Маски

Ефективність лікувального косметичного догляду. Методи оцінки ефективності застосування косметичних засобів та процедур.

КОСМЕТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ШКІРОЮ ГІГІЄНІЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Покази до проведення чистки обличчя: вугрева хвороба, пориста та жирна шкіра. Протипоказання до проведення  чистки обличчя: гнійничкові захворювання шкіри (в області голови – фурункулах; сікозі, імпетиго), при шкірних захворюваннях – екземі, герпесі, при епілепсії, тяжких формах гіпертонічної хвороби, бронхіальній астмі.

Перед початком процедури пацієнту вдягають халат або пеньюар, волосся забирають під шапочку. На процедурному столику для чистки обличчя повинні знаходитись: стерильні лоточки, стерильна голка, ложечка Уна для видалення вугрів, стерильні марлеві серветки (або одноразові мякі паперові серветки)  ватні тампони, перекис водню 3 %, саліциловий спирт і косметичні препарати, які будуть використовуватись під час чистки.

 

Косметолог миє руки з милом і щіточкою. Шкіру перед безпосередньою чисткою протирають лосьйоном відповідно до типу шкіри. Якщо забруднення досить значне, використовують очищаюче молочко або гель чи пінку відповідно до типу шкіри. Очищують шкіру обличчя масажними круговими рухами. Мильну пінку змивають теплою водою, а обличчя висушують паперовою серветкою. Далі проводимо один із видів пілінгу: пілінг – бросаж  – це очищення або відлущення поверхневого рогового шару шкіри.

 

Пілінг сприяє:

–         видаленню з рогового шару шкіри дрібних епідермальних мікро зморшок;

–         згладжуванню нерівностей шкіри;

–         видаленню продуктів життєдіяльності сальних та потових залоз, залишків макіяжу, виведенню з шкіри накопичених вільних радикалів.

–         стимуляції регенераторних процесів, полегшенню відлущення рогового шару, який представлений склеєними між собою лусочками кератогліканатів;

–         створенню умов для подальшої підготовки шкіри до сприйняття косметичних масок і кремів.

Пілінг жирної шкіри проводиться 1 – 2 рази на тиждень, сухої – 1 раз на 2  тижні, нормальної – 1 –2 рази на місяць.

Пілінг шкіри тіла проводиться перед ручним, вібровакуумним  масажем, перед обгортанням для створення умов кращого проникнення в шкіру речовин, які розчеплять жирові клітини.

Механічний пілінг – (ручний або апаратний) більш поверхневий, він знімає тільки ті кератиноцити рогового шару, які здатні відлущуватись самостійно. Такими ж властивостями володіє і рослинний пілінг – фітогомаж.

 Апаратний пілінг – може виконуватись щіточками (бросаж) і ультразвуком. Є щіточки різної степені жорсткості призначені для шкіри обличчя і  для тіла.

В залежності від  типу шкіри час проведення процедури може змінюватись від 5 – 7 хв до 10 хв. залишки від відлущуючої емульсії або скраба видаляються змоченими у воді тампоном.

 

Після бросажу поверхня шкіри згладжується, вирівнюється, створюються благо приємні  умови для всмоктування косметичних масок і кремів. Крім звичайного очищення бросаж добре впливає на кровообіг шкіри, являючись своєрідним масажем. Бросаж можна завершити процедурою вапоризації і наступною вакуумною чи ручною чисткою або накласти маску відповідно до типу шкіри та очікуваного ефекту.

Після процедури забруднені щіточки промивають під проточною водою з милом, а потім дезінфікуються в стерилізаторі.

Показання до проведення бросажу – пориста шкіра, наявність камедонів, в’яла шкіра, нерівномірний колір обличчя.

Протипоказання до бросажу – хронічні дерматози, у разі загострення (екзема, демодекоз) гострі запальні процеси (герпес), акне, вугрі, розширені капіляри і множинні телеангіектазії.

Є ще ультразвуковий пілінг. Він сприяє: глибокій очистці шкіри, тонізації, видаленню відмерлих клітин, зменшенні дрібні зморшки,  стимуляції кровообігу та регенерації шкіри.

Покази до ультразвукового пілінгу:

–         себорея;

–         вугрева хвороба

–         старіюча шкіра

–         целюліт

–         післяопераційні рубці.

Після процедури пілінгу шкіру обличчя зволожують ватним тампоном змоченим 3% розчином перекису водню (для того, щоб пом’якшити шкіру) потім легкими рухами знімають наліт жиру і рогові лусочки, рухаючись по щоках в напрямку до носа, на крилах носа – від основи до спинки, на лобі знизу вверх, в області підборіддя – від нижнього краю до центру.

Камедони можна видалити за допомогою ложечки Уна, розміщуючи її перпендикулярно поверхні шкіри так, щоб в центрі отвору знаходилась чорна крапочка вугра. Самий простий і ефективний метод видалення камедонів – мануальний, тобто пальцями. Перед цією процедурою руки необхідно продезинфікувати, а кінчики пальців обгорнути паперовими серветками. Важливим є те, що видаляти камедони потрібно повністю. Це означає, що  капсула, в якій він знаходиться, а також вся епітеліальна тканина, яка його оточує, повинна бути видалена разом з ним, тому що камедон дуже швидко з’явиться знову. У повністю видаленого камедона неозброєним оком видно білуватий “хвостик”. Якщо камедон не видаляється накладають ще один гарячий компрес або змочують в гарячій воді  спонж (ні в якому випадку не використовують спирт: він стягне шкіру, що видалити комедон буде не можливо). Якщо і після цього нічого не вийде, краще відкласти маніпуляцію до наступного разу. Звичайні і більші вугри видаляються вказівними пальцями обидвох рук, захоплюючи, а потім відтягуючи шкіру і здавлюючи основу вугра. Якщо вугрі не видаляються, то вустя вивідного протоку сальної залози розширяють стерильною голочкою.

Міліуми також видаляються з попереднім проколом. Голку направляють паралельно шкірі, потім натискуючими рухами пальців видаляють.

Після механічної чистки шкіру протирають 2 % спиртовим розчином саліцилової кислоти, роблять азот і накладають підсушуючи маску на 15 – 30 хв. знімають маску вологим тампоном.

Камедони можна видалити і вакуумною чисткою проте вона не завжди дає позитивний результат.

Що ж собою являє вакуумна чистка? Це видалення надлишків шкірного секрету шляхом негативного барометричного тиску за рахунок викачування повітря з дренажної трубки. Негативна притягуючи сила дренажних трубочок при обробці шкіри викликає часткове відлущування рогового шару епідерміса, сприяє потоку крові до шкіри, посилює кровообіг, розкриває пори, відсмоктує камедони і вугри, має лімфодренажну дію. Складаються умови для покращення кровообігу, насичення шкіри киснем і поживними речовинами.

Протипоказання для вакуумної чистки: суха шкіра, розширена підшкірна капілярна сітка, телеангіектазії, рожеві вугрі, хронічні дерматози у фазу загострення. До апарату додаються три насадки:

1.     клювовидна – для обробки жирних ділянок шкіри

2.     плоска – для роботи із зморшками

3.     кругла дренажна трубка – для лімфодренажа обличчя.

Виконувати вакуумну чистку повинен досвідчений косметолог тому, що при неправильному підборі режиму або не забере камедони або витягне з такою силою, що на шкірі залишаться синці.

Вакуумний спрей  як правило додається до апарату вакуумної чистки. Він являє собою пульвілізатор, в який наливають в спеціальні речовини – тоніки, лосьйони.

Вакуум спреєм проводиться дрібне розширення тоніка, який має механічну і біологічну дію на шкіру. Він використовується для очищення шкіри при демакіяжі , для видалення відлущуючи речовин і інших препаратів, для надання пом’якшуючого, зволожуючого ефекту на шкіру і зволоження колагенових листів – масок.

Також ефективним апаратним методом рахується дезінкрустація. На поверхню шкіри наноситься склад з бікарбонатом Na. Потім під дією гальванічного струму починається реакція очищення жирів, які знаходяться у вивідних протоках сальних залоз і жири виходять назовні.

Закриті камедони частіше видаляються за допомогою одноразової голки. Надто часті прояви гнійних елементів свідчать про чутливість стінок фолікул. Тоді краще не видаляти камедони механічним методом тому, що збільшується ризик запалення. За такою шкірою рекомендується доглядати тільки за допомогою протизапальних і заспокійливих препаратів.

Маски – можуть бути додатковими процедурами (після масажу, чистки, відлущування шкіри) або самостійною процедурою. Косметологи використовують дві класифікації масок: за функціональними ознаками та за консистенцією.

 

За функціональними ознаками: зволожуючі, живильні, абсорбуючі надлишковий жир, порозвучуючі та тонізуючі.

За консистенцією: рідкі, висихаючи, желеподібні, у вигляді плівки, кремоподібні, порошкоподібні.

В основному використовують чотири види масок: пастоподібні, рідкі, воскові, порошкоподібні.

Пастоподібні маски мають в своєму складі високий процент твердих речовин, наприклад, білої глини. До цієї групи косметичних процедур належать також каолінові та грязьові компреси.  Під час нанесення пастоподібної маски (10 – 15 хв.)  відчувається стягнення шкіри.

Рідкі маски мають незначну в’язкість. Їх простіше накладати на обличчя, вони швидше висихають. На обличчі утворюється плівочка. Основою у рідких масках є желатин, рідкою частиною – вода. Рівномірно еластична плівка, яка утворилась на обличчі, не пропускає воду і водяні пари, тобто діє як теплоізолятор (ця маска протипоказана при шкірі з куперозом).

  Воскові маски. В склад таких масок входить віск, парафін, ланолін.

Парафінові маски – дуже ефективні, оскільки вони допомагають активним речовинам, нанесених під маску препаратів швидко попасти в глибокі шари шкіри. Парафін перекриває доступ повітря до шкіри і її температура під маскою підвищується на 1-2 градуси. Маска не випускає тепло і вологу назовні і вони починають діяти, розм’якшують роговий шар шкіри. Застигаючи парафін викликає ефект оклюзії, в результаті чого потові і сальні залози помітно активізуються. Сальний секрет пом’якшується і легко виходить на поверхню, ліквідуючи тим самим сальні пробки. Активізується потовиділення і лімфовідтік, шкіра звільняється від токсичних продуктів обміну, покращується тканинне дихання. Також парафінові маски використовують для пришвидшення розсмоктування різних ущільнень обличчя (інфільтрати після вугрів, свіжі рубцеві зміни) для стимуляції старіючої шкіри обличчя, а також профілактично. Парафінова маска для обличчя може бути виконана у вигляді окремих аплікацій і масок – пов’язок.

Протипоказання: гострі запальні процеси, сонячні опіки, травми після епіляції, екзема, гнійничкові ураження шкіри обличчя, гіпертріхоз, рожеві вугри, виражені телеангіектазії, туберкульоз, гіпертонічна хвороба ІІ – ІІІ етапі.

В склад  желеподібних масок  входять желатиноподібні компоненти.

 

Плівкові маски  являють собою прозорий желеподібний препарат. При нанесенні на шкіру основа випаровується, полімеризується, а маска застигає в щільну оклюзивну плівку. Маска знімається разом з приліпленими до неї відмерлими лусочками. Експозиція від 20 хв. Плівкові маски погано переносяться  сухою і чутливою шкірою: спирт часто викликає подразнення. Вони протипоказані для в’ялої атонічної шкіри з дрібними зморшками. Протипокази  до використання плівкових масок – надлишок пушкового волосся на обличчі.

 

 

Омолоджуючі маски, їх призначають не тільки при віковій шкірі, але і при тонкій, сухій  та втомленій шкірі. Такі маски у своєму складі мають біостимулятори – гормони, вітаміни, екстракти і витяжки.  Вона тонізує шкіру, покращує зовнішній вигляд, згладжує дрібні зморшки.

 

Для блідої, тонкої і сухої шкіри рекомендують використовувати живильні маски, виготовленні з меду, рослинних масел, лецетина.

Сублімовані маски  Вони виготовляються по спеціальній технології з водоростями, лікарськими травами, які заморожують, потім шляхом сублімації з заморожених речовин витягують воду. Залишається обезводнений порошок – натуральна основа з високою концентрацією біологічно активних субстанцій – мікроскопічний біоматрикс. Його пресують і отримують пластини, які дуже зручно накладати на обличчя. Консерванти, хімічні речовини і ароматизатори в такі маски не додають. Пластини довго не втрачають свою мікробіологічну, хімічну і фізичну стабільність. У сублімованих масках є безумовна перевага – навіть самі вибагливі субстанції, які є в них, наприклад, вітамін С, зберігає свої властивості. Біоматрикс може бути різним і по формі і по складу. Якщо він  створений, наприклад, на базі колагену, тоді маска буде освіжати шкіру, утримувати в ній вологу і знімати подразнення. Маски на основі сухих рослинних екстрактів і гіалуранової кислоти пом’якшують і зволожують шкіру, одним з варіантів біоматрикса-маски – масаж на основі водоростей.  Після додавання води вона перетворюється в желеподібну речовину і втирається в шкіру за допомогою масажу. Ця маска особливо корисна сірій і втомленій шкірі обличчя і тіла, шкірі з камедонами. Сублімовані маски на основі водорослей призначають після пластичних операцій, тому що з їхньою допомогою шкіра швидше відновляється.

Обгортання –  цей метод процедур використання для догляду за тілом. Обгортання має стимулюючу, заспокійливу, оздоровлюючу і тонізуючу дію. Його використовують для вирішення естетичних проблем при витонченні підшкірно-жирових відкладень, боротьбі з целюлітом. Для зменшення розтяжок і покращення тонусу шкіри. Широко розповсюджені  обгортання  на основі

 

морських водоростей. Водорості мікронної консистенції – це багате джерело вітамінів, амінокислот та мікроелементів необхідних для життя і живлення клітин, вони стимулюють обмінні процеси в глибоких шарах шкіри. Йод, в більшості кількості, який є в складі ламінарій, регулює і активізує процес гідроліза – згортання жирів. Речовина – манітол в комплексі з амінокислотами створює  в поверхневих шарах епідерміса плівку, яка утримує в клітинах вологу, що сприяє еластичності і пружності шкіри. Фікус, пришвидшує процес випаровування і потовиділення, має здатність виводити з організму шкідливі токсини і шлаки, одночасно насичуючи тканини мінералами. (Детальніше див. розділ 7)

Компреси мають благоприємний  вплив на шкіру. Їх легко застосовувати в домашній умовах. Для компресів можна використовувати звичайну воду, розчини лікарських препаратів (з борною кислоти, гідрокарбонатом Na, перманганатом Са), відваром лікарських трав (квіток ромашки, липового цвіту).

Гарячі компреси накладають перед чисткою обличчя, масажем і живильною маскою для розсмоктування запальних інфільтратів.

Протипоказання: гнійничкові ураження шкіри, екзема, рожеві вугрі, розширені капіляри шкіри, гіпертонічна хвороба.

Компреси з настою липового цвіту сприяють потовиділенню, з відвару квітів ромашки і трави укропу діють пом’якшуючи на запальні ділянки шкіри. Для виготовлення відвару беруть 1 столову ложку суміші трав, заливають 2 склянками води, кип’ятять на протязі 5 – 10 хв., проціджують марлю складену в декілька шарів, змочують в гарячому відварі (40 – 42 градуса) і кладуть на обличчя, залишаючи ніс та рот відкритими, на 30 – 40 хв.

Холодні компреси: використовують для в’ялої і вікової шкіри (до води обов’язково додають пом’якшуючі речовини). Протизапальний ефект мають компреси з додаванням розчину тетраборату  або 1 – 2 % розчину перманганату Са. Дуже корисно  закінчувати масаж лиця холодними компресами.

При в’ялій шкірі рекомендується проводити контрастні компреси (останній холодний).

Парова ванна  благоприємно впливає на шкіру, судинну систему.  Під дією пару розширюються  кровоносні судини, покращується кровопостачання шкіри, пори розширяються   і через них легко проникають живильні речовини. Завдяки паровій ванні шкіра механічно очищується від відмерлих клітин, жиру, рогових пробок. Крім того, розсмоктуються інфільтрати при різних запальних процесах. Показання жирна шкіра, юнацькі вугрі, камедони і міліуми.

При сухій шкірі процедуру проводять тільки тоді, коли є сильне забруднення. При цьому обличчя змащують живильним кремом. Парова ванна протипоказана людям з гіпертонічною хворобою і з патологією серцево-судинної системи.

В косметичних кабінетах для проведення парової ванни використовують спеціальний апарат – вапоризатор. Розпарюють шкіру 5 – 15 хв. після ванни обличчя підсушують. Шкіра обличчя стає чистою, гладкою. Якщо інші процедури виконуватись не будуть. Обличчя слід протерти тоніком, який звужує пори. В холодну пору року зразу ж після парової ванни не рекомендується виходити на вулицю, бажано відпочити  15 – 20 хв. Парову ванну можна приготовити в домашніх умовах. Для цього необхідно прокип’ятити 0,5 л води і додати 1 г гідрокарбонату Na або лікарські трави (на 1 літр води 1 ст. ложка рослин) чи  2-3 краплі ефірної олії.

Ромашка має протизапальну дію, використовується при сухій, подразненій шкірі, шкірі, яка лущиться.

Полин і розмарин покращує кровообіг шкіри і освіжає її, рекомендується при зморшках.

Польовий хвощ стимулює епітелізацію шкіри, показаний при віковій шкірі.

Білий тисячолистник покращує кровообіг, рекомендується при сухій і в’ялій шкірі.

Хміль – покращує епітелізацію, використовується при почервонені і висипанні нервового походження. 

Після закипання води голову нахиляють над парою і покривають махровим рушником на  10 – 15 хв. поки  обличчя не розпариться.

Після чистки проводять сеанс кріотерапії рідким азотом.

Рідкий азот –  це рідина без кольору і запаху з температурою кипіння 195,8, не вогненебезпечна, не зривається, зберігають в спеціальних дюарах.  Для проведення кріотерапії рідкий азот наливають в звичайний термос. Для попередження тріщин в колбі, краї повинні бути захищенні прокладкою з пінопласту або липкого пластиру. Термос закривається пробкою з отвором в центрі.

Рідкий азот використовується при лікуванні тяжких форм вугревої хвороби з локалізацією на обличчі і тулубі. Аплікатором з рідким азотом проводять безперервні обертаючі рухи з легким натискуванням по ураженій частині шкіри до появи швидко зникаючого побіління шкіри. Пацієнт відчуває холод і легке пощіпування. Процедуру повторюють 2 – 3 рази на протязі 5 – 10 хв. з перервою. Перерва триває до зникнення побіління шкіри,враховуючи індивідуальні особливості                 . Процедуру повторюють через 1 – 3 дні. Всього на курс лікування 10-15 процедур.

Видалення рідким азотом бородавок, кератом, папілом основане на заморожуванні елементів шкіри. Для цього використовують аплікатор. Аплікатор опускається в термос з рідким азотом швидко з невеликим тиском прикладається до бородавки і притримується 10 – 20 с (в залежності від величини бородавки і її локалізації). Маніпуляцію повторюють 2 – 3 рази. Бородавка під дією рідкого азоту біліє, потім через деякий час, появляється гіперемія, набряк, через декілька годин міхур з серозною або кров’яною рідиною. Міхур тримається 5 – 7 днів, поступово зменшується, утворюючи щільну кірку. Кірочка відходить на 10 – 12 день. При утворенні великих міхурів, які заважають роботі, міхур можна підколоти біля основи, поверхню обробити зеленкою і накласти асептичну пов’язку.

Дарсонвалізація один з найстаріших і найтрадиційніших і широко поширених методів електролікування. Він був розроблений в 1892р. Французьким лікарем і фізиком Д”Арсонвалем, який запропонував використовувати для лікування токи високої частоти. Місцева дарсонвалізація являє собою локальну дію перемінними високочастотними токами високої напруги і малої сили, вона здійснюється за допомогою скляних вакуумних електродів різного типу імпульсами (50 – 100 мкс) колоподібній по амплітуді форми з частотою модуляції 50 Гц.

Для високочастотного імпульсно – модульованого току Д”Арсонваля найбільш виражені  безпосередньо під електродом і слабне з відстанню. Місцева дарсонвалізація має безпосередньо благо приємну дію на процеси метаболізму в клітинах, активізує процеси метаболізму кисню, підвищує ефективність внутрішньоклітинної енергетики, інтенсифікує кисневий шлях окислення глюкози, покращується метаболізм у всіх клітинних  елементах шкіри і її додатках: волосяних цибулинах, сальних залозах, нігтьовому ложі і нігтях. Під дією токів Д”Арсонваля підвищується тургор, еластичність, сповільнюється розвиток вікових зморшок і складок. Стимулюється проліферативна активність зародкових клітин волосяної цибулини, посилюється ріст волосся, сповільнюється випадання. Має антисептичну та заспокійливу дію. Електрофорез:  перед процедурою потрібно добре очистити шкіру, так як жир діє як ізолятор і знижує ефект процедур. Гальванізація поєднується з впливом іонів лікарських речовин, які вводяться. Електрофорез з використанням препаратів йоду, іхтіола, новокаїна, лідази, вітамінів, антибіотиків (тетрациклінового ряду), гормонів широко використовується при лікуванні вугрової хвороби, запальних інфільтратів, також електрофорез підсилює ефект масок. Сила току приблизно 0,5 мА на 1 куб.см, проте може дещо коливатись. Курс лікування – 10-15 процедур.

ПОВЕРХНЕВИЙ ХІМІЧНИЙ ПІЛІНГ

Обираючи той чи інший вид пілінгу, даючи рекомендації сво­їм пацієнтам, косметик має чітко уявляти рівень впливу пілінгу даного виду і планувати його результати.

Термін «пілінг» міцно ввійшов у наш побут, в основі його ле­жить англійське дієслово «to peel», що дослівно перекладається «знімати шкірочку, злущувати».

За видом дії розрізняють фізичні, хімічні та ензимні пілінги.

За глибиною дії пілінги бувають:

— поверхневі (дія відбувається в межах епідермісу, не ушкод­жуючи базальної мембрани);

— серединні (дія поширюється за базальну мембрану, досяга­ючи сосочкового шару дерми);

— глибокі — дія охоплює епідерміс, базальну мембрану, сосоч­ковий шар і частину сітчастого шару дерми.

Усі вказані види пілінгів мають одну мету: викликати локаль­ну стресову реакцію шкіри, яка, незалежно від характеру агента, що впливає, проявляється подібними змінами:

— розвивається неспецифічне запалення;

— збільшується швидкість поділу клітин базального шару епі­дермісу;

— активуються меланоцити;

— активуються ферменти, що руйнують волокнисті структури дерми — колаген та еластин, а також міжклітинну речовину дер­ми (колагеназу, еластазу, гіалуронідазу);

— посилюється процес злущування рогового шару;

— активізується діяльність фібробластів, тобто виробляються новий колаген, еластин і міжклітинна речовина;

— збільшується секреція ламелярних гранул, які містять ліпі­ди епідермального бар’єру; підвищується швидкість синтезу епі­дермальних ліпідів.

Цікаво, що, маючи одну мету, ці різні методики можуть приз­вести до схожих побічних ефектів: запалення, дисхромій (гіперчи гіпопігментацій), утворення рубців.

Зрозуміло, агресивніші методики даватимуть кращий ефект, але й будуть більш ризикованими щодо розвитку побічних ефек­тів (ускладнень).

Як одержати максимально позитивний результат від таких стресових методик, як пілінги, і при цьому уникнути негативних наслідків? Перш ніж вирішити питання про проведення процедури пілінгу, треба зібрати анамнез, тобто докладно розпитати клієнта.

Призначаючи процедури у салоні, потрібно обов’язково врахо­вувати наявність у клієнтки стресу (особливо хронічного). Інтен­сивні методики, до яких належать пілінги, так само як і сильно­діючі косметичні засоби (зокрема ті, що впливають на швидкість відновлення епідермісу чи імунної системи шкіри), на тлі стресу можуть дати непередбачений результат.

Ідея прискорення природного процесу відновлення шкіри шляхом видалення омертвілих клітин рогового шару не нова. Пілінг (ексфоліація) дає швидкі і наочні результати: шкіра стає чис­тою і м’якою, поліпшується її структура і колір. Пілінг показаний для шкіри всіх типів, починаючи з проблемної, вугрової і закін­чуючи сухою, в’янучою.

Дерматологічний хімічний пілінг (ДХП) — процедура вирів­нювання рельєфу шкіри за допомогою хімічних агентів з метою усунення її дефектів, викликаних старінням, ендокринними пору­шеннями, сонячними опіками, вугровою хворобою, її ускладнен­нями тощо.

В основі ДХП будь-якого виду є три види впливу:

1) руйнування визначеного числа шарів шкіри залежно від поставлених завдань;

2) стимуляція росту нового епідермісу, зумовленого видален­ням його рогового шару;

3) індукція асептичної запальної реакції, що провокує перебу­дову дерми.

Залежно від глибини дії на шкіру розрізняють поверхневий, серединний і глибокий пілінг.

Історія пілінгу своїм корінням сягає глибокої давнини. Ще цариця Клеопатра купалася в молоці ослиць для омолодження шкі­ри тіла; багаті римляни використовували для цього виноградне сусло.

Впровадження хімічного пілінгу до професійної дерматоло­гічної практики асоціюється з ім’ям знаного в минулому сторіч­чі німецького дерматолога Унна, що залишив нам рецепт відомої резорцинової пасти. Саме вона тривалий час була складовою час­тиною багатьох дерматологічних і косметичних злущувальних за­собів.

На початку XX ст. французький хірург Ле Гассе здійснив спробу усунути сліди порохових опіків, впливаючи на шкіру кон­центрованими сполуками фенолу.

Свої дослідження він проводив на інвалідах першої світової війни, проте склад препаратів Ле Гассе та його родина тривалий час зберігали в секреті, тому цей метод не став ши­роко відомим.

З розвитком мережі салонів краси в усьому світі і особливо в Америці потреба в подібній методиці дуже зросла. З цією метою стали застосовувати різні активні хімічні препарати. Деякі з них викликали хімічні опіки з подальшим формуванням грубих руб­ців, патологічних змін на шкірі обличчя.

Серйозні наукові дослідження, що обґрунтовують методику хімічного пілінгу, почалися із середини XX ст. у США. Відомі вчені Літтон, Гордон, Бейкер, Резник запропонували цілу гаму схем проведення ДХП, однак усі вони були досить складними для виконання. Зрештою, американський лікар-дерматолог Зен Обагі сформулював сучасну основну концепцію стадійності про­ведення ДХП.

Відповідно до цієї концепції безпека й ефективність ДХП мо­же бути гарантована тільки за умови обов’язкового дотримання послідовності проведення цієї процедури, який полягає в наступ­ному:

— підготовчий, або передпілінг;

— власне пілінг;

— післяпілінг.

Спектр ефективних засобів для ДХП значно розширився з відкриттям лікарями-дерматологами Ван Скоттом і Клігманом (США) косметологічних властивостей альфа-гідроксикислот (фруктових кислот) і вітаміну А. Чудесні властивості гліколевої кислоти, формула якої є найкоротшою з усіх відомих фруктових кислот, сприяли виникненню нової моди на ДХП, що у 1992 р. охопила США, а в 1993-1994 pp. — усю Європу.

 

Ультразвукова чистка обличчя. ультразвуковий пілінг

Сучасна косметологія широко використовує високі технології для досягнення відновного і омолоджуючої дії на шкірні покриви. При цьому надзвичайно цінуються малотравматичні, безпечні і комфортні методи. До них, без сумніву, відноситься ультразвукова терапія. Перевагою ультразвуком перед іншими методами, поряд з відмінним очищаючим ефектом, є повна відсутність здавлювання і розтягування шкіри при проведенні процедури.

Процедура ультразвукового чищення особи

Клініка естетичної медицини «Таврійська» має в своєму розпорядженні сучасним багатофункціональним ультразвуковим апаратом, за допомогою якого наші фахівці можуть проводити ряд дуже ефективних і приємних процедур, заснованих на мікровібрації ультразвуку. Зокрема, найбільш популярною процедурою стала ультразвукова чистка обличчя. При проведенні процедури ультразвук сприяє легкому видаленню відмерлих клітин епідермісу, активізує обмін речовин в шкірі, стимулює оновлення дерми. Мікровібрації виконують мікро масаж на клітинному рівні, що активізує всі окислювально-відновні процеси. Відбувається додаткове утворення колагену і еластину, що розгладжує зморшки, шкіра стає свіжою і пружною. Чистка шкіри ультразвуком видаляє камедони, очищає пори від шкірного жиру.

Порядок проведення процедури має декілька обов’язкових етапів, проведення яких сприяє досягненню максимального ефекту від ультразвукової терапії. У сеанс тривалістю близько 40 хвилин входить:

 

ü    очищення шкіри від бруду, пилу і косметики (демакіяж);

ü    щадний пілінг для зняття мертвого шару (гоммаж або скрабірованіе);

ü    розпарювання шкіри для розкриття пор за допомогою спеціального гелю;

ü    сама ультразвукова чистка;

ü    маска з антибактеріальним і звужують пори компонентами;

ü    дарсонваль;

ü    нанесення живильного крему (відповідно до типу шкіри).

Для всіх етапів очищення застосовується спеціальна професійна косметика.

Ультразвуковий пілінг проводиться за допомогою апарату та ультразвукового випромінювача у формі лопатки. Обробку виконують після зволоження спеціальним тоніком (або перекисом водню). Мікровібрації сприяє виведенню з пор вмісту – чорних крапок, закупорок сальних залоз, шкірного жиру, поту, знімається шар ороговілих клітин. Процедура абсолютно безболісна, не вимагає ніякого послепроцедурной догляду. Шкіра злегка рожевіє, зовсім немає припухлості. Єдиним недоліком можна вважати лише те, що глибокі камедони і забруднення за один сеанс прибрати неможливо.

У процедурі рекомендується паралельно проводити ультразвуковий фонофорез, при якому в шкіру за допомогою ультразвуку вводяться різні поживні речовини. При цьому виконується лімфодренаж, мікромасаж і прогрів тканин на клітинному рівні, що покращує кровообіг, активізуються обмінні процеси і насичуваність тканин епідермісу киснем. Дія косметичного препарату значно посилюється і тримається досить тривалий час. Ці процедури застосовні для людей будь-якого віку, з якими типами шкіри, навіть для дуже чутливої ​​шкіри (у цьому випадку в апараті включається імпульсний нетеплової режим). Ультразвуковий ліфтинг виробляє мікромасаж, тонізує м’язи, що значно покращує живлення клітин епідермісу.

 

Лазерне видалення пігментації з шкіри

Існує ряд способів лікування пігментації шкіри. Однак самим безпечним методом лікування є застосування селективних (виборчих) лазерів, за допомогою яких і проводиться видалення пігментації. Метод заснований на механізмі фототермоліза тобто на механізмі впливу на клітини з надмірним рівнем меланіну лазерного променя, який поглинається клітинами, що містять підвищену кількість меланіну, що приводить до їх деструкції, при цьому клітини шкіри з нормальним вмістом пігменту практично «прозорі». І лікування пігментації лазером на них ніяк не впливає.

Як проводиться процедура?

Видалення пігментації проводиться без спеціальної анестезії, відчуття співставні з поколюванням голочкою. Після обробки пігмент змінює відтінок (частіше темніє) і В протягом 5-8 днів оброблена поверхня інтенсивно відлущується і пігментну пляму зникає.

 

Висновок

Корекція гіперпігментованої шкіри можлива, але для того щоб зберегти шкіру такою ж гарною і без видимих дефектів за нею потрібно правильно доглядати. Процидури проведені в косметичному кабінеті  дають позитивний ефект і допомагають позбутись пігментації на певний період ,а інколи і назавжди. Гіперпігментація  незавжди є проблемою ,в деяких випадках вона підкреслює природню красу людини.

Окрім косметичних процедур у косметичному салоні можна проводити  корекцію  пігментованої шкіри і в домашніх умовах за допомогою масок, кремів.

Отже давайте  будемо красиві і навчимось правильно доглядати і захищати нашу шкіру,щоб вона завжди була  гарною і доглянутою.

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. – М.: Медицина, 1980. – 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законо­давчих та нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.

3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри лю­дини. — К.: Здоров’я, 1965. — 304 с.

4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина, 1974. — 224 с.

5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.: Косметика й медицина, 2003. — 224 с.

6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. – 176 с.

7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.

8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. – 416 с.

9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999-2000.

10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А. Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.

11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология: Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.

12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Космето­логия: Теория й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.