ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ ПЕРЕКЛАДУ ЮРИДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

 

Останнім часом великої актуальності набули дослідження мови у її взаємодії з культурою. Дослідницьким шляхом доведено, що ті або інші фрагменти дійсності, зв’язки і відносини знаходять своє відображення в мові як суспільному явищі. Прикладом цього може служити мова права. Лінгвісти вивчають структурно-семантичні ознаки юридичних термінів, їх етимологію, утворення, класифікації, пропонують перші розробки способів перекладу правничих термінів, але це явище мови ще не в повній мірі досліджене в аспекті перекладу з точки зору лінгвокульторології. Вивченням цієї проблеми займалися І. Саповський, Н. Щепотіна, В. Бігун, С. Снігур та інші.

 Мета статті полягає у виявленні лінгвокультурних особливостей перекладу юридичної термінології. Об’єктом дослідження у нашій роботі виступає юридична термінологія, а предметом – лінгвокультурні фактори перекладу правничого тексту.

Юридична термінологія як сукупність найменувань правових явищ і понять, що функціонують у мовно-правових сферах законодавства, ділової документації та правничих наук, являє собою великий і надзвичайно важливий фрагмент літературного словника будь-якої національної мови з погляду його соціально-комунікативної та інформативної значущості [5, c. 73]. Увага до мови права, юридичної термінології та її функціонування – це ознака рівня розвитку правової держави, нації, її свідомості (а точніше – правосвідомості), національної, духовної культури у різних її проявах: правовій, політичній, мовній, інтелектуальній [1, с. 52]. Так, у США судово-юридична тематика є основною складовою частиною масової культури цієї країни, оскільки  американський громадянин на підсвідомому рівні вірить у справедливість і стабільність своєї правоохоронної системи. Ми ж можемо досягнути максимально наближеного й адекватного сприйняття чужої лінгвокультурної спільноти за допомогою текстів-перекладів відповідної юридичної тематики. Саме переклад відіграє роль посередника в процесі пізнання і розуміння різних культур, в реалізації спілкування між ними.   

На думку чеських лінгвістів В. Матезіуса і В. Прохазки, переклад тексту – це не тільки заміна мови, але і функціональна заміна елементів культури [8]. Така заміна не може бути повною, оскільки вимога щодо того, що переклад тексту повинен читатися як оригінал, навряд чи реальна, тому що вона має на увазі повну адаптацію тексту до норм іншої культури [6, с. 183]. Під час перекладу юридичного тексту досягнення такої адекватності можливо лише, коли сам перекладач володіє «юридичною грамотністю», причому як іноземною, так і  рідною мовою. Влучність перекладу того чи іншого юридичного терміна часто залежить від знання політико-правової системи тієї чи іншої держави, елементів її владних структур та інститутів, а також її історії.

Відповідність правничої термінології у контексті перекладу означає таке положення, коли правничі терміни вихідного тексту перекладу адекватно відповідають правничим термінам перекладеного тексту і навпаки [2]. Проте часто трапляється так, що в правовій системі однієї з сторін не має інститутів, концепції (доктрин) та відповідних їм термінів, які б адекватно передавали відповідну термінологію правової системи іншої країни. Такі явища спричинюють мовний бар’єр, який ще називають “лінгвоетнічним”, оскільки він є не стільки мовним, скільки етнічним. Він ґрунтується на різниці культур, національній психології, інших етнічних особливостях тощо.

Лінгвоетнічний бар’єр розділяє не тільки тих, хто спілкується різними мовами. Навіть між англійцями та американцями, для яких англійська мова є рідною, можуть виникати непорозуміння мовного характеру. Відомий вислів, який приписують Бернарду Шоу, констатує цей факт так: “Англія та Америка – це дві країни, які розділяє спільна мова”[8]. Такі розбіжності набувалися століттями у процесі розвитку англійської мови у двох різних історико-культурних середовищах.

Розбіжності лінгвоетнічного характеру між носіями іноземної мови і мови перекладеного тексту можуть бути як культурно-історичного, так і актуально-дійового характеру, які знаходять своє відображення у термінології [7]. Таким чином, ідентичні терміни можуть мати різне семантичне значення і навпаки: різні терміни – ідентичне значення. Серед найбільш типових прикладів багатозначності ідентичної термінології або ідентичності різнозначних термінів виступає саме правнича термінологія. Скажімо, для позначення одного й того самого правового інституту у Великій Британії та США можуть використовуватися різні терміни. Наприклад, британці використовують термін “компанія” (company), тоді як американці – “корпорація” (corporation), при цьому маючи на увазі те саме.

І. Саповський наводить приклад про етикет дипломатичного протоколу, який вимагає, щоб під час ведення переговорів із будь-якою державою була точно передана посада уповноваженого представника цієї держави. Так, при перекладі, термін “міністр закордонних справ” не завжди передається терміном “Minister for Foreign Affairs”. Такий переклад у певних його варіаціях зустрічається у більшості англомовних видань України. Використання цього терміну для перекладу згаданої посади міністра в Україні цілком оправдане та не викликає заперечень. Цей термін також використовується щодо цієї ж посадової особи, наприклад, в Данії. Проте, в Канаді вживається термін “Minister for External Affairs”, тоді як в США – “State Secretary”, а в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії використовується термін “Secretary for Foreign and Commonwealth Office” [4].

Ще більше уваги слід приділяти перекладу юридичних термінів, які набули широкого вжитку в англомовному світі. Наприклад, термін “attorney” може створити чимало проблем для перекладача. Так, “Attorney General” означає в Великій Британії посаду Генерального прокурора і посаду Міністра юстиції в США. Слід пам’ятати, що тоді як “Minister of Justice” широко використовується в англомовних виданнях України, цей термін не рекомендується використовувати по відношенню до міністрів юстиції США та Великобританії. Тоді як термін “attorney” вживається у більшості словосполучень у значенні “адвокат”, в США цей термін у словосполученні “district attorney” слід перекладати як “окружний прокурор”.

Наступна проблема, з якою може зіткнутися перекладач – це паралельно існуючі офіційні назви, що використовуються для позначення для одного і того ж явища соціально-економічного життя. Так, поряд із офіційною назвою держав та одиниць їх адміністративного поділу, морів і т.п. в повсякденному вжитку є і їхні синонімічні назви. Наприклад, в англо-американській літературі поряд з офіційно прийнятою назвою країни “Canada” використовується її синонімічна назва: “The Provinces”.

Як відомо, багато проблем пов’язано з перекладом одиниць адміністративного поділу. В Україні такою одиницею територіального поділу є область. У більшості англомовних видань України зустрічається термін “oblast”, що є цілком виправдано. Незважаючи на те, що багато перекладачів надають перевагу терміну “region”, використання терміну “oblast” не виключається, так як він згадується в більшості англомовних тлумачних словників.

У цьому ж контексті виникає запитання про доцільність перекладу Закарпатської області України терміном “Transcarpathia”. Пригадаємо, що загальноприйнятий переклад Придністров’я – “Transnistria”. З огляду на це доцільніше було б транслітерувати Закарпаття – “Zakarpattya”, що дозволить уникнути непорозумінь. “Приморський край” передається паралельно існуючими офіційними назвами “The Maritime Province” та “Maritime Territory”.  Історично склалося так, що термін “Short Seas” використовується для позначення морів, окремо відомих під назвою “The Baltic Sea” (Балтійське море) та “The White Sea” (Біле море).

Очевидно, що перекладачу не слід випускати з поля зору ще один, не менш важливий момент, а саме те, що уточнююче значення терміна нерідко пов’язане з його орфографічним оформленням. І. Саповський пояснює це на прикладах:

1) “dual monarchy” — “дуалістична монархія”, “The Dual Monarchy” (іст.) — “Австро-Угорська Монархія”.

2) “partition treaty” — “договір між корпораціями про розподіл прибутку чи ринку”, “Partition Treaty” (іст.) — “договори про розподіл іспанського спадку”.

3) “protectorate” — “опіка, захист”, “Protectorate” (іст.) — “Протекторат (воєнна диктатура Олівера Кромвеля)”.

4) “new order” — “нове замовлення, новий наказ”, “New Order” (іст.) — “Новий порядок” – окупаційний режим гітлерівської Німеччини на захоплених нею територіях [4].

Правовий аспект лінгвоетнічного бар’єру долається у співпраці між правниками та перекладачами, котрі покликані вирішити комплекс предметно-понятійних та семантико-термінологічних питань стосовно змісту відповідного документа.

Підсумовуючи підкреслимо, що для подолання складної проблеми відповідності правничої термінології при перекладі текстів міжнародних документів правники та перекладачі мають у своєму розпорядженні кілька ефективних способів. При вирішенні таких питань, слід враховувати чинник нинішнього становлення української правничої мови та термінології.  Варто згадати ідею “тонких шарів” М. Лукаша про те, що кожна культура має все, щоб заповнити будь-які культурні  і мовні прогалини [3, c. 267]. Справжній перекладач мусить знайти в рідній мові відгуки великих загальноєвропейських, навіть загальносвітових культурних течій і дати їм життя у своїй власній мові. Оскільки правова система будь-якої країни є унікальною і не може збігатися з іншою, перекладач може запропонувати влучний еквівалент для передачі певного факту чужоземної правової реальності, який з часом може бути використаний вітчизняними правниками як термін.

Таким чином, необхідність приділення особливої уваги історико-політичному аспекту перекладу не викликає сумнівів. На кожного, хто займається перекладами вузької спеціалізації (зокрема, юридичної), покладається особлива відповідальність за більш чіткий та точний переклад термінів з однієї мови на іншу.

Література

1.  Артикуца Н. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології// Українська термінологія і сучасність. – К., 1997. – С. 50 – 53

2.  Бігун В. Мовно-правничі аспекти зовнішньоекономічних договорів // Юридичний журнал. – 2004. – №2.–

     http://www.justinian.com.ua/article. php

3.  Новикова М. Микола Лукаш: миф и антимиф// Дружба народов. – 1989. –№11 – С. 265 – 268

4.  Саповський І. Історико-політичний аспект перекладу юридичної термінології//

     http://www.perklad.kiev.ua/theory/aspect.htm

5.  Снігур С. Юридичні терміни як перекладознавча проблема// Вісник: Проблеми української термінології. – Л: Національний університет “Львівська політехніка”,2003. – №490. – С. 71 – 75

6.  Швейцер А.Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука, 1988.– 253с.

7.  Щепотина Е.В. Лингвокультурные факторы перевода юридического текста // Язык, коммуникация и социал. среда. – 2002. – Вып. 2. –http://tpl1999.narod.ru/WEBLSE2002/SHCHEPOTINALSE2002.HTM

8.  http://www.nbuv.gov.ua/eb/ep.html