Матеріали підготовки до практичного заняття № 10

Тема: Парентеральне введення ліків. Будова шприців і голок. Набирання лікарських засобів з ампул та флаконів. Внутрішньошкірні ін’єкції. Підшкірні ін’єкції. 

Внутрішньошкірні ін’єкції. Вибір шприца та голки. Місце проведення ін’єкції. Обробка шкіри пацієнта. Протипоказання. Особливості проведення проби Манту. Ускладнення при проведенні внутрішньошкірної ін’єкції. Допомога пацієнтам при ускладненні.

Підшкірні ін’єкції. Вибір шприца та голки. Місце проведення ін’єкції. Обробка шкіри пацієнта. Техніка проведення підшкірної ін’єкції. Протипоказання. Особливості введення інсуліну, гепарину, олійних розчинів. Ускладнення при проведенні підшкірної ін’єкції. Допомога пацієнтам при ускладненні.

 

  ШКІРА ( cutis, derma) утворює загальний nпокрив тіла, який захищає організм від впливу зовнішнього середовища.

    Вона nє важливим органом, який виконує ряд функцій:

–         nтеплорегуляцію, nвиділення секретів (піт, сало) А з ними – і шкідливих речовин,

–         nдихання ( nобмін газів),

–         nдепо nенергетичних запасів (піршкірна клітковина),

–         nсприйняття nподразнень зовнішнього середовища (тиск, дотик, температура тощо).

   Площа nшкірного покриву дорослого становить близько 1,5 – 2 кв.м.

   Шкіра nлюдини складається із двох шарів:

 

   

 

  –  nепідерміс (epidermis) – поверхневий шар, що побудований із nзроговілого багатошарового    плоского nепітелію;

– nвласне щкіра – глибокий шар (dermis), побудований із волосистої сполучної тканини, незначної кількості еластичних nта не посмугованих м’язових волокон.

   nВласне шкіра має два шари: верхній nщільний та нижній.

 

   Верхній щільний шар (сосочковий) вдається в епідерміс і утворює сосочки, nвсередині яких проходять кровоносні та лімфатичні капіляри, нервові закінчення. nСосочки на поверхні шкіри утворюють своєрідний рельєф у вигляді гребінців і nборозенок. На гребінцях відкриваються отвори потових залоз. На долоні і підошві nгребінці та борозни утворюють складний малюнок, притаманний лише певному nіндивідууму. Це використовують у кримінології та судовій медицині для nвизначення особи, якщо у неї попередньо були взяті відбитки пальців ( тобто nпроведена дактилоскопія).

 

   Нижній шар переходить у підшкірну nоснову, яка представлена пухкою сполучною тканиною з жировими клітинами. Жирова nклітина бере участь у терморегуляції. В тих ділянках, які зазнають великого nтиску ( підошва – при стоянні, сідниця – при сидінні), підшкірний жировий шар nрозвинутий досить добре у вигляді еластичної підстилки.

   Колір nшкіри залежить від кількості пігменту ( меланіну), що знаходиться в глибокому nшарі епідермісу.

Парентерально можна ввести ліки шляхом ін'єкції (від лат. слова injectio—впорскування). Ін'єкції бувають внутрішньошкірні, підшкірні, нутріншьом'язові, внутрішньовенні, внутрішньоартеріальні. Шляхом ін'єкції ліки можна вводити в плевральну або черевну порожнину, в серце, порожнину суглобів, кістковий мозок, спинномозковий канал.

При такому способі введення ліки потрапляють у кров, обминаючи печінку та уникаючи дії травних ферментів. Це забезпечує швидку дію препаратів і

можливість точного їх дозування, Для виконання ін'єкцій користуються шприцами.

Будова та види шприців. Шприц складається з циліндра, на якому нанесено поділки, і nпоршня. Один кінець циліндра закінчується конусом для насадки муфти голки, nдругий, відкритий,— для введення поршня. Поршень насаджений на стрижень з nрукояткою. На поршні є рухома знімна кришка, яка фіксує поршень у циліндрі. nШприц типу “Рекорд” має скляний циліндр, інші його частини металеві. nУсі складові частини шприца Люєра скляні.

Комбінований шприц має металевий конус для nнасадки голки, але без обідка на циліндрі біля великого отвору. Поршень nскляний.

Зараз широко застосовують шприци одноразового використання, які стерилізують у заводських умовах.

Випускають також шприци-тюбики, які в nзаводських умовах заповнюють лікарськими препаратами і стерилізують.

На циліндрі інсулінових шприців, крім nподілок у мілілітрах, нанесені поділки в одиницях дії nінсуліну (з розрахунку — в 1 мл 40 ОД інсуліну). Виробляють також комбіновані nшприци для введення інсуліну з розрахунку 40 ОД інсуліну в 1 мл, а з іншої nсторони — з розрахунку 100 ОД інсуліну в 1 мл.

Ємкість шприців від n1 до 20 мл (1, 2, 5, 10, 20 мл). Вибір шприца залежить nвід виду ін´єкції та кількості ліків, які потрібно ввести.

У медицині широко використовують шприц nЖане ємкістю від 50 до 200 мл для промивання порожнин, а також гортанний шприц.

Види голок. Ін´єкційна голка — порожниста вузька металева nтрубка, виготовлена з нержавіючої хромонікелевої сталі, один кінець якої косо nзрізаний і загострений, а на другому кінці щільно nзакріплена муфта з латуні.

Для внутрішньошкірних ін´єкцій nвикористовують голки завдовжки 15мм і діаметром 0,4 мм. Для підшкірних nін´єкцій — голки завдовжки 20мм і діаметром 0,4 — 0,5 мм. Для nвнутрішньом´язових ін´єкцій — завдовжки 60 мм і діаметром 0,8 — 1 мм, для внутрішньовенних — nзавдовжки 40 мм nі діаметром 0,8 мм. nГолки потрібно використовувати суворо за призначенням.

Останнім часом дуже широко використовують одноразові шприци, що мають різну ємкість, голки різного діаметра та відповідної довжини.

    

     Для масового підшкірного,  внутрішньом’язевого (в/м) і внутрішньошкірного (п/ш) nвведення сироваток, вакцин та розчинів лікарських речовин застосовують nгідравлічні, механічні, пневмогідравлічні та пневматичні безгольчасті ін’єктори, які дозволяють разово ввести дозу від n0,1-0,5 до 1-1,5 мл.

      Для ін’єкцій лікарскьких засобів nпри наданні невідкладної допомоги застосовують шприц-тюбік.

 

     Голки nтрубчасті ін’єкційні

  Голки до шприців “Рекорд” і скляних шприців Люера призначені для введення лікарських речовин у nвигляді розчинів, емульсій, суспензій в/м, п/ш, внутрішньовенному n(в/в) тощо в залежності від виду лікарської форми.

  Голки nскладаються з головки, nз’єднаної з трубкою, вільний кінець якої зрізаний під кутом 45 град., а також з nмандрена – дроту, який вставляється в канал трубки при стерилізації та nзберіганні, щоб запобігти засмічення трубки і головки.

 Головка nголки для скляного шприца має круглу форму з дрібною насічкою n, а головка голки до шприца “Рекорд” має дві площадки, що дозволяє міцно   утримувати голку при насадженні на шприц. nГолки позначаються номерами, де перші дві цифри означають діаметр  трубки в десятих частках мм, а решта – nдовжину в мм.

 Голки спеціального nпризначення. До них відносять: голку Бакулева, яка має бусинку, що обмежує глибину вколювання. Застосовується для ін’єкцій в порожнику nнавколосерцевої сумки   без загрози nтравмування серця. Бусинка закріплена на трубці голки на відстані 2,75 мм від колючого кінця.

 Голка nдля апарату Боброва  призначена для в/м та п/ш вливань ізотонічних nабо фізіологічних розчинів. Має яйцеподібну головку, значно довгу трубку і nмалий кут заточки.

Голка для переливання крові nвводиться у вену. Має коротку трубку (40 мм), порівняно великий кут заточки (20-30 nград.), великий діаметр трубки     (2 мм) і з’ємну насадку на nголовці голки. До цієї насадки можна легко приєднати гумову трубку.

 Голка nБогуша застосовується для nпроведення анестезії внутрішньоплевральних спайок і гідропрепарування nплевральних зрощень за допомогою шприца “Рекорд”.

Голки nпункційно- біопсійні.

 

 

      Призначені для проколу тканин і забору тканин nабо рідини для дослідження. До них відносять:

Голку Біра для спиномозкової пункції. Відрізняється від nзвичайних ін’єкційних голок наявністю масивної сплющеної головки, яку легко nтримати, а також особливою конструкцією мандрену, який має свою головку. nМандрен щільно входить у канал голки і його зріз співпадає із зрізом голки. nТаким чином, голка і мандрен складають єдиний загострений стержінь, який легко nпроколює щільні тканини, що знаходяться біля спиномозкового каналу.

    Більшість пункційно- біопсійних голок мають nтаку ж будову. Як тільки голка досягає необхідної глибини,  мандрен витягують, а в конусний отвір головки nвставляють наконечник шприца, за допомогою якого виймають потрібну кількість nпризначеного для дослідження матеріалу.

Голка Бьорка застосовується для nпункції серця з метою визначення тиску в його порожнинах. Має довжину 460 мм разом з насадкою.

 

Голка-викушувач застосовують nдля біопсії нирки. Вколюється разом з мандреном, потім останній висувається nнаперед з трубки ще на 20 мм nі при оберненому втягуванні у трубку захоплює частину тканини вирізом, який є nна мандрені.

 

Голка для пункційної біопсії паренхиматозних nорганів має мандрен, який nскладається з двох гілок, що розходяться при його висуванні з трубки і при nоберненому втягуванні в трубку захоплюють частинки тканини. Біопсійні голки для nм’яких тканин мають діаметр 2,0 і 2,2 мм.

 

Для забору кісткового мозку з трубчастих кісток застосовують nлікувально-діагностичну кістковомозкову голку. nПрокол кістки здійснюється повертанням голки навколо її осі, тобто голка працює nяк трепан.

 

Для пункції nгрудини і добування кісткового мозку застосовують голку Касирського.

 Кінець nголки заточений і загострений під кутом 30 град.

Голка для спиномозкового nпроколу  випускається n2-х розмірів: довжиною 90мм і 120мм з різним діаметром. Кінець голки має плоский короткий nзріз. Вводиться в тканини разом з мандреном, який потім витягується. Мандрен nвиконує роль стилету троакара.

Голки для біопсії та лікувальних маніпуляцій діаметром більше 2,5 мм з мандреном, кінець nякого зроблений у вигляді стилету, прийнято називати троакаром.

 Троакари призначені для проколу щільних тканин ( грудної, nчеревної стінки). За їх допомогою можна nвводити дренажі в плевральну або черевну порожнини з метою виведення з них nрідини. Складається троакар з прямолінійного стилету у вигляді круглого стержня nз гострим триграним кінцем. Має також трубку, в якій поміщається  стилет, і ручку. Випускаються також троакари nз 3-ма стилетами в наборі і ручкою.

Технічні вимоги: трубка повинна бути добре підігнана до nстилету; стилет повинен бути гострим.

Функціональні nвластивості троакарів визначають шляхом проколювання картону або лубу товщиною 2 мм. Стилет повинен легко nдолати опір картону і не залишати його на краях трубки.

 

Основні nтехнічні вимоги до шприців:

 

1.Скляні частини шприців повинні виготовлятися з nбезколірного і термостійкого скла.

2.Циліндр шприца повинен бути прозорим, мати nчітку шкалу, яка не повинна змиватися.

3.Торець шприца повинен співпадати з нульовим nділенням шкали.

4.Шприц повинен бути герметичним (між поршнем і nциліндром, поршнем і наконечником, наконечником і голкою).

5.Поверхня шприців не повинна мати подряпин, nтріщин, раковин, заусенців.

6.Шприци багаторазового використання повинні nбути стійкими до дезінфекції, стерилізаційної обробки і стерилізації              

 

Основні nвимоги до голок ін’єкційних і біопсійних:

 

1.Вони повинні бути корозійностійкими, зовнішні nповерхні їх і мандренів повинні бути гладкими, без подряпин, заусенців.

2.Головки голок не повинні мати гострих, країв, nтріщин, заусенців.

3.Мандрен повинен вільно входити в канал голки.

4.Трубка голки повинна бути пружньою.

5.Кінець трубки голки повинен бути гострим, без nзаусенців, з’єднання трубки з головкою повинно бути міцним. Насадки голок nповинні міцно триматися на конусі шприца і  nпропускати рідину.

6.Голки багаторазового використання  повинні бути стійкими до дезінфекції, nпередстерилізаційної обробки і стерилізації.

              

               ВИДИ   ШПРИЦІВ:

 

шприц nтипу “РЕКОРД”;

шприц nЛЮЕРА;

шприц nкомбінований,

шприц одноразовий,

шприц для промивання порожнин ( Жане),

шприц безперервної дії.

 

       Шприц nтипу “Рекорд”

За конструкцією може бути з nконцентричним і ексцентричним положенням конусу. В останньому випадку конус nзміщений і знаходиться збоку, а не по центру циліндра.

    Скло цих шприців повинно бути хімічно і nтермічно стійким. Для цього у склад скла вводять оксиди цинку, кальцію, nалюмінію, а для підвищення механічної стійкості – оксид барію, кислоту борну nтощо.

   Шприци стерилізують  насиченою парою при температурі  132°С, протягом 20 хв, або 120°С, протягом 45 nхв. Можна також стерилізувати в  nсухожаровій шафі при темп. 160°С– 150 хв, 180°С – 60 хв., якщо на шприці nвказана температура 200°С, то 45 хв.

    

  Шприц Люера

 

Виготовляють повністю nіз скла. Їм користуються при внутрішньовенних вливаннях і пункціях для nвідсмоктування. Він менш міцний, ніж шприц “Рекорд”.

    

  Шприц nкомбінований – скляний шприц , у якого наконечник і конус виготовлені з латуні і прикріплені nдо скляного циліндра за допомогою легкоплавкого сплава. Випускають шприци з nвзаємозамінними по 2, 5, 10 і 20 мл і взаємонезамінними поршнями по 1, 2, 5, 10 nі 20 мл. Випускають також комбіновані шприци по 1 мл для інсуліну і nтуберкуліну.

    

Шприц для промивання порожнин (Жане)

 

 Широко застосовується в урології, акушерстві і nгінекології, загальній хірургії тощо. Нагадує за будовою шприц “Рекорд”, але nмає ряд відмінностей: конус наконечника більш витягнутий і розрахований на nприєднання катетера або гумової трубки; поршень з латуні, пустотілий, немає nгальмівного кільця; пересування поршня обмежується і направляється в потрібному nнапрямку окремою муфтою.

 

 

Засіб для вливання в nмалі вени “Голка – метелик”

 

 

Голки ін’єкційні n«Луер»

 

 

Шприц інсулін-туберкуліновий n1 мл

 

 

 

 

 

 

 

Одноразові шприци

 

 

 

Кран трьохходовий nдля інфузійних магістралей

 

Шприц ін’єкційний одноразового застосування nстерильний 3-х компонентний

Детальний опис Шприц ін’єкційний одноразового nзастосування стерильний 3-х компонентний.

Характеристики: Наявність гумової манжети на nпоршні. Ковзання поршня шприців здійснюється без ривків і забезпечує плавність nвведення лікарських засобів за рахунок силікування поршня і внутрішньої nпорожнини циліндра шприца. Ці якості мають особливо велике значення при необхідності nповільних струменевих вливань, точного дозування препаратів в анестезіології, nінтенсивній терапії. Голка вдягнута на шприц. Шприц упаковується з вдягнутою nголкою. Таким чином, виключається попадання волокон пакувального матеріалу на nдеталі шприца і голку. Герметичне з’єднання голки і шприца виключає втрати nлікарських розчинів. Прозорість шприців. Циліндр шприца абсолютно прозорий, щоб nпри введенні ліків можна було контролювати відсутність повітряних бульбашок n(виключається емболія дрібних судин) і оцінювати належний вид лікарського nзасобу. Чіткість, контрастність і градуювання шприців. Для максимально точного nдотримання дозування шкала шприца зроблена чіткою і контрастною чорного nкольору. Шприци з номінальним об’ємом 2 куб.см , 5 куб.см, 10 куб.см і 20 nкуб.см мають розширене градуювання в шкалах. Шприци комплектуються голками nрізноманітних типорозмірів. Голки ін’єкційні одноразового застосування, nстерильні призначені для підшкірного, внутрім’язевого і внутрівенного введення nв організм різних рідких лікарських засобів, а також для відбору крові і nвідсмоктування різних рідин з організму. Бездоганність і точність при введенні nголки. Голки виготовлені із сталі високої якості і мають тригранне заточування nвістря. На противагу звичайному косому зрізу, вістря тригранне заточування nмінімізує больові відчуття при ін’єкції. В процесі виробництва голки проходять nбагатоступеневу хімічну обробку, в результаті якої вістря голки стає бездоганно nвідшліфованим і загартованим. Трубка голки покривається силіконом. В результаті nцього набагато знижується травмування тканин при ін’єкціях: голка не розрізає, nа розсуває тканини. Різноманітність типорозмірів голок допомагає забезпечити nточність попадання в певні анатомічні структури. Канюля голки. Канюля nголки проходить ультразвукове очищення для усунення домішок. Приєднання канюлі nздійснюється за допомогою нетоксичних гіпоаллергенних речовин. Втулка відлита з nпрозорого поліпропілену і забарвлена в кольори, встановлені міжнародними nстандартами. Безболісність і легкість застосування. Стерильні 3-х компонентні nшприци ін’єкційні одноразового застосування мають високу якість і допомагають nдосягти майже невідчутного, легкого проколювання будь-якої ділянки шкіри, що nробить ін’єкцію максимально безболісною і безпечною для пацієнта, а лікування nмаксимальне ефективним.

Збирання стерильного шприца та nголки багаторазового використання з пакета на стерильному nстолі

1. Ретельно nдвічі вимийте руки з милом під проточною водою, nвитріть рушником і обробіть стерильним ватним тампоном, зволоженим 70 % nрозчином етилового спирту.

2. За допомогою nстерильного пінцета візьміть з бікса бавовняний чи nпаперовий пакет зі шприцом і голками, викладіть на відкритий стерильний стіл, nпереверніть пакет і висипте на стіл складові частини шприца та голки.

3. Пакет перехватіть nлівою рукою і покладіть у спеціально відведене місце на nманіпуляційному столі.

4. Лівою рукою nза допомогою другого стерильного пінцета візьміть nциліндр (нижче від конуса), правою — поршень (біля рукоятки) і введіть його в nциліндр.

5. Установіть у nциліндр фіксатор поршня.

6. Пінцетом візьміть голку в місці заглиблення муфти і насадіть nїї на конус циліндра.

7. Складений nшприц покладіть на стерильний лоток, накрийте стерильною nсерветкою.

Якщо вам треба використати шприц nдля набирання ліків, то процедуру збирання шприца nспростіть:

1. Витрусіть шприц із бавовняного чи nпаперового пакета на стерильний стіл.

2. Правою рукою за допомогою стерильного пінцета захопіть циліндр нижче від конуса і перекладіть його nв ліву руку.

3. Цим самим пінцетом nзахопіть поршень нижче від рукоятки і введіть його у циліндр.

4. Насадіть пінцетом nголку на конус шприца.

5. Використайте шприц з голкою за nпризначенням.

Збирання стерильного шприца та nголки з кип´ятильника

1. Зніміть кришку кип´ятильника nі покладіть її ближче до себе внутрішньою поверхнею догори.

2. Стерильним пінцетом, nякий вийміть із 6 % розчину пероксиду водню, дістаньте з кип´ятильника nгачки й перекладіть їх у ліву руку.

3. Пінцет nпоставте в розчин, за допомогою гачків підніміть металеву сітку зі шприцами та nголками й поставте навскіс зверху кип´ятильника, гачки відкладіть у nлоток.

4. Із сітки пінцетом, nякий вийміть із 6 % розчину пероксиду водню, візьміть стерильний пінцет, за nдопомогою якого складіть шприц і насадіть голку.

5. Складений шприц із голкою покладіть на nвнутрішню (стерильну) поверхню кришки так, щоб стерильної поверхні торкався nтільки кінець голки.

6. Якщо треба доставити шприц в палату, то nзверху голку прикрийте стерильною серветкою.

Запам´ятайте!

1. Для складання шприца та голки не слід nвикористовувати пінцет, який знаходиться в 6 % розчині nпероксиду водню або потрійному розчині, тому що їх залишки потрапляють на nповерхню шприца і це може призвести до небажаної реакції ліків.

2. Стерилізація шприців і голок методом кип´ятіння не передбачена галузевим стандартом, але nможе використовуватись у домашніх та польових умовах.

Набирання лікарських засобів з ампул. Перед тим, як набирати ліки в шприц, необхідно уважно прочитати їх назву, процентну концентрацію і переконатися в придатності. Для кожної ін’єкції потрібно мати дві голки. Одна голка з широким просвітом, призначена для набирання лікарського засобу, інша – для проведення ін’єкції. Шийку ампули протирають етиловим спиртом або спиртовим розчином йоду. Ліка з вузької частини ампули, постукуючи пальцями по ній, переганяють у широку частину ампули. Вузьку частину ампули протирають спиртовим розчином, надпилюють напильником, ще раз витирають салфеткою змоченою в спиртовім розчині , і, завернувши шийку ампули, сухою ватною кулькою, відламують її. Ампулу беруть у ліву руку між другим і третім пальцями. Правою рукою в отвір ампули вводять голку. Перекладають шприц у ліву руку і правою, повільно, відтягуючи поршень, поступово набирають необхідну кількість лікарської речовини. Змінюють голку і натискуючи на поршень виштовхують із шприца повітря.

 Набирання лікарських засобів з флакона. Перед набиранням лікарських засобів із флакона, закритого гумовим корком і зверху ще алюмінієвою кришкою необхідно: прочитати назву препарату, дозу, термін придатності. Алюмінієву кришку необхідно, за допомогою ножиців, зняти, а гумовий корок обробити спиртовим розчином. Проколовши голкою гумовий корок, необхідно набрати лікарський засіб. Якщо у флаконі знаходиться порошок, який необхідно розчинити, то спочатку – набирають у шприц розчинник, а потім, підготувавши флакон, уводять його.

Внутршіньошкірні ін’єкції  роблять з метою знеболення та діагностичних проб:

-                з метою діагностики туберкульозу (проба Манту);

-                ехінококозу (проба Каццоні); 

-                бруцельозу (проба Бюрне);

-                профілактики правця.  Для діагностичних проб використовують переважно шкіру внутрішньої (долонної) поверхні передпліччя.

    Для виконання внутрішньошкірної ін'єкції беруть шприц місткістю 1—2 мл, найтоншу і найкоротшу ін'єкційну голку (№ 0415). Кількість рідини для

введення — від кількох крапель до 1 мл.

    Підготовку рук медичної сестри, збирання шприца, набирання ліків проводять за загальноприйнятими правилами.  Як правило, ін'єкції виконують у процедурному кабінеті. Лежачим хворим допускається виконання ін'єкцій в палаті при суворому дотриманні правил асептики. При цьому в палату шприц доставляють у стерильному лотку. На дно лотка кладуть стерильну серветку. Потім кладуть шприц, наповнений лікарським препаратом, а біля його поршня — дві стерильні ватні кульки, Положення хворого сидячее (лежаче).

Місце ін'єкції протирають двома ватними кульками, змоченими 96 % спиртом. Шприц беруть у праву руку так, щоб І, III і IV пальці утримували циліндр, II — муфту голки, a V — поршень. Видаляють пухирці повітря з шприца, тримаючи його вертикально і легко натискаючи на поршень до появи краплі розчину з просвіту голки. Після висихання шкіри, лівою рукою обхоплюють передпліччя хворого знизу і злегка розтягують шкіру. Тримаючи шприц з голкою зрізом догори і майже паралельно до поверхні шкіри, Під кутом 5°, вколюють голку на незначну глибину в товщу шкіри так, щоб занурився її зріз. Лівою рукою повільно натискаючи на поршень, вводять вміст шприца. Яри цьому, на місці ін'єкції утворюється білуватий горбик. Швидким рухом витягають голку.Стерильну ватну кульку, змочену спиртом, не прикладають до місця ін'єкції, щоб не витиснути введений лікарський препарат.  

     При порушенні правил асептики і антисептики на місці внутрішньо шкірної ін'єкції можуть утворюватись інфільтрати, рожисте запалення. Іноді спостерігаються  алергічні реакції.

      Категорично забороняється користуватися одним і тим самим шприцом для введення ліків декільком хворим. Для кожної ін'єкції треба брати окремі, одноразові, або щойно простерилізовані голку та шприц. Не дозволяється змішувати в одному шприці різні ліки і вводити їх разом без спеціального дозволу лікаря.

Туберкулінова проба (реакція Манту, проба Пірке, туберкулінодіагностика, ntuberculin skin-test, PPD test) — імунологічний тест, внутрішньошкірне nвведення туберкуліну, що nдозволяє виявити специфічну імунну відповідь організму. Наявність вираженої nшкірної реакції (гіперемія), як nправило, свідчить про наявність збудженого стану імунної системи, nтобто організм активно взаємодіє зі збудником туберкульозу — nпаличкою Коха.

В місці введення nпрепарату під шкіру виникає специфічне запалення (папула), викликане nінфільтрацією Т-лімфоцитів — специфічних клітин крові, відповідальних за nклітинний імунітет. Туберкулін ніби притягує до себе лімфоцити із розташованих nпоблизу кровоносних судин шкіри.

Реакція Манту nпротипоказана як для дітей, так і для дорослих у випадках:

• шкірні захворювання

• гострі та хронічні інфекційні і соматичні захворювання в стадії захворювання (проба Манту ставиться через 1 місяць після зникнення всіх клінічних симптомів або відразу після зняття карантину)

• алергічні стани (атопія в анамнезі, Бронхіальна астма, Атопічний дерматит)

• епілепсія

n

 

Внутрішньошкірна проба Манту виконується в такій послідовності:

1. Ампулу з препаратом ретельно nвитріть марлею, змоченою 70° етиловим спиртом, далі шийку ампули підпиляйте і nвідламайте.

2. Стерильним шприцем, котрим nвиконується проба Манту, і голкою № 0845 наберіть 0,2 мл туберкуліну, залишивши nголку у флаконі до повної витрати туберкуліну, але не більше, ніж на 2 год.

3. Надіньте на шприц голку № 0415 nтак, щоб її зріз і поділи шкали знаходились на одному рівні..

4. Видаліть із шприца пухирщ nповітря і надлишок розчину, залишивши в шприці точно 0,1 мл туберкуліну.

5. Обробіть середню третину nпередпліччя спиртом (у парний рік – праве, у непарний рік – ліве), фіксуючи nшкіру натягом, уведіть кінець голки до епідермісу так, щоб зріз голки сховався nпід його тонким шаром.

6. Уведіть внутрішньошкірно 0,1 мл nрозчину туберкуліну.

7. При правильно виконаній nвнутрішньошкірній пробі на місці уведення туберкуліну утвориться папула з nповерхнею у вигляді «лимонної шкірки» розміром 6-7 мм.

8. Через 72 год після постановки nпроби виміряйте попереч ний до осі руки діаметр інфільтрату за допомогою nпрозорої лінійки.

 

     

 

Реакція оцінюється за кількісними nі якісними показниками. Кількісна оцінка характеризується величиною інфільтрату nв міліметрах, якісна – кольором інфільтрату, наявністю везикул, лімфангіту, nнекрозу, дочірніх висипів. Під час кількісної оцінки проби виділяють реакції:

·                 nнегативну – на місці уведення туберкуліну немає інших проявів, nокрім реакції уколу;

·                 nсумнівну – гіперемія будьякого розміру або інфільтрат розміром 2-4 мм;

·                 nпозитивну – інфільтрат діаметром 5 мм і більше.

Гіперергічною реакцією вважають: у дітей і nпідлітків розмі ри інфільтрату 17мм і більше; у дорослих – 21 мм і більше, а також nбудьякі розміри інфільтрату, але з наявністю везикулонекротичних реакцій, nлімфангіту, дочірніх висипів. Під час оцінки туберкулінових реакцій варто nвраховувати чинники, що впливають на їх інтенсивність. Зниження чутливості до nтуберкуліну відзначається під час кору, коклюшу, скарлатини, малярії, раку, nлімфогранулематозу, саркоїдозу, мікседеми. Підвищення – під час бронхіальної nастми, ревматизму, базедової хвороби, грипу, при загостренні хронічних nзахворювань.

Проведення nпроби на чутливість до лікарського препарату.

 Медична nсестра повинна приготувати до роботи: руки, стерильний шприц, набрати з ампули nчи флакона необхідний лікарський засіб( згідно листка лікарського призначення), nмісце проведення проби.

 Спочатку м/с проводить нашкірну або крапельну пробу. nНа підготовлену шкіру крапає лікарський засіб та зчитує (перевіряє) результат nчерез 20 хв. При відсутності змін( почервоніння, свербіж, набряк) проводить скарифікаційну пробу. Наносить на шкіру nкрапельку лікарського засобу і через нього скарифікатором ( а в разі його nвідсутності – стерильною голкою) проводить дві насічки розміром в 1 см. Результат перевіряє nчерез 20 хв. При відсутності змін – проводить внутрішньошкірну пробу, вводячи 0,1 мл необхідного лікарського nзасобу. Через 20 хв знову перевіряє результат.

   За nнаявності позитивного результату n(почервоніння, набряк чи припухлість будь-якого розміру, свербіж шкіри), на nмісці проведення проби медична сестра nповинна:

–         nдоповісти nлікарю про позитивний результат проведення проби,

–         nдовести nдо відома самого пацієнта, що у нього до даного препарату  позитивна реакція,

–         nзробити nвідмітку у листку лікарських призначень та

–         nзробити nвідмітку на титульній сторінці „Стаціонорної карти пацієнта”, вказавши назву nпрепарату, дату проведення проби та прізвище м/с яка проводила пробу.

   При nвиконанні внутрішньошкірної ін’єкції, при порушеннях правил асептики та nантисептики можуть розвиватися такі ускладнення, як: інфільтрат, росисте nзапалення (бешиха), рідко спостерігаються алергічні реакції.

Підшкірні nін’єкції використовуються для введення ліків, що добре nвсмоктуються в пухкій підшкірній основі. Це забезпечує швидке (через 20 хвилин) nвсмоктування лікарських засобів у загальне коло кровообігу.

 

 

            

 

n  Ділянки тіла, які частіше nвикористовують для ін’єкцій. Для nпідшкірних ін’єкцій частіше використовують зовнішню поверхню плеча, nпідлопаткові ділянки, передньозовнішню поверхню стегна, латеральні поверхні nживота на рівні пупка. У цих ділянках шкі­ру та підшкірну жирову клітковину nлегко захопити в складку, до того ж відсутня небезпека пошкодження великих nсудин і нервів. Підшкірно вводять 1—2 мл розчину, максимальний об’єм не по­винен nперевищувати 5 мл.
nУникайте ділянок з ямками або вузлами, утвореними внаслі­док ліподистрофій, nоскільки вони можуть стати причиною зни­женої абсорбції та ефективності nлікарських засобів.

 

 

 

 

Протипоказані підшкірні nін’єкції в разі глибоких змін шкіри, опіків, поранень у nтих ділянках, де треба робити укол, а також у разі вираженого набряку та nрубцевих змін підшкірної жирової клітковини.
n
nПослідовність дій під час виконання nпроцедур
n
nМетодика виконання підшкірної ін’єкції

1.     Протріть чисто вимиті руки стерильним ватним nтампоном, зволоженим 70% розчином етилового спирту.

2.     Підготуйте шприц і наберіть ліки згідно із nзагальноприйня­тими правилами.

3.     Проведіть психологічну підготовку хворого.

4.     Хворого посадіть. Пацієнтам з лабільною nнервовою систе­мою, схильним до запаморочень, ін’єкції виконуйте в положенні nлежачи.

5.     У місці ін’єкції шкіру протріть стерильним nватним тампо­ном, зволоженим 70% розчином етилового спирту, двічі: спочатку nобробіть ділянку розміром 10 х 10см, потім другим тампоном — 5 х 5 см. Тампон затисніть між IV nі V пальцями лівої руки.

6.     Наповнений ліками шприц візьміть правою рукою nтак, щоб II палець притримував муфту голки, решта пальців невимушено тримають nциліндр шприца. При цьому зріз голки направте вгору.

7.     Вказівним та великим пальцями лівої руки nзахопіть шкіру з підшкірною жировою клітковиною у відповідній ділянці і відтя­гніть nїї догори або захопіть плече з медіального боку і трохи на­тягніть шкіру.

8.     Швидким рухом під гострим кутом (30—45°) за nтечією лім­фи (від периферії до центру) вколіть голку зрізом догори, уведіть її nна 2/3 довжини в основу утвореної складки, тобто на глибину 1-2 см.

9.     Після проколу шкіри складку відпустіть і nII—III пальцями лівої руки обхопіть обід циліндра шприца, а І пальцем надавіть nна рукоятку поршня і повільно введіть ліки під шкіру.

10. Лівою рукою прикладіть до місця уколу nстерильний ват­ний тампон і швидким рухом витягніть голку.

11. Запропонуйте хворому цим самим тампоном nпротягом З–5 хв притримати місце ін’єкцій.

Техніка nвведення інсуліну.

   Інсулін – гормон підшлункової залози. При nзахворюванні цукровим діабетом підшлункова залоза виділяє меншу кількість nінсуліну, або він відсутній, чи не справляється зі своєю функцією.

 

 

 

   

 

 

 

 

 

 

  

 

 

   Особливості введення і зберігання інсуліну:

–         nпочаткову nдозу інсуліну лікар-ендокринолог підбирає індивідуально залежно від:

а) маси тіла,

б) ступеня розвитку м’язової і жирової nклітковини,

в) рівня фізичної активності,

г) денного раціону,

д) інших медикаментів,

ж) загального стану здоров’я,

е) рівня цукру в сечі (глюкозурії)

      з) nрівня цукру в крові (глікемії);

       –    інсулінотерапія проводиться лише у nпоєднанні з дотриманням дієти і фізичної активності;

       n–    запаси інсуліну зберігаються nв холодильнику при температурі +2-+8°С, що утримується на середній полиці, яка nприкрита екраном, заморожувати інсулін не можна;

       n–    вводити можна лише той nінсулін, який зберігається при кімнатній температурі в темному місці не довше 1 nмісяця;

       n–    в одному флаконі міститься 10 nмл інсуліну, кожний мілілітр, як правило, має 40 ОД інсуліну ( на етикетці nфлакона вказано U-40, тобто у флаконі nміститься 400 ОД інсуліну; якщо на етикетці вказано U-100, то в 1 мл міститься 100 ОД інсуліну), тобто на nфлаконі вказано, скільки ОД міститься в 1 мл. В інсуліновому шприці 1 поділка nвідповідає 1 одиниці інсуліну. Якщо відсутній інсуліновий шприц, то ін’єкцію nможна виконати шприцом із поділками в мілілітрах. При цьому слід пам’ятати, що nв:

                 0,1 мл відповідає 4 ОД nінсуліну                  0,6 мл – 24 ОД

                 0,2 мл – 8 ОД                                                 n0,7 мл – 28 ОД

                 0,3 мл – 12 ОД                                               n0,8 мл – 32 ОД

                 0,4 мл – 16 ОД                                               n0,9 мл – 36 ОД

                 0,5 мл – 20 ОД                                               n1,0 мл – 40 ОД           

       n–   перед введенням інсуліну необхідно nвізуально оцінити стан розчину: так, простий інсулін

           n( скороченої дії) повинен бути абсолютно прозорим і без домішок, тоді, nяк на дні флакона з інсуліном подовженої дії є білий осад, а над ним – прозора nрідина;

       n–   перед першим введенням nінсуліну необхідно зробити внутрішньо шкірну або скарифікаційну пробу на nіндивідуальну чутливість до препарату ( з метою уникнення алергічної реакції);

 –   ін’єкції бажано робити інсуліновим шприцом , nв іншому випадку, необхідно дозу інсуліну перевести в мілілітри ( якщо пацієнту nтреба ввести 20 ОД інсуліну, а на флаконі написано

  –  U-40, nтобто в 1 мл 40 ОД інсуліну, то потрібно набрати в шприц – 0,5 мл); дозу nнеобхідно визначати точно, оскільки при недостатньому введенні інсуліну можуть nспостерігатися гіперглікемія, глюкозурія, а при тривалому недовведенні – nдіабетична (кетоацидотична) кома, при передозуванні інсуліну може виникнути nзниження вмісту цукру в крові ( гіпоглікемія), тобто гіпоглікемічний стан або nкома;

        n– обов’язково треба враховувати тривалість терапевтичної дії інсуліну n(інсулін скороченої дії ефективний протягом 6-8 годин, середньої пролонгованої nдії – 16-18 годин, а пролонгованої дії – 24-36 годин);

  –  ін’єкції інсуліну треба робити за 15-20 nхвилин до вживання їжі.

   Методика введення інсуліну:

        – якщо флакон з інсуліном має ковпачок, nто його потрібно зняти;

  – обережно потерти флакон з інсуліном між nдолонями, щоб забезпечити рівномірний розподіл інсуліну у флаконі й nрозігрівання його до температури тіла людини;

  – протерти гумову пробку від флакона з nінсуліном серветкою, змоченою у спирті ( однак, не можна забувати, що спирт nзнижує активність інсуліну, тому не можна допускати попадання навіть невеликих nдоз спирту в розчин інсуліну);

  – зняти ковпачок із голки ( зберегти його для nподальшого використання);

  – відтягнути поршень шприца до мітки, що nвказує на необхідну кількість інсуліну);

        – проколоти голкою гумову пробку nфлакона з інсуліном, натиснувши на поршень, витиснути   повітря у флакон, залишити голку у флаконі;

        – перевернути шприц із флаконом так, nщоб він був розташований догори дном, тримаючи їх у одній руці на рівні очей, nвідтягнути поршень вниз до відмітки, яка не набагато перевищує потрібну дозу інсуліну. nТаким чином інсулін буде набраний в шприц;

        –  nпереконатись, що повітря в шприці немає і якщо є бульбашки повітря, nтреба пальцем акуратно постукати по ньому, потім обережно просунути поршень nвгору до відмітки потрібної дози, при цьому бульбашки повітря вийдуть назовні, nа в шприці залишиться потрібна кількість інсуліну;

  – вийняти голку з флакона, замінити її на nіншу, видалити з неї повітря;

  – ін’єкцію виконуйте, дотримуючись правил nасептики;

        – вибрати місце для проведення ін’єкції, nдвічі обробити його стерильною ватною кулькою, змоченою в 70%  розчині етилового спирту. Дайте йому nвисохнути, оскільки спирт, потрапляючи на вістря голки, спричиняє біль під час nін’єкції; 

                    – обережно зробити складку nз підшкірної жирової клітковини, або злегка натягнути шкіру ( у осіб з nожирінням);

–         nінсулін nпотрібно вводити глибоко між підшкірною жировою клітковиною та м’язами, що nпокращує абсорбцію препарату і знижує ймовірність виникнення травм;

–     взяти шприц у руку, як олівець, і швидко nпроколоти складку шкіри, під час ін’єкції голку     треба тримати під кутом 45°; у разі nдовжини голки до 1,5 см n– під кутом -90°.

–         nпритримуючи nтканини, необхідно відтягнути поршень, у результаті чого між м’язами й під- шкірною nжировою клітковиною утворюється щілина;

–     вводити інсулін треба повільно, щоб звести nдо мінімуму пошкодження тканин;

–         nлегко nвивести голку під тим самим кутом, одночасно відпускаючи складку шкіри;

–         nне nпротирайте і не масажуйте місце ін’єкції, інсулін повинен повільно nабсорбуватися з місця введення в підшкірну жирову клітковину;

–         nнадягнути nковпачок на голку; разом із голкою зняти її з шприца, занурити голку і шприц у nдезінфікуючий розчин, згідно вимог діючого режимного наказу №223.

–         n

 

   Примітка: – швидке всмоктування інсуліну порушує nрівновагу „препарат – дієта”, що може    nпризвести до виникнення діабетичної коми;

                      – інсулін можна вводити в nплече, стегна, живіт, сідниці; препарат потрапляє в кров найшвидше з живота, nнайповільніше – з ніг;

                      – для того, щоб шкіра та nжирова клітковина залишились здоровими, необхідно     використовувати різні ділянки тіла;

                      – чергуючи місця nвведення, треба дотримуватись єдиної схеми зміни місць, наслідувати її, і nзавжди буде відомо, куди робити наступну ін’єкцію ( почавши з кута ділянки, nтреба рухатись вздовж і впоперек даної ділянки);

                      – якщо протягом доби nтреба виконати декілька ін’єкцій, то слід використовувати різні ділянки для nкожної, наприклад: зранку можна зробити ін’єкцію в живіт, а ввечері – в стегно.

   Одним з ускладнень при введенні інсуліну є ліподистрофія. Ліподистрофія – це зникнення , рідше, гіпертрофія nпідшкірної жирової клітковини на місці введення інсуліну у пацієнтів, які nтривало хворіють на цукровий діабет і отримують інсулін. Для профілактики nліподистрофії необхідно змінювати місце введення інсуліну.

 

   Гепарин – це антикоагулянт прямої дії. Його вводять здебільшого nпідшкірно в ділянку живота ( у деяких випадках внутрішньовенно). Гепарин не nвводять внутрішньом’язово через ризик виникнення гематоми. Утворення синця nпісля ін’єкції, свідчить про те, що доза препарату не абсорбується належним nчином. Не можна робити ін’єкцію в місці утворення синця. У разі появи синця nнеобхідно пояснити пацієнтові, що крововиливи утворилися внаслідок дії nпрепарату, а не є причиною невмілого виконання ін’єкції.

 

   Техніка nвиконання ін’єкції гепарину:

–         nза 15 – n20 хв перед виконанням ін’єкції необхідно прикласти холод до місця уколу ( у nділянку живота), щоб знизити ймовірність утворення синців у ділянці ін’єкції;

–         nпроцедуру nнеобхідно виконувати з дотриманням правил асептики. Легко обробити місце nін’єкції двома стерильними ватними кульками, змоченими в розчині 70% етилового nспирту (не протирати інтенсивно, щоб не пошкодити дрібні кровоносні судини).;

–         nдати nобробленій ділянці висохнути – потрапляння антисептика на вістря голки nспричинює біль під час ін’єкції;

–         nобережно nзробити складку з підшкірної клітковини та увести в основу складки, під кутом n90° голку шприца, таким чином травмується менша кількість м’ягких тканин;

–         nне можна nрухати кінчиком голки після введення і не можна відтягувати поршень, щоб nуникнути пошкодження тканини і больових відчуттів;

–         nлегко nвивести голку під тим самим кутом, під яким вона була введена, одночасно nвідпускаючи складку шкіри;

–         nшкіру, nпісля введення гепарину, не протирати, а злегка надавити сухою стерильною nватною кулькою на місце ін’єкції і тримати 30 – 60 секунд. Це зводить до nмінімуму ймовірність виділення крові і виникнення кровотечі;

–         n  місця введення гепарину необхідно чергувати. nМісця, в які ін’єкції роблять протягом тижня, повинні бути, принаймі, на nвідстані 2,5 см nодне від одного.

 

 При підшкірних ін’єкціях можливі ускладнення:

–         nпотрапляння nголки в просвіт кровоносної судини і введення в неї медикаментозних речовин. nПотрапляння олійних розчинів може спричинити олійну емболію;

–         nпоранення nстінки судин голкою призводить до кровотечі і підшкірних крововиливів. Для nзупинки кровотечі місце проколу притискують стерильною марлевою кулькою;

–         nпри nнедостатньо глибокому вколюванні голки медикаментозні препарати потрапляють не nв підшкірну основу, а в товщу шкіри, що може спричинити її некроз;

–         nне nвиключена можливість – поломки голки в товщі тканин. Найчастіше голка ламається nв місці з’єднання її з муфтою, тому голку рекомендується вводити не повністю, а nна 2/3 її довжини;

–         nв деяких nвипадках з’являється біль і почервоніння шкіри в місці проколу, а також nутворюється підшкірний інфільтрат. Найчастіше це спостерігається при nнедотриманні правил асептики, а також при одноразовому введенні великого об’єму nліків, при постійному введенні ліків в одне й те саме місце, при введенні не nпідігрітих олійних розчинів;

–         nдля nпрофілактики цих ускладнень слід: постійно чергувати місця ін’єкцій, не вводити nвеликого об’єму ліків одно моментно, суворо дотримуватися правил асептики.

   При виникненні ускладнень на місце ін’єкції nприкладають зігрівальний компрес з 40 – 45% спиртом.

   Відтермінованими в часі можуть бути такі nускладнення, як гепатит В, СНІД.

   Про ускладнення необхідно доповісти nлікарю.  

 

      Для nпрофілактики цього ускладнення слід постійно чергувати місця ін’єкцій, не nвводити великого об’єму ліків одномоментно, суворо дотримуватися правил nасептики. При виникненні ускладнень на місце уколу прикладають зігрівальний nкомпрес з 40-45% спирту. Про ускладнення необхідно доповісти лікарю.

n Дезінфекція шприців і голок після їх використання

1.     Шприци та голки після використання промийте nводою або дезінфекційним розчином (3% розчин хлораміну) в окремій ємкості.

2.     Замочіть шприци в розібраному вигляді, не nзнімаючи гол­ки, в 3% розчині хлораміну на 60 хв.

3.     Промийте шприци та голки під проточною водою, nвису­шіть і здайте шприци і голки одноразового використання в утиль­сировину, а nшприци багаторазового використання — у централі­зоване стерилізаційне nвідділення.

4.     Промивну воду перекип’ятіть протягом 30 хв або nзасипте сухим хлорним вапном з розрахунку 200 г вапна на 1 л промив­ної води й nвитримайте протягом години, потім вилийте воду в ка­налізацію.

nЗапам’ятайте! Промивання шприців і голок після nвикористання здійснюють у гумових рукавичках.

nКонтрольні запитання:

1.Парантеральний шлях nвведення ліків – це…

2.Яких правил необхідно nдотримуватися при набиранні ліків з ампул?

3.Як проводиться nвнутрішньошкірна ін’єкція?

4.Методика проведення проби nМанту.

5.Підшкірні ін’єкції. Місце nвведення, протипоказання.

6.Техніка проведення nпідшкірної ін’єкції.

7.Методика введення nінсуліну.

8.Методика введення nгепарину.

9.Методика введення олійних nрозчинів.

10.Ускладнення при nпідшкірних ін’єкціях, їх профілактика та допомога пацієнтам.

11.Дезінфекція використаних nшприців та голок.

Методичні nрекомендації підготувала: асистент кафедри   nзагального догляду за хворими Максимова В.В.

 

 

n
n