ЛРС, яка містить індольні алкалоїди

АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКОЇ nРОСЛИННОЇ СИРОВИНИ, ЩО МІСТИТЬ ІНДОЛЬНІ І ПУРИНОВІ АЛКАЛОЇДИ

 

Індольні алкалоїди містять в молекулі ядро індолу та його похідних – nдигідроіндолу, гідрооксиіндолу, псевдоіндолу та N-ациліндолу. Вони широко nрозповсюджені в рослинному світі і нараховують більше 1400 представників із 40 nродин. Найбільш багаті ними рослини з родин Apocynaceae, Rubiaceae, Loganiaceae.

Індольні nалкалоїди поділяють на два класи, до першого відносять алкалоїди, які мають nодинакові індольні кільця. Це алкалоїди типу гармана (β-карболіну), але nчим складніша структура таких речовин, тим вони рідше зустрічаються в природі.

Другий клас nнараховує біля 1200 алкалоїдів і характеризується наявністю двох структурних nодиниць: індольної та монотерпенової, яка утворюється із секологаніну. В nалклоїдів цього класу виділяють основні структурні типи: йохімбана (йохимбін, nаймаліцин, серпентин, коринентаїн), резерпіну (резерпін, резерпідин), nаспідоспермину (віндолін, дихотин), стрихнану (стрихнін, бруцин). Алкалоїи з nпергрупованою секологаніновою частиною поділяють на два типи: ебурнану та nібогаїну.

Окрему групу nскладають бімолекулярні алкалоїди. Вони можуть мати  а) два індольних або nдигідроіндольних ядра; б) два різних ядра, наприклад, індольне і nдигідроіндольне.

Деякі індольні nалкалоїди широко використовуються вмедицині як заспокійливі ЦНС (резерпін),  nстимулятори ЦНС (стрихнін), маткові (ергоалкалоїди), антиаритмічні(аймалін) та nгіпотензивні (вінкамін) засоби, або входять в склад препаратів, наприклад, nзнижуючих внутрішньоочний тиск (фізостигмін). Багато алкалїдів цієї групи nотруйні (бруцин).

Тип гарману. Похідні  нор-гарману або nβ-карболіну. Представники – гарман, гармін, гармол . Гарман n– дуже поширений алкалоїд, але нагромаджується в рослинах в невеликих nкількостях. Гармін має галюциногенні властивості. Продукт дегідратації nгарміну – гармалін є сильним інгібітором МАО.

Тип йохімбану.  В основі лежить скелет nйохімбану  з різними замісниками біля С-16, 10, 11, 17, 18. Існують його nоптичні ізомери.

Йохімбін є симпатолітикм, знижує nкров”яний тиск. Застосовують йохімбіну гідрохлорид як сексуальний стимулятор.

Аймаліцин – похідне йохімбану. Дуже nслабка основа. Проявляє симпатолітичну активність, блокує а-рецептори, підсилює nмозковий кровоток, входить в склад гіпотензивних препаратів.

Серпентин – дуже слабка четвертинна nоснова. Біогенетично зв”язаний з алкалоїдами типу йохімбіну.

Тип резерпіну. В цій групі алкалоїдів nйохімбінове кільце спряжене з триметоксибензойною кислотою. Є слабкою основою. nПри гідролізі дає резерпінову кислоту, 3,4,5-триметоксибензойну кислоту та nметанол.

Резерпін виступає nяк симпатолітик з психоседативною активністю. Заспокійлива дія обумовлена nвпливом на кору головного мозку. Він порідшує серцеві скорочення, знижує кров”яний nтиск, підсилює перистальтику кишечника, підвищує секрецію НС1 в шлунку. nРезерпін знижує обмін речовин. Входит в склад комплексних преапратів nзаспокійливої дії.

Тип аспідосперміну. Похідні дигідроіндолу. Віндолін nмає димерну структуру, лежить в основі вінбастину та вінкристину, може бути nвикористаий для іх напівсинтезу.

Тип ебурнану. Вінкамін є в барвінку nмалому. Знижує артеріальний тиск, виявляє слабий седативний ефект, має також nкровоспинну та протизапальну дію.

Тип ібогаїну . Алкалоїди мають індольну структуру, nяка зконденсована з ізохінолоновим фрагментом. Аймалін – алкалоїд nкоріння раувольфії, який біогенетично зв”язаний із серпентином. Не має nнейролептитчних властивостей, помірно підвищує артеріальний тиск, підсилює nкоронарний кровообіг. Використовується як антиаритмічний засіб.

Алкалоїди чилібухи. Ці алкалоїди, виділені в nокрему групу, мають складну конденсовану багатоядерну структуру, яка nскладається із семи кілець та має терпеноїдний фрагмент.

Стрихнін – головний алкалоїд насіння nчилібухи. Належить ло сильних рослинних отрут. В терпевтичних дозах збуджує nЦНС, підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку. Під впливом стрихніну nпідвищується виділення адреналіну.

Димерні nіндольні алкалоїди. Алкалоїди побудовані з двох простих індольних чи nдигідроіндольних циклів. Деякі димерні індольні алкалоїди мають практичне nзначення в медицині, наприклад, алкалоїди катарантуса (вінбластин, вінкрістин) nта кураре (токсиферин С)

Вінбластин – один з найважливіших nалкалоїдів катарантуса рожевого. Проявляє цитостатичну дію, блокує мітоз клітин nв метафазі.

Вінкрістин – містить формільну групу, nдіє подібно вінбластину. Застосовують при лейкемії у дітей. Нагромаджується в nлистках катарантусу в невеликих кількостях (0,12%)..

Основну масу nтоксичних алкалоїдів отрути кураре складають димерні ізохінолінові сполуки. Токсиферин nС – один з найважливіших димерних алкалоїдів кураре з дуже сильною nкурареподібною дією.

Алкалоїди споринні  (ерголінові алкалоїди чи nергоалкалоїди). Маткові ріжки чи спориння – отруйний гриб. Клавіцептоксикоз чи nерготизм, який обумовлений здатністю алкалоїдів споринні викликати скорочення nгладкою мускулатури та судин, зараз у людей буває рідко.

В основі хімічної nбудови алкалоїдів споринні лежить скелет ерголіну, який є біогенетичним nпопередником D-лізергінової кислоти.

Серед nергоалкалоїдів виділяють прості аміди D-лізергінової кислоти та пептидні алкалоїди. Прості аміди nлізергінової кислоти, наприклад, ергометрин. Вони розчинні у воді. Пептидні nалкалоїди (ергопептидини) мають ядро D-лізергінової кислоти, з”єднане з декількома амінокислотами, nякі зв”язані пептидними зв”язками в циклічні структури. Однією з амінокислот nзавжди є пролін.

Головні види nфармакологічної дії алкалоїдів споринні: 1) підвищують тонус та підсилюють nскорочення матки; 2) периферична, адренолітична; 3) дія на ЦНС.

Інші індольні алкалоїди. Фізостигмін – nосновний алкалоїд калабарських бобів- ліана, яка росте в тропічній Західній nАфриці. Алкалоїди фізостигми не знайдені в рослинах інших родів. Фізостигмін n– ефір карбамінової кислоти, попередником якого є триптофан. Алкалоїд дуже nчутливий до світла і швидко руйнується. Має антихолінестеразну дію, підсилює nсекрецію слинних, потових залоз, бронхів, шлункову та кишечну секрецію, звужує nзіницю та знижує внутрішньоочний тиск.  

ЛРС, що містить індольні алкалоїди.

 

Трава  пасіфлори nінкарнатної – Herba Passiflorae incarnatae

Пасифлора інкарнатна – Passiflora incarnata. Родина nСтрастоцвіті – Passifloraceae.

Багаторічна nтрав”яниста ліана. Батьківщина Північна Америка. Культивується на Україні.  nТраву заготовляють протягом вегетаційного періоду: у фазі бутонізації, nцвітіння, на початку плодоношення.

Трава містить до 0,05% алкалоїдів – гармін, гарман, гармол. nПрисутні пектинові речовини, флавоноїди, кумарини, хінони, аскорбінова кислота. nВикористовують рідкий екстракт, пасит, новопасит як седативні засоби при nневрастенії, безсонні, хронічному алкоголізмі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Корені nраувольфії – Radices Rauwolfiae.

Раувольфія зміїна – Rauwolfia serpentina. Родина Кутрові  Apocinaceae.

Раувольфія блювотна –  Rauwolfia vomitoria, Раувольфія сірувата – Rauwolfia canescens.

Невеликий nвічнозелений напівкущ. Росте в Індії, Пакистані, Індонезії, на Цейлоні. nРаувольфія блювотна росте в Конго.

У вісх видах раувольфії знайдено від 0,7 до 2,4% індольних алкалоїдів. nНайбільше алкалоїдів в корі коренів. Головними є резерпін, ресцинамін, nаймалін, серпентин.

При гіпертонії, психоневрозах назначають препарати раунатин, раувазан, nрезерпін, які входять до складу адельфану, кристепіну, бринердину.

Ресцинамін і препарати  канесцин, реканесцин діють гіпотензивно, подібно до nрезерпіну, але без побічних ефектів.  Аймалін виявляє антиаритмічну nактивність.

 

Трава nбарвінку малого – Herba Vincae minoris.

Барвінок малий – Vinca minor.

Родина Кутрові – Apocinaceae.

         Вічнозелений невеличкий nнапівкущ. Поширений в Європейській частині СНД, в лісах України, Балтії, nБілорусі, Криму.

Траву барвінку nзаготовляють з травня до липня. Зрізають серпами або скошують косою. Не можна nвисмикувати разом з коренем, бо це винищує рослину. Періодичність заготівлі – nраз в три роки. Сировину сушать на відкритому повітрі, при 40-50⁰С.

Трава nбагата на індольні алкалоїди: мінорин, ізовінкамін, похідні ебурнану. nВстановлено, що ізовінкамін є сумішшю вінкаміну, вінкамініну, вінцину та nвінциніну. Ці алкалоїди подібні до резерпіну. Крім алкалоїдів в тарві барвінку nзнайдені урсолова кислота, флавоноїд робінін, лейкоантоціани.

При гіпертонії та спазмах судин мозку назначають девінкан, вінкапан, nвінкатон.

 

 

Листя nкатарантуса рожевого – Folia Catharanthi rosei.

Катарантус рожевий, nбравінок рожевий – Catharanthus roseus. Родина Кутрові – Apocynaceae. 

Багаторічний, nвічнозелений напівкущ. Культивується як однорічна рослина.

Поширений в nтропіках, походить з Мадагаскару. Культивують в Африці, Австралії, Грузії, nКазахстану. 

Скошують траву  у nперіод масового цвітіння і на початку достигання насіння. Сушіння повітряно-тіньове nабо при 40-50⁰С. Обмолочують суху траву для видалення грубих стебел. nТрава катарантусу містить біля 80 алкалоїдів групи індолу. Головним є аймаліцин, nсерпентин, віндолінін. Найбільше алкалоїдів в період масового цвітіння nрослини, а головні – у фазі масового плодоношення. Алкалоїдний склад коренів nзначно відрізняється від складу надземної частини.

Листя катарантуса використовують для отримання препаратів розевін, nвінбластин, вінкристин, які мають протипухлинну дію. Використовують при nкомплексній терапії лейкозів та злоякісних пухлин.

 

 

 

 

 

 

 

 

Насіння nчилібухи – Semina Strychni (блювотний горіх – Nux Vomica).

Чилібуха, блювотний горіх – Strychnos nux–vomica. Родина Логанієві – Loganiaceae.

         Поширене в тропічних лісах nЦейлону, Індії. Культивується в тропічних районах Азії та Африці.

Сировину збирають nу фазі плодоношення. Рослина отруйна.

         Найбільше алкалоїдів у nнасінні, але їх містять і всі частини рослини. Головними є стрихнін і nбруцин. Є крохмаль, білки, хлорогенова кислота, логанінова кислота.

         Настойку і сухий екстракт nотримують із імпортної сировини. Їх використовують як тонізуючі засоби, для nрефлекторного збудження ЦНС.

        

 

Спориння nерготамінового штаму (ерготоксинового) – Cornua Secalis cornuti stam nergotamini.

Спориння пурпурова n(маткові ріжки) – Claviceps purpurea.  Родина nСпориннєві – Clavicepitaceae, клас Сумчасті гриби – Ascomycetes. 

         Спориння пурпурова паразитує nна багатьох видах злаків, уражає жито, пшеницю, ячмінь, пирій та інші трави. nЦикл розвитку включає три стадії: склероціальна, сумчаста та конідіальна.

Як ЛРС використовують склероції (ріжки).

 

         Промислове виробництво nалкалоїдів маткових ріжків проводиться трьома способами: вирощування на nрослинах та одержання алкалоїдів із склероціїв; біосинтезом у сапрофітній nкультурі споринні; частковим або хімічним синтезом алкалоїдів. 

Найбільш економічним є культивування nспоринні на житі. Для зараження рослин використовують завись конідій гриба, nодержаних у сапрофітній культурі або на житі в теплицях.

         Збирають склероції вручну nабо за допомогою машин.  Сировина складається з цілих видовжених, дещо nвикривлених, тригранних склероціїв (ріжків), які з обох кінців звужені, схожі nна зерна. Зовні склероції чорно-фіолетові, матові, іноді з білуватим нальотом , nіз поздовжніми борозденками, по краю білі, жовтувато-білі, неприємного смаку, nіз слабким грибним запахом.

Алкалоїди nмістяться тільки в склероціях гриба. Алкалоїди споринні – похідні nлізергінової та ізолізергінової кислот (ерголінові алкалоїди). Крім цих nв споринні присутні алкалоїди групи клавіну, вони містяться в невеликих nкількостях і накопичуються в споринні, яка паразитує на дикорослих злаках.  В nсклероціяї є прості аміни, гістамін, тирамін, ацетилхолін, амінокислоти, nімідазольні алкалоїди, жирна олія, ергостерол, фунгістерол, молочний цукор, nпохідні ксантону. Фіолетове забарвлення обумовлено наявністю антоціанових та nжовтих пігментів. 

Препарати споринні використовуються  в акушерсько-гінекологічній практиці n. Ерготонін використовується як адренолітичний засіб у неврології. nПрепарати – рідкий та густий екстракти споринні ерготал, ергометрину nмалеат, ерготаміну гідротартрат.

Отримані nнапівсинтетичні похідні – менш токсичні та сильніша адренолітична дія. Їх nвикористовують при спазмах судин та гіпертонії ( дигідроерготамін, nдигідроерготоксин). Ергокриптин використовують для nотримання препарату бромкриптин ( парлодел), що пригнічує nсекрецію пролактину та застосовується при пухлинах молочних залоз.

nПуринові алкалоїди.

Пуринові основи – органічні nгетероциклічні природні речовини, похідні пурину. Вони є струтурними nфрагментами нуклеотидів та нуклеїнових кислот. Аденін, гуанін

         Кисеньвмісним поширеним nпродуктом обміну пуринів є ксантин. В живих організмах він nокислюється до сечової кислоти.  Він є в сечі, сечових камінцях, крові, в nдеяких рослинах (листки чаю). Діє як сильний діуретик.

         В медицині використовують його похідні – кофеїн, теофілін, nтеобромін. Їх відносять до псевдоалкалоїдів, оскільки вони не nсинтезуються із амінокислот.

         Пуринові алкалоїди nвідносяться до психостимулюючих лікарських засобів – аналептиків. Кофеїн – nвпливає на кору головного мозку , зменшує втому, покращує зір, слух та розумову nдіяльність, розширює судини мозку, серця, легень, нирок, шкіри і звужує судини nчеревної порожнини. Кофеїн – антагоніст алкоголю та наркотичних речовин.

         Теобромін nпроявляє спазмолітичну та діуретичну дію.

         Теофілін nдіє як психоаналептик, але слабше кофеїну.

Джерелом кофеїну nта теоброміну  є насіння коли. Таблетки кола використовують пілоти, nальпіністи, спортсмени.

Кофеїн міститься в листках чаю, nнасінні кофе та какао.

 

ЛРС, яка містить пуринові алкалоїди.

Насіння кави – Semina Coffeae.

Кавове дерево nаравійське – Coffea arabica.

Родина Маренові – Rubiaceae.

Напівкущ або nневелике деревце. Батьківщина – Ефіопія. Широко культивується в багатьох nкраїнах світу.

Зібраний nврожай зрілих ягід піддають сухій або мокрій обробці.  При сухій – висушують на nсонці, а потім оплодень видаляють машинами. При мокрій – свіжі ягоди пропускають nкрізь спеціальні машини і м”якоть змивають потоком води.

Насіння містить n1-2% кофеїну, теобромін, теофілін, 3-5% дубильних речовин, 15% nглюкози і декстрину, 10-13% жирної олії, 10-13% протеїнів.

При достиганні nплоди кави набувають характерного запаху і темного кольору. Запах надає олія nкафеол, у якій є 50% фурфуролу та невелика кількість валеріанової кислоти, nфенолів і пруведину. В незрілих плодах кофеїн зв”язаний з хлорогеновою nкислотою. Під час повного достигання він вивільняється. Кофеїн під час сушіння nможе сублімуватись, і тоді його отриують із сублімату.

Кава використовується як тонізуючий засіб при розумовій втомі, nголовному болі і перша допомога при отруєннях. Вплив на ЦНС зумовлений nнаявністю кофеїну.  

 

Листя nчаю – Folia Theae

Чай китайський – Thea sinensis.

Родина Чайні – Theaceae.  

         Чай містить 5% кофеїну, nневелику кількість теофіліну, теоброміну, ксантину, гіпоксантину. nДубильні речовини – 15-30% (катехін, вітамін Р), ефірні олії (смак і запах), nвітаміни С, В₁, В₂, РР, мінеральні солі.

        

         Пити nчай треба при втомі, при зменшенні розумової активності, наданні допомоги при nотруєннях. Чай виявляє діуретичну дію. Міцний не рекомендують вживати при nпідвищеній збудливості, безсонні. У здорових людей він може викликати nперезбудження ЦНС, посилене серцебиття, неспокій.  

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ, ЯКІ МІСТЯТЬ ІНДОЛЬНІ ТА nПУРИНОВІ АЛКАЛОЇДИ

 

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ, ЯКІ МІСТЯТЬ ІНДОЛЬНІ АЛКАЛОЇДИ

Пасифлора інкарнатна (м’ясо-червона) – Passiflora nincarnata
nРод. Страстоцвіті – Passifloraceae

Багаторічна трав’яниста ліана ро­дини nстрастоцвітих. Стебло лазяче за допомогою вусиків або сланке (при відсутності nопори), гладень­ке, круглясте, облистнене, при основі дерев’яніюче, до 6 м за­вдовжки. nЛистки прості, чергові, глибокотрироздільні, шкірясті, зверху зелені, зісподу nсіруваті, по краю дрібнопилчасті, на дов­гих черешках. Квітки правильні, nдвостатеві, великі (близько 5 см і більше в діаметрі), складаються з nп’ятилигтої чашечки і п’ятилистого віночка, а поміж віноч­ком і тичинками nрозташовані 2 кільця довгих ниткоподібних бузкових торочок, що надає квіт­кам nнеповторної краси. Плід ягодоподібний, овальний, соко­витий, їстівний, nжовто-оранжево­го кольору. В умовах Аджар­ії цвіте у липні—ве­ресні.

Поширення. Батьківщина паси­флори — Бразілія. nНа теренах колишнього СРСР її куль­тивують як лікарську рослину на nЧорноморському узбережжі Кав­казу.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків nвикористовують сушену траву (Herba Passiflorae incarnatae) пасифлори, яку збира­ють кілька разів протягом веге­таційного nперіоду: у фазі буто­нізації, цвітіння і початку плодо­ношення рослини. Готова nсирови­на — це суміш трав’янистих па­гонів, листя, квіток і недозрілих плодів. nСтрок придатності — 2 ро­ки. Зберігають у сухому примі­щенні, яке треба nпровітрювати.

Хімічний склад. Трава nпасифлори містить до 0,05% алкалоїдів, основними серед яких є похідні індолу nгарман, гармін і гармол. Крім алкалоїдів, у траві є фе­нольні сполуки n(флавоноїди, ку­марини, хінони), пектинові речо­вини, сапоніни й аскорбінова nкислота.

Фармакологічні властивості nі ви­користання. Препарати пасифло­ри використовують як седативний nзасіб при неврастенії, безсонні, хронічному алкоголізмі, гіперкі­незах, nпостгрипозних арахноїди­тах, клімактеричних порушеннях та іншій патології nцентральної нервової системи. При інфаркті міокарда, стенокардії й атеро­склерозі nсудин мозку і серця пре­парати пасифлори протипоказані.

Лікарські форми і nзастосування. Внутрішньо — екстракт пасифлори рідкий (Extractum Passiflorae fluidum) — по 20—30 крапель 3 рази на день n(курс лікування — 20—30 днів);

Пасит (Passit) — комбінований препарат (містить nекстракти пасифлори, валеріани лі­карської, звіробою звичайного, глоду nкриваво-червоного і хмелю звичай­ного) чеського виробництва.

Приймають як заспокійливий засіб по 1 nчайній ложці 3—4 рази на день; перед сном — по 2 чайні ложки.

 

Раувольфія nзміїна – Rauwolfia serpentina

Род. nКутрові – Аросупасеае

Аптечне найменування
nкорінь раувольфії – Rauvolfiae radix (раніше: Radix Rauvolfiae).

Ботанічний опис
nУ дикорослому стані раувольфія зміїна зустрічається в тропічних областях nГімалаїв, в Сіккімі, Північній і Центральній Бенгалії, Перу, на плоскогір’ї nДекан, на Шрі-Ланці і Яві. Рослина являє собою невеликий чагарник 20-45 см у nвисоту, зрідка 60-90 см, з білою корою. Листя 6-17 см в довжину, 3-7 см nзаввишки, від еліптичних до ланцетних або загострено-яйцевидних, звужуються в nкороткий черешок. Білі або рожеві квітки, зібрані у великому числі в парасольки nдіаметром 2-5 см, мають роздуту в середині трубку віночка з опушеним зевом, 5 nдрібних чашолистків шилоподібної форми, верхню зав’язь і чорний плід-кістянку nприблизно 6-мм довжини.

Збір і заготівля
nАптекарську сировину отримують як від дикорослих рослин, так і з культурних. nЗвивистий, рясно ветвящийся корінь викопують, розрізають на шматки 5-20-см nдовжини і вивішують для сушіння в провітрюваному місці. Коріння зморшкуваті, n0,7-1,7 см в товщину, від сіро-жовтого кольору до світло-бурого, всередині від nбілувато-сірого до жовтуватого.

Діючими речовинами nє алкалоїди, яких в корі кореня приблизно 5%, а в деревині кореня – лише nблизько 0,5%. У середньому це становить приблизно 1%. Головний алкалоїд – nрезерпін. Поряд з ним багато інших побічних алкалоїдів, кількість яких доходить nдо 40.

Застосування:
nЗдавна корінь раувольфії зміїної використовують в Індії як цілющий засіб при nукусах змій і комах, при лихоманці, проносі і навіть холері і як снодійне для nдітей. На Яві його дають перш за все як глистогінний засіб. Наука має справу з nцілющою рослиною всього близько шести десятиліть. У 1931 році був відкритий nсклад першого алкалоїду раувольфії, згодом виділяли все нові і нові алкалоїди, nз’ясовували їх структуру і розробляли методику їх синтетичного отримання. Тому nв ряді місць, зокрема в Німеччині, експериментували не з самим аптекарським nтоваром, а з окремими компонентами або з витяжками з вихідного матеріалу. При nзастосуванні раувольфії на першому плані стоїть заспокійлива дія і зниження nкров’яного тиску, проте не можна не згадати і спазмолітичну дію, особливо при nсудомах гладкої мускулатури. Незліченні препарати з компонентами раувольфії nвикористовуються по всьому світу для зниження кров’яного тиску, для пом’якшення nстанів збудження і запобігання від зовнішніх дратівливих впливів. Якщо ж nврахувати комбінації з іншими цілющими рослинами – такими, як глід, омела, nчасник, – число ліків для самих різних цілей стає безмежним. Тим не менш nсамолікуванням раувольфією займатися не слід, потрібно попередньо nпроконсультуватися з лікарем.

Використання в гомеопатії. Гомеопатичний засіб Rauvolfia serpentina застосовується при станах депресії і nдля зниження кров’яного тиску. Засіб цей використовують за низьких ступенів nрозведення (від D1 до D1) для зниження кров’яного тиску, у nвисоких (від Dg) – для лікування нервових хвороб і nпсихозів.

Побічні дії
nВже зазначалося, що раувольфію можна застосовувати nтільки під наглядом лікаря, так як ліки, діючими речовинами яких є алкалоїди, nне можуть не володіти побічними діями. При неправильному застосуванні та nпередозуванні з’являються порушення кровообігу, кошмарні сни і важка депресія. nГоловне – часто спостерігається синдром Паркінсона, видимими ознаками якого є nуповільнення рухів і психічних реакцій.

 

ВИДИ БАРВІНКУ

 

Барвінок малий – Vinka minor
nРод. кутрові – Apocynaceae

Суцільний вічнозелений килим nпереплетених стебел барвінку з яскраво-блакитними квітами, які з’являються у nтравні, надзвичайно ошатний. Тому рослину часто використовують у nсадово-паркових композиціях. Барвінок більш відомий жителям України, держав nПрибалтики та південних областей Росії. У середній смузі він непогано nприживається на присадибних ділянках. Це вічнозелений півкущик (за іншими nданими, здерев’яніла трав’яниста рослина) зі сланкими стеблами завдовжки до 60 nсм, які вкорінюються у вузлах. Листки вічнозелені, еліптичні, шкірясті, голі, nзверху блискучі, завдовжки 3-5 і завширшки до 2,5 см. Квітки синьо-фіолетові, nсині, інколи блакитні, діаметр їхнього віночка — до 2,5 см. Цвіте з травня до nпочатку липня. Плід збірний з двох листянок. У природних умовах росте серед nчагарників, у дубових, грабових, букових і соснових лісах південних областей nРосії, в Україні — у південних лісостепових і лісових, північних степових nрайонах, передгір’ях Криму та Карпат.

Цілющі властивості цієї рослини nвідомі з часів Плінія Старшого і Гіппократа, проте використовувати її потрібно nобережно, оскільки барвінок має токсичні властивості.

Для приготування лікарських nпрепаратів заготовляють надземну частину під час цвітіння, краще у травні. nЗібрану траву сушать під укриттям чи на горищах, а також у спеціальних сушарках nпри температурі 40-50 °С. Зберігають готову сировину в сухих, провітрюваних nприміщеннях протягом двох років.

У nнадземній частині рослини містяться алкалоїди (до 0,4%), гіркі речовини, nаскорбінова кислота (вітамін С) (до 900 мг%), урсолова кислота, каротин n(провітамін А) (близько 8 мг%), флавоноїди. З квіток виділено флавоноїдний nглікозид робінін.

Препарати, виготовлені на nоснові барвінку малого (вінкапан та девінкан), випускає фармацевтична nпромисловість. Настої і nвідвари з надземної частини рослини застосовують nтільки у народній медицині.

Галенові препарати nбарвінку знижують артеріальний тиск, виявляють в’яжучу, протизапальну, nпротимікробну і кровоспинну дію. Вони розширюють венозні та мозкові судини, nрозслаблюють гладку мускулатуру тонкого кишечнику, стимулюють скорочення матки. Препарати вінкапан і девінкан nпризначають при гіпертонічній хворобі, спазмах судин головного мозку, nневрогенній тахікардії та вегето-судинній дистонії. Девінкан допомагає також nпри мігрені.

У народній медицині надземну частину nрослини застосовують у вигляді відварів, напарів і настоїв. Їх використовують nдля лікування гіпертонічної хвороби, мігрені, зубного болю, цинги, кровотеч з nясен та для усунення неприємного запаху з ротової порожнини (полоскання); nлікують також емфізему легень, дизентерію, діарею (пронос), маткові та кишкові nкровотечі, безпліддя, статеве безсилля, екземи та інші шкірні хвороби. Напар nквіток застосовують як засіб догляду за шкірою: він надає їй м’якості, nеластичності та приємного матового відтінку.

Препарати народної медицини з nбарвінку для внутрішнього вживання, зважаючи на їхню токсичність, потрібно nвикористовувати тільки під контролем кваліфікованого фітотерапевта.

Досить часто барвінок малий входить nдо складу гомеопатичних препаратів.

Настій трави з квітками. 15 г nсировини нагрівають до кипіння у 250 мл горілки, кип’ятять 5 хв., проціджують. nПриймають по 5 крапель зранку і ввечері протягом 4 днів, роблять дводенну nперерву, після чого курс повторюють, при зниженні потенції.

Настій листків. 1 столова ложка nсировини на 250 мл окропу. Настоюють 15-20 хв., проціджують. Приймають по n1/3-1/4 склянки тричі на день при гіпертонічній хворобі.

Відвар трави. 1 nстолова ложка сировини на 250 мл окропу. Кип’ятять 10 хв., проціджують. Для nобмивання ран, виразок, при сверблячих дерматитах.

 

Барвінок трав‘янистий – Vinca herbacea
nРод. кутрові – Apocynaceae

Обережно ОТРУТА !

Багаторічна трав’яниста рослина nродини барвінкових. Пагони сланкі або висхідні, не вкорінюються, до 100 см nзавдовжки. Листки округло-яйцевидні або яйцевидні, по краях дрібновійчасті, nзверху опушені, на зиму опадають. Квітки пазушні, двостатеві, віночок nфіолетово-голубий, до 18 мм у діаметрі. Плід — з 2 листянок. Цвіте у травні — nчервні. Поширення. Росте в лісах, переважно байрачних, по узліссях, лісових nгалявинах, по чагарниках, на полях у Лісостепу й Степу, в передгір’ях і на nПівденному березі Криму.

Сировина. Використовують траву, зібрану під nчас і після цвітіння рослини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава nБарвінок трав’янистий містить алкалоїди гербацеїн, гербалін, вінканін, nвінкамін, резерпінін, скіміанін, акуаміцин та флавоноїди.

Фармакологічні властивості nі використання. Препарати nвиявляють гіпотензивну й гіпоглікемічну дію. Особливо цінним є те, що в цьому nбарвінку, крім алкалоїдів, які мають гіпотензивну властивість, є й рутин. nПриродне поєднання цих речовин робить рослину особливо перспективною, бо nлікування гіпертонії проводиться часто гіпотензивними препаратами разом з nрутином. У народній медицині настій трави Барвінка трав’янистого використовують nпри лікуванні гнійних ран і сверблячих дерматитів, а відвар — при діабеті. nНастойку коріння на горілці використовують при виразці шлунка.

Потрібно пам’ятати, що рослина дуже отруйна, тому будь-яке nзастосування препаратів з неї повинно бути узгоджене з лікарем – nфітотерапевтом.

Лікарські форми і nзастосування. Зовнішньо — настій трави (столова nложка сухої трави на склянку окропу, настоюють 30 хв.) для обмивання і nпримочок. Рослина отруйна!

Барвінок прямий – Vinca nerecta
nРод. nкутрові – Apocynaceae

Багаторічна трав’яниста кореневищна nрослина родини барвінкових. Стебла прямостоячі, численні, 15—50 см заввишки, nутворюють куртини. Листки супротивні, сидячі, еліптичні, інколи яйцевидні або nокруглі, шкірясті, голі або слабо опушені. Квітки білі або блідо-голубі, nпоодинокі, в пазухах листків. Плід — з 2 листянок. Цвіте у квітні — травні.

Поширення. Ендем Середньої Азії. Росте на nпівнічно-східних, південних і південно-східних схилах гір.

Заготівля і nзберігання. Використовують корені і кореневища, які заготовляють протягом усього періоду nвегетації. Після nвикопування їх очищають, ріжуть на кусочки по 2—3 см завдовжки, розкладають nшаром 5—7 см і сушать, перевертаючи протягом дня 3—4 рази. Зберігають у сухому, nдобре провітрюваному приміщенні. Аптеками не відпускаються.

Хімічний  склад. Коріння nБарвінка прямого містить до 3% алкалоїдів, у тому числі вінкамін, резерпін, nскіміанін та інші.

Фармакологічні властивості nі використання. nОдержані з Барвінка прямого препарати ервамін і nвінсулін стимулюють мускулатуру матки й використовуються для зупинки nпісляпологових кровотеч. Вінсулін ефективний і як гіпотензивний засіб. Як nматковий засіб запропоновано виннокам’яну сіль вінкаміну під назвою nвінкаметрин. Дозволено до застосування препарат барвінкан гідрохлорид, nякий являє собою хлористоводневу сіль вінкаміну, виділеного з Барвінка прямого nЦей препарат у терапевтичних дозах подібно до стрихніну або секуреніну збуджує nцентральну нервову систему і, насамперед, підвищує рефлекторну збудливість nспинного мозку. Барвінкан гідрохлорид призначається при астенії, млявих nпаралічах, невриті, неврастенії, периферичних парезах, при ослабленні серцевої nдіяльності та при імпотенції.

Катарантус рожевий – Catharanthus nroseus
nРод. кутрові – Apocynaceae

Багаторічний вічнозелений напівкущ nродини барвінкових. Стебло циліндричне, голе, прямостояче або сланке, 30—60 см nзаввишки. Листки короткочерешкові, видовжені, блискучі, супротивні, з добре nвиявленим жилкуванням. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, рожеві або nбілі, зібрані по 2—4 на верхівках пагонів. Плід — з 2 листянок. В умовах nАджарії цвіте з травня — червня до осені.

Поширення. Походить з Індонезії. На теренах nколишнього СРСР — в оранжерейній культурі як декоративна рослина. На nЧорноморському узбережжі Кавказу вирощується у відкритому грунті як однорічна культура nСировина. В медичній промисловості використовують надземну частину рослини. nЗаготовляють у фазі масового цвітіння, коли в листі відмічено максимальний nвміст алкалоїдів. Аптеками не відпускається.

Хімічний склад. З nтрави Барвінка рожевого виділено понад 60 алкалоїдів, які належать до групи nіндольних. Серед них: вінбластин, вінкристин, лейрозин, лейрозидин, лейрозивін, nровідин та інші.

Фармакологічні властивості nі використання. nАлкалоїди Барвінка рожевого виявляють протипухлинну, антибактеріальну й nгіпотензивну активність. В онкологічній практиці застосовують два протипухлинні nпрепарати: вінбластин і вінкристин. У зарубіжній народній медицині Барвінка nрожевого використовують при гіпертонії, діабеті, кровотечах, для лікування і nочищення ран, а у вигляді полоскань — при цинзі й зубному болі. Свіжий сік nрослини використовували при укусах ос.

Лікарські форми і nзастосування. Вінбластин (Vinblastmum, Vincaleucoblastine) застосовують nвнутрішньовенно при генералізованих формах лімфогранулематозу, лімфо- і nретикулосаркомі та при хоріонепітеліомі матки; протипоказаний nпри лейкопенії.
nВінкристин (Vincristinum, Oncovin) застосовують nвнутрішньовенно в комплексній терапії гострого лейкозу, при лімфосаркомі, nсаркомі Юїнга. Розевін (Rosevinum) — вітчизняний nаналог вінбластину.

 

Ріжки маткові ( Спориння пурпурова)— Claviceps npurpurea nTul.

Родина Спориньеві — Clavicipitaceae

Утворюються nгрибом, який уражає зав’язь різних злаків, переважно жита, рідше ячменю. Ріжки nз’являються в стадії спокою (так званий еклероцій гриба, що мім дуже складний nцикл розвитку). Здебільшого ріжки довгасті, тупотри-гранні, до nобох кінців звужені, трохи викривлені, 1—3 см завдовжки (рідше —до 5 см nзавдовжки) і до 2—3 мм завтовшки, на кожному боці з більш або менш глибокою nберозгою, зовні матові, чорно-фіслетові, з фіалковим відтінком, на зламі nзвичайно білі. Вони дуже отруйні, тож небезпечно вживати хліб, випечений з nборошна з домішкою ріжків.

Поширення. Найчастіше ріжки зустрічаються в nлісових і лісостепових районах України. Росте він в Паміро-Алтаї (південний nУзбекистан і північний Таджикистан) на підгірських рівнинних та щебінчастих nсхилах разом з полином.

Хімічний склад сировини. В nних містяться алкалоїди (ерготамін і ергометрин), ергостерин, різні аміни, nамінокислоти та інші речовини.

Заготівля.  Заготовляють ріжки nпід час жнив.

Коли застосовують? У післяпологовому nперіоді, щоб прискорити скорочення матки, при її атонії і як кровоспинний засіб nпри маткових, легеневих, шлункових і кишкових кровотечах.

П’ють у вигляді напару (Inf. secalis cornuti.). 1 повну з верхом чайну ложку ріжків n(6 г) настоюють на 1 склянці окропу і вживають по 1 столовій ложці тричі на nдень при маткових кровотечах (післяпологовій атонії матки).

Гідровані алкалоїди ріжків вживають nдля лікування гіпертонії, клімаксу, місцевих спазмів судин, в тому числі при nмігрені і стенокардії. Препарати ріжків вживаються тільки приготовані в аптеці nі за призначенням лікаря.

Як кровоспинний, болезаспокійливий, nсудинно-розширювальний і протизапальний (зменшує проникність судинних стінок та nпідвищує тонус м’язів матки) засіб застосовують при маткових, носових, nгемороїдальних та інших кровотечах, геморагічних діатезах, а також при nсхильності до кровоточивості при хірургічних втручаннях, настій або настоянку nлистків та квіток зайцегуба п’янкого (Lagochilus inebrians Bunge), колючого посухостійкого напівкуща, n20—60 см заввишки з родини селерових (Аріаесеае), або губоцвітих (Lamiaceae), який цвіте з травня по вересень. nПрепарати зайцегуба діють протишоково і десенсибілізуюче (при екземі), nефективні при гіпертонічній хворобі І—II стадій, при дратливості, безсонні, головних болях, якщо немає схильності nдо тромбозів, інфаркту міокарду, тромбофлебітів); при хворобі Меньєра, nепілепсії; глаукомі (завдяки вмісту чотириатомного спирту лагохіліну, леткої nолії, дубильних речовин, заліза, каротину й аскорбінової кислоти). Рослина nнеотруйна. З столові ложки трави зайцегуба п’янкого напарюють протягом 4—6 год nв 1 склянці окропу. Настій вживають по 1—2 столові ложки 3—6 разів на день n(якщо з’являться пронос, прискорення пульсу, серцебиття, дозу зменшують). nЗастосовують 10% настоянку трави зайцегуба на 65° спирті — беруть 1 чайну ложку nна чверіь склянки води, п’ють 3—5 разів на день.