають похідні індолу, які мають вільне 2 і 3 положення. Резерпін дає її за nрахунок розкриття кільця С в присутності кислот, в результаті чого звільняється nположення 2.
Продукт реакції nможе існувати в 2-ох формах. Колір продукту реакції залежить від хімічної nструктури вихідних речовин і умов проведення реакції. Реакцію Ван-Урка можна проводити з іншими альдегідами. Так , для nрезерпіну використовують розчин ваніліну в кислоті хлоридній.
Фізостигміну саліцилат (Physostigmini salicylas)
nEserini salicylas
Саліцилат естеру метилкарбамінатної кислоти nі езероліну або 5-метилкарбаміноїлокси-1,3,1’-триметил-2,3,2’,3’-тетрагідропірол nіндол
Фізостигмін – основний nалкалоїд калабарських бобів (Faba calabarica) – насінні отруйної nзахідноафриканської рослини Physostigma venenosus родини бобових
n
n
Фізичні властивості
Фізостигміну nсаліцилат – безбарвні блискучі nпризматичні кристали. Розчинний у воді, nлегко розчинний у спирті, практично не розчинний в ефірі. Оптичноактивна nсполука. При нагріванні з водою легко гідролізує і nтому його розчини для парентерального введення nвиготовляють асептично або тиндалізують. nНа повітрі і світлі препарат забарвлюється в червоний колір – утворюється фармакологічно неактивний рубрезерин. n
Фармакологічна дія обумовлена nнаявністю метилуретанової групи.
Прозерин – білий кристалічний порошок гіркого смаку. Д.л.р. у воді, л.р. в спирті і nхлороформі, м.р. в ефірі. Гігроскопічний. На світлі розовіє.
n
n
Ідентифікація фізостигміну nсаліцилату
1. Температура nплавлення, питоме обертання.
2. Субстанція дає nреакції на саліцилати (2 реакції ДФУ).
3. Загальна фармакопейна nреакція на алкалоїди (з реактивом Драгендорфа).
4. Після nвипаровування препарату з амоніаком досуха утворюється синій залишок (основа фізостигміну), який розчиняється в етанолі з утворенням nсинього розчину, який при підкисленні СН3СООН стає червоним.
5. Розчин препарату nв H2SO4 конц. поступово стає nжовтим.
6. Реактиви Ердмана і Фреде з препаратом nдають червонувато-жовте, а HNO3 конц. – жовте забарвлення.
7. При нагріванні з лугами (а також поступово при nнагріванні з водою) фізостигмін гідролізує nі на це вказує характерний запах метиламіну:
8. При нагріванні з n0,1 % розчином нінгідрину в конц. nH2SO4 на водяній бані nпри 60 0С протягом 10 хв. і подальшому охолодженні розчин набуває nзеленої флуоресценції. Прозерин при цих умовах дає голубу флуоресценцію.
9. При послідовному nдодаванні до розчину препарату борної кислоти, 0,1 М розчину кислоти nнітратної і натрій нітриту, а через 1 хв. розчину натрій гідроксиду з’являється nфіолетове забарвлення.
Кількісне визначення фізостигміну nсаліцилату
1 nАлкаліметрія, пряме титрування. Препарат nрозчиняють в суміші етанолу і хлороформу і титрують 0,1 М NаОН до рожевого забарвлення (індикатор – фенолфталеїн). Е = М.м.
2 nАцидиметрія, неводне титрування. Препарат nрозчиняють в суміші хлороформу і конц. CH3COOH, титрують 0,1 М НClО4. nТочку еквівалентності встановлюють потенціометрично. nЕ = М.м/2.
3 nКомплексонометрія, зворотне nтитрування. В якості стійкого титранту nвикористовують ацетатнокислий розчин бісмут нітрату в присутності калій йодиду. Схема реакції:
nПродукт взаємодії відфільтровують, а надлишок реагенту відтитровують 0,1М розчином натрій едетату. Е = nМ.м.
n
n
nЗберігання, застосування фізостигміну саліцилату
У ЩЗК із nтемного скла, у захищеному від світла місці. Отруйна речовина.
Антихолінестеразний, nміотичний засіб (антагоніст атропіну). Застосовують nпри глаукомі у вигляді 0,25-1% очних nкрапель. Вводять п/шк 0,1%-1,0 розчин при нервовомускульних захворюваннях (хвороба Альцгеймера). В.р.д. – 0,0005г, в.д.д. – 0,001 г.
Синтетичний замінник фізостигміну
nПрозерин (Proserinum) Neostigmine methylsulfate*
N-(м-диметилкарбамоїлоксифеніл)-N,N,N-триметиламонію метилсульфат
Ідентифікація прозерину
1 Реакція на метилсульфатний іон. Якщо після нагрівання препарату з HNO3 конц. додати розчин BaCl2 , випадає білий осад (BaSO4).
2 З розчином йоду nпрепарат утворює коричневий осад перйодиду.
3 При нагріванні nпрепарату з лугом відбувається розпад уретанового угрупування (утворюється м-диметиламінофенол, який виявляють конденсацією з діазотованою сульфаніловою nкислотою, в результаті реакції – вишнево-червоне забарвлення (азобарвник)):
Кількісне визначення прозерину
nМодифікований метод К’єльдаля. Препарат nкип’ятять в колбі К’єльдаля з NaOH. Диметиламін, який виділяється, відганяють з водяною парою в nприймач з розчином борної кислоти. Утворюються метаборат nі тетраборат диметиламіну, nякі титрують 0,1 М nрозчином HCl (індикатор змішаний). Е = М.м.
nЗберігання, застосування прозерину
У ЩЗК із nтемного скла, у захищеному від світла місці. Отруйна речовина.
Замінник фізостигміну.
n Антихолінестеразний, nантиміастенічний засіб. Антагоніст курареподібних nпрепаратів. Застосовують при міастенії, паралічі, невриті, атонії кишковика і сечового міхура, глаукомі, для стимуляції родової діяльності. nу вигляді 0,25-1% очних крапель.
nВипуск – табл. по 0,015г, амп. 0,05%-1,0.
nВ.р.д. внутр. – 0,015 г, в.д.д. внутр. – 0,05 г; в.р.д. п/ш – 0,002 г, в.д.д. п/ш – 0,006 г.
Стрихніну нітрат (Strychnini nitras)
nЦикли АВ, BD, ED – похідні nіндолу.
nЦикл А – ароматичний і тому стрихнін нітрується і галогенізується.
nN19 – третинний, nмає основний характер і дає з кислотами солі.
nN9 – знаходиться в nлактамній групі, яка може розкриватися при взаємодії nз спиртовим розчином КОН з утворенням карбоксильної і вторинної аміногруп.
Стрихнін міститься разом з бруцином в насінні тропічної рослини Strychnos Nux Vomica (блювотний горіх) n
Резерпін (Reserpinum)
11,17-диметокси-16-карбметокси-18(3’,4’,5’,-триметоксибензоїлокси)-алойохімбан
nВ молекулі резерпіну містяться індольний (АВ), дигідрохінолізидиновий (СD), частково nгідрований 3-карболіновий (АВС), гідрований ізохіноліновий (ED) цикли.
Резепін міститься в nкоренях рослини Rauwolfia serpentina Benth (раувольфія nзміїна)
Фізичні властивості
nСтрихніну нітрат – безбарвні блискучі кристали, дуже гіркі nна смак. Важко розчинний у воді та спирті, легко розчинний в киплячій воді, nпрактично не розчинний в ефірі.
nРезерпін – безбарвна nкристалічна речовина з tпл.= 261-265°С. nНерозчинна у воді, розчинна в хлороформі, ацетоні, піридині та ефірі. Оптичноактивна сполука. При нагріванні резерпіну з nкислотами або лугами відбувається гідроліз (утворюється резерпінова nкислота, метанол, триметоксибензоатна кислота).
Ідентифікація стрихніну нітрату
1 Фармакопейна nреакція на алкалоїди.
2 Р-н препарату в H2SO4 конц. + кристалик K2Cr2O7 – утворюються nсиньо-фіолетові смужки, які переходять у червоні та бузково-зелені.
3 Реакція nВіталі-Морена. При взаємодії з HNO3 конц. препарат стає жовтим (на відміну від бруцину, який стає криваво-червоним) внаслідок нітрування nбензольного циклу А; після випарення продукту реакції nзалишок дає з спиртовим розчином КОН nчервоно-фіолетове забарвлення.
4 Реакція Ван-Урка (на індольний цикл). З n1% р-ном ваніліну в гліцерині при наявності H2SO4 розв. З’являється рожево-фіолетове забарвлення .
5 Реакції на nнітрат-аніони NO3–-:
а) ДФУ. nВзаємодія з нітробензолом в присутності сульфатної кислоти
nКількість субстанції, зазначену в окремій статті, додають до суміші 0,1 мл nнітробензолу Р і 0,2 мл кислоти сульфатної Р і nчерез 5 хв охолоджують у льодяній воді. nПродовжуючи охолодження, повільно при перемішуванні додають 5 мл води Р, 5 мл nрозчину натрій гідроксиду концентрованого Р NaOH, 5 мл ацетону Р, струшують і відстоюють; верхній шар nнабуває темно-фіолетового забарвлення.
b) ДФУ, N. Не nзнебарвлення розчину калій перманганату
nРозчин субстанції, підкислений nкислотою сульфатною розведеною Р H2SO4, не знебарвлює nрозчин 1 г/л калій перманганату Р (відмінність від нітритів).
с) Не фармакопейна реакція. Взаємодія з nрозчином ферум(ІІ) сульфатом FeSO4 у nсередовищі концентрованої сульфатної кислоти H2SO4; nутворюється буре кільце (FeSO4×NO) (на годинному nсклі):
2 Стрихнін•НNO3 + 6FeSO4 n+ 4H2SO4 = 2NO + 3Fe2(SO4)3 n+ (Стрихнін)2•Н2SO4 + 4H2O
NO + Fe2+ n+ SO42– ® [Fe(NO)]SO4
d) Не nфармакопейна реакція. Взаємодія з дифеніламіном у кислому середовищі (конц. H2SO4) з утворенням органічного nбарвника яскраво-синього кольору:
дифенілбензидин
сульфоімонієва сіль дифенілбензидину (барвник синього кольору)
Ідентифікація резерпіну
1. Питоме обертання n(оптично активний за рахунок 6 асиметричних атомів карбону).
2. УФ-спектроскопія (хромофорні групи – індол і триметоксибензоатна nкислота обумовлюють на УФ-спектрі 2 максимуми поглинання).
3. Реакції на індольний цикл. З хлорною водою – пурпурове, з розчином KMnO4 – темно-бузкове, з ваніліном в nприсутності HCl – рожеве, з Н2О2 n– жовто-бузкове забарвлення.
4. Водні р-ни nрезерпіну в УФ-світлі – синя флуоресценція.
5. Спиртовий р-н nпрепарату + H2SO4 + NaNO2 – зелена nфлуоресценція.
6. З р-вом Фреде – червоне nзабарвлення, яке переходить до голубого.
7. На естерні угрупування:
nа) лужний гідроліз;
nб) гіроксамова проба.
8. Реакція Ван-Урка. З п-диметиламінобензальде-гідом n+ H2SO4 + СН3СООН – зелене nзабарвлення, яке переходить у червоне. З розчином ваніліну в кислоті хлоридній – рожеве забарвлення.
Кількісне визначення
Стрихніну нітрат – Алкаліметрія, nпряме титрування. Титрування препарату в спиртово-хлороформному розчині 0,1 М NaOH (індикатор-фенолфталеїн).
nЕ = М.м.
nСпецифічна домішка – бруцин.
Резерпін – Ацидиметрія в неводному середовищі. nНаважку титрують в середовищі безводної СН3СООН 0,1 М р-ном HClO4 (індикатор-кристалічний фіолетовий) до nпояви зеленого забарвлення. Е = М.м.
Зберігання, застосування
Стрихніну нітрат
nУ ЩЗК. Отруйна речовина.
nСтимулятор ЦНС, тонізуючий засіб.
nВипуск – амп. 0,1%-1,0.
nВ.р.д. п/шк – 0,002 г; в.д.д. п/шк – 0,005 г.
Резерпін
nУ ЩЗК, в темному місці. Порошок – отруйна речовина. n
nНейролептичний, гіпотензивний засіб. Входить до складу таблеток: Адельфан (0,1 мг резерпіну, 10 мг дигідралазину, nАдельфан-езидрекс (Трирезид)(Адельфан + 10 мг дихлортіазиду), Адельфан-езидрекс-К (Трирезид К)(0,6 г КСl), Кристепін, Неокристепін. Раунатин n– сума алкалоїдів раувольфії.
Алкалоїди, похідні пурину
Пурин – конденсована система піримідинового та імідазольного циклів
Якщо в ядрі пурину атоми водню в піримідиновому ядрі замінити на гідроксильні групи, nотримаємо ксантин:
Кофеїну найбільше міститься в зернах кави(Coffea arabica), листках чаю (Thea sinensis), горіхах кола (Cola acuminata)
Теофілін вперше виділено з листків чаю (Thea sinensis)
nТеобромін добувають з бобів какао (Theobroma cacao)
n
n
Три природні алкалоїди, похідні ксантину: кофеїн, теофілін, теобромін:
Добувають nнапівсинтетично з сечової (уреатної) nкислоти, гуаніну, сечовини:
Дуже зручним є метод добування кофеїну і nтеоброміну з ксантину, який можна добути з сечової nкислоти (відходи птахівничого господарства) і з гуаніну (луска риби, відходи nвиробництва паперу):
Синтез кофеїну та теофіліну методом Хмелєвського – Абрамової (вперше nсинтезований Траубе в 1900 році)
Лікарські препарати Кофеїну
Кофеїн (Соffеіnuт) , nКофеїн моногідрат (Соffеіnuт monohydricum) (ДФУ)
1,3,7-Триметил-3,7-дигідро- 1H-пурин-2,6-діон
1,3,7-триметилксантин
Кофеїн-бензоат натрію n(Coffeinum-natrii benzoas)
n
Фізичні властивості
nКофеїн – кристалічний порошок або шовковисті кристали білого nкольору; легко сублімуються. Помірно розчинний у воді, легко розчинний у nкиплячій воді, мало розчинний в етанолі і ефірі. Розчиняється у концентрованих nрозчинах лужних бензоатів або саліцилатів. Дуже nслабка основа, утворює з кислотами нестійкі солі за рахунок азоту в положенні n9.
nКофеїн натрію бензоат – білий порошок, nбез запаху, гіркуватий на смак.
nЛегко розчинний у воді, мало розчинний в етанолі. Містить 38-40% nкофеїну.
nДобувають змішуванням і випарюванням досухого nводних розчинів, що містять еквімолекулярні кількості кофеїну і натрію бензоату.
Групова фармакопейна реакція – реакція nна ксантини (мурексидна nпроба або реакція на алкалоїди пуринового ряду):
Ідентифікація кофеїну
1 За nфізико-хімічними константами: температура плавлення, ІЧ-спектроскопія.
2 З розчином калію nйодиду йодованим у присутності HCl розв.- утворюється коричневий осад (перйодид nС8Н10N4О2•J2•HJ), який nрозчиняється при нейтралізації розчином NaOH розв.
3 Мурексидна проба.
4 Нефармакопейна реакція – з розчином таніну утворюється білий осад, nрозчинний в надлишку реактиву.
5 З HgCl2 – білий кристалічний осад, який nє комплексною сполукою складу C5H10N4O2· HgCl2.
6 З ацетилацетоном і диметиламінобензальдегідом. nРозчин субстанції у суміші ацетилацетону і розчину NaOH розв. нагрівають на водяній nбані (утворюється кофеїдин) , охолоджують, додають nрозчин диметиламінобензальдегіду і ще раз нагрівають. nОхолоджують і додають воду – з’являється інтенсивне синє забарвлення:
Кофеїну моногідрат дає всі реакції на nкофеїн після попереднього висушування при 100-105°С.
Ідентифікація кофеїну натрію-бензоату
n1. Кофеїн ідентифікують:
а) за температурою плавлення (234-237 n°С) після екстрагування хлороформом з лужного розчину;
б) мурексидною nпробою;
в) реакцією з розчином таніну;
г) реакцією з розчином йоду;
n2. Натрію бензоат nпідтверджують:
а) за реакцією з розчином феруму (III) хлориду – осад рожево-жовтого кольору;
б) катіон натрію за забарвленням полум’я nв жовтий колір.
Кількісне визначення
lКофеїн
1. Ацидиметрія в nневодному середовищі у суміші кислоти оцтової безводної, оцтового ангідриду та nтолуолу, пряме титрування. nПотенціометрична індикація, контрольний дослід (Е=М.м).
2. Йодометрія, nзворотне титрування, індикатор – крохмаль (Е=М.м/4).
3. Цериметрія, зворотне титрування, з йодометричним nзакінченям. Надлишок церій сульфату нейтралізують nрозчином калій йодидом. В якості титранту nвикористовують натрій тіосульфат. (Е=М.м/4).
lКофеїн натрію-бензоат
1 Вміст кофеїну nвизначають йодометрично. (Е=М.м/4). У перерахунку на суху nречовину його має бути 38,0 – 40,0 %.
2 Натрію бензоат визначають ацидиметрично nв присутності змішаного індикатора (розчин метилового оранжевого і метиленового nсинього у співвідношенні 1:1) та ефіру (для екстрагування кислоти бензойної, що nвиділяється в процесі титрування) (Е=М.м). Натрію бензоату в перерахунку на суху речовину має бути не менш n58,0 % і не більш 62,0 %.
Цериметричне визначення nкофеїну
2 Ce(SO4)2 n+ 2 KI ® I2 n+ K2SO4 + Ce2(SO4)3
I2 n+ 2 Na2S2O3 ® 2 nNaI + Na2S4O6
Зберігання, застосування
lКофеїн
nУ сухому, захищеному від світла місці.
nСтимулятор ЦНС, кардіотонічний nзасіб, при спазмах судин; енурезі у дітей, стимулятор психічної і фізичної nпрацездатності, при отруєнні наркотичними препаратами. Випускають у порошку.
nКофеїн моногідрат входить до складу таблеток: Теофедрин, Цитрамон, Цитропак, Аскофен, Кофіцил, Кофетамін, Беналгін, Колдрекс, Солпадеїн, Панадол-екстра. Застосовують у дозах 0,05-0,1 г як стимулятор ЦНС.
lКофеїн натрію-бензоат
nУ сухому, захищеному від світла місці.
nСтимулятор ЦНС і кардіотонічний nзасіб. Завдяки розчинності у воді використовується у вигляді ін’єкційних nрозчинів. Випуск – порошок, табл. 0,1 і 0,2 г, 0,075 г (дитячий); 10% і 20% р-ни в амп. по 1,0-2,0 мл. Входить до nскладу табл.: Анапірин, Пенталгін.
•Теобромін Theobrominum (ДФУ)
3,7-Диметил-3,7- дигідро-1Н-пурин-2,6-діон, nабо 3,7- диметилксантин
•Теофіліну nмоногідрат Theophyllinum monohydricum (ДФУ)
1,3-Диметил-3,7- дигідро-1Н-пурин-2,6-діону nмоногідрат, або моногідрат 1,3- диметилксантину
Властивості
nТеобромін
nБілий кристал. порошок, гіркий на смак. Д. м. р. у воді, спирті, ефірі nта хлороформі; м. р. у гарячій воді; л. р. у розведених кислотах і лугах.
nТеофілін
nБілий кристалічний порошок. М. р. у воді, спирті і хлороформі; л. р. у nгарячій воді; р. у розведених кислотах і лугах.
Теобромін і теофілін – амфотерні сполуки nз переважанням кислотних властивостей (за рахунок рухомого атома водню при nатомі Нітрогену в положенні 1 або 7)
Ідентифікація теоброміну
n
n
1. ІЧ-спектрофотометрія.
2. Розчиняють nсубстанцію в розчині амоніаку при нагріванні. Після охолодження додають розчин аргентум нітрату – розчин має залишитися безбарвним. Після nкип’ятіння протягом декількох хвилин утворюється білий кристалічний осад.
3. Реакція на ксантини (мурексидна проба). При nоксидації теоброміну утворюється 3-метилалоксан і метилсечовина. nВ результаті мурексидної реакції утворюється амонійна nсіль диметилпурпурової кислоти:
Нефармакопейні реакції
4. Реакція nнатрієвої солі теоброміну, отриманої при взаємодії лугу з надлишком препарату, nз розчином кобальту (II) хлориду – з’являється інтенсивне nфіолетове забарвлення, яке швидко зникає, і утворюється осад nсірувато-блакитного кольору:
5. Реакція натрійної солі теоброміну з розчином аргентуму nнітрату – утворюється густа желатиноподібна маса (срібна сіль), яка розріджується nпри нагріванні до 80° С і знову застигає при охолодженні.
6. З HgCl2 – білий кристалічний осад.
Ідентифікація теофіліну
1 Визначення nтемператури плавлення після висушування.
2 ІЧ-спектрофотометрія.
3 Теофілін в nлужному середовищі розкладається до теофілідину, який nідентифікують за реакцією азосполучення з солями діазонію з утворенням азобарвника червоного кольору.
4 Визначення nвмісту води напівмікрометодом (К. Фішера) (8-9,5 %).
5 Реакція на ксантини (мурексидна проба). При nоксидації теофіліну утворюється 1,3-диметилалоксан і сечовина. В результаті мурексидної реакції утворюється амонійна сіль тетраметилпурпурової кислоти:
6 Реакція nнатрієвої солі теофіліну, отриманої при взаємодії лугу з надлишком препарату, з nрозчином кобальту (II) хлориду – і утворюється білий з nрожевим відтінком осад кобальтової солі.
7 З HgCl2 – білий кристалічний осад.
8 З лужним nрозчином натрію нітропрусиду утворюється зелене nзабарвлення, яке зникає при додаванні надлишку кислоти.
9 Реакція натрійної солі теоброміну з розчином аргентуму nнітрату – утворюється густа желатиноподібна маса.
10 Теофілін утворює nз 2,6-дихлорхінонхлорімідом в боратному буферному nрозчині (рН 8,5) мероціаніновий nбарвник інтенсивно-блакитного кольору:
Кількісне визначення теоброміну і nтеофіліну
nАлкаліметрія за замісником (непряма алкаліметрія).
nІндикатор – фенолфталеїн (теобромін), або бромтимоловий nсиній (теофілін). Е = М.м.
n
Зберігання, застосування
lТеобромін
nУ ЩЗК, захищеному від світла місці.
nСтимулює діяльність серця, дещо розширяє коронарні судини і бронхи, виявляє діуретичну дію. Випускають nу порошку і табл. по 0,25 г.
nВходить до складу таблеток: Темінал (з nамідопірином і фенобарбіталом), Теодибаверин (з nпапаверином і дибазолом), Теофедрин.
lТеофілін
nУ ЩЗК, захищеному від світла місці.
nБронхолітичний, кардіотонічний nі діуретичний засіб з помірною дією при застійних явищах серцевого і ниркового nпоходження. Випуск – порошок, табл. по 0,1 і 0,3 г; ампули 2%-5,0; свічки nпо 0,2 г. nТеопек, Теотард, Неофілін, Еуфілін-Здоров’я. nВходить до складу табл. Теофедрин.
Пентоксифілін (Pentoxifyllinium)
nАгапурин, Пентілін, nТрентал
nСинтетичний аналог теоброміну
3,7-диметил-1-(5’-оксогексил)-3,7-дигідро-7Н-пурин-2,6-діон nабо 1-(5’-оксогексил)-теобромін
Ідентифікація пентоксифіліну
Температура плавлення
ІЧ-спектроскопія
ТШХ
Реакція на ксантини
Реакція nутворення азобарвника (див. теофілін)
Кількісне визначення пентоксифіліну
nАцидиметрія в неводному середовищі у суміші кислоти оцтової безводної і nоцтового ангідриду пряме титрування. Потенціометрична індикація. (Е=М.м).
Застосування пентоксифіліну
nВиявляє судинорозширюючу дію, покращує nпостачання тканин киснем, зменшує агрегацію тромбоцитів і знижує в’язкість nкрові. Застосовують при розладах периферичного кровообігу, атеросклеротичних nрозладах, ішемічних станах після інфаркту, в офтальмології, при розладах слуху. nВипуск – табл. (драже) по 0,1г, ампули 2%-5,0. Приймають в середину по 0,2 г 3 рази на день після nїжі. При гострих розладах периферичного або мозкового кровообігу вводять 0,1 г інтравенозно nкрапельно в 250-500 мл NaCl або 5% р-ні nглюкози.
Синтетичні аналоги теофіліну
Теофілін-етилендіамін (Theophyllinum et ethylenediaminum) (ДФУ),
Еуфілін (Euphyllinum), Aminophilline
Білий, іноді з жовтуватим відтінком nкристалічний порошок зі слабким аміачним запахом. На повітрі поглинає nвуглекислоту, при цьому зменшується його розчинність. Розчинний у воді; водні nрозчини мають лужну реакцію.
Ідентифікація еуфіліну
1. Теофілін ідентифікують після nвідділення хлоридною кислотою етилендіаміну згідно ДФУ:
а) за температурою плавлення теофіліну n(269 – 274°С) після підкислення HCl до рН 4-5;
б) ІЧ-спектроскопією;
в) реакцією азосполучення n(див. теофілін);
г) мурексидною nпробою.
2. Етилендіамін nпідтверджують за реакціями :
а) визначення температури плавлення nпродукту реакції з бензоїлхлоридом в лужному nсередовищі (дибензоїлетилендіамін) (ДФУ):
б) з розчином купруму n(II) сульфату утворює nяскраво-фіолетове забарвлення:
в) з 2,4-динітрохлорбензолом – випадає nжовтий осад.
Кількісне визначення еуфіліну
1. Етилендіамін nвизначають ацидиметрично, індикатор – бромкрезоловий зелений. Е = М.м/2.
nЕтилендіаміну в еуфіліні має бути 13,5—15 % у перерахунку на безводну речовину
2. Теофілін nвизначають методом алкаліметрії за замісником після висушування наважки в nсушильній шафі при 125-130 °С до зникнення запаху амінів.
nВміст безводного теофіліну в еуфіліні має бути 84- 87,4 %.
Зберігання, застосування еуфіліну
nВраховуючи здатність поглинати вуглекислий газ, зберігають у добре nзакупореній заповненій доверху тарі, оберігаючи від дії світла і вологи.
nСпазмолітичний, бронхорозширювальний, nдіуретичний засіб. При бронхіальній астмі і бронхоспазмах, nгіпертензії, серцевій астмі, для покращення кровообігу мозку, зменшення nвнутрішньочеревного тиску і набряку мозку при ішемічних інсультах.
nВживають перорально по 0,15г після їжі, в/в n(2,4%-ні розчини по 5,0) і в/м (24 %-ний розчин по 1 мл).
Дипрофілін (Diprophyllinum)
n7-(2′,3′-Діоксипропіл)-теофілін
nМенш токсичний, ніж теофілін. Використовують при спазмах коронарних nсудин, серцевій і бронхіальній астмі, гіпертонічній хворобі.Випуск n– табл. по 0,2г; амп. 10%-5,0; свічки по 0,5г.
Ксантинолу нікотинат (Xantinoli nicotinas) Компламін, Теонікол
7-[2’-Окси-3’-(N‘-метил-β-оксиетиламіно)-пропіл]-теофіліну нікотинат
nЗасіб для покращення периферичного і церебрального кровообігу.
nВипуск – т-ки (драже) по 0,15 г; амп. n15%-2,0 і 10,0.
