МАТЕРІАЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 25

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 24

Тема: Медсестринський процес. Етапи медсестринського процесу.

 

 

Meдcecmpинcкий процес — це добре продуманий, системний, обґрунтований nі націлений на досягнення мети план, який необ­хідно реалізувати відповідно до nпотреб хворого, а потім зробити його оцінку.

Медсестринський процес дає нове розуміння nролі медичної сестри у практичній охороні здоров’я, вимагаючи від неї не тіль­ки nвисокої технічної підготовки, але і вміння по-творчому стави­тися до догляду за nпацієнтом; уміння працювати з хворим, як з особистістю, а не як з нозологічною nодиницею або об’єктом маніпуляційної техніки. У результаті постійної nприсутності й контак­ту з хворим медична сестра стає основною ланкою між хворим nі навколишнім світом. Від того, які відносини складаються між медичною сестрою nі хворим, від їх взаєморозуміння часто зале­жить швидке одужання пацієнта. nПацієнт має бути активним учас­ником медсестринського процесу на всіх етапах nйого реалізації.

Переваги впровадження медсестринського nпроцесу полягають у наступному:

а)  забезпечується системний та nіндивідуальний підхід до про­ведення медсестринського догляду;

б) у плануванні та забезпеченні догляду nберуть активну участь пацієнт і його сім’я, а за необхідності — члени nвиробничого колек­тиву, громадськість;

в) створюється можливість широкого nвикористання стандар­тів професійної діяльності;

г) ефективно використовуються час і ресурси, nспрямовані на задоволення основних потреб і розв’язання проблем пацієнта;

ґ) універсальність методу;

д) гарантується якість надання допомоги, nпрофесіоналізм ме­дичної сестри, безпека та надійність медичного nобслуговування.

Стандартна модель медсестринського nпроцесу включає п’ять етапів:

1. Медсестринське обстеження пацієнта та визначення nстану його здоров’я.

2. Медсестринський діагноз.

3. Планування медсестринських втручань.

4. Виконання (реалізація) медсестринських nдій.

5. Оцінка якості та ефективності nмедсестринського догляду.

Медсестринські теорії та моделі, визначення

“Однією із найочевидніших змін сьогодення є те, що медсестринство працює над nрозробкою своєї власної бази знань. У зв’язку з цим з’являються специфічні nмедсестринські поняття (концепції), nтеорії, моделі.

Як nпрофесійна дисципліна сестринська справа тісно пов‘язана з визначенням nконцептуальної бази для отримання та оновлення сестринських знань. Взагалі “концепція” — nце уяв­лення, які кожна особистість nзастосовує у відповідності з її на­маганнями зрозуміти nі з’ясувати якесь явище, використовуючи накопичений досвід. Наприклад, біль та nстрах є звичайними концепціями, з nякими медсестри стикаються при догляді за пацієнтами. Медсестри не можуть бачити “біль” як таку, але уважно спостерігаючи за хворим, вони nпомічають ознаки, які відповідають nпсихологічній картині “болю”. Концепції (поняття) відрізняються між собою в nзалежності від широти поглядів. На­приклад, nпоняття “стресора” значно ширше ніж поняття болю. Однак поняття “головний біль” вужче ніж поняття “біль”. Широкі поняття, такі як “стресор”, мають nтенденцію бути абстрактними, а більш вузькі поняття, такі як n”головний біль”, — бути більш конкретними.

Оскільки сестринська nсправа — це наука, то, як і будь-яка інша наука, повинна мати свої наукові теорії та nкон­цепції, які вивчають всі сторони роботи медсестри з пацієнтами.

Медсестринська теорія:

1)    виступає основою для встановлення стандартів (норм),
nу відповідності з якими проводиться nоцінка медсест­
nринської допомоги та догляду;

2)    встановлює змістовність,  nраціональність медсест-
nринського процесу, надання допомоги та nдогляду.

1. Стандарти (норми) nмедсестринської діяльності визна­чають об’єм, цінність та якість професійної nдіяльності ме­дичної сестри.

Стандарти, норми медсестринської практики (діяльності) яв­ляють собою опис того, якими в ідеальному nваріанті повинні бу­ти допомога та догляд медсестри, і на що повинні nорієнтуватися медсестри у своїй діяльності, до чого nвони повинні прагнути.

Стандарти, норми nмедсестринської практики (діяльності), як правило, виведені nв окремий документ. Вони не є складовою частиною жодного законодавчого акта, який nобумовлює медсе-стринську nдіяльність. їх вважають керівними положеннями в ро­боті медсестер щодо nякості надання пацієнту допомоги та до­гляду. Наприклад, Канадська Асоціація nМедсестер прийняла наступне за стандарти медсестринської діяльності.

Стандарти медсестринської діяльності вимагають, щоб:

•        в основу практичної діяльності nмедсестри була закла­
nдена медсестринська концептуальна модель;

•        медсестринський процес виконувався ефективно;

•        в основі взаємодії між пацієнтом та медсестрою були
nпокладені дружні відносини, направлені на надання
nпацієнту допомоги;

•        медсестри обов’язково виконували свої професійні
nобов’язки.

2. Медсестринська nтеорія намагається описати чи пояс­нити nмедсестринство. Вона nвідокремлює його з-поміж інших nдисциплін та видів діяльності. Медсестринство сьо­годні nзосереджує свою увагу на стані людини, якості допо­моги та догляду. nМедсестринська теорія корисна також для наукових досліджень, освіти та практики. nВона є путівником для nмедсестер:

•        забезпечуючи їм nнеобхідну базу знань;

•        організовуючи nмедсестринські ідеї й поняття;

•        забезпечуючи провідні nпринципи практичної діяльності;

•        визначаючи цілі nмедсестринської допомоги.

Існує чотири загальних поняття в nмедсестринській те­орії, які впливають на неї та визначають медсестринську діяльність:

■      nЛюдина як особистість.

■      nСередовище, оточення.

■      nЗдоров’я.

■      nМедсестринство.

Кожне nз цих понять чітко визначено й детально описано те­оретиками nмедсестринства. Але, хоча ці поняття і є спільними для всіх nмедсестринських теорій, їхні визначення і взаємозв’яз­ки між ними, значно відрізняються в тій чи іншій теорії.

Теоретики nмедсестринства розробили також для медсес­тер і концептуальні медсестринські nмоделі. У науковій літера­турі nтерміни “теорія” і “модель” використовуються частіше як взаємозамінні поняття. nРазом з цим, більшість науковців пого­джуються з думкою, що концептуальна nмодель дозволяє сфоку­сувати nувагу на розмаїтих поняттях, важливих для практичної діяльності медсестри і nв той же час відкинути інші, несуттєві.

Моделі називають концептуальними, nоскільки вони побудовані на основі різних nпонять та концепцій. Є таке визначення (Райхл та Рой, 1980): “… модель n— це система­тично побудований, науково nобґрунтований та логічно зв’язаний nнабір понять, які складають елементи сест­ринської практики”.

Медична nмодель (лікарська) існує протягом сторіч. Вона орієнтована на nзахворювання. Зусилля лікаря спрямовуються на виявлення патологічного стану (захворювання) та nйого ліку­вання. nМодель сестринської справи орієнтовна на людину як цілісну (холістичну) nсистему, а не на хворобу.

Протягом nостанніх сорока років медсестри почали розвива­ти свою особисту nтеоретичну базу та відходити від лікарської (медичної) моделі nсестринської справи.

Цей nвідхід від лікарської моделі означав, що сестринська справа починає nрозвиватися та використовувати нову філо­софію сестринського догляду й нові nпідходи до його здійснен­ня. В семидесяті роки XX століття було введено в повсякденну практику поняття “медсестринський процес” n(процес сест­ринської справи). Цей nперіод ознаменувався також рухом в сто­рону nхолістичного (цілісного) та більш індивідуалізованого за­собу надання сестринської допомоги. Потім медсестринські моделі nстали використовуватися в якості необхідної основи в медсестринському процесі.

Джордж (1990) встановлює основні компоненти парадігми сестринської справи, а саме: “людина, nнавко­лишнє середовище, здоров’я (охорона здоров’я), nсест­ринська справа”. Це і є філософія nсестринської справи, яка складає фундамент сестринської nсправи і дає визна­чення цим поняттям (див. детальніше розділ І).

Челмерс (1990) стверджував, що n”модель сестринської справи, надаючи nбазові знання (уявлення) про сестринську справу, позитивно впливає на сестринську практику, дозволя­ючи проводити добре скоординовані дії по догляду за пацієнта­ми, а також надаючи основу для проведення оцінки сестринсь­кого догляду, дає можливість сестрам говорити мовою nсест­ринської справи”.

Отже, nмодель сестринської nсправи орієнтовна на лю­дину як цілісну (холістичну) систему, а не на хворобу.

Ця модель:

1)    повинна nбути пристосована до потреб пацієнта, їхніх сімей і суспільства;

2)    повинна nнадавати медичним сестрам широкий вибір ро­лей, функцій, методів nдля надання допомоги та догляду не
nтільки хворим і вмираючим пацієнтам, але і здоровому контингенту населення.

В історичному аспекті моделі nсестринської допомоги й до­гляду відображали існуючу дійсність, давали можливість порівнювати різноманітні концепції в сестринській справі.

До XIX століття сестринська справа була зведена до догля­ду за пацієнтом. nЯк правило, не було ніяких спроб зі сторони медсестер вплинути на перебіг хвороби.

Однією з найперших була модель сестринської справи Флоренс nНайтінгейл, яка вважала, що стан пацієнта можна поліпшити, впливаючи на nнавколишнє середовище.

Для nцього необхідне свіже повітря, тепло, світло, харчу­вання і відповідна гігієна. Поступово дані чинники стали важли­вими для всіх пацієнтів, як хворих, так і здорових. Це заклало основи профілактичного напрямку в медицині.

Із розвитком медицини nбагато обов’язків лікаря стали пе­реходити до медичної nсестри (вимірювання температури, ар­теріального тиску, виконання ряду процедур nтощо). Медсест­рам nстали доручати реабілітаційні та профілактичні nфункції. З’явилися nінші моделі сестринської справи. У кожній моделі медсестри теоретики та nпрактики медсестринства відбивали свій nсвітогляд і переконання.

моделі се­стринської справи мають загальні положення.

В кожній моделі автори бачать по-різному:

■      джерело проблем пацієнта;

■      мету сестринських втручань;

■      засоби сестринських втручань;

■      роль медсестри;

■      оцінку якості та результатів nдогляду.

На nрозвиток діючих медсестринських моделей впливали дослідження та nвідкриття в областях фізіології, соціології, пси­хології.

У світі існує багато медсестринських моделей (понад ЗО). Нижче наводяться nнайбільш поширені медсестринські моделі, розроблені теоретиками та практиками nмедсестринства і які використовуються nмедсестрами багатьох країн світу у їхній практичній nроботі.

В nУкраїні на даний час, на жаль, медсестринські моделі nвідомі не всім практикуючим медичним сестрам.

Медсестри nвсе ще працюють за так званою лікарською (ме­дичною) моделлю.

 Медична (лікарська) модель сестринської справи

Основні nположення моделі

■      nПацієнт — набір анатомічних органів та фізіологічних систем.
nСоціальна поведінка та психологічні особливості nрозглядають­
nся, як наслідок змін у фізіологічних та біохімічних процесах ор­
nганізму. Людина nрозглядається як “пасивний носій хвороби”.

■      nДжерело проблем пацієнта — nзмінені функції органів та систем.

■      nМета догляду — nвідновити діяльність конкретних фізіологічних та анатомічних систем організму до поперед­
nнього стійкого рівня. Мета догляду, nяк правило, визначається лікарями. nІнтереси пацієнта, як правило, не враховуються.

■      nЗасоби сестринських втручань — залежать nвід досвіду  лікаря та майже однакові для різних пацієнтів з nодними й тими ж захворюваннями.

■      Роль медсестри — це роль “помічника” лікаря n(“при лікареві”).

■      Оцінка результатів та якості медсестринського догляду в лікарській (медичній) nмоделі необов’язкова.

 Модель сестринської справи В. Хендерсон

У 1966 році видатна nамериканська медична сестра, викла­дач та nдослідниця сестринської справи Вірджінія Хендерсон розробила та запропонувала свою модель сестринської nсправи.

В. nХендерсон зосереджує увагу сестринського персоналу на фізіологічних, nпсихологічних, соціальних потребах людини.

Взявши nза основу ієрархію людських потреб (за А. Маслоу), В. Хендерсон для створення своєї моделі nвибрала 14 фунда­ментальних потреб, nзадоволення яких є головним у практичній роботі медичної сестри. Однією із важливих nумов цієї мо­делі є nучасть самого пацієнта в плануванні та здійсненні догляду.

Ця nмодель є однією із найвідоміших і разом з тим простих nдля розуміння та використання. Вона рекомендована Євро­пейським регіональним nбюро ВООЗ для застосування медични­ми сестрами Європи та в країнах, які раніше входили до СНД.

Основні nположення моделі

■   Пацієнт nмає фундаментальні людські nпотреби, які є одина-
nковими для всіх nлюдей:”…незалежно від того, хвора люди­
nна чи здорова, медсестра завжди nповинна пам’ятати про
nжиттєво важливі потреби людини у їжі, nодягу, оселі, в лю­
nбові та доброзичливості, nвзаємозалежності в умовах
nсуспільних відносин…”.

В. nХендерсон описала фундаментальні потреби людини у вигляді 14 “видів повсякденної діяльності”.

Види nповсякденної діяльності (фундаментальні потреби nлюдини)

1.     Нормально дихати.

2.     Споживати адекватну nїжу та рідину.

3.     Виділяти нормально із nорганізму продукти життєдіяль­
nності.

4.     Рухатись та підтримувати відповідне положення.

5.     Спати та відпочивати.

6.     Вибирати відповідний nодяг, самостійно одягатися, роз­
nдягатися.

7.     Підтримувати nтемпературу тіла на нормальному рівні,
nпідбираючи відповідний одяг та змінюючи навколишнє
nсередовище.

8.     Підтримувати особисту nгігієну, турбуватися про свій
nзовнішній nвигляд.

9.     Уникати небезпечних nфакторів навколишнього середо­
nвища nта не створювати небезпеки іншим людям.

10. Спілкуватися з іншими людьми, nвисловлювати свої
nемоції, nдумки, потреби.

11. Підтримувати своє nвідповідне віросповідання.

12. Виконувати роботу, яка приносить nпозитивний резуль­
nтат та задоволення.

13. Брати участь в іграх, розвагах.

14. Пізнавати, відкривати nта задовольняти свою допит­
nливість, nдопомагати собі таким чином нормально роз­
nвиватися nта бути здоровим, використовуючи наявні за­
nсоби nдля зміцнення здоров’я.

Здорова nлюдина, як правило, не має труднощів для за­доволення цих потреб. nВ той же час в періоди хвороби, вагітності, дитинства, nстарості, при наближенні смерті лю­дина nможе бути нездатною задовольнити ці потреби самостійно.

Саме в цей час медична nсестра допомагає “… лю­дині, хворій nчи здоровій, у виконанні тих функцій, які підтримують nїї здоров’я чи, сприяють одужанню (чи в момент наближення смерті) та які ця людина виконала б без сторонньої допомоги, якщо б у неї були nвідповідні сила, бажання, знання. nПричому, все це робиться для того, nщоб допомогти людині стати якомога скоріше не­залежною… n”.

В.Хендерсон, nрозробляючи свою модель, використала не всі людські потреби за А.Маслоу.

Нижче наводиться nтаблиця взаємозв’язків основних потреб за А.Маслоу та фундаментальних потреб за nмоделлю В. Хендерсон.

Направленість nсестринських втручань

Сестринські nвтручання направлені на досягнення пацієнтом незалежності для nзадоволення основних його потреб, на зміцнення здоров’я пацієнта. В своїй моделі В.Хендерсон пе­редбачає обов’язкову nучасть пацієнта при виявленні та вирішенні його проблем із nздоров’ям.

При nобстеженні пацієнта медсестра обговорює з ним умови надання сестринської допомоги: “… nтільки в стані дуже високої залежності nпацієнта, такому як кома чи стан повної прострації, у медсестри є оправдані мотиви для прийняття рішення (не обго­ворюючи nйого з пацієнтом), що для нього в даному випадку є благом …”. На nдумку В.Хендерсон, “…Сестра повинна просто “встати на місце” кожного пацієнта, nщоб зрозуміти його потреби. Сестра nто знаходиться в несвідомості, то любить життя. Сестра — це n”ноги безногого”, “очі сліпого”, nопора дитини, джерело знань та впевненості nдля молодої ма­тері, вуста тих, хто nзанадто слабкий, щоб говорити…”.

■      Мета догляду — відновити незалежність пацієнта в задо­
nволенні ним 14 фундаментальних потреб.

■      Засоби сестринських втручань — звичайний сестринсь­кий догляд; nмедикаментозна терапія за призначенням лікаря; участь пацієнта та nчленів його сім’ї в догляді.

■      Оцінка якості та результатів nдогляду — здійснюється тоді, коли задоволені nфундаментальні потреби, у відношенні nяких було застосоване сестринське втручання.

■      nРоль медсестри — представлена nВ.Хендерсон з двох сторін. З однієї сторони, nсестра це самостійний, незалеж­ний nфахівець в системі охорони nздоров’я, тому що вона виконує ті nфункції, які не може виконувати пацієнт, щоб відчувати себе досить незалежним. З другої сторони, медсест­
nра — це помічник лікаря, nвиконуючий його призначення.

 

Модель nсестринської справи В. Хендерсон

У 1966 році видатна nамериканська медична сестра, викла­дач та nдослідниця сестринської справи Вірджінія Хендерсон розробила та запропонувала свою модель сестринської nсправи.

В. nХендерсон зосереджує увагу сестринського персоналу на фізіологічних, nпсихологічних, соціальних потребах людини.

Взявши nза основу ієрархію людських потреб (за А. Маслоу), В. Хендерсон для створення своєї моделі nвибрала 14 фунда­ментальних потреб, nзадоволення яких є головним у практичній роботі медичної сестри. Однією із важливих nумов цієї мо­делі є nучасть самого пацієнта в плануванні та здійсненні догляду.

Ця nмодель є однією із найвідоміших і разом з тим простих nдля розуміння та використання. Вона рекомендована Євро­пейським регіональним nбюро ВООЗ для застосування медични­ми сестрами Європи та в країнах, які раніше входили до СНД.

Основні nположення моделі

■   Пацієнт nмає фундаментальні людські nпотреби, які є одинаковими для всіх nлюдей:”…незалежно від того, хвора людина чи здорова, медсестра завжди повинна пам’ятати nпрожиттєво важливі потреби людини у nїжі, одягу, оселі, в любові та nдоброзичливості, взаємозалежності в умовах суспільних відносин…”.

В. nХендерсон описала фундаментальні потреби людини у вигляді 14 “видів повсякденної діяльності”.

Види nповсякденної діяльності (фундаментальні потреби nлюдини)

1.     Нормально дихати.

2.     Споживати адекватну nїжу та рідину.

3.     Виділяти нормально із nорганізму продукти життєдіяльності.

4.     Рухатись та підтримувати відповідне положення.

5.     Спати та відпочивати.

6.     Вибирати відповідний nодяг, самостійно одягатися, роздягатися.

7.     Підтримувати nтемпературу тіла на нормальному рівні, підбираючи відповідний одяг та змінюючи nнавколишнєсередовище.

8.     Підтримувати особисту nгігієну, турбуватися про свійзовнішній вигляд.

9.     Уникати небезпечних nфакторів навколишнього середовища nта не створювати небезпеки іншим людям.

10. Спілкуватися з іншими людьми, nвисловлювати свої емоції, nдумки, потреби.

11. Підтримувати своє nвідповідне віросповідання.

12. Виконувати роботу, яка приносить nпозитивний результат nта задоволення.

13. Брати участь в іграх, розвагах.

14. Пізнавати, відкривати nта задовольняти свою допитливість, nдопомагати собі таким чином нормально розвиватися та бути здоровим, nвикористовуючи наявні засоби nдля зміцнення здоров’я.

Здорова nлюдина, як правило, не має труднощів для за­доволення цих потреб. nВ той же час в періоди хвороби, вагітності, дитинства, nстарості, при наближенні смерті лю­дина nможе бути нездатною задовольнити ці потреби самостійно.

Саме в цей час медична nсестра допомагає “… лю­дині, хворій nчи здоровій, у виконанні тих функцій, які підтримують nїї здоров’я чи, сприяють одужанню (чи в момент наближення смерті) та які ця людина виконала б без сторонньої допомоги, якщо б у неї були відповідні nсила, бажання, знання. Причому, все це nробиться для того, щоб допомогти nлюдині стати якомога скоріше не­залежною… n”.

В.Хендерсон, nрозробляючи свою модель, використала не всі людські потреби за А.Маслоу.

Нижче nнаводиться таблиця взаємозв’язків основних потреб за А.Маслоу та nфундаментальних потреб за моделлю В. Хендерсон

Модель nВ.Хендерсон має ряд критичних зауважень:

•        ця модель більш орієнтована на надання інтенсивної сестринської допомоги в лікарнях;

•        ця модель в більшому ступені враховує фізіологічні nпотреби людини і у відносно меншому ступені — психологічні, соціальні та духовні потреби.

Враховуючи те, що модель, запропонована nВ.Хендерсон, не досить складна у порівнянні з сучасними моделями сест­ринської nсправи, її можна використовувати разом з медсест-ринським процесом як основу для nпрактичної роботи медичної сестри (Лемон, 1996).

 Модель сестринської справи nДороті Джонсон

У своїй моделі Д.Джонсон (1968), на відміну від В. Хендер-сон, пропонує nвідійти від лікарських уявлень про людину та зо­середити сестринську допомогу на поведінці людини, а не на потребах.

 

Визначення (оцінка) стану здоров’я

    Медсестра зосереджується на навколишньому оточенні пацієнтки. Як впливає nнавколишнє середовище на хворобу пацієнтки Михайлової? Які є перешкоджаючі nфактори, тобто: розташування тумбочки біля ліжка, відсутність квітів, віддален­ня від nвікна, незручні капці, холодна підлога, відсутність достат­нього nпростору (палата на чотири пацієнта), занадто багато лю­дей nу кімнаті, занадто галасливо.

Медсестринський діагноз. Концентрується nна перешкодах в навколишньому оточенні, що nзаважають видужанню пацієнтки.

Планування догляду. Визначити, що в навколишньому оточенні вимагає змін для забезпечення nнайкращих умов для природного поліпшен­ня чи відновлення здоров’я, тобто видалення nобмежень, мак­симальне використання правої руки, забезпечення сонячним світлом і nвентиляцією, створення безпечного навколишнього середовища.

Здійснення догляду. Виконання дій, необхідних для зміни чи керування навко­лишнім оточенням nдля забезпечення оптимальних умов для відновлення і поліпшення nздоров’я. Пацієнтка Михайлова пере­ведена до палати на двох nдля забезпечення більшого простору. Біля вікна поставлені крісло, тумбочка. Всі речі, необхідні пацієнтці, поміщені nсправа від ліжка. Вона забезпечена теплими, нековзними капцями. nЛіжко іншої пацієнтки знаходиться праворуч, nколо неї також стоять квіти.

Оцінка догляду. Медсестра оцінює, наскільки гарно зміна навколишнього середовища забезпечила nоптимальні умови для відновлення чи поліпшення nздоров’я, тобто дозволили пацієнтці пересуватися по кімнаті з деякою nдопомогою. Пацієнтка сидить біля вікна і розмовляє nіз сусідкою по палаті. Використовує праву руку, щоб нагодувати себе. nРозставляє в кімнаті квіти. Виявляє цікавість до того, що відбувається поза nпалатою.

   Модель Вірджинії Хендерсон Визначення nстану здоров’я

Зосереджене на здатності пацієнтки Михайлової задо­вольнити потреби nвідповідно до 14 компонентів потреб лю­дини. nНаприклад, пацієнтка лівша з ослабленим функціону­ванням лівої сторони тіла (відповідає компоненту n”мож­ливість їсти й пити”).

Медсестринський діагноз. Визначає відсутність можливості пацієнтки функціонувати відповідно до основних nпотреб. Неможливість нагодувати себе через слабкість лівої сторони тіла (відповідність до компонента “можливість їсти й nпити”).

Планування догляду. Зосереджується на ідентифікації дій, які пацієнтка не може виконати сама і nякі медсестра повинна зробити за неї (чи допо­могти з виконанням), наприклад, годувати пацієнтку, доки вона не зможе їсти сама nправою рукою. Це приведе до незалежності з боку пацієнтки.

Здійснення плану догляду. Виконує план годування пацієнтки, одночасно навчаючи її користуватися правою nрукою для годівлі себе.
nОцінка догляду. Оцінюється, як швидко пацієнтка навчилася годувати nсебе правою рукою. Наприклад, перші три дні вона потребувала до­помоги при годівлі; на четвертий день могла nтримати посуд і їсти за допомогою медсестри; на сьомий день могла nїсти сама, якщо їжа була розрізана nна шматочки.

 Модель Лідії Холл

Визначення стану здоров’я. Зосереджене на самосвідомості nпацієнтки шляхом спос­тереження і відображення. Допомога пацієнтці почути себе, тобто “Я хвора жінка. Я не можу подбати nпро себе. Я навіть не можу сама одягтися чи поїсти. Усі дивляться на nмене.” Та­кож збираються інші дані, nнаприклад, не може брати речі лівою рукою.

Медсестринський діагноз. Ствердження потреб чи проблем пацієнтки “Мені треба на­вчитися піклуватися про себе. Мені треба навчитися користува­тися правою рукою для того, щоб самій їсти та вдягатися. Мені треба подумати про себе nі не турбуватися про інших”.

Планування догляду. Зосередження на встановленні цілей і пріоритетів пацієнтки, тобто на nпотребі навчитися доглядати за собою;

1.     Навчитися користуватися nправою рукою, щоб годувати і вдягати себе.

2.     Ходити самій у ванну.

3.     Поліпшити сприйняття nсебе.

Здійснення догляду.

Виконання плану разом з пацієнткою. Надання допомоги з догляду за собою, тобто nдопомога при годівлі і при викорис­танні правої руки, nдопомога при вдяганні, доки вона не навчить­ся вдягатися сама, необхідність підтримати і вислухати її.

Оцінка догляду. Оцінюється прогрес пацієнтки у досягненні цілей, тобто здатність нагодувати nсебе правою рукою, здатність зі стороннь­ою допомогою дійти до nванни. Вона стверджує: “Я думаю, що зможу nподбати про себе.”. 

Модель Дорофеї Орем

Визначення стану здоров’я. Зосереджене на оцінці nситуації, визначенні, чому пацієнтка Михайлова потребує допомоги, розгляді її історії та способу життя, nперспектив лікування. Пацієнтка потребує допомоги через ослаблення лівої сторони тіла, вона лівша і не може nнагодувати себе, не може ходити без сторонньої допомоги.

Медсестринський діагноз. Відповідність терапевтичної потреби у догляді за со­бою і здатності nдоглядати за собою: нездатність їсти без допомоги; здатність nальтернативних методів догляду за собою.

Планування догляду. Розробка сестринської системи догляду для поліпшення здатності пацієнтки nпіклуватися про себе (їсти, ходити і т.д.).Визначення можливостей пацієнтки з nогляду на попе­редній незалежний спосіб nжиття. Досягти угоди з пацієнт­кою і nїї родиною щодо того, хто яку роль буде виконувати в майбутньому.

Здійснення догляду. Виконання nплану допомоги пацієнтці у здійсненні за­вдань з догляду за собою, навчитися nгодувати себе, вико­ристовувати ціпки при ходьбі (сестринська система підтримки і навчання). nДопомогти їй їсти, доки вона не зможе робити це сама (сестринська система часткової компенсації).

Оцінка догляду. Оцінка догляду пацієнтки щодо діяльності з догляду за со­бою. Визначення, чи відповідає здатність піклуватися про себе потребі в nтурботі.

 Модель Дороті Джонсон

Визначення стану здоров’я. Зосередження на nповедінкових підсистемах для визначен­ня зміни в них. Підсистеми встановлення зв ‘язків і залежності У пацієнтки Михайлової nнемає родини, котра б підтри­мала її і nвиявила прихильність. Пов’язана з людьми, з якими працює в лікарні і членами клубу садівників. Обмежена рух­ливість nробить зв’язок з ними неможливим. Приїхала в лі­карню сама.

Медсестринський діагноз. Ґрунтується nна описі поведінки, пов’язаної безпосередньою і nпотенційною нестабільністю підсистем. Зменшення можли­вості nадекватної соціальної поведінки через нерухомість.

Планування догляду. Визначення близьких і далеких цілей систем чи підсистем, змінюючи nповедінку. Віддалена мета: зменшення ефекту від nгоспіталізації й об­меження рухомості пацієнтки. Близька мета: збереження і зміцнення відносин пацієнтки з друзями і заохочення її nінтересу в турботі про інших.

Здійснення догляду. Виконання необхідних дій допомоги пацієнтці у зміні і регу­люванні nповедінки для досягнення мети кожної підсистеми. Поведінкові цілі використовуються для визначення nпрогресу у стані nздоров’я:

• Протягом nдвох днів потурбуватися про контакт пацієнт­ки nз двома друзями з садівничого клубу.

• Протягом nчотирьох днів допомогти пацієнтці, спираю­чись nна ціпок, відвідати кожного пацієнта у кімнаті, щоб познайомитися.

Оцінка догляду. Пацієнтка зателефонувала “найближчій” подрузі протягом двох днів і запланувала nнаступного дня зателефонувати іншій подрузі. Пацієнтка також відвідала кожного nпацієнта у своїй па­латі, використовуючи ціпок, і вирішила, що щодня буде прово­дити час з пацієнткою, до якої ніхто не приходить.

 

 

 

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ nОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТА ТА ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ ЙОГО ЗДОРОВ’Я

(І ЕТАП МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ)

 

Мета обстеження: зібрати, обґрунтувати і nвзаємопов’язати отриману інформацію про пацієнта, аби створити інформаційну ба­зу nданих про його стан у момент звертання за медичною допомогою.

Після вивчення І етапу медсестринського процесу студент по­винен знати: nзначення сестринського обстеження для виявлення проблем пацієнта та їх nвирішення; джерела інформації; суб’єктивні методи обстеження пацієнта; чинники, nщо сприяють і заважають спілкуванню; зміст інформації, зібраної медичною nсестрою (фізіо­логічні, психологічні, соціологічні дані); об’єктивні й nдодаткові ме­тоди обстеження пацієнта.

Уміти: провести опитування пацієнта і його родичів; тлумачи­ти отримані дані; nоцінити дані фізичного обстеження пацієнта; реєструвати дані стану здоров’я nпацієнта в приблизній навчаль­ний сестринській історії хвороби.

Мати навички: спілкування з пацієнтами та родичами; спілку­вання з nколегами; вимірювання зросту, зважування; підрахунку ЧДР; дослідження пульсу; nвимірювання AT, температури тіла; цифрового і графічного nзапису показників функціонального ста­ну пацієнта; визначення добового діурезу.

Джерела інформації: пацієнт, члени його сім’ї, медична карта nамбулаторного хворого, виписка з медичної карти стаціонарного хворого; медичні nпрацівники, спеціальна медична література.

 

Методи обстеження: суб’єктивні, nоб’єктивні, додаткові.

 

Суб’єктивний метод nобстеження — це бесіда з пацієнтом, а за наявності та nнеобхідності — членами його сім’ї, медичними пра­цівниками. Головна роль в nобстеженні належить розпитуванню. Від уміння спілкуватися дуже часто залежить nправильність оцін­ки стану пацієнта, а отже, і ефективність подальших етапів nсест­ринського процесу. Позитивному спілкуванню сприяє:

 

1. Підготовка запитань — дає змогу зробити бесіду зрозумі­лою для пацієнта nі для медичної сестри.

2. Уважне вислуховування — дає змогу пацієнту відчути інте­рес медичної nсестри до його проблем і всього, що його хвилює, а також полегшує здоровий nконтакт медичної сестри з пацієнтом.

3. Мовчазне спостереження за пацієнтом — дає йому час зі­братися з думками.

4. Доброзичливе ставлення — сприяє неупередженому погля­ду на спосіб життя nпацієнта, його життєві цінності.

5. Короткі записи під час бесіди — допомагають аналізувати отримані дані.

 

Об’єктивне обстеження проводять nшляхом огляду пацієнта: спостереження за виразом обличчя, диханням, положенням nу ліж­ку, визначення температури тіла, AT, ЧСС, ЧДР, nвизна­чення набряків тощо. До об’єктивного обстеження також відносять nсоціологічні дані (середовище, в якому хворий живе і працює), відомості про nосвіту, культуру, психологічні дані (індивідуальні особливості характеру), nдуховний розвиток (віросповідання, ду­ховні цінності).

Джерела nінформації: дані лабораторних та інструментальних до­сліджень; nпацієнт, члени його сім’ї, друзі, колеги по роботі тощо.

     n    

 

ПАМ’ЯТКА Перелік nобов’язкових об’єктивних обстежень:

1. Зовнішній огляд (загальний стан, зовнішній вигляд, свідо­мість, nположення пацієнта в ліжку, рухомість, стан шкіри та сли­зових оболонок (колір nі вологість), наявність набряків).

2. Вимірювання зросту, зважування.

3. Підрахунок ЧДР, визначення глибини та ритму дихання.

4. Визначення ЧСС.

5. Вимірювання AT (на обох руках).

6. Вимірювання температури тіла.

7. Визначення водного балансу (за наявності набряків).

8. Визначення добового діурезу (за наявності набряків).

Перелік обов’язкових додаткових обстежень:

1. Аналіз крові клінічний.

2. Аналіз крові на RW (реакція Вассерманна),

3. Аналіз крові на глюкозу.

4. Аналіз сечі клінічний.

5. Аналіз калу на яйця гельмінтів.

6. Електрокардіографія.

7. Флюорографія.

 

У ході збору інформації медична сестра встановлює з пацієн­том n”лікувальні” стосунки: визначає сподівання хворого і його родичів на nефективну допомогу лікувального закладу (медичної сестри); обережно знайомить nхворого із планом лікування; почи­нає формувати у хворого адекватну оцінку nсвого стану; одержує інформацію, яка потребує додаткової перевірки (проведені nопера­ції, перенесені захворювання тощо); встановлює і з’ясовує стосун­ки nпацієнта і його сім’ї.

Володіючи інформацією про пацієнта, медична сестра повин­на пам’ятати про nправо пацієнта на конфіденційність інформації.

 

Кінцевим результатом І етапу медсестринського процесу є до­кументування nотриманої інформації і створення бази даних про пацієнта. Зібрані дані nзаписують в сестринську історію хвороби відповідно до визначеної форми.

Медсестринська історія хвороби — юридичний протокол — доку­мент самостійної nфахової діяльності медичної сестри в межах її компетенції. Коли інформація nзібрана, медична сестра повинна проаналізувати її, щоб визначити можливості nлюдини у плані надання самодопомоги, допомоги членів сім’ї, а також потребу в nсестринському втручанні.

 

 

ВСТАНОВЛЕННЯ ПРОБЛЕМ nПАЦІЄНТА І ФОРМУЛЮВАННЯ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДІАГНОЗУ

 (II ЕТАП МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ)

 

II етап медсестринського nпроцесу — це виявлення фізіологіч­них, психологічних та соціальних проблем nхворого, які є на сьо­годні актуальними або можуть бути потенційними, а також nпо­становка сестринського діагнозу.

 

      

Структура II етапу nмедсестринського процесу

II етап медсестринського процесу — виявлення проблем па­цієнта.

 

1. Фізіологічні проблеми.

2. Психологічні проблеми.

3. Соціальні проблеми: наявні; потенційні; пріоритетні; медсестринський nдіагноз.

 

Після вивчення II етапу медсестринського процесу студент повинен знати: визначення nтерміну “проблема пацієнта”, різницю між проблемою пацієнта і nлікарським діагнозом; класифікацію проблем пацієнта.

Уміти: виявити, сформулювати проблему пацієнта, встанови­ти nпріоритетні, наявні та потенційні проблеми пацієнта, навести приклади проблем.

Мати навички: документування проблеми пацієнта в навчаль­ній nсестринській історії хвороби.

 

У першу чергу медична сестра повинна визначити nпроблеми пацієнта. Вони поділяються на актуальні (наявні) і потенційні. nНаприклад, при травмі хребта в пацієнта, який знаходиться на суворому nліжковому режимі, актуальними (наявними) проблема­ми можуть бути біль, nстресовий стан, обмеження рухливості, де­фіцит самодогляду. Потенційними nпроблемами можуть бути про­лежні, пневмонія, зниження тонусу м’язів, закрепи.

По-друге, необхідно визначити чинники, які спричинили nак­туальні проблеми або можуть сприяти виникненню потенційних проблем.

По-третє, потрібно виявити сильні сторони пацієнта, які nб сприяли розв’язанню актуальних і запобіганню потенційних про­блем.

У більшості випадків у пацієнта одночасно виникає кілька проблем, nпов’язаних зі здоров’ям. Медична сестра не може при­ступати до їх розв’язання nодночасно. Тому для успішної допомо­ги пацієнтові вона повинна розглядати nпроблеми з урахуванням їх пріоритету (переваги).

Пріоритетні проблеми класифікують на первинні, проміжні nі вторинні.

Первинний пріоритет мають проблеми пацієнта, які вимага­ють nекстреного або першочергового розв’язання.

Проміжний пріоритет мають непершочергові проблеми паці­єнта, nі вони є безпечними для його життя.

Проблеми вторинного пріоритету — це проблеми пацієнта, які не nмають прямого відношення до захворювання та його прогнозу.

 

Проблеми пацієнта, що виникають унаслідок nпорушення дихання, пов’язані з:

1) незнанням, невмінням, небажанням, неможливістю зайня­ти положення тіла, nза якого зменшиться задишка, біль;

2) небажанням регулярно виконувати дихальні вправи;

3) невмінням користуватися плювальницею;

4) невмінням скористатися інгалятором;

5) зниженням фізичної активності;

6) страхом смерті від ядухи;

7) необхідністю відмови від паління;

8) зниженням апетиту внаслідок виділення мокротиння з не­приємним запахом;

9) неусвідомленням необхідності приймання призначених лі­карем лікарських nзасобів.

Проблеми пацієнта з харчуванням та вживанням nрідини, пов’язані з:

1) незнанням принципів раціонального, адекватного, дієтич­ного харчування;

2) відсутністю можливості адекватного чи дієтичного харчу­вання;

3) неадекватним харчуванням та вживанням рідини через хвороби;

4) неможливістю самостійно харчуватися, вживати рідину;

5) страхом перед нетриманням сечі, калу;

6) незручністю використання судна та сечоприймача;

7) пропонуванням несмачних та неулюблених страв;

8) зловживанням дієтами, проносними засобами, клізмами;

9) пролежнями чи ризиком їх розвитку.

Проблеми пацієнта, що виникають унаслідок nпорушення фізіологічних відправлень, пов’язані з:

1) неможливістю самостійно відвідувати туалет;

2) необхідністю відвідування туалету в нічний час;

3) труднощами під час дефекації або сечовипускання в незвич­ному положенні nтіла;

4) нетриманням сечі, калу;

5) порушенням звичного режиму фізіологічних відправлень;

6) ризиком розвитку інфекцій сечових шляхів;

7) неможливістю самостійно здійснювати особисту гігієну ста­тевих органів nта відхідника;

8) небажанням відверто обговорювати питання, що стосують­ся фізіологічних nвідправлень;

9) наявністю постійного зовнішнього катетера;

10) наявністю постійного катетера Фолея;

11) наявністю коло- чи цистостоми;

12) страхом перед нетриманням сечі, калу.

Проблеми, пов’язані з порушенням сну та nвідпочинку:

1) неприємний мікроклімат у палаті;

2) шум, яскраве світло, темрява;

3) необхідність вимушеного положення тіла;

4) невідома обстановка;

5) зміна звичної діяльності людини перед сном у домашніх умовах;

6) зміна звичного біоритму;

7) біль.

Проблеми, що виникають під час здійснення nособистої гігієни:

1) відмова від допомоги під час підмивання;

2) пацієнт не знає, як чистити зуби;

3) не вміє застібнути ґудзики на сорочці лівою рукою;

4) не вміє правильно стригти нігті.

Проблеми пацієнта в разі виникнення гарячки:

1) не може самостійно вкритися;

2) відсутність апетиту;

3) неусвідомлення принципів адекватного харчування;

4) ризик травми у зв’язку з маренням;

5) ризик зневоднення;

6) неадекватна рухова активність;

7) неспроможність самостійно змінити білизну.

Проблеми, пов’язані з порушенням спілкування:

1) сухість у ротовій порожнині;

2) ларингіт, фарингіт, ангіна;

3) труднощі в підборі слів;

4) втрата голосу;

5) втрата мови;

6) сенсорна агнозія;

7) зниження слуху;

8) дзвін у вухах;

9) сліпота;

10) порушення чутливості nшкіри;

11) неволодіння мовою nкраїни перебування.

Наступним nзавданням II етапу є: формулювання медсестринського nдіагнозу.

 

Завдання медсестринської діагностики — установити всі наявні або nпотенційні відхилення від комфортного гармонійного стану, встановити, що nнайбільше обтяжує пацієнта в цей момент і спро­бувати в межах своєї компетенції nскоригувати ці відхилення.

Медична сестра розглядає не захворювання, а реакцію пацієн­та на хворобу і nстан пацієнта. Ця реакція може бути фізіологіч­ною, соціальною, психологічною, nдуховною. При одному захво­рюванні може бути одразу кілька сестринських nдіагнозів. медсест­ринський діагноз може стосуватись не тільки пацієнта, але і nйого сім’ї, колективу, в якому він працює чи навчається, і навіть дер­жави n(забезпечення інвалідними візками і т. ін.).

Варто ще раз зазначити, що на відміну від лікарського діагно­зу nмедсестринський спрямовано на виявлення відповідних реакцій організму на nзахворювання (біль, гіпертермія, слабкість). Лікар­ський діагноз не змінюється, nякщо не була допущена лікарська помилка, а медсестринський діагноз може nзмінюватись щодня і на­віть протягом дня в міру того, як змінюються реакції nорганізму на хворобу. Крім того, медсестринський діагноз може бути однако­вим nпри різних лікарських діагнозах. Наприклад, медсестринський діагноз “страх nсмерті” може бути встановлено пацієнтам з різни­ми тяжкими захворюваннями.

 

ПЛАНУВАННЯ nСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

 (III ЕТАП МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ)

 

Структура ІІІ етапу медсестринського процесу

План догляду

Визначення мети:

1.  Короткотермінова.

2.  Довготермінова.

Участь пацієнта і його сім’ї.

Стандарти медсестринської справи.

Письмове керівництво до догляду.

Після вивчення III етапу сестринського процесу студент пови­нен знати: види nта елементи медсестринських втручань.

Уміти: визначити мету медсестринських втручань, очікувані результати й nтерміни, а також медсестринські дії, необхідні для до­сягнення поставленої nмети.

 

         

 

План догляду координує роботу медсестринської бригади, медсест­ринський nдогляд, забезпечує його наступність, допомагає підтри­мувати зв’язок з іншими nслужбами та фахівцями. Це не тільки юридичний документ якості медсестринської nдопомоги, але і доку­мент, який дає змогу визначити економічні витрати, nоскільки в ньому зазначені матеріали та обладнання, необхідні для виконан­ня nмедсестринського догляду. План обов’язково передбачає участь пацієнта і його nсім’ї в процесі догляду. Він також включає критерії оцінки догляду й очікуваних nрезультатів. Існують дві мети медсест­ринських втручань: короткотермінова n(повинна бути досягнута за 1 — 2 тижні) і довготермінова. Довготермінова nмета спрямована на запобігання рецидивам захворювань, ускладнень, їх профілакти­ку, nреабілітацію і соціальну адаптацію, а також здобуття знань про здоров’я.

 

Під час формулювання мети необхідно враховувати дію (ви­конання), nкритерій (дата, час, очікуваний результат) і умови (за допомогою nчого або кого). Наприклад, медична сестра протягом двох днів повинна навчити nпацієнта робити собі ін’єкції інсуліну. Дія — робити ін’єкції, критерій — nпротягом двох днів, умова — за допомогою медичної сестри. Для успішного nдосягнення мети не­обхідно навчати пацієнта і створити сприятливе середовище. nУпо­рядкування плану догляду вимагає виконання стандартів медсестрин­ської nпрактики, тобто виконання того мінімального якісного рів­ня обслуговування, nякий забезпечує професійний догляд за паці­єнтом. Після визначення мети та nзавдань з догляду медична сест­ра складає план догляду за пацієнтом — письмове nкерівництво.

 III етап сестринського nпроцесу складається з чотирьох стадій:

 

1. Встановлення пріоритетів.

2. Розроблення результатів.

3. Розроблення сестринських втручань.

4. Занесення плану до документів.

На першій стадії необхідно встановити систему для визначен­ня nтих проблем, які в діагнозі розглядаються найпершими.

 

На другій стадії (розроблення результатів) результатом nпла­нування називають те, чого хочуть домогтися пацієнт і медична сестра, nпрацюючи разом.

Як правило, краще вести запис, використовуючи власні слова пацієнта, ніж nнамагатися замінити їх мовою, невластивою йому. Часто пацієнти описують nрезультат, який вони хочуть одержати, таким чином: відсутність або зведення до nмінімуму неприємних симптомів; нездатність і неспроможність виконувати якісь nдії са­мостійно; бажання почувати себе задовільно чи добре.

Визначення бажаних або очікуваних результатів ґрунтується на таких nзавданнях медсестринського догляду: домогтися позитивно­го стану здоров’я; nоптимізувати можливості людини в плані само­допомоги або допомоги рідних; nрозв’язати актуальні проблеми пацієнта; усунути гостроту проблем, які неможливо nрозв’язати; запобігти розвитку потенційно можливих проблем; допомогти па­цієнту nвладнати гострі проблеми.

Грамотно описані результати дадуть змогу визначити ефектив­ність nмедсестринських втручань.

 

Третя стадія включає запис медсестринського втручання, де nза­значено, як медична сестра допоможе пацієнту досягти поставле­ної мети.

 

Четверта стадія документації включає обговорення плану nдогляду з іншими членами медсестринського персоналу.

 

Необхідно обміркувати можливі втручання й обрати ті, які до­поможуть nдосягти поставленої мети. Вибір найбільш ефективно­го втручання залежить від: nточного визначення проблем людини та знання можливих видів втручань, необхідних nдля розв’язання конкретної проблеми. За можливості застосування кількох ефек­тивних nвидів втручань необхідно запропонувати пацієнту самому зробити вибір.

Усі види допомоги, надані пацієнту, повинні бути зафіксовані в плані nдогляду.

Виконання лікарських призначень, пов’язаних з проведенням медичних nдосліджень або лікуванням, забирають велику частку часу, який медичні сестри nпроводять у контакті з пацієнтом. У та­кому разі медсестринська бригада повинна nобговорити це питання і прийняти спільне рішення, як вписати цю проблему в nрамки вико­ристовуваної моделі медсестринської справи й розв’язати її. Тоді до nплану догляду додають сторінку, на якій записують усі види медсест­ринських nвтручань, виконаних за призначенням лікаря. Або медич­ний діагноз записують у nплані догляду як проблему, а доручення, які дають медичній сестрі, фіксують як nмедсестринські процедури.

Бажано, щоб медсестринські втручання погоджувалися з те­рапевтичними nрішеннями, а також рішеннями інших членів ме­дичної бригади; ґрунтувалися на nнаукових принципах; були індивідуальними для кожної конкретної ситуації; nвикористовували можливість навчання пацієнта та його участь.

Таким чином, основними правилами nнаписання медсестринських втручань є:

 

1. Медсестринські втручання повинні фіксуватись датою і підписом.

2. Медсестринські втручання повинні містити конкретні дії для досягнення nбажаних результатів, а також осіб, місце дії, конкрет­ний час і спосіб nвирішення.

3. Медсестринські втручання повинні бути розроблені індиві­дуально для nкожного пацієнта.

 

ЗДІЙСНЕННЯ ПЛАНУ nСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

(IV ЕТАП МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ)

 

Мета: забезпечення необхідного догляду за потерпілим, на­вчання nпацієнта і за необхідності членів його сім’ї.

 

 

 

 

     

 

Після вивчення IV етапу медсестринського процесу студент повинен знати: nтипи та методи медсестринських втручань.

Уміти: визначити обсяги медсестринських втручань, скласти їх nіндивідуальний план, погодити план догляду з пацієнтом і його сім’єю.

Мати навички: застосування стандартів медсестринських втру­чань. nЗалежно від потреб пацієнтів існують 3 категорії медсестринських втручань: незалежне, nзалежне, взаємозалежне.

 

Незалежне сестринське втручання передбачає nдії, які здійс­нює медична сестра за власною ініціативою без вказівок лікаря. nНаприклад, навчання пацієнта навичкам самодогляду, навчання членів сім’ї nелементам догляду за пацієнтом.

Залежне сестринське втручання виконують на підставі nпись­мових розпоряджень лікаря і під його спостереженням. Напри­клад, виконання nін’єкцій, підготовка пацієнта до діагностичного обстеження. За сучасними nвимогами медична сестра повинна ви­конувати призначення лікаря не автоматично, nа продумано. У ра­зі появи сумніву в ефективності виконання того чи іншого при­значення nнеобхідно додатково проконсультуватись із лікарем, а іноді конкретно звернути nувагу лікаря на недоцільність відповід­ного призначення.

Взаємозалежне сестринське втручання передбачає nспільні дії медичної сестри й лікаря та інших фахівців. Відповідальність ме­дичної nсестри є однаково важлива для всіх видів втручань,

Потреба пацієнта в допомозі може бути тимчасовою, постій­ною і nреабглітуючою.

Тимчасова допомога розрахована на корот­кий час за nнаявності дефіциту самодогляду. Наприклад, у разі хі­рургічних втручань, деяких nтравм.       Постійна допомога потрібна nпацієнту протягом усього життя (при ампутації кінцівок, тяжких травмах хребта). n

Реабілітуюча допомога — це тривалий процес лікувальної nфізкультури, масажу, дихальної гімнастики.

 

Існують 3 стадії nздійснення плану медсестринських втручань:

 

1) підготовка;

2) втручання;

3) занесення до документації.

Підготовка медичної сестри до втручань включає: перегляд nмедсестринських втручань, установлених під час етапу планування; аналіз nмедсестринських знань, умінь, навичок, які вимагаються; визна­чення можливих nускладнень, пов’язаних з конкретними медсестрин­ськими діями; визначення і nзабезпечення необхідними ресурсами; підготовку обладнання, необхідного для nпевних видів діяльності.

Втручання. Це стадія медсестринських втручань, nрозроблених і здійснюваних для задоволення потреб людини.

Документація. Здійснення медсестринських втручань nповинно за­вершуватися повним і точним занесенням дій медсестринського про­цесу.

 

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ nМЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

 (V ЕТАП МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ)

 

Метою цього етапу є оцінка пацієнтом наданої йому допомоги, її nефективності, оцінка отриманих результатів і підведення підсум­ків.

Після вивчення V етапу медсестринського процесу студент по­винен: знати: nаспекти, джерела і критерії оцінки;

Уміти: визначити момент оцінки й досягнення мети; унести корективи в nплан догляду за необхідності; документувати III, IV, V етапи nмедсестринського процесу в приблизній учбовій медсест­ринській історії хвороби.

 

Підсумкова оцінка плану nдогляду складається з 4 взаємоза­лежних складових:

 

1. Оцінка ходу роботи та її результатів у світлі бажаних ре­зультатів nдогляду.

2. Визначення ефективності планового медсестринського догляду.

3. Оцінка і подальше планування в разі невдачі в досягненні бажаного nрезультату.

4. Критичний аналіз ходу роботи та внесення необхідної ко­рекції.

 

Підсумкова оцінка є останнім етапом медсестринського про­цесу. Вона так nсамо важлива, як і попередні етапи.

Розглянуті основні етапи медсестринського процесу забезпе­чують задоволення nжиттєво важливих потреб пацієнта.

 

Контрольні запитання:

 

1.     Що таке мед сестринський nпроцес і в чому його перевага?

2.     Скільки етапів включає nстандартна модель МП?

3.     Дайте характеристику І nетапу МП.

4.     Які методи обстеження nпацієнта ви знаєте?

5.    Який перелік обов’язкових об’єктивних nобстежень?

6.    Який перелік обов’язкових nдодаткових обстежень?

7.     Яким є кінцевий результат  І етапу медсестринського процесу?

8.     Охарактеризуйте nІІ етап МП.

9.     Які проблеми можуть nвиявити у пацієнта?

10.  Як класифікуються nпріоритетні проблеми?

11.  Як формулюється мед nсестринський діагноз?

12.  Яка є мета ІІІ МП?

13.  Що медична сестра повинна nвраховувати під час формулювання мети?

14.  Як класифікуються nпріоритетні проблеми?

15.  Які основні правила  написання медсестринських втручань?

16.  Яка мета ІV етапу МП?

17.  Які три nкатегорії мед сестринських втручань ви знаєте?

18.  Якою може бути nпотреба пацієнта в допомозі?

19.  Які є стадії nздійснення плану медсестринських втручань?

20.  Яка мета V етапу nмедсестринського процесу?

21.  З чого nскладається підсумкова оцінка плану догляду?

 

 

Методичну nвказівку склала    асистент кафедри   загального догляду за хворими  Максимова В.В.