МОДУЛЬ 1: ТЕХНОЛОГІЯ ЛІКАРСЬКИХ КОСМЕТИЧНИХ nЗАСОБІВ
Змістовий модуль 1: Технологія косметичних кремів, nдезодоруючих косметичних засобів та засобів декоративної косметики
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І nПОНЯТТЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПАРФУМЕРНО-КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ. ДЕРЖАВНЕ НОРМУВАННЯ nВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ПАРФУМЕРНО-КОСМЕТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВОГО nВИРОБНИЦТВА.
КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ ДЛЯ nДОГЛЯДУ ЗА ШКІРОЮ РІДКОЇ КОНСИСТЕНЦІЇ. КОСМЕТИЧНІ РІДИНИ – ЛОСЬЙОНИ, nТОНІКИ.
Порядок nскладання й оформлення нормативної документації, необхідної для розробки, nвиготовлення і реалізації парфюмерно-косметичної продукції.
Згідно nДекрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію…»від 10.05.1993 р. № n46-03 ст. 4 «Категорії нормативних документів по стандартизації», нормативні nдокументи підрозділяють на:
– державний nстандарт України;
Як державні nстандарти України використовують також міждержавні стандарти, передбачені nугодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології і nсертифікації (Москва, 1992 р.). Міжнародні стандарти використовуються в nУкраїні, згідно ст. 2 «Декрету..», відповідно до її міжнародних договорів.
Якщо nміжнародними договорами України встановлені інші правила, чим ті, що nрегламентовано в «Декреті..», то застосовуються правила міжнародних договорів n(ст. 26).
У nвідповідності зі ст. 5 «Декрету..», державні стандарти повинні містити обов’язкові nвимоги, що забезпечують:
– безпеку продукції для життя і nздоров’я громадян, навколишнього середовища і методи іспиту цих вимог;
– техніку безпеки і гігієну праці;
– метрологічні норми, правила, що nзабезпечують спільність іспитів.
Галузеві nстандарти, згідно ст. 6, розробляються на продукцію при відсутності державних nстандартів України або у випадку встановлення вимог, що перевищують або nдоповнюють вимоги державних стандартів.
Технічні nумови також повинні відповідати обов’язковим вимогам державного стандарту. У nвідповідності зі ст. 7, ТУ містять вимоги, що регулюють відносини між nрозроблювачем (постачальником) і споживачем (замовником) продукції.
На дійсний nмомент в Україні на парфюмерно-косметичну продукцію діє ряд nнормативно-технічної документації колишнього СРСР.
Термін дії nнормативних документів (НД), затверджених у часи СРСР, листом Держстандарту nУкраїни від 10.01.94 р. № 6-2-40 продовжений на час, необхідний для розробки nнаціональних нормативних документів.
За своїм nзмістом документи державної стандартизації для парфюмерно-косметичних nзасобів відіграють роль фармакопейних статей для лікарських засобів і nзгідно ст. 9 «Декрету…»,повинні використовуватися на стадіях розробки, nвиготовлення, реалізації, використання, збереження, транспортування й nутилізації продукції.
Нормативні nдокументи затверджуються:
– державні стандарти – Державним nкомітетом України по стандартизації, метрології і сертифікації і реєструються в nДержавному комітеті державних стандартів: узгоджуються головним санітарним nлікарем України, Технічним комітетом зі стандартизації «Продукція nпарфюмерно-косметичної промисловості;
– технічні умови підлягають державній nреєстрації в територіальних органах Державного комітету України по nстандартизації, метрології і сертифікації і погодяться з територіальними nорганами санітарно-епідеміологічної служби розроблювачем (постачальником) і nспоживачем (замовником) продукції.
Нормативна nдокументація вважається погодженою з органами держ.санепідемслужби при nпозитивному результаті Державної санітарно-гігієнічної експертизи нормативної nдокументації, на підставі чого видається Висновок державної санітарно-гігієнічної nекспертизи нормативної документації. Дата і номер висновку nпроставляється на титульному листі ТУ (або вказується на останній сторінці nстандарту).
Відповідно nдо методичних указівок Держстандарту України КНД 50-009-93 від 10.01.93 р. «Типова nпобудова технічних умов», технічні умови на парфюмерно-косметичну продукцію nмістять наступні розділи:
1. nТехнічні nвимоги.
2. nВимоги nбезпеки й охорони навколишнього природного середовища.
3. nПравила nприймання.
4. nМетоди nконтролю.
5. nТранспортування nі збереження.
6. nВказівки nпо експлуатації.
7. nГарантії nвиготовлювача.
8. nДодаток. n А. Перелік НТД, на яку дані nпосилання.
Б. Перелік nзасобів вимірів, реактивів, необхідних для підготовки і проведення контролю, nіспитів і приймання.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВИКЛАДУ РОЗДІЛІВ
ТЕХНІЧНИХ УМОВ
Вступна частина ТУ містить найменування nпродукції, її призначення й область застосування, склад і порядок використання nТУ.
У ТУ на продукцію, що підлягає nобов’язковій сертифікації, повинно бути зазначено, що ТУ придатні для nдосягнення мети обов’язкової сертифікації по вимогах Державної системи nсертифікації.
1. Розділ «Технічні вимоги»:
– у розділі повинні бути зазначені в nсистематизованому вигляді склад і призначення вимог, що визначають показники nякості;
– залежно від характеру і призначення продукції, nу розділі повинні бути встановлені специфічні вимоги до якості: фізико-хімічні nвластивості, стабільність параметрів у часі і під впливом навколишнього nсередовища, транспортабельність, стійкість до впливу зовнішнього середовища в nзаконсервованому й упакованому стані і т.д.;
– на початку розділу повинні бути nприведені зведення про нормативні документи, вимогам яких повинна відповідати nпродукція, що випускається по ТУ, включаючи стандарти і документи по nсертифікації;
– основні параметри якості приводяться nу вигляді таблиці;
– за показниками функціонального nпризначення приводяться вимоги до маркування продукції, включаючи транспортне nмаркування, що повинні містити перелік нормативних документів, вимогам яких nвона повинна відповідати, дані про місце нанесення маркування, змісті nмаркування, способі його нанесення і якості;
– далі приводяться вимоги до nупакування, що включають способи підготовки продукції до упакування і самого nупакування в залежності від умов її збереження і транспортування.
2. Розділ «Вимоги безпеки й охорони nнавколишнього природного середовища»
– у розділі повинні бути приведені nвимоги, що забезпечують безпеку для життя і здоров’я споживача, а також вимоги nпо охороні навколишнього природного середовища;
– результати перевірки на іспитах, nприйнятих у ТУ, вимог безпеки відображаються в паспорті продукції або в іншому nйого документі, що заміняє.
3. Розділ «Правила приймання»
– у розділі вказують порядок контролю nпродукції, розмір пропонованих для контролю партій, необхідність і час витримки nпродукції до початку приймання, супровідну пред’явницьку документацію, а також nвид сертифікації продукції і вимоги, що перевіряються, (при обов’язковій nсертифікації);
– вказують види контролю, а також nнайменування і позначення документів, по яких вони проводяться.
4. Розділ «Методи контролю»
– у розділі повинні вказуватися методи nі засоби контролю всіх параметрів, норм, вимог і характеристик продукції, nвстановлених у розділах «Технічні вимоги» і «Вимоги безпеки й охорони nнавколишнього природного середовища» у послідовності викладу пунктів цих nрозділів;
– при контролі параметрів повинно бути nзазначено: позначення пункту або підпункту розділів «Технічні вимоги» і «Вимоги nбезпеки й охорони навколишнього природного середовища», у якому вони зазначені; nнайменування приладів, устаткування, застосовуваних при контролі з вказівкою nїхнього повного позначення, класу точності, погрішності, межі вимірів і nдокумента на постачання (стандарт або ТУ); матеріалу і (або) реактивів, nзастосовуваних при контролі (іспиті, аналізі, вимірі) продукції;
– методи контролю і засоби вимірів, nустаткування, інструментів, матеріалів і реактивів не зазначених в ТУ, якщо nвони встановлені в державних або галузевих стандартах, ТУ, на які робиться в nцьому випадку посилання в ТУ.
5. Розділ «Транспортування і збереження»
– у розділі вказують вимоги до умов nтранспортування, до мір, що гарантують збереження якості і комплектності при nтранспортуванні і збереженні;
– у розділі вказуються переліки nнормативних документів і діючих нормативних актів, що визначають правила і nпорядок транспортування на різних видах транспорту;
– вимоги до умов збереження повинні nмістити наступні дані: місце й умови збереження, що забезпечують збереження якості nі споживчих властивостей продукції; способи захисту продукції від впливу nзовнішнього середовища (вологи, сонячних променів, шкідливих випарів і т.д.; nтемпературний режим збереження; терміни збереження).
6. Розділ «Вказівки по експлуатації»
– на парфюмерно-косметичну продукцію nданий розділ не оформляється в зв’язку з наявністю анотації.
7. Розділ «Гарантії виготовлювача»
– у розділі встановлюють гарантійні nтерміни, їхні види і правила вирахування nвідповідно до правил договору, укладеного між підприємством (організацією) – nвиготовлювачем і замовником (основним споживачем);
– для лікувальних, nпарюмерно-косметичних і харчових продуктів, а також виробів побутової хімії nгарантійним терміном вважають термін придатності;
– вимоги цього розділу встановлюють nзгідно ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів».
ПОРЯДОК УЗГОДЖЕННЯ І заТВЕРДЖЕННЯ nНОРМАТИВНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА ПАРФЮМЕРНО-КОСМЕТИЧНУ ПРОДУКЦІЮ
З метою попередження шкідливого впливу nна здоров’я споживачів, факторів, зв’язаних з виробництвом і використанням nпарфюмерно-косметичної продукції відповідно до Наказу міністерства охорони nздоров’я України № 247 від 9.10.2000 р. затверджений порядок проведення nсанітарно-гігієнічної експертизи розробки, виробництва і використання даної nпродукції, що включає наступні етапи:
– державну реєстрацію шкідливих nфакторів з видачею Комітетом з питань гігієнічного регламентування МОЗ України nСертифіката державної реєстрації шкідливого фактора;
– державну санітарно-гігієнічну nекспертизу проекту НТД з оформленням Висновку державної санітарно-гігієнічної nекспертизи (далі гігієнічний висновок) (додаток № );
– гігієнічне обстеження підприємства, nустанови, організації виробника продукції, технології, умов транспортування і nзбереження продукції з оформленням акта відповідності умов виробництва nсанітарним нормам і правилам;
– лабораторні дослідження зразків nвітчизняної й імпортної продукції на відповідність санітарним нормам і nправилам;
– державну санітарно-гігієнічну nекспертизу документації, що підтверджує відповідність вітчизняної й імпортної nпродукції санітарним нормам і правилам, з видачею гігієнічного висновку n(додаток № );
Порядок nпроведення санітарно-гігієнічної експертизи НД з метою її затвердження nрегламентований Наказом міністерства охорони здоров’я України № 247 від n6.10.2000 р. «Про nвстановлення тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи». nЕкспертиза включає наступні етапи:
– nзвертання nзаявника в установу Державної санітарно-епідеміологічної служби України у nвипадку наявності на об’єкт дослідження затверджених санітарних норм або nнормативних документів; у Головне санітарно-епідеміологічне керування МОЗ nУкраїни при відсутності затверджених санітарних норм на об’єкт дослідження;
– nздійснення nдослідження об’єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог (критеріїв nоцінки безпеки парфюмерно-косметичної продукції) з оформленням звіту;
– nпроведення nекспертизи й оформлення результатів у виді протоколу і висновку (додаток № );
– твердження висновку експертизи і nвнесення його до реєстру.
Висновок nсанітарно-гігієнічної експертизи на НД (на етапі прийняття експериментальних nзразків, одержання дозволу на виробництво і використання продукції) видається nрозроблювачу після проведення експертизи НД при наявності Результатів nгігієнічної оцінки продукції парфюмерно-косметичної промисловості, побутової nхімії, засобів особистої гігієни (Додаток№ ).
Санітарно-гігієнічній nекспертизі підлягає НД у випадку зміни рецептури продукції або внесенні змін nтоксиколого-гігієнічного, медико-біологічного характеру.
Для проведення експертизи нормативної nдокументації (державного стандарту, галузевого стандарту, технічних умов) nрозроблювачі направляють в органи, установи і заклади державної nсанітарно-епідеміологічної служби наступні матеріали:
1. Заява nпро проведення робіт для замовників державної санітарно-гігієнічної експертизи n(Додаток № )
2 nПроект нормативного документа (державний або галузевий стандарти, nтехнічні умови). Документ представляється в останній редакції із супровідним nлистом, де приводяться реквізити організації-розроблювача. У випадку повторного nпредставлення документа – обов’язкове посилання на номер і дату раніше виданого nвисновку або узгодження головним державним санітарним лікарем.
У nпроекті нормативного документа повинні бути зведення про:
– призначення продукції;
– склад (рецептура) у процентному або nваговому співвідношенні (рецептура парфюмерно-косметичного засобу nпредставляється як окремий документ);
– періодичність і обсяг контролю nконкретних гігієнічних, медико-біологічних і інших показників щодо безпеки для nздоров’я людини;
– вимоги безпеки при виготовленні і nзастосуванні продукції;
– заходу щодо захисту людини від nшкідливого впливу продукції під час її виготовлення і застосування;
– заходу щодо охорони навколишнього nсередовища, у тому числі утилізація і знешкодження відходів виробництва, nпродукції по закінченні терміну придатності й інших вимог щодо її безпеки (ця nінформація може представлятися як самостійна документація).
Разом із nпроектом нормативного документа подається:
– пояснювальна записка з описом матеріалів, сфери й умов nзастосування, фізико-хімічних властивостей, небезпеки, токсичності, міграції nречовин, методик їхнього виявлення;
– результати санітарно-гігієнічних, nмедико-біологічних і ін. досліджень продукції;
– проект маркування й анотації.
У МОЗ nУкраїни надаються анотації (інструкції) по застосуванню на даний вид nкосметичних засобів. Анотація складається розроблювачами косметичних засобів і nмістить у собі короткі відомості про склад косметичного засобу, його дію, nспосіб застосування і терміну придатності. Текст анотації узгоджується з nлабораторією, сертифікованою по контролю якості косметичних засобів, і nзатверджується керівником підприємства-розроблювача.
– регламент (технологічна інструкція) nвиробництва;
Експертна nгрупа вивчає рецептуру на відсутність заборонених до застосування речовин, nаналізує результати оцінки безпеки парфюмерно-косметичних засобів на nвідповідність санітарним нормам і правилам. Термін проведення експертизи НТД – n30 днів з моменту представлення документації.
На підставі nпозитивної санітарно-гігієнічної експертизи НД видається Висновок nсанітарно-гігієнічної експертизи – nофіційний документ, що свідчить про те, що продукція відповідає nсанітарно-гігієнічним нормам і вимогам, встановленим на території України n(Додаток № ). Гігієнічний висновок nзатверджується головним санітарним лікарем України або головних санітарних nлікарів міст і областей (уповноваженими головним санітарним лікарем України). nПісля затвердження висновок вноситься до реєстру і йому присвоюється nвідповідний номер. Термін дії узгодження вказується на титульному листі НТД. nПри продовженні терміну дії НД він подається на повторний розгляд в органи nсанепідемслужби.
Висновок nекспертизи є дійсним протягом терміну дії нормативного документа, прийнятого у nвстановленому порядку. На продукцію імпортного виробництва, на яку відсутні nнормативні документи, висновок видається відповідно термінові дії контракту між nзакордонним контрагентом і імпортером, але не більше п’яти років.
Порядок одержання гігієнічного висновку на nпарфюмерно-косметичну продукцію.
Парфюмерно-косметична nпродукція підлягає обов’язковій санітарно-гігієнічній експертизі з видачею nгігієнічного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи. Гігієнічний nвисновок – офіційний документ, що підтверджує відповідність продукції nсанітарно-гігієнічним вимогам, нормам і правилам і є дозволом на виробництво, nреалізацію і використання продукції в Україні.
Гігієнічний nвисновок на парфюмерно-косметичну продукцію оформляється на підставі розгляду nнаступних документів:
– заяви на проведення nсанітарно-гігієнічної експертизи;
– nнормативного nдокумента (ТУ) і висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи nнормативної документації;
– акта територіальної державної nсанітарно-епідеміологічної служби про гігієнічне обстеження nпідприємства-виготовлювача на відповідність санітарно-гігієнічним нормам і nвимогам, у тому числі результати санітарно-гігієнічних досліджень повітря nробочої зони, навколишнього середовища (для серійно виготовленої продукції). nПредставляються дані по величинах ПДК (УЗУВШИ) виробництва даного виду nкосметичних засобів у повітрі робочої зони, атмосфері, воді;
– анотація;
– етикетка;
– лист від виробника або власника nпродукції про представлення зразків (або акт добору зразків для проведення nдосліджень)
– зразки продукції;
– результатів досліджень продукції на nвідповідність вимогам нормативної документації і санітарних правил і норм, nпроведених атестованими установами.
На підставі nрезультатів проведених досліджень безпеки парфюмерно-косметичної продукції nорганізація, акредитованная МЗ України на цей вид діяльності, видає nрозроблювачеві документ, що свідчить про відповідність продукції вимогам nбезпеки, пропонованим СанПиН 2.2.9.027-99 діючої на території України, а саме, nРезультати гігієнічної оцінки виробів парфюмерно-косметичної промисловості, nпобутової хімії і засобів особистої гігієни (Додаток № ).
Гігієнічний nвисновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на імпортну nпродукцію оформляється на підставі експертизи:
– контракту з обов’язковим додатком nСпецифікації (інформації про повний склад продукції і показники її nідентифікації), що є його невід’ємною частиною;
– даних щодо реєстрації продукції в nкраїні-виробнику, і перелік країн, де вона зареєстрована;
– оцінки документа, що підтверджує nякість продукції (паспорт якості або сертифікат готового продукту);
– оцінки сертифіката відповідності nкраїни-постачальника, виготовлювача, виданого цією країною; (сертифікат nповинний мати юридично завірений переклад);
– результатів державної nсанітарно-гігієнічної експертизи і необхідних досліджень продукції, проведених nв Україні.
– анотації;
– етикетки;
– наявності листа від виробника або nвласника продукції про представлення зразків (або акт добору зразків для nпроведення досліджень)
– зразків продукції;
Сертифікат nкраїни-постачальника повинний бути спрямований у державну санэпидемслужбу перед nзакупівлею виробів, що підлягають імпортові (складанням контракту), і містити nдані щодо безпеки продукції, гігієнічні показники, медико-біологічні nвластивості й ін., відповідно до діючим в Україні санітарним нормам і правилам, nсвідчити про нешкідливість матеріалів, продукції й ін.
При nвідсутності сертифіката країни-постачальника на закуповувану продукцію, остання nповинна бути досліджена в атестованих установах і організаціях.
Термін nрозгляду матеріалів і видачі Гігієнічного висновку складає не більш 30 днів.
Гігієнічний nвисновок є дозволом на виробництво і використання парфюмерно-косметичної nпродукції в Україні.
ДОСЛІДЖЕННЯ БЕЗПЕКИ ПАРФЮМЕРНО-КОСМЕТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ
Дослідження nбезпеки продукції здійснюють організації, акредитированные МЗ України на nпроведення токсично-гігієнічних і медико-біологічних досліджень.
Показники безпеки nпарфюмерно-косметичної продукції регламентуються Державними санітарними nправилами і нормами (Санпин 2.2.9.027-99) распространяющимися на парфумерні і nкосметичні засоби, що роблять, імпортують, реалізують, застосовують у побуті і nпрофесійно використовують при наданні населенню косметологічних послуг.
Санпин установлюють гігієнічні вимоги і nнорми безпеки для здоров’я людини продукції парфюмерно-косметичної nпромисловості, а також порядок проведенні державної санітарно-гігієнічної nекспертизи на етапах розробки, виробництва, транспортування, збереження, nреалізації і професійного використання при наданні населенню косметологічних nпослуг.
Виробництво продукції nпарфюмерно-косметичної промисловості дозволяється при наявності позитивного nВисновку державної санітарно-гігієнічної експертизи нормативної документації. nРеалізація і професійне використання продукції парфюмерно-косметичної nпромисловості при наданні населенню косметологічних послуг допускається за nумови наявності позитивного Гігієнічного висновку державної nсанітарно-гігієнічної експертизи якості виготовленої вітчизняної або імпортної nпродукції, що затверджує Головний державний санітарний лікар України або nуповноважені їм особи.
Дозвіл на виробництво нових nасортиментних груп або видів продукції парфюмерно-косметичної промисловості, а nтакож зміни в рецептурах допускаються при наявності Висновку.
Впровадження у виробництво нових видів nпродукції парфюмерно-косметичної промисловості, а також виробництво продукції nвідповідно до рецептур, що мають зміни, на окремих підприємствах здійснюється nтільки при узгодженні з установами державної санітарно-епідеміологічної служби nна місцях.
Нормативні документи на вітчизняну nпродукцію парфюмерно-косметичної промисловості (державні стандарти України, nгалузеві стандарти, технічні умови й ін.) повинні містити вимоги щодо безпеки nдля здоров’я людини, регламентовані Санпин.
Відповідно до вимог МЗ України до НД на nокремі асортиментні групи (види) продукції парфюмерно-косметичної промисловості nможуть бути введені додаткові критерії безпеки, що встановлюються на етапі nдержавної санітарно-гігієнічної експертизи НД.
Показники безпеки для здоров’я людини nконкретних асортиментних груп і видів продукції парфюмерно-косметичної nпромисловості остаточно встановлюють на стадіях розробки нормативного документа n(для нових асортиментних груп або видів продукції) або перегляду (для nпромислово освоєних асортиментних груп або видів продукції) нормативного nдокумента на етапі проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи.
Показники безпеки для здоров’я людини nімпортної продукції, що по асортиментній групі, видові або використовуваній nсировині істотно відрізняється від продукції вітчизняного виробництва, визначає nГоловний державний санітарний лікар України.
Рішення питань про можливості використання, порядку реалізації або nутилізації в Україні імпортної продукції парфюмерно-косметичної промисловості, nщо по асортименті відрізняється і частково не відповідає вимогам безпеки, nрегламентованим Санпин, належить компетенції МЗ України і визначається nвідповідно до діючого законодавства на етапі підготовки Гігієнічного висновку nна імпортну продукцію.
Державний санітарно-епідеміологічний контроль і вибірковий контроль за nдотриманням Санпин на етапах розробки, виробництва, транспортування, nзбереження, реалізації і професійного використання продукції парфюмерно-косметичної nпромисловості при наданні населенню косметологічних послуг здійснюють установи n(закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби відповідно до діючого nзаконодавства.
Відповідність вітчизняної продукції парфюмерно-косметичної промисловості nвимогам Санпин повинне гарантувати підприємство-виробник шляхом дотримання nтехнології, рецептури і постійним лабораторним контролем над дотриманням nтехнологій і рецептур, або постачальник імпортної продукції шляхом дотримання nвимог транспортування, умов і терміну придатності, регламентованих nспецифікаціями фірми-виробника. Контроль над дотриманням технологій, рецептур, nвимог транспортування і збереження парфюмерно-косметичної продукції щодо nбезпеки для здоров’я людини покладається на органи державної nсанітарно-епідеміологічної служби на місцях відповідно до діючого nзаконодавства.
Упакування, маркірування, умови транспортування, умови і термін nзбереження конкретних асортиментних груп (видів) продукції nпарфюмерно-косметичної промисловості вітчизняного виробництва повинні nвідповідати вимогам діючих в Україні нормативних документів і гарантувати nбезпека продукції для здоров’я людини.
Умови транспортування і термін збереження конкретних асортиментних груп n(видів) продукції парфюмерно-косметичної промисловості закордонного виробництва nповинні відповідати вимогам супровідних документів фірми-виробника (стандарт nпідприємства, специфікація, нотаріально завірене повідомлення і т.п.) і nгарантувати безпека продукції для здоров’я людини.
За умови відсутності в супровідних документах інформації про умови і nтермін збереження імпортної продукції на неї поширюються вимоги діючих в nУкраїні нормативних документів щодо умов транспортування і терміну збереження, nщо повинні гарантувати безпека продукції.
Імпортна парфюмерно-косметична продукція, призначена для реалізації або nнадання косметологічних послуг населенню, повинна містити на упакуванні nінформацію українською мовою, що має застереження щодо можливого несприятливого nвпливу на здоров’я людини.
При неможливості розміщення по об’єктивних обставинах (імпорт обмеженої nпартії продукції, малий розмір або особливі форми упакування і т.п.) цієї nінформації на упакуванні, воно повиннао бути надана споживачеві на nлистівках-вкладишах, ярликах і т.п., що додають до кожного упакування nпродукції.
Питання про достатність інформації з безпеки для здоров’я людини nпродукції парфюмерно-косметичної промисловості закордонного виробництва вирішує nГоловний державний санітарний лікар України на етапі підготовки Гігієнічного nвисновку на імпортну продукцію.
Вимоги по маркіруванню продукції nвідповідно до сучасних вимог установлює Держстандарт України.
На етапі Державної санітарно-гігієнічної експертизи до переліку nвстановлених СанПиН показників безпеки продукції парфюмерно-косметичної nпромисловості можуть бути внесені зміни і доповнення або включені додаткові nпоказники для окремих асортиментних груп продукції.
ШКІРА, ЇЇ БУДОВА І ФУНКЦІЇ
Шкіра nявляє собою зовнішній захисний покрив тіла, який має складну будову
Розрізняють n3 шари шкіри: епідерміс, дерму (власне nшкіра), підшкірно-жирову клітковину.
nБУДОВА nЕПІДЕМІСА
Епідерміс – це верхній, nщо постійно оновлюється шар шкіри. З дермою його пов’язує особлива структура – nбазальна мембрана. Базальна мембрана – дуже важливе утворення. Вона служить nфільтром, який не пропускає великі заряджені молекули, а також виконує роль nзв’язуючої середовища між дермою і епідермісом. Вчені вважають, що через nбазальну мембрану епідерміс може впливати на клітини дерми, змушуючи їх nпосилювати або уповільнювати синтез різних речовин.
Ця ідея використовується nпри розробці деяких косметичних засобів, в які вводяться особливі молекули – nбіорегулятори, що запускають процес дермо-епідермального взаємодії. На nбазальній мембрані знаходиться шар зародкових клітин, які невпинно діляться, nзабезпечуючи оновлення шкіри. Серед зародкових клітин розташовуються великі nотросчатие клітини – меланоцити і клітини Лангерганса. Меланоцити виробляють nгранули пігменту меланіну, який додає шкірі певний відтінок, від nзолотистого до темного або навіть чорного.
КЛІТИНИ ЛАНГЕРГАНСА
Клітини Лангерганса nпоходять з сімейства макрофагів. Подібно макрофагам дерми вони виконують роль nправоохоронців, тобто захищають шкіру від зовнішнього вторгнення і управляють nдіяльністю інших клітин за допомогою регуляторних молекул. Відростки клітин nЛангерганса пронизують усі шари епідермісу, досягаючи рівня рогового шару.
Вважається, що клітини nЛангерганса можуть йти у дерму, проникати в лімфатичні вузли і перетворюватися nна макрофаги. Це привертає до них велику увагу вчених, як до сполучній ланці nміж усіма верствами шкіри. Є думка, що клітини Лангерганса регулюють швидкість nрозмноження клітин базального шару, підтримуючи його на оптимально низькому nрівні. При стресових впливах, коли на поверхню шкіри діють хімічні або фізичні nтравмуючі чинники, клітини Лангерганса дають базальним клітинам епідермісу nсигнал до посиленого поділу.
КЕРАТИНОЦИТИ
Основними клітинами nепідермісу є кератиноцити, які повторюють в мініатюрі шлях кожного живе на nземлі організму. Вони народжуються, проходять певний шлях розвитку і nврешті-решт вмирають. Смерть кератиноцитів – запрограмований процес, який є nлогічним завершенням їх життєвого шляху. Відірвавшись від базальної мембрани, nвони вступають на шлях неминучої загибелі і, поступово просуваючись до поверхні nшкіри, перетворюються на мертву клітину – корнеоціт (рогова клітина). Цей nпроцес так добре організований, що ми можемо розділити епідерміс на шари – в nкожному шарі знаходяться клітини на певній стадії розвитку (або, як кажуть nвчені, диференціювання).
На базальній мембрані nсидять зародкові клітини. Їх відмітною особливістю є здатність до нескінченного n(або майже безкінечного) поділу. Вважається, що популяція активно діляться nклітин розташована в тих ділянках базальної мембрани, де епідерміс заглиблений nу дерму. До старості ці поглиблення згладжуються, що вважається ознакою nвиснаження зародковій популяції клітин шкіри. Клітини базального шару шкіри nділяться, породжуючи нащадків, схожих на материнські клітини як дві краплі nводи. Але рано чи пізно деякі з дочірніх клітин відриваються від базальної nмембрани і вступають на шлях дорослішання, що веде до загибелі.
Відрив від базальної nмембрани служить пусковим сигналом для синтезу білка кератину, який у міру nпросування клітини вгору заповнює всю цитоплазму і поступово витісняє клітинні nорганели. Зрештою кератіноціт втрачає ядро і перетворюється на корнеоціт – nплоску лусочку, набиту кератіновимі гранулами, що додають їй твердість і nміцність. Це відбувається в самому верхньому шарі шкіри, який називають nроговим. Роговий шар, що складається з мертвих клітин, є основою епідермального nбар’єру нашої шкіри.
Відповідно до сучасних nпоглядів, роговий шар складається з плоских кератінових лусочок, які як цеглини nзацементовані ліпідної (жировий) прошарком. Ліпідна прошарок утворена nособливими молекулами – так званими полярними ліпідами. Ці ліпіди відрізняються nвід неполярних ліпідів тим, що вони складаються з гідрофільної голови і nгідрофобного хвоста. У воді молекули полярних ліпідів самостійно групуються nтаким чином, щоб гідрофобні хвости були заховані від води, а гідрофільні nголови, навпаки, були звернені у водне середовище. Якщо таких ліпідів мало (або nякщо суміш ліпідів і води добре струснути), то утворюються кульки. Якщо молекул nбагато, то вони утворюють протяжні двошарові пласти.
ЕПІДЕРМАЛЬНИЙ БАР’ЄР
Ліпідні пласти рогового nшару побудовані з ліпідів, які відносяться до класу сфінголіпідів, або nцерамідів. Вперше сфінголіпіди були виділені з мозкової тканини. Свою другу nназву – цераміди – вони отримали від латинського слова головного мозку (мозок). nПізніше було знайдено, що цераміди беруть участь у побудові епідермального nбар’єру, формуючи ліпідну прошарок між роговими nлусочками.
Цераміди складаються з nжирного спирту сфингозина (утворює голову) і однієї жирної кислоти (хвіст). nЯкщо в жирній кислоті є подвійні зв’язки, то вона називається ненасиченим, якщо nподвійних зв’язків немає, то говорять, що кислота насичена. В залежності від nтого, яка жирна кислота прикріплена до голови цераміду, ліпідні пласти, nпобудовані з них, виходять більш-менш рідкими. Найтвердіші (кристалічні) nліпідні пласти утворені церамідами з насиченими хвостами. Чим довше хвіст nцераміду і чим більше в ньому подвійних зв’язків, тим рідшими виходять ліпідні nструктури.
Серед церамідів особливо nвиділяються довголанцюгові цераміди. Їх хвости представлені жирними кислотами, nякі мають у своїй ланцюжку більше 20 атомів вуглецю. Довголанцюгові цераміди nвиконують роль заклепок, скріплюючи сусідні ліпідні пласти. Завдяки їм nбагатошарова ліпідна прошарок не розшаровується і являє собою цілісну nструктуру. Цераміди останнім часом стали дуже популярними інгредієнтами в nкосметиці. Популярність церамідів пояснюється тією роллю, яку вони відіграють у nпідтримці цілісності епідермального бар’єру. Завдяки наявності багатошарової nліпідної прошарку між роговими лусочками, роговий шар здатний ефективно nзахищати шкіру не тільки від проникнення сторонніх речовин ззовні, але і від nзневоднення.
Як ми побачимо, дія всіх nкосметичних засобів треба оцінювати передусім з точки зору їх впливу на nепідермальний бар’єр, так як він досить вразливий і легко руйнується. Порушення nцілісності епідермального бар’єру призводить до серйозних наслідків для шкіри nнасамперед внаслідок порушення водного балансу епідермісу.
КИСЛОТНА МАНТІЯ ШКІРИ
Поверхня нормальної шкіри nмає кислу реакцію, і її рН (міра кислотності) становить 5,5 (нейтральний рН nдорівнює 7,0, а рН крові – 7,4). Практично всі живі клітини (в тому числі nвелика частина бактеріальних) дуже чутливі до змін рН, і навіть невелике nзакислення для них згубно. Тільки шкіра, вкрита шаром загиблих ороговілих nклітин, може собі дозволити зодягнутися в кислотну мантію (її називають ще nмантією Маркіоніні). Кислотна мантія шкіри утворена сумішшю шкірного сала і nпоту, в яку додані органічні кислоти – молочна, лимонна та інші. Ці кислоти nутворюються в результаті біохімічних процесів, що протікають в епідермісі. nКислотна мантія шкіри є першою ланкою захисту від мікроорганізмів, так як nбільшість мікроорганізмів не люблять кисле середовище.
І все-таки є бактерії, nякі постійно живуть на шкірі, наприклад Staphyloc occus епідермальний, nлактобактерії. Вони воліють жити саме в кислому середовищі і навіть самі nвиробляють кислоти, вносячи свій внесок у формування кислотної мантії шкіри. nБактерії епідермальний стафілокок не тільки не приносять шкоди шкірі, але nнавіть виділяють токси ни, які володіють антибіотикоподібні дією і пригнічують nжиттєдіяльність патогенної мікрофлори. Часте умивання з лужним милом може nзруйнувати кислотну мантію. Тоді “хороші” кіслотолюбівие бактерії nвиявляться в незвичних умовах, а “погані”, кіслоточувствітельние nбактерії отримають перевагу. На щастя, кислотна мантія здорової шкіри досить nшвидко відновлюється.
Кислотність шкіри nпорушується при деяких шкірних захворюваннях. Наприклад, при грибкових nзахворюваннях рН зростає до 6 (слабо кисла реакція), при екземі до 6,5 (майже nнейтральна реакція), при вугрової хвороби до 7 (нейтральна). Треба відзначити, nщо на рівні базального шару епідермісу, де розташовуються зародкові клітини, рН nшкіри стає рівним рН крові – 7,4.
ДЕРМА
Дерма грає роль каркаса, nякий забезпечує механічні властивості шкіри – її пружність, міцність і nрозтяжність. Вона нагадує комбінацію водного і пружинного матраца, де роль nпружин відіграють волокна колагену і еластину, весь простір між якими заповнено nводним гелем, що складається з мукополісахаридів (глікозаміногліканів). nМолекули колагену насправді нагадують пружини, т. оскільки в них білкові нитки nскручені на зразок спіралей.
Глікозаміноглікани – це nвеликі полісахаридні молекули, які у воді не розчиняються, а перетворюються в nсіточку, осередки якої захоплюють велику кількість води – утворюється в’язкий nгель. Поблизу базальної мембрани дерма містить більше глікозаміногліканів, а її n”пружини” більш м’які. Це так званий сосочковий шар дерми. Він nутворює м’яку подушку безпосередньо під епідермісом. Під сосочкові шаром розташовується nсітчастий шар, в якому колагенові і еластинових волокна формують жорстку опорну nсітку. Ця сітка також просякнута гликозаминогликанами. Головним nглікозаміногліканів дерми є гіалуронова кислота, яка має найбільшу молекулярну nмасу і зв’язує найбільше води.
Стан дерми, цього nматраца, на якому покоїться епідерміс, його пружність і стійкість до механічних nнавантажень визначаються як станом “пружин” – волокон колагену і nеластину, так і якістю водного гелю, утвореного гликозаминогликанами. Якщо nматрац не в порядку – ослабли пружини, або гель не тримає вологу – шкіра nпочинає обвисати під дією сили тяжіння, зміщуватися і розтягуватися під час nсну, сміху і плачу, зморщуватися й втрачати пружність.
У молодій шкірі і nколагенові волокна, і глікозаміноглікановий гель постійно оновлюється. З віком nоновлення міжклітинної речовини дерми йде все повільніше, накопичуються nпошкоджені волокна, а кількість глікозаміногліканів неухильно зменшується. nЗнайти способи впливу на дерму – заповітна мрія косметологів, т. оскільки це nдозволило б реально усувати зморшки. На жаль, на ділі домогтися достовірного nефекту поки вдається лише пластичним хірургам.
Крім колагену, еластину і nглікозаміногліканів (міжклітинної речовини) дерма містить клітинні елементи, nкровоносні судини і залози (потові і сальні) Основна задача клітин дерми – nсинтезувати і руйнувати міжклітинний речовина. В основному, цим займаються nфібробласти. Фібробласти виробляють численні ферменти, за допомогою яких вони nруйнують колаген і гіалуронову кислоту, а також синтезують ці молекули заново. nЦей процес відбувається безперервно, і завдяки йому міжклітинну речовину nпостійно оновлюється. Особливо швидко протікає метаболізм гіалуронової кислоти. nУ старіючої шкірі активність фібробластів знижується, і вони все гірше справляються nзі своїми обов’язками. Особливо швидко втрачається здатність до синтезу nміжклітинної речовини. А ось руйнівні здібності довгий час залишаються на nколишньому рівні (ламати – не будувати!). Тому в старіючої шкірі товщина дерми nзменшується, вміст вологи в ній падає, в результаті шкіра втрачає її пружність nі еластичність.
Крім фібробластів nважливими клітинами дерми є макрофаги. Вони відіграють роль правоохоронців і nстежать за тим, щоб чужорідні речовини не потрапляли в шкіру. Макрофаги не nволодіють специфічною пам’яттю, тому їх боротьба з порушниками порядку не nпризводить до розвитку алергічної реакції. Всі макрофаги наділені nповноваженнями віддавати накази навколишнім клітинам. Для цього вони виробляють nвелику кількість регуляторних молекул – цитокінів. Так само, як і фібробласти, nмакрофаги стають менш активні з плином часу. Це призводить до зниження захисних nвластивостей шкіри і до неправильного поведінки інших клітин, які чекають nсигналів від макрофагів. У цьому випадку шкіра нагадує країну при слабкому nправителя – падає боєздатність армії, слабшає дисципліна, руйнується економіка. nЩоб якось компенсувати це, в деякі косметичні засоби і харчові добавки nвключають речовини, що стимулюють макрофаги і примушують їх активніше nвиконувати свої функції.
ВОДНИЙ БАЛАНС
Вся дерма пронизана nнайтоншими кровоносними і лімфатичними судинами. Кров, що протікає по судинах, nпросвічує крізь епідерміс і додає шкірі рожевий відтінок. З кровоносних судин в nдерму надходить волога і поживні речовини. Волога захоплюється гігроскопічними n(що зв’язують і утримують вологу) молекулами – білками і гликозаминогликанами, nякі при цьому переходять в гелеву форму. Частина вологи піднімається вище, nпроникає в епідерміс і потім випаровується з поверхні шкіри. Кровоносних судин nв епідермісі немає, тому волога і поживні речовини повільно просочуються в nепідерміс з дерми. При зменшенні інтенсивності кровотоку в судинах дерми в nпершу чергу страждає епідерміс. У цьому випадку шкіра нагадує дерево, яке nпочинає засихати з верхівки.
Тому зовнішній вигляд nшкіри багато в чому залежить від стану її кровоносних судин. Судинна nгімнастика, масаж, мікрострумова стимуляція і препарати, які зміцнюють стінки nсудин і поліпшують мікроциркуляцію, будуть благотворно позначатися на nзовнішньому вигляді шкіри. Втім, можливий і інший варіант, коли сухість nепідермісу пояснюється надто інтенсивним випаровуванням води через роговий шар. nУ цьому випадку надходження води з дерми може зберігатися на попередньому nрівні.
ВИСНОВОК
Більшість органів нашого nтіла складається з живих клітин, тому ефект від будь-якого (в тому числі і nлікарського) впливу на ці органи можна представити як суму реакцій окремих nклітин. З шкірою ситуація дещо інша. Шкіра – це сукупність живих клітин, nміжклітинної речовини (яке займає досить великий обсяг) і неживих клітин n(рогових лусочок).
Істотна зміна nфункціонування шкіри може бути досягнуто тільки через зміни в живих клітинах, nпричому процес цей досить тривалий. Впливаючи на неживі клітини і на nпозаклітинне речовину можна домогтися тимчасової зміни зовнішнього вигляду nшкіри (наприклад, насичення позаклітинного речовини дерми вологою приведе до nрозгладженню шкіри і підвищенню її пружності, а відлущування мертвих лусочок з nповерхні шкіри освітлить її). Зміни стану позаклітинного речовини і шару неживих nклітин можуть в свою чергу позначитися на діяльності живих клітин. Тоді окрім nтимчасового ефекту, який можна спостерігати відразу після впливу, в шкірі nбудуть відбуватися повільні зміни, результат яких проявиться через тривалий nчас.
Наносячи на шкіру nкосметику, ми часто спостерігаємо негайний ефект. При цьому відстрочені ефекти nвислизають від нашої уваги. Простежити їх самостійно практично неможливо. nПо-перше, вони можуть проявлятися через тижні і навіть місяці. По-друге, nкількість речовин, які ми за цей час встигнемо нанести на шкіру, занадто nвелике, щоб зв’язати зміни шкіри з якимось конкретним кремом або лосьйоном. nТому дуже важливо знати основні об’єкти впливу для косметичних засобів в шкірі nі добре уявляти, які з спостережуваних ефектів можуть бути викликані впливом на nживі клітини, а які – на інші структури шкіри. Важливо вміти не піддаватися nілюзіям і кожен раз замислюватися над тим, що реально може косметика.
Функції шкіри:
1. nЗахисна.
2. nТерморегулююча.
3. nПродукуюча.
4. nДихальна.
5. nВидільна.
6. nПровідна.
7. nОрган nчуття.
На nпротязі всього життя шкіра постійно змінюється
Типи шкіри:
В nкласичному розумінні розрізняють 4 типів – суху, жирну, нормальну, комбіновану.
Суха nшкіра nхарактеризується відсутністю жирного блиску, відлущуванням епідермісу, ранніми зморшками, nвідчуттям „стягнутості”, що пов”язано із недостатньою діяльністю сальних залоз. nЗалози продукують менше жиру ніж потрібно для утворення природньої захистної nплівки, через що шкіра втрачає вологу.
Жирна nшкіра характеризується nжирним блиском, схильністю до вугревих висипок, розширеними порами. Особливий nвипадок, коли шкіра жирна, але і дуже суха – такий стан називається сухою nсебореєю. Причина – нестача вологи в поєднанні із надлишком жиру, який nвсмоктується практично всім роговим шаром. Така шкіра жирна з вугрями і nсальними кірками, але дуже відлущується і є шорстка.
Нормальна nшкіра має матовий nтон, не схильна до лущення, не має жирного блиску, висипок тощо.
В nбільшості випадків шкіра є комбінованою – тобто поєднує різні типи шкіри, nособливо в середній зоні – Т-зоні.
Косметичний догляд- це поєднання різних процедур, які здійснюють профілактичну, лікувальну і nдекоративну дію. Косметичний догляд за шкірою складається із зволоження, nтонізування, захисту і спеціального догляду.
Очищення
Шкіра людини nпостійно відчуває вплив факторів зовнішнього середовища – пилу, холоду, зміну nтиску, жару. Окрім того шкіра забруднюється залишками косметичних засобів, nвідлущеними клітинами епідермісу в суміші з потом, тощо. Тобто шкіру необхідно nочищувати в залежності від типу шкіри: жирну за допомогою мила, бажано з nантисептичними добавками, лосьйонами, пінками, очисними гелями,суху бажано nочищувати тоніками, кремами для очищення, нормальну шкіру можна очищувати nтоніками, кремами для очищення, нормальну шкіру можна очищувати будь-яким із nперерахованих засобів.
Тонізування
Виконує nнаступні функції- відновлює захисну nкислотну мантію шкіри, видаляє надлишки макіяжу, підтримує тонус шкіри, nконтролює і нормалізує діяльність сальних і потових залоз, в результаті шкіра стає nматовою і бархатистою. Для тонізування використовують переважно тоніки ,розчини nі гелі у відповідності до типу шкіри.
Тонізуючим nефектом володіють контрасні обтирання гарячими і холодними розчинами лікарських nрослин.
Зволоження nшкіри здіснюють двома напрямками. Перший грунтується на створенні захисної nплівки, яка перешкоджає випаровуванню. Другий метод оснований на підвищенні nвологоутримуючої здатності шкіри за рахунок спеціальних гігроскопічних речовин. nДо речовин, що перешкоджають випаровуванню належать сорбітол, діметикон, nрослинні екстракти і олії. До речовин, які підвищують вологоутримуючі nвластивості шкіри відносять – ПВП, піролідон-капронову кислоту, гіалуронову nкислоту і її похідні.
Особливого nзначення набуває зволоження шкіри взимку, що пов”язано із холодом і різким nперепадом температури – це призводить до зниження вологи і зниження захисних nмеханізмів шкіри.
Захист nшкіри направлений на nзменшення негативного впливу факторів зовнішнього середовища. (УФ – опромінення n– веде до порушення пігментації, раннього старіння, викидні гази, які містять nсвинець, кадмій і т.д., призводять до nутворення вільних радикалів – це основний фактор старіння шкіри, а також пилок, nпорох, решта). Для захисту шкіри застосовують К3, що містять антиоксиданти.
Спеціальний nдогляд направлений nна усунення 5 основних проблем: порушення процесу злущення, забруднення, nпорушення пігментації, висипання, сухість і старіння шкіри.
Для nзлущення епідермісу використовують скраби, маски, які містять nабразивні речовини, пілінг-креми і маски. Доцільно викорисовувати К 3 в nкомбінації. Слід зазначити, що протягом життя у людини злущується більше
Для nочищення і звужування пор шкіри використовують лосьйони, маски, креми, які видаляють nнадмірний жир, покращують кровообіг, розглажують шкіру.
При nпорушенні пігментації шкіри використовують депігментуючі лосьйони, тоніки, креми, які nбажано наносити перед виходом на вулицю.
При nвисипках на шкірі першою умовою для лікування є звертання до дерматолога, який nмає підібрати не тільки К 3, але і режим харчування, тощо.
Омоложуючі nзасоби покращують процеси nобміну в клітинах, відновлюють тонус і тургор шкіри.
Процес nвсмоктування речовин шкірою (біодоступність косметичних засобів). На процес всмоктування nречовин в шкіру впливають наступні фактори:
1. nВид косметичного засобу.
2. nФізико-хімічні властивості інгредієнтів.
3. nРозмір молекул, електричний заряд речовини.
4. nСтупінь дисперсності.
5. nВид і кількість допоміжних речовин.
6. nВік людини ( у старших людей кровообіг, обмін речовин, робота органів і nтканин сповільнений).
7. nЧистота шкіри (у чисту шкіру речовини краще всмоктуються).
8. nСпосіб нанесення речовини на шкіру (краще наносити втираючи К 3 масажем)
1 – 5 n– фармацевтичні фактори, 6 – 8 – косметичні фактори.
І. nБільшість К 3, які виробляються – це емульсійні системи (молочко, креми, nшампуні, тощо) використання яких обумовлено:
1. nфізіологічністю nпо відношенню до шкіри, наприклад, при сухій шкірі показані емульсії в/о, при nжирній шкірі – о/в;
2. nПрисутність nводи сприяє гідратації поверхні, покращуються сорбційні властивості шкіри, активізуються nпроцеси всмоктування і резорбції, які покращуються в присутності ПАР n(емульгаторів), що сомобілізують шкірні ліпіди (знежирюють шкіру) і nдеструктують білки, це сприяє проникненню речовин в шкіру. Жирові компоненти nемульсійних систем функціонально заміщують ліпіди шкіри при їх нестачі, вони nсприяють зігріванню шкіри, що сприяє кровонаповненню і зростає швидкість nвсмоктувальної здатності шкіри.
3. nВ nемульсійні системи можна вводити різні за фізико-хімічними властивостями nінгредієнти, які будуть мати високу біодоступність за рахунок їх гарного nвсмоктування;
4. nВ nемульсійних системах можна варіювати консистенцію, а отже і рівень впливу nобумовлений призначенням крему.
ІІ. nРечовини проникають в шкіру через отвори потових і сальних залоз, але nнайважливішим є пряме всмоктування через шкіру. Проникаючи через щільно nз”єднані клітини рогового шару епідермісу вони розчиняються в міжклітинній nрідині. Досить великі молекули не можуть проникати крізь епідерміс. Науковці nвважають, що гранично допустимі маси молекули, які реально можуть проникнути- nмолекули з молекулярною масою 50 тис. – 5 тис. (різні автори), тобто як правило nбілкові молекули залишаються на поверхні, а всмоктуватися можуть nнизькомолекулярні молекули і амінокислоти.
Новітні nтехнології дозволяють вводити в К 3 поліпептиди, з яких в організмі утворюються nбілкові сполуки. Наприклад в кремах „Ньювейс” використовують десмозин і nізодесмозин із яких утворюється еластин.
Лосьйон nкосметичний – це водно-спиртовий, спирто-водний розчин або рідка nемульсія (суспензія) біологічно-активних речовин і корисних добавок, запашки та nбарвника (або без нього для лосьйонів косметичних на основі емульсій); засіб nдля догляду шкіри, волосся, нігтів та ароматизації
Лосьйон – nтонік – це спирто-водний розчин або nемульсія біологічно-активних речовин і корисних добавок та барвника (або без nнього якщо використано забарвлену сировину); засіб для догляду шкіри; nвикористовують для нормалізації кислотно-лужного балансу шкіри, очищення, ароматизації і регуляції nтонусу шкіри, волосся, нігтів або нігтів
Тонік nкосметичний – це nзасіб у вигляді розчину або рідкої емульсії (суспензії) , який призначений для nдогляду за шкірою, її очищенням, нормалізації кислотно-лужного балансу, nпідвищення тонусу шкіри, пружності та еластичності.
Класифікація:
Лосьйони класифікуються в залежності від призначення, області nзастосування, тощо.
1. В залежності від типу nшкіри:
– nлосьйони nпо догляду за нормальною і сухою шкірою;
– nлосьйони nпо догляду за жирною шкірою;
– nлосьйони nпо догляду за проблемною шкірою.
2. За анатомічним nпризначенням:
– nлосьйони nпо догляду за шкірою обличчя;
– nлосьйони nпо догляду за шкірою рук;
– nлосьйони nпо догляду за шкірою тіла;
– nлосьйони nпо догляду за шкірою ніг
– nлосьйони nпо догляду за волоссям і волосистою частиною шкіри голови;
3. За призначенням:
– nгігієнічні, у тому числі депігментуючі;
– nлікувально-профілактичні.
4. За лікувальною дією і nкосметичним ефектом:
– nочисні;
– nтонізуючі;
– nживильні;
– nвідбілюючі;
– nлосьйони nпісля гоління.
Характеристика основних nкомпонентів рецептури косметичних лосьйонів
Розчинники n– є домінуючими компонентами у відсотковому відношенні.
1. Вода очищена ( за ФС)
Сприяє nгідратації поверхні, покращує сорбційні властивості шкіри, активізує процеси nвсмоктування ( особливо в присутності ПАР). Вода має рН близьке до рН шкіри n5,0 – 7,0 є прекрасним розчинником для різних БАР. Недолік – легко піддається nмікробіологічному забрудненню.
1. nІноді використовують мінеральну воду ( для приготування лосьйонів в nсалонах та в домашніх умовах).
2. nТермальні води Баден – бадена ( косметика Sans Soucis ) та ( з природніх nджерел) Vishy ( косметика Vishy).
Термальні води
Термальна вода – це багата мінеральними солями nвода з термальних джерел.
Косметику на її основі (креми, маски і тому nподібне) роблять вже досить давно, але нещодавно з’явилася ще і термальна вода nдля обличчя у спреї. Для чого її використовують і як це правильно робити?
Термальна вода добувається зі свердловин, nглибина яких сягає кількох сотень метрів, її температура перевищує 2000˚С. n
Термальна вода вважається корисною, тому що nвона насичена мінералами і корисними мікроелементами, які необхідні для nпідтримки водно-мінерального балансу і тонусу шкіри. Саме завдяки своєму складу nця вода користується великою популярністю при виробництві спеціальної nкосметики.
Термальна вода для обличчя – це універсальний nкосметичний засіб для будь-якого типу шкіри. Компактний спрей можна покласти в nкосметичку і носити з собою всюди. Але не варто вважати, що це панацея, яка nвмить зробить вашу шкіру ідеальною. Використовувати термальну воду потрібно в nкомбінації з іншою косметикою для догляду за шкірою обличчя: термальна вода для nобличчя – це лише один колір в палітрі косметичних засобів. Так, він може бути nяскравим, але його недостатньо, щоб намалювати повноцінну картину.
Складно сказати, яка термальна вода для обличчя nкраща. Різні виробники косметики продають воду з різних джерел, а в кожному nджерелі – свій склад мінеральних солей. Тому вам доведеться пробувати: та вода, nяка ідеально підходить вашій подрузі, може не підійти вам, і навпаки. Так, nтермальна вода Avene з низьким вмістом мінералів рекомендована для чутливої nшкіри, а Vichy – сама мінералізована вода Франції, вона знімає подразнення.
Види термальних вод:
1. Термальна вода Vichy
Ця термальна вода, розливається з джерела Святого nЛуки, визнана найбільш високомінералізованою. До її складу входять 17 nмінеральних солей і 13 олігоелементи.
Регулярне застосування термальної води Vichy nздатне підвищити захисні функції шкіри, поліпшити її обмін речовин, ефективно nзволожувати і надавати заспокійливу дію.
Обсяг термальної води Vichy -150 мл.
2. Термальна вода Cauterets
Особливо рекомендується для догляду за жирною і nпроблемною шкірою. Завдяки високому вмісту сірки, кремнію, срібла і магнію nздатна звужувати пори і усувати жирний блиск.
Регулярне застосування термальної води Котрьє nнадає шкірі ніжний матовий відтінок, вирівнює її поверхню і позбавляє від nприщів.
Обсяг термальної води -150 мл.
3. Термальна вода Аvene
Унікальна тим, що вода надходить на завод з nджерела, минаючи її збір, зберігання і транспортування.
Термальна вода Авен відрізняється нейтральним nрН. Це робить її універсальною як для зволоження шкіри, так і лікування nдерматологічних захворювань.
До складу термальної води входять більше 15 nмікроелементів та їх сполук.
Пропонується в трьох видах: об’ємом 50 мл, 150 nмл і 300 мл
4. Термальна вода La Roche-Posay
Термальну воду La Roche-Posay відрізняє високий nвміст селен – потужного антиоксиданту, що захищає клітини шкіри від окислення. Її nрегулярне вживання і загальмувати процес старіння шкіри.
Термальна воду La Roche-Posay гіпоалергенна. nВона підходить для всіх типів шкіри. Однак більш рекомендується для чутливої шкіри nз дерматологічними проблемами, так як крім зволоження і освіження зупиняє nсвербіж і знімає запальні процеси.
Пропонується в трьох видах: об’ємом 50 мл, 150 nмл і 300 мл
5. Термальна вода Uriage
Унікальність термальної води Урьяж в тому, що nпід її впливом клітини шкіри не міняють свого розміру. Ця термальна вода nвідмінно живить, зволожує і заспокоює шкіру.
Її рекомендується застосовувати при nдерматологічних захворюваннях: псоріазі, атопічному дерматиті, екземі.
У термальній воді 14 мікроелементів і велику nкількість мінеральних солей, здатних підтримувати тонус шкіри.
Обсяг термальної води Uriage -150 мл та 300 мл.
Якщо у дівчини суха шкіра, то їй більше підійде nгіпертонічна термальна вода, а якщо жирна і проблемна – гіпотонічна, тобто nмалонасичена солями.
Щоденне використання такого косметичного засобу nдобре діє на шкіру, постачає необхідні їй мінерали, вітаміни і мікроелементи, nробить шкіру обличчя більш гладкою і бархатистою.
Вірогідність алергії на термальну воду nмінімальна, але деякі виробники косметики додатково додають в неї екстракти nрослин для кращого косметичного ефекту, це варто враховувати, якщо у вас раптом nє алергія на якусь конкретну рослину
Містять nприродні мінеральні сполуки які є корисними для нашої шкіри і тим самим nпідвищується косметичний ефект. ( Наприклад Zn – мінерал для лікування вугревої nхвороби, Mn – підвищує міцність капілярів і сприяє підтягуванню шкіри і т.д.).
Вода є nдомінуючим компонентом і входить в кількості 10 – 90%.
Спирт nетиловий
У процентному відношенні домінуючим nкомпонентом у складі лосьйонів є вода. Етиловий спирт складає 17-90 % і nзабезпечує: антисептичну дію, сприяє підвищенню мікробіологічної стабільності.
· nзменшення nповерхневого натягу води (капілярний вплив) – тобто речовини краще nвсмоктуються;
· nтонізуюча nдія на шкіру (завдяки швидкому випаровуванню);
· nпомірне знежирення (за рахунок розчинення жирових забруднень nшкіри);
· nлегкий nв’яжучий і дезодоруючий вплив.
Підвищувати вміст етилового спирту в лосьйоні небажано, оскільки nрегулярний вплив лосьйону на шкіру може викликати сухість і подразнення, nпов’язане з протеолітичною дією спирту на білкові структури шкіри.
Солюбілізатори – речовини що nпокращують розчинність різних за фізико – хімічною природою речовин, завдяки nсвоїм гідрофільно – гідрофобним властивостям входять в кількості до 2%.
До складу лосьйонів можуть входити допоміжні і біологічно nактивні речовини нерозчинні чи важко розчинні у водно-спиртових розчинах, nнаприклад, запашні речовини, що використовуються для ароматизації лосьйонів. nПідвищенню їхньої розчинності сприяє введення поверхнево-активних речовин – nсолюбілізаторів у концентрації до 2 %, що поліпшують властивості лосьйонів, nдозволяють знизити концентрацію етилового спирту до 20-40 %. Як солюбілізатори nнайчастіше використовують оксиетильовані продукти, одержувані шляхом приєднання nетиленоксиду до речовин, що містять поряд з гідрофобним радикалом, полярну nгрупу з активним атомом водню (наприклад, гідроксильну чи карбоксильну). В nрезультаті реакції оксиетилювання утвориться сполука з різним числом nоксиетильованих ланок, тому солюбілізатори являють собою суміш гомологів з nрізною довжиною оксиетильованого ланцюга. Як солюбілізатори у косметичних nлосьйонах найбільш широке застосування знаходять: препарат Ретинокс-80 (суміш nполіетильованих ефірів кислот касторової олії) у концентрації до 1,5 %; nпрепарат ПП-40 (суміш поліетильованих ефірів пентолу), вводиться до складу nлосьйонів у концентрації 0,3-1,5 % при концентрації етилового спирту не вище 35 n%.
Солюбілізатори – nречовини що покращують розчинність різних за фізико – хімічною природою nречовин, завдяки своїм гідрофільно – гідрофобним властивостям входять в nкількості до 2%.
Як nсолюбілізатори широко використовуються етиловий спирт, гліцерин, nпропіленгліколь, моноетиловий ефір діетиленгліколю, PEG-40 Hydrogenated Castor Oil, полісорбат-80 (tween 80, polyoxy–ethylene (20) sorbitan monooleate), Polysorbate-20 (tween 20, Е432, EUMULGIN ® SML 20) та ін вводиться до складу лосьйонів у концентрації n0,3-1,5 %
Емоленти (пом’якшують шкіру).
Емоленти n- це жири та жироподібні речовини, компоненти масляної фази, які вводять до складу косметичних засобів Як емолентов nвикористовують: віск (бджолиний, канделільський, карнаубський); натуральні жири nта олії; церезин, мінеральну олію; складні ефіри (ізопропілміристат, nізопрпілпальмітат і т. п.); жирні спирти (стеариновий спирт і т. п. ); nрицинову олію, ланолін і його похідні; nсилікони (диметикон, ціклометікон і т. п.).
Деякі широко вживані емоленти викликають закупорку nсальних залоз і провокують появу вугрів (мають комедогенну дію).
Комедогенну nдію мають:
вільні жирні кислоти nта їх похідні; ланолін; кокосова олія; нерозбавлене мигдальна олія; nізопропілізостеарат; ізостеариновий спирт; ізопропілміристат.
Гідротропи поділяються за nмеханізмом дії:
А) ті які поповнюють нестачу води в шкірі;
Б) ті які перешкоджають випаровуванню: диметикон, nрослинні екстракти, олії, сорбітол, сорбіт.
В) підвищують вологоутримуючі властивості шкіри: nгіалуронова кислота і її похідні, полівінілпіролідон, піролідонкапронова nкислота,
Дерматропні речовини.
Широке застосування знаходять: алантоїн, азулен, nпантотенова олія, вітаміни: А, Е и В у концентрації до 0,5 % пантенол.
До умовно дерматотропних речовин відносяться спирти nланоліну, цетиловий спирт, ефіри – вони знежирюють і nвідновлюють структуру тканин.
Активні добавки можна nрозділити на три основні групи
поповнювачі nдефіциту – речовини, яких потребує шкіра;
протектори – nзахищають шкіру від дії шкідливих факторів;
модулятори – nзмінюють швидкість та інтенсивність різних фізіологічних процесів в шкірі.
Речовини поліфункціонального призначення.
До складу лікувально-профілактичних nлосьйонів вводяться добавки антисептичної дії, що представлені органічними і nнеорганічними кислотами і їхніми солями. Саліцилова кислота використовується як nантисептик, що дезодорує, а також кератолітичний засіб, у концентрації до 0,3% n- 3%. Бензойна кислота, як речовина, що володіє антисептичною дією (у низьких nконцентраціях, через можливу побічну дію на шкіру). Лимонна кислота (до 0,5 %) nвпливає на окислювально-відновні процеси, що відбуваються в шкірі, додатково nволодіє слабкою відбілюючою дією. Адіпінова кислота використовується для nполіпшення тонусу шкіри і досягнення кислого значення рн препарату. Борна nкислота марок А и Б використовується як слабкий відбілюючий та дезінфікуючий nзасіб, а також для коректування рн у лосьйонах по догляду за шкірою обличчя, nсхильної до вугревої висипки (оптимальна концентрація 0,1 %). Однак, при nтривалому застосуванні деяких кислот (оцтової, саліцилової й ін.) можлива nпересушуюча дія на шкіру. Тому раціональніше вводити до складу лосьйонів слабкі nрозчини лимонної, бензойної й особливо аскорбінової кислот, а також солі nалюмінію, що додатково мають пом’якшуючу дію на шкірні покриви.
Антиоксиданти: Вітамін С, Е, Трилон nБ, всі БАР, що містять фенольні сполуки ( екстракт винограду прополісу ).
Різні біологічно активні речовини nрослинного походження, представлені органічними кислотами, вітамінами, nмікроелементами, ферментами, амінокислотами, флавоноїдами, дубильними nречовинами, ефірними оліями, що містяться в рослинних витяжках в комплексі, nзабезпечують високоефективну і багатофункціональну дію. Їхнє введення до складу nлосьйонів сприяє нормалізації функціонування клітин шкіри, стимулює регенерацію nтканин, запобігає процесу передчасного старіння.
Застосовувані для жирної шкіри nлосьйони очищають її від жиру і забруднень, знижують підвищену секреторну nактивність сальних залоз, мають стягуючу, антисептичну і підсушуючу дію, nсприяють підтримці (нормальної) кислої реакції шкіри, тонізують, освіжають, nдодають їй матовий вигляд. Тривала і посилена діяльність сальних і потових nзалоз шкіри приводить до розширення вивідних проток, що вимагає крім nвідповідних лікувальних антисеборейних речовин застосування засобів, що nвпливають на рецептори шкіри і викликають звуження проток. Асортимент лосьйонів nдля жирної шкіри більший, чим для сухої. Рекомендовані для жирної шкіри nлосьйони містять речовини, що регулюють діяльність сальних залоз, знижують жирність шкіри, володіють дезинфікуючим і антибактеріальним nефектом. Більшість рецептур лосьйонів для жирної шкіри готуються на основі nнастойок і екстрактів з рослинної сировини, що забезпечують помірковано в’язку nдію.
Біологічно активні речовини — це насамперед вітаміни — біологічно активні nнизько молекулярні органічні сполуки життєво необхідні для організму людини. nВони потрібні йому в дуже малій кількості, але виконують при цьому дуже важливі nспецифічні функції: сприяють обміну речовин, полегшують засвоювання продуктів nхарчування, надходять з кров’ю у поверхневі шари шкіри і цим підвищують їхній nтонус. Вони застерігають та усувають млявість nшкіри й передчасне утворення зморщок. Відомо більше 20 природних вітамінів, nзначна більшість їх — рослинного походження. Вітаміни широко використовуються в nсучасних косметичних виробах (вітаміни А, В1, В2, В3, В5, та В6, В12, і С, nвітаміни групи D, вітамін Е, Н, Р і РР, К та F).
Вітамін А — первинний алкілциклогексанол (ретинол) С20Н30О є корисним компонентом у nкремах. Він запобігає старінню шкіри, оскільки посилює поділ клітин базального (нижнього) nшару епідермісу. Шкіра робиться еластичною і піддається меншому впливу nультрафіолетового проміння. Вітамін А входить до складу кремів, призначених для nлікування себорейної екземи. Ретинол (вітамін А) nу рослинах знаходиться як провітамін — каротин, котрий у nорганізмі перетворюється на вітамін. Каротин у великій кількості міститься в nморкві, помідорах, буряках, зеленій петрушці та цибулі, звіробої, дині, nгарбузах, аґрусі, малині, сливах, смородині, абрикосах, персиках, плодах nобліпихи, шипшини, горобини, горіхах. Недостатність вітаміну А в організмі nприводить до сивіння та ламкості волосся, сухості, лущення та ороговіння шкіри, nламкості нігтів.
Тіамін (вітамін В1) nкорисний при різних висипках та вуграх на шкірі, nвипадінні та поганому рості волосся, їх ранньому посивінні. Міститься в nкропиві, бананах, винограді, малині, лимонах, кавунах, капусті, картоплі, nбуряках, кабачках, полуницях, пшеничних та рисових висівках, калині та ін.
Рибофлавін (вітамін В2) допомагає при себореї, nсеборейному випадінні волосся, заїдах, виразках. Проявляє позитивний вплив на nстаріючу шкіру. Бере участь у окислювально-відновлювальних процесах, nвуглеводному, білковому та жировому обміні шкіри. Міститься в злаках, кабачках, nкапусті, картоплі, цибулі та абрикосах, апельсинах, лимонах, малині, обліписі, nкропиві, ромашці та багатьох інших рослинах.
Пантотенова кислота (вітамін В3) необхідна для процесів обміну речовин, nрегулює утворення пігменту у волоссі, при її недостатності проходить передчасне nпосивіння та випадіння волосся. Застосовується при сухості та дряблості шкіри, nсебореї, для лікування ран, опіків та виразок.Міститься в рисових висівках, nпшениці, моркві, петрушці, огірках, салаті, сливах, смородині, помідорах, nгарбузах, кабачках, бобових та інших рослинах.
Вітаміни В3 та В5 (пантотенова кислота) С6Н5NO2 — є регуляторами nобміну речовин у клітинах шкіряного покриву, вони підвищують еластичність шкіри nта знижують запальні процеси. Їх широко використовують у засобах по догляду за волоссям, nзапобігаючи випаданню волосся і надання йому блиску.
Піридоксин (вітамін В6) nкорисний при себореї, вугровому висипі, себорейному nвипадінні волосся, дерматитах. При його не- достатності має місце атрофія nклітин епідермісу, коренів волосся та сальних залоз. Міститься в полину, nцибулі, капусті, картоплі, огірках, петрушці, помідорах, рисі, пшениці, в nбагатьох фруктах та ягодах.
Фолієва кислота (вітамін В9) nстимулює діяльність шкіри, сприяє росту волосся, корисна nпри ранніх зморшках, вуграх, дерматозах. Міститься в кавунах, динях, капусті, nморкві, цибулі, огірках, петрушці, салатах, помідорах, малині, обліписі, nяблуках.
Ціанокобаламін (вітамін В12) nкорисний при себорейному дерматиті, випаданні волосся, nвуграх, дерматозах. Міститься в продуктах тваринного походження і значно рідше n— в деяких рослинах (винограді).
Вітамін С (аскорбінова nкислота) С6Н8О6, використовується для зменшення вмісту nхолестерину в клітинах шкіри (етерифікація ОН-груп з утворення ефірів), nзапобігає процесу старіння, є антизапальним засобом, посилює дію вітаміну А. nВітамін С рекомендується при дряблій шкірі, вуграх, ластовинні, хворобі nволосся, дерматозах. Поліпшує стан шкіри при себореї та старінні; його нестача nпідсилює пігментацію шкіри. Аскорбінова кислота має важливе значення в nжиттєдіяльності організму, регулює окисновідновні процеси, стимулює синтез nколагену, прискорює регенерацію клітин, загоєння ран. Основні вмістилища nвітаміну С — овочі, фрукти та ягоди.
Вітаміни групи D — кальцифероли. Вітаміни nгрупи D посилюють дію вітаміну А, поліпшують ріст волосся, нормалізують вміст nвологи в шкірі. Однією з необхідних умов біологічної активності вітамінів групи nD є наявність у молекулі системи з трьох прилеглих подвійних зв’язків. Вітаміни nгрупи D синтезуються лише в тваринних організмах. Рослини синтезують лише nстероли — провітаміни D, з яких під дією ультрафіолетового проміння утворюються nвітаміни групи D. Так, вітамін D2 утворюється з ергостеролу в ультрафіолетовому nпромінні. Практичне значення мають вітамін D2 (кальциферол), вітамін D3 n(холекальциферол). Вітамін D в організмі впливає на фосфорний, кальцієвий та nводний обміни. У людини вітамін D утворюється в поверхневих шарах шкіри під nвпливом UF променів. Підсилює дію вітаміну А. Під впливом вітаміну D nпідсилюється пото та саловиділення, покращується ріст волосся, нормалізується nвміст води у шкірі. Вітамін Е С29Н50О — nсуміш токоферолів, відзначається високою антиокислювальною дією, запобігає nокисленню жирових компонентів кремів, має загоювальні властивості, тому nособливо важливе його використання в кремах з профілактичною дією.
Вітамін Е токоферол (вітамін Е) — nвикористовується, особливо з вітаміном А, при в’ялій дряблій шкірі, себореї, nвуграх та дерматозах. Міститься в бананах, вишнях, апельсинах, аґрусі, nгоробині, порічках, смородині, вершках, цибулі, салаті, моркві, петрушці, nзвіробої, кульбабі. Багато його в олії кукурудзи, обліпихи, соняшника.
Біотин (вітамін Н). nПри його дефіциті розвиваються дерматози, nгіперпігментація та лущення шкіри, порушується ріст нігтів. Допомагає при себореї, nзморшках, в’ялій шкірі, при облисінні. Міститься в цибулі, моркві, огірках, nсалатах, порічках, смородині, горіхах, дріжджах.
Рутин (вітамін Р) n— допомагає при вуграх, почервонінні обличчя, випадінні nволосся. Трапляється в різних овочах та плодах (капусті, буряку, горобині, nсмородині, чорному винограді, грецьких горіхах, шипшині), а також у лікарських nрослинах (звіробої, м’яті, ромашці, шавлії).
Нікотинова кислота (вітамін РР) — застосовується при себореї, вуграх, nсухості, запаленні та загрубілості шкіри, випадінні волосся, дерматозах. nприскорює загоєння ран та виразок. Накопичується у більш-менш значній кількості nв багатьох злаках, бобових, овочах, фруктах, та інших рослинах (пшеничні nвисівки, кавуни, кабачки, капуста, картопля, цибуля, морква, огірки, петрушка, nсалат, буряки, помідори, гарбузи, хрін, часник, абрикоси, апельсин, банан, nвиноград, малина, дуб, роза, чай, ревінь, шавлія).
Філохінон (вітамін К) підвищує міцність nкапілярів, сприяє зупинці кровотечі та крововиливів у шкірі, прискорює заживлення nран та виразок. Один з цих вітамінів — К1 міститься в зелених частинах рослин — nкропиви, полину гіркого, деревію, плодах шипшини, калини, винограду, сливи, nчаї, картоплі, листях моркви та злакових рослинах.
Вітамін F — це суміш жирних алкендієнових та полієнових кислот, які мають біологічну nактивність. Застосовуються переважно в засобах для догляду за волоссям, для nзапобігання їх випадіння та утворення лупи.
До біологічних стимуляторів відносяться також гормони, ферменти та продукти життєдіяльності бджіл.
Гормони, nнаприклад екстракт плаценти, видобутий із дитячого місця (посліду), сприяють nутворенню нових клітин шкіри, підтримують їх життєвий тонус.
Із ферментів, що використовуються в косметиці, слід виділити панкреатин — препарат підшлункової залози, nякий використовується для видалення зубного каменю; пепсин — діюча частина шлункового соку теплокровних тварин; лізоцим — виробляють із курячих яєць.
Одним з різновидів лосьйонів є так nзвані «кислі» лосьйони, що відновлюють природну реакцію поверхні шкіри. Вони nмістять у своїй сполуці найчастіше молочну і лимонну кислоти. Ця група nлосьйонів застосовується після вмивання милом з метою нейтралізації лужних nзалишків мила. Кислі лосьйони можуть застосовуватися при будь-яких типах шкіри, nале найефективніші вони для жирної й в”янучої шкіри.
Суха шкіра має підвищену чутливість nдо різних впливів і, як правило, не переносить частого вмивання милом у твердій nводі. Для догляду за даним типом шкіри призначені лосьйони -тоніки, що не nмістять етилового спирту. Рецептура цих лосьйонів складається таким чином, що nвони не тільки ефективно очищають суху шкіру від різних забруднень і nдекоративної косметики, але в залежності від сполуки, мають антисептичну дію, nпом’якшують і зволожують шкіру, перешкоджають утворенню мікроушкоджень, nтонізують шкіру, зміцнюють судини шкіри і т.д. До складу безалкогольних nлосьйонів (тоніків) входять багатоатомні спирти (наприклад, гліцерин), nізопропіловий спирт, що поліпшують розчинні і nочисні властивості лосьйонів.
Речовини, що мають відбілюючу дію – nпергідроль, саліцилова і фруктові кислоти ( гліколева, молочна, яблучна, винна n).
Лосьйони, застосовувані для депігментації шкіри, дуже нечисленні nі представлені розчинами спирто-водно-глицеринової суміші і пергідролем (2 %-10 n%), здатним денатуруровати структуру кератину і забезпечувати відбілюючий nефект. Кислота саліцилова і деякі інші кислоти (так звані фруктові кислоти n(гідроксикислоти) -: гліколева, молочна, яблучна, винна й ін.) – вводяться як кератолітик, що забезпечує відлущення nрогового шару і відповідно незначну депігментацію шкіри.
Речовини тонізуючої дії ( екстракт женьшеню, елеуторококу, nрадіоли, золотого кореня ).
Антисептики ( консерванти ): ніпагін, ніпазол, аметакаїн, nбензокаїн, бензалконій хлорид.
Барвники, запашні речовини: ( ароматизатори n).
Барвники в концентрації від 0,1 до n0,5 % додають легке забарвлення лосьйонам, що сприяє поліпшенню їхніх споживчих nвластивостей. Як ароматизатори використовуються запашні речовини як nсинтетичного, так і натурального походження, у тому числі й ефірні олії, що nволодіють полівалентними властивостями.
Лосьйони після гоління використовуються для обробки шкіри з nметою дезинфікуючої, охолоджуючої й освіжаючої дії, що забезпечується введенням nетилового спирту. Лосьйони після гоління зменшують подразнення шкіри, викликане nголінням, усувають ефект «стянутості» шкіри, що виникає в процесі гоління, nхворобливі відчуття, викликані дрібними ушкодженнями шкіри, освіжають шкіру, nмають помірні в’яжучі й антибактеріальні властивості, відновлюють кислотно-лужний nбаланс шкіри. Лосьйон не повинен викликати хворобливих відчуттів при нанесенні nна шкіру відразу після гоління, а після застосування залишати приємні відчуття. nПри розробці сполук лосьйонів після гоління першорядне значення має вибір nзапашних речовин. Асортимент запашних речовин різноманітний – це добавки з nзапахом тютюну, шкіри, пряностей, а також із запахами амбри, лаванди, і nквітковими напрямками. Запашні речовини вводяться в кількості 0,2-1 %.
Велика nчастина лосьйонів після гоління містить 30-90 % етилового спирту, що володіє nрядом позитивних властивостей: помірною в’яжучою й охолоджуючою здатністю, nприйнятним запахом, що легко зникає після випаровування. Різні добавки до nспирту дозволяють при необхідності підсилювати виразність цих властивостей. nМентол у кількості 0,01-0,3 % підвищує тривалість охолоджуючого ефекту, викликаний випаровуванням спирту. Біологічно nактивні добавки рослинного походження підвищують в’язкі й антисептичні nвластивості, мають кровоспинну дію при дрібних nпорізах, є слабкими антисептиками.
Підвищення вмісту спирту (до n90 %), з однієї сторони виправдано, тому що дає великі можливості для nрозчинення запашних речовин, але, з іншого, небажано, тому що може викликати nхворобливі відчуття на свіжовиголеній шкірі. Для розчинення запашних речовин і nінших масляних компонентів при невеликих концентраціях спирту до складу nлосьйонів вводяться солюбілізатори. У деяких випадках для пом’якшення nподразнення шкіри після гоління в лосьйони додають невеликі кількості nантисептиків – аметокаїну і бензокаїну. Для відновлення природної слабокислої nреакції шкіри використовується борна кислота. З метою підвищення в’язких nвластивостей застосовується цілий ряд речовин: екстракт ліщини, цинк- і nалюміній фенолсульфонати, алюмокалієві галуни, гідролізований хлористий nалюміній. Екстракт ліщини вводиться в кількості до 20 %, інші в’язкі речовини – nне більш 2 %.
Для надання пом’якшуючого і nзволожуючого ефекту при застосуванні лосьйону частіше використовується nгліцерин, але знаходять застосування і пропіленгліколь, сорбіт і nполіетиленгліколь (до 5 %). Для відновлення структури тканини застосовують nневеликі кількості цетилового спирту, різні ефіри і спирти ланоліну. nАнтисептична дія здійснюється за рахунок четвертинних амонієвих сполук n(катіонних ПАР) – бензалконийхлориду й ін., що вводяться в невеликих кількостях n(менш 0,1 %).
Технологія лосьйонів
Технологічний процес nготування лосьйонів складається з наступних стадій:
1. nПідготовка сировини.
2. nГотування лосьйону:
– nвведення спирторозчинних речовин;
– nвведення водорозчинних речовин;
– nготування спирто-водного розчину;
– nвведення біологічно активних добавок;
– nвідстоювання;
– nфільтрація.
3. nФасовка, упакування, маркірування готового продукту.
Технологічний процес nготування лосьйонів складається з наступних стадій:
1. nПідготовка сировини.
2. nПриготування лосьйону:
v nвведення спирторозчинних речовин;
v nвведення водорозчинних речовин;
v nготування спирто-водного розчину;
v nвведення біологічно активних добавок;
v nвідстоювання;
v nфільтрація.
3. nФасовка, упакування, маркірування готового продукту.
