ДВНЗ “ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ”

 

 

 

 

 

 

Навчальна програма

З    ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ

Кафедра іноземних мов з медичною термінологією

Спеціальність 7.110106 “Стоматологія”

( з нормативним терміном навчання)

 

 

 

1.     ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА І СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ

      Програма складена відповідно до вимог ОКХ та ОПП, затверджених МОЗ України від 22.03.04 №148 підготовки фахівців для спеціальностей  “Лікувальна справа”, “Педіатрія”, “Медико-профілактична справа”, “Стоматологія”.

      Термін навчання – І-ІІ семестр.

      Вивчення дисципліни “Латинська мова“ базується на знанні рідної та російської мови, іноземних мов. Інтегрується в процесі вивчення з кафедрами анатомії, гістології, біології, загальної хімії, фармакології в обсязі, необхідному для розуміння та засвоєння термінів вищезгаданих дисциплін.

      Вивчення термінології клінічних дисциплін закладається на базі оволодіння лексичним матеріалом греко-латинських назв органів людського тіла, різних анатомічних утворень, що дає змогу розуміти і контролювати терміни – композити і кількісні терміни – діагнози.

      В майбутній професії це забезпечує грамотність лікаря, а також міжнародне термінологічне  порозуміння між фахівцями.

      Мета вивчення навчальної дисципліни (кінцеві цілі) встановлюються відповідно до програми ОПП підготовки спеціалістів.

       Кінцеві цілі: Використовувати греко-латинські медичні терміни в практичній діяльності фахівця.

             Вивчення латинської мови базується на знанні рідної та іноземних мов.

       Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою

відповідно до вимог Болонського процесу.

  

Програма дисципліни структурована на модулі, до складу яких входять блоки змістових модулів. Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ЕСТS – залікових кредитах, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними відповідного модулю (залікового кредиту).

Дисципліна структурована на 2 модулі, які у свою чергу поділяються на 6 змістових модулів:

Структура модулів

Модуль 1. Фонетичне, лексично-граматичне забезпечення вивчення теми “Структура анатомо-гістологічних термінів“.

Змістові модулі:

1.     Фонетика і структура анатомо-гістологічних термінів.

2.     Системне вивчення іменників і прикметників І-ІІ відміни як засіб побудови анатомо-гістологічних термінів.

3.     Системне вивчення іменників ІІІ, IV, V відміни, прикметників ІІ групи, ступені порівняння прикметників.

  Модуль 2.  Лексико-синтаксичне забезпечення вивчення теми “Рецептура“. Лексичне забезпечення вивчення клінічної термінології.

 Змістові модулі:

1.     Лексичне забезпечення вивчення теми “Рецептура“.

2.     Поняття про рецепт. Державна Фармакопея.

3.     Клінічна термінологія.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу спонукає студентів систематично вчитися  протягом навчального року.

Видами навчальної діяльності студентів згідно з навчальним планом  є:

а) практичні заняття; б) самостійна робота студентів (СРС).

    Теми практичних аудиторних занять розкривають проблемні питання дисципліни відповідно до розділів елементарної граматики латинської мови, необхідної для розуміння побудови анатомо-гістологічних, фармацевтичних та клінічних термінів.

    Практичні заняття студентів передбачають

а) виклади основних проблемних моментів теми;

б) самостійну роботу студентів над підручником з латинської мови, роботу над підручником з анатомії, гістології, рецептурними довідниками, словниками, над уривками текстів з підручників клінічних дисциплін з метою виявлення греко-латинського лексичного матеріалу;

в) рекомендується студентам на практичних заняттях вести конспекти з граматики латинської мови, вести свої власні словники, окремо з анатомо-гістологічної, клінічної та фармацевтичної лексики як термінологічної основи для подальшої роботи на відповідних кафедрах.

Засвоєння теми контролюється на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями. Рекомендується застосувати такі засоби діагностики рівня підготовки студентів: комп’ютерні тести, розв’язування ситуаційних задач, проведення лабораторних досліджень і трактування та оцінка їх результатів, контроль практичних навичок.

Підсумковий контроль засвоєння модулів здійснюється по їх завершенню. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою як середня арифметична оцінка засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ЕСТЗ та за традиційною шкалою, прийнятою в Україні.

Опис навчального плану з дисципліни «Латинська мова»

для студентів стоматологічних факультетів

 

 

2. МЕТА ВИВЧЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ –

“ЛАТИНСЬКА МОВА”

Метою викладання латинської мови є навчити студентів знати, розуміти, свідомо, грамотно та творчо застосовувати медичні терміни латинською мовою, так само як і слова греко-латинського походження в українській транскрипції. В цьому аспекті викладання латинської мови повинно бути тісно пов’язане з медичними дисциплінами: анатомією, біологією, фармакологією, терапією, хірургією, педіатрією і ін.

Весь курс латинської мови направлений на вивчення основ термінології загальномедичних та клінічних дисциплін.

 Після закінчення вивчення курсу латинської мови й основ латинської медичної термінології  студент повинен вміти:

−        правильно писати латинські літери;

−        вільно читати латинською мовою;

−        вміти перекладати з латинської мови на українську і з української на латинську анатомічні, гістологічні, деякі біологічні і фармацевтичні терміни, прості фрази, знати афоризми;

−        визначати частини (компоненти) складного терміна, розуміти етимологію терміна-композита, розуміти інформативне навантаження термінів та визначення загального змісту термінів – композитів;

−        вміти грамотно писати латинську частину рецепта;

−        вміти утворювати латинською мовою назви солей, кислот, оксидів;

−        вміти виділити в назвах лікарських препаратів частотні відрізки і визначати їх інформативність.

Студент повинен знати:

−        до 1000 лексичних і словотворчих одиниць;

−        словникову форму всіх частин мови, що визначаються в курсі;

−        відміни іменників і прикметників;

−        дієвідміни;

−        афікси, числівники, числівники як префікси;

−        прислівники і займенники, що вживаються в рецептах та клінічній термінології;

−        50-70 крилатих латинських виразів та клінічних ідіом.

3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Курс латинської мови складається з двох семестрів і нараховує 120 годин, з них 66 аудиторні години і 54 позааудиторних. У першому семестрі на практичні заняття відведено 36 годин, у другому – 30 годин.

Модуль 1. Фонетичне, лексико-граматичне забезпечення вивчення теми “Структура анатомо-гістологічних термінів”

Тема 1. Фонетика. Вступ. Алфавіт. Класифікація голосних і приголосних. Дифтонги. Диграфи. Буквосполучення. Фонетика. Довгота і короткість. Наголос. Поняття “науковий термін”. Структура анатомо – гістологічних термінів. Граматичні категорії іменника, характеристика відмін, словникова форма іменників, визначення основи іменника, називний і родовий відмінок, їх роль у побудові термінів. Неузгоджене означення, способи перекладу.

Вступ.  Короткий огляд історії латинської мови. Історія експансії Греції і Риму в Середземноморському басейні, їх вплив на формування нових мов, зокрема мов романської групи. Вплив римської і грецької культури на культуру підкорених народів. Латинська мова – мова науки в епохи Середньовіччя та Відродження. Роль давньогрецької та латинської лексики у формуванні та розвитку міжнародної наукової термінології. Головні підсистеми медичної термінології, що використовують латинську та давньогрецьку мови. Поняття про термін. Фонетика. Латинський алфавіт. Звуки і літери. Правильне написання латинських літер (письмових). Вимова голосних, приголосних, дифтонгів. Латинські буквосполучення: gu, su, ti, qu. Особливості читання sch в сучасній клінічній термінології. Довгота і короткість складів. Довгі та короткі суфікси. Довгота за природою. Наголос. Морфологія. Іменник. Граматичні категорії роду, числа, відмінка, п’ять відмін іменників, словникова форма іменника. Головна ознака відміни. Визначення роду за значенням і за правилами. Визначення основи. Граматичні категорії іменників латинської мови.

Тема 2. Загальний огляд прикметника. Граматичні категорії прикметника, поділ на групи. Родові закінчення, визначення основи. Узгоджене означення. Морфологічна і синтаксична структура дво- і кількаслівного анатомічного терміна з різними типами означень. Іменники І відміни. Лексика. Вирази. Греко – латинські еквіваленти. Грецькі іменники І відміни. Найбільш вживані прийменники з Acc. i Abl.

Прикметники. Граматичні категорії: рід, число, група, відміна. Дві групи прикметників, їх ознаки. Словникова форма прикметників. Узгодження прикметників з іменниками різних відмін. Місце прикметників в структурі багатослівних анатомічних і клінічних термінів. І відміна. Загальна характеристика. Парадигма. Родові винятки. Активне засвоєння закінчень називного, родового і орудного (Abl.) відмінків однини і множини. Анатомічна, клінічна і фармацевтична стала фразеологія. Перша грецька відміна. Анатомо-гістологічна термінологія.Структура анатомічних і гістологічних термінів. Місце граматичних означень, що вказують на розмір, форму і просторове положення анатомічних і гістологічних утворень. Понятійна диференціація синонімічних термінів. Словотворчі елементи. Прийменники. Прийменники, що вимагають Acc: ad, ante, apud, contra, extra, inter, infra, intra, post, per, super. Прийменники, що вимагають Abl: a (ab), de, cum, sine, pro, e(ex), prae. Прийменники, що вживаються з двома відмінками: in, sub. Відповідні вирази з іншими прийменниками. Сполучники: Сурядні: et, seu, sive; підрядні: ut.

Тема 3. Іменники ІІ відміни. Чоловічий, середній рід. Лексика: сталі вирази, суфікси. Греко – латинські еквіваленти іменників ІІ відміни. Системне вивчення прикметників 1 групи. Лексика. Дієприкметники минулого часу пасивної форми. Лексика. Суфікси. Сталі вирази. Греко – латинські еквіваленти.

ІІ відміна. Загальна характеристика, визначення роду. Винятки з правил про чоловічий рід. Активне засвоєння закінчень називного, родового, орудного відмінків для іменників чоловічого та середнього роду. Парадигма. Грецькі іменники на –on. Фразеологія. Засвоєння прикметників 1 групи. Парадигма відмінювання. Дієприкметники минулого часу пасивного стану  (Participium perfecti passivi). Спосіб утворення. Переклад. Вживання в анатомічній, клінічній, фармацевтичній термінології. Лексика.

Тема 4. Іменники ІІІ відміни чоловічого роду. Знаходження основи, типи, парадигми всіх родів. Узгодження прикметників І групи з іменниками ІІІ відміни. Приголосний тип. Чоловічий рід. Винятки. Сталі вирази. Лексика. Греко – латинські еквіваленти.

ІІІ відміна. Загальна характеристика. Родові закінчення. Поняття про рівноскладові та нерівноскладові іменники. Визначення основи. Три типи відмінювання. Парадигми. Родові винятки. Сталі фразеологічні вирази. Особливості відмінювання іменників грецького походження на –sis, –ma. Іменник vas, vasis n. Активне засвоєння закінчень називного, родового та орудного відмінків.

Тема 5. Іменники ІІІ відміни жіночого і середнього родів. Голосний тип, закінчення середнього роду. Винятки. Особливості відмінювання деяких слів середнього роду – vas, gramma etc. Лексика. Греко– латинські еквіваленти. Сталі вирази. Закінчення жіночого роду. Винятки. Лексика. Греко – латинські еквіваленти жіночого роду. Сталі вирази. Особливості відмінювання іменників грецького походження на “sis”, а також латинських слів типу  febris і інші. Лексика. Сталі вирази.

ІІІ відміна. Загальна характеристика. Родові закінчення. Поняття про рівноскладові та нерівноскладові іменники. Визначення основи. Три типи відмінювання. Парадигми. Родові винятки. Сталі фразеологічні вирази. Особливості відмінювання іменників грецького походження на –sis, –ma. Іменник vas, vasis n. Активне засвоєння закінчень називного, родового та орудного відмінків.

Тема 6. Прикметники ІІІ відміни. Лексика. Сталі вирази. Узгодження з іменниками І, ІІ, ІІІ відміни. 2 Лексика. Дієприкметники теперішнього часу активного стану. Лексика. Вживання в анатомічній термінології. Ступені порівняння прикметників в медичній термінології. Вивчення іменників  IV – V відміни. Винятки. Лексика. Сталі вирази.

IV відміна. Загальна характеристика. Родові закінчення. Парадигма. Родові винятки. Активне засвоювання закінчень називного, родового та орудного відмінків. Крилаті вирази медичного і загального характеру.V відміна. Загальна характеристика. Парадигма. Родові винятки. Сталі фразеологічні вирази. Ступені порівняння прикметників. Вищий ступінь. Утворення, відмінювання в називному і родовому відмінку однини і множини. Вживання в медичній термінології. Найвищий ступінь. Утворення, відмінювання в називному і родовому відмінках. Вживання в медичній термінології. Прикметники з недостатніми ступенями порівняння. Словникова форма. Узгодження з іменниками. Роль і місце в анатомічній термінології. Прикметники, що утворюють ступені від різних основ, у всіх ступенях порівняння. Узгодження з іменниками. Вживання в анатомічній термінології. Специфіка вживання в медико-біологічній термінології вищого ступеня деяких прикметників. Сталі медичні вирази. Дієприкметник теперішнього часу активного стану (Participium praesentis  activi). Утворення. Переклад. Відповідна лексика. Узгодження дієприкметників з іменниками та вживання їх у називному та родовому відмінках однини і множини.

Тематичний план практичних занять модулю 1

 

 

Тематичний план

самостійної (індивідуальної) роботи студентів з латинської мови

 

Модуль 2. Лексико-синтаксичне забезпечення вивчення теми “Рецептура”. Лексичне забезпечення вивчення клінічної термінології

Тема 7. Дієслово. Категорії дієслова. Хімічна номенклатура. аказовий спосіб. Дійсний спосіб теперішнього часу активного і пасивного стану. Умовний спосіб в рецептурі: дієслово fio, fiĕri. Переклад 3 особи однини і множини пасивного стану. Сталі рецептурні вирази.Граматичні категорії дієслова: час, стан, спосіб, число, особа (латинською мовою). Чотири дієвідміни. Інфінітив. Основа теперішнього часу. Чотири основні форми дієслова. Супін, основа супіна. Запис у словнику 1-ої особи та інфінітиву. Назви елементів, кислот, солей, оксидів, складних ефірів.

Наказовий спосіб. Утворення; вживання в рецептурі. Дійсний спосіб. Відмінювання зразків в Praesens indicativi et passivi. Третя особа однини та множини (1 та 2 особа – в плані загального ознайомлення). Дієслово sum, fui, esse в усіх особах. Умовний спосіб. Утворення Praesens coniunctivi activi et passivi. Ознайомлення зі способами перекладу 3 особи кон’юктиву в незалежних і підрядних реченнях. Дієслово fio, factus, sum, fieri. Вживання і переклад в рецептурі. Сталі вислови в рецептурі. Хімічна номенклатура. Назви хімічних елементів. Утворення назв кислот. Принцип утворення назв солей, оксидів.

Тема 8. Фармацевтичні частотні відрізки в назвах препаратів. Рецепт. Фармацевтичні частотні відрізки в назвах препаратів, які вказують на хімічний склад препарату, частотні відрізки терапевтичного, анатомічного, фізіологічного і фармакологічного характеру. Ботанічна номенклатура.  Вживання ботанічних назв у фармакології. Назва рослини в номенклатурі лікарської сировини. Рецепт, його граматична структура, моделі рецептурних прописів. Структура рецепта. Граматична структура рецептурної фрази. Правила виписування рецептів. Розгорнуті і скорочені прописи  рецептів.

Фармацевтична термінологія. Склад фармацевтичної термінології. Номенклатура лікарських препаратів. Ознаки мотивації у назвах лікарських засобів. Поняття про систематичні (наукові) і тривіальні назви органічних і хімічних засобів. Частотні відрізки у назвах лікарських засобів, що несуть інформацію хімічного, терапевтичного, анатомічного чи фізіологічного характеру. Частотні відрізки, що несуть інформацію про належність до фармацевтичної групи. Утворення назв алкалоїдів, глікозидів, ферментів, вітамінів.Способи словотвору в тривіальних засобах; афіксація, складання основ, складноскорочений спосіб та абревіація.Структура багатослівних лікарських назв. Рецептура. Структура рецепта. Рецептурні формулювання. Скорочення в рецептах.

Тема 9. Латинська номенклатура лікарських форм. Додаткові написи в рецептах. Виписування рецептів на тверді лікарські форми. Виписування рецептів на м’які лікарські форми. Виписування рецептів на рідкі лікарські форми. Скорочення в рецептах та читання скорочень.

Тема 10. Поняття “клінічний термін”, види клінічних термінів. Структура термінів – композитів латинською та українською мовою. Словотвір. Латинські прийменники в ролі префіксів. Грецькі префікси. Аналіз термінів – композитів, записаних латинською та українською мовами. Грецький алфавіт, правила читання буквосполучень та надрядкові знаки. Клінічна термінологія. Шляхи утворення клінічної термінології. Поняття про терміноелементи. Місце терміноелемента в термінах. Термінотворення у клінічній термінології. Терміноелементи із значенням: наука, діагностика, обстеження, лікування, захворювання, функціональні та патологічні процеси, зміни в органах і тканинах, види оперативних втручань, фізичні якості, властивості, патологічні стани тощо.Греко-латинські еквіваленти, що означають: органи, частини тіла, тканину, секрет, вік, стать, спеціаліста, виміри та ін.Греко-латинські еквіваленти прикметників, що означають якість, колір, розмір тощо. Утворення назв запалень, пухлин, патологічних відхилень тощо.

Тема 11. Утворення термінів – композитів за заданими морфемами та терміноелементами. Утворення термінів назв хвороб запального, незапального та пухлинного характеру. Переклад латинською мовою деяких діагнозів основних розділів медицини терапія, хірургія, нервові хвороби, гематологія, стоматологія та інші.

 Методика відбору лексичного мінімуму.

Відбір лексичного мінімуму проводять з урахуванням профілю факультету на основі таких принципів:

І. З анатомічної і гістологічної номенклатур: в першу чергу termini generales за принципом частотності та з урахуванням принципу сполучення з іншими словами в структурі багатослівних термінів.

ІІ. З клінічної термінології відбирають греко-латинські лексичні еквіваленти й терміноелементи, які утворюють “тематичні ряди” в системі клінічної термінології.

ІІІ. З фармацевтичної термінології відбирають назви лікарських форм, назви лікарських рослин, певну хімічну номенклатуру.

На кожному занятті студент повинен засвоїти 30-35 лексичних одиниць.

Самостійна робота охоплює теми: грецькі еквіваленти латинських іменників першої, другої, третьої, четвертої відміни, прикметників першої і другої відмін, терміноутворення за допомогою латинських суфіксів, латинських і грецьких префіксів та латинсько-грецьких числівникових префіксів. Матеріал кожної теми самостійного заняття закріплюється засвоєнням відповідної теми медичної термінології, усними та письмовими вправами, перекладами з латинської мови на українську і навпаки.

У залежності від складності й об’єму теми, на самостійне заняття можна відводити 4 або 6 год.

При вивченні кожної граматичної теми формувати усні й письмові вправи для її закріплення на базі загальномедичної лексики.

Тематичний план практичних занять модулю 2

 

Тематичний план

самостійної (індивідуальної) роботи з латинської мови модулю 2