Лекція n8: Полімерні матеріали та nпластичні маси, які застосовуються у фармації
ПЛАСТИЧНІ nМАСИ, полімери — nматеріали, основою яких є природні або штучні ВМС (полімери). П.м. nпритаманний ряд властивостей: легкість, міцність, еластичність nта ін. Головними компонентами П.м. є: зв’язувальна речовина — полімер n(ефіри целюлози, фенолоформальдегідні смоли, казеїн та ін.), nпластифікатори (дибутилфталат, трикрезилфосфат та ін.), наповнювачі n(азбест, скляне волокно, деревне борошно та ін.), речовини, nщо прискорюють процес полімеризації або поліконденсації, барвники, nпороутворювачі, стабілізатори, отверджувачі, газоутворювачі. П.м. nкласифікують за: природою зв’язувальної речовини (П.м. на основі продуктів nполіконденсації, продуктів полімеризації, видозмінених природних полімерів, nприродних і нафтових асфальтів і смол); за складом (прості nй композиційні); фізико-механічними властивостями (тверді, напівтверді nй м’які); термічними властивостями (термореактивні й термопластичні); nструктурою (однорідні або ненаповнені й неоднорідні nабо наповнені). До П.м. на основі продуктів поліконденсації nналежать фенопласти, поліаміди, поліепоксиди, поліуретани, амінопласти, nкремнійорганічні пластики, поліефіри. П.м. цього типу мають гарні nелектроізоляційні властивості, підвищену теплостійкість. До П.м. nна основі продуктів полімеризації належать поліетилен, поліпропілен, nполіізобутилен, полістироли, фторопласти, поліакрилати, поліформальдегід, nпластики на основі полівінілхлориду, полівінілового спирту nі полівінілацетату. Полімеризаційні П.м. характеризуються високою термопластичністю, nмеханічною міцністю, еластичністю. З підвищенням ступеня полімеризації nпідвищується твердість смол, знижується розчинність, збільшується теплостійкість. nДо П.м. на основі видозмінених природних полімерів належать nпротеїнопласти, целопласти та ін. До П.м. на основі природних nі нафтових асфальтів і смол належать бітумінопласти. Прості П.м. nскладаються з полімеру, який є основним компонентом, що визначає nвластивості матеріалу. Інші компоненти розчинені в полімері. Композиційні nП.м. містять, крім того, значну кількість наповнювачів, пластифікаторів, nгазоутворювачів, отверджувачів. До композиційних належать П.м. nна основі феноло- й аміноальдегідних смол, поліетилен, полістирол, nефіри целюлози. Тверді П.м. — тверді пружні матеріали з аморфною nструктурою і високим модулем пружності (фенопласти, амінопласти, полістирол nта ін.). Під дією зовнішніх навантажень при нормальній nі підвищеній температурі вони довготривало зберігають свою форму. М’які П.м. — nм’які й еластичні матеріали з аморфною структурою nта низьким модулем пружності (полівінілхлоридний пластикат, nполіізобутилен, пінополіуретан та ін.). Розвиток і зникнення nзворотної частини їх деформації при нормальній температурі відбувається nповільно. До термопластичних П.м. (термопластів) належать матеріали, nпри переробці яких у виробах не відбувається отвердіння, nа матеріал у виробі зберігає здатність переходити nу в’язкотекучий стан (поліетилен, полівінілхлорид, полістирол, nполіамідні й поліакрилові пластики, нітроцелюлоза, ацетилцелюлоза nта ін.). При формуванні виробів з термореактивних П.м. n(реактопластів) відбувається їх отвердіння, при цьому П.м. незворотно nвтрачають здатність переходити у в’язкотекучий стан (П.м. на основі nфенолоальдегідних, аміноальдегідних та інших смол). До неоднорідних n(наповнених) П.м. відносять фенопласти й амінопласти. Наповнювач nу П.м. може бути в газовій або конденсованій фазі. Застосування nяк наповнювачів природних і синтетичних органічних волокон, скляних, nкварцових, вуглецевих, борних і азбестових матеріалів різко підвищує nміцність матеріалу, але утруднює виготовлення виробів складної nконфігурації. Функціонально-споживчі властивості пластмасових виробів nзумовлюються виглядом і складом П.м., а також способом їхньої nпереробки, основними з яких є гаряче пресування й лиття nпід тиском. Використовуються також штампування, видування nй вакуумування. Із П.м. виготовляють виробничі матеріали nу вигляді аркушів, плит, плівок і труб, які використовуються nу виробництві різних товарів, виробів і деталей. З виробничих nматеріалів найбільше значення мають шаруваті й волокнисті пластики, nлистові й плиткові матеріали, плівки й пінопоропласти. Вони nхарактеризуються високою механічною міцністю, легкістю, вологостійкістю, nатмосферо- і хімічною стійкістю, мають електро-, тепло-, звуко- nі гідроізоляційні властивості. Якість виробів з П.м. залежить nвід складу, вихідних властивостей матеріалу, від правильності вибору nконструкції виробу, дотримання технологічних режимів переробки та ін.
П.м. nшироко застосовують у фармації. Їх використовують nдля виготовлення тари і пакувальних матеріалів для ліків, nзастосовують у складі різних ЛП, як полімери спрямованої біологічної nдії. За взаємодією з організмом П.м. поділяють на: біоінертні (поліолефіни, nкремнійорганічні полімери, полікарбонати та ін.), біосумісні (полівініловий nспирт, полівінілпіролідон, поліакриламіди та ін.), біонесумісні n(поліантрацени, деякі поліаміди, фенолформальдегіди та ін.) і біоактивні nспрямованої дії. Біоінертні й біосумісні П.м використовують nу технології ліків як мазеві і супозиторні основи (рідкі nй тверді поліетиленоксиди, водорозчинні ефіри целюлози, nполіорганосилоксанові рідини), для одержання розчинів подовженої nдії як загусники (полівініловий спирт, полівінілпіролідон, nводорозчинні ефіри целюлози), як солюбілізатори й емульгатори n(поліетильовані ефіри сорбітану, модифіковані аеросили та ін.), nплівкоутворювачі для таблеток (співполімери малеїнової, акрилової nй метакрилової кислот, водонерозчинні ефіри целюлози та ін.). nУ фармації вони застосовуються також як конструкційні матеріали nі покриття апаратури для виробництва, транспортування й зберігання nЛП. П.м. спрямованої біологічної дії є полімерні лікарські речовини, nнапр., бальзам Шостаковського. Біоактивні П.м. одержують також шляхом хімічного nзв’язування біоінертних або біосумісних полімерів з лікарськими nречовинами (гепарином, сульфаніламідами, антибіотиками та ін.).
В даний час полімерні матеріали та nпластичні маси на їх основі широко застосовуються в народному господарстві та в nохороні здоров’я.
Полімерні матеріали суттєво nвідрізняються від металів та їх сплавів тим що мають велику молекулярну масу.
Одержують їх з низькомолекулярних nречовин – мономерів шляхом полімеризації та поліконденсації.
До полімерів які nотримують методом полімеризації відносяться:
– полівінілхлорид;
– поліетилен поліпропілен та інші,
До полімерів, одержаних методом nполіконденсації:
– nполіефіри;
– nполіуретани;
– n епоксидні смоли тощо
Полімером є високомолекулярний nбілок, що входить у склад тваринних і рослинних клітин.
Для виготовлення марлі, алігніну nтакож використовуються полімери природнього походження.
З полімерів отримують nпластичні маси, які широко використовують при виготовленні різних інструментів nдля медичної практики.
За впливом на організм людини полімери поділяють nна:
– біоінертні, які не nрозкладаються в організмі (наприклад, аеросил, бентоніти);
– біосумісні, які nпоступово розчиняються або розкладаються в організмі ( полівініловий спирт, nполівінілпірролідон );
– біонесумісні, які негативно впливають на nтканини організму ( поліантрацени, фенолформальдегіди);
– біоактивні, nспрямованої дії ( вінілін ).
Водонерозчинні ефіри целюлози n(оксипропілметилцелюлоза –ОПМЦ, етилцелюлоза – ЕЦ, ацетилфталілцелюлоза-АФЦ та nінші) використовують найчастіше для покриття таблеток і гранул.
Полівініловий спирт та його ефіри використовують nяк емульгатор, загущувач і стабілізатор суспензій, пролонгуючий засіб, а в nмедичній практиці – як дезінтоксикаційний засіб при перитоніті, панкреатиті, nхолецистіті, при різних септичних станах.
Полівінілпірролідон – складова частина окремих nтаблеток, гранул, пролонгатор дії багатьох лікарських речовин.
Поліакрилова і поліметакрилова nкислоти nзастосовують при виготовленні аерозолей, лікарських плівок, мазей, очних nкрапель, мікрокапсул тощо.
Твіни ( моноефіри поліоксиетильованого nсорбітану і вищих жирних кислот ) – при виготовленні мазей, емульсій, nсуспензій, як солюбілізатор.. Бентоніти-при виготовленні мазей, емульсій, nтаблеток, гранул.
Аеросили-для стабілізації суспензій, при nвиробництві таблеток, для усунення несумісностей в порошках.
Поліетилен високого тиску – для виготовлення пакетів, nфлаконів, банок, шприц-тюбіків, крапельниць для очних крапель тощо.
Поліетилен низького типу – предметів догляду за nхворими, упаковки ліків тощо.
Поліпропілен –для виготовлення плівки, труб, nємкостей для аерозолей, банок для мазей.
Полівінілхлорид (ПВХ)- для виготовлення контурної nупаковки коміркового типу “ Сервак”.
Полікарбонати nзастосовують при виготовленні фільтрів для крові, очних крапель, шприців, nзубних процесів, закупорювального і пакувального матеріалу. На основі nполісахаридів створені плівки для лікування nдеяких форм парадонтиту.
Біоактивні (полімери спрямованої nбіологічної дії) застосовують як фармакологічні (терапевтичні) препарати у nвигляді ліків або компонентів лікарських форм.
Найбільш загальними властивостями nполімерів є розчинність у воді, водно-сольових розчинах, у біологічних nсередовищах (шлунковий і кишковий сік, лімфа, плазма).
За допомогою nполімерів можна:
– на більш тривалий час nзатримувати ліки в організмі, тобто пролонгувати їх дію;
– направляти ліки у nвизначені органи і тканини;
– отримувати такі лікарські nформи речовин, у яких раніше вони не могли застосовуватися (речовини перевести nв розчинні або, навпаки, ін’єкційні препарати перетворити в пероральні, порошки n– в ін’єкційні тощо).
Кровозамінники ( nполіглюкін, ПВП, полівініловий спирт).
За лікувальними функціями ділять на:
– nпротишокові;
– n дезінтоксикаційні;
– nпрепарати парентерального харчування.
Впровадження нових nдопоміжних речовин на основі полімерів сприяло вдосконаленню технології nтрадиційних лікарських форм ( таблеток, мазей, крапель тощо), і розробці нових nлікарських форм з модульованим вивільненням лікарських речовин або з nціленаправленою доставкою їх у хворий орган, тканину чи клітину.
До них відносяться: мікрокапсули, nспансули ( капсули-ретард), імобілізовані препарати, таблетки пролонгованої дії nтипу “дуплекс”, “ретард”, “дурула”, терапевтичні системи для орального, nтрансдермального, ректального, парентерального застосування та інші,
На основі полімерів nодержують пластичні маси.
Пластичні маси – це полімерні матеріали та їх nкомпозиції з органічними та неорганічними речовинами, які здатні при певних nумовах переходити в пластичний стан і приймати задану форму.
До полімерів, з яких отримують пластичні nмаси з метою їх використання в медичній практиці, ставиться ряд вимог, а саме:
– вони повинні бути nхімічно стійкими;
– вміщувати мінімальну nкількість низькомолекулярних домішок, стабілізаторів, каталізаторів та інших nречовин;
– повинні витримувати nтеплову, хімічну чи радіаційну стерилізацію;
– повинні бути без nзапаху;
– бути інертними по nвідношенню до лікарських засобів, які перебувають в контакті з полімерним nматеріалом.
До складу пластичної nмаси, як правило, входять:
– сполучна основа – nсмоли, ефіри целюлози, каучуки і т.д.;
– наповнювачі –азбест, відходи бавовни, nдерев’яне борошно тощо (їх вводять з метою збільшення механічної міцності та nздешевлення виробів);
– пластифікатори і nбарвники – пластифікатори для збільшення пластичності,
– барвники для надання nпластмасі потрібного забарвлення.
Синтетична смола, яка є nосновною речовиною в пластмасі, поділяється на термопластичну і термореактивну
До термопластичних належать смоли, які nзберігають здібність плавитися при повторному нагріванні і тверднути при nохолодженні. Термореактивні смоли трердіють при підвищеній температурі і nпереходять в неплавкий і нерозчинний стан, тобто є необерненими.
Основні методи nпереробки:
– nпресування (формування, цим методом отримують штучну шкіру);
– n лиття під тиском (пластмасові шприци, пробки);
– n витискання через калібровані отвори (трубки, стержні з пластмас і гуми. nЦей метод називають екструзією).
Деякі пластмаси отримують методом nсклеювання і зварювання.
n
КЛАСИФІКАЦІЯ ПЛАСТИЧНИХ МАС
В основу nкласифікації пластичних мас покладено такі ознаки:
> природу nзв’язувальної речовини;
> тип nхімічних реакцій, на основі яких одержують синтетичні смоли;
> nфізико-механічні властивості речовини;
> реакцію пластмас на nнагрівання (термічні властивості);
> характер nмакроструктури (однорідності).
За природою nзв’язувальної речовини пластмаси поділяють на два класи:
— пластичні маси nна основі синтетичних полімерів;
— пластичні маси nна основі природних модифікованих (видозмінених) полімерів.
За типом хімічних nреакцій, на основі яких одержують синтетичні смоли, пластмаси поділяють на дві nгрупи:
— пластмаси на nоснові полімеризаційних смол, які одержують реакцією полімеризації, взаємодії nненасичених мономерів (полівінілхлорид, поліетилен, поліпропілен, nфторо-пласти);
— пластмаси на nоснові поліконденсаційних смол, одержаних реакцією поліконденсації n(фенопласти, амінопласти, поліаміди, поліефіри), взаємодії полімерів, що мають nхімічно активні групи.
За nфізико-механічними властивостями пластмаси умовно поділяють на:
– жорсткі (фенопласти, nамінопласти, полістирол та ін.);
– n напівжорсткі (поліетилен, поліпропілен, поліаміди);
– n м’які (пінополіуретан, полівінілхлоридний пластикат та ін.).
За реакцією на nнагрівання розрізняють термопластичні (термопласти) і термореактивні n(реактопласти) пластмаси.
Термопластичні nпластмаси при нагріванні розм’якшуються, а при охолодженні знову nзатвердівають, зберігаючи при цьому попередні властивості. Тому термопласти nможна переробляти декілька разів.
До термопластів nналежать: поліетилен, поліпропілен, полістирол, полівінілхлорид, целулоїд та nін.
Термореактивними nназивають пластмаси, що розм’якшуються, переходять у в’язкотекучий стан лише в nпочатковій стадії формування виробу і при подальшому нагріванні остаточно nзатвердівають, тобто переходять у неплавкий і нерозчинний стан.
До реактопластів відносять: nфенопласти, амінопласти, ефіропласти й ін.
За характером nмакроструктури пластмаси поділяють на:
– nоднорідні (ненаповнені);
– n неоднорідні (наповнені).
До складу nоднорідних пластмас входить одна зв’язувальна речовина, тобто їх виготовляють nіз чистих смол (іноді додають пластифікатори і барвники). До них відносять nполіметилметакрилат, поліпропілен та ін.
Неоднорідні, або nкомпозиційні пластмаси містять зв’язувальну речовину, наповнювачі, nпластифікатори й інші компоненти.
Залежно від типу nнаповнювача неоднорідні пластмаси розподіляють на:
– прес-порошкові;
– шаруваті;
– волокнисті;
– газонаповнені.
СКЛАД nПЛАСТИЧНИХ МАС ТА ВИМОГИ ДО ЇХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
Пластичні маси nскладаються із декількох взаємо-сумісних і несумісних компонентів.
Як правило, до nскладу пластичної маси входять:
— сполучна основа n(смоли, ефіри, целюлози, каучуки й ін.);
— наповнювачі n(деревна мука, азбест, відходи бавовни тощо);
— пластифікатори nі барвники.
Основною nречовиною, що утворює пластмасу, є синтетична смола (полімери).
Для виробництва nпластмас придатні два типи:
– nсмолгтер-мопластичні;
– n термореактивні.
Пластичні маси nможуть бути:
– однофазними n(гомогенними);
– багатофазними n(гетерогенними, композиційними) матеріалами.
У гомогенних nпластмасах полімер є основним компонентом, що визначає властивості матеріалу. nІнші компоненти розчинені в полімері.
У гетерогенних nпластмасах полімер виконує функцію дисперсійного середовища (що зв’язує) nстосовно диспергованих у ньому компонентів, що складають самостійні фази.
Основними методами nпереробки є:
– nпресування (формування);
– n лиття під тиском;
– n екструзія.
Переробка nтермопластичних матеріалів здійснюється переважно під тиском на спеціальних nмашинах, які називаються ливарними.
Деякі пластмаси nможна склеювати і зварювати. Зварювання здійснюють звичайно термічними, nультразвуковими та іншими методами, а склеювання — за допомогою полімерних nматеріалів (наприклад, епоксидних).
Основними nвимогами до полімерів і матеріалів на їх основі, які використовують при nвиготовленні виробів медичного призначення, є:
> підвищена nхімічна стійкість, що зумовлює стабільність виробів під впливом рідких nсередовищ, у тому числі стерилізаційних рідин;
> мінімальний nвміст низькомолекулярних домішок, стабілізаторів, каталізаторів та інших nдобавок;
> відсутність nзапаху;
> здатність nвитримувати теплову (зокрема автоклавування), хімічну та радіаційну nстерилізацію;
> nзабезпечувати стабільність складу рідких препаратів, що перебувають у контакті nз полімерним матеріалом.
ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛІМЕРІВ У nФАРМАЦІЇ
У фармацевтичній nпрактиці полімери знаходять таке застосування:
— як nтаропакувальні засоби для медикаментів;
— як допоміжні nречовини для створення різноманітних лікарських форм;
— як полімери nспрямованої біологічної дії, а саме:
• кров і nплазмозамінники; F
• пролонгатори;
• полімерні nлікарські речовини.
Полімерні nматеріали мають ряд переваг перед традиційними матеріалами, в які запаковують nліки, зокрема:
— легкість;
— можливість nдекоративного оформлення;
— низька nвартість;
— привабливий товарний nвигляд;
— зручність у nкористуванні ліками.
Віддаючи перевагу nполімерній тарі для запаковування лікарських речовин, фармацевти зустрічаються nз багатьма проблемами, серед яких першорядної уваги вимагають такі:
— процес старіння nпластмас;
— проникність;
— адсорбція;
— хімічна nміграція (переміщення);
— реактивність;
— кількісний ріст nмікроорганізмів;
— можлива nтоксичність.
Останнім часом у nнашій країні та за кордоном стали популярними таблетовані й дражовані лікарські nформи з покриттям.
Покриття роблять nз метою:
— захисту вмісту nтаблеток від впливу зовнішнього середовища (вологи, повітря, світла);
— захисту nслизової оболонки шлунка від подразливої дії ліків;
— локалізації дії nліків;
— пролонгування nдії ліків;
— маскування nсмаку і запаху лікарського препарату;
— поліпшення nзовнішнього вигляду.
Найбільш nзагальною властивістю полімерів є їх розчинність:
— у воді;
— у nводно-сольових розчинах;
—у біологічних n(шлунковий і кишковий соки, лімфа, плазма) середовищах.
Переведення nлікарських сполук у полімерний стан дозволяє:
– по-перше, nзатримати ліки в організмі, тобто пролонгувати їх дію;
– по-друге, nнаправити ліки в певні органи і тканини;
– по-третє, nодержати такі лікарські форми речовин, в яких раніше вони не існували, nнаприклад: лікарські речовини перевести в розчинні або навпаки — ін’єкційні nпрепарати перетворити в пероральні, а ті, що застосовувалися як таблетки або nпорошки,— в ін’єкційні (ампульні).
Найбільш поширене nзастосування водорозчинних висо-комолекулярних речовин як крово- або nплазмозамінників.
Кровозамінники за лікувальними nфункціями поділяють на три головні групи:
1) протишокові;
2) nдезінтоксикаційні;
3) препарати nпарентерального застосування.
Цезінтоксикатори nефективні при порівняно низькій молекулярній масі (10 000—20 000), тому що вони nповинні швидко виводитися з організму, виводячи токсичні речовини.
Для препаратів nпарантерального застосування цей показник не регламентується, тому що вони в nорганізмі розщеплюються й асимілюються.
Пролонгатори. Дію nряду лікарських речовин можна подовжити, якщо їх розчиняти разом із nполімерами. Як такі розчини використовують кровозамінники (поліглюкін, nпо-лівінілпіролідон, полівініловий спирт та ін.). Чим вище молекулярна маса nполімеру, тим довше діють такі препарати. При цьому поліпшується розчинність і nзнижуються токсичність і побічна дія лікарських,речовин.
Полімерні nлікарські речовини.
Біологічна nактивність, властивості терапевтичних препаратів притаманні також ряду nполімерів, у структурі яких немає спеціально введених лікарських сполук. До nтаких полімерів можна віднести й плазмозамінники, оскільки вони так само nвиконують лікувальні функції (лікування шоку, опікової хвороби й т. ін.).
Для синтезу nполімерних лікарських препаратів можна використовувати практично будь-які nводорозчинні полімери з функціональними групами (альдегідними, кислотними, nамінними і т. п.), сополімери вінілпіролідону або вінілового спирту, окиснені nабо модифіковані іншим способом декстрини, крохмаль, целюлозу і т. д.
ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ nТОВАРІВ ІЗ ПЛАСТИЧНИХ МАС
До виробів із nпластичних мас висуваються певні вимоги щодо вигляду і складу матеріалів, nконструкції виробів, їх зовнішнього вигляду, якості оформлення.
У виробах із nпластичних мас не припускаються такі дефекти: тріщини, недопресування, здуття, nрозводи, значні сторонні домішки, раковини, коробления, гострі грані й задирки. nПоверхня виробів має відповідати вимогам стандарту і зразок-стандарту, nзатвердженим у встановленому порядку. Матеріали, з яких вони виготовлені, nповинні бути нешкідливими.
На пластмаси, з nяких виготовляються вироби, що вступають у контакт із тканинами організму, nпотрібен дозвіл Міністерства охорони здоров’я України.
«Резінекс» є надійним партнером в медичній і фармацевтичній nгалузях, оскільки має широкий спектр унікальних полімерних матеріалів, nщо відповідають вимогам цього дуже регламентованого ринку. Для nцього в наявності є спеціальні надійні торгові марки, nготовність до тривалої співпраці та до надання послуг найвищої якості nспоживачам медичної та фармацевтичної промисловості.
«Резінекс» є кращим партнером для переробників полімерів, для виробників nі власників торгових марок, оскільки має можливість постачати полімерні nматеріали по всій Європі з торговельних представництв в усіх європейських nкраїнах.
Щоб відповідати вимогам цього зростаючого ринку, команди маркетингу і nтехнічного обслуговування приділяють особливу увагу цьому сегменту для кращого nрозуміння потреб галузі і кращого обслуговування наших клієнтів. Це включає nтісне співробітництво на кожному етапі розробки продукції, від вибору nматеріалів, пропозицій щодо дизайну обладнання, аналізу процесу інжекційного nформування, надання інформації щодо хімічної стійкості, рекомендацій щодо nвідповідного методу стерилізації, методичних вказівок щодо процесу виробництва, nа також необхідних сертифікатів для кількох етапів затвердження, що nуможливлюють застосування матеріалів в медицині і фармації.
Типові приклади застосування:
- Медичні вироби і системи доставки лікарських засобів
- Пакування і засоби герметизації лікарських засобів
- Насоси та інгалятори [item Компоненти інфузійних систем
- Компоненти систем для гемодіалізу
- Корпуси і чохли медичних виробів
- Катетери і засоби лікування ран
- Компоненти одноразового використання
n
Крім застосування в медичній і фармацевтичній галузях, ці полімерні nматеріали також використовуються в діагностиці і лабораторній медицині. В таких випадках, особливі nвластивості матеріалів, розроблених спеціально для чутливих застосувань, nдодають переваги готовим виробам. До таких переваг належать: можливість nвикористання компонентів в чистих приміщеннях, довгострокова доступність на nринку, легкість обробки, переваги, пов’язані з біосумісністю, сертифікованістю nдля контакту з харчовими продуктами, а також довговічність виробів.
Ключові переваги полімерних матеріалів для nмедичної і фармацевтичної промисловості:
- Можливість застосування матеріалів у чистих приміщеннях *
- Легкість обробки *
- Тривала доступність на ринку *
- Наявність сертифікатів: сумісність з харчовими продуктами (FDA, EU 10/2011), реєстраційне досьє матеріалу, відповідність Європейській фармакопеї (EU EP), біосумісність відповідно до US класу VI або до ISO 10993
- Виробництво у відповідності до вимог GMP * та/або у чистих приміщеннях *
n
* nСертифікати надаються тільки на вимогу, не всі типи сертифікатів наявні для nвсіх продуктів. Будь ласка, зверніться до Вашого місцевого дилера «Резінекс» за nдодатковою інформацією.
Оцінка nризиків
Основним nнаміром «Резінекс» є пропонування безпечного та надійного обслуговування нашим nзамовникам та партнерам. Мета полягає в тому, щоб підтримувати низький рівень nризиків для всіх зацікавлених сторін, як-от: виробника полімерів, nдистриб’ютора, виробника компонентів устаткування, власника комплексного nобладнання або торгової марки і, зрештою, кінцевого споживача або пацієнта. nПеред тим, як обрати матеріал для Вашого застосування, зв’яжіться, будь ласка, nз торговим представництвом «Резінекс» у Вашому регіоні для отримання більш nдетальної інформації. «Резінекс» не займається реалізацією полімерів nдля виготовлення протезів.