Лекція

Лекція

Екологічна мікробіологія.

Санітарно-показові мікроорганізми води, грунту, повітря.

Мікробіоценози людини.

 

Екологія (oikos /з грецької/ – дім, місце проживаня; logos – наука) – наука про закономірності формування і функціонування біологічних систем і їх взаємини з навколишнім середовищем.

Мікроекологія – наука про місце заселення мікроорганізмів та їх екологічні зв’язки.

 

При вивченні мікробної екології користуються такими головними поняттями:

ü  популяція – сукупність особин, які проживають в одному певному біотопі;

ü  біотоп – ділянка обмеженої території з однорідними умовами існування;

ü  мікробіоценоз – сукупність популяцій мікроорганізмів, які проживають в одному біотопі.

 

Існують такі види симбіозу:

·        нейтралізм – існуючі в одному біотопі популяції мікробів не стимулюють і не пригнічують один одного;

·        мутуалізм – взаємовигідне співжиття, коли одна популяція синтезує речовини, які є основою живлення іншої;

·        коменсалізм – мікроби живляться залишками їжі хазяїна, злущеним епітелієм кишечника тощо, але не завдають йому шкоди;

·        антагонізм – пригнічення однієї популяції іншою;

·        паразитизм – коли популяція мікроорганізмів (паразит) живе за рахунок хазяїна і завдає йому шкоди;

·        сателізм – деякі мікроорганізми виділяють метаболіти, які стимулюють ріст інших мікроорганізмів.

 

Мікрофлора ґрунту

Ґрунт є найважливішим середовищем для проживання багатьох видів мікроорганізмів і найбільшим резервуаром їх у природі. Кількість мікробів у 1 г ґрунту вимірюється звичайно сотнями й тисячами мільйонів клітин. Вона варіює від 200 млн. у глинистому грунті до 5 млрд. у чорноземній.

Чисельність та видовий склад мікрофлори ґрунту залежить від багатьох факторів, наприклад: кількості в ньому органічних речовин та вологи, структури ґрунту, способу його сільськогосподарського обробітку, кліматичних умов, характеру рослинності, ступеня забруднення ґрунту різноманітними відходами, виділеннями людини та тварин.

Саме мікроорганізми ґрунту відіграють колосальну роль у кругообігу речовин у природі. У перетворенні органічних речовин, які поступають у ґрунт та утворюються в ньому беруть участь різноманітні групи мікроорганізмів: нітрифікуючі, денітрифікуючі, азотфіксуючі, гнилісні, численні сірко-, залізобактерії. Вони здійснюють синтез біомаси, біологічну фіксацію азоту, бродіння, гниття, денітрифікацію, кругообіг сірки, заліза, фосфору та інших елементів.

Санітарно-показовими бактеріями ґрунту є Escherichia coli, Clostridium perfringens, Streptococcus feacalis, термофільні бактерії. За наявністю перших трьох судять про ступінь фекального забруднення ґрунту.

Мікрофлора води

Вода, як і ґрунт, є природним середовищем існування для багатьох видів мікроорганізмів всіх царств. В 1 мл води може міститися до 500 млн. клітин (в 1 краплі – 2 млн.). Чисельність мікроорганізмів у воді визначається, в основному, вмістом у ній органічних речовин, які під впливом мікроорганізмів піддаються абсолютно таким самим перетворенням, як і в грунті.

Вода є фактором передачі багатьох інфекційних захворювань, особливо кишкових (черевного тифу, дизентерії, сальмонельозів, вірусних гепатитів, поліомієліту та ін.), також лептоспірозу, туляремії.

Санітарно-показовим мікроорганізмом для води є кишкова паличка (Escherichiae coli).

 

Доброякісна питна вода повинна відповідати вимогам Державного стандарту:

·        придатна – 1 мл води містить не більше 100 мікроорганізмів;

·        сумнівна – 1 мл води містить 100 – 450 мікроорганізмів;

·        непридатна – 1 мл води містить більше 500 мікроорганізмів.

 

Мікрофлора повітря

Повітря є менш сприятливим середовищем для бактерій, ніж вода і ґрунт.

Кількість мікроорганізмів у повітрі варіює у великому діапазоні – від кількох бактерій до десятків тисяч в 1 м³. В 1 г пилу може міститися до 1 млн. мікробів.

Найчастіше в атмосферному повітрі знаходять актиноміцети, сарцини, мікрококи, бацили, гриби.

Повітряно-крапельним шляхом відбувається передача збудників дифтерії, скарлатини, кашлюку, туберкульозу, грипу, аденовірусних інфекцій, корі, краснухи, паротиту, менінгіту. Мікробний аерозоль може стати причиною розвитку алергічних захворювань, особливо за наявності в повітрі цвілевих грибів та актиноміцетів.

Санітарно-показовими мікроорганізмами для повітря є золотисті стафілококи та гемолітичні стрептококи (Staphylococcus aureus, група Streptococcus viridans та Streptococcus haemolyticus).

Запропоновано тимчасове положення про нормування мікробного забруднення повітряного середовища. Згідно з цим положенням, наприклад, загальна кількість бактерій в операційній не повинна перевищувати 500 в 1 м³ до, і 1000 – після операції; гемолітичні стрептококки та золотисті стафілококи не повинні виявлятися в 250 л повітря.

Для дослідження мікрофлори повітря використовують наступні методи:

НОРМАЛЬНА МІКРОФЛОРА ЛЮДИНИ

Макроорганізм та мікрофлора, що його населяє, є збалансованою екологічною системою. Дослідженнями останніх років доведено, що мікроекологічна система, яка включає десятки і сотні різноманітних видів, є частиною загального гомеостазу організму людини. Причому загальна чисельність мікроорганізмів досягає 10¹⁴ клітин, що майже на порядок більше числа власних соматичних клітин макроорганізму. Організм населяють понад 500 видів бактерій, біля 50 видів вірусів і понад 20 видів найпростіших.

Нормальна мікрофлора людського тіла поділяється на 2 групи:

1.                      постійна (резидентна) – специфічна для даного біотопу (автохтонна);

2.                      тимчасова: випадкова (транзиторна) – занесена з інших біотопів хазяїна (алохтонна) або з інших біотопів довкілля (заносна, або факультативна).

Накопичений матеріал свідчить, що між макроорганізмом і його аутохтонною флорою існують тісні взаємовідношення.

Мікрофлора шкіри

Шкіра людини – це найбільший орган людського організму, площа якого сягає 2,3 м². З мікробіологічного погляду – це унікальний природний біотоп, населений численними мікроорганізмами, який можна розглядати як відкриту екологічну систему з притаманними їй саморегулюючими функціями. Зараз відомо, що флору шкіри та поверхні мукозних мембран складають понад 300 видів аеробних й анаеробних мікроорганізмів. Найчастішими представниками шкірної мікрофлори є: Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, Propionibacterium acnes, аеробні коринебактерії (дифтероїди). Рідше зустрічаються мікрококи, сарцини, актиноміцети, плісневі та дріжджеподібні гриби Candida.

Мікрофлора дихальних шляхів

При звичайному спокійному диханні людина з кожним вдихом поглинає від 1500 до 14000 і більше мікробних клітин, але переважна більшість із них затримується у верхніх дихальних шляхах і гине. Постійна мікрофлора носа представлена стрептококами (зокрема пневмококами), дифтероїдами, стафілококами, нейсеріями, пептококами, моракселами, псевдомонадами. До 30 % людей є носіями золотистого стафілокока. Тому медичний персонал лікарень, в т.ч. стоматологічних закладів, перевіряють з метою його виявлення, щоб попередити розповсюдження цього збудника. Кількість мікроорганізмів на слизовій оболонці трахеї та бронхів незначна, а дрібні бронхи, альвеоли, тканина легенів стерильні.

При ослабленні імунітету, авітамінозі, переохолодженні власна флора може викликати гострі респіратоні захворювання, ангіну, ларингіт, бронхіт тощо.

Мікрофлора сечостатевих органів

У дистальних відділах уретри зустрічаються пептококи, бактероїди, коринебактерії, грамнегативні бактерії фекального походження (кишкові палички); у чоловіків на зовнішніх статевих органах виявляють мікобактерії смегми.

Шлунково-кишковий тракт

У стравоході міститься незначна кількість мікроорганізмів, що проникають з ротової порожнини та носоглотки. Кількість бактерій у шлунку невелика внаслідок бактерицидної дії кислоти шлункового соку. Проте, в криптах слизової виживають бактерії Helicobacter pylori, патогенні варіанти яких виразку шлунка. В тонких кишках кількість бактерій і їх окремих зростає в дистальному напрямку. Типовими представниками мікрофлори цього відділу є ентерококи, біфідобактерії, лактобактерії, невелика кількість кишкової палички. Товста кишка населена величезною кількістю мікроорганізмів. Серед них переважають біфідобактерії, анаеробні неспорові бактерії (бактероїди), клостридії. До аеробних видів належать лактобактерії, кишкові палички.

 Мікрофлора ротової порожнини. Через рот із зовнішнього середовища надходить багато мікробів, більшість з яких не затримується надовго. Відомо, що людина проковтує зі слиною за добу до 1 млрд. мікроорганізмів, які змиваються з поверхні порожнини рота. Ротова порожнина людини являє собою унікальну екосистему з багатством харчових ресурсів, постійною вологістю, оптимальними значеннями рН і температури, що створюють сприятливі умови для адгезії, колонізації та розмноження мікроорганізмів. На стан і склад нормальної мікрофлори ротової порожнини впливають багато чинників, серед них – анатомічні особливості, час доби, пори року, характер харчування, особливо з високим вмістом вуглеводів, звички (куріння!), гігієнічні навички, зокрема застосування зубних паст і жувальних гумок.Слід пам’ятати, що при застосуванні зубних паст з антисептиками представники нормальної мікрофлори набувають резистентності до антимікробних засобів, і при генетичній взаємодії ця властивість може передатися іншим, у т.ч. патогенним видам мікроорганізмів.Найважливішим фактором, що впливає на стан мікрофлори ротової порожнини є слина. При достатній секреції вона сприяє механічному очищенню слизової, містить антимікробні фактори (лізоцим, комплемент, імуноглобуліни) та речовини, за які конкурують мікроорганізми при живленні та розмноженні. Наявність у ротовій порожнині слини та її бактерицидних компонентів, а також потужного епітеліального покриву, обмежує можливість оральних мікроорганізмів викликати патологічні зміни. Проте, представники резидентної мікрофлори порожнини рота можуть брати участь у розвитку патологічних процесів, (автоінфекція), особливо в умовах пониженого рівня імунного статусу людини, викликаючи як місцеві зміни, так і важкі ураження різних органів і систем, зокрема нирок, серця (септичний ендокардит).Недостатньою продукцією слини пояснюється значне підвищення кількості мікроорганізмів у нічний час.Слід мати на увазі, що лікар-стоматолог; під час роботи постійно контактує з мікрофлорою ротової порожнини пацієнта. Якщо не дотримуватися належних заходів особистої безпеки, така мікрофлора може передатися лікарю, викликати в нього патологічні процеси і , в свою чергу, інфікувати інших пацієнтів.

 

В наш час описано кількасот видів мікроорганізмів, що складають нормальну мікрофлору ротової порожнини. До її складу входять бактерії, віруси, гриби та найпростіші.

Існують виражені особливості щодо складу мікрофлори в різних біотопах ротової порожнини.

Своєрідний мікробний комплекс утворюється на зубних протезах, особливо на пластинках, що стикаються із слизовою рота.

Кількість мікроорганізмів у слині становить від 4 млн. до 5 млрд. (приблизно 1 млрд.) мікробних клітин в 1 мл, у вмісті зубної бляшки і гінгівальних борозен – від 10 до 1000 млрд. в г матеріалу (у десятки й сотні разів більше). Анаеробів у слині більше, ніж аеробів – відповідно 10⁷ – 10⁸  і 10⁶ – 10⁷ клітин в 1 мл.

Основу мікросвіту порожнини рота складають мікроби-прокаріоти — бактерії. Їх кількість бактерій у порожнині рота за числом видів і за вмістом в одиниці матеріалу конкурує з шлунково-кишковим трактом. До 50 % мікробного пейзажу складають різні грампозитивні коки, переважно стрептококи і пептострептококи, 20-25 % складають грамнегативні анаеробні коки — вейлонели і 20-25 % — грампозитивні палички, за якими зберігся старий узагальнюючий термін дифтероїди. Вони включають коринебактерїї, актиноміцети, пропіонбактерїї і т.п. У сукупності вони складають “стабілізуючу” мікрофлору порожнини рота. Менш 10 % припадає на інші групи мікробів, з яких основною по кількості і по ролі в патологічних процесах є група грамнегативних анаеробних паличок і овоїдів, об’єднаних в групу бактероїди. На відміну від попередньої групи, запропоновано ця частина резидентної мікробної флори називається “агресивною”.Основними видами аеробної мікрофлори є α-стрептококи, ентерококи (фекальні стрептококи), нейсерії, дифтероїди (коринебактерії), лактобактерії, актиноміцети, стафілококи. Анаеробну мікрофлору складають вейлонели, бактероїди, фузобактерії, превотели та порфіромонади. Переважання у складі мікрофлори анаеробних бактерій з протеолітичними властивостями, що продукують сірководень, меркаптани та інші сполуки, веде до розвитку галітозису – стійкого неприємного запаху з рота.Крім типових бактерій в порожнині рота можна знайти також мікоплазми, хламідії, які також мають прокаріотичний тип будови клітини.Разом з тим завжди присутні і мікроби-эукаріоти: гриби (Candida spp.) і найпростіші (Entamebae gingivalis, Trichomonas tenax), які можуть активізуватися в умовах антибактеріальної терапії, недостатності імунної системи і важких соматичних захворювань.Основна маса грампозитивних коків ротової порожнини представлена гетерогенною групою стрептококів. До цієї групи входять: Streptococcus mutans, S.sanguis, S.mitis, S.salivarium. Ці види зустрічаються у ротовій порожнині в різних кількісних співвідношеннях, які залежать від дієти, гігієни ротової порожнини та інших факторів; та відрізняються за здатністю ферментувати вуглеводи, утворювати перекис водню, синтезувати полісахариди. На кров’яному агарі спричиняють неповний – альфа-гемоліз або є негемолітичними. Ці види стрептококів відносять до каріесогенних, особливо Str. mutans. Для S.salivarium основним місцем проживання є зубний наліт, де цей вид займає майже половину біомаси. Вони здатні синтезувати із сахарози нерозчинні полісахариди (глюкан, мутан, фруктан), які є факторами адгезії. Відкладаючись на гладкій поверхні зубів, вони започатковують формування зубної бляшки: до стрептококів прикріпляються інші мікробні клітини, які не здатні самостійно адсорбуватися на зубній емалі. Формуються мікробні асоціації, які включають в себе різні види аеробних та анаеробних бактерій, що сприяють утворенню зубних бляшок, зубного каменю, розвитку карієсу, пародонтиту, одонтогенних запальних захворювань кістки, надкісниці та м’яких тканин. При розкладі вуглеводів вони утворюють органічні кислоти, сприяючи процесам демінералізації зубів (розчинення кальцієвої солі й органічної речовини). До появи молочних зубів ці види не зустpічаються у порожнині рота.Друга група грампозитивних коків – це сімейство аспорогенних облігатних анаеробів, яке включає 2 роди: Peptostreptococcus та Peptococcus. Вони широко представлені у всіх нішах ротової порожнини. У препаратах розташовуються поодиноко, парами, тетрадами або у вигляді скупчень. Активно розщеплюють пептони та амінокислоти. Ці бактерії володіють високими адгезивними властивостями по відношенню до епітелію й емалі зуба, мають виражену здатність  до агрегації з іншими бактеріями ротової порожнини, зокрема фузобактеріями та спірохетами. Такі асоціації формуються при різних гнійно-запальних захворюваннях ротової порожнини. Типовий представник – Peptostreptococcus anaerobius. Його часто й у великій кількості висівають з вмісту парадонтальних кишень, гнійного ексудату при різних видах одонтогенної інфекції.Грамнегативні анаеробні коки представлені родом Veillonella. У великій кількості вони містяться на епітелії кореня язика, в слині, входять до складу мікробіоценозів зубної бляшки. Вейлонелли приймають активну участь в розщепленні лактату, пірувату, ацетату. За рахунок катаболізму(розщеплення) лактату (молочної кислоти) утвореного стрептококами вони можуть здійснювати протикаріозну (антикарієсогенну) дію. Типовий вид V. parvula. Грампозитивні палички представлені родом Lactobacillus (10² –10⁴ в 1 г). Є аеробні та анаеробні види, які зберігають життєздатність у кислому середовищі. Їх характерною ознакою є інтенсивне розщеплення вуглеводів з утворенням великої кількості органічних кислот, зокрема молочної. Це явище є одним з факторів, яке сприяє демінералізації і розвитку карієсу зубів людини. В той же час, завдяки продукції органічних кислот вони є антагоністами інших бактерій, зокрема стафілококів. Разом з тим, лактобактерії відіграють важливу стабілізуючу роль у формуванні мікробіоценозу порожнини рота, так як синтезують вітаміни груп В та К, які необхідні для розвитку інших бактерій й організму. Відомо, що вітамін К та його метаболіти є сильними стимуляторами росту бактероїдів та фузобактерій.Грамнегативні анаеробні та мікроаерофільні бактерії представлені Bacteroides, Fusobacterium, Leptotrichia. Типовими представниками групи бактероїдів, які зустрічаються в ротовій порожнині є пігментоутворючі види, які належать в основному до родів Prevotella (P. melaninogenica, P. nigrescens, P. intermedia, P. heparinolytica), Porphyromonas (P. gingivalis). Бактероїди характеризуються низькою цукролітичною активністю, але глюкозу розщеплюють з утворенням суміші кислот, причому рН середовища залишається досить високим (~6.0). Бактерії даної групи продукують різноманітні протеолітичні ферменти агресії: колагеназу, гіалуронідазу, хондроітинфосфатазу, гепариназу, IgA-, IgM-, IgG-протеази, а отже є важливими потенціальними збудниками одонтогенної інфекції. Бактероїди, як правило, є домінантною флорою в гнійному ексудаті при абсцесах, флегмонах, остеомієлітах щелепно-лицевої області, у вмісті парадонтальної кишені при пародонтиті й гінгівіті.Рід Фузобактерії, що представлений веретеноподібними (із загостреними кінцями) парними паличками, складає разом з бактероїдами автохтонну мікрофлору ротової порожнини. Типовими представниками цього роду є F. nucleatum, F. necroforum. Входять до складу мікрофлори ясенних борозенок. Утворюють з пептону або глюкози молочну кислоту. Фузобактерії продукують гістолітичні ферменти – гіалуронідазу, хондроітинфосфатазу, лейцитиназу, мають ендотоксин. Беруть участь у розвитку некротичних процесів при важких захворюваннях пародонту та тканин порожнини рота. При ангіні, герпетичному стоматиті, гіпотрофії у дітей, при імунодефіцитних станах можливий розвиток фузоспірахетоза – некротично-запального процесу на мигдаликах, слизовій оболонці порожнини рота. Найбільш поширена форма фузоспірохетоза – некротична ангіна Симановського-Плаута-Венсана викликається симбіозом Fusobacterium spp. та Treponema vincentii. Представники роду Leptotrichia представлені одном видом L. buccalis. Вони мають вигляд попарно розташованих зернистих товстих довгих паличок із загостреними кінцями, часто ниткоподібної форми без розгалужень. Нерухомі, спор не утворюють. У 6-годинних культурах – грампозитивні, після доби інкубування – грамнегативні. Ферментують глюкозу з утворенням великої кількості молочної кислоти, що веде до зниження рН (~4.5). L. buccalis входить в склад зубного нальоту. Разом із фузобактеріями, вейлонелами, пропіонбактеріями та актиноміцетами приймають участь в утворенні під’ясневого каменю. Важких захворювань не викликає.Представники роду Actinomyces – це невеликі грампозитивні палички, які мають тенденцію до утворення ниток, що галузяться і переплітаються. Населяють переважно зубну бляшку, завдяки конгрегації з мікроаерофільними стрептококами, а також лектин-залежної адгезії до емалі зуба. Й у свою чергу, актиноміцети є основою для прикріплення до зубної бляшки бактерій, які не здатні до безпосередньої адгезії на емалі, наприклад, фузобактерій. Найважливіші види – A. naeslundii, A. viscosus, A. israelii, A. odontolyticus – при ферментації вуглеводів утворюють молочну, оцтову, мурашину та янтарну кислоти, що сприяє розвитку карієсу, характеризуються слабкою протеолітичною активністю, приймають участь в утворенні зубного каменю, зубних бляшок. Доказана роль токсичних полімерів клітинної стінки актиноміцетів в патогенезі пародонтиту й гінгівіту. Актиноміцети часто виявляють при хронічних неспецифічних запальних процесах і актиномікозах м’яких тканин, при остеомієліті челюсно-лицевої області. При періодонтитах вони знаходяться в кореневому каналі й періодонті.Бактерії роду Коринебактерії мають здатність знижувати окисно-відновний потенціал, створюючи таким чином умови для розвитку анаеробів. Спірохети, що мешкають в ротовій порожнині, відносять до роду Treponema, типовими представниками є Т. macrodentium, Т. denticola, Т. orale, Т. vincentii, Т. microdentium, Т. scoliodentium, Т. mucosum, Т. buccale. Вони інтенсивно починають розмножуватися в період прорізування зубів. Найбільша кількість їх у дорослих з нормальною зубощелепною системою. У людей з адентією, як і у дітей до прорізування зубів, їх виділити важко. В нормі ясневая борозна є ідеальним середовищем для проживання спірохет. Але розростання колоній цих мікроорганізмів може привести до атрофії ясен, утворенню кишень, гінгівіту і пародонтиту. Т. vincentii часто висівають разом із фузобактеріями при виразково-некротичному гінгівіті, при цьому захворюванні утворюються виразки на яснах і слизових оболонках порожнини рота, які покриваються кірочками, видалення яких веде до кровотеч. Фузоспірахетозний комплекс володіє високим ступенем спільної патогенності, може викликати інфекції верхніх дихальних шляхів, абсцеси легень, підшкірні абсцеси. Він приймає участь у формуванні номи, захворювання, яке починається із стоматиту Венсана, і після приєднання до комплексу інших бактерій, може привести до некрозу м’яких тканин порожнини рота та обличчя.Типовими представниками мікоплазм, які зустрічаються в ротовій порожнині є M. orale, M. salivarium.

 

Основний видовий склад мікрофлори ротової порожнини.

Ділянка тіла	Мікроорганізм	Частота зустрічання, %
Ротова порожнина	Staphylococcus epidermidis	75-100
	S.aureus	Зазвичай
	Streptococcus mitis та інші α-гемолітичні стрептококи	100
	S. salivarius	100
	Peptostreptococci	Зазвичай
	Veillonella alca lescens	100
	Lactobacilli	95
	Actinomyces israelii	Зазвичай
	Haemophilus influenzae	25-100
	Bacteroides fragilis	Зазвичай
	B. melaninogenicus	Зазвичай
	B. oralis	Зазвичай
	Fusobacterium nucleatum	15-90
	Candida albicans	6-50
	Treponema denticola та T. vincentii	Обы Зазвичай чно

 

Однією з головних умов розвитку каріозного процесу є утворення зубної бляшки. Утворення зубної бляшки починається з приєднання моношару бактерій до пеллікули або поверхні зуба. Мікроорганізми прикріпляються до зуба за допомогою липкого міжбактерійного матриксу. Зубна бляшка, поступово просочуючись солями кальцію, перетворюється на зубний камінь. Вже на четверту добу при низькій гігієні порожнини рота в належних тканинах починається запальна реакція.

Наявність у ній великої кількості мікроорганізмів та надходження в бляшку цукрів веде до їх активної ферментації, яка забезпечує демінералізацію (за рахунок інтенсивної продукції органічних кислот) і (або) протеолітичну дію мікрофлори, що там міститься. При електронно-мікроскопічному вивченні мікробної бляшки виявлені суттєві зміни її складу в різні терміни формування. В одноденних бляшках переважають коки, у трьохденних – коки і палички, в п’ятиденних поряд з коками і паличками з’являються рухомі форми – спірохети й утворюються мікробні комплекси.

Бактерії, що входять до складу зубного нальоту

Значення нормальної мікрофлори

Нормальна мікрофлора відіграє важливу роль в життєдіяльності організму:

1.     морфокінетична дія

2.     участь в обміні речовин и підтримка рН,

3.     продукція біологічно активних сполук (вітамінів, гормонів, ферментів),

4.     імуногенна роль,

5.     забезпечення колонізаційної резистентності, антагоністична

6.     детоксикація ендогенних та екзогенних субстратів,

7.     антимутагенна активність.

Дисбактеріоз

Як свідчать факти, між людиною та мікроорганізмами за сотні тисяч років їх співіснування виникли нерозривні взаємообумовлюючі зв’язки в системі “хазяїн – мікрофлора”, які мають життєзабезпечуюче значення для спільного існування. Нормальна мікрофлора служить чутливим індикатором здоров’я людини, змінюючись при різноманітних захворюваннях і доклінічних порушеннях гомеостазу. Порушення нормальних екологічних взаємозв’язків між мікробіоценозами і макроорганізмом, значні зміни у самих біоценозах призводять до розвитку дисбактеріозів.

Дисбактеріоз – це кількісні та якісні порушення екологічного балансу між мікробними популяціями в складі мікрофлори.

Він характеризується зникненням або зниженням числа облігатних її представників, з одного боку, і збільшенням рівня популяції умовно-патогенних мікробів (ентеробактерій, стафілококів, грибів роду Candida і ін.), які відсутні або зустрічаються в невеликих кількостях в нормі, з іншого. У результаті такі дисбиозні мікробні асоціації не в змозі виконати захисні і фізіологічні функції організму (наприклад, кишківника) в умовах нормобіоценозу.

Причинами дисбактеріозу можуть бути нераціональне тривале вживання антибіотиків, пригнічення імунітету, вплив радіації, порушення харчування, хронічні захворювання, ендокринні порушення, стреси, негативний екологічний вплив зовнішнього середовища тощо.

Дисбаланс нормальної флори нерідко супроводжується несприятливими клінічними наслідками.

Для лікування дисбактеріозів, крім раціональних методів хіміотерапії, використовують спеціальні бактерійні препарати: біфідобактерин (), бактисубтил () тощо.

Гнотобіологія

Гнотобіологія – розділ експериментальної біології, який вивчає гнотобіотів, тобто безмікробних тварин.

 

У свій час Л. Пастер намагався вивести без мікробних тварин, але тоді це було технічно неможливо. Сьогодні мікробіологи отримують без мікробних мишей, щурів, морських свинок, курчат, поросят.

 

Гнотобіотів поділяють на кілька груп:

Ø монобіоти – повністю безмікробні тварини

Ø дибіоти – тварини,заражені одним видом бактерій

Ø полібіоти – мають два і більше видів мікроорганізмів

 

Гнотобіологія дає змогу вивчати роль окремих видів нормальної мікрофлори в процесі синтезу вітамінів, амінокислот, розвитку інфекції, у формуванні вродженого та набутого імунітету. Великі можливості ця наука відкриває для практичної медицини при розробці методів без мікробного лікування ран, тобто в умовах гнотобіологічної ізоляції.

Саме на тваринах-гнотобіотах ще в 1954 році Ф. Орландом було доведено, що провідним фактором утворення карієсу є мікрофлора порожнини рота. У абсолютно стерильних тварин, які знаходилися на карієсогенній дієті, карієс не розвивався, в той час, як у контрольній групі (нестерильні тварини) за тих же умов карієс розвивався у 100% тварин. Для встановлення карієсогенної активності окремих видів мікроорганізмів їх окремо по одному вводили в їжу тваринам-гнотобіотам (шляхом моноінфікування). Так було з’ясовано, що кислотоутворюючі бактерії (стрептококи, лактобацили та деякі інші) виявляють таку активність. Найбільш пошкоджуючу дію мають стрептококи, особливо Streptococcus mutans (викликає у твари швидке ураження до 75 % зубів), а також S.sanguis, S.mullery, S.salivarium.значно меншу карієсогенну дію мають лактобацили (штами L. casei та L. acidophilys), а також деякі актиноміцети, зокрема Actinomices viscosus.