МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ

18 Червня, 2024
0
0
Зміст

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ

фармацевтичного факультету

ЗАНЯТТЯ № 1  (практичне – 6 год.)

Тема. Фармакогностичне дослідження лікарської рослинної сировини (товарознавчий аналіз)

Місце проведення: кафедра фармакогнозії з медичною ботанікою (навчальна кімната з фармакогнозії).

Мета. Встановлювати справжність сировини її доброякісність і чистоту, допустимі домішки, вологість, ступінь ураженості амбарними шкідниками, освоїти фармакогностичні методи дослідження ЛРС, проводити товарознавчий аналіз.

 Професійна орієнтація. Одним з основних завдань практичної фармакогнозії є визначення тотожності ЛРС. Важливу роль у виконанні цього завдання відіграє установлення тотожності ЛРС. Знання і навички з визначення ідентичності ЛРС будуть корисними провізорам для практичної діяльності в процесі заготівлі сировини, приймання її від населення та аналізі.

Базовий рівень знань та вмінь

1.     морфологія та анатомія рослин (медична ботаніка ІІ курс).

2.     Систематика та екологія рослин (медична ботаніка ІІ курс).

Методика виконання практичної роботи 900-1200

Ілюстративний матеріал: гербарні зразки лікарських рослин, лікарська рослинна сировина.

Матеріали і обладнання: мікроскопи, лупи, препарувальні голки, пінцети, предметні та накривні скельця, спиртівка, аналізна дошка;

 

Робота 1.  Визначення домішок

Хід роботи. Для визначення домішок аналітичну пробу, яка залишається після відсіву подрібненої сировини, висипають на аналізну дошку або на великий аркуш глянцевого паперу, клейонку чи лінолеум і вручну або за допомогою дерев’яних лопаточок і пінцета розбирають. Кожен вид домішки, вказаний у МКЯ, відокремлюють і зважують з точністю до 0,1 г при масі аналітичної проби більше 100 г; з точністю до 0,05 г – при масі проби 100 г і менше.

Вміст кожного виду домішок у відсотках (Х) обчислюють за формулою:

 

де m1 – маса домішки, г;

   m2 – маса аналітичної проби сировини, г.

Робота  2.  Визначення ступеня ураженості сировини амбарними шкідниками.

Хід роботи. Пробу з етикеткою “Для визначення ступеня ураженості шкідниками” просівають крізь сито з отворами 0,5 мм. У відсіві за допомогою лупи підраховують кількість кліщів, а в сировині, що залишилася на ситі, – молі, її личинки та інші живі і мертві шкідники. Кількість знайдених шкідників та їх личинок перераховують на 1 кг сировини і визначають ступінь її ураження.

Для кліщів: І ступінь – в 1 кг сировини не більше 20 кліщів;  ІІ – більше 20 кліщів; ІІІ – кліщів багато, вони утворюють суцільні повстяні маси і майже не рухаються.

Для амбарної молі і хлібних точильників: І ступінь – в 1 кг сировини не більше 5 шкідників; ІІ – не більше 6-10 шкідників; ІІІ – більше 10 шкідників.

У разі виявлення в сировині амбарних шкідників її піддають дезинсекції, а потім просіюють крізь сито з розмірами отворів 0,5 мм (при ушкодженні кліщами) або з діаметром отворів 3 мм (при ушкодженні іншими шкідниками).

Після обробки сировину використовують у залежності від ступеня ураженості. При І ступені ураженості сировина може бути допущена до медичного застосування, при ІІ ступені та у крайніх випадках при ІІІ ступені ураженості сировину можна використати лише на  заводах для виготовлення препаратів та виділення з неї індивідуальних сполук.

Робота 3.  Визначення втрати маси при висушуванні.

Хід роботи. Аналітичну пробу сировини подрібнюють до розмірів часток близько 10 мм, перемішують і беруть дві наважки масою 3 – 5 г, зважені з точністю ±0,01г. Кожну наважку вміщують в попередньо висушений і зважений разом із кришкою бюкс. У нагріту до 100 – 105оС сушильну шафу ставлять відкриті бюкси разом з наважками разом. Термін сушіння відлічують з того моменту, коли температура у сушильній шафі знову досягає 100 – 105оС.

Перше зважування листя, трав і квіток проводять за 2 год до початку сушіння; коренів, кореневищ, кори, плодів, насіння та інших видів сировини – за 3 год.

Бюкси з наважками виймають із шафи тигельними щипцями і поміщають в ексикатор, на дні якого знаходиться кальцію хлорид (останній періодично прожарюють або замінюють новим). Охолоджені бюкси закривають кришками і зважують.

Висушування проводять доти, доки різниця між двома послідовними зважуваннями після 30-хвилинного висушування і 30-хвилинного охолодження в ексикаторі не буде перевищувати 0,01 г.

для перерахунку вмісту діючих речовин і золи на абсолютно суху сировину та фітопрепарати вологість визначають вищевказаним методом у наважках 1-2 г (точна наважка), взятих із відповідної аналітичної проби. Висушування вважається закінченим, коли досягнута стала маса, тобто, якщо різниця між двома зважуваннями не перевищуватиме 0,0005 г.

Вологість сировини (Х) у відсотках обчислюють за формулою:

де m – маса сировини до висушування, г;

    m1 – маса сировини після висушування, г.

Кінцевим результатом визначення вологості вважається середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень; розходження між ними не повинно перевищувати 0,5%.

Робота 4.  Визначення вмісту золи

Хід роботи. Для визначення вмісту загальної золи аналітичну пробу сировини подрібнюють і просіюють крізь сито з отворами 2 мм. У попередньо прожарені до сталої маси фарфорові, кварцеві чи платинові тиглі беруть близько 3-5 г подрібненої сировини або 1 г препарату (точні наважки).

Сировину (препарат) в тиглях обережно спалюють над слабким полум’ям пальника або на електронагрівникові, на який поміщають азбестову сітку.

Після повного обвуглювання тиглі переносять у муфельну піч для спалювання вугілля і повного прожарювання залишку.

Прожарювання здійснюється при червоному розпеченні (350 – 500оС) до сталої маси, уникаючи сплавлення золи і спікання її зі стінками тигля. Після закінчення прожарювання тиглі охолоджують упродовж 2 год, потім ставлять в ексикатор, на дні якого знаходиться безводний кальцію хлорид, охолоджують і зважують .

Маса вважається сталою, коли між двома послідовними зважуваннями не перевищуватиме 0,0005 г.

Якщо після охолодження залишок має частки вугілля, то до нього додають декілька краплин 5%-го розчину пероксиду водню, концентрованої азотної кислоти або 10% -го розчину амонію нітрату; рідину випаровують під витяжною шафою на водяному нагрівнику і залишок прожарюють поки він не набуде рівномірного забарвлення. Таку операцію, в разі потреби, повторюють декілька разів.

Робота 5. Визначення екстрактивних речовин у ЛРС.

 Близько 1 г подрібненої сировини до 1 мм (точна наважка) поміщають у конічну зі шліфом колбу на 200-250 мл і заливають 50 мл розчинника, зазначеного у відповідній АНД на сировину. колбу закривають скляною пробкою, зважують (похибка ±0,01 г) і залишають на 1 год. Потім колбу сполучають зі зворотним холодильником, нагрівають до кипіння і підтримують слабке кипіння рідини протягом 2 год.

Після охолодження колбу знову закривають тією ж пробкою, зважують і втрату в масі поповнюють розчинником. Рідину старанно збовтують і фільтрують крізь сухий паперовий фільтр у попередньо доведену до сталої маси, точно зважену фарфорову чашку діаметром 7-9 см і випаровують на водяній бані досуха. Чашку із залишком сушать у сушильній шафі при 100-105оС 3 год, потім охолоджують 30 хв в ексикаторі, на дні якого знаходиться кальцію хлорид, і швидко зважують. Вміст речовин у відсотках (Х) у перерахунку на суху сировину обчислюють за формулою:

 

 

         де m1 – маса сухого залишку, г;

m – маса сировини, г;

W – вологість сировини, %.

50 – кількість розчинника, взятого для заливання сировини, мл;

25 – кількість фільтрату, відібраного після кип’ятіння, мл;

100 – маса сировини, включаючи вологість, %.

 Семінарське обговорення теоретичних питань – 1230-1400

Теоретичні питання

1.     Поняття про ЛРС. Методи фармакогностичного аналізу.

2.     Поняття про тотожність та доброякісність ЛРС.

3.     Фармакогностичний аналіз, методи фармакогностичного аналізу.

4.     Поняття про товарознавчий аналіз.

5.     Правила приймання ЛРС від населення. Відбирання проб для аналізу. Поняття про середню та аналітичну пробу.

6.     Методи визначення чистоти і доброякісності ЛРС.

Тестові завдання та ситуаційні задачі

1. Пробу ЛРС масою 500 чи 1000 грамів «Для визначення ступеня зараженості шкідниками» виділяють із наступної проби:

A. Середньої

B. Об’єднаної

C. Аналітичної проби (1)

D. Аналітичної проби (2)

E. Аналітичної проби (3)

2. Який із наведених показників вологості  може бути оптимальним для ЛРС листя:

                   A. 3 %

B. 10 %

C. 18 %

D. 25 %

E. 30 %

Студент повинен знати

1.     Номенклатуру ЛРС, ЛР, морфологічні ознаки ЛР і сировини, лікарських засобів рослинного походження, дозволених до застосування в медичній практиці і використання у промисловому виробництві.

2.     Відомості про розповсюдження і місце зростання ЛР, що застосовуються в медицині.

3.     Методи товарознавчого аналізу ЛРС. Правила приймання ЛРС.

Студент повинен вміти

1.     Визначати за морфологічними ознаками лікарські рослини у живому та гербаризованому вигляді.

2.     Визначати чистоту і доброякісність ЛРС.

3.     Відбирати проби ЛРС для аналізу

 

Година самостійної роботи – 1415-1500                 

 

 

 Джерела інформації:

А – Основні:

1.     Фармакогнозія з основами біохімії рослин /за ред. Проф. Ковальова В.М. та ін .-Харків: вища школа. – 2000. – 703 с.

2.     Государственная фармакопея СССР. -11-е изд. –М.: Медицина, 1987. –Вып.1. – 1990. – Вып.2.

3.     Веб-сторінка університету > Інтранет > На допомогу студентам > Матеріали для підготовки до практичних занять > Кафедра фармакогнозії з медичною ботанікою > Українська > Фармація > Повний термін навчання > Фармакогнозія> 3 курс> Фармакогностичне дослідження лікарської рослинної сировини (товарознавчий аналіз).

 

В – Додаткові:

1.     Бобкова І. А. Фармакогнозія: підручник / І. А. Бобкова, Л. В. Варлахова, М. М. Маньковська. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Медицина, 2010. – 512 с.

2.     Солодовниченко Н.М., Журавльов М.С., Ковальов В.М. Лікарська рослинна сировина та фітопрепарати /Посібник з фармакогнозії з основами біохімії лікарських рослин. – Харків: Золоті сторінки. – 2001. 406 с.

3.     Муравьева Д.А., Фармакогнозия. – М.: Медицина. – 1991. – 656 с.

 

Методичну вказівку склав                                                         проф. Марчишин С.М.

 

 

Обговорено на засіданні кафедри           
27
серпня 2012 р. протокол № 1

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Приєднуйся до нас!
Підписатись на новини:
Наші соц мережі