МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ЗАГАЛЬНОЇ ГІГІЄНИ ТА ЕКОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ  МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

ЗАНЯТТЯ № 4 (практичне – 6 годин)

Теми: 1.Методика санітарного обстеження джерел водопостачання та відбору проб води для бактеріологічного і санітарно-хімічного дослідження. Методика оцінки питної води за результатом лабораторного аналізу проб – 3 год.

2. Методи і засоби очистки, знезараження води при централізованому і  децентралізованому водопостачанні. – 3 год.

Мета: 1. Засвоїти правила відбору проб води з різних джерел. Оволодіти методами оцінки органолептичних властивостей, хімічного складу, бактеріологічних показників якості води.

2. Вміти дати гігієнічну оцінку джерела водопостачання і якості води за результатами санітарно-топографічного обстеження і лабораторного аналізу води.

3. Ознайомитися з основними методами очистки, знезараження води при централізованому і  децентралізованому водопостачанні.

4. Оволодіти методами визначення  активного хлору у хлорному вапні     та хлорпотреби води. Уміти вибрати дозу хлору для  знезаражування води нормальними дозами.

5. Уміти вибрати дозу хлору для  знезаражування води методом перехлорування виходячи з показників її якості та умов водозабору, дати рекомендації щодо використання води після перехлорування.

6. Знати розрахунок дози коагулянту, вміти провести очистку питної води методом коагулювання, оволодіти  методом очистки води шляхом коагуляції завислих частинок сірчанокислим алюмінієм.

ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ СТУДЕНТІВ

Вода, що використовується людиною, має фізіологічне, санітарно-гігієнічне, епідеміологічне і господарське значення. Споживання недоброякісної води може бути причиною виникнення інфекційних хвороб, гельмінтозів, ендемічних захворювань, захворювань, що пов’язані з забрудненням водойм хімічними речовинами.

Оцінка якості води проводиться в два етапи : оцінка води на місці з санітарно-топографічним обстеженням території і лабораторним аналізом води. Питна вода повинна відповідати вимогам, що затверджені у державних стандартах, нормах і правилах (ДержСанПіНу № 383).

Якість води прямим чи опосередкованим чином впливає на здоров’я населення. Щоразу все більше забруднюючих  речовин виявляється у воді і виникає потреба в обґрунтуванні їх допустимих концентрацій. Придатна до пиття вода обов’язково повинна відповідати вимогам ДержСанПіНу України № 383  від 23.12.1996 р. “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько – питного водопостачання.”, тому що надлишок або нестача вмісту в воді окремих хімічних речовин зумовлюють виникнення різних захворювань. Якщо питна  води, яку одержують як з відкритих, так і з підземних джерел, не відповідає вимогам стандарту то  проводять покращення її якості за допомогою фізичних і хімічних методів.

Споживання недоброякісної води може бути причиною виникнення інфекційних хвороб, гельмінтозів, ендемічних захворювань, захворювань пов’язаних з забрудненням водойм хімічними речовинами.

Якість води прямим чи опосередкованим чином впливає на здоров’я населення. Щоразу все більше забруднюючих  речовин виявляється у воді і виникає потреба в обґрунтуванні їх допустимих концентрацій. Придатна до пиття вода обов’язково повинна відповідати вимогам ДержСанПіН’у України № 383. Зміни складу води можуть істотно впливати на організм людини, тому, що надлишок або нестача окремих хімічних речовин зумовлюють виникнення ряду захворювань. Якщо питна  води, яку одержують як з відкритих, так і з підземних джерел, не відповідає вимогам стандарту то це проводять її знезараження. Найпоширенішим методом знезараження води є метод хлорування нормальними дозами.

Природні води, як правило, мають різні домішки природного та антропогенного походження, котрі можуть суттєво погіршувати якість води і бути небезпечними для здоров’я людей. Виникає  необхідність поліпшення її  якості. Для практично прозорої води застосовується метод знезаражування нормальними дозами. При наявності колірності та каламутності він може не дати належного бактерицидного ефекту. У випадках, коли є необхідність швидко знезаразити воду без попередньої очистки, або коли вода завідомо підозріла в епідемічному відношенні, застосовують метод хлорування води підвищеними дозами (перехлорування).

Застосування різних методів покращення якості води дає змогу максимально використовувати водні ресурси місцевості і забезпечити населення доброякісною питною водою. В сучасних умовах в зв’язку із значним водоспоживанням великих міст водою з відкритих водойм є потреба в прискореній очистці води, що досягається шляхом осадження завислих частинок, усунення кольоровості води і поліпшення процесу фільтрації

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ. 9.⁰⁰-12.⁰⁰

Тема № 1.” Оцінка фізичних та хімічних показників якості води. Обстеження і санітарна оцінка джерела води”(додаток 1-4).

Для водопостачання населення можуть використовуватися підземні і поверхневі води. Для встановлення їх придатності для використання необхідно провести санітарно-топографічне і санітарно-технічне обстеження вододжерела, вивчити епідеміологічну ситуацію, відібрати пробу і провести лабораторний аналіз води.

Санітарно-топографічним обстеженням передбачається вивчення рельєфу місцевості та особливостей ґрунту, виявлення можливих джерел забруднення води, наявність організованих та випадкових звалищ покидьок та ін.

Санітарно-технічним обстеженням встановлюють санітарний стан вододжерела і можливий вплив його на якість води (наприклад, наявність глиняного замка, огорожі довкола колодязя, кришки, дашка, спільного відра, місця  для напування худоби, їх технічний стан ).

Відбір проби води для подальшого лабораторного дослідження проводиться в чисті скляні, або пластмасові бутлі об’ємом 5 л (на повний аналіз) або 2 л (на скорочений аналіз ). Перед відбором проби бутель не менше двох разів обполіскують досліджуваною водою. Посудину доверху заповнюють водою, зливають верхній шар води так, щоб під корком залишився невеликий прошарок повітря. На кожну пробу складають супровідний документ, в якому вказують дату забору проби, назву вододжерела і місце його знаходження, час і місце взяття проби, метеорологічні умови, температуру води, явні джерела забруднення, мету дослідження, посаду і підпис особи, що відбирала пробу.

ЛАБОРАТОРНИЙ АНАЛІЗ ВОДИ

Органолептична оцінка води

Визначення прозорості води: Ступінь прозорості води визначається на білому фоні: вода прозора, трохи каламутна, дуже каламутна.

Кількісно оцінити прозорість можна по шрифту Снелена  №1 (прочитати спеціальний шрифт через товщу води). Воду вважають достатньо прозорою, якщо через шар води товщиною 30 см можна чітко прочитати слова шрифту. Прозорість води залежить і від кількості завислих речовин. Каламутність питної води не повинна перевищувати 1,5 НОК мг/ дм³.

Визначення колірності води. Одночасно з прозорістю визначають колірність води. Розглядаючи воду у склянці (збоку ), відзначте, чи вода безбарвна, ледве помітно блідо-жовтувата, блідо-жовта, жовтувата, жовта.

Кількісно інтенсивність забарвлення води визначають, порівнюючи  з хромово-кобальтовою шкалою, і виражають у градусах забарвлення. Природна вода повинна мати забарвлення не більше  200. 

Визначення запаху води. Колбу з 100 см ³ досліджуваної води закривають пробкою і декілька разів перевертають, потім відкривають і визначають характер та інтенсивність запаху.

Характер запаху води визначають на підставі відчування запаху, що сприймається  (земельний, хлорний, нафтопродуктів та ін.). Інтенсивність запаху визначають за спеціальною п’ятибальною шкалою (0 балів – відсутність запаху ;  1 бал – запах, що не відчувається споживачем, але визначається при лабораторному спостереженні; 2 бали – слабкий запах, якщо звернути на нього увагу ; 3 бали – помітний запах ; 4 бали – виразний запах, що заставляє відмовитись від пиття ; 5 балів – надто сильний запах ). Згідно з вимогами Державного стандарту запах води не повинен перевищувати 2 балів. Нагрівання води може підсилити її запах.

При лабораторному дослідженні якості питної води, води джерел водопостачання і водойм рекреаційного водокористування на першому етапі може бути використаний метод визначення інтенсивності запаху в балах. На другому етапі визначається величина розведення води. У цьому випадку для розведення використовується та ж досліджувана вода, але попередньо звільнена від запаху. З цією метою вода пропускається зі швидкістю 0,25 дм³/хв через стовпчики з активованим вугіллям.

У серію колб, ретельно вимитих водою без запаху, безпосередньо перед дослідженням вносять 200, 135, 65, 50, 40, 33, 25 і 20 см³ досліджуваної води, доводячи об’єм рідини в колбах до 200 см³ дехлорованою водою. Колби з рідиною нагріваються до 20 ⁰С, потім збовтуються, і, починаючи з найменшого розведення, один по одному розподіляється, у якій колбі відчувається запах, що досягає поріг. Ця концентрація приймається за граничну і реєструється. Для дослідження при температурі 60 ⁰С проби розводяться окремо, колби прикриваються годинниковим склом і поміщаються у водяну баню з температурою води 60 ⁰С.

Шкала розведень для орієнтованого визначення порога розведення

Кількість досліджуваної води, см3	Кількість води для розведення, см3	Поріг розведення
200	–	1
135	65	1,5
100	100	2

 

Суміші води ретельно збовтуються, температура перевіряється за допомогою термометра, після чого визначається гранична концентрація вищевказаним способом.

Отримані результати обробляються. Інтенсивність запаху (Р) можна розрахувати по формулі: Р = 200 / а, де а – об’єм досліджуваної води, у якій запах уже відчувається, см3. При дослідженні води з інтенсивним запахом (запах виявляється вже в розведенні 20 + 180) доцільно досліджувати і подальші розведення (1 + 10,1 + 100,1 + 1000). При вказівці результатів варто враховувати і розведення.

 Визначення присмаку води. Визначення смаку води проводять тільки в знезараженій воді або завідомо чистій при температурі 20 0С. В сумнівних випадках воду  кип’ятять в колбі, потім охолоджують її до кімнатної температури і набирають в рот невеликими порціями, не ковтаючи, затримують 3-5 с.. Відзначають характер присмаку (солоний, гіркий, залізистий, металічний, терпкий і т.д.) та інтенсивність його в балах, користуючись вище приведеною п’ятибальною шкалою. Згідно з вимогами Державного стандарту смак води не повинен перевищувати  2 балів.

Визначення температури води. Температура води вимірюється  безпосередньо в самому вододжерелі при заборі проби зануренням у воду ртутного термометра в металевій оправі, який має поділки на 0,1 ⁰С. На глибині температуру води вимірюють з допомогою термометра, що міститься всередині батометра (приладу для відбору проб води).

Хімічні методи оцінки якості води

1. Визначення вмісту аміаку. Визначення ґрунтується на утворенні жовтого забарвлення меркурамонію з реактивом Несслера. Налийте у пробірку 10 см³ досліджуваної води, долийте 5 крапель 50 % розчину сегнетової солі і 4 краплі реактиву Несслера. При наявності аміаку, через 5 хвилин з’явиться забарвлення. По інтенсивності забарвлення, яке виникло, визначають наближено концентрацію амонійних солей у воді (згідно таблиці 1)

                                                           Таблиця 1

Наближене визначення  вмісту амонійних солей у воді.

 

Вміст амонійних солей у воді не повинен перевищувати 0,1 мг/дм³

2. Визначення вмісту нітритів. Визначення нітритів ґрунтується на утворенні рожевого забарвлення з реактивом Грісса. Налийте у пробірку 10 см³ досліджуваної води і 0,5 см³  або декілька кристалів реактиву Грісса. Через 20 хв по інтенсивності забарвлення визначають наближений вміст нітритів у воді, користуючись вищенаведеною таблицею 2.

    Таблиця 2

Наближене визначення вмісту азоту нітритів у воді

 

Вміст нітритів у питній воді не повинен перевищувати 0,002 мг/дм³.

Вміст нітратів у питній воді не повинен перевищувати 45 мг/дм³ (при розрахунку на азот нітратів – 10 мг/дм³).

  3.   Визначення вмісту хлоридів. У пробірку наливають 10 см³ досліджуваної води, додають декілька крапель  10 % розчину азотнокислого срібла. У присутності хлористих солей утворюється біле помутніння, приблизний вміст хлор-іону визначають по таблиці 3.

 Таблиця 3                  

Наближене визначення вмісту хлоридів у воді

 

Вміст хлоридів у питній воді не повинен перевищувати 250        (350) мг/дм³.

     4. Визначення вмісту сульфатів. У пробірку наливають 10 см³ досліджуваної води, додають 2 – 3 краплі соляної кислоти і декілька крапель 10 % розчину хлористого барію, а потім нагрівають до кипіння. В присутності іонів SO₄^2-  випадає дрібнокристалічний білий осад. По ступеню помутніння роблять висновок про кількість сульфатів, користуючись розрахунком або таблицею 4.

Таблиця 4

Наближене визначення вмісту сульфатів у воді

 

Вміст сульфатів у питній воді не повинен перевищувати 250 ( 500) мг/дм³.

5. Визначення вмісту заліза. У пробірку наливають 10 см³ досліджуваної води, додають декілька крапель соляної кислоти для підкислення і декілька крапель 10 % роданистого амонію, змішують. Поява червоного забарвлення вказує на наявність солей заліза у воді. Концентрація заліза у воді не повинна перевищувати 0,3 мг/дм³. По інтенсивності забарвлення визначають наближений вміст заліза в воді, користуючись нищенаведеною таблицею 5.

 

 

Таблиця 5

Наближене визначення вмісту заліза у воді

 

Тема № 2. „ Методи і засоби очистки, знезараження води при централізованому і  децентралізованому водопостачанні. Гігієнічна оцінка хлорування води нормальними дозами хлору.”(додаток 1).

Робота 1. Визначення вмісту активного хлору в 1 % розчині хлорного вапна (Общая гигиена…, под ред. И.И. Даценко. – С.78.)

ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ АКТИВНОГО ХЛОРУ В ХЛОРНОМУ ВАПНІ

            В колбу на 250 см³ вливають 50 см³ дистильованої води і вносять піпеткою з поділками до 0,01 см³ 1 см³ 1 % розчину хлорного вапна. Потім добавляють 1 см³ розчину соляної кислоти (1:5), 20-30 кристаликів йодиду калію, перемішують і титрують гіпосульфітом натрію до слабожовтого забарвлення рідини. Після чого добавляють 1 см³ 0,5 % розчину крохмалю і титрують до зникнення синього забарвлення.

            Вміст активного хлору розраховують, виходячи з того, що 1 см³ 0,01 н. розчин гіпосульфіту натрію зв’язує 0,355 мг хлору.

2.      Визначення хлорпотреби води (Общая гигиена…, под ред. И.И. Даценко. – С.78).

ВИЗНАЧЕННЯ РОБОЧОЇ ДОЗИ ХЛОРУВАННЯ ВОДИ

            В три колби наливають по 200 см³ досліджуваної води і добавляють піпеткою 1 % розчину хлорного вапна: в першу 0,1 см³ (5 мг хлорного вапна на 1 дм³ води), в другу – 0,2 см³ (10 мг/дм³), в третю 0,3 см³ (15 мг/дм³), після чого воду перемішують скляними паличками і залишають на 30 хв. Через півгодини визначають кількість залишкового хлору (див. попередню методику). Для розрахунку робочої дози хлору вибирають ту колбу, в якій кількість залишкового хлору відповідає 0,3-0,5 мг/дм3.

            Наприклад: Для приготування 1 % розчину використовували вапно, в якому містилось активного хлору 25 %. При визначенні в другій колбі містилось активного хлору 25 %. При визначенні в другій колбі виявлено 0,4 мг/дм3 залишкового хлору. В цю колбу внесено 10 мг/дм3 хлорного вапна, що відповідає 2,5 мг активного хлору (хлорпотреба води). Хлорпоглинання води буде дорівнювати 2,5 мг – 0,4 мг = 2,1 мг.

3.      Методика роботи і всі розрахунки записуються в протоколах досліджень. В заключенні студент повинен обгрунтувати висновок.

– про можливість використання хлорного вапна для знезараження води.

– про величину хлорпотреби досліджуваної води.

– необхідну кількість 1 % розчину та сухого хлорного вапна для знезараження 1 дм3 води.

Робота 2. „ Знезараження води методом перехлорування „

1.    Знезаражування води різного ступеня забрудненості перехлоруванням ваговим методом:

Знезаражуванню підлягають дві проби води, кожна об’ємом по 1 дм³: перша проба –  відносно чистої води, друга –  забрудненої. Знезаражування проводиться по наступній схемі:

 

Назва реактивів	Проба чистої води (1 дм3)	Проба брудної води (1 дм3)
Хлорне вапно	25 мг	50 мг
Перемішати, контакт 15 хвилин
Гіпосульфіт натрію	12 мг	24 мг

 

2. Визначення залишкового хлору у воді:

Для визначення  залишкового хлору відбирають 100 дм3 прохлорованої води, додають декілька крапель НСІ, 5-6 кристаликів йодистого калію та 0,5 дм3 1 % розчину крохмалю. Титрують крапельним методом 0,7 % розчином гіпосульфіту натрію до знебарвлення. Одна крапля гіпосульфіту натрію  відповідає 0,04 мг вільного хлору. Перерахунок проводиться на 1 дм3 води.

3. Розрахунок кількості гіпосульфіту натрію, необхідного для дехлорування води

У випадку, якщо в даній пробі знайдено надлишок залишкового хлору (більше 0,5 мг на 1 дм3), останній нейтралізується додаванням порошкоподібного гіпосульфіту натрію з розрахунку 3,5 мг на 1мг залишкового хлору. Після дехлорування пробу брудної води фільтрують через фільтр з підручних матеріалів. Перехлорування води ваговим методом в будь-яких випадках дає гарантований ефект знезаражування.

4. Знезараження води методом перехлорування стандартними дозами (з участю коагулянта). В пробу води, незалежно від ступеня її чистоти, додається хлорне вапно з розрахунку 50 мг на 1 дм3. Воду перемішують. Після 10-ти хвилинного контакту у воду додають коагулянт в кількості 100 мг і знову її перемішують. Через 10-15 хвилин вода  фільтрується через будь-який  фільтр.

Робота 3. „Очистка питної води методом коагулювання”.

1. Визначення необхідної дози коагулянту для очистки води. З метою прискорення процесу відстоювання води, очищення її від завислих  у ній частинок використовують хімічні сполуки-коагулянти. При додаванні до води коагулянти реагують з гідрокарбонатами, утворюючи гідроокиси, які осідаючи, адсорбують на себе завислі у воді частинки. У тих випадках, коли вміст гідрокарбонатів у воді невеликий (загальна лужність менше 2 мг екв/дм 3),  воду необхідно підлужнювати 1 %-ним розчином соди в кількостях, що дорівнюють половині дози коагулянту.

 Загальна лужність води зумовлюється сумою бікарбонатів, що знаходяться у воді, карбонатів і солей інших слабких кислот, які вступають у реакцію із соляною кислотою. Лужність виражають у мілілітрах 1,0 н розчину соляної кислоти, затрачуваної на зв’язування бікарбонатів, які знаходяться в 1 дм3  води, що відповідає 1 мг екв / дм3.

 Для визначення загальної лужності до 100 см3 досліджуваної води додають 2-3 краплі 0,05 % розчину метилоранжу і титрують 0,1н розчином НСІ до появи оранжево-рожевого забарвлення. Загальну лужність (мг екв/дм3 ) знаходять за формулою:

Л = а х К х 1000  / 10 х  в,

де: а – кількість 0,1н розчину НСІ, що пішло на титрування (в см3),

в – об’єм досліджуваної води см3 ,

К – поправочний коефіцієнт титру 0,1н. розчину НСІ,

Максимальну дозу коагулянту можна розрахувати за формулою:

А= Л – 0,5 / 0,0052,

де: Л – загальна лужність води (в мг екв/дм3 );

0,5- бажаний надлишок лужності, що забезпечує повноту реакції    (мг екв/дм3 );

 0,0052- коефіцієнт еквівалентності.

Лужність після коагуляції 0,3…0,5 мг екв/дм3.

2. Визначення дози коагулянту пробним коагулюванням.

В 4 склянки наливаємо по  250 см3 досліджуваної води, додаємо в кожну відповідно: 1 см3 ,  2 см3, 3 см3 і 4 см3 1 % сірчанокислого алюмінію, перемішуємо скляною паличкою і залишаємо на 30 хвилин. Оптимальною вважається доза коагулянту, при додаванні якої швидко утворюються великі пластівці.

Якщо реакція коагуляції води у склянці з найменшою дозою коагулянту відбувається дуже швидко (менше 5 хв), то пробне коагулювання необхідно повторити меншими дозами коагулянту. Якщо в жодній зі склянок ефективної коагуляції не досягнуто, дослід повторюють з використанням більш високих доз коагулянту. Про ефективність коагуляції свідчить зниження кольоровості  досліджуваної води до 200,  збільшення прозорості понад 30 см, лужність не менше 0,5 мг екв/дм3.

6. Результати роботи оформляються протоколом. Отримані данні оцінюються у відповідності з гігієнічними нормативами.

ПРОГРАМА САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ:

Тема № 1. Методика санітарного обстеження джерел водопостачання та відбору проб води для бактеріологічного і санітарно-хімічного дослідження. Методика оцінки питної води за результатом лабораторного аналізу проб.

Теоретичні питання:

1.    Фізіологічне, санітарно-гігієнічне, господарське та епідеміологічне значення води.

2.    Гігієнічне значення окремих показників якості води (органолептичні властивості, показники епідеміологічної безпеки, нешкідливість хімічного складу і радіологічної безпеки).

3.    Правила відбору проб води із різних джерел.

4.    Характеристика окремих показників якості  води.

5.    Захворювання, пов’язані з водним фактором.

6.    Норми водопостачання населення.

7.    Органолептичні показники якості води, методи їх дослідження, гігієнічні норми.

8.    Санітарно-гігієнічне значення азотовмісних речовин.

9.    Санітарно-гігієнічне значення заліза, сульфатів норми.

10.Санітарно-гігієнічне значення окиснюваності води.

11.Вплив мікроелементів води на здоров’я населення.

12.Самоочищення водойм.

13.Гігієнічне значення води.

14.Норми господарсько-питного водопостачання.

15.Епідеміологічне значення води.

16.Гігієнічні вимоги до якості питної води згідно діючого ДСанПіну “Вода питна.”

17.Гігієнічна характеристика різних джерел водопостачання.

18.Гігієнічні вимоги до якості води в вододжерелі.

19.Зони санітарної охорони водоймищ.

20.Значення мікроелементів води.

Тема № 2 Методи і засоби очистки, знезараження води при централізованому і  децентралізованому водопостачанні.

Теоретичні питання

1. Гігієнічна характеристика методів покращення якості води.

2. Методи знезараження води.

3. Характеристика хлорного вапна: одержання, склад, активна частина.

4. Механізм бактерицидної дії хлору.

5. Визначення поняття “хлорпоглинання”, ”хлорпотреба”, ”залишковий хлор”.

6. Визначення активного хлору в хлорному вапні.

7. Методика хлорування води нормальними дозами.

8. Знезараження води методом перехлорування.

9. Бактеріологічні показники якості води, їх гігієнічна оцінка.

10. Хімічні методи знезаражування води.

11. Характеристика основних способів перехлорування води.

12. Методика знезаражування води способом вогових доз.

13. Методика визначення залишкового хлору у воді.

14. Гігієнічні вимоги до влаштування шахтних та трубчатих колодязів.

15. Правила хлорування води в шахтних колодязях.

16. Характеристика головних споруд водогону.

17. Знезаражування води при централізованому водопостачанні.

18. Зони санітарної охорони відкритих і підземних джерел водопостачання.

19. освітлення і знебарвлення води.

20. Природне відстоювання і повільне фільтрування води.

21. Коагулювання, відстоювання і швидке фільтрування води.

22. Різновиди коагулянтів і флокулянтів, що застосовуються в технології коагулювання води.

23. Визначення загальної лужності води (карбонатної жорсткості).

24. Визначення дози коагулянту, виходячи із величини загальної лужності води.

25. Визначення дози коагулянту методом пробного коагулювання.

26. Спеціальні методи покращення якості води.

 

СЕМІНАРСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ. 12.³⁰-14.⁰⁰год.

 

1.    Фізіологічне, санітарно-гігієнічне, господарське та епідеміологічне значення води.

2.    Гігієнічне значення окремих показників якості води (органолептичні властивості, показники епідеміологічної безпеки, нешкідливість хімічного складу і радіологічної безпеки).

3.    Правила відбору проб води із різних джерел.

4.    Характеристика окремих показників якості  води.

5.    Захворювання, пов’язані з водним фактором.

6.    Норми водопостачання населення.

7.    Органолептичні показники якості води, методи їх дослідження, гігієнічні норми.

8.    Санітарно-гігієнічне значення азотовмісних речовин.

9.    Санітарно-гігієнічне значення заліза, сульфатів норми.

10.Санітарно-гігієнічне значення окиснюваності води.

11.Вплив мікроелементів води на здоров’я населення.

12.Самоочищення водойм.

13.Гігієнічне значення води.

14.Норми господарсько-питного водопостачання.

15.Епідеміологічне значення води.

16.Гігієнічні вимоги до якості питної води згідно діючого ДСанПіну “Вода питна.”

17.Гігієнічна характеристика різних джерел водопостачання.

18.Гігієнічні вимоги до якості води в вододжерелі.

19.Зони санітарної охорони водоймищ.

20.Значення мікроелементів води.

21.Гігієнічна характеристика методів покращення якості води.

22.Методи знезараження води.

23.Характеристика хлорного вапна: одержання, склад, активна частина.

24.Механізм бактерицидної дії хлору.

25.Визначення поняття “хлорпоглинання”, ”хлорпотреба”, ”залишковий хлор”.

26.Визначення активного хлору в хлорному вапні.

27.Методика хлорування води нормальними дозами.

28.Знезараження води методом перехлорування.

29.Бактеріологічні показники якості води, їх гігієнічна оцінка.

30.Хімічні методи знезаражування води.

31.Характеристика основних способів перехлорування води.

32.Методика знезаражування води способом вогових доз.

33.Методика визначення залишкового хлору у воді.

34.Гігієнічні вимоги до влаштування шахтних та трубчатих колодязів.

35.Правила хлорування води в шахтних колодязях.

36.Характеристика головних споруд водогону.

37.Знезаражування води при централізованому водопостачанні.

38.Зони санітарної охорони відкритих і підземних джерел водопостачання.

39.освітлення і знебарвлення води.

40.Природне відстоювання і повільне фільтрування води.

41.Коагулювання, відстоювання і швидке фільтрування води.

42.Різновиди коагулянтів і флокулянтів, що застосовуються в технології коагулювання води.

43.Визначення загальної лужності води (карбонатної жорсткості).

44.Визначення дози коагулянту, виходячи із величини загальної лужності води.

45.Визначення дози коагулянту методом пробного коагулювання.

46.Спеціальні методи покращення якості води.

Тестові завдання та ситуаційні задачі

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Вміст заліза в питній воді нормується виходячи із:

А. Виду джерела водопостачання.

В. Токсичної дії заліза.

С. Органолептичних властивостей

D. Фізіологічних потреб в залізі.

Е. Впливу на санітарний режим.

2.  Очисні споруди водопровідних станцій призначені перш за все:

А. Для опріснення води

В. Для покращення органолептичних властивостей природної води.

С. Для попередження процесів трансформації органічних речовин.

D. Для обеззалізнення води.

Е. Для звільнення від токсичних сполук, що містяться в природній воді.

3.  Постійність хімічного і бактеріологічного складу води характерно для джерел:

А. Штучних.

В. Поверхневих.

С. Міжпластових.

D. Ґрунтових.

Е. Атмосферних.

4.  Постійність хімічного і бактеріологічного складу води характерно для джерел:

А. Штучних.

В. Поверхневих.

С. Міжпластових.

D. Ґрунтових.

Е. Атмосферних.

5.   Документ, що регламентує організацію контролю за якістю водопровідної води:

А. СанПіН “Питна вода. Гігієнічні вимоги до якості води централізованої системи питного водопостачання. Контроль якості”.

В. ДЕСТ “Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання.

С. СніП “Водопостачання”.

D. ДЕСТ Р 51232-98 “Вода питна. Гігієнічні вимоги до організації і методів контролю якості..

Е. Конституція.

6.  Найбільшнадійні в санітарному відношенні джерела води:

А. Поверхневі.

В. Міжпластові безнапірні.

С. Артезіанські.

D. Ґрунтові.

Е. Атмосферні.

7.      Нормальна доза хлору для знезараження води складається з:

А. Хлорпоглинання і залишкового хлору.

В. Хлорпоглинання і санітарної норми залишкового хлору.

С. Лужності і хлорпоглинання води.

D. Хлорпоглинання.

Е. Лужності і залишкового хлору.

8.      Критерії оцінки самоочищуючої здатності води поверхневих водойм:

А. Температура і рН води, розчинений кисень, солі важких металів..

В. БСК₅, БСК_повн, ХСК, розчинений кисень, ЛКП ФПК, концентрації речовин з загально санітарним лимітуючим показником шкідливості.

С.ЛКП ФПК, концентрації речовин з загальносанітарним лимітуючим показником шкідливості, температура і рН води.

 D. ХСК, розчинений кисень, ЛКП, вміст в воді зависших речовин, наявність біогенних сполук.

Е. БСК₅, БСК_повн, температура і рН води .

9.      До споруд біологічної очистки стічних вод відносяться:

А. Освітлювачі-перегнивачі, двохярусні відстійники, септики.

В. Аеротенки, вторинні відстійники, капельні фільтри, біофільтри, септики.

С. Поля фільтрації, фільтруючі траншеї, освітлювачі-перегнивачі, Ку установки.

D. Поля фільтрації, фільтруючі траншеї, аеротенки, капельні високонавантажені фільтри, поля підземної фільтрації.

Е. Метантенки, мулоущільнювачі, освітлювачі – перегнивачі.

10.  Ефективність роботи очисних споруд по знезараженню стоків оцінюється по:

А. БСК, ХСК, окисленості, азоту аміаку, нітритів і нітратів, розчиненого кисню

В. ЗМЧ, окисленості, кількістю яєць гельмінтів.

С. ЗМЧ, індексу БГКП, залишковому хлору.

D. Окисленості, азоту аміаку, нітритів і нітратів,

Е. ЗМЧ, індексу БГКП, розчиненого кисню.

11. При виборі методу знезаражування води по епідеміологічних показнках, в військово-польових умовах, в експедиціях чи в умовах коли неможливо забезпечити необхідний контакт, діючий агент з водою, слід використовувати: 

      А. Хлорування з переамонізацією. 

      В. Фільтрацію.

      С. Фторування.

      D.Ультразвук.

      E. Гіперхлорування (суперхлорування).

12. Для водопостачання лікарні використовують воду, яка містить 200 мг/дм3 хлоридів, 200 мг/дм³ сульфатів, 0,6 мг/дм³ заліза. Загальна твердість води – 3,0 мгекв/дм³, індекс БГКП – 2. Які заходи доцільно провести для покращання її якості?

А. Пом’якшення

В. Очищення води від заліза

С. Опріснення

D.  Дезодорацію

Е. Знезаражування

13.Які природні джерела води використовуються в першу чергу для питного водопостачання населення.

    А. Річки

    В. Озера

    С. Атмосферні води

   D. Міжпластові води

    Е. Грунтові води.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача № 1. Вода трубчатого колодязя має:

–         прозорість більше 30 см;

–         колірність 4 0 ;

–         запах – 1 бал;

–         присмак – 2 бали;

–         індекс БГКП – 2 КУО/см³.

Чи можна використовувати воду для пиття ?

Задача № 2. На титрування 100 см³ води пішло 4,5 см³ 0,1 н розчину трилону Б з поправочним коефіцієнтом 0,95. Розрахувати загальну жорсткість води.

Задача № 3. Розв’яжіть у порядку самоконтролю  задачу:

Проба води взята із джерела.

1. Санітарно-топографічні дані:

Джерело знаходиться біля підніжжя гори, на віддалі 3 км від населеного пункту і 100 м від польового стану.

2. Санітарно-технічні дані:

Джерело не має каптажу. Вода забирається з природного русла.

3. Фізичний аналіз води:

Прозорість – 35 см;

Запах – 2 бали;

Колірність – 5°;

Присмак – 2 бали.

4. Хімічний аналіз:

Азот амонійний – 0,3 мг/дм³

Азот нітритів – сліди

Азот нітратів – 60 мг/дм³

Сульфати – 200 мг/дм³

Залізо – 0,2 мг/дм³

Хлориди – 240 мг/дм³

Окисненість – 4 мг/дм³

Жорсткість загальна – 6 мг екв/дм³.

5. Бактеріологічний аналіз води:

Загальне мікробне число  в 1 см³ – 250, індекс БГКП – 10.

Дати пояснення наведеним фактам, сформулювати заключення і пропозиції.

Задача № 4. На титрування 5 смз 1 % розчину хлорного вапна пішло 33,6 см3 0,01н розчину гіпосульфату натрію з поправочним коефіцієнтом 0,96. Визначити вміст активного хлору в хлорному вапні, дати рекомендації щодо його використання з метою знезараження води.

Задача № 5. В результаті виконання трьохстаканної проби визначено, що хлорпоглинання води становить 1,4 см³ . Чому дорівнює хлорпотреба води?

Задача № 6. Для знезараження 1 тонни води потрібно 1,5 дм³ 1 % розчину хлорного вапна. Скільки сухого вапна треба взяти для цієї ж цілі?

Задача № 7. Провести знезаражування води методом перехлорування ваговим способом, використовуючи 1 % розчин хлорного вапна. Скільки см³  розчину хлорного вапна   потрібно додати на 1 дм³ води?

Задача № 8. На титрування 500 см³ перехлорованої води пішло 18 крапель 0,7 % розчину гіпосульфіту натрію. Скільки вільного залишкового хлору міститься в кожному літрі води?

Задача № 9. У прохлорованій воді виявлено залишковий хлор у кількості 3,44 мг/дм³. Дати рекомендації щодо покращання якості води.

Задача № 10. Провести коагулювання води із визначенням максимальної дози коагулянту.

 Вірні відповіді на тести і ситуаційні задачі:

Відповіді до тестів:  1. С. 2. В. 3. С. 4. С. 5. А. 6. С. 7. А. 8. В. 9. В. 10. А. 11. Е. 12. В.

Відповіді до ситуаційних задач:

Задача 1. Усі перераховані показники відповідають вимогам ДЕСТу на питну воду. Низька колірність, загальне мікробне число, високий індекс БГКП, наявність присмаку 2 бали дозволяють вважати, що вода придатна для пиття.

Задача 2. Загальна жорсткість води розраховується за формулою:

Х = a x K x 0,1 x 1000/V

де: а – кількість трилону Б, що пішла на титрування, см³;

0,1 – нормальність розчину трилону Б;

К-поправочний коефіцієнт трилону Б;

V- об’єм досліджуваної води, см3.

 Підставивши наші дані у формулу маємо:

Х =1х4,5х0,1х0,95х1000 / 100 = 4,3 мг екв/дм³

     Висновок: Вода з такою твердістю є помірно твердою і придатною для пиття. У відповідності з ДержСанПіНом, загальна твердість води не повинна перевищувати 7,0 мг екв/дм3.

Задача 3. Вимоги ДСанПіну  до водопровідної води дещо вищі, ніж до води децентралізованих джерел, а саме:

·прозорість – не менше 30 см;

· колірність – не більше 40°;

·запах, присмак – до 2-3 балів;

·загальна жорсткість до 14 мг екв/дм³;

·вміст нітратів до 40 мг/дм³, індекс БГКП не більше 10, загальне мікробне число до 300-400 в 1 см³;

·окисненість – до 4 мг/дм³ О₂ ;

·азот амонійний – до 0,1 мг/дм³;

·азот нітритів – до 0,002 мг/дм³;

Порівнюючи дані із нормативами, можна зазначити, що вода за результатами фізичного аналізу не відповідає  вимогам стандарту. За  даними хімічного аналізу має місце перевищення азоту амонійного і нітритів, хоч вміст азоту нітритів не збільшений. Враховуючи санітарно – топографічні дані (джерело знаходиться біля підніжжя гори, недалеко польового стану), санітарно-технічні дані (джерело не має каптажу, тобто благоустрою, вода збирається з природного русла), можна припустити, що періодично проходить забруднення водо джерела , наприклад, зливовими, атмосферними водами. Пропонується зробити благоустрій джерела – каптаж, через деякий час повторити аналіз води.

Задача 4. Враховуючи поправочний коефіцієнт, точного 0,01 н розчину гіпосульфіту натрію розчину пішло на титрування 32,26 см³ (33,6 х 0,96), 1 см³ 0,01н розчину гіпосульфіту відповідає 0,355 см³ хлору. Отже, у взятих для дослідження 5 см³ 1 % розчину хлорного вапна міститься 11,45 см³ вільного хлору (32,26 х 0,355=11,45 см³), а в 1 см^з – (11,45:5=2,29 см³). 1 см³ 1 % розчину хлорного вапна містить 0,01 г сухого хлорного вапна. Отже,  в досліджуваному хлорному вапні міститься:

0,01 г – 0,0023 г (2,29 мг) активного хлору

100 г – х г активного хлору

Х = 0,0023 х 100 / 0,01 = 23 %

Отже, досліджуване хлорне вапно з вмістом 23 % активного хлору можна використовувати для знезараження води. Для даних цілей активність хлорного вапна повинна бути не менша 15 %.

Задача 5. Хлорпотреба води дорівнює величині хлорпоглинання плюс оптимальна (згідно ДеСТу) величина залишкового хлору ( 0,3-0,5 мг/дм³). Отже, в нашій задачі хлорпотреба води дорівнює 1,7-1,9 мг/дм³.

Задача 6. Оскільки в 1 см³ 1 % розчину міститься 0,01 г сухого хлорного вапна, то в даній задачі на 1,5 дм³ води необхідно 15 г хлорного вапна.

Задача 7. Перехлорування ваговим способом передбачає додавання на 1 дм³  чистої води 25 мг, а на 1 дм³ брудної води – 50 мг хлорного вапна. В 100 см³  1 % розчину міститься 1000 мг сухого вапна. Відповідно 25 і 50 мг буде міститись, у 2,5 та 5 см³ 1 % розчину, з розрахунку, що:

 100 см³ 1 % розчину хлорного вапна містить 1000 мг хлорного вапна, а

 х – 25  см³ хлорного вапна.

Х = ( 25 х 100) / 1000 = 2,5 см³ ( 1 % розчину хлорного вапна ).

Задача 8. 1 крапля 0,7 % розчину гіпосульфіту натрію відповідає 0,04 мг хлору. Отже, в 500 см³ води міститься залишкового хлору:

18 х 0,04= 1,72 мг.

В перерахунках на 1 дм³ кількість залишкового хлору складає 3,44мг. Допустима кількість залишкового хлору = 0,5 мг/дм³. Отже, використовувати дану воду для пиття без попереднього дехлорування не можна.

Задача 9. Щоб воду можна було  пити, її потрібно  попередньо дехлорувати. Це можна зробити з допомогою гіпосульфіту натрію: 3,5 мг гіпосульфіту натрію нейтралізує 1мг вільного хлору. У нашому випадку треба нейтралізувати 2,94 мг хлору (3,44 – 0,5 = 2,94).   0,5 мг -необхідний залишковий хлор в 1 дм³ води. Для дехлорування води слід додати з розрахунку на 1 дм³ води: 2,94 х 3,5 = 7,875 мг гіпосульфіту натрію.

Задача 10. Для визначення  дози коагулянту в першу чергу необхідно знайти загальну лужність води. Припустимо, що на титрування 100 см³   води пішло 2,8 см³  0,1н НСІ. Поправочний коефіцієнт НСІ 0,95. Вираховуємо карбонатну жорсткість (лужність) води (в мг екв/дм³).

Л = 2,8 х 0,95 х 0,1 х 1000 /  100 = 2,7 мг екв/дм³.

Розраховуємо максимальну дозу коагулянту

А = 2,7 – 0,5 / 0,0052 = 423 мг/дм3 = 0,42 г/дм³

 

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ. 14¹⁵ – 15⁰⁰ год.

Письмове тестування студентів, які не склали контроль за системою «MOODLE», перегляд тематичних навчальних таблиць, тренінг в комп’ютерному класі тестів ліцензійного іспиту «Крок -1» і кафедральної бази тестів, поглиблене вивчення матеріалу тем, винесених на самостійне опрацювання тощо.

 

ВИХІДНИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

Студент повинен знати:

1.    Методи обстеження і санітарної оцінки джерела води.

2.    Провести санітарно-топографічне обстеженням джерела води.

3.    Провести санітарно – технічним обстеження  джерела води.

4.    Правила відбору проби води для подальшого лабораторного дослідження.

5.    Правила визначення прозорості води.

6.    Правила визначення колірності води.

7.    Правила визначення запаху води.

8.    Правилами визначення присмаку води.

9.    Правила визначення температури води.

10.Які хімічні компоненти обумовлюють твердість води.

11.Гігієнічне значення твердості води.

12.Класифікація води за ступенем твердості, гігієнічні норми.

13.Види твердості води і одиниці її виміру.

14.Визначення загальної  твердості води комплексонометричним методом.

15.Визначення  постійної твердості води комплексонометричним методом

16.Визначення карбонатної  твердості води.

17.Визначення  усувної твердості води.

18.Класифікація вод за ступенем  мінералізації.

19.Гігієнічну характеристику різних джерел водопостачання.

20.Гігієнічні вимоги до якості води вододжерела .

21.Гігієнічні вимоги до якості питної води згідно діючого ДСанПіну “Вода питна”.:

22.Механізм бактерицидної дії хлору.

23.Методи хлорування води нормальними дозами.

24.Активність хлорного вапна, придатного для знезараженої води.

25.Показники води, що впливають на величину необхідної дози хлору.

26.Техніка хлорування води нормальними дозами.

27.Обґрунтування необхідності знезаражування води.

28.Бактеріологічні показники якості води.

29.Методи хлорування води.

30.Методи перехлорування води.

31.Рекомендації  щодо використання води після  знезаражування її методом перехлорування.

32.Механізм  коагуляції води.

33.Технологію коагулювання води на водопровідних станціях.

34.Види коагулянтів.

Студент повинен вміти:

1.      Вміти визначити вміст аміаку у воді.

2.      Вміти визначити вміст нітритів у воді.

3.      Вміти визначити вміст хлоридів у воді.

4.      Визначити вміст сульфатів у воді.

5.      Вміти визначити вміст заліза у воді.

6.      Визначити загальну  твердість води комплексонометричним методом.

7.      Визначити  постійну твердість води комплексонометричним методом

8.      Визначити карбонатну  твердість води.

9.      Визначити  усувну твердість води.

10.  Оцінити придатність води для пиття за показниками її якості та обгрунтувати рекомендації щодо покращення якості.

11.  Приготувати 1 % розчин хлорного вапна.

12.  Визначити вміст активного хлору в хлорному вапні.

13.  Визначити хлорпоглинання та хлорпотребу води методом трьохстаканної проби.

14.  Визначити вміст вільного залишкового хлору.

15.  Перерахувати необхідну кількість хлорного вапна для знезараження певного  об’єму води.

16.  Провести перехлорування води способом вагових доз.

17.  Провести перехлорування води способом стандартних доз.

18.  Визначити вміст залишкового хлору у воді після перехлорування.

19.  Зробити розрахунки необхідної кількості гіпосульфіту для нейтралізації надміру залишкового хлору.

20.  Визначити вміст залишкового хлору у прохлорованій воді.

21.  Визначати дозу коагулянту.

22.  Визначати загальну лужність води (карбонатну твердість).

23.  Визначати максимальну дозу коагулянту по розрахунковій формулі.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

Основна:

1.    Матеріали для підготовки до практичних занять  http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/hihiena/classes_stud

2.    Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. та ін. Гігієна та екологія . – Вінниця : Нова Книга, 2006. – С.178-209. http://www.nmu.edu.ua/kaf55-8.php

3.    Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 2004. – С. 141 – 179, 179-205.

2.    Загальна гігієна. Посібник для практичних занять./За ред. І.І. Даценко -Львів: Світ, 2001.- С. 104-124, 124-128.

Додаткова:

1.    Даценко І.І, Денисюк О.Б. Долошицький С.Л. та ін. Сучасні проблеми гігієни навколишнього середовища.-Львів, 1997.-С. 59-60, 70-82.

2.    Загальна гігієна з основами екології. За ред. В.А.Кондратюка. – Тернопіль: Укрмедкнига, – 2003. – 567 с.

 

 

Методичну вказівку склав– проф. Кондратюк В.А.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

30 cерпня 2011 р. протокол № 1

Переглянуто і затверджено на засіданні кафедри

«__28_»__08_   2013___р. Протокол № 1

 

Додаток 1

Доброякісна питна вода повинна:

          1. Бути безпечною в епідемічному відношенні. Вода не повинна містити патогенних мікробів, вірусів та інших біологічних включень, небезпечних для здоров’я споживачів.

          2. Бути придатною за хімічним складом (бажано, щоб він був найсприятливіший з фізіологічної точки зору). Шкідливі речовини не повинні наносити шкоду споживачеві, обмежувати використання води в побуті.

          3. Бути безпечною в радіаційному відношенні.

          4. Мати добрі органолептичні властивості (бути прозорою, без кольору, не мати будь-якого присмаку або запаху).

         

Таблиця 1

 

Симптоми зневоднення організму людини (Є.Адольф, 1952)

 

Таблиця 2

Виживання патогенних мікроорганізмів у воді

 

         

 

 

Таблиця 3

Мікробіологічні показники безпеки питної води

Примітки:   * – для 95 % проб води у водопостачальній мережі, що                          досліджується протягом року;

                    ** – для 98 % проб води, що надходить у водопостачальну мережу і досліджується протягом року; при перевищенні  індексу БГКП на етапі ідентифікації колоній, що виросли,  додатково проводять дослідження на наявність фекальних                          каліформ;

                    *** – при виявленні фекальних каліформ у 2-х послідовно відібраних пробах води слід розпочати протягом 12 годин дослідження води на наявність збудників інфекційних  захворювань бактеріальної чи вірусної етіології (по  епідситуації).

Таблиця  4

Токсикологічні показники нешкідливості хімічного складу питної води

Примітки:   * – величина, зазначена в дужках, допускається при обробці води реагентами, що містять алюміній;

                    ** – перелік контрольних пестицидів встановлюють з урахуванням конкретної ситуації.

Таблиця 5

Органолептичні показники якості питної води

Примітки:   * – показник розведення (до зникнення запаху, присмаку);

                    ** – нефелометричні одиниці каламутності;

                    *** – величини, зазначені в дужках, допускаються з урахуванням конкретної ситуації.