МАТЕРІАЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 4

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 4

 

ТЕМА: Приймання пацієнтів до nстаціонару. Санітарна обробка пацієнтів. Лікувально – охоронний режим .

Приймальне відділення. Його типи, структура, функції та оснащення. Основні nвимоги до приймального відділення. Госпіталізація пацієнтів. Документація nприймального відділення. Організація роботи та функції медичної сестри в nприймальному відділенні. Санпропускник. Санітарна обробка пацієнтів. Види nсанітарної обробки. Педикульоз. Види педикульозу та проведення санітарної nобробки пацієнтові при його виявленні. Склад протипедикульозної укладки. nВиконання діючого режимного наказу МОЗ України за № 410 (38). Транспортування nпацієнтів у відділення.

 

    Приймальне відділення лікарні nпризначене для прийому хворих, їх огляду, уточнення діагнозу і місця, в якому nбуде проводитись лікування. Тут проводять санітарну обробку, госпіталізацію і nтранспортування пацієнтів у лікувальне відділення. У разі потреби, в nприймальному відділенні починають лікування хворого (надання йому невідкладної nдопомоги).

Приймальне відділення може бути:

–         nцентралізоване – для всієї лікарні, і

–         nдецентралізоване –  nтаке приймальне відділення розміщують у найбільшому лікувальному nкорпусі, поблизу транспортного ліфта. Із протиепідемічних міркувань інфекційних nхворих, породілей, дітей  приймають nбезпосередньо в профільних відділеннях, де створюють приймальні відділення. nОкремими повинні бути приймальні відділення для шкірно-венеричного, nтуберкульозного та психіатричного відділень

Приміщення приймального відділення має такі приміщення:

 

 

 

 

                                      

 

–         nвестибюль, де пацієнт і його родичі очікують прийому. Тут nмають бути – гардероб, стіл для довідок,  nдостатня кількість стільців, дошка відомостей пацієнтів, бесід з nлікарем, номери телефонів для довідок, список продуктів харчування, що nдозволяється приносити пацієнтам;

–         nоглядові кімнати – до них належать – кімната для огляду nпацієнтів лікарем, реєстратура, де чергова медична сестра заповнює необхідну nдокументацію на пацієнта, боксова кімната (ізолятор), де оглядають пацієнта з nпідозрою на інфекційне захворювання або з гарячкою невиясненого ґенезу, кімната nдля консультацій іншими фахівцями, кімната, де проводять антропометричне nдослідження;

–         nсанітарний пропускник, куди входять такі кімнати, як nдушові, ванна, кімната, де проводять спеціальну обробку, в разі виявлення у nпацієнта педикульозу чи корости. Санпропускник повинен бути оснащений усім nнеобхідним для проведення санітарної обробки пацієнта: кушетками, шафами для nчистої білизни і бачками для брудної білизни, мочалками для миття пацієнтів, nмилом, машинками для стрижки волосся, бритвами для гоління, ножицями, nповітряним і водним термометрами, мочалками і щітками для обробки ванни, nспеціально виділеним, промаркованим  nінвентарем (відра, швабри, ганчірки) для прибирання та проведення nдезінфекції приміщення санпропускника, гідрапультом та достатньою кількістю nдезінфікуючих засобів;

–         nпроцедурні кабінети включають – маніпуляційний  та санітарний кабінети – де, в разі nнеобхідності, пацієнту роблять різні ін’єкції, проводять промивання сечового nміхура і шлунка, ставлять клізми;

–         nдіагностичні кабінети (в основному у великих nстаціонарах), де здійснюють електрокардіологічні, лабораторні, рентгенологічні, nУЗД та ендоскопічні дослідження;

–         nкабінети: завідуючого відділенням, ординаторська, старшої nмедичної сестри та сестри-господині, кімнати відпочинку медпрацівників;

–         nтуалетні кімнати для медпрацівників та пацієнтів;

–         nгардероб з камерою для зберігання одягу пацієнтів. nДокументи описують та складають у сейф. Одяг пацієнта також описують у трьох nпримірниках квитанцій: один – залишається в гардеробній, другий наклеюють в nкартку стаціонарного хворого (історія хвороби), а третій примірник видають на nруки пацієнтові;

–         nу обласних лікарнях при приймальному відділенні обладнуються: nневеликі операційні, перев’язувальні кабінети, пункти забору крові, nтравматологічні пункти та реанімаційні відділення.

–         n

 

Загальні вимоги до приймального nвідділення.

 

1.     Приміщення приймального nвідділення повинно бути розташоване таким чином, щоб пацієнт, який виписується nіз стаціонару не стикався з пацієнтом, що поступає до лікарні.

2.     До приймального nвідділення мають прилягати широкий асфальтований під’їзд, широкі сходи та nдвері, щоб зручно було нести ноші, або вести каталку.

3.     Біля входу до приймального nвідділення повинна бути прикріплена вивіска, яку добре видно здалеку в будь-яку nгодину доби.

4.     Зв’язок приймального nвідділення з лікувальними відділенями лікарні повинен здійснюватися за nдопомогою вантажного ліфта та внутрішнього телефона.

Госпіталізація пацієнтів до nстаціонару може відбуватися такими шляхами:

–         nза направленням дільничного лікаря, так звана «планова nгоспіталізація».Зазвичай таким чином у стаціонар поступають пацієнти з хронічними nзахворюваннями, у стадії загострення, (наприклад, виразкової хвороби шлунка, nревматизму, хронічного бронхіту) або з гострими захворюваннями, такими, як nбронхіт, вогнищева пневмонія, тощо;

–         n«ургентна госпіталізація» – доставка пацієнтів машиною nшвидкої допомоги (при нещасних випадках, травмах, з гострими захворюваннями внутрішніх nорганів, інфарктом міокарда, важкому гіпертонічному кризі, гострому nпанкреатиті, нирковій кольці чи з різними загостреннями хронічних захворювань nвнутрішніх органів, больовий синдром при виразковій хворобі. Загострення nхронічної серцево-судинної недостатності, тощо), це зазвичай пацієнти, які nпопередньо не обстежувалися;

–         nшляхом самозвернення (самостійно), без направлення, якщо nпацієнтові на вулиці стало погано і він сам звернувся в приймальне відділення n(це також можуть бути і приїжджі). При нагальній потребі їх одразу можуть nгоспіталізувати. У інших випадках (наприклад, при гіпертонічному кризі) nпацієнту надають допомогу, протягом декількох годин за ним спостерігає лікар, і nякщо пацієнту стало краще, його відпускають додому. Якщо ж надана йому допомога nне принесла бажаного результату, пацієнта госпіталізують;

–         nшляхом переведення, у разі переведення пацієнта із nодного відділення в інше даного лікувального закладу, чи переведенням з іншої nЛПУ.

Організація поступлення пацієнтів nдо стаціонару. Порядок реєстрації зумовлюється причиною госпіталізації пацієнта до nстаціонару та його станом здоров’я.

1.     На пацієнтів, що nпоступають за направленням дільничного лікаря, медична сестра приймального nвідділення одразу ж заповнює карту стаціонарного пацієнта та реєструє її.

2.     Заповнення документації nна пацієнтів, яких доставила машина швидкої допомоги, або які звернулися nсамостійно, відбувається тільки після їх огляду черговим лікарем та nвстановленням попереднього діагнозу і вирішенням питання щодо необхідності nгоспіталізації у відповідне відділення стаціонару. У даному випадку можливі nтакі варіанти:

а) пацієнта приймають у дане nвідділення лікарні;

б) пацієнту відмовляють у nгоспіталізації (що реєструється к відповідному журналі) з таких причин: nвідсутність необхідності у госпіталізації взагалі, якщо після надання допомоги nсан пацієнта повністю нормалізувався, або непрофільність хвороби (інфекційне nзахворювання). В таких випадках, якщо під час огляду пацієнта, бригада швидкої nдопомоги ще не виїхала, вона повинна доставити пацієнта до профільної лікарні. nЯкщо вона вже поїхала, черговий лікар викликає швидку допомогу, що спеціалізується nна перевезення хворих.

3. Існує певний порядок nчерговості госпіталізації при масовому поступлення пацієнтів до стаціонару:

– спочатку приймають та nреєструють тяжкохворих;

– пізніше пацієнтів середнього nступеня важкості;

– і в останню чергу, приймають nпацієнтів за направленням.

4. Пацієнта, що поступає до nстаціонару у надто тяжкому стані, або стані, який потребує реанімаційних чи nопераційних втручань, спочатку надають необхідну допомогу, а тільки після цього nреєструють.

5. Якщо у пацієнта, що поступає в nстаціонар, у приймальному відділенні виявлено інфекційне захворювання, то nтактика медичного персоналу має бути такою:

– до появи машини швидкої допомоги, nпацієнта розмістити у ізолятор (бокс);

– чергова медична сестра повинна nзаповнити «термінове повідомлення про інфекційне захворювання (ф.№ 058/о), яке nнаправляють до санепідемстанції;

– після відправки пацієнта, у nбоксі провести заключну дезінфекції.

6. Коли пацієнт, якого привезла nдо стаціонару машина швидкої допомоги, знаходиться в непритомному стані, nреєстрація його відбувається зі слів супроводжуючих осіб або за наявними nдокументами. Якщо їх немає (наприклад, коли пацієнта знайшли на вулиці без nдокументів), у приймальному відділенні докладно записують його зовнішні дані та nприкмети, ці відомості передають телефоном до чергової частини міліції. У всіх nдокументах, до встановлення особи, пацієнт проходить, як «невідомий».

 

 

Обов’язки медичної сестри приймального відділення.            

1.     Реєстрація пацієнтів, nзаповнення різних видів документації:

–         nкарта стаціонарного хворого (історія хвороби) ф. № 003/о n– це основний документ лікувальних відділень стаціонару. У приймальному nвідділенні заповнюється титульний листок цього документа, що містить основні nвідомості про пацієнта, а саме:

а) прізвище, ім’я, та по-батькові, рік народження, nдомашня адреса та телефони родичів (у разі смертельного випадку), дата та nточний час прибуття пацієнта до стаціонару (останнє особливо важливе, якщо nйдеться про тяжкохворого), місце роботи та посада, дані стосовно nнепереносимості тих чи інших лікарських засобів (за словами самого пацієнта чи nвиписки), попередній діагноз (діагноз поставлений дільничним лікарем, або nлікарем приймального відділення, після проведення обстеження);

– журнал реєстрації пацієнтів, що поступають в nстаціонар ф. № 001/о;

– алфавітний журнал – це документ для довідкової nслужби;

– статистична карта ви бувшого із стаціонару ф. № n066 /о. яку вкладають в історію хвороби;

– температурний листок ф. № 004 /о;

– листок лікарських призначень.

 

При підозрі nна інфекційне захворювання медична сестра здійснює такі маніпуляції:

–         nпоміщає або переводить пацієнта в ізолятор;

–         nпроводить термометрію;

–         nза призначенням чергового лікаря бере мазки із зіву та nноса;

–         nзаповнює екстренне повідомлення про інфекційного хворого nдо санепідемстанції;

–         nза призначенням лікаря надає необхідну допомогу пацієнту, nробить ін’єкції, клізми, промиває шлунок, здійснює катетеризацію сечового nміхура;

–         nпроводить антропометричні дослідження та санітарну nобробку пацієнта;

–         nздійснює контроль за проведенням заключної дезінфекції у nізоляторі, після переведення пацієнта.

–         n

 

Невідкладну nдопомогу в приймальному відділенні надають в таких випадках:

–         nпри раптовому погіршенні стану пацієнта, якого було nдоставлено машиною швидкої допомоги (при повторному підвищенні АТ, або nвиникненні больового симптому, або при блюванні;

–         nякщо до приймального відділення поступив пацієнт за само nзверненням внаслідок поганого самопочуття (біль у серці, животі, запаморочення, nтощо);

–         nпри раптовому погіршені стану пацієнта, що поступає за nнаправленням дільничного лікаря.

У великих лікарнях, для надання невідкладної nдопомоги пацієнту, при приймальних відділеннях організовують палати інтенсивної nтерапії або реанімаційні зали. Питання щодо обсягу санітарної обробки пацієнта, nвирішує лікар після його огляду, встановлення діагнозу та оцінки загального nстану пацієнта. Про вид санітарної обробки та її проведення, лікар записує в nкарту стаціонарного хворого.

 

Санітарну обробку пацієнта проводить nбезпосередньо медична сестра, а допомагає їй санітарка. Загальна санітарна nобробка, у повному обсязі. Призначається пацієнтам, у яких задовільний nсанітарний стан, а також тим, хто немає будь-яких тяжких захворювань чи nушкоджень шкірних покривів.

Гігієнічна ванна – протипоказана особам із захворюваннями середньої nважкості, тяжкохворим, які перебувають у непритомному стані, пацієнтам з nгарячкою (температура тіла понад 38°С), а також тим, що мають важкі ушкодження nабо захворювання шкіри. Особливості прийняття гігієнічної ванни або іншої nводної процедури залежить від загального стану пацієнта. пацієнти із nзадовільним станом приймають ванну самі, під наглядом медичної сестри або nсанітарки. Середній термін прийому ванни становить 15-30 хвилин. Температура nванни для пацієнтів середньої важкості повинна становити 36-37°С, середній час nперебування у ванні – 10-15 хвилин. Часто такі пацієнти потребують сторонньої nдопомоги.

 

 

 

 

 

 

  

 

 

   

 

 

Прийняття душу показане пацієнтам із задовільним станом середньої важкості, оскільки такі nпацієнти переносять його краще ніж ванну і ця процедура є більш гігієнічною. nПри цьому температура води повинна становити 36-37°С,  тиск води не повинен бути сильним. Спочатку nмиють голову, потім тулуб і кінцівки. Пацієнти, в яких стан здоров’я середньої nважкості, миються сидячи на табуретці. Їм допомагають медична сестра та nсанітарка.

 

Антропометричні nдослідження параметрів фізичного розвитку людини включають вимірювання зросту, маси nтіла, окружності грудної клітки та живота:

– вимірювання зросту проводять за допомогою спеціального приладу – nзростоміра з точністю до 0,5см. Вертикальна його стінка має сантиметрові поділки. nВздовж стійки пересувається горизонтально     nрозташована планшетка. Вимірювання зросту можна проводити в положенні nпацієнта стоячи, сидячи, лежачи, використовуючи при цьому зростомір або nсантиметрову стрічку. При визначенні довжини тіла слід пам’ятати, що зранку, nпісля сну, людина на 1-3 см nвища, ніж наприкінці дня;

 

    

 

– вимірювання маси пацієнта проводять на медичних вагах, які перед nпроцедурою правильно виставляють та відрегульовують. Зважування стаціонарних nпацієнтів проводять один раз в тиждень. Двічі або тричі проводять зважування nпацієнтів з ожирінням, виснажених та з набряками. Величина маси дає уявлення nпро розвиток основних тканин організму – м’язової, кісткової, жирової;

 

 

                   

 

– окружність частини тіла (шиї, грудної клітки, талії, стегна, плеча nта ін..) вимірюють сантиметровою стрічкою. При вимірюванні окружності грудної nклітки фіксують три показника: окружність в спокої, при максимальному вдиху і nпісля повного видиху. Різниця двох останніх показників називається екскурсією nгрудної клітки. Величини 8-10-12см свідчать про добрий розвиток дихального апарату. У nлюдей, які не займаються фізичною працею і фізкультурою, екскурсія грудної nклітки становить не більше ніж 5-7см;

 

– вимірювання окружності живота має значення у пацієнтів з асцитом nта водянкою живота (вимірюють щоденно), а також при ожирінні. У пацієнтів з nасцитом збільшення окружності живота, навіть на 1 см, може свідчити про nнакопичення рідини в черевній порожнині.

 

 

         n

 

 

    При nогляді пацієнта на наявність педикульозу, nслід пам’ятати, що воші – переносники важких інфекційних хвороб – висипного та nповоротного тифу, тому в разі їх виявлення необхідно провести дезінфекцію. nСкопичуються воші в потиличній та скроневій ділянках голови (головні воші), в nділянках лобка (лобкові воші) та в складках білизна (платтяні воші), а їх яйця n(гниди) – сірувато-білого кольору, видимі неозброєним оком, ніби приклеєні до nволосяного стержня, ближче до коренів волосся. При проведені обробки пацієнтів nз педикульозом користуються наказом № 410 (38) МОЗ України. У санпропускнику є

 

 

             

 

 

 

 

  

 

 

 Спеціальна укладка в яку nвходять такі предмети: лупа, настільна лампа, бритва, ножиці,машинка для nстрижки волосся, густий гребінець, клейонка для вичісування волосся та nоцинковане відро для його спалювання, косинка бавовняна і клейончаста, мішок nдля одягу, окуляри, дві маски, халат і косинка для персоналу, інсектициди: nшампунь «Педилін», Параплюс, лосьйон Лонцид, водно-мильна емульсія nБензилбензоату, 10% розчин оцтової кислоти, шампунь, рушник. Застосування nінсектицидів протипоказано вагітним жінкам, дітям до 5-ти років та особам з nпошкодженням шкіри голови. В цих випадках користуються механічним способом nзвільнення від вошей.

 

Транспортування nхворих – nце перевезення чи перенесення хворого до місця медичної допомоги, обстеження чи nконсультації фахівця, або з одного лікувального закладу в інший. При визначені nможливості транспортування всіх хворих поділяють на дві групи:

–         nтранспортабельні – це ті пацієнти, які здатні nперенести перевезення, перенесення лежачи, напівсидячи чи сидячи, і

–         nнетранспортабельні – для яких перенесення чи nперевезення небезпечне для життя. Таким пацієнтам спочатку надають медичну nдопомогу в повному об’ємі,  і при першій nможливості їх перевозять в реанімаційне відділення.

Хворих у задовільному стані направляють у палату чи на діагностичне nобстеження у супроводі медичного працівника. Тяжкохворих транспортують на nношах, які можуть бути встановлені на каталці.

 

                 

 

 

 

Лікувально-охоронний nрежим – nце комплекс профілактичних і лікувальних заходів, спрямованих на видужання nхворих і повернення їх у суспільство повноцінними членами. Лікувальний заклад nповинен забезпечити пацієнтам психологічний і фізичний комфорт, зменшити вплив nнесприятливих чинників госпіталізації ( страх і хвилювання перед дослідженнями, nлікуванням, операцією, труднощі пристосування до нових умов, медичних nпрацівників, сусідів по палаті). Обстановка лікарні повинна відповідати не nтільки гігієнічним, але й естетичним вимогам. Створені в медичних закладах nзручності, які задовольняють запити пацієнтів, сприяють їхньому одужанню. Чистота n– предмет не тільки фізичної, але і психічної гігієни.

    Суттєву роль відіграють nоптимальне освітлення приміщень, температура повітря, тиша, коректна поведінка nмедичних працівників, атмосфера лікувального закладу (злагодженість у роботі nколективу, стиль роботи).

У зв’язку із впливом на процес одужання пацієнтів психічних і емоційних nчинників, необхідно розробити:

– відповідну поведінку між членами колективу, засновану на етичних нормах;

– методи спілкування з пацієнтами;

– прийоми максимального позитивного впливу на пацієнтів лікарського nсередовища, яке їх оточує;

– заходи з підтримання порядку в палатах;

– чітку організацію праці колективу.

    Ефективність лікувальної nдіяльності забезпечують також правила внутрішнього розпорядку, встановлені в nпевному закладі. Правильно встановлений режим забезпечує пацієнтам повноцінний nвідпочинок, своєчасне харчування, виконання гігієнічних і nлікувально-діагностичних заходів, спиряє підтриманню відповідного стану в nпалатах.

Постова медична сестра знайомить пацієнта, який поступає у відділення з nправилами внутрішнього розпорядку і стежить за виконанням їх. Дотримуватися nправил внутрішнього розпорядку необхідно також усім медичним працівникам.

 

ПРАВИЛА nПЕРЕБУВАННЯ ХВОРИХ У СТАЦІОНАРНИХ  nВІДДІЛЕННЯХ

КЗ ТОР n«Тернопільська університетська лікарня»

 

Пацієнти у nсистемі охорони здоров’я

         Стаття n3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров’я  –  nнайвища цінність в Україні.   В nстатті 49 зазначено право кожної особи на охорону здоров’я, медичну допомогу та nмедичне страхування. Положення Книги другої Цивільного кодексу України, «Основ nзаконодавства України про охорону здоров’я»  nвизначають правові, організаційні та інші засади громадянина у сфері nохорони здоров’я:

Права пацієнтів в Україні

1) право на охорону здоров’я, повагу честі та nгідності;

2) право на вибір лікаря;

3) право на нормальні умови перебування в nлікувально-профілактичному закладі;

4) право на консиліум та консультацію;

5) право на полегшення болю;

6) право на таємницю особистого життя;

7) право на добровільну інформовану згоду;

8) право на відмову від медичного втручання, крім nневідкладних випадків, коли реальна загроза життю є наявною;

9) право на отримання і збереження в таємниці nінформації щодо стану свого здоров’я;

10) право на безпосереднє ознайомлення з медичною nдокументацією;

11) право на отримання послуг щодо добровільного nмедичного страхування;

12) право на отримання відшкодування збитків;

13) право на допуск законного представника;

14) право на духовну підтримку;

15) право на оскарження неправомірних дій персоналу.

Обов’язки nпацієнтів в Україні :

1) піклуватися про своє здоров’я та здоров’я дітей, не nшкодити здоров’ю інших громадян;

2) у передбачених законодавством випадках проходити nпрофілактичні медичні огляди і робити щеплення;

3) виконувати (або за свідомою відмовою не виконувати) nпризначення лікуючого лікаря, своєчасно відвідувати лікаря у разі амбулаторного n(диспансерного) спостереження;

4) дотримуватися внутрішнього розпорядку роботи nлікарні (при стаціонарному лікуванні);

5) подавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які nзнаходяться в небезпечному для життя та здоров’я стані.

         З метою nзабезпечення високої якості надання спеціалізованої медичної допомоги хворим у nстаціонарних відділеннях КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня» діє nлікувально-охоронний режим, що являє собою комплекс лікувально-профілактичних nміроприємств, направлених на забезпечення фізичного та психологічного спокою nпацієнта. В  основі дотримання лікувально-охоронного nрежиму у відділенні лежать заходи пов’язані з доглядом за пацієнтом, створення nблагоприємних  лікарняних умов, nліквідація травмуючих факторів, дотримання медичної етики і деонтології зі nсторони персоналу. Правильність побудови лікарняно-охоронного режиму базується nна добре організованому лікарському спостереженні, своєчасному виконанні nлікувальних та діагностичних процедур, відпочинку хворих, регулярному nхарчуванні.

 

         nСтворення в лікарні оптимального лікувально-охоронного режиму  завдання,  nу вирішенні якого беруть участь всі служби лікарні.

 

         nГоловними складовими частинами лікувально-охоронного режиму є:

 

І. nРОЗПОРЯДОК ДНЯ ДЛЯ ХВОРИХ

 

 

 

Лікувально-охоронний режим включає:

–         nсанітарно – гігієнічний режим медичних закладів (розміщення nлікарні та її корпусів, внутрішнє обладнання приміщень, оснащення палат, меблі, nосвітлення, опалення, вентиляція, чистота);

 

 

 

             

 

 

–         nсанітарно – протиепідемічні заходи, спрямовані на nзапобігання виникненню і поширенню внутрішньо лікарняної інфекції. Заходи з nдезінфекції предметів догляду за пацієнтами, достатня кількість дезінфекційних nзасобів, маркованого посуду, матеріалів для прибирання приміщень, належне їх nзберігання, наявність інструкцій з проведення поточного та генерального nприбирання лікувально-діагностичних приміщень і палат;

–         nкомплекс заходів, які забезпечують особисту гігієну nпацієнтів і медичних працівників;

–         nіндивідуальний режим пацієнтів (ліжковий, суворий ліжковий, nнапівліжковий, загальний);

–         nправила етики і деонтології медичних працівників;

–         nвнутрішньолікарняний режим – відповідний порядок, nвстановлений у певному закладі, залежно від його профілю.

 

 

         

 

 

 

   

 

 

 

Контрольні запитання:

–         nназвіть функції приймального відділення;

–         nназвіть шляхи поступлення пацієнтів до приймального nвідділення;

–         nякі вимоги до розташування приймального відділення;

–         nякі правила прийому пацієнтів;

–         nякі документи заповнює медична сестра приймального nвідділення;

–         nназвіть оснащення санпропускника;

–         nпедикульоз, чим він небезпечний;

–         nякі дії медичної сестри при виявленні педикульозу;

–         nщо таке антропометричні показники;

–         nяк визначається екскурсія грудної клітки, для чого її nпроводять;

–         nякі є групи транспортування пацієнтів;

–         nщо таке лікувально-охоронний режим;

–         nщо включає в себе лікувально-охоронний режим.

 

Методичну nвказівку склала    асистент кафедри nклінічної імунології, алергології та загального догляду за хворими  Максимова В.В.