МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ´Я УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО
Кафедра інформатики
іноземних мов та суспільних наук
МЕТОДИЧНІ розробки для викладачів
медичного факультету
до практичних занять з латинської мови
і основ медичної термінології
/І курс, І модуль/
Завідувач кафедри інформатики,
іноземних мов та суспільних наук проф. В.П.Марценюк
Тернопіль
Методичні вказівки для викладачів медичного факультету
Практичне заняття №1
Тема: 1. Вступ. Фонетика. Вимова голосних, приголосних, дифтонгів, буквосполучень. Вживання букви у в латинізованих грецьких словах. 2. Фонетика. Склад. Довгі і короткі склади. Наголос. 3. Поняття “науковий термін”. Структура анатомо-гістологічних термінів. Граматичні категорії іменника, характеристика відмін, словникова форма іменників, визначення основи іменника, називний і родовий відмінок, їх роль у побудові термінів. Неузгоджене означення, способи перекладу.
Кількість годин –6.
Мета: 1. Розкрити у вступній бесіді зміст і мету вивчення латинської мови у вищих медичних навчальних закладах, роль класичних мов у розвитку медичної термінології.
2. Ознайомити студентів з фонетикою латинської мови: латинським алфавітом, вимовою голосних, приголосних, дифтонгів і буквосполучень.
3. Навчити студентів: а) визначити довготу і короткість складу; б) ставити наголос в латинських словах.
4. Ознайомити студентів з основними принципами вивчення латинської медичної термінології взагалі та анатомо-гістологічної зокрема; розкрити значення володіння латинською медичною термінологією для майбутнього лікаря.
5. Навчити студентів визначати належність іменників до певної відміни, засвоювати словникову форму іменників та утворювати анатомічні терміни за допомогою неузгоджених означень.
Студент повинен знати:
1. Коротку історію латинської мови та її роль у розвитку медичної термінології.
2. Основні етапи розвитку медичної термінології.
3. Латинський алфавіт.
4. Класифікацію звуків у латинській мові.
5. Вимову голосних, приголосних, дифтонгів та буквосполучень.
6. Префікси і корені латинізованих грецьких слів, в яких вживається літера “у”.
7. Правила визначення довготи і короткості складів.
8. На який склад може падати наголос у латинських словах.
9. Коли наголос ставиться на другий склад від кінця слова.
10. Коли наголос ставиться на третій склад.
11. Коли наголос ставиться на перший склад від кінця слова.
12. Суфікси, які містять довгий голосний.
13. Суфікси, які містять короткий голосний.
14. Основні терміни, в яких другий склад від кінця слова є довгий або короткий.
15. Ознайомити студентів з основними принципами вивчення латинської медичної термінології взагалі та анатомо-гістологічної зокрема; розкрити значення володіння латинською медичною термінологією для майбутнього лікаря.
16. Навчити студентів визначати належність іменників до певної відміни, засвоювати словникову форму іменників та утворювати анатомічні терміни за допомогою неузгоджених означень.
Студент повинен уміти:
1. Користуватися латинським словником згідно з латинським алфавітом.
2. Читати по-латинськи.
3. Орфографічно правильно писати медичні і фармацевтичні терміни. Визначити кількість складів у слові.
4. Визначити довготу і короткість другого складу від кінця слова.
5. Ставити наголос у трискладових і багатоскладових словах.
6. Пояснити наголос у таких медичних термінах, як therapіа, roentgenographia тощо.
7. Визначити рід, число, відмінок іменника, його відміну.
8. Знайти основу іменника.
9. Вживати іменники у називному і родовому відмінках однини і множини.
Основні питання заняття
І . Тема № 1
1. Завдання охорони здоров’я на сучасному етапі.
2. Коротка історія латинської мови.
3. Роль і значення латинської та давньогрецької (класичних) мов у розвитку медичної термінології.
4. Основні етапи розвитку медичної термінології.
5. Міжнародні номенклатури латинською мовою.
6. Методичні вказівки стосовно вивчення курсу латинської мови й основ медичної термінології.
7. Ознайомлення студентів з програмою, навчальним планом, основним підручником, додатковими джерелами інформації.
ІІ. Тема № 2
8. Що називається складом.
9. Довгі і короткі склади.
10. Суфікси з довгим голосним.
11. Суфікси з коротким голосним.
12. Правила наголошення в латинських словах.
ІІІ. Тема № 3
13. Визначення поняття “науковий термін”.
14. Структура анатомо-гістологічних термінів.
15. Загальні відомості про іменник: рід, число, відмінок, відміна.
16. Попередні відомості про 5 відмін іменників у латинській мові.
17. Закінчення називного і родового відмінків однини і множини іменників п’яти відмін.
18. Основа іменників.
19. Анатомічний лексичний мінімум іменників п’яти відмін.
1. Організаційна структура заняття
1.1. Ознайомлення з групою – 5-7 хв.
1.2. Інструктаж студентів – до 10 хв.
1.3. Практична робота студентів -120 хв:
І. а) вивчення алфавіту;
б) засвоєння вимови дифтонгів і буквосполучень,
ІІ. Правила наголошення в латинській мові;
1. Правила довготи і короткості складів;
2. Наголос в деяких медичних термінах грецького походження (therapīa, diagnosis, anamnēsis.)
ІІІ. а) граматичні категорії іменника;
б) словникова форма;
в) належність іменників до п’яти відмін;
г) визначення основи іменника;
д) закон ротацизму;
е) загальні правила визначення роду іменника;
є) закінчення називного і родового відмінків іменників п’яти відмін однини і множини.
1.4. Семінарське обговорення теоретичного матеріалу – 90 хв.
І. 1. Усні вправи для читання: №1,2. – с. 27-28,
2. Завдання для самоконтролю початкового рівня знань:
а) Написати 15 слів грецького походження;
б) виписати із вправ 10 слів з літерою “у”;
в) виписати із словника по 2 слова на кожне буквосполучення;
г) виписати по 2 приклади на кожний дифтонг.
ІІ. Вправи на визначення довготи і короткості складів, визначення наголосу: № 1,2. – с. 31-33.
ІІІ. 1.Детальне ознайомлення з табличкою відмінкових закінчень іменників 5-ти відмін.
2. Відмінювання іменників 5-ти відмін.
3. Ознайомлення з анатомо-гістологічним лексичним мінімумом – с. 38-39.
4. Вправи: №1-5. –с.39-41.
1.5. Перевірка вихідного рівня знань у вигляді тестування– 60 хв.
1.6. Підведення підсумків заняття з оцінкою діяльності кожного студента – 10 хв.
Технічні засоби та матеріальне забезпечення заняття: Таблиці “Латинський алфавіт”, “Схема відповідності звуків і варіантів буквених позначень”.
Джерела інформації:
а) Основне: Закалюжний М.М., Паласюк Г.Б. Латинська мова і основи медичної термінології. – Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. – с. 3-41.
Козовик І.Я., Шипайло Л.Д., Латинська мова: Підручник. – К.: Вища шк., 1993. – с. 3-24
б) Додаткові:
1) Латинська мова/ За редакцією А.Г.Ступінської. – Львів: Вища шк., 1986. С. 3-21
2) Закалюжний М.М., Андрейчин М.А., Посібник з анатомічної і клінічної термінології. – К.: “Здовор’я”, 1993. – с. 3-22.
Автор доц. Саварин Т.В.
Затверджено на засіданні кафедри
29 серпня 2008 р. Протокол №1
Методичні вказівки для викладачів медичного факультету
Практичне заняття №2
Тема: 1. Граматичні категорії прикметника, поділ на групи. Родові закінчення, визначення основи. Узгоджене означення.
2. Морфологічна і синтаксична структура дво- і кількаслівного анатомічного терміна з різними типами означень. Поточний тестовий контроль.
3. Перша відміна іменників. Греко-латинські еквіваленти. Грецькі іменники І відміни. Найбільш вживані прийменники з Acc. і Abl.
Кількість годин – 6 год.
Мета: 1.Ознайомити студентів з прикметниками першої групи та другої групи, принципами узгодження прикметників з іменниками п’яти відмін. 2. Навчити студентів самостійно утворювати анатомічні терміни різних конструкцій, перекладати їх з латинської на українську мову і навпаки. 3. Навчити студентів відміняти іменники І-ої відміни, узгоджувати з ними прикметники, ознайомити з лексичним мінімумом іменників І-ої відміни. Пояснити керування прийменників з певними відмінками, вживання сполучників у медичних текстах та рецептурі. Навчити студентів утворювати медичні терміни, знаходити складові компоненти терміна і, виходячи з їх значень, визначати значення самого терміна та конструювати нескладні клінічні терміни.
Студент повинен знати:
І.
1. Родові закінчення прикметників першої групи.
2. На скільки підгруп діляться прикметники другої підгрупи.
3. Родові закінчення прикметників 1-ої, 2-ої і 3-ої підгруп.
4. За зразком яких відмін іменників відмінюються прикметники першої та другої груп.
5. Анатомічний лексичний мінімум прикметників 1-ої та 2-ої груп.
ІІ.
1. Що називається терміном.
2. Як поділяються анатомічні терміни за структурою.
3. Яким способом можуть утворюватися двослівні анатомічні терміни.
4. Як утворюються трислівні анатомічні терміни.
5. Які можуть бути структури багатослівних анатомічних термінів.
6. Латинські прислів’я й афоризми.
ІІІ.
1. Ознаки належності іменників до І-ої відміни.
2. Відмінкові закінчення іменників І-ої відміни.
3. Лексичний мінімум термінів-іменників І-ої відміни.
4. Порядок слів у латинському реченні.
5. Сполучники et, aut, ut, –que.
6. Які прийменники керують ablativus.
7. Які прийменники керують accusativus.
8. Якими відмінками керують прийменники in та sub.
9. Якими відмінками керують іменники-прийменники causa i gratia.
10. Способи утворення медичних термінів.
11. Грецькі дублети іменників І відміни.
12. Кінцеві терміноелементи.
13. Латинські прислів’я й афоризми.
Студент повинен уміти:
І.
1. Порівняти в однині і в множині прикметники 1-ої та 2-ої груп, користуючись таблицею відмінкових закінчень п’яти відмін.
2. Узгоджувати прикметники з іменниками п’яти відмін
3. Правильно вживати форми прикметників у медичних термінах.
ІІ.
1. Утворювати двослівні, трислівні і багатослівні анатомічні терміни.
2. Перекладати анатомічні терміни різних структур з латинської мови на українську і навпаки.
ІІІ.
1. Відміняти в однині і множині іменники і прикметники І-ої відміни.
2. Конструювати анатомічні терміни з узгодженими і неузгодженими означеннями, використовуючи парадигму іменників І-ої відміни.
3. Грамотно вживати прийменники в медичній і фармацевтичній термінології.
4. Утворити клінічний термін шляхом додавання двох або більше компонентів.
3. Перелік практичної роботи
Тема № 1.
Робота 1.
Після пояснення теоретичного матеріалу виконати усні вправи. – вправи 1,2. – с. 53-54;
Робота 2.
З допомогою словника перекласти такі анатомічні терміни:
1. грудний хребець 2. поперечна пазуха 3. косий м’яз.
4. великий отвір 5. лобна кістка 6. великий і малий вертлюг;
Тема № 2.
Робота 3.
Після пояснення теоретичного матеріалу виконати усні вправи. – вправа 1 – с. 58-59;
Робота 4.
Виконання письмових вправ: 1. – с. 54, 2. – с. 59.
Тема № 3.
Робота 5.
Вивчення теоретичного матеріалу.
Усні вправи: 1,2,3. – с. 65-66; 1, 2. – с. 76-77.
Вивчити лексичні мінімуми : С. 52-53, 64-65.
Робота 6.
Письмові вправи: 1, 2. – с. 66; 1, 2, 3. – с. 77.
4. Перелік основних питань, які розглядаються на занятті:
Тема№ 1.
1. Належність прикметників до І-ІІ відмін (1-ої групи).
2. Належність прикметників до другої групи.
3. Поділ прикметників 2-ої групи на три підгрупи.
4. Відмінювання прикметників 1-ої та 2-ої груп.
5. Узгодження прикметників з іменниками
6. Анатомічний лексичний мінімум прикметників.
Тема № 2.
1. Визначення поняття “термін”.
2. Поділ анатомічних термінів на однослівні, двослівні, трислівні, багатослівні.
3. Способи утворення двослівних анатомічних термінів.
4. Трислівні анатомічні терміни, їх структури.
5. Багатослівні анатомічні терміни.
Тема № 3.
1. Ознаки належності латинських іменників до І-ої відміни.
2. Відмінювання в однині і множині іменників І-ої відміни.
3. Дієслово esse.
4. Лексичний мінімум термінів-іменників І відміни.
5. Порядок слів в латинському реченні.
6. Прийменники.
7. Грецькі іменники І відміни.
8. Греко-латинські еквіваленти іменників І відміни.
9. Способи утворення клінічних термінів.
10. Латинські прислів’я і афоризми.
11. Вправи.
5. Організаційна структура заняття
5.1. Організаційна частина: перевірка присутності студентів та наявності у них зошитів, словників і підручників – до 5 хв.
5.2. Інструктаж студентів – до 10 хв.
5.3. Практична робота –90 хв
а) написання письмових вправ;
б) виконання усних вправ, засвоєння теоретичного матеріалу та лексичного мінімуму.
в) виписування у словник лексичного мінімуму
5.4. Семінарське обговорення теоретичного матеріалу – 90 хв.
а) словникова форма прикметників;
б) належність прикметників до 1-ої та 2-ої груп;
в) родові закінчення прикметників в називному і родовому відмінках однини і множини;
г) узгодження прикметників з іменниками.
5.5. Самостійна робота студентів – 40-45 хв.
5.6. Перевірка вихідного рівня знань студентів у довільній формі –40 хв.
5.7. Підведення підсумків заняття з оцінкою діяльності кожного студента – 5 хв.
Тести
Наочність: Таблиця “Відмінкові закінчення п’яти відмін”, “Класифікація прикметників у звичайному степені”, “Узгодження прикметників з іменниками”.
Джерела інформації:
а) Основне: Закалюжний М.М., Паласюк Г.Б. Латинська мова і основи медичної термінології. – Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. – с. 46- 77.
Козовик І.Я., Шипайло Л.Д., Латинська мова: Підручник. – К.: Вища шк., 1993. – с. 25-44.
б) Додаткові:
1) Латинська мова/ За редакцією А.Г.Ступінської. – Львів: Вища шк., 1986. С. 16-134.
2) Закалюжний М.М., Андрейчин М.А., Посібник з анатомічної і клінічної термінології. – К.: “Здовор’я”, 1993. – с. 24-48.
Автор доц. Саварин Т.В.
Затверджено на засіданні кафедри
29 серпня 2008 р. Протокол №1
Методична вказівка для викладачів медичного факультету
Практичне заняття №3
Тема: 1. Друга відмінна іменників. Чоловічий рід, середній рід. Греко-латинські еквіваленти іменників ІІ відміни.
2. Прикметники І-ІІ відміни. Дієприкметники минулого часу пасивного стану. 3. Практичні навички змістових модулів 1-2.
Кількість годин –6.
Мета: 1. Навчити студентів правильно застосовувати іменники 2-ої відміни чоловічого роду в медичній термінології. У відповідності до цього пояснити ознаки належності іменників до 2-ої відміни чоловічого роду, винятки з правила, парадигму та принципи узгодження прикметників з іменниками 2-ої відміни. Виробити у студентів навички правильно використовувати в медичній і фармацевтичній термінологіях іменники 2-ої відміни середнього роду, узгоджувати з ними прикметники і дієприкметники із закінченням – um у процесі утворення дієслівних чи багатослівних термінів. 2. Ознайомити студентів зі словниковою формою прикметників І-ІІ відмін, засвоїти з ними лексичний мінімум цих прикметників. Навчити узгоджувати прикметники І-ої групи з іменниками. Навчити утворювати дієприкметники минулого часу пасивного стану, узгоджувати їх з іменниками при утворенні двослівних чи багатослівних медичних і фармацевтичних термінів. 3. Перевірити рівень та якість засвоєння студентами граматичного і лексичного матеріалу попередніх занять (1-8) й уміння використовувати набуті знання в практичній діяльності.
Студент повинен знати:
I
1. Ознаки належності іменників 2-ої відміни до чоловічого роду. Винятки з правила.
2. Що за зразком 2-ої відміни чоловічого роду відмінюються також прикметники і дієприкметники чоловічого роду з закінченням –us, -er (прикметники) – us (дієприкметники минулого часу).
3. Що при узгодженні прикметників і дієприкметників минулого часу пасивного стану з іменниками-винятками, які належать до жіночого роду ІІ відміни, прикметники і дієприкметники матимуть закінчення – а і будуть відмінюватися за зразком 1-ої відміни.
4. Ознаки належності іменників 2-ої відміни до середнього роду.
5. Які закінчення мають іменники 2-ої відміни середнього роду грецького походження.
6. Що до 2-ої відміни середнього роду належать також прикметники 1-ої групи із закінченням – um та дієприкметники минулого часу із закінченням – um.
7. Функції суфіксів іменників 2-ої відміни.
8. Греко-латинські еквіваленти іменників 2-ої відміни.
9. Латинські прислів’я й афоризми.
II
1. Словникову форму прикметників І-ІІ відмін.
2. Як відмінюються прикметники І – ої групи.
3. Лексичний мінімум прикметників І-ІІ відмін.
4. Як утворюються дієприкметники минулого часу пасивного стану
5. Як відмінюються дієприкметники минулого часу.
6. Дієприкметники минулого часу, які часто вживаються в медичній термінології.
Студент повинен уміти:
I
1. Провідміняти у всіх відмінках однини і множини іменники 2-ої відміни чоловічого і жіночого родів.
2. Узгоджувати прикметники і дієприкметники минулого часу з іменниками 2-ої відміни чоловічого і жіночого роду.
3. Утворювати двослівні і багатослівні медичні і фармацевтичні терміни за допомогою іменників і прикметників 2-ої відміни чоловічого, жіночого і середнього родів.
4. Відміняти в однині і множині іменники 2-ої відміни середнього роду та узгодженні з ними прикметники і дієприкметники.
5. Утворювати клінічні терміни, використовуючи грецькі еквіваленти іменників 2-ої відміни.
II
1. Визначити належність прикметників до І-ої групи.
2. Відміняти прикметники І-ІІ відмін в однині і множині.
3. Утворювати дієприкметники минулого часу від основи супіна дієслів 4-х дієвідмін.
4. Відмінювати дієприкметники минулого часу в однині і множині.
5. Узгоджувати прикметники І – ої групи та дієприкметники з іменниками у процесі утворення двослівних і багатослівних термінів.
6. Правильно вживати дієприкметники минулого часу у рецептурних виразах.
3. Перелік практичної роботи
Тема № 1. Робота 1.
Після пояснення нового матеріалу виконати усні вправи: № 1, 2, 3, 4, 5 – с. 87-88; № 1, 2, 3, 4. – с. 95-96;
Робота 2.
а) вивчення теоретичного матеріалу;
б) засвоєння лексичного мінімуму у словниковій формі;
в) підібрати у словнику до іменників alvus, i f; periodus, i f; methodus, i f узгодженні означення, утворити дослівні терміни і перекласти українською мовою;
г) виконання письмових вправ № 1, 2. – с. 88-89; № 1, 2. – с. 96-97.
Тема № 2. Робота 3.
а) вивчення теоретичного матеріалу;
б) записування й засвоєння прикметників І-ої групи та дієприкметників, що вживаються в медичній термінології;
в) виконання усних вправ: вправи 1, 2. – с. 103-104; 1, 2, 3. – с. 129-130.
Робота 4.
Виконання письмових вправ: вправи 1. – с. 105; 1, 2. – с. 130-131.
4. Перелік основних питань, які розглядаються на занятті
Тема №1.
1. Ознаки належності іменників 2-ої відміни до чоловічого роду.
2. Винятки з правила.
3. Відмінювання іменників 2-ої відміни чоловічого роду. Відмінювання двослівних термінів типу periodus critica –критичний період.
4. Ознаки належності іменників 2-ої відміни до середнього роду.
5. Парадигма іменників 2-ої відміни середнього роду.
6. Узгодження прикметників з іменниками середнього роду.
7. Функції суфіксів іменників 2-ої відміни. Лексичний мінімум.
8. Латинські прислів’я й афоризми.
Тема № 2.
1. Словникова форма прикметників І-ої групи.
2. Відмінювання прикметників І-ої групи. Субстантивація прикметників.
3. Лексичний мінімум прикметників І-ІІ відміни.
4. Спосіб утворення дієприкметників минулого часу пасивного стану.
5. Відмінювання таких дієприкметників.
6. Узгодження з іменниками.
7. Дієприкметники минулого часу, які часто вживаються в медичній термінології.
8. Латинські прислів’я й афоризми.
5. Організаційна структура заняття
5.1. Організаційна частина: перевірка присутності студентів та наявності у них зошитів, словників і підручників – до 5 хв.
5.2. Інструктаж студентів – до 10 хв.
5.3. Практична робота –90 хв
а) написання письмових вправ;
б) виконання усних вправ, засвоєння теоретичного матеріалу та лексичного мінімуму.
в) виписування у словник лексичного мінімуму
5.4. Семінарське обговорення теоретичного матеріалу – 90 хв.
а) ознаки належності іменників до 2-ої відміни;
б) винятки з правил;
в) зразок відмінювання;
г) словникова форма прикметників І-ої групи;
д) відмінювання прикметників І-ої групи;
е) спосіб утворення дієприкметників минулого часу;
є) відмінювання дієприкметників минулого часу;
ж) узгодження прикметників І-ої групи і дієприкметників минулого часу з іменниками;
з) дієприкметники минулого часу, які часто вживаються в медичній термінології: анатомічні терміни, клінічні терміни, фармацевтичні терміни;
5.5. Самостійна робота студентів – 40-45 хв.
5.6. Перевірка вихідного рівня знань студентів у довільній формі –40 хв.
Наочність: Таблиця “Відмінкові закінчення іменників п’яти відмін”, таблиці “Прикметник”, “Дієприкметники минулого часу пасивного стану”
Джерела інформації:
а) Основне:
Закалюжний М.М., Паласюк Г.Б. Латинська мова і основи медичної термінології. – Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. – С. 83-97, С. 99-105, 125-131.
Козовик І.Я., Шипайло Л.Д., Латинська мова: Підручник. – К.: Вища шк., 1993. – с. 64-75, 75-85.
б) Додаткові:
1) Латинська мова/ За редакцією А.Г.Ступінської. – Львів: Вища шк., 1986. с. 56-65.
2) Закалюжний М.М., Андрейчин М.А., Посібник з анатомічної і клінічної термінології. – К.: “Здовор’я”, 1993. – с. 41-49.
Автор ст.викл. Саварин Т.В.
Затверджено на засіданні кафедри
29 серпня 2008 р. Протокол №1
Методична вказівка для викладачів медичного факультету
Практичне заняття № 4
Тема: 1. Третя відмінна іменників. Знаходження основи, типи відмінювання, парадигми всіх родів. 2. Узгодження прикметників І-ої групи з іменниками 3-ої відміни. 3. Приголосний тип. Третя відмінна іменників чоловічого роду. Винятки. Греко-латинські еквіваленти.
Кількість годин – 6.
Мета: 1. Розкрити теоретичні засади, що стосуються іменників 3-ої відміни, зокрема ознаки належності іменників до 3-ої відміни і типи відмінювання. Навчити студентів правильно вживати іменники 3-ої відміни, визначати їх основу, тип відмінювання, а також відмінювати ці іменники. 2. Виробити навички узгодження прикметників 1-ої групи з іменниками 3-ої відміни у процесі утворення медичних і фармацевтичних термінів. 3. Ознайомити студентів з приголосним типом відмінювання іменників 3-ої відміни. Навчити студентів визначати ознаки належності іменників до чоловічого роду 3-ої відміни та сформувати у них навички узгодження прикметників і дієприкметників з іменниками чоловічого роду в процесі утворення медичних і фармацевтичних термінів.
Студент повинен знати:
I.
1. Які іменники належать до 3-ої відміни.
2. Як визначити основу іменника 3-ої відміни.
3. Які іменники називаються рівноскладовими, а які – нерівноскладовими.
4. Які іменники відмінюються за приголосним типом, які – за голосним, які – за мішаним.
5. Закінчення називного і родового відмінків однини іменників 3-ої відміни, наведених у лексичному мінімумі.
6. Латинські прислів’я і афоризми.
II.
1. Алгоритм узгодження прикметників з іменниками.
2. Як відмінюються словосполучення, в яких є узгодження прикметників 1-ої групи з іменниками 3-ої відміни.
III.
1. Які іменники відмінюються за приголосним типом.
1. Закінчення іменників чоловічого роду в Nom. et Gen. Sing.
2. Винятки з правила про рід іменників 3-ої відміни.
3. Суфікси іменників чоловічого роду.
4. Лексичний мінімум іменників чоловічого роду.
5. Латинські прислів’я й афоризми.
Студент повинен уміти:
I.
1. Визначити належність іменника до 3-ої відміни.
2. Визначити основу іменника 3-ої відміни. Визначити тип відмінювання.
3. Відмінювати іменники 3-ої відміни приголосного, голосного і мішаного типів.
4. Правильно вживати у необхідних відмінках іменники 3-ої відміни у процесі термінотворення та у рецептурних виразах.
II.
1. Узгоджувати прикметники 1-ої групи з іменниками 3-ої відміни.
2. Відмінювати словосполучення з узгодженим означенням.
III.
1. Визначити належність іменника до 3-ої відміни чоловічого роду.
2. Визначити основу іменника 3-ої відміни. Визначити тип відмінювання.
3. Відмінювати іменники 3-ої відміни приголосного типу.
4. Правильно вживати у необхідних відмінках іменники 3-ої відміни чоловічого роду в процесі термінотворення та у рецептурних виразах.
5. З допомогою відповідних суфіксів утворити іменники чоловічого роду, які називають діючу особу або предмет, який виконує дію; називають фізичний або душевний стан; утворюють назви аніонів в солях кисневмісних кислот.
Перелік практичної роботи
Тема № 1.
Робота 1.
Після пояснення нового матеріалу виконати усні вправи: вправи 1, 2, 3, 4. – с. 135-137;
Робота 2.
а) вивчення теоретичного матеріалу;
б) засвоєння лексичного мінімуму у словниковій формі;
в) виконання письмових вправ: вправи 1, 2. – с. 137;
Тема № 2. Робота 3.
а) вивчення теоретичного матеріалу;
б) записування й засвоєння прикметників І-ої групи та дієприкметників, що вживаються в медичній термінології;
в) виконання усних вправ: вправи 3. – с. 136, 1. – с. 141,
Робота 4.
Виконання письмових вправ: вправи 1. – с. 143.
Тема № 3. Робота 5.
Виконання усних вправ: вправи 2, 3. – с. 141-143.
Робота 6.
Виконання письмових вправ: вправи 1, 2. – с. 143.
4. Перелік основних питань, які розглядаються на занятті
I.
1. Ознаки належності іменників до 3-ої відміни.
2. Рівноскладові і нерівноскладові іменники 3-ої відміни. Визначення основи іменників 3-ої відміни.
3. Типи відмінювання.
4. Відмінювання іменників 3-ої відміни.
5. Лексичний мінімум іменників 3-ої відміни.
II.1. Алгоритм узгодження прикметників з іменниками.
2. Відмінювання узгоджених прикметника 1-ої групи та іменника 3-ої відміни.
III. 1. Приголосний тип відмінювання.
2. Закінчення іменників чоловічого роду в Nom. et Gen.
1. Винятки.
2. Лексичний мінімум іменників 3-ої відміни.
3. Греко-латинські еквіваленти.
5. Організаційна структура заняття
5.1. Організаційна частина: перевірка присутності студентів та наявності у них зошитів, словників і підручників – до 5 хв.
5.2. Інструктаж студентів – до 10 хв.
5.3. Практична робота –90 хв
а) написання письмових вправ;
б) виконання усних вправ, засвоєння теоретичного матеріалу та лексичного мінімуму.
в) виписування у словник лексичного мінімуму
5.4. Семінарське обговорення теоретичного матеріалу – 90 хв.
а) ознаки належності іменників до 3-ої відміни; відмінювання іменників 3-ої відміни.
б) рівноскладові і не рівноскладові іменники 3-ої відміни;
в) визначення основи іменників 3-ої відміни;
г) типи відмінювання: приголосний, голосний, мішаний;
д) ознаки належності іменників до ІІІ відміни чоловічого роду; відмінювання іменників ІІІ відміни чоловічого роду;
е) винятки з правила про рід іменників ІІІ відміни;
є) відмінювання за приголосним типом іменників ІІІ відміни;
ж) суфікси іменників чоловічого роду ІІІ-ої відміни.
5.5 Самостійна робота студентів – 40-45 хв.
5.6. Перевірка вихідного рівня знань студентів у довільній формі –40 хв.
Наочність: Таблиця “Відмінкові закінчення іменників п’яти відмін”. “Типи відмінювання”.
Джерела інформації:
а) Основне: Закалюжний М.М., Паласюк Г.Б. Латинська мова і основи медичної термінології. – Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. – с. 132-144.
Козовик І.Я., Шипайло Л.Д., Латинська мова: Підручник. – К.: Вища шк., 1993. – с. 86-90.
б) Додаткові :Латинська мова/ За редакцією А.Г.Ступінської. – Львів: Вища шк., 1986. с. 69-72.
Закалюжний М.М., Андрейчин М.А., Посібник з анатомічної і клінічної термінології. – К.: “Здовор’я”, 1993. – с.18-19.
Автор ст.викл. Саварин Т.В.
Затверджено на засіданні кафедри
29 серпня 2008 р. Протокол №1
Методичні вказівки для викладачів медичного факультету
Практичне заняття №5
Тема: 1. Іменники третьої відміни жіночого рід. Греко-латинські еквіваленти жіночого роду. Голосний тип.
2.Іменники третьої відміни середнього роду. Греко-латинські еквіваленти середнього роду. 3. Особливості відмінювання деяких іменників 3-ої відміни.
Кількість годин –6.
Мета: 1. Сформувати у студентів уміння з визначення ознак належності іменників 3-ої відміни до жіночого роду і навички узгодження прикметників і дієприкметників з іменниками жіночого роду у процесі утворення медичних і фармацевтичних термінів. Ознайомити студентів з ознаками іменників 3-ої відміни середнього роду; виробити навички у студентів правильно вживати іменники середнього роду у різних формах в медичній та фармацевтичній термінології, узгоджувати з ними прикметники та дієприкметники у процесі утворення двослівних та багатослівних термінів. 3. Навчити студентів правильно вживати іменники 3-ої відміни, які мають певні особливості при відмінюванні в медичній і фармацевтичній термінології.
1. Студент повинен знати:
1. Закінчення називного і родового відмінків однини іменників жіночого роду.
2. Винятки про рід іменників 3-ої відміни жіночого роду.
3. Суфікси іменників 3-ої відміни жіночого роду.
4. Лексичний мінімум іменників жіночого роду.
5. Греко-латинські еквіваленти іменників 3-ої відміни жіночого роду.
6. Латинські прислів’я й афоризми.
7. Ознаки належності іменників 3-ої відміни до середнього роду.
8. Винятки з правила про рід іменників.
9. Лексичний мінімум у словниковій формі.
10. Греко-латинські еквіваленти.
11. Латинські прислів’я й афоризми.
12. Особливості у відмінювання рівноскладових іменників на – sis.
13. Як відмінюються такі латинські іменники: pelvis, fussis, pertussis, sitis, febris, vis, vas.
14. Особливості у відмінюванні іменників середнього роду із закінченням – ma.
15. Лексичний мінімум і латинські прислів’я.
2. Студент повинен уміти:
1. Визначити належність іменників 3-ої відміни до жіночого роду.
2. Правильно вживати іменники жіночого роду 3-ої відміни у процесі утворення медичних і фармацевтичних термінів.
3. Утворити медичний термін шляхом додавання двох або більше компонентів, використовуючи грецькі дублети іменників 3-ої відміни жіночого роду.
4. Визначити належність іменників 3-ої відміни до середнього роду.
5. Провідміняти іменники 3-ої відміни середнього роду в однині та множині.
6. Узгоджувати прикметники і дієприкметники з іменниками середнього роду при утворенні багатослівних термінів.
7. Утворити медичний термін шляхом додавання двох або більше компонентів, використовуючи грецькі дублети іменників 3-ої відміни.
8. Враховувати особливості латинських і грецьких іменників при вживанні двослівних чи багатослівних медичних термінів чи написанні клінічних діагнозів.
9. Визначити латинські і грецькі іменники, які мають певні особливості у відмінюванні.
3. Перелік практичної роботи
Тема № 1.
Робота 1.
Виконання усних вправ: вправи № 1, 2. – с.150-151;
Робота № 2.
Виконання письмових вправи № 1. – с. 151-152;
Тема № 2.
Робота 1.
Після пояснення нового матеріалу виконати усні вправи: 1, 2 – с. 158-159.
Робота 2.
а) вивчення теоретичного матеріалу;
б) засвоєння лексичного мінімуму у словниковій формі;
в) виконання письмових вправ : 1. – с.159-160.
Тема № 3. Робота 3.
а) вивчення теоретичного матеріалу;
б) записування й засвоєння іменників 3-ої відміни, що вживаються в медичній термінології;
в) виконання усних вправ: вправи 1, 2. – с. 167-168;
Робота 4.
Виконання письмових вправ: вправи 1. – с. 168-169.
4. Перелік основних питань, які розглядаються на занятті
Тема № 1.
1. Закінчення іменників 3-ої відміни жіночого роду в називному і родовому відмінках однини.
2. Винятки з правила.
3. Лексичний мінімум іменників 3-ої відміни жіночого роду.
4. Суфікси іменників 3-ої відміни жіночого роду.
5. Греко-латинські еквіваленти іменників 3-ої відміни жіночого роду.
6. Латинські прислів’я й афоризми.
Тема №2.
1. Ознаки належності іменників 3-ої відміни до середнього роду.
2. Винятки з правила про рід іменників.
3. Лексичний мінімум .
4. Грецькі-латинські еквіваленти.
5. Латинські прислів’я й афоризми.
Тема № 3.
1. Рівноскладові іменники грецького походження із закінченням – sis.
2. Латинські іменники, які відмінюються за зразком грецьких із закінченням – sis.
3. Відмінювання іменників vis, vas.
4. Особливості відмінювання іменників середнього роду із закінченням – ma.
5. Лексичний мінімум .
6. Латинські прислів’я й афоризми.
5. Організаційна структура заняття
1. Організаційна частина: перевірка присутності студентів та наявності у них зошитів, словників і підручників – 5хв.
Інструктаж студентів – до 10 хв.
5.2. Практична робота -120 хв
а) написання письмових вправ;
б) виконання усних вправ, засвоєння теоретичного матеріалу та лексичного мінімуму.
в) виписування у словник лексичного мінімуму
5.3. Семінарське обговорення теоретичного матеріалу –90 хв.
а) закінчення іменників жіночого і середнього роду в називному і родовому відмінках однини;
б) винятки із правила; лексичний мінімум;
в) відмінювання грецьких іменників на – sis та їх особливості;
г) відмінювання латинських іменників, які мають особливості;
д) особливості відмінювання іменників середнього роду із закінченням – ma.
5.4. Самостійна робота студентів – 40-45 хв.
5.5. Перевірка вихідного рівня знань студентів у довільній формі –40 хв.
Наочність: Таблиця “Відмінникові закінчення іменників п’яти відмін”. “Родові закінчення іменників 3-ої відміни”.
Джерела інформації:
а) Основне: Закалюжний М.М., Паласюк Г.Б. Латинська мова і основи медичної термінології. – Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. – с. 145-155, с. 155-160, с. 163-169.
Козовик І.Я., Шипайло Л.Д., Латинська мова: Підручник. – К.: Вища шк., 1993. – с. 94-99, с. 103-108, с. 112-118.
б) Додаткові:
1) Латинська мова/ За редакцією А.Г.Ступінської. – Львів: Вища шк., 1986. с. 77-85.
2) Закалюжний М.М., Андрейчин М.А., Посібник з анатомічної і клінічної термінології. – К.: “Здовор’я”, 1993. – с.20-21.
Автор доц. Саварин Т.В.
Затверджено на засіданні кафедри
29 серпня 2008 р. Протокол №1
Методичні вказівки для викладачів медичного факультету
Практичне заняття № 6
Тема: 1. Прикметники 3-ої відміни. Дієприкметники теперішнього часу активного стану. Ступені порівняння прикметників.
2. Четверта – п’ята відміна іменників. Поточний контроль модуля. 3. Підсумковий модульний контроль.
Кількість годин – 6.
Мета: 1. Навчити студентів правильно вживати прикметники 3-ої відміни в усіх формах звичайного, вищого і найвищого ступеня в медичних і фармацевтичних термінах. Виробити у студентів навички й уміння утворювати, відмінювати й узгоджувати дієприкметники теперішнього часу з іменниками п’яти відмін при користування латинських медичних і фармацевтичних термінів. 2. Навчити студентів визначати ознаки належності іменників до 4-ої відміни та роду цих іменників, відмінювати іменники 4-ої відміни в однині та множині, узгоджувати з ними прикметники і дієприкметники. Виробити у студентів уміння визначити ознаки належності іменників до п’ятої відміни, ознайомити їх з парадигмою, правильно вживати форми іменників 5-ої відміни у медичній і фармацевтичній термінології. 3. Перевірити рівень та якість засвоєння граматично-лексичного матеріалу попередніх занять (1-17), уміння використовувати набуті знання в процесі вживання медичних термінів.
1. Студент повинен знати:
1. Ознаки належності прикметників до 3-ої відміни.
2. Поділ прикметників 2-ої групи на 3 підгрупи у залежності від їх родових закінчень.
3. Що прикметники 3-ої відміни відмінюються у звичайному ступені за голосним типом.
4. Ступені порівняння прикметників.
5. Принципи утворення дієприкметників теперішнього часу.
6. Як відмінюються дієприкметники теперішнього часу.
7. Найчастіше вживані дієприкметники в медичній та фармацевтичній термінології.
8. Латинські прислів’я й афоризми.
9. Ознаки належності іменників до 4-ої відміни.
10. Винятки з правила про рід іменників.
11. Лексичний мінімум іменників 4-ої відмін та латинські прислів’я.
12. Ознаки належності іменників до 5-ої відміни.
13. Винятки з правила про рід іменників 5-ої відміни.
14. Парадигму іменників 5-ої відміни.
15. Лексичний мінімум іменників 5-ої відміни.
2. Студент повинен уміти:
1. Визначити належність прикметників до певної групи і підгрупи.
2. Відміняти прикметники 2-ої групи в однині і множині.
3. Узгоджувати прикметники 2-ої групи з іменниками.
4. Правильно вживати форми прикметників у медичних і фармацевтичних термінах.
5. Утворювати дієприкметники теперішнього часу.
7. Відмінювати їх в однині і множині.
8. Правильно вживати їх при конструюванні двослівних та багатослівних медичних і фармацевтичних термінів.
9. Відмінювати іменники 4-ої відміни.
10. Утворювати іменники 4-ої відміни від форми супіна.
11. Правильно вживати різні форми іменників 4-ої відміни у медичній термінології.
12. Відмінювати іменники п’ятої відміни.
13. Узгоджувати з іменниками 5-ої відміни прикметники і дієприкметники.
14. Правильно вживати форми іменників 5-ої відміни в медичних і фармацевтичних термінах.
3. Перелік практичної роботи
Тема № 1.
Робота 1.
Виконання усних вправ: вправи № 1, 2. – с.189; 1, 2. – 195-196;
Робота № 2.
Виконання письмових вправи № 1. – с. 190-191; 1. – с. 197.
Тема № 2.
Робота 1.
Після пояснення нового матеріалу виконати усні вправи: 1, 2, 3. – с. 202-204; 1. – с. 209-210.
Робота 2.
а) вивчення теоретичного матеріалу;
б) засвоєння лексичного мінімуму у словниковій формі;
в) виконання письмових вправ : 1. – с.204; 1. – 210-211.
Тема № 3. Робота 3.
а) повторення теоретичного матеріалу;
б) записування й засвоєння іменників 5-ти відмін, що вживаються в медичній термінології;
в) виконання усних вправ: вправи 1, 2. – с. 264; 1. – с. 267-268;
Робота 4.
Виконання письмових вправ: вправи 1, 2. – с. 265; 1. – с. 268.
4. Перелік основних питань, які розглядаються на занятті
Тема № 1 практичного заняття
1. Належність прикметників до 3-ої відміни, поділ їх на 3 підгрупи.
2. Відмінювання прикметників 3-ої відміни у звичайному ступені.
3. Ступені порівняння прикметників.
3. Утворення дієприкметників теперішнього часу.
4. Відмінювання дієприкметників теперішнього часу.
5. Дієприкметники теперішнього часу в медичній термінології.
6. Латинські прислів’я й афоризми.
Тема № 2 практичного заняття
1. Четверта відмінна іменників: ознаки приналежності.
2. Винятки з правил про рід іменників.
3. Відмінювання іменників 4-ої відміни.
4. Лексичний мінімум.
5. Ознаки належності іменників до 5-ої відміни.
6. Винятки з правила про рід іменників.
7. Відмінювання іменників 5-ої відміни.
8. Особливості іменників species, ei як фармацевтичного терміна.
9. Лексичний мінімум.
5. Організаційна структура заняття
5.1. Організаційна частина: перевірка присутності студентів та наявності у них зошитів, словників і підручників – 5хв.
Інструктаж студентів – до 10 хв.
5.2. Практична робота -120 хв
а) написання письмових вправ;
б) виконання усних вправ, засвоєння теоретичного матеріалу та лексичного мінімуму.
в) виписування у словник лексичного мінімуму
5.3. Семінарське обговорення теоретичного матеріалу –90 хв.
а) ознаки належності прикметників до 2-ої групи та поділ їх на три підгрупи;
б) відмінювання прикметників 3-ої відміни у звичайному ступені.
в) принципи утворення дієприкметників теперішнього часу;
г) відмінювання дієприкметників теперішнього часу;
д) дієприкметники теперішнього часу в медичній термінології.
а) ознаки належності іменників до 4-ої відміни та їх відмінювання;
б) винятки з правила про рід іменників;
в) відмінювання іменників 4-ої відміни;
г) ознаки належності іменників до 5-ої відміни;
д) винятки з правил про рід іменників 5-ої відміни.
5.4. Самостійна робота студентів – 40-45 хв.
5.5. Перевірка вихідного рівня знань студентів у довільній формі –40 хв.
1.1. діяльності кожного студента – 5-7 хв.
Наочність: Таблиця “Відмінкові закінчення іменників 5-ти відмін”, „Прикметник”, „Ступені порівняння прикметників”, „Дієприкметник”.
Джерела інформації:
а) Основне: Закалюжний М.М., Паласюк Г.Б. Латинська мова і основи медичної термінології. – Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. – с. 185-211, 261-269.
Козовик І.Я., Шипайло Л.Д., Латинська мова: Підручник. – К.: Вища шк., 1993. – с. 112-121, с. 122-130.
б) Додаткові:
Латинська мова/ За редакцією А.Г.Ступінської. – Львів: Вища шк., 1986. с. 96-101.
Закалюжний М.М., Андрейчин М.А., Посібник з анатомічної і клінічної термінології. – К.: “Здовор’я”, 1993. – с. 24-26.
.
Автор доц. Саварин Т.В.
Затверджено на засіданні кафедри
29 серпня 2008 р. Протокол №1
Зразок підсумкового модульного тестування №1
І. Вказати, в якому варіанті правильно написано слово “інгвіналіс”:
а) ingvinalis
б) inguinalis
в) ingvynalis
II. Вибрати правильний переклад словосполучення “глибока вена язика”:
а) vena lingua profunda
б) vena linguae profundae
в) vena linguae profunda
III. Визначте рядок, в якому є правильний переклад словосполучення “сіра ртутна мазь”:
а) unguentum Hydrargyrum cinereum
б) cinereum unguentum Hydrargyri
в) unguentum Hydrargyri cinereum
IV. Визначте, в якому рядку переклад терміну “Rhinorrhagia”:
а) кровотеча з ока
б) витікання з носа
в) кровотеча з матки
V. Виберіть правильний переклад словосполучення “стінки черепа”
:
а) parietes cranii
б) paries cranii
в) parietis cranii
VI. Визначте рядок, в якому всі іменники ІІІ відміни жіночого роду:
а) constrictio, appendix, investio, vermis
б) auris, cutis, cartilago, sanguis
в) terminatio, pubes, phalanx, pestis
VII. Виберіть правильний переклад словосполучення “з насіння льону”:
а) eseminibus Lini
б) cum seminibus Lini
в) e semine Lini
VIII. Вибрати правильний переклад словосполучення “таблетки проти кашлю”:
а) tebulettae contra tussis
б) tabulettae contra tussim
в) tabulettae contra tussem
IX. Виберіть правильний переклад словосполучення “extractum Pini silvestris naturale”:
а) екстракт натуральної лісової сосни
б) натуральний лісовий екстракт сосни
в) натуральний екстракт лісової сосни
X. Виберіть правильний переклад словосполучення “сполучні артерії”:
а) arteriae communicantes
б) arteriae comitantes
в) arteriae communicantiae
