МОДУЛЬ І: ПРОМИСЛОВА  ТЕХНОЛОГІЯ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ШКІРОЮ ГІГІЄНІЧНОГО, ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ТА ДЕКОРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

МОДУЛЬ І: ПРОМИСЛОВА  ТЕХНОЛОГІЯ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ШКІРОЮ ГІГІЄНІЧНОГО, ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ТА ДЕКОРАТИВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

 

Змістовий модуль: 2. Промислове виробництво косметичних кремів  та засобів декоративного призначення

 

КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ НЕДОЛІКІВ ШКІРИ: ВІКОВІ ЗМІНИ, ПІГМЕНТАЦІЯ.

 

ХВОРОБИ ШКІРИ. ЗАСОБИ ЛІКУВАЛЬНОЇ КОСМЕТИКИ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ПІГМЕНТАЦІЇ ШКІРИ

Шкіра, її будова і функції

Шкіра являє собою зовнішній захисний покрив тіла, який має складну будову. Розрізняють 3  шари шкіри: епідерміс, дерму (власне шкіра), підшкірно-жирову клітковину.

Епідерміс складається із 5 шарів – рогового, блискучого (прозорого), зернистого, остистого, базального.

Поверхневий шар епідермісу – роговий, який складається із кератину, , а також попереджає втрату вологи тканинами, клітини рогового шару з часом відшаровуються і відпадають , тобто шкіра в нормі повинна злущуватися.

Блискучий шар епідермісу містить безядерні клітини заповнені елеїдином який добре заломлює світло білкову сполуку елеїдин.

Зернистий шар – найтовстіший складається із кератогіаліну.

В остистому шарі між клітинами від клітин відходять багато тонофіламентів, що нагадують шипи є щілини, де протікає лімфа, що сприяє імунному захисту.

В базальному (зародковому) Складається з епідермоцитів, між якими розміщуються меланоцити, у яких утворюється меланін пігмент шарі утворюється барвна речовина білковий пігмент – меланін, чим його більше тим темніша шкіра.

Дерма – середній шар, який відповідає за еластичність, міцність і молодість шкіри, складається із поперечних волокон – колагенових і еластичних. Тут розташовані сальні  залози,  потові і волосся.

Потові залози

Кількість та інтенсивність діяльності потових залоз залежать від місця їх розташування, віку, статі, раси людини. У різних осіб їхня кількість становить від 2 до 5 млн. Так, найбільша кількість потових залоз розміщується у шкірі долонь (400-500 од. на 1 KB. CM), підошов (400-430), в ділянці чола (180-200) і грудей (165-180). У жінок потових залоз більше, ніж у чоловіків. У європейців і африканців у однакових умовах кількість залоз відповідно становить 100-120 і 120-130 од. на 1 KB. CM.

Потові залози мають трубчасту нерозгалужену форму і розрізняються за походженням, механізмом секреції та гістологічною будовою. Екранові залози виділяють піт без порушення цілісності секреторних клітин, а апокринових при виділенні секрету втрачається частина протоплазми секреторних клітин.

Апокринові залози розміщуються тільки в зонах вторинного оволосіння, а екринові — по всій шкірі, за винятком червоної кайми губ, головки статевого члена, внутрішньої поверхні статевих губ, клітора.

Походження екринових залоз пов’язане з епідермісом, апокринових — з волосяними фолікулами, тому вивідні протоки перших відкриваються на поверхні шкіри, а других — у фолікулах волосся. Екринові залози починають функціонувати з моменту народження, апокринові — від початку статевого дозрівання.

Потові залози забезпечують терморегуляцію і видільну функцію організму. Так, з потом, що являє собою гіпотонічний сольовий розчин, виділяється 0,3-0,8% речовини різної хімічної природи (калію, аміаку, молочної кислоти тощо).

Захисна функція потових залоз визначається їхньою участю у формуванні рН здорової шкіри, кисле значення якої, як вважається, зумовлено наявністю молочної, глутамінової та аспарагінової кислот, які знаходяться в потовому секреті та епідермальній тканині. При незначному потовиділенні кисле значення рН вище 4-5, а при посиленому — досягає 8.

При рН 5,5 здорова шкіра здатна нейтралізувати вплив хімічних реагентів. Так, 0,1 мл небуферного розчину лугу окислюється за 30 хвилин, а буферної сполуки — протягом 3 годин.

Секрет потових залоз має бактерицидні властивості, оскільки містить молочну кислоту. Оскільки значення рН секрету екринових залоз нижче секрету апокринових залоз, ділянки функціонування апокринових залоз більш схильні до мікробного обсіменіння. Внаслідок життєдіяльності бактерій, піт має той чи інший запах.

За рахунок природної гідратації зовнішнього шару епідермісу потовий секрет забезпечує також еластичність шкірного покриву. Переважне осмотичне зв’язування води відбувається в мікрокапілярних щілинах тісно згрупованих клітин рогового шару. Гідратація рогового шару визначається не тільки кількістю вологи, а й якісним складом, а саме наявністю так званих «природних факторів-гідратантів»: молочної, піролідонкарбонової кислот, їх натрієвих солей, вільних амінокислот, здатних самостійно утримувати значну кількість води (до 60%).

Істотною є роль потових залоз і у формуванні рельєфного малюнка шкіри — найдрібніших борозенок, що утворюють трикутники і ромби, їхня чіткість залежить від кількості потових залоз — чим їх більше, тим виразніший рельєф, що особливо помітно на долонях, підошвах, тильному боці кистей. Наявність тонкого малюнка шкіри лежить в основі дактилоскопії.

Екринові залози складаються із секреторної трубки, закрученої в щільний клубочок, і вивідної протоки, що пронизує дерму та епідерміс. Глибина розміщення секреторних клубочків потових залоз пов’язана з товщиною дерми; наприклад, на долонях, підошвах залози розміщуються в підшкірній жировій клітковині, на інших ділянках тіла — у нижній частині дерми.

Апокринові залози відрізняються великим розміром секреторної трубки і вивідної протоки, тому їх часто називають великими потовими залозами.

Фізіологічна активність залоз, як і діяльність шкіри в цілому, залежить від стану ендокринної та нервової систем організму. Так, під час менструального циклу і перед ним апокринові залози функціонують сильніше; найменша їх активність спостерігається в середині циклу. Під час вагітності функції апокринових залоз знижуються, що пояснюється збільшенням у крові кількості естрогенів, які пригнічують функцію залоз. Статеві відмінності також позначаються на функціонуванні потових залоз: у чоловіків вони функціонують інтенсивніше, що пов’язано з сильнішим їхнім реагуванням на ацетилхолін.

Вплив нервової системи на функціонування потових залоз проявляється, зокрема, у підвищенні потовиділення при емоційній або розумовій напрузі. Посилене потовиділення може бути пов’язане з високою температурою, м’язовою діяльністю, сенсорними подразниками.

Характерно, що потовиділення, спровоковане інтенсивною розумовою працею, проявом різних емоцій, відрізняється раптовим виникненням, а терморегуляторне потовиділення має латентний період, тривалість якого залежить від інтенсивності теплового впливу.

Діяльність потових залоз різних ділянок тіла неоднакова — найактивніші потові залози розміщуються на передньому і задньому боці тулуба; на обличчі та шиї вони менш активні.

Прикметне, що інтенсивність виділення поту залежить від активності сальних залоз на тій чи іншій ділянці.

Вік також впливає на морфологічні і функціональні зміни потових залоз. Із зниженням статевої активності знижується активність апокринових залоз. Екринові залози з віком також зазнають дегенеративних змін — відбувається склерозування оболонок секреторної трубки, а потім її загальний розпад. Причиною атрофії потових залоз є також закупорка їхніх вивідних протоків роговими пластинками, що зумовлюється порушенням процесу злущування.

Зазначені причини призводять до порушення еластики, ізотонії шкіри, що спричинює її в’ялість і позначається на зміні тонкого малюнка, згладжуючи його контури. При цьому підсилюється грубий малюнок, пов’язаний з м’язовими скороченнями, атрофією і потоншенням дерми чи гіподерми. Це проявляється у виникненні зморшок, особливо виражених на відкритих ділянках тіла (обличчя, шия, руки тощо).

5. Сальні залози

На відміну від потових, сальні залози за механізмом секреції є голокриновими, тобто в процесі секреції відбувається повне руйнування їхніх секреторних клітин. Протягом 21-25 днів ці клітини повністю замінюються. Сальні залози (загальна кількість становить приблизно 900 тис.) розкидані по всьому тілу. Величина залоз, глибина залягання, відношення до волосся залежать від ділянки локалізації. Найбільше залоз у шкірі обличчя, шиї, спини, волосистої частини голови тощо. Вони відсутні на долонях, червоній каймі губ, слизовій порожнині рота.

На обличчі зустрічаються три види сальних залоз: великі, середні і дрібні. Серед великих є залози, вільні від волосся, та залози, зв’язані з фолікулами довгого волосся.

У жінок вільні від волосся сальні залози розміщуються на всіх ділянках шкіри обличчя, у чоловіків — тільки на ділянках, позбавлених довгого волосся, а також на межі з червоною каймою губ. Вільні від волосся сальні залози на обличчі мають довгу вивідну протоку (200-940 мк), діаметр якої в багато разів перевищує діаметр фолікул пу’шкового волосся.

Вивідна протока зв’язаних з волоссям сальних залоз одночасно є і фолікулом волоса, оскільки його корінь проникає у спільну вивідну протоку, яка розгалужується на чотири-п’ять проток; останні також поділяються на дрібніші, що йдуть у кінцеві часточки залоз.

Секреторні відділи сальних залоз, вільних від волосся, залягають у нижній частині дерми; великі сальні залози проникають у дерму на глибину 1180 мк. Особливо глибоко секреторні часточки сальних залоз залягають у ділянці спини. У чоловіків і жінок середні сальні залози (залози другого порядку), пов’язані з довгим пушковим волоссям, мають приблизно однакову будову на всіх ділянках шкіри обличчя. Маленькі сальні залози (залози третього порядку) пов’язані з коротким пушковим волоссям і мають однакову будову на всіх ділянках шкіри обличчя. Характерно, що всі вони одночасточкові.

Сальний секрет на 20-30% складається з жирних кислот (в основному пальмітинової, стеаринової, олеїнової), на 30-40% — з жирних кислот у вигляді ефірів високомолекулярних спиртів, гліцерину, холестерину; на 25-30% — з неомилюваних речовин (переважно холестерину і сквалену).

Сальні залози здійснюють захисну функцію: жирні кислоти, що містяться в їхньому секреті, надають шкірі бактерицидних властивостей і, крім того, протистоять екзогенним факторам впливу, зокрема, обмежують всотування і випаровування води з поверхні шкіри, підтримують термоізоляцію, природну еластичність шкіри.

Сальні залози, як і потові, забезпечують тонкий малюнок шкіри: утворені потовими залозами борозенки формують на поверхні шкіри трикутники і ромби, у кутах яких розміщені заглиблення, що є устями фолікул волосся. Величина трикутників і ромбів залежить від кількості і розташування фолікул: чим щільніше вони розташовані, тим меншими є трикутники і ромби.

У середній частині обличчя (ніс, частина чола, що прилягає до нього, щоки, у жінок підборіддя, верхня і нижня губи) рельєф шкіри пористий, оскільки там розміщуються найбільші сальні залози, а чим крупніші вивідні протоки сальних залоз, тим шкіра рельєфніша.

Сальні залози функціонують так: накопичений у їхніх вивідних протоках секрет протидіє тиску вже виділеного секрету сальної залози, що знаходиться на поверхні, і рогового жиру, виробленого шкірним покривом в результаті процесів ороговіння. Це стимулює звільнення залози від секрету та її подальшу секреторну діяльність. Навпаки, протидія рогового жиру і вже виділеного секрету викликає припинення вироблення жиру сальною залозою. Але більш імовірно, що виділення секрету відбувається постійно.

З моменту видалення жиру з поверхні шкіри 50% його первісного обсягу відновлюється протягом години, а повне відновлення відбувається протягом 3-4 годин. Чим більша залоза, тим більшу кількість секрету і з більшою інтенсивністю вона продукує. Так, найбільше секрету виділяється на чолі.

Виділення сального секрету має циркадний ритм: у більшості досліджуваних максимальна секреція спостерігається між 9 і 12 годинами.

На інтенсивність виділення і характер секрету впливає температура: якщо вона висока, секрет розріджується (точка плавлення жиру становить 30°С) і стікає з ділянок з високою секрецією на ділянки з низькою секрецією. Зволожена шкіра підвищує швидкість стікання жиру (по вологій шкірі жир тече зі швидкістю 3,3 см/сек, а на сухій шкірі його швидкість дорівнює нулю). Таким чином, підвищене потовиділення сприяє секреції сальних залоз і виробленню рогового секрету.

Функціонування сальних залоз перебуває в прямій залежності від стану нервової системи: посилене функціонування парасимпатичної нервової системи призводить до гіпертрофії та гіперфункції сальних залоз; підвищення тонусу симпатичної нервової системи пригнічує функцію сальних залоз; емоційна напруга підсилює їх секрецію.

Діяльність сальних залоз залежить також від стану ендокринної системи. Так, у період статевої зрілості сальні залози посилено функціонують — найбільша кількість секрету виділяється у віці від 18 до ЗО років. Місцеве введення прогестерону й тестостерону активізує, а естрогену — зменшує діяльність сальних залоз; під дією фолікуліну також розвивається атрофія сальних залоз.

На анатомо-фізіологічних властивостях сальних залоз істотно позначається і вік. Передусім атрофуються найдрібніші сальні залози, пов’язані з фолікулом волоса, потім — середні і, нарешті, секреторні частки вільних сальних залоз. Після 40 років кількість і активність сальних залоз значно зменшується, причому деградація придатків більш помітна в жінок: жировиділення в них починає зменшуватися з 40-45 років і до 60-80 років становить 30-50% від максимального рівня. У чоловіків зменшення секреції сальних залоз настає пізніше, відбувається повільніше і не в такій мірі, як у жінок.

Підшкірно-жирова клітковина – найглибший шар шкіри, який є пом”якшуючим і термоізолюючим прошарком.

Функції шкіри:

1.                Захисна.

2.                Терморегулююча.

3.                Продукуюча.

4.                Дихальна.

5.                Видільна.

6.                Провідна.

7.                Орган чуття.

Типи шкіри:

В класичному розумінні розрізняють 4 типи – суху, жирну, нормальну і комбіновану.

Суха шкіра характеризується відсутністю жирного блиску, відлущуванням епідермісу, ранніми зморшками, відчуттям „стягнутості”, що пов”язано із недостатньою діяльністю сальних залоз. Залози продукують менше жиру ніж потрібно для утворення природньої захистної плівки, через що шкіра втрачає вологу.

Жирна шкіра характеризується жирним блиском, схильністю до вугревих висипок, розширеними порами. Особливий випадок, коли шкіра жирна, але і дуже суха – такий стан називається сухою себореєю. Причина – нестача вологи в поєднанні із надлишком жиру, який всмоктується практично всім роговим шаром. Така шкіра жирна з вугрями і сальними кірками, але дуже відлущується і є шорстка.

Нормальна шкіра має матовий тон, не схильна до лущення, не має жирного блиску, висипок тощо.

В більшості випадків шкіра є комбінованою – тобто поєднує різні типи шкіри, особливо в середній зоні – Т-зоні.

Косметичний догляд- це поєднання різних процедур, які здійснюють профілактичну, лікувальну і декоративну дію. Косметичний догляд за шкірою складається із зволоження, тонізування, захисту і спеціального догляду.

Очищення

Шкіра людини постійно відчуває вплив факторів зовнішнього середовища – пилу, холоду, зміну тиску, жару. Окрім того шкіра забруднюється залишками косметичних засобів, відлущеними клітинами епідермісу в суміші з потом, тощо. Тобто шкіру необхідно очищувати в залежності від типу шкіри: жирну за допомогою мила, бажано з антисептичними добавками,лосьйонами, пінками, очисними гелями,суху бажано очищувати тоніками, кремами для очищення, нормальну шкіру можна очищувати тоніками, кремами для очищення, нормальну шкіру можна очищувати будь-яким із перерахованих засобів.

Тонізування

Виконує наступні функції- відновлює  захисну кислотну мантію шкіри, видаляє надлишки макіяжу, підтримує тонус шкіри, контролює і нормалізує діяльність сальних і потових залоз, в результаті шкіра стає матовою і бархатистою. Для тонізування використовують переважно тоніки ,розчини і гелі у відповідності до типу шкіри.

Тонізуючим ефектом володіють контрасні обтирання гарячими і холодними розчинами лікарських рослин.

Зволоження шкіри здіснюють двома напрямками. Перший грунтується на створенні захисної плівки, яка перешкоджає випаровуванню. Другий метод оснований на підвищенні вологоутримуючої здатності шкіри за рахунок спеціальних гігроскопічних речовин. До речовин, що перешкоджають випаровуванню належать сорбітол, діметикон, рослинні екстракти і олії. До речовин, які підвищують вологоутримуючі властивості шкіри відносять – ПВП, піролідон-капронову кислоту, гіалуронову кислоту і її похідні.

Особливого значення набуває зволоження шкіри взимку, що пов”язано із холодом і різким перепадом температури – це призводить до зниження вологи і зниження захисних механізмів шкіри.

Захист шкіри направлений на зменшення негативного впливу факторів зовнішнього середовища. (УФ – опромінення – веде до порушення пігментації, раннього старіння, викидні гази, які містять свинець, кадмій і т.д.,  призводять до утворення вільних радикалів – це основний фактор старіння шкіри, а також пилок, порох, решта). Для захисту шкіри застосовують К3, що містять антиоксиданти.

Спеціальний догляд направлений на усунення 5 основних проблем: порушення процесу злущення, забруднення, порушення пігментації, висипання, сухість і старіння шкіри.

Для злущення епідермісу  використовують скраби, маски, які містять абразивні речовини, пілінг-креми і маски. Доцільно викорисовувати К 3 в комбінації. Слід зазначити, що протягом життя у людини злущується більше 50 кг. епідермісу, клітини епідермісу в нормі без злущування відновлюються через 25-28 днів, але через надмірне використання косметики цей процес може виходити за межі фізіологічної норми.

Для очищення і звужування пор шкіри використовують лосьйони, маски, креми, які видаляють надмірний жир, покращують кровообіг, розглажують шкіру.

При порушенні пігментації шкіри використовують депігментуючі лосьйони, тоніки, креми, які бажано наносити перед виходом на вулицю.

При висипках на шкірі першою умовою для лікування є звертання до дерматолога, який має підібрати не тільки К 3, але і режим харчування, тощо.

Омоложуючі засоби покращують процеси обміну в клітинах, відновлюють тонус і тургор шкіри.

Процес всмоктування речовин шкірою (біодоступність косметичних засобів). На процес всмоктування речовин в шкіру впливають наступні фактори:

1.                       Вид косметичного засобу.

2.                       Фізико-хімічні властивості інгредієнтів.

3.                       Розмір молекул, електричний заряд речовини.

4.                       Ступінь дисперсності.

5.                       Вид і кількість допоміжних речовин.

6.                       Вік людини ( у старших людей кровообіг, обмін речовин, робота органів і тканин сповільнений).

7.                       Чистота шкіри (у чисту шкіру речовини краще всмоктуються).

8.                       Спосіб нанесення речовини на шкіру (краще наносити втираючи К 3 масажем)

1 – 5 – фармацевтичні фактори, 6 – 8 – косметичні фактори.

І. Більшість К 3, які виробляються – це емульсійні системи (молочко, креми, шампуні, тощо) використання яких обумовлено:

1.                фізіологічністю по відношенню до шкіри, наприклад, при сухій шкірі показані емульсії в/о, при жирній шкірі  – о/в;

2.                Присутність води сприяє гідратації поверхні, покращуються сорбційні властивості шкіри, активізуються процеси всмоктування і резорбції, які покращуються в присутності ПАР (емульгаторів), що сомобілізують шкірні ліпіди (знежирюють шкіру) і деструктують білки, це сприяє проникненню речовин в шкіру. Жирові компоненти емульсійних систем функціонально заміщують ліпіди шкіри при їх нестачі, вони сприяють зігріванню шкіри, що сприяє кровонаповненню і зростає швидкість всмоктувальної здатності шкіри.

3.                В емульсійні системи можна вводити різні за фізико-хімічними властивостями інгредієнти, які будуть мати високу біодоступність за рахунок їх гарного всмоктування;

4.                В емульсійних системах можна варіювати консистенцію, а отже і рівень впливу обумовлений призначенням крему.

ІІ. Речовини проникають в шкіру через отвори потових і сальних залоз, але найважливішим є пряме всмоктування через шкіру. Проникаючи через щільно з”єднані клітини рогового шару епідермісу вони розчиняються в міжклітинній рідині. Досить великі молекули не можуть проникати крізь епідерміс. Науковці вважають, що гранично допустимі маси молекули, які реально можуть проникнути- молекули з молекулярною масою 50 тис. – 5 тис. (різні автори), тобто як правило білкові молекули залишаються на поверхні, а всмоктуватися можуть низькомолекулярні молекули і амінокислоти.

Новітні технології дозволяють вводити в К 3 поліпептиди, з яких в організмі утворюються білкові сполуки. Наприклад в кремах „Ньювейс” використовують десмозин і ізодесмозин із яких утворюється еластин.

 

Найбільш важливими пігментами шкіри являються гемоглобін, каротиноїди і меланін, але головним пігментом шкіри все ж є меланін. Меланін знаходиться в меланосомах і синтезується з амінокислоти тирозину. Локальні гіпер- і гіпомеланози являються серйозними косметичними дефектами, які нерідко травмують психіку.

         Колір шкіри визначається багатьма факторами:

·               кількістю і розподілом пігментів,

·               товщиною епідермісу і рогового шару,

·               станом рогового шару,

·               кількістю і розміщенням кровоносних судин, рельєфом шкіри.

     Найбільш важливими пігментами шкіри являються гемоглобін, каротиноїди і меланін, але головним пігментом шкіри все ж є меланін. Меланін знаходиться в меланосомах і синтезується з амінокислоти тирозину. Цей процес можна розділити на декілька стадій:

ü        перетворення тирозину за участі ферменту тирозинази в ДОФА (диоксифенілаланін) а потім в ДОФА-хінон;

ü        перехід ДОФА-хінону  в ДОФА-хром, який містить індольне кільце;

ü        із ДОФА-хрому за участі ДОФА-хром-таутомерази в присутності йонів металів синтезується дигідроксиіндолілкарбонова кислота (5,6-digidroxyindole-2-carboxylic acid, DHICA).   

Продукти окиснення і полімеризації DHICA приводять до утворення коричневого DHICA-меланіну. ДОФА-хром також може перетворюватися в 5,6-дигідрооксиіндол (5,6-digidroxyindole, DHI). Продуктом окислювальної полімеризації DHI являється чорний DHI-меланін. Перетворення ДОФА-хінону можуть йти по іншому шляху, в результаті чого синтезуються сірковмісні пігменти – феомеланіни (жовтого, червоного і коричневого кольору), попередником яких являється 5-S– У міру дозрівання меланіну меланосоми переміщуються з центральної частини меланоциту в його відростки, а звідти – в базальні кератиноцити.

    Утворення пігментних плям може мати як генетичний характер і бути спадковим явищем, так і бути свідченням різноманітних внутрішніх порушень. Крім того, пігментні плями можуть утворюватися на шкірі, схильній до вугрової висипки, у вигляді слідів червоного і темного кольорів на місці зниклих прищів.

Також утворенню пігментних плям сприяють такі чинники:

–            надмірна дія на шкірні покриви ультрафіолетових променів;

–            тривалі курси лікування антибіотиками тетрациклінового ряду;

–            часте проходження косметичних процедур;

–            дія подразнюючих факторів – епіляції, косметичних засобів, ін’єкцій, тощо.

–            вікові зміни в організмі.

 

 Не дивлячись на те, що порушення пігментації мають різну природу, в косметологічній практиці найчастіше виникає необхідність подіяти саме на меланінову пігментацію. Локальні гіпер- і гіпомеланози являються серйозними косметичними дефектами, які нерідко травмують психіку. Гіперпігментація виникає не тільки під дією УФ-випромінювання, інколи це – небажаний результат пластичних операцій, лазерної шліфовки, інших косметичних процедур, а також деяких захворювань.

     Ще недавно у тих, хто хотів усунути небажану пігментацію, вибір  був обмежений: або ртутні мазі, фенол, 20% саліциловий спирт і інші сильнодіючі, але потенційно небезпечні речовини, або кефір, лимонний сік і інші народні засоби, які не приносять шкоди шкірі, але і не відрізняються ефективністю. Сучасний асортимент вибілюючих засобів суттєво розширився.

     Виходячи з біохімічного шляху утворення меланіну, вибілювання шкіри може досягатися інактивацією тирозинази або блокуванням реакцій на різних стадіях. Вибілюючі засоби можуть зупиняти і навіть повертати назад біосинтез меланіну. Крім цього, освітлення шкіри можна досягти зменшенням кількості тирозинази або зупинкою її синтезу. На клітинному рівні освітлення шкіри можна досягти блокуванням переносу меланіну з меланоцитів в кератиноцити і прискоренням злущування кератиноцитів. При виборі вибілюючих засобів і процедур необхідно враховувати тип шкіри і причини, що викликали гіперпігментацію. Вирішити проблему гіперпігментації неможливо, якщо не усунена причина, що її викликала. Інколи з усуненням причини пігментація нормалізується самостійно, в інших випадках достатньо обмежитися застосуванням відлущуючих засобів. Вибілювання гіперпігментації, що являється симптомом внутрішнього захворювання, не тільки є пустою тратою грошей і часу, але і може спровокувати розвиток серйозних ускладнень.

     Результат, якого можна чекати від застосування будь-якого вибілюючого засобу, залежить, перш за все, від приналежності до тієї або іншої етнічної групи, від характеру пігментації і від того, які стадії цього процесу задіяні.

     Вибілювання, як метод боротьби з гіперпігментацією, складається з двох основних елементів:

1.Злущування рогового шару. Роговий шар оптично неоднорідний, і це вносить свій внесок в формування кольору шкіри. інколи, для того щоб покращити колір обличчя, достатньо привести в порядок саме роговий шар – злущити старі лусочки, пригладити і вирівняти його поверхню. Зараз з цією метою, як правило, використовуються λ-гідроксикислоти (АНА), такі як гліколева, молочна, лимонна.

2.Зменшення продукції меланіну. Об’єктом косметичного впливу може бути як невелика ділянка (вікові плями), так і достатньо велика ділянка шкіри. В керівництвах по дерматології можна зустріти опис освітлюючих методик із застосуванням 2% білої ртутної мазі, фенолу, 20% саліцилового спирту і ін. В країнах, де основну частину населення складають темношкірі люди, вибілювання стало соціальним феноменом. Прагнення зробити свою шкіру білою, всупереч природі, заставляє жінок використовувати самі сильні вибілюючі засоби, не дивлячись на побічні ефекти.

 

–           

 

 

 

Речовини, які використовуються в косметичних засобах по боротьбі з гіперпігментацією:

Відлущуючі засоби:

Фенол,

20 % саліциловий спирт,

АНА- кислоти,

Ретиноїди,

Три хлороцтова кислота

Відбілюючі засоби (подавляють синтез меланіну):

Гідрохінон,

Алоезин,

Арбутин,

Коєва кислота,

Фітинова кислота,

Вітамін С,

Азелаїнова кислота,

Рослинні екстракти і природні жири, які рекомендують включати в склад косметичних засобів по догляду за шкірою з ознаками гіперпігментації:

Рослинні екстракти: мучниці, суниці, майорану, петрушки, чебрецю, шовковиці, чорниці, огірка, лимону.

Жирні олії: льону, оливки, чорної смородини, кісточок полуниці, виноградної кісточки.

Препарати лікувальної косметики:

лінія Депідерм (Uriage, Франція);

лінія Діакнеаль (Avene, Франція);

лінія Фармасеріс W (Dr. Irena Eris, Польща)

 

 

Рослинні екстракти, хімічні агенти, олії, препарати промислової косметики

Хвороби:

§     хлоазма: ознаки, причини, методи корекції;

§     вітіліго: ознаки, причини, методи корекції;

§     гіпо і гіпермеланози: ознаки, причини, методи корекції;

 

    Хлоазма – зміна шкірної пігментації, в ході якої утворюються плями від світло-коричневого до темно-бурого кольору, що мають різко окреслені краї і гладку поверхню.

Причини:

§     вагітність;

§     деякі захворювання жіночої сечостатевої системи;

§     захворювання печінки;

§     прийом гормональних контрацептивних засобів;

§     надмірна дія ультрафіолетового випромінювання на шкіру.

     Лікування:

§     Захист від УФ-променів;

§     Для нормалізації меланогенезу необхідно насичувати організм вітамінами, зокрема аскорбіновою кислотою, фолієвою кислотою, рибофлавіном у поєднанні з аевітом. Виражений ефект спостерігається від прийому метіоніну і вітамінів групи B.

§     Місцево – відбілюючи креми: «Мелан», 30 % пергідролеву і 5 % гідрохінонову мазі,  відлущуючи засоби – бодягу, саліцилову, молочну, бензойну кислоту тощо.

§     Показані кріотерапія рідким азотом, хімічна дермабразія.

 

Біохімія шкіри й ознаки старіння

Старіння шкіри — це та проблема, яку намагається вирішити винятково косметологія, оперативна і консервативна. Але старіння організму в цілому — дуже складний процес, що відбувається в кожній клітині. Старіння шкіри є лише одним з елементів цього загального процесу, тому косметолог не повинен про це забувати і, більш того, має пояснити це клієнту.

 

На старіння впливає багато факторів, які можна розділити на дві великі групи:

– внутрішні фактори: спадковість, хронічні захворювання, порушення функцій імунної та гормональної систем;

– зовнішні фактори: УФ-випромішовання, несприятливі екологічні умови, стреси, паління, алкоголізм, наркоманія, нераціональне харчування та ін.

Протягом тривалого часу вчені намагаються розібратися в причинах старіння, пропонуючи різні теорії. Сьогодні загальновизнаними вважаються вільнорадикальна теорія Хармана і теорія глікації Мейларда.

Вільнорадикальна теорія пояснює процеси старіння надлишковим утворенням вільних радикалів та їхнім впливом на процеси метаболізму клітин. Вільними радикалами називаються молекули, які мають вільну валентність і тому прагнуть її використати, вступивши в хімічну реакцію. Існують різні причини утворення вільних радикалів, але, незалежно від причин, вони ушкоджують генетичний апарат клітини, завдаючи цим шкоди організму в цілому. Якби проблема була настільки проста, досить було б приймати речовини-антиоксиданти, які зв’язують вільні радикали, щоб зупинити процес старіння. На жаль, усе набагато складніше, тому що вільні радикали — це тільки частина складного механізму старіння.

Інша частина цього механізму — неферментативна реакція між моносахаридами й аміногрупою білків. Ця реакція одержала назву глікація. Швидкість протікання цієї реакції залежить від концентрації цукрів і часу.

Дослідженнями встановлена участь цукрів у порушенні роботи Na-K насоса клітин, розвитку таких хронічних захворювань, як атеросклероз, глаукома та ін. У свою чергу, вільні радикали, впливаючи на білки клітини, роблять їх менш захищеними перед дією цукрів.

Це коротко і спрощено про процеси старіння всього організму, але нас усе-таки більше цікавлять процеси старіння саме шкіри.

Процеси старіння, що відбуваються в організмі, в першу чергу відбиваються на шкірі. Кількість води в епідермісі зменшується, що призводить до порушення кератинізації, прискореної десквамації епітелію. Внаслідок цього епідерміс стає тоншим, формується сіточка дрібних зморшок, з’являються пігментні плями і розширені капіляри. У базальному шарі епідермісу порушується мітоз і диференціація нових клітин, що, у свою чергу, призводить до уповільнення просування кератиноцитів до поверхні шкіри. Як результат — знижується швидкість відновлення епідермісу й послаблюється бар’єрна функція шкіри.

У процесі старіння дерми ушкоджуються фібробласти — найчисленніша група клітин, що синтезують фібрилярні білки (колаген та еластин) і глікозаміноглікани з подальшим виділенням їх у міжклітинний простір. З діяльністю фібробластів пов’язане утворення основної речовини і волокон, загоєння ран, розвиток рубцевої тканини. Під час старіння й ушкодження фібробластів сповільнюється синтез колагену й еластину, а також глікозаміно-гліканів. Процеси синтезу і деструкції колагену повинні протікати в дермі паралельно. Під впливом гіперпродукції протеолітичних ферментів, що розвиваються в процесі старіння, утворюються димери колагену, так звані колагенові «зшивки». Такий колаген не руйнується колагеназою, вона його «не впізнає», і колагенові волокна «зшивки» накопичуються в дермі.

Отже, у шкірі, що старіє, відбуваються такі процеси:

– перекисне окислювання ліпідів клітинних мембран;

– процеси глікації;

– уповільнення мітотичного розподілу клітин та їхньої диференціації;

– уповільнення швидкості просування кератиноцитів до поверхні шкіри;

– потоншення всіх шарів епідермісу;

– уповільнення і порушення функцій фібробластів;

– порушення шкірного бар’єру;

– порушення синтезу і деструкції колагену та еластину;

– уповільнення десквамації ороговілих кератиноцитів;

– підвищення трансепідермальної втрати води.

Перед косметологами стоїть завдання поліпшення стану шкіри за допомогою різних методів і косметичних засобів. Важливою умовою збереження нормального вигляду шкіри є підтримка оптимального водного балансу у тканинах шкіри і відновлення рівня зволоженості в роговому шарі.

Вода присутня у шкірі всередині клітин і в міжклітинному просторі. Нормальний водний баланс в організмі підтримується двома процесами:

– дифузією води в дерму крізь стінки судин і потім через базальну мембрану в міжклітинний простір епідермісу;

– випаровуванням води через епідерміс.

На ці процеси можуть впливати несприятливі зовнішні умови, шкірні хвороби, прийом деяких лікарських препаратів, цілеспрямоване використання косметичних засобів.

Ступінь зволоженості епідермісу залежить від кількості вологи в шипуватому й роговому шарах і пов’язаний з поняттям «натуральний зволожуючий фактор».

Варто пам’ятати про важливість балансу ліпідів на поверхні шкіри й у міжклітинному просторі.

Ліпіди — жироподібні речовини, в основному похідні жирних кислот, спиртів чи альдегідів, не розчинні у воді. Вони містяться в живих клітинах і можуть з них екстрагуватися.

Ліпіди виконують важливу біологічну роль в організмі, і тому жири й олії знайшли таке широке застосування в косметичних засобах. Міжклітинний простір між корнеоцитами рогового шару епідермісу заповнений ліпідами, що склеюють їх між собою, а також входять до складу клітинних мембран.

Отже, роговий шар складається з ороговілих кератиноцитів, ліпідів, церамідів, холестерину та інших речовин. У церамідах містяться лінолева і гамма-лінолева кислоти.

Ліпідні структури рогового шару шкіри перешкоджають випаровуванню води з організму і виконують бар’єрну функцію. Лінолева кислота належить до незамінних жирних кислот, тобто організм не може її синтезувати і має одержувати цю кислоту з їжею. При нестачі лінолевої кислоти змінюється зовнішній вигляд шкіри: розвивається гіперкератоз (потовщення рогового шару епідермісу), з’являються сухість і лущення, відбувається порушення шкірного бар’єру і клітинної диференціації.

Може скластися враження, що дефіцит лінолевої кислоти впливає тільки на суху шкіру, а для жирної шкіри може бути корисним. Це не так. Для жирної шкіри він не менш згубний. При нестачі лінолевої кислоти на її місце в клітинних мембранах може вбудовуватися олеїнова кислота, що призводить до ряду патологічних змін, зокрема, порушення транспортування речовин у клітинах. У результаті це призводить до порушення місцевого імунітету та обмінних процесів у шкірі і, як наслідок, до погіршення її зовнішнього вигляду.

 

Руйнування ліпідних структур спричинюють такі фактори:

– перекисне окислювання ліпідів;

– прямий вплив на шкіру агресивних хімічних речовин;

– УФ – випромінювання.

Молода здорова шкіра має збалансовану кількість води і жиру. У нормі роговий шар складається з води приблизно на 20%. Якщо кількість вологи зменшується до 10%, шкіра стає сухою і шорсткою. Для утримання води шкіра виділяє спеціальні речовини, що одержали загальну назву «натуральний зволожуючий фактор» (Natural Moisturising Factor — NMF).

 

Приблизний склад натурального зволожуючого фактора, %:

·        вільні амінокислоти – 40;

·        кислота піролідонкарбонова – 12;

·        сечовина – 7;

·        сечова кислота, глікозаміни, креатинін – 1,5;

·        натрій, кальцій, калій – 11;

·        фосфати – 0,5;

·        хлориди – 6;

·        лактати – 12;

·        цитрати, форміати – 0,5;

·        фракції, склад яких не встановлений – 9,5.

 

Раніше існувала точка зору, що за зволоження відповідають потові і сальні залози, а при сухій шкірі вони недостатньо активні. Проте встановлено, що жирна шкіра може бути значно зневодненою, а суха шкіра при регулярному нанесенні на неї жирних кремів не стає нормальною. Для досягнення ефекту нормального зволоження шкірі необхідні безліч різних речовин.

 

2Вологість шкіри залежить від:

– натурального зволожуючого фактора;

– епідермальних ліпідів;

– до деякої міри — від шкірного сала, що разом з потом утворюють водно-ліпідну мантію, яка перешкоджає випаровуванню води.

Причиною дегідратації шкіри є процеси в дермі, де ступінь гідратації регулюється церамідами, мукополісахаридами.

У житті кожної жінки неминуче настає момент, коли вона приймає рішення про покупку кремів, що омолоджують. Серед витончених флакончиков і баночок, що заповнюють численні полки, препарати проти старіння виділяються особливою вишуканістю. У їхньому дизайні вміло сполучається заклик до покупки й обіцянка чуда. Стати власницею красивого флакона, досягти чарівного ефекту вічно молодої шкіри – ці бажання переповняють покупця. Однак при покупці засобів проти старіння важливо врахувати і ряд раціональних моментів.

Лінія чи флакон?

Старіюча шкіра має потребу в щоденному і повноцінному догляді за допомогою спеціальних противікових засобів. Тому не варто обмежуватися покупкою одного заповітного флакона. Для правильного догляду необхідна повна лінія косметичних препаратів, а саме: молочко, скраб, тонік, денний крем, нічний крем, концентрат, маска, засоби по догляду за шкірою навколо очей. Кожен з цих засобів виконує свою функцію в підтримці здорового стану шкіри, тому не варто скорочувати цей список у надії без чогось обійтися. Більшість косметологів рекомендує використовувати всі перераховані вище засоби з однієї лінії і час від часу звертатися до різних марок. Завдяки наявності тих самих компонентів у всіх препаратах однієї лінії дія кожного продукту подовжується і підсилюється. Ще одним важливим аргументом на користь такого підходу є те, що сучасні засоби проти старіння є продуктами високих технологій. Їхні компоненти мають високу активність і діють специфічно на шкіру. І щоб унікальні властивості біологічно активних добавок “не пропали”, препарати повинні володіти високою проникаючою здатністю, оскільки дія противікових засобів спрямовано на нижні шари епідерміса і дерму. Це значить, що використання єдиної косметичної лінії є більш ефективним, ніж застосування окремих препаратів. Особливо якщо таке використання відбувається регулярно, тобто є щодня повторюваною дією.

Ми такі різні.

У споживачів часто виникають сумніви в необхідності препаратів, що омолоджують. “Вони такі дорогі, а в мене такий гарний крем, і я його використовую регулярно”. Чому ж потрібно від нього відмовитися і купити антивікову лінію? Старіюча шкіра має потребу в специфічному догляді. Якщо при догляді за молодою шкірою досить просто підтримувати її баланс, то для корекції ознак старіння необхідно давати цілеспрямоване живлення клітинам, оскільки шкіра не отримує багатьох живильних речовин (амінокислот, вітамінів, ненасичених жирних кислот, ферментів і ін.), що сповільнює процес відновлення клітин. Крім дефіциту живильних речовин з часом у шкірі відбуваються специфічні вікові зміни, наприклад, знижується синтез коллагена і еластина, від яких залежить її пружність, зменшується вироблення гіалуронової кислоти, відповідальної за водяний баланс. Тому виникає потреба в компонентах, що сповільнюють такі процеси. Звичайні креми для сухої чи жирної шкіри з такою роллю не справляться.

Інструменти омолодження

Молочко і тонік.

Будь-яка шкіра має потребу в щоденному очищенні, котре необхідно виконувати ранком і ввечері. Однак очищення старіючої шкіри повинне бути більш ретельним і м’яким. Якщо раніш ви зневажали косметичним молочком, то тепер цього робити не потрібно. Не випробуйте шкіру твердою водою і милом, що сильно пересушують її. Застосування тоніка завершує очищення шкіри, тонізує її і готує до наступного нанесення активних препаратів. Крім основних компонентів, що забезпечують очищення і тонізування, молочко і тонік для старіючої шкіри містять речовини, що сповільнюють вікові зміни.

 

Скраб.

У домашніх умовах пілінг за допомогою скраба необхідно проводити регулярно, у середньому 1-2 рази в тиждень. Він необхідний старіючій шкірі, оскільки з віком шар мертвих рогових клітин на її поверхні стає товстішим, через що вона виглядає сірою і тьмяною, стає шорсткуватою і сухою на дотик. Регулярне злущування дозволяє поліпшити якість поверхні шкіри.

 

Денний і нічний крем.

Виробники не завжди вказують на упакуванні кремів, що омолоджують, для якої шкіри вони призначені: для жирної, нормальної чи сухої. Такі засоби найчастіше випускаються без поділу на типи, тому що процеси старіння протікають у будь-якій шкірі. Однак виробники косметики враховують відчуття споживачів. Відомо, що для жирної шкіри в будь-якому віці більш комфортні рідкі текстури, а для сухий – кремоподібні. Тому омолоджувальні креми все частіше випускають у двох текстурах: у виді густого крему і рідкої емульсії, наприклад, Biojeunesse від Biotherm, Lift Active від Vichy, Ystheal від Avene. Денний і нічний креми – це препарати з різними функціями. Головне завдання денного крему, особливо якщо він призначений для старіючої шкіри, це захист шкіри від зовнішніх впливів. От чому в його склад завжди включають ультрафіолетові фільтри, антиоксиданти, інші захисні, а також живильні і зволожуючі компоненти. Вміст таких компонентів у денних кремах, що омолоджують, вище, тому що старіюча шкіра має потребу в більшому захисті, ніж молода: її власна система захисту вже зношена і погано справляється зі своїми завданнями. Особлива увага приділяється живильним властивостям денного крему, адже з віком шкіра стає більш сухою і грубою. Щоб пом’якшити її, зробити бархатистою і захищеною, часто використовуються такі коштовні компоненти, як олія примули вечірньої, мигдальна олія, олія жожоба, макадамії й інші. Нічний крем стимулює процеси регенерації, тому що вночі шкіра оновляється більш інтенсивно. Оскільки процеси відновлення в старіючої шкіри уповільнені, до складу призначених для неї нічних кремів додають багато стимулюючих компонентів, а також інгредієнти, що діють на специфічні механізми старіння. Іноді можна зустріти креми так званої 24-годинної дії, які можна застосовувати ранком і ввечері. Такі засоби мають властивості і денного і нічного крему. Однак чи варто наносити на обличчя ультрафіолетові фільтри ввечері, якщо в цей час доби сонце давно пішло за обрій?

 

Концентрат.

Концентрати призначені для інтенсивного догляду за шкірою і є обов’язковою складовою антивікових ліній. Їх можна зустріти в найрізноманітнішому упакуванні: це і флакони з дозаторами, і ампули, і капсули. Як правило, форма передбачає дозування препарату – кілька натискань дозатора, одна ампула, одна капсула. Різноманіття форм змагається з кількістю назв. Еліксири, сироватки, перлини – під різними іменами ховається схожий зміст. Усі ці продукти відрізняються високою концентрацією активних компонентів, звичайно їх застосовують курсами протягом визначеного часу. Концентрат застосовується в менших дозах, ніж крем. Наприклад, якщо він випускається у флаконі з дозатором, то звичайно рекомендують використовувати п’ять доз за одне застосування: одну дозу на область декольте, другу – на шию, третю – на праву щоку, четверту – на ліву, п’яту – на чоло. Наносять концентрат щодня ранком і/чи ввечері під денний чи нічний крем самостійно. При виражених ознаках старіння, а також у випадку коли потрібно одержати швидкий ефект, можна використовувати його двічі в день. Якщо ж він використовується один раз, то краще це робити у вечірні години до нанесення нічного крему.

 

Маска.

Нанесення маски, що омолоджує – це свого роду косметична процедура в домашніх умовах. У зв’язку зі швидким видимим ефектом її використовують для експрес – догляду, у тих випадках, коли жінка хоче добре виглядати перед яким-небудь заходом чи важливою зустріччю. Тому серед масок, що омолоджують, найбільш поширені продукти з ефектом ліфтинга (Masque Stretch від Christian Dior, Energi-Cure від Biotherm), а також маски з релаксуючим і детоксикаційним ефектом (Masque Cocoon від Christian Dior). Крім традиційних кремових і гелевых текстур в останні роки з’явилися маски, що омолоджують, з аплікаторами, наприклад, пластирі проти зморщок з коллагеном і ретинолом від Maspi International. Вони накладаються на область зморщок на визначений час і сприяють їхньому розгладженню. Компанія Korff випускає маски-аплікатори Quick Lifting Masque для цілих зон – обличчя і шиї. Це смужки зі спеціального матеріалу, що просочені активним складом і змодельовані відповідно до форми зони, для якої вони призначені. Такий спосіб застосування забезпечує більш активне проникнення компонентів, а самі компоненти (рослинний коллаген, гіалуронова кислота, фруктові екстракти) розгладжують зморшки, підтягують і тонізують шкіру.

 

Засоби по догляду за шкірою навколо очей.

Антивікові препарати для шкіри навколо очей звичайно починають застосовувати раніш інших засобів, що омолоджують, тому що саме віка першими страждають від років. Креми, концентрати і маски для області навколо очей – от арсенал боротьби проти старіння. З віком догляд за шкірою навколо очей повинний ставати більш інтенсивним. Якщо крем наноситься як і раніше ранком і ввечері, то до курсів застосування активних препаратів приходиться звертатися частіше, ніж у молодому віці. Збільшується необхідність і в застосуванні масок. Забезпечуючи швидке видиме поліпшення стану шкіри навколо очей, вони стають незамінними в багатьох ситуаціях. Практично кожен виробник косметики випускає препарати для вік. З нових форм випуску відносно недавно з’явилися маски для вік з аплікаторами, що у багатьох фірм називаються пластирами (Eye Sculptor Patch від Helena Rubinstein, Benefiance від Shiseido). Просочені активними складами, вони накладаються на віка, щоб поліпшити зовнішній вигляд шкіри навколо очей.

 

Як правильно?

Під вплив магії флакона засобів, що омолоджують, часто попадають юні панянки, роблячи спонтанні і не завжди доцільні покупки. З іншого боку, існує категорія “спізнілих” покупців, що починають цікавитися кремами проти старіння вже при наявності глибоких зморщок і дряблості шкіри. Засоби проти старіння можуть застосовуватися жінками різного віку. Але для кожного віку потрібні різні по дії препарати. Їхні активні компоненти повинні впливати на різні зміни, що виникають у результаті процесів фотостаріння і хроностаріння, адже зовнішні прояви на шкірі є результатом саме цих двох незалежних процесів. Однак на упакуванні засобів, що омолоджують, немає вказівок, з яким процесом старіння він бореться. Частіше в анотаціях сказано, що засіб рекомендується використовувати з появою перших ознак старіння. Це значить, що воно призначено для профілактики фотостаріння. Наприклад, креми Urban Active від Helena Rubinstein, Primordial Intense від Lancome, Reti З від Vichy. Такі засоби, що містять ретинол, антиоксиданти, біофлавоноіди, можна застосовувати й у молодому віці, вони допомагають справитися з негативним впливом сонячного випромінювання, якому ми піддаємося постійно. Для корекції ознак біологічного старіння з успіхом застосовуються препарати клітинної косметики (Valmont, La Prairie, Cellcosmet), що багаті факторами росту і стимулюють відновлення втомлених клітин. З віком варто звернути увагу на препарати з церамідами, рослинними оліями, ненасиченими жирними кислотами. Ці речовини входять до складу шару епідермальних ліпідів, що є захисним бар’єром шкіри. У результаті процесів старіння їхнє вироблення знижується і захисні властивості шкіри зменшуються. Препарати з екстрактами сої також необхідні при біологічному старінні (Novadiol від Vichy, Millenium Energist від Elizabeth Arden). З віком знижується вироблення жіночих статевих гормонів, що сприяють підтримці пружності шкіри, тому шкіра швидко стає в’ялою і млявою. Доведена гормоноподібна дія екстрактів сої, що багаті фітогормонами. Завдяки їхньому стимулюючому впливу поліпшується структура епідерміса, збільшується вироблення коллагена і еластина, що сприяє підвищенню пружності і компактності шкіри. Часто для догляду за старіючою шкірою випускаються препарати комплексної дії, що впливають на різні механізми старіння, наприклад, Prodigy від Helena Rubinstein. Такий підхід є найбільш раціональним, адже в результаті біологічного старіння в шкірі одночасно відбуваються різні процеси. Покупка кремів, що омолоджують, є дуже непростою справою. Щоб не помилитися, краще порадитися з косметологом.

 

Знання коштують дорого, але незнання обходиться ще дорожче.

 

Поглянувши зранку на своє відображення в дзеркалі, відмітила, що роки беруть своє. Зморшки біля очей видають вік, якби я не намагалась призупинити швидкий плин часу, намазуючи на обличчя креми, що пропонує косметична індустрія. Втім, я вже давно підозрювала, що креми – скоріше дань сподіванням, ніж якийсь дієвий засіб проти невпинного старіння.

 

Отже, сьогодні розглянемо міфи, які нав”язуються нам косметичною промисловістю і спонукають нас дорого платити за неіснуючі ефекти.

 

Для початку коротко розглянемо анатомічну будову шкіри і природу її старіння.

 

Шкіра складається з трьох основних шарів. Епідерміс – це зовнішній шар, який являється бар”єром до зовнішнього середовища. Його клітини кератиноцити проступово рухаються з середини назовні і продукують велику кількість кератину, який утворює щільний еластичний прошарок. Коли клітини досягли зовнішнього шару, вони відмирають. Крім кератиноцитів у епідермісі присутні меланоцити, які продукують пігмент меланін, та деякі клітини імунної системи. Життєвий цикл клітини епідермісу становить 2 тижні.

 

Під епідермісом розташована дерма, яка являє собою значно складнішу систему тканин. Там є  нервові закінчення, дрібні кровоносні судини, цибулини волосяних фолікулів, жирові та потові залози і різні типи сполучної тканини: той самий колаген надає дермі сили, глікани відповідають за пружність, а еластин – еластичності. Дерма живить епідерміс поживними речовинами, які поступають з кровотоком.

 

І нарешті, під дермою знаходиться підшкірно-жирова клітковина, яка зберігає поживні речовини, там же проходять числені судини, нервові закінчення. Крім накопичувальної функції вона відіграє також терморегуляторну.

 

Що ж відбувається в процесі старіння шкіри?

 

Епідермальний шар стає тонкішим і менш пружним, послаблюються бар”єрні якості шкіри. Зменшена кількість кератину випускає більше вологи з глибших шарів шкіри, що спричиняє відчуття сухості.  Кількість епідермальних клітин зменшується на  10%  за 10 років, крім того вони діляться більш повільно, через це регенеративні якості також погіршуються.

 

Шар дерми страждає більш комплексно. Він не тільки потоншується, також продукується менше колагена і еластину, зменшується кількість жирових залоз, що також приводить до сухості. Взаємодія дерми і епідермісу погіршується, до клітин епідермісу поступає менше поживних речовин. Підшкірно-жирова клітковина зменшує вміст жиру, об”єм тканини спадає, з”являються зморшки.

 

Тепер про причини.

 

В основному процесі старіння шкіри обумовлені генетичною природою. Втім, 90% симптомів передчасного старіння шкіри зумовлені дією ультрафіолету. Причому перші ознаки з”являються в 20 років. Під дією ультрафіолетового опромінення шар епідермісу стає тоншим. Сонячне проміння пошкоджує колаген в дермі, пригнічує його поновлення  і спричиняє накопичення пошкодженого еластану. В роботу включаються ферменти металопротеінази, роль яких в нормі відновлювати пошкоджений колаген. Але при тривалому опроміннені їх робота призводить до накопичення аномальних форм колагену в клітинах і утворення зморшок.

 

Крім ультрафіолету серйозним фактором раннього старіння є вільні радикали. Це нестабільні молекули кисню, які замість двох електронів в парі містить один. Це жадібні молекули, якиі шукають собі електрон в пару і готові видерти її з любої іншої молекули роблячи її також потенціально “жадібною”. Це називається оксидативним стресом і  запускає цілий каскад руйнівних процесів, які приводять до пошкодження мембран, ДНК, а часом і смерті клітин. Вільні радикали утворюються навіть при малих опроміненнях ультрафіолетом, під час куріння та дихання забрудненим повітрям. В нормі організм має цілу низку відновлювальних механізмів, але якщо вільних радикалів забагато, то відновлювальні системи просто не встигають спрацьовувати. Вільні радикали активують вищезгадані металопротеінази, їх робота приводить до накопичення пошкодженого колагену і, як результат, зморшки.

 

Крім ультрафіолету і вільних радикалів на стан шкіри впливає природній гормональний фон організму, та напруження характерних мімічних м”язів.

 

А тепер про креми, лосьйони, маски, притірки і пілінги.

Розглянемо вміст баночок з чудо-засобами.

Колаген: ми вже знаєм, що це білкові молекули, які самі продукуються шкірою. При його нестачі формуються зморшки. Косметологи застосовують його для ін”єкцій під шкіру для розгладження зморшок, але як складова крема він неефективний – великий розмір молекули не дає змогу проникнути через епідермальний шар.

Вітамін А: цей вітамін сприяє поділу клітин і мав би приводити до того, що шкіра виглядає гладенькою. Проблема в тому, що цей вітамін дуже чутливий до ультрафіолету і кисню. Він руйнується ще в процесі нанесення на шкіру.

Коензим Q: його ще називають убіхінон і він працює як антиоксидант в боротьбі з вищезгаданими вільними радикалами. Втім, організм сам продукує достатню кількість убіхінону, але один убіхінон проблеми вільних радикалів не вирішує.

Гіалуронова кислота: в нормі вона присутня в сполучній тканині і має здатність утримувати молекули води. Ін”єкції гіалуронової кислоти дійсно розправляють зморшки, але це тимчасовий ефект, який проходить за декілька тижнів. Важко уявити, що в складі крему вона більш ефективна.

Ботокс: цей відомий засіб у вигляді ін”єкцій блокує скорочення дрібних лицьових м”язів, що розправляє мімічні зморшки. Але в складі крему неефективний, бо речовина одразу розкладається на повітрі.

Ще декілька міфів косметичної індустрії окремо для любителів натуральної косметики.

Натуральні компоненти: чи то алоє, авокадова олія, чи то ромашка. Всі вони традиційно вважаються корисними косметичними речовинами. Втім, досі не існує легітимних наукових досліджень, які підтверджують їх ефективність, крім того відомо, що вони часто викликають сильні алергічні реакції.

 

Гіпоалергенні засоби: дуже часто на косметичних продуктах пишуть “дерматологічно – перевірено”. Втім, як правило, серйозних наукових перевірок насправді не проводиться.

Без вмісту алкоголю: означає, що не містить етил-алкоголю. Натомість продукт містить стреарил алкоголь, або ланолін, який також алкоголь.

Без ароматизаторів: дуже часто продукти, які не містять ароматизаторів, все таки їх містять для маскування неприємних запахів. Просто в набагато меншій кількості.

Не тестовані на тваринах: кінцевий продукт не тестований на тваринах, але це не значить, що будь-який його окремий компонент не тестувався на тваринах.

Що робити?

Як вже зрозуміло, найголовніший чинник появи зморшок ультрафіолет. Тому рекомендується ретельно берегти шкіру від опромінення – чи то уникаючи перебування на сонці, чи використовуючи УФ-протекторні креми.

Другий чинник- куріння і нездоровий спосіб життя. Висновки робіть самі.

Перш  за все треба усвідомити, що здорова шкіра не потребує жодного косметичного втручання.

Експерти-дерматологи стверджують, що регулярне використання будь-яких кремів понижує природню функцію шкіри продукування власного захисного шару. Якщо припинити використання крему, шкіра відчувається сухою і стягнутою. Рятує тільки радикальний метод – припинити використиння кремів взагалі. Нормальні функції шкіри відновлюються за шість тижнів. Це саме стосується і використання гігієнічної губної помади. Якщо за шість тижнів фунція все ще не відновлюється, радять легкий лосьйон з низьким вмістом жиру і високою концентрацією сечовини, що утримує воду.

Боротьба з вугрями за допомогою пілінга це гарантований спосіб занести додаткову інфекцію. Для боротьби з вугрями в косметичних салонах пропонують пілінг з фруктовими кислотами. Втім, вони як правило містять концентрацію цих фруктових кислот нижче терапевтичної, яку мають право застосовувати тільки кваліфіковані лікарі.

Косметичних засобів проти целюліту не існує. Поки що найдієвішим засобом проти целюліту вважається вакуумний масаж, який “роздавлює” аномально відкладений жир, що потім виводиться з підшкірної клітковини лімфатичною системою.

На завершення декілька слів про волосся.

Косметична промисловість пропонує багато препаратів для “лікування” волосся. Але волосся це мертвий матеріал. Лікувати його це як мертвому припарка. Воно або само по собі гладеньке, або його структура нагадує стовбур пальми. Косметичні засоби всього-навсього тимчасово склеюють волосяні луски докупи і волосся виглядає блискучим ти гладким. Втім, це нетривалий ефект, який проходить, як тільки “клей” вимивається.

Лікувальна косметика фірми “Біокон“

     Чільне місце в аптеці “Доктор” займає лікувальна косметика. Характерною особливістю є її натуральна направленість. Зокрема, широка представлена косметика фірми “Біокон” – спільні розробки російських, українських і французьких спеціалістів. Фірма вивчає і широко впроваджує позитивний вплив на організм медичної п’явки і виготовляє лікарські препарати і косметичні засоби, що вирішують проблему омолодження людини. Косметичні засоби фірми “Біокон” мають різні точки прикладання.

     Натуральні косметичні креми покращують мікроциркуляцію крові в шкірі і запобігають її старінню, підвищує еластичність шкіри, насичення її киснем, вологістю, покращує структуру шкіри. Цілющі компоненти цих кремів ефективні при різних змінах шкіри. Головною перевагою є те, що для Вашої шкіри створюється такий запас пружності, який допоможе шкірі самій подолати не лише погодні, а й вікові впливи.

1. “Марія” – протизапальний, зволожуючий, поживний крем для рук;

2. “Марія Класік” – поживний крем-бальзам для рук. Для сухої, дуже сухої і чутливої шкіри рук. Знімає запальні та алергічні прояви, запобігає лущенню, робить шкіру еластичною і м’якою;

3. “Багіра” – тонізуючий крем-бальзам для ніг. Знімає втому, зменшує набряк, покращує циркуляцію крові в ногах. Ефективний для профілактики судинних і грибкових захворювань. Сприяє швидкому заживленню тріщин, саден. Дає приємне відчуття прохолоди втомленим ногам;

4. “Багіра форте” – крем-бальзам для ніг. Значно покращує кровообіг і тонізує судини. Знімає втому, зменшує набряк в ногах;

5. “Чарівний бальзам” – протизапальний і знеболюючий ефект для проблемних ділянок шкіри;

6. “Вершки після душа” – для догляду за сухою, чутливою і нормальною шкірою. Надає шкірі ніжності і свіжості, підвищує еластичність;

     Серія засобів по догляду за обличчям сповільнює процеси старіння шкіри шляхом створення природних умов, що сприяє самооновленню шкіри.

1. “Антонія” – зволожує, підтримує нормальний баланс шкіри обличчя і шиї;

2. “Ксенія” – крем для щоденного застосування, має регенеруючу дію, запобігає утворенню зморщок;

3. “Магія” – оновлюючий крем з натуральними ліпосомами для усіх типів шкіри;

4. “Нічний каприз” – нічний поживний, зволожуючий крем для дуже сухої, сухої і проблемної шкіри, має в своєму складі оливкову і кукурудзяну олію, які пом’якшують і живлять шкіру, сповільнюють процеси старіння;

5. “Спляча красуня” – нічний поживний і відновлюючий крем з вітамінами, розгладжує дрібні зморшки, відновлює рівень вологості, прискорює видалення шлаків, підвищує опірність до зовнішніх впливів;

6. “Білосніжка” – відбілюючий крем для обличчя. Надає шкірі рівномірного природного відтінку, сприяє зникненню пігментних плям, “веснянок”.

     Серія “Мадам Латриль” отримала визнання, як лінія цілющих засобів по догляду за шкірою навколо очей в молодому і зрілому віці. Серія не має аналогів.

1. Бальзам для в’янучої шкіри навколо очей – цілющий бальзам попереджує старіння шкіри навколо очей;

2. Гель для шкіри навколо очей – унікальний засіб для особливого догляду у молодому і зрілому віці;

3. Тонік для догляду за шкірою навколо очей – ніжно очищує, має заспокійливу і зволожуючу дію;

4. Бальзам для зняття втоми навколо очей – приємна, ніжна прохолода, заспокійливо діє на ділянку навколо очей.

     Очищувальна лінія – нове покоління не тільки ніжно очищує шкіру, але й нормалізує обмін речовин, відновлює природні процеси дихання шкіри, підвищує її еластичність, попереджує старіння.

1. Тонік косметичний для всіх типів шкіри – тонізує, зволожує, освіжає. Не містить спирту;

2. Тонік косметичний для жирної і комбінованої шкіри – тонізує, освіжує, очищає шкіру від надмірних жирових виділень;

3. Тонік очищаючий – тонік + молочко 2 в 1 для жирної і комбінованої шкіри. Універсальний засіб, що поєднує ефективність косметичного лосьйону і молочка;

4. Молочко косметичне – очищує, зволожує, живить всі типи шкіри;

5. Тонік очищаючий – тонік + молочко 2 в 1 для всіх типів шкіри. Очищує, живить, тонізує, омолоджує шкіру;

6. Скраб для сухої та чутливої шкіри обличчя – зволожує, пом’якшує, ефективно видаляє ороговілі клітини та забруднення, тонізує;

7. Скраб для нормальної, комбінованої та жирної шкіри – пом’якшує, тонізує.

     Сонцезахисна серія пропонується використання для всієї сім’ї завдяки перевагам:

• ефективне зволоження шкіри;

• безпечність і гіпоалергенність;

• сонцезахисні фільтри останнього покоління;

• профілактика зморщок і старіння шкіри;

• захист від алергічних і онкологічних захворювань шкіри;

• можливість підкреслити красу Вашого тіла.

 

1. “Звичайне чудо” SPF-5 – сонцезахисний крем з омолоджуючим ефектом рекомендується, як денний крем для всіх типів шкіри обличчя, особливо в сонячні дні;

2. “Молочко для безпечної засмаги” SPF-5 – рекомендується для всіх типів шкіри при помірній сонячній активності;

3. “Олія для засмаги” SPF-10 – для всіх типів шкіри, при середній і помірній сонячній активності, забезпечує рівномірну і здорову засмагу;

4. “Косметична емульсія для безпечної засмаги” SPF-12 – забезпечує рівномірну і безпечну засмагу, ефективно зволожує шкіру, рекомендовано для всіх типів шкіри, особливо ніжної і чутливої до сонця;

6. “Вершки після засмаги і сонячних опіків” – завдяки екстрактам п’явки, фруктовим кислотам і ромашці вершки є ідеальним засобом після засмаги для всіх типів шкіри. Мають виражену протизапальну, знеболюючу і заспокійливу дії;

7. “Косметичний крем для штучної засмаги” – через 2-3 години після нанесення надає шкірі приємного коричневого відтінку. Повторними аплікаціями можна закріпити або підсилити засмагу. Він є абсолютно безпечним завдяки натуральним компонентам.

Факторами, що забруднюють атмосферу, можуть стати фізичні, хімічні чи біологічні агенти, які впливають на здоров’я людини. Забруднення, про яке піде мова, пов’язане з викидом в атмосферу продуктів розпаду хімічних сполук, відходів промислового виробництва, що порушують природний для нашої життєдіяльності склад навколишнього середовища. Атмосферні умови також можуть відігравати істотну роль як фактори агресивного впливу на шкіру.

Факторами, здатними отруїти навколишнє середовище, є:

– двоокис (діоксид) сірки — SO2;

– суспензія найдрібніших часточок механічного походження (дрібнодисперсна завись);

– окисли азоту;

– озон (О3), що утворюється в нижніх шарах атмосфери. Крім усього переліченого вище, людина постійно піддається

агресивному впливу холоду, спеки, сонячних променів. Розглянемо властивості наведених факторів, що забруднюють навколишнє середовище.

Двоокис сірки, чи сірчистий ангідрид — це газ, що має подразнюючу дію. Він виділяється при згорянні рідкого палива, дизельного палива (мазут) і вугілля. Іншими словами, його поява в атмосфері пов’язана, головним чином, із процесами опалення і промисловим виробництвом. Тому міста з розвинутою промисловістю найбільше піддаються такому забрудненню. Атоми кисню, що входять до складу молекул цього газу, мають високу реактивну здатність. Вони надають їм властивість легко вступати в хімічні реакції з молекулами, що утворюють структури клітин шкіри, і призводять, таким чином, до серйозних порушень у біохімічній рівновазі шкірного покриву.

Завись дрібнодисперсних часток утворюється в атмосфері при спалюванні бензину у двигунах автомобілів, у результаті процесів згоряння під час промислового виробництва, при забезпеченні опалення. Цю суспензію видно неозброєним оком як чорний дим; вона вимірюється за допомогою індексу загазованості атмосфери. Саме цей вид забруднення значно прогресує в міру «завоювання» щільних шарів атмосфери. Окремі частки, що входять до складу такого чорного диму, мають діаметр менш ніж 13 мкм; вони можуть міцно прилипати до поверхні шкіри, роблячи неможливим будь-який обмін речовин між організмом і навколишнім середовищем. Легко уявити собі, що в цьому випадку різко знижуються інтенсивність процесів водного обміну в шкірі і ступінь насичення її киснем. Окисли азоту, виділяючись в атмосферу, головним чином, у складі вихлопних газів автомобілів, серед інших сполук містять газ, який є винятково сильним подразником — NO2 (двоокис азоту), здатний проникати у найдрібніші розгалуження дихальних шляхів, а також у поверхневі шари епідермісу.

Озон (О3) у невеликій кількості є невід’ємною частиною повітря. У нижніх шарах атмосфери озон відіграє роль бактерицидного й антисептичного агента. Завдяки цим властивостям він і використовується в косметичних процедурах. Але, незважаючи на це, він може також досить часто викликати подразнення очей і дуже погано переноситься чутливою або так званою гіперреактивною шкірою. Більше того, озон може стати причиною посиленого утворення вільних радикалів. Нагадаємо, що вільний радикал — це хімічна сполука, яка має на зовнішній електронній оболонці неспарений, тобто вільний електрон. Така структура надає вільному радикалу стану абсолютної нестабільності. Прагнучи знайти стабільність, вільний радикал або віддає свій непарний електрон, або притягає на свою орбіту електрон від іншої, стабільної молекули. Саме таким є механізм запуску ланцюгової реакції утворення вільних радикалів. Такий стан називають «окисним стресом». Лавиноподібне виникнення вільних радикалів породжує ушкодження на клітинному і тканинному рівні, що у кінцевому рахунку призводить до розвитку різних патологічних процесів і до старіння тканин.

Холод, спека, вітер, надмірна сухість повітря також активно беруть участь в ушкодженні епідермісу. Ці кліматичні фактори можуть викликати небажані з естетичної точки зору ефекти. Косметологам відомо, що клієнти, яким доводиться працювати в умовах низьких температур, як правило, страждають від дифузійного почервоніння шкіри, у багатьох з них розвиваються стійкі телеангіектазії.

Відомо, що спека і холод можуть бути причиною виникнення як розширення, так і звуження поверхневих кровоносних судин, що фатальним чином позначається на мікроциркуляції в шкірному покриві і руйнує надзвичайно тонко організовану систему кровопостачання тканин шкіри.

Нарешті, негативний вплив сонця на процес старіння шкіри детально вивчений і не підлягає ніякому сумніву: шкіра товщає, з’являються пігментні плями і судинні «зірочки», поглиблюються зморшки.

Досить важко, аналізуючи ці проблеми, пов’язати ефекти, що спостерігаються, з причинами, які їх породжують. Слід мати на увазі, що ніякі «досліди на людях» у цій галузі в принципі неприпустимі. Вчені мають можливість лише проводити експерименти in vitro і намагаються екстраполювати їхні результати на реальну ситуацію.

У тому разі, коли осад забруднюючого агента легко виявляється, як, наприклад, при потраплянні його на слизові оболонки дихальних шляхів, можна з упевненістю припустити, що цей агент присутній і на шкірі. Лише велика промислова катастрофа, коли обстежується значна кількість потерпілих, дає змогу зробити достовірні висновки.

Усі наведені чинники, що викликають забруднення навколишнього середовища, є подразниками шкіри. Особливо страждає чутлива шкіра, або, як прийнято говорити, шкіра з підвищеною реактивністю.

Шкіра такого типу значно частіше зустрічається в людей, які живуть у дуже забруднених містах, ніж у сільській місцевості. На думку вчених, одним із чинників підвищеної реактивності шкіри є забруднення довкілля. Вирішальну роль у розвитку цього феномена відіграють викиди шкідливих хімічних сполук в атмосферу та їхній подальший контакт зі шкірою.

Характерні ушкодження локалізуються, як правило, на відкритих ділянках тіла. Одними з найуразливіших місць є повіки, ураження яких може поєднувати елементи шкірної реакції й кон’юнктивіту.

Тому люди повинні вчасно і правильно очищати та захищати шкіру.

Рекомендації щодо очищення шкіри:

— постійно, з дня на день використовувати для очищення шкіри обличчя молочко або лосьйон, що відновлює водно-ліпідну мантію;

— макіяж знімати за допомогою тампона з бавовняної вати;

— для очищення шкіри не використовувати лужне мило;

— не зловживати занадто частим миттям;

— дуже уважно стежити за шкірою маленьких дітей, не допускаючи миття у надто мінералізованій воді;

— навчити своїх пацієнтів правильно осушувати шкіру після водних процедур з використанням м’яких тканин, особливо в складках шкіри, щоб уникнути мацерації шкіри;

— хоча б один раз на тиждень практикувати гомаж шкіри обличчя і тіла для видалення омертвілих клітин рогового шару;

— після миття обов’язково користуватися молочком для тіла;

— регулярно робити живильні маски для шкіри обличчя і шиї;

— для умивання використовувати пом’якшену воду.

Ці рекомендації поширюються на догляд за волоссям, шкірою кистей рук. Вони однаково стосуються жінок, чоловіків і дітей.

Що ж до захисту шкіри, то тут справа складніша: на жаль, на сьогоднішній день косметична промисловість здатна запропонувати обмежену кількість продуктів, спеціально призначених для захисту шкіри від негативного впливу агресивного навколишнього середовища.

Сам факт проведення подібних розробок у цілому ряді косметологічних наукових лабораторій свідчить про те, що нині забруднення навколишнього середовища вже усвідомлено фахівцями як серйозна проблема, у тому числі і косметологічна. Косметолог, у свою чергу, повинен донести до свідомості клієнта таку концепцію: шкіру потрібно обов’язково захищати за допомогою крему, спеціально призначеного для цього. Засоби для макіяжу слід розцінювати як додатковий екран, що захищає нас від агресії навколишнього середовища.

З року в рік тривалість життя людей зростає. Завдяки прогресу в медицині, наші діти, очевидно, житимуть довше, ніж ми. Тим більше необхідно, щоб вони навчилися якомога довше зберігати свою шкіру в здоровому стані. Ми покликані вже зараз навчити їх правильно доглядати за своєю шкірою: ефективно її очищати і захищати. Це служитиме запорукою й гарантією того, що вони добре виглядатимуть протягом багатьох років життя.

Особливе місце серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на шкіру, займають УФ-промені.

Жінка, яка закриває обличчя паранджею — пережиток минулого в наше освічене століття. Тому багато жінок Сходу скинули із себе паранджу і повною мірою випробували на своїй шкірі дію безжалісного сонця. У тому, як швидко сонце старить шкіру, переконалися репатріанти в Ізраїлі: їхня шкіра швидко вкривається зморшками в тамтешньому спекотному й сухому кліматі. Роль сонячного світла в процесі раннього старіння шкіри настільки значуща, що вчені дали особливе визначення цьому типу старіння, назвавши його фото старінням.

Ознаками фотостаріння є потовщення рогового шару (гіперкератоз), поява пігментних плям (лентиго), нагромадження в дермі атипових еластинових волокон (еластоз) і деградація колагену (рис. 1.10 а, б. в).

Яскравою ілюстрацією фотостаріння є помережані глибокими зморшками обличчя сицилійських селян чи південноамериканських індіанців.

Сонце випромінює світло в широкому діапазоні довжин хвиль. Сонячний спектр поділяють на кілька ділянок: УФ-діапазон (200-400 нм), видиме світло (400-700 нм) та інфрачервоне випромінювання (понад 700 нм).

Видиме світло — це те електромагнітне випромінювання, яке сприймають наші очі. Діапазон променів видимого світла лежить у межах від 400 до 700 нм. При довжині хвилі понад 700 нм починається інфрачервона ділянка спектра, промені якого сприймаються нами як тепло. Довжина хвилі менше 400 нм позначає діапазон ультрафіолетового випромінювання, що відіграє виняткову роль у житті багатьох живих організмів нашої планети. Згідно із сучасними уявленнями, перші зморшки з’являються саме через ультрафіолетове випромінювання.

УФ – спектр поділяється на три ділянки:

– УФ-Л;

– УФ-В;

– УФ-С.

УФ – С – промені з довжиною хвиль у діапазоні 200-290 нм є найнебезпечнішими, тому що мають найвищу енергією. На щастя, вони не досягають поверхні Землі, затримуючись на рівні стратосфери та озонового шару атмосфери.

УФ-В-промені мають діапазон 290-320 нм, вони досягають поверхні Землі, проходячи озоновий шар. Потрапляючи на шкіру людини, УФ-В-промені проникають в усі шари епідермісу, але дерми не досягають. Ці промені мають сильну дію.

Довжина хвиль УФ-Л-променів знаходиться в межах 320-400 нм. З усього УФ-спектра ці промені мають найменшу енергію, але при цьому найвищу проникаючу здатність — досягаючи поверхні Землі, вони проходять крізь товщу води в морські глибини. У шкірі людини УФ-Л-промені досягають серединних шарів дерми, запускаючи процеси, що лежать в основі фотоста-ріння шкіри.

Інтенсивність УФ-випромінювання залежить не тільки від шляху, пройденого від Сонця, але також і від відстані, пройденої в атмосфері: чим більша відстань, тим менша інтенсивність опромінення, тобто в горах і південних регіонах засмагнути й обгоріти можна значно швидше, ніж у середній смузі.

При проходженні УФ-променів через атмосферу їхня інтенсивність падає приблизно на 20% за кожний кілометр шляху. Це відбувається як за рахунок поглинання УФ-променів в атмосфері, так і за рахунок додаткового розсіювання через пил і хмари. Так, у хмарний день інтенсивність УФ-В випромінювання може знизитися майже вдвічі порівняно з ясними днями. На морі та в горах велика кількість УФ-променів відбивається від води, піску чи снігу, і тоді дія прямого випромінювання доповнюється дією непрямого відбитого світла.

У середній смузі люди зазвичай страждають від нестачі сонячного проміння, тому вони так люблять полежати на пляжі і з таким задоволенням підставляють свою шкіру сонцю. Фото-старіння, що в жарких країнах є неминучою реальністю, для жителів помірного поясу залишається страшною казкою, у яку вони не дуже-то й вірять. І дарма. Учені вважають, що за останні 10 років озоновий шар атмосфери потоншав, кількість озонових дірок збільшилася, а інтенсивність УФ-випромінювання зросла на 3—10%. Учені зайнялися пильним вивченням впливу УФ-променів на шкіру і переглянули своє ставлення до «здорової засмаги».

Дія УФ-променів на шкіру. Невеликі дози УФ-випромінювання необхідні для життя людини. Доведено їхню виняткову роль у синтезі вітаміну D і метаболізмі кальцію. У зимові місяці при нестачі УФ-випромінювання можуть загострюватися деякі шкірні захворювання, розвиватися пригнічений стан психіки — депресія, тому що і психоемоційний стан багато в чому залежить від УФ-променів.

Надмірне УФ-опромінення впливає на шкіру негативно. Ушкодження може бути гострим і хронічним. До гострих побічних ефектів належать опік, засмага, потовщення рогового шару епідермісу. Хронічні побічні ефекти об’єднуються поняттям фотостаріння і включають в себе потовщення рогового шару, лентиго, еластоз і дегенерацію колагенових волокон.

Причиною гострих побічних ефектів є переважно промені УФ-Б спектра, а причиною хронічних побічних ефектів — промені УФ-Л спектра. Викликати злоякісне переродження клітин шкіри можуть і УФ-Д і УФ-Л. Доведено, що УФ-Л-випромінювання впливає на генетичний апарат клітин, сприяючи канцерогенезу.

Ще донедавна засмага вважалася ознакою здоров’я й успішності, але з погляду медицини це не зовсім так. А точніше, зовсім не так. Річ у тім, що засмага — це захисна реакція шкіри на ушкодження УФ-випромінюванням. Засмага запобігає подальшому ушкодженню шкіри, але тільки частково.

УФ-Л-промені мають найменшу енергію, але, як уже зазначалося, найвищу проникаючу здатність. Вони вільно проникають крізь хмари, скло, одяг, проходять крізь епідерміс, досягають дерми, де і справляють свій руйнівний вплив. При цьому без еритеми (почервоніння) активізуються меланоцити, у них прискорюється синтез меланіну, завдяки чому швидко з’являється засмага. Цю властивість УФ-Л-променів використовують у соляріях. Негайна засмага проявляється протягом 2 годин після УФ-опромінення і не має захисного ефекту проти сонячного опіку. Низка експериментальних даних дає змогу припустити, що вона може забезпечити деякий захист ДНК клітин базального шару епідермісу.

Уповільнена засмага проявляється через кілька годин чи днів після впливу переважно УФ-В-променів. Дотепер механізм засмаги остаточно не з’ясований. Припускають, що в результаті УФ-пошкодження визначених ділянок генома, відповідальних за метаболізм меланіну, активізується фермент тирозиназа. Це веде до посилення продукції меланіну, збільшення розмірів меланоцитів, подовження відростків (дендритів) і підвищення ступеня їх розгалуженості. Крім того, УФ-випромінювання впливає на ферментативні процеси в інших клітинах шкіри і міжклітинному просторі, що спричиняє перехід клітин на інший рівень фізіологічної активності. Уповільнена засмага залишається тижні і навіть місяці після УФ-опромінення.

Потовщення шкіри — це не тільки результат ушкодження, а й захисна реакція, яка виявляється через кілька годин чи днів після впливу УФ-променів і зберігається місяцями. Посилений поділ базальних клітин і підвищення зчеплення корнеоцитів веде до потовщення рогового шару епідермісу, що є першою перешкодою на шляху УФ-променів і захищає від ушкодження клітини, розміщені нижче і, що особливо важливо, базальні кератиноцити.

Сонячний опік — це реакція шкіри на ушкодження, а також своєрідна захисна реакція: обгоріла людина більше не захоче сидіти на сонці і ще сильніше ушкоджувати шкіру. Точний механізм утворення сонячного опіку вивчений недостатньо, однак уже доведено, що він включає утворення і викид цитокинів і медіаторів запалення з клітин епідермісу і дерми. Почервоніння, біль і навіть утворення пухирців можуть спостерігатися протягом кількох годин і днів після впливу УФ-променів, особливо спектра В. Ще раз повторимо, що УФ-5-промені діють на рівні епідермісу, ушкоджуючи клітини Лангерганса і, таким чином, ослаблюючи імунітет шкіри, викликаючи реакцію запалення й утворення вільних радикалів. Крім того, вони стимулюють вивільнення з клітинних депо іонів заліза і міді, що також є каталізаторами утворення гідроксил-радикалів з перекису водню.

Сонячний опік знайомий кожному, хто обгоряв на пляжі. Це почервоніння шкіри, яке супроводжується болем, набряком, у деяких випадках підвищенням температури і появою пухирців. Пігментація шкіри чи засмага з’являється через 2-3 дні після опромінення, а на 6-10-й день засмага «сходить»: шкіра починає лущитись.

Здатність засмагати у людей неоднакова. За реакцією шкіри на УФ-випромінювання розрізняють шість типів шкіри (за Фіцпатриком).

I тип — дуже біла шкіра; у людини світле волосся, світлі очі; вона ніколи не засмагає, завжди обгоряє;

II тип — у людини світла шкіра та очі, русяве чи каштанове волосся; вона часто обгоряє, але іноді засмагає;

III тип — у людини світла шкіра, темні очі, темно-русяве чи каштанове волосся; вона добре засмагає, іноді обгоряє;

IV тип — шкіра оливкового кольору; людина з темним волоссям (середземноморський тип); завжди засмагає, ніколи не обгоряє;

V-VI тип — темна шкіра; людина має чорні очі, чорне волосся; ніколи не обгоряє.

Той факт, що за кольором шкіри можна визначити її чутливість до сонячних променів, свідчить, що основним природним механізмом захисту організму від впливу УФ-випромінювання є меланін.

Чутливість до сонця шкіри людей, які страждають хворобою білих плям — вітиліго, пігментованих і непігментованих ділянок, різна. Меланін поглинає УФ-випромінювання і діє як природний УФ-фільтр. Кератиноцити одержують гранули меланіну від меланоцитів — клітин, що виробляють меланін і розташовані у базальному шарі епідермісу. Чим інтенсивніше випромінювання, тим більше меланіну виробляють меланоцити.

УФ-випромінювання є основною причиною фотостаріння, яке істотно відрізняється від природного старіння шкіри.

При природному старінні стоншуются всі шари шкіри, тоді як при фотостарінні відбувається потовщення епідермісу взагалі й рогового шару зокрема, або гіперкератоз. Зміни міжклітинної речовини дерми при фотостарінні нерівномірні: поряд з нормальними колагеновими волокнами в ній виявляються скупчення атипового аморфного матеріалу, що складається з еластину — еластоз. Здатність синтезувати колаген та інші компоненти міжклітинної речовини дерми у фотоушкодженій шкірі зберігається, тому багато ознак фотостаріння зворотні. Характерним симптомом фотостаріння є судинні «зірочки» («павучки», сіточки) і пігментні плями — лентиго. У сукупності всі ці симптоми дають характерну картину фотостаріння.

Ще одним негативним наслідком УФ-випромінювання є фотодерматити — бурхлива запальна реакція шкіри з утворенням пухирців. Причини фотодерматитів різні. Чутливість до сонця може бути викликана певними хворобами, може з’являтися внаслідок косметичних процедур (дермабразія, лазерне шліфування, пілінг, епіляція). Іноді фотодерматит з’являється після чи на тлі прийому деяких лікарських препаратів (сульфаніламіди, тетрацикліни, псоралени, деякі антидепресанти). Речовини, що підвищують чутливість шкіри до УФ-випромінювання, називаються фотосенсибілізаторами. Важливо пам’ятати, що роль фотосенсибілізаторів можуть відіграти компоненти косметичних засобів — ефірні олії цитрусових, бергамоту, деякі консерванти, навіть УФ-фільтри. Тому якщо після виходу на вулицю шкіра раптово вкрилася пухирями і запалилася, потрібно відмінити прийом усіх лікарських препаратів і вживання будь-яких кремів, а також необхідно звернутися до лікаря-фахівця. Після проведення агресивних косметичних процедур (пілінги, дермабразія, лазерне шліфування, епіляція) слід використовувати сонцезахисні засоби.

Фотостаріння, на відміну від природного старіння, піддається лікуванню. Звичайно, цілковито повернутися на вихідні позиції не вдається, однак зміни шкіри, викликані УФ-випромінюванням, значною мірою зворотні. Для корекції фотостаріння застосовуються пілінги з АНЛ-кислотами різної концентрації. Ці пілінги стимулюють посилене злущування рогового шару епідермісу, прискорюють поділ клітин його базального шару, підсилюють синтез колагену, впливаючи на фібробласти дерми. Крім пілінгів у комплексі боротьби з фотостарінням застосовуються препарати, що містять ретиноєву кислоту, зволожувальні препарати, апаратні методики, моделюючі маски.

Вага та склад тіла

Основна маса тіла, що складається з маси м’язів та всіх інших клітинних тканин, постійно зменшується після досягнення статевої зрілості, досягаючи в глибокій старості біля двох третин від максимального значення в молодості. Повна маса тіла, проте, зазвичай зростає з віком, тому що зростає кількість збереженого жира і води. Відносна кількість позаклітинної рідини зростає з віком протягом дорослого життя, хотя і зменшується протягом ембріонального і післяпологового розвитку. Незважаючи на зовнішній вигляд, всі тканини, навіть шкіра, більше набираються водою внаслідок старіння. Хоча звичайно м’язова маса також втрачається, швидкість цих втрат залежить від фізичної активності. Існують свідоцтва, що велика частина втрати маси м’язів з віком є результатом невживання і атрофії, а не втрати м’язових волокон.

Зменшення основної маси тіла супроводжується зменшенням рівня метаболічної активності. Основний обмін (метаболізм) найбільший протягом періоду найшвидшого зростання маси, після чого він швидко знижується до досягнення статевої зрілості, а потім зниження уповільнюється. У щурах протягом повільного зниження метаболічна активність знижується приблизно на 20 відсотків за трирічний період. Внутрішня температура тіла підтримується постійною, незважаючи на нижче виробництво тепла, що викликається зменшеним потоком крові через шкіру і зменшенням втрати тепла, в результаті дещо знижується температура шкіри. Кількість добровільної фізичної активності, наприклад біг у колесі, зазвичай зменшується з віком, але сильно залежить вік конкретної тварини.

Зміни в структурних тканинах

Структурна цілісність хребетного організму перш за все залежить від двох типів білкових волокон — колагену і еластину. Колаген, який складає майже третину всіх білків тіла, знаходиться в шкірі, кістках і сухожиллях. Після синтезу клітинами-фібробластами, колаген знаходиться в розчинній формі (тропоколаген). Поступово цей розчинний колаген полімерізується, перетворюючись на стійку форму, яка може зберегтися в тканинах протягом більшої частини життя тварин. Швідкість синтезу колагену висока в молодості і знижується протягом життя, таким чином, що співвідношення концентрацій філаментарного і розчинного колагену зростає з віком. Філаментарний колаген з віком перевторюється на білкову мережу, що нагадує кристалічну лінзу ока. Із збільшенням віку, число перехрестних зв’язків між молекулами колагену зростає, приводячи до створення кристалічної жорсткої структури, яка прводить до агального зростання жорсткості тканин тіла.

 

Ще однією зміною, що супроводжує старіння, є зменшення у відносній кількості глікозаміногліканів (або мукополісахаридів, що є комплексами білків та вуглеводів), в результаті чого відношення концентрацій гексоаміна і колагена використовується в якості показника старіння конкретної особини або людини. Важливий наслідок цих змін — зменшена проникність тканин до розчинних поживних речовин, гормонів, факторів росту та антитіл.

Швидкість старіння колагену залежить від повної метаболічної активності тварини: щури, яких тримали на низькокалорійній дієті мали молодщий колаген, ніж решта щурів того ж віку.

Еластін — молекула, що відповідає за еластичність стін кровоносних судин. З віком відбувається втрата еластичності судин, вперш за все через фрагментацію колагену.

Перехрестні зв’язки між молекулами колагену хімічно подібні до перехресних зв’язків, які відбуваються в шкірах при дублінні. Завдяки цій схожесті було запропоновано використовувати за уповільнення старості хімічні речовини, що запобігають процесам полімерізації. Проте, через їх високу токсичність, використання таких речовин на тваринах поки що неможливе.

Оновлення клітин

Тканини тіла поділяються на дві групи, залежно від того, чи відбуваюється оновлення клітин тканини. У деяких тканинах клітини зовсім не оновлюються, наприклад у нервах і скелетних м’язах, в яких нові клітини не утворюються (як мінімум в ссавцях) після певної стадії росту організму. У інших тканинах, таких як кишковий епітелій і кров, з іншого боку, деякі типи клітин оновлюються кожні кілька днів, і замінюються сотні разів протягом життєвого діапазону навіть недовгоживучих тварин. Між цими прикладами знаходиться багато органів, таких як печінка, шкіра, ендокринні органи, де клітини замінюють повільніше, з періодами від тижнів до років у людні.

 

Периферійні нерви — зручний об’єкт для дослідження, тому що повне число волокон в нервовому стовбурі може бути перераховане. Це було зроблене для потиличного і грудного спинного нервового коріння щура, кота і людини. У черевному і спинному спинному корінні людини число нервових волокон зменшується приблизно на 20 відсотка від 30-літнього до 90-літнього віку. У коті, щурі й миші, проте, дані не указують зменшення числа спинних кореневих волокон з віком. У людині число нюхових нервових волокон зменшується віком, приблизно на 25 відсотків від народження до 90-літнього віку, приблизно як і число оптичних нервових волокон, що обслуговують бачення.

Значне зменшення клітин спостерігається з віком і в числі живих клітин в корі головного мозку людини. Кора мозочка щура і чоловіка також дуже чутлива до старіння. Інші частини мозку старіють не так значно.

Існує тенденція вищих і недавно розвинутих відділів нервової системи погіршуватися найшвидше із старінням, порівняно із старішими відділами, такими як мозковий стовбур і спинний мозок. Ще не відомо, який відсоток клітин втрачається через старіння мозку і який — через сторонні причини, наприклад, погіршення кругообігу крові. Живлення і обслуговування нервових клітин, нейронів, центральної нервової системи значною мірою залежить від глії, невеликих клітин, які оточують нейрони. Абсолютне число цих клітин не зменшується помітно з віком, але деякі з мікроскопічних змін, що спостерігаються в нервових клітинах старих людей, подібні до змін, що викликаються голодуванням або фізичним виснажуванням.

Також було показано, що після захворювання на деякі хвороби, наприклад, кір, вірус залишається в тілі хазяїна протягом решти життя і інколи викликає швидке погіршення функцій мозкової кори. Цей вірус, як і деякі інші, не стіль очевидні віруси, також можуть відповідати за індівідуальні відмінності в швидкості старіння людини.

Тканини, що оновлюються, зазвичай складаються з популяції проліфіруючих клітин, які зберігають здатність до поділу, і популяції зрілих клітин, які походять з проліферуючих клітин і мають обмежений життєвий діапазон. Виробництво цих клітин повинне компенсувати їх втрату, у тому числі несподівані втрати, викликані пошкодженням або хворобою. Таким чином, кожна тканина має один або більше шляхів контролю виробництвоа згідно потребам. Старіння таких тканин виражається декількома способами, зокрема зменшенням в числі проліферуючих клітин, зменшеням швидкості поділу клітин і зменшення в активності систем контролю. Зміни цих факторів в кровотворних тканинах миші невеликі, проте дуже чітко проявляються у випадку екстремальних умов.

Непошкоджена шкіра оновлює свої клітини кожні декілька тижнів, із здатністю тимчасово збільшувати швидкість виробництва клітин у відповідь на пошкодження. Швидкість заліковування ран поступово зменшується з віком, спочатку швидко, а потім дещо повільніше.

Однією з найбільш стабільних ознак старіння є зменшення в здатності фокусувати око як на близькі, так і на віддаленні об’єкти. Ця втрата у зоровій акомодації — результат ослаблення війкового м’яза ока та зменшення в гнучкості лінзи. Ще одним фактором, який надає свій внесок, є те, що лінза продовжує рости протягом всього життя, хоча і із зменшенням швидкості. Це зростання — результат безперервного поділу епітеліальних клітин біля уявного центра лінзи, створюючи нові клітини, які диференціюються у волокна лінзи. Після створення, ці волокна назавжди залшаються на тому ж самому місці.

 

Важлива складова частина механізму оновлення — стовбурові клітини. Ці клітини, які зазвичай продовжують півільно ділитися протягом всього життя, під умовами збільшеного попиту переходять в фазу швидкої проліферації. Кровотворна тканина містить популяцію стовбурових клітин, яка швидко відповідає на пошкодження в молодості, але її активність зменшується з віком. Збільшення випадків анемії в старості і уповільнення відповіді на втрату крові звичайно пояснюють виснажуванням стовбурових клітин кровотворних органів. У деяких інших оганах популяції стовбурових клітин не були знайдені, наприклад, в слизистій оболонці кишечника, не зважаючи на високу швидкість клітинного поділу.

Морфологія тканин

Значні зміни відбуваються з віком і у морфології тканин. Наприклад, здичайний невеликий ступень атрофії тканин. Найбільш помітно скорочення розміру тимусу, особливо зважаючи на його роль в імунному захисті. Поступове зменшення об’єму клітинної тканини і її заміна жировою або сполучною тканиною найзначніше в кістковому мозку і шкірі. У нирках, втрачаються цілі секреторні структури (нефрони). Секреторні клітини підшлункової залози, щитоподібної залози і деяких інших органів також зменшуються в числі.

Важлива зміна під час старіння — накопичення пігментів та інертних і, можливо, шкідливих матеріалів між клітинами. Пігмент ліпофусцин накопичується в межах клітин серцевого м’яза — звичайно він відсутній до 10 років після народження людини, але його кількість підвищується майже до 3 відсотків об’єму клітин у 90-літньому віці. Амілоїдна речовина, білково-вуглеводний комплекс, накопичується в тканинах у середньому віці, можливо це продукт автоімунних реакцій. У крайньому випадку амілоїдної хвороби, рідкісної автоіммунної хвороби, деякі органи фактично задавлюються амілоїдною речовиною. Невеликі кількості металів також накопичуються в різних тканинах з віком, і хоча ці кількості малі, деякі метали можуть викликати отруєння ферментативних систем, стимулювати мутації або викликати рак.

Клітинні культури

Клітини багатьох тканин ссавців можуть бути вирощені in vitro (за межами тіла) під обережним лабораторним контролем. Кілька ліній ракових клітин вирощувалися в безперервній культурі протягом багатьох десятиліть. На ранніх етапах розвитку технології тканинної культури стверджувалося, що певні курячі клітини (фібробласти) підтримувалися в культурі протягом 20 років. Це привело до думки, що клітини, що постійно діляться, потенційно безсмертні, і зосереджили інтерес щодо вивчення старіння на діференцованих (дорослих) клітинах. Цей погляд, проте, пізніше втратив свої позиції. Зараз встановлено, що популяція (клон) фібробластів має обмежену життєву історію в культурі. Вона має період здорового росту, протягом якого культура можу бути «розщеплена», декількох десятків разів (тобто клітини проходять через кілька десятків поділів). Після приблизно 50-го розщіплення культури, проте, входять у фазу швидкої деградації і вмирають. Іноді, хромосоми в клітинах піддаються мутаціям, які надають клітинам можливість необмеженого росту, створюючи підпопуляцію, яка продовжує рости і після 50-го розщіплення. Це набагато частіше трапляється в мишиних клітинах, ніж в людських. Такі мутації зазвичай залучають хромосомні перестановки або зміни в числі хромосом.

Зараз відомо, що клітини ссавців, що діляться, з нормальним хромосомним набором мають обмежений потенціал росту, і що здібність до необмеженого росту, яку проявляють ракові і перетворені клітини, — результат втрати фактора, що обмежує ріст. На молекулярному рівні, під час реплікації ДНК, полімераза нездатна копіювати кінці хромосом. Щоб запобігти цього обмеження, на кінцях хромосом знаходяться кілька півторів РНК — теломер, які, проте, скорочуються у соматичних клітинах під час кожного поділу. Після повного зникнення теломер у клітині запускається програма апоптоза, запрограмованої смерті. Стовбурові та зародкові клітини мають фермент теломеразу, який постійно поповнює теломери, і саме мутації, які активізують теломеразу, або мутації, які запобігають програмі апоптозу, і приводять до створення «безсмертних» клітин.

Обмежений потенціал поділу старіючих клітин, можливо, пов’язаний із зменшенням швидкості обміну фібробластів та уповільнення заживання ран з віком.

Зношування структур, що не відновлюються

Ще одним з аспектів старіння ссавців з зношування деяких органів, які не можуть бути заміненими. Одією з таких систем є жуйний апарат, зокрема щелепи і зуби. Адаптація до швидкості зношування зубів дуже важлива для тварин, особливо травоїдних. Приклади такої адаптації включають вищі корони (гіпзодонтія) зубів, більшу площу поверхні і довший період росту зубів. Зношування зубів може обмежувати життя тварин, як це інколи трапляється із слонами, але в більшості випадків це неважлива для виживання характеристика. Це також вірно і для інших зовнішніх органів, що зношуються, таких як, наприклад, роги або кришталик ока. Проте, зношування внутрішніх органів, таких як хрящі суглобів, частіше приводить до зменшення здібностей тварини до виживання.