МЕДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

ОРГАНIЗАЦIЯ БЕЗРЕЦЕПТУРНОГО ВІДПУСКУ ЛIКАРСЬКИХ ЗАСОБIВ

      nЛіки – основний інструмент лікаря в рішенні найважливішої задачі nвідновлення здоров’я пацієнта. Номенклатура лікарських препаратів щорічно nпоповнюється все новими і новими засобами, розширюється різноманіття лікарських nформ. Але лікарські засоби – далеко не нешкідливі речовини. Вони приносять nкористь тільки у вмілих руках. За даними ВОЗ, близько 10 % госпіталізацій nпов’язано з неправильним призначенням ліків. Іноді, на жаль, неправильне nпризначення лікарських препаратів може стати причиною важких, часом летальних nускладнень.

      nЛікарська терапія повинна бути не тільки мистецтвом, а і серйозною раціональною nнаукою. Раціональне використання лікарських засобів на сьогоднішній день є nоднією з актуальних проблем охорони здоров’я, що вимагає рішення цілого ряду nзаконодавчих, організаційних, методологічних і інших питань. Рішення цієї nпроблеми буде сприяти збереженню здоров’я нації, збільшенню тривалості життя nнаселення і поліпшенню якості життя хворих. Тільки тоді можливо забезпечити nхворому ефективне і безпечне лікування. Гарантувати пацієнтові належну якість nлікарської допомоги можливо тільки при об’єднанні зусиль лікаря і провізора.

1.        Критерії, на підставі яких  лікарські препарати nвідносять до рецептурних або безрецептурних

І. Критерій перший

   Відпустці по рецепту  підлягають лікарські nпрепарати, що можуть представляти пряму або непряму погрозу для здоров’я nспоживача у випадку їхнього використання без лікарського контролю навіть при nїхньому правильному застосуванні.

   nПерш ніж прийняти рішення, чи застосуємо даний критерій до лікарського nпрепарату, варто врахувати наступні фактори.

1.1. nСпіввідношення «пряма погроза здоров’ю/безпека»:

    а) nпряма погроза здоров’ю навіть при правильному застосуванні лікарського nпрепарату (відповідно до інструкції по застосуванню, призначеної для пацієнтів) nможе бути зв’язана з його токсичністю, взаємодією з іншими речовинами і nпобічними реакціями.  Безрецептурний лікарський препарат повинний мати наступні nвластивості:

•    nнизькою загальною токсичністю, не робити впливу на репродуктивну

функцію, не мати nгенотоксичної або канцерогенної дії;

•    nнизьким ступенем ризику виникнення виражених побічних реакцій  типу А n(Побічні реакції, виникнення яких зв’язано з посиленням передбачуваної nфармакологічної дії лікарського препарату при застосуванні в звичайній nтерапевтичній дозі; звичайно такі реакції є дозозалежними) у загальній nпопуляції;

•    дуже nнизьким ступенем ризику виникнення виражених побічних  реакцій типу В n(Непередбачені побічні реакції, що раніше не спостерігалися при прийомі даного nпрепарату, виникнення яких не можна було припустити, виходячи з вивченої nфармакологічної дії  лікарського препарату.);

•    nвідсутністю взаємодій із широко застосовуваними лікарськими препаратами, що nможуть привести до виникнення виражених побічних реакцій;

 б) оцінюючи можливу nпогрозу здоров’ю пацієнта, що може  представляти даний препарат, варто nвраховувати можливість її  запобігання. Наприклад, наявність виражених nпобічних реакцій типу А припустимо для безрецептурного препарату, якщо nвідповідну групу ризику можна легко визначити і виключити, навіть не прибігаючи nдо медичного контролю;

в)  nбезпека   застосування   даного   nлікарського   препарату обов’язково варто порівнювати з такий nальтернативних лікарських засобів.

1.2. nСпіввідношення «непряма погроза здоров’ю/безпека»:

а) nприкладом   непрямої   погрози   nздоров’ю,   навіть   при правильному застосуванні nлікарського препарату (при застосуванні відповідно до інструкції), може служити nситуація, коли зменшення виразності симптомів може маскувати саме захворювання, nу зв’язку з яким пацієнтові необхідні лікарська допомога і спостереження.

   Застосування nлікарського препарату може привести до більш пізньої постановки діагнозу, призначенню nвідповідної терапії, у результаті чого  може бути упущена можливість для nбільш успішного лікування.

   Попередження nпо застосуванню лікарського препарату, зазначені в  анотації-вкладиші nі/або на етикетці, можуть бути необхідними для того, щоб   запобігти   n«маскування»   симптомів   розвитку   серйозного nзахворювання. У подібних попередженнях повинний бути зазначений максимальний nтермін, після закінчення якого необхідно звернутися до лікаря,   якщо   nсимптоми   хвороби   як   і   nраніше   виявляються.

  б) непряма погроза nіснує також у випадку,  якщо часте застосування   nлікарського   препарату   підвищує   nризик   розвитку  лікарської стійкості, особливо серед широких nшарів населення, до такого ступеня, що користь від застосування цього лікарського nпрепарату може бути сумнівна, або ж у випадку, якщо симптоми, для зменшення nвиразності яких застосовується лікарський препарат, звичайно є проявом ряду nзахворювань, що пацієнт не може діагностувати самостійно.

1.3.              nМожливість самостійної оцінки:

а) дуже nважливо, щоб пацієнт міг об’єктивно оцінити свій стан або симптоми, при яких nпоказаний безрецептурний лікарський препарат, для того, щоб застосовувати його nбез медичного контролю. Це означає, що споживач повинний уміти виключити стан, nдля лікування якого безрецептурний лікарський препарат не є підходящим, але nподібні з тими, при яких застосування даного препарату показано.

   Варто nвраховувати наявність відповідних джерел інформації, за допомогою яких споживач nзможе розрізнити подібні стани, наприклад, використання друкованої продукції, nможливість скористатися порадою фармацевта або інших медичних працівників;

  б)    необхідно, щоб nпацієнт міг правильно самостійно оцінити перебіг хвороби, свій стан, тривалість nсимптомів, їхнє поновлення і зв’язані з цим наслідку;

в)                   nпротипоказання,    взаємодія    nз    іншими    речовинами,  nпопередження   і  застереження   щодо  nзастосування  лікарського препарату повинні бути викладені в доступній для nспоживача формі.

 

1.4.              nРизик і наслідки неправильного застосування лікарського препарату:

а) nвелика кількість протипоказань, застережень і попереджень або висока частота nзастосування населенням лікарських препаратів, взаємодіючих з розглянутим nлікарським препаратом, підвищують ризик неправильного застосування даного nпрепарату;

 б) дуже важливо, nщоб ризик для здоров’я споживачів був незначним, навіть якщо споживач nзастосовує лікарський препарат не за показниками, використовує його протягом nбільш тривалого періоду в порівнянні з рекомендованим, перевищує рекомендовану nдозу або не враховує застереження і протипоказання. Аналіз наслідків nнеправильного застосування лікарського препарату є важливою складовою при nзагальній оцінці безпеки лікарського препарату, що повинно бути відбите в інформації, nщо вказується  на упакуванні

1.5.              nІнструкція для пацієнта:

а)спосіб   nзастосування   безрецептурного   й   аналогічного nрецептурного   лікарського   препаратів   nвідрізняється,   далі   якщо показання  до  nїхнього  застосування  однакові  або  якщо  вони nзастосовуються в одній і тій же терапевтичній області. Варто брати до уваги nнебезпеку того, що споживач може вважати, що без рецептурний лікарський nпрепарат менш небезпечний у порівнянні з аналогічним рецептурним;

 

б)інформація,  що утримується в nанотації-вкладиші і на  упакуванні, повинна сприяти безпечному й nефективному застосуванню лікарського препарату. В інструкції варто пояснити, як nправильно застосовувати лікарський препарат.

в)  в інформаційних nматеріалах, що супроводжують лікарський препарат, на додаток до контролю з боку nфармацевта (якщо це необхідно), повинно утримуватися відомості, що дозволяють nзапобігти ризикові застосування лікарського препарату у випадку, якщо він nпротипоказаний або небезпечний.  Протипоказання,  взаємодія з іншими nречовинами, попередження і застереження варто викладати в доступній для nспоживача формі й у такому виді, щоб привернути увагу  споживача;

г) для того щоб звести до nмінімуму ризик і максимально збільшити  користь  від  nзастосування  лікарського  препарату,   у  прикладеної nанотації-вкладиші і на упакуванні необхідно вказати, коли не можна nзастосовувати лікарський препарат, причому ці відомості повинні бути не менш nдокладними, чим показання до застосування, і привертати увагу пацієнта. nІнформація повинна відповідати   затвердженій   nкороткій   характеристиці   лікарського препарату.

Споживачеві необхідно знати, як надійти у nвипадку, якщо лікарський препарат не робить бажаного ефекту або викликає nпобічну реакцію. Тому в анотації-вкладиші і на упакуванні повинні утримуватися nрекомендації про те, які дії варто почати, наприклад, проконсультуватися з nлікарем або фармацевтом протягом часу, зазначеного в анотації-вкладиші або на nупакуванні лікарського препарату.

II. nКритерій другий

    nВідпуску за рецептом лікаря підлягають лікарські препарати, що можуть nпредставляти пряму або непряму загрозу для здоров’я людини при тривалому nзастосуванні або порушенні умов раціонального прийому.

  При розгляді nпитання, чи застосуємо даний критерій до препарату, варто враховувати наступні nфактори.

2.1. Є дані про неправильне застосування nлікарського препарату:

  Наявність даних nпро неправильне застосування безрецептурного лікарського препарату (наприклад, nвикористання для посилення дії алкоголю) є підставою для обмеження застосування nданого лікарського препарату або зміни категорії його відпуску на рецептурну. У nцьому випадку лікарський препарат не може бути класифікований як nбезрецептурний.

III. Критерій третій

    nВідпуску за рецептом лікаря підлягають лікарські препарати, якщо в їхній склад nвходять субстанції, дія і/або побічні ефекти яких вимагають подальшого nвивчення.   nПри розгляді питання, чи застосуємо даний критерій до nпрепарату, варто враховувати наступні фактори.

3.1 Торговельна ліцензія на лікарський nпрепарат виданий недавно/досвід застосування лікарського препарату невеликий:

а) подальше вивчення nвластивостей лікарського препарату може знадобитися в тих випадках, коли nторговельна ліцензія на нього видана недавно або досвід застосування невеликий, nнаприклад, у зв’язку з невеликим обсягом реалізації. Варто враховувати і досвід nвикористання лікарського препарату в інших державах ЄС і інших nкраїнах,    де   зібрана   nдостатня    кількість   даних   nпро    його  після ліцензійному  застосування;

б) незважаючи на наявні і nпідбадьорюючі результати клінічних досліджень, дуже важливий досвід широкого nзастосування лікарського препарату після видачі торговельної ліцензії. Це nдозволяє одержати доказу його безпечного застосування в тих групах хворих, що nзвичайно не беруть участь у клінічних іспитах, наприклад, осіб літнього віку, nдітей, деяких етнічних груп, груп з визначеним фенотипом і пацієнтів з деякими nпатологічними станами. Якщо характеристики безпеки або ефективності лікарського nпрепарату відрізняються при застосуванні в  різних фенотипических або nетнічних групах, то в інструкції для пацієнтів повинні наводитися особливі nпопередження.

3.2. Інша сила дії лікарського засобу, nдоза, шлях уведення, показання, вікова група або інша комбінація субстанций:

  а)  nпроведення додаткових досліджень необхідно, якщо подано заявку на відпустку без nрецепта лікарського препарату з іншою силою дії, з іншим шляхом уведення, nзастосовуваного в іншій дозі, в іншій віковій групі або по новому показанню, nособливо по показанню, раніше не затвердженому для  безрецептурного nлікарського препарату. При використанні лікарського препарату в більш низькій nдозі або з меншою силою дії не завжди необхідне проведення досліджень, однак nварто підтвердити, що зниження дози не впливає на ефективність цього  nпрепарату;

 б)  незважаючи nна те що характеристики безпеки лікарського препарату, що відпускається по nрецепті, мають велике значення,  необхідна повторна оцінка співвідношення nризик/користь. Однак проведення такої оцінки може бути утруднене в зв’язку з nвідсутністю досвіду широкого застосування лікарського препарату в новій дозі і nпо новому показанню. Проте, можна екстраполювати дані по безпеці вже  nіснуючого рецептурного лікарського препарату. Цей метод доцільно nвикористовувати у випадку, якщо зареєстровано незначну кількість побічних nреакцій і/або якщо пропоновані дози для без рецептурного лікарського nпрепарату нижче, ніж його рецептурного аналога, категорія пацієнтів, що будуть nвикористовувати цей безрецептурний препарат, є підгрупою в групі осіб, що nзастосовують аналогічний рецептурний лікарський препарат;

в) лікарський препарат, що містить nкомбінацію двох активних речовин, кожне з яких входить до складу безрецептурних nлікарських препаратів, не можна  автоматично відносити до категорії nпрепаратів, що відпускаються без рецепта.

IV.            nКритерій nчетвертий

   Відпустку за  рецептом n підлягають лікарські препарати, що лікар звичайно призначає їх для nпарентерального застосування. При розгляді питання, чи застосуємо даний nкритерій до препарату, варто враховувати наступний фактор: лікарські препарати, nпризначені для парентерального застосування, звичайно відносять до категорії nвідпускаються за рецептом, оскільки існують додатковий ризик і складність, nзв’язані зі шляхом уведення лікарського препарату.

V.             nІнші критерії

       nВідповідно до положень ст. 3.4 Директиви Ради ЄС 92/26/ЄС (стаття 70 Директиви nЄвропейського парламенту і Ради ЄС 2001/83/ЄС «Кодекс Європейського nспівтовариства по лікарських препаратах для людини»), лікарський препарат, що nвідповідає критеріям, на підставі яких його варто віднести до рецептурних, може nбути класифікований як безрецептурний, якщо максимальна разова доза, nмаксимальна добова доза, сила дії, лікарська форма, визначені види упакування й nінші умови застосування лікарського препарату дозволяють віднести його до nкатегорії лікарських препаратів, що відпускаються без рецепта (Прикладом може nслужити Солпадеїн — комбінований препарат компанії ГлаксоСмітКляйн, що nвіднесений до безрецептурних препаратів (таблетки, розчинні таблетки, капсули), nнезважаючи на зміст кодеїну. У даному випадку враховувалося, що кодеїн входить nдо складу комбінованого препарату і його зміст обмежений 8 мг. Звичайно nкомбіновані препарати, що містять не більш 15 мг кодеїну, відносяться до nбезрецептурного через низьку імовірність розвитку звикання і внаслідок nобмеження тривалості застосування терміном не більш 3-х доби. Крім того, назва nпрепарату мається як на первинному упакуванні, так і на таблетках і капсулах, nщо виключає використання Солпадеїна замість іншого лікарського препарату. Якщо nзміст кодеїну більш 15 мг, то ці препарати як у державах ЄС, так і в Україні nзвичайно відносять до рецептурної категорії відпуску).

5.1. Розмір і форма упакування лікарського nпрепарату:

а) розмір упакування nлікарського препарату повинний відповідати передбачуваної тривалості лікування. nОбмеження відпуску лікарського препарату за рахунок невеликого розміру може nперешкодити неправильному використанню лікарського препарату, особливо його nпередозуванню, і сприяти своєчасному звертанню пацієнта до лікаря;

б) конструкція упакування n(контейнера) безрецептурних лікарських препаратів повинна виключати імовірність nдоступу до них дітей (Прикладом може служити упакування безрецептурного nпрепарату компанії ГлакСосмитКляйн Панадола Бебі, на флаконі якого є захисний nковпачок, що робить недоступним для дітей вміст упакування).

 5.2. Максимальна разова доза, nмаксимальна добова доза:

 Максимальна разова nдоза або максимальна добова доза обмежена з метою захистити здоров’я споживача nнезалежно від того, правильно або неправильно він приймає лікарський препарат. nОднак необхідно обґрунтувати, що зниження дози лікарського препарату не впливає nна його ефективність.

    У nдеяких випадках окремі інгредієнти можуть бути ліцензовані і як рецептурні, і nяк безрецептурні. У цьому випадку головним є саме захворювання і дія препарату nна пацієнта. Наприклад, у Великобританії ібупрофен для лікування ревматоїдного nартриту ліцензується як рецептурний препарат, а в складі комплексних препаратів nі для лікування м’язових болів може ліцензуватися як безрецептурний.

      nПрепарати безрецептурного відпуску n(ОТС-препарати — від англ, over-the-counter drugs — OTC) – велика група ліків, що пацієнт може купити для nсамолікування прямо в аптеці без рецепта лікаря. Вони надходять до хворого nбезпосередньо з рук провізора, минаючи лікаря.

      nБезрецептурні препарати є невід’ємною складовою частиною й одночасно необхідною nумовою успішного розвитку концепції самолікування. ОТС-препарати представлені nрізними фармакологічними групами анапьгетики,     nжарознижуючі,     антациди,     nантигістаминні, противокашльові й ін. Серед ОТС-препаратів достатня кількість nліків, які мають значну побічну дію, особливо при нераціональному застосуванні.

    

  Перелік nпрепаратів, дозволених для самолікування, може істотно відрізнятися в різних nкраїнах у залежності від існуючих систем охорони здоров’я і nсоціально-економічних умов. Однак критерії добору таких препаратів повинні бути nзагальними для всіх і ґрунтуватися на достовірних даних, великій терапевтичній nшироті і вартості.

      Відповідно до положень Директиви Ради ЄС 92/26/ЄС n(усі препарати доступні для відпуску без рецепта, крім випадків, якщо nпрепарати:

• nможуть представляти пряму або непряму небезпеку навіть при правильному nзастосуванні, але без спостереження лікаря;

• nзвичайно   виписуються  лікарем  для   nпарентерального застосування;

• nзастосовуються часто й у більшості випадків неправильно, у зв’язку з чим можуть nстановити небезпеку для здоров’я людини;

 • nмістять субстанції або інгредієнти, активність або побічні ефекти яких мають nпотребу в подальшому вивченні.

     Остаточне nрішення, до рецептурного або безрецептурного розряду відноситься лікарський nпрепарат, приймається компетентними органами кожної держави.

 

 

     nОТС-препарати є засобами симптоматичного лікування, оскільки не впливають на nпричину і механізм розвитку хвороби. Усі вони розраховані на прийом до плину nкороткого проміжку часу і не призначені для тривалого лікування. Безрецептурні nпрепарати використовуються, в основному, для лікування неважких, що легко nпіддається лікарської корекції станів, не потребуючі втручання лікаря. Основна nмета їхнього застосування:

• швидко й ефективно полегшувати симптоми nзахворювань, що не вимагають медичної консультації;

• в умовах фінансових і кадрових nтруднощів у державному секторі охорони здоров’я дати можливість пацієнтові nсамостійно полегшувати незначні симптоми при поганому самопочутті, що приведе nдо зменшення навантаження на медичні служби;

• підвищувати nприступність лікувальної допомоги населенню, що проживає.у віддалених регіонах, nде одержання кваліфікованої медичної допомоги, у тому числі консультативної, nутруднено.

    Аналіз nсорока національних досліджень, присвячених самолікуванню, дозволяє виділити nдесять найбільш розповсюджених станів, що лікуються за допомогою безрецептурних nпрепаратів. Це головний біль, кашель, застуда, болі в горлі, розлад шлунка, nзапори (або діарея), вугрева сип, м’язові болі, порізи і садна.

З економічної точки зору, розширення nноменклатури ОТС-препаратів має цілком визначені вигоди.

    При nперекладі рецептурних препаратів у безрецептурні з’являється визначений ринок n«самолікування», обсяг продажів препарату, як правило, істотно збільшується. nПеред пацієнтами постає  вибір – заплатити за безрецептурний препарат і nзаощадити час, або витратити час (а у визначених ситуаціях і гроші) на візит до nлікаря й одержати рецепт на цей же препарат. У такій ситуації досить nпривабливої для пацієнта стає можливість одержати пораду і консультацію по nприйому препаратів при їх покупці – в аптеці в провізора.

 

    У 80-і nроки великі фармацевтичні компанії не виявляли великого інтересу до виробництва nі реалізації безрецептурних лікарських препаратів, тому що рентабельність nбезрецептурних лікарських препаратів була нижче, ніж рентабельність nоригінальних рецептурних лікарських препаратів. Однак у 90-х ситуація nзмінилася, і великі фармацевтичні компанії стали звертати усе більша увага на nринок безрецептурних лікарських препаратів. Це зв’язано з рядом причин, основні nз яких приведені нижче.

•  Реформи системи nохорони здоров’я в розвитих країнах світу викликають   nзбільшення   споживання   безрецептурних  лікарських nпрепаратів, що зв’язано з заохоченням урядами цих країн прагнення населення nнести відповідальність за збереження свого здоров’я.

•  Збільшення nможливості перекладу рецептурних лікарських препаратів у безрецептурну nкатегорію відпуску.

• Припущення, що уряду не nбудуть жорстко регулювати ціни на безрецептурні лікарські препарати, тому що nїхня вартість у більшості випадків не відшкодовується системами соціального nзабезпечення.

•  Зниження прибутковості nоригінальних лікарських препаратів на початку 90-х років.

•  nМожливість   продовження   життєвого   nциклу   лікарського препарату після витікання терміну патентного nзахисту.

•  Можливість    nстворення    сильних    брендів    nна    ринку безрецептурних лікарських препаратів.

    nВивчення віку брендів і торговельних марок безрецептурних лікарських препаратів nпоказало, що 70 % брендів мають вік більш 10 років, а 35 % — більш 20 років. nУспішні бренди безрецептурних лікарських препаратів можуть мати вік 50 років і nбільш. Прикладом може служити Аспірин компанії Байєр, вік торговельної марки nякого більш 100 років, Панадол компанії ГлаксоСмитКляйн, вік торговельної марки nякого близько 50 років.

     У більшості nєвропейських держав прискорюється переклад ряду лікарських препаратів з nрецептурних у категорію безрецептурних. Аналітики пророкували, що nзахідноєвропейський ринок безрецептурних ліків буде оцінюватися сумою близько 17,8 nмлрд. доларів, а світовий — 64 млрд. доларів, річний приріст при цьому складе nблизько 13 %.

В nУкраїні розроблені критерії визначення категорій відпуску лікарських засобів відповідно nдо ст. 12 Закону України “Про лікарські засоби”, Правил управління nлікарськими засобами в Європейському Союзі, зокрема директиви 92/26/ЄЕС n”Про визначення категорій лікарських засобів для людини” від 31.03.92 n(м. Брюссель). (Наказ Міністерства охорони здоров’я України 17.05.2001 N 185)

Лікарські nзасоби поділяються на дві категорії:

– nлікарські засоби, які відпускаються за рецептом;

– nлікарські засоби, які відпускаються без рецепта.

Лікарські nзасоби, які відпускаються за рецептом, можуть бути поділені на окремі групи nзгідно з такою класифікацією:

– nлікарські засоби, які відпускаються за разовими чи багаторазовими рецептами;

– nлікарські засоби, які відпускаються за спеціальними рецептами;

– nлікарські засоби, які відпускаються за рецептами і мають обмежену галузь nзастосування.

  nЛікарські засоби, які відпускаються за разовими чи багаторазовими рецептами:

– nякщо вони можуть становити пряму чи непряму загрозу здоров’ю споживача навіть nпри їх правильному застосуванні, але без медичного нагляду;

– nякщо вони використовуються багатьма споживачами неправильно, внаслідок чого nможе виникнути пряма чи непряма загроза здоров’ю споживача;

– nякщо вони містять речовини, дія і/або побічні ефекти яких потребують подальшого nвивчення;

– nякщо лікарський засіб призначений для парентерального введення.

  Лікарські nзасоби, які відпускаються за спеціальним рецептом

При зарахуванні nлікарських засобів до цієї групи враховують такі чинники:

– лікарський nзасіб віднесений до наркотичних або психотропних відповідно до чинного nзаконодавства;

– лікарський nзасіб, який при неправильному застосуванні може становити суттєвий ризик n(зловживання, звикання чи застосування лікарського засобу із незаконною метою);

– лікарський nзасіб містить речовину, яку внаслідок новизни чи фармакологічних властивостей nможна віднести до даної групи;

– лікарський nзасіб містить речовини, віднесені до списку 1 та 2 таблиці IV постанови nКабінету Міністрів України від 06.05.2000 N 770 “Про затвердження переліку nнаркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”.

  Лікарські nзасоби, які відпускаються за рецептом і мають обмежену галузь застосування.

При зарахуванні nлікарських засобів до цієї групи треба враховувати такі чинники:

– лікарський nзасіб у зв’язку з його фармакологічними властивостями чи новизною або в nінтересах охорони здоров’я населення призначений для застосування тільки в nумовах стаціонару;

– лікарський nзасіб застосовується для лікування захворювань, діагноз яких може бути nвстановлений в умовах стаціонару або у закладах, що мають необхідне nдіагностичне устаткування, хоча приймання лікарських засобів і подальше nспостереження можуть виконуватися в інших умовах;

– лікарський nзасіб призначений для амбулаторного лікування хворих, але його застосування nможе призвести до серйозних побічних ефектів, унаслідок чого необхідно, щоб nрецепт був виписаний спеціалістами і лікування проводилося під медичним nнаглядом.

  Лікарські nзасоби, які відпускаються без рецепта.

Лікарські засоби nвідпускаються без рецепта, якщо вони не віднесені до рецептурних.

Лікарські засоби nвідпускаються без рецепта, якщо вони містять малі кількості наркотичних засобів nабо психотропних речовин і прекурсорів, уключених до відповідних таблиць nпостанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 N 770 “Про nзатвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і nпрекурсорів”, і ці засоби чи речовини не можуть бути видобуті з лікарських nзасобів легкодоступними способами в кількостях, що дозволяють зловживати ними.

      nВ Україні робота зі створення законодавчої бази для ліцензування і nцивілізованого ринку продажу ОТС-препаратів проводиться з перших днів утворення nнезалежної держави. Наказом МОЗ України № 233 від 25.07.97 р., наказом від 21 nтравня 2002 р. № 181, від 14 травня 2003 р.  затверджений перелік nлікарських препаратів, дозволених до застосування в Україні і відпускаються без nрецептів з аптек. У цей перелік включено 694 препарату (1067 — з урахуванням nлікарських форм). Майже через кожні 3 роки видавався наказ МОЗ України і nперелік ЛЗ, що дозволялися для відпуску без рецепта розширювався. На сьогодні

Перелік лікарських засобів, дозволених до застосування nв Україні, які відпускаються без рецептів з аптек та їх структурних підрозділів nрегламентується наказом МОЗ України   від 26 лютого 2013 року № 166. Зразок  nпереліку наведений нижче.               

ПЕРЕЛІК nЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ДОЗВОЛЕНИХ ДО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ, ЯКІ ВІДПУСКАЮТЬСЯ БЕЗ nРЕЦЕПТІВ З АПТЕК ТА ЇХ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ*   

 

Всього без рецептів в Україні відпускають 3434 лікарських  nзасобів

 Самолікування та його наслідки.
nСамолікування існує, відколи людство дізналося про лікувальні чинники і nнавчилося їх використовувати.
nВ наш час зазвичай nпоняття самолікування асоціюється з небезпекою застосування лікарських засобів n(ЛЗ). Однак корекція здоров’я в такий спосіб не завжди небезпечна. Більше того, nвона може бути успішно здійснена, коли потрібно швидко та ефективно усунути nсимптоми захворювань, які не потребують медичної консультації. Це, зокрема, nнежить, гіпертермія, головний, зубний біль тощо. Самолікування може стати у nпригоді в разі лікування деяких захворювань легкого перебігу, особливо в nумовах, коли бракує матеріальних ресурсів та медичних працівників. Доцільне nвоно також у місцевостях, віддалених від лікувальних закладів, куди утруднений nневідкладний доступ медичних працівників.
nІ все ж самолікування може бути безпечним тільки за дотримання певних умов:
n- по-перше, мають бути чітко визначені стани і захворювання, за яких nсамолікування можливе або повністю неприпустиме;
n- по-друге, консультація лікаря повинна бути вирішальною у формуванні nвідповідального самолікування кожного пацієнта;
n- по-третє, фармацевт (провізор) не може надавати рекомендацій щодо лікування nтих захворювань, які потребують консультації лікаря, та проводити серйозну nкорекцію медикаментозної терапії, призначеної лікарем навіть на прохання nпацієнта;- по-четверте, потрібно розв’язати проблему доброякісної реклами та nінформації про ліки, які відпускаються без рецепта лікаря.
nЯкщо пацієнтові проводиться фармакотерапія в умовах стаціонару, то цей процес є nпереважно безпечним, адже він здійснюється під наглядом лікаря та інших nмедичних працівників і є контрольованим лікуванням. А в амбулаторних умовах, nособливо, коли йдеться про захворювання, як гіпертонічна, ішемічна хвороба nсерця, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, ревматоїдний артрит nтощо? Можливо, таке лікування можна назвати різновидом відповідального nсамолікування, коли хворий з певною періодичністю відвідує лікаря, той призначає nліки, контролює стан здоров’я пацієнта і покладається на його сумління стосовно nвиконання порад до їхньої наступної зустрічі. Отже, у проміжках між nвідвідуванням лікаря хворий з хронічною патологією здійснює не що інше, як nконтрольоване, відповідальне самолікування, навіть якщо йдеться про nвикористання рецептурних препаратів, які призначив лікар. За цих обставин nбагато залежить від свідомості та сумлінності хворого або найближчого його nоточення – родичів, опікунів тощо.
nОстаннє певною мірою залежить від культурного рівня населення, а також повноти nінформації, яку може отримати пересічний громадянин щодо ефективного nзастосування лікарських засобів при умові відповідального самолікування. nВагомою у цьому має бути діяльність сімейного лікаря, інститут якого тільки-но nзапроваджується в Україні.
nЗрозуміло, що надзвичайно серйозним порушенням принципів лікування є можливість nбезконтрольного придбання та самопризначення пацієнтами біологічно активних ЛЗ, nяк сучасні антибіотики, гормональні, серцево-судинні, інші засоби. Це – зовсім nінший вид самолікування. Поза сумнівом, зазначені ЛЗ повинні призначатися і nвідпускатися виключно після консультації та лише за рецептом лікаря.
nЗазвичай людина сподівається на швидкий результат лікування, і якщо препарат не nдопоміг сьогодні чи завтра, то виникає спокуса його замінити на інший, а досить nвільний відпуск препаратів у аптеці дає можливість це зробити. Щодо nантибіотиків, то такий підхід сприяє швидкому розвитку резистентності до них nмікроорганізмів, і згодом жоден антибіотик не допомагатиме або призведе до nспецифічних системних, органних, клітинних ушкоджень.
nВідносно гормональних препаратів, то їх призначення можливе тільки після nдослідження гормонального фону пацієнта з урахуванням вікових, статевих та nінших особливостей організму. Без цього використання гормонів може призвести до nсерйозних, іноді незворотних порушень організму. Безконтрольна заміна nпрепаратів, що впливають на серцево-судинну систему, може стати причиною nпогіршення стану пацієнта, розвитку серйозних ускладнень, як інфаркт міокарда, nінсульт, гемостатичні порушення тощо. Отже, питання, які ЛЗ повинні nпризначатися лікарем для відпуску пацієнтам в аптеці за рецептом, а які – без, nпотребує чіткого, визначеного обґрунтування з урахуванням даних доказової nмедицини.
nЗростання рівня побічних реакцій (ПР) під час самолікування спричинює низка nчинників, які містять у собі постійну небезпеку його подальшого nнеконтрольованого поширення. По-перше, це соціальне розшарування суспільства, nщо безперечно впливає на підходи до лікування, коли не кожен хворий спроможний nзвернутися до лікаря. По-друге, візит до лікаря не завжди є запорукою успішного nлікування, адже результат лікування також залежить від здатності пацієнта nсприймати інформацію, яку надає лікар.
nПризначаючи хворому ЛЗ, лікар має переконатися в тому, що пацієнт добре засвоїв nнайважливіші положення:
n- з якою метою призначено даний ЛЗ;
n- яким чином (скільки разів на добу, в який спосіб – внутрішньо, зовнішньо, nректально тощо) хворий прийматиме призначений ЛЗ. Адже недотримання nрекомендацій лікаря призводить до того, що майже 11% пацієнтів похилого віку nпотрапляють у стаціонари через порушення режиму приймання ЛЗ;
n- що й коли (як з боку ефективності, так і з боку можливої побічної дії) слід nочікувати пацієнтові, адже реальні прогнози мають допомогти йому запобігти nрозчаруванню та передчасному припиненню лікування.
nБільш забезпечені верстви населення намагаються дотримуватися порад лікаря і nзастосовують препарати, призначені лікарем. Але рекомендація лікаря лише на n8,8% впливає на рішення пацієнта, який ЛЗ може придбати в аптеці. А ось вплив nпровізора на цей процес становить 59%. Потрапивши в аптеку і ознайомившись з nвартістю деяких ліків, хворі прагнуть замінити високовартісні препарати на nдешевші. У цій ситуації слушними є рекомендації працівника аптеки замінити один nпрепарат на другий, якщо вони містять одну й ту саму діючу речовину. Але nфармацевт чи провізор не повинен коригувати призначене лікування без погодження nз лікарем, надаючи пораду замінити препарат однієї фармакологічної групи на ЛЗ nіншої.
nОсновна кількість хворих не завжди спроможна дотримуватися порад лікаря. Саме nвони надають перевагу самолікуванню. Це переважно люди похилого віку з nхронічними захворюваннями, які мають власні стійкі переконання щодо лікування. Вони nтакож прислухаються до рекомендацій знайомих, і це в багатьох випадках зумовлює nпридбання медикаментів. Останніми роками на підвищення рівня самолікування у nзв’язку з економічними негараздами безперечно впливає погіршення якості та nскорочення обсягів медичної допомоги. Значного поширення набули платні послуги, nякі за відсутності медичного страхування обмежують своєчасний доступ до них nзначної частини пацієнтів.
nНаслідки самолікування досить непередбачувані. Якщо порівняти частоту nвиникнення алергічних реакцій на ЛЗ, то під час лікування в стаціонарі частота nїх виникнення коливається в межах 34-77% (за даними дослідженнь), а під час nсамолікування становить – 84,3%.
nСлід зазначити, що знизився і рівень загальної культури населення. Дедалі nбільшою популярністю користується “бульварна” преса. Це відразу було nпомічено і використано маркетологами з метою “легкої” реклами nлікарських засобів. Коли фахівці читають повідомлення про препарати, що nпублікуються у виданнях такого плану, в око впадає заангажованість цих nпублікацій, недостатній рівень інформативності та об’єктивності. n”Міфологізація” ліків – явище давнє, а якщо створено підґрунтя nпресою, теле- та радіопередачами, то в пацієнта зникають будь-які сумніви щодо nприйняття рішення і початку самолікування.
nПотребують пильної уваги та відповідної корекції ті відомості, які отримує nглядач із ЗМІ про здоров’я. Слід більше уваги приділяти безпеці застосування nліків, а не молекулярним механізмам їхньої дії, що навряд чи цікаво та nзрозуміло пересічному громадянинові. Щоб зменшити ризик застосування ЛЗ, nпотрібно розповідати про те, як правильно приймати препарат: зранку чи ввечері, nдо чи після їди; чим запивати та якою кількістю рідини; з якими ліками сумісний nпрепарат, а з якими ні; які продукти слід вилучити з раціону, а яким надавати nперевагу в період застосування ЛЗ. Інформація не повинна містити прихованої nреклами ліків, яка також може сприяти початку самолікування. Реклама лікарських nпрепаратів – одне з болючих питань радіо, телебачення та преси. Згідно із “Законом nпро рекламу” (далі – Закон) дозволяється реклама з певними застереженнями nлише тих ЛЗ, які відпускаються без припису (рецепта) лікаря, і забороняється nтих, які приймаються та поширюються тільки за приписом (рецептом) лікаря.
nСтворити ідеальну рекламну продукцію про ЛЗ досить важко, враховуючи всі вимоги nчинного законодавства. І тому ми часто стаємо свідками порушень Закону. Іноді в nрекламному ролику лікар або особа, яка його імітує, розповідає про успіхи nлікування тим чи іншим препаратом, його виняткову ефективність та безпеку. nТоді, як Закон забороняє лікарям та іншим професійним медичним працівникам, а nтакож особам, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів, брати nучасть у створенні реклами. Також забороняється розміщення відомостей, які можуть nсправляти враження, що за умови приймання ЛЗ консультація з фахівцем не nпотрібна, що ефект приймання ЛЗ є гарантованим. У рекламі не повинно міститися nпосилань на конкретні випадки вдалого застосування ЛЗ, рекомендацій або nпосилань на поради медичних працівників, науковців, медичних закладів та nорганізацій щодо рекламованої продукції, спеціальних подяк, вдячності, листів, nуривків із них із рекомендаціями, розповідями про застосування та результати nдії рекламованого товару, зображень і згадок імен популярних людей, героїв nкіно-, теле- та анімаційних фільмів, авторитетних організацій.
nУ рекламі про ЛЗ не повинно бути посилань на ЛЗ як на найбільш ефективні, nнайбільш безпечні, виняткові щодо відсутності побічних реакцій, порівнянь з nіншими ЛЗ з метою посилення рекламного ефекту.
nПеріодично завуальовано чи відкрито рекламуються препарати для дітей з їхньою nучастю. А згідно із Законом реклама із закликами до дітей придбати продукцію nабо звернутися до третіх осіб з проханням зробити покупку заборонена.
nЗабороняється інформація, що безпека чи ефективність ЛЗ зумовлена його nприродним походженням, на чому також іноді акцентують увагу. Однак таких nприкладів можна навести безліч. І всі ці порушення Закону спонукають хвору nлюдину до самолікування, розвіюючи сумніви відносно неефективності та небезпеки nЛЗ, що рекламуються. Потрібно докладати максимум зусиль для створення якісної nреклами, що сприятиме зменшенню хибних рішень пацієнтів та поліпшенню nсамолікування.
nЩоб зменшити ризик застосування ЛЗ у разі самолікування, потрібно підвищити nактивність інформаційних служб в аптечних закладах і сприяти підвищенню nпоінформованості населення щодо безпечного застосування ЛЗ.
nТакож має зростати і рівень професійної підготовки лікарів та фармацевтичних nпрацівників (провізорів). Потрібно, щоб такі помилки лікарів та середнього nмедичного персоналу, як порушення дозування, режиму застосування, введення nзамість призначеної фармацевтичної форми іншої, зустрічалися якомога рідше. nПоради чи призначення ЛЗ повинні реалізуватися з урахуванням алергологічного nанамнезу. Обов’язково слід проводити аналіз взаємодії ЛЗ між собою та з їжею.
nІнформування лікарів та населення про препарати має бути диференційованим. nТакож потрібно постійно аналізувати та вдосконалювати перелік ЛЗ, які nвідпускаються без рецептів.
nРозв’язання цих та багатьох інших проблем зусиллями фахівців різного профілю nдопоможе спрямувати процес самолікування в “цивілізований коридор”, nзробити його відповідальним, що сприятиме підвищенню якості життя хворих.        n

   n2. nIнформацiя  на  упакованнi  ОТС – препаратiв.

   Безпечней ефективне використання безрецептурних nлiкарських препаратiв мож-ливо тiльки за    умови одержання nпацiєнтом зрозумiлої i доступної iнформацiї про цi лiки. Споживач повинний n чiтко знати, у яких випадках поганого самопочуття вiн може лiкуватися без nдопомоги лiкаря i  якими лiкарськими препаратами у цих випадках необхiдно nкористуватися.

     Листок – вкладиш  nповинен  мiстити  в доступнiй для споживача формi  nвичерпний  перелiк  вiдомостей про лiкарський препарат: 

1. Вiдомостi  nдля  iдентифiкацiї  лiкарського  препарату:

·      nназва nлiкарського препарату i його мiжнародна назва (або назва активних iнгредiєнтiв nу комплексних препаратах);

·      nповна nякiсна i кiлькiсна характеристика активних iнегредiєнтiв з використанням їхнiх nзагальноприйнятих назв i якiсна характеристика наповнювачiв;

·      nлiкарська  nформа i її склад з вказiвкою доз (для кожної лiкарської форми);

·      nфармакотерапевтична  nгрупа або характер фармакологiчної дiї в термiнах, якi зрозумiлi n паоцiєнту;

·      nназва ni адреса виробника;

2.   Вiдомостi про фармакотерапевтичнi властивостi препарату:

·      показання;

·      протипокази;

·      мiри безпеки при nзастосуваннi;

·      взаємодiя з iншими nлiкарськими засобами;

·      взаємодiя з їжею, алкоголем nта iнш.;

·      особливi попередження;

Всi цi данi повиннi:

·      nзвернути nувагу на особливостi певних категорiй споживачiв (дiти, вагiтнi, жiнки, що nгодують грудьми, люди похилого вiку, водiї автотранспорту, особи iз сопутнiми nзахворюваннями);

·      nнагадувати nпро можливий вплив препарату на швидкiсть реакцiї при керуваннi автотранспортом nабо iншими потенцiйно небезпечними nмеханiзмами.                n

3. Iнформацiя про способи застосування лiкарських препаратiв nповинна включати:

·      вiдомостi про дозування, nспосiб i шлях введення, перiодичнiсть прийому з вказiвкою, якщо необхiдно, часу nдоби, коли лiки варто приймати;

·      тривалiсть курсу лiкування у nвипадках, коли вiн повинен бути обмежений;

·      дiї у випадку передозування;

·      дiї у випадку, коли був nпорушений черговий прийом препарату.

4.   Iнформацiя nпро термiн придатностi:

·      попередження не приймати nпрепарат пiсля вказаного термiну;

·      вказiвки на особливi умови nзбереження;

·      попередження про вiзуальнi nознаки непридатностi.

    Вiдмiтимо, що навiть при наданнi nповної iнформацiї про лiкарськi засоби за допомогою iнструкцiї не має гарантiї, nщо пацiєнт зрозумiв її текст. Професiй-ний текст розрахований на розумiння nпацiєнта з певною медичною чи фарма-цевтичною пiдготовкою. Характеристичнi nособливостi ряду пацiєнтiв негатив-но позначаються на бажаннi вивчити докладно niнструкцiю з медичного засто-сування.  Всі цi причини на тлi росту nпопулярностi серед населення концепцiї самолiкування обумовлюють необхiднiсть nпрофесiйної пiдгоовки провiзорiв як стратегiчних експертiв з вибору i nзастосування ОТС-препаратiв. Окремi кате-горiї пацiєнтiв вимагають вiд nпровiзора пiдвищеної уваги, тому що ризик по-бічної дiї у них може бути значно nвищий,  нiж в  iнших пацiєнтiв. В щоденнiй практицi при виборi nоптимального лiкарського препарату провiзор повинен враховувати не тiльки nфармакологiчнi властивостi препарату, но i його вар-тiсть. Оригiнальний n лiкарський препарат – це препарат який є винятковою власнiстю компанiї, nяка його розробила  –  Бренд. Генеретичний препарат (пре-парат nгенерик) термін дiї патентного захисту на активну речовину  закiнчився.

3.   Фармацевтична опіка – новий напрямок професійної  діяльності nпровізора

    nНаприкінці XX століття стратегічний напрямок розвитку охорони здоров’я в nусім світі Всесвітня організація охорони здоров’я (ВОЗ) визначила трьома nсловами: «Фокус на пацієнта». Це положення є розвитком глобальної стратегії ВОЗ n«Здоров’я для усіх до 2000 року», прийнятої 34-й Всесвітньою асамблеєю охорони nздоров’я (керівний орган ВОЗ) у 1981 р., і лежить в основі Програми дій по nосновних лікарських препаратах, затвердженої Європейським регіональним бюро nВООЗ. У 1994 р. Всесвітня асамблея охорони здоров’я прийняла резолюцію «Роль nфармацевта в здійсненні переглянутої стратегії ВООЗ в області лікарських nзасобів». У світлі цієї стратегії докорінно міняється роль фармацевта в системі nохорони здоров’я. У прийнятої ВООЗ резолюції відзначено, що фармацевт може nвідігравати ключову роль у суспільній охороні здоров’я й особливо в області nлікарських засобів. Асамблея призвала фармацевтів і їхні професійні асоціації в nусім світі «надавати інформовану й об’єктивну консультативну допомогу по nлікарських засобах і їх використанні населенню». Раніше ефективність і безпека nлікарської терапії визначали три основних правил, призначених для забезпечення nякості, ефективності і безпеці ліків:  Належна виробнича практика, n Належна лабораторна практика ,  Належна клінічна практика , про які nйшла мова на першій лекції.

    У nрозвиток стратегії ВООЗ до трьох існуючих з правил додалися нові  – n Належна практика оптової реалізації лікарських засобів і Належна аптечна nпрактика . Якщо перші три кодекси професійної діяльності поширюються на nдоклінічні дослідження, процес виробництва і клінічні дослідження ліків, то nправила Належної  оптової реалізації  стосуються їхнього оптового nрозподілу, а Належної аптечної практики  стосуються розподіли лікарських nзасобів у першу чергу через аптечну мережу. Основною метою професійної nдіяльності провізора стає не стільки підвищення кількості і якості лікарських nпрепаратів на ринку, скільки підвищення ефективності і безпеки лікарської nтерапії конкретного хворого.

 Зміни nв професійній діяльності провізора тісно зв’язані з розвитком концепції nсамолікування.    Самолікування – це використання споживачем nлікарських препаратів, що знаходяться у вільному продажі, для профілактики і nлікування порушень самопочуття і симптомів, розпізнаних ним самим. На практиці nпоняття самолікування включає також лікування членів родини і знайомих. n  Таке визначення самолікування дане в документах ВООЗ. Ключовою nхарактеристикою самолікування є відповідальність хворого за своє здоров’я, тому nв 1994 р. Європейска асоціація виробників безрецептурних препаратів термін n«самолікування» перетворила в «відповідальне самолікування».

    Дуже nважливо підкреслити, що прийом ліків, що не знаходяться у вільному продажі, під nвласну відповідальність, але без кваліфікованого контролю (за порадою друзів, nіз залишкових запасів «домашньої аптечки»), ні в якій мері не можна вважати nсамолікуванням і варто розглядати як зовсім неприпустиме явище, хоча і широко nрозповсюджене в реальному житті.

     nПоняття «самодопомога» має на увазі ті випадки, коли необхідно полегшити свій nстан при тих або інших нездужаннях, у момент загострення хронічного nзахворювання до відвідування лікаря, зробити до прибуття лікаря першу медичну nдопомогу. Самопрофілактика захворювань полягає в прийнятті населенням заходів nдля зменшення ризику виникнення захворювання, виявленню симптомів захворювання nна самій ранній стадії для запобігання розвитку хвороби або для більш легкого nїї протікання, заходах щодо попередження рецидивів захворювання, поліпшенню nякості життя хворої людини.

    nСамодопомога і самопрофілактика – невід’ємні складові концепції відповідального nсамолікування. У свою чергу, самолікування – частина сучасної системи охорони nздоров’я, спрямована на виховання в громадянах почуття відповідальності за своє nздоров’я, їхня освіта в цій сфері і надання медичних і фармацевтичних послуг, nщо дозволяють їм (громадянам) реалізувати право на самостійну охорону свого nздоров’я.

   Фармацевтична nопіка — це комплексна програма взаємодії провізора і nпацієнта протягом усього періоду лікарської терапії, починаючи від моменту nвідпуску ліків до повного закінчення їх дії.  Фармацевтична опіка має на nувазі прийняття провізором відповідальності перед конкретним пацієнтом за nрезультат лікування лікарськими препаратами.

      nУ переліку вимог Належної аптечної практики термін фармацевтична опіка nзатвердилася як назва ідеології практики, що визначає хворого і суспільство як nпервинних користувачів діяльності фармацевта. Правомірно сказати, що Належна nаптечна практика є одним з найбільш ефективних шляхів здійснення фармацевтичної nопіки.

     nФармацевтична опіка має на увазі залучення провізора (фармацевта) разом з nлікарем в активну діяльність по забезпеченню здоров’я і запобіганню nзахворюваності населення. На провізора покладається обов’язок забезпечити nхворого не тільки якісними ліками і виробами медичного призначення, але і nсприяти їхньому раціональному використанню.

      nФармацевтична опіка комплексна програма взаємодії провізора, лікаря і хворого nпротягом усього періоду медикаментозної терапії. Вона повинна проводитися nпровізором у тісному співробітництві як з лікарями (медичними сестрами), так і nз хворими.  Основою для належної фармацевтичної опіки є професійні знання nі досвід провізора, норми професійної фармацевтичної етики, відношення nпровізора до хворого, своїм обов’язкам.

    Для здійснення фармацевтичної опіки при відпустці безрецептурних nпрепаратів в аптеці провізор повинний виконати наступний алгоритм дій:

•  встановити, для nлікування якого саме симптому здобувається лікарський препарат;

• визначити (на підставі nрозпиту пацієнта), чи не є даний симптом проявом  n захворювання,   що  вимагає  обов’язкового  nлікарського втручання;

•  nвизначити   фармакологічну   n(фармакотерапевтичну)   групу препаратів для лікування даного nсимптому;

•  nвибрати   серед  лікарських   препаратів   nвизначеної   групи оптимальний препарат для даного пацієнта.

    nНемаловажне значення при виборі препарату для конкретного пацієнта має nлікарський анамнез – збір зведень про попередню медикаментозну терапію. Збір nлікарського анамнезу необхідний, тому що в ряді випадків лікарські препарати можуть nбути причиною хвороби або викликати симптоми, що симулюють захворювання. nСкасування лікарських препаратів може приводити до загострення захворювання. nДані про попередній прийом лік можуть допомогти при наступному  їхньому nвиборі для попередження небажаної побічної дії і найбільш ефективного nлікування.

    Після вибору безрецептурного препарату фармацевтична опіка включає nнаступні рекомендації і консультації для пацієнта:

• вибір оптимальної nлікарської форми і шляхи введення;

•  правила nвикористання різноманітних лікарських форм;

•  особливості nіндивідуального дозування;

•  особливості nвзаємодії даного лікарського препарату з іншими лікарськими засобами;

•  особливості nвзаємодії даного лікарського препарату з їжею, алкоголем і нікотином;

•  про час доби, nоптимальному для прийому даних ліків;

• про можливий nнесприятливий вплив ліків на функції органів і систем людини;

•  про умови nзбереження конкретних ліків.

Для виконання nвищевказаного алгоритму провізор повинний уміти:

•  ініціювати nдіалог з пацієнтом для одержання достатніх даних про його захворювання;

•  задавати ключові nпитання для з’ясування стану пацієнта;

•  бути nпідготовленим до розпізнавання специфічних станів, симптомів розповсюджених nзахворювань;

• протягом короткого nчасу, задавши 3-4 ключових питання, прийняти рішення про можливості nсамолікування;

• переконати   nхворого   в   необхідності   nобмеженого   терміну лікування і потреби консультації лікаря при nтриваючих несприятливих симптомах з боку здоров’я;

•  переконати nхворого при виявленні «загрозливих» симптомів у необхідності відвідування nлікаря;

• забезпечувати nконфіденційність зведень про стан пацієнта;

• добре орієнтуватися в nноменклатурі ОТС-трепаратів;

•  nдобре   знати   хімічні,   nфармацевтичні   і   фармакологічні властивості ОТС-препаратів;

•  надавати nоб’єктивну інформацію про ліки і передавати їх в доступній для пацієнта формі;

•  використовувати nдодаткові джерела інформації про ліки длязадоволення насущних потреб пацієнта;

 • допомагати nпацієнтам здійснювати відповідальне й адекватне самолікування;

•  надавати  nконсультації  споживачам  для  здійснення  ними nусвідомленої турботи про своє здоров’я.

Для якісної фармацевтичної опіки nнеобхідними є також наступні умови:

  1. Працівники охорони здоров’я nповинні поширювати серед провізорів інформацію про основні препарати і схеми nлікування найбільш розповсюджених захворювань.

2 Провізори повинні володіти знаннями по nосновах внутрішніх хвороб.

3  Провізори   nповинні  володіти   основами   раціонального nзастосування ліків.

4 Провізори   повинні   nволодіти   правилами   проведення консультацій хворим.

5 Необхідний контроль за інформацією, що nнадходить до провізора від виробника ліків через їхніх представників і через nрекламу.

    При nрозвитку концепції самолікування і розширенні показань до застосування nбезрецептурних лікарських препаратів роль провізора в наданні первинної nмедичної допомоги істотно зростає. Володіючи належними знаннями в області nклінічної фармації, провізор, виходячи з наявності відповідних симптомів, може nдавати споживачеві правильні ради по застосуванню лікарських препаратів. Він nможе пояснити, при яких симптомах можна приймати ліків, призначені для nсамостійного застосування, а при яких симптомах необхідно обов’язково nзвернутися до лікаря. При легких формах захворювання провізор може дати nнастільки ж кваліфіковану раду, як і лікар.

    Оскільки пацієнт nприходить в аптеку без діагнозу лікаря, при самолікуванні вихідним моментом є nсамодіагноз пацієнта. Звідси випливає, що провізор – ніким не замінний nконсультант пацієнта, що наміряється приступити до самолікування. Спираючи на nсвоє утворення, досвід і спеціальні знання з метою захисту пацієнта, він nпринципово і високо професійно зобов’язаний перевіряти доцільність дій nпацієнта.

     Контрольна nфункція провізора знаходить своє вираження в спілкуванні, коли через nконсультаційну бесіду він одержує від самого пацієнта надійну інформацію, nнеобхідну для початку самолікування. При цьому провізор ні в якій мірі не є nконкурентом лікаря, а навпаки диференційовано відбирає контингент пацієнтів, що nбідують саме в лікарській допомозі.

Крім цього, контрольна nфункція провізора поширюється на:

 >  nпрофілактику застосування не відповідають показанням ліків;

>  указівки на nумови раціонального застосування;

>  роз’яснення nризику виникнення побічних небажаних ефектів лікарських засобів;

>  обмеження nзастосування окремих категорій ліків.

   У зв’язку з nрозвитком самолікування вкрай необхідним є взаємне співробітництво між nпацієнтом, лікарем і провізором. Необхідне злиття знань і досвіду, накопиченого nобома медичними професіями, в ім’я забезпечення надійного і якісного nлікарського лікування на благо пацієнта.

4.   Комплаиенс як один з важливих факторів,  що визначають nефективність лікарської терапії

Сьогоднi важливе nмiсце  вiдводиться такому фактору, як готовнiсть пацiєнта виконати  n рекомендацiї лiкаря, схильнiсть хворого до лiкування. Це нове явище nотримало назву комплаєнс (complience).   На ретельність пацієнта, його прихильність до nлікування можуть уплинути наступні фактори:

  •   nвік, рівень утворення хворого і його емоційний стан;

•  nчастота   дозування   (звичайне   nспіввідношення   «частота прийому/ ретельність» має чітку назад nпропорційну залежність: чим частіше прийом лікарського засобу, тим нижче nретельність пацієнта);

•   nкількість прийнятих за добу таблеток (необхідність прийому великої кількості nтаблеток препарату не тільки незручно для пацієнта,  але може похитнути nйого довіра і до препарату, і до лікуючого лікаря, і навіть стати причиною nвідмовлення від лікування);

•  nлікарська форма прийнятого препарату (нерідко лікарська форма не може сховати nнеприємний смак препарату або незручна для прийому);

•  швидкість nнастання очікуваного ефекту при прийомі препарату;

•  nобмеження при прийомі препарату (наприклад, неможливість керувати автомобілем, nуживати визначену їжу й ін.);

•  nпобічні ефекти лікування (найчастіше пацієнти відмовляються від прийому nпризначених їм лікарських препаратів через неприємні відчуття, викликаних nостанніми: запори, нудота й ін.);

•   повнота і nприступність інформації про препарат;

• ціна препарату і nвартість усього курсу лікування;

•   nкількість   одночасна    прийнятих   nпрепаратів    (одночасне призначення великого числа препаратів nрізко знижує виконавську дисципліну пацієнта; у такому випадку доцільно nрекомендувати комплексні комбіновані препарати).

  Таким чином, комплайєнтність nпацієнта може сильно варіюватися і, відповідно, істотно впливати на nефективність фармакотерапії.

    nКлючову роль при відпустці безрецептурних препаратів для формування nкомплайєнтності грають взаємини хворого і провізора. Провізор може істотно nпідвищити прихильність до лікування, пояснивши мету застосування препарату, nумови його раціонального застосування, час очікуваного ефекту та інше.

      nПеред лікарями і провізорами завжди коштує проблема вибору ліки для кожного nпацієнта, а перед працівниками аптек –  проблема рекомендації або nадекватної заміни призначеного препарату. Вирішити ці питання найчастіше nдозволяють фармакоекономічні підходи.

    nФармакоекономіка вивчає як економічні, так і клініко-терапевтичні переваги схем nлікарської терапії і лікарських препаратів. Сучасні методи комплексної nклініко-економічної оцінки засновані на взаємозалежному аналізі вартості й nефективності, що враховує в тому числі безпека застосування того або іншого nпрепарату.

    nФармакоекономічні підходи, застосовувані для оцінки безрецептурних препаратів, nдозволяють вибрати з розглянутих препаратів найбільш оптимальне по nспіввідношенню витрати/ефективність. Фармакоекономічний підхід дає можливість nпровізорові і фармацевтові обґрунтовано рекомендувати застосування лікарських nпрепаратів, у тому числі дозволених до відпуску без рецепта лікаря.

     nФундаментальні зміни у функції провізора, коли з банального продавця ліків він nстає незамінною ланкою в системі самолікування, є необхідною умовою розвитку nсучасної системи охорони здоров’я.

      Категорії nпацієнтів,  які вимагають підвищеної уваги провізора

    nЛюди похилого віку – вони в більшості країн є основними споживачами nліків, у тому числі безрецептурних. Через вікові особливості фармакокінетики в nних частіше виникає побічна дія ліків, а в результаті застосування значного nчисла препаратів – проблема лікарської взаємодії.

   n  Діти – їм самим, крім батьків, варто роз’ясняти як необхідність nзастосування ліки, так і небезпека, зв’язану з його неправильним застосуванням. nРаціонально роз’ясняти дитині (а не тільки його батькам) важливість своєчасного nприйому ліки, його сполучення з їжею, особливості смаку й ін.

      nВагітні жінки – активні споживачі безрецептурних ліків. На жаль, інформація nвідносно тератогенної дії препаратів у даний час явне недостатня, тому єдиним nгарантованим способом уникнути можливого несприятливого впливу ліків на плід є nпопередження їхнього невиправданого використання.

       nМатері, що годують – також вимагають особливої уваги провізора n(фармацевта), тому що ліки, надходячи в молоко, можуть впливати на дитину. Крім nтого, цілий ряд препаратів здатний впливати на продукцію молока. На жаль, дані nпро проникнення безрецептурних препаратів у молоко і їхні здібності впливати на nдитину більшості провізорів маловідомі.

    Алгоритм дій провізора при приміненні фармацевтичної опіки пацієнтів nпід час відпуску безрецептурних лікасрських засобів при симптоматичному nлікуванні невагомих порушень здоров’я

·      nЗ’ясувати, для лікування якого саме симптому купується nлікарський препарат

·      nОприділити на основі опитування пацієнта, чи не є даний nсимптом проявом захворювання, яке потребує обов’язкового  втручання лікаря

·      nОприділити фармакологічну групу препаратів для лікування nданого симптому

·      nВибрати серед лікарських препаратів визначеної групи nоптимальний препарат для даного хворого

·      nПредставити хворому необхідну інформацію про вибраний nпрепарат та умови його раціонального застосування

Провізор пам’ятай!!! n   Любий симптом може бути як проявом незначного порушення стану nздоров’я, так і початком серйозного захворювання чи ознакою загострення nхронічного захворювання, яке є в даної людини.

     Контроль nінформації про лікарський препарат 

•   Запитати         nпацієнта, чи все йому зрозуміло. 

•   Попросити пацієнта повторити nнайбільш важливу       nінформацію.                 n•   Взнати в пацієнта, чи залишились у nнього які небуть запитання.

5.  Органiзацiя роботи вiддiлу безрецептурного nвiдпуску лiкiв

   Самостiйний вiддiл безрецептурного nвiдпуску органiзується в аптеках 1 групи. В iнших аптеках вiн сумiщається, як nправило з вiддiлом готових лiкарських засо-бiв.   В роботi вiддiлу nбезрецептурного  вiдпуску в важливе мiсце вiдводиться оформленню вiтрин nдля iнформацiї вiдвiдувачiв.

    З цiєю метою широко nвикористовуються вiтрини прилавкiв i окремо приставлених скляних вiтрин.  nВ вiтринах лiкарськi засоби розташовуються  по фармакологiчним групам n(сердечнi, шлунковi i т.д.). 

    Всi виставленi в вiтринах лiкарськi nзасоби i другi товари аптечного асортименту повиннi бути  спорядженi nярликами (цiнниками) з вказівкою.

    Вiтрини повиннi бути естетично nоформленi i пропагувати санiтарнi знання серед населення.

     В nзалі обслуговування на видному місці розміщуєтьсяі така необхідна інформація:

     * про nпозачергове обслуговування інвалідів і учасників Вітчизняної війни;

     * перелік nлікарських засобів, дозволених до  відпуску без рецепта лікаря;

     * терміни nзберігання лікарських засобів, що виготовляються в аптеці;

     * години nприйому населення завідувачем аптеки;

     *  nадреси найближчих аптек, у тому числі чергових.

6. Мерчандайзинг в аптеці.

Мерчандайзинг – комплекс заходів  для nзбільшення продаж певного товару або торгової  марки, який проводиться nбезпосередньо в торговому залі.

Навіщо потрібний мерчандайзинг? Для того, щоб товар „продавав” себе. nЯкщо його не можна побачити відповідно, він не може бути купленим. nМерчандайзинг повинен бути направлений       на nповне задоволення потреб покупця.

Завдання nмерчандайзингу:

1.  nЗбільшення об”єму продаж і прискорення товарообігу в торговій точці.

2.  nСтворення конкурентних переваг аптеки.

3.  nЗбільшення кількості покупців і завоювання нових.

4.  nЗагострення уваги покупця до товару, включаючи нові продукти.

5.  nЗабезпечення покупців необхідною інформацією.

Що впливає на успіх аптечної торгової nмарки?

1.  nМісцезнаходження.

2.  Асортимент.

3.  Безперебійна nдоставка ліків.

4.  Оформлення nвітрини торгового залу.

5.  Відношення до nпокупця.

(Від англійського „merchandising – мистецтво торгувати).

Два основних принципи, які лежать в nоснові мерчандайзингу:

1.Оптимальне розміщення товару і рекламної продукції на наявні торговій nплощі. Специфіка мерчандайзингу лікарських засобів полягає в тому, що торгівля nлікарськими засобами відноситься до видів діяльності, які ліцензуються державою, і, nвідповідно, мають певні обмеження у відношенні асортименту продукції, її nрозміщення і умов продаж.

2.Знання психології покупця, закономірностей його поведінки в торговій nточці і типів здійснюваних nпокупок.

За даними фармацевтичної компанії „Glaxo Smith Kline” об”єм продаж збільшується nвнаслідок:

·   nУсунення перебоїв з nпрепаратом +30%;

·   nПокращення викладки nпрепаратів +25%;

·   nСтворення додаткових nприлавків +20%;

·   nАктивної праці провізора n+20%;

Всього: збільшення продаж +95%.

В останні роки спостерігається nзбільшення кількості аптечних установ на фармацевтичному  ринку України. nОднак основні параметри їхньої діяльності (рівень цін, асортимент ЛЗ, надані  знижки) на сьогоднішній день досить nсхожі. Відмітними рисами є рівень сервісу, nпродажів і менеджменту. У свою чергу споживачі приділяють усе більше уваги nтому, хто і як пропонує їм той або інший товар. Конкуренція між аптечними nустановами підсилюється, що змушує всіх  учасників фармацевтичного ринку nвибирати більш активні методи конкурентної боротьби і застосовувати новітні nрозробки і різні моделі маркетингових і торговельних стратегій.

    Падіння nвиручки – що роблять всі?

1.     Закриття збиткових аптек.
n2. Скорочення персоналу – 20-30%.
n3. Скорочення асортименту – до 50% nSKU.
n4. Зниження цін – 10-20%.
nЩо роблять лідери?
n1. Перегляд позиціонування.
n2. Збалансованість асортименту.
n3. Ефективність бізнесу.
n4. Фінансова концепція.
n5. Антикризова програма.

   Завдання nмерчандайзинг
n1. Відповідає на запитання: «Як продавати?»
n2. Допомогти покупцеві купити.
n3. Збалансованість інтересів постачальників і аптеки.

   Мерчандайзинг – одна зі складового маркетингу, nспрямована на удосконалювання товарів і збільшення обсягу продажів роздрібного nпідприємства. Іншими словами, мерчандайзинг являє собою комплекс заходів, що nвключає розробку і реалізацію методів, а також усілякого технічного рішення, nметою якого є просування товарів і залучення покупців у визначену торговельну nточку для збільшення її прибутку.

Розміщення товару — поділ його на товарні групи nі розподіл у торговельному залі, а викладення — демонстрація і nрозташування товару на торговельному устаткуванні. Перш ніж заповнити товаром аптеку nзавiдуючому аптеки необхідно прийняти е рішення щодо розміщення товару. У nторговельному залі аптеки, що здійснює роздрібні продажі, органiзованi різні nмісця продажів, де споживач може побачити препарати представленої nфармакотерапевтичної рупи. У кожної аптеки існують свої особливості,  якi nпотрiбно враховувати при розмiщеннi товару.  Для цього стандарти nмерчандайзингу припускають проведення так називаної внутрішньої nпаспортизації аптеки. Створення стандартного внутрішнього паспорта аптеки nдозволяє збирати необхiдну маркетингову iнформацiю. В даний час  nпаспортизацiя аптек здiйснюється  деякими компанiми-виробниками i nдистрибюторами.

1. По форматах:

а) формат строгої прилавкової форми n(формат-прилавок — ФП) — припускає обмежений доступ споживача до nпредставлених товарів. Покупка здійснюється шляхом передачі товару, що здобувається, від продавця (провізора першого столу) nпокупцеві групи;

б) формат фармамаркета n(формат-маркет — ФМ) — припускає вільний доступ відвідувача до nпредставлених товарів. Покупка здійснюється шляхом вільного вибору споживачем nнеобхідних товарів. Оскільки цей формат застосуємо тільки до групи nбезрецептурних лікарських засобів, самостійно він не одержав достатнього nпоширення;

Хай-тек n(англ. nhi-tech, от high technology — високі технології) — стиль в дизайні, nХай-тек (hi tech) –  художнє осмислення високих технологій. Інтер′єр n высоких технологій.  Стилю характерні стрімкі прямі лінії, багато nскляних і металічних деталей.

в) змішаний формат (формат nприлавок-маркет — ФПМ) — припускає роздільний доступ споживача до nтоварів: до рецептурних препаратів — обмежений, nдо безрецептурних — вільний. Відповідно, у відношенні nпрепаратів цих груп покупка здійснюється або шляхом передачі товару, що здобувається, від продавця покупцеві, або шляхом nвільного вибору.

При акцентуванні уваги споживача на визначених товарах nпродажу можуть зрости, якщо ці товари мають не менш 3 із приведених нижче nхарактеристик:

1. Претендують на роль лідера продажів у своїй nкатегорії і є відомими брендами (або успішно nконкурують з ними на ринку);

 2. Просуваються за допомогою проведення nшироких комплексних рекламно-інформаційних кампаній (використовуючи рекламу на nтелебаченні, у пресі, зовнішніх і внутрішню й ін.), а також з урахуванням nсезонних переваг ринку;

3. Мають незаперечні конкурентні переваги перед nаналогічними марками і гарантированно висока якість;

4. Являють собою товари повсякденного (першої nнеобхідності) або обмеженого попиту (елітні nкатегорії);

5. Маються в наявності в аптечній установі в nкількості, необхідному для посиленого продажу, що приносить істотний прибуток.

Iлюзiї мерчандайзингу.

Ілюзiя № 1.Товар продається nкраще тоді, коли його більше на полках. Керуючись nпринципами оптимальності при формуванні асортименту і відомим законом Парето n(стверджуючим, що 20% позицій асортименту приносять 80% прибутку), можна nдомогтися значного збільшення обсягу продажів. Однак при великій кількості nвиставлених товарів потрібні визначені акценти, інакше всі товари nперетворюються в дробове і монотонне тло

 Ілюзiя  № 2. Число nімпульсних покупок можна істотно збільшити, застосовуючи комбіновані методи nемоційного впливу на споживача

Природа походження імпульсної покупки припускає nнаявність зовнішніх подразників, що спонукують покупця діяти. Активне nпросування визначених безрецептурних препаратів, їхнє ефективне представлення в nторговельній крапці, а також рекомендація провізора рівною мірою можуть nвикликати імпульсне бажання покупця придбати той або інший товар. Але скільки nвідвідувачів аптек згодом шкодують про зроблений у такий спосіб придбанні… . nШтучно створений образ потреби може нанести аптецi  непоправну шкоду, що nвиражається у втраті лояльності постійних покупців.

Ілюзiя  № 3

За допомогою застосування оптимальних, новаторських nі цікавих варіантів викладення можна домогтися значного збільшення обсягу продажів будь-якого товару і підвищення nзагального прибутку

Очевидно, що тільки при наявності в товару визначених якостей що відбувся бренда (у nтому числі таких, як дизайн упакування і її форма, колірне рішення і т.п., не nговорячи вже про ринковий потенціал і властивості даного товару), а також за nумови випередження конкурентів по всіх названих параметрах (або упевненої nринкової позиції), можна починати говорити про вплив варіантів викладення на nзбільшення обсягу його продажів. Мудра і nграмотно розроблене викладення безликого або непоказного, неходового або nнесезонного товару не те що не збільшить обсяг загального прибутку роздрібного nпідприємства, але і підірве його репутацію в очах споживачів

Ілюзiя № 4

Збільшення обсягу продажів визначених nмарок і видів товару можна домогтися шляхом акцентування на них nуваги покупця

Це твердження не nє ілюзією для реалізації завдань  мерчандайзингу виробника або nдистрибьютора, але торговельне підприємство, керуючись подібним твердженням, nризикує не тільки зменшити обсяг свого загального прибутку, але і потрапити в nзалежність від окремих компаній-постачальників. Розміщення акцентів на товарах nвизначених торговельних марок можуть здійснюватися тільки за умови комплексного nпідходу до подібному до акцентування.

Багато препаратів, які nпродає аптека, відпускаються за рецептами, і їх призначення знаходиться в nкомпетенції лікаря. Тому найбільш активно елементи мерчандайзингу впроваджуються в аптеці у відділі nбезрецептурного відпуску, де покупець сам приймає рішення про придбання препарату.

Економічний словник дає наступне визначення мерчандайзингу:

Мерчандайзинг – це підготовка до продажу товарів в nрізній торгової мережі: nоформлення торговельних прилавків, вітрин, розміщення самого товару в торговому nзалі, подання відомостей про товар. n

Мерчандайзинг завжди орієнтований на покупця. Його nголовне завдання полягає в якнайшвидшій реалізації товарів у пункті продажу та nорганізації загального збільшення обсягів продажів. Головною метою збуту є nзбільшення загального обсягу покупок в аптеці шляхом полегшення цього процесу nдля клієнта. Зі збутом пов’язано все: і потік покупців, і товарообіг, і доходи. Для того, щоб конкретний товар nналежним чином був представлений в аптеці, його потрібно правильно й надати nйому образність. Інакше кажучи, представити товар лицем.

Правильне оформлення nаптеки покупцю вибрати рекламований товар під час проведення першої покупки, nповторно придбати товар даної торгової марки, придбати вигідно представлені товари nпри незапланованої купівлі, швидко знайти товар при запланованій покупці, nпознайомитися з новими марками товарів.

Додаткові мети nмерчандайзингу:

·                     nполіпшення якості nобслуговування споживача;

·                     nзміцнення іміджу nкомпанії-виробника;

·                     nполіпшення іміджу nаптеки.

Поняття мерчандайзингу nвключає в себе так званий «принцип п’яти Н» – потрібний товар, у потрібному nмісці, у потрібний час, в потрібній кількості, за потрібною ціною.

Мерчандайзинг складається nз декількох великих розділів: організаційного, керованого і так званого n«спокусливого».

Найпростіший з них – організаційний, коли мерчандайзингу не потрібні великі nінвестиції. У той період, коли керівник відкриває аптечний заклад, він розраховує площі під nкожен відділ, закуповує вітрини, меблі у відповідності з наявними площами в nторговому залі.

Керований етап передбачає nбільш скрупульозний підхід до розрахунку віддачі від кожного квадратного метра nплощі торгового залу, що можна зробити, використовуючи існуючі і виправдали nсебе методики і принципи – це дозволяє оптимізувати витрати.

Спокусливий мерчандайзинг nвимагає знання законів споживчої поведінки та їх грамотне nзастосування.

Категорії покупців і nпокупок

Коли провізор тривалий nчас працює в аптеці, то йому легко визначити своїх покупців, nрозділивши їх на такі умовні типи:

·                     n«Грошовий» n(найчастіше чоловік, т.зв. «новий росіянин»);

·                     n«Батьки» (жінки, n«мами»);

·                     nпенсіонери n(бажаючі, перш за все спілкування);

·                     nмолодь n(часто відчувають нестачу часу, а про препарати мають уявлення на основі nрекламних роликів);

·                     nпрактичні ділові люди n(часто сумніваються у властивостях пропонованого ним товару).

Говорячи про основні nкатегорії покупців, можна відзначити, що масовими відвідувачами аптек є жінки. nТому фармацевт повинен робити акцент на естетичну привабливість упаковки або nкористуватися принципом переваги, при якому жінки орієнтуються на думку знайомих та nсусідів.

Нерідко покупець набуває той чи інший товар або через короткочасної nпотреби в ньому, або, бажаючи побувати в людних місцях і підняти собі настрій.

Слід також брати nдо уваги, що жоден високозабезпечених покупець не стане купувати широко nрекламоване лікарський засіб. Йому не дозволяє зробити це міркування власного nпрестижу.

У ході спеціальних nдосліджень з’ясувалося, що в структурі покупок, які роблять відвідувачі nторгового закладу, можна виділити 3 види мотивацій покупки:

1.                nзакрите nсплановане (певне) рішення, коли покупець заздалегідь визначив, що він nзбирається купити, тобто торгова марка визначена заздалегідь;

2.                nвідкрите nсплановане (невизначений) рішення, коли покупець знає, який товар йому nпотрібен, але не визначив, яку торгову марку вибрати;

3.                nнезапланована nкупівля, коли покупець приймає рішення про купівлю того чи іншого товару nбезпосередньо в торговій точці.

Відсоток незапланованих nпокупок досить високий – близько 65% від загального обсягу покупок, зроблених nклієнтами. При цьому вони керуються симптомами, бажаючи придбати що-небудь від nголовного болю, температури, нежиті, кашлю і так далі І лише близько 35% nпокупців мають сувору настанову на придбання конкретного товару.

Серед основних факторів, nщо впливають на вибір препарату покупцем, виділяються особисті і емоційні nпричини.

У число перших входять:

·                     nгра в покупця;

·                     nпрагнення nурізноманітнити курс лікування іншими препаратами;

·                     nзадоволення короткочасних nпотреб;

·                     nбажання спробувати новий засіб;

·                     nфізична nактивність;

·                     nстимуляція nвідчуттів.

Емоційні причини можуть nбути обумовлені наступними засобами:

·                     nдобре ставлення nдо близьких, любов, а також страх nза їх і власне здоров’я;

·                     nбажання отримати задоволення, наслідування відомих людей і nгордість.

Одним з елементів впливу nна ще не сформоване рішення відвідувача про придбання препарату є створення nпривабливого зовнішнього вигляду аптеки, її інтер’єру, планування торгового простору з урахуванням психології відвідувачів.

Організація торгового залу

При плануванні заходів з nмерчандайзингу необхідно мати на nувазі, що 95% покупців проходять не більше однієї третини простору торгового nзалу, а 90% покупців прагнуть знайти усі необхідні для них товари, не проходячи nвеликі відстані і не повертаючись назад.

Більшість покупців – nправші, тому вони більш уважно ставляться до товарів, розташованим праворуч, і nчастіше їх купують. Помічено також, що більшість покупців, пересуваючись nвсередині залу, повертають направо, за годинниковою стрілкою. І, нарешті, покупці уникають шумних, nтісних і погано освітлених ділянок торгового залу.

Вітрини, стенди. З метою підвищення доступності nфармацевтичної інформації оформлення вітрин і стендів у торговому залі аптек в nданий час приділяється багато уваги.

Для стендів nвикористовується вільне місце в простінках, по ходу сходів, якщо торговий зал nзнаходиться на другому поверсі.

У вітринах встановлюють nтелевізори, відеомагнітофони, за допомогою яких демонструються відеоматеріали nсанітарно-освітнього характеру.

Є категорія покупців n(близько 5%), які самостійно вивчають вітрини аптек у пошуках відповідного документа і ніколи не запитають про його nнаявність чи відсутність. Тому можливість розглянути що у вітрині товар суттєво nвпливає на купівельну спроможність відвідувачів.

При оформленні вітрин nслід керуватися такими принципами:

1.                nВітрина повинна nбути яскравою і інформативною.

2.                nВітрина повинна nбути тематично організована (наприклад, по групах препаратів).

3.                nМатеріали, виставлені у вітрині, повинні відповідати встановленим гігієнічним нормам.

Аналіз споживчого потоку nвиявив, що великі вітрини приваблюють відвідувачів і затримують їх увагу від 30 nсек. до 10 хв.

Однак при великому nскупченні відвідувачів (наприклад, в районі кас) застосування вітрин nнедоцільно, тому що обмежений огляд, а найбільш раціонально застосування в цих nмісцях прилавків, дозволяють при меншому куті огляду отримати більш повну nінформацію.

У наші дні в аптеках nприйнято знайомити відвідувачів із спеціальною літературою про ліки, інформаційними бюлетенями і т.д. nТому в торговому залі слід обладнати окремі столи, або прикріпити до кожної полиці nз товаром спеціальні утримувачі. У них повинні знаходитися інформаційні листи, присвячені конкретним препаратів.

Розміщення товарів на полицях n

Правильне і раціональне nрозташування препаратів на полицях аптеки допомагає покупцеві, не витрачаючи nбагато часу, зорієнтуватися в різноманітті пропонованих товарів, дає можливість nпокупцеві побачити наявний у продажу товар і не відволікати фармацевта nпитаннями, типу: «А чи є у вас …?»

Сприятливі зони продажу і nрозміщення препаратів:

·                     nполиці з правого nбоку від потоку руху покупців (на відстані приблизно 160 см від підлоги);

·                     nзони «зустрічі», nде покупець бачить препарати, розташовані навпроти входу;

·                     nзони біля кас.

Несприятливі зони nрозташування товарів:

·                     nзони продажу з nлівого боку від потоку покупців;

·                     nкути аптеки;

·                     nбезпосередньо nзони біля входу.

Принцип розташування nтовару за принципами дії – препарати повинні бути виставлені в секції, яка чітко nвідповідає зазначеної категорії: анальгетики, вітаміни, венотоніки, гастропрепарати, спазмолітики і т.д., nтобто ті, які користуються високим попитом у населення.

Виділяють також сезонні і nтематичні полиці. Сезонні полиці дають хорошу реалізацію протягом певного часу nроку. Наприклад, навесні на них добре розміщувати кошти для схуднення або nпротівоцеллюлітние препарати, влітку можна організувати літню полицю або nаптечку мандрівника і т.д.

Якщо площі аптеки nневеликі, то такі полиці можна обладнати всередині вітрини. Якщо ж місця nдостатньо, то товари слід розподілити в чіткому порядку: які з них підуть на nосновні полиці, тематичні, сезонні та ін

Спеціальні полиці призначені для препаратів відомих nвиробників: Еффералган, Стрепсілс, Колдрекс і т.д.

Принцип розташування nтоварів по торговим маркам є найбільш прийнятним, оскільки він сприяє nпросуванню торгової марки фірми. Людське око здатне відзначити зображення nпредмета, якщо він знаходиться в його полі зору не менше 1 / 3 секунди. Разом з nтим треба враховувати, що покупець рухається по торговому залу з середньою nшвидкістю 1 м / сек. Виходячи з цього на полицях аптеки потрібно не менше 33 см nдля викладки препарату однієї торгової марки. Якщо простір в 33 см не може бути виділено на полиці, в цьому nвипадку необхідна викладка товару в однаковій упаковці в 2 ряди – для nстворення ефекту множинності товару і залучення уваги покупця до цього nпрепарату.

Бажано також, щоб товари nоднієї компанії та однієї торгової марки знаходились поруч, доповнюючи один nодного – і, таким чином, підтримуючи продажу один одного.

Таке розташування товарів nбуде більш ефективним, ніж якщо б ліки стояли окремо. При цьому не можна nдопускати скупченості товарів різних торгових марок перед очима споживачів.

Існує інший метод nзалучення уваги покупців до товару. Наприклад, виділяють так звані nтовари-«магніти», що представляють собою найбільш затребувані покупцем товари. nРозташування іншого товару поряд з товаром-«магнітом» істотно збільшує nпродаваність товару-«супутника».

Обсяг продажів можна nрегулювати залежно від рівня розташування товарів у вертикальних вітринах.

 

n

Рівень	Розташування товару	Порядок перестановки товару з метою збільшення обсягу продажів	Збільшення продажів при перестановці товару з нижніх рівнів на верхні
I	На рівні очей	–	–
II	На рівні рук	На I рівень	Від рівня рук до рівня очей – 63%
III	На рівні ніг	На I рівень   На II рівень	Від рівня підлоги до рівня очей – 78% Від рівня підлоги до рівня рук – 34%

 

У результаті дослідження nз виявлення впливу розміщення препаратів на вітринах на рівень продажів були nотримані такі дані.

При розміщенні групи nмінеральних вод з урахуванням рекомендацій мерчандайзингу їхня реалізація в nсередньому зросла на 30%, причому реалізація «Боржомі» виросла на 68,7%, а n«Нарзану» на 42%.

Експеримент, проведений з nрозташуванням препаратів на прилавку дав наступні результати: загальний обсяг nсвічок з аналізованої групи зріс на 7,8%, а на «Реліф» – на 20%.

Таким чином, на відомі nпрепарати застосування елементів мерчандайзингу найбільше ефективно для nпровокування незапланованих покупок.

Оформлення вітрини в nаптечній організації, мабуть, найбільш складний процес, nтому що значний асортимент необхідно поєднати з можливостями зорового nсприйняття:

·                     nне nперевантажувати вітрину кількістю видимих ​​елементів (адекватно оком nсприймається не більше 13);

·                     nвраховувати nколірне поєднання упаковок товару;

·                     nрівень очей nпокупця – найкраща зона продажів.

На відміну від попередніх nелементів мерчандайзингу, які цілком можуть бути реалізовані співробітниками nаптеки, запровадження наступного елемента – презентації лікарських препаратів – nв даний час повністю знаходиться в компетенції фірм-постачальників, тому що nвимагають значних витрат на навчання персоналу і рекламний матеріал.

Аналіз літературних джерел показує, що при презентації зростання nреалізації може досягати 800%. Такий nрозкид обумовлюється як ціновими факторами, так і професійними навичками nпромоутера.

Однак при плануванні nобсягів продажів на тривалий термін необхідно враховувати, що після закінчення nрекламної кампанії реалізація препарату знижується, причому часто до nпочаткового рівня.

Фармацевтичне обслуговування відвідувачів аптек − це реалізація маркетингово-логістичних рішень nна рівні аптеки, тобто управлінська діяльність, nспрямована на максимальне задоволення потреб пацієнтів nу ЛП і виробах nмедичного призначення та досягнення nцілей аптеки через вивчення й створення nпопиту і прискорення потокових процесів при зменшенні сукупних витрат аптеки.

В концепції фармацевтичного обслуговування виділяють 3 аспекти: філософський (ідеологічний), nаналітичний та активний (рисунок).

Рисунок. Модель фармацевтичного обслуговування nвідвідувачів аптек

У філософському аспекті nфармацевтичне обслуговування пропонує систему мислення та ідеологічну nоснову підприємницької діяльності фахівців аптеки (фармацевтичну опіку), nу центрі якої потреби пацієнта, задоволення котрих є соціальним nзобов’язанням аптеки. Як аналітичний процес фармацевтичного nобслуговування він зводиться до розуміння очікування пацієнтів, nпошуку переваг у медикаментозному забезпеченні порівняно nз аптеками-конкурентами, опрацювання якісних параметрів (стандартів) nобслуговування. Як активний процес концепція фармацевтичного nобслуговування вирішує низку питань щодо задоволення потреб пацієнтів nна підставі логістичного підходу в умовах середовища конкретної nаптеки.

Виходячи з даних nмоделі, виділяють 4 складові забезпечення якості фармацевтичного обслуговування nв аптеці: 1. Якість логістичного обслуговування, тобто процесу створення nблага для споживачів шляхом реалізації комплексу логістики: необхідні ліки nв необхідній кількості (дозах) необхідної якості з необхідними nвитратами в необхідному місці в необхідний час необхідному nпацієнту. 2. Якість середовища аптеки (набір приміщень, об’ємно-просторове nвирішення залу обслуговування та його просторовий зв’язок з іншими nприміщеннями аптеки, обладнання та оснащення, аптечний мерчандайзинг, nсанітарно-гігієнічні умови). 3. Якість ЛП та виробів медичного nпризначення (наявність документів, які підтверджують їх якість, nдотримання принципів зберігання, контроль за термінами придатності, nвідсутність фальсифікованих і субстандартних ліків) (див. Неякісні ліки). n4. Якість фармацевтичної опіки (необхідна кваліфікація робітників аптечник, nдотримання правил відпуску ліків конкретному пацієнту, інформаційне nта організаційно-методичне забезпечення).

Музика: Музика – один з найбільш цікавих прикладів впливу nситуації. В ході одного з перших досліджень на цю тему в супермаркетах nзмінювали) гучність музики від гучної до приглушеної. Споживачі, які чули гучну nмузику, проводили в магазині менше часу, проте витрачали стільки ж грошей, nскільки й ті, що чули музику тиху. Одночасно з цим вивчалося й вплив музичного nритму (повільний або швидкий). Повільна музика, в порівнянні з швидкою, сприяла nзбільшення як часу, проведеного всередині магазину, так і витрат.

В американських аптечних супермаркетах основним nпостачальником мелодій (дисків) є компанія Мигак. Ця фірма саме спеціалізується nна постачанні торгових організацій “Правильними” мелодіями. nРоздрібним продавцям на вибір пропонується кілька варіантів музичного nсупроводу: доросла сучасна музика, легка класична, (хіти), нова молодіжна.

Що nтаке “правильна” музика? Це музика, яка допомагає продавати. Щоб nпродемонструвати вплив музичного супроводу, Мигак провела тест у великому nсупермаркеті. Протягом дня там звучала (а іноді відсутня взагалі) музика nнайрізноманітніших типів. У виходили з універмагу покупців брали інтерв’ю на nпредмет кількості часу, проведеного в магазині, і обсягу скоєних покупок. Вплив nмузики залежить від того, чи збігається вона з демографічними характеристиками nпокупців. Коли такий збіг має місце, люди проводять у магазині в середньому на n18% більше часу, а чим довше людина ходить по магазину, тим більше покупок він nзробить. У даному випадку так і сталося. Кількість покупок зросло на 17%. p> nКольорове рішення: Кольорове рішення аптеки надає потенційне вплив як на nсприйняття споживачів, так і на їх поведінка. Теплі кольори, наприклад, nчервоний; і жовтий, більше підходять для фізичного залучення людей, ніж холодні n- синій і зелений. В одному з досліджень людей просили вказати, на якій nвідстані від пофарбованої стіни вони сидять. Так от, якщо стіна була забарвлена n​​в теплі тони, людям здавалося, що вони сидять до неї набагато ближче, ніж nце було насправді. І, тим не менш випробовувані відгукнулися про інтер’єрах nаптек, витриманих у холодних тонах, як про більш позитивних, привабливих і nрозслаблюючих. Дослідники прийшли до висновку, що теплі кольори більш підходять nдля зовнішнього вигляду аптеки чи скла вітрин як засобу залучення споживачів. І nще один аспект колірного впливу на поведінку: виявляється, коричневий відтінок nстін впливав на швидкість переміщення людей по аптеці.

Більш докладно цим питанням займається окрема наука – nВідеоекологія.

Відеоекологія: nАгресивна поле – це поле, на якому розосереджено велике число одних і тих же nелементів. Прикладом агресивних полів у аптечній організації можуть служити nкахельна плитка, грати, дірчасті плити або цеглу і т. п. У такому середовищі в nмозок надходить надлишок однієї і тієї ж інформації. Прибалтійськими вченими nвстановлено оптимальну кількість елементів у видимому полі – не більше 13.

При nстворенні сучасного інтер’єру аптечна організація повинна враховувати, з одного nбоку, вимоги відеоекології, а з іншого – вимога конкуренції – створення nнеповторного стилю (позитивної запоминаемости) – фірмового стилю.

Якщо звернутися до nісторичного досвіду, то слід зазначити, що інтер’єр дореволюційних приватних nаптеках не тільки вражав відвідувачів індивідуальністю, а й також певною мірою nрозкішшю. Передня частина приміщення багатьох аптек була обставлена n​​дзеркалами, прикрашена мішурою і позолотою. Існують історичні дані, що nвхід в аптеку “Феррейн” прикрашав фонтан, з якого замість води nвитікали цівки французьких парфумів, і кожен міг підійти і використовувати їх. nБільшість сучасних аптечних організацій побудовано з урахуванням nмодерністського напряму в архітектурі, що використовує в своїй основі nповторення в кожному будинку одних і тих же складових частин, великих площин, nпаралельних ліній. Це призвело до переважанню в зовнішньому вигляді та nінтер’єрі аптек агресивної візуальної середовища. Не випадково на запитання: n”Яке відчуття Ви відчуваєте, перебуваючи в приміщенні аптеки? “- 30% nреспондентів відповіли:” Відчуття дискомфорту “.

У свою чергу, створюючи nвсередині приміщення сприятливий клімат, освітлення, можна добитися відчуття nкомфорту, затишку і спокою і тим самим підвищити управління споживчою nповедінкою.

Наприклад, негативний nвплив великих площин можна знизити, включивши в архітектуру будинку колони, nдекор, арки і т.д.

Гомогенні поля допоможуть nзгладити озеленення, колористика, картини та інші прикраси.

Позбутися від значного nкількості прямих ліній і кутів можливо, використавши на стінових панелях і nвікнах ажурні решітки.

Статичність видимої nсередовища слід розбивати з допомогою обертових вітрин або акваріума і т. п.

Важливу роль у формуванні nфірмового стилю, створенні інтер’єру і дизайну одягу грає колір, який допомагає nне тільки розрізняти предмети, а й надає вплив і виховує смак. p> nКолористика – закон колірних поєднань. Всі видимі кольору ділять на хроматичні nі ахроматичні. Ахроматичні кольори (білий, сірий, чорний, а також їх відтінки) nвизначаються тільки яскравістю (светлотой). Хроматичні кольори nхарактеризуються:

– колірним тоном (жовтий, nпомаранчевий, червоний і пурпурний – теплі кольори; фіолетовий, синій, nблакитний і зелений – холодні кольори);

– насиченістю (ступінь nгустоти кольору, наприклад малонасичені кольори виходять шляхом додавання nбілого кольору – Зелений + білий = салатовий);

– яскравістю (жовтий, nпомаранчевий, блакитний – світлі кольори; червоний і зелений – середні; синій і nфіолетовий – Темні). Кольорові комбінації підпорядковуються колористичним nзаконам і народжують сприятливі чи несприятливі відчуття залежно від того, nнаскільки правильно були скомбіновані кольору (табл.1).

Таблиця 1 nВзаємозв’язок колірних поєднань і відчуттів.

Таким чином, маніпуляція колірними поєднаннями дозволяє керувати почуттями і настроєм як відвідувачів, так і персоналу аптечної організації.

Автори дослідження провели опитування відвідувачів аптечних організацій щодо дизайну спеціального одягу співробітників. Більшій частині nреспондентів (65%) вона не подобається. Мабуть, варто про це задуматися. nРеспонденти вважають, що цей одяг не естетична (45%) і задовольняє лише nсанітарно-гігієнічним нормам, але не більше. На їх думку, в якості форменого nодягу можна використовувати ділові костюми з однотонної тканини різних nвідтінків. Причому костюми можуть бути і брючними. З точки зору відеоекології, nна негативне сприйняття спецодягу впливає її гомогенність.

Ймовірно, моделювання nспеціально ї одягу – це вже необхідність найближчого часу. Стиль одягу nдозволить організації створити єдиний образ. p> Моделюючи спеціальний одяг, nтакож як і при оформленні інтер’єру, необхідно враховувати вплив кольорів і nколірних поєднань. Використовуючи один колір в якості основи, інший – nконтрастний можна включити в якості окантовки або елементів вишивки. Таким nчином, вдасться позбавитися від гомогенності в одязі.

Можливість розглянути nрозташований у вітрині товар суттєво впливає на купівельну спроможність nвідвідувачів. Результати експерименту показали, що якщо виключити з переліку nпричин відмови від покупки такі фактори, як вартість і якість, то найбільше nвідмов сталося внаслідок неуваги і зайнятості фармацевтичного працівника (37%), nа також неможливості розглянути або дізнатися, який товар є в наявності (46 %). np> На думку Ж.Шандезона і А. Лансестра (1993 р.), обсяг продажів можна nрегулювати залежно від рівня розташування товарів у вертикальних вітринах.

Оформлення nвітрини в аптечній організації, мабуть, найбільш складний процес, т. к. значний nасортимент складно поєднати з вимогами зорового сприйняття:

– не nперевантажувати вітрину кількістю видимих ​​елементів (нагадаємо, адекватно nоком сприймається не більше 13 елементів);

враховувати nколірне сполучення упаковок товару. При цьому необхідно пам’ятати і про вже nвідомих принципам мерчандайзингу при розміщенні товару.

Інформаційні матеріали: nІнформаційні матеріали, присутні всередині аптеки, можуть виявитися дуже nсильними подразниками. Вітрини і покажчики підвищують шанси на залучення уваги nспоживачів, і тим самим стимулюють покупки. У зв’язку з цим вважається, що nінформаційні (ІМ) сприяють підвищенню обсяг у продажів. Цілком імовірно, що nпродавці захочуть використовувати ці кошти, тим більше що в порівнянні з іншими nспособами просування ІМ обходяться відносно дешево. Крім того, інформативні та nпрості у використанні ІМ почасти можуть заповнити недоліки, пов’язані з nнестачею торгового персоналу у залі. Один з таких ІМ носить назва ТАК, що nозначає “додатковий агент”. Він являє собою паперову стрічку, яка nмістить інформацію про потрібний продукт і підвішується на полиці з товарами.

Плануючи розміщення nвідділів, рекламних матеріалів, інформаційних стендів на площах торгового залу, nнеобхідно спостерігати за зонами В«руху покупцівВ» всередині аптеки.

Проведені натурні nспостереження для визначення переважаючого напрямку споживчого потоку виявили, nщо в аптеці більшість відвідувачів повертали направо, підтверджуючи літературні nдані. З іншого боку, дані про те, що більша частина відвідувачів знаходиться в nпередній частині (1/3) приміщення просто незастосовні для аптек з nіндивідуальним плануванням, а характерні для фарммаркетов.

Аналіз споживчого потоку nвиявив, що великі вітрини приваблюють відвідувачів і затримують їх увагу від 30 nсек. до 10 хв.

Однак при великому nскупченні відвідувачів (наприклад, в районі кас) застосування вітрин nнедоцільно, т. к. обмежений огляд, а найбільш раціонально, з нашої точки зору, nзастосування в цих місцях прилавків, дозволяють при меншому куті огляду nотримати більш повну інформацію.

Якщо мати відомості про nпереважному напрямі потоку відвідувачів і рівнях концентрації відвідувачів в nрізних місцях приміщення, то можна максимально ефективно розмістити рекламні nматеріали, вітрини і ЛП на них.

Не менш важливим nелементом мерчандайзингу є розміщення препаратів на вітринах і прилавках з nурахуванням психології сприйняття, що також може призвести до збільшення nобсягів продажів.

У результаті дослідження nз виявлення впливу розміщення препаратів на вітринах на рівень продажів були nотримані наступні дані.

При розміщенні групи nмінеральних вод з урахуванням рекомендацій мерчандайзингу їх реалізація в nсередньому зросла на 30%, причому реалізація В«БоржоміВ» зросла на 68,7%, а nВ«НарзануВ» на 42%, що пояснюється з нашої точки зору тим, що це найбільш nвідомі марки, і акцент на них привів до найбільш значного в порівнянні з іншими nзростанню продажів.

Презентація: На відміну nвід попередніх елементів мерчандайзингу, які цілком можуть бути реалізовані nспівробітниками аптеки, впровадження наступного елемента – презентації ЛП – в nданий час цілком знаходиться в компетенції фірм-постачальників, т. к. вимагають nзначних витрат на навчання персоналу і рекламний матеріал.

Аналіз даних по nпрезентації препарату Ксенікал в аптеці дозволив зробити висновки, що nвпровадження даного елемента мерчандайзингу може значно збільшити обсяг nпродажів навіть такого дорогого препарату.

Аналіз літературних nджерел показує, що при презентації зростання реалізації може досяг ати 800%. nТакий розкид обумовлюється як ціновими факторами, так і професійними навичками nпромоутера.

Однак при плануванні nобсягів продажів на тривалий термін необхідно враховувати, що після закінчення nрекламної кампанії реалізація препарату знижується, причому часто до первісного nрівня.

Обробка результатів nекспериментів дозволила зробити наступні висновки:

– впровадження елементів nмерчандайзингу надає ефективну дію на лікарське забезпечення населення і nфінансово-економічну діяльність аптек;

– у зв’язку з nрізноманітною плануванням аптечних установ Москви кожна аптека повинна nсамостійно виявляти у себе домінуючі потоки відвідувачів для максимально nефективного планування торгового простору з урахуванням психології конкретних nспоживачів;

– при оформленні nторгового залу необхідно в комплексі застосовувати розкладку товарів на nвітринах і прилавках залежно від рівнів концентрації відвідувачів в різних nмісцях торговельного залу;

– розкладка товарів з nурахуванням мерчандайзингу дозволяє не тільки значно розширити обсяг продажів, nале і більш раціонально управляти торговими запасами;

– розширена інформація nпро препараті в умовах значного асортиментного переліку реалізованої продукції nдозволяє поліпшити якість обслуговування і підвищити реалізацію, особливо nмаловідомих препаратів;

– презентація є значним, nале короткостроковим методом стимулювання продажів ЛП, яка в великою мірою nзалежить від професійних умінь і особистісних якостей промоутера.

Скупчення людей: Ще один nаспект роздрібної середовища, впливає на поведінку споживачів, – це скупчення n(по думку відвідувачів) людей в аптеці. Висока щільність покупців може nпризвести до скорочення часу, проведеного всередині аптеки, відкладанню nнетермінових покупок, меншому взаємодії з торговим персоналом.

Фізичні характеристики nаптеки: Такі речі, як ліфти, освітлення, кондиціонери, зручні туалети, nвнутрішня планування, ширина проходів і сходів, килимові покриття і nархітектурне рішення – все це фактори, що впливають на спосіб і вибір аптеки. У nході проведеного нещодавно опитування 61% покупців заявили, що на їх рішення nпро вибір аптеки може вплинути зручна парковка, а 52,8% згадали відсутність nчерзі до каси. Якщо в аптеці “натовп”, то це часто знижує nзадоволеність покупців, а розширення проходів може позитивно вплинути на nбажання споживачів відвідувати її. Якщо ж це фізично неможливо, то надання nпокупцям деякого вибору у вирішенні проблем тісноти створює у них більш nпозитивну думку про магазин.

програми, спрямовані на nзадоволення запитів вже наявних клієнтів, ніж витрачати гроші на пошук нових. nЗростання прибутку вимагає все більшої уваги до задоволенню уявлень клієнтів nпро належному рівні сервісу.

Постійні покупці: Тип nлюдей, які здійснюють покупки в даній аптеці, може вплинути на рішення інших nспоживачів на користь цієї аптеки – через підсвідомого бажання самому nвідповідати образу магазину. p> В еру повільного зростання ринку найкращим nджерелом нових можливостей для бізнесу є постійні клієнти. Тут мається на увазі nдію “правила Парето” – 80% доходу приносять 20% постійних покупців.

 

7.     Органiзацiя аптечних мереж. Роздрібна nаптечна мережа

        nДо роздрібної аптечної мережі відносяться аптечні пункти. Аптечнi пункти  nорганiзуються  аптеками при полiклiнiках i амбулаторiях. В мiстах – при nполiклiнiках, що розмiщенi на вiддалi бiльше 0,5 км вiд найближчої nгосрозрахункової аптеки, в iнших населених пунктах вони органiзуються при nвiдсутностi аптек. Мiнiмальна площа їх повинна бути не менше 18м кв.

      nОсновним завданням аптечного пункту є реалізація лікарських засобів, nперев’язувальних матеріалів, предметів гігієни і санітарії,  догляду за nхворими та інших виробів медичного призначення. Аптека, що має аптечний пункт, nзабезпечує йому весь необхідний асортимент товару та інвентар відповідно до nдіючих норм оснащення. Посаду завідувача аптечним пунктом  обіймає nпровізор, який є штатним працівником аптеки.    

       nЗавідувач аптечного пункту  проводить інформаційну роботу серед nлікарів  про наявність лікарських засобів за профілями захворювань, про nаналоги. Одночасно завідувач аптечним пунктом вивчає попит на лікарські засоби, nпроводить роботу по формуванню асортименту.   

В аптечних пунктах повинна бути nнаступне:

– обладнання та меблі : вертушки, nхолодильник, сейф -для ядiв, шафи, стiл для прийому рецептов i вiдпуску лiкiв.

-господарський iнвентар – коврик nгумовий, наколки, ножицi i т.д.

      В мiстах аптечнi пункти   здiйснюють nвiдпуск готових лiкарських засобiв за рецептами – за винятком наркотичних, nпсихотропних i прекурсорiв, i без рецептiв, реалiзує предмети санiтарiї, nгiгiєни, догляду за хворими.

  Аптечний nпункт   очолює завiдувач.  Вiн назначається i звiльняється nзавiдуючим аптекою, до якої прикрiплений аптечний пункт .

  З nаптечного пункту  може здiйснюватися вiдпуск лiкiв за рецептами завiдуючих nфельдшерсько-акушерськими пунктами i за рецептами лiкарiв безоплатно i на nпiльгових умовах.

    Реалiзацiю товарiв nаптечного асортименту здiйснюють спецiалiсти з серелньою медичної освiтою – nзавiдуючий фельдшерсько-акушерським пунктом або iнша особа особа з середньою nмедичною освiтою з складу працiвникiв ФАП. З ним аптека заключає угоду про nвиконання функцiй завiдуючого аптечним пунктом  i угоду про повну nматерiальну вiдповiдальнiсть за отриманi пiд звiт товарно-матерiальнi цiнностi. n

      nАптечна мережа –  найважливіша ланка фармацевтичного ринку. Від ступеню відповідності nїї структури всім економічним і соціальним вимогам залежить якість лікарської nдопомоги населенню. Один із напрямків – аптеки відкритого типу системи nсамообслуговування. В  таких аптеках вся територія торгівельного залу nнадана для вільного доступу відвідувачам.  Полиці (вітрини) з nфармацевтичними товарами розташовані у торговельному залі, і відвідувачі  nмають змогу самостійно ознайомитись  з асортиментом, порівняти ціни, nвибрати необхідне і одержати консультацію фахівця. Присутні в nаптеках-супермаркетах і відділи відпуску ліків за рецептами.

     8. nОрганiзацiя роботи вiддiлу готових лiкарських засобiв.Обладнання. Права та обов’язки працiвникiв вiддiлу.

       nВiддiл готових лiкарских засобiв органiзується для вiдпуску nнаселенню за рецептами лiкарiв готових лiкарських засобiв промислового виготовлення, nвиготовлнних фармацевтичними фабриками та приготовленими в аптецi в порядку внутрiаптечної заготовки та фасовки.

   Самостiйний вiддiл видiляється в аптеках 1 групи. В аптеках nбiльш низьких груп, в структурi яких видiленi вiддiли, готовi лiкарськi засоби nвiдпускаються з рецептурно-виробничого вiддiлу.

    Вiддiл готових лiкарських засобiв складається з матеріальних nкімнат  готових лiкарських форм i розмiщеного в  залi обслуговування вiдвiдувачiва робочого мiсця провiзора, який занятий прийомов рецептiв на готовi лiкарськi засоби i вiдпуском за нимим лiкiв. Згiдно будiвельним нормам та nправилам, в аптеках 1 групи повинно бути 2 кладовi готових лiкарських форм. nКладовi у вiдповiдностi з вимогами наказу 44 одладнуються стелажами та шафами, nпримiщеннями для зберiгання наркотичних лiкарських засобiв – сейфами, nохоронними та протипожарними засобами, холоди-льниками для термолабiльних nлiкарських засобiв, приточно-витяжною вентиляцiєю. Обладнуються кладовi nтермометрами i гiгрометрам и для контролю за пiдтриманням  необхiдної nтем-ператури та вологостi.

   Робоче мiсце провiзора, nякий зайнятий прийомом рецептiв на готовi лiкарськi засоби та вiдпуском за ними nрецептiв, обладнується робочим столом-прилавком та секцiйними шафами для nлiкарських засобiв. Лiкарськi засоби списку Б зберiгаються в окремих секцiях nщафи. Рацiональна органiзацiя робочого мiсця провiзора вiддiлу готових nлiкарських засобiв обумовлена обладнанням завантажувально-передаточного вузла nдля поєднання з кладовими. Для зручностi в роботi лiкарства, що nкористуються  широким попитом повиннi розмiщатися в секцiйних шафах на nвiлддiлi витянутої руки.

    Робоче nмiсце провiзора вiддiлу готових лiкарських засобiв оснащається:

n списком nпрiзвищ лiкарiв, номерiв телефонiв  

n  наколкою nдля чекiв

n набором nштампiв – «рецепт не дійсний», « лiкарство вiдпущено»

n мiкрокалькулятором nдля проведення пiдрахункiв

n довiдковою nлiтератури з лiкарських засобів 

n наказами та niнтруктивними матерiалами   

n  облiковою nдокументацiєю

  Зав. Вiддiлом nзобов’язаний:

n органiзовувати nроботу вiддiлу по забезпеченню населення лiкарськими засобами, передбаченими до nвiдпуску з вiддiлу

n контролювати nнаявнiсть в вiддiлi необхiдного асортименту медикаментiв, дотримуючись правил nторгiвлi i вiдпуску лiкiв безоплатно i на пiльгових умовах

n забезпечувати nзберiгання медикаментiв у вiдповiдностi з їх властивостями,

дотримуючись санiтарного режиму у nвiддiлi, належнi i безпечнi умови працi пеорсоналу вiддiлу – умови для nзберiгання товарно-матерiальних цiнностей у вiддiлi.

n вести облiк nтоварно-матерiальних цiнностей впроваджувати в практику сучаснi методи nорганiзацiї лiкарської дополмоги населенню

n поровдити nроботу по повишенню дiлової квалiфiкацiї працiвникiв вiддiлу

n пiдтримувати nтiсний зв’язок з медичними працiвниками для забезпечення

рацiонального використання лiкарських nзасобiв

n iнформувати nзавiдуючого аптекою та керiвникiв лiкувально-профiлактичних установ про всi nвипадки порушунь правил виписування рецептiв

  Заступник завiдуючого вiддiлом при вiдсутностi nзавiдуючого вiддiлом виконує всi обов’язки, покладенi на завiдующого вiддiлом. nВ присутностi завiдуючого вiддiлом вiн органiзовує роботу i несе nвiдповiдальнiсть

   У відділі відпускають:

   *  лікарські засоби, які дозволені nдо відпуску без рецепта

  *  термометри медичнi, шприци одноразовi i nбагаторазового застосування, аптечки рiзнi та iнш.

  -предмети особистої гiгiєни – зубнi порошки, nпасти, мило туалетне, косметичнi креми та iнш.

– дезинфiкуючi засоби, дозволенi для продаж населенню n- лiзол, монохлорамiн,

  Необхiдно вiдмiтити, що в nрiзних країнах кiлькiсть лiкарських засобiв, якi дозволенi для безрецептурної nреалiзацiї населенню неодинаково, В  одних країнах цей перелiк зведений nдо  мiнiмуму, а в iнших – майжне всi медикаменти, за деяким виключенням, nреалiзуються без рецепта.Вiддiл безрецептурного вiдпуску, як i вiддiл готових nлiкасрьких  засобiв, складається з кладових вiддiлу i робочого мiсця nфармацевта, розположеного в залi ообслуговування вiдвдувачiв.В штатi  nвiддiлу є завiдуючий вiддiлом -провiзор або фармацевт, заступник завiдуючого nвiддiлом, фармацевти з середньою освiтою,молодшi фармацевти (посада nзамiщається  особою  зi  серед ньою освiтою,або другими  nособами в порядку, пердбачиними правилами допуску до фармацевтичної  nдiяльностi)

   Молодший фармацевт здiйснює вiдпуск nвiдповiдностi з конкретним розпри-дiленням обов’язкiв, затверджених наказом по nаптецi.

  Провiзор вiддiлу готових лiкарських засобiв nзобов’язанаий:

n приймати рецепти, контролювати nправильнiсть їх виписування i оформлення. Всі випадки порушення правил nвиписування рецептiв негайно доводити до вiдома безпосереднього керiвника.

n дотримуватись правил зберiгання медикаментiв в матерiальних кiмнатах – nкладових

n проводити вiдпуск лiкарств у вiдповiдностi з вимогами наказу МОЗ України

n вести реєстрацiю вiдсутнiх i вiдмовлених населенню лiкiв

n приймати участь в складаннi планових заявок на медикаменти

n контролювати дотримання санiтарного режиму в примiщеннях вiддiлу

  Провiзор вiддiлу готових nлiкарських засобiв несе вiдповiдальнiсть за прийом рецептiв, правильне ведення nдокументацiї, приймання оплати, правильний i своєчасний вiдпуск лiкiв. Як i niншi спецiалiсти, вiн зобов’язаний систиматично пiдвищувати рiвень nфармацевтичних знань, впроваджувати в роботу наукову органiзацiю працi НОП i nпрогресивнi методи лiкарського забезпечення населення.

      9.  Перелік n наркотичних (психотропних) лікарських засобів, що містять малу nкількість наркотичних засобів або психотропних речовин і прекурсорів, до nкатегорії лікарських засобів, які відпускаються без рецептів

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров’я nУкраїни 14.05.2003  N 210( Із змінами, внесеними згідно з Наказом nМіністерства    охорони здоров’я   N 441 від 02.09.2005 )

       До категорії nлікарських засобів, які відпускаються без рецептів з аптек та аптечних пунктів, nналежать комбіновані лікарські засоби, які містять наркотичні, психотропні nречовини або прекурсори у кількостях, що дорівнюють або менші за наведені nнижче.

Кодеїн або кодеїну фосфат (у перерахуванні на основу) n.Для неподільних або дозованих лікарських форм максимальний вміст 10 мг на nодиницю дози, 100 мг на упаковку. Для недозованих лікарських форм (сиропи, nкраплі тощо) – максимальний вміст активної речовини 0,5% (5 мг/мл), 200 мг на nупаковку.

Ефедрину гідрохлорид . Для недозованих лікарських форм n(сиропи, краплі тощо) максимальний вміст активної речовини 0,2% (2 мг/мл), 200 nмг на упаковку.

Псевдоефедрину гідро хлорид. Для недозованих лікарських форм n(сиропи, краплі тощо) максимальний вміст активної речовини 0,6% (6 мг/мл), 600 nмг на упаковку.

Фолькодин. Для неподільних або дозованих лікарських форм nмаксимальний вміст 100 мг на одиницю дози, 1000 мг на упаковку. Для недозованих nлікарських форм (сиропи, краплі тощо) максимальний вміст активної речовини 1% n(10 мг/мл), 1000 мг на упаковку.

Ерготаміну тартрат.  Для неподільних або дозованих nлікарських форм максимальний вміст 1 мг на одиницю дози, 10 мг на упаковку. Для nнедозованих лікарських форм (сиропи, краплі тощо) максимальний вміст активної nречовини 0,05% (0,5 мг/мл), 10 мг на упаковку.

Декстропропоксифен. Для неподільних або дозованих nлікарських форм максимальний вміст 50 мг на одиницю дози, 500 мг на упаковку. nДля недозованих лікарських форм (сиропи, краплі тощо) максимальний вміст nактивної речовини 0,5% (5 мг/мл), 250 мг на упаковку.

Фенобарбітал . Для неподільних або дозованих nлікарських форм максимальний вміст 20 мг на одиницю дози, 600 мг на упаковку. nДля недозованих лікарських форм (сиропи, краплі тощо) максимальний вміст nактивної речовини 2% (20 мг/мл), 600 мг на упаковку

ПЕРЕЛІК наркотичних (психотропних) nлікарських засобів, що містять

малу кількість наркотичних засобів nабо психотропних речовин

і прекурсорів, які відпускаються без nрецептів