Методична вказівка з інфекційних хвороб
для студентів V курсу медичного факультету
ЗАНЯТТЯ № 4 (практичне – 6 годин)
Теми:
1. Невідкладні стани у хворих на кишкові інфекції.
2. Загальна характеристика групи інфекцій дихальних шляхів. Грип. Інші ГРВІ: парагрип, аденовірусна хвороба, РС-інфекція, риновірусна інфекція. Інфекційні хвороби, що перебігають із клінікою атипової пневмонії: респіраторний мікоплазмоз, орнітоз, легіонельоз.
Мета: вміти діагностувати невідкладні стани у хворих на кишкові інфекції; діагностувати грип та ГРВІ, респіраторний мікоплазмоз, орнітоз, легіонельоз, лабораторно підтвердити діагноз, призначити лікування, проводити протиепідемічні заходи в осередку інфекції.
Професійна орієнтація студентів: Незважаючи на те, що за останні роки в Україні досягнуто значних успіхів у лікуванні та профілактиці гострих кишкових інфекцій, вони все ж залишаються однією з основних проблем охорони здоров’я.
Холера як особливо небезпечна інфекція, продовжує загрожувати людству значним підйомом захворюваності,оскільки 7-а пандемія, яка почалась у 1961 р., до цього часу не закінчилась. Незважаючи на те, що більше ніж 10 років в Україні не реєструються випадки холери (останній спалах був в 1994-1995 рр. на півдні України − 1371 хворий і 999 носіїв; 32 особи померли), проте є постійна загроза занесення її на територію країни. Практика свідчить, що в лікарів часто немає настороженості щодо цієї особливо небезпечної хвороби і холеру не розпізнають на ранніх етапах перебігу. Дегідратаційний шок діагностується пізно. При наданні невідкладної медичної допомоги хворим з дегідратаціним шоком допускаються помилки – або регідратація проводиться занадто повільно, або занадто швидко, що призводить до розвитку гострої лівошлуночкової недостатності чи набряку мозку. Для запобігання поширенню цієї особливо небезпечної хвороби в осередку необхідно вміти проводити комплекс протиепідемічних заходів.
Спостерігається ріст захворюваності на сальмонельоз майже в усіх економічно розвинених державах, частими спалахами та великою летальністю серед дітей молодшого віку. У випадках септичної форми сальмонельозу спостерігаються явища дистрофії та вогнища некрозу у внутрішніх органахта незначних змінах у тонкій кишці (гіперемія, набряк, гіперплазія лімфатичного апарату).
У всіх країнах світу реєструються випадки захворювання на черевний тиф та паратифи А та В, а в Середній Азії та Близькому Сході рівень захворюваності високий. У Тернопільській оласті також спостерігаються спорадичні випадки захворювання. Летальність при черевному тифі за сучасних умов не перевищує 0,1-0,2 %, але вона може зростати у епідемічних вогнищах, особливо під час воєн. Причиною загибелі хворих є, перш за все, черевнотифозний перитоніт, масивна кишкова кровотеча або інфекційно-токсичний шок (рідко).
Кількість випадків ботулізму в Україні зростає. Це аов’язано здомашнім консервування м’ясни, рибних, овочевих продуктів. Зустрічається ботулізм у вигляді спорадичних випадків, трапляються й епідемічні спалахи. За даними статистики летальність при ботулізмі типу А становить 27,9 %, а при В – 8,5 %, Е – 32,0 %.
У структурі загальної захворюваності найбільша доля припадає на гри і ГРВІ, які належать до найпширеніших хвороб. Джерелом інфекцій є хвора людина, рідше здорові носії. Особливу епідеміологічну небезпеку становлять особи з легким пребігом хвороби.
За даними офіційної статистики на рип та інші ГРВІ щорічно хворіє близько 40 млн. Людей, що викликає до 15-20% втрат тимчасової непрацездатності. В період епідемій цей відсоток підвищується до 30-80%. Економічні збитки тільки за ону епідемію грипу перевищують 1-2 млрд. гривень.
Мікоплазмоз – інфекційна хвороба, що спричиняється мікоплазмами і перебігає з ураженням органів дихання, сечостатевої системи, суглобів та інших органів. Захворювання найчастіше викликають представники з родів Mycoplasma і Ureaplasma. Сприйнятливість до хвороби зростає під час епідемії грипу, а також при імунодефіцитних станах.
Орнітоз – гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, яку спричинює С. psittaci з роду хламідій. Вона характеризується ураженням легень, нервової системи, гепатолієнальним синдромом, інтоксикацією організму. В епідемічному відношенні найнебезпечнішими є кімнатні птахи і голуби. Вони виділяють збудника з фекаліями і слизом носових ходів.
Легіонельоз – гостра сапронозна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, що її спричиняють бактерії з роду Legionella. Характерним для легіонельозу є розвиток пневмонії або гострого респіраторного захворювання з вираженою інтоксикацією і гарячкою. Найбільше епідеміологічне значення має вид L. pneumophilla, який складається з 12 серотипів. Інші легіонели (11 видів) рідко виступають збудниками хвороби. Основним фактором передачі є водний аерозоль, який утворюється при функціонуванні різних систем побутового, промислового, лабораторного та медичного призначення.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ – 4 год (9.00-12.00).
Алгоритм спілкування студентів із пацієнтами (комунікативні навички):
1. Підготуватись до спілкування з хворим і проведення обстеження (маска, чисті теплі руки, обрізані нігті, при необхідності – рукавички, шпатель, необхідні інструменти).
2.Привітатись та назвати себе (ім’я, рівень компетенції), отримати згоду пацієнта.
3При отриманні згоди пацієнта встановити довірчі взаємовідносини (привітний вираз обличчя, повага і турбота, лагідна розмова у спілкуванні).
4.Зібрати скарги, анамнез хвороби та епіданамнез, пояснити пацієнту причини з’ясування окремих питань (контакт з інфекційним хворим, домашніми і дикими тваринами, вживання недоброякісної їжі тощо).
5.Пояснити результати опитування.
6.Пояснити пацієнту, яке обстеження буде зроблено та його доцільність, отримати згоду.
7.Попередити про можливість виникнення неприємних відчуттів при обстеженні.
8.Провести обстеження пацієнта (оцінити загальний стан, стан свідомості, положення хворого в ліжку, стан шкірних покривів і слизових оболонок, фізикальні обстеження), демонструючи практичні навички.
9. Пояснити результати обстеження доступно для сприйняття хворого.
10.Завершити розмову, подякувати за спілкування, побажати сприятливого перебігу хвороби і швидкого одужання.
Тема № 1. Невідкладні стани у хворих на кишкові інфекції.
Робота 1. Надання невідкладної допомоги при дегідратаційному шоку.
Робота2. Інтерпретація результатів аналізів, складання плану обстеження і лікування курованого хворого.
Робота 3. Надання невідкладної допомоги хворому на ботулізм, специфічні та етіотропні засоби для лікування ботулізму, патогенетична та симптоматична терапія.
Робота 4. Надання невідкладної допомоги при кишковій кровотечі та перфорації ухворого з черевним тифом.
Тема № 2. Загальна характеристика групи інфекцій дихальних шляхів.
Грип. Інші ГРВІ: парагрип, аденовірусна хвороба, РС-інфекція, риновіруснаінфекція. Інфекційні хвороби, що перебігають із клінікою атипової пневмонії: респіраторний мікоплазмоз, орнітоз, легіонельоз.
Робота 5. Збирання клініко-епідеміологічного анамнезу. Забір крові для серологічних реакцій. Введення протигрипозних імуноглобулінів.
Робота 6. Надання невідкладної допомоги при несправжньому крупі, набряку легень, ІТШ.
Робота 7. Скласти схему диференційної діагностики ГРВІ з інфекційним мононуклеозом, дифтерією, кором, грипом, ентеровірусною хворобою, орнітозом, легіонельозом, мікоплазмозом.
Програма самопідготовки студента до заняття
– знати джерела інфекції, механізм і фактори передачі збудника;
– дати визначення хвороби;
– знати головні клінічні симптоми, лабораторні дані, класифікацію хвороби;
– провести диференціальну діагностику кожного захворювання з подібними хворобами;
– знати об’єм лабораторних досліджень, які проводяться для підтвердження діагнозу , правила забору матеріалу і термін взяття для дослідження;
– знати режим, дієту, специфічну, етіотропну, патогенетичну, симптоматичну терапію та лікування ускладнень,
– невідкладну допомогу при гіповолемічному шоці, перфорації кишечника та кишковій кровотечі, тяжких формах ботулізму.
– терміни і правила виписки реконвалесцентів із стаціонару, диспансеризацію перехворілих, протиепідемічні заходи в осередку.
Семінарське обговорення теоретичних питань – 2 год (12.30-14.00).
Тема № 1. Невідкладні стани у хворих на кишкові інфекції
1.Етіологія холери, епідеміологія захворювання в сучасних умовах.
2. Клініко-патогенетичні особливості холери в сучасних умовах.
3. Класифікація холери. Атипові форми холери, ступені зневоднення.
4. Діагностика, у тому числі і експрес-діагностика, холери.
5. Диференційна діагностика холери з іншими діарейними захворюваннями (сальмонельоз, ешерихіоз, ХТІ, кишковий єрсиніоз), що можуть перебігати зі синдромом гастроентероколіту.
6. Клініко-лабораторні прояви дегідратаційного шоку.
7. Принципи лікування холери. Первинна і компенсаторна регідратація, способи і засоби для її проведення.
8. Невідкладна допомога при дегідратаційному шоку.
9. Правила виписування реконвалесцентів зі стаціонару.
10. Протиепідемічні заходи в осередку холери.
11. Клінічні форми сальмонельозута їх симптоматика.
12.Диференціальна діагностика салмонельозу з арчовими токсикоінфекціями, шигельозом, холеою, сепсисом, ешерихіозом.
13. Клінічна картина гіповолемічного шоку.
14.Знати об’єм лабораторних досліджень, неохідних для корекції лікування дегідратаційного щоку.
15. Клініка кишкової кровотечі при черевному тифі.
16. Клініка перфорації при черевному тифі.
17. Клініка ботулізму.
18. Специфічна та патогенетична терапія важких форм ботулізму.
Тема № 2. Загальна характеристика групи інфекцій дихальних шляхів. Грип. Інші ГРВІ: парагрип, аденовірусна хвороба, РС-інфекція, риновіруснаінфекція. Інфекційні хвороби, що перебігають із клінікою атипової пневмонії: респіраторний мікоплазмоз, орнітоз, легіонельоз.
1.Дати визначення грипу.
2.Знати основні клінічні симптоми грипу, класифікацію, ускладнення.
3.Провести диференціальну діагностику з іншми ГРВІ.
4.Знати об’єм лабораторних досліджень для підтвердження діагнозу та методи забору матеріалу.
5.Знати специфічні протигрипозні препарати, методику їх застосування, організацію лікування хворихна грип у стаціонарі та домашніх умовах.
6.Знати джерела інфекції, механізм передачі вірусу, протиепідемічні заходи в осередку інфеції.
7.Етіологія та епідеміологія ГРВІ.
8.Особливості патогенезу різних форм ГРВІ.
9.Клініка аденовірусної інфекції.
10.Клінічні особливості парагрипу.
11.Клініка РС-інфекцій, риновірусної інфекції.
12.Лаборвторна діагностика ГРВІ.
13.Диференціална діагностика ГРВІ.
14.Основні методи лікуання.
15.Профілактика ГРВІ та протиепідемічні заходи в осередку.
16.Коротка характеристика окремих клінічних форм атипової пневмонії.
17.Мікоплазмоз легенів.
18.Особливості орнітозної пневмонії.
19.Клініко-епідеміологічні особливості легіонельозної пневмонії.
20.Принципи лікування атипових пневмоній.
Тестові завдання та ситуаційні задачі
1. Пацієнтка О., 14 р., госпіталізована в інфекційне відділення у тяжкому стані. Скарги на значний головинй біль,. Переважно в лобній та скроневх ділянках, надбрівних дугах, виникнення блюоти на висоті болю, біл ьпри руха очними яблуками, в м’язах та суглобах. Об’єктивно: хвора збуджена, температура тіла 39°С. Брадикардія змінилась на тахікардію. Виникли тонічні та клонічні судоми. Сумнівні менінгеалні ознаки. Із анамнезу з’ясовано, що вдома хворіє на грип брат. Ваш діагноз?
А.Грип з явищами набряку мозку
В. Грип, типовий перебіг
С.Парагрип
D.Респіраторно-синтиціальна інфекція
Е. Аденовірусна інфекція
2. Хворий 4-х р., госпіталізований до стаціонару на 2-й день хвороби зі скаргами на сиплий голос, грубий гавкаючий кашель, утруднене дихання. Об’єктивно: стан важкий, неспокійний, блідий, температура – 37,1°С, ЧД – 30 за 1 хв. дихання шумне, чути на відстані, за участю допоміжної мускулатури. Який з вірусів міг викликати розвиток подібного статусу?
А. Вірус грипу
В. Аденовірус
С. Вірус парагрипу
D. Риновірус
Е. Цитомегаловірус
3. Стан хворого вкрай тяжкий. Безперервна блювота, пронос. шкіра суха, бліда, взята в складку не розправляється, пульс ниткоподібний, артеріальний тиск не визначається. Тони серця глухі. Температура тіла субнормальна. Діагноз? План обстеження.
4. Хворий Г., 23 років, госпіталізований у інфекційний відділ зі скаргами на озноб, ріжучий біль в епігастрії, пронос. Температура тіла 39°С, багаторазове блювання. Випорожнення рясні, водянисті, кольору жабуриння, без патологічних домішок. За 4год до захворювання вживав м’ясний салат. Лікувальна тактика?
5. Хворий К., 20 років, звернувся до дільничного лікаря зі скаргами на різкий біль голови, переважно в ділянці чола та скронь, відчуття жару, біль в очах, сухий кашель. При огляді обличчя одутле, червоне, слизова ротоглотки гіпеемійована, на м’якому піднебінні зернистість. Попередній діагноз. Призначити обстеження та лікування.
6. У хворого Р., 23 років, тривала гарячка, коньюнктивіт, лімфаденіт, гіперемія слизової оболонки ротоглотки, зернистістьадньої стінки глотки. Внутрішні органи без патологічних змін. Попередній діагноз. З якими хворобами потрібно провести диференціальний діаноз? Призначити обстеження та лікування.
Вихідний рівень знань та умінь
Уміти збирати епідеміологічний діагноз, використовувати знання епідеміології захворювань (каф. інфекційних хвороб), проводити фізикальне обстеження хворого (каф. проп. терапії); визначити необхідний об’єм клінічного (каф. проп. терапії, каф. інфекційних хвороб), біохімічного, імунологічного (каф. біохімії, каф. мікробіології, каф. інфекційних хвороб), інструментального (курс рентгенології, каф. інфекційних хвороб) і паразитологічних (каф. біології) обстежень; знати клінічні класифікації хвороб і критерії їх тяжкості (каф. інфекційних хвороб); використовувати препарати для етіотропної, патогенетичної і симптоматичної терапії з урахуванням тяжкості захворювання (каф. фармакології, каф. інфекційних хвороб).
Студент повинен знати:
1.Етіологія холери, епідеміологія захворювання в сучасних умовах.
2. Клініко-патогенетичні особливості холери в сучасних умовах.
3. Класифікація холери. Атипові форми холери, ступені зневоднення.
4. Діагностика, у тому числі і експрес-діагностика, холери.
5. Диференційна діагностика холери з іншими діарейними захворюваннями (сальмонельоз, ешерихіоз, ХТІ, кишковий єрсиніоз), що можуть перебігати зі синдромом гастроентероколіту.
6. Клініко-лабораторні прояви дегідратаційного шоку.
7. Принципи лікування холери. Первинна і компенсаторна регідратація, способи і засоби для її проведення.
8. Невідкладна допомога при дегідратаційному шоку.
9. Правила виписування реконвалесцентів зі стаціонару.
10. Протиепідемічні заходи в осередку холери.
11. Клінічні форми сальмонельозута їх симптоматика.
12.Диференціальна діагностика салмонельозу з арчовими токсикоінфекціями, шигельозом, холеою, сепсисом, ешерихіозом.
13. Клінічна картина гіповолемічного шоку.
14.Знати об’єм лабораторних досліджень, неохідних для корекції лікування дегідратаційного щоку.
15. Клініка кишкової кровотечі при черевному тифі.
16. Клініка перфорації при черевному тифі.
17. Клініка ботулізму.
18. Специфічна та патогенетична терапія важких форм ботулізму.
1.Дати визначення грипу.
2.Знати основні клінічні симптоми грипу, класифікацію, ускладнення.
3.Провести диференціальну діагностику з іншми ГРВІ.
4.Знати об’єм лабораторних досліджень для підтвердження діагнозу та методи забору матеріалу.
5.Знати специфічні протигрипозні препарати, методику їх застосування, організацію лікування хворихна грип у стаціонарі та домашніх умовах.
6.Знати джерела інфекції, механізм передачі вірусу, протиепідемічні заходи в осередку інфеції.
7.Етіологія та епідеміологія ГРВІ.
8.Особливості патогенезу різних форм ГРВІ.
9.Клініка аденовірусної інфекції.
10.Клінічні особливості парагрипу.
11.Клініка РС-інфекцій, риновірусної інфекції.
12Лаборвторна діагностика ГРВІ.
13.Диференціална діагностика ГРВІ.
14.Основні методи лікуання.
15.Профілактика ГРВІ та протиепідемічні заходи в осередку.
16.Коротка характеристика окремих клінічних форм атипової пневмонії.
17.Мікоплазмоз легенів.
18.Особливості орнітозної пневмонії.
19.Клініко-епідеміологічні особливості легіонельозної пневмонії.
20.Принципи лікування атипових пневмоній.
Студент повинен вміти:
– правильно зібрати епіданамнез;
– провести клінічне обстеження хворого
– аналізувати результати лабораторних досліджень (клінічних, біохімічних, серологічних)
– провести диференціальну діагностику;
– сформулювати клінічний діагноз;
– скласти план лікувння хворого та обгрунтувати його;
– намітити комплекс профілактичних заходів.
Вірні відповіді на тести і ситуаційні задачі:
1. Холерний алгід, дегідратація ІV ступеня. Загальний аналіз крові,загальний аналіз сечі, копрограма, бакдослідження блювотинняі калу експрес-методом і класичний бактеріологічним методом на холеру.
2. Промити шлунок. Внутрішньовенно сольові розчини. Ферментні, серцеві засоби.
3. Грип. Змив із ротоглотки на віруси. Кров на РНГА з вірусами. Ліжковий режим. Патогенетична та симптоматична терапія.
4. Аденовірусна інфекція. З грипом, лептоспірозом, виключити захворювання, які перебігаютьіз тривалою гарячкою (черевний тиф, паратифи, висипний тиф, малярією). Змив із ротоглотки на віруси. Кров на РНГА з аденовірусами. Патогенетична та симптоматична терапії.
5. А.
6. С.
Година самостійної роботи студентів (14.15-15.00)
Джерела інформації:
Основні:
1. Матеріали до практичного заняття з інфекційих хвороб №4
2. Інфекційні хвороби: підручник /За ред. О.А. Голубовської. – К.: ВСВ «Медицина», 2012. – 728.
3. Інфекційні хвороби в практиці дільничного і сімейного лікаря / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, Укрмедкнига, 2007. – 615 с.
4. Інфекційні хвороби / За ред. М.Б. Тітова. – К.: Вища школа, 1995. – 567 с.
5. Возіанова Ж.І. Інфекційні хвороби / У 3 т. – К.: Здоров’я, 2002.
6. Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – М.: Медицина, 2005. – 656 с.
7. Атлас інфекційних хвороб /[М.А. Андрейчин, B.С. Копча, С.О. Крамарєв та ін.]; за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2010. – 248 с.
Додаткові:
1. Гострі респіраторні вірусні інфекції: навч. посіб. /[М.А. Андрейчин, B.П. Малий, Л.Я. Ковальчук та ін.]; за ред. М.А. Андрейчина, BП. Малого. – Тернопіль: ТДМУ, 2011. – 304 с.
2. Андрейчин М.А. Гострі респіраторні хвороби ГРХ (лекції) – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 40 с.
3. Инфекционные болезни. Руководство для врачей общей практики. – 2-е изд. – СПБ: Питер, 2001. – 576 с.
4. Постовит В.А. Инфекционные болезни. Руководство. – С.-Петербург: СОТИС, 1997. – 502 с.
5. Васильев В.С., Комар В.И., Цыркунов В.М. Практика инфекциониста – Минск, Вища школа, 1993. – 495 с.
6. Бобильова О.О., Міроненко А.П., Мухопад В.О., Аронова М.М., Гусаков В.В., Хмельницький Г.С. Епідеміологічний і вірусологічний нагляд за грипом у 2000 році в Україні //Інфекційні хвороби. – 2001. – № 4. – С. 22-26.
7. Москалюк В.Д, Сокол А.М. Лікування хворих на ГРВІ: здобутки і перспективи //Інфекційні хвороби. – 2004. – № 4. – С. 5-10.
8. Закалюжний М.М., Андрейчин М.А. Посібник з анатомії і клінічної термінології. К.: Здоров’я, 1998.
9. Журнал «Інфекційні хвороби».
Методичну вказівку склала канд. мед. наук Н.А. Ничик
Затверджено на засіданні кафедри
14.06.2013 р. протокол № 10
Переглянуто на засіданні кафедри
____________20 р. протокол № ____
