МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ГІГІЄНИ У ФАРМАЦІЇ З ОСНОВАМИ ЕКОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ (провізори)

4 Червня, 2024
0
0
Зміст

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ГІГІЄНИ У ФАРМАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ  ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ  (провізори, 6 год)

ЗАНЯТТЯ № 3

Теми: 1. Гігієна води та водопостачання населених місць. Оцінка якості питної води. Методи покращення якості питної води.

2. Гігієна грунту та очистка населених місць.

Мета : 1. Оволодіти методикою гігієнічної оцінки джерела водопостачання і показників якості  води в ньому.

2. Ознайомитися з основними методами очистки, знезараження води при  централізованому і  децентралізованому водопостачанні.

3. Оволодіти методами визначення  активного хлору у хлорному вапні     та хлорпотреби води. Уміти вибрати дозу хлору для  знезаражування води нормальними дозами.

4. Оволодіти методикою санітарно-гігієнічної оцінки грунту.

ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ СТУДЕНТІВ

На заводах фармацевтичної і медичної промисловості вода витрачається на охолодження обладнання, промивку технологічної апаратури, миття приміщень, приготування розчинів і інш. Для основних технологічних процесів, промивки обладнання, миття приміщень використовують воду питної якості, воду очищену; для миття ампул і флаконів вживається демінералізована (знесолена) вода; для приготування стерильної продукції – вода для ін’єкцій. Вода питної якості повинна відповідати вимогам ДержСанПіН №  387, вода очищена – ФС-42-2619-89, вода для ін’єкцій – ФС 74 ГФХ.

Природні води, як правило, мають різні домішки природного та антропогенного походження, котрі можуть суттєво погіршувати якість води і бути небезпечними для здоров’я людей. Виникає  необхідність поліпшення її  якості. Для практично прозорої води застосовується метод знезаражування нормальними дозами. При наявності колірності та каламутності він може не дати належного бактерицидного ефекту. У випадках, коли є необхідність швидко знезаразити воду без попередньої очистки, або коли вода завідомо підозріла в епідемічному відношенні, застосовують метод хлорування води підвищеними дозами (перехлорування).

Грунт є середовищем, з яким людина пов’язана на протязі всього життя: в залежності від умов він може впливати на стан її здоров’я. При забрудненні грунту органічними речовинами тваринного походження грунт може бути джерелом інфекції чи інвазії. Із стічними промисловими і побутовими водами в грунт можуть потрапляти солі важких металів, детергенти, луги, кислоти і ін. Джерелом забруднення грунту є також хімічні засоби захисту рослин – пестициди. Промислові викиди в атмосферне повітря теж є джерелом забруднення грунту. Потрібний постійний контроль за санітарним станом грунту, біля житлових будівель, біля сміттєзбірників, на території дитячих, лікувально- профілактичних закладів, у зоні масового відпочинку населення.

 МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ. 9.00-12.00 год.

І.  Тема № І Гігієна води та водопостачання населених місць. Оцінка якості питної води. Методи покращення якості питної води.

1.    В досліджуваній пробі води визначити органолептичні показники:

        прозорість,

        запах,

        кольоровість.

2.    Напівкількісно визначити концентрацію сульфатів, хлоридів, нітритів і аміаку.

3.    В протоколі описати методи визначення показників якості води та дати гігієнічну оцінку результатам досліджень. Обгрунтувати можливість використання даної проби води для пиття.

4.    Розв’язати ситуаційну задачу по оцінці органолептичних, фізичних і бактеріологічних показників якості води. Скласти мотивоване гігієнічне заключення про якість води джерела і розробити рекомендації по поліпшенню якості води.

5.    Визначення вмісту активного хлору в 1 % розчині хлорного вапна (Общая гигиена…, под ред. И.И. Даценко. – С.78.)

ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ АКТИВНОГО ХЛОРУ В ХЛОРНОМУ ВАПНІ

          В колбу на 250 см3 вливають 50 см3 дистильваної води і вносять піпеткою з поділками до 0,01 см3 1 см3 1 % розчину хлорного вапна. Потім добавляють 1 см3 розчину соляної кислоти (1:5), 20-30 кристаликів йодиду калію, перемішують і титрують гіпосульфітом натрію до слабожовтого забарвлення рідини. Після чого добавляють 1 см3 0,5 % розчину крохмалю і титрують до зникнення синього забарвлення.

          Вміст активного хлору розраховують, виходячи з того, що 1 см3 0,01 н. розчин гіпосульфіту натрію зв’язує 0,355 мг хлору.

6.    Визначення хлорпотреби води (Общая гигиена…, под ред. И.И. Даценко. – С.78).

ВИЗНАЧЕННЯ РОБОЧОЇ ДОЗИ ХЛОРУВАННЯ ВОДИ

          В три колби наливають по 200 см3 досліджуваної води і добавляють піпеткою 1 % розчину хлорного вапна: в першу 0,1 см3 (5 мг хлорного вапна на 1 дм3 води), в другу – 0,2 см3 (10 мг/дм3), в третю 0,3 см3 (15 мг/дм3), після чого воду перемішують скляними палочками і залишають на 30 хв. Через півгодини визначають кількість залишкового хлору (див. попереню методику). Для розрахунку робочої дози хлору вибирають ту колбу, в якій кількість залишкового хлору відповідає 0,3-0,5 мг/дм3.

          Наприклад: Для приготування 1 % розчину використовували вапно, в якому містилось активного хлору 25 %. При визначенні в другій колбі містилось активного хлору 25 %. При визначенні в другій колбі виявлено 0,4 мг/дм3 залишкового хлору. В цю колбу внесено 10 мг/дм3 хлорного вапна, що відповідає 2,5 мг активного хлору (хлорпотреба води). Хлорпоглинання води буде дорівнювати 2,5 мг – 0,4 мг = 2,1 мг.

7.    Методика роботи і всі розрахунки записуються в протоколах досліджень. В заключенні студент повинен обгрунтувати висновок.

8.    Про можливість використання хлорного вапна для знезараження води.

9.    Про величину хлорпотреби досліджуваної води.

10.Необхідну кількість 1 % розчину та сухого хлорного вапна для знезараження 1 дм3 води.

Обстеження і санітарна оцінка джерела води

Для водопостачання населення можуть використовуватися підземні і поверхневі води. Для встановлення їх придатності для використання необхідно провести санітарно-топографічне і санітарно-технічне обстеження вододжерела, вивчити епідеміологічну ситуацію, відібрати пробу і провести лабораторний аналіз води.

Санітарно-топографічним обстеженням передбачається вивчення рельєфу місцевості та особливостей грунту, виявлення можливих джерел забруднення води, наявність організованих та випадкових звалищ покидьок та ін.

Санітарно-технічним обстеженням встановлюють санітарний стан вододжерела і можливий вплив його на якість води (наприклад, наявність глиняного замка, огорожі довкола колодязя, кришки, дашка, спільного відра, місця  для напування худоби, їх технічний стан ).

Відбір проби води для подальшого лабораторного дослідження проводиться в чисті скляні, або пластмасові бутлі об’ємом 5 л (на повний аналіз) або 2 л (на скорочений аналіз ). Перед відбором проби бутиль не меньше двох разів обполіскують досліджуваною водою. Посудину доверху заповнюють водою, зливають верхній шар води так, щоб під корком залишився невеликий прошарок повітря. На кожну пробу складають супровідний документ, в якому вказують дату забору проби, назву вододжерела і місце його знаходження, час і місце взяття проби, метеорологічні умови, температуру води, явні джерела забруднення, мету дослідження, посаду і підпис особи, що відбирала пробу.

ЛАБОРАТОРНИЙ АНАЛІЗ ВОДИ

Органолептична оцінка води

Визначення прозорості води: Налийте досліджувану воду в склянку і розгляньте (збоку) на білому фоні. Відзначте ступінь прозорості води: вода прозора, трохи каламутна, дуже каламутна.

Кількісно оцінити прозорість можна по шрифту Снеллена  №1 (прочитати спеціальний шрифт через товщу води). Воду вважають достатньо прозорою, якщо через шар води товщиною 30 см можна чітко прочитати слова шрифту. Прозорість води залежить і від кількості завислих речовин. Каламутність питної води не повинна перевищувати  1,5 мг/ дм3.

Визначення колірності води. Одночасно з прозорістю визначають колірність води. Розглядаючи воду у склянці (збоку ), відзначте, чи вода безбарвна, ледве помітно блідо-жовтувата, блідо-жовта, жовтувата, жовта.

Кількісно інтенсивність забарвлення води визначають, порівнюючи  з хромово-кобальтовою шкалою, і виражають у градусах забарвлення. Природна вода повинна мати забарвлення не більше  200. 

Визначення запаху води. Колбу з 100 см 3 досліджуваної води закривають пробкою і декілька разів перевертають, потім відкривають і визначають характер та інтенсивність запаху.

Характер запаху води визначають на підставі відчування запаху, що сприймається  (земельний, хлорний, нафтопродуктів та ін.). Інтенсивність запаху визначають за спеціальною п’ятибальною шкалою (0 балів – відсутність запаху ;  1 бал – запах, що не відчувається споживачем, але визначається при лабораторному спостереженні; 2 бали – слабкий запах, якщо звернути на нього увагу ; 3 бали – помітний запах ; 4 бали – виразний запах, що заставляє відмовитись від пиття ; 5 балів – надто сильний запах ). Згідно з вимогами Державного стандарту запах води не повинен перевищувати 2 балів. Нагрівання води може підсилити її запах.

При лабораторному дослідженні якості питної води, води джерел водопостачання і водойм рекреаційного водокористування на першому етапі може бути використаний метод визначення інтенсивності запаху в балах. На другому етапі визначається величина розведення води. У цьому випадку для розведення використовується та ж досліджувана вода, але попередньо звільнена від запаху. З цією метою вода пропускається зі швидкістю 0,25 дм3/хв через стовпчики з активованим вугіллям.

У серію колб, ретельно вимитих водою без запаху, безпосередньо перед дослідженням вносять 200, 135, 65, 50, 40, 33, 25 і 20 см3 досліджуваної води, доводячи об’єм рідини в колбах до 200 см3 дехлорованою водою. Колби з рідиною нагріваються до 20 0С, потім збовтуються, і, починаючи з найменшого розведення, один по одному розподіляється, у якій колбі відчувається запах, що досягає поріг. Ця концентрація приймається за граничну і реєструється. Для дослідження при температурі 60 0С проби розводяться окремо, колби прикриваються годинниковим склом і поміщаються у водяну баню з температурою води 60 0С.

Шкала розведень для орієнтованого визначення порога розведення

Кількість досліджуваної води, см3

Кількість води для розведення, см3

Поріг розведення

200

1

135

65

1,5

100

100

2

Суміші води ретельно збовтуються, температура перевіряється за допомогою термометра, після чого визначається гранична концентрація вищевказаним способом.

Отримані результати обробляються. Інтенсивність запаху (Р) можна розрахувати по формулі: Р = 200 / а, де а – об’єм досліджуваної води, у якій запах уже відчувається, см3. При дослідженні води з інтенсивним запахом (запах виявляється вже в розведенні 20 + 180) доцільно досліджувати і подальші розведення (1 + 10,1 + 100,1 + 1000). При вказівці результатів варто враховувати і розведення.

 Визначення присмаку води. Визначення смаку води проводять тільки в знезараженій воді або завідомо чистій при температурі 20 0С. В сумнівних випадках воду  кип’ятять в колбі, потім охолоджують її до кімнатної температури і набирають в рот невеликими порціями, не ковтаючи, затримують 3-5 с.. Відзначають характер присмаку (солоний, гіркий, залізистий, металічний, терпкий і т.д.) та інтенсивність його в балах, користуючись вище приведеною п’ятибальною шкалою. Згідно з вимогами Державного стандарту смак води не повинен перевищувати  2 балів.

Визначення температури води. Температура води вимірюється  безпосередньо в самому вододжерелі при заборі проби зануренням у воду ртутного термометра в металевій оправі, який має поділки на 0,1 0С. На глибині температуру води вимірюють з допомогою термометра, що міститься всередині батометра (приладу для відбору проб води).

Хімічні методи оцінки якості води

1. Визначення вмісту аміаку

Визначення грунтується на утворенні жовтого забарвлення меркурамонію з реактивом Несслера. Налийте у пробірку 10 см3 досліджуваної води, долийте 5 крапель 50 % розчину сегнетової солі і 4 краплі реактиву Несслера. При наявності аміаку, через 5 хвилин з’явиться забарвлення. По інтенсивності забарвлення, яке виникло, визначають наближено концентрацію амонійних солей у воді (згідно таблиці).

                    Наближене визначення  вмісту амонійних солей у воді.

Забарвлення при спостеріганні збоку

Забарвлення при спостеріганні зверху

Вміст амонійного азоту, мг/дм3

Немає

   «

Ледве вловиме жовтувате

Ледве помітне жовтувате

Слабко – жовтувате

Світло – жовтувате

Жовте

Каламутнувате, різко жовте                                  

Немає

Дуже незначне

Трохи жовтувате

Жовтувате

Світло-жовтувате

Жовте

Інтенсивне бурувато-жовте

Буре, розчин каламутний

Менше 0,05

0,1

0,2

0,4

0,8

2,0

4,0

8,0

Вміст амонійних солей у воді не повинен перевищувати 0,1 мг/дм3

2. Визначення вмісту нітритів. Визначення нітритів грунтується на утворенні рожевого забарвлення з реактивом Грісса. Налийте у пробірку 10 см3 досліджуваної води і 0,5 см3  або декілька кристалів реактиву Грісса. Через 20 хв по інтенсивності забарвлення визначають наближений вміст нітритів у воді, користуючись нижче наведеною таблицею.

                              Наближене визначення вмісту азоту нітритів у воді

Забарвлення при спостеріганні збоку

Забарвлення при спостеріганні зверху

Вміст азоту нітритів, мг/дм3

Немає

   «

   «

Дуже слабке рожеве

Слабке – рожеве

Світло – рожеве

Дуже рожеве

Малинове

Немає

Ледве вловиме рожеве

Ледве помітне рожеве

Слабке рожеве

Світло-рожеве

Рожеве

Малинове

Яскраво-малинове

Менше 0,002

0,002

0,004

0,02

0,04

0,07

0,2

0,4

Вміст нітритів у питній воді не повинен перевищувати 0,002 мг/дм3.

Вміст нітратів у питній воді не повинен перевищувати 40 мг/дм3 (при розрахунку на азот нітратів – 10 мг/дм3).

   3. Визначення вмісту хлоридів. У пробірку наливають 10 см3 досліджуваної води, додають декілька крапель  10 % розчину азотнокислого срібла. У присутності хлористих солей утворюється біле помутніння, приблизний вміст хлор-іону визначають за таблицею.

Характеристика осаду або каламутності

Вміст хлор-іонів, мг/дм3

Опалесценція або слабка каламуть

1 – 10

Сильна муть

10 – 50

Утворюються пластівці, що не осаджуються зразу

50 – 100

Білий об’ємний осад

Більше 100

Вміст хлоридів у питній воді не повинен перевищувати 250   (350) мг/дм3.

4.    Визначення вмісту сульфатів. У пробірку наливають 10 см3 досліджуваної води, додають 2 – 3 краплі соляної кислоти і декілька крапель 10 % розчину хлористого барію, а потім нагрівають до кипіння. Поява білого помутніння, яке випадає в осад, вказує на вміст у воді солей сірчаної кислоти.

Вміст сульфатів у питній воді не повинен перевищувати 250 ( 500) мг/дм3.

5. Визначення вмісту заліза. У пробірку наливають 10 см3 досліджуваної води, додають декілька крапель соляної кислоти для підкислення і декілька крапель 10 % роданистого амонію, змішують. Поява червоного забарвлення вказує на наявність солей заліза у воді. Концентрація заліза у воді не повинна перевищувати 0,3 мг/дм3. По інтенсивності забарвлення визначають наближений вміст заліза в воді, користуючись нищенаведеною таблицею 5.

Таблиця 5

Наближене визначення вмісту заліза у воді

Забарвлення при розгляді збоку    

Забарвлення при розгляді зверху вниз

Концентрація заліза, мг/дм3

Забарвлення немає         

Забарвлення немає       

Менше 0,05

Ледь помітне жовтувато-рожеве       

Надзвичайно слабке блідо-рожеве       

0,1

Дуже слабке жовтувато-рожеве       

Слабке жовтувато-блідо-рожеве       

0,25

Слабке жовтувато-блідо- рожеве       

Жовтувато-блідо-рожеве       

0,5

Жовтувато-блідо-рожеве       

Жовтувато-червоне      

1,0

Сильно жовтувато-рожеве       

Червоне     

2,0

Червоне    

Яскраво-червоне 

Понад 2,0

 

САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ОДЕРЖАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ ВОДИ ОЧИЩЕНОЇ ВОДИ ТА ВОДИ ДЛЯ ІНЄКЦІЙ

          Одержання та зберігання води очищеної проводиться в спеціально обладнаному для цих цілей приміщенні. Забороняється виконувати в цьому приміщенні роботи, що не пов’язані з виробництвом води, за винятком аптек ІУ-У груп, де допускається спільне розташування приміщення для одержання води очищеної і стерилізаційної. Одержання води для інєкцій проводиться в окремій кімнаті асептичного блоку, де категорично забороняється виконувати будь-які роботи, що не повязані з отриманням води.

          Воду очищену і воду для ін’кцій одержують дистиляцією, іонним обміном, зворотним осмосом або іншим способом з допомогою аквадистиляторів та інших апаратів згідно з інструкцією, що до них додаються. При одержанні води дистиляцією перед використанням нового аквадистилятора, якщо дозволяє конструкція, внутрішня поверхня його протирається ватою, яка змочена сумішшю етилового спитру і ефіру (1:1), а потім розчином перекису водню. Після цього через апарат протягом 20-30 хв, пропускається пара без її охолодження, а після початку перегонки 40-60 л з отриманої першої порції води зливаються і не використовуються.

          Щоденно перед початком перегонки необхідно протягом 10-15 хв пропускати через аквадистилятор пару, не вмикаючи холодильника. Перші порції води, які одержують протягом 15-20 хв, зливаються і тільки після цього починається збір води.

          Воду очищену і воду для інєкцій збирають в чисті простерилізовані або оброблені парою збірники промислового виробництва або, як виняток, в скляні балони. Збірник повинен мати чіткий напис: “вода очищена”, “вода для інєкцій”. Якщо одночасно використовується декілька збірників, вони нумеруються. На збірниках повинні бути прикріплені бірки з датою одержання і номером аналізу.

          Скляні збірники повинні бути щільно закриті пробками (крищками) з двома отворами: один для трубки, по якій надходить вода, другий для скляної трубки, в яку вставляється тампон із стерильної вати (міняють щодня).

          Збірники зєднуються з аквадистилятором за допомогою скляних трубок, які повинні щільно прилягати до трубки холодильника. Гумові трубки використовуються тільки для скріплення скляних трубок.

          Подача води на робочі місця здійснюється через трубопровід або в балонах.

          Воду очищену використовують свіжоприготовленою або зберігають у закритих ємкостях, які виготовлені з матеріалів, що не змінюють властивостей води та захищають її від сторонніх часток і мікробіологічних забруднень, не більше 3-х діб.

          Воду для ін’єкцій використовують свіжоприготовленою або зберігають при температурі від 5 до 10 0С або від 80 до 90 0С у закритих ємкостях, які виготовлені з матеріалів, що не змінюють властивостей води та захищають її від механічних включень та мікробіологічних забруднень, але не більше 24 год.

          Для приготування стерильних не інєкційних лікарських засобів, які виготовляються асептично, воду необхідно стерилізувати.

За фізико-хімічними показниками дистильована вода повинна відповідати вимогам і нормам, вказаним в таблиці (ГОСТ 6709-72 “Вода дистиллированная”)

№/пп

Назва показників

Норми

1.

Залишок після випаровування, мг/дм3, не більше

5

2.

Залишок після прожарювання, мг/дм3, не більше

1

3.

Аміак і амонійні солі (NH4), мг/дм3, не більше

0,02

4.

Нітрати (NO3), мг/дм3  , не більше

0,2

5.

Сульфати (SO4), мг/дм3 , не більше

0,5

6.

Хлориди (Cl), мг/дм3, не більше

0,02

7.

Алюміній (АІ), мг/дм3, не більше

0,05

8.

Залізо (Fe), мг/дм3, не більше

0,05

9.

Кальцій (Са), мг/дм3, не більше

0,8

10.

Мідь (Cu), мг/дм3, не більше

0,02

11.

Свинець (Pb), мг/дм3, не більше

0,05

12.

Цинк (Zn), мг/дм3, не більше

0,2

13.

Речовини, що відновлюються KMnO4, мг/дм3

0,08

14.

рН води

5,4-6,6

          Вода, що використовується для аналізу, повинна бути свіжоприготовленою. При необхідності воду зберігають в налитих доверху герметичних закритих скляних, поліетиленових і фторопластикових бутилях, що забезпечують якість води. Якість води встановлюють перевіркою величини залишку після випаровування і залишку після прожарювання. Воду вважають відповідною до вимог стандарту, якщо маса сухого залишку не буде перевищувати 2,5 мг, маса залишку після прожарювання не повинна перевищувати 0,5 мг.

ІІ. Тема № 2.  Гігієна грунту та очистка населених місць.”:

1. Відбір проб грунту для аналізу

Перед відбором  проб грунту для лабораторного дослідження проводять санітарне обстеження і опис земельної ділянки, відведеної під будівництво, поля зрошування та інші цілі. До опису ділянки додається план місцевості.

На обстежуваній території виділяють майданчики по 25 м2: одна поблизу джерела забруднення, друга – далеко від нього. Якщо на території є ділянка джерел забруднення, треба виділяти майданчик поблизу кожного з них.

Проби грунту для аналізу відбирають буром або лопаткою на глибині до 2 м в залежності від мети обстеження. При відборі проб грунту з глибини більш 0,25 м слідкують, щоб не пройшло перемішування різних шарів. З кожної ділянки площею 25 м2 складають середній зразок з 5-8 окремих проб, взятих в різних місцях майданчика, кладуть у скляну банку  з притертим корком або в поліетиленовий мішок. Банки чи мішечки нумерують і на них роблять відповідні позначення, а також на схемі обстежуваної ділянки. Грудки землі розбивають шпателем і зразок просівають через сито з отворами діаметром 3 мм. Залишок на ситі разом з відібраними раніше камінними і деревними часточками зважують.

    Просіяний грунт добре перемішують і розсипають рівним тонким шаром на листку фанери чи картону. Грунт ділять на чотири трикутники, з двох протилежних трикутників відкидають, поки не залишиться 0,5-1 кг грунту. Грунт, що залишився, зсипають в банку з притертим корком.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИНИ ЗЕРЕН ГРУНТУ

          Різні породи грунту мають різні назви. Для гігієнічних цілей прийнята така класифікація: кам’янистий; гравелистий ( від слова гравій); хрящуватий; піщаний, в якому більш як 90 % піску; супіщаний, в якому глини від 10 до 30 %, а решта – пісок; суглинистий, в якому глини від 50 до 80 %; глинистий, в якому більш як 80 % глини; вапняний,  в якому більш як 50 % вапна; крейдовий, в якому багато крейди; солончаковий, що містить багато хлористих солей; лесовий – дрібнозернистий грунт, діаметр частинок якого від 0,01 до 0,005 мм, внаслідок чого лес легко переноситься вітрами, оскільки лес – це суміш частинок органічних і мінеральних речовин, він є дуже родючим грунтом; чорноземний, в якому більш як 20 % гумусу (гумус – це рослинний перегній; хоч він і є органічною речовиною, але поживою для бактерій і комах бути не може; проте відзначається великою родючістю для рослин); торф’янистий, який містить дуже багато органічного перегною – 60-80 % і більше; решта припадає на домішки якого-небудь мінерального грунту або суміші його.

            Для сортування  грунтових  часточок  по величині  використовують  набір металевих сит з отворами : 10, 5, 3, 2, 1, 0,5 і 0,25 мм в діаметрі, який при роботі  сполучають один з одним  в послідовному порядку , сита  з більшими  отворами  кладуть  зверху з дрібними знизу.  На  верхнє сито насипають 100-300 г приготовленого повітряно-сухого грунту.  Закривають кришкою і струшуючи набір сит, просіюють  через них  взяту наважку  грунту. Грунтові частинки розподіляються  на  окремих  ситах  відповідно їх величині.

   На ситах  № 1,2 і 3  збираються  частинки грунту більше 3мм, які по класифікації  Н.А.Качинського являють собою  каміння і гравій ; на ситах 4 і 5 збираються  частинки грунту  розміром  1-3 мм (крупний пісок), на ситах №6 і 7 збирається  пісок  середнього розміру , діаметром частинок 0,25 -1 мм і на дні  набору  збирається  дрібний пісок, пил і частинки глини. Кожну  фракцію грунту  зважують на технічній  вазі і кількість  її вираховують   в процентах  до взятої наважки грунту.

3. ВИЗНАЧЕННЯ ПОРИСТОСТІ ГРУНТУ

    Пористисть грунту – це виражене в процентах відношення об’єму всіх пор грунту до їх об’єму. Грунти, які складаються з крупних зерен (пісок, супісок), містять невелику кількість великих пор. Їх пористість порівняно невелика; вона складає біля 25-40 % загального об’єму грунту. Такі грунти мають добру проникність для води і повітря. Тому вони сухі і добре аеруються. Добра повітропроникність крупнозернистих грунтів створює сприятливі умови для життєдіяльності аеробних мікроорганізмів і процесів самоочищення.

    Дрібнозернисті (глиняні, торфяні) містять велику кількість дрібних пор. Пористість глин – до 45-60 %, торфу доходить до 84 %. Із-за малого розміру пор і характеру частинок дрібнозернисті грунти мають велику гігроскопічність і вологоємкість, вони погано проникні для води і повітря.

        Визначення загального об’єму пор в грунті основане на витісненні повітря водою. Для цього в мірний  циліндр на 100 см3 наливають 40-50 мл води. В інший мірний циліндр насипають до мітки такий же об’єм досліджуваного повітряно-сухого грунту і потім пересипають в перший циліндр. Вміст циліндра збовтують і відмічають загальний об’єм грунту і води. Пористість вираховують за формулою:

          Р = (a + bc ) x 100/ a, де

Р – пористість в процентах;

а – об’єм взятого грунту;

bоб’єм води в циліндрі;

с – об’єм суміші грунту і води в циліндрі.

4. ПРИГОТУВАННЯ ВОДНОЇ ВИТЯЖКИ ГРУНТУ

Для приготування водної витяжки зважують на технічній вазі 50 г грунту. Наважку переносять в плоскодонну колбу на 500 см3 , у яку наливають 250 мл дистильованої води. Потім вміст колби збовтують протягом 3 хв і отриману суміш фільтрують через складаний фільтр.

Перші каламутні порції фільтрату збирають у склянку. Після того, як фільтрат стане прозорим, під лійку ставлять мірний циліндр, а каламутний фільтрат виливають на фільтр.

5. ВИЗНАЧЕННЯ АЗОТУ НІТРИТІВ

Нітрити визначають з допомогою реактиву Грісса, що складається із альфанафтиламіну і сульфанілової кислоти , розчинених в 12 % оцтової кислоти.

Для визначення солей азотистої кислоти в пробірку наливають 5 см3 грунтової витяжки, прибавляють декілька кристалів реактиву Грісса і нагрівають протягом 10 хв на водяній бані при 50-60  оС. При наявності нітритів розвивається рожеве забарвлення. Вміст азоту нітритів визначають по таблиці.

Приблизне  визначення солей  азотистої кислоти

Забарвлення при спостереженні збоку

Забарвлення при спостереженні зверху

Вміст азоту нітритів в мг/кг

Забарвлення нема

Забарвлення нема

         0,01

Забарвлення нема

Ледь помітне рожеве при порівнянні з дистильованою водою

         0,02

Забарвлення нема

Ледь помітне рожеве

          0,04

Дуже блідорожеве

Блідорожеве

         0,2

Блідорожеве

Блідорожеве

         0,4

Блідорожеве

Рожеве

         0,7

Блідорожеве

Малинове

         2,0

Малинове

Яскраво малинове

         4,0

 

6. ВИЗНАЧЕННЯ ХЛОРИДІВ

       В колбу на 100 мл  наливають 5 мл водної витяжки грунту. Добавляють 2-3 краплі 5 % розчину хромово-кислого калію і добавляють по краплях піпеткою розчин азотнокислого срібла, одна крапля якого еквівалентна 0,02 мг хлору, до появи чіткого цегляно-червоного забарвлення.

        Розрахунок проводять за формулою:

                      Х= (А- 4) х 20 мг/кг, де

А- кількість крапель азотнокислого срібла, що пішло на титрування. Якщо на  титрування піде менше 4 крапель, то вміст хлоридів в водній витяжці грунту менше 20 мг/кг грунту.

ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ САНІТАРНОГО СТАНУ ГРУНТУ

          З метою визначення ступеня забруднення грунту використовують загальноприйняту схему санітарної оцінки грунту, що передбачає виділення 4 ступенів забруднення грунту (чистий, слабо забруднений, помірно забруднений, сильно забруднеий) та визначення санітарно-хімічних (число Хлебнікова), санітарно-бактеріологічних (мікробне число, колі-титр, титр анаеробів), санітарно-гельмінтологічних (число яєць аскарид у 1 кг грунту), санітарно-ентомологічних (число личинок мух на 0,25 м2 грунту), токсикологічних та радіаційних показників, характеристик вмісту канцерогенних речовин тощо.

                                                 Схема санітарної оцінки грунту

 

Ступінь забруднення грунту

Санітарно-хімічні показники (число Хлєбнікова)

Санітарно-бактеріологічні показники (мікробне число, колі-титр і титр анаеробів)

Санітарно-гельмінтологічні показники (число яєць аскарид  у 1 кг грунту)

Санітарно-ентомологічні показники (число личинок мух на 0,25 м2 грунту)

Шкідливі хімічні речовини

Радіаційні показники

Вміст канцеро-генних речовин  (в мкг/кг)

Чистий

0,98-1,00

до 103 понад 1,0 понад 0,1

 0

 0

 менше ГДК

 природ-ний фон

 До 5

Слабо забруднений

 0,97-0,75

103-5×104 1,0-0,01 0,1-0,001

 1-10

 1-10

 1-10 ГДК

Вище природ-ного фону в 1,5 рази

  5-10

Помірно забруднений

 0,74-0,50

5×104-106 0,01-0,001 0,001-0,0001

  11-100

  11-100

  11-100 ГДК

Вище природного фону в 2 рази

  10-30

Сильно забруднений

 Менше 0,50

Понад 106 Менше 0,001 Менше 0,0001

 Понад 100

 Понад 100

 Понад 100 ГДК

Вище природного фону в 3 рази

 Понад 30

                    Крім того, як показники санітарного стану грунту можна використати дані про вміст СО2 та сполук азоту. Оцінка санітарного стану грунту за вмістом СО2 (у об. %) проводиться на підставі наступних критеріїв:

·       0,38 – 0,80 – чистий грунт;

·       1,20 – 2,80 – мало забруднений грунт;

·       4,10 – 6,50 – забруднений грунт;

·       14,50 – 18,00 – сильно забруднений грунт.

 

 ПРОГРАМА САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

І. Тема І.  Гігієна води та водопостачання населених місць. Оцінка якості питної води. Методи покращення якості питної води.”

Контрольні питання:

1.    Господарське, фізіологічне і гігієнічне значення води. Норми водопостачання населення.

2.    Правила вибору джерела для централізованого водопостачання.

3.    Показники санітарного стану джерел децентралізованого водопостачання.

4.    Відбір проб води для лабораторного дослідження.

5.    Органолептичні показники якості питної води, методи визначення, гігієнічні норми.

6.    Вплив на здоров’я населення хімічного складу води. Показники безпеки хімічного складу води, гігієнічні норми.

7.    Санітарні вимоги до одержання, транспортування і зберігання дистильованої, очищеної та води для ін’єкцій. Пірогенність і причини її виникнення.

8.    Вода як фактор розповсюдження інфекційних захворювань. Показники епідеміологічної безпеки води, гігієнічні норми.

9.    Гігієнічна характеристика методів покращення якості води.

10.Методи знезараження води.

11.Характеристика хлорного вапна: одержання, склад, активна частина.

12.Механізм бактерицидної дії хлору.

13.Визначення поняття хлорпоглинання”, хлорпотреба”, залишковий хлор.

14.Визначення активного хлору в хлорному вапні.

15.Методика хлорування води нормальними дозами.

16.Характеристика головних споруд водогону.

17.Знезаражування води при централізованому водопостачанні.

18.Зони санітарної охорони відкритих і підземних джерел водопостачання.

19.гігієнічна характеристика основних методів покращення якості води.

ІІ. Тема 2. Гігієна грунту та очистка населених місць.”

Контрольні питання:

1.    Грунт, визначення поняття, джерела забруднення грунту в сучасних умовах.

2.    Роль грунту у виникненні і розповсюдженні інфекційних і неінфекційних захворювань.

3.    Процеси та показники самоочищення грунту.

4.    Системи очистки населених місць і їх характеристика.

5.    Грунтові методи утилізації нечистот.

6.    Гігієнічна характеристика споруд по очистці стічних вод.

7.    Методи відбору проб грунту для санітарно-гігієнічного аналізу.

8.    Санітарно-гігієнічне значення грунту.

 

 Семінарське обговорення теоретичних питань і практичної роботи. 12.30-14.00год.

 

1.    Господарське, фізіологічне і гігієнічне значення води. Норми водопостачання населення.

2.    Правила вибору джерела для централізованого водопостачання.

3.    Показники санітарного стану джерел децентралізованого водопостачання.

4.    Відбір проб води для лабораторного дослідження.

5.    Органолептичні показники якості питної води, методи визначення, гігієнічні норми.

6.    Вплив на здоров’я населення хімічного складу води. Показники безпеки хімічного складу води, гігієнічні норми.

7.    Санітарні вимоги до одержання, транспортування і зберігання дистильованої, очищеної та води для ін’єкцій. Пірогенність і причини її виникнення.

8.    Вода як фактор розповсюдження інфекційних захворювань. Показники епідеміологічної безпеки води, гігієнічні норми.

9.    Гігієнічна характеристика методів покращення якості води.

10.Методи знезараження води.

11.Характеристика хлорного вапна: одержання, склад, активна частина.

12.Механізм бактерицидної дії хлору.

13.Визначення поняття хлорпоглинання”, хлорпотреба”, залишковий хлор.

14.Визначення активного хлору в хлорному вапні.

15.Методика хлорування води нормальними дозами.

16.Характеристика головних споруд водогону.

17.Знезаражування води при централізованому водопостачанні.

18.Зони санітарної охорони відкритих і підземних джерел водопостачання.

19.гігієнічна характеристика основних методів покращення якості води.

20.Грунт, визначення поняття, джерела забруднення грунту в сучасних умовах.

21.Роль грунту у виникненні і розповсюдженні інфекційних і неінфекційних захворювань.

22.Процеси та показники самоочищення грунту.

23.Системи очистки населених місць і їх характеристика.

24.Грунтові методи утилізації нечистот.

25.Гігієнічна характеристика споруд по очистці стічних вод.

26.Методи відбору проб грунту для санітарно-гігієнічного аналізу.

27.Санітарно-гігієнічне значення грунту.

 

Тестові завдання та ситуаційні задачі

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. У пробі води отриманої із шахтного колодязя, що обладнаний на відстані 20 м від гноєсховища ферми, у якій утримуються тварини було визначено вміст амонійних солей 0,25 мг/дм3. Про що це свідчить?

А. Про свіже забруднення води.

В.  Про відносно давнє забруднення води.

С. Про давнє забруднення води.

D. Про давнє забруднення води, яке продовжується і у даний час.

Е.  Про зменшення дебіту води у колодязі.

2. У приміщенні аптеки проводиться зберігання у скляних балонах дистильованої води. Яким є максимальний термін зберігання дистильованої води в асептичних умовах? 

      А. 3 доби 

      В. 1 доба 

      С. 2 доби 

      D. 4 доби 

      E. 5 діб 

3.  На ділянці сільської аптеки влаштовано трубчатий колодязь. При проведенні аналізу води, яка забиралася кілька разів на рік, виявлено наявність солей заліза, хлоридів, сульфатів. До якої групи показників води згідно ДержСанПіН № 383 належать знайдені солі?

А. Токсикологічні

В. Хімічні

С. Бактеріологічні

D. Фізичні

Е. Органолептичні

4. Який вміст води в організмі людини від загальної маси?

А. 25 %.

В. 35 %.

С. 45 %.

D. 55 %.

Е.  65 %.

5. Нормальна доза хлору для знезараження води складається з:

А. Хлорпоглинання і залишкового хлору.

В. Хлорпоглинання і санітарної норми залишкового хлору.

С. Лужності і хлорпоглинання води.

D. Хлорпоглинання.

Е. Лужності і залишкового хлору.

6. Для водопостачання аптеки використовують воду, яка містить 200 мг/дм3 хлоридів, 200 мг/дм3 сульфатів, 0,6 мг/дм3 заліза. Загальна твердість води – 3,0 мгекв/дм3, індекс БГКП – 2. Які заходи доцільно провести для покращання її якості?

А. Пом’якшення

В. Очищення води від заліза

С. Опріснення

D.    Дезодорацію

Е. Знезаражування

7. Який грунт має найменший діаметр зерен ?

A.   Глина

B.   Пісок

C.   Гравій

D.   Галька

E.    Кам’яний

8. Водопроникність грунту – це здатність грунту:

А. Пропускати воду

В. Утримувати воду

С. Піднімати воду з глибини на поверхню

D. Поглинати воду з повітря

Е. Пропускати повітря

9. При проведенні експертизи грунту сількогосподарських територій ведучими є слідуючі показники:

          А. Колі-титр.

          В. Транслокаційний критерій шкідливості.

          С. Показник буферності грунту.

          D. Показник сумарного забруднення.

          Е. Загальносанітарний показник шкідливості.

СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ

Задача 1. Проба води взята із джерела.

1. Санітарно-топографічні дані:

Джерело знаходиться біля підніжжя гори, на віддалі 3 км від населеного пункту і 100 м від польового стану.

2. Санітарно-технічні дані:

Джерело не має каптажу. Вода забирається з природного русла.

3. Фізичний аналіз води:

Прозорість – 35 см;

Запах – 2 бали;

Колірність – 5°;

Присмак – 2 бали.

4. Хімічний аналіз:

Азот амонійний – 0,3 мг/дм3

Азот нітритів – сліди

Азот нітратів – 60 мг/дм3

Сульфати – 200 мг/дм3

Залізо – 0,2 мг/дм3

Хлориди – 240 мг/дм3

Окисненість – 4 мг/дм3

Жорсткість загальна – 6 мг екв/дм3.

5. Бактеріологічний аналіз води:

Загальне мікробне число  в 1 см3 – 250, індекс БГКП – 10.

Дати пояснення наведеним фактам, сформулювати заключення і пропозиції.

Задача 2. При лабораторному дослідженні води встановлено: ЗМЧ (загальне мікробне число) 120, індекс БГКП (бактерій групи кишкових паличок) 4, нітрати 40 мг/дм3, фтор 1,0 мг/дм3, сухий залишок 860 мг/дм3, хлориди 320 мг/дм3, сульфати 450 мг/дм3, залізо 0,5 мг/дм3, загальна жорсткість 7,0 мг-екв/дм3, запах 3 ПР, присмак 2 ПР, кольоровість 22°, каламутність 1,8 мг/дм3, рН 6,8. Дати розгорнений висновок про можливість використання води в питних цілях.

У разі неможливості використання води питної, вказати показники, що не відповідають вимогам і дати можливі рекомендації по доведенню її якості до потрібного, використовуючи відомі методи і технології.

Задача 3. В результаті виконання трьохстаканної проби визначено, що хлорпоглинання води становить 1,4 см3 . Чому дорівнює хлорпотреба води?

  Задача 4. Для визначення величини зерен грунту використовували набір сит. На верхнє сито помістили 200 г грунту і просіяли наважку через набір сит. Фракції грунту, що затримались на кожному ситі, зважували і визначали їх процентний вміст до всієї взятої проби грунту.

На ситі № 1 (діаметр отворів 10 мм) маса частинок грунту складала 60,2 г (30,1 %). Розрахунок проводиться за формулою: 

200 г       100 %

60,2 г       х %                         х = (60,2  х 100)/ 200 =30,1 %

На ситі № 2 (діаметр отворів 5 мм) маса частинок грунту складала 8,8 г (4,4 %), на ситі № 3 (діаметр отворів 3 мм) – 13,4 г (6,7 %), на ситі № 4 (діаметр отворів 2 мм) – 15,5 г (7,75 %), на ситі № 5 (діаметр отворів 1 мм) – 16,5 г (8,25 %), на ситі № 6 (діаметр отворів 0,5 мм) – 25,4 (12,7 %), на ситі № 7 (діаметр отворів 0,25 мм) – 17,8 г (8,9 %). На дні набору сит маса пилу складала 42,4 г або 21,2 %.

Таким чином, переважають частинки грунту, що випали на дно набору сит – 21,2 %, розмір яких менше 0,01 мм, тому тип грунту по механічному складу дрібнозернистий.

Задача 5. В циліндр налито 500 см3 води, об’єм взятий для дослідження грунту 400 см. Після змішування води з грунтом загальний об’єм став 800 см3. Яка пористість грунту?.

Задача 6. На спортивному майданчику дитячого оздоровчого табору, розташованому на відстані 20 км від міста М., проведено санітарно-хімічне, гельмінтологічне і бактеріологічне дослідження грунту. Проби по 100 г взяті в різних місцях майданчика із глибини 2 і 10 см (по 5 проб). Вага узагальненої проби 100 г. Результати аналізу:

загальний вміст азоту –     20 мг;      вміст азоту гумусу        18 мг;

загальне число бактерій в 1 г грунту      6800;  титр кишкової палички          7,6;

титр анаеробних бактерій     1,0;  титр гельмінтів         500.

          Розрахуйте санітарне число. Дати заключення про ступінь забруднення грунту. Чи допустимий даний ступінь забруднення на території табору?

Вірні відповіді на тестові завдання і ситуаційні задачі

Відповіді до тестів : 1.А. 2. – А. 3. – Е. 4. – Е. 5. – А. 6. – В. 7. – А. 8 – А. 9. – D.

Відповіді до ситуаційних задач:

Задача 1. Еталон вирішення задачі:

Вимоги ДСанПіну  до водопровідної води дещо вищі, ніж до води децентралізованих джерел, а саме:

·прозорість – не менше 30 см;

· колірність – не більше 40°;

·запах, присмак – до 2-3 балів;

·загальна жорсткість до 14 мг екв/дм3;

·вміст нітратів до 40 мг/дм3, індекс БГКП не більше 10, загальне мікробне число до 300-400 в 1 см3;

·окисненість – до 4 мг/дм3 О2 ;

·азот амонійний – до 0,1 мг/дм3;

·азот нітритів – до 0,002 мг/дм3;

Порівнюючи дані із нормативами, можна зазначити, що вода за результатами фізичного аналізу не відповідає  вимогам стандарту. За  даними хімічного аналізу має місце перевищення азоту амонійного і нітритів, хоч вміст азоту нітритів не збільшений. Враховуючи санітарно – топографічні дані (джерело знаходиться біля підніжжя гори, недалеко польового стану), санітарно-технічні дані (джерело не має каптажу, тобто благоустрою, вода збирається з природного русла), можна припустити, що періодично проходить забруднення водо джерела , наприклад, зливовими, атмосферними водами. Пропонується зробити благоустрій джерела – каптаж, через деякий час повторити аналіз води.

Задача 2. Еталон вирішення задачі: Дана вода не відповідає вимогам до якості питної води. Загальне мікробне число (ЗМЧ) повинно бути не більше 100 КУО/см3, індекс БГКП не більше 3 КУО/дм3, фтор не більше 1,5 мг/дм3, залізо не більше 0,3 мг/дм3 , нітрати не більше 45 мг/дм3, сухий залишок, хлориди, сульфати не перевищують норму. Запах і присмак не повинні перевищувати 2 ПР (поріг розведення 2), кольоровість 20 градусів (але допускається 35 градусів), каламутність не більше 1,5 мг/дм3 (або 1,5 НОК – нефелометричні одиниці каламутності), рН в діапазоні 6,5-8,6 одиниць – норма. Перш за все воду необхідно відстояти, очистити від надлишку заліза (станція беззалізнення),  так як мікробне число і індекс БГКП більше норми, то воду обов’язково треба  знезаразити. Лише після проведених заходів можна споживати.

Задача 3. Еталон вирішення задачі:

Враховуючи поправочний коефіцієнт, точного 0,01 н розчину гіпосульфіту натрію розчину пішло на титрування 32,26 см3 (33,6´0,96), 1 см3 0,01н розчину гіпосульфіту відповідає 0,355 см3 хлору. Отже, у взятих для дослідження 5 см3 1 % розчину хлорного вапна міститься 11,45 см3 вільного хлору (32,26´0,355=11,45 см3), а в 1 смз – (11,45:5=22,9 см3).

1 см3 1 % розчину хлорного вапна містить 0,01 г сухого хлорного вапна. Отже,  в досліджуваному хлорному вапні міститься:

0,01 г0,023 г (22,91 мг) активного хлору

Х = 0,0023´100 / 0,01 = 23 %

Отже, досліджуване хлорне вапно з вмістом 23 % активного хлору можна використовувати для знезараження води. Для даних цілей активність хлорного вапна повинна бути не менша 15 %.

Задача 4. Еталон вирішення задачі:

Хлорпотреба води дорівнює величені хлорпоглинання плюс оптимальна (згідно ДеСТу) величина залишкового хлору ( 0,3-0,5 мг/дм3). Отже, в нашій задачі хлорпотреба води дорівнює 1,7-1,9 мг/дм3.

Задача 5. Еталон вирішення задачі: На ситі № 1 (діаметр отворів 10 мм) маса частинок грунту складала 60,2 г (30,1 %). Розрахунок проводиться за формулою: 

200 г       100 %

60,2 г       х %                         х = (60,2  х 100)/ 200 =30,1 %

На ситі № 2 (діаметр отворів 5 мм) маса частинок грунту складала 8,8 г (4,4 %), на ситі № 3 (діаметр отворів 3 мм) – 13,4 г (6,7 %), на ситі № 4 (діаметр отворів 2 мм) – 15,5 г (7,75 %), на ситі № 5 (діаметр отворів 1 мм) – 16,5 г (8,25 %), на ситі № 6 (діаметр отворів 0,5 мм) – 25,4 (12,7 %), на ситі № 7 (діаметр отворів 0,25 мм) – 17,8 г (8,9 %). На дні набору сит маса пилу складала 42,4 г або 21,2 %.

Таким чином, переважають частинки грунту, що випали на дно набору сит – 21,2 %, розмір яких менше 0,01 мм, тому тип грунту по механічному складу дрібнозернистий.

Задача 6. Еталон вирішення задачі: Пористість вираховують за формулою:

          Р = (a + bc ) x 100/ a, де

Р – пористість в процентах;

а – об’єм взятого грунту;

bоб’єм води в циліндрі;

с – об’єм суміші грунту і води в циліндрі.

Відповідно, пористість буде рівна:

(400 + 500 – 800) х 100/ 400 = 25 %.

Висновок: Такий грунт має добру проникність для води і повітря.

Задача 7. Еталон вирішення задачі:

          Санітарне число: С = В/А, де В – вміст гумусного азоту, мг/100 г грунту, А – вміст загального органічного азоту, мг/100 г грунту.

С = 18 мг : 20 мг = 0,9.

          В даному випадку згідно санітарно-гігієного показника (число Хлєбнікова) грунт вважається слабо забрудненим. Згідно санітарно-бактеріологічного показника мікробного числа (0,8 х 10 3) – слабо забруднений, колі-титр – 7,6 – чистий, титр-анаеробних бактерій – 1,0 – чистий. За санітарно-гельмінтологічним показником – 500 – сильно забруднений.

Висновок: Дана ступінь забруднення, особливо за санітарно-гельмінтологічним паказником, не допустима, що може призвести до розповсюдження глистяних інвазій серед відпочивающих.

 

Самостійна робота студентів  1415 – 1500 год.

Письмове тестування студентів, які не склали контроль за системою «MOODLE», перегляд тематичних навчальних таблиць, тренінг в комп’ютерному класі тестів ліцензійного іспиту «Крок -1» і кафедральної бази тестів, поглиблене вивчення матеріалу тем, винесених на самостійне опрацювання тощо.

 

ВИХІДНИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

Студент повинен знати:

1.    Водоносні горизонти. Встановлення глибини залягання водоносного горизонту за даними лабораторного дослідження води (температура, мінеральний склад, бактеріологічні показники).

2.    Органічне забруднення води водоймищ, встановлення факту органічного забруднення за даними лабораторного дослідження проби води.

3.    Вода як фактор виникнення ендемічних захворювань (водно-нітратна метгемоглобінемія, флюоороз, карієс), показники якості води, що свідчать про ендемічну небезпеку води.

4.    Відбір проб води для лабораторного дослідження.

5.    Визначення фізичних і органолептичних властивостей води: температури, запаху, присмаку, прозорості, каламутності, колірності.

6.    Хімічні методи оцінки якості води: визначення вмісту аміаку, нітритів, хлоридів, сульфатів.

7.    Бактеріологічні методи оцінки якості води: загальне мікробне число, індекс БГКП.

8.    Механізм бактерицидної дії хлору.

9.    Методи хлорування води нормальними дозами.

10.Активність хлорного вапна, придатного для знезараженої води.

11.Показники води, що впливають на величину необхідної дози хлору.

12.Техніка хлорування води нормальними дозами.

13.Обгрунтування необхідності знезаражування води.

14.Бактеріологічні показники якості води.

15.Методи хлорування води.

16.Показники забруднення і самоочищення грунту.

17.Правила проведення санітарного обстеження земельної ділянки.

18.Методи фізико-хімічного дослідження грунту.

19.Епідеміологічне і гельмінтологічне значення грунту.

20.Методи очистки та споруди для очищення стічних вод.

21.Санітарно-гігієнічна оцінка грунту.

22.Методи збору нечистот та їх ліквідація.

Студент повинен вміти:

1.    Відбирати проби води на дослідження.

2.    Визначати фізичні і органолептичні властивості води: температуру, запах, присмак, прозорість, каламутність, колірність.

3.    Проводити лабораторний аналіз води: визначення аміаку, нітритів, сульфатів, хлоридів та давати гігієнічну оцінку результатам аналізу.

4.    Дати гігієнічну оцінку якості досліджуваної води.

5.    Приготувати 1 % розчин хлорного вапна.

6.    Визначити вміст активного хлору в хлорному вапні.

7.    Визначити хлорпоглинання та хлорпотребу води методом трьохстаканної проби.

8.    Визначити вміст вільного залишкового хлору.

9.    Перерахувати необхідну кількість хлорного вапна для знезараження певного обєму води.

10.Проводити санітарне обстеження земельної ділянки, відбирати проби грунту, оформляти супровідні талони проб.

11.Визначати пористість, величину зерен грунту.

12.Приготувати водну витяжку із грунту.

13.Визначати вміст азоту нітритів, хлоридів в грунті.

14.Дати санітарну оцінку результатам аналізу грунту.

 

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

А – Основні:

1.     Матеріали для підготовки до практичних занять: «Гігієна води та водопостачання населених місць. Оцінка якості питної води. Методи покращення якості питної води.»  http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/hihiena/classes_stud

 

2.     Загальна гігієна з основами екології. За ред. В.А.Кондратюка. – Тернопіль: Укрмедкнига, – 2003. – 567 с.

3.    Мізюк М.І. Гігієна. Підручник для фармацевтичних вузів. –К.:Здоров’я, 2002.-288 с                                  

4.    Мізюк М.І. Посібник для практичних занять з гігієни. –К.: Здоров’я,2002. –                         280 с. .

5.    Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. Навчальний посібник.- К.: Здоров’я, – 1999. – 694 с.

Б – Додаткові:

1.    Білявський Г.О. і інш. Основи загальної екологіі. –К.: “Либідь”, 1995. – 367 с.

2.    Бардов В.Г. Гігієна та екологія. http://www.nmu.edu.ua/kaf55-8.php

3.       Большаков А.М. Руководство к лабораторным занятиям по общей гигиене http://www.razym.ru/nauchmed/drmed/145046-bolshakovamrukovodstvoklaboratornymzanyatiyampoobscheygigiene.html

4.       Большаков А.М., Новикова И.М. Общая гигиена.http://medbooks.ucoz.ru/load/gigiena_socmedicina/obshhaja_gigiena_bolshakov_a_m_novikova_i_m_skachat_besplatno/11-1-0-121

Методичну вказівку склав проф. В.А. Кондратюк           

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

30 серпня 2012 р. протокол № 1

Переглянуто і затверджено на засідання кафедри

28 серпня 2013 р. протокол № 1

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Приєднуйся до нас!
Підписатись на новини:
Наші соц мережі