Лекція: Травматичні ушкодження зубів і щелеп у дітей, їх класифікація та діагностика

 

 

 

 

 

Лекція: Травматичні nушкодження зубів і щелеп у дітей, їх класифікація та діагностика. Особливості nтравми у дітей, можливі ускладнення, ортопедичне лікування. .

Класифікація та nхарактеристика ортодонтичної апаратури, механізм перебудови зубощелепного апарату nпід впливом лікування, можливі ускладнення Стимулююча терапія в комплексному nлікуванні ортодонтичних хворих.

 

НЕЗНІМНІ nМЕХАНІЧНО ДІЮЧІ ОРТОДОНТИЧНІ АПАРАТИ

Фіксують nнезнімні ортодонтичні апарати за допомогою коронок або кілець на непрепаровні постійні зуби (премоляри, моляри) після про­ведення так званої ортодонтичної сепарації. Для цього застосовують еластики, пружинні сепарато­ри, пластмасові nклини, лігатуру, які вводять між зубами і залишають на декілька діб. Якщо для nлікування необхідно роз’єднати зубні ряди, то за­стосовують коронки, якщо ж прикус підвищувати не потрібно – nвикористовують кільця. Коронки і кільця nдоходять до шийок зубів і фіксуються фос­фат (вісфат)-цементом, однак кільця nмають влас­тивість nрозцементовуватися. Для покращення їх фіксації слід їх цементувати на nсклоіономерний цемент або спеціальним клеєм-адгезивом, що створений на основі nепоксидних смол.

Апарати Енгля називають універсальними, тому що їх можна застосовувати для лікування різноманітних аномалій зубощелепного апара­ту. Основну частину цих апаратів складає nвести­булярна дуга з дроту nнержавіючої сталі товщи­ною 0,8-1,0 мм. На обох її кінцях nє гвинтові на­різки, куди нагвинчують гайки. nНа опорні зуби (1-ші постійні моляри) надівають коронки або кільця (Енгль користувався бандажними кільцями) nіз трубками, розташованими горизонтально зі щіч­ної сторони. Дугу, вигнуту за допомогою пальців по формі зубного ряду, вставляють у трубки. Гайки дають можливість установити дугу в будь-якому nсагітальному положенні: від контакту з зубами до визначеної відстані від них.

Стаціонарна дуга Енгля  засто­совується для nвестибулярного переміщення не­правильно nрозташованих передніх зубів: підв’я­зуючи лігатурами зуби nдо дуги, їх переміщують. Активацію дуги nздійснюють підгвинчуванням га­йок і пересуванням дуги вперед. Нерідко до дуги припаюють гачки, або неправильно розташовані зуби nпокривають коронками, до них припаюють вертикальні nштанги або гачки і під дією гумової тяги або лігатур переміщують зуби в nпотрібну сторону (мезіально, дистально, вертикально) або повертають по осі.

Експансивна nдуга Енгля застосовується nдля розширення зубного ряду. nЗалежно від того, в якій ділянці nйого необхідно розширити (в області моля­рів чи премолярів), відповідним чином nустановлю­ють дугу. Для розширення зубного ряду в області молярів дугу nвипрямляють і шляхом зближення її кінців з напруженням вводять у трубки, якщо ж необхідно розширити в області премолярів і іклів, використовують дугу, вигнуту за бажаною nформою зубного ряду, і зуби nпідтягують до неї лігатурами.

Ковзна дуга Енгля застосовується nдля нахилу пе­редніх зубів у nпіднебінну або язичну сторону. Дугу пе­ретворюють у ковзну: знімають гайки, а в nобласті іклів до дути nприпаюють медіально відкриті гачки. Після введення дуги в трубки по обидва боки на гачки nнаді­вають гумові кільця і nзакріплюють їх на задньому кінці трубки. Гумова тяга зміщує дугу дистально, і в такий спосіб відбувається nтиск на передні зуби .

При лікуванні вертикальних аномалій прикусу апаратом Енгля діють наступним чином. Для витягу­вання nзубів дугу розташовують ближче до їх ріжучо­го краю і підтягують її лігатурним дротом до nшийок зубів, що переміщуються. При зануренні зубів дугу встановлюють ближче до шийок і також підв’язують до зубів дротяною лігатурою. В обох nвипадках дуга в силу своєї nпружності прагне зайняти початкове по­ложення і тягне за собою прив’язані до неї зуби.

Апарат Енгля застосовують і для вирівнювання сагітальних співвідношень зубних рядів (при про-генії, прогнатії) шляхом використання nкосої між-щелепної гумової тяги (винахідником косої між-щелепної гумової тяги nвважається Беккер, 1892; Енгль nудосконалив його метод). У цьому випадку застосовують апарати Енгля одночасно на верхній і нижній щелепах. Дуги щільно фіксують до зу­бів лігатурами; на одній з них знаходиться nгачок. Якщо гачок припаяний nдо дуги верхньої щелепи в області nікла-премоляра, то сила гумової тяги змі­щує верхній зубний ряд назад, а нижній n- до де­якого ступеня вперед. nПри розташуванні гачка на дузі nнижньої щелепи відбувається зворотна дія.

Апарат Айнсворта. Виготовляють коронки або кільця – nчастіше на другі, рідше на перші пре-моляри.

Вигинають nдотичні балочки з ортодонтичного дроту діаметром 0,8-1,2 мм, охоплюючи з підне­бінної сторони у nпришийковій частині зуби, що підлягають nпереміщенню. Балочки припаюють до коронок (кілець). З вестибулярної сторони до кі­лець на премолярах nприпаюють вертикальні тру­бочки з внутрішнім діаметром, на 0,1-0,2 мм біль­шим, nніж діаметр дроту, з якого згинається дуга.

З nортодонтичного дроту діаметром 0,8-1,2 мм згинають вестибулярну пружну дугу так, щоб вона торкалася тільки передніх зубів. nДуга повин­на бути на 3-4 мм ширша, ніж зубна дуга з губної сторони. Кінці дуги загинають під прямим nкутом прямо або у вигляді nгачка, вставляють у трубки і nвкорочують за розмірами вертикальних трубок. Фіксують nкільця з балочками цементом на опор­них nзубах. Наступного дня дугу вводять (із зу­силлям) кінцями в трубки. Еластичність дуги, що періодично nактивується, переміщує зуби. Якщо вестибулярна nпружна дуга в процесі лікування стає nкороткою, згинають нову або відразу готують дугу з П-подібними компенсаційними петлями біля іклів.Апарат Айнсворта застосовують для нерівно­мірного розширення зубного ряду і усунення тіс­ного розташування різців.

Апарат Мершона для nрозширення зубної дуги. На nперші постійні моляри виготовляють опор­ні кільця із замками на язично-піднебінній сто­роні у вигляді припаяних до кільця горизонталь­них nтрубок. Із ортодонтичного дроту діаметром 0,8-1 мм згинають язичну дугу. З ортодонтичного дроту діаметром 0,4-0,6 мм вигинають nпружні від­ростки з nприляганням їх до язичної поверхні зубів, що підлягають переміщенню. Відростки можуть мати змієподібну форму, форму англійської nшпиль­ки, їх припаюють до дуги контактним зварюванням або навивають один їх кінець на дугу, щоб відрост­ки не втратили пластичність. Переміщення nзубів, розширення зубного nряду здійснюють за рахунок пружних nвластивостей дуги і відростків.

Апарати А. І. Позднякової для виведення зу­бів nз піднебінного положення . Склада­ється апарат із коронок, зафіксованих на nперший постійний моляр і на nзуб, що знаходиться піднебін­но. nДо коронки на молярі з вестибулярної сторони припаюється балка, другий кінець якої опирається на зуб, що стоїть попереду зміщуваного. nДо корон­ки піднебінно nрозташованого зуба припаюються гачки. У дію апарат приводить еластична тяга або nлігатура, що накладається на гачки переміщувано­го зуба та вестибулярну балку.

Апарат А. І. Позднякової для переміщення ікла nв дистально-язичному напрямі. Виготовляють дві коронки – на ікло і перший постійний моляр. До коронки на іклі з вестибулярної і nязичної сторін припаюють nгачки. До коронки на молярі горизон­тально припаюють з вестибулярної і язичної по­верхні балочки, які закінчуються на рівні перших nпремолярів гачками. Між гачками ікла і моляра надягають nгумові кільця і ними переміщають зуб у nзубний ряд. Гумову тягу необхідно міняти через одну-дві доби. Зуб переміщається орально і дис­тально.

Апарат Айзенберга – Гербста застосову­ють для nпереміщення верхніх фронтальних зубів орально, зміни їх нахилу і вкорочення зубної дуги за наявності проміжків між фронтальними зубами. На перші моляри в молочному прикусі або nдругі премоляри в постійному nприкусі виготовляють кільця n(коронки), до яких з вестибулярної сторони припаюють горизонтальні балочки з дроту діаме­тром n0,8 мм, що направлені наперед, що приляга­ють до вестибулярної поверхні зубів і закінчують­ся в області іклів гачками, відкритими nназад. Після фіксації кілець цементом на зубах між гачками на­тягують еластичну гуму (кільця). Сила nтяги регу­люється підбирання гумових кілець потрібної до­вжини, ширини і nтовщини.

Апарат 3. С. Василенка для повороту зубів . nНа зуб, який треба повернути, виготовляють nкоронку або кільце з горизонталь­но припаяною з вестибулярної сторони трубкою овальної форми. Внутрішній перетин трубки до­рівнює подвійному діаметру дроту важеля по nви­соті і одному діаметру по товщині. На другий пре-моляр або перший моляр протилежної зубу, що по­вертається, сторони зубного ряду nнадягають кільце з припаяною nдо його піднебінної поверхні, дотич­ної до двох поряд стоячих зубів, круглою балочкою діаметром 0,8-1 мм. До цього ж кільця з вестибу­лярної сторони горизонтально припаюють nП-поді-бну скобу довжиною, nрівною ширині зуба, відда­лену nвід кільця на 1,5 мм). З ортодонтичного дроту діаметром 1 мм згинають пружний важіль. Кінець важеля, що входить у трубку, згинають у nвигляді петлі з упором, що nзапобігає повороту важеля.

Другий nкінець важеля згинають у вигляді гач­ка і заводять його за П-подібну скобу на nмолярі з медіального краю. nПоворот зуба відбувається під дією nактивованого пружного важеля до моменту упора гачка в дистальний край П-подібної скоби. Це служить показанням для чергової активації ва­желя або згинання нового.

Незнімна nапаратура має переваги перед знім­ною, оскільки вона діє постійно, цілодобово, прак­тично мало залежить від пацієнта, однак має ряд недоліків. Апарати не забезпечують nповноцінної дії на nзубощелепний апарат: практично не сти­мулюють шовний і аппозиційний ріст щелеп, не впливають на відновлення міодинамічної рівнова­ги в щелепно-лицевій області і відновлення nфунк­ції зубощелепного nапарату, порушують естетику. Трудність nточного дозування сили, тривале перебу­вання в роті дуг, укріплених лігатурами, коронок, кілець та інших деталей незнімних конструкцій ускладнює догляд за ротовою порожниною, бу­ває причиною ушкодження емалі зубів. nЛігатури, травмуючи зубні nсосочки, викликають набряклість ясенного краю і нерідко призводять до утворення патологічних “кишень”.

Апарат nСимона. На перші постійні nмоля­ри виготовляють опорні nкільця, до яких припаяні біля nмедіально-щічних кутів вертикальні трубки з внутрішнім nдіаметром 1,8-2,5 мм залежно від діаметра nдроту дуги. З оральної сторони до кілець припаюють дотичні балочки (з дроту діаметром 1,2-1,5 мм), прилеглі до премолярів і іклів. З nорто­донтичного дроту діаметром n0,8-1,2 мм згинають вестибулярну nпружну дугу з П-подібними петлями в nобласті премолярів, вертикальними виступами, що входять у вертикальні трубки і фіксують дугу. Вільні кінці дуги загинають всередину під кутом 10-15° так, щоб вони впиралися у дистально-щічні nділянки молярів. Сама дуга повинна щільно приля­гати до фронтальних і бічних nзубів. За допомогою апарата nрозширюють зубну дугу в області премо­лярів і молярів, повертаючи моляри nнавкруг осі. Активують дугу стисненням П-подібних петель.

НЕЗНІМН nАПАРАТИ ФУНКЦІОНАЛЬНО-НАПРАВЛЯЮЧОЇ nДІЇ

До незнімної функціонально-направляючої апаратури відноситься коронка Катца . Вона складається з металевої коронки (що nфіксу­ється на різцях верхньої щелепи) з припаяною до піднебінної її поверхні похилої площини з дротя­них петель, що торкаються вестибулярної поверхні зубів нижньої щелепи. При змиканні зубних рядів різці верхньої щелепи нахиляються вестибулярно, а nнижні – орально, альвеолярний відросток част­ково перебудовується у вертикальному напрямку в області верхніх і нижніх передніх зубів. Коронка Катца в результаті роз’єднання прикусу має зна­чною nмірою безперервну дію, тому що мускула­тура при носінні цих апаратів nзнаходиться в по­стійній напрузі. nШвидкість переміщення зубів, що спостерігається при цьому, і тривала їх nрухливість свідчать про те, що nпроцеси резорбції кісткової тканини випереджають процеси аппозиції.

Капа nШварца – це лита або nштампована з ме­талу, або nвиготовлена з пластмаси капа з похилою площиною , що покриває передню групу зубів нижньої щелепи. Фіксується за допомогою nцементу. її застосовують при зворотньому різце­вому перекритті, у змінному і постійному прикусі, nпри наявності місця в зубному nряду для неправиль­но nрозташованих зубів, при глибокому фронталь­ному перекритті (у противному nвипадку можливе виникнення відкритого прикусу). Дія капи нагадує

                                         ЗНІМНІ nAПAPAТИ МЕХАНІЧНОЇ ДІЇ

Прагнення усунути хоча б частково вищеопи­сані недостатки незнімних апаратів сприяло роз­робці, апробації і впровадженню в практику nзнім­них механічно діючих nортодонтичних апаратів. Це стало nможливим після винаходу метилметакрила­ту – основного компоненту сучасних пластмас.

Конструювання nпластмасового базису знім­них апаратів nпроводиться методом гарячої по­лімеризації; методом холодної полімеризації nіз самотверднучої пластмаси; методом литва nпласт­маси; методом штампування з nплексигласу після його розігрівання, nтак званого пневмовакуумного формування.

До nних відносяться пластинкові апарати в поєднанні з nгвинтами, пружинами, вестибуляр­ними дугами. Перші знімні пластинкові апарати для лікування аномалій прикусу були запропоно­вані після відкриття вулканізації каучуку (1839). У 60-х роках Кінгслей сконструював пластинку з nрозширювальним гвинтом. Норд удосконалив її, запропонувавши гвинт своєї nконструкції. Подаль­ше удосконалення ідеї Норда належить Шварцу.

Апарат nВ. С. Куриленко для nпереміщення зу­бів у nмезіодистальному напрямі . Він nє знімною пластинкою, в яку вварені рухо­мий і нерухомий важелі з ортодонтичного дроту діаметром 0,6 мм. Рухомий важіль, прилягаючи до апроксимальної поверхні біля самої nшийки змі­щуваного зуба, забезпечує переміщення його безповороту навкруги вертикальної і горизонтальної осі. Діючий важіль вільно обертається в базисі і може бути використаний для пересування 2-х і навіть 3-х зубів, особливо при необхідності їх пе­реміщення в одному напрямі. У пластинку можна вмонтувати nретракційну дужку, похилу площину й інші nелементи знімних ортодонтичних апаратів, що скорочує термін лікування аномалій.

До nзнімних механічно діючих апаратів можна віднести апарат С І. Дорошенко , апарат Робертса апарати для nдисталізації зубів.

У даний час nвикористовують знімні апарати з різноманітним розташуванням гвинтів (визначе­ного розміру, величини та у визначеній кількості) відповідно ділянці, яку необхідно nрозширити або вивести вестибулярно .

Всі механічно діючі апарати потребують на­дійної фіксації. З метою надання стійкості плас- тинковим апаратам використовують nрізноманітні кламери: nзвичайні утримуючі, перекидні Джексо­на, стрілоподібні Шварца, кламери Адамса. nДля виготовлення цих кламерів застосовують дріт різноманітної товщини і nпружності. Утримуючі, стрілоподібні nі кламери Джексона виготовляють із жорсткого дроту товщиною 0,7-1,1 мм (стрілопо­дібні кламери вигинають спеціальними щипцями), кламери Адамса – із жорсткого або nжорстко-пруж­ного дроту діаметром 0,6-0,7 мм.

У ортодонтії nдля розширення зубних дуг і пе­реміщення nокремих зубів широко застосовують знімні апарати з nпружинами і вестибулярними дугами, nпопередницею яких вважається розши­рювальна пластинка Коффіна. Дія цих апаратів nздійснюється розгинанням або стисненням відпо­відних петель. Розташування пружин, форма їх ви­гину і вестибулярної дуги залежать від клінічної картини. Для вестибулярних дуг звичайно корис­туються nжорстким дротом діаметром 0,7-0,8 мм, для nпружних відростків – 0,5-0,6 мм, для пружини Коффіна- 1,0-1,5 мм.

Знімні nапарати діють переривчасто, тому що діти ними користуються декілька годин на добу. При nцьому виключається фактор травмування психіки nдитини в період лікування і перебування її в колективі, тому що знімними апаратами діти можуть користуватися тільки вдома.

Характеризуючи nописані вище знімні апарати, слід nзазначити, що вони діють із меншою силою, з перервами (їх можна знімати), більш гігієнічні. Знімні ортодонтичні апарати, створюючи nпротя­гом невеликого nпроміжку часу підвищене функ­ціональне nнавантаження на визначеній ділянці, стимулюють перебудову кісткової тканини: по­дразнення передається не тільки на зуби, але й на nкісткову тканину щелепи.

Чим повільніше діє апарат, тим гармонійніше про­тікають процеси резорбції й аппозиції кісткової nткани­ни навколо зубів, що nперемішуються. Дуже істотно та­кож nте, що ортодонтичний апарат, яким проводилося лікування, можна використовувати як ретенційний. nЦі апарати показані при nлікуванні аномалій зубощелеп-ного nапарату в будь-якому віці з індивідуальним кон­струюванням їх у кожному nокремому випадку.

Але nіноді, незважаючи на всі їх позитивні якості, знімні апарати виявляються недостатньо ефективними. Це пояснюється тим, що діти пору­шують розпорядження лікаря про спосіб і nтрива­лість користування цими nапаратами. Нерегулярне носіння апаратів, великі перерви в їх застосуванні можуть призвести до неправильного nуявлення про їх нібито малоефективну nдію. Звідси випливає, що вирішальну nроль при користуванні знімними апа­ратами грає дисциплінованість дітей і уважне спо­стереження за дітьми nбатьків.

ЗНІМНІ nАПАРАТИ ФУНКЦЮНАЛЬНО-НАПРАВЛЯЮ nЧОЇДІЇ

З nметою усунення жорсткої дії незнімних апаратів на зуби їх стали робити знімними: капа Шварца, Биніна, апарат Шварца з накушувальною площадкою та похилою площиною, апарат Катца з накушувальною площадкою та ін. Використову­вання скорочення жувальних nм’язів як основного джерела енергії nдля переміщення зубів дозволило надавати nоднощелепними незнімними і знімними апаратами nміжщелепну дію завдяки наявності в їх конструкції nпасивно діючого функціонально-на­правляючого елемента (похилої площини, наку-шувальної площадки, оклюзійних накладок і т.д.).

Капа nБиніна Б. Н.  з похилою пло­щиною виготовляється з пластмаси, покриває весь нижній зубний ряд і похилою площиною підхо­дить під верхні зуби. Показання до застосування такого апарата і принцип його дії ті ж, що і в nкапи Шварца, однак його можна використовувати при середньому фронтальному перекритті (у даному випадку нижні передні зуби майже не нахиляють­ся орально). В процесі лікування, коли бічні зуби nпочинають торкатися капи, жувальні nїї поверхні зі-шліфовують, що nзабезпечує повторне роз’єднання прикусу і продовження дії апарата.

Пластинка Шварца на nверхню щелепу з по­хилою nплощиною для лікування дистального при­кусу .

Пластинки Шварца на nверхню щелепу з накусочною nплощадкою в області передніх зубів (для усунення глибокого прикусу) або оклюзійними nнакладками в області бічних зубів (для nлікування відкритого прикусу).

Накушувальна nпластинка Катца, що застосо­вується для лікування прогнатії і глибокого nприку­су. Особливістю її nконструкції є перекидні гачки, що перегинаються через nріжучий край передніх зубів на їх губну nповерхню, і похила площина. Пластинка не прилягає до слизової оболонки пе­редньої nчастини піднебіння і шийок фронтальних зубів. nПри накушуванні перебудовується передня ділянка верхньої і нижньої щелеп. У nбічних ділян­ках відбувається nвертикальний їх ріст внаслідок роз’єднання nприкусу. Крім того, у момент змикан­ня нижні передні зуби сковзають по похилій nпло­щині і переміщується вперед nнижня щелепа.

 

                                АПАРАТИ nКОМБІНОВАНОЇ ДІЇ

У nбільшості випадків використовуються при комбінованій патології і складають біля 75 % від усієї знімної апаратури.

Функціональні апарати можуть бути доповне­ні nокремими активними елементами — гвинтами та nпружинами, що використовуються при необхід­ності прискорити переміщення окремих зубів.

Апарат Брюкля  складається зі знімної пластинки на нижню щелепу з похилою площиною в передній ділянці, nвестибулярної дуги і кламерів. Під час змикання зубних рядів верхні передні зуби піднебінними поверхнями nторкають­ся похилої площини і відхиляються вестибулярно, а внаслідок активування вестибулярної дуги на­хиляються орально нижні передні зуби n(похила площина з язичної nсторони і біля ріжучого краю не nповинна прилягати до них). Зубні ряди в бічних ділянках роз’єднані. Цей апарат nрекомендують за­стосовувати в nбудь-якому віці при піднебінному нахилі передніх зубів верхньої щелепи і вимуше­ної прогенії, якщо спостерігається віялоподібне вестибулярне відхилення нижніх передніх зубів, яке супроводжується тремами і діастемою, глибо­ким фронтальним перекриттям.

Еластичний формувач Бімлера . Апарат каркасної конструкції з еластичними дро­тяними nз’єднуючими деталями, що є діючою си­лою nпри рухах нижньої щелепи. Є три основні гру­пи формувачів прикусу: А, В, С.

Група А – сім nрізновидів для усунення зубо­щелепних аномалій при нейтральному nабо дис­тальному співвідношенні зубних nрядів, що по­єднуються з наявністю nтрем, звуженням зубних рядів, nскупченістю передніх зубів, поворотом їх по осі, глибоким або відкритим nприкусом. Різно­види формувачів прикусу цієї nгрупи відрізняються один від одного nнаявністю додаткових дуг, гвин­тів, пружин, що виправляють положення верхніх різців, nіклів і премолярів.

Група В – п’ять nрізновидів формувача прику­су nдля усунення зубощелепних аномалій при ней­тральному або дистальному співвідношенні зуб­них nрядів, що поєднуються з ретрузією передніх зубів і глибоким різцевим перекриттям. Відрізня­ються nодин від одного дією ортодонтичного гвин­та (розширення, звуження), наявністю, формою і розташуванням пружин.

 Група С – шість різновидів формувачів при­кусу nдля лікування зубощелепних аномалій при нейтральному або медіальному співвідношенні зубних рядів, що поєднуються із зворотним різце­вим перекриттям, і усунення мезіального прикусу, що поєднується з перехресним. Ці різновиди від­різняються один від одного в основному розташу­ванням і формою пружин.

БРЕКЕТ-СИСТЕМА

Cлово «bracket» в перекладі означає — «замок», «замкове nпристосування». Останнє значення набуло найбільшого nрозповсюдження і популярності.

Таким nчином, ортодонтичні замкові пристосування, що фіксуються на зубах і nсконцентровують на собі силову дію дуги, називаються брекетами. Вони можуть nбути різноманітними за nрозмірами, способами фіксації, nзалежно від цілей і завдань лікування зубощелепних аномалій, але принципова конструкція їх практично однакова.

Брекет складається з опорного майданчика, на поверхні якого знаходиться nпаз для розміщення в нім дуги, і «крил», за допомогою яких здійснюється фіксація дуги лігатурою (дротяною, nеластичною). Опорний майданчик фіксується на зубі шляхом приклеювання до емалі за допомогою nкомпозитного матеріалу або припаюється (або прикріпляється шляхом зварки) до nкільця, що накладається на зуб.

Існує nвелика різноманітність запрограмованих брекетов і трубок. Деякі з них частково програмовані, як, nнаприклад, система R.M.Ricketts. Інші повністю запрограмовані відповідно до теорії техніки прямої nдуги. З останніх найчастіше nзастосовуються брекеты L.Andrews, Roth, МВТ (McLaughlin, Bennett і Trevisi).

Програмування nдосягається поєднанням чотирьох складових, кожна з яких має nпевну величину:

   – товщина підстави брикетних трубок різна на nрізних зубах, завдяки чому усувається необхідність виконання на дугах вигинів nпершого порядку; ротаційний nконтроль також здійснюється за рахунок вбудованих в брекети і трубки доповнень nпершого порядку, особливо для перших молярів; •    ангуляція (мезіодистальний контроль) nкоронок зубів також запрограмована в nбрекетах, унаслідок чого відпадає необхідність у вигинах другого порядку; а nзапрограмованість величини інклинаціі або торка (вестибулоорального нахилу)   зубів   nробить   можливою   відсутність   nвигинів   третього   порядку .

 

Випускаються брекети фірмами n«Кассис», «ОРТОДЕНТ-Т» (вітчизняні фірми). У nГерманії фірма «Dentaurum» випускає стандартну систему эджуайз-техніки, а також nнабори Alexander, Andrews, Burstone, Hasund, Hilgers, Ricketts, Roth, Tweed.

При лікуванні пацієнтів слід розуміти конструктивні особливості nвживаної системи. Для більшості пацієнтів з нейтральним nспіввідношенням перших молярів (I клас по nЕ.Енглю) можна використовувати стандартні системи брекетів у поєднанні з nдодатковими вигинами на дугах. Але, nпроте, бажано мати брекети з різними конструктивними nособливостями. Іншими словами, враховуючи, що оклюзійна площина в просторі nчерепа теж варіює, метою ортодонтичного лікування повинне бути: досягнення nпаралельності між вестибулярною поверхнею різців і лицевою площиною N—Pg n.

У nкожній системі і навіть в одній і тій же з часом значення можуть варіювати. nТому справедливе зауваження W.R.Proffit (1993) про те, що строге уточнення nпропису брекетів nнеобов’язкове, оскільки при ортодонтичному лікуванні кожного пацієнта все одно необхідно робити додаткові вигини на nдугах. Під прописом розуміється величина ангуляції, торка і ротації, закладена в конструкцію брекета. Такі nбрекети називаються заздалегідь запрограмованими.

Стандартна nпозиція брекета на ортодонтичних кільцях залежить від функціональної nприналежності зуба, кожен з яких має певну конфігурацію і розміри (мал. 210):

1.       На різцях брекет розташовують в центрі nвестибулярної поверхні кільця.

2.       На іклах із заздалегідь надітим на них nкільцем проводять по вестибулярній поверхні поздовжню вісь зуба і поперечну (у мезіодистальному напрямі), і брекет розташовують на 0,65 мм вище за точку nперетину цих ліній.

3.       На премолярах — в центрі вестибулярної nповерхні ортодонтичного кільця.

4.       На молярах розташовуються дві трубки з nвестибулярного боку, з яких трубка з прямокутним просвітом завжди повинна знаходитися в центрі кільця, а nкругла трубка для фіксації лицевих дуг — ближче до ясенного краю.

Оригінальний эджуайз-брекет вважається вузьким, маючи ширину 1,25 мм. Ширина брекета, nвипущеного пізніше, склала 2,55мм. При подальшому удосконаленні було проведено з’єднання двох nбрекетів на одній опорній базі, що призвело до створення системи прорізів і nускладнило конструкцію замка. Такі замки, мезіодистальна ширина яких знаходиться в межах 2—4,5 мм, почали nназиватися подвійними. В nданий час пази в брекетах почали робити глибші, що забезпечує кращу фіксацію nдуги і можливість установки подвійних дуг.

•     nНайчастіше nвикористовуються металеві замкові пристосування, оскільки вони надійніші в роботі. Традиційним матеріалом nдля виготовлення брекетів є сталеві сплави. Разом з тим застосовуються замкові кріплення, виконані з nпластика і кераміки. Названі брекеты володіють певними nперевагами, зокрема, маючи округлу nформу, вони комфортніші і естетичніші. Але є у них і цілий ряд недоліків: nпластиковий брекет дозволяє проводити ортодонтичне лікування лише при дещо виражених аномаліях;

•     nвраховуючи nнедоліки пластикових брекетів, деякі зарубіжні фірми випускають армовані замкові пристосування, тобто в nпластиковий базис пресують металевий паз;

•     nпри nвикористанні керамічного брекета після періоду активного лікування виникає nпроблема зняття його із-за можливості сколу емалі або навіть перелому коронки nзуба, оскільки коефіцієнт nзчеплення емалі зуба з опорним майданчиком дуже високий; із-за великої nтвердості кераміки, що перевершує аналогічний показник емалі, можлива значна стертість  в nмісцях постійного контакту з брекетом;

-у керамічних nбрекетів так само, як і у пластикових, високий коефіцієнт тертя дуги з поверхнею паза, що може призвести nдо спотворення його розмірів; і nпластикові і керамічні брекеты важко закріпити на зубах з низькою клінічною коронкою, на зубах з штучними металевими nкоронками або обширними пломбами;

-пластмасові або керамічні брекеты менш вигідні, якщо передбачається значніша силова дія, зв’язана, наприклад, nіз застосуванням лицевої дуги.