Home » МАТЕРІАЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 20

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 20

9 Червня, 2024

МАТЕРІАЛИ nПІДГОТОВКИ nДО nПРАКТИЧНОГО nЗАНЯТТЯ № 18

Тема: nФракційне nзондування. nДуоденальне nзондування.

За nдопомогою nзондування nтравного nтракту зі nшлунка nвидаляють nгази, беруть nрідину для nдіагностики nта nпризначення nлікування, а також nдоставляють nхарчові продукти nі лікувальні nзасоби.
n
nЗондування nшлунка через nніс n(назогастральне)

nПоказаннями nдо цього nметоду є nзахворювання nслизової оболонки nшлунка.

Протипоказання: nгостре nрозширення nшлунка, nобструкція nворотаря nшлунка, nкишкова nнепрохідність, nкровотеча з nверхніх nвідділів nтравного тракту, nентеральне nхарчування, nстенокардія, ГХ nІІІ стадії, nрозширення nвен nстравоходу, загострення nгастриту, nвиразкової nхвороби шлунка nта nдванадцятипалої nкишки.

Хворий nперебуває у nположенні nсидячи або лежачи nна спині. nПотрібно nвзяти nгумовий n(латексний, nсиліконовий) nзонд nдіаметром 5—7 nмм, зміряти nйого довжину nвід губ до nвушної nчасточки і nвниз по передній nповерхні nгрудної nклітки так, nщоб останній nотвір на nзонді був nнижче від nмечоподібного nвідростка. Ця nвідстань nвідповідає nвідстані, на nяку має бути nвведений nзонд.

nПеред nуведенням nзонда його nкінчик nбажано охолодити n(щоб він став nжорсткішим), nзмастити nякоюсь маззю nдля nзапобігання nушкодженню nносових nходів. nПацієнт має nнахилити голову nвперед і в nцей час зонд nуводять у nніздрю, потім nйого nобережно nпроштовхують nу глотку по nзадній nстінці, nодночасно nпропонуючи пацієнтові nковтати зонд. nЩойно nпацієнт проковтнув nзонд nпотрібно nвпевнитися, nщо він вільно nможе дихати, nчітко nрозмовляти і nобережно nвводити зонд nдо nвідміченої nділянки. Після nцього зонд nакуратно nприкріплюють nпластиром до nноса, а ще nнижче — до nодежі nпацієнта. Зонд nможна nвикористовувати nдля nактивного та пасивного nвидалення nвмісту nшлунка та для nентерального nхарчування

Зондування nчерез рот n(орогастральне)

nПоказання nдо такого nзондування nтакі самі, як nі до nзондування nчерез ніс. nАле такий nспосіб nвикористовують nу новонароджених, nінтубованих nхворих та для nекстреної nдопомоги. nЗокрема nорогастральне nзондування nвикористовують nпри гострому nрозширенні nшлунка, nобструкції nворотаря шлунка, nкишковій nнепрохідності, nкровотечі з nверхніх відділів nтравного nтракту та для nентерального nхарчування. У nразі nнещодавно nперенесеної nоперації на nстравоході nчи шлунку nзондування nчерез зонд nмає значні nобмеження.

nТехніка nвиконання nпроцедури nтака. Хворий nперебуває у nположенні nсидячи або nлежачи на nспині. Взяти nгумовий n(латексний, nсиліконовий) nзонд (зазвичай” nдіаметром 8—10 nмм), зміряти nйого довжину nвід губ до nвушної nчасточки і nвниз по передній nповерхні nгрудної nклітки так, nщоб останній nотвір на nзонді був nнижче від мечоподібного nвідростка. Ця nвідстань nвідповідає nвідстані, на nяку потрібно nввести зонд. nКінчик зонда nзмащують nгелем або nмаззю. Зонд nпоміщують у nпорожнину nрота nпацієнта і направляють nна її задню nстінку, nпроводячи його nу стравохід nповільно та nрівномірно. Якщо nз’явилася nперепона, nдихальний nшум або осідання nпари на nстінках nтрубки, це nможе свідчити nпро nпотрапляння nзонда в nтрахею. nПравильне nположення nзонда в nшлунку nпідтверджується nвидаленням nзначної nкількості nрідини. Зондування nчерез рот nможна також nвикористовувати nдля nактивного та nпасивного nвидалення nвмісту nшлунка у разі nнадання nекстреної nдопомоги та nпід час nоперативного nвтручання на nорганах nчеревної nпорожнини.
n
nДуоденальне n(дванадцятипалокишкове) nзондування n(через ніс)

nДуоденальне nзондування nтехнічно nвиконують nтак само, як nзондування nшлунка через nрот. Але для nтакого типу nзондування nвикористовують nтрубки nмалого nдіаметра n(близько 5 мм) nз оливою на nкінці. Перед nуведенням nвимірюють nйого довжину nвід губ до nвушної nчасточки і nвниз по nпередній nповерхні nгрудної nклітки так, nщоб останній nотвір на nзонді nмістився нижче nвід nмечоподібного nвідростка на 6 см. nЦя відстань nвідповідає nвідстані, на nяку має бути nвведений nзонд. При nцьому оливу nзмащують nводорозчинною nзмазкою n(маззю).
nДуоденальне nзондування nзазвичай nвикористовують nдля ентерального nхарчування.

ШЛУНКОВИЙ nВМІСТ (загальноклінічне nдослідження nшлункового nвмісту).

Шлунковий nсік — секрет nтрубчастих nзалоз, розташованих nу слизовій nоболонці nшлунка; бере nучасть nу складному nпроцесі nтравлення; nсекретується nчерез 5–10 хв після їжі. nПоза nтравленням nшлунковий nсік nне виділяється. nДослідження nшлункового nсоку має важливе nзначення для nоцінки nфункціонального nстану шлунка. nВоно включає nвивчення фізико-хімічних nвластивостей nі nмікроскопічне nдослідження. nОсновним nметодом nфункціонального nдослідження nсекреції nшлунка є nметод nфракційного nзондування nіз застосуванням nстимулятора nшлункової nсекреції n(пробний nсніданок).

nУ нормі nшлунковий сік жовтувато-білого nкольору. nДомішки крові nнадають nшлунковому nсоку різні nвідтінки nчервоного nкольору:

– nпри свіжій nкровотечі — nчервоний,

– nпри кровотечі, nщо повільно nрозвивається, nякщо кров nзнаходиться nв шлунку nтривалий час, — nкоричневий. nЖовч надає nшлунковому соку nзеленого nкольору, тому nщо білірубін nжовчі nпереходить у білівердин. nПри ахілії nбілівердин nне утвориться nй шлунковий nсік nпри домішці nжовчі nв цьому випадку nмає жовтий nвідтінок.

У нормі nшлунковий nсік запаху nне має. nГнильний nзапах nз’являється nпри гіпосекреції nабо nвідсутності nхлоридної nкислоти, застої nй порушенні nвмісту nшлунка, nстенозі, розпаді nпухлини, nгнитті білків. nПри ахілії n(відсутність nхдоридної nкислоти) може nз’являтися nзапах nорганічних nкислот — nоцтової, nмолочної, nмасляної.

Об’єм nшлункового nсоку nвизначають nнатщесерце:

а) об’єм nбазальної nсекреції;

б) nоб’єм nшлункового nвмісту, що nвитягають через n25 хв після пробного nсніданку n(залишок);

в) nоб’єм nшлункового nсоку, nвиділеного nза 1 год (годинна nнапруга nсекреції). Годинною nнапругою 1-ї nфази nсекреції nвважають nсуму обсягів n2, 3, 4 та 5-ї nпорцій після nвведення nзонда (без nпробного nсніданку). nГодинною nнапругою 2-ї nфази секреції nвважають nсуму обсягів n8, 9, 10 і 11-ї порцій nабо 3, 4, 5 і 6-ї nпорцій після nвведення nпробного nсніданку.

Для nсудження nпро кислототвірну nфункцію шлунка nвизначають nнизку nпоказників: загальна nкислотність n(сукупність nусіх кислих nпродуктів, що nвходять до шлункового nсоку: вільної nй зв’язаної nхлоридної nкислоти, nорганічних nкислот, nкислих фосфатів nі сульфатів); зв’язана nхлоридна nкислота n(недисоційована nхлоридна nкислота nбілково-соляно-кислих nкомплексів; nпри гастриті, nвиразці, що nкровоточить, nрозпаді nпухлини кількість nбілка nу шлунку nзбільшується, nпри цьому nможе nзбільшуватися nі вміст nзв’язаної nхлоридної nкислоти); вільна nхлоридна nкислота n(дисоційована nформа nу вигляді Н⁺ nі Сl^–); дебіт nхлоридної nкислоти n(абсолютна nкількість nхлоридної nкислоти, що nвиділилася nза певний nчас); кислотний nзалишок (усі nкислі nкомпоненти nшлункового nсоку, крім nхлоридної nкислоти, nтобто кислі nсолі й органічні nкислоти).

Табл. 1. Показники nсекреції nшлунка nв нормі

Секреція шлунка	Кислотність у титраційних одиницях		Дебіт НС₁, ммоль/г	Дебіт вільної НС₁, ммоль/г	Обсяг шлункового вмісту, мл
Натщесерце	До 40	До 20	До 2	До 1	До 50-годинна напруга секреції — 50–100
Базальна стимуляція (І фаза)	40–60	20–40	1,5–5,5	1–4	Залишок до 75
Стимуляція за Ліпорським (ІІ фаза)	40–60	20–40	1,5–6	1–4,5	Годинна напруга секреції — 50–110

Нормальний nвміст nпепсину, nобумовлений nметодом nТуголукова, nстановить nнатщесерце n0–21 г/л; після nпробного nкапустяного nсніданку — n20–40 г/л. Вміст nпепсину — nважливий nпоказник nу діагностиці nахілії n(стану, nпри якому nв шлунковому nсоку nвідсутні nхлоридна nкислота й nпепсин). Ахілія nсупроводжує nанемію nАддісона — nБірмера, але nне властива nіншим формам nВ₁₂-дефіцитних nанемій. nАхілія, що nсупроводжує особливу nформу nгастриту — nригідний nгастрит, nвимагає додаткових nдосліджень nдля nвиключення nраку шлунка. nУ клінічній nпрактиці nдосліджують nнестимульовану n(базальну) і nстимульовану nшлункову nсекрецію. Як nстимулятори nзастосовують nентеральні n(капустяний nвідвар, м’ясний nбульйон, n«алкогольний» nсніданок) і частіше nфізіологічно nадекватні nпарентеральні nстимулятори — nгастрин nі його nсинтетичні nаналоги n(пентагастрин) nі гістамін.

Показники nстимульованої nгістаміном nшлункової nсекреції. Гістамін — nодин nз найсильніших nстимуляторів nшлункової nсекреції, nщо викликає nзалежно nвід дози nсубмаксимальну nй nмаксимальну nгістамінову nсекрецію. nВідзначено nпряму nзалежність між nмасою nфункціонуючих nобкладкових nклітин nі дебітом nсоляної nкислоти nпісля максимальної nгістамінової nстимуляції. nЗменшення nкількості nфункціонуючих nобкладкових nклітин nвідбивається nвідповідно nна об’ємі nкислотної nсекреції. nГістамін nзастосовують nдля nдиференціальної nдіагностики nорганічної nахлоргідрії, nщо залежить nвід nатрофічних nзмін слизової nоболонки nшлунка, nвід функціональної, nпов’язаної nз гальмуванням nшлункової nсекреції. nНормальні величини nосновних nпоказників nшлункової секреції nпри стимуляції nгістаміном nнаведені nв табл. 2.

Табл. n2. Основні nпоказники nбазальної, nсубмаксимальної nі nмаксимальної nсекреції nшлунка при стимуляції nгістаміном nу нормі

Основні показники секреції шлунка	Секреція шлунка
Основні показники секреції шлунка	базальна	субмаксимальна	максимальна
Об’єм соку, мл /г	50–100	100–140	180–120
Загальна кислотність, титраційні одиниці	40–60	80–100	100–120
Вільна НС1, титраційні одиниці	20–40 1,5–5,5	65–85 8–14	90–110 18–26
Кислотна продукція (дебіт НС1), ммоль/г	20–40	50–65	50–75
Пепсин за Туголуковим: концентрація, мг% дебіт, мг/г	10–40	50–90	90–160

Якщо nпри дослідженні nзі стимуляцією nгістаміном nу шлунковому nсоку nвиявляють nсоляну nкислоту, то nахлоргідрія, nвиявлена nраніше nзондуванням nбез nзастосування nгістаміну, nрозцінюється nяк nфункціональна. nПри органічній nахлоргідрії nпісля nвведення nгістаміну nвільна соляна nкислота nне з’являється. nОрганічна ахлоргідрія nсупроводжує nанемію nАддісона — nБірмера, nатрофічний nгастрит і nчасто рак nшлунка. nФункціональна nахлоргідрія nвідзначається nпри патологічних nпроцесах, що nсупроводжуються nпригніченням nшлункової nсекреції, nа в деяких nвипадках nможе бути nреакцією nна саме зондування. nПростий і nподвійний nгістаміновий nтести (підшкірне nвведення n0,08 мл розчину nгістаміну nгідрохлориду nна 1 кг маси nтіла nобстежуваного) nналежать nдо методів nсубмаксимальної nстимуляції nшлункової nсекреції. nПри максимальному nгістаміновому nтесті Кейя nпідшкірно nвводять nрозчин nгістаміну nдигідрохлориду nз розрахунку n0,024 мг на 1 кг nмаси тіла nхворого. nЗа 30 хв до введення nгістаміну nвводять 2 мл 2% nрозчину супрастину nдля nпопередження nйого токсичної nдії. Метод nКейя nзастосовують nголовним чином nу наукових nдослідженнях. nМікроскопічно nдосліджують nпорцію nшлункового nсоку, отриману nнатщесерце: nу нормі nзнаходять ядра nлейкоцитів nі незначну nкількість nепітеліальних nклітин. nВелика nкількість nнезруйнованих nлейкоцитів nта nепітеліальних nклітин nхарактерна nдля nахлоргідрії. nПоодинокі nеритроцити nможуть nз’являтися nв шлунковому nсоку nвнаслідок nтравми nслизової nоболонки nшлунка nзондом. Значна nкількість nеритроцитів nможе бути виявлена nпри виразковій nхворобі nшлунка, nу випадку nвиразкового nраку шлунка.

Шлункове nзондування.

Що являє nсобою nшлунковий nзонд?

Шлунковий nсік для nдослідження nотримують за nдопомогою nтонкого nзонда або nбеззондового nметодами. nТонкий nшлунковий nзонд являє собою nгумову nтрубку nдовжиною 1-1,5 мм nдіаметром 3-5 мм. nОдин кінець nтрубки nзаокруглений nсліпий, другий n- відкритий. nНа сліпому nкінці є збоку nдва отвори. nНа відстані 40-45 см nвід сліпого nкінця nпозначку. nТонкий зонд nможе довго nзалишатися в nшлунку, що nдає можливість nдосліджувати nшлункову nсекрецію в динаміці.

nЯкі nпробні nсніданки nзастосовуються nперед nпроцедурою nшлункового nзондування?

Для дослідження nшлункового nвмісту nготують nспеціальні nпробні nсніданки:

1 ) nсніданок за nЗимницьким (2 nпорції по 200 мл nтеплого nбульйону з nкубика nбульйонного nабо 1кг nпісного nм’яса, nзвареного в 2 л nводи);

2) 7% nкапустяний nвідвар n(сніданок nПетрової-Рисса): n20 г nсухої nкапусти nкип’ятять в 0,5 л nводи до nоб’єму 300 мл, nохолоджують nдо 32-33 ° С і проціджують. n

Які лікарські nречовини nможуть nвикористовуватися nдля nстимуляції nсекреторної nфункції шлунка? n

Існують nметоди nстимуляції nсекреторної nфункції nшлунка за nдопомогою nвведення nпідшкірно 12 од. nінсуліну або nгістаміну (0,5 nмл 0,1% розчину nпідшкірно nодноразово nабо двічі з nінтервалом 30 nхвилин; для nмаксимального nгистаминовой nтесту – 0,024 мг на 1 кг nмаси nдосліджуваного). n

Як nздійснюється nпідготовка nдо шлункового nзондування?

Для nпроведення nпроцедури nвзяття nшлункового nсоку крім nчистого , nпромитого nзонда потрібно nмати шприц nмісткістю 20 nмл, 3 склянки і nштатив з 8-10 nчистими nпробірками.

Як nздійснюється nпроцедура nшлункового nзондування ?

Дослідження nпроводять nранком натще. nУ хворого nслід вийняти nзнімні зубні nпротези, nпосадити nйого на стілець. nСліпий nкінець зонда nзмочують nводою і вводять nглибоко в зів nза корінь nязика. Після nцього хворий nповинен nпроковтнути nзонд до першої nмітки, яка nпри цьому nповинна nопинитися nбіля nпередніх nзубів. Позиви nна блювоту у nхворого nможна nприпинити, nякщо він nзробить кілька nглибоких nвдихів носом. nМожна вводити nзонд також nчерез нижній nносовий хід. nПісля того як nхворий nпроковтнув nзонд, до nзовнішнього nкінця nостаннього nпід’єднують nшприц і відсмоктують nвміст шлунка nв склянку.
nУ nнормі натще nшлунок nпорожній або nмістить до 50 nмл рідини. nПісля nспорожнення nшлунка вводять nпробний nсніданок n(шприцом або nхворий nвипиває його nсамостійно). nПотім nпротягом 2 nгодин кожні 15 nхвилин nвитягають nшприцом через nзонд nшлунковий nвміст і nнаповнюють nїм спочатку nстакани, nпотім nпробірки. nІноді перше nвилучення nпроводять nчерез 10 nхвилин після nсніданку (10 мл).

Які nпорції nшлункового nвмісту nдосліджуються nпри nзондуванні?

У першій склянці nвиявляється nвміст шлунка nнатще, у другій і треій – nсуміш nшлункового nсоку з nпробним nсніданком, в nпробірках – nчистий nшлунковий nсік. Через 2 години nзонд nобережно nвитягають, nодночасно nпротираючи nйого nрушником. nХворий nпрополіскують nрот. Пробірки nвстановлюють nв штативі по nпорядку, nнаклеюють на nних етикетки nіз nзазначенням nномера nпорції і відправляють nу nлабораторію.

Фракційне nзондування – nпроцедура nзондування шлунка, nпри якій nаспірірується nне одна nчастина, як nпри nодномоментному nзондуванні, nфракція, а nкілька. nФракційне nзондування проводиться nзазвичай nтонким nзондом, що представляє nсобою тонку nтрубку nзавдовжки 110-150 см, nз діаметром nвнутрішнього nперерізу 2-3 мм, nз nзаокругленим nдистальним nкінцем з nдвома nотворами на nньому.

Мета nфракційного nзондування – nодержання nшлункового nвмісту на nрізних етапах nсекреторної nдіяльності nшлунка. На зовнішній nкінець зонда nнадягають nшприц, через nякий періодично nвідсмоктують nвміст шлунка. nІснують різні nсхеми nфракційного nзондування. nЗагалом nпроцедура nфракційного nзондування nприпускає nнаступні nетапи: одразу nпісля введення nзонда nвідсмоктують nвміст шлунка (тощакова nсекреція), nпотім кожні 15 nхвилин nпротягом nгодини (базальна nсекреція), nпісля чого nвводять nстимулятор, і nдослідження nшлункової nсекреції nпродовжують nще протягом nодного-двох nгодин (стимульована nсекреція).

Зонд nдля nаспірації nшлункового і nдуоденального nвмісту (дуоденальний nзонд Левіна, nдовжина nзонда 121 см)

nПринцип nфракційного nзондування

Отримання nшлункового соку nфрак_ ційним методом n– це маніпуляція, nпов’язана із введенням nзонда в шлунок nз наступним забором nшлункового вмісту nта його лабораторним nдослідженням. nПри даному дослідженні nшлункову секрецію nстимулюють шляхом nвведення парентеральних nподразників.

Показання: nзахворювання nслизової оболонки nшлунка.

Протипоказання:

1. Органічне nзвуження стравоходу.

2. Нещодавно nперенесена шлунково_кишкова nкровотеча.

3. Тяжкі хімічні nопіки слизової nоболонки глотки, nстравоходу, шлунка nконцентрованими nкислотами і лугами n(через декілька nгодин після nотруєння).

4. Інфаркт nміокарда.

5. Розлади nмозкового кровообігу.

6. Стенокардія.

7. Гіпертонічна nхвороба ІІІ nст.

8. Розширення nвен стравоходу.

9. Загострення nгастриту, виразкової nхвороби шлунка nта дванадцятипалої nкишки.

Необхідні nзасоби: стерильний nтонкий

шлунковий nзонд, довжиною n120 см, nдіаметром 3–5 мм nна зовнішньому nкінці, 2–4 мм на внутрішньому, nз двома боковими nотворами на сліпому nкінці, затискач, n2 стерильні шприци nз голками ємністю n2 і 20 мл, ватні кульки, 70 % розчин nетилового спирту, nстерильний ниркоподібний nлоток, штатив nіз пробірками, nнестерильні гумові nрукавички, 2 клейончасті nфартухи, мило, рушники, nгодинник, пилочка nдля ампули, направлення nв клінічну nлабораторію, посудина nємністю 1 л (для шлункового nвмісту), дезінфекційний розчин, n1 % розчин димедролу, nпарентеральні nподразники, тепла nпереварена вода (для зволоження nзонда), чиста вода n(для полоскання nротової порожнини).

Парентеральні nподразники:

1. 0,1 % розчин nгістаміну в ампулах nіз розрахунку n0,08 мг на 10 кг маси тіла nпацієнта. Максимальна кількість nне повинна перевищувати n0,5 мл. Вводять на nфоні протигістамінного nпрепарату – 1 мл n1 % розчину димедролу.

2. 0,025 % розчин nпентагастрину nв ампулах із розрахунку n0,1 мл на 10 кг маси тіла nпацієнта.

3. Інсулін nіз розрахунку n2 ОД на 10 кг маси тіла пацієнта.

Алгоритм nвиконання маніпуляції:

1. Провести nпсихологічну nпідготовку nпацієнта і пояснити nйому хід виконання nманіпуляції та nдії, яких від нього nвимагають.

2. Попередити nхворого, щоб напередодні дослідження nвін повечеряв nне пізніше 18 год і не nспоживав грубої nта гострої їжі. Зранку, nперед дослідженням, nйому не можна їсти, пити, nкурити, приймати nліки ентерально n(за необхідності nїх вводять парентерально).

3. Вимити nруки з милом під проточною nводою, висушити nїх одноразовим nрушником та надягнути nнестерильні гумові nрукавички.

4. Надягнути nодин клейончастий nфартух на себе, а другий n– на пацієнта.

5. Обробити nруки ватними кульками, nзмоченими 70 % розчином nетилового спирту.

6. Виміряти nзондом відстань nвід різців nдо пупка nу стоячому положенні nпацієнта, позначити nїї на зонді.

7. Попросити nхворого зняти nзубні протези, якщо вони nє.

8. Дати пацієнту nв руки рушник nдля слини, яка витікає, та посадити nхворого на стілець nспиною до його nспинки. Голову nпопросити подати nвперед і трохи nнахилити назад.

9. Правою nрукою взяти вологий nтеплий зонд (для зволоження nзмочити його теплою перевареною nводою) на відстані n10–15 см від nсліпого заокругленого nкінця, а на вільний nкінець зонда накласти nзатискач.

10. Навчити nхворого глибоко nдихати носом після ковтання nзонда. При позивах nдо блювання nвін повинен припинити nковтати зонд, nохопивши його nгубами, і глибоко nдихати носом.

11. Стати праворуч nвід пацієнта, nзапропонувати nйому відкрити nрот і сказати n“а_а_а”.

12. Покласти nзонд на корінь nязика, попросити nхворого закрити nрот і робити ковтальні nрухи.

13. Повільно nвводити зонд у nстравохід, при кожному ковтальному nрусі, до відповідної позначки nна зонді. Ковтати nзонд пацієнт повинен nповільно, щоб nвін скрутився. За методом nНовікова–М’ясоєдова:

1. На вільний nкінець зонда надіти nшприц ємністю 20 мл, nзняти затискач nіз зонда і відсмоктати nшлунковий вміст. nВесь шлунковий nвміст, який nвдалося відсмоктати, вилити nв І пробірку. Якщо nйого більше, решту вилити nв підготовлену nпосудину. На зонд nнакласти затискач. nЦе і буде І порція n(фракція) – натще.

2. Через 15 хв nвідсмоктати ІІ nпорцію шлункового nвмісту.

3. Через 15 хв nвідсмоктати ІІІ nпорцію шлункового nвмісту. Підшкірно nввести пацієнту 1 мл 1 % розчину nдимедролу.

4. Через 15 хв nвідсмоктати nIV порцію шлункового nвмісту, ще через n15 хв – V.

5. Отримані nII–V порції – це базальна nсекреція, тобто nшлунковий сік, nякий виділяється nшлунковими залозами n(базальними клітинами) nвнаслідок подразнення nїх шлунковим nзондом.

6. Після nвзяття V порції nпідшкірно ввести пацієнту nгістамін для стимуляції nмаксимальної nшлунковоїсекреції nз розрахунку 0,08 мг на 10 кг nмаси тіла, але nне більше ніж 0,5 мл.

7. VI–IX пробірки nзаповнювати шлунковим соком протягом n1 год, кожних 15 хв. nЦе буде nмаксимальна секреція, nтобто шлунковий nвміст, який nвиділяється шлунковими nзалозами у відповідь nна подразнення їх гістаміном nчи пангестрином.

8. Заповнити nнаправлення та nдоставити отриманий nшлунковий сік у клінічну nлабораторію (пробірки nпронумерувати nі закрити nгумовими корками).

Особливості nвиконання:

1. Кожного nразу після nвідсмоктування nшлункового вмісту nзонд треба перекривати nзатискачем.

2. Дослідження nшлункового соку nз використанням nгістаміну можна nпроводити лише nв умовах стаціонару, nщоб у разі виникнення nалергічної реакції nнадати пацієнту nне відкладну медичну nдопомогу.

Гістамінно_інсулінова nметодика дослідження nшлункового вмісту n(використовують nу хірургічних nвідділеннях для nвизначення виду оперативного nвтручання при

виразковій nхворобі шлунка):

1. Відсмоктати nшлунковий вміст у пацієнта натще – nІ порція.

2. Через 15 хв nвідсмоктати ІІ nпорцію шлункового nвмісту3. Через n15 хв відсмоктати nІІІ порцію шлункового nвмісту. Підшкірно nввести пацієнту 1 мл 1 % розчину nдимедролу.

4. Через 15 хв nвідсмоктати ІV nпорцію шлункового nвмісту. Підшкірно nввести пацієнту гістамін nіз розрахунку n0,08 мг на 10 кг маси тіла, але nне більше ніж n0,5 мл.

5. Через 15 хв nпротягом 1 год nвідсмоктати 4 порції nшлункового вмісту n(V–VIII).

6. Після nотримання VIII порції nпідшкірно ввести nпацієнту інсулін nіз розрахунку 2 ОД на 10 кг nмаси тіла.

7. Через 15 хв nупродовж 1 год nвідсмоктати ще 4 порції nшлункового вмісту n(ІХ–ХІІ).

8. Обережно nза допомогою рушника nнад раковиною nвивести зонд.

9. Дати пацієнту nчистої води, щоб nпрополоскати nротову порожнину.

10. Провести nхворого в nпалату.

11. Заповнити nнаправлення та nдоставити отриманий nшлунковий сік у клінічну nлабораторію (пробірки nпронумерувати nі закрити nгумовими корками).

12. Продезінфікувати nвикористані засоби.

Орієнтовний nчас для виконання nманіпуляції: для підготовки nнеобхідних засобів n– приблизно 10 хв, nзагальний час nвиконання – близько n3 год.

Особливості nвиконання:

1. При дослідженні nшлункової секреції nз використанням nінсуліну в окремих nвипадках спостерігається nгіпоглікемія. nУ пацієнта з’являються nвідчуття голоду, nозноб, неспокій, nзагальна слабість, nпітливість. У такому nразі дослідження nнеобхідно припинити, nдати хворому випити nсолодкого чаю або nвнутрішньовенно nввести 20 мл 40 % розчину nглюкози.

2. Незначна nкількість крові nв шлунковому вмісті, nу вигляді прожилок, nможе бути пов’язана nз пошкодженням nдрібних судин слизової nоболонки шлунка. nУ разі появи великої nкількості крові nманіпуляцію потрібно nприпинити, зонд nобережно вивести, nдопомогти пацієнту nлягти, на надчеревну nділянку покласти nміхур з льодом nі негайно nвикликати лікаря.

3. Особливий nпідхід повинен nбути при дослідженні nшлункового вмісту nв людей похилого nвіку. Зонд необхідно nвводити повільно nй обережно, оскільки nвін може деформуватись nчерез змінену nдугу аорти. Необережність nпри введенні зонда nпризводить до nперфорації, поранення nслизової оболонки.

Помилки nпри виконанні: nпотрапляння зонда в nтрахею замість nстравоходу.

Можливі nускладнення:

1. Позиви nдо блювання та nкашель (усуваються nпри анестезії nслизової оболонки nглотки).

2. Спазм стравоходу nта глотки (не виводячи зонда, влити nчерез нього трохи nтеплої води).

3. Поява у nшлунковому вмісті великої кількості nкрові (зондування nприпинити, допомогти nхворому лягти, nна надчеревну ділянку nпокласти міхур nз льодом).

4. Запаморочення n(на хворого nпобризкати холодною nводою, дати понюхати nнашатирний спирт).

Отримання nшлункового соку nфракційним методом n– це маніпуляція, nпов’язана із введенням nзонда в шлунок nз наступним забором nшлункового вмісту nта його лабораторним nдослідженням. nПри даному дослідженні nшлункову секрецію nстимулюють шляхом nвведення ентеральних nподразників.

Показання: nзахворювання nслизової оболонки nшлунка.

Протипоказання:

1. Органічне nзвуження стравоходу.

2. Гострі nстравохідні та nшлункові кровотечі.

4. Інфаркт nміокарда.

5. Розлади nмозкового кровообігу.

Необхідні nзасоби: стерильний nтонкий шлунковий зонд, nзатискач, стерильні nшприци, штатив nіз пробірками,ентеральний nподразник шлункової nсекреції, підігрітий nдо температури n38 °С, рушник, nстерильний ниркоподібний nлоток, стерильні nсерветки, нестерильні nгумові рукавички, nнаправлення в nклінічну лабораторію, nпосудина ємністю 1 л (для шлункового nвмісту), дезінфекційний nрозчин, чиста nвода (для полоскання nротової порожнини).

Ентеральні nподразники – пробні nсніданки:

1. Кофеїновий nсніданок – 0,2 мл nчистого кофеїну nі 200 мл води.

2. Спиртовий nсніданок – 10 мл n96 % розчину етилового nспирту і 190 мл дистильованої води (в кількості n200 мл).

3. 4 % відвар nкапустяного листя n(300 мл).

4. М’ясний nбульйон – 1 кг нежирного nяловичого м’яса nвідварювати у n2 л nводи протягом n2 год (для дослідження nпотрібно 300 мл).

Алгоритм nвиконання маніпуляції:

1. Підготовка nпацієнта така nсама, як і при проведенні nшлункового зондування nз використанням nпарентерального nподразника.

2. Після nвведення зонда nдо відповідної nпозначки на його nвільний кінець nнадіти шприц ємністю n20 мл і відсмоктати nшлунковий сік. nПродовжувати nвідсмоктувати впродовж n5 хв. Весь сік, який nвдалося відсмоктати, nвилити в І пробірку n(залишки – у підготовлену nпосудину). Це і nбуде І порція (фракція) n– натще.

3. Ввести nчерез зонд за nдопомогою циліндра шприца nпідігрітий до n38 °С ентеральний подразник nу відповідній nкількості. Накласти nзатискач на вільний nкінець зонда.

4. Через 10 хв nвідсмоктати n10 мл шлункового nвмісту та вилити nйого у ІІ пробірку.

5. Через 15 хв nвідсмоктати весь nзалишок ентерального nподразника і заповнити nним ІІІ пробірку.

6. Через 15 хв nупродовж 1 год nвідсмоктати ще 4 порції n(IV–VII).

7. Обережно nза допомогою рушника nнад раковиною nвивести зонд.

8. Дати пацієнту nчистої води, щоб nпрополоскати nротову порожнину.

9. Заповнити nнаправлення в nклінічну лабораторію, nобов’язково вказавши, nякий ентеральний nподразник застосовували

(пробірки nзакрити гумовими nкорками).

10. Продезінфікувати nвикористані засоби.

Помилки nпри виконанні: nпотрапляння зонда в nтрахею замість nстравоходу.

Можливі nускладнення:

1. Позиви nдо блювання та nкашель (усуваються nпри анестезії nслизової оболонки nглотки).

2. Спазм стравоходу nта глотки(не nвиводячи зонда, влити nчерез нього трохи nтеплої води).

3. Поява у nшлунковому вмісті великої nкількості крові n(зондування припинити, nдопомогти хворому nлягти, на надчеревну ділянку nпокласти міхур nз льодом).

4. Запаморочення n(на хворого nпобризкати холодною nводою, дати понюхати nнашатирний спирт).

Дуоденальне nзондування

Дуоденальне nзондування nздійснюють з nдіагностичною nметою: в nодержаних nпорціях жовчі nвизначають nнаявність nлейкоцитів, nклітин nвідшарованого nепітелію, nодноклітинних nпаразитів, жовчного nпіску.

Дуоденальне nзондування nвиконують nтакож з nлікувальною nметою. Так, nзвільнення жовчного nміхура і nпечінкових nходів від nжовчі веде до nприпинення nзастійних nявищ, що nзапобігає nутворенню nкаменів у nжовчному nміхурі і nподальшому nрозвитку nзапального nпроцесу.

Для nпроведення nдуоденального nзондування nнеобхідно nмати тонкий nгумовий зонд nдовжиною 1,5 м, nдіаметром 3,5— 5 мм, nна кінці nякого є nолива, штатив nз пробірками, nшприц nємкістю 10 або 20 nмл, nлакмусовий nпапір nабо інший nіндикатор, nгрілку, nрушник. nПротипоказання nтакі, як і для nдослідження nшлункового nсоку за nдопомогою зонда.

Щоб nдуоденальне nзондування nвідбулося nуспішно, nнеобхідно nретельно підготуватися nдо нього. За 2—3 nдні до цього nхворому nрекомендують nвиключити з nхарчового раціону nпродукти, які nвикликають nздуття кишок n(капусту, nкартоплю, nмолоко, nчорний хліб).

Зондування nслід nпроводити у nспеціально відведеному nприміщенні. nПід час nпроцедури хворого nне можна nзалишати nсамого. nМедична сестра nпояснює йому nхід nпроцедури, nзаспокоює його. nЗондування nпроводять nнатще. Успіх nйого залежить nвід того, на nяку відстану nвводити зонд. n

На nзонді є З nмітки:

1-а n— на відстані n45 см n(відповідає nвідстані до nкардіальної nчастини nшлунка);

2-а n— 70см n(відстань до nворотаря);

3-я n— 90см n(відстань до nдванадцятипалої nкишки). При цьому nтреба nвраховувати nзріст і nконституцію nхворого, nположенні nхворого nстоячи на зонді nвимірюють nвідстань від nпупка до nрізців. Далі nхворого nсаджають на nстілець, nберуть зонд nза металеву nоливу I, II і III nпальцями nправої руки і nвводять за nкорінь язика, nпропонуючи nхворому nглибоко дихати nчерез ніс. nПри появі nпозивів на nблювання nхворий nповинен nгубами nзатиснути nзонд і глибоко nдихати через nніс, після nчого намагатися nпроковтнути nзонд до 1-ї nмітки. Ковтати nзонд треба nповільно, щоб nвін не згорнувся. nДалі хворому nпропонують nпоходити по nкімнаті, nпродовжуючи nпотроху nковтати зонд nдо мітки 70 см, nабо лягти на nправий бік і nпідкласти nпід голову nвалик n(подушка, яка nпоставлена nребром, або nзгорнута nковдра). Поверх nних nнеобхідно nпокласти nгрілку, nзагорнуту в nрушник, щоб nне обпекти nхворого. nНоги, мають nбути nзігнутими в nколінах. nХворий продовжує nповільно і nпоступово nковтати зонд. nЗонд nпросувається nчерез nворотар у nдванадцятипалу nкишку nзавдяки nперистальтиці nшлунка протягом n1—1,5 год. nВільний nкінець зонда nопускають у nпробірку, що nзнаходиться nв штативі нижче nузголів’я nхворого. Доки nолива nперебуває в nшлунку, із nзонда nвитікає nмутний nшлунковий nвміст, який nмає nкислу nреакцію (змочений nним синій nлакмусовий nпапір стає nчервоним), nпри nпросуванні nїї у nдванадцятипалу nкишку nпочинає nвитікати nпрозора nжовта – жовч, nяка має лужну nреакцію n(змочений нею nчервоний nлакмусовий nпапір стає nсинім). У міру nвитікання nжовчі кожні 5 nхв кінець nзонда переносять nу наступну nпробірку. nЯкщо зонд nзгорнувся і nжовч не nвиділяється, nзонд трохи nвиймають, nпісля чого nхворий знову nйого ковтає. Контролем nзнаходження nзонда у nдванадцятипалій nкишці може nбути проба з nповітрям. За допомогою nшприца nвводять у nзонд nнезначну кількість nповітря. Якщо nзонд nзнаходиться в nшлунку, nхворий nвідчуває nнадходження nтуди повітря nі бурчання. nЯкщо такі nвідчуття nвідсутні, nзонд nзнаходиться nв nдванадцятипалій nкишці. Іноді nзонд nтривалий час nнеможливо просунути nдо nдванадцятипалої nкишки через спазму nворотаря. Для nзняття можна nввести 100 мл 2 % nрозчину nнатрію nгідрокарбонату nі перетиснути nзонд на 10— 15 хв, nпісля чого nпродовжити nзондування. nХворий лягає nна правий nбік, на теплу nгрілку, а nнижній nкінець зонда nопускають у nпробірку. nПерші порції nжовчі мутні, nоскільки nвони містять nдомішки nшлункового nвмісту. Потім nвиділяється nпрозора nрідина світло-жовтого nкольору nлужної nреакції. За 20-30 хв nвиділяється nблизько 15-40 мл nпершої nпорції (А) – nвмісту nдванадцятипалої nкишки. Після nпояви жовчі (порція nА) через зонд nуводять одну nз речовин, nяка викликає nскорочення nжовчного nміхура: 30—50 мл 33 % nрозчину nмагнезії сульфату, nпідігрітого nдо 60 °С, розчин nсорбіту (1—2 ст nложки на nпівсклянки nхолодної nводи), маслинову nолію, 1—2 nяєчних nжовтка, 20 мл 40 % nрозчину nглюкози тощо, nпідігрітої nдо 38°С. На nкінець зонда nнакладають затиская, nхворий лягає nна спину на 10 nхвилин. Якщо nпісля nвведення nподразника nскорочення nжовчного nміхура не nвідбувається, nподразник nуводять ще nраз.

Вільний nкінець nзонда, через 10 nхвилин, його nопускають у nпробірку. З nжовчного nміхура nпочинає nнадходити більш nгуста і nв’язка жовч nтемно-оливкового nкольору. У nнормі вона nвиділяється nу кількості 50-60 nмл протягом 20-30 nхв (порція В), nпісля другої nпорції nзявляється nсвітліша — nпечінкова (пopція nС).
nПроцедура nдуоденального nзондування nнадто nвтомлююча, якщо nпротягом 1—1,5 nгод жовч не nз’являється nзондування nприпиняють і nпризначають nповторну nпроцедуру не nраніше через n24 год.
nПісля nодержання nвсіх трьох nпорцій жовчі nзонд nвиймають, nзанурюють в 1 % nрозчин nхлораміну, nпотім nкип’ятять nпротягом 15 хв. nЖовч одразу nдосліджують, nбо під дією nферментів nклітинні nелементи nшвидко nруйнуються.

П’ятифазове nдуоденальне nзондування nдає nможливість nвизначити не nтільки характер nдуоденального nвмісту, а й nоб’єм окремих nчастин nжовчної nсистеми і nтонус її nсфінктерів. Набір nтехнічних nзасобів nтакий, як і nдля попередньої nпроцедури, та nгодинник. nТехніка nвведення nзонда така nсама, як при nзвичайному nдуоденальному nзондуванні.

Перша nфаза n(холедохус-фаза). nЗагальна nжовчна nпротока і nпротоки nпідшлункової nзалози nрозслаблені; nіз загальної nжовчної nпротоки nвитікає nнезначна nкількість nсвітлої nжовчі. nТривалість n14—16 хв.

Друга nфаза. Загальна nжовчна nпротока і nпротока nпідшлункової nзалози nзакриті від nчасу nвведення подразника nдо появи nзабарвленого nжовчю секрету. nТривалість n3—5 хв.

Третя nфаза — жовч А (від nрозкриття nзагальної nжовчної nпротоки і протоки nпідшлункової nзалози до nпояви темної жовчі nз жовчного nміхура). nТривалість n3—4 хв. Виділяється n3—4 мл світлої nжовчі з nпротоки жовчного nміхура і nзагальної nжовчної nпротоки.

Четверта nфаза — жовч В n(розслаблення nсфінктера nЛюткенса та nспорожнення nжовчного міхура). nТривалість n20— 30 хв. nВиділяється n25—45 мл темної nжовчі.

П’ята nфаза — жовч С n(настає в nкінці nвиділення nжовчі В). nОб’єм жовчі nменший, ніж у n4-й фазі.

Можливі nускладнення nпри nвідсмоктуванні nшлункового nвмісту за nдопомогою nтонкого зонда:

– блювотні nрухи та nкашель – при nцьому зонд nтреба nвийняти, дати nхворому nвідпочити, nповторити nспробу nввести зонд у nшлунок. При nповторенні nкашлю та nблювотних nрухів треба nпровести nанестезію nслизової nоболонки nглотки, nзмазавши її 2 % nрозчином nновокаїну nабо 1 % розчином nдикаїну;

– спазм nстравоходу nта глотки nможна легко nзняти, якщо, nне виймаючи nзонда, влити nчерез нього nтрохи теплої nводи;

– поява у nшлунковому nвмісті nсвіжої крові у nвигляді nпрожилок nговорить nпро nпошкодження nдрібних nсудин слизової nоболонки nстравоходу nабо шлунка nзондом при nйого введенні nабо вийманні. nПри появі nзначної nкількості nкрові nвідсмоктування nшлункового nвмісту nприпиняють. nЗонд nобережно виймають. nХворого nзаспокоюють, nукладають у ліжко. nДають випити n10 % розчин nкальцію nхлориду, 5 % розчин nамінокапронової nкислоти, а на nділянку nживота кладуть nміхур з nльодом;

зомління nможе nрозвинутися nв емоційно nлабільної nособи при nпояві крові в nшлунковому вмісті. nУ такому разі nдослідження nприпиняють, nхворому nнадають nгоризонтального nположення, на nобличчя бризкають nхолодною nводою, дають nпонюхати на nтампоні nнашатирний nспирт.
n
nСліпе nзондування

Дуоденальне nзондування – це маніпуляція, nпов’язана із введенням nзонда у дванадцятипалу nкишку з наступним nзабором дуоденального nвмісту (суміш nкишкового соку, панкреатичного nсоку, жовчі) та nйого лабораторним nдослідженням.

Показання:

1. Захворювання nпечінки.

2. Захворювання nжовчного міхура nта жовчовивідних nпроток.

3. Підозра nна лямбліоз.

Протипоказання:

1. Органічне nзвуження стравоходу, nспричинене пухлиною nабо рубцями.

2. Гострі nстравохідні та nшлункові кровотечі.

3. Інфаркт nміокарда.

4. Розлади nмозкового кровообігу.

Алгоритм nвиконання маніпуляції:

1. Пояснити nпацієнту, що за n2–3 дні до зондування nз його раціону nнеобхідно виключити nпродукти, які nсприяють газоутворенню n(бобові, капуста, nкартопля, чорний хліб, молоко).

2. Напередодні nзондування о n18 год повинна бути легка nвечеря.

3. На ніч дати nхворому для кращого nвідходження жовчі n8–10 крапель 0,1 % розчину nатропіну сульфату, nложку меду і теплу nгрілку під nправе підребер’я.

4. Провести nпсихологічну nпідготовку nпацієнта і пояснити nйому хід виконання nманіпуляції. Попередити nхворого, щоб зранку нічого nне пив і не їв, не nкурив і не приймав ліки (за nнеобхідності nїх можна ввести nпарентерально). nДуоденальне зондування проводити nнатще.

5. Вимити nруки з милом, висушити nїх паперовим рушником nта обробити 5 мл nспиртового антисептика, nвтираючи до повного висихання.

6. Надягнути nнестерильні гумові nрукавички, обробити nруки ватними кульками, змоченими n70 % розчином етилового спирту.

7. На стерильну nсерветку покласти nзонд.

8. Надягнути nодин клейончастий nфартух на себе, а другий n– на пацієнта.

9. У стоячому nположенні хворого виміряти відстань nі зробити позначки:

а) від різців до пупка;

б) від першої nмітки до мочки nвуха;

в) від другої мітки nчерез долоню пацієнта.

10. Правильно nі зручно посадити nпацієнта. Попросити nйого сісти спиною nдо спинки стільця, голову nподати вперед nі трохи нахилити назад. nШию і руки накрити рушником. nДати в руки nниркоподібний лоток.

11. На зовнішній nкінець зонда накласти nзатискач.

12. У разі потреби nпопросити хворого зняти зубні протези, nякщо вони є.

13. Навчити nхворого глибоко nдихати носом. При позивах nдо блювання він nповинен припинити ковтати nзонд, охопивши nйого губами, nі глибоко дихати nносом.

14. Стати праворуч nвід пацієнта. nУ праву руку на відстані n10–15 см від оливи nвзяти зонд, попередньо nзмочивши його nтеп лою nводою, а лівою nпідтримувати nвільний кінець зонда.

15. Попросити nхворого широко nвідкрити рот, покласти nна корінь язика nоливу зонда. Тоді nпорекомендувати nпацієнту закрити nрот, робити ковтальні nрухи, глибоко nдихати носом, nодночасно просовуючи nзонд у глотку.

16. Зонд ковтати nдуже повільно.

17. Коли зонд nдійде до позначки nІ, перевірити nйого положення nшляхом аспірації вмісту nшприцом. При цьому nв шприц надходить світлий вміст nшлунка з кислою nреакцією (змочений nлакмусовий папірець nчервоніє).

18. Запропонувати nпацієнту походити nпо кабінету nі поступово, протягом n30 хв, самостійно nпроштовхнути nзонд до позначки nІІ. Олива зонда nповинна пройти nчерез воротар шлунка.

19. Допомогти nхворому лягти nна кушетку nна спину nбез подушки. У шприц nємністю 10 мл набрати nповітря. Зняти nзатискач з вільного nкінця зонда, приєднати nшприц, ввести nу нього 10 см3 повітря. Якщо пацієнт nвідчує “повітряний nпоштовх” у правому nпідребер’ї, nце означає, що nолива знаходиться nу дванадцятипалій кишці, якщо nу надчеревній nділянці – це вказує nна те, що зонд скрутився nі перебуває в nшлунку. В такому разі nнеобхідно вивести nзонд до позначки nІ і повторити ковтання nдо позначки ІІ.

20. Запропонувати nпацієнту лягти nна правий бік, nправа нога – пряма, nліва – зігнута в коліні, nпід таз підкласти nвалик, а під праве підребер’я n– гарячу грілку.

21. Пацієнт nу такому положенні nпродовжує ковтати nзонд до позначки nІІІ.

22. Нижче рівня хворого, nна стільчик, поставити nштатив із пробірками. nІз зовнішнього nкінця зонда зняти nзатискач і опустити його у пробірку.

23. У разі потрапляння nоливи у дванадцятипалу nкишку із зонда nсамостійно виділяється nрідина жовто_солом’яного кольору, nщо складається nіз жовчі, секрету nпідшлункової nзалози та шлункового nсоку (вмісту дванадцятипалої nкишки). Перші nпорції мутні, nпотім світлішають, nі починає виділятися nпрозора рідина nсвітло_жовтого nкольору, лужної nреакції. За 20–30 хв nвиділяється близько n15-40 мл 1_ї порції (порції n“А”) вмісту дванадцятипалої nкишки. Якщо ви впевнені, що зонд nперебуває у дванадцятипалій кишці, а nжовч не виділяється, nнеобхідно

ввести nпацієнту 1 мл 0,1 % nрозчину атропіну nсульфату (за призначенням nлікаря), який сприяє nрозкриттю сфінктера nзагальної жовчної nпротоки.

24. Для одержання nпорції “В” (міхурової жовчі) через nзонд поступово nза допомогою циліндра nшприца ввести nодин з ентеральних nподразників або nвнутрішньом’язово парентеральний nподразник. На nзовнішній кінець nзонда накласти nзатискач, попросити nпацієнта лягти nна спину на 10 хв.

25. Попросити nхворого зайняти nпопереднє положення n(як при отриманні nпорції “А”), знятизатискач nіз зовнішнього nкінця зонда та опустити nйого у пробірку. nЗ пробірки nпочинає надходити nбільш густа і в’язка nжовч темно_оливкового nкольору. В nнормі вона виділяється nпротягом 20– 30 хв nу кількості 50–60 nмл. При застійних nявищах у жовчному nміхурі порція n“В” може збільшуватися, nа при хронічному nхолециститі, навпаки, nкількість жовчі nу цій порції може nзменшуватися.

26. Після nпорції “В” з’являється nпечінкова жовч. Це nпорція “С”. Вона nсвітло–лимонного nкольору, прозора, nбез домішок. Заповнити nнею пробірку для аналізу nі припинити маніпуляцію, nнаклавши затискач nна зовнішній кінець nзонда, необхідно додати nв кожну пробірку nпо 8–10 крапель 10 n% розчину формаліну. nЦе припинить nдію ферментів.

2. При появі nкрові в дуоденальному nвмісті потрібно nприпинити зондування nі повідомити про nце лікарю.

3. Якщо перше зондування nне дало бажаних результатів, nто перед повторним nзондуванням протягом n3 днів пацієнт nповинен приймати на nніч по 6 крапель n0,1 % розчину атропіну nсульфату.

4. Використовуючи nяк ентеральний nподразник розчин nмагнію сульфату, nнеобхідно пам’ятати, nщо не всі пацієнти nдобре його переносять: nв одних виникає nбіль у правому nпідребер’ї, в nінших – пронос. nУ такому nразі 33 % розчин магнію nсульфату можна nзамінити іншим nентеральним подразником.

Концентрований n(33 %) розчин магнію сульфату nне тільки nсприяє спорожненню жовчного nміхура, але nй сильно подразнює центри nвегетативної nнервової системи, nв результаті nчого у пацієнтів nможуть спостерігатися nзагальна слабість, nзапаморочення, серцебиття, nзниження артеріального nтиску. В такому nразі хворим необхідно nввести внутрішньовенно nповільно 10 мл 10 % nрозчину кальцію хлориду, nякий є антагоністом nмагнію сульфату. nРозчин магнію nсульфату також nне рекомендують nпризначати пацієнтам з колітами nта схильністю nдо проносів.

П’ятифазне nдуоденальне зондування

Алгоритм nвиконання маніпуляції:

1. Виконати nпункти 1–22 алгоритму nпроведення трифазного nдуоденального nзондування.

2. І фаза n(холедохус) – печінково–підшлункова nампула (сфінктер nОдді) розслаблена. nІз загальної жовчної nпротоки витікає невелика nкількість жовчі nзолотисто–жовтого nкольору – порція n“А”. nВона виділяється nпротягом 15–20 хв nу кількості 15–20 nмл до повного nприпинення. Кров nу жовчі свідчить nпро виразку дванадцятипалої nкишки або рак, nжовч з великою nкількістю лейкоцитів nі слизу – про дуоденіт. nКоли nжовч надходить nз перервами – nце дає право думати nпро наявність каменів nабо гіпертонію nсфінктера Одді. Якщо жовчі nвиділяється менше n20 мл – можна nговорити про спайки, nзапалення.

27. Вивести nзонд за допомогою nрушника.

28. Дати пацієнту nчистої води, щоб nпрополоскати nротову порожнину, nта провести його в палату.

29. Відібрати n3 пробірки з порцій n“А”, “В” і “С” – позначити nпробірки, закрити nїх гумовими корками.

30. Заповнити nнаправлення в nклінічну лабораторію, nвказавши час отримання nжовчі та її кількість nу кожній порції, nі доставити матеріал у nлабораторію.

31. Залишки nотриманої жовчі nзлити з пробірок nу посудину nта провести дезінфекцію.

32. Продезінфікувати nвикористані засоби.

Особливості nвиконання:

1. За відсутності nможливості відразу nдоставити отриманий nматеріал nу лабораторію холедохуса, nякщо більше 20 мл n– про холедохоектазію. nЗафіксувати кількість жовчі та nтривалість фази.

3. Ввести nза допомогою циліндра nшприца теплий (40 °С) подразник.

4. На nвідміну від nтрифазного зондування, зонд не nперекривати затискачем, nа засікти час. nПодразники – n40 % розчин глюкози або 33 % розчин nмагнію сульфату.

5. ІІ фаза n(закритий сфінктер nОдді). Тривалість n– 4–6 хв у нормі, в nцій фазі жовч не повинна nвиділятися. Наявність nжовчі свідчить nпро недостатність nсфінктера Одді, подовжена nфаза – про гальмування продукування nжовчі.

6. ІІІ фаза n(відкритий сфінктер nОдді). Порція “А” n– жовч із загальної nжовчної протоки nсвітло–жовтого nзолотистого кольору, nвиділяється протягом n3–6 хв у кількості 5–6 nмл. Якщо фаза триває більше n6 хв – це вказує nна холедохоектазію. nПри появі болю nможна думати прнаявність nкаменів.

7. IV фаза. Порція n“В” – жовч із жовчного міхура nбуро–оливкового nкольору, виділяється nпротягом 20–30 хв nу кількості 30–50 nмл. Якщо жовч темна nта її кількість перевищує n50 мл – це свідчитьпро nгемолітичну жовтяницю. nЗолотиста nнеконцентрована nжовч, грудки слизу nвказують на запальний nпроцес, велика nкількість жовчі – nна холецистотонію nабо гіпердискінезію. nКоли жовч бліда nі виділяється nв невеликій nкількості – це nсвідчить nпро ураження паренхіми nпечінки.

8. V фаза. Порція n“С” – жовч із печінкових ходів, виділяється nпротягом 10–15 хв nу кількості n10–15 мл. Якщо жовч nзеленкуватого nкольору – можна nзапідозрити запалення nпечінкових ходів, nрожевого – холангіопатію, nблідого – ураження nпечінки.

9. Вивести nзонд за допомогою nрушника.

Орієнтовний nчас для виконання nманіпуляції: для підготовки nнеобхідних засобів n– приблизно n10 хв, загальний nчас виконання n– близько n3 год.

Помилки nпри виконанні: nпотрапляння зонда в nтрахею замість nстравоходу.

Можливі nускладнення:

1. Позиви nдо блювання та nкашель (усуваються nпри анестезії nслизової оболонки nглотки).

2. Спазм стравоходу nта глотки (не виводячи зонда, влити nчерез нього трохи nтеплої води).

4. Запаморочення n(на хворого nпобризкати холодною nводою, дати понюхати nнашатирний спирт).

Мета nзондування — nповне nспорожнення nжовчного nміхура. Найважливіша nструктура nвнутрішніх nорганів часто nпереповнюється, nрозтягується nй змінює nформу, що nчітко видно nпід час nобстеження nна УЗД. nЗатримка й nнесвоєчасний nвідтік жовчі nможуть nпризвести до nзакиду цього nсекрету в nшлунок, nспричинюючи nвідрижку, nпечію й nгіркоту в nроті. nПереповнений nжовчний nміхур nпозначається nна функції nпечінки — від nцього погане nсамопочуття, nослаблення nімунітету, nбіль у nголові, nнудота, nслабкість, до nтого ж шкірні nхвороби. nБезконтрольне nголодування nможе nпосилити nзазначені nвище ознаки. nЛікарі nрадять nочисне nголодування nпоєднувати nзі сліпим nзондуванням. nУтім, і саме nпо собі nзондування nможе nпринести nкористь. nВизначити, nздоровий у nнього nжовчний nміхур або nпотребує nщадного до nсебе nставлення, – nспроможний nкожен. У разі nздорового nміхура люди nлегко можуть nспорожнити nшлунок, nспричинивши nблювання. У nтаких nвипадках для nвидалення nзайвої жовчі nсліпим nзондуванням nпідійде:

– nзвичайна nхарчова сода: n0,5 ч. л. соди nзапити склянкою nгарячої води nй півгодини nполежати на nправому боці nбез грілки; n

– 1 ч. nл. магнезії nрозчинити в nсклянці води nй випити nчастинами;

– 1 ч. nл. сорбіту nабо ксиліту nрозчинити в nсклянці nпідігрітої води nй пити nчастинами;

– 1-2 nсклянки nзвільненої nвід газу nлужної мінеральної nводи (типу nборжомі, nєсентуків, nполяни nквасової або nмиргородської). nВода має бути nтеплою, але nне гарячою, nпити nдрібними ковтками nпротягом nусієї nпроцедури. nВипивши першу nпорцію розчину nабо nмінералки, nлягають, під nправий бік підкладають nгрілку n(половина – nпід ребрами, nполовина – nпід животом). nПроцедура nтриває від 30 nхвилин до 1-2 nгодин. nСигналом про nзакінчення процедури nє бурчання в nживоті, а nдеколи рідкі nвипорожнення. nДля nпосилення виходу nжовчі можна nпроробити nнаступні рухи. nПісля 10 nхвилин nлежання на nгрілці сісти nна ліжко (на nстілець), nрозмістивши nпластикову пляшку n(1,5 л) nз теплою nводою між nживотом і nправим nстегном. У nритмі nдихання nзробіть 10 nнахилів nуправо. Не nперестарайтеся, nале намагайтеся, nщоб права nчастина nживота накривала nпляшку з nтеплою водою nзверху. Після nчого треба nзнову 10 nхвилин nполежати nвпритул до nгрілки. І так nкілька разів, nпоки не nз’являться nбурчання в nживоті й інші nознаки, які nсвідчать про nте, що процес nне тільки nпішов, а й nзакінчився. nЗастереження. nЯкщо під час нахилів nу nпередребір’ї nз’являється nбіль, та ще й nсупроводжується nнудотою, nвідмовтеся nвід нахилів.

ЗА nДОПОМОГОЮ nМАСЛИНОВОЇ nОЛІЇ

Для nпочатку nзапасіться nпо 300 мл свіжої n(принаймні, nне старої) nмаслинової nолії й лимонного nсоку. nПотурбуйтеся nтакож про яблучний nсік, його nзнадобиться nзначно nбільше. Заодно nприготуйте nдиван, грілку nй рушник, щоб nцю ж саму nгрілку можна nбуло щільно nпригорнути nдо печінки. І nще – чарку nоб’ємом на nтри столові nложки й nкварту nЕсмарха. Усе nце знадобиться nне відразу, nале хай воно nбуде під nрукою. nЛікування nпочніть nувечері з nочисної nклізми. Краще nіз двох nпоспіль, з nневеликою nперервою. nПовторювати nвідомий nподвиг бравого nсолдата nШвейка nвзагалі час nвід часу не nзавадить, у nцьому разі – nпросто nнеобхідно. nРанок знову nпочніть із nклізми. Але й nна цьому nпідготовку nдо nнайголовнішого nще не закінчено. nУвесь день nдоведеться nпідтримувати nсили тільки nяблучним nсоком. nКріпіться! Поєднувати nранкову nклізму з меню nіз яблучного nсоку вам nдоведеться nще два дні nпоспіль. Лише nввечері nтретього дня nпочнеться nнайголовніше. nПриймаєте nчарку (3 ст. л.) nмаслинової олії, nзапиваєте nстоловою nложкою nлимонного соку nй лягаєте на nправий бік nвпритул до nгарячої nгрілки. Кожні n15 хвилин nковтаєте по nчарці олії й nпо ложці nлимонного nсоку, поки не nвип’єте всі 300 nмл олії. nПродовжуєте nлежати на nгрілці. За nякийсь час nпротоки nпечінки почнуть nрозкриватися. nМожуть вийти nбілірубінові nкамені, жовта nжовч, жовті nхолестеринові nклапті. nРанком nвостаннє nзробіть nклізму, а nсніданок nобмежте nлегкою nкашкою. nРозтягнута nна три дні nпроцедура – nне з nприємних, проте nвже nнезабаром nвідчуєте, nнемов би вас nокропили nживою водою. nЗакріплювати nдосягнуте nбажано раз на nквартал, nзбільшуючи nпри цьому nкількість nмаслинової nолії на 20-50 мл n(на дві-п’ять nчарок). nНадалі, коли nпочуватиметеся nзначно краще, nпроцедури nвидалення жовчі nможна nскоротити до nоднієї-двох nна рік – усе nзалежить від nчистоти nхарчування й nсамопочуття.

Беззондові nметоди nдослідження

Некоторым nбольным nзондирование nпротивопоказано. Деяким nхворим nзондування nпротипоказано. В этих nслучаях для nизучения nсекреторной nфункции nжелудка nиспользуют nбеззондовые nметоды. nУ цих nвипадках, для nвивчення nсекреторної nфункції nшлунка, nвикористовують nбеззондові nметоди. К nбеззондовым nметодам nотносятся: nдесмоидная nпроба по nСали, метод nионообменных nсмол, nацидотест, nгастротест. До nбеззондових nметодів nналежать: nдесмоїдна nпроба по nСалі, метод nіонообмінних nсмол, ацідотест, nгастротестом. nДанные nбеззондовых nисследований nменее точны и nдают лишь nориентировочное nпредставление nо желудочной nсекреции. Дані Беззондовий nдосліджень nменш точні і nдають лише nорієнтовне nуявлення про nшлункової секреції. n
n
nДесмоидная nпроба по nСали. nМетиленовый nсиний nпомещают в nмешочек из тонкой nэластичной nрезины. Десмоїдна nпроба по nСалі.

Метиленовий nсиній nпоміщають в nмішечок з тонкої nеластичної nгуми. Этот nмешочек nзавязывают nкетгутовой nнитью. nЦей мішечок nзав’язують nкетгутовой nниткою. В nпроцессе nисследования nбольной nнатощак проглатывает nмешочек, а nзатем nзавтракает. У процесі nдослідження nхворий натще nпроковтує nмішечок, а nпотім снідає. nВ желудке nсоляная nкислота и nпепсин nпереваривают nкетгут и nмешочек nоткрывается. У шлунку nсоляна nкислота і nпепсин nперетравлюють nкетгут і nмішечок nвідкривається. nМетиленовый nсиний nвсасывается nв кровь и выводится nс мочой. nМетиленовий nсиній nвсмоктується nв кров і виводиться nз сечею. За время nисследования nсобирают nпорции мочи nчерез 3, 5 и 20 ч. nОтмечают nвремя nпоявления и интенсивность nокраски мочи. За час nдослідження nзбирають nпорції сечі через n3, 5 і 20 ч. nВідзначають nчас появи та nінтенсивність nзабарвлення nсечі. При nнормальной nсекреции 1-я nпорция мочи nне окрашена, n2-я — nбледно-зеленого nцвета, 3-я — nсине-зеленого nцвета. nПри nнормальній nсекреції 1-а nпорція сечі nне пофарбована, n2-я – nблідо-зеленого nкольору, 3-тя – синьо-зеленого nкольору.
n
nМетод nионообменных nсмол . Метод nіонообмінних nсмол.

Основан nна приеме nвнутрь nионообменных nсмол, nсвязанных с nкаким-нибудь nнизкомолекулярным nсоединением n— хинином, nпарааминосалициловой nкислотой и nт.д. Заснований nна прийомі nвсередину nіонообмінних nсмол, nпов’язаних з nяким-небудь nнизькомолекулярним nз’єднанням – nхініном, nпарааміносаліциловою nкислотою і nт.д. В nжелудке при nналичии nсвободной nсоляной кислоты nионы nиндикаторов nобмениваются nна такое же nколичество nводородных nионов соляной nкислоты, при nэтом nиндикатор nосвобождается nиз смолы, nвсасывается nв кишечнике и nвыделяется с nмочой. У nшлунку при nнаявності nвільної nсоляної кислоти nіони nіндикаторів nобмінюються nна таку ж nкількість nводневих nіонів nсоляної кислоти, nпри цьому nіндикатор nзвільняється nз смоли, nвсмоктується nв кишечнику і nвиділяється nз сечею. Для проведения nисследования nсерийно nвыпускаются nионообменные nсмолы в виде nдраже под названием n“Гастротест”, n“Диагнес-блю”, n“Ацидотест”. Для nпроведення nдослідження nсерійно випускаються nіонообмінні nсмоли у nвигляді драже nпід назвою n”гастротестом”, n”Діагнес-блю”, n”Ацідотест”. nК каждой nпробе nприлагается nинструкция nпо применению nи цветная nшкала для nсравнения окраски. До кожної nпробі nдодається nінструкція nпо застосуванню nі кольорова nшкала для nпорівняння nзабарвлення. n
n
n Беззондовий nметод nдослідження nсекреторної nфункції шлунка nза допомогою nметодики n”Ацидотест”
n
nПримінення іонообмінних nсмол для nдослідження nшлункової nсекреції звсновано nна здатності nсмол nобмінюватися nіонами в nкислому nсередовищі. nЦей принцип nвикористовується nв методиці «Ацидотест». nМетод nзаснований nна виявленні n в сечі краски, nщо nутворюється nв шлунку при nвзаємодії прийнятої n іонообмінної nсмоли (жевті nдраже) з nвільною nхлористо-водневою nкислотою. В nякості nентерального nподразника nслужить nкофеїн (білі nтаблетки). nІнтенсивність nпокраски nсечі nвизначається nпо кольоровій nшкалі в nлабораторії.

Напередодні та в день дослідження паціент не повинен приймати лекарські препарати і вживати продукти, що закрашують сечу. Дослідження починають вранці натоще, не раніше ніж через 8 годин післяя їди.

Уранці перед дослідженням пацієнт звільняє сечовий міхур в унітаз.
Пропонують пацієнтові випити 2 таблетки кофеїну (ентеральний подразник).
Через 1 год пацієнт випорожняє сечовий міхур (на флаконі зазначають “Контрольна порція”).
Пацієнт вживає 3 жовтих драже і запиває їх невеликою кількістю води.
Через 1—1,5 год випорожнює сечовий міхур (на флаконі зазначають “Сеча для дослідження”).
Контрольну порцію сечі та сечу для дослідження відправляють у лабораторію.