Методична розробка

Методична вказівка

до практичних заняття для студентів VI курсу

медичного факультету

 

ЗАНЯТТЯ № 2 (практичне 6 годин)

 

Тема: Диференціальна діагностика хронічного діарейного синдрому в клініці інфекційних хвороб (амебіаз, балантидіаз, лямбліоз, кишкові гельмінтози – аскаридоз, трихоцефальоз, ентеробіоз) з хронічними захворюваннями дигестивної системи. Проблема діагностики гельмінтозів в Україні. Особливості клінічного перебігу, діагностики та диференціальної діагностики резонансних гельмінтозів (трихінельоз, стронгілоїдоз, токсокароз, опісторхоз, гіменолепідоз, теніаринхоз, теніоз)

 

Мета: Навчитись діагностувати: протозоози (лямбліоз, амебіаз, балантидіаз), проводити диференційну діагностику їх між собою, іншими інфекційними хворобами, а також з неінфекційною патологією. Навчитись призначати адекватне лікування. Ознайомитись з організацією диспансерного нагляду за перехворілими.; діагностувати гельмінтози (ентеробіоз, аскаридоз, стронгілоїдоз, трихінельоз, теніаринхоз, теніоз, дифілоботріоз, трихоцефальоз, опісторхоз, ехінококоз, токсокароз, дирофіляріоз), проводити диференційну діагностику їх між собою, іншими інфекційними хворобами, а також з неінфекційною патологією. Навчити проводити лікування хворих з різними гельмінтозами. Ознайомити з організацією диспансерного нагляду за перехворілими.

Професійна орієнтація студентів: Захворювання у людини спричинюють більше ніж 250 видів гельмінтів, приблизно 30 з них зустрічається в Україні. За офіційними даними ВООЗ, у світі аскаридозом щорічно уражається біля 1 млрд людей, анкілостомідозами – більше ніж 900 млн, трихоцефальозом – до 800 млн. Гельмінтози розподілені нерівномірно на континентах, у деяких країнах вони є ендемічними захворюваннями. Сукупність природно-кліматичних факторів і соціально-економічних передумов визначають переважне розповсюдження гельмінтозів в країнах тропічного та субтропічного поясів. В останні роки в нашій країні відзначається тенденція до збільшення інвазованості деякими гельмінтами, насамперед нематодозами: ентеробіозом і аскаридозом, зростає кількість зареєстрованих хворих на токсокароз і трихінельоз; не поліпшується епідемічна ситуація в осередках розповсюдження біогельмінтозів: опісторхозу, теніїдозів, ехінококозу. Також збільшується кількість “завезених”, не властивих нашій місцевості гельмінтозів, – це відбувається внаслідок посиленої міграції населення, у тому числі у вигляді туристичних мандрівок. Трематодози та цестодози реєструються на всіх континентах Земної кулі. На розповсюдження гельмінтозів істотно впливають соціально-економічні передумови. Рівень культури, характер харчування. Так, рівень зараження опісторхозом у Сумській області досягає такого в Обсько-Іртиському басейні, ураженість населення складає 85 %.

Клінічна актуальність гельмінтозів зумовлена відсутністю настороженості лікарів до цієї патології (має різноманітні клінічні прояви, і в той самий час сповільнений розвиток захворювання), тяжкістю перебігу (найчастіше хронічний перебіг з тривалою компенсацією), складністю раннього виявлення (за спорадичними випадками більшість хворих потрапляє в інфекційний стаціонар не раніше 2-3-го тижня хвороби), низьким рівнем лабораторної діагностики, ризиком виникнення ускладнень (алергічний міокардит, пневмонія, менінгоенцефаліт, гепатит, порушення в системі гомеостазу), також залишається відкритим питання про роль гельмінтозів в онкогенезі.

 

1. Програма самопідготовки студента до заняття

Перелік основних питань, які розглядаються на занятті.

1.     Що таке хронічна діарея.

2.     Основні причини виникнення хронічної діареї.

3.     Етіологія, епідеміологічні і патогенетичні особливості амебіазу.

4.     Класифікація, клінічні прояви амебіазу.

5.     Діагностика і диференційна діагностика кишкового амебіазу.

6.     Диференційна діагностика амебіазу з шигельозом, балантидіазом, сальмонельозом, кампілобактеріозом, гострим апендицитом, раком кишок, неспецифічним виразковим колітом.

7.     Принципи лікування і профілактика амебіазу.

8.     Етіологія, епідеміологічні і патогенетичні особливості балантидіазу.

9.     Класифікація, клінічні прояви балантидіазу.

10. Діагностика і диференційна діагностика балантидіазу.

11. Принципи лікування і профілактика балантидіазу.

12. Диференційна діагностика балантидіазу з шигельозом, амебіазом, сальмонельозом, кампілобактеріозом, дисбактеріозом, гострим апендицитом, неспецифічним виразковим колітом.

13. Етіологія, епідеміологічні і патогенетичні особливості лямбліозу.

14. Класифікація, клінічні прояви лямбліозу.

15. Діагностика і диференційна діагностика лямбліозу.

16. Диференційна діагностика лямбліозу з іншими інфекційними захворюваннями (сальмонельоз, ешерихіоз, ХТІ), гострим апендицитом, хронічним холециститом.

17. Принципи лікування і профілактика лямбліозу.

18. Bизначення нематодозів.

19. Bизначення трематодозів.

20. Bизначення цестодозів.

21. Bизначення терміну “убіквітарні гельмінтози”.

22. Bизначення терміну “контактні гельмінтози”.

23. Bизначення терміну “біогельмінтози”.

24. Bизначення терміну “геогельмінтози”.

25. Bизначення терміну “дефінітивний хазяїн”.

26. Bизначення терміну “додатковий хазяїн”.

27. Bизначення терміну “кінцевий хазяїн”.

28. Bизначення терміну “проміжний хазяїн”.

29. Епідеміологія та стадії патогенезу ентеробіозу.

30. Клінічна картина та ускладнення ентеробіозу.

31. Діагностика і диференційний діагноз ентеробіозу.

32. Епідеміологія та стадії патогенезу трихоцефальозу.

33. Клінічна картина та ускладнення трихоцефальозу.

34. Діагностика трихоцефальозу.

35. Епідеміологія та стадії патогенезу аскаридозу.

36. Клінічна картина та ускладнення аскаридозу.

37. Діагностика і диференційний діагноз аскаридозу.

38. Епідеміологія та стадії патогенезу анкілостомідозу.

39. Клінічна картина та ускладнення анкілостомідозу.

40. Діагностика і диференційний діагноз анкілостомідозу.

41. Епідеміологія та стадії патогенезу стронгілоїдозу.

42. Клінічна картина та ускладнення стронгілоїдозу.

43. Діагностика і диференційний діагноз стронгілоїдозу.

44. Епідеміологія та стадії патогенезу трихінельозу.

45. Клінічна картина та ускладнення трихінельозу.

46. Діагностика і диференційний діагноз трихінельозу.

47. Епідеміологія та стадії патогенезу дирофіляріозу.

48. Клінічна картина та ускладнення дирофіляріозу.

49. Діагностика і диференційний діагноз дирофіляріозу.

50. Етіотропна терапія нематодозів. Дози, шлях введення, тривалість призначення

51. Епідеміологія та стадії патогенезу теніарінхозу.

52. Клінічна картина та ускладнення теніарінхозу.

53. Діагностика і диференційний діагноз теніарінхозу.

54. Епідеміологія та стадії патогенезу теніозу.

55. Клінічна картина та ускладнення теніозу.

56. Епідеміологія та стадії патогенезу цистицеркозу.

57. Клінічна картина та ускладнення цистіцеркозу.

58. Діагностика і диференційний діагноз теніозу та цистицеркозу.

59. Епідеміологія та стадії патогенезу ехінококозу.

60. Клінічна картина та ускладнення ехінококозу.

61. Діагностика і диференційний діагноз ехінококозу.

62. Епідеміологія та стадії патогенезу гіменолепідозу.

63. Клінічна картина та ускладнення гіменолепідозу.

64. Діагностика і диференційний діагноз гіменолепідозу.

65. Епідеміологія та стадії патогенезу дифілоботріозу.

66. Клінічна картина та ускладнення дифілоботріозу.

67. Діагностика і диференційний діагноз дифілоботріозу.

68. Епідеміологія та стадії патогенезу токсокарозу.

69. Клінічна картина та ускладнення токсокарозу.

70. Діагностика і диференційний діагноз токсокарозу.

71. Епідеміологія та стадії патогенезу опісторхозу.

72. Клінічна картина та ускладнення опісторхозу.

73. Діагностика і диференційний діагноз опісторхозу.

74. Етіотропна терапія цестодозів і трематодозів. Дози, шлях введення, тривалість призначення.

 

2. Зразки тестових завдань та ситуаційних задач.

1. У хворого з тривалою діареєю та значними домішками крові та кров’янистого слизу в калі при проведенні колоноскопії у висхідній частині товстої кишки на тлі слабко гіперемічної слизової оболонки виявлено 3 виразки діаметром 0,5-1 см з підритими краями. Яке захворювання є найбільш вірогідним?

 

2. Хворий госпіталізований зі скаргами на світлобоязнь, біль у жувальних м’язах при жуванні, виражений біль у міжреберних і литкових м’язах, підвищення Т тіла до 38,5 °С. Хворіє 2 тижні. На 3-й день хвороби на шкірі тулуба та кінцівок з’явилась рясна розеольозна висипка, яка трималася 8 днів. З епіданамнезу: їв свиняче сало з прожилками м’яса, ковбасу, шинку домашнього приготування.

Об’єктивно: шкіра волога, висипу немає. Обличчя набрякле, гіперемічне, судини склер ін’єктовані. Пульс ритмічний 110 за 1 хв, тони серця приглушені, у легенях − без особливостей. Живіт м’який, не болючий, печінка і селезінка не збільшені. Попередній діагноз?

 

3. У жінки через тиждень після повернення з Індії з’явився пронос, періодично субфебрильна температура тіла. Згодом у калі відмітила домішки крові, змішані зі слизом. Об’єктивно: шкіра чиста, дещо бліда. Пульс 90 за 1 хв., АТ 110 і 70 мм рт. ст. Живіт м’який, болючий при пальпації правої бокової ділянки. Симптомів подразнення очеревини немає. Ймовірний діагноз? Які лабораторні методи обстеження є найбільш доцільними?

 

4. Житель села захворів гостро: підвищилась температура тіла, з’явились біль голови, нудота, блювання, біль у животі, пронос. Тривалий час за допомогою до лікаря не звертався, приймав левоміцетин. Cтан не кращав, пронос продовжувався, частота дефекації − 8-12 разів за добу, схуд. На момент поступлення хворий скаржиться на різкий біль у животі, пронос, загальну слабість. Кал рідкий, смердючий, з домішками гною і крові. Лице змарніле, очі запалі. Язик вкритий білим нашаруванням. Живіт здутий, болючий за ходом товстої кишки. У крові лейкоцитоз, анемія. При ректороманоскопії виявили виразки з підритими, нерівними краями. Який найбільш ймовірний діагноз?

 

5. Жінка, геолог, захворіла поступово. Госпіталізована у тяжкому стані зі скаргами на біль голови, загальну слабість, м’язово-суглобові болі, гарячку до 39-40 °C. Загальмована. Була у відрядженні в Якутії, вживала в їжу малосольну рибу. При поступленні: тони серця ослаблені, ритм правильний, пульс 96 за 1 хв. Живіт болючий у правому підребер’ї, печінка +1,5 см. У загальному аналізі крові: еоз. 55 %, ШОE 45 мм/год. Найбільш ймовірний діагноз?

 

6. Пацієнт скаржиться на сверблячку в ділянці анального отвору. Зі слів жінки, скрипить зубами уві сні, погано спить, неспокійний. Об’єктивно: достатнього харчування, блідість шкіряних покровів, язик незначно обкладений білим нальотом, живіт м’який, не болючий. Bідзначається зниження гемоглобіну крові. Яка найбільш вірогідна патологія, що зумовлює таку картину?

 

7. Чоловік звернувся за допомогою на другому тижні захворювання зі скаргами на різкий біль голови, болючість м’язів рук і ніг, набряк обличчя та повік, біль у грудній клітці при диханні, підвищення температури тіла. За 10 днів до початку захворювання їв бекон. Попередній діагноз? План лікування.

 

8. Пацієнтка госпіталізована зі скаргами на тривалу нудоту (1 міс.), бурчання в животі, схильність до проносу. За три дні до госпіталізації, під час акту дефекації і поза ним, помітила вихід обривків плоских червів. Має звичку вживати в їжу сирий свинячий фарш. Живіт здутий, чутливий при пальпації в епігастральній ділянці. Який попередній діагноз?

 

9. Чоловік скаржиться на підвищений апетит, загальну слабість, зниження працездатності, болі в животі, вихід під час дефекації обривків гельмінта. Об’єктивно: блідий, живіт здутий, глосит − яскраво-червоні плями на язиці. Гемограма: панцитопенія, гіперхромна анемія. З епіданамнезу відомо, що протягом чотирьох місяців перебував у родини на Волзі і вживав рибну струганину. Який попередній діагноз?

 

10. Який цикл розвитку гостриків?

 

3. Правильні відповіді на тести і ситуаційні задачі.

1. Кишковий амебіаз.

2. Трихінельоз.

3. Кишковий амебіаз. Мікроскопія свіжовиділеного калу на найпростіші.

4. Балантидіаз.

5. Опісторхоз.

6. Eнтеробіоз.

7. Трихінельоз. Вермокс 100 мг 3 рази в день 2 тижні або тіабендазол, глюкокортикоїди, дезінтоксикаційна терапія.

8. Теніаринхоз

9. Дифілоботріоз.

10. Запліднена самка виповзає з анального отвору людини і відкладає яйця в перианальних складках − яйця за кілька годин стають заразні − інвазія людини через забруднені руки.

 

4. Джерела інформації:

Основні:

1. Методична вказівка до практичного заняття №2

2. Інфекційні хвороби: підручник /За ред. О.А. Голубовської. – К.: ВСВ «Медицина», 2012. – 728.

3. Інфекційні хвороби в практиці дільничного і сімейного лікаря / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, Укрмедкнига, 2007. – 615 с.

4. Інфекційні хвороби / За ред. М.Б. Тітова. – К.: Вища школа, 1995. – 567 с.

5. Возіанова Ж.І. Інфекційні хвороби / У 3 т. – К.: Здоров’я, 2002.

6. Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – М.: Медицина, 2005. – 696 с.

7. Атлас інфекційних хвороб /[М.А. Андрейчин, B.С. Копча, С.О. Крамарєв та ін.]; за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2010. – 248 с.

 

Додаткові:

1. Андрейчин М.А., Булгаков В.А., Шабловська Є.О. Важливі зоонози. − К.: Здоров’я, 1994, – 256 с.

2. Андрейчин М.А., Ивахив О.Л. Бактериальные диареи. – К.: Здоров’я, 1998. – 412 с.

3. М.А. Андрейчин, B.М. Козько, B.С. Копча. Шигельоз. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 362

4. Богомолов Б.П. Инфекционные болезни: неотложная диагностика, лечение, профилактика. − М.: Ньюдиамед, 2007. – 490 с.

5. Бронштейн А.М., Токмалаев А.К. Паразитарные болезни человека: протозоозы и гельминтозы. – М.: Изд-во РУДН, 2002. – 207 с.

6. Инфекционные болезни: национальное руководство / Под ред. Н.Д. Ющука, Ю.Я. Венгерова. – М.: ГЭОТАР-Медицина, 2009. – 1056 с.

7. Ребенок Ж.А. Пищевая токсикоинфекция. – Минск: Беларуская навука, 2004. – 171 с.

8. Руководство по инфекционным болезням / Под ред. Ю.В. Лобзина. − СПб.: Фолиант, 2000. – 932 с.

9. Журнал «Інфекційні хвороби».

10. Ющук Н.Д., Бродов Л.Е. Острые кишечные инфекции. Диагностика и лечение. – М. Медицина, 2001. – 304 с.

11. Ющук Н.Д., Венгеров Ю.Я. Лекции по инфекционным болезням. – М. Медицина, 2007. – 1032 с.

 

5. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ 9.00-12.00 (4 год)

Ілюстративний матеріал: таблиці, атлас з інфекційних хвороб, копії історій хвороб.

Робота з компакт-дисками, аудіо- і відеокасетами.

 

При виконанні практичної роботи використовувати алгоритм комунікативних навичок:

1.  Підготуватись до спілкування з хворим і проведення обстеження (маска, чисті теплі руки, обрізані нігті, при необхідності – рукавички, шпатель, необхідні інструменти).

2.  Привітатись та назвати себе (ім’я, рівень компетенції), отримати згоду пацієнта.

3.  При отриманні згоди пацієнта встановити довірчі взаємовідносини (привітний вираз обличчя, повага і турбота, лагідна розмова у спілкуванні).

4.  Зібрати скарги, анамнез хвороби та епіданамнез, пояснити пацієнту причини з’ясування окремих питань (контакт з інфекційним хворим, домашніми і дикими тваринами, вживання недоброякісної їжі тощо).

5.  Пояснити результати опитування.

6.  Пояснити пацієнту, яке обстеження буде зроблено та його доцільність, отримати згоду.

7.  Попередити про можливість виникнення неприємних відчуттів при обстеженні.

8.  Провести обстеження пацієнта (оцінити загальний стан, стан свідомості, положення хворого в ліжку, стан шкірних покривів і слизових оболонок, фізикальні обстеження), демонструючи практичні навички.

9.  Пояснити результати обстеження доступно для сприйняття хворого.

10.  Завершити розмову, подякувати за спілкування, побажати сприятливого перебігу хвороби і швидкого одужання.

 

Робота 1. Провести клінічне обстеження хворого з діареєю.

Робота 2. Провести диференційний діагноз з амебіазом, балантидіазом, лямбліозом.

Робота 3. Інтерпретація результатів аналізів, складання плану обстеження і лікування курованого хворого.

Робота 4. Ознайомитись з копією історії хвороби хворого на амебіаз.

Робота 5. Ознайомитись з копією історії хвороби хворого на лямбліоз.

Робота 6. Ознайомитись з копією історії хвороби хворого на балантидіаз.

Робота 7. Провести клінічне обстеження хворого з діареєю.

Робота 8. Провести диференційний діагноз з гельмінтозами.

Робота 9. Інтерпретація результатів аналізів, складання плану обстеження і лікування курованого хворого.

Робота 10. Ознайомитись з копією історії хвороби хворого на гельмінтози (нематодози). Провести диференціальний діагноз.

Робота 11. Ознайомитись з копією історії хвороби хворого на гельмінтози (цестодози). Провести диференціальний діагноз.

Робота 12. Ознайомитись з копією історії хвороби хворого на на гельмінтози (трематодози). Провести диференціальний діагноз.

 

 

6. Семінарське обговорення теоретичних питань і практичної роботи – 12.³⁰-14.⁰⁰ год (1 год).

 

7. Самостійна робота студентів 14.¹⁵ – 15.⁰⁰ год.

 

8. Студент повинен знати:

§       що таке хронічна діарея;

§       основні причини хронічної діареї;

§       етіологію і епідеміологічні особливості амебіазу, балантидіазу, лямбліозу;

§       патогенез амебіазу, балантидіазу, лямбліозу;

§       клінічні прояви, класифікацію амебіазу, балантидіазу, лямбліозу;

§       діагностику і диференціальну діагностику амебіазу, балантидіазу, лямбліозу;

§       етіологію нематодозів, цестодозів, трематодозів, фактори патогенності збудників;

§       епідеміологію нематодозів, цестодозів, трематодозів;

§       патогенез нематодозів, цестодозів, трематодозів;

§       класифікацію нематодозів, цестодозів, трематодозів;

§       клінічні симптоми нематодозів, цестодозів, трематодозів;

§       термін виникнення і клінічні симптоми ускладнень нематодозів, цестодозів, трематодозів;

§       лабораторну діагностику нематодозів, цестодозів, трематодозів;

§       принципи лікування нематодозів, цестодозів, трематодозів;

§       тактику у разі виникнення невідкланих станів;

§       прогноз;

§       правила виписки реконвалесцентів із стаціонару;

§       правила диспансеризації реконвалесцентів.

§       принципи профілактики нематодозів, цестодозів, трематодозів;

 

9. Студент повинен вміти:

 

·       Дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого.

·       Зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних

·       Обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми хвороби, обґрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення хворого у стаціонар

·       На основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення, невідкладні стани.

·       Оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу (термінове повідомлення у районне епідеміологічне відділення)

·       Скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого.

·       Інтерпретувати результати лабораторного обстеження

·       Правильно оцінити результати специфічних методів діагностики в залежності від матеріалу і терміну обстеження

·       Провести диференційний діагноз

·       Скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології ; надати невідкладну допомогу

·       Скласти план профілактичних заходів в осередку інфекції.

·       Дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалісценції

 

 

Методичну вказівку склав

доц., канд. мед. наук О.Л. Івахів

 

 

Затверджено на засіданні кафедри

14.06.2013 р. протокол № 10

Переглянуто на засіданні кафедри

____________20  р. протокол № ____