МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ ГІГІЄНИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

4 Червня, 2024
0
0
Зміст

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ ГІГІЄНИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

ЗАНЯТТЯ № 9 (практичне – 6 год.)

Теми: 1. Фізіологія праці. Методика гігієнічної оцінки важкості та напруженості праці з метою профілактики перевтоми та підвищення працездатності. Гігієнічні вимоги до режиму праці.

Методика гігієнічної оцінки небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та реакції організму на їх  вплив. Санітарне законодавство про охорону праці. (КЗОП).

Професійні захворювання і отруєння. – 3 год.

2. Основи запобіжного санітарного нагляду. Методика експертизи будівельних проектів. Методика санітарного обстеження населених місць і житла. Написання акту обстеження навчальної кімнати. – 3 год

Мета: 1. Ознайомитись із структурою санітарної служби в Україні і видами санітарного нагляду, які відповідають санітарному законодавству.

2. Оволодіти методикою проведення санітарного обстеження і написання акту обстеження.

3. Оволодіти методикою  гігієнічної оцінки праці за ступенем важкості і напруженості на підставі фізіологічних, ергономічних та психогігієнічних вимірів та тестових досліджень.

4. Оволодіти методами розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь, вміти розпізнавати причини та умови виникнення професійних захворювань та отруєнь, оформлювати відповідну документацію, обґрунтовувати профілактичні заходи.

5. Ознайомитися з організацією та загальними методами запобіжного санітарного нагляду.

6. Оволодіти методами санітарної експертизи будівельних проектів, методикою читання будівельних креслень, пояснень до них, іншої проектної документації.

7. Оволодіти знаннями про поточний санітарний нагляд, його види; про форми та методи санітарного обстеження і опису.

8. Ознайомитись з основами санітарного та правового законодавства, що використовується при поточному санітарному нагляді.

ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ СТУДЕНТІВ

Лікарі санітарно-епідеміологічного профілю повинні мати добрі знання з медичних дисциплін, уміти аналізувати показники здоров’я населення та чинників навколишнього середовища і на підставі цього визначати пріоритетність чинників, ступінь їх ризику для здоров’я людини.

          У своїй роботі органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби керуються Конституцією України, Основами законодавства України про охорону здоров’я, Законом «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

В обов’язки лікарів медико-санітарних частин промислових підприємств входить необхідність оцінки важкості праці, її фізіологічної вартості, ступінь функціональної напруги організму людини, яка працює, тобто оцінити працю людини з кількісної сторони. Така оцінка потрібна при вирішенні питань режиму праці та відпочинку, праці жінок і підлітків, обґрунтування тривалості робочого дня, тарифікації праці при обґрунтуванні пільг у відношенні до відпусток і додаткових компенсацій, при нормуванні факторів виробничого середовища.

Професійні шкідливості та отруєння негативно впливають на стан здоров’я робітників та призводять до зниження працездатності, а в ряді випадків відіграють роль у виникненні патологічного процесу в організмі працюючого. Тому лікар повинен добре знати клініку професійних захворювань та отруєнь, виявити причини професійної патології, проводити лікувально-профілактичні заходи.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ 9.00-12.00 год.

Тема №1 Фізіологія праці. Методика гігієнічної оцінки важкості та напруженості праці з метою профілактики перевтоми та підвищення працездатності. Гігієнічні вимоги до режиму праці.

Методика гігієнічної оцінки небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та реакції організму на їх  вплив. Санітарне законодавство про охорону праці. (КЗОП).

Професійні захворювання і отруєння.

Функціональне напруження організму під час праці схематично можна охарактеризувати з двох боків – енергетичного та інформаційного. Перший переважає при фізичній, другий при розумовій праці.

          Характеристику роботи, що потребує інтенсивної праці головного мозку при отриманні та аналізі інформації, фізіологи називають напруженістю; характеристику навантаження на організм при праці, яка вимагає м’язових зусиль і відповідного енергетичного забезпечення – важкістю.

          Як згадувалось на попередньому занятті, всі роботи за важкістю поділяються на легкі, середньої важкості, важкі та дуже важкі, по напруженості – на ненапружені, невеликої напруженості, напружені, дуже напружені.

Основними показниками важкості праці є потужність і величина статичного навантаження, а також інтенсивність (щільність м’язових зусиль за одиницю часу).

Ергонометричними показниками важкості праці є маса піднімаємого вантажу, потужність праці, характер робочої пози, величина статичного навантаження.

Потужність роботи при фізичній праці вираховується за формулою:

 

N = ,

де  N – потужність роботи, Вт;

А – робота, Дж;

Т – час виконання роботи,  с;

Робота, як фізичне поняття, це переміщення маси у просторі, з урахуванням земного тяжіння, і розраховується за формулою:

 

А = 9,8 ×× Н +  +) × 6,

де  Р – маса, кг;

g – прискорення, дорівнює 9,8 м/с2 ,

Н – висота підйому вантажу, м;

L – відстань переміщення по горизонталі, м;

6 і 9,8 – коефіцієнти перерахунку в Дж.

Величина статичного навантаження вираховується множенням величини зусилля на час утримання і виражається в кг/с.

Характеристика робочої пози та переміщення у просторі базується на даних спостережень вимірюванням кута нахилу тулуба, довжини шляху переміщення, хронометражу тощо.

Показники напруженості праці:

1.    Кількість об’єктів одночасного спостереження.

2.      Тривалість зосередженого спостереження чи часу активних дій (у % від загального часу робочого дня).

3.    Щільність сигналів (оголошень) за 1 год.

4.    Емоційна напруженість.

5.    Змінність.

6.    Напруженість функцій аналізаторів.

7.    Обсяг оперативної пам’яті.

8.    Інтелектуальна напруженість.

9.    Монотонність та інші.

При визначенні напруженості праці основними показниками є показники уваги, щільність сигналів інформації, що переробляється, характеристика емоційної напруженості. Інші критерії – додаткові.

Визначати, до якої категорії належить та чи інша робота, потрібно по одному, найбільш інформативному основному показнику, чи двох додаткових.

Як фізіологічні критерії оцінки ступеню важкості та напруженості праці запропоновано приймати рівень фізіологічних функцій під час праці. Шкала оцінки важкості та напруженості праці, розроблена Київським НДІ гігієни праці й профзахворювань, передбачає визначення частоти пульсу, енерговитрат, показника витривалості до статичних зусиль, латентного періоду сенсомоторних реакцій, показника пам’яті, уваги та інших При цьому фізіологічні показники визначають на початку і по закінченні робочого дня.

          За ступенем зміни досліджуваних функцій по закінченні робочого дня (визначена у %) визначають категорію роботи. Такі показники, як частота пульсу, енерговитрати, оцінюються у абсолютних величинах.

Робота 1. Визначення важкості праці

Для розрахунку потужності необхідно спочатку обчислити кількість роботи, виконаної за одиницю часу.

          Кількість виконаної роботи обчислюють по формулі:

                            А= (РН+РН1/2 + РL / 9) х 6,

          де А – робота, кгм;  Р – маса вантажу, кг; Н – висота підйому вантажу від вихідного положення, м; Н1 – величина опускання вантажу, м; L – відстань переміщення вантажу по горизонталі, м.

          Потужність виконаної роботи розраховують по формулі:

          N = А/Т х k,

          де N – потужність роботи, Вт/с; А- кількість роботи, кгм; k – коефіцієнт перерахування кгм/с у Вт, який дорівнює  – 10; Т- час, с.

          Статистичне навантаження, пов’язане з підтримкою зусилля без переміщення вантажу, або тіла чи окремих його ланок, характеризується величиною утримуваного зусилля і часом утримання. Розраховують статистичне навантаження множенням величини зусилля

( в кг) на час утримання (визначають хронометруванням протягом робочої зміни), виражають в кг.с.

Робота 2. Визначення напруженості праці

Увагу оцінюють по кількості виробничо важливих об’єктів одночасного спостереження (додаток 4).

          Щільність сигналів, що характеризує об’єм сприйнятої й інформації, що переробляється , – це кількість повідомлень у середньому за годину (визначене за допомогою хронометражних спостережень ), помножене на кількість ознак інформації.

          Коли один і той самий вид праці попадає по різних ознаках у різні категорії важкості і напруженості, остаточна оцінка повинна даватися  по одному визначальному і двох – трьох додаткових ознаках (факторах).

          Визначальними факторами важкості праці є: потужність роботи, величина статистичного навантаження, енерговитрати. Визначальними факторами напруженості праці є: увага, щільність сигналів  виробничої інформації, що переробляється, емоційна напруга. Інші фактори – робоча поза, переміщення робітника по цеху, ступінь інших фізіологічних зрушень і т.д.- є додатковими.

          При розв’язуванні задач користуватись додатками (1-4)

Робота 3. Визначення точності і координації рухів з допомогою фонотремометра

Враховується швидкість проходження по лабіринту і кількість дотиків до стінок.

          Вираховується індекс фонотремометрії. Дослідження проводяться спочатку та в кінці заняття, а також до і після фізичного навантаження ( 20 присідань).

               І = (1/ час проходження по лабіринту + 1/кількість дотиків до стінок лабіринта) х 100%

Робота 4. Вирішити ситуаційну задачу по розслідуванню випадків професійного отруєння або професійного захворювання. Необхідно дослідити випадок профзахворювання або профотруєння, встановити діагноз, вказати причину, дати пропозиції по проведенню періодичних медичних оглядів, обгрунтувати оптимальні заходи по оздоровленні умов праці, оформити необхідні документи по розслідуванню випадку.

Робота 5. Ознайомитись із формами документів, які використовуються при розслідуванні випадків професійних захворювань чи отруєнь.

              Відповідно до перерахованих виробничих шкідливостей Наказом Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціального захисту населення та Міністерства праці за № 23/36/9 від 2.02.1995 р. затверджено “Список професійних захворювань та Інструкцію щодо його застосування”.

До списку внесені професійні захворювання, які викликані виключно дією несприятливих виробничо-професійних факторів, їх найближчі та віддалені наслідки, а також ускладнення непрофесійних захворювань професійними шкідливостями (наприклад артеріальної гіпертонії вібрацією).

Розрізняють гострі та хронічні професійні захворювання та отруєння.

Гостре професійне захворювання (інтоксикація) виникає зненацька, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться у повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших шкідливих факторів.

Хронічні професійні захворювання виникають внаслідок тривалого впливу невисоких (але перевищуючих ГДК, ГДР, ГДД) концентрацій, рівнів, доз шкідливих виробничо-професійних факторів.

Згідно затвердженого “ Список професійних захворювань та Інструкцію щодо його застосування” професійні захворювання поділені на 7 груп:

1.  захворювання, які виникають під впливом хімічних факторів: гострі, хронічні інтоксикації різної тропності дії (нейро-, гемо-, гепато-, нефро-, політропні, дерматропні, алергічні та інші);

2.  захворювання, викликані впливом промислових аерозолів: пневмоконіози, пилові бронхіти, ринофарінголарингіти, алергії;

3.   захворювання, пов’язані з дією фізичних факторів: іонізуючих випромінювань (гостра, хронічна променева хвороба, місцеві променеві ураження, віддалені наслідки – злоякісні пухлини); неіонізуючих випромінювань (лазерних, ультрафіолетових, інфрачервоних); декомпресійна – кесонна хвороба; гострий, хронічний перегрів, шумова, вібраційна хвороба тощо;

4.  захворювання, пов’язані з перевантаженням та перенапруженням окремих органів і систем: координаторні неврози (у доярок, скрипалів, лінотипистів), радикуліти, тендовагініти, артрози, бурсити, тромбофлебіти; ларингіти у співаків, викладачів, прогресуюча короткозорість та інші;

5.   захворювання, пов’язані з дією біологічних факторів: інфекційні та паразитарні захворювання у тваринників, ветеринарів, інфекціоністів, лаборантів баклабораторій та інших;

6.      алергічні захворювання: кон’юнктивіти, риніти, бронхіальна астма, дерматити, екземи, кропивниця тощо, які виникають при роботі з відповідними подразниками рослинного чи тваринного походження;

7.      новоутворення – злоякісні пухлини при роботі з канцерогенами фізичного (іонізуючі випромінювання, ультрафіолетова радіація), хімічного походження (3, 4-бензпірен, смоли та інші).

З урахуванням перерахованих виробничих шкідливостей та професійних захворювань і отруєнь, які вони можуть викликати, завданням лікарів – спеціалістів з гігієни праці, профпатологів, лікарів різних фахів медико-санітарних частин промислових підприємств, лікувально-профілактичних закладів є:

      вивчення шкідливих факторів виробничого середовища, технологічних процесів та їх відповідності гігієнічним нормативам;

      вивчення впливу на організм різних шкідливостей виробничого середовища (технологічного процесу, повітряного середовища робочої зони, сировини, напівфабрикатів, готової продукції, супутніх продуктів, відходів та викидів виробництва);

      вивчення стану здоров’я працюючих, їх загальної та професійної захворюваності;

      діагностика, лікування професійних захворювань, отруєнь, диспансерне, санаторно-курортне забезпечення працюючих, участь у роботі лікарсько-соціальних експертних комісій (ЛСЕК), лікарсько-контрольних комісій (ЛКК), лікарсько-трудових експертних комісій (ЛТЕК) тощо, комісій по експертизі професійної патології, визначенні інвалідності тощо.

            Профілактичні медичні заходи повинні включати:

      участь у розробці інженерно-технічних засобів оздоровлення умов праці (вентиляція, герметизація, автоматизація, механізація, дистанційне управління та інші);

      наукова розробка гігієнічних нормативів, іншого санітарного законодавства; наукова організація праці – НОП

      запобіжний і поточний санітарний нагляд;

      санітарно-освітня та профілактична робота серед трудового колективу (навчання санітарним правилам, правилам техніки безпеки, використанню спецодягу, індивідуальних засобів захисту, лікувально-профілактичного харчування, питного режиму).

Методи і засоби вимірювання несприятливих факторів виробничого середовища та умов праці (мікроклімату, шуму, вібрації, природного та штучного освітлення, електромагнітних випромінювань тощо) студенти вивчали у відповідних розділах гігієни, тому на цьому занятті лише згадуються.

              Методи і показники впливу факторів навколишнього середовища на організм і здоров’я студенти вивчали у попередніх розділах гігієни та на фізіології, патологічній фізіології, біохімії, клінічних кафедрах, тому також на цьому занятті лише перераховуються.

Індивідуальні засоби захисту тіла, органів дихання, зору, слуху, розглядаються у  розділі “Особиста гігієна”.

Тема №2 Основи запобіжного санітарного нагляду. Методика експертизи будівельних проектів. Методика санітарного обстеження населених місць і житла. Написання акту обстеження навчальної кімнати.

Робота 6.  Ознайомитись з основами законодавства України в галузі гігієни та охорони праці.

Робота 7. Опрацювання статей Конституції України про охорону праці.

Робота 8. Ознайомитись з видами санітарного нагляду.

Згідно з Основами законодавства України про охорону здоров’я, держава визнає право кожного громадянина на охорону його здоров’я і забезпечує її. Тому діяльність органів, які виконуть цю функцію, має державний характер.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачає, що санітарно-епідемічне благополуччя територій і населення пунктів забезпечується рядом заходів, одним з основних серед яких є організація державного санітарного нагляду. Цей закон трактує державний санітарний нагляд як систему постійного спостереження, що здійснюється органами і закладами санітарно-епідемічної служби від імені держави, за дотриманням органами державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарного законодавства.

Санітарно-епідеміологічну службу України складають органи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров’я України, відповідні заклади і підрозділи Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету у справах охорони державного кордону, Національної гвардії, Служби безпеки України

Основним закладом санітарно-епідемічної служби є санітарно-епідеміологічна станці яка забезпечує державний санітарний нагляд на відповідній території (область, місто, район, об’єкт, міністерство). Санітарно-епідеміологічна станція (СЕС) повинна мати повну комплектацію висококваліфікованими кадрами, добру матеріальну базу

Санітарно-епідеміологічна служба повинна мати добре обладнані й укоплектовані лабораторні підрозділи. Діяльність спеціалістів санепідслужби має спиратись на дані лабораторних досліджень як основи об’єктивної оцінки санітарно-епідеміологічної ситуації. Об’єктивні дані інструментальних досліджень чинників навколишнього середовища дають можливість визначити ступінь небезпеки їх для здоров’я людини.

Крім санепідстанції в системі санепідслужби є ще заклади, які виконують спеціальні види роботи. Це станції, відділення або підрозділи профілактичної дезинфекції. Ці заклади проводять госпіталізацію інфекційних хворих, дезифенцію у вогнищах інфекції. Останнім часом на них покладена функція первинної обробки даних про інфекційну захворюваність на території, яку вони обслуговують. Відділення профілактичної дезинфекції в основному виконують функцію боротьби з переносниками інфекцій, а разом з відповідними підрозділами санепідстанцій розробляють заходи та проводять нагляд за проведенням дезинфекційних, дератизаційних і дезинсекційних робіт на підлеглих об’єктах і територіях.

У підпорядкуванні керівних структур держсаннагляду знаходяться структури і організації, які забезпечують наукову, правову та нормативно-розробчу підтримку, а також інформаційно-аналітичну роботу. Це Український інформаційно-аналітичний центр, Комітет гігієнічної регламентації потенційно небезпечних чинників навколишнього середовища, Комітет з регламентації імунобіологічних препаратів, Національна лабораторія по контролю за вакцинами та сиворотками, мережа науково-дослідних інститутів, лабораторій, кафедр.

У своїй роботі органи і заклади санітарно-епідемічної служби керуються Конституцією України, Основами законодавства України про охорону здоров’я, Законом «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», постановами уряду України, директивами органів управління держсаннаглядом, нормативними документами, розробленими та введеними в дію в установленому порядку (санітарне законодавство).

Основу нормативних актів в системі держсаннагляду складають санітарні та протиепідемічні норми і правила. Ці документи встановлюють кількісні значення параметрів чинників навколишнього середовища, гігієнічні регламенти, санітарні вимоги.

СЕС – комплексний заклад, причому комплексування найбільш виражене в роботі оперативних і лабораторних відділів.

Здійснюючи державний санітарний нагляд, працівники СЕС часто приймають міри аж до зупинки подальшої експлуатації підприємства або закладу. Такі рішення часто основуються на результатах лабораторних досліджень.

Практична діяльність санітарних лікарів, за яким би фахом вони не працювали, здійснюється у вигляді двох основних універсальних форм роботи: запобіжного та поточного нагляду. Найбільшої ефективності досягають при правильному веденні працівниками державної санітарно-епідеміологічної служби запобіжного санітарного нагляду. Запобіжний державний санітарний нагляд є злагодженою системою заходів, законодавчих актів, науково обґрунтованих гігієнічних нормативів і правил, спрямованих на охорону навколишнього середовища, здоров’я людей та покращання санітарних умов життя. Це профілактична форма державного санітарного нагляду.

Поточний санітарний нагляд за об’єктами різного призначення  передбачає контроль за дотриманням діючих санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних заходів при їх експлуатації. Зокрема санітарне обстеження лікувальної установи повинно систематично проводитись головним лікарем чи його замісником по лікувальній роботі, а окремих функціональних підрозділів – завідувачами відділень і черговими лікарями. Крім цього, детальні планові і позапланові обстеження лікувально-профілактичних закладів проводяться лікарями СЕС, результати яких оформляються актом санітарного обстеження.

Робота 7. Змістом самостійної роботи студентів є обстеження і санітарний опис ділянки та приміщень учбового корпусу та  навчальних приміщень кафедри Робота 8. Робота виконується  за схемою обстеження, яка складається з трьох основних частин. В другій, константують, дані огляду. Третя частина – це оформлення акту

*                Акт – це документ, складений кількома особами, в присутності представника обкту який обстежується, що підтверджує встановлені факти або події і має слідуючі реквізіти:

1.  Назва документу.

2.  Дата і місце складання.

3.  Заголовок до тексту.

4.  Текст.

5.  Висновки, пропозиції.

6.  Відмітки про наявність додатку.

7.  Підписи.

В заголовку до тексту акту належить написати мету обстеження і назву обкту, або конкретний зміст факту, що відмічений в акті. Текст акту складається з двох частин: вступна і константуюча. У вступній частині  вказується підстава для обстеження ( наказ, планове обстеження, скарга і т.д.); склад комісії. Першим вказують голову комісії, потім членів комісії і присутніх.

В константуючій частині викладається мета і задачі, суть і характер проведеної роботи, фіксуються встановлені факти, виявлені недоліки і пропозиції щодо їх усунення, термін виконання і відповідальний за виконання. Акт підписують всі члени комісії і особи, в присутності яких проводилося  обстеження (перевірка).

В тексті акту повинні бути відомості про кількість примірників акту і місце їх знаходження.

СХЕМА САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ОБ’ЄКТА

1.    Паспортні дані (назва об’єкту, адреса, кому підпорядкований, коли побудований, реконструйований та ін.).

2.    Характеристика ділянки, де розміщений об’єкт та його оточення (розмір, конфігурація ділянки, рельєф, грунтові і гідрогеологічні умови, зони забудови, відсоток забудови, озеленення, шляхи сполучення, наявність і розміри санітарно-захисних зон, наявність за межами ділянки об’єктів, що можуть забруднювати повітря, грунт, воду або джерелами шуму, НВЧ випромінювання).

3.    Конструктивні і планувальні особливості об’єкта (тип будови, наявність вбудованих об’єктів, характеристика основних будівельних конструкцій, планування і розміри функціональних приміщень, їх орієнтація і відповідність гігієнічним нормативам).

4.    Санітарний благоустрій об’єкта (характеристика водопостачання, наявність каналізації, система збору і видалення рідких і твердих покидьків, вид опалення, вентиляції, природного і штучного освітлення тощо).

5.    Дотримання вимог до утримання санітарного обладнання, його технічний і санітарний стан.

6.    Дотримання вимог до експлуатації об’єкта і елементів його обладнання (дотримання правил ведення технологічного процесу, використання дозволених реагентів, періодичність і регулярність відомчого і державного санітарного нагляду, дотримання термінів експлуатації обладнання, реалізації продукції тощо).

7.    Санітарний стан приміщень і обладнання (організація і регулярність прибирання, виконання заходів загальної і індивідуальної профілактики, справність вентиляційних, холодильних, освітлювальних та ін.систем).

8.    Вплив об’єкта на умови проживання, навчання, праці, здоров’я людей і санітарні умови проживання (рівень забруднення окремих об’єктів біосфери, наявність і характер скарг мешканців і працівників об’єкта, випадки захворювань, пов’язаних з діяльністю та ін.).

9.    Оцінка за результатами самостійного вимірювання або використання даних лабораторії  показників умов праці та санітарного стану об’єкта (шум, вентиляція, освітлення, електромагнітні випромінювання, хімічні, бактеріологічні забруднення повітря, води, продуктів харчуння та ін).

10.Перелік виявлених недоліків, відхилення їх параметрів від гігієнічних нормативів.

11.Пропозиції щодо покращення санітарного стану об’єкта, рекомендації по реконструкції та ін.

Порядок проведення проектно-будівельних робіт регламентується Законом України про містобудування. Основними етапами проведення проектно-пощукових та проектно-будівельних робіт є:

1.    Замовлення на проектування (в органи місцевої влади).

2.    Винесення рішення про дозвіл на проектування (видає виконком місцевої Ради).

3.    Створення комісії по вибору земельної ділянки (створюється рішенням виконкому місцевої Ради у складі представників: санепідстанції, пожежної інспекції, екобезпеки, архітектури, охорони праці, зв’язку, комунального господарства, електромережі).

4.    Підписання акта вибору земельної ділянки (підписується представниками усіх служб).

5.    Прийняття рішення сесією місцевої влади, якій належить земля, на використання землі під будівництво.

6.    Видання технічних умов на проектування (видається усіма службами крім санепідстанції).

7.    Видання санепідстанцією висновку по відводу земельної ділянки під будівництво.

8.    Відношення на проектування (замовника на адресу проектної організації).

9.    Узгодження на стадії проектування з саепідстанцією та іншими контролюючими організаціями відступів від діючих нормативних документів.

10.Експертиза проектної документації (проводяться санепідстанцією, пожежною інспекцією, інспекцією по екобезпеці, інспекцією по охороні праці).

11.Дозвіл архітектури на початок будівельних робіт (санепідстанція проводить контроль за виконанням будівельних робіт у відповідності до проекту).

12.Робота робочої комісії (не завжди).

13.Робота державної комісії (Державний акт прийому об’єкта в експлуатацію).

14.Отримання дозволу на початок робіт (видається спочатку санепідстанцією та пожежною інспекцією, а на основі їх документів єдиний дозвіл інспекції по охороні праці).

Одним із найвідповідальніших розділів попереднього санітарного нагляду є експертиза проектів. Особливо велике значення має санітарна експертиза проектів лікарень, метою якої є досягнення подальшого покращання медичного обслуговування населення, забезпечення лікувально-охоронного режиму, попередження внутрішньолікарняних інфекцій.

ПРОГРАМА САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

 Тема №1 Фізіологія праці. Методика гігієнічної оцінки важкості та напруженості праці з метою профілактики перевтоми та підвищення працездатності. Гігієнічні вимоги до режиму праці.

Методика гігієнічної оцінки небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та реакції організму на їх  вплив. Санітарне законодавство про охорону праці. (КЗОП).

Професійні захворювання і отруєння

Теоретичні питання:

1.    Енергозатрати і зрушення в організмі в процесі трудового навантаження:

·       зміни зі сторони м’язевої роботи;

·       зміни зі сторони нервової системи;

·       зміни зі сторони серцево-судинної і дихальної системи;

·       зміни зі сторони крові.

2.    Фізіологічні особливості розумової роботи.

3.    Профілактика втоми і перевтоми, заходи по покращенню працездатності організму.

4.    Вимоги до організації трудового процесу, до режиму праці і відпочинку.

5.    Виробничі шкідливості фізичної природи та їх класифікацію.

6.    Їх фізична характеристика та основні джерела в умовах виробництва.

7.    Дія цих шкідливих факторів на організм працюючих, назвати основні заходи профілактики та лікування, принципи гігієнічного нормування.

8.    Характеристика отруйних хімікатів, які застосовуються в сільському господарстві та профілактика отруєнь ними.

Тема №2  Основи запобіжного санітарного нагляду. Методика експертизи будівельних проектів. Методика санітарного обстеження населених місць і житла. Написання акту обстеження навчальної кімнати.

Теоретичні питання:

1. Санітарне законодавство України, його форми та види (ДСТ, ГДК, ГДР, ГДД, ВБРВ, ТУ, СанПіН та інші), їх використання при різних формах санітарного нагляду – запобіжного та поточного.

2. Структура санітарно-епідеміологічної служби України.

3. Структура санітарно-епідеміологічних станцій різного рівня управління (центральної, обласних, міських, районних, відомчих).

4. Задачі і зміст запобіжного санітарного нагляду як форми діяльності державної та відомчої санітарно-епідеміологічної служби.

5. Етапи роботи санепідемслужби при здійсненні запобіжного санітарного нагляду (експертиза проектів на всіх етапах проектування, нагляд за ходом будівництва, приймання побудованих об’єктів в експлуатацію).

6. Поняття про проект будівництва, його основні частини (текстова і графічна) на всіх етапах проектування (ескізний проект, архітектурно-технічний проект, будівельні – робочі креслення).

7. Основні види будівельних креслень (ситуаційний, генеральний плани, поповерхові плани, фасади, розрізи будівель, креслення санітарно-технічних комунікацій та ін.).

8. Умовні позначення, які використовуються на кресленнях будівельних проектів.

9. Задачі та зміст поточного санітарного нагляду.

10. Класифікація і характеристика об’єктів санітарного нагляду.

11. Поглиблене санітарне обстеження і опис об’єкта.

12. Періодичні (планові, спорадичні, рейдові) та екстрені санітарні обстеження об’єктів (житлових, учбових, громадських, виробничих, медичних та ін.).

13. Використання технічної, санітарної документації обстежуваного об’єкта. Характеристика документів, які повинні вестися на об’єкті (проектні матеріали, за якими побудовано об’єкт, технологічний паспорт, санітарний паспорт, журнал реєстрації перевірок експлуатації об’єкта, інструкції до техніки безпеки, особисті санітарні книжки працівників на ряді об’єктів та інші).

14. Значення та ефективність суб’єктивних методів оцінки обстежуваного об’єкта (візуальних, опитувальних, органолептичних, анкетних).

15.Значення та ефективність об’єктивних (інструментальних і лабораторних) методів оцінки факторів середовища обстежуваного об’єкта.

16. Критерії оцінки результатів санітарного обстеження об’єкта:

      зауваження щодо виявлених санітарних порушень, з визначенням термінів їх усунення;

      акти про санітарні порушення;

      штрафні, адміністративні санкції;

      тимчасове призупинення експлуатації об’єкта, його закриття;

      юридичні санкції.

17. Юридичні основи оцінки результатів  санітарного обстеження об’єктів:

      статут, технологічні регламенти, санітарний паспорт об’єкта;

      санітарне законодавство (БНіП, СанПіН, Держстандарти, інші гігієнічні регламенти);

      інструкції про накладення штрафів за санітарні порушення;

      правові санкції (притягнення до кримінальної відповідальності).

Семінарське обговорення теоретичних питань: 12.30-14.00год.

 

1.    Енергозатрати і зрушення в організмі в процесі трудового навантаження:

– зміни зі сторони м’язевої роботи;

– зміни зі сторони нервової системи;

– зміни зі сторони серцево-судинної і дихальної системи;

– зміни зі сторони крові.

2.    Фізіологічні особливості розумової роботи.

3.    Профілактика втоми і перевтоми, заходи по покращенню працездатності організму.

4.    Вимоги до організації трудового процесу, до режиму праці і відпочинку.

5.    Виробничі шкідливості фізичної природи та їх класифікацію.

6.    Їх фізична характеристика та основні джерела в умовах виробництва.

7.    Дія цих шкідливих факторів на організм працюючих, назвати основні заходи профілактики та лікування, принципи гігієнічного нормування.

8.    Характеристика отруйних хімікатів, які застосовуються в сільському господарстві та профілактика отруєнь ними.

9.    Санітарне законодавство України, його форми та види (ДСТ, ГДК, ГДР, ГДД, ВБРВ, ТУ, СанПіН та інші), їх використання при різних формах санітарного нагляду – запобіжного та поточного.

10.Структура санітарно-епідеміологічної служби України.

11.Структура санітарно-епідеміологічних станцій різного рівня управління (центральної, обласних, міських, районних, відомчих).

12.Задачі і зміст запобіжного санітарного нагляду як форми діяльності державної та відомчої санітарно-епідеміологічної служби.

13.Етапи роботи санепідемслужби при здійсненні запобіжного санітарного нагляду (експертиза проектів на всіх етапах проектування, нагляд за ходом будівництва, приймання побудованих об’єктів в експлуатацію).

14.Поняття про проект будівництва, його основні частини (текстова і графічна) на всіх етапах проектування (ескізний проект, архітектурно-технічний проект, будівельні – робочі креслення).

15.Основні види будівельних креслень (ситуаційний, генеральний плани, поповерхові плани, фасади, розрізи будівель, креслення санітарно-технічних комунікацій та ін.).

16.Умовні позначення, які використовуються на кресленнях будівельних проектів.

17.Задачі та зміст поточного санітарного нагляду.

18.Класифікація і характеристика об’єктів санітарного нагляду.

19.Поглиблене санітарне обстеження і опис об’єкта.

20.Періодичні (планові, спорадичні, рейдові) та екстрені санітарні обстеження об’єктів (житлових, учбових, громадських, виробничих, медичних та ін.).

21.Використання технічної, санітарної документації обстежуваного об’єкта. Характеристика документів, які повинні вестися на об’єкті (проектні матеріали, за якими побудовано об’єкт, технологічний паспорт, санітарний паспорт, журнал реєстрації перевірок експлуатації об’єкта, інструкції до техніки безпеки, особисті санітарні книжки працівників на ряді об’єктів та інші).

22.Значення та ефективність суб’єктивних методів оцінки обстежуваного об’єкта (візуальних, опитувальних, органолептичних, анкетних).

23.Значення та ефективність об’єктивних (інструментальних і лабораторних) методів оцінки факторів середовища обстежуваного об’єкта.

24.Критерії оцінки результатів санітарного обстеження об’єкта:

– зауваження щодо виявлених санітарних порушень, з визначенням термінів їх усунення;

– акти про санітарні порушення;

– штрафні, адміністративні санкції;

– тимчасове призупинення експлуатації об’єкта, його закриття;

– юридичні санкції.

25.Юридичні основи оцінки результатів  санітарного обстеження об’єктів:

– статут, технологічні регламенти, санітарний паспорт об’єкта;

– санітарне законодавство (БНіП, СанПіН, Держстандарти, інші гігієнічні регламенти);

– інструкції про накладення штрафів за санітарні порушення;

– правові санкції (притягнення до кримінальної відповідальності).

Тестові завдання і ситуаційні задачі

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:

1.    Оператор автокамерної лінії шинного заводу працює стоячись 700 разів за зміну під кутом понад 30 0, енерговитрати при цьому становлять 25 Вт. Під час праці в оператора підвищується пульс (106 за 1 хв.). У кінці зміни зменшується увага, знижується витривалість. Який з показників найбільш імовірно свідчить про важкість праці?

А. Нахил корпусу.

В. Частота пульсу.

С. Витрати енергії.

D. Робоча поза.

Е. Зниження витривалості.

2. Праця в умовах впливу електромагнітних хвиль може призвести до функціональних розладів певних систем організму. Які системи є найбільш чутливими до дії електромагнітних хвиль діапазону радіочастот?

А. Нервова і серцево-судинна системи.

В. Серцево-судинна система і водносольовий обмін.

С. Нервова система і травний тракт.

D. Травний тракт і дихальна система.

Е. Серцево-судинна і дихальна системи.

3. Процес перевтоми є фізіологічним чи патологічним?

А. Патологічним.

В. Рівномірною і систематичною діяльністю.

С. Фізіологічним.

D. Підтримка оптимального ритму праці.

Е. Послідовність виконаних операцій.

4. Для отруєння якою речовиною характерні дані симптоми: головна біль, головокружіння, стиснення за грудиною, слабкість, позиви на рвоту, нудота.

А. Бензол.

В. Чадний газ.

С. Ртуть.

D. Свинець.

Е. Азот.

5. При тривалому контакті з якою речовиною характерні слідуючі симптоми: стоматит, явища ентероколіту, кайма на деснах з синюватим відтінком, тремор рук.

А. отруєння чадним газом.

В. Отруєння бензолом.

С. Хронічне отруєння свинцем.

D. Гостре отруєння ртуттю.

Е. Хронічне отруєння ртуттю.

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ:

Задача 1.

Визначити важкість та напруженість праці робочого бавовняно-паперового комбінату, якщо відомо, що працівник виконує роботу по переміщенню тюків сировини.

Задача 2

Апаратниця підприємства по виробництву ізоляційних матеріалів скаржиться на слабкість, головні болі, плаксивість, кровоточивість ясен, носові кровотечі, сухість шкіри долонь, численні тріщини на пальцях, епізодичні почервоніння покривів передпліч. Вказані явища почали турбувати хвору 6 місяців тому. За останні 2 роки почастішали випадки простудних захворювань. З приводу вказаних скарг звернулась до цехового лікаря і була направлена на госпіталізацію у відділення професійної патології.

    Стан при поступленні: слабкість, сонливість, кровоточивість ясен, болі в області серця. На шкірних покривах передпліч, кистей, голівок – численні крововиливи та синяки. Аналіз крові: гемоглобін – 124 г/л, еритроцити – 2,8 1012/л, лейкоцити – 10,5 109/л, ретикулоцити – 14%, лімфоцити – 38%, моноцити – 1%, еозинофіли – 3%, тромбоцити – 2,1 109/л, ШОЕ – 25 мм/год. Анізоцитоз, пойкілоцитоз.

    В цеху по виробництву ізоляційних матеріалів працює три роки, до цього працювала рахівником в  радгоспі. При поступленні на роботу проходила попередній поглиблений медичний огляд. В службові обов’язки апаратника входить приготування просочувальної суміші, заповнення нею ванн, обслуговування просочувальних машин. Характеристика умов праці: для просочування готується суміш, що складається на 60 % з бензину, толуолу та ацетону. Приготування суміші проводиться в пристосованому приміщенні. Суміш готується в ємностях, встановлених на підставках, ніяких вентиляційних пристосувань немає. Заливка розчинника в ємкості проводиться вручну з бляшаних банок. Із ємкостей суміш вручну переноситься в головне приміщення цеху (віддаль 35-150 м) і заливається в ванни просочувальних машин.

    В повітрі робочого приміщення концентрація розчинників перевищує ГДК в 1,5-2,8 рази, температура повітря – 18-250, рух повітря – 0,1-0,4 м/сек. Робітники працюють в рукавицях, спецодягу (халат з бавовняної тканини), респіраторах. Захисні мазі та пасти використовують нерегулярно. Щорічно робітниці одержують направлення в профілакторії, проходять курс вітамінотерапії. За останні чотири місяця відмічається істотне зростання менструального циклу. Періодичні медичні огляди проводить комісія лікарів і цеховий лікар.

1. Яке професійне захворювання виникло у робітниці?

2. Яким вимогам повинно відповідати робоче місце при проведенні робіт з  розчинниками?

3.Які вимоги пред’являються до організації вентиляції робочих приміщень?

4. Які лікувально-профілактичні заходи повинен провести в даному  випадку лікар?

Вірні відповіді на тести і ситуаційні задачі:

Відповіді на тести: 1. С. 2. А. 3. А. 4. В. 5. Е.

Відповіді на ситуаційні задачі:

Задача 1.         Вага тюка 60 кг. Висота підйому – 1 метр. Частота виконання операцій – 6 раз в 1 хвилину. Робота виконується переважно з участю м’язів плечевого поясу.

          Методика розрахунку:

          А = (РН+РН1/2+PL/9) х 6 (виконана робота);                Т = 60 сек/6 = 10 сек

          А= (60кг х 1 м +0 +0) х 6 =360 кгм ; 

  N= А/Т х k = 360 кг м/10 сек х k = 360 вт /с  (потужність виконаної роботи).

Задача 2.

1. Хронічне отруєння сумішшю токсичних розчинників – бензину, толуолу та ацетону з порушенням процесів кровотворення, серцево-судинної системи. Астеноневротичний синдром. Зниження імунобіологічної реакції організму.

 2. Приміщення для приготування суміші повинно бути забезпечене вентиляцією, при цьому треба виключити попадання токсичних речовин в повітря робочої зони. Введення постійного лабораторного контролю за повітрям або встановлення автоматичних газосигналізаторів. Забезпечення працюючих індивідуальними засобами захисту шкіри та органів дихання – в даному випадку протигази і спец. одежі, застосування захисних мазів (паст).

    3. Вентиляція повинна бути припливно – витяжною, забезпечувати концентрацію ГДК не більше допустимих по стандарту. Можливо додаткове оснащення робочих місць витяжними шафами та другими засобами вентиляції.

   4. – Проведення систематичних оглядів робітників, які працюють на

         шкідливих ділянках виробництва.

       – Проведення інструктажу по техніці безпеки.

       – Дача рекомендацій по заміні токсичних речовин на менш шкідливі.

       – Облік і розслідування кожного випадку проф. захворювання (отруєння), при необхідності з допомогою лікарів-спеціалістів.

                                                 Самостійна робота студентів  1415 – 1500 год.

Письмове тестування студентів, які не склали контроль за системою «MOODLE», перегляд тематичних навчальних таблиць, тренінг в комп’ютерному класі тестів ліцензійного іспиту «Крок -1» і кафедральної бази тестів, поглиблене вивчення матеріалу тем, винесених на самостійне опрацювання тощо.

 

ВИХІДНИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

 Студент повинен знати:

1.    Види праці, їх фізіолого-гігієнічна характеристика.

2.    Фізіологічні зміни в процесі праці.

3.    Втома і перевтома, фізіолого-гігієнічне обгрунтування їх розвитку.

4.    Сучасні принципи і критерії гігієнічної оцінки праці за ступенем важкості і напруженості.

5. Організацію та структуру санітарно-епідеміологічної служби України.

6. Форми і методи роботи санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) та лікарів-гігієністів різного профілю

7. Основні законодавчі та інструктивні документи, якими керуються лікарі-гігієністи при проведенні санітарного нагляду.

8. Основи санітарного нагляду. Класифікацію (перелік) об’єктів поточного санітарного нагляду.

9. Форми та методи, які використовуються при проведенні поточного санітарного нагляду і при оцінці його результатів.

10. Значення візуальних, органолептичних, інструментальних та лабораторних методів, як засобів об’єктивної оцінки об’єкта обстеження.

11. Основні документи санітарного і правового законодавства, які використовуються при оцінці результатів санітарного обстеження.

 

Студент повинен вміти:

1.    Визначити важкість праці.

2.    Визначити напруженість праці.

3.    Визначити точність і координацію рухів з допомогою фонотремометра.

4.    Дослідити тип денної працездатності.

5.    Прогнозувати успішність професійної діяльності.

6.    Читати будівельні креслення, пояснення до них при санітарній експертизі проектів, складати експертне заключення.

7.    Використовувати опитувальні, візуальні (оглядові) та органолептичні методи оцінки окремих факторів (показників) обстежуваного об’єкта, його офіційну і санітарну документацію.

8.    Проводити і оцінювати інструментальні дослідження фізичних факторів на обстежуваному об’єкті, відбирати проби для аналізів, читати і оцінювати результати лабораторних досліджень хімічних, біологічних чинників.

9.    Оформляти результати санітарного обстеження об’єкта (описи, акти, санкції, протоколи про санітарні порушення).

10.Оцінювати ступінь несприятливого впливу вимушеної робочої пози.

11.Проводити хронометраж робочого часу і оцінювати на його основі важкість роботи особи, що працює.

12.Правильно оформляти необхідні документи по розслідуванню випадків профотруєнь та захворювань.

13.Складати рекомендації до профілактики профзахворювань та профотруєнь і  покращення санітарно-гігієнічних умов на об’єкті.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

Основна:

1.    Матеріали для підготовки до практичних занять  http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/hihiena/classes_stud

2.    Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. та ін. Гігієна та екологія . – Вінниця : Нова Книга, 2006. – С.332 – 351. http://www.nmu.edu.ua/kaf55-8.php

3.    Даценко І. І. Габович Е. Д. Профілактична медицина. – К.:3доров’я, 2004.- С. 409 426.

3.    Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За ред. І. І. Даценко.- Львів: Світ, 2001.- С. 248 255.

Додаткова:

1.    Гігієна праці / За ред. А. М.Шевченка.- К.: Вища школа, 1993.- С. 28 93.

2.    Руководство к практическим занятиям по гигиене труда / Под ред. А. М. Шевченко: – К.: Вища школа, 1986.- С. 24 42.

3.    Загальна гігієна з основами екології. За ред. В.А.Кондратюка. – Тернопіль: Укрмедкнига, – 2003. – 567 с.

 

Методичну вказівку склав: проф. Кашуба М.О.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

30 серпня 2011 р. протокол № 1

Переглянуто і затверджено на засіданні кафедри

«__28_»__08_   2013___р. Протокол № 1

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Приєднуйся до нас!
Підписатись на новини:
Наші соц мережі