1.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ЦЕНТРАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
З ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
|
|
ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ,
СПОРТИВНА МЕДИЦИНА
програма навчальної дисципліни
для студентів вищих медичних навчальних закладів
ІІІ-IV рівнів акредитації
Спеціальність: «Лікувальна справа»
«Педіатрія»
«Медико-профілактична справа»
|
|
|
КИЇВ – 2012
Програма складена співробітниками опорної кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології Державного закладу «Дніпропетровська медична академія» МОЗ України»: завідувачем кафедри д.мед.н., професором В.В.Абрамовим, к.мед.н., доцентом О.Л.Смирновою, к.мед.н., доцентом В.В. Васильченко.
Рецензенти:
|
Є.Л. Михалюк |
Завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров’я Запорізького державного медичного університету д.мед.н., професор
|
|
А.В. Магльований |
Завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання та валеології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького д.біол.н., професор
|
|
О.С. Полянська |
Професор кафедри внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини Буковинського державного медичного університету д.мед.н., професор
|
|
|
|
|
|
|
Програма обговорена та ухвалена на нараді-семінарі завідувачів однопрофільних кафедр ВМНЗ (протокол № 15 від 12.05.2011 р. ).
1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Навчальна програма з дисципліни «Фізична реабілітація, спортивна медицина» складена для студентів вищих медичних навчальних закладів України III–IV рівнів акредитації з напряму підготовки «Медицина» 1101, за спеціальностями 7.110101 «Лікувальна справа», 7.110104 «Педіатрія», 7.110105 «Медико-профілактична справа», відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) та освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки фахівців, затверджених наказами МОН України від 16.04.03 № 239 і від 28.07.03 № 504, а також відповідно до нового навчального плану МОЗ України, який розроблено на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) та затверджено наказом МОЗ України від 19.10.2009 р., № 749.
Програма підготовлена у відповідності до «Рекомендацій щодо розроблення програм навчальних дисциплін» (Наказ МОЗ України від 12.10.2004 р., № 492).
Згідно з навчальним планом, вивчення дисципліни «Фізична реабілітація, спортивна медицина» на медичних факультетах здійснюється на 4-му році навчання. Програма розрахована на 60 годин (2 кредити), з яких 50 аудиторних годин та 10 годин самостійної роботи студентів (СРС).
Фізична реабілітація, спортивна медицина як навчальна дисципліна:
Ø базується на вивченні студентами анатомії людини, медичної біології, медичної хімії, медичної та біологічної фізики, фізіології, патофізіології, гігієни та екології, фармакології, пропедевтики внутрішньої медицини, пропедевтики педіатрії й інтегрується з цими дисциплінами;
Ø забезпечує послідовність та взаємозв’язок з внутрішньою медициною, хірургією, травматологією й ортопедією, неврологією, педіатрією, акушерством і гінекологією та іншими предметами навчального плану, що передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами та формування умінь застосування знань з фізичної реабілітації і спортивної медицини в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності;
Ø навчає використовувати засоби фізичної культури й інші фізичні чинники в лікарський практиці для забезпечення профілактики захворювань, а також для більш швидкого відновлення здоров’я, якості життя і працездатності у хворих різноманітного профілю;
Ø забезпечує попередження передпатологічних змін та патологічних станів, які виникають при нераціональному застосуванні фізичної активності.
Дисципліна «Фізична реабілітація, спортивна медицина» на сучасному етапі набуває все більшого значення для якісної всебічної підготовки майбутніх лікарів. Особливо з питань, що стосуються збереження і зміцнення здоров’я людей, покращення якості їх життя та забезпечення активного творчого довголіття шляхом оптимізації рухової активності, а також більш швидкого відновлення здоров’я і працездатності хворих різноманітного профілю за допомогою фізичної реабілітації.
Досвід впровадження оптимальної рухової активності в спосіб життя громадян економічно розвинутих країн світу та своєчасна, ефективна фізична реабілітація при захворюваннях, свідчать про можливості істотно зменшувати витрати держави на систему охорони здоров’я, ліки та звернення населення за повторною медичною допомогою.
У зв’язку із зазначеним засоби фізичної культури і спорту починають займати ведуче місце в системі превентивної медицини та відновного лікування. Проте найважливіша в соціальному плані профілактична й оздоровча функція фізичної культури і спорту, а також максимальний позитивний ефект при фізичній реабілітації, можуть бути досягнуті лише за умов раціональної системи занять фізичними вправами, що, в свою чергу, залежить від кваліфікованого медичного контролю за здоров’ям тих, хто займається. При цьому слід враховувати, що якщо медичний контроль за провідними спортсменами здійснюють в основному лікарсько-фізкультурні диспансери або центри спортивної медицини і лікувальної фізкультури, то медичне забезпечення в оздоровчій фізичній культурі, масовому спорті та при фізичній реабілітації покладено, перш за все, на лікувально-профілактичні установи за місцем проживання, праці чи навчання. Саме тому лікарі загальної практики, сімейні лікарі, педіатри, лікарі вузьких спеціальностей та інші фахівці повинні орієнтуватись в важливих питаннях, пов’язаних із допуском до занять фізичними вправами різних груп населення, володіти засобами й методами медичного (лікарського) контролю за тими, хто займається, знати показання та протипоказання до застосування сучасних засобів фізичної реабілітації при різних захворюваннях та ушкодженнях, мати уявлення про ускладнення і патологічні стани, що виникають при неадекватних фізичних навантаженнях, володіти методами їх своєчасної діагностики, профілактики та лікування.
В системі практичної охорони здоров’я спортивна медицина і фізична реабілітація на сьогоднішній день дві різни спеціальності. Проте, вони дуже тісно пов’язані між собою тим, що в їх основі застосування головного стимулюючого чинника життєдіяльності людини – фізичних вправ – для профілактики або лікування хвороб.
Спортивна медицина представляє собою клінічну дисципліну, яка вивчає позитивний та негативний вплив фізичних навантажень різної інтенсивності (від гіпо- до гіпердинамії) на організм здорової та хворої людини. Спортивна медицина сприяє раціональному використанню засобів фізичної культури і спорту для гармонійного розвитку людини, зміцнення її здоров’я, підвищення загальної і спеціальної працездатності, профілактики захворювань.
Метою вивчення дисципліни є формування у студентів вміння проводити медичне обстеження різних категорій населення для вирішення питань допуску до занять фізичними правами, визначення оптимальної дози фізичних навантажень та оцінки їх ефективності.
Основним розділом спортивної медицини є медичний (лікарський) контроль, який вивчає особливості фізичного розвитку, функціональних здібностей, рівня здоров’я та їх динаміку в процесі занять різними видами фізичних вправ: в оздоровчій фізичній культурі, самодіяльному масовому спорті та спорті вищих досягнень.
До головних завдань медичного контролю відносяться: забезпечення допуску до занять фізичною культурою і спортом відповідно до існуючих медичних показань та протипоказань; вирішення питань спортивного відбору та спортивної орієнтації; здійснення систематичного медичного контролю за особами різного віку та статі (в тому числі дітьми, жінками, людьми похилого віку, ветеранами спорту) на всіх етапах оздоровчого та спортивного тренування; розробка та обґрунтування оптимальних рухових режимів для різних контингентів тих, хто займається; участь в плануванні, корекції та оптимізації навчально-тренувального процесу; визначення адекватності фізичних навантажень; розробка та впровадження ефективних методів відновлення і підвищення фізичної працездатності; своєчасна діагностика, лікування, реабілітація і профілактика відхилень у стані здоров’я, що виникають при нераціональних заняттях фізичними вправами; аналіз особливостей перебігу захворювань, травм і ушкоджень у спортсменів; медичне та санітарно-гігієнічне забезпечення навчально-тренувальних занять, спортивних змагань та спортивно-масових заходів, в т.ч. організація допінг-контролю; санітарно-просвітницька робота серед населення.
Фізична реабілітація є складовою частиною медичної та соціально-трудової реабілітації. Як самостійна галузь медичних знань вона вивчає теоретичні та методологічні основи раціонального застосування засобів фізичної культури й інших фізичних чинників у хворих різноманітного профілю для більш швидкого і успішного відновлення їх здоров’я, працездатності та якості життя, які були порушені внаслідок захворювань, травм або інших ушкоджень.
Метою вивчення дисципліни є набуття студентами знань про найбільш ефективні засоби фізичної культури й інші фізичні чинники, які використовуються для раннього повернення хворих та інвалідів до побутових і трудових процесів, а також для попередження або ліквідації ускладнень патологічного процесу.
На сучасному етапі в системі фізичної реабілітації хворих значне місце належить одному з найважливіших засобів фізичної реабілітації – лікувальній фізичній культурі. Лікувальна фізична культура (ЛФК) є методом активної, функціональної, патогенетичної й тренуючої терапії і відображає принципи активного відновного лікування, що знаходиться в повній відповідності з реабілітаційним напрямком у сучасній клінічній медицині. Недооцінка цього методу нерідко призводить до суттєвого збільшення термінів лікування, виникнення серйозних функціональних порушень, а інколи й до важких ускладнень, наслідком яких може бути інвалідізація хворих. Сучасна практика охорони здоров’я передбачає застосування фізичної реабілітації на всіх етапах відновного лікування (стаціонар, поліклінічне відділення, санаторно-курортне лікування). Фізичну реабілітацію проводять з урахуванням послідовності етапів реабілітації у відділеннях лікувальної фізкультури, центрах професійної реабілітації і в комбінованих (медичних та професійних) реабілітаційних центрах. Така схема відповідає розробкам Експертного комітету ВООЗ з питань реабілітації, а також міжнародним уявленням про побудову реабілітаційних центрів різного напрямку.
Все вищезазначене зобов’язує підвищити рівень викладання фізичної реабілітації та спортивної медицини під час підготовки лікарів на медичних факультетах у вищих медичних навчальних закладах України.
Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою. Програма дисципліни «Фізична реабілітація, спортивна медицина» структурована на 1 модуль, до складу якого входять блоки 2 змістовних модулів. Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ECTS – залікових кредитах, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними відповідного модуля (залікового кредиту).
Видами навчальних занять, згідно з навчальним планом, є:
а) лекції;
б) практичні заняття;
в) самостійна робота студентів (СРС).
Практичні заняття з розділів спортивної медицини проводяться на базі спеціалізованих навчальних кімнат та лабораторій профільних кафедр, в кабінетах спортивної медицини вузів або лікарсько-фізкультурних диспансерів. Практичні заняття з фізичної реабілітації доцільно проводити на клінічних базах, а також у відділеннях ЛФК, з демонстрацією хворих відповідно до тематики практичних занять, клінічним аналізом їх стану й призначенням відповідних засобів фізичної реабілітації. Кількість студентів в навчальній групі не повинна перевищувати 5-10 осіб.
Під час викладання фізичної реабілітації та спортивної медицини допускається внесення змін до навчальної програми у межах до 15%, залежно від організаційних та технічних можливостей профільних кафедр (курсів), проте в цілому повинен бути виконаний обсяг вимог з дисципліни згідно з кінцевими цілями ОКХ і ОПП за фахом підготовки та за навчальним планом.
Засвоєння тем та змістовних модулів контролюється на практичних заняттях. Рекомендується застосовувати такі засоби визначення рівня підготовки студентів: тестові завдання, індивідуальне та фронтальне усне опитування, розв’язування ситуаційних задач. Також викладачем перевіряється і оцінюється виконання самостійної роботи студентів та індивідуального завдання.
Для перевірки викладачами лікарсько-контрольної карти (форма № 061/о) та картки хворого, що лікується в кабінеті чи відділенні ЛФК або в реабілітаційному центрі (форма № 42/о), які прирівнюються до перевірки історії хвороби, відводиться по 0,5 годин на кожного студента.
Підсумковий контроль засвоєння модуля здійснюється після його завершення. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою, виставляється за багатобальною шкалою та має визначення за системою ECTS й традиційною шкалою, прийнятою в Україні.
Структурований план підготовки з дисципліни
«Фізична реабілітація, спортивна медицина»
для студентів медичних факультетів
|
Структура навчальної дисципліни |
Кількість годин, з них |
Рік навчання |
Вид контролю |
|||
|
Всього годин/ кредитів ECTS* |
Аудиторних |
СРС |
||||
|
лекцій |
практичних занять |
|||||
|
Модуль 1: |
60 / 2,0 |
10 |
40 |
10 |
ІV |
|
|
Змістовний модуль 1: |
26 |
4 |
20 |
2 |
|
Поточний контроль теоретичних знань та практичних навичок |
|
Тема 1 |
5 |
1 |
4 |
|
|
|
|
Тема 2 |
5 |
1 |
4 |
|
|
|
|
Тема 3 |
3 |
|
2 |
1 |
|
|
|
Тема 4 |
5 |
1 |
4 |
|
|
|
|
Тема 5 |
3 |
1 |
2 |
|
|
|
|
Тема 6 |
5 |
|
4 |
1 |
|
|
|
Змістовний модуль 2: |
26 |
6 |
18 |
2 |
|
|
|
Тема 7 |
5 |
1 |
2 |
2 |
|
|
|
Тема 8 |
5 |
1 |
4 |
|
|
|
|
Тема 9 |
5 |
1 |
4 |
|
|
|
|
Тема 10 |
3 |
1 |
2 |
|
|
|
|
Тема 11 |
5 |
1 |
4 |
|
|
|
|
Тема 12 |
3 |
1 |
2 |
|
|
|
|
Індивідуальне завдання |
4 |
|
|
4 |
|
Контроль виконання індивідуаль-ного завдання |
|
Підсумковий контроль засвоєння дисципліни |
4 |
|
2 |
2
|
|
Підсумковий модульний контроль |
* Примітка: 1 кредит ECTS – 30 год.
Аудиторне навантаження – 83%; СРС (самостійна робота студента) – 17%.
2. МЕТА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
«ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ, СПОРТИВНА МЕДИЦИНА»
Основною метою вивчення дисципліни є формування у студентів цілісного уявлення про можливості, форми та методи лікарського контролю в процесі оздоровчого і спортивного тренування, а також при проведенні фізичної реабілітації, розуміння значення своєчасного застосування засобів фізичної культури для профілактики захворювань, а також в комплексному відновному лікуванні хворих різноманітного профілю.
Кінцеві цілі вивчення дисципліни
1. Аналізувати і прогнозувати вплив фізичних навантажень на організм осіб, що займаються фізичними вправами за даними лікарського контролю та призначати відповідні реабілітаційні заходи у відновлювальних періодах.
2. Планувати та застосовувати засоби фізичної реабілітації в комплексному відновному лікуванні хворих на стаціонарному, поліклінічному та санаторному етапах при захворюваннях, травмах, ушкодженнях та після хірургічних втручань, а також в акушерсько-гінекологічній практиці та педіатрії.
3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Програмний матеріал з дисципліни «Фізична реабілітація, спортивна медицина» складається з теоретичного та практичного розділів.
Теоретичний розділ має професійно-прикладний характер і реалізується у формі лекцій, пояснень навчального матеріалу в процесі практичних занять, самостійного вивчення студентами навчально-методичної літератури, підготовка індивідуального завдання, участі у науковому студентському гуртку.
Практичний розділ передбачає оволодіння студентами обов’язковими практичними навичками та уміннями.
МОДУЛЬ 1. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ, СПОРТИВНА МЕДИЦИНА
Змістовний модуль 1. Спортивна медицина
Конкретні цілі:
1. Мати уявлення про спортивну медицину, знати її мету та основні завдання.
2. Розуміти значення медичного (лікарського) контролю при оздоровчому та спортивному тренуванні.
3. Володіти методикою комплексного лікарського обстеження осіб, які займаються фізичними вправами.
4. Аналізувати дані комплексного лікарського обстеження з визначенням фізичного розвитку, функціональних здібностей та стану здоров’я обстежених осіб.
5. Робити лікарський висновок за результатами обстеження, вирішувати питання допуску до занять спортом та фізичною культурою, здійснювати розподіл на медичні групи.
6. Давати рекомендації щодо вибору найбільш оптимального виду занять фізичними вправами, рекреаційно-оздоровчих та тренуючих рухових режимів в залежності від фізичного стану.
7. Трактувати зміни основних фізіологічних систем під впливом фізичних навантажень різної інтенсивності.
8. Виявляти зовнішні ознаки різних ступенів стомлення при виконанні фізичних вправ.
9. Знати причини виникнення передпатологічних та патологічних станів, а також фактори ризику раптової смерті при нераціональних заняттях фізичною культурою і спортом.
10. Вміти проводити діагностику гострого та хронічного фізичного перенапруження, а також інших захворювань і ушкоджень, що виникають внаслідок неадекватних фізичних навантажень; володіти методами невідкладної допомоги і лікування гострого та хронічного фізичного перенапруження.
11. Давати рекомендації щодо медико-біологічних й інших засобів профілактики перевтомлення та відновлення фізичної працездатності при оздоровчому тренуванні й у сучасному спорті.
Тема 1. Сучасні уявлення про спортивну медицину і фізичну реабілітацію. Медичний контроль в процесі занять фізичними вправами. Методика комплексного лікарського обстеження. Визначення та оцінка фізичного розвитку
Спортивна медицина та фізична реабілітація в історичному аспекті. Сучасні уявлення про спортивну медицину і фізичну реабілітацію, їх роль в системі медико-профілактичної допомоги. Спортивна медицина як клінічна дисципліна, її основна мета та завдання. Актуальні питання оптимізації рухової активності людини в умовах сьогодення. Вплив фізичних навантажень різної інтенсивності (недостатніх, надмірних, оптимальних) на організм людини. Фізичні навантаження в спорті вищих досягнень. Система організації лікарсько-фізкультурної служби в Україні, лікарсько-фізкультурні диспансери, центри спортивної медицини та лікувальної фізкультури (ЛФК). Форми роботи лікаря зі спортивної медицини.
Медичний контроль в процесі оздоровчого і спортивного тренування. Комплексна методика лікарського обстеження осіб, що займаються фізичними вправами, її основні розділи. Види лікарських обстежень (первинні, повторні, додаткові та інші), їх основні завдання. Особливості збору анамнезу (загального і спортивного) та лікарського огляду органів та систем, фізіологічні особливості системи кровообігу у тренованих осіб. Фізичний розвиток людини, фактори, які на нього впливають та ознаки, що його характеризують. Дослідження фізичного розвитку та стану опорно-рухового апарату за допомогою методів соматоскопії і антропометрії. Оцінка фізичного розвитку методами стандартів, антропологічного профілю та індексів.
Тема 2. Дослідження та оцінка функціонального стану організму за допомогою функціональних проб
Поняття про функціональні проби та їх значення в функціональній діагностиці. Основні завдання функціонального дослідження. Загальні вимоги до проведення функціональних проб. Види функціональних проб. Функціональні проби з затримкою дихання (Штанге, Генчі-Саабразе), навантажувально-дихальні проби, методика їх проведення і оцінка. Проби зі зміною положення тіла у просторі (ортостатична, кліностатична), методика їх проведення і оцінка. Класифікація функціональних проб з фізичним навантаженням. Основні фізіологічні зміни гемодинаміки при фізичних навантаженнях. Функціональні проби з фізичним навантаженням на відновлення, їх особливості та параметри за якими вони оцінюються. Функціональні проби зі стандартним фізичним навантаженням: проба Мартіне-Кушелевського (20 присідань за 30 сек.) та комбінована проба Летунова, методика їх проведення та оцінка результатів. Визначення типу реакції системи кровообігу на функціональні проби зі стандартним фізичним навантаженням. Характеристика нормотонічного, гіпотонічного, гіпертонічного, дистонічного та східчастого типів реакції на фізичне навантаження.
Тема 3. Кількісна оцінка рівня фізичного здоров’я людини. Лікарський висновок. Допуск до занять фізичною культурою та спортом. Індивідуальні рухові режими під час оздоровчих та спортивних тренувань
Проблеми діагностики рівня фізичного здоров’я на сучасному етапі, поняття про «кількість» фізичного здоров’я людини. Кількісна оцінка рівня фізичного (соматичного) здоров’я. «Адаптаційна» (В.П. Казначеєва і Р.М. Баєвського) та «енергетична» (Г.Л. Апанасенко) концепції визначення кількості здоров’я. Експрес-оцінка рівня фізичного здоров’я населення при профілактичних оглядах (за Г.Л. Апанасенком, 1992). Поняття про «безпечний рівень здоров’я». Поняття про «біологічний вік» людини, методика визначення біологічного віку та оцінка темпів біологічного старіння (за В.П. Войтенко, 1991).
Аналіз результатів комплексного лікарського обстеження. Лікарський висновок. Допуск до занять фізичною культурою (фізичним вихованням). Критерії розподілу на медичні групи за станом здоров’я: основну, підготовчу, спеціальну та групу ЛФК. Допуск до занять спортом, з визначенням найбільш оптимального виду спортивного тренування. Протипоказання до занять спортом. Вікові межі допуску дітей до занять спортом. Принципи допуску до занять спортом осіб з граничними станами (передгіпертонічними станами, синдромом дисплазії сполучної тканини та ін.). Особливості лікарського контролю за особами різного віку та статі: дітей та підлітків, жінок, людей похилого віку. Орієнтовні терміни відновлення занять фізичними вправами після захворювань, травм та ушкоджень. Індивідуальні рухові режими під час занять фізичною культурою та спортом. Межова і тренувальна частота серцевих скорочень залежно від функціонального та фізичного стану.
Тема 4. Визначення та оцінка фізичної працездатності, аеробної продуктивності та толерантності до фізичних навантажень
Функціональні проби на зусилля (навантажувальні тести). Показання та протипоказання для призначення навантажувальних тестів, а також стани, що потребують особливої уваги при навантажувальному тестуванні. Умови проведення навантажувального тестування. Види і початкова величина навантажень в залежності від індивідуальних особливостей обстежуваного (віку, статі, фізичної підготовленості, стану здоров’я). Поняття про загальну фізичну працездатність, аеробну продуктивність та толерантність до фізичних навантажень. Клінічні і функціональні ознаки порогу толерантності до фізичних навантажень. Прямі і непрямі методи визначення фізичної працездатності та аеробної продуктивності. Субмаксимальний тест PWC170, методика проведення та принципи розрахунку фізичної працездатності при виконанні тесту PWC170 (велоергометричному і степергометричному варіантах). Визначення максимального споживання кисню (МСК), розрахунок показника МСК за номограмою Астранда і за величиною PWC170. Тест Наваккі, методика проведення та оцінка результатів тестування. Тести Купера, методика проведення та оцінка результатів тестування. Функціональні класи (класи фізичного стану) в залежності від потужності навантаження, виконаного при тестуванні фізичної працездатності, а також від рівня аеробної продуктивності.
Тема 5. Передпатологічні та патологічні стани, захворювання та ушкодження, які виникають при нераціональних заняттях фізичною культурою та спортом. Проблеми допінгу в спорті
Поняття про втому, перевтому та перенапруження під час занять фізичними вправами. Зовнішні ознаки різних ступенів стомлення при виконанні фізичних вправ. Поняття про гостре та хронічне фізичне перенапруження. Причини виникнення передпатологічних та патологічних станів, захворювань і ушкоджень під час занять фізичною культурою та спортом. Перенапруження нервової системи (перетренованість) під час занять фізичною культурою та спортом, причини виникнення, види та стадії перетренованості. Поняття про «фізіологічне» та «патологічне» спортивне серце. Гострі патологічні стани, що виникають під час занять фізичними вправами (запаморочення, гравітаційний шок, ортостатичний колапс, гіпоглікемічний стан, спазм судин головного мозку, гіпнотичний сон, ретроградна амнезія та ін.), причини, діагностика, невідкладна допомога. Хронічне фізичне перенапруження системи кровообігу, що розвивається внаслідок неадекватних фізичних навантажень (стресова кардіоміопатія, порушення ритму серця, гіпер- та гіпотонічні стани та ін.), діагностика, лікування та профілактика. Хронічні ураження та перенапруження опорно-рухового апарату під час занять фізичними вправами (міозити, тендиніти, тендовагініти, остеопороз та ін.). Періодично виникаючі гострі прояви фізичного перенапруження (печінково-больовий, диспептичний, протеінурічний, гематурічний та м’язово-больовий синдроми). Раптова смерть під час занять фізичною культурою та спортом, причини, фактори ризику, профілактика. Захворювання й ураження нервової та ендокринної систем, системи травлення, сечових органів та інших органів і систем під час занять фізичною культурою і спортом.
Поняття про допінг. Види допінгів (заборонені класи фармакологічних препаратів, заборонені методи та засоби, які підлягають обмеженому застосуванню). Гострі отруєння та наслідки тривалого використання допінгів. Анаболічний синдром. Організація антидопінгового контролю.
Тема 6. Лікарсько-педагогічний контроль в процесі занять фізичними вправами. Засоби відновлення і стимуляції при оздоровчому та спортивному тренуванні
Організація, мета, завдання та зміст лікарсько-педагогічних спостережень. Оцінка умов, організації та методики проведення занять фізичними вправами. Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання окремих спортивних (відкритих і закритих) споруд, проведення спортивних та оздоровчих тренувань, змагань, спортивно-масових заходів. Методики лікарсько-педагогічних спостережень: проведення хронометражу й розрахунок загальної і моторної щільності навчально-тренувального заняття, побудова фізіологічної кривої заняття. Зовнішні ознаки різних ступенів стомлення при фізичних навантаженнях, їх оцінка. Функціональні проби з повторними та додатковими навантаженнями в процесі лікарсько-педагогічних спостережень. Оцінка «гострих зрушень» за даними частоти пульсу, артеріального тиску, спірометрії, динамометрії та інших показників. Оцінка величини впливу тренувального навантаження за методикою тренд-аналізу. Аналіз результатів лікарсько-педагогічних спостережень та складання протоколу.
Фізіологічні механізми процесів відновлення. Класифікація відновних засобів. Медико-біологічні засоби відновлення і стимуляції фізичної працездатності. Педагогічні засоби відновлення й активний відпочинок. Психологічні засоби відновлення. Фармакологічні засоби профілактики перевтоми і відновлення спортивної працездатності. Раціональне харчування як фактор відновлення працездатності при інтенсивних фізичних навантаженнях. Фізіотерапія і гідротерапія у відновленні спортивної працездатності. Оздоровче саунування. Гігієнічний та спортивний масаж.
Змістовний модуль 2. Фізична реабілітація.
Конкретні цілі:
1. Трактувати поняття «реабілітація». Знати мету, завдання та основні напрямки (аспекти) реабілітації.
2. Мати уявлення про «фізичну реабілітацію» (ФР), визначати її мету, завдання, основні засоби та методичні принципи.
3. Розуміти значення ФР для більш швидкого відновлення здоров’я, порушених функцій і працездатності хворих, підвищення якості їх життя, попередження або ліквідації наслідків патологічного процесу.
4. Знати визначення та особливості методу лікувальної фізкультури (ЛФК) як основного засобу ФР, пояснювати механізми лікувальної дії фізичних вправ та масажу на організм, розуміти основні принципи підбору та дозування фізичних навантажень.
5. Аналізувати показання та протипоказання до застосування засобів ФР у хворих різноманітного профілю.
6. Знати оптимальні режими рухової активності для призначення хворим на стаціонарному, амбулаторно-поліклінічному та санаторно-курортному етапах відновного лікування, їх завдання і зміст залежно від періоду ФР.
7. Знати основні завдання, особливості окремих методик ЛФК та спеціальні вправи при патології внутрішніх органів, захворюваннях і ушкодженнях нервової системи, травмах і захворюваннях опорно-рухового апарату, при оперативних втручаннях, а також в акушерсько-гінекологічній практиці та педіатрії.
8. Здійснювати вибір найбільш ефективних засобів ФР з урахуванням клінічного перебігу захворювань (фази, стадії, ступеня функціональних розладів), супутньої патології, а також відповідно до індивідуальних особливостей організму: віку, статі, функціональних здібностей, рівня фізичної підготовленості та толерантності до фізичних навантажень.
9. Вміти надавати хворим різноманітного профілю рекомендацій щодо самостійних занять фізичними вправами за вказівкою лікаря, з поясненням особливостей самоконтролю під час занять.
10. Вміти оцінювати ефективність застосування засобів фізичної реабілітації в процесі відновного лікування.
Тема 7. Загальні основи фізичної реабілітації. Лікувальна фізична культура в системі фізичної реабілітації
Поняття «реабілітація», основні напрямки (аспекти) реабілітації. Фізична реабілітація (ФР), її загальні принципи. Періоди та етапи ФР. Активні, пасивні та психологічні засоби ФР. Лікувальна фізична культура (ЛФК) як основний засіб ФР. Історія розвитку ЛФК. Особливості методу ЛФК. Основні та додаткові засоби ЛФК. Форми, методи та методичні принципи ЛФК. Загальні показання та протипоказання до призначення засобів ЛФК. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Класифікація фізичних вправ. Основні принципи підбору і дозування фізичних вправ. Режими рухової активності на стаціонарному, амбулаторно-поліклінічному та санаторно-курортному етапах відновного лікування, їх завдання та зміст залежно від періоду ЛФК. Особливості складання схем та орієнтованих комплексів гігієнічної та лікувальної гімнастики. Фізична реабілітація з урахуванням толерантності до фізичних навантажень. Основи лікувального масажу. Обладнання та санітарно-гігієнічні вимоги до масажного кабінету.
Види масажу. Механізми лікувальної дії масажу на організм. Основні прийоми масажу. Показання та протипоказання до призначення лікувального масажу. Облік ефективності курсу фізичної реабілітації.
Тема 8. Фізична реабілітація в клініці внутрішніх хвороб
Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів ФР при захворюваннях системи кровообігу. Показання та протипоказання до призначення засобів ФР. Основні завдання та принципи ФР у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС). Оцінка рухових можливостей та визначення функціонального класу у хворих на ІХС. Вибір обсягу рухової активності, форм та методик ЛФК у хворих ІХС на різних етапах фізичної реабілітації. Основні принципі ФР у хворих на гострий інфаркт міокарда (ІМ). Індивідуальні програми ФР та їх завдання на стаціонарному, санаторно-курортному та амбулаторно-поліклінічному етапах відновного лікування з урахуванням періоду перебігу ІМ та наявності ускладнень. Режими рухової активності при ІМ, особливості методик ЛФК в залежності від рухового режиму та функціонального класу. Призначення засобів ФР при гіпертонічній хворобі; задачі, особливості методик ЛФК та спеціальні вправи в залежності від стадії захворювання, ступеня артеріальної гіпертензії, функціональних порушень та наявності ускладнень. Особливості застосування засобів ФР при гіпотензії та вегетативних дисфункціях.
Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів ФР при захворюваннях дихальної системи, показання та протипоказання до призначення засобів ЛФК. Визначення порушень функції органів дихання та ступеня легеневої недостатності. Характеристика дихальних вправ, які використовуються при патології органів дихання. Диференційований вибір дихальних та гімнастичних вправ залежно від механізму обструкції, ступеня легеневої недостатності та порушень ритму і стереотипу дихання. Основні завдання та особливості методик ЛФК при бронхіальній астмі, пневмонії, плевриті, емфіземі легенів, бронхоектатичній хворобі, туберкульозі легенів, залежно від рухового режиму на різних етапах ФР.
Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях органів травлення, показання та протипоказання до призначення ЛФК. Завдання та особливості ФР при хронічному гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, захворюваннях жовчовивідних шляхів та кишок, спланхноптозі.
Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях нирок та порушеннях обміну речовин, показання та протипоказання до призначення засобів ЛФК. Основні завдання та особливості методик ЛФК при патології нірок та порушеннях обміну речовин (ожирінні, цукровому діабеті, подагрі).
Тема 9. Фізична реабілітація при захворюваннях та травмах нервової системи
Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів ФР при захворюваннях та травмах нервової системи (НС), загальні принципи нейрореабілітації. Види порушень життєво важливих функцій при захворюваннях та ушкодженнях НС: рухові розлади (парези, паралічі), розлади чутливості, вегетативно-трофічні порушення, порушення вищих коркових функцій, психічні розлади.
Особливості ФР при патології центральної НС, показання та протипоказання до застосування засобів ЛФК. Рухові режими, завдання та особливості методик ЛФК при гострому порушенні мозкового кровообігу (інсульті) залежно від порушення рухових функцій. Лікування положенням, пасивні, активні вправи та масаж при спастичних паралічах. Складання схем і комплексів процедур лікувальної гімнастики. Особливості застосування ФР при закритих та відкритих черепно-мозкових травмах. Сучасні технології та нетрадиційні засоби ФР дітей, хворих на дитячій церебральний параліч.
Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів ФР при захворюваннях та травмах периферичної нервової системи, показання та протипоказання до застосування засобів ЛФК. ФР при травматичних ушкодженнях спинного мозку. Лікування положенням, пасивні, активні вправи та масаж при в’ялих паралічах. Основні завдання та особливості методик ЛФК при остеохондрозі хребта, радикуліті. Особливості відновно-компенсаторної терапії та спеціальні вправи при невриті лицевого нерва, Окремі методики лікувальної гімнастики при невриті ліктьового та променевого нервів.
Тема 10. Фізична реабілітація в хірургії, травматології та ортопедії
Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів ФР при хірургічних захворюваннях, показання та протипоказання до призначення засобів ЛФК. Основні завдання, форми та особливості методик ЛФК у передопераційний і післяопераційний періоди. Особливості застосування засобів ЛФК при оперативних втручаннях на органах черевної і грудної порожнин залежно від рухового режиму та перебігу післяопераційного періоду. Особливості окремих методик ЛФК при хірургічних захворюваннях легенів, при вроджених і придбаних вадах серця, аортокоронарному шунтуванні.
Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів ФР при травмах опорно-рухового апарату. Показання та протипоказання до призначення засобів ЛФК при переломах. Завдання ЛФК залежно від періоду (іммобілізаційний, постіммобілізаційний, відновний) та методу лікування травматологічних хворих. Вибір засобів та форм ЛФК. Особливості окремих методик ЛФК при діафізарних переломах верхньої та нижньої кінцівок, внутрішньо-суглобових переломах та вивихах, компресійних переломах хребта і переломах кісток таза. Оцінка ефективності фізичної реабілітації у травматологічних хворих.
Показання та протипоказання до застосування засобів ФР при ортопедичних порушеннях у дітей. Загальні та спеціальні завдання ФР при сколіозі. Визначення ступеня сколіозу та функціональних порушень хребта і внутрішніх органів за допомогою функціональних проб. Особливості методик ЛФК та спеціальні вправи залежно від ступеня сколіозу. Складання схеми процедури та комплексу коригуючої гімнастики при сколіозі та порушеннях постави. Завдання та особливості методики ЛФК при плоскостопості.
Тема 11. Особливості застосування засобів фізичної реабілітації в акушерстві та гінекології
Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів ФР в акушерсько-гінекологічній практиці. Основні принципи застосування фізичних вправ в акушерстві. Показання та протипоказання до застосування засобів ФР при вагітності. Фізіологічні зміни в організмі жінки при вагітності. Основні завдання та особливості методик психофізичної підготовки жінок з нормальним перебігом вагітності залежно від триместру. Особливості методик застосування фізичних вправ у пологах та післяпологовому періоді, а також при оперативному розродженню. Основні завдання, особливості методик ЛФК та спеціальні вправи при неправильних положеннях і тазовому передлежанні плоду. Складання схеми процедури і комплексу лікувальної гімнастики залежно від періоду вагітності.
Показання та протипоказання до призначення засобів ФР у гінекологічних хворих. Основні завдання та особливості окремих методик ЛФК при хронічних запальних захворюваннях жіночих статевих органів, аномаліях положень матки. Складання схеми процедури і комплексу лікувальної гімнастики. Особливості застосування засобів ФР при розладах менструальної функції та функціональному нетриманні сечі.
Тема 12. Особливості фізичного виховання немовлят. Фізична реабілітація хворих дітей раннього віку
Особливості фізичного виховання здорових немовлят. Види фізичних вправ, які застосовуються при фізичному вихованні немовлят. Загальні показання та протипоказання до застосування ЛФК у дітей раннього віку. Фізіологічний вплив масажу на організм дітей, показання та протипоказання до його призначення. Основні методичні принципи застосування засобів ФР в педіатрії. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів ФР при захворюваннях у дітей раннього віку. Задачі та особливості методик лікувальної гімнастики та масажу при рахіті, гіпотрофії, уродженій м’язовій кривошиї, уродженому вивиху стегна.
4. СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ – МОДУЛЯ «ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ, СПОРТИВНА МЕДИЦИНА»
|
№ з/п |
Тема |
Лекції |
Практичні заняття |
СРС |
|
Змістовний модуль 1. Спортивна медицина |
||||
|
1. |
Сучасні уявлення про спортивну медицину і фізичну реабілітацію. Медичний контроль в процесі занять фізичними вправами. Методика комплексного лікарського обстеження. Визначення та оцінка фізичного розвитку. |
1 |
4 |
|
|
2. |
Дослідження та оцінка функціонального стану організму за допомогою функціональних проб. |
1 |
4 |
|
|
3. |
Кількісна оцінка рівня фізичного здоров’я людини. Лікарський висновок. Допуск до занять фізичною культурою та спортом, Індивідуальні рухові режими під час оздоровчих та спортивних тренувань. |
|
2 |
1 |
|
4. |
Визначення та оцінка фізичної працездатності, аеробної продуктивності та толерантності до фізичних навантажень. |
1 |
4 |
|
|
5. |
Передпатологічні і патологічні стани, захворювання та ушкодження, які виникають при нераціональних заняттях фізичною культурою та спортом. Проблеми допінгу в спорті. |
|
2 |
|
|
6. |
Лікарсько-педагогічний контроль в процесі занять фізичними вправами. Засоби відновлення і стимуляції при оздоровчому та спортивному тренуванні. |
1 |
4 |
1 |
|
Змістовний модуль 2. Фізична реабілітація |
||||
|
7. |
Загальні основи фізичної реабілітації. Лікувальна фізкультура в системі ФР. |
1 |
2 |
2 |
|
8. |
Фізична реабілітація в клініці внутрішніх хвороб. |
1 |
4 |
|
|
9. |
Фізична реабілітація при захворюваннях та травмах нервової системи. |
1 |
4 |
|
|
10. |
Фізична реабілітація в хірургії, травматології та ортопедії. |
1 |
2 |
|
|
11. |
Особливості застосування засобів фізичної реабілітації в акушерстві та гінекології. |
1 |
4 |
|
|
12. |
Особливості фізичного виховання немовлят. Фізична реабілітація хворих дітей раннього віку. |
1 |
2 |
|
|
|
Індивідуальне завдання. |
|
|
4 |
|
Підсумковий контроль засвоєння модулю «Фізична реабілітація, спортивна медицина» |
|
2 |
2 |
|
|
ВСЬОГО ГОДИН – 60 |
10 |
40 |
10 |
|
5. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ
|
№ з/п |
Тема |
Кількість годин |
|
Змістовний модуль 1. Спортивна медицина |
||
|
1. |
Сучасні уявлення про спортивну медицину і фізичну реабілітацію. Медичний контроль під час занять фізичними вправами. |
1 |
|
2. |
Дослідження та оцінка фізичного розвитку та функціональних здібностей організму. |
1 |
|
3. |
Фізична працездатність та її зв’язок з показниками здоров’я. |
1 |
|
4. |
Передпатологічні стани і захворювання при нераціональних заняттях фізичними вправами. Поняття про допінг. |
1 |
|
Змістовний модуль 2. Фізична реабілітація |
||
|
5. |
Загальні основи фізичної реабілітації. ЛФК як основний засіб ФР. |
1 |
|
6. |
Фізична реабілітація в клініці внутрішніх хвороб. |
1 |
|
7. |
Фізична реабілітація при захворюваннях та травмах нервової системи. |
1 |
|
8. |
Фізична реабілітація в хірургії, травматології та ортопедії. |
1 |
|
9. |
Фізична реабілітація в акушерсько-гінекологічній практиці. |
1 |
|
10. |
Особливості фізичного виховання немовлят. Фізична реабілітація хворих дітей раннього віку. |
1 |
|
ВСЬОГО ГОДИН: |
10 |
|
6. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
|
№ з/п |
Тема |
Кількість годин |
|
Змістовий модуль 1. Спортивна медицина. |
||
|
1. |
Комплексне лікарське обстеження осіб, що займаються фізичною культурою та спортом. Дослідження та оцінка фізичного розвитку людини. |
4 |
|
2. |
Дослідження та оцінка функціонального стану організму за допомогою функціональних проб. |
4 |
|
3. |
Кількісна оцінка рівня фізичного здоров’я. Лікарський висновок. Допуск до занять фізичною культурою та спортом, вибір індивідуального рухового режиму. |
2 |
|
4. |
Визначення та оцінка фізичної працездатності, аеробної продуктивності та толерантності до фізичних навантажень. |
4 |
|
5. |
Передпатологічні та патологічні стани при нераціональних заняттях фізичними вправами. Поняття про допінг. |
2 |
|
6. |
Лікарсько-педагогічний контроль в процесі занять фізичними вправами. Засоби відновлення та стимуляції під час оздоровчих та спортивних тренувань. |
4 |
|
Змістовий модуль 2. Фізична реабілітація. |
||
|
7. |
Загальні основи фізичної реабілітації. |
2 |
|
8. |
Фізична реабілітація в клініці внутрішніх хвороб. |
4 |
|
9. |
Фізична реабілітація при захворюваннях та травмах нервової системи. |
4 |
|
10. |
Фізична реабілітація в хірургії, травматології та ортопедії. |
4 |
|
11. |
Особливості застосування засобів фізичної реабілітації в акушерстві та гінекології. |
4 |
|
12. |
Особливості фізичного виховання немовлят. Фізична реабілітація хворих дітей раннього віку. |
2 |
|
|
Оформлення та надання викладачеві для перевірки протоколів (ф.№ 061/о та ф. № 42/о). |
|
|
|
Підсумковий контроль засвоєння модулю «Фізична реабілітація та спортивна медицина». |
2 |
|
ВСЬОГО ГОДИН: |
40 |
|
7. ВИДИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ (СРС)
|
№ з/п |
Вид СРС |
Кількість годин |
|
1. |
Підготовка до практичних занять; огляд науково-методичної літератури; формування практичних навичок та вмінь. |
2 |
|
2. |
Написання лікарсько-контрольної карти фізкультурника та спортсмена (форма № 061/о чи №162/о) та картки хворого, що лікується в кабінеті ЛФК, відділенні відновного лікування або реабілітаційного центру (форма №42/о). |
2 |
|
3. |
Виконання індивідуального завдання: 1. Підготовка реферату або презентації за однією з тем, які рекомендовані для самостійного поглибленого вивчення*. 2. Участь у фрагментах науково-дослідницької роботи кафедри; наукові доповіді на засіданнях студентського наукового гуртка та /або студентських науково-практичних конференціях; підготовка наукових публікацій. 3. Участь у міжвузівській та /або всеукраїнській олімпіаді з дисципліни. 4. Методична робота (пошук та опрацювання навчально-методичних матеріалів, підготовка наочних засобів та ін.). |
4 |
|
4. |
Підготовка до підсумкового модульного контрою. |
2 |
|
ВСЬОГО ГОДИН: |
10 |
|
* Примітка: Теми, які рекомендовані для самостійного поглибленого
вивчення при СРС
1. Формування здорового способу життя людини на сучасному етапі.
2. Актуальні проблеми оптимізації маси тіла людини в умовах сьогодення.
3. Особливості лікарського контролю за дітьми, підлітками і жінками в процесі занять фізичними вправами.
4. Загартування як ефективний засіб зміцнення та відновлення здоров’я.
5. Раптова смерть під час занять фізичними вправами. Проблеми допінгу в спорті.
6. Сучасні підходи до фізичної реабілітації хворих на інфаркт міокарда.
7. Особливості фізичної реабілітації при пневмонії, плевриті, бронхіальній астмі.
8. Особливості фізичної реабілітації при інсультах.
9. Особливості сучасної психофізичної підготовки жінки при нормальному перебігу вагітності.
10. Сучасні засоби фізичної реабілітація при остеохондрозі хребта.
11. Профілактика та корекція порушень постави і плоскостопості у дітей.
12. Нетрадиційні засоби фізичної реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем.
7. Перелік теоретичних програмних питань, що виносяться на підсумковИЙ модульнИЙ контролЬ
МОДУЛЬ 1. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ, СПОРТИВНА МЕДИЦИНА
Змістовий модуль 1. Спортивна медицина.
1. Визначення спортивної медицини як клінічної дисципліни, її основна мета, завдання та значення в сучасній медичній практиці.
2. Актуальні питання оптимізації рухової активності людини на сучасному етапі, види фізичної активності та їх вплив на організм.
3. Поняття про медичний (лікарський) контроль під час занять фізичними вправами, його основні завдання.
4. Методика комплексного лікарського обстеження фізкультурників і спортсменів, види лікарських обстежень.
5. Основні розділи комплексного лікарського обстеження, особливості збору анамнезу (загального і спортивного) та лікарського огляду органів та систем, фізіологічні особливості системи кровообігу у тренованих осіб.
6. Фізичний розвиток людини, фактори, які на нього впливають та ознаки, що його характеризують.
7. Методи визначення фізичного розвитку (соматоскопія і антропометрія).
8. Методи оцінки фізичного розвитку (стандартів, антропологічного профілю, індексів та ін.), рекомендації щодо гармонізації або корекції фізичного розвитку в залежності від його особливостей.
9. Поняття про функціональні проби та їх значення в функціональній діагностиці. Основні завдання функціонального дослідження.
10. Види функціональних проб в залежності від факторів, що впливають.
11. Функціональні проби із затримкою дихання (Штанге, Генчі-Сабразе), навантажувально-дихальні проби, методика проведення й оцінка.
12. Функціональні проби зі зміною положення тіла у просторі (ортостатична, кліностатична), методика проведення й оцінка.
13. Класифікація функціональних проб з фізичним навантаженням.
14. Функціональні проби з фізичними навантаженнями на відновлення, їх особливості та параметри за якими вони оцінюються.
15. Методика проведення функціональної проби Мартіне-Кушелевського (20 присідань за 30 сек.), особливості підрахунку частоти серцевих скорочень під час проби, оцінка результатів проби.
16. Фізіологічні зміни гемодинаміки при фізичних навантаженнях.
17. Типи реакції системи кровообігу на стандартні фізичні навантаження та їх характеристика.
18. Проблеми діагностики рівня фізичного здоров’я на сучасному етапі, поняття про «кількість» фізичного здоров’я людини.
19. «Адаптаційна» (В.П. Казначеєва і Р.М. Баєвського) та «енергетична» (Г.Л. Апанасенко) концепції визначення кількості здоров’я.
20. Експрес-оцінка рівня фізичного здоров’я населення при профілактичних оглядах (за Г.Л. Апанасенком, 1992 р.). Поняття про «безпечний рівень здоров’я».
21. Поняття про «біологічний вік людини», методика визначення біологічного віку та оцінка темпів біологічного старіння людини (за В.П. Войтенко, 1991).
22. Аналіз результатів комплексного лікарського обстеження. Лікарський висновок.
23. Допуск до занять фізичною культурою (фізичним вихованням), основні критерії розподілу тих, хто займається на медичні групи.
24. Допуск до занять спортом, визначення найбільш оптимального виду спортивного тренування, протипоказання до занять спортом, вікові межі допуску дітей до занять спортом.
25. Принципи допуску до занять спортом осіб з граничними станами (клініко-електрокардіографічними синдромами передзбудження шлуночків серця, передгіпертонічними станами, синдромом дисплазії сполучної тканини та ін.).
26. Особливості лікарського контролю за особами різної статі і віку (дітьми, підлітками, жінками, людьми похилого віку).
27. Індивідуальні рухові режими під час занять фізичною культурою та спортом. Межова і тренувальна частота серцевих скорочень залежно від функціонального та фізичного стану.
28. Орієнтовні терміни відновлення занять фізичними вправами після захворювань, травм та ушкоджень.
29. Функціональні проби на зусилля (навантажувальні тести). Показання і протипоказання для призначення навантажувальних тестів, та стани, що потребують особливої уваги при навантажувальному тестуванні.
30. Умови проведення навантажувального тестування.
31. Види і початкова величина навантажень в залежності від індивідуальних особливостей обстежуваного (віку, статі, фізичної підготовленості, стану здоров’я).
32. Поняття про загальну фізичну працездатність, аеробну продуктивність та толерантність до фізичних навантажень.
33. Клінічні і функціональні ознаки порогу толерантності до фізичних навантажень.
34. Прямі і непрямі методи визначення фізичної працездатності та аеробної продуктивності. Субмаксимальний тест PWC170, методика проведення та принципи розрахунку фізичної працездатності при виконанні тесту PWC170 (велоергометричному і степергометричному варіантах).
35. Визначення максимального споживання кисню (МСК), розрахунок показника МСК за номограмою Астранда і за величиною PWC170.
36. Тести Наваккі, Руф’є, Купера, методика їх проведення та оцінка результатів тестування.
37. Класи фізичного стану. Зв’язок фізичної працездатності з показниками здоров’я.
38. Поняття про втому, перевтому та гостре та хронічне перенапруження під час занять фізичними вправами.
39. Основні причини виникнення передпатологічних та патологічних станів, захворювань і ушкоджень під час занять фізичною культурою та спортом.
40. Поняття про «фізіологічне» та «патологічне» спортивне серце.
41. Перенапруження нервової системи (перетренованість) під час занять фізичною культурою та спортом, причини виникнення, види та стадії перетренованості.
42. Гострі патологічні стани, що виникають під час занять фізичними вправами (запаморочення, гравітаційний шок, ортостатичний колапс, гіпоглікемічний стан, спазм судин головного мозку, гіпнотичний сон, ретроградна амнезія та ін.), причини, діагностика, невідкладна допомога.
43. Хронічне фізичне перенапруження системи кровообігу, що розвивається внаслідок неадекватних фізичних навантажень (стресова кардіоміопатія, порушення ритму серця, гіпер- та гіпотонічні стани та ін.), діагностика, лікування та профілактика.
44. Хронічні ураження та перенапруження опорно-рухового апарату під час занять фізичними вправами (міозити, тендиніти, тендовагініти, остеопороз та ін.).
45. Захворювання й ураження нервової, ендокринної системи, системи травлення, сечових органів та інших органів і систем під час занять фізичною культурою і спортом.
46. Періодично виникаючі гострі прояви фізичного перенапруження (печінково-больовий, диспептичний, протеінурічний, гематурічний та м’язово-больовий синдроми).
47. Ризик раптової смерті під час занять фізичною культурою та спортом.
48. Поняття про допінги, їх види. Гострі отруєння та наслідки тривалого використання допінгів. Анаболічний синдром. Організація антидопінгового контролю.
49. Поняття про лікарсько-педагогічні спостереження, їх мета і завдання.
50. Оцінка умов, організації та методики проведення занять фізичними вправами.
51. Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання окремих спортивних (відкритих і закритих) споруд, проведення спортивних та оздоровчих тренувань, змагань, спортивно-масових заходів.
52. Методики лікарсько-педагогічних спостережень, визначення загальної і моторної щільності навчально-тренувального заняття, побудова фізіологічної кривої заняття.
53. Зовнішні ознаки різних ступенів стомлення при фізичних навантаженнях, їх оцінка.
54. Функціональні проби з повторними та додатковими навантаженнями в процесі лікарсько-педагогічних спостережень, оцінка величини впливу тренувального навантаження за методикою тренд-аналізу.
55. Аналіз результатів лікарсько-педагогічних спостережень.
56. Фізіологічні механізми процесів відновлення. Класифікація відновних засобів.
57. Медико-біологічні засоби відновлення і стимуляції фізичної працездатності.
58. Педагогічні та психологічні засоби відновлення і стимуляції фізичної працездатності.
59. Фармакологічні засоби профілактики перевтоми і відновлення спортивної працездатності.
60. Застосування загартовування як засобу профілактики захворювань.
Змістовний модуль 2. Фізична реабілітація
61. Визначення фізичної реабілітації (ФР), її загальні принципи, періоди та етапи. Активні, пасивні та психологічні засоби ФР.
62. Лікувальна фізична культура (ЛФК) як основний засіб ФР, особливості методу ЛФК, основні та додаткові засоби ЛФК, форми, методи та методичні принципи ЛФК.
63. Загальні показання та протипоказання до призначення засобів ЛФК.
64. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Класифікація фізичних вправ. Основні принципи підбору і дозування фізичних вправ.
65. Режими рухової активності на стаціонарному, амбулаторно-поліклінічному та санаторно-курортному етапах відновного лікування, їх завдання та зміст залежно від періоду ЛФК.
66. Особливості складання схем та орієнтованих комплексів гігієнічної та лікувальної гімнастики.
67. Фізична реабілітація з урахуванням толерантності до фізичних навантажень.
68. Визначення масажу та його види. Механізми лікувальної дії масажу на організм. Основні прийоми масажу.
69. Показання та протипоказання до призначення лікувального масажу.
70. Облік ефективності курсу фізичної реабілітації.
71. Показання та протипоказання до призначення засобів фізичної реабілітації при захворюваннях системи кровообігу.
72. Оцінка рухових можливостей та визначення функціонального класу у хворих на ІХС. Вибір обсягу рухової активності, форм та методик ЛФК у хворих ІХС на різних етапах фізичної реабілітації.
73. Завдання та особливості методики ФР при гострому інфаркті міокарда з переліком спеціальних вправ.
74. Завдання та особливості методики ФР при ішемічній хворобі серця з переліком спеціальних вправ.
75. Завдання та особливості методики ФР при гіпертонічній хворобі, гіпотензії та вегетативних дисфункціях з переліком спеціальних вправ.
76. Показання та протипоказання до призначення засобів фізичної реабілітації при бронхолегеневій патології.
77. Завдання та особливості методики ФР при гострому бронхіті , пневмонії та плевриті з переліком спеціальних вправ.
78. Завдання та особливості методики ФР при хронічному бронхіті, бронхіальній астмі, емфіземі легенів, бронхоектатичній хворобі, туберкульозі легенів з переліком спеціальних вправ.
79. Показання та протипоказання до призначення засобів ФР при захворюваннях органів травлення.
80. Завдання та особливості методик ФР при хронічному гастриті, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки, захворюваннях жовчовивідних шляхів та кишок, спланхоптозі з переліком спеціальних вправ.
81. Показання та протипоказання до призначення засобів ФР при захворюваннях нирок та порушеннях обміну речовин.
82. Завдання та особливості методик ФР при захворюваннях нирок та порушеннях обміну речовин (ожирінні, цукровому діабеті, подагрі).
83. Показання та протипоказання до застосування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях, ушкодженнях і травмах центральної нервової системи.
84. Завдання та особливості методики ФР при гострому порушенні мозкового кровообігу (інсульті), лікування положенням, пасивні і активні спеціальні вправи та масаж при спастичних паралічах.
85. Особливості застосування ФР при закритих та відкритих травмах головного мозку.
86. Сучасні технології та нетрадиційні засоби фізичної реабілітації дітей, хворих на дитячій церебральний параліч.
87. Показання та протипоказання до застосування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях та травмах периферичної нервової системи.
88. Завдання та особливості методики ФР при травматичних ушкодженнях спинного мозку. Лікування положенням, пасивні і активні спеціальні вправи та масаж при в’ялих паралічах.
89. Особливості відновно-компенсаторної терапії при невриті лицевого нерва, спеціальні фізичні вправи.
90. Окремі методики лікувальної гімнастики при невриті ліктьового і променевого нервів, остеохондрозі хребта, радикуліті.
91. Показання та протипоказання до призначення фізичної реабілітації в хірургії.
92. Завдання і особливості методики ФР у передопераційний і післяопераційний періоди при оперативних втручаннях на органах черевної порожнини залежно від рухового режиму та перебігу післяопераційного періоду з переліком спеціальних вправ.
93. Завдання і особливості методики ФР у передопераційний і післяопераційний періоди при оперативних втручаннях на органах грудної порожнини залежно від рухового режиму та перебігу післяопераційного періоду з переліком спеціальних вправ.
94. Показання та протипоказання до застосування ФР при травмах опорно-рухового апарату.
95. Завдання та методика фізичної реабілітації в залежності від періоду (іммобілізаційний, постіммобілізаційний, відновний) та методу лікування. Обґрунтування вибору засобів та форм ФР.
96. Особливості окремих методик ЛФК при діафізарних переломах верхньої та нижньої кінцівок, внутрішньо-суглобових переломах та вивихах, компресійних переломах хребта і переломах кісток тазу.
97. Оцінка ефективності фізичної реабілітації у травматологічних хворих.
98. Показання та протипоказання до застосування засобів ФР при ортопедичних порушеннях у дітей.
99. Особливості методики і спеціальні вправи при плоскостопості, порушеннях постави та сколіозі залежно від ступеня.
100. Фізіологічні зміни в організмі жінки при вагітності.
101. Основні завдання та особливості методик психофізичної підготовки жінок з нормальним перебігом вагітності залежно від триместру.
102. Особливості методики застосування фізичних вправ у пологах та післяпологовому періоді. а також при оперативному розродженню.
103. Основні завдання, особливості методик ЛФК та спеціальні вправи при неправильних положеннях і тазовому передлежанні плоду.
104. Показання та протипоказання до призначення засобів фізичної реабілітації в гінекологічної практиці.
105. Задачі та особливості ФР при хронічних запальних захворюваннях жіночих статевих органів, аномаліях положень матки, при розладах менструальної функції та функціональному нетриманні сечі.
106. Особливості фізичного виховання здорових немовлят.
107. Види фізичних вправ, які застосовуються при фізичному вихованні здорових немовлят.
108. Загальні показання та протипоказання до застосування ЛФК у дітей раннього віку.
109. Фізіологічний вплив масажу на організм дітей, показання та протипоказання до його призначення.
110. Основні методичні принципи застосування засобів ФР в педіатрії.
111. Задачі та особливості методики лікувальної гімнастики та масажу у дітей раннього віку при гострій пневмонії.
112. Задачі та особливості методики лікувальної гімнастики у дітей раннього віку при рахіті, гіпотрофії. уродженій м’язовій кривошиї, уродженому вивиху стегна.
8. Перелік практичних навичок І ВМІНЬ
Перелік практичних навичок зі спортивної медицини:
Ø оволодіти методикою комплексного лікарського обстеження осіб, що займаються фізичною культурою та спортом,
Ø вирішувати питання щодо допуску до занять фізичними вправами та вибору найбільш оптимальної їх форми;
Ø проводити соматоскопію і соматометрію, на основі аналізу отриманих даних давати оцінку фізичного розвитку з рекомендаціями щодо його корекції в навчально-тренувальному та оздоровчому процесі;
Ø проводити функціональні проби для визначення функціонального стану систем кровообігу, дихання і вегетативної нервової системи, та на основі аналізу отриманих показників давати загальну оцінку функціональних здібностей організму з рекомендаціями щодо їх кореції під час занять фізичними вправами;
Ø визначати та оцінювати фізичну працездатність і толерантність до фізичних навантажень за допомогою навантажувальних тестів з наданням відповідних рекомендацій щодо найбільш оптимального рухового режиму з урахуванням віку, статі та інших індивідуальних особливостей організму людини;
Ø визначати та оцінювати рівень фізичного здоров’я (фізичний стан) людини та надавати рекомендації щодо його покращення засобами фізичної культури;
Ø проводити діагностику ранніх ознак перевтоми, гострого та хронічного перенапруження, а також інших захворювань, спортивних травм і ушкоджень, що виникають внаслідок нераціональних занять фізичною культурою та спортом; призначати засоби їх лікування і профілактики;
Ø проводити лікарсько-педагогічні спостереження під час занять фізичними вправами;
Ø аналізувати та оцінювати умови проведення занять фізичними вправами, а також адекватність тренувальних навантажень функціональним можливостям організму на різних етапах навчально-тренувального і оздоровчого процесу для подальшої їх оптимізації;
Ø призначати засоби і методи відновлення функціональних можливостей, фізичної працездатності і стану здоров’я в процесі занять фізичною культурою та спортом;
Ø надавати консультативну допомогу з актуальних питань щодо застосування засобів фізичної культури для збереження і зміцнення здоров’я;
Ø вести санітарно-просвітницьку роботу серед населення з питань здорового способу життя, оздоровчої ролі фізичної культури і загартування.
Перелік практичних навичок з фізичної реабілітації:
Ø проводити огляд, обстеження та тестування функціональних можливостей і рухових функцій у пацієнтів з різною патологією для вибору та своєчасного призначення в комплексному лікуванні адекватних засобів фізичної реабілітації;
Ø на основі результатів обстеження призначати оптимальний режим рухової активності, пасивні та активні фізичні вправи, інші засоби фізичної реабілітації (масаж, загартування і т.п.) хворим в залежності від характеру патології, стадії захворювання, індивідуальних особливостей (статі, віку, фізичної підготовленості, функціональних здібностей), а також ступеня функціональних порушень на різних етапах фізичної реабілітації;
Ø визначити можливість виникнення ускладнень і тимчасових протипоказань в процесі фізичної реабілітації;
Ø здійснювати диференційоване призначення засобів та форм фізичної реабілітації, а також обґрунтовувати вибір спеціальних вправ і їх дозування хворим з патологією системи кровообігу, ураженнями органів дихання, системи травлення і обміну речовин;
Ø здійснювати диференційоване призначення засобів та форм фізичної реабілітації, вибирати найбільш оптимальні лікувальні положення, пасивні і активні вправи, прийоми масажу хворим із захворюваннями та травмами нервової системи на різних етапах лікування, в залежності від ступеня порушення рухових функцій;
Ø здійснювати диференційоване призначення засобів та форм фізичної реабілітації хворим в передопераційний і післяопераційні періоди лікування, обґрунтовувати вибір спеціальних вправ і їх дозування хворим після операцій на органах грудної і черевної порожнини;
Ø здійснювати диференційоване призначення засобів та форм фізичної реабілітації хворим при травмах опорно-рухового апарату в залежності від локалізації ураження і періоду реабілітації, обґрунтовувати вибір спеціальних вправ, їх дози та полегшених вихідних положень для їх виконання;
Ø здійснювати диференційоване призначення засобів та форм оздоровчої фізичної культури чи фізичної реабілітації під час вагітності (нормальної, ускладненої), при пологах, в післяпологовому періоді; а також при різних гінекологічних захворюваннях;
Ø здійснювати диференційоване призначення засобів та форм фізичної реабілітації при деяких захворюваннях у дітей раннього віку, обґрунтовувати вибір лікувальних положень, спеціальних вправ та їх дозування в залежності характеру патології та ступеня рухових порушень;
Ø проводити повторні обстеження пацієнтів для визначення адекватності фізичних навантажень та оцінки ефективності використаних засобів фізичної реабілітації, вносити відповідні корективи;
Ø надавати консультативну допомогу з актуальних питань щодо застосування засобів фізичної реабілітації для вторинної профілактики захворювань, попередження розвитку ранніх чи пізніх ускладнень, підвищення якості життя хворих.
9. ФОРМИ КОНТРОЛЮ
Оцінювання модуля
Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності студента (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), які виставляються при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок.
Максимальна кількість балів, яку студент може набрати при засвоєнні модуля (залікового кредиту), становить 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120, за результатами підсумкового модульного контролю – 80 балів.
9.1. Поточний контроль
Поточний контроль навчальної діяльності студента здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми, враховуючи:
Ø рівень теоретичної підготовки до заняття під час самостійної позааудиторної роботи студента (вхідний тестовий контроль) та при усному опитуванні;
Ø виконання практичної частини роботи, включаючи оволодіння практичними навичками (самостійна аудиторна робота) та оформлення протоколу практичного заняття;
Ø якість виконання індивідуального завдання.
Рекомендується застосування уніфікованих видів об’єктивного (стандартизованого) контролю теоретичної підготовки студентів та засвоєння практичних навичок.
Оцінювання поточної навчальної діяльності
Засвоєння тем модуля контролюється на практичних заняттях. Успішність студента оцінюється в традиційних оцінках «5», «4», «3», «2».
Оцінювання теоретичних знань та практичних навичок студента
|
Теоретична відповідь та оволодіння практичними навичками |
Оцінка |
|
Повна і правильна теоретична відповідь, а також правильне виконання практичних навичок |
«5» |
|
Несуттєві помилки у відповіді та / або при виконанні практичних навичок |
«4» |
|
Неповна відповідь та / або суттєві помилки в т.ч. при виконанні практичних навичок |
«3» |
|
Відповідь неправильна або відсутня, а також неможливість продемонструвати практичні навички |
«2» |
Традиційні оцінки конвертуються в бали в залежності від кількості тем у модулі. Враховуючи, що в даній навчальній програмі передбачено 12 тем, і, відповідно, максимальна вага кожної теми складає 9 балів, рекомендується наступна система конвертації традиційної оцінки у бали:
Шкала конвертації:
«5» – 9 балів
«4» – 6 бали
«3» – 3 бали
«2» – 0 балів
Оцінювання самостійної роботи студентів
Самостійна робота студентів, яка передбачена в темі поряд з аудиторною роботою, оцінюється під час поточного контролю теми на відповідному практичному занятті. Засвоєння тем, які виносяться лише для самостійної роботи, контролюється під час підсумкового модульного контролю.
Оцінювання індивідуального завдання
Виконання індивідуального завдання зараховується студенту лише після успішного його захисту на практичному занятті. В залежності від якості виконання та захисту за індивідуальне завдання студент може отримати традиційні оцінки «5», «4» та «3», за які нараховуються відповідно 12, 8 або 4 бали.
Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні тем модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5» на кількість тем у модулі з додаванням балів за виконання індивідуального завдання. Виходячи з цього, максимальна кількість балів поточної успішності складає – 120 балів, з яких 108 балів отриманих при засвоєнні тем модулю (9 балів помножити на 12 тем) та 12 балів за виконання індивідуального завдання.
Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні тем модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3» на кількість тем у модулі з додаванням мінімальних балів за виконання індивідуального завдання. Тобто, мінімальна кількість балів поточної успішності, яку повинен набрати студент, щоб бути допущеним до підсумкового модульного контролю, складає 40 балів: 36 балів при засвоєнні тем модулю (3 бали помножити на 12 тем) та 4 бали за виконання індивідуального завдання.
Розподіл балів, що нараховуються студентам під час поточної навчальної діяльності
|
№ з\п |
МОДУЛЬ 1 |
Максимальна кількість балів |
Мінімальна кількість балів |
|
1. |
Змістовий модуль 1 |
54 |
18 |
|
|
Тема 1. |
9 |
3 |
|
|
Тема 2. |
9 |
3 |
|
|
Тема 3. |
9 |
3 |
|
|
Тема 4. |
9 |
3 |
|
|
Тема 5. |
9 |
3 |
|
|
Тема 6. |
9 |
3 |
|
2. |
Змістовий модуль 2 |
54 |
18 |
|
|
Тема 7. |
9 |
3 |
|
|
Тема 8. |
9 |
3 |
|
|
Тема 9. |
9 |
3 |
|
|
Тема 10. |
9 |
3 |
|
|
Тема 11. |
9 |
3 |
|
|
Тема 12. |
9 |
3 |
|
|
Разом за засвоєння тем |
108 |
36 |
|
|
Виконання індивідуального завдання |
12 |
4 |
|
Всього за поточну навчальну діяльність |
120 |
40 |
|
9.2. Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля на останньому практичному занятті з модуля. До підсумкового модульного контролю допускаються студенти, які повністю відвідали аудиторні заняття з дисципліни (та відпрацювали пропущені заняття у встановленому порядку), виконали всі види робіт, що передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну.
Підсумковий модульний контроль (ПМК) проводиться у два етапи:
1. Тестовий контроль по завданнях. Кількість тестів – 25. Час для виконання першого етапу – 50 хвилин. Вага кожної правильної відповіді – 2 бали. Максимальна кількість балів за перший етап – 50 балів, мінімальна – 40 балів.
2. Виконання ситуаційної (клінічної) задачі: Кількість задач – 2. Час для виконання другого етапу – 30 хвилин. Вага кожної задачі складає, в залежності від якості її виконання – 15, 10 та 5 балів. Максимальна кількість балів за другий етап – 30 балів, мінімальна – 10 балів.
За результатами підсумкового модульного контролю максимальна кількість балів, яку може отримати студент складає 80 балів, мінімальна кількість балів складає не менше 50 балів.
Таким чином, в підсумку засвоєння дисципліни (модуля) вважається успішним при отриманні студентом загальної кількості балів максимум 200 (120 + 80), мінімум – 90 (40 + 50).
Оцінювання навчальної діяльності
|
Модуль 1 |
Кількість балів |
|
|
максимальна |
мінімальна |
|
|
Засвоєння тем модуля |
108 (9 балів х 12 тем) |
36 (3 бали х 12 тем) |
|
Виконання індивідуального завдання |
12 |
4 |
|
Всього за поточну навчальну діяльність |
120 |
40 |
|
Підсумковий контроль |
80 |
50 |
|
РАЗОМ: |
200 |
90 |
За участь в роботі студентського наукового гуртка, наукових конференціях, олімпіадах тощо за рішенням Вченої ради навчального закладу, студентам можуть нараховуватися додаткові заохочувальні бали, які додаються до суми балів з дисципліни (у разі, якщо їх кількість менша за 200), бо то є види діяльності, у яких можуть брати участь лише окремі (найкращі) студенти.
Студентам, які не виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, з поважної причини, вносяться корективи до індивідуального навчального плану і дозволяється відпрацювання академічної заборгованості до певного визначеного терміну.
Оцінювання дисципліни
Підсумкова оцінка з дисципліни виставляється лише тим студентам, яким зараховано модуль. Оцінка успішності студентів складається з суми балів за поточну навчальну діяльність та балів за підсумковий модульний контроль. Традиційні оцінки «5», «4» і «3» виставляються залежно від суми отриманих балів за шкалою конвертації, прийнятою в ВНЗ.
Оцінка ECTS
Оцінки ECTS «А», «В», «С», «D», «Е» визначаються лише після ранжування всіх студентів даного курсу, які успішно завершили вивчення дисципліни в межах відповідної спеціальності, після закінчення додаткового терміну, який регламентовано навчальним відділом ВНЗ. Визначення оцінки ECTS здійснюється наступним чином:
|
Статистичний показник |
Оцінка ECTS * |
|
Найкращі 10 % студентів |
A |
|
Наступні 25 % студентів |
B |
|
Наступні 30 % студентів |
С |
|
Наступні 25 % студентів |
D |
|
Останні 10 % студентів |
E |
* Примітки:
1) Оцінка ECTS не конвертується у традиційну оцінку;
2) Оцінка ECTS не змінює традиційну оцінку, отриману до ранжування;
3) Студенти, які протягом вивчення дисципліни успішно склали підсумковий модульний контроль, мають право підвищити оцінку ECTS з дисципліни виключно за дозволом ректора або першого проректора;
4) Перескладання щодо підвищення оцінки ECTS з дисципліни відбувається комісії у додатковий термін (згідно розкладу, затвердженого навчальним відділом ВНЗ) за матеріалами всієї дисципліни.
Оцінки з дисципліни FX, F виставляються студентам, яким не зараховано модуль з дисципліни після завершення її вивчення.
Оцінка FX виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали підсумковий модульний контроль. Ця категорія студентів має право на перескладання підсумкового модульного контролю за графіком, затвердженим навчальним відділом ВНЗ, впродовж двох тижнів після завершення поточного навчального семестру (до початку наступного семестру). Повторне перескладання підсумкового модульного контролю дозволяється не більше двох разів.
Оцінка F виставляється студентам, які не виконали навчальну програму з модуля або не набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність і не були допущені до підсумкового модульного контролю. Ця категорія студентів має право на повторне вивчення модуля. Рішення приймається керівництвом ВНЗ відповідно до нормативних документів, прийнятих в установленому порядку.
10. ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛИТЕРАТУРИ
О с н о в н а
1. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина : [підручник] / [Клапчук В. В., Дзяк Г. В., Муравов І. В. та ін.] ; за ред. В. В. Клапчука, Г. В. Дзяка. – К. : Здоров’я, 1995. – 312 с.
2. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина : вибрані лекції для студентів / [Абрамов В. В., Клапчук В. В., Смирнова О. Л. та ін.] ; за ред. проф. В. В. Клапчука. – Дніпропетровськ : Медакадемія, 2006. – 179 с.
3. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина : тестові завдання для контролю знань студентів медичного та стоматологічного факультетів вищих медичних навчальних закладів ІУ рівнів акредитації : навчальний посібник / [Абрамов В. В., Клапчук В. В., Магльований А. В. та ін.] ; за ред. проф. В. В. Клапчука та проф. А. В. Магльованого. – Дніпропетровськ : Медакадемія, 2006. – 124 с.
Д о д а т к о в а
1. Белая Н. А. Лечебная физкультура и массаж : учебно-методическое пособие для медицинских работников / Белая Н. А. – М. : Советский спорт, 2001. – 272 с.
2. Граевская Н. Д. Спортивная медицина: курс лекций и практические занятия. Учебное пособие / Граевская Н. Д., Долматова Т. И. – М. : Советский спорт, 2004. – 304 с.
3. Епифанов В. А. Лечебная физическая культура : справочник / В. А. Епифанов. – 2-е изд. перераб. и доп. – М. : Медицина, 2001. – 592 с.
4. Макарова Г. А. Спортивная медицина : [учебник] / Макарова Г. А. – М. : Советский спорт, 2003. – 480 с.
5. Марченко О. К. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи : навчальний посібник / Марченко О. К. – Київ : Олімпійська література, 2006. – 196 с.
6. Медицинская реабилитация в спорте: руководство для студентов и врачей / [Сокрут В. Н., Казаков В. Н., Поважная Е. С. и др.] ; под ред. В. Н. Сокрута, В. Н. Казакова. – Донецк : «Каштан», 2011. – 620 с.
7. Мухін В. М. Фізична реабілітація / Мухін В. М. – Видання третє, перероблене та доповнене. – К. : Олімпійська література, 2009. – 488 с.
8. Пєшкова О. В. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів : навчальний посібник / О. В. Пєшкова. – Харків : СПДФО, 2011. – 312 с.
9. Полянська О. С. Основи реабілітації, фізіотерапії, лікувальної фізичної культури і масажу / За ред. В. В. Клапчука, О. С. Полянської. – Чернівці : Прут, 2006. – 208 с.
10. Романчук О.П. Лікарсько-педагогічний контроль в оздоровчій фізичній культурі : навч.-метод.пос. / О.П. Романчук. – Одеса : видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2010. – 206 с.
11. Соколовський В. С. Лікувальна фізична культура : [підручник] / В. С. Соколовський, Н. О. Романова, О. П. Юшковська. – Одесса : Одес. держ. мед. ун-т, 2005. – 234 с. – (Бібліотека студента-медика).
2007
Джерела інформації:
О с н о в н і
1. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина: Підручник/ Клапчук В.В., Дзяк Г.В., Муравов І.В. та ін.; за ред. В.В. Клапчука, Г.В. Дзяка. – К.: Здоров’я, 1995.-312с.
2. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина: Тестові завдання для контролю знань студентів медичного та стоматологічного факультетів вищих медичних навчальних закладів ІУ рівнів акредитації (Навчальний посібник) / Абрамов В.В., Клапчук В.В., Магльований А.В., Смирнова О.Л., та ін.; за ред. проф. В.В. Клапчука та проф. А.В. Магльованого. – Дніпропетровськ: Мед академія, 2006. – 124с.
3. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина (Вибрані лекції для студентів) / Абрамов В.В., Клапчук В.В., Смирнова О.Л. та ін.; за ред. проф. В.В Клапчука. – Дніпропетровськ: Медакадемія, 2006. – 179 с.
Д о д а т к о в і
1. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. К.: Здоров’я, 1998. – 247 с.
2. Апанасенко Г.Л., Волгіна Л.Н. та ін. Експрес-скринінг рівня соматичного здоров’я населення при профілактичних оглядах. Методичні рекомендації. – Київ, 2000. – 8 с.
3. Врачебный контроль в физическом воспитании и спорте: методические рекомендации для студентов ІУ курса медицинского факультета / Сост.: В.С. Соколовский, Н.А. Романова, В.С. Владова, И.И. Бондарев. – Одесса: Одесс. гос. мед. ун-т, 2001. – 93с.
4. Лечебная физическая культура: Справочник / Под ред. В.А. Епифанова.-2-е изд. перераб. и доп.-М: Медицина, 2001.- 592с.
5. Лечебная физкультура в системе медицинской реабилитации: Руководство для врачей / Под ред. А.Ф. Каптелина, И.П. Лебедевой – М.: Медицина, 1995. – 400с.
6. Лыков А.А., Середенко Л.П., Добровольская Н.А. Практикум по лечебной физкультуре в терапии / Под ред. А.А. Лыкова.- Донецк: Дон. гос. мед. ун-т, 2001.- 175с.
7. Ликов О.О., Середенко Л.П., Добровольська Н.О. Лікувальна фізкультура при внутрішніх хворобах: Практикум. – Донецьк: Дон. держ. мед. ун-т, 2002.-163с.
8. Медицинская реабилитация в артролоргии / В.Н. Сокрут, В.Н. Козаков, О.В. Синяченко и др.- Донецк: ООО «Лебедь», 2000. – 377с.
9. Медицинская реабилитация в терапии: Руководство для студентов и врачей / Сокрут В.Н., Козаков В.Н., Поважная Е.С. и др./ Под ред. В.Н. Сокрута и В.Н. Козакова.- Донецк: ОАО «Укр НТЭК», 2001. – 1076 с.
10. Мухін В.М. Фізична реабілітація.- Київ: Олімпійська література, 2000.- 423с.
11. Полянська О.С., Тащук В.К.. Медична та соціальна реабілітація: Навчальний посібник. – Чернівці: Медакадемія, 2004.-232с.
12. Физическая реабилитация: Учебник / Бирюков А.А., Валеев Н.М., Гарасева Т.С. и др.; под ред. С.Н. Попова.- Ростов-на- Дону: Феникс, 2004. – 603с.
