ЛЕКЦІЯ № 6

Радіологічна діагностика захворювань центральної нервової системи

 

 

Методики променевого дослідження черепа та паренхіми головного мозку.

 

Основними методами променевого дослідження черепа та паренхіми головного мозку  є  рентгенівський та магнітно-резонансний.

Головна роль належить комп’ютерній та магнітно-резонансній томографіям, які потіснили традиційні рентгенівські технології, особливо інвазивні.

І все ж, починають дослідження черепа переважно з оглядової рентгенографії.

 

При рентгенографії черепа особливого значення набувають правильність технічного виконання знімків: точна укладка голови,  правильне співвідношення напрямку центрального променя з основними площинами черепа та площиною плівки, вибір оптимальних фокусної віддалі та експозиції, застосування відсіюючих решіток, спеціальної форми тубусів та діафрагм для зменшення розсіяного випромінювання.

 

Основними проекціями рентгенівського дослідження черепа є передня і задня прямі, права і ліва бокові та аксіальні.

 

Череп складається з багатьох окремих кісток, дослідження кожної з яких потребує спеціальної укладки голови таким чином, щоб досліджувана кістка була максимально наближена до плівки.

 

Крім  рентгенографії в названих вище проекціях, з методик традиційної рентгенодіагностики іноді застосовується лінійна томографія.

 

Пневмоенцефалографію майже витіснила комп’ютерна томографія.

З появою рентгенівської комп’ютерної, а пізніше магнітно-резонансної томографій, в діагностиці захворювань черепа і головного мозку відбулась справжня революція. З’явилась можливість прижиттєвої візуалізації паренхіми головного мозку. За своєю інформативністю МРТ переважає КТ.

Роздільна візуалізація білої і сірої речовин паренхіми головного мозку та його оболонок  в сагітальній, фронтальній та аксіальній проекціях, висока роздільна здатність, зробили МРТ найінформативнішою з усіх існуючих методик дослідження головного мозку.

Радіонуклідна сцинтиграфія,  та однофотонна емісійна комп’ютерна томографія(ОФЕКТ) теж застосовуються для візуалізації паренхіми головного мозку, але вони мають меншу роздільну здатність порівняно з КТ та МРТ.

 

2.2. Методики променевого дослідження мозкового кровотоку

 

В умовах диспансеризації і при профвідборах для виявлення групи осіб з порушеннями мозкового кровообігу найважливіше значення мають два методи – термографічний і ультразвуковий.

Дистанційна інфрачервона термографія дає можливість визначити області термоасиметрії шкірних покривів голови і верхніх кінцівок і зони гіпотермії. Таке дослідження дозволяє виділити групу осіб, що потребують цілеспрямованого дослідження мозкового кровообігу.

Найдоступнішим і ефективним методом дослідження мозкового кровотоку є ультразвуковий. Він показаний при диспансерному і клінічному дослідженні на самому першому етапі, не обтяжливий для пацієнта, не супроводжується ускладненнями і не має протипоказань.

Основні методики ультразвукового дослідження –  сонографія,  і доплерографія. Спеціальної підготовки пацієнт не потребує. Процедура проводиться в положенні пацієнта лежачи на спині, рідше сидячи. Орієнтуючись на анатомічні орієнтири та пальпаторно намацавши місцезнаходження досліджуваної судини, над нею покривають шкіру гелем і встановлюють датчик над артерією не стискаючи її.

Датчик поступово просувають по ходу артерії, розглядаючи її зображення на моніторі. Дослідження проводять в реальному масштабі часу з одночасною реєстрацією напрямку і швидкості кровотоку. Комп’ютерна обробка дає можливість отримати зображення судин (в тому числі і кольорове), доплерограму і відповідні цифрові показники.

Послідовно проводять запис доплерограми з загальної сонної артерії і початкових відрізків зовнішньої і внутрішньої сонних артерій, хребетної артерії, а при необхідності підключичної і аксілярної артерій. Те ж саме  повторюють з протилежної сторони. Для кожної артерії характерний типовий вид кривої. Для уточнення ступеня покращення кровотоку в окремих судинах застосовують  допплерографію при функціональних пробах. Суть її в стисненні певних артерій на протилежній стороні шиї.

Ультразвукове дослідження показане при хронічних розладах мозкового кровообігу, зв’язаних з атеросклеротичним ураженням кровоносних судин мозку, особливо на рівні біфуркації загальної сонної артерії, коли є можливість шляхом реконструктивних хірургічних операцій усунути виявлені уражені атеросклерозом стінки судин. На сонограмах можна зареєструвати найменші звуження артерій і атеросклеротичні бляшки та виявити асиметрію кровотоку в обох сонних чи вертебральних артеріях, зниження швидкості кровотоку в судині, вихрові і ретроградні потоки крові..

При плануванні хірургічних операцій застосовують рентгенівську ангіографію – каротидну  або вертебральну.

Найкращі рентгенконтрастні речовини для ангіографії – омніпак або ультравіст.

Останнім часом широкого застосування набула дигітальна (цифрова) субтракційна ангіографія (ДСА).

Останнім часом в клінічну практику впроваджена  магнітно-резонансна ангіографія (МРА), яка не потребує введення контрастних засобів. Правда, слід зауважити, що вона не може повністю замінити рентгенівську ангіографію.

Для вивчення мозкового кровотоку застосовуються і радіонуклідні діагностичні дослідження. Динамічна сцинтиграфія або ОФЕКТ головного мозку проводиться після швидкого внутрішньовенного введення  99м-технецію пертехнетату, який не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. РФП по венах швидко виводиться з мозку.

Прийнявши кожну гемісферу за зону інтересу і побудувавши гістограми проходження РФП досліджують інтенсивність мозкового кровотоку. В нормі криві проходження РФП через гемісфери симетричні, мають плавний підйом і спад.

Для того, щоб визначити інтенсивність перфузії мозкової тканини, проводять сцинтиграфію після введення РФП, який проникає через гематоенцефалічний бар’єр.

Таким РФП є радіоактивний газ ксенон-133, його вводять шляхом пункції у внутрішню сонну артерію.

Зразу ж після ін’єкції проводять запис кривих над гемісферами. Після введення відбувається різкий пік радіоактивності, обумовлений попаданням ксенону-133 з артерій в мозкову речовину.

Після чого відбувається спад кривих, зв’язаний з вимиванням ксенону з мозку кров’ю. Швидкість вимивання залежить від об’єму крові, що проходить через певну ділянку мозку. Комп’ютерна обробка кривих дозволяє отримати дані про кількість крові, що протікає через певний об’єм мозкової речовини за 1 хвилину.

Недавно синтезований новий РФП, який проникає через гематоенцефалічний бар’єр – 123-йод-амфетамін, однак широкого застосування він не отримав в зв’язку з високою вартістю препарату і необхідністю побудови циклотрона.

Для дослідження мозкового кровотоку може бути застосована позитронна емісійна томографія (ПЕТ) з використанням циклотронного РФП – кисню-15. Тест дуже показовий, оскільки клітини мозку інтенсивно споживають кисень. Метод теж не набув поширення в зв’язку з високою вартістю дослідження і малодоступністю методу.

 

 

 

2.3. Променеві методики дослідження динаміки цереброспінальної рідини

 

Для дослідження динаміки цереброспінальної рідини застосовується радіонуклідна цистернографія . Для цього, після пункції у поперековому відділі хребта, в субарахноідальний простір вводять РФП. Сцинтиграфію проводять через 2, 24, 48 і 72 години.

За цей час РФП проникає  через цистерни і водовід в субарахноїдальний простір головного мозку, де в пахіонових грануляціях всмоктується в кров. В нормі РФП в шлуночки мозку не проникає.

Присутність РФП в шлуночках, особливо більше 24 годин вказує на наявність гідроцефалії. В здорових людей кількість РФП в цистернах мозку поступово зменшується. Час його напіввиведення складає – у молодих людей в середньому 12 год., в осіб старшого віку – 24-48 годин.

 

2.4. Рентгеноанатомія черепа.

 

Пряма та бокова оглядові рентгенограми черепа дають зображення всього черепа в цілому та визначають  співвідношення мозкового та  лицевого черепа.

На боковій рентгенограмі представлені склепіння мозкового черепа, його основа з трьома черепними ямами (передньою, середньою і задньою) та лицевий череп.

Межею між передньою та середньою ямами служать задні краї малих крил основної кістки, а між середньою і задньою – верхні краї пірамід вискових кісток і спинка турецького сідла.

Турецьке сідло потребує детального рентгенівського аналізу у зв’язку з тим, що у ньому розміщується одна з найважливіших залоз внутрішньої секреції – гіпофіз.

Для вивчення турецького сідла, крім оглядової рентгенограми, виконують ще рентгенограму в боковій проекції, але зроблену вузьким тубусом, що дозволяє отримати  чіткіше зображення всіх його деталей. Для  клінічної практики найважливішим є визначення форми та вимірювання розмірів турецького сідла. На боковій рентгенограмі проводиться вимірювання двох розмірів –  сагітального (поздовжнього) та вертикального (глибини). Співвідношення між ними називається індексом сідла. По формі розрізняють плоске, глибоке та кругле сідла. Слід зауважити, що незважаючи на велику варіабельність форм сідла, в дорослої людини вона практично не змінюється, а тому це може бути використано у судово-медичній експертизі для ідентифікації особи.

 

Для вимірювання розмірів турецького сідла проводять ряд умовних ліній.

Розміри сідла

Лінія (1-3), яка з’єднує середні і задні клиноподібні паростки, є точним відображенням діафрагми сідла, нижче якої розміщений гіпофіз. У випадку невиразності середніх відростків, проводиться лінія (2-3) від горбика сідла. При невиразності і задніх клиноподібних паростків проводиться лінія (2-4) між горбиком сідла та вищою точкою спинки сідла.

В двох останніх випадках лінія проходить вище діафрагми сідла і вимірювання вертикального розміру сідла буде проведено з похибкою, яка не перевищуватиме 1-1,5 мм.

Далі проводиться лінія А, паралельна клиноподібному підвищенню.

Наступна лінія Б проводиться по дотичній до дна сідла і йде паралельно лінії А. З середньої точки дна від лінії Б проводять перпендикуляр h до перетину його з лінією діафрагми, який і визначає глибину сідла. В дорослої людини вона дорівнює у середньому 8-10 мм, не перевищуючи 12 мм. Поздовжній розмір сідла (а-а₁) вимірюється між найвіддаленішими точками на передньому та задньому контурах сідла, розміщеними на лінії, паралельній лініям А і Б. Поздовжній розмір сідла становить у середньому 10-12 мм, не перевищуючи 15 мм.

Спинка сідла в середньому має товщину 1-4 мм, кут нахилу спинки (α), який утворюється між площиною клиновидного підвищення та лінією, проведеною від задньоверхньої точки спинки сідла до точки переходу її в “схил Блюменбаха ” в середньому дорівнює 100-110⁰, коливаючись від 80 до 130⁰  .

 Кут нахилу спинки сідла

Тут слід зауважити дві деталі: перша – вказані нормативи встановлені для фокусної віддалі 60 см; друга – вимірювання сідла слід проводити на бездоганно точно виконаних знімках, на яких передня стінка  і дно мають один контур. Задня стінка сідла, яка є передньою поверхнею його спинки, в середній частині ввігнута всередину і в нормі теж може давати подвійний контур.

 

2.5. Променева семіотика захворювань черепа і головного мозку.

 

2.5.1. Пошкодження черепа

 

Серед пошкоджень мирного часу переважають лінійні переломи (тріщини) кісток склепіння черепа, які виникають в місці прикладання сили, що полегшує їх виявлення.

Порушення цілості тільки однієї пластини склепіння черепа трудно розпізнати на рентгенограмах, але можна побачити на комп’ютерній томограмі.

При переломі обох пластинок визначається лінія перелому в структурі кістки, іноді зигзагоподібна, з нерівними краями, без зміщення.

 

Крім тріщин можуть бути дірчасті, вклинені та оскольчасті переломи. При сліпих пораненнях необхідно визначити наявність і точну локалізацію сторонніх тіл, вирішити скажімо, де знаходиться куля або осколок.

Переломи основи черепа, як правило, є продовженням тріщин склепіння черепа.

 

Тріщини лобної кістки переходять на лобну пазуху, верхню стінну орбіту чи решітчастий лабіринт; тім’яної і вискової кісток – на середню черепну яму; тріщини потиличної кістки – на задню черепну яму.

 

Відповідно до вірогідного ушкодження вибирається проекція і проводиться спеціальна укладка пацієнта.

 

При ушкодженнях головного мозку та його оболонок вирішальне значення мають рентгенівська комп’ютерна і магнітно-резонансна томографії.

За спеціальними показами проводять ангіографію, переважно дигітальну субтракційну, яка дає можливість уточнити характер ушкодження кровоносних судин. Особливу цінність дана методика дослідження має при посттравматичних аневризмах мозкових судин.

 

 

2.5.2. Порушення мозкового кровообігу.

Інсульт.

Порушення мозкового кровообігу приводить до різних клінічних наслідків – від переходячих ішемічних атак до інсульту, третьої  за частотою причиною смерті. У більшості випадків розлади кровообігу зв’язані з атеросклеротичним ураженням судин.

При ішемічному інсульті в паренхімі мозку відмічається гіподенсивна зона.

При геморагічному інсульті– гіперденсивна зона, інтенсивність якої збільшується у перші три дні після крововиливу, навколо неї через 1-2 доби з’являється гіподенсивна зона на місці перифокального набряку. При значних гематомах відмічається зміщення сусідніх структур мозку, або так званний “мас-ефект”, який можна виявити і при ультразвуковому дослідженні. При епідуральних та субдуральних  гематомах (слайд 36) під внутрішньою пластинкою черепа з’являється смужкоподібна гіперденсивна ділянка. На місці гематоми може утворитись постгеморагічна кіста, яка має вигляд аденсивної ділянки, денситометричні показники якої відповідають щільності ліквора шлуночків. 

 

 

2.5.3. Пухлини головного мозку

 

 

          На комп’ютерних томограмах первинні пухлини головного мозку мають вигляд гіперденсивних осередків або ділянок, часто оточених гіподенсивним обідком, що відповідає зоні набряку.

 

Метастази в головний мозок  можуть бути гіперденсивними, рідше ізоденсивними або гіподенсивними.

Пухлина з розпадом, подібно до абсцесу, дає зниження денситометричних показників в центрі пухлини, іноді гіподенсивний осередок оточений гіперденсивним обідком. Відмічається також деформація шлуночкового комплексу, тобто “мас-ефект”. При заваді пухлиною відтоку ліквору, відмічається дифузне розширення шлуночків, що носить назву гідроцефалії.

 

 

Класифікація пухлин по топографії

–         супратенторіальні пухлини

–         позаосьові

–         осьові інфратенторіальні пухлини

–         позаосьові

–         осьові

–         гіпофізарні і параселярні пухлини

 

Супратенторіальні позаосьові пухлини

– менінгіоми,

 

 

 

– краніофарингіоми,

– епідермоїди,

– хордоми,

– невриноми.

 

 

Супратенторіалъні осьові пухлини

Гліоми

Первинні гліоми головного мозку складають близько 50% всіх внутрічерепних пухлин 

 

Включають в себе:

– астрогліальні пухлини; джерело — астроцити.

 

– олігодендрогліальні пухлини, виходять з олігодендроглії.

– епендимоми, виходять з епендимальних клітин.

– мультиформна гліобластома

 

 

МАГНІТНО-РЕЗОНАНСНА ТОМОГРАФІЯ (МРТ)

Першим у світі неіонним парамагнітним контрастним препаратом, що його використовують для по­силення контрастності зображення та полегшення візуалізації аномальних структур і утворень в різних органах і тканинах при магнітно-резонансній томографії, є ОМНІСКАН (гадодіамід). Ця сполука нале­жить до неіонних хелатів трьохвалентного гадалінію (СdDTRА-ВМА — гадалінію дієтилен триамін пентаацитикової кислоти біс (метиламід):

Хімічна будова молекули гадодіаміду (лінійний хелат) зумовлює його дуже низьку гостру токсич­ність та хемотоксичність, високу стабільність. За даними доклінічних досліджень, мінімальна токсична доза (для мишей, щурів) становить 20 ммоль/кг, що перевищує у 200 разів .дозу, потрібну для отримання МР-зображення у пацієнтів. Під час дослідження іn vivo було встановлено, що Омніскан фактично не впливає на процеси звільнення гістаміну, чинники активізації систем компле­менту та лізоциму, активність холинестерази ери­троцитів людини, тонус судин, морфологічні па­раметри еритроцитів та ін. Препарат не має антигенних властивостей, не зумовлює подразнення в разі в/в, в/а, в/м, п/шкірного та паравенозного вве­дення, а також при нанесенні на слизову оболон­ку ока та шкіру. У дозах, що вивчались був неток-сичний для материнського організму та не впли­ває на репродуктивну функцію експерименталь- них тварин (щури, кролі). При введенні Омніскану людині можуть реєструватися транзиторні незначні зміни рівня заліза та ка­льцію в сироватці крові, які тривають протягом 8—48 год після ін’єкції. Тому не бажано в цей час ви­значати вміст електролітів у крові.

Омніскан не проникає крізь інтактний гематоенцефалічний бар’єр. Отож у разі порушення гематоенцефалічного бар’єру препарат спричиняє посилює в цих ділянках магнітний сигнал, що забезпечує ви­щу інформативність діагностичного зображення порівняно зі станом до контрастування. Але слід па­м’ятати, що відсутність посилення не є беззаперечною ознакою відсутності патології, тому що деякі ви­ди новоутворень або неактивні бляшки при розсіяному склерозі не посилюються. Після в/в введення Омніскан швидко розподіляється в міжклітинному просторі. Ступінь розподілу його є еквівалентним об’єму міжклітинної рідини. Тривалість напіврозподілу препарату становить до 4 хв., а напіввиведення з організму — 70 хв. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації до ЗО мл/хв.) тривалість напіввиведення збільшується обернено пропорційно ступеню зниження швидкості фільтрації. У пацієнтів з нормальною функцією нирок через 4 год після в/в ін’єкції Омніскану екскре­ція його з сечею становить 85%, через 24 год. — 95—98%. Омніскан практично повністю виводиться з організму за рахунок клубочкової фільтрації. Дуже незначна кількість препарату може виводитися пе­чінкою (0,007—0,04%). Після введення препарату у дозі 0,1—0,3 ммоль/кг не було виявлено дозозалеж-ної кінетики. Метаболітів Омніскану в організмі пацієнтів не виявлено. З білками крові препарат не зв’язується.

З часу впровадження Омніскану в клінічну практику проведено понад 1 млн діагностичних до­сліджень. Вони довели високу діагностичну ефективність препарату, особливо в разі дослідження ЦНС. Передусім це стосується діагностики первинних пухлин, метастатичних уражень, менінгіом, аде­ном гипофіза, невріном слухового нерва. Омніскан ефективний в разі диференціальної діагностики епідурального фіброзу та грижі міжхребцевих дисків у хворих з післяопераційними ускладненнями. Крім того, за наявності інтегральних процесів екстра- и інтрадуральне використання Омніскану показа­ло його значні переваги у виявленні прихованих (нечітких) пухлин. Що стосується побічних реакцій на введення препарату, то вони в середньому становлять 4% від загальної кількості досліджень. Головним чином це нетривалий головний біль, запаморочення, нудота. У світі накопичено певний досвід викорис­тання Омніскану у хворих з трансплантованими нирками. Єдиною особливістю при цьому є збільшення тривалості виведення препарату.

Перед використанням Омніскану, не потрібна спеціальна підготовка пацієнта. Препарат набирають у шприц безпосередньо перед уведенням. Кожний флакон та шприц розраховані тільки на одного хво­рого. Рекомендована доза —0,1 ммоль/кг (еквівалентна 0,2 мл/кг при загальній масі тіла до 100 кг). Як­що маса тіла пацієнта перевищує 100 кг, то 20 мл препарату є достатньо для забезпечення діагностично адекватного контрасту зображення. МР дослідження при контрастному посиленні повинно бути розпо­чато через нетривалий час після введення препарату, залежно від типу використовуваних імпульсних послідовностей та протоколу дослідження. Оптимальне контрастне посилення спостерігається протя­гом перших хвилин після ін’єкції. Воно зберігається протягом 45 хв після введення Омніскану. Для МРТ, з контрастним посиленням Омнісканом оптимальними є Т1-зважені імпульсні послідовності. Ви­користання препарату під час вагітності повинно бути обгрунтовано з урахуванням можливого ризику. На доклінічному етапі розробки було встановлено, що Омніскан не впливав на репродуктивну функцію тварин. Годування груддю повинно бути призупинено перед використанням препарату та поновлено через 24 год. Омніскан не впливає на здатність керувати автомобілем.

За останній час було впроваджено нові суперпарамагнітні контрастні препарати для МРТ органів че­ревної порожнини — АБДОСКАН, ТЕСЛАСКАН.

ЯДЕРНА МЕДИЦИНА

Компанія Nycomed є світовим лідером у розробці, виробництві та продажу препаратів для ядерної медицини. Починаючи з 60-х років, компанія постійно нарощує випуск своєї продукції. Більшість радіофармпрепаратів компанії було розроблено та виготовляються на основі таких радіоізотопів, як ^б7Gа, ²⁰¹Т1,³² Р,’131 ‘I,^99mТс. Крім того, застосовують про­дукти на основі’ “іn, ⁹⁰У, ⁸⁹5г, ⁵¹Сг. До головних принципів стосунків компанії з замовниками належать урахування їхніх побажань і потреб, висока якість та надійність препаратів, швидкість доставки та ін.

Компанія Nycomed Аmershan рlс випускає для діагностичних цілей таку продукцію:

ГЕНЕРАТОРИ ^99МТс АМЕКТЕС II. Амертек II стерильний генератор технецію-99м є джерелом Nа(^99шТс) пертехнетату в стерильному, вільному від пірогену ізотонічному розчині, який можна вводи­ти внутрішньовенно одразу після отримання, а також використовувати для асептичного приготування радіофармацевтичних продуктів, що мічені технеціем-99м.

Основні переваги:

використовують колонки з широким діапазоном рівнів активностей (2,5 ГБк, або 68 мКі— 100 ГБк, або 2703 мКі), що дозволяє вибрати генератор залежно від потреб конкре­тної установи. Цей діапазон активностей більший, ніж у генераторів любої іншої ком­панії;

оптимальна система захисного екранування. Генератори обладнують З типами екранів

залежно від наявної активності — свинцевий екран 38 мм (< 10 ГБк); свинцевий екран 50 мм (15—ЗО ГБк); подвійний урановий екран 33 мм (> ЗО ГБк). Флакон накопичення кінцевого елюанту має свинцевий екран б мм;

СІ ергономічно зручний у використанні. Загальна маса та система устрою дають можли­вість вільно виконувати мануальні маніпуляції з приладом;

□ гарантована стерильність елюанту. Устаткований подвійною системою захисту та до-

датковими засобами асептики; О надійність. Розчин можна готувати асептично, використовуючи стерильні, вакуумні

флакони (20 мл). Є додаткові стерильні голки на випадок їх пошкодження або закупо­рювання;

генератор має скляне свинцеве вікно, що полегшує контроль та управління процесом елюації. Експозиційна доза на відстані в ЗО см від поверхні генератора та за час повної його виробки становить 1,25—6,23 мР/год,  залежно від активності.

ЦЕРЕТЕК (СЕRЕТЕС — іесhnetium-99m ехаmetazime agent). Набір з 2 та 5 флаконів. Після розве­дення розчином пертехнетету натрію (^99тТс) використовують в таких випадках: 1) для сцинтиграфії голо­вного мозку з метою діагностики порушень церебрального кровообігу (інсульт, епілепсія, хвороба Альцгеймера, мігрень, пухлини мозку та ін.); 2) для мічення лейкоцитів і vivo з метою діагностики захворю­вань запального генезу (сепсис, гарячка нез’ясованої етіології, запалення артеріального клапана, бронхоектаз, міокардіальна інфекція, запальні захворювання кишечнику). Препарат випускається у вигляді по­рошку, який містить ексаметазим, дигідрат олова двохлориду та натрію хлориду. Для дорослих (70 кг) при сцинтиграфії головного мозку рекомендована доза дорівнює 350—500 МБк, а при міченні лейкоцитів іn vivo — 200 МБк. Препарат вводять внутришньовенно.

МІОВ’Ю (MYOVIEW). Препарат для визначення міокардиальної перфузії. Призначають додатково для діагностики ішемії та(або) інфаркту міокарда. Ліофільно висушена та заморожена речовина (по 10 мл у флаконах з нейтрального скла). До її складу входять: тетрофосмін, двовалентний дигідрат хлориду, су-льфосаліцилат дисодіуму, D-глюконат натрію, бікорбанат натрію. Для встановлення діагнозу і локалізації ішемії міокарда роблять дві ін’єкції “”Тс-тетрафосміну. Для дорослих та літніх людей 185—250 МБк пре­парату вводять на максимумі навантаження, потім 500—750 МБк у стані спокою, через 4 год. Доза не по­винна перевищувати 1000 МБк за добу. Що стосується доповнення діагностики і локалізації інфаркту міо­карда, то достатньо однієї ін’єкції ^99шТс-тетрафосміну (185—250 МБк) у стані спокою. Дослідження почи­нають через 15 хв. після ін’єкції.

АМЕРСКАН ГЕПАТАТII АГЕНТ (Амеrscan Неpatate II Тесhnetium аgent). Набір з 5 флаконів. Препарат після розведення розчином пертехнетату натрія [99тТс] використовують для cцинтиграфії печінки і селезінки. Рекомендована активність при внутришньовенному введенні для дорослих — від 37 до 80 МБк. Доза може бути збільшена за клінічними показаннями. До складу препарату входять оло­ва фторид, натрію фторид, полоксамер — 188.

АМЕРСКАН ПУЛЬМОНАТII АГЕНТ (Аmersham Рulmonat II Тechnetiun аgent). Набір з 5 фла­конів. Після розведення розчином натрію пертехнетату [^99тТс] препарат використовують для виявлення ділянок з порушеннями легеневої перфузії. До складу препарата входять макроагрегати альбуміну лю­дини (МАА), гідроксид олова, натрію хлорид, полоксамер —188. Рекомендуєма активність при внутри­шньовенному введенні для дорослих становить від 37 до 80 МБк. Передбачувана кількість частинок МАА для дорослих — 0,5х 10⁶

АМЕРСКАН ПЕНТЕТАТII АГЕНТ (Аmersham Реntetate II Тесhnetium agent). Набір з 5 флако­нів. Після розведення розчином натрію пертехнетату [^99шТс] препарат використовують для дослідження нирок (структури і функції). До складу препарату входить кальцію тринатрію дієтілентриамінпентаацетат (ДТПА), дигідрат олова хлориду, натрію параамінобензоат. Рекомендована активність для отриман­ня якісного зображення нирок та визначення швидкості клубочкової фільтрації дорівнює 200 МБк. Доза може бути збільшена за клінічними показаннями.

АМЕРСКАН МЕДРОНАТII АГЕНТ (Аmersham Меdronat II Тесhnectium аgent). Набір з 5 фла­конів. Після розведення розчином натрію пертехнетату [^99тТс] препарат використовують для сцинтиг­рафії скелета, особливо для виявлення патологічного остеогенезу. Він також використовується для ви­явлення вторинних метастазів у кістках при бронхогенній карциномі, карциномі молочної та перед­міхурової залоз. Крім того, Медронат доцільно застосовувати для виявлення та опису уражень при осте-огенній саркомі, остеомієліті та хворобі Педжета. До складу препарату входять метилендифосфінова кислота (натрієва сіль), олова фторид, натрію парабензоат. Рекомендована активність для дорослих (ма­са тіла 70 кг) становить 370—600 МБк.

ХІДА (Solco Hida). Набір з 5 флаконів. Після розведення розчином натрію пертехнетату [^99тТс] пре­парат використовують для гепатобіліарної візуалізації та дослідження гепатобіліарної функції. До скла­ду препарату входять N-(2,6-діетилфеніл)-карбомоілметил) імінодіоцтова кислота, зневоднений дират, що містить двовалентне олово. Рекомендована активність в разі внутришньовенного введення для до­рослого становить 150—300 МБк. Дослідження починають одразу після ін’єкції.

НАНОКОЛ (Solco Nanocoll). Набір з 5 флаконів. Після розведення розчином натрію пертехнетату [^99тТс] препарат використовують для сцинтиграфії кісткового мозку та лімфосцинтіграфії (отримання зображення осередків запалення, особливо при остеомієліті, оститі, остеоартриті, а також для оцінки за­палення за наявності ампутаційної кукси. Рекомендована активність в разі внутрішньовенного введен­ня для дорослих становить: 1) з метою сцинтиграфії кісткового мозку — 185—500 МБк (дослідження розпочинають через 45—60 хв після в/в введення препарату); 2) для дослідження осередків запалення — 370—500 МБк.

МААСОЛ (Маа Solco). Набір з 5 флаконів. Після розведення розчином натрію пертехнетату [^99тТс] препарат використовують для сцинтиграфії перфузії легенів та веносцинтиграфії як вторинного показ­ника макроагрегації Тс альбуміну. Рекомендована активність в разі внутришньовенного введення для дорослих (маса тіла 70 кг) становить від 37 до 185 МБк. Дослідження розпочинають одразу після ін’єкції.

НАТРІЙ ЙОДОГШУРАТ [¹³¹І] ін’єкційний (Sodium іоdohippurate 131І Іnjection). Натрій йодо-гіпурат — стерильний водний розчин, який містить, крім Nal 1% бензоалкоголя, фосфатний буфер. Препарат використовують для ренографії шляхом внутришньовенного введення.