МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА
ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 4 КУРСУ фармацевтичного факультету спеціальності „Фармація”
ЗАНЯТТЯ № 37 (практичне – 6 годин)
Тема: Аналіз якості лікарських препаратів із групи серцевих глікозидів.
Мета: Оволодіти методами ідентифікації, дослідження чистоти і кількісного визначення лікарських препаратів із групи серцевих глікозидів.
ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ СТУДЕНТІВ
Серцеві глікозиди – біологічно активні речовини, які містяться у деяких видах рослин або виділеннях окремих видів жаб і здатні в малих дозах виявляти специфічну дію на серцевий м’яз.
За хімічною структурою вони є естерами, у яких не цукрова частина (аглікон або генін) з’єднана з цукровою глікозидним зв’язком.
Аглікони серцевих глікозидів мають стероїдну структуру – є похідними циклопентанопергідрофенантрену. Геніни відрізняються за хімічною будовою (структура приєднаного в 17 положенні лактонного циклу, що звичайно займає β-конфігурацію). Серцеві глікозиди, які містять п’ятичленне лактонне кільце (бутенолідне), називають карденолідами, а такі, що містять шестичленне лактонне кільце з двома подвійними зв’язками (кумалинове) – буфадієнолідами.
Цукри, що входять до складу серцевих глікозидів, за виключенням глюкози і рамнози, є специфічними для даної групи речовин. Наприклад, 6-дезоксигексоза (L-рамноза), 2,6-дезоксигексоза (D-дигітоксоза) або їх 3-О-метилові етери (D-цимароза, L-олеандроза).
Карденоліди містяться у різних видах наперстянки, строфанту, конвалії, олеандра, горицвіту весняного та ін.; буфадієноліди входять до складу біологічно активних речовин морозника, морської цибулі, а також знайдені в тваринах (жаби). Зазвичай у рослинах містяться первинні глікозиди. Це дуже лабільні речовини, які легко розкладаються (під дією ензимів, кислот, лугів, при нагріванні), з утворенням вторинних глікозидів. Останні також легко гідролізуються на відповідні аглікон і цукровий компонент.
У медичній практиці, народній медицині застосовуються як самі лікарські рослини, що містять серцеві глікозиди, так і різні галенові та новогаленові препарати (настої, екстракти, настоянки). Використовують також препарати індивідуальних глікозидів серцевої дії (дигоксин, дигітоксин, целанід, строфантин К тощо), які у більшості випадків за хімічною будовою є карденолідами.
Розглядаючи теоретичний матеріал, що стосується методів одержання, фізико-хімічних властивостей, методик ідентифікації, встановлення доброякісності і кількісного визначення субстанцій досліджуваних лікарських препаратів із групи серцевих глікозидів, їх умов зберігання та застосування у медичній практиці, студенти набувають знань, які необхідні у подальшій професійній діяльності.
Виконуючи практичну частину, студенти набувають нові та удосконалюють набуті раніше практичні навички з аналізу якості субстанцій лікарських препаратів.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ
Tabulettae Digoxini 0,00025
Склад на одну таблетку.
Дигоксину
Допоміжних речовин до одержання таблетки масою
ВЛАСТИВОСТІ
Опис. Таблетки білого кольору.
3β-[(О-2,6-дидеокси-β-D-рибо-гексопіранозил-(1→4)-О-2,6-дидеокси-β-D-рибо-гексопіранозил-(1→4)-2,6-дидеокси-β-D-рибо-гексопіранозил)окси]-12β,14-дигідрокси-5β-кард-20(22)-єнолід
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
А. Близько
В.
ЗБЕРІГАННЯ
Список А. У захищеному від світла місці.
В. р. д. –
В. д. д. –
ЗАСТОСУВАННЯ
При хронічній недостатності кровообігу I-IIА і IIБ ступенів.
ПРОГРАМА САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ
1. Номенклатура та класифікація глікозидів серцевої дії. Особливості вилучення даних біологічно активних речовин з лікарської рослинної сировини.
2. Латинські назви та синоніми, структурні формули, хімічні назви, фізичні і хімічні властивості дигітоксину, дигоксину, уабаїну, целаніду, конвалятоксину, дигалену-нео, строфантину К, розчину корглікону.
3. Загальні та специфічні методи ідентифікації субстанцій лікарських речовин із групи глікозидів серцевої дії:
а) фізико-хімічні методи (УФ-, ІЧ-спектроскопія, ВЕРХ і ін.);
б) реакції на стероїдний цикл (реакції Лібермана-Бурхардта, Розенхейма тощо);
в) виявлення лактонного циклу в 17 положенні молекул препаратів (реакції Легаля, Раймонда, Бальєта);
г) ідентифікація цукрової частини досліджуваних лікарських засобів (реакції з окисниками, Келлера-Кіліані, Пезеца).
4. Можливі шляхи залучення специфічних домішок у субстанції лікарських засобів і методи їх виявлення: супровідні домішки (дигітоксин, дигоксин, уабаїн); алкалоїди та строфантин-К (уабаїн); сторонні глікозиди (целанід); сапоніни, дубильні речовини (розчин корглікону).
5. Кількісне визначення серцевих глікозидів сучасними фізико-хімічними методами.
6. Встановлення активності препаратів із групи серцевих глікозидів біологічним методом.
7. Особливості зберігання та відпуску зазначених вище лікарських засобів в аптечній мережі.
8. Зв’язок між будовою та дією препаратів із групи глікозидів серцевої дії. Синергізм та антагонізм досліджуваних лікарських засобів, їх кумулятивний ефект.
9. Застосування серцевих глікозидів у медичній практиці. Форми випуску.
СЕМІНАРСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Проводиться семінарське обговорення теоретичних питань зазначених у програмі самопідготовки студентів.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ТА СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
1. 2-Дезоксицукри в молекулах серцевих глікозидів виявляють реакцією:
A. Легаля
B. Пезеца
C. Раймонда
D. Бальєта
E. Келлера-Кіліані
2. Агліконом в молекулі целаніду є:
A. Строфантидин
B. Гітоксигенін
C. Дигітоксигенін
D. Дигоксигенін
E. Олеандрогенін
3. Стероїдний цикл в молекулі серцевих глікозидів можна виявити реакцією:
A. Розенхейма
B. Легаля
C. Келлера-Кіліані
D. Пезеца
E. Лібермана-Бурхардта
4. Кількісне визначення серцевих глікозидів проводять методом:
A. Флюориметрії
B. Ацидиметрії
C. УФ-спектрофотометрії
D. Алкаліметрії
E. Біологічним
1. Обчислити відсотковий вміст дигітоксину в субстанції при спектрофотометричному визначенні згідно вимог Доповнень I до ДФУ, якщо маса наважки дигітоксину становить 0,039576 г, співвідношення оптичних густин стандартного та досліджуваного розчинів – 0,9948.
2. Обчислити співвідношення оптичних густин стандартного та досліджуваного розчинів при спектрофотометричному визначенні таблеток дигоксину, якщо маса наважки – 0,5033 г, вміст діючої речовини у перерахунку на середню масу однієї таблетки становить 0,0002458 г, середня маса таблетки – 0,05 г.
3. Обчислити наважку субстанції уабаїну, яку треба взяти для визначення відсоткового вмісту діючої речовини методом спектрофотометрії, якщо вміст уабаїну в субстанції – 99,53 %, співвідношення оптичних густин стандартного та досліджуваних розчинів – 1,0010.
ВИХІДНИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ
Студент повинен знати:
1. Латинські назви, синоніми лікарських препаратів, які належать до групи серцевих глікозидів.
2. Способи одержання вищезазначених препаратів.
3. Фізико-хімічні характеристики, методи ідентифікації, встановлення доброякісності і кількісного визначення даної групи препаратів.
4. Умови зберігання і застосування лікарських препаратів із групи глікозидів серцевої дії у медичній практиці.
Студент повинен вміти:
1. Пояснювати хімічні процеси, що протікають при встановленні тотожності, доброякісності і кількісного вмісту серцевих глікозидів.
2. Обчислювати вміст діючих речовин в препаратах у відсотках при кількісному визначенні різними методами.
3. Після проведення експерименту робити висновок про відповідність якості субстанцій досліджуваних лікарських речовин вимогам діючої МКЯ.
ВІРНІ ВІДПОВІДІ НА ТЕСТИ І СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Тести: 1. В, Е; 2. D; 3. А, Е;
Задачі: 1. 101,6 %; 2. 16,17; 3. 0,04015г.
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
А – Основні:
1. Безуглий П.О., Українець І.В., Таран С.Г. та ін. Фармацевтична хімія. /За заг. ред. П.О. Безуглого. – Х.: Вид-во НФАУ; Золоті сторінки, 2002. – 448 с.
2. Государственная фармакопея СССР Х издания. //М.: „Медицина”. – 1968. – 1071 с.
3. Державна фармакопея України (I видання). //Харків, 2001 р. – 556 с.
4. Державна Фармакопея України /Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр”. – 1-е вид. – Харків: РІРЕГ, 2001. – Доповнення 1. – 2004. – 520 с.
5. Машковский М.Д. Лекарственные средства. – Х.: Торсинг, 1997. – Т. І, 560 с.; Т. ІІ, 592 с.
6. Туркевич М., Владзімірська О., Лесик Р. Фармацевтична хімія (стероїдні гормони, їх синтетичні замінники і гетероциклічні сполуки як лікарські засоби). – Вінниця: НОВА КНИГА, 2003. – 464 с.
7. Матеріали лекцій.
8. www.tdmu.edu.te.ua
В – Додаткові:
1. Беликов В.Г. Фармацевтическая химия. В 2 ч.: Ч. 1. Общая фармацевтическая химия; Ч. 2. Специальная фармацевтическая химия: Учебн. для вузов. – Пятигорск, 2003. – 720 с.
2. Мелентьева Г.А. Фармацевтическая химия. – М.: Медицина, 1976. – Т. І, 780 с.; Т. ІІ, 827 с.
3. Фармацевтическая химия: Учебн. пособие. /Под ред. А.П. Арзамасцева. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. – 640 c.
4. Харкевич Д.А. Фармакология: Учебник. – 6-е изд., перераб. и доп. – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999. – 664 с.
Методичну вказівку склали: доц. Коробко Д.Б., доц. Поляк О.Б.
Обговорено та затверджено на засіданні кафедри
07 червня 2012 р. протокол № 17.