Лініменти

МОДУЛЬ 2. М’які та nасептичні лікарські форми. Утруднені прописи. Фармацевтичні несумісності.

Змістовий модуль 3. “М’які лікарські форми. Супозиторії”

 

ЛІНІМЕНТИ

Лініменти (або рідкі мазі )- лікарська форма для зовнішнього nзастосування, що являє собою густі рідини або драглисті маси, які плавляться nпри температурі тіла.

Назва nлініментів проходить від латинського слова «linire» (втирати) і вказує на спосіб nзастосування цієї лікарської форми – шляхом втирання в шкіру. Ця характерна nознака відрізняє лініменти від мазей та інших лікарських форм для зовнішнього nзастосування (крапель, промивань, примочок).

Лініменти- це стародавня nлікарська форма, яка  не втратила свого nзначення і тепер. Про це говорить хоча б той факт, що в довідникові М.Д. nМашковського ”Лікарські засоби” приведено близько 20 прописів лініментів.

Сучасна рецептура nлініментів різноманітна і може бути досить складною. Значна кількість nлініментів виготовляється промисловістю. Це лініменти-розчини: „Капсин”, n”Капситрин”, перцово–камфорний, перцово- аміачний, хлороформний складний, nметилсаліцилату складний, скипидарний складний, ”Санітас”, лініменти – nемульсії: аміачний, алое, лінімети суспензії: бальзамічний  за Вишневським,  комбіновані лініменти: левоміцетину, nстрептоциду.

Широке nзастосування лініментів в медичній практиці зумовлено їх перевагами:

1.     nЛікарські nречовини із лініментів добре всмоктуються шкірою, тобто мають високу біологічну nдоступність.

2.     nВ nпорівнянні з мазями лініменти краще наносяться на шкіру, залишають менше слідів nна шкірі і одежі хворого.

Із nнедоліків цієї лікарської форми  слід nвідмітити невисоку стабільність ряду прописів, незручність транспортування.

Класифікація nлініментів може nздійснюватися за різними ознаками.

За nтерапевтичною дією лініменти nбувають:

·        nанальгезуючі,

·        nподразнюючі,

·        nпротизапальні,

·        nв`яжучі,

·        nпідсушуючі,

·        nінсекттицидні,о

·        nфунгіцидні. n

Більше nвсього зустрічаються анальгезуючі і подразнюючі лініменти.

По nфізико–хімічній природі лініменти являють собою дисперсні системи, утворені в рідких дисперсійних nсередовищах.

 

По nхарактеру дисперсійного середовища лініменти можна розділити на лініменти:

·        nжирні,

·        nспиртові,

·        nмильно-спиртові,

·        nвазоліменти.      

Жирні nлініменти (Linimenta pinguia seu olimenta), включають як дисперсійне nсередовище жирні олії або жироподібні речовини (ланолін). Найчастіше nвикористовується соняшникова, лляна, рицинова олії.

Лікарські nречовини можуть входити як рідкі (хлороформ, скіпідар, ефір, дьоготь),так і nпорошкоподібні (камфора, ментол, новокаїн, дерматол та ін.).

Лініменти nспиртові (Linimenta spirituosa) містяться спирт і настойки (частіше nвсього настойку перцю стручкового), а також  nрізні лікарські речовини.

Мильно-спиртові nлініменти (Sapolnimenta),містяться як дисперсійне середовище спиртові розчини мила. nВони можуть бути рідкі (якщо містять калієве мило) або драглисті(якщо містять nнатрієве мило ).При втиранні в шкіру викликають емульгування шкірного жиру і nшвидко всмоктуються в шкіру, разом з лікарськими речовинами.

Вазоліменти n(Vazolimenta) nхарактеризуються  наявністю вазелінової nолії. В зв’язку з високою хімічною інертністю вазелінового масла дуже стійкі nпри зберіганні.

По nтипу  дисперсних систем лініменти можна розділити на:

·        nГомогенні

·        nГетерогенні.

До nгомогенних відносяться лініменти-розчини і екстракційні. (До останніх nвідносяться олійні екстракти різних частин лікарських рослин, наприклад, олія nблекоти; в наш час практично не застосовується.)До гетерогенних систем nвідносяться лініменти-суспензії, емульсія і комбіновані.

 

 

ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ, ЯКИМИ НЕОБХІДНО
nКЕРУВАТИСЯ ПРИ ПРИГОТУВАННІ М’ЯКИХ
nЛІКАРСЬКИХ ФОРМ В УМОВАХ АПТЕК

1. М’які лікарські форми (МЛФ) повинні виготовлятися з nдотриманням правил санітарно-протиепідеміч-ного режиму, які забезпечують необхідну мікробіологічну nчистоту.

Підготовка приміщення, nустаткування, особиста гігієна персоналу, обробка допоміжного матеріалу та nпосуду для приготування МЛФ здійснюється відповідно вимог Інструкції по nсанітарно-протиепідемічному режиму аптек (наказ МОЗ України № 139 від 14.06.93 nр.).

2. МЛФ готують за масою.

3. МЛФ являють собою одно-, дво- та багатофазні системи, для приготування яких nвикористовують основи-носії, емульгатори, речовини, що підвищують температуру nплавлення, в’язкість тощо, які також можуть бути стабілізаторами дисперсійних nсистем. Як допоміжні речовини nвикористовують речовини, дозволені до медичного застосування: вазелін, nланолін, парафін, рослинні та мінеральні олії, пропіленгліколь, гліцерин, масло nкакао та інші, наведені у ДФУ.

4. МЛФ повинні мати оптимальну дисперсність лікарських речовин, бути nоднорідними (мати nрівномірний розподіл лікарських і допоміжних речовин), без сторонніх включень.

Оптимальна дисперсність та однорідність nгарантує максимальний терапевтичний ефект і незмінність складу при зберіганні.

5. МЛФ повинні бути стабільними, тобто залишати nнезмінною точну концентрацію лікарських речовин і терапевтичну дію, при nзберіганні.

6. Контроль якості МЛФ здійснюють згідно ДФУ, діючих наказів nта інструкцій МОЗ України оргаленолептично та вимірювальними методами за такими nпоказниками: опис, однорідність, загальна маса (для супозиторіїв – середня nмаса), відсутність механічних включень, тотожність – вибірково.

Відхилення, допустимі в загальній масі
nмазей та лініментів

n

Прописана маса, г	Відхилення, %
До 5	± 15
Понад 5 до 10	± 10
Понад 10 до 20	± 8
Понад 20 до 30	± 7
Понад 30 до 50	± 5
Понад 50 до 100	± 3
Понад 100	± 2

Відхилення, допустимі при фасуванні
nмазей та лініментів

n

Маса, що виміряється, г	Відхилення, %
До 5	± 5
Понад 5 до 50	± 4
Понад 50 до 100	± 2,5
Понад 100	± 1

 

7. Упаковка. Лініменти nта мазі відпускають у металевих необоротно стискуваних тубах із внутрішнім nлаковим покриттям або у скляних банках різної місткості з пластмасовими чи nполіетиленовими кришками, що нагвинчуються або натягуються.

Під кришку чи пробку nпідкладають картонні прокладки з двостороннім поліетиленовим покриттям.

Супозиторії ректальні та вагінальні загортають у капсули з матеріалів, дозволених до nмедичного застосування (полімерні матеріали, комбіновані з алюмінієвою фольгою, nпергамент тощо) і укладають у картонні коробки.

8. Маркірування МЛФ. Мазі й лініменти оформляють загальними етикетками “Мазь” або n“Зовнішнє”, ректальні форми – “Зовнішнє” (на білому фоні – оранжевий сигнальний nколір). На етикетці повинні бути попереджувальні написи “Зберігати в nпрохолодному і захищеному від світла місці”, “Берегти від дітей”. При наявності nотруйних або наркотичних речовин МЛФ опечатують, оформляють сигнатурою, а також nпопереджувальним написом “Поводитися з обережністю”.

На етикетці обов’язково nповинні бути такі позначення:

Ø nназва виробничого об’єднання

Ø nаптека № ___

Ø nГр. _________ (прізвище хворого)

Ø n№ рецепту (або серії)

Ø nдокладний спосіб застосування

Ø nдата

Ø nціна

9. Зберігання МЛФ.

Лініменти і мазі зберігають в прохолодному (8-15°С) захищеному від світла місці  у добре закупорених банках або в холодильнику n(2-8°С), якщо немає інших вказівок в окремих статтях чи іншій nнормативно-технічній документації.

МЛФ зберігають за вищезазначеними умовами не більше 10 днів, якщо немає інших вказівок nу окремих статтях (нормативно-технічній документації); внутрішньоаптечну nзаготовку – 2 місяці.

10. Технологія наводиться відповідно загальних правил приготування МЛФ.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПРИГОТУВАННЯ
nЛІНІМЕНТІВ

 

Лініменти nготують за загальними правилами приготування неводних розчинів і суспензій nвідповідно до Інструкції з приготування в аптеках лікарських форм із рідким nдисперсійним середовищем.

1.    Гомогенні лініменти готують nбезпосередньо у сухому флаконі для відпуску. При цьому густі, в’язкі, леткі nрідини, а також рідини, що відрізняються за густиною від води (жирні олії, nдьоготь, метилсаліцилат, ефір, хлороформ та ін.), дозують за масою.

2.    Лікарські речовини вводять у nлініменти відповідно до їх розчинності в прописаних компонентах, а потім nзмішують з іншими інгредієнтами.

3.    Нерозчинні в прописаних рідинах сухі nречовини вводять за типом суспензії, використовуючи правило Дерягіна, а потім nзмішують з рідкими компонентами.

4.    Емульсійні лініменти готують за nзагальними правилами приготування емульсій, у деяких випадках (якщо емульсія nутворюється легко) – у флаконі для відпуску.

5.    Леткі і пахучі речовини додають в nостанню чергу.

 

 

СХЕМА ТЕХНОЛОГІЇ І КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ nЛІНІМЕНТІВ

 

<!–[if gte vml 1]>

Розрахунок кількості лікарських, допоміжних речовин та загальної маси лініментів

Оптимальна технологія лініментів (відважування, відмірювання, розчинення, змішування, суспендування, емульгування)

Оцінка якості лініментів

Підготування лікарських та допоміжних речовин

Підготування допоміжних матеріалів

Органолептичний контроль (оцінка однорідності, визначення ресуспендованості суспензійного або комбінованого лініменту)

Фізичний контроль (відхилення в масі)

Пакування та оформлення до відпуску

Підготування тарозакупорювального матеріалу

Контроль при відпуску (оцінка якості упаковки й оформлення)

Підготування етикеток і сигнатур

Опитувальний контроль (відповідність рецепта і ППК)

Хімічний контроль (вибірково)

Перевірка правильності прописування та сумісності інгредієнтів

n<![endif]–>

n

				Рецептурний пропис

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Загальні правила приготування nлініментів. Оформлення до відпуску.

Лініменти nготують за загальними правилами готування рідких лікарських форм .

Гомогенні лініменти і частину лініментів –емульсій готують nзвичайно безпосередньо в сухій склянці для відпуску. При цьому потрібно nпам’ятати, що густі і в’язкі рідини (жирні олії, дьоготь, метилсаліцилат та nінші),а також рідини, які відрізняються по густині від води (ефір, хлороформ) nвідпускаються по масі. Вода, спирт, водні і спиртові розчини-відмірюють за nоб’ємом.

При виготовленні лініментів розчинів спочатку у флакон nвносять сухі речовини, флакон старовують, відважують розчинник (або nвідмірюють). Всі пахучі рідини додають в останню чергу. При одночасному nвиписуванні в рецепті речовин, які утворюють евтектику ( ментол, камфора, nфенілсаліцилат, інші) – їх розчиняють окремо – спочатку одна речовина, потім nрозчинник і до нього вносять іншу речовину

Розчинні лікарські речовини вводять до складу лініментів nвідповідно з їх розчинністю в прописаних компонентах: розчиняються  в тому розчиннику, в якому вони краще nрозчинні, а потім змішують з іншим інгредієнтам .

Нерозчинні в прописаних рідинах лікарські речовини nподрібнюють рідкими компонентами. Так як  nдисперсійне середовище в лініментах густе, в’язке, до складу nсуспензійних лініментів не вводять поверхневоактивні речовини, якщо вони не nпрописані лікарем. Стабільність суспензії досягається за рахунок високої nв’язкості середовища.

Емульсійні лініменти готують з використанням емульгаторів nза загальними правилами приготування емульсій.

Гетерогенні лініменти оформляють додатковою етикеткою „Перед nзастосуванням збовтувати”

Контроль якості  лініментів здійснюється по відхиленню в масі, а також за nорганолептичними показниками: однорідністю, відсутністю сторонніх включень, nкольору, запаху.

 

 

 

 

 

3.Технологія гомогенних лініментів.

Лініменти-розчини nвключають декілька взаєморозчинних речовин. Це прозорі суміші жирних олій з nефірними оліями, хлороформом, метилсаліцилатом, ефіром, скіпідаром. Можуть nвходити до їх складу і різноманітні тверді речовини, розчинні в прописаних nрідинах: камфора, ментол, анестезин та ін.

Прикладом nлініменту – розчину може бути втирання скипідарне складне:

Rp.: Chloroformii 10,0

Olei  Helianthi

Olei Terebinthinae aa n20,0

Misce. Da.Signa. Втирати у хворий суглоб

Даний nлікарський препарат лінімент –розчин, до складу якого входить речовина nсильнодіюча, світлочутлива –хлороформ і пахуча – скипідар.

Всі nтри рідкі компоненти взаємо розчинні один в одному. Скипідар включений до nсписку пахучих речовин . Хлороформ хоча  nі являє собою летку рідину з характерним запахом, до списку пахучих не nвідносяться. Тому в останню чергу треба відважувати скипідар.

Технологія

В суху nстаровану склянку для відпуску оранжевого скла відважують 20,0 олії nсоняшникової; потім не знімаючи з ваг 10,0 хлороформу і в останню чергу 20,0 nскипидару. Закупорюють, збовтують до однорідності. Оформляють до відпуску: № nрецепта, етикетки „Зовнішнє”, „Зберігати в темному, прохолодному місті”.

Флакон спаровують на технічних терезах

Відважування олії

Відважування хлороформу

Відважування пахучої рідини в останню чергу

П.П.К.(л.б.)

Дата                              № 1

Olei Нelianthi 20,0

Chlorobormii 10,0

Olei Terebinthinaе 20,0

М=50,0

Приготував :

Перевірив:

 

Як nприклад можна привести і такий пропис:

Rp.:  Mentholi 2,0

Camphorae 3,0

Olei Helianthi 80,0

Methylii salicylatis 5,0

M .D. S. Втирати в хворий суглоб.

Характеристика

Даний nлікарський препарат лінімент-розчин до складу якого входять леткі , пахучі nречовини – ментол і камфора , які утворюють евтектичну суміш; пахучий – nметилсаліцилат, світлочутлива – соняшникова олія.
nПрописані сухі речовини(ментол , камфора) добре розчинні в соняшниковій олії , nале в зв’язку з утворенням евтектичної суміші їх потрібно розчиняти по-черзі.

В nсухий флакон для відпуску темного скла всипають 2,0 ментолу, тарують і nвідважують 80,0 соняшникової олії, розчиняють. Після повного розчинення ментолу nдодають 3,0 камфори , розчиняють. В останню чергу відважують 5,0 nметилсаліцилату. Укупорюють , оформляють до відпуску: № рецепта , етикетки „Зовнішнє”, n”Зберігати в прохолодному темному місті”.

Відважування камфори

ППК(л.б.)

Дата                              №2

Mentholi  2,0

Olei Helianthi 80,0

Camphorae 3,0

Methylii salicylatis 5,0

М=90,0

 

До nлініментів – розчинів відносяться також драглисті маси ,що плавляться при nтемпературі тіла.

Як приклад  можна привести йодо – хлороформно – nпарафіновий лінімент – паста Розенталя.

Частіше nдо його складу входять: йод або розчини йоду, калію йодид, спирт етиловий, nхлороформ, парафін твердий, інколи включають також новокаїн, атропіну сульфат, nментол.

Rp.: Iodi 0,3

Paraffini 15,0

Chloroformii 80,0

Spiritus aethylici 95% 10 ml

Misce. Da. S. Для теплих повязок.

Рецептурний nбланк повинен бути оформлений штампом лікувально – профілактичного закладу, nособистою печаткою і підписом лікаря, а також печаткою „Для рецептів”. nІнгредієнти сумісні.

Характеристика.

Даний nлікарський препарат лінімент – розчин в момент приготування і застосування, до nскладу якого входять дві сильнодіючі світлочутливі речовини: йод і хлороформ, nйод є летким інгредієнтом. Спирт етиловий знаходиться на предметно – nкількісному обліку.

Йод nповільно розчиняється в спирті (10% спиртовий розчин йоду в аптеці готують nпротягом 24 годин).В той же час йод добре розчиняється в хлороформі, тому його nкраще розчиняти в хлороформі. Парафін розчинний в хлороформі при нагріванні. nХлороформ із спиртом добре змішуються.

Технологія.

В суху nсклянку для відпуску вміщуємо 0,3 йоду відваженого на пергаментному кружечку, nдодаємо 15,0 подрібненого на терці парафіну, таруємо і відважуємо 80,0 nхлороформу, не повністю закриваємо пробкою і нагріваємо на теплій водяній бані nдо nрозчинення.

Після nохолодження додають 10 мл відміреного циліндром 95% спирту. Закупорюють, nзбовтують до однорідності. Оформляють до відпуску: № рецепту, сигнатура, nетикетки: „Перед застосуванням підігріти в теплій воді”, ”Зберігати в nпрохолодному темному місці”, ”Наносити сіткою, або крапками”.

Відважування йоду

Підігрівання на водяній бані

Особливості даного лікарського nпрепарату:

1.                       nНагрівати nхлороформ при розчиненні парафіну необхідно дуже обережно, не повністю закривши nсклянку – тобто просто накрити кришкою, не загвинчуючи або вставити в отвір nлійку. Температура кипіння хлороформу 59 – 62º С, тому при перегріванні склянку nможе розірвати.

2.      nХворого nпотрібно попередити про те, що перед застосуванням лінімент необхідно розігріти nв теплій воді, відкривши кришку, до повного розчинення парафіну.

3.      nПаста nРозенталя – лінімент сильної дії, якщо його втирати в шкіру, він викликає nсильні опіки. Тому хворого необхідно попередити про спосіб застосування nлініменту: його потрібно наносити на шкіру в вигляді сіточки або крапок, а не nпо всій поверхні.

ППК(л.б.)

Дата                              №2

Iodi 0,3

Cloroformii 80,0

Paraffini 15,0

Spiritus aethylici 95% 10 ml

M=105,3

Приготував:

Перевірив:

При приготуванні цього лікарського препарату можна nвикористати готовий 10% розчин йоду в 95% спирті етиловому.В такому випадку в nсклянці для відпуску розчиняють парафін в хлороформі при нагріванні, а потім, nпісля охолодження, добавляють 7 мл 95% спирту етилового і 3 мл 10 % розчину nйоду.

До складу пасти Розенталя можуть входити різноманітні nлікарські речовини. Як приклад можна привести такий рецепт:

Rp.: Iodi 1,0

Chloroformii 130,0

Kalii iodidi 2,0

Spiritus aethylici 70% 20 ml

Paraffini 20,0

M.D.S. Наносити в вигляді сітки при болях.

Це видозмінений пропис пасти Розенталя. Як відомо із nпопереднього матеріалу, йод добре розчиняється в водних розчинах калію йодиду з nутворенням комплексної сполуки. Ця комплексна сполука добре розчиняється в nспирті. Технологія приготування такого лініменту буде наступною.

В склянці для відпуску темного скла в хлороформі розчиняють nпарафін при нагріванні. В підставці  в n5,8 мл води очищеної, розчиняють калію йодид,в одержаному концентрованому nрозчині розчиняємо йод. Додаємо 14,66 мл 95 % спирту, переносимо в склянку для nвідпуску з хлороформним розчином парафіну, закупорюємо і оформляємо до nвідпуску.

Якщо до складу пасти Розенталя додатково входять інші nлікарські речовини, наприклад, – новокаїн, ментол, атропіну сульфат, то їх nвводять за загальними правилами : розчиняють в тому розчиннику, в якому вони nкраще розчинні:

Новокаїн, атропіну сульфат – у воді;

Ментол – в спирті,

а потім змішують з іншими компонентами.

 

n

.	Rp.:	Benzylii benzoatis Olei Ricini	30 ad 100	,0 ,0
		M. D. S. Змащувати шкіру.

Технологія. У nсухий тарований флакон для відпуску послідовно відважують 30,0 бензилбензоату і nвідважують 70,0 олії рицинової.

Закупорюють, збовтують, наклеюють № nрецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Зовнішнє», «Зберігати в прохолодному і nзахищеному від світла місці», «Берегти від дітей».

Застосування. При nлишаях.

 

Технологія гетерогенних nлініментів.

Лініменти – суспензії –це тонкі  зависі нерозчинних в прописаних рідинах nпорошкоподібних речовин.

Найчастіше вони включають такі сухі речовини: окис цинку, nтальк, ксероформ, карбонат кальцію, крохмаль, сульфаніламідні препарати. Як nдисперсійне середовище використовують гліцерин, жирні олії, спирт, воду та nінші.

Готують за загальними правилами приготування суспензій.

Як приклад можна привести бальзамічний лінімент за nВишневським.

Rp.: Xeroformii

       Picis liqvidae Betulae ana 3,0

       Olei Ricini 100,0

       Misce.Da.

       Signa.Для змащування ран.

Характеристика.

Даний nлікарський препарат – лінімент – суспензія, до складу якого входить пахуча nречовина – дьоготь і не розчинна в основі пахуча світлочутлива речовина – nксероформ.

Готується nза загальними правилами приготування суспензій. Для подрібнення ксероформу за nправилом Дерягіна краще використовувати дьоготь (меньше в`язка рідина, ніж рицинова олія).

Технологія

В nступку поміщаємо 3,0 відваженого на ручних вагах ксероформу, подрібнюють в nсухому вигляді . Потім додають половинну кількість дьогтю (відмірюють краплями n) і подрібнюють ксероформ за правилом Дерягіна.

 

При nперемішуванні додають залишок (1,5) дьогтю і, потім по частинах, 100,0 nкасторової олії ( попередньо відваженої в склянку для відпуску ).

Додавання дьогтю

Змішування лініменту

Переносять nв склянку для відпуску, укупорюють, оформляють: № рецепту, етикетки: n”Зовнішнє”, „Зберігати в прохолодному місці „ Перед застосуванням збовтувати.

Дьоготь nможна відважити на ручних вагах у ємність із пергаментного паперу. Для цього nпергаменту капсулу обжимають на кришці штанглазу або великої гирі та в одержану nємність дьоготь відважують за допомогою шпателя або скляної палички.

Лінімент nбальзамічний за Вишневським інколи називають маззю Вишневського. Пов’язано це із способом застосування nцього препарату – він не втирається в шкіру, як більшість лініментів, а nнамазується або накладається на рани.

В пропису лініменту Вишневського nможливі заміни:

·        nксероформу nна дерматол,

·        nдьогтю nна бальзам Шостаковського (вінілін )

·        nолії nкасторової на риб’ячий nжир.

Наприклад:

Rp.: Xeroformii 0,3

        Vinylini 1,0

        Olei Ricini 20,0

        Misce.Da.

        Signa.Для змащування ран.

Це nвидозмінений пропис мазі Вишневського. Вінілін (синонім-бальзам Шостаковського n) – полівінілбутиловий ефір – це густа в’язка рідина специфічного запаху, nпрактично не розчинна в воді, добре змішується з оліями Приготування nпрепарату  за даним прописом аналогічно nпопереднього рецепту.

В наш nчас лінімент Вишневського готують і в заводських. Для підвищення стабільності в nпроцесі зберігання (запобігає осіданню ксероформу ) до його складу вводять 5 % nаеросилу ( запропоновано М.Т.Алюшиним).

 

n

	Rp.:	Iodoformii Glycerini Spiritus aethylici  95%	10 45 45	,0 ,0 ml
		M. D. S. Для розтирань.

Технологія. У nступці розтирають 10,0 йодоформу в сухому вигляді, а потім додають приблизно n5,0 гліцерину, ретельно розтирають і додають решту гліцерину. Переносять зі nступки у флакон для відпуску. Залишки суспензії змивають 45 мл 95% спирту у nфлакон.

Закупорюють, збовтують, наклеюють № nрецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Зовнішнє», «Зберігати в прохолодному і nзахищеному від світла місці», «Перед вживанням збовтувати», «Берегти від nдітей».

Застосування. nПри ревматизмі.

n

.	Rp.:	Zinci oxydi Talci Amyli Olei Ricini Olei Helianthi	ana 5 ana 10 70	,0 ,0 ,0
		M. D. S. Для пов’язок на ногу.

 

Технологія. У ступку nпоміщають 5,0 цинку оксиду, подрібнюють, додають 5,0 тальку і 10,0 крохмалю, nрозтирають, додають приблизно 10,0 олії соняшникової і ретельно подрібнюють до nодержання тонкої пульпи. Потім у 2-3 прийоми додають залишок олії і nперемішують. Потім зважують 10,0 олії рицинової, додають її в ступку і nперемішують до одержання однорідної маси. Готовий лінімент переносять у флакон nдля відпуску.

Закупорюють, збовтують, наклеюють № nрецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Зовнішнє», «Зберігати в прохолодному і nзахищеному від світла місці», «Перед вживанням збовтувати», «Берегти від nдітей».

Застосування. При nтрофічних виразках.

 

Емульсійні лініменти можуть бути як типу олія в воді, так і типу вода в nолії. Звичайно вони складаються із суміші жирних олій з лугами або містять nрозчини мила.

Як nприклад, можна привести фармакопейний пропис лініменту аміачного:

Rp.: Olei Helianthi n74,0

        Solutionis Ammonii caustici 25 ml

       Acidi oleinici 1,0

        Misce.Da.

        Signa. Для втирань.

Характеристика.

Даний nлікарський препарат – емульсійний лінімент типу масло в воді ,до складу якого nвходить пахуча рідина – розчин аміаку .Роль емульгатора  відіграє амонійна сіль олеїнової кислоти n,утворена в результаті реакції нейтралізації.

Емульсія nутворюється легко, при збовтуванні двох рідин з емульгатором, тому немає nнеобхідності готувати її в ступці.

Технологія

В nширокогорлу склянку для відпуску відважуємо 74,0 олії соняшникової, додаємо 1,0 nолеїнової кислоти (краплями ), переміщуємо.

Потім nдодають 25мл розчину аміаку, укупорюємо, збовтуємо.

Оформлення: n№ рецепту, етикетки ‘’Зовнішнє ‘’, ’’Зберігати в прохолодному темному місці ‘’, n’’Перед вживанням збовтувати ‘’.

Лінімент nнестабільний і готується на нетривалий час .З часом амонійна сіль олеїнової nкислоти перетворюється в амід олеїнової кислоти ( Емульгатор 2 роду), nздійснюється перетворення фаз емульсії і вона густішає .Такий лінімент відпуску nне підлягає.

Вченим nзапропоновано замінити соняшникову олію в аміачному лініменті nполіетилсилоксановою рідиною – есілоном -4.Така емульсія стабільна протягом nроку.

До nемульсійних лініментів відноситься часто використовувана в дерматологічній nпрактиці емульсія бензилбензоату .Вона готується 20 % для дорослих, 10 % для nдітей. Як емульгатор використовується мило зелене (додають в кількості 10 % від nбензилбензоату ).

Rp.: Benzylii benzoatis n10,0

Saponis nviridis 1,0

Aquae npurificatae 89ml

Misce.Da. Signa.Втирати nшкіру.

Характеристика .

Даний nлікарський препарат – емульсія типу олія в воді, до складу якого входять рідина, nяка не змішується з водою – бензилбензоат. Емульгатором служить мило зелене.

Технологія.

Готують nбезпосередньо в склянці для відпуску. В 89 мл води очищеної розчиняють 1,0 мила nзеленого, добавляють 10,0 бензилбензоату і енергійно збовтують. Оформляють до nвідпуску :№ рецепту, етикетки “Зовнішнє’’, ’’Перед застосуванням збовтувати‘’, n’’Зберігати в прохолодному місці‘’. Емульсії бензилбензоату можуть зберігатися n7 днів .

З nметою підвищення стабільності емульсії В.М.Грецьким запропоновано як емульгатор nвикористовувати суміш рівних кількостей мила зеленого і емульгатору Т- 2.

В nтакому випадку до розчину мила в теплій воді добавляють бензилбензоат і знову nенергійно перемішують до одержання білої з жовтуватим відтінком емульсії. nПриготування в такому випадку краще вести  nз використанням електричної мішалки.

До nемульсійних лініментів відноситься також широко застосований раніше при nопіках  вапняний лінімент. Він nскладається із рівних частин лляної олії і вапняної води .Емульгатором служить nкальцієва сіль олеїнової кислоти , яка утворюється при нейтралізації вільних nжирних кислот лляної олії вапняною водою. Оскільки емульгатор 2 роду, nутворюється емульсія типу вода в олії. При приготуванні збовтують в склянці для nвідпуску рівні частини вапняної води і льняної олії. В наш час вапняний nлінімент практично не застосовується.

Комбіновані nлініменти включають nрізні дисперсні системи: емульсії, суспензії, розчини. Готують їх згідно правил nприготування окремих дисперсних систем. Порошкоподібні лікарські речовини nвводять до складу емульсій за загальними правилами: розчинні в олії: – вводять nв олійну фазу; розчинні в воді – в водну до одержання емульсії. Не розчинні ні nв воді, ні в олії- вводять за типом суспензій в готову емульсію.

Наприклад: n

Rp.: Linimenti nammoniati  50,0

Mentholi n0,5

Misce.Da. Signa. Розтирати поперек.

Характеристика.

Даний nлікарський препарат – комбінований лінімент – емульсія – розчин, до складу nякого входять пахучі, леткі речовини – розчин аміаку і ментол ;дві в’язкі nрідини – олія соняшникова і кислота олеїнова.

Ментол nдобре розчинний в олії ,тому його потрібно вводити в олійну фазу до одержання nемульсії.

Технологія.

В nсклянку для відпуску темного скла поміщають 0,5 ментолу, тарують і відважують n37,0 олії соняшникової. Розчиняють, приливають 12,5мл розчину аміаку, nзакупорюють і енергійно збовтують. Оформляють: № рецепту, етикетки: n“Зовнішнє’’,” Зберігати в прохолодному темному місці “, “Перед вживанням nзбовтувати “.

 

Лініменти екстракційні

n

Rp.:Propolisi    3,0       Olei Maydis (seu Olei Helianthi) ad 30,0        Olei Eucalypti   gtts II
М. D. S. Наносити на слизову оболонку носа.

Технологія. У nзмащеній невеликою кількістю рослинної олії фарфоровій чашці розплавляють 3,0 прополісу nта додають 30,0 курудзяної або соняшникової олії, весь час перемішуючи суміш. nЧерез 15 хвилин проціджують крізь подвійний шар марлі у підігріту ступку і nпомішують до охолодження та отримання однорідної маси. В останню чергу додають n2 краплі евкаліптової олії та переносять у флакон для відпуску

Закупорюють, збовтують, наклеюють № nрецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Зовнішнє», «Зберігати в прохолодному і nзахищеному від світла місці», «Берегти від дітей».

Застосування. nПри гострих та хронічних ринітах.

 

n

7.	Rp.:	Florum Chamomillae	20	,0
		Olei Olivarum	100	,0
		Camphorae	10	,0
		Extrahe et misce, ut fiat linim.
		D. S. Для втирання.

Технологія. У nфарфорову чашку поміщають 20,0 сухих, подрібнених квіток ромашки і настоюють на nводяній бані при періодичному перемішуванні протягом 2 годин у 100,0 маслинової nолії. Масляний витяг проціджують крізь тонку полотнину у флакон для відпуску, nсировину віджимають. Доводять масу лініменту до 100,0 олією маслиновою.

У теплому витягу розчиняють 10,0 nкамфори, у разі потреби знову проціджують.

Закупорюють, збовтують, наклеюють № nрецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Зовнішнє», «Зберігати в прохолодному і nзахищеному від світла місці», «Берегти від дітей».

Застосування. nПри ревматичному болі, подагрі.

 

 Утруднені випадки приготування лініментів.

Rp.: Novocaini 0,3

        Chloroformii 10,0

        Mentholi 0,3

        Solutionis Ammonii caustici 10 ml

         Misce.Da.
n                   Signa.Для втирань.

Характеристика.

Даний лікарський препарат комбінований лінімент емульсія – розчин nдо складу якого входять дві сильнодіючі світлочутливі речовини – новокаїн і nхлороформ; пахучі, леткі – ментол і розчин аміаку .
nОлія соняшникова і розчин аміаку утворюють емульсію. Роль емульгатора виконує nамонійна сіль вільних жирних кислот соняшникової олії. Оскільки вільних жирних nкислот в оліях не багато, емульсія утворюється грубодисперсна. Затруднення nвикликає введення новокаїну. Він не розчиняється в маслах , добре розчиняється nв воді. Але в водному розчині аміаку із соляно – кислого новокаїну виділяється nоснова новокаїну, не розчинна в воді і добре розчинна в хлороформі. У флаконі nдля відпуску в розчинні аміаку розчиняють новокаїн. Осад основи новокаїну nрозчиняють в хлороформі, добавляють розчин ментолу в соняшниковій олії, який nготують перед цим у іншому флаконі

n  Лініменти оформляють етикеткою n“Зовнішнє”, додатковою етикеткою „Перед застосуванням збовтувати”

n  Контроль якості  лініментів здійснюється по відхиленню в масі, а також за nорганолептичними показниками ; однорідністю, відсутністю сторонніх включень, nкольору, запаху.

 

Основи для м’яких лікарських форм

Різні мазеві основи

Мазеві nоснови можуть бути у вигляді індивідуальних чи суми різних речовин, які nобумовлюють необхідний обсяг, відповідну консистенцію і деякі специфічні nособливості мазі. Завдяки консистенції основа – прекрасний змазуючий засіб для nшкіри, що робить її м’якою, гладенькою, еластичною і охороняє від висихання. Основа, яка б забезпечувала максимальний nтерапевтичний ефект мазі, повинна відповідати таким вимогам:

·        nмати nмажучу здатність, тобто необхідні структурно-механічні (консистентні) nвластивості: в’язкість, пластичність, текучість, тиксотропність і тд.;

·        nдобре nсприймати лікарські речовини, тобто мати абсорбуючу здатність;

·        nне nзмінюватися під дією повітря, світла, коливань температури і не реагувати з nлікарськими речовинами, що вводяться в неї, тобто мати хімічну стійкість;

·        nбути nіндиферентною у фармакологічному відношенні, не мати подразнюючої і nсенсибілізуючої дії, сприяти зберіганню первісного значення рН шкіри чи слизової nоболонки;

·        nне nпіддаватися обсіменінню мікроорганізмами;

·        nне nповинна бруднити одягу, не бути занадто липкою, легко змиватися за допомогою nмила і без нього;

·        nвластивості nоснови повинні відповідати меті призначення мазі: основи захисних мазей, nзастосовувані з профілактичною метою, повинні швидко засихати і щільно nприлягати до поверхні шкіри; основи для поверхнево діючих мазей не повинні nвсмоктуватися; основи для мазей резорбтивної дії повинні, навпаки, глибоко nпроникати в шкіру, досягати кров’яної о русла і сприяти всмоктуванню лікарських nречовин.

Однак nмазевих основ, що цілком відповідали б цим вимогам, немає. Тому для одержання nнеобхідної якості основи часто застосовують суміші різних речовий (складні nмазеві основи).

Класифікація основ.

За nінтенсивністю взаємодії і водою всі основи поділяють на три групи:

·        nгідрофобні, n

·        nгідрофільні

·        nдифільні n

Така класифікація вважається найбільш nраціональною.

 

Характеристика ліпофільних основ.

До цієї nгрупи відносяться:

·        nжирові, n

·        nвуглеводневі n

·        nсиліконові nоснови.

Жирові nоснови. Серед жирових основ найбільш широке застосування мають жири тваринного nта рослинного походження, а також продукти їх промислової переробки. Вони є nтригліцеридами вищих жирних кислот і близькі за своїм складом до жирових nвиділень шкіри. Жири індиферентні, добре всмоктуються, змішуються з багатьма nлікарськими речовинами і добре їх вивільняють, порівняно легко змиваються nтеплою мильною водою.

Але разом nз тим вони недостатньо стійкі і розкладаються (гіркнуть) з утворенням вільних nжирних кислот, альдегідів та інших сполук, які можуть вступати в хімічні nреакції з наявними у складі мазей лікарськими речовинами і подразнююче діяти на nшкіру.

Свинячий nжир (Adеps suillus dеpuratus. Axungia porcina depurata) одержують витоплюванням nжиру, що покриває внутрішні органи свині. Він являє собою суміш тригліцеридів nолеїнової кислоти і трипальмітіну та  nтристеарину. Продукт білого кольору, м’якої ніжної консистенції, має nдуже слабкий запах, плавиться при температурі 34 – 35 °С, у свіжому вигляді не nподразнює шкіру і не перешкоджає шкірному диханню, досить легко проникає крізь nепідерміс і добре віддає шкірі лікарські речовини.

Свинячий жир легко змішується і nсплавляється з іншими жирами, восками, вуглеводнями, смолами і жирними nкислотами, не втрачає мазеподібної консистенції при поглинанні до 20 % води n(завдяки наявності невеликої кількості холестерину). Під впливом зовнішніх nфакторів (тепла, світла, кисню повітря та ін.) свинячий жир легко гіркне, nнабуваючи неприємного запаху, кислої реакції та подразнюючої дії.

Хоча свинячий жир належить до числа nкращих основ для мазей, його застосування дуже обмежене, бо він є харчовим nпродуктом.

ДФ IX рекомендує застосовувати жир при nвиготовленні мазі сірчаної простої, мазі калію йодиду і мазі ртутної сірої. nОстання готується з додаванням яловичого жиру.

Яловичий жир (Sebum bovinum) належить до числа твердих жирів, nоскільки містить тригліцериди твердих насичених жирних кислот пальмітинової і nстеаринової і порівняно мало тригліцеридів ненасичених кислот типу лінолевої. nВін має жовтувате забарвлення і слабкий запах, температура його плавлення 42 52 n°С. При кімнатній температурі він твердий і крихкий, через те в чистому вигляді nяк мазева основа непридатний. Іноді він використовується для ущільнення мазей nна жирових основах.

Аналогічні nвластивості і застосування має баранячий жир.

Гусячий жир (Adeps anscrinum) – м’яка маса жовтувато-кремового nкольору з температурою плавлення 26-34 °С; належить до числа важко застигаючих nжирів, використовується у складі мазей при обмороженнях.

Рослинні жири (олії). Велика частина рослинних жирів nвідноситься до числа рідких, тому вони в чистому вигляді як основи не nвикористовуються. Вони досить широко застосовуються як добавки до твердих основ n(жирів, восків, вуглеводнів), утворюючи сплави м’якої консистенції. У nтехнології мазей використовують олії: мигдальну, абрикосову, персикову, nсоняшникову, сливову, бавовняну, оливкову та ін.

Гідрогенізовані жири — це продукти nпромислової переробки жирів і рослинних олій.

Процес nгідрування природних жирів здійснюється в реакторах при підвищеній температурі n(180-240 °С) і тиску, у присутності каталізаторів (зазвичай мідно-нікелевих) і nпри постійній подачі водню.

В nрезультаті насичення воднем гліцеридів ненасичених жирних кислот останні перетворюються nв насичені, утворюючи продукти будь-якої консистенції з різними температурами nплавлення аж де твердих продуктів, що мають більшу стабільність фізико-хімічних nпоказників.

Гідрогенізовані жири можуть бути nвикористані:

а)   nсамостійно як основи для мазей, якщо вони в’язкопластичні;

б)   nяк компоненти основ для мазей, якщо вони тверді чи напіврідкі.

ДФ XI як мазеві основи рекомендує nвикористовувати такі мазеподібні продукти:

Саломас, чи гідрожир {Adeps hydrohcnisatus), який одержують з рафінованих рослинних nолій; схожий на свинячий жир, але більш щільний.

Рослинне сало (Axungia vegetabilis)- сплав, що складається з 88-90 % nгідрожиру та 10-12 %  рослинної олії

Вуглеводневі основи.

У 1876 р. у фармацевтичну практику був введений nвазелін як основа для мазей. Як компоненти основ для мазей у цей час стали також nзастосовувати рідкі і тверді парафіни. Комбінації рідких і твердих вуглеводнів nдавали можливість створювати мазеві основи необхідної консистенції, які б не nгіркли, були нейтральними та сумісними з великою кількістю лікарських nпрепаратів.

Вазелін (Vaselinum) являє собою nочищену суміш твердих, м’яких і рідких вуглеводнів. одержуваних з нафти.

Однорідна nмазеподібна маса без запаху, білого чи жовтуватого кольору. При намазуванні на nскляну пластинку дає рівну незповзаючу плівку. З жирними оліями і nжирам-змішується у всіх співвідношеннях. При розплавлюванні дає прозору рідину nзі слабким запахом парафіну або нафти. Температура плавлення 37-50 °С. Не nомилюється розчинами лугів, не окисляється, не гіркне на повітрі і не nзмінюється при дії концентрованих кислот.

Вазелін nшироко застосовують як самостійну мазеву основу для поверхнево діючих nдерматологічних мазей. Для застосування на слизові оболонки та збільшення nрезорбтивної здатності вазеліну його комбінують з ланоліном.

Для очної nпрактики застосовують вазелін сорту «для очних мазей», очищений від nвідновлюючих домішок і підданий гарячому фільтруванню і стерилізації.

Поряд з nфармакопейним застосовують також вазелін медичний за, який одержують сплавкою nцерезину, парафіну, очищеного петролатуму чи їх домішок з очищеною нафтовою nолією.

Петролатум (Petrolatum) – не суміш nтвердого парафіну з мінеральним маслом, ясно-коричнева маса з температурою nплавлення вище 60 °С. Одержують при депарафінізацією нафтових авіаційних масел. nДля медичних цілей додатково очищається і використовується у складних основах nдля мазей як наповнювач.

Парафін (Paraffinum solidum) являє собою білу кристалічну масу, nжирну на дотик. Складається з високомолекулярних вуглеводнів, має температуру плавлення n50-57 °С, застосовується як добавка до основ з метою ущільнення їх nконсистенції. В умовах жаркого клімату до звичайної основи ДФ X рекомендує додавати 10 % парафіну чи nвоску.

Масло вазелінове, або рідкий парафін (Oleum Vasеlini, Paraffinum liquidum) – це фракція нафти, одержувана після nвідгонки гасу. Безбарвна масляниста рідина без запаху і смаку, нерозчинна у nводі і легко змішується у всіх відношеннях з рослинними оліями (крім nрицинової). Застосовується з мстою одержання основи м’якшої консистенції.

Озокерит (Osokеrituм) – воскоподібний природний мінерал, nабо гірський віск, суміш високомолекулярних вуглеводнів. Застосовується у nскладних основах у вигляді знесмоленого озокериту – ясно-жовтої маси, що nплавиться при температурі вище 60 °С.

Церезин (Ceresinum) рафінований озокерит, що являє собою nаморфну безбарвну ламку масу, яка плавиться при 68-72 °С. У хімічному nвідношенні індиферентний. Добре сплавляється з жирами і вуглеводнями, утворюючи nсплави, що не кристалізуються. Застосовується для одержання складних мазевих nоснов (штучних вазелінів).

Вазелін штучний (Vaselinum artificiale) – це складні сплави, приготовлені з nрідкого і твердого парафінів, знесмоленого озокериту або церезину, іноді з nдобавкою петролатуму. У найпростішому випадку це сплав 1 частини парафіну і 4 nчастин вазелінового масла (Unguentum Paraffini). Сплав схильний до синерезису і при nзберіганні стає зернистим. Якість цих сплавів зазвичай тим краща, чим складніше nпоєднання компонентів.

Нафталанська нафта (Naphlhalanum liquidum, Naphtha Naphthalani) – густа сиропоподібна рідина чорного nкольору з зеленкуватою фіюоресцснцією і своєрідним запахом. Змішується у всіх nспіввідношеннях із гліцерином, оліями і жирами. Діє дезинфікуюче і nболезаспокійливо. Ефективний лікувальний засіб при опіках І і П ступеня. Є ряд nпрописів з нафталанською нафтою для лікування корости, сверблячки, екзем, nбешихи шкіри, артритів, радикулітів та інших захворювань.

Входить до складу нафталанної мазі (Unguentum Naphthalani), яка представляє собою суміш 70 частин nнафталанської рафінованої нафти, 18 частин парафіну і 12 частин петролатуму n(пропис ДФ IX).

Силіконові основи.

Відома nесилон-аеросильна основа, що представляє собою 84 % есилону-5, загущеного 16 % nаеросилу. Це безбарвний високов’язкий прозорий гель, нейтральної чи слабо nкислої реакції зі своєрідним запахом.

Есилон-аеросильна nоснова має високу хімічну стабільність, не розшаровується і не гіркне при nтривалому зберіганні, забезпечує місцеву поверхневу дію і стабільність nлікарських речовин. Може бути використана і як мазь для захисту шкіри від nпролежнів, при лікуванні кишкових свищів та ін.

Характеристика гідрофільних основ.

Гідрофільні nмазеві основи містять у собі речовини різної хімічної природи, поєднувані nзагальною властивістю розчинятися чи набухати у воді. Вони являють собою драглі nвисокомолекулярних сполук (природні або синтетичні) чи високодисперсних nгідрофільних глин.

Крохмально-гліцеринова основа, або nгліцеринова мазь (Unguentum Glycerini) являє собою білуватого кольору напівпрозору nдраглюватої консистенції масу, легко розчинну у воді та секретах слизових nоболонок. Ця остання обставина сприяла її тривалому застосуванню як основи для nвиготовлення мазей, що наносяться на слизові оболонки. Згідно з ДФ IX крохмально-гліцеринову мазь готують nшляхом змішування 7 частин пшеничного крохмалю з рівного кількістю води nочищеної з наступним додаванням 93 частин гліцерину при обережному нагріванні nна водяній бані до одержання 100 частин однорідної маси. Основа стійка у nвідношенні мікрофлори, але нестійка у фізико-хімічному відношенні, бо при nзберіганні піддається синерезису.

Колагенові основи.

Колаген – nце природний біополімер, що представляє собою фібрілярний білок сполучної nтканини тварин. Одержують його з визначених ділянок шкіри у вигляді nпастоподібної маси або розчину. Колаген раніше використовували для виготовлення nряду медичних виробів (шовний матеріал, судинні протези і тд.). Потім з нього почали одержувати nплівки, що містять лікарські речовини різного призначення. Колаген дуже перспективний nдля мазей, тому що забезпечує виражений терапевтичний ефект і пролонговану дію.

Поліетиленові гелі (наприклад, аеросилу 4 ч., масла nвазелінового 84 ч., парафіну 6 ч., поліетилену високого тиску 15 ч.) входять до nскладу захисних мазей (для захисту шкіри від дії лугів, кислот), прохолоджуючих nемульсійних кремів та ін. Вони індиферентні, погано змиваються з поверхні nшкіри, несумісні з водою і водними розчинами лікарських речовин, спиртом, nберезовим дьогтем, іхтіолом.

Основи з глинистих мінералів. До складу глин і глинистих порід nвходять найбільш характерні і специфічні для них мінерали: каолініт – основний nмінерал медичної білої глини, монтморилоніт-бентонітових глин і т. п. Вони на n90 % складаються з оксидів силіцію, алюмінію, феруму, магнію і води. У nнезначних кількостях до складу мінералів також входять оксиди кальцію, натрію, nкалію, титану. Деякі з цих оксидів в окремих мінералах відсутні.

Фітостеринові основи. Фітостерин являє собою білий чи nзлегка жовтуватий порошок, жирний на дотик, який одержують при гідролізі nсоснової деревини.

При nзбовтуванні з гарячою водою набухає і поглинає до 120 % води, утворюючи nмазеподібні продукти різної щільності, має здатність стабілізувати емульсійні nсистеми.

Характеристика ліпофільно-гідрофільних (дифільних) основ.

Це різні за складом композиції, що nмають як ліпофільні, так і гідрофільні властивості. Вони характеризуються nздатністю змішуватися як з жиророзчинними речовинами, так і з водними розчинами nлікарських речовин.

До цієї nгрупи основ належать як безводні сплави ліпофільних основ з емульгаторами, що nздатні поглинати значну кількість води (абсорбційні основи), так і водомісткі – nемульсійні основи.

Ліпофільно-гідрофільні основи, на nвідміну від вуглеводнів, забезпечують значну резорбцію лікарських речовин з nмазей, не заважають газо- і теплообміну шкірного покриву, мають гарні nконсистентні властивості. Таким чином, це одна з найбільш розповсюджених і nперспективних основ.

Найпоширеніший nпредставник цієї групи – ланолін (Lanolinum). який одержують із промивних вод овечої nвовни.

Тому часто nцю речовину називають вовняним воском (Adeps lanae). Природна суміш складних ефірів nвисокомолекулярних циклічних спиртів, жирних кислот і вільних nвисокомолекулярних спиртів. Очищений ланолін – маса біло-жовтого кольору, nгустої, в’язкої, мазеподібної консистенції, зі своєрідним слабким запахом; nтемпература плавлення 36-42 0 С. У воді ланолін нерозчинний, але змішується з nнею, поглинаючи (емульгуючи) її понад 150 %, не втрачаючи при цьому своєї nмазеподібної консистенції. На цій важливій і цінній властивості засноване nзастосування безводного ланоліну (Lanolinum anhydricum), оскільки за допомогою його в мазі nможна вводити велику кількість водних рідин. Безводний ланолін має досить nвисоку стабільність і хімічну індиферентність. Він здатний всмоктуватися шкірою nі слизовими оболонками, не подразнює їх, легко сплавляється з жирами, nвуглеводнями і воском. Недолік безводного ланоліну як основи – висока nв’язкість, клейкість і трудноті намазування – не дозволяє застосовувати його в nчистому вигляді. З цієї причини він майже завжди застосовується в суміші з nіншими основами і найчастіше з вазеліном.

ДФ X рекомендує користуватися ланоліном nводним (Lanolinum hydricum), якщо в рецепті не зазначений вид ланоліну. nВодний ланолін це густа жовтувато-білого кольору в’язка маса, що складається з n70 частин ланоліну безводного і 30 частин води. При нагріванні, як всяка nемульсійна система –  розшаровується.

Спермацет (Cetaceum) твердий nвоскоподібний продукт, який одержують з кашалотового жиру.  Це складний ефір етилового спирту і nпальмітинової кислоти, температура плавлення 45-54 °С, стійкий при зберіганні. nЛегко сплавляється з жирами, восками, вазеліном. Ці сплави мають визначену nщільність, своєрідну слизькість і здатність поглинати рідини, утворюючи грубі nемульсії, їх часто застосовуються в косметиці для виготовлення кремів.

Віск (Сега). Бджолиний віск являє собою тверду, nзернисту, ламку масу від жовтого до коричневою кольору зі слабким запахом меду. nПлавиться при температурі 63 65 °С.

 

Бджолиний віск добре сплавляється з жирами, nвуглеводнями й іншими восками. Завдяки наявності 11 вищих спиртів віск здатний nемульгувати деякі кількості води. Він додає основам і мазям пластичність і nпідвищує їх щільність.

Часто як основу використовують суміш, nщо складається з воску жовтого (10 частин), олії мигдальної (35 частин), води nочищеної (25 частин). Іноді для пом’якшення шкіри як мазь використовують nкомпозицію, що складається з воску жовтого (7 частин), спермацету (8 частин), nолії мигдалевої (60 частин), води очищеної (25 ч)

Емульсійні основи для мазей, як і всі nемульсії, – мікрогетерогенні дисперсні системи.

Значення густини деяких в’язких та летких засобів

 

 

n  Лініменти оформляють етикеткою n“Зовнішнє”, додатковою етикеткою „Перед застосуванням збовтувати”

n  Контроль якості  лініментів здійснюється по відхиленню в масі, а також за nорганолептичними показниками ; однорідністю, відсутністю сторонніх включень, nкольору, запаху.

 

Джерела інформації

n  Державна Фармакопея України, 2001р.

n  Тихонов О.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія nліків. – Харків: РВП “Оригінал”. 1995. – 600с.

n  Тихонов О.І., Ярных Т.Г. Технология nлекарств. – Харьков, Изд-во НФАУ «Золотые страницы» – 2002. – 704с.

n  Учебное пособие по аптечной технологии nлекарств / под ред. А.И. Тихонова .-Х.:Основа, 1998. – 336с.

n  Медицинские и лечебно косметические мази. n– Учебно-методическое пособие/ Авт.: Е.Т. Чижова, Г.В. Михайлова. – М.: ВУНМЦ nМЗ РФ, 1999 – 404с.

n  nМ’які nлікарські форми: Екстемпоральна рецептура: Методичні рекомендації / О.І. nТихонов, Т.Г. Ярних, О.В. Лукієнко та ін.; За ред. О.І. Тихонова.-Х.:Вид-во nНФаУ; Золоті сторінки,2003.-128с.