МАТЕРІАЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 25

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 24

Тема: Медсестринський процес. Етапи медсестринського процесу.

 

 

Meдcecmpинcкий процес — це добре продуманий, системний, обґрунтований і націлений на досягнення мети план, який необ­хідно реалізувати відповідно до потреб хворого, а потім зробити його оцінку.

Медсестринський процес дає нове розуміння ролі медичної сестри у практичній охороні здоров’я, вимагаючи від неї не тіль­ки високої технічної підготовки, але і вміння по-творчому стави­тися до догляду за пацієнтом; уміння працювати з хворим, як з особистістю, а не як з нозологічною одиницею або об’єктом маніпуляційної техніки. У результаті постійної присутності й контак­ту з хворим медична сестра стає основною ланкою між хворим і навколишнім світом. Від того, які відносини складаються між медичною сестрою і хворим, від їх взаєморозуміння часто зале­жить швидке одужання пацієнта. Пацієнт має бути активним учас­ником медсестринського процесу на всіх етапах його реалізації.

Переваги впровадження медсестринського процесу полягають у наступному:

а)  забезпечується системний та індивідуальний підхід до про­ведення медсестринського догляду;

б) у плануванні та забезпеченні догляду беруть активну участь пацієнт і його сім’я, а за необхідності — члени виробничого колек­тиву, громадськість;

в) створюється можливість широкого використання стандар­тів професійної діяльності;

г) ефективно використовуються час і ресурси, спрямовані на задоволення основних потреб і розв’язання проблем пацієнта;

ґ) універсальність методу;

д) гарантується якість надання допомоги, професіоналізм ме­дичної сестри, безпека та надійність медичного обслуговування.

Стандартна модель медсестринського процесу включає п’ять етапів:

1. Медсестринське обстеження пацієнта та визначення стану його здоров’я.

2. Медсестринський діагноз.

3. Планування медсестринських втручань.

4. Виконання (реалізація) медсестринських дій.

5. Оцінка якості та ефективності медсестринського догляду.

Медсестринські теорії та моделі, визначення

“Однією із найочевидніших змін сьогодення є те, що медсестринство працює над розробкою своєї власної бази знань. У зв’язку з цим з’являються специфічні медсестринські поняття (концепції), теорії, моделі.

Як професійна дисципліна сестринська справа тісно пов‘язана з визначенням концептуальної бази для отримання та оновлення сестринських знань. Взагалі “концепція” — це уяв­лення, які кожна особистість застосовує у відповідності з її на­маганнями зрозуміти і з’ясувати якесь явище, використовуючи накопичений досвід. Наприклад, біль та страх є звичайними концепціями, з якими медсестри стикаються при догляді за пацієнтами. Медсестри не можуть бачити “біль” як таку, але уважно спостерігаючи за хворим, вони помічають ознаки, які відповідають психологічній картині “болю”. Концепції (поняття) відрізняються між собою в залежності від широти поглядів. На­приклад, поняття “стресора” значно ширше ніж поняття болю. Однак поняття “головний біль” вужче ніж поняття “біль”. Широкі поняття, такі як “стресор”, мають тенденцію бути абстрактними, а більш вузькі поняття, такі як “головний біль”, — бути більш конкретними.

Оскільки сестринська справа — це наука, то, як і будь-яка інша наука, повинна мати свої наукові теорії та кон­цепції, які вивчають всі сторони роботи медсестри з пацієнтами.

Медсестринська теорія:

1)    виступає основою для встановлення стандартів (норм),
у відповідності з якими проводиться оцінка медсест­
ринської допомоги та догляду;

2)    встановлює змістовність,  раціональність медсест-
ринського процесу, надання допомоги та догляду.

1. Стандарти (норми) медсестринської діяльності визна­чають об’єм, цінність та якість професійної діяльності ме­дичної сестри.

Стандарти, норми медсестринської практики (діяльності) яв­ляють собою опис того, якими в ідеальному варіанті повинні бу­ти допомога та догляд медсестри, і на що повинні орієнтуватися медсестри у своїй діяльності, до чого вони повинні прагнути.

Стандарти, норми медсестринської практики (діяльності), як правило, виведені в окремий документ. Вони не є складовою частиною жодного законодавчого акта, який обумовлює медсе-стринську діяльність. їх вважають керівними положеннями в ро­боті медсестер щодо якості надання пацієнту допомоги та до­гляду. Наприклад, Канадська Асоціація Медсестер прийняла наступне за стандарти медсестринської діяльності.

Стандарти медсестринської діяльності вимагають, щоб:

•        в основу практичної діяльності медсестри була закла­
дена медсестринська концептуальна модель;

•        медсестринський процес виконувався ефективно;

•        в основі взаємодії між пацієнтом та медсестрою були
покладені дружні відносини, направлені на надання
пацієнту допомоги;

•        медсестри обов’язково виконували свої професійні
обов’язки.

2. Медсестринська теорія намагається описати чи пояс­нити медсестринство. Вона відокремлює його з-поміж інших дисциплін та видів діяльності. Медсестринство сьо­годні зосереджує свою увагу на стані людини, якості допо­моги та догляду. Медсестринська теорія корисна також для наукових досліджень, освіти та практики. Вона є путівником для медсестер:

•        забезпечуючи їм необхідну базу знань;

•        організовуючи медсестринські ідеї й поняття;

•        забезпечуючи провідні принципи практичної діяльності;

•        визначаючи цілі медсестринської допомоги.

Існує чотири загальних поняття в медсестринській те­орії, які впливають на неї та визначають медсестринську діяльність:

■      Людина як особистість.

■      Середовище, оточення.

■      Здоров’я.

■      Медсестринство.

Кожне з цих понять чітко визначено й детально описано те­оретиками медсестринства. Але, хоча ці поняття і є спільними для всіх медсестринських теорій, їхні визначення і взаємозв’яз­ки між ними, значно відрізняються в тій чи іншій теорії.

Теоретики медсестринства розробили також для медсес­тер і концептуальні медсестринські моделі. У науковій літера­турі терміни “теорія” і “модель” використовуються частіше як взаємозамінні поняття. Разом з цим, більшість науковців пого­джуються з думкою, що концептуальна модель дозволяє сфоку­сувати увагу на розмаїтих поняттях, важливих для практичної діяльності медсестри і в той же час відкинути інші, несуттєві.

Моделі називають концептуальними, оскільки вони побудовані на основі різних понять та концепцій. Є таке визначення (Райхл та Рой, 1980): “… модель — це система­тично побудований, науково обґрунтований та логічно зв’язаний набір понять, які складають елементи сест­ринської практики”.

Медична модель (лікарська) існує протягом сторіч. Вона орієнтована на захворювання. Зусилля лікаря спрямовуються на виявлення патологічного стану (захворювання) та його ліку­вання. Модель сестринської справи орієнтовна на людину як цілісну (холістичну) систему, а не на хворобу.

Протягом останніх сорока років медсестри почали розвива­ти свою особисту теоретичну базу та відходити від лікарської (медичної) моделі сестринської справи.

Цей відхід від лікарської моделі означав, що сестринська справа починає розвиватися та використовувати нову філо­софію сестринського догляду й нові підходи до його здійснен­ня. В семидесяті роки XX століття було введено в повсякденну практику поняття “медсестринський процес” (процес сест­ринської справи). Цей період ознаменувався також рухом в сто­рону холістичного (цілісного) та більш індивідуалізованого за­собу надання сестринської допомоги. Потім медсестринські моделі стали використовуватися в якості необхідної основи в медсестринському процесі.

Джордж (1990) встановлює основні компоненти парадігми сестринської справи, а саме: “людина, навко­лишнє середовище, здоров’я (охорона здоров’я), сест­ринська справа”. Це і є філософія сестринської справи, яка складає фундамент сестринської справи і дає визна­чення цим поняттям (див. детальніше розділ І).

Челмерс (1990) стверджував, що “модель сестринської справи, надаючи базові знання (уявлення) про сестринську справу, позитивно впливає на сестринську практику, дозволя­ючи проводити добре скоординовані дії по догляду за пацієнта­ми, а також надаючи основу для проведення оцінки сестринсь­кого догляду, дає можливість сестрам говорити мовою сест­ринської справи”.

Отже, модель сестринської справи орієнтовна на лю­дину як цілісну (холістичну) систему, а не на хворобу.

Ця модель:

1)    повинна бути пристосована до потреб пацієнта, їхніх сімей і суспільства;

2)    повинна надавати медичним сестрам широкий вибір ро­лей, функцій, методів для надання допомоги та догляду не
тільки хворим і вмираючим пацієнтам, але і здоровому контингенту населення.

В історичному аспекті моделі сестринської допомоги й до­гляду відображали існуючу дійсність, давали можливість порівнювати різноманітні концепції в сестринській справі.

До XIX століття сестринська справа була зведена до догля­ду за пацієнтом. Як правило, не було ніяких спроб зі сторони медсестер вплинути на перебіг хвороби.

Однією з найперших була модель сестринської справи Флоренс Найтінгейл, яка вважала, що стан пацієнта можна поліпшити, впливаючи на навколишнє середовище.

Для цього необхідне свіже повітря, тепло, світло, харчу­вання і відповідна гігієна. Поступово дані чинники стали важли­вими для всіх пацієнтів, як хворих, так і здорових. Це заклало основи профілактичного напрямку в медицині.

Із розвитком медицини багато обов’язків лікаря стали пе­реходити до медичної сестри (вимірювання температури, ар­теріального тиску, виконання ряду процедур тощо). Медсест­рам стали доручати реабілітаційні та профілактичні функції. З’явилися інші моделі сестринської справи. У кожній моделі медсестри теоретики та практики медсестринства відбивали свій світогляд і переконання.

моделі се­стринської справи мають загальні положення.

В кожній моделі автори бачать по-різному:

■      джерело проблем пацієнта;

■      мету сестринських втручань;

■      засоби сестринських втручань;

■      роль медсестри;

■      оцінку якості та результатів догляду.

На розвиток діючих медсестринських моделей впливали дослідження та відкриття в областях фізіології, соціології, пси­хології.

У світі існує багато медсестринських моделей (понад ЗО). Нижче наводяться найбільш поширені медсестринські моделі, розроблені теоретиками та практиками медсестринства і які використовуються медсестрами багатьох країн світу у їхній практичній роботі.

В Україні на даний час, на жаль, медсестринські моделі відомі не всім практикуючим медичним сестрам.

Медсестри все ще працюють за так званою лікарською (ме­дичною) моделлю.

 Медична (лікарська) модель сестринської справи

Основні положення моделі

■      Пацієнт — набір анатомічних органів та фізіологічних систем.
Соціальна поведінка та психологічні особливості розглядають­
ся, як наслідок змін у фізіологічних та біохімічних процесах ор­
ганізму. Людина розглядається як “пасивний носій хвороби”.

■      Джерело проблем пацієнта — змінені функції органів та систем.

■      Мета догляду — відновити діяльність конкретних фізіологічних та анатомічних систем організму до поперед­
нього стійкого рівня. Мета догляду, як правило, визначається лікарями. Інтереси пацієнта, як правило, не враховуються.

■      Засоби сестринських втручань — залежать від досвіду  лікаря та майже однакові для різних пацієнтів з одними й тими ж захворюваннями.

■      Роль медсестри — це роль “помічника” лікаря (“при лікареві”).

■      Оцінка результатів та якості медсестринського догляду в лікарській (медичній) моделі необов’язкова.

 Модель сестринської справи В. Хендерсон

У 1966 році видатна американська медична сестра, викла­дач та дослідниця сестринської справи Вірджінія Хендерсон розробила та запропонувала свою модель сестринської справи.

В. Хендерсон зосереджує увагу сестринського персоналу на фізіологічних, психологічних, соціальних потребах людини.

Взявши за основу ієрархію людських потреб (за А. Маслоу), В. Хендерсон для створення своєї моделі вибрала 14 фунда­ментальних потреб, задоволення яких є головним у практичній роботі медичної сестри. Однією із важливих умов цієї мо­делі є участь самого пацієнта в плануванні та здійсненні догляду.

Ця модель є однією із найвідоміших і разом з тим простих для розуміння та використання. Вона рекомендована Євро­пейським регіональним бюро ВООЗ для застосування медични­ми сестрами Європи та в країнах, які раніше входили до СНД.

Основні положення моделі

■   Пацієнт має фундаментальні людські потреби, які є одина-
ковими для всіх людей:”…незалежно від того, хвора люди­
на чи здорова, медсестра завжди повинна пам’ятати про
життєво важливі потреби людини у їжі, одягу, оселі, в лю­
бові та доброзичливості, взаємозалежності в умовах
суспільних відносин…”.

В. Хендерсон описала фундаментальні потреби людини у вигляді 14 “видів повсякденної діяльності”.

Види повсякденної діяльності (фундаментальні потреби людини)

1.     Нормально дихати.

2.     Споживати адекватну їжу та рідину.

3.     Виділяти нормально із організму продукти життєдіяль­
ності.

4.     Рухатись та підтримувати відповідне положення.

5.     Спати та відпочивати.

6.     Вибирати відповідний одяг, самостійно одягатися, роз­
дягатися.

7.     Підтримувати температуру тіла на нормальному рівні,
підбираючи відповідний одяг та змінюючи навколишнє
середовище.

8.     Підтримувати особисту гігієну, турбуватися про свій
зовнішній вигляд.

9.     Уникати небезпечних факторів навколишнього середо­
вища та не створювати небезпеки іншим людям.

10. Спілкуватися з іншими людьми, висловлювати свої
емоції, думки, потреби.

11. Підтримувати своє відповідне віросповідання.

12. Виконувати роботу, яка приносить позитивний резуль­
тат та задоволення.

13. Брати участь в іграх, розвагах.

14. Пізнавати, відкривати та задовольняти свою допит­
ливість, допомагати собі таким чином нормально роз­
виватися та бути здоровим, використовуючи наявні за­
соби для зміцнення здоров’я.

Здорова людина, як правило, не має труднощів для за­доволення цих потреб. В той же час в періоди хвороби, вагітності, дитинства, старості, при наближенні смерті лю­дина може бути нездатною задовольнити ці потреби самостійно.

Саме в цей час медична сестра допомагає “… лю­дині, хворій чи здоровій, у виконанні тих функцій, які підтримують її здоров’я чи, сприяють одужанню (чи в момент наближення смерті) та які ця людина виконала б без сторонньої допомоги, якщо б у неї були відповідні сила, бажання, знання. Причому, все це робиться для того, щоб допомогти людині стати якомога скоріше не­залежною… “.

В.Хендерсон, розробляючи свою модель, використала не всі людські потреби за А.Маслоу.

Нижче наводиться таблиця взаємозв’язків основних потреб за А.Маслоу та фундаментальних потреб за моделлю В. Хендерсон.

Направленість сестринських втручань

Сестринські втручання направлені на досягнення пацієнтом незалежності для задоволення основних його потреб, на зміцнення здоров’я пацієнта. В своїй моделі В.Хендерсон пе­редбачає обов’язкову участь пацієнта при виявленні та вирішенні його проблем із здоров’ям.

При обстеженні пацієнта медсестра обговорює з ним умови надання сестринської допомоги: “… тільки в стані дуже високої залежності пацієнта, такому як кома чи стан повної прострації, у медсестри є оправдані мотиви для прийняття рішення (не обго­ворюючи його з пацієнтом), що для нього в даному випадку є благом …”. На думку В.Хендерсон, “…Сестра повинна просто “встати на місце” кожного пацієнта, щоб зрозуміти його потреби. Сестра то знаходиться в несвідомості, то любить життя. Сестра — це “ноги безногого”, “очі сліпого”, опора дитини, джерело знань та впевненості для молодої ма­тері, вуста тих, хто занадто слабкий, щоб говорити…”.

■      Мета догляду — відновити незалежність пацієнта в задо­
воленні ним 14 фундаментальних потреб.

■      Засоби сестринських втручань — звичайний сестринсь­кий догляд; медикаментозна терапія за призначенням лікаря; участь пацієнта та членів його сім’ї в догляді.

■      Оцінка якості та результатів догляду — здійснюється тоді, коли задоволені фундаментальні потреби, у відношенні яких було застосоване сестринське втручання.

■      Роль медсестри — представлена В.Хендерсон з двох сторін. З однієї сторони, сестра це самостійний, незалеж­ний фахівець в системі охорони здоров’я, тому що вона виконує ті функції, які не може виконувати пацієнт, щоб відчувати себе досить незалежним. З другої сторони, медсест­
ра — це помічник лікаря, виконуючий його призначення.

 

Модель сестринської справи В. Хендерсон

У 1966 році видатна американська медична сестра, викла­дач та дослідниця сестринської справи Вірджінія Хендерсон розробила та запропонувала свою модель сестринської справи.

В. Хендерсон зосереджує увагу сестринського персоналу на фізіологічних, психологічних, соціальних потребах людини.

Взявши за основу ієрархію людських потреб (за А. Маслоу), В. Хендерсон для створення своєї моделі вибрала 14 фунда­ментальних потреб, задоволення яких є головним у практичній роботі медичної сестри. Однією із важливих умов цієї мо­делі є участь самого пацієнта в плануванні та здійсненні догляду.

Ця модель є однією із найвідоміших і разом з тим простих для розуміння та використання. Вона рекомендована Євро­пейським регіональним бюро ВООЗ для застосування медични­ми сестрами Європи та в країнах, які раніше входили до СНД.

Основні положення моделі

■   Пацієнт має фундаментальні людські потреби, які є одинаковими для всіх людей:”…незалежно від того, хвора людина чи здорова, медсестра завжди повинна пам’ятати прожиттєво важливі потреби людини у їжі, одягу, оселі, в любові та доброзичливості, взаємозалежності в умовах суспільних відносин…”.

В. Хендерсон описала фундаментальні потреби людини у вигляді 14 “видів повсякденної діяльності”.

Види повсякденної діяльності (фундаментальні потреби людини)

1.     Нормально дихати.

2.     Споживати адекватну їжу та рідину.

3.     Виділяти нормально із організму продукти життєдіяльності.

4.     Рухатись та підтримувати відповідне положення.

5.     Спати та відпочивати.

6.     Вибирати відповідний одяг, самостійно одягатися, роздягатися.

7.     Підтримувати температуру тіла на нормальному рівні, підбираючи відповідний одяг та змінюючи навколишнєсередовище.

8.     Підтримувати особисту гігієну, турбуватися про свійзовнішній вигляд.

9.     Уникати небезпечних факторів навколишнього середовища та не створювати небезпеки іншим людям.

10. Спілкуватися з іншими людьми, висловлювати свої емоції, думки, потреби.

11. Підтримувати своє відповідне віросповідання.

12. Виконувати роботу, яка приносить позитивний результат та задоволення.

13. Брати участь в іграх, розвагах.

14. Пізнавати, відкривати та задовольняти свою допитливість, допомагати собі таким чином нормально розвиватися та бути здоровим, використовуючи наявні засоби для зміцнення здоров’я.

Здорова людина, як правило, не має труднощів для за­доволення цих потреб. В той же час в періоди хвороби, вагітності, дитинства, старості, при наближенні смерті лю­дина може бути нездатною задовольнити ці потреби самостійно.

Саме в цей час медична сестра допомагає “… лю­дині, хворій чи здоровій, у виконанні тих функцій, які підтримують її здоров’я чи, сприяють одужанню (чи в момент наближення смерті) та які ця людина виконала б без сторонньої допомоги, якщо б у неї були відповідні сила, бажання, знання. Причому, все це робиться для того, щоб допомогти людині стати якомога скоріше не­залежною… “.

В.Хендерсон, розробляючи свою модель, використала не всі людські потреби за А.Маслоу.

Нижче наводиться таблиця взаємозв’язків основних потреб за А.Маслоу та фундаментальних потреб за моделлю В. Хендерсон

Модель В.Хендерсон має ряд критичних зауважень:

•        ця модель більш орієнтована на надання інтенсивної сестринської допомоги в лікарнях;

•        ця модель в більшому ступені враховує фізіологічні потреби людини і у відносно меншому ступені — психологічні, соціальні та духовні потреби.

Враховуючи те, що модель, запропонована В.Хендерсон, не досить складна у порівнянні з сучасними моделями сест­ринської справи, її можна використовувати разом з медсест-ринським процесом як основу для практичної роботи медичної сестри (Лемон, 1996).

 Модель сестринської справи Дороті Джонсон

У своїй моделі Д.Джонсон (1968), на відміну від В. Хендер-сон, пропонує відійти від лікарських уявлень про людину та зо­середити сестринську допомогу на поведінці людини, а не на потребах.

 

Визначення (оцінка) стану здоров’я

    Медсестра зосереджується на навколишньому оточенні пацієнтки. Як впливає навколишнє середовище на хворобу пацієнтки Михайлової? Які є перешкоджаючі фактори, тобто: розташування тумбочки біля ліжка, відсутність квітів, віддален­ня від вікна, незручні капці, холодна підлога, відсутність достат­нього простору (палата на чотири пацієнта), занадто багато лю­дей у кімнаті, занадто галасливо.

Медсестринський діагноз. Концентрується на перешкодах в навколишньому оточенні, що заважають видужанню пацієнтки.

Планування догляду. Визначити, що в навколишньому оточенні вимагає змін для забезпечення найкращих умов для природного поліпшен­ня чи відновлення здоров’я, тобто видалення обмежень, мак­симальне використання правої руки, забезпечення сонячним світлом і вентиляцією, створення безпечного навколишнього середовища.

Здійснення догляду. Виконання дій, необхідних для зміни чи керування навко­лишнім оточенням для забезпечення оптимальних умов для відновлення і поліпшення здоров’я. Пацієнтка Михайлова пере­ведена до палати на двох для забезпечення більшого простору. Біля вікна поставлені крісло, тумбочка. Всі речі, необхідні пацієнтці, поміщені справа від ліжка. Вона забезпечена теплими, нековзними капцями. Ліжко іншої пацієнтки знаходиться праворуч, коло неї також стоять квіти.

Оцінка догляду. Медсестра оцінює, наскільки гарно зміна навколишнього середовища забезпечила оптимальні умови для відновлення чи поліпшення здоров’я, тобто дозволили пацієнтці пересуватися по кімнаті з деякою допомогою. Пацієнтка сидить біля вікна і розмовляє із сусідкою по палаті. Використовує праву руку, щоб нагодувати себе. Розставляє в кімнаті квіти. Виявляє цікавість до того, що відбувається поза палатою.

   Модель Вірджинії Хендерсон Визначення стану здоров’я

Зосереджене на здатності пацієнтки Михайлової задо­вольнити потреби відповідно до 14 компонентів потреб лю­дини. Наприклад, пацієнтка лівша з ослабленим функціону­ванням лівої сторони тіла (відповідає компоненту “мож­ливість їсти й пити”).

Медсестринський діагноз. Визначає відсутність можливості пацієнтки функціонувати відповідно до основних потреб. Неможливість нагодувати себе через слабкість лівої сторони тіла (відповідність до компонента “можливість їсти й пити”).

Планування догляду. Зосереджується на ідентифікації дій, які пацієнтка не може виконати сама і які медсестра повинна зробити за неї (чи допо­могти з виконанням), наприклад, годувати пацієнтку, доки вона не зможе їсти сама правою рукою. Це приведе до незалежності з боку пацієнтки.

Здійснення плану догляду. Виконує план годування пацієнтки, одночасно навчаючи її користуватися правою рукою для годівлі себе.
Оцінка догляду. Оцінюється, як швидко пацієнтка навчилася годувати себе правою рукою. Наприклад, перші три дні вона потребувала до­помоги при годівлі; на четвертий день могла тримати посуд і їсти за допомогою медсестри; на сьомий день могла їсти сама, якщо їжа була розрізана на шматочки.

 Модель Лідії Холл

Визначення стану здоров’я. Зосереджене на самосвідомості пацієнтки шляхом спос­тереження і відображення. Допомога пацієнтці почути себе, тобто “Я хвора жінка. Я не можу подбати про себе. Я навіть не можу сама одягтися чи поїсти. Усі дивляться на мене.” Та­кож збираються інші дані, наприклад, не може брати речі лівою рукою.

Медсестринський діагноз. Ствердження потреб чи проблем пацієнтки “Мені треба на­вчитися піклуватися про себе. Мені треба навчитися користува­тися правою рукою для того, щоб самій їсти та вдягатися. Мені треба подумати про себе і не турбуватися про інших”.

Планування догляду. Зосередження на встановленні цілей і пріоритетів пацієнтки, тобто на потребі навчитися доглядати за собою;

1.     Навчитися користуватися правою рукою, щоб годувати і вдягати себе.

2.     Ходити самій у ванну.

3.     Поліпшити сприйняття себе.

Здійснення догляду.

Виконання плану разом з пацієнткою. Надання допомоги з догляду за собою, тобто допомога при годівлі і при викорис­танні правої руки, допомога при вдяганні, доки вона не навчить­ся вдягатися сама, необхідність підтримати і вислухати її.

Оцінка догляду. Оцінюється прогрес пацієнтки у досягненні цілей, тобто здатність нагодувати себе правою рукою, здатність зі стороннь­ою допомогою дійти до ванни. Вона стверджує: “Я думаю, що зможу подбати про себе.”. 

Модель Дорофеї Орем

Визначення стану здоров’я. Зосереджене на оцінці ситуації, визначенні, чому пацієнтка Михайлова потребує допомоги, розгляді її історії та способу життя, перспектив лікування. Пацієнтка потребує допомоги через ослаблення лівої сторони тіла, вона лівша і не може нагодувати себе, не може ходити без сторонньої допомоги.

Медсестринський діагноз. Відповідність терапевтичної потреби у догляді за со­бою і здатності доглядати за собою: нездатність їсти без допомоги; здатність альтернативних методів догляду за собою.

Планування догляду. Розробка сестринської системи догляду для поліпшення здатності пацієнтки піклуватися про себе (їсти, ходити і т.д.).Визначення можливостей пацієнтки з огляду на попе­редній незалежний спосіб життя. Досягти угоди з пацієнт­кою і її родиною щодо того, хто яку роль буде виконувати в майбутньому.

Здійснення догляду. Виконання плану допомоги пацієнтці у здійсненні за­вдань з догляду за собою, навчитися годувати себе, вико­ристовувати ціпки при ходьбі (сестринська система підтримки і навчання). Допомогти їй їсти, доки вона не зможе робити це сама (сестринська система часткової компенсації).

Оцінка догляду. Оцінка догляду пацієнтки щодо діяльності з догляду за со­бою. Визначення, чи відповідає здатність піклуватися про себе потребі в турботі.

 Модель Дороті Джонсон

Визначення стану здоров’я. Зосередження на поведінкових підсистемах для визначен­ня зміни в них. Підсистеми встановлення зв ‘язків і залежності У пацієнтки Михайлової немає родини, котра б підтри­мала її і виявила прихильність. Пов’язана з людьми, з якими працює в лікарні і членами клубу садівників. Обмежена рух­ливість робить зв’язок з ними неможливим. Приїхала в лі­карню сама.

Медсестринський діагноз. Ґрунтується на описі поведінки, пов’язаної безпосередньою і потенційною нестабільністю підсистем. Зменшення можли­вості адекватної соціальної поведінки через нерухомість.

Планування догляду. Визначення близьких і далеких цілей систем чи підсистем, змінюючи поведінку. Віддалена мета: зменшення ефекту від госпіталізації й об­меження рухомості пацієнтки. Близька мета: збереження і зміцнення відносин пацієнтки з друзями і заохочення її інтересу в турботі про інших.

Здійснення догляду. Виконання необхідних дій допомоги пацієнтці у зміні і регу­люванні поведінки для досягнення мети кожної підсистеми. Поведінкові цілі використовуються для визначення прогресу у стані здоров’я:

• Протягом двох днів потурбуватися про контакт пацієнт­ки з двома друзями з садівничого клубу.

• Протягом чотирьох днів допомогти пацієнтці, спираю­чись на ціпок, відвідати кожного пацієнта у кімнаті, щоб познайомитися.

Оцінка догляду. Пацієнтка зателефонувала “найближчій” подрузі протягом двох днів і запланувала наступного дня зателефонувати іншій подрузі. Пацієнтка також відвідала кожного пацієнта у своїй па­латі, використовуючи ціпок, і вирішила, що щодня буде прово­дити час з пацієнткою, до якої ніхто не приходить.

 

 

 

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТА ТА ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ ЙОГО ЗДОРОВ’Я

(І ЕТАП МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ)

 

Мета обстеження: зібрати, обґрунтувати і взаємопов’язати отриману інформацію про пацієнта, аби створити інформаційну ба­зу даних про його стан у момент звертання за медичною допомогою.

Після вивчення І етапу медсестринського процесу студент по­винен знати: значення сестринського обстеження для виявлення проблем пацієнта та їх вирішення; джерела інформації; суб’єктивні методи обстеження пацієнта; чинники, що сприяють і заважають спілкуванню; зміст інформації, зібраної медичною сестрою (фізіо­логічні, психологічні, соціологічні дані); об’єктивні й додаткові ме­тоди обстеження пацієнта.

Уміти: провести опитування пацієнта і його родичів; тлумачи­ти отримані дані; оцінити дані фізичного обстеження пацієнта; реєструвати дані стану здоров’я пацієнта в приблизній навчаль­ний сестринській історії хвороби.

Мати навички: спілкування з пацієнтами та родичами; спілку­вання з колегами; вимірювання зросту, зважування; підрахунку ЧДР; дослідження пульсу; вимірювання AT, температури тіла; цифрового і графічного запису показників функціонального ста­ну пацієнта; визначення добового діурезу.

Джерела інформації: пацієнт, члени його сім’ї, медична карта амбулаторного хворого, виписка з медичної карти стаціонарного хворого; медичні працівники, спеціальна медична література.

 

Методи обстеження: суб’єктивні, об’єктивні, додаткові.

 

Суб’єктивний метод обстеження — це бесіда з пацієнтом, а за наявності та необхідності — членами його сім’ї, медичними пра­цівниками. Головна роль в обстеженні належить розпитуванню. Від уміння спілкуватися дуже часто залежить правильність оцін­ки стану пацієнта, а отже, і ефективність подальших етапів сест­ринського процесу. Позитивному спілкуванню сприяє:

 

1. Підготовка запитань — дає змогу зробити бесіду зрозумі­лою для пацієнта і для медичної сестри.

2. Уважне вислуховування — дає змогу пацієнту відчути інте­рес медичної сестри до його проблем і всього, що його хвилює, а також полегшує здоровий контакт медичної сестри з пацієнтом.

3. Мовчазне спостереження за пацієнтом — дає йому час зі­братися з думками.

4. Доброзичливе ставлення — сприяє неупередженому погля­ду на спосіб життя пацієнта, його життєві цінності.

5. Короткі записи під час бесіди — допомагають аналізувати отримані дані.

 

Об’єктивне обстеження проводять шляхом огляду пацієнта: спостереження за виразом обличчя, диханням, положенням у ліж­ку, визначення температури тіла, AT, ЧСС, ЧДР, визна­чення набряків тощо. До об’єктивного обстеження також відносять соціологічні дані (середовище, в якому хворий живе і працює), відомості про освіту, культуру, психологічні дані (індивідуальні особливості характеру), духовний розвиток (віросповідання, ду­ховні цінності).

Джерела інформації: дані лабораторних та інструментальних до­сліджень; пацієнт, члени його сім’ї, друзі, колеги по роботі тощо.

         

 

ПАМ’ЯТКА Перелік обов’язкових об’єктивних обстежень:

1. Зовнішній огляд (загальний стан, зовнішній вигляд, свідо­мість, положення пацієнта в ліжку, рухомість, стан шкіри та сли­зових оболонок (колір і вологість), наявність набряків).

2. Вимірювання зросту, зважування.

3. Підрахунок ЧДР, визначення глибини та ритму дихання.

4. Визначення ЧСС.

5. Вимірювання AT (на обох руках).

6. Вимірювання температури тіла.

7. Визначення водного балансу (за наявності набряків).

8. Визначення добового діурезу (за наявності набряків).

Перелік обов’язкових додаткових обстежень:

1. Аналіз крові клінічний.

2. Аналіз крові на RW (реакція Вассерманна),

3. Аналіз крові на глюкозу.

4. Аналіз сечі клінічний.

5. Аналіз калу на яйця гельмінтів.

6. Електрокардіографія.

7. Флюорографія.

 

У ході збору інформації медична сестра встановлює з пацієн­том “лікувальні” стосунки: визначає сподівання хворого і його родичів на ефективну допомогу лікувального закладу (медичної сестри); обережно знайомить хворого із планом лікування; почи­нає формувати у хворого адекватну оцінку свого стану; одержує інформацію, яка потребує додаткової перевірки (проведені опера­ції, перенесені захворювання тощо); встановлює і з’ясовує стосун­ки пацієнта і його сім’ї.

Володіючи інформацією про пацієнта, медична сестра повин­на пам’ятати про право пацієнта на конфіденційність інформації.

 

Кінцевим результатом І етапу медсестринського процесу є до­кументування отриманої інформації і створення бази даних про пацієнта. Зібрані дані записують в сестринську історію хвороби відповідно до визначеної форми.

Медсестринська історія хвороби — юридичний протокол — доку­мент самостійної фахової діяльності медичної сестри в межах її компетенції. Коли інформація зібрана, медична сестра повинна проаналізувати її, щоб визначити можливості людини у плані надання самодопомоги, допомоги членів сім’ї, а також потребу в сестринському втручанні.

 

 

ВСТАНОВЛЕННЯ ПРОБЛЕМ ПАЦІЄНТА І ФОРМУЛЮВАННЯ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДІАГНОЗУ

 (II ЕТАП МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ)

 

II етап медсестринського процесу — це виявлення фізіологіч­них, психологічних та соціальних проблем хворого, які є на сьо­годні актуальними або можуть бути потенційними, а також по­становка сестринського діагнозу.

 

      

Структура II етапу медсестринського процесу

II етап медсестринського процесу — виявлення проблем па­цієнта.

 

1. Фізіологічні проблеми.

2. Психологічні проблеми.

3. Соціальні проблеми: наявні; потенційні; пріоритетні; медсестринський діагноз.

 

Після вивчення II етапу медсестринського процесу студент повинен знати: визначення терміну “проблема пацієнта”, різницю між проблемою пацієнта і лікарським діагнозом; класифікацію проблем пацієнта.

Уміти: виявити, сформулювати проблему пацієнта, встанови­ти пріоритетні, наявні та потенційні проблеми пацієнта, навести приклади проблем.

Мати навички: документування проблеми пацієнта в навчаль­ній сестринській історії хвороби.

 

У першу чергу медична сестра повинна визначити проблеми пацієнта. Вони поділяються на актуальні (наявні) і потенційні. Наприклад, при травмі хребта в пацієнта, який знаходиться на суворому ліжковому режимі, актуальними (наявними) проблема­ми можуть бути біль, стресовий стан, обмеження рухливості, де­фіцит самодогляду. Потенційними проблемами можуть бути про­лежні, пневмонія, зниження тонусу м’язів, закрепи.

По-друге, необхідно визначити чинники, які спричинили ак­туальні проблеми або можуть сприяти виникненню потенційних проблем.

По-третє, потрібно виявити сильні сторони пацієнта, які б сприяли розв’язанню актуальних і запобіганню потенційних про­блем.

У більшості випадків у пацієнта одночасно виникає кілька проблем, пов’язаних зі здоров’ям. Медична сестра не може при­ступати до їх розв’язання одночасно. Тому для успішної допомо­ги пацієнтові вона повинна розглядати проблеми з урахуванням їх пріоритету (переваги).

Пріоритетні проблеми класифікують на первинні, проміжні і вторинні.

Первинний пріоритет мають проблеми пацієнта, які вимага­ють екстреного або першочергового розв’язання.

Проміжний пріоритет мають непершочергові проблеми паці­єнта, і вони є безпечними для його життя.

Проблеми вторинного пріоритету — це проблеми пацієнта, які не мають прямого відношення до захворювання та його прогнозу.

 

Проблеми пацієнта, що виникають унаслідок порушення дихання, пов’язані з:

1) незнанням, невмінням, небажанням, неможливістю зайня­ти положення тіла, за якого зменшиться задишка, біль;

2) небажанням регулярно виконувати дихальні вправи;

3) невмінням користуватися плювальницею;

4) невмінням скористатися інгалятором;

5) зниженням фізичної активності;

6) страхом смерті від ядухи;

7) необхідністю відмови від паління;

8) зниженням апетиту внаслідок виділення мокротиння з не­приємним запахом;

9) неусвідомленням необхідності приймання призначених лі­карем лікарських засобів.

Проблеми пацієнта з харчуванням та вживанням рідини, пов’язані з:

1) незнанням принципів раціонального, адекватного, дієтич­ного харчування;

2) відсутністю можливості адекватного чи дієтичного харчу­вання;

3) неадекватним харчуванням та вживанням рідини через хвороби;

4) неможливістю самостійно харчуватися, вживати рідину;

5) страхом перед нетриманням сечі, калу;

6) незручністю використання судна та сечоприймача;

7) пропонуванням несмачних та неулюблених страв;

8) зловживанням дієтами, проносними засобами, клізмами;

9) пролежнями чи ризиком їх розвитку.

Проблеми пацієнта, що виникають унаслідок порушення фізіологічних відправлень, пов’язані з:

1) неможливістю самостійно відвідувати туалет;

2) необхідністю відвідування туалету в нічний час;

3) труднощами під час дефекації або сечовипускання в незвич­ному положенні тіла;

4) нетриманням сечі, калу;

5) порушенням звичного режиму фізіологічних відправлень;

6) ризиком розвитку інфекцій сечових шляхів;

7) неможливістю самостійно здійснювати особисту гігієну ста­тевих органів та відхідника;

8) небажанням відверто обговорювати питання, що стосують­ся фізіологічних відправлень;

9) наявністю постійного зовнішнього катетера;

10) наявністю постійного катетера Фолея;

11) наявністю коло- чи цистостоми;

12) страхом перед нетриманням сечі, калу.

Проблеми, пов’язані з порушенням сну та відпочинку:

1) неприємний мікроклімат у палаті;

2) шум, яскраве світло, темрява;

3) необхідність вимушеного положення тіла;

4) невідома обстановка;

5) зміна звичної діяльності людини перед сном у домашніх умовах;

6) зміна звичного біоритму;

7) біль.

Проблеми, що виникають під час здійснення особистої гігієни:

1) відмова від допомоги під час підмивання;

2) пацієнт не знає, як чистити зуби;

3) не вміє застібнути ґудзики на сорочці лівою рукою;

4) не вміє правильно стригти нігті.

Проблеми пацієнта в разі виникнення гарячки:

1) не може самостійно вкритися;

2) відсутність апетиту;

3) неусвідомлення принципів адекватного харчування;

4) ризик травми у зв’язку з маренням;

5) ризик зневоднення;

6) неадекватна рухова активність;

7) неспроможність самостійно змінити білизну.

Проблеми, пов’язані з порушенням спілкування:

1) сухість у ротовій порожнині;

2) ларингіт, фарингіт, ангіна;

3) труднощі в підборі слів;

4) втрата голосу;

5) втрата мови;

6) сенсорна агнозія;

7) зниження слуху;

8) дзвін у вухах;

9) сліпота;

10) порушення чутливості шкіри;

11) неволодіння мовою країни перебування.

Наступним завданням II етапу є: формулювання медсестринського діагнозу.

 

Завдання медсестринської діагностики — установити всі наявні або потенційні відхилення від комфортного гармонійного стану, встановити, що найбільше обтяжує пацієнта в цей момент і спро­бувати в межах своєї компетенції скоригувати ці відхилення.

Медична сестра розглядає не захворювання, а реакцію пацієн­та на хворобу і стан пацієнта. Ця реакція може бути фізіологіч­ною, соціальною, психологічною, духовною. При одному захво­рюванні може бути одразу кілька сестринських діагнозів. медсест­ринський діагноз може стосуватись не тільки пацієнта, але і його сім’ї, колективу, в якому він працює чи навчається, і навіть дер­жави (забезпечення інвалідними візками і т. ін.).

Варто ще раз зазначити, що на відміну від лікарського діагно­зу медсестринський спрямовано на виявлення відповідних реакцій організму на захворювання (біль, гіпертермія, слабкість). Лікар­ський діагноз не змінюється, якщо не була допущена лікарська помилка, а медсестринський діагноз може змінюватись щодня і на­віть протягом дня в міру того, як змінюються реакції організму на хворобу. Крім того, медсестринський діагноз може бути однако­вим при різних лікарських діагнозах. Наприклад, медсестринський діагноз “страх смерті” може бути встановлено пацієнтам з різни­ми тяжкими захворюваннями.

 

ПЛАНУВАННЯ СЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

 (III ЕТАП МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ)

 

Структура ІІІ етапу медсестринського процесу

План догляду

Визначення мети:

1.  Короткотермінова.

2.  Довготермінова.

Участь пацієнта і його сім’ї.

Стандарти медсестринської справи.

Письмове керівництво до догляду.

Після вивчення III етапу сестринського процесу студент пови­нен знати: види та елементи медсестринських втручань.

Уміти: визначити мету медсестринських втручань, очікувані результати й терміни, а також медсестринські дії, необхідні для до­сягнення поставленої мети.

 

         

 

План догляду координує роботу медсестринської бригади, медсест­ринський догляд, забезпечує його наступність, допомагає підтри­мувати зв’язок з іншими службами та фахівцями. Це не тільки юридичний документ якості медсестринської допомоги, але і доку­мент, який дає змогу визначити економічні витрати, оскільки в ньому зазначені матеріали та обладнання, необхідні для виконан­ня медсестринського догляду. План обов’язково передбачає участь пацієнта і його сім’ї в процесі догляду. Він також включає критерії оцінки догляду й очікуваних результатів. Існують дві мети медсест­ринських втручань: короткотермінова (повинна бути досягнута за 1 — 2 тижні) і довготермінова. Довготермінова мета спрямована на запобігання рецидивам захворювань, ускладнень, їх профілакти­ку, реабілітацію і соціальну адаптацію, а також здобуття знань про здоров’я.

 

Під час формулювання мети необхідно враховувати дію (ви­конання), критерій (дата, час, очікуваний результат) і умови (за допомогою чого або кого). Наприклад, медична сестра протягом двох днів повинна навчити пацієнта робити собі ін’єкції інсуліну. Дія — робити ін’єкції, критерій — протягом двох днів, умова — за допомогою медичної сестри. Для успішного досягнення мети не­обхідно навчати пацієнта і створити сприятливе середовище. Упо­рядкування плану догляду вимагає виконання стандартів медсестрин­ської практики, тобто виконання того мінімального якісного рів­ня обслуговування, який забезпечує професійний догляд за паці­єнтом. Після визначення мети та завдань з догляду медична сест­ра складає план догляду за пацієнтом — письмове керівництво.

 III етап сестринського процесу складається з чотирьох стадій:

 

1. Встановлення пріоритетів.

2. Розроблення результатів.

3. Розроблення сестринських втручань.

4. Занесення плану до документів.

На першій стадії необхідно встановити систему для визначен­ня тих проблем, які в діагнозі розглядаються найпершими.

 

На другій стадії (розроблення результатів) результатом пла­нування називають те, чого хочуть домогтися пацієнт і медична сестра, працюючи разом.

Як правило, краще вести запис, використовуючи власні слова пацієнта, ніж намагатися замінити їх мовою, невластивою йому. Часто пацієнти описують результат, який вони хочуть одержати, таким чином: відсутність або зведення до мінімуму неприємних симптомів; нездатність і неспроможність виконувати якісь дії са­мостійно; бажання почувати себе задовільно чи добре.

Визначення бажаних або очікуваних результатів ґрунтується на таких завданнях медсестринського догляду: домогтися позитивно­го стану здоров’я; оптимізувати можливості людини в плані само­допомоги або допомоги рідних; розв’язати актуальні проблеми пацієнта; усунути гостроту проблем, які неможливо розв’язати; запобігти розвитку потенційно можливих проблем; допомогти па­цієнту владнати гострі проблеми.

Грамотно описані результати дадуть змогу визначити ефектив­ність медсестринських втручань.

 

Третя стадія включає запис медсестринського втручання, де за­значено, як медична сестра допоможе пацієнту досягти поставле­ної мети.

 

Четверта стадія документації включає обговорення плану догляду з іншими членами медсестринського персоналу.

 

Необхідно обміркувати можливі втручання й обрати ті, які до­поможуть досягти поставленої мети. Вибір найбільш ефективно­го втручання залежить від: точного визначення проблем людини та знання можливих видів втручань, необхідних для розв’язання конкретної проблеми. За можливості застосування кількох ефек­тивних видів втручань необхідно запропонувати пацієнту самому зробити вибір.

Усі види допомоги, надані пацієнту, повинні бути зафіксовані в плані догляду.

Виконання лікарських призначень, пов’язаних з проведенням медичних досліджень або лікуванням, забирають велику частку часу, який медичні сестри проводять у контакті з пацієнтом. У та­кому разі медсестринська бригада повинна обговорити це питання і прийняти спільне рішення, як вписати цю проблему в рамки вико­ристовуваної моделі медсестринської справи й розв’язати її. Тоді до плану догляду додають сторінку, на якій записують усі види медсест­ринських втручань, виконаних за призначенням лікаря. Або медич­ний діагноз записують у плані догляду як проблему, а доручення, які дають медичній сестрі, фіксують як медсестринські процедури.

Бажано, щоб медсестринські втручання погоджувалися з те­рапевтичними рішеннями, а також рішеннями інших членів ме­дичної бригади; ґрунтувалися на наукових принципах; були індивідуальними для кожної конкретної ситуації; використовували можливість навчання пацієнта та його участь.

Таким чином, основними правилами написання медсестринських втручань є:

 

1. Медсестринські втручання повинні фіксуватись датою і підписом.

2. Медсестринські втручання повинні містити конкретні дії для досягнення бажаних результатів, а також осіб, місце дії, конкрет­ний час і спосіб вирішення.

3. Медсестринські втручання повинні бути розроблені індиві­дуально для кожного пацієнта.

 

ЗДІЙСНЕННЯ ПЛАНУ СЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

(IV ЕТАП МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ)

 

Мета: забезпечення необхідного догляду за потерпілим, на­вчання пацієнта і за необхідності членів його сім’ї.

 

 

 

 

     

 

Після вивчення IV етапу медсестринського процесу студент повинен знати: типи та методи медсестринських втручань.

Уміти: визначити обсяги медсестринських втручань, скласти їх індивідуальний план, погодити план догляду з пацієнтом і його сім’єю.

Мати навички: застосування стандартів медсестринських втру­чань. Залежно від потреб пацієнтів існують 3 категорії медсестринських втручань: незалежне, залежне, взаємозалежне.

 

Незалежне сестринське втручання передбачає дії, які здійс­нює медична сестра за власною ініціативою без вказівок лікаря. Наприклад, навчання пацієнта навичкам самодогляду, навчання членів сім’ї елементам догляду за пацієнтом.

Залежне сестринське втручання виконують на підставі пись­мових розпоряджень лікаря і під його спостереженням. Напри­клад, виконання ін’єкцій, підготовка пацієнта до діагностичного обстеження. За сучасними вимогами медична сестра повинна ви­конувати призначення лікаря не автоматично, а продумано. У ра­зі появи сумніву в ефективності виконання того чи іншого при­значення необхідно додатково проконсультуватись із лікарем, а іноді конкретно звернути увагу лікаря на недоцільність відповід­ного призначення.

Взаємозалежне сестринське втручання передбачає спільні дії медичної сестри й лікаря та інших фахівців. Відповідальність ме­дичної сестри є однаково важлива для всіх видів втручань,

Потреба пацієнта в допомозі може бути тимчасовою, постій­ною і реабглітуючою.

Тимчасова допомога розрахована на корот­кий час за наявності дефіциту самодогляду. Наприклад, у разі хі­рургічних втручань, деяких травм.       Постійна допомога потрібна пацієнту протягом усього життя (при ампутації кінцівок, тяжких травмах хребта).

Реабілітуюча допомога — це тривалий процес лікувальної фізкультури, масажу, дихальної гімнастики.

 

Існують 3 стадії здійснення плану медсестринських втручань:

 

1) підготовка;

2) втручання;

3) занесення до документації.

Підготовка медичної сестри до втручань включає: перегляд медсестринських втручань, установлених під час етапу планування; аналіз медсестринських знань, умінь, навичок, які вимагаються; визна­чення можливих ускладнень, пов’язаних з конкретними медсестрин­ськими діями; визначення і забезпечення необхідними ресурсами; підготовку обладнання, необхідного для певних видів діяльності.

Втручання. Це стадія медсестринських втручань, розроблених і здійснюваних для задоволення потреб людини.

Документація. Здійснення медсестринських втручань повинно за­вершуватися повним і точним занесенням дій медсестринського про­цесу.

 

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

 (V ЕТАП МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ)

 

Метою цього етапу є оцінка пацієнтом наданої йому допомоги, її ефективності, оцінка отриманих результатів і підведення підсум­ків.

Після вивчення V етапу медсестринського процесу студент по­винен: знати: аспекти, джерела і критерії оцінки;

Уміти: визначити момент оцінки й досягнення мети; унести корективи в план догляду за необхідності; документувати III, IV, V етапи медсестринського процесу в приблизній учбовій медсест­ринській історії хвороби.

 

Підсумкова оцінка плану догляду складається з 4 взаємоза­лежних складових:

 

1. Оцінка ходу роботи та її результатів у світлі бажаних ре­зультатів догляду.

2. Визначення ефективності планового медсестринського догляду.

3. Оцінка і подальше планування в разі невдачі в досягненні бажаного результату.

4. Критичний аналіз ходу роботи та внесення необхідної ко­рекції.

 

Підсумкова оцінка є останнім етапом медсестринського про­цесу. Вона так само важлива, як і попередні етапи.

Розглянуті основні етапи медсестринського процесу забезпе­чують задоволення життєво важливих потреб пацієнта.

 

Контрольні запитання:

 

1.     Що таке мед сестринський процес і в чому його перевага?

2.     Скільки етапів включає стандартна модель МП?

3.     Дайте характеристику І етапу МП.

4.     Які методи обстеження пацієнта ви знаєте?

5.    Який перелік обов’язкових об’єктивних обстежень?

6.    Який перелік обов’язкових додаткових обстежень?

7.     Яким є кінцевий результат  І етапу медсестринського процесу?

8.     Охарактеризуйте ІІ етап МП.

9.     Які проблеми можуть виявити у пацієнта?

10.  Як класифікуються пріоритетні проблеми?

11.  Як формулюється мед сестринський діагноз?

12.  Яка є мета ІІІ МП?

13.  Що медична сестра повинна враховувати під час формулювання мети?

14.  Як класифікуються пріоритетні проблеми?

15.  Які основні правила  написання медсестринських втручань?

16.  Яка мета ІV етапу МП?

17.  Які три категорії мед сестринських втручань ви знаєте?

18.  Якою може бути потреба пацієнта в допомозі?

19.  Які є стадії здійснення плану медсестринських втручань?

20.  Яка мета V етапу медсестринського процесу?

21.  З чого складається підсумкова оцінка плану догляду?

 

 

Методичну вказівку склала    асистент кафедри   загального догляду за хворими  Максимова В.В.