МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ ГІГІЄНИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 2 КУРСУ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
ЗАНЯТТЯ № 1 (практичне – 6 год.)
Теми: 1. Методи гігієнічних досліджень. Біотичні і абіотичні фактори впливу навколишнього середовища на людину. Санітарно-епідеміологічна служба України, організація проведення запобіжного та поточного санітарного нагляду. – 2 год.
2. Мікроклімат і його гігієнічне значення. Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної температури. – 2 год.
3. Методика визначення і гігієнічна оцінка природного освітлення. – 2 год.
Мета: 1. Засвоїти знання про гігієну як науку, її мету, завдання, значення знань з гігієни для лікарів різного профілю.
2. Засвоїти класифікацію методів, що використовуються в гігієні для дослідження навколишнього середовища та його впливу на здоров’я населення.
3. Ознайомитись із структурою санітарної служби в Україні і видами санітарного нагляду, які відповідають санітарному законодавству.
4. Ознайомитися з організацією та загальними методами запобіжного санітарного нагляду.
5. Оволодіти знаннями про поточний санітарний нагляд, його види; про форми та методи санітарного обстеження і опису.
6. Навчитись визначати і оцінювати температурний режим повітря.
7. Оволодіти методикою визначення та гігієнічної оцінки вологості повітря в приміщеннях житлових та лікувальних закладів.
8. Засвоїти методику визначення та гігієнічної оцінки напрямку і швидкості повітря.
9. Навчитись визначати природну освітленість світлотехнічним та геометричними методами та давати гігієнічну оцінку отриманим результатам.
ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ СТУДЕНТІВ
Гігієна, як основна профілактична дисципліна, займає важливе місце в системі медичної освіти. Знання гігієни необхідне лікареві для посилення профілактичної діяльності по охороні і оздоровленню довкілля, для покращення санітарного стану міст і сіл, жител, умов праці, відпочинку і лікування, виховання дітей та підлітків, для раціоналізації харчування населення на наукових засадах тощо. Все це дасть змогу зробити розвиток людського організму більш повноцінним, життя найбільш сильним, старіння найбільш уповільненим, а смерть найбільш віддаленою
Лікарі санітарно-епідеміологічного профілю повинні мати добрі знання з медичних дисциплін, уміти аналізувати показники здоров’я населення та чинників навколишнього середовища і на підставі цього визначати пріоритетність чинників, ступінь їх ризику для здоров’я людини.
У своїй роботі органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби керуються Конституцією України, Основами законодавства України про охорону здоров’я, Законом «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
“Світло фактично продовжує свідоме існування людини, і в цьому насамперед його велике значення”, – писав академік С.І. Вавілов.
Метеорологічні фактори впливають на людину не окремо, а комплексно. Фізіологічна дія температури повітря більше всього повязана з вологістю. Одна і та ж температура по різному сприймається в залежності від ступеня вологості повітря. Це пояснюється тим, що втрата тепла з поверхні тіла в значній мірі залежить від ступеня насиченості водяними парами.
Швидкість і напрям руху є складним компонентом характеристики мікрокліматичних і кліматичних умов. Швидкість руху повітря (вітру), що вимірюється в метрах на секунду, має великий вплив на тепловіддачу людини і провітрювання приміщень. Крім цього, повітря, рухаючись, діє на рецептори, рефлекторно впливаючи на нервово-психічний стан людини. Помірний вітер бадьорить, а сильний діє подразнююче. Повторюваність вітрів на протязі певного періоду, сезону може характеризувати клімат певної місцевості. Для цього служить певний показник – “роза вітрів” – векторна діаграма, що характеризує режим вітру в даній місцевості за багаторічними спостереженнями.
Видима частина сонячного спектру має велике біологічне значення. Денне світло сприятливо впливає на психічний стан людини, особливо хворої. Під дією світла посилюється обмін речовин в організмі, здійснюється синтез деяких вітамінів. Режим освітленості впливає на регуляцію біологічних ритмів. Інтенсивність освітленості робочого місця має значення для профілактики порушень зору. Нераціональне освітлення сприяє розвитку короткозорості, зменшує розумову працездатність.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ. 9.00-12.00 год.
Тема № 1. «Методи гігієнічних досліджень. Біотичні аспекти впливу навколишнього середовища на людину. Санітарно-епідеміологічна служба України, організація проведення запобіжного та поточного санітарного нагляду».
Робота 1. Ознайомитись із структурою санітарної служби в Україні і з видами санітарного нагляду.
Згідно з Основами законодавства України про охорону здоров’я, держава визнає право кожного громадянина на охорону його здоров’я і забезпечує її. Тому діяльність органів, які виконуть цю функцію, має державний характер.
Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачає, що санітарно-епідемічне благополуччя територій і населення пунктів забезпечується рядом заходів, одним з основних серед яких є організація державного санітарного нагляду. Цей закон трактує державний санітарний нагляд як систему постійного спостереження, що здійснюється органами і закладами санітарно-епідемічної служби від імені держави, за дотриманням органами державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарного законодавства.
Санітарно-епідеміологічну службу України складають органи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров’я України, відповідні заклади і підрозділи Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету у справах охорони державного кордону, Національної гвардії, Служби безпеки України
Основним закладом санітарно-епідемічної служби є санітарно-епідеміологічна станці яка забезпечує державний санітарний нагляд на відповідній території (область, місто, район, об’єкт, міністерство). Санітарно-епідеміологічна станція (СЕС) повинна мати повну комплектацію висококваліфікованими кадрами, добру матеріальну базу
Санітарно-епідеміологічна служба повинна мати добре обладнані й укоплектовані лабораторні підрозділи. Діяльність спеціалістів санепідслужби має спиратись на дані лабораторних досліджень як основи об’єктивної оцінки санітарно-епідеміологічної ситуації. Об’єктивні дані інструментальних досліджень чинників навколишнього середовища дають можливість визначити ступінь небезпеки їх для здоров’я людини.
Крім санепідстанції в системі санепідслужби є ще заклади, які виконують спеціальні види роботи. Це станції, відділення або підрозділи профілактичної дезинфекції. Ці заклади проводять госпіталізацію інфекційних хворих, дезифенцію у вогнищах інфекції. Останнім часом на них покладена функція первинної обробки даних про інфекційну захворюваність на території, яку вони обслуговують. Відділення профілактичної дезинфекції в основному виконують функцію боротьби з переносниками інфекцій, а разом з відповідними підрозділами санепідстанцій розробляють заходи та проводять нагляд за проведенням дезинфекційних, дератизаційних і дезинсекційних робіт на підлеглих об’єктах і територіях.
У підпорядкуванні керівних структур держсаннагляду знаходяться структури і організації, які забезпечують наукову, правову та нормативно-розробчу підтримку, а також інформаційно-аналітичну роботу. Це Український інформаційно-аналітичний центр, Комітет гігієнічної регламентації потенційно небезпечних чинників навколишнього середовища, Комітет з регламентації імунобіологічних препаратів, Національна лабораторія по контролю за вакцинами та сиворотками, мережа науково-дослідних інститутів, лабораторій, кафедр.
У своїй роботі органи і заклади санітарно-епідемічної служби керуються Конституцією України, Основами законодавства України про охорону здоров’я, Законом «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», постановами уряду України, директивами органів управління держсаннаглядом, нормативними документами, розробленими та введеними в дію в установленому порядку (санітарне законодавство).
Основу нормативних актів в системі держсаннагляду складають санітарні та протиепідемічні норми і правила. Ці документи встановлюють кількісні значення параметрів чинників навколишнього середовища, гігієнічні регламенти, санітарні вимоги.
СЕС – комплексний заклад, причому комплексування найбільш виражене в роботі оперативних і лабораторних відділів.
Здійснюючи державний санітарний нагляд, працівники СЕС часто приймають міри аж до зупинки подальшої експлуатації підприємства або закладу. Такі рішення часто основуються на результатах лабораторних досліджень.
Практична діяльність санітарних лікарів, за яким би фахом вони не працювали, здійснюється у вигляді двох основних універсальних форм роботи: запобіжного та поточного нагляду. Найбільшої ефективності досягають при правильному веденні працівниками державної санітарно-епідеміологічної служби запобіжного санітарного нагляду. Запобіжний державний санітарний нагляд є злагодженою системою заходів, законодавчих актів, науково обґрунтованих гігієнічних нормативів і правил, спрямованих на охорону навколишнього середовища, здоров’я людей та покращання санітарних умов життя. Це профілактична форма державного санітарного нагляду.
Поточний санітарний нагляд за об’єктами різного призначення передбачає контроль за дотриманням діючих санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних заходів при їх експлуатації. Зокрема санітарне обстеження лікувальної установи повинно систематично проводитись головним лікарем чи його замісником по лікувальній роботі, а окремих функціональних підрозділів – завідувачами відділень і черговими лікарями. Крім цього, детальні планові і позапланові обстеження лікувально-профілактичних закладів проводяться лікарями СЕС, результати яких оформляються актом санітарного обстеження.
2. Тема № 2 “. Мікроклімат і його гігієнічне значення. Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної температури”
Робота 1. Крім знайомства із барометром-анероїдом та термометрами (максимальний, мінімальний, ртутний, спиртовий), студенти працюють із приладами-самописцями (барограф, термограф) за такою схемою:
1. Зясовують основні складові частини самописця.
2. Встановлюють періодику реєстрації показників.
3. Монтують прилад в робочий стан.
4. Перевіряють правильність монтажу самописця у викладача. Встановлюють перо самописців відповідно до атмосферного тиску і температури повітря в даний момент.
Робота 2. Методика визначення і гігієнічна оцінка вологості повітря.
Відносну вологість повітря визначають за допомогою станційного або аспіраційного психрометра. Останній – портативний, дає точніші результати.
Станційний психрометр (психрометр Августа) складається з двох однакових ртутних або спиртових термометрів закріплених поряд на штативі. Резервуар одного з термометрів, що називається вологим, обгорнутий кусочком тоненької тканини (батисту, марлі), вільний кінець якої опущений у скляночку з дистильованою водою, що знаходиться на 3-
Принцип дії психрометра такий: з поверхні мокрої тканини, що оточує резервуар термометра, відбувається випаровування води, у зв’язку з чим резервуар вологого термометра втрачає більше тепла, ніж сухого. Оскільки ступінь випаровування води залежить від вологості повітря, то чим сухіше повітря, тим більша різниця між показами сухого і вологого термометра.
Щоб визначити відносну вологість повітря треба встановити станційний психрометр у досліджуваному місці, наповнити скляночку водою і змочити нею тканину, якою обгорнутий резервуар вологого термометра. Через 15 хвилин записують показники обох термометрів (при цьому не можна на них дихати чи тримати руками).
Відносну вологість знаходять за табл. Наприклад, показник сухого термометра
20,7 0С, а вологого – 15,7 0С. У першому вертикальному стовпчику наступної таблиці шукають показник сухого термометра (20,7 0С). Оскільки такого числа у таблиці немає, то спинимось на найближчому до нього числі 21 0С. Тепер у горизонтальному ряду, що йде від 20 0С, шукаємо показник вологого термометра 15,7 0С. Такого числа в таблиці також немає, тому беремо найближчу до неї цифру 16.5 0С. Внизу на вертикальному стовпчику, що йде від цифри 16,5 0С., знаходимо величину шуканої відносної вологості – 55 %. На сучасних приладах таблиця для визначення вологості є на передній панелі психрометра.
Розрахунок абсолютної вологості при визначенні її психрометром Августа проводять за формулою Реньо:
А = В – a (tс-tв) ´ Н,
де, tс – температура сухого термометра, °С
tв – температура вологого термометра, °С
Н – барометричний тиск, мм рт ст.
В – максимальне напруження водяних парів при температурі вологого термометра (за таблицею максимальної напруги водяних парів)
а – психрометричний коефіцієнт, що дорівнює для закритих приміщень 0,0011.
Обчислення відносної вологості повітря за показами станційного психрометра (у процентах, таблиця 1)
|
Покази сухого термометра, 0С |
Покази вологого термометра |
||||||||||||
|
12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 |
5,3 5.9 6,6 7,3 8,0 8,6 9,3 10,0 10,6 11,2 11,8 12,5 13,1 13,7 |
5.7 6,4 7,1 7,8 8,5 9,1 9,9 10,6 11,2 11,9 12,5 13,1 13,8 14,5 |
6,0 6,8 7,5 8,2 9,0 9,7 10,4 11.1 11,8 12,6 13,2 13,8 14,5 15,2 |
6,4 7,2 8.0 8,7 9,4 10,2 10,9 11,7 12,4 13,1 13,8 14,4 15,2 15,9 |
6.8 7,6 8,4 9,2 9,9 10,7 11,4 12,2 12,9 13,6 14,4 15,1 16,5 16,6 |
7,2 8,0 8,8 9,6 10,3 11,2 11,9 12,7 13,4 14,2 15,0 15,7 17,1 17,2 |
7,6 8,4 9,2 10,0 10,8 11,6 12,4 13,2 14,0 14,8 15,6 16,4 17,8 17,9 |
8,0 8,8 9,7 10,5 11,3 12,1 12,9 13,8 14,5 15,3 16,1 17,0 18,4 18,5 |
8,4 9,2 10,1 10,9 11,8 12,6 13,4 14,3 15,1 15,9 16,7 17,6 19,0 19,2 |
8,7 9,6 10,5 11,4 12,2 13,0 13,9 14,8 15,6 16,5 17,3 18,2 19,6 19,8 |
9,1 10,0 10,9 11,8 12,6 13,5 14,4 15,3 16,1 17,1 17,9 18,8 20,1 20,5 |
9,5 10,4 11,3 12,2 13,1 13,9 14,8 15,7 16,6 17,5 18,4 19,3 20,7 21,2 |
9,9 10,8 11,7 12,6 13,5 14,4 15,3 16,2 17,1 18,0 18,9 19,8 21,3 21,7 |
|
Відносна вологість % |
10 |
15 |
20 |
25 |
30 |
35 |
40 |
45 |
50 |
55 |
60 |
65 |
70 |
В аспіраційному психрометрі Ассмана резервуари обох термометрів вміщені в металеві трубочки, через які за допомогою вентилятора просмоктується повітря з однаковою швидкістю (2 м/сек). Металеві трубочки захищають термометри від променистого тепла. Завдяки цьому, при визначенні вологості аспіраційним психрометром усувається джерело помилок, спричинюваних коливанням швидкості руху повітря або дією променистого тепла.
Для визначення вологості аспіраційним психрометром резервуар вологого термометра змочують дистильованою водою за допомогою піпетки. Надлишок води з тканини, якою обмотаний резервуар вологого термометра видаляють струшуванням приладу. Прилад встановлюють на місце, де треба визначити вологість. Вентилятор вмикають і верез 4 хвилини роблять відлік показів обох термометрів. Якщо спостереження ведуться при низькій температурі повітря, то тривалість просмоктування його треба збільшити до 15-20 хвилин.
Для обчислення відносної вологості користуються таблицею. Відносну вологість за таблицею знаходять у точці перетину горизонтальної і вертикальної ліній, що сполучають числа, які відповідають показам сухого і вологого термометрів.
Розрахунок абсолютної вологості при визначенні її психрометром Ассмана проводять за формулою Шпрунга:
А = В – 0,5 (tс-tв) ´ Н/755,
де, tс – температура сухого термометра, °С
tв – температура вологого термометра, °С
Н – барометричний тиск, мм рт ст.
В – максимальне напруження водяних парів при температурі вологого термометра (за таблицею максимальної напруги водяних парів)
0,5 – сталий психрометричний коефіцієнт.
Крім цих робіт, студенти знайомляться із конструкцією гігрографа, записують його основні складові частини, монтують прилад в робочий стан.
Робота 3. Визначення ” рози вітрів”.
Методика визначення “рози вітрів”.
Під напрямком вітру розуміють сторону горизонту, звідки віє вітер, його позначають 16 румбами ( основними і проміжними).
Річну повторюваність вітрів в тій чи іншій місцевості відображають графічно у вигляді “рози вітрів”.
Для побудови “рози вітрів” на графіку румбів відкладають виражену у відсотках частоту вітрів кожного напрямку і зєднують ламаною лінією. Штиль позначають колом з радіусом відповідного відсотка штильних днів.
Робота 4. Визначення швидкості руху повітря в приміщенні.
Кататермометр використовується для визначення охолоджуючої здатності повітря, на підставі якої і розраховують швидкість руху повітря.
Принцип роботи кататермометра полягає в тому, що попередньо нагрітий, він втрачає тепло не лише під дією температури повітря та радіаційної температури, але і під дією руху повітря, пропорційно його швидкості.
Хід роботи. Прилад нагрівають у воді з температурою 70-80 °С до заповнення верхнього резервуару на третину, прилад витирають насухо, підвішують в досліджуваному місці і відмічають термін його охолодження в діапазоні температур від 38° до 35°, або від 40° до 33° (або 39-34 С°). Величину охолодження “Н” в мкал/см2 × с для циліндричного кататермометра розраховують за формулою: Н = F/a, а для кульового – за формулою:
Н = [Ф (Q1 – Q2)] / а , де
F – фактор кататермометра, коефіцієнт, нанесений на прилад, визначає кількість мілікалорій тепла, яке втрачається з
Ф – константа приладу, що дорівнює F/3;
Q1 і Q2 – верхня і нижня межа відліку температури при охолодженні приладу;
а – час охолодження приладу в сек.
Знаючи охолоджувальну здатність повітря, визначають швидкість руху повітря за формулою:
V = [( H/Q – A) / B]2,
де V – швидкість руху повітря, м/с;
Н – охолоджувальна здатність повітря, мкал/см2с;
Q – різниця між середньою температурою кататермометра 36,5 0С і температурою навколишнього повітря :
А і В – емпіричні коефіцієнти, які становлять 0,2 і 0,4, якщо Н/Q менше 0,6.
Можна також знайти швидкість руху повітря (в м/с),.поділивши Н на Q, у спеціальній таблиці
ІІІ Тема № 3 “Методика визначення і гігієнічна оцінка природного освітлення”
Перелік практичних робіт на занятті включає інструментальне дослідження – роботу з люксметром. Спочатку з’ясовують принцип роботи приладу – люксметра Ю116, вивчають інструкцію по його експлуатації, записують основні конструктивні частини. Потім вимірюють освітленість на робочому місці і не пізніше, як через 5 хвилин – освітленість під відкритим небом. Вираховують КПО – коефіцієнт природного освітлення. Дають гігієнічну оцінку як рівню освітленості на робочому місці, так і коефіцієнту природного освітлення.
Крім цього вирішують 2 ситуаційні задачі: по вирахуванню СК (світлового коефіцієнта) і КГЗ (коефіцієнта глибини закладання приміщення), які також порівнюють із нормативами.
ПРОГРАМА САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ
І. Тема №1. «Методи гігієнічних досліджень. Біотичні аспекти впливу навколишнього середовища на людину. Санітарно-епідеміологічна служба України, організація проведення запобіжного та поточного санітарного нагляду».
Контрольні питання:
1. Біотичні і абіотичні фактори впливу навколишнього середовища на людину.
2. Санітарне законодавство України, його форми та види (ДСТ, ГДК, ГДР, ГДД, ВБРВ, ТУ, СанПіН та інші), їх використання при різних формах санітарного нагляду – запобіжного та поточного.
3. Структура санітарно-епідеміологічної служби України.
4. Структура санітарно-епідеміологічних станцій різного рівня управління (центральної, обласних, міських, районних, відомчих).
5. Задачі і зміст запобіжного санітарного нагляду як форми діяльності державної та відомчої санітарно-епідеміологічної служб.
6. Задачі та зміст поточного санітарного нагляду.
7. Класифікація і характеристика об’єктів санітарного нагляду.
8. Періодичні (планові, спорадичні, рейдові) та екстрені санітарні обстеження об’єктів (житлових, учбових, громадських, виробничих, медичних та ін.).
9. Методи гігієнічних досліджень.
І. Тема №2 “. Мікроклімат і його гігієнічне значення. Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря та радіаційної температури.”
Контрольні питання:
1. Способи визначення температури і тиску.
2. Температурні шкали (Цельсія, Кельвіна, Фаренгейта, Реомюра).
3. Особливості роботи приладів для визначення температури.
4. Особливості роботи приладів для визначення тиску.
5. Прилади, які використовуються для реєстрації коливань атмосферного тиску і температури.
6. Гігієнічне значення вологості повітря.
7. Фізична характеристика вологості повітря.
8. Методи визначення вологості повітря.
9. Методика визначення вологості повітря за допомогою психрометрів Августа і Ассмана.
10. Принцип роботи гігрографа – приладу для реєстрації безперервних змін відносної вологості повітря.
11. Значення сонячної радіації та типу поверхні землі у виникненні вітрів.
12. Використання “рози вітрів” в попереджувальному санітарному нагляді за будівництвом поселень, промислових підприємств, місць відпочинку.
13. Системи підсилення руху повітря в приміщеннях. Природна вентиляція.
14. Класифікація та характеристика приладів для вимірювання напрямку та швидкості руху повітря.
15. Кататермометрія.
16. Поняття про мікроклімат і фактори, що його формують. Гігієнічне значення температури повітря і радіаційної температури.
17. Теплообмін організму з навколишнім середовищем. Фактори, які визначають теплопродукцію та теплообмін. Субєктивні та обєктивні показники теплового стану людини при різному мікрокліматі.
18. Поняття про еквівалентно-ефективні температури та їх гігієнічне значення.
19. Загальна методика гігієнічного вивчення мікроклімату приміщень.
20. Загальна методика вивчення впливу мікроклімату закритих приміщень на організм людини.
21. Охолоджувальний мікроклімат та його вплив на організм людини. Метеорологічні умови, які приводять до охолодження. Фізіологічні реакції та захворювання, що ними зумовлені.
22. Перегрівний мікроклімат та його вплив на організм людини. Умови, які приводять до перегрівання. Фізіологічні та патологічні прояви, які виникають при гострому та хронічному перегріванні. Профілактика перегрівання.
ІІІ Тема №3 “Методика визначення і гігієнічна оцінка природного освітлення”
Контрольні питання:
1. Фізіологічна роль природного освітлення приміщень.
2. Санітарно-гігієнічне значення природної освітленості приміщень.
3. Методика визначення показників для оцінки природного освітлення (світловий коефіцієнт, коефіцієнт природного освітлення, кут падіння, кут отвору, коефіцієнт глибини закладання). Методика їх визначення і гігієнічні норми.
4. Оцінити вимірювання світлового потоку, сили світла, освітленості, яскравості.
5. Принцип роботи люксметра.
СЕМІНАРСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ. 12.30-14.00год.
1. Біотичні і абіотичні фактори впливу навколишнього середовища на людину.
2. Санітарне законодавство України, його форми та види (ДСТ, ГДК, ГДР, ГДД, ВБРВ, ТУ, СанПіН та інші), їх використання при різних формах санітарного нагляду – запобіжного та поточного.
3. Структура санітарно-епідеміологічної служби України.
4. Структура санітарно-епідеміологічних станцій різного рівня управління (центральної, обласних, міських, районних, відомчих).
5. Задачі і зміст запобіжного санітарного нагляду як форми діяльності державної та відомчої санітарно-епідеміологічної служб.
6. Задачі та зміст поточного санітарного нагляду.
7. Класифікація і характеристика об’єктів санітарного нагляду.
8. Періодичні (планові, спорадичні, рейдові) та екстрені санітарні обстеження об’єктів (житлових, учбових, громадських, виробничих, медичних та ін.).
9. Методи гігієнічних досліджень.
10. Способи визначення температури і тиску.
11. Температурні шкали (Цельсія, Кельвіна, Фаренгейта, Реомюра).
12. Особливості роботи приладів для визначення температури.
13. Особливості роботи приладів для визначення тиску.
14. Прилади, які використовуються для реєстрації коливань атмосферного тиску і температури.
15. Гігієнічне значення вологості повітря.
16. Фізична характеристика вологості повітря.
17. Методи визначення вологості повітря.
18. Методика визначення вологості повітря за допомогою психрометрів Августа і Ассмана.
19. Принцип роботи гігрографа – приладу для реєстрації безперервних змін відносної вологості повітря.
20. Значення сонячної радіації та типу поверхні землі у виникненні вітрів.
21. Використання “рози вітрів” в попереджувальному санітарному нагляді за будівництвом поселень, промислових підприємств, місць відпочинку.
22. Системи підсилення руху повітря в приміщеннях. Природна вентиляція.
23. Класифікація та характеристика приладів для вимірювання напрямку та швидкості руху повітря.
24. Кататермометрія.
25. Поняття про мікроклімат і фактори, що його формують. Гігієнічне значення температури повітря і радіаційної температури.
26. Теплообмін організму з навколишнім середовищем. Фактори, які визначають теплопродукцію та теплообмін. Субєктивні та обєктивні показники теплового стану людини при різному мікрокліматі.
27. Поняття про еквівалентно-ефективні температури та їх гігієнічне значення.
28. Загальна методика гігієнічного вивчення мікроклімату приміщень.
29. Загальна методика вивчення впливу мікроклімату закритих приміщень на організм людини.
30. Охолоджувальний мікроклімат та його вплив на організм людини. Метеорологічні умови, які приводять до охолодження. Фізіологічні реакції та захворювання, що ними зумовлені.
31. Перегрівний мікроклімат та його вплив на організм людини. Умови, які приводять до перегрівання. Фізіологічні та патологічні прояви, які виникають при гострому та хронічному перегріванні. Профілактика перегрівання.
32. Фізіологічна роль природного освітлення приміщень.
33. Санітарно-гігієнічне значення природної освітленості приміщень.
34. Методика визначення показників для оцінки природного освітлення (світловий коефіцієнт, коефіцієнт природного освітлення, кут падіння, кут отвору, коефіцієнт глибини закладання). Методика їх визначення і гігієнічні норми.
35. Оцінити вимірювання світлового потоку, сили світла, освітленості, яскравості.
36. Принцип роботи люксметра.
Зразки тестових завдань і ситуаційних задач
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ:
Задача 1. В приміщенні вимірювали вологість повітря за допомогою психрометра Августа. Температура сухого термометра дорівнює 19 °С, а вологого –13 °С, барометричний тиск –
Еталон вирішення задачі:
Розрахунок абсолютної вологості при визначенні її психрометром Августа проводять за формулою Реньо:
К= f – a (t–t1) ´ B,
де, t– температура сухого термометра, 19 °С
t1-температура вологого термометра, 13 °С
В-барометричний тиск,
f – максимальне напруження водяних парів при температурі вологого термометру, дорівнює
а- психрометричний коефіцієнт, що дорівнює для закритих приміщень 0,0011.
Підставляємо значення величин в формулу
К= 11,23 – 0,0011(19-13) х 752 =
Максимальну вологість (F) знаходимо за тією ж таблицею, що і Тр. Вона дорівнює
Відносну вологість розраховуємо:
R = K x100 / F= 38 %
Дефіцит насичення розраховуємо за різницею між максимальною і абсолютною вологістю. Д = F – К = 16,48 – 6,27 =
Точку роси (Тр) визначаємо за таблицею максимального напруження водяних парів: Тр=4,4 °.
Відносну вологість можна визначити по таблицях за показниками сухого та вологого термометрів. В нашому прикладі відносна вологість по таблиці R = 40 %.
Таким чином, отримана величина відносної вологості відповідає гігієнічним нормативам для закритих приміщень (30-60 % при температурі 18-20 °С).
Задача №2. В лікарняній палаті при обстеженні встановлені наступні показники мікроклімату:
Барометричний тиск
Температура в приміщенні середня – 24 0С
* коливання по горизонталі 1,5°
* коливання по вертикалі-2° на
* добові коливання (різниця між мінімальною і максимальною температурою) – 1,5°(опалення центральне).
3. Відносна вологість – 17 %.
Дати заключення про стан мікроклімату в лікарні.
Еталон вирішення: Дані показники не відповідають гігієнічним вимогам, які ставляться до мікроклімату лікарняних палат (висока середня температура і низька відносна вологість повітря).
Рекомендовано: зменшити температуру в приміщенні до 18-20 °С, збільшити відносну вологість до 40 % (поставити зволожувачі).
Задача 3. Визначити коефіцієнт глибини закладання (КГЗ) житлової кімнати:
а) відстань від вікна до протилежної стіни, В = 5,6м
б) відстань від підлоги до верхнього краю вікна, Н =
Еталон відповіді:
КГЗ = В/Н = 5,6/3,0 = 1,87, що відповідає нормі. Величина гігієнічної норми КГЗ не більша 2.
Задача 4. Засклена площа двох вікон у спальні дорівнює
Еталон відповіді:
Світловий коефіціент = 2,4/25 =1/10,42 = 1:10, що відповідає гігієнічній нормі для житлових приміщень.
Задача 5. Світлотехнічний метод дослідження природної освітленості в класі:
а) визначити освітленість люксметром в приміщенні (на відстані
б) визначити зовнішню освітленість за допомогою люксметра, Езов = 8000 лк;
в) вирахувати коефіцієнт природної освітленості (КПО)
Еталон відповіді:
КПО = (Е вн / Е зов) х 100 % = 120/8000х100 = 1,5 %, що знаходиться в межах норми.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:
1. Для нормальних умов терморегуляції при високій температурі повітря в приміщенні необхідно створити:
А. *Низьку вологість і високу рухливість повітря.
В. Низьку вологість і малу рухливість повітря.
С. Високу вологість і низьку рухливість повітря.
D. Високу вологість і малу рухливість повітря..
Е. Високу вологість.
2. Мікроклімат приміщень характеризується комплексом показників:
А. Температурою, вологістю і швидкістю руху повітря.
В. Барометричним тиском і температурою.
С. Температурою оточуючих поверхонь.
D. Хімічним складом повітря.
Е. Високою вологістю і температурою .
3. Назвіть показник світлотехнічного методу оцінки природної освітленості.
А. Кут падіння.
В. Коефіцієнт заглиблення.
С. Кут отвору.
D. Світловий коефіцієнт.
Е.Коефіцієнт природної освітленості.
4. Назвіть прилад для вимірювання освітленості.
А. Актинометр.
В. Фотоінтенсиметр.
С. Фотоекспозиметр.
D. Люксметр.
Е. Піронометр.
5. Який прилад використовується для визначення швидкості руху повітря.в приміщенні?
А. Гігрометр.
В. Барометр.
С. Кататермометр
D. Флюгер.
Е. Електрорефлексометр.
Самостійна робота студентів 1415 – 1500 год.
Письмове тестування студентів, які не склали контроль за системою «MOODLE», перегляд тематичних навчальних таблиць, тренінг в комп’ютерному класі тестів ліцензійного іспиту «Крок -1» і кафедральної бази тестів, поглиблене вивчення матеріалу тем, винесених на самостійне опрацювання тощо.
ВИХІДНИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ
Студент повинен знати:
1. Організацію та структуру санітарно-епідеміологічної служби України.
2. Форми і методи роботи санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) та лікарів-гігієністів різного профілю
3. Основні законодавчі та інструктивні документи, якими керуються лікарі-гігієністи при проведенні санітарного нагляду.
4. Основи санітарного нагляду. Класифікацію (перелік) об’єктів поточного санітарного нагляду.
5. Форми та методи, які використовуються при проведенні поточного санітарного нагляду і при оцінці його результатів.
6. Значення візуальних, органолептичних, інструментальних та лабораторних методів, як засобів об’єктивної оцінки об’єкта обстеження.
7. Основні документи санітарного і правового законодавства, які використовуються при оцінці результатів санітарного обстеження.
8. Фізіологічне і санітарно-гігієнічне значення природного освітлення приміщень.
9. Методику визначення і гігієнічні норми СК, КПО, КГЗ, що використовуються для оцінки природної освітленості.
10. Конструкцію приладів, які використовуються для реєстрації температури і вологості.
11. Одиниці виміру температури.
12. Основні вимоги для оцінки температурного режиму приміщень.
13. Вплив на організм високої та низької вологості повітря.
14. Гігієнічні вимоги до вологості повітря в приміщеннях різного призначення.
15. Принцип роботи приладів для вимірювання вологості повітря.
16. Гігієнічне значення руху атмосферного повітря та повітря закритих приміщень.
17. Роль руху повітря в формуванні мікроклімату, в механізмах теплового обміну організму.
18. Методи і способи визначення напрямку і швидкості руху повітря у відкритій атмосфері, в вентеляційних системах.
19. Методи визначення швидкості руху повітря в приміщенні.
20. Фізіологічне і санітарно-гігієнічне значення природного освітлення приміщень.
21. Методику визначення і гігієнічні норми СК, КПО, КГЗ, що використовуються для оцінки природної освітленості.
Студент повинен вміти:
1. Вимірювати вологість повітря в приміщенні і розрахувати за формулами і таблицями.
2. Змонтувати самописець (термограф, гігрограф), привести його в робочий стан і виставити показники. Розшифрувати запис.
3. Визначати напрям та силу вітру.
4. Визначити швидкість руху повітря.
5. Робити гігієнічні висновки та оцінювати результати вимірювання напрямку та швидкості руху повітря.
6. Визначити СК, КГЗ в приміщеннях різного типу і давати гігієнічну оцінку отриманим результатам.
7. Вимірювати рівні освітленості світлотехнічним методом за допомогою люксметра.
8. Вираховувати КПО, оцінювати природне освітлення за цим показником.
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
А – Основні:
1. Матеріали для підготовки до практичних занять http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/hihiena/classes_stud
2. Загальна гігієна з основами екології. За ред. В.А.Кондратюка. – Тернопіль: Укрмедкнига, – 2003. – 567 с.
3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. К.:Здоров’я, 2004, с. 788.
4. Є.М.Нейко, Л.В. Глушко, М.І. Мізюк. Основи екології. К.: “Здоров’я” , 2002.
5. Є.М.Нейко, Л.В. Глушко, М.І. Мізюк. Основи екології. Посібник для практичних занять. К.: “Здоров’я” , 2002.
6. І.І.Даценко та спів авт. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. Львів: Світ, 2001 , с. 48 –74.
Б – Додаткові:
1. Білявський Г.О. і інш. Основи загальної екологіі. –К.: “Либідь”, 1995. – 367 с.
2. Бардов В.Г. Гігієна та екологія. http://www.nmu.edu.ua/kaf55-8.php
3. В.С.Джигирей “Екологія та охорона навколишнього природного середовища. К., 2000, с. 168-174.
Методичну вказівку склав проф.. В.А. Кондратюк
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри
30 серпня 2012 р. протокол № _1__
Переглянуто і затверджено на засідання кафедри
28 серпня 2013 р. протокол № 1
