Home » МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ГІГІЄНИ У ФАРМАЦІЇ З ОСНОВАМИ ЕКОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ (провізори)

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ГІГІЄНИ У ФАРМАЦІЇ З ОСНОВАМИ ЕКОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ (провізори)

17 Червня, 2024

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ГІГІЄНИ У ФАРМАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

(провізори, 6 годин)

ЗАНЯТТЯ № 2

Теми: 1. “Хімічний склад повітря. Визначення та оцінка характеру та ступеню забруднення повітряного середовища приміщень. Гігієнічні вимоги до санітарного благоустрою аптек.

2. «Гігієнічна оцінка опалення та вентиляції. Гігієнічні вимоги до санітарного благоустрою аптек.»

Мета: 1. Засвоїти хімічні, фізико-хімічні та експресні методи аналізу газо- і пароподібних речовин в повітрі, а також методику дослідження і гігієнічної оцінки складу повітря виробничих приміщень.

2. Знайомство з методами оцінки впливу атмосферних забруднень на організм людини .

3. Засвоїти методику визначення та гігієнічної оцінки ефективності природної та штучної вентиляції.

ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ СТУДЕНТІВ

Господарська й виробнича діяльність людини в міру свого розвитку й удосконалення поступово привела до підсилення антропогенного впливу на природне середовище, окремі його компоненти і природні багатства.

Промислові викиди в атмосферу несприятливо впливають перш за все на людину та на навколишнє природне середовище, поширюючись на значну відстань, забруднюючи приземний шар повітря не лише на промислових майданчиках, але й на прилеглих населених територіях. Систематична або периферична наявність у атмосферному повітрі населених пунктів шкідливих речовин з концентраціями, що перевищують нормативні величини, призводить до захворювань, навіть ракових, ускладнює перебіг серцево-судинних захворювань, сприяє виникненню та розвитку захворювань дихальної і нервової систем людини. Інтенсивне забруднення атмосферного повітря погіршує санітарні умови проживання населення.

Повітря аптек і аптечних закладів, житлових, виробничих і інших приміщень характеризується рядом фізичних параметрів, до числа яких можна віднести температуру, вологість, швидкість руху повітря і ряд інших. Всі вони характеризують умови перебування людини в приміщенні і можуть позитивно, чи негативно впливати на здоров’я.

Повітря недостатньо провітрюваних виробничих приміщень внаслідок виникаючих змін його хімічного складу, фізичного та інших властивостей може виявити шкідливий вплив на нервову й інші системи організму, що проявляється погіршенням загального самопочуття, головним болем, зниженням працездатності, загостренням хронічних захворювань і ін.

Методика проведення практичної роботи. 9.⁰⁰-12.⁰⁰ год.

І. Тема № 1 “Хімічний склад повітря. Визначення та оцінка характеру та ступеню забруднення повітряного середовища приміщень. Гігієнічні вимоги до санітарного благоустрою аптек.

Робота № 1. Ознайомитись з методами і апаратурою, що застосовується для відбору проб повітря на вміст: паро- і газоподібних речовин – одномоментним (вакуумним, обмінним, виливання) і аспіраційним.

Робота № 2. Розрахувати на основі ситуаційної задачі об’єм пропущеного повітря в поглинальний розчин і привести його до нормальних умов.

Робота № 3. Ознайомитись з експрес-методами визначення токсичних речовин універсальним газоаналізатором УГ-2.

Робота № 4. Розрахувати на основі ситуаційної задачі концентрацію хімічної речовини, визначеної в досліджуваному повітрі.

Методи відбору проб повітря

Найбільш поширений у гігієнічній практиці аспіраційний метод придатний для

відбору проб повітря, що містить речовини в твердому (пил), рідкому (пара) та газоподібному (газ) агрегатних станах, і застосовується у випадках, коли речовина, яку визначають, міститься в повітрі у малих кількостях і для її визначення потрібна велика кількість повітря. Метод грунтується на протягуванні досліджуваного повітря за допомогою аспіратора через поглинач з поглинальним середовищем, у якому досліджувана речовина затримується завдяки хімічній або фізико-хімічній взаємодії, що дає змогу сконцентрувати у поглиначі потрібну для визначення кількість речовини.

Використовують кілька типів аспіраторів. Найпростіший – це водяний аспіратор, який складається з двох однакових, попередньо каліброваних скляних бутлів місткістю 3-6 л з корками, через які проходять дві скляні трубки: одна довга, яка майже сягає дна бутля, а друга коротка, яка закінчується під корком. Довгі трубки обох бутлів сполучають гумовою трубкою із затискачем. До короткої трубки бутля, заповненого водою і розташованого вище від порожнього бутля, приєднують поглинач, відкривають затискач, і вода надходить у порожній бутель. Над поверхнею води у верхньому бутлі виникає розрідження, внаслідок чого досліджуване повітря починає просмоктуватись через поглинач. Об’єм досліджуваного повітря, яке пройшло через поглинач, дорівнює кількості води, що перелилася з верхнього бутля у нижній. Швидкість просмоктування повітря через поглинач при застосуванні водяного аспіратора становить 0,5-2 л/хв.

Найзручнішим є електроаспіратор Мігунова, що поєднує у собі електричну повітродувку і реометрів у вигляді скляних трубок-ротаметрів, два з яких призначені для вимірювання малої швидкості відбору повітря (0,1-1 л/хв), а два інші – великої швидкості (1-20 л/хв). У нижній частині ротаметри з’єднуються із штуцерами, які виведені на передню панель приладу і до яких приєднують гумові трубки з поглинальними приладами. Отже, одночасно можна відібрати 4 проби. У верхній частині ротаметри мають ручки вентилів, також виведені на передню панель, для регулювання швидкостей відбору проб повітря.

Принцип роботи приладу полягає в тому, що при вмиканні в мережу електродвигун обертає ротор повітродувки. При цьому в її корпусі утворюється знижений тиск і повітря, яке міститься поза приладом, надходить в нього через штуцери ротаметрів, а потім викидається назовні. Знаючи швидкість і час проходження повітря через аспіратор, визначають об’єм повітря, який проходить через поглинальний прилад, приєднаний до штуцера.

В тих випадках, коли відбір проб повітря необхідно проводити з швидкістю, що перевищує 20 дм³/хв, рекомендується використовувати пилесос.

Поглиначі служать для поглинання хімічних домішок з повітря за допомогою рідких або твердих поглинальних середовищ. Обирають поглинач і поглинальне середовище з урахуванням агрегатного стану речовини, що підлягає дослідженню, і необхідності забезпечення більш тривалого контакту речовини з поглинальним середовищем.

Якщо досліджувана паро- або газоподібна речовина міститься в повітрі у великих кількостях або метод визначення хімічної речовини є дуже чутливим, а отже, потребує невеликих об’ємів досліджуваного повітря, застосовуються одномоментні методи відбору проб повітря у газові піпетки місткістю 100-500 мл, калібровані бутлі місткістю 1-5 л, гумові камери. Відбирати проби з допомогою гумових камер можна лише в тому випадку, якщо досліджувана речовина не реагує з гумою. В гумових камерах повітря не можна зберігати більше 2-3 годин. Повітря в камеру накачують велосипедним насосом. Для дослідження пробу повітря переводять у калібрувальний бутель або поглинач з поглинальним середовищем. Заповнення газових піпеток і бутлів досліджуваним повітрям здійснюється способом виливання, способом обміну та вакуумним способом.

Відбір проб повітря методом обміну. Досліджуване повітря багаторазово продувають через газову піпетку або калібрувальний бутель. Піпетку заповнюють досліджуваним повітрям за допомогою гумової груші або насосу при відкритих обох кранах або затискачах. Після відбору крани або затискачі закривають. При застосуванні калібрувальних бутлів їх обладнують корками з двома скляними трубками, до зовнішніх кінців яких приєднані гумові трубки з затискачами. Перед відбором проби затискачі знімають, до однієї з трубок приєднують гумову грушу або насос і багаторазово продувають бутель досліджуваним повітрям. Після відбору проби обидві трубки перетискають затискачами.

Досліджуване повітря продувають через суху газову піпетку або калібрувальний бутель в десятикратній кількості по відношенню до об’єму посудини.

Вакуумний метод відбору проб повітря. У товстостінному калібрувальному бутлі створюють розрідження за допомогою насоса Комовського. Повітря відкачують із бутля до залишкового тиску 10-15 мм рт. ст., загвинчують затискач на гумовій трубці, від’єднують бутель від насоса і в кінець гумової трубки вставляють скляну паличку. В місці відбору проби бутель відкривають, і він швидко заповнюється повітрям через різницю тиску. Після відбору проби загвинчують затискач і в отвір гумової трубки вставляють скляну паличку.

Відбір проб повітря методом виливання. Газову піпетку або калібрувальний бутель наповнюють рідиною, яка не реагує з досліджуваною речовиною і не розчиняє її. З цією метою можна використати воду, якщо досліджувана речовина розчиняється в ній, то посудину заповнюють насиченими (гіпертонічними) розчинами натрію хлориду або кальцію хлориду.

В місці відбору проб рідину виливають, і в посудину надходить досліджуване повітря. Після цього перетискають гумові трубки затискачами і у кінці трубок встановлюють скляні палички або закривають обидва крани газової піпетки.

Визначення хімічної речовини в повітрі

Вміст хімічної речовини в повітрі розраховують по формулі:

Х = (a x V₁) / (V x V₀) мг/м³,

де а – кількість речовини, знайденої в аналізованому об’ємі проби, мкг; V₁ –загальний об’єм проби, см³; V – об’єм проби, взятий для аналізу, см³; V₀ –об’єм аспірованого повітря, приведений до нормальних умов, дм³.

Об’єм повітря, який аспірований при відборі проб (V_t), приводять до стандартних умов: температурі повітря 20 ⁰С (0 ⁰С) і барометричному тиску 760 мм рт.ст. за формулою: V₂₀ = V_t (273 + 20) B / (273 + t) 760;

V₀ = V_t 273 B / (273 + t) 760.

Якщо при відборі проб використовують вакуумний спосіб, то приведення об’єму повітря до нормальних умов (V₀) проводять за формулою:

V₀ = V_c 273 (B – P) / (273 + t) 760,

де V_t – об’єм повітря, який відібраний в виробничих умовах, дм³; В – атмосферний тиск, мм рт. ст.; t – температура повітря при відборі повітря, ⁰С; V_c – об’єм посуду, дм³; Р – залишковий тиск, мм рт.ст.

Визначення газів і парів газоаналізатором типу УГ-2

Експрес-методи аналізу дозволяють швидко визначити кількість токсичних речовин в повітрі, хоч вони і менш точні, ніж звичайні способи дослідження.

Прилад газоаналізатор УГ-2 призначений для визначення в повітрі виробничих приміщень концентрації сірчистого ангідриду, ацетилену, оксиду вуглецю, сірководню, хлору, аміаку, оксидів азоту, етилового ефіру, бензину, бензолу, толуолу, ксилолу, ацетону, вуглеводів нафти. Газоаналізатор забезпечує визначення концентрацій шкідливих газів в повітрі з вмістом пилу не більше 40 мг/м³, відносній вологості 90 %, при температурі від 10 до 30 ⁰С і тиску 740-780 мм рт.ст.

Принцип дії УГ-2 полягає у вимірюванні довжини забарвленого стовпчика індикаторного порошку в індикаторній трубці. Забарвлення відбувається у процесі пропускання через індикаторну трубку повітря, яке містить досліджувані пари або гази. Довжина забарвленого стовпчика пропорційна концентрації досліджуваних хімічних речовин у повітрі, вимірюється за прикладеною до приладу шкалою, градуйованою у мг/л (мг/м³).

Газоаналізатор складається з повітрозабірної частини, індикаторних трубок, вимірювальних шкал. Повітрозабірною частиною служить гумовий сильфон, усередині якого є пружина. Від сильфона відведений штуцер з гумовою трубкою, з’єднаною з індикаторною. На верхній панелі приладу розташована нерухома втулка, куди вставляється шток, за допомогою якого стискується сильфон. На втулці також розташований фіксатор, який забезпечує просмоктування певної кількості повітря через індикаторну трубку.

Індикаторна трубка являє собою скляну трубочку (довжина 90 мм внутрішній діаметр 2,5 мм), заповнену індикаторним порошком. Як індикаторний порошок використовують силікагель і фарфор, які обробляють реактивами, що змінюють свій колір при зіткненні з досліджуваними речовинами. Індикаторну трубку заповнюють індикаторним порошком, який міститься у запаяних ампулах, за допомогою лійки з відтягнутим тонким кінцем і тонкого штиря. Порошок у трубці утримується з обох боків за допомогою ватних тампонів.

Визначення вмісту хімічних речовин в повітрі газоаналізатором УГ-2

На місці проведення аналізу відкривають кришку приладу, відтягують фіксатор, вставляють шток у направляючу втулку, натискують на нього декілька разів рукою і, стискаючи сильфон, продувають прилад досліджуваним повітрям. Потім встановлюють шток на потрібну глибину, зазначену над борозенкою штока, закріплюють глибину, зазначену над борозенкою штока, закріплюють його фіксатором, приєднують індикаторну трубку і вводять фіксатор. Сильфон під тиском пружини розправляється і засмоктує досліджуване повітря через індикаторну трубку. Протягування повітря продовжується доти, доки кінець фіксатора не увійде у нижній отвір штока (у цей час буде чути клацання). Після цього витримують паузу (5-7 хв), оскільки просмоктування повітря через трубку ще продовжується через від’ємний тиск, який утворюється у сильфоні.

Після просмоктування повітря індикаторну трубку звільняють, встановлюють її на вимірювальну шкалу і визначають концентрацію досліджуваної речовини у повітрі.

Робота № 5. Визначити вміст діоксиду вуглецю в повітрі (див Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. (За ред. І.І. Даценко. -Львів: Світ. -1992. -С.43-47).

Робота № 6. Провести гігієнічну оцінку повітря приміщень за результатами санітарно-хімічних і бактеріологічних показників.

Повітря житлових, лікарняних, навчальних, аптек та службових приміщень вважається чистим, тобто не містить надмірних кількостей антропотоксинів, якщо вміст СО₂ не перевищує 0,07 % (0,7 л/м³) за Петтенкофером або 0,1 % ( 1 л/м³) за Флюгге. Норма Флюгге одержана шляхом звичайного заокруглення норми Петтенкофера (в цих межах ще не спостерігається суттєвого збільшення вмісту антропотоксинів) і використовується для розрахунку норм вентиляції приміщень.

Експрес-метод визначення СО₂ в повітрі грунтується на реакції вуглекислоти з розчином соди. В шприц обємом 100 мл. набирають 20 мл. 0,005% р-ну соди з фенолфталеїном, що має рожеве забарвлення. Потім засмоктують 80 мл повітря і струшують на протязі 1 хв. Якщо розчин не знебарвлюється, то повітря обережно витискають з шприца і знову набирають порцію повітря і струшують ще 1 хв. Так операцію проводять 3-4 рази. Якщо розчин після цього не знебарвився, то повітря добавляють невеликими порціями (по 10-20 мл) до повного знебарвлення при активному струшуванні шприца. Знаючи загальний обєм повітря, що пройшов через шприц, концентрацію СО₂ визначають по таблиці 1.

Таблиця 1

Залежність вмісту СО₂ в повітрі від об’єму повітря, що знебарвило 20 мл 0,005 % розчин соди

Обєм повітря, мл

Концентрація СО₂ ,

Обєм повітря, мл

Концентрація СО₂, 

Обєм повітря, мл

Концентрація СО₂,

3,20

330

1,16

410

0,84

160

2,08

340

1,12

420

0.80

200

1,82

350

1,08

430

0,76

240

1,56

360

1,04

440

0,70

260

1,44

370

1,00

450

0,66

280

1,36

380

0,96

460

0,60

300

1,28

390

0,92

470

0,56

320

1,20

400

0,88

480

0,52

Для оцінки ступеня забруднення повітря в приміщенні необхідно знати і число мікробних тіл в 1м.³ повітря.

Гігієнічна оцінка мікробного забруднення повітря приміщень аптеки

Попадання мікроорганізмів і продуктів їх розпаду в ін’єкційні лікарські форми може привести до такого явища як пірогенність (гарячковий стан організму).

Санітарно-гігієнічну оцінку чистоти повітря виробничих приміщень проводять на основі визначення кількості мікроорганізмів, що містяться в 1 м³ повітря.

Для зниження обсіменіння повітря мікрофлорою до меж, що нормуються методичними вказівками “Виробництво лікарських засобів. Належні правила і контроль якості (МВ 64 У-1-97), використовуються методи знезараження повітря виробничих приміщень УФ-опроміненням; фільтрацією повітря через стерильні фільтри з матеріалом марки ФПП-15-3, що представляє шар ультратонких волокон з перхлорвінілового полімеру; використанням пересувних рециркуляційних повітроочисників (ПОПР-0,9 і ПОПР-1,5) і пристроїв з ламінарним (шаруватим) потоком очищеного стерильного повітря.

Згідно з методичними вказівками “Виробництво лікарських засобів. Належні правила і контроль якості (МВ 64 У-1-97) при виробництві нестерильних лікарських засобів на фармацевтичних підприємствах застосовують класифікацію виробничих приміщень за припустимим вмістом мікроорганізмів в повітрі (додаток 1). Стерильні лікарські засоби необхідно виготовляти в “чистих” стерильних приміщеннях (додаток 2).

Гігієнічну оцінку чистоти повітря приміщень проводять на основі визначення загальної кількості мікроорганізмів, що містяться в 1 м³ повітря (таблиця 2). Крім цього, оцінку повітря можна дати по вмісту санітарно-показових мікроорганізмів (гемолітичних стрептококів та стафілококів), які містяться в слизових оболонках дихальних шляхів (таблиця 3).

Таблиця 2

Бактеріологічні показники чистоти повітря аптечних приміщень (з розрахунку на 1 м³ повітря)

Ступінь чистоти повітря

Літній період

Зимовий період

мікробне число

гемолітичний стафілокок

зеленящий і гемолітичний стрептокок

мікробне число

гемолітичний стафілокок

зеленящий і гемолітичний стрептокок

Чистий

< 3500

< 24

< 16

< 5000

< 52

< 36

Середньозабруднений

3500-5000

24-52

16-36

5000-7000

52-124

36-102

Сильно забруднений

> 5000

> 52

>36

> 7000

> 124

> 102

Таблиця 3

Показники чистоти повітря аптечних установ (з розрахунку на 1 м³повітря)

Повітря

Загальна кількість бактерій

Кількість гемолітичних стафілококів

Чистий

< 4000

< 100

Середньо забруднений

4000-7000

100-150

Сильно забруднений

> 7000

> 150

Таблиця 4

Санітарно-бактеріологічна характеристика повітряного середовища аптеки (по кількості мікрофлори, що осідає на 1 м² поверхні в хвилину)

Приміщення

Санітарний стан повітря

Добрий

задовільний

Поганий

Зал обслуговування

До 150

150-175

Більше 175

Асистентська, фасувальна, дефектарська, матеріальна

До 100

100-125

Більше 125

Асептична, кубово-стерилізаційна

До 50

50-75

Більше 75

Мийна

До 125

125-150

Більше 150

До рекомендованих нормативів чистоти повітря приміщень відносять окиснюваність повітря. Вважається повітря чистим, якщо вміст кисню не перевищує 6 мг/м³, помірно-забрудненим – до 10 мг/м³, забрудненим – більше 12 мг/м³.

Одним з головних джерел бактеріального забруднення аптечного інвентаря, обладнання, ліків є повітряне середовище, що містить бактеріальні аерозолі,що виділяються покупцями і робітниками аптек. Через повітря можуть поширюватись такі патогенні мікроорганізми, як стафілококи, стрептококи, пневмококи, менінгококи, збудники туберкульозу, дифтерії, сибірської виразки, туляремії, чуми, віруси грипу, віспи, кіру, епідемічного паротиту, вітряної віспи і ін.

Мікрофлора, що попадає в ліки, приводить до зміни їх фізико-хімічних властивостей, зниженню терапевтичної активності, зменшенню термінів зберігання, а також може стати причиною розвитку хвороб і ускладнень у хворого.

Основними причинами високого бактеріального забруднення повітря непатогенними мікроорганізмами, а також поширення аерогенних інфекцій в аптеках, є порушення санітарно-гігієнічного режиму (погане прибирання приміщень, недостатньо якісна дезинфекція повітря, предметів і обладнання, недотримання правил особистої гігієни і ін.), незадовільне планування приміщень, низька ефективність роботи вентиляційної системи і т.д.

Найбільш інтенсивне бактеріальне забруднення повітря спостерігається в торговому залі, мийній і допоміжних приміщеннях. Провізори повинні знати можливі шляхи бактеріального забруднення ліків і вміти організувати міроприємства по оздоровленню повітряного середовища. З метою попередження мікробного забруднення повітря в аптеках проводять комплекс міроприємств по забезпеченню правильного планування основних і допоміжних приміщень, організації ефективної припливно-витяжної вентиляції, ультрафіолетового опромінення повітря, регулярного прибирання приміщень з застосуванням дезинфікуючих засобів, дотриманню правил особистої гігієни і ін.

Для знезараження різних предметів і повітря використовують УФ-промені з довжиною хвилі 254-257 нм, джерелом яких є бактероцидні увіолеві лампи (БУВ). Випускаються три типи бактерицидних ламп: потужністю 15 і 30 Вт – БУВ-15, БУВ-30 і БУВ-30П.

В аптеках використовують настінний бактерицидний опромінювач (НБО), який має дві лампи БУВ-30П, одна з яких екранована і служить для опромінення верхньої зони в присутності персоналу, друга відкрита і направляє свій потік променів вниз (включається в момент відсутності людей в приміщенні).

Опромінювачі в аптеках необхідно встановлювати в слідуючих приміщеннях: асептичному блоці, асистентській, мийній, торговому залі і дистиляційно-стерилізаційній. Середня питома потужність встановлених екранованих ламп повинна бути на рівні 1 Вт на 1 м³, а для відкритих – 3 Вт/м³.

Методи бактеріологічного контролю повітря приміщень

Седиментаційний метод (метод осадження, метод Коха)) – Посів проводиться на відкриті чашки Петрі з м’ясо-пептонним агаром (МПА) і агаром Сабуро, які розставляють в декількох місцях приміщення відкритими і залишають на 5-15 хв. Число проб відбору залежить від площі приміщення і має бути не менше трьох. Мікрофлора приміщення під дією сили тяжіння осідає на поверхню середовища або наближається до неї потоками повітря. Потім чашки Петрі з середовищем закривають кришками і витримують в термостаті 2 доби при температурі 37 ⁰С – МПА, і при 24 0С (агар Сабуро) протягом 5-ти діб.

Для визначення загальної кількості бактерій в 1 м³ повітря використовують правило В.Л. Омелянського (на площу 100 см²осідає за 5 хвилин стільки мікроорганізмів, скільки їх знаходиться в 3 л повітря).

Даний метод не дає достатньо повних кількісних уявлень про вміст мікроорганізмів. Це зв’язано з тим, що осідання останніх залежить від потоків повітря. Також погано вловлюються дрібнодисперсні фракції бактеріального аерозолю.

Аспіраційний метод (сюди відносяться: щілинний метод, електро-, термопреципітації і аспірації через рідке середовище) має ряд переваг перед іншими:

а) посів повітря проводиться на місці і в момент відбору проб;

б) паралельні посіви дають досить близькі результати;

в) відносно швидко вихвачуються бактерії із повітря (крім методу термопреципітації). Контроль мікробного обсіменіння повітря у виробничих приміщеннях здійснюється з допомогою “Приладу для бактеріологічного аналізу повітря (апарат Кротова Ю.А.).

Число точок відбору проб розраховують в залежності від площі приміщення.Чашку Петрі з м’ясо-пептонним агаром (МПА) поміщають на столик приладу, що обертається. Закривають кришку приладу з використанням затисків, розташованих на корпусі аспіратора. Включають прилад в мережу і за допомогою регулювальника реометра встановлюють швидкість проходження повітря, що досліджується, на рівні 40 л/хв. Пробу відбирають протягом 5 хвилин.

Для виявлення росту грибів повторюють відбір проби повітря за допомогою приладу Ю.А. Кротова з використанням агару Сабуро. Після відбору проб чашки Петрі поміщають у термостат, витримуючи їх 48 годин при температурі 37 ⁰С – МПА, і при 24 ⁰С (агар Сабуро) протягом 5 діб.

Розрахунок числа мікроорганізмів в 1 м³ повітря роблять за формулою:

Х = А х 1000/В, де

Х – число мікроорганізмів в 1 м³ повітря;

А – середнє арифметичне загального числа колоній, що зросли на поверхні агару в чашках Петрі;

В – кількість повітря в літрах, пропущена через апарат Кротова;

1000 – коефіцієнт перерахування літрів повітря в м³.

Недоліком цього методу є те, що необхідно мати набір харчових середовищ в чашках Петрі на досліджуваному об’єкті, неможливість виявлення або значні трудності при виявленні вірусів і риккетсій, при попаданні і посіві одної частинки чи краплі, що містить декілька життєздатних бактерій, виростає одна колонія.

Знайомство з основними поняттями і принципами гігієнічного нормування.

Результати досліджень фактичного вмісту хімічних домішок у повітрі є основою для гігієнічної оцінки ступеня забруднення повітряного середовища, характеристика його динаміки й обгрунтування заходів, спрямованих на оздоровлення повітряного басейну, а також для оцінки ефективності вжитих заходів.

У разі присутності у повітрі однієї домішки оцінка його забруднення проводиться за кратністю перевищення, визначеною з урахуванням часу усереднення фактичною максимально разовою або середньодобовою концентрацією речовини її відповідної гранично допустимої концентрації (додаток 4 –ДСП 201-97), або за відсутності такої, орієнтовного безпечного рівня дії (ОБРД).

З метою обмеження забруднення атмосферного повітря розроблені гігієнічні нормативи допустимого вмісту хімічних та біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць (ДСП – 201–97 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами»), до яких відносяться: гранично допустимі концентрації (ГДК), орієнтовні безпечні рівні впливу (ОБРВ), коефіцієнти комбінованої дії (К_кд) та встановлені на їх основі показники гранично допустимого забруднення (ГДЗ) та гранично допустимих викидів (ГДВ) в атмосферу і її приземний шар.

Гранично допустима концентрація (ГДК) забруднюючої речовини в атмосферному повітрі населених місць – це максимальна концентрація, при дії якої протягом усього життя людини не виникає прямого або опосередкованого несприятливого впливу на теперішнє і майбутнє покоління, не знижується працездатність людини, не погіршується її самопочуття та санітарно-побутові умови життя.

Під час санітарної оцінки чистоти повітря розрізняють два гранично допустимих показники забрудненості: максимально разова і середньодобова концентрація. Приймається до уваги також поріг запаху різних забруднень. Для встановлення показників забрудненості повітря використовуються порівняльні дані про захворюваність в забрудненому і контрольному районах, експериментальні дослідження на тваринах.

Середньодобова концентрація – це середня з числа разових, виявлених протягом доби або одержана при безперервному 24-годинному відборі проби повітря. Середньомісячна концентрація є середньою з числа середньодобових, виявлених протягом місяця.

Орієнтовний безпечний рівень впливу (ОБРВ) – це максимальна концентрація забруднюючої речовини, яка визнається орієнтовно безпечною при впливі на людину та приймається як тимчасовий гігієнічний норматив допустимого вмісту речовини в атмосферному повітрі населених місць.

ОБРВ встановлюється на основі короткочасних досліджень за відповідною методикою та вводиться в дію після затвердження Головним державним санітарним лікарем України на обмежений термін.

Коефіцієнт комбінованої дії (К_кд) відображає характер спільної біологічної дії одночасно наявних в атмосферному повітрі забруднюючих речовин (сумація, посилення, послаблення або незалежна дія).

Показник гранично допустимого забруднення (ГДЗ) атмосферного повітря – це відносний інтегральний критерій оцінки забруднення атмосферного повітря населених місць, який характеризує інтенсивність та характер спільного впливу всієї сукупності наявних у ньому шкідливих домішок.

Σ ПЗ =( С₁/ ГДК₁ х К₁ + С₂ / ГДК₂ х К₂ +… Сn / ГДКn x K_n)х 100 %

де С₁, С₂, …С_n – фактичні концентрації речовин, що входять до складу суміші, мг/м³; ГДК₁, ГДК₂ … ГДК_n – відповідні значення ГДК (або ОБРД) речовин, що входять до складу суміші – за табл. у додатку 4.

К₁, К₂… К_n – коефіцієнти, які враховують клас небезпеки певної речовини (див. там. же). Всі речовини поділяються на 4 класи небезпечності:

І – надзвичайно небезпечні, К = 0,8;

ІІ – дуже небезпечні, К = 0,9;

ІІІ – помірно небезпечні, К = 1,0;

ІУ – малонебезпечні, К = 1,1.

Таблиця 1.

Кількісні показники оцінки забруднення атмосферного повітря

Рівень забруднення

Ступінь небезпеки

Кратність перевищення ГДК (ГДЗ)

Відсоток випадків перевищення ГДК (ГДЗ)

Допустимий

Безпечний

< 1

Недопустимий

Малонебезпечний

>1-2

> 0-4

Недопустимий

Помірно небезпечний

>2-4,4

>4-10

Недопустимий

Небезпечний

>4,4-8

>10-25

Недопустимий

Дуже небезпечний

>25

При комбінації дії на організм сумішей шкідливих речовин може спостерігатися ефект сумації (адитивна дія), яка дорівнює сумі ефектів кожної речовини при ізольованому впливі, ефект посилення (синергізм або потенціювання), який перевищує суму ефектів ізольованої дії кожної речовини, ефект послаблення, (антагонізм), який є меншим від суми ефектів ізольованої дії кожної речовини та незалежна дія.

Ефект сумації мають:

– ацетон, фенол;

– ацетон, фурфурол, формальдегід, фенол;

– ацетальдегід та вінілацетат;

– бензол та ацетофенол;

– озон, двоокис азоту та формальдегід;

– сильні мінеральні кислоти (сірчана, соляна, азотна);

– фурфурол, метиловий та етиловий спирти;

– циклогексан та бензол.

Ефект потенціювання притаманний таким речовинам:

– бутилакрилат та метилакрилат;

– фтористий водень та фторсолі.

Для того, щоб визначити стан забруднення повітря декількома речовинами, що діють одночасно, часто використовують комплексний показник – індекс забруднення атмосфери (ІЗА).

ВИДИ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НА ОРГАНIЗМ

Самі фактори і їх взаємодія можуть чинити сприятливий, так і шкідливий вплив на стан здоров’я людини та на стан навколишнього середовища. Деякі з наведених вище факторів навколишнього середовища впливають постійно, інші – періодично, але практично ніколи ні один із них не діє ізольовано. Виділяють різні види їхнього впливу.

Комбінована дія – це сумарний вплив декількох факторів однієї природи, наприклад, декількох хімічних сполук або декількох фізичних факторів.

Поєднана дія – це сумарний вплив одночасно двох або більше факторів різної природи, наприклад, хімічних та фізичних факторів.

Комплексна дія – це така дія, при якій одна і та ж речовина надходить в організм людини з різних середовищ біосфери; або це одночасна дія хімічної речовини, яка надходить в організм кількома шляхами (перорально, респіраторно, через шкіру).

Спільна дія факторів на організм (комбінована, поєднана) дуже різноманітна. Вона може приводити до: простої сумації їх впливу (адитивна дія); підсилення впливу, який перевищує суму впливу діючих факторів (синергічна дія); ослаблення впливу одного фактора іншим (антагоністична дія).

Деякі хімічні речовини можуть посилювати перебіг захворювання або змінювати імунобіологічну резистентність організму (паратоксична дія) або спричиняти розвиток патологічних процесів після того, як уже закінчилося отруєння (метатоксична дія).

ОСОБЛИВОСТI РЕАКЦIЇ ОРГАНIЗМУ НА ВПЛИВ ФАКТОРIВ ДОВКІЛЛЯ

Iз усього комплексу факторів навколишнього середовища, зважаючи на особливості їх біологічного впливу на організм людини, прийнято виділяти природні та антропогенні фактори.

Природні фактори, або есенціальні складають природний фон біосфери, який забезпечує відносну постійність її складу і кругообігу речовин у природі, є основою функціонування живої матерії. I навпаки, у відношенні більшості антропогенних факторів, або неесенціальних (в залежності від величини впливу), можна стверджувати, що наявність їх у навколишньому середовищі й вплив на організм людини небажані або небезпечні. Відмінність реакції організму на вплив вищеназваних факторів можна прослідкувати з допомогою аналізу залежності «доза-ефект» на прикладі металів. При цьому крива АВ відображає характер впливу антропогенних факторів, крива СВ – параболічну залежність впливу, характерну для природних факторів.

Основною відмінністю між реакціями організму на вплив даних факторів є наявність зони оптимуму при дії природних факторів (0,1–1,0) у межах якої зміни в організмі не виходять за межі фізіологічних коливань функцій і характеризуються як нормальні. Зменшення дози впливу (0,1–0,01) або її збільшення (1,0–10,0) викликає несприятливі зміни, які при достатній тривалості впливу, можуть перейти в патологічні. Симетричність розподілу ефектів на гілках параболи як у сторону зменшення дози природного фактора, так і в сторону збільшення дози, не завжди витримується. Тим не менше, права частина параболи співпадає з лінією залежності «доза-ефект» антропогенних факторів, яка відображає пропорційну залежність зростання токсичності із збільшенням дози. Тому дія природних факторів з інтенсивністю, яка перевищує зону оптимуму, може розглядатися як дія забруднювачів навколишнього середовища.

Реакції-відповіді організму на вплив факторів навколишнього середовища залежать від його патогенності, зміни інтенсивності або потужності, швидкості наростання цієї потужності, тривалості впливу, резистентності організму, яка, у свою чергу, залежить від спадковості, віку, статі, фізіологічного стану та ін. Тому виникнення всіх можливих реакцій організму в залежності від дози Є. Г. Гончарук і співавт. диференціюють таким чином: 1) смертність; 2) захворюваність; 3) фізіологічні й біохімічні ознаки хвороби; 4) зміни в організмі невідомої етіології; 5) нагромадження забруднюючої речовини в органах і тканинах.

Частота цих біологічних відповідей серед населення, яке зазнає впливу факторів навколишнього середовища, розподіляється у вигляді піраміди. При цьому найбільшій силі впливу (смертності) відповідає найменша частота відповідей (вершина піраміди), а найменшій силі (нагромадження забруднюючої речовини в органах і тканинах) – найбільша частота відповідей.

ІІ. Тема № 2. «Гігієнічна оцінка опалення та вентиляції. Гігієнічні вимоги до санітарного благоустрою аптек.»

Робота № 7. .Розрахувати необхідний обєм вентиляції для людини.

Робота № 8. Обгрунтувати кубатуру аудиторії.

Робота № 9. .Визначити кратність повітрообміну у витяжній шафі.

Визначення необхідного повітрообміну в приміщеннях

Необхідний об’єм вентиляції – це кількість свіжого повітря, яке необхідно подати в приміщення на 1 людину в годину, щоб кількості наявних шкідливостей не перевищували допустимого рівня. Так, необхідна кількість повітря, що подається в приміщення (об’єм вентиляції) при газовиділеннях, знаходять за формулою:

V = G / (b_b –b_a),

при вологовиділеннях: V = D/ γ( dв – d_n),

при тепловиділеннях: V = G / c γ (t_В – t_n),

де: V необхідний повітрообмін, м³/г;

G –газовиділення в приміщенні, мг/г;

b_В – ГДК в повітрі, що видаляється, мг/м³;

b_n – концентрація газу в припливному повітрі, мг/м³;

D – вологовиділення в приміщенні, г/год;

dв, d_n– вологовміст витягненого і припливного повітря, г/кг;

γ – густина повітря, кг/м³;

G – видалення в приміщенні явного тепла, кДж/г;

с – теплоємкість повітря, рівна 1 кДж/(кг ⁰С);

t_В, t_n – температура витягненого і припливного повітря, ⁰С.

Якщо в приміщенні якість повітря погіршується тільки в результаті присутності людей, то розрахунок об’єму вентиляції проводиться по оксиду вуглецю (ІУ) за формулою: L = К/ P P₁ = 22,4 х n / 1 – 0,4,

де L – шуканий об’єм вентиляції, м³/г; К – кількість оксиду вуглецю (ІУ), що видихає людина при легкій роботі за 1 год (22,6 л);– кількість людей в приміщенні; Р – максимально допустима кількість оксиду вуглецю (ІУ) в приміщенні (1 л/м³ відповідає 0,1 %); Р₁– вміст оксиду вуглецю в атмосферному повітрі (0,4 л/м³ відповідає 0,04 %).

Таблиця 2

Кратність повітрообміну в приміщеннях аптек (СНіН ІІ-69-78)

Приміщення

Кратність повітрообміну

Приплив

Витяжка

Розпакувальні, дистиляційні, кімнати для зберігання і оформлення лікарських форм для ін’єкцій, дефектарські, асистентські, розфасувальні, кладові для товарів, кімнати провізора-аналітика, мийні

Дистиляційно-стерилізаційні, кладові для зберігання лікарських трав

Кладові для зберігання термолабільних, сухих і рідких медикаментів

–

Склади стерильних матеріалів

–

Торгові зали аптек

Асептичні

1. Результати роботи оформляються протоколом. Дані. отримані за розрахунком ситуаційних задач оцінюються у відповідності з гранично допустимими концентраціями.

ПРОГРАМА САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

Контрольні питання:

1. Фізіолого-гігієнічне значення складових компонентів повітряного середовища приміщень та їх вплив на здоров‘я населення.

2. Особливості впливу факторів навколишнього середовища, їх класифікація.

3. Види впливу факторів на організм.

4. Особливості реакції організму на вплив факторів довкілля.

5. Принципи гігієнічного нормування хімічних речовин в повітрі.

6. Поняття про максимально разову і середньодобову гранично допустимі концентрації (ГДК) хімічних речовин в повітрі робочої зони та атмосферному повітрі, різниця між ними.

7. Способи відбору проб повітря на вміст парів, газів.

8. Апаратура, що використовується для відбору проб повітря та визначення хімічних домішок у повітрі (аспіратори, поглиначі, універсальний газовий аналізатор).

9. Антропогенний вплив на повітряне середовище і на здоровя людей.

10.Фізичні, хімічні і бактеріологічні показники забруднення повітря приміщень.

11.Санітарно-показове значення СО₂ в повітрі приміщень і експрес-метод його визначення.

12.Вплив різних концентрацій діоксиду вуглецю на організм людини.

Контрольні питання:

1. Види опалення та їх гігієнічна характеристика.

2. Гігієнічна характеристика місцевих систем опалення.

3. Гігієнічна характеристика централізованих систем опалення.

4. Гігієнічна оцінка ефективності опалення.

5. Гігієнічне значення природньої вентиляції і засоби її підсилення.

6. Типи штучної вентиляції і принципи її використовування в приміщеннях з різними ступенями забруднення.

7. Основні параметри, які характеризують вентиляцію.

8. Гігієнічне обгрунтування обєму і кратності вентиляції приміщень.

9. Принципи розрахунку обєму вентиляції приміщень антропометричним методом.

10.Методи оцінки ефективності вентиляції.

11.Поняття про кондиціювання повітря.

Семінарське обговорення теоретичних питань. 12.³⁰-14.⁰⁰год.

2. Основні джерела, критерії та показники хімічного забруднення атмосферного повітря населених місць, житлових, громадських, виробничих приміщень.

3. Особливості впливу факторів навколишнього середовища, їх класифікація.

4. Особливості реакції організму на вплив факторів довкілля.

5. Принципи гігієнічного нормування хімічних речовин в повітрі.

7. Способи відбору проб повітря на вміст парів, газів.

9. Антропогенний вплив на повітряне середовище і на здоровя людей.

10.Фізичні, хімічні і бактеріологічні показники забруднення повітря приміщень.

11.Санітарно-показове значення СО₂ в повітрі приміщень і експрес-метод його визначення.

12.Вплив різних концентрацій діоксиду вуглецю на організм людини.

13.Види опалення та їх гігієнічна характеристика.

14.Гігієнічна характеристика місцевих систем опалення.

15.Гігієнічна характеристика централізованих систем опалення.

16.Гігієнічна оцінка ефективності опалення.

17.Гігієнічне значення природньої вентиляції і засоби її підсилення.

18.Типи штучної вентиляції і принципи її використовування в приміщеннях з різними ступенями забруднення.

19.Основні параметри, які характеризують вентиляцію.

20.Гігієнічне обгрунтування обєму і кратності вентиляції приміщень.

21.Принципи розрахунку обєму вентиляції приміщень антропометричним методом.

22.Методи оцінки ефективності вентиляції.

23.Поняття про кондиціювання повітря.

Тестові завдання та ситуаційні задачі

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Який метод відбору проб повітря найбільше поширений в гігієніній практиці?

А. Седиментаційний.

В. Коніометричний.

С. Гравіметричний.

D. Редукційний.

Е. Аспіраційний.

2. Відбір проб повітря для визначення в ньому шкідливих компонентів проводять в приземному шарі атмосфери на висоті від рівня землі:

А. 0,1 м.

В. 0,5 м.

С. 1,0 м.

D. 1,5 м.

Е. 1,8 м.

3. З метою попередження забруднення повітря робочої зони фармацевтичного підприємства парами ртуті виникла потреба визначити кратність обміну повітря у витяжній шафі, де планується проводити роботу з ртуттю. Який прилад слід використати для цього?

А. Аспіраційний психрометр

В. Актинометр

С. Кататермометр

D. Аерометр

Е. Анемометр

4. Шкідливі речовини в атмосферному повітря за імовірністю їхнього несприятливого впливу на умови життя, самопочуття і здоров’я населення поділяють на:

А. 2 класи.

В. 3 класи.

С. 4 класи.

D. 5 класів.

Е. 6 класів.

5. В асистентській – основному виробничому приміщенні аптеки, де може спостерігатись утворення медикаментозного пилу, газоподібних хімічних речовин, встановлюється загальнообмінна припливно-витяжна вентиляція з перевагою витяжки над припливом, яка повинна становити:

А. +4-5

В. +1-2

С. +2-4

D. +3-4

E. +2-3

6. Стан повітря в приміщенні асептичного блоку оцінювали за вмістом аміаку (NН₃), диоксиду вуглецю (СО₂), кількістю гемолітичних стрептококів та стафілококів у 1 м³ повітря, загальним мікробним обсіменінням. Який основний критерій чистоти повітря в приміщенні?

А. Вміст аміаку в 1 м³ повітря.

В. Загальне мікробне число.

С. Вміст кисню (О₂) 1 м³ повітря.

D. Вміст СО в 1 м³ повітря.

Е. Вміст СО₂в 1 м³ повітря.

7. Вкажіть основну причину погіршання самопочуття у приміщенні, що погано вентилюється.

А. Гіперіонізація повітря.

В. Накопичення антропотоксинів.

С. Підвищення концентрації азоту.

D. Зниження концентрації азоту.

Е. Підвищення концентрації вуглекислого газу.

Ситуаційні задачі:

Задача 1. При колориметруванні колір розчину досліджуваної проби (5 мл) співпав з кольором однієї з пробірок шкали стандартів, концентрація якого складає 0,006 мг ртуті. Для проведення аналізу було взято 10 мл поглинального розчину. Об’єм всмоктуваного повітря після приведення до нормальних умов склав 141 л. Визначити концентрацію парів ртуті в аналізованому повітрі.

Задача 2. Оптична густина досліджуваного поглинального розчину, що містить SО₂ , становить 0,40; оптична густина нульової проби – 0,03. Дійсне значення оптичної густини досліджуваного розчину: 0,40-0,03= 0,37. По колібрувальному графіку цьому значенню оптичної густини (а) відповідає 4,7 мкг SO₂ . V₁ = 6 cм³; V = 5 см³; V₀ = 39,5 дм³^.

Задача 3. Хіміко-фармацевтичне підприємство виготовляє антибіотики різного спектру дії. Процес виготовлення пов’язаний з викидом у повітря певних кількостей антибіотиків. Проведені заміри зафіксували середньодобову концентрацію тетрацикліну в межах 0,006-0,005 мг/м³.

Яка гранично допустима концентрація для цієї речовини, клас її небезпечності, рівень забруднення, запропонувати можливі заходи захисту.

Задача 4. Дистиляційно-стерилізаційна аптеки площею 12 м² і висотою 3,6 м обладнана штучною витяжною вентиляцією. Повітря з приміщення видаляється через вентиляційний отвір прямокутної форми 30 см х 20 см зі швмдкістю 0,7 м/с.

Необхідно визначити об’єм видаленого повітря (G) з даного приміщення протягом 1 години.

Задача 5. Обгрунтувати кубатуру аудиторії на 200 місць, якщо допустимий вміст СО₂дорівнює 1,5 л/м³(0,15 %), допустима кратність повітряного обміну – 3, кількість діоксиду вуглецю, яку видихає 1 людина – 22,6 л/год.

Задача 6. Дайте гігієнічну оцінку ефективності проведених заходів по боротьбі з бактеріальною забрудненістю в асистентській аптеки, площа якої складає 20 м², об’єм – 75 м³. В приміщенні встановлений настінний бактерицидний випромінювач з двома лампами БУВ-30 відкритого типу. Бактерицидне забруднення повітря оцінювали апаратом Кротова. Кількість колоній на чашці Петрі (для аналізу взято 50 дм³ повітря) – 248.

Вірні відповіді на тестові завдання і ситуаційні задачі

Відповіді до тестів : 1. – Е. 2. – С. 3. – Е. 4. – С. 5. – Е. 6. – Е. 7. – Е.

Відповіді до ситуаційних задач:

Задача 1. Еталон відповіді:

Підставляємо отримані дані в формулу :

Х = а х с х1000 / b х V₀, де а – кількість ртуті, виявлена в аналізованому об’ємі проби, мг; b – об’єм поглинального розчину, взятого для аналізу, мл; с- об’єм поглинального розчину в усій пробі, мл; V – об’єм досліджуваного повітря, приведений до нормальних умов, л.

Х = 0,006 х10 х 1000 / 5 141 = 0,085 мг/м³.

Концентрація парів ртуті в повітрі складала 0,085 мг/м³.

Задача 2. Еталон відповіді:

Х = (4,7 х 6) / (5 х 39,5) = 0,14 мг /м³.

Примітка. Концентрацію оксиду сірки (ІУ) в повітрі визначають по формулі:

Х = (a x V₁) / (V x V₀) мг/м³,

де а – вміст оксиду сірки (ІУ) в аналізованому об’ємі проби, мкг; V₁ –загальний об’єм проби, см³; V – об’єм проби, взятий для аналізу, см³; V₀ –об’єм аспірованого повітря, приведений до нормальних умов, дм³.

Задача 3. Еталон відповіді:

Згідно з “Державними санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених місць”, 1997, гранично допустима середньодобова концентрація тетрацикліну у атмосферному повітрі дорівнює 0,006 мг/м³, отже кратність перевищення ГДК в даному випадку < 1, і рівень забруднення атмосферного повітря є допустимий, ступінь небезпеки – безпечний. У випадках, коли б були зафіксовані випадки перевищення ГДК (ГДЗ) можна запропонувати електричні фільтри, які мають досить високу ефективність (до 99 %), здатність вловлювати навіть субмікронні частинки.

Задача 4. Еталон відповіді:

Необхідний об’єм визначаєм за формулою: G = V x b x 3600.

Площа отвору (b) рівна: 0,3 м х 0,2 м = 0,06 м².

G =0,7 х 0,06 х 3600 = 151 м³/год.

Задача 5. Еталон відповіді:

Спочатку знаходимо необхідний обєм повітря з розрахунку на 200 чоловік (по к-ті місць в аудиторії). Для цього використовуємо вище наведену формулу:

L = 22,6 х 200 / 1,5 – 0,4 = 4520 / 1,1 = 4109 м³

Відповідно, щоб забезпечити 200 чоловік повітрям при умові, що допустимий вміст оксиду вуглецю не буде перевищувати 0,15 % (1,5 л/м³) необхідно 4109 м³ повітря. Враховуючи допустиму кратність повітряного обміну (3), кубатура аудиторії на 200 повинна бути 4109 м³/3 =1370 м³.

Задача 6. Еталон відповіді:

Визначення рівня бактеріального забруднення в приміщенні: а) кількість колоній на чашці Петрі (для аналізу взято 50 л повітря) – 248; кількість мікробів в 1 м³ дорівнює:

А= С × 1000 / V,

де С – кількість колоній на чашці Петрі; V – об’єм повітря, взятого для аналізу, л; 1000 – коефіцієнт для перетворення об’єму з літра в кубічний метр.

А= 248 × 1000 / 50 = 4960 мікробних тіл / м³.

Загальне мікробне число в асистентській аптеки повинно не перевищувати влітку – 3500, взимку – 5000 мікробних тіл / м³. Виходячи з цього, повітря бактеріально забруднене. Середня питома потужність встановленого настінного бактерицидного опромінювача (НБО) з двома лампами БУВ-30 відкритого типу повинна бути на рівні 3 Вт/м³. Так як об‘єм приміщення 80 м³, то питома потужність буде – 60 Вт: 75 м³ = 0,80 Вт/м³, що є недостатнім і потребує встановлення в асистентській додаткових опромінювачів.

Самостійна робота студентів 14¹⁵ – 15⁰⁰ год.

Письмове тестування студентів, які не склали контроль за системою «MOODLE», перегляд тематичних навчальних таблиць, тренінг в комп’ютерному класі тестів ліцензійного іспиту «Крок -1» і кафедральної бази тестів, поглиблене вивчення матеріалу тем, винесених на самостійне опрацювання тощо.

ВИХІДНИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

Студент повинен знати:

1. Хімічний склад атмосферного повітря та повітря, що видихається.

2. Фізіологічне значення складових компонентів повітря та їх забруднення.

3. Фізичні та хімічні показники чистоти повітря приміщень.

4. Основи аерації приміщень, види аерації і основні параметри її ефективності.

5. Забруднення повітря виробничих приміщень, джерела, компоненти.

6. Вимоги до мікробного забруднення нестерильних і стерильних виробничих приміщень.

7. Аппаратура, що використовується для відбору проб повітря.

8. Методи бактеріологічного контролю повітря приміщень

9. Способи відбору проб повітря на вміст хімічних речовин.

10.Методи і правила відбору проб повітря для дослідження.

11.Типи поглиначів, що використовуються в гігієнічній практиці для відбору проб повітря на вміст паро- і газоподібних речовин.

12.Електроаспіратор, його призначення, будова, принцип роботи.

13.Газоаналізатор-УГ-2, його призначення, будова, принцип роботи.

14.Методику визначення хімічних речовин газоаналізатором УГ-2.

15.Основні принципи охорони атмосфери від забруднення.

16.Основні поняття гігієнічного нормування.

17.Види опалення і дати їм характеристику. Дати гігієнічну оцінку ефективності опалення в аптечних закладах.

Студент повинен вміти:

1. Вміти відбирати проби повітря на вміст парів, газів різними методами, приводити об’єм відібраної проби повітря до нормальних умов.

2. Вміти визначити вміст хімічних речовин з допомогою універсального газоаналізатора УГ-2.

3. Оцінювати ступінь забруднення і ступінь небезпеки викидів хімікофармацевтичної промисловості.

4. Вміти рекомендувати можливі заходи захисту атмосферного повітря від забруднення.

5. Визначити експрес-методом кількість діоксиду вуглецю в повітрі приміщень.

6. Оцінити чистоту повітря за даними санітарно-хімічного аналізу повітря.

7. Вміти відбирати проби повітря на вміст мікроорганізмів різними методами.

8. Дати гігієнічну оцінку мікробному забрудненню повітря виробничих приміщень.

9. Визначити кратність повітрообміну у витяжній шафі.

10.Оцінити ефективність вентиляції у приміщенні.

11.Оцінити ефективність опалення у аптечних приміщеннях.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

А – Основні:

1. Матеріали для підготовки до практичних занять: «Хімічний склад повітря. Визначення та оцінка характеру та ступеню забруднення повітряного середовища приміщень. Гігієнічна оцінка опалення та вентиляції. Гігієнічні вимоги до санітарного благоустрою аптек.» http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/hihiena/classes_stud

2. Загальна гігієна з основами екології. За ред. В.А.Кондратюка. – Тернопіль: Укрмедкнига, – 2003. – 567 с.

3. Мізюк М.І. Гігієна. Підручник для фармацевтичних вузів. –К.:Здоров’я, 2002.-288 с

4. Мізюк М.І. Посібник для практичних занять з гігієни. –К.: Здоров’я,2002. – 280 с. .

5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. Навчальний посібник.- К.: Здоров’я, – 1999. – 694 с.

Б – Додаткові:

1. Білявський Г.О. і інш. Основи загальної екологіі. –К.: “Либідь”, 1995. – 367 с.

2. Бардов В.Г. Гігієна та екологія. http://www.nmu.edu.ua/kaf55-8.php

3. Большаков А.М. Руководство к лабораторным занятиям по общей гигиене http://www.razym.ru/nauchmed/drmed/145046-bolshakov–am–rukovodstvo–k–laboratornym–zanyatiyam–po–obschey–gigiene.html