Технологія nвиготовлення часткових знімних протезів. Адаптація до часткових знімних nпротезів.

ПРОТЕЗУВАННЯ ЧАСТКОВИМИ nЗНІМНИМИ ПРОТЕЗАМИ

 

Свою назву — «знімні» — дані nпротези отримали завдяки тому, що можуть без особливих старань виводитися з nпорожнини рота як лікарем, так і самим пацієнтом. З іншого боку, назва n«часткові» означає, що протези застосовуються при частковій втраті зубів, а у nжодному випадку не від того, що вони є частиною протезної конструкції.

На відміну від мостоподібних незнімних протезів, ці конструкції спираються не тільки на зуби, але і на nальвеолярні частини, тверде піднебіння. Хоча слизовий покрив і кісткова основа філогенетично не пристосовані до сприйняття жувального тиску, але альтернативного nрішення не має.

Покази до застосування часткових знімних пластинкових протезів достатньо широкі. Вони nзастосовуються у хворих з частковою втратою зубів за наявності кінцевих, nвключених, комбінованих дефектів зубного ряду, в тих ситуаціях, коли мостоподібні протези протипоказані.

 Конструктивно можна виділити три nрізновиди часткових знімних протезів:

–   дугові (бюгельні);

–   часткові знімні nпластинкові ;

–   малі сідловидні n(знімні мостоподібні) .

Основними конструктивними nелементами усіх часткових знімних протезів є:

–   базис протеза:

–   штучні зуби;

–   утримуючі елементи.

У дуговому протезі, крім того, є дуга n(бюгель). На альвеолярному гребені дуга закінчується складним розгалуженням — nретенційною решіткою для кріплення пластмаси базису. Окрім перерахованих деталей дугового протеза слід згадати кламери.

Всі названі частини, сполучені nразом, утворюють каркас бюгельного протезу.

 

n Каркаси бюгельних протезів: а — з прикріпленими на них nливниками; б — на рабочій моделі верхньої щелепи.

 

 

Кламер (від нім. Klammer — затиск, скоба) — механічне пристосування, що утримує протез на тканинах nпротезного ложа.

Базис nпротеза — основа часткового протеза яка може nбути пластмасовою, металевою або металопластмасовою пластинкою), що знаходиться на тканинах nпротезного ложа. Базис протеза  виконує такі функцій:

–   nна ньому кріпляться штучні зуби, кламери, каркаси, направляючі пластинки;

–   він nпередає жувальний тиск на тканини протезного ложа, зокрема зуби, до яких він nприлягає;

–   nчастково за рахунок базису здійснюється фіксація протеза в порожнині рота n(адгезія, анатомічна ретенція);

–   nздійснює опорно-утримуючу функцію при пластиці обличчя, nслизової оболонки порожнини рота;

–   замішує собою nатрофовані альвеолярні частини;

–   відіграє естетичну nроль, є штучними яснами, які бачать оточуючі.

Разом з тим базис протеза має nпобічну дію на тканини порожнини рота. Величина протезного базису залежить від nклінічної анатомії порожнини рота. Його площа збільшується відповідно до nзменшення числа зубів, що збереглися. Базис має наступні максимальні межі:

–   з nщічної або губної сторони в ділянці беззубої альвеолярної частини базис nдоходить до перехідної складки, окреслюючи тяжі слизової оболонки і вуздечки. nПерекривати останні базисом протеза не слід, інакше вони травмуватимуться з nутворенням болючих пролежнів;

–   з nязикового боку на нижній щелепі, як в ділянці відсутніх, так і зубів, що nзбереглися, базис досягає перехідної складки. Вуздечка язика не перекривається nбазисом;

–   nна твердому піднебінні при найбільшій величині базису межа його трохи не nдоходить до лінії «А», розташовуючись дистальніше за піднебінні ямки на 1—2 мм. nАльвеолярний горб за відсутності молярів обов’язково перекривається базисом, що nсприяє кращій фіксації протеза;

 Лінія n«А» (син.: зона «А») — що контурується nпри вимові звуку А – задні краї горизонтальних пластинок піднебінної кістки. Є межею nміж м’яким і твердим піднебінням і орієнтиром для проходження дистальної межі nбазису знімного протеза.

–   в ділянці зубів, що nзбереглися:

–   на верхній щелепі — nбазис на всю його товщину повинен прилягати до шийок передніх зубів, в ділянці nбічних зубів — базис закінчується нижче за екватор зубів;

–   на нижній щелепі — nпротез перекриває зубні горбки різців і іклів, в ділянці бічних зубів — базис nзакінчується вище за екватор зубів.

Вказані максимальні межі базису nчасткового знімного протезу видозмінюються залежно від виду прикусу, топографії nдефектів, кількості зубів, що збереглися, висоти клінічних коронок зубів, стану nїх пародонту, ступеня атрофії альвеолярної частини щелепи, стану nзубів-антагоністів і ін.

У дуговому протезі базис nпредставлений сідлами, за допомогою яких вертикальні і горизонтальні сили, що nвиникають при жуванні, передаються на слизову оболонку протезного ложа. nСідлоподібна частина протеза несе на собі штучні зуби. Число сідел відповідає nчислу дефектів. При дефектах, не обмежених дистально, сідла називаються nкінцевими, при включених дефектах — проміжними.

Сполучною ланкою між сідлами є nдуга, яка на верхній щелепі є литою металевою смугою, віддаленою від слизової nоболонки на 0,5 мм, nіз закругленими краями шириною 5—8 мм, товщиною 1,0—1,5 мм. Вона бере свій nпочаток від основи альвеолярного відростка, біля молярів. Повторюючи форму піднебіння, вона відходить назад, не досягаючи тканин з nактивною рухливістю. Дуга може проходити і в поперечному напрямі, в проекції n17, 16 та 26, 27 зубів. Лише у виняткових випадках її можна розташовувати в nпередній третині твердого піднебіння. Це робиться при вираженому піднебінному nвалику (у середній третині твердого піднебіння) і вираженому блювотному nрефлексі. Переднє положення дуги є менш вигідним, чим заднє , – менш жорстким nстає основа протеза, дуга постійно відчувається язиком пацієнта, можуть nзнижуватися смакові відчуття.

Дуга протеза для нижньої щелепи nтакож є металевою смужкою, але вужча, ніж дуга протеза для верхньої щелепи. Ширина nдорівнює 3—5 мм, товщина 1,5—2,0 мм.

Різне положення дуги протеза на твердому піднебінні:а — заднє; б — nпереднє; в — каркас протеза з двома дугами і додатковим розгалуженням для nкріплення додаткового сідла

 

n

Вона розташовується на 3—4 мм nнижче за шийки природних зубів, приблизно посередині між ними і перехідною nскладкою.

На малюнку  наведені зразкові схеми nправильного і помилкового розташування дуги протеза для нижньої щелепи. Штучні зуби різних типів, розмірів і nкольору  для знімних протезів готують фабричним шляхом з акрилового nполімеру або з фарфору і випускають гарнітурами: повний набір, тільки передні, nтільки бічні зуби.

Серед переваг стандартних nфарфорових зубів можна виділити високу імітуючу здатність, світловідбиваючі nякості фарфору, кольоростійкість фарфору. Крім того, фарфор індиферентний для nорганізму людини.

Серед недоліків фарфорових зубів nслід зазначити їх крихкість, недостатньо міцне з’єднання з базисом протеза, nнизьке стирання, гірші, ніж у полімерних зубів, технологічні якості. Недостатня nміцність зубів в ділянці кріплення крампонів (у крампонних зубах) і порожнистій nчастині (у діаторичних, або дірчастих зубах) виявляється при несприятливих nвідношеннях артикуляцій.

Крампон — фіксуючий дротяний елемент (прямий, зігнутий, з булавоподібним nзакінченням), переважно для передніх фарфорових зубів.

Пластмасові зуби позбавлені цього nнедоліку, і їм надається перевага при глибокому прикусі, при деформаціях зубних nрядів. Крім того, шліфування фарфорових зубів, унаслідок твердості фарфору і наявності nкрампонів є більш трудомістким процесом, що вимагає великої уваги і часу у nзубного техніка, а іноді і у лікаря, що виправляє артикуляції і інші огріхи. nПолімерні зуби технологічніші. І нарешті, вони хімічно з’єднуються з базисом nпротеза. Такий зв’язок набагато надійніший за механічне з’єднання фарфорових nзубів з базисом.

Недоліками пластмасових зубів є nнизька кольоростійкість (можуть забарвлюватися харчовими пігментами), і вони nшвидко зношуються.

Фіксація часткових знімних nпротезів.

Фіксація — це сумарне поняття, що nвключає ретенцію, стабілізацію і опору протеза.

Ретенція — здатність протеза nпротистояти силам, що скидають його вздовж шляху зняття протеза, тобто у nвертикальному напрямі, від протезного ложа.

Стабілізація — здатність протеза nпротистояти силам, направленим криво і горизонтально.

Жувальний тиск притискає протез nдо тканин протезного ложа. При цьому спеціально виділені елементи або певні nділянки протеза здійснюють опору на зуби, що залишилися, і оберігають слизову nоболонку протезного ложа від надмірного тиску.

Опора протеза — протистояння nнавантаженню, падаючому вертикально, вздовж шляху введення протеза, до nпротезного ложа.

Фіксація — здатність протеза nпротистояти силам, що скидають його вздовж шляху введення, а також направленим апікально, nкриво і горизонтально, що, у свою чергу, сприяє настанню швидшої адаптації.

Шлях введення — рух протеза від nпервинного контакту фіксаторів з опорними зубами до тканин протезного ложа, nколи всі елементи протеза входять в контакт з ними.

Шлях зняття — рух протеза, nпочинаючи з моменту відриву базису від слизистої оболонки протезного ложа до nповної втрати контакту фіксаторів з опорними зубами.

Фіксація часткових знімних nпротезів здійснюється за рахунок:

–   адгезії базису протеза до слизистої оболонки nпротезного ложа.

Під адгезією, або прилипанням, nзазвичай розуміють зчеплення між двома приведеними в контакт поверхнями.

–   анатомічної ретенції і стабілізації, nякі створюються природними морфологічними утвореннями на верхній і нижній nщелепах, форма або положення яких можуть обмежувати свободу руху протеза під nчас розмови, жування або сміху.

Так, альвеолярні гребені верхньої nщелепи, що добре збереглися, природні зуби і виражене склепіння твердого nпіднебіння перешкоджають горизонтальному зміщенню протеза. Альвеолярні горби nверхньої щелепи та передній відділ піднебінного склепіння заважають ковзанню nпротеза вперед. Використання анатомічної ретенції не вирішує повністю завдання nфіксації часткового знімного протеза, зокрема тому, що при значній атрофії nальвеолярної частини вона може бути відсутньою. Проте, наявність анатомічної nретенції є великою підмогою у фіксації протеза, і її завжди слід враховувати nпри виборі конструкції і визначенні меж базису:

– механічних пристосувань: кламерів; замкових кріплень; телескопічних коронок; балочних (штангових) nкріплень; магнітних фіксаторів.

Кламери згинають з хромонікелевого дроту або частіше відливають разом з nкаркасом протеза з кобальтохромового або золотоплатинового сплаву. До складу кламера nвходять плечі, тіло, відросток, оклюзійна накладка.

Плечем кламера називається його пружиниста частина, що охоплює коронку nопорного зуба.

Тілом кламера називається його nнерухома і наймасивніша частина. Воно розташовується на контактній поверхні nопорного зуба, в ньому зустрічаються плечі і оклюзійна накладка.

 

n

Відросток кламера — продовження nтіла, призначене для кріплення кламера в базисі протеза, або сполучення його з nкаркасом протеза.

Оклюзійна накладка — елемент nкламера чи самостійна деталь протеза, розташована на оклюзійній поверхні зубів nабо на уступах штучних коронок, якими покриті опорні зуби.

При цьому кінчики плечей nздійснюють ретенцію і називаються утримуючими. Могутні частини плечей, прилеглі nдо тіла, і саме тіло, сприяють стабілізації протеза. Оклюзійна накладка має nопорну функцію.

Групи дефектів зубних рядів при nфіксації центрального співвідношення щелеп (А.І.Бетельман).

 

n

Отриманню nвідбитків при протезуванні частковими nзнімними протезами передує ретельне обстеження, формулювання діагнозу, nскладання попереднього плану і визначення завдань протезування, а при nнеобхідності — спеціальне лікування.

При nпротезуванні хворих з частковою втратою зубів отримують відбитки — частіше nанатомічні, рідше — функціональні. Для цього використовуються альгінатні nматеріали або їх комбінація з силіконовими відбитковими матеріалами.

Повні анатомічні відбитки верхньої та нижньої nщелеп

 

 

Клінічна анатомія при частковій втраті nзубів настільки складна, що забезпечити успіх протезування за допомогою nанатомічного відбитку буває важко, а іноді неможливо.

Найбільші труднощі при отриманні nанатомічних відбитків за допомогою стандартних відбиткових ложок зустрічаються у хворих:

–   при наявності nодиночно розташованих зубів;

–   за наявності 2—3 nсусідніх зубів з високими клінічними коронками;

–   з односторонніми і nдвосторонніми кінцевими дефектами зубних рядів.

Кожного разу, коли виникають труднощі в отриманні відбитка стандартною nложкою, необхідно створити індивідуальну ложку, яка полегшує отримання nанатомічного відбитка. Функціональним він стає тоді, коли за допомогою nспеціальних проб оформляються як краї ложки, так і краї відбитка.

 Індивідуальна ложка для отримання nвідбитку зубного

ряду нижньої щелепи при двостороньому кінцевому дефекті.

Індивідуальна ложка допомагає розпрямити подовжні складки слизової оболонки nна беззубій альвеолярній частині, відтіснити під’язиковий валик, що налягає на nпротезне ложе, а функціональні проби дозволяють оформити краї відбитка, що nзнаходяться на межі протеза.

.

 

Границі часткового знімного пластинкового nпротезу на верхній та нижній щелепах.

 

 

Техніка загіпсування гіпсових моделей в nартикулятор (оклюдатор)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначення nцентрального співвідношення щелеп — наступний клінічний прийом nпротезування частковими знімними протезами після отримання робочих моделей nщелеп. Він полягає nу встановленні взаємовідношення зубних рядів в nгоризонтальному, сагітальному і трансверзальному напрямах.

Безпосереднє відношення до nцентральної оклюзії мають міжальвеолярна висота і висота нижньої частини nобличчя.

З огляду труднощів визначення nцентральної оклюзії і міжальвеолярної висоти, розрізняють три групи зубних nрядів:

–   nзубні ряди, в яких антагоністи збереглися (фіксована міжальвеолярна висота) і nрозташовані так, що можна скласти моделі в положенні центральної оклюзії без nзастосування воскових базисів з оклюзійними валиками, — шаблонів. Цим методом nслід користуватися при включених дефектах, що утворилися від втрати максимум nдвох бічних або чотирьох передніх зубів;

–   nзубні ряди, що мають зуби-антагоністи (фіксована міжальвеолярна висота), але nрозташовані так, що скласти моделі в положенні центральної оклюзії без воскових nшаблонів неможливо;

–   nщелепи, на яких є зуби, але немає жодної пари зубів-антагоністів (нефіксована nміжальвеолярна висота).

Таким чином, труднощі виконання nцього клінічного етапу зростають в кожній подальшій групі. Якщо у перших двох nгрупах при зубах-антагоністах, що збереглися, слід визначити лише центральну nоклюзію, то в третій, крім того, необхідно встановити і міжальвеолярну nвисоту. 

Для визначення центрального співвідношення щелеп при зубних рядах, що nвходять в дві останні групи, необхідно скористатися восковими шаблонами. nВизначення центральної оклюзії за наявності зубів-антагоністів nпроводять таким чином:

–   nвоскові базиси з оклюзійними валиками протирають спиртом, споліскують, вводять в порожнину рота;     

–   nхворому пропонують обережно зімкнути зуби. При цьому, якщо антагонуючі зуби nроз’єднані – валика підрізають, якщо ж вони змикаються, то на роз’єднані nвалики, нашаровують віск. Так роблять до тих пір, поки зуби і валики не nзнаходитимуться в одночасному контакті.

–   nна поверхню зімкнення оклюзійного валика кладуть смужку розм’якшеного воску і nприклеюють її. При наявності зустрічних дефектів зубних рядів, на поверхні зімкнення nверхнього оклюзійного валика роблять нарізки клиновидної форми, а з нижнього nвалика, напроти нарізок, знімають тонкий шар і прикріплюють до нього розігріту nсмужку воску;

–   nшаблони вводять в рот і просять хворого зімкнути зуби. На розм’якшеній поверхні nвоску залишаються відбитки зубів, і розігрітий віск нижнього валика входить в nнарізки на верхньому у вигляді виступів клиновидної форми. Крім того, при nдефекті зубного ряду верхньої щелепи в передньому відділі, на валик наносять nорієнтовні лінії (рис.12 ), необхідні при постановці штучних зубів;

–   nшаблони витягують з порожнини рота, охолоджують, встановлюють на моделі щелеп, nа останні гіпсують в артикулятор.

 

 

n

 

 

 

 Частковий nзнімний пластинковий протез складається з: базису, фіксуючі пристрої (кламери),штучні зуби.

 

n

 Пластинковий nпротез з уутримуючими кламерами на нижню щелепу (що не опирається nна зуби).

 

 

n

 Товщина nпластмасового базиса в середньому приблизно 2 мм.

 

МЕХАНІЗМ ЗВИКАННЯ ДО ЧАСКОВОГО ЗНІМНОГО ПЛАСТИНКОВОГО ПРОТЕЗА

Процеси звикання до nзнімних протезів повинні бути зрозумілі кожному ортопедові. Варто завжди nпам’ятати, що протез у значній мірі сприймається пацієнтом як стороннє тіло, а nстосовно слизової оболонки протезного ложа виявляється незвичайним подразником. nПо-друге, протез змінює звичні взаємини органів, тому що скорочує обсяг власне nпорожнини рота, одночасно порушуючи топографію артикуляційних пунктів, nнеобхідних для утворення різних звуків.

По-третє, нові окклюзіонні nвзаємини між штучними зубами можуть змінювати характер жувальних рухів нижньої nщелепи. По-четверте, при зміні міжальвеолярной висоти створюються нові умови nдля діяльності жувальних м’язів і скронево-нижньощелепного суглоба.

Зубний протез є незвичайним nподразником і відчувається пацієнтом як стороннє тіло, що заважає йому. Часта nувага хворого подовгу зосереджується на цьому відчутті, заважає йому працювати nі відпочивати. Одночасно з цим підсилюється слиновиділення, а в деяких хворих nвиникають позиви до блювоти. Посилення слиновиділення настає через невеликий nпроміжок часу після накладення протеза, що свідчить про виникнення рефлексу nвнаслідок передачі порушення по рефлекторній дузі від рецепторів слизової nоболонки порожнини рота через центральну нервову систему. По характеру цей nрефлекс є безумовним, що нагадує реакцію, викликану дією речовин, що nвідкидаються.

Позиви до блювоти nвикликаються механічним подразником рецепторів кореня мови або м’якого неба. nЦей фізіологічний рефлекс має захисний характер. Блювота починається при вдиху. nПосилений подих може її припинити. З часом відповідна реакція на роздратування nпочинає стихати: почуття відчуття стороннього тіла зменшується, скорочується nсалівація, зникає блювотний рефлекс. Пацієнт перестає відчувати протез, забуває nпро його існування і навіть почуває незручність, якщо протез на час виймається. nЦі реакції найбільш виражені при накладенні повного знімного або часткового nпластинкового протеза і менш виражені при бюгельному протезі.

В основі затихання nописаних реакцій лежать складні нервово-рефлекторні процеси, зрозуміти які nможна, якщо скористатися даними класичних робіт Й. П. Павлова про коркове nгальмування.

Таким чином, звикання nдо протеза ( складним нервово-рефлекторним процесом, що складається з: 1) гальмування nреакції на протез як на незвичайний подразник; 2) формування нових рухових nактів мови, губ при вимові звуків; 3) пристосування м’язової діяльності до nнової міжальвеолярної висоти; 4) рефлекторної перебудови діяльності м’язів і nсуглобів, кінцевим результатом якої є вироблення найбільш доцільних у nфункціональному відношенні рухів нижньої щелепи. В часі зазначені процеси не nзавжди можуть збігатися. Наприклад, при повторному протезуванні хворі швидко nперестають відчувати новий протез, у той час як вироблення доцільних рухів nнижньої щелепи відповідно до нового окклюзійного контакту може затримуватися.

Зубні протези nсприймаються тканинами протезного ложа як стороннє тіло, будучи подразником для nнервових закінчень слизової оболонки порожнини рота. З чуттєвих рецепторів nпорожнини рота роздратування передається по рефлекторній дузі до центра nслиновиділення, мови і т.д., у результаті чого з’являються посилена салівація, nпозиви до блювоти, порушуються мова, ковтання і пережовування їжі.

В. Ю. Курляндский(1962) розрізняє три nфази адаптації до зубних протезів. Перша – фаза  роздратування – nспостерігається в день накладення протеза і виявляється у виді підвищеної nсалівації, зміненої дикції, слабкої жувальної потужності, блювотного рефлексу. nДруга – фаза часткового гальмування – настає в період з 1-го по 5-й день після nнакладення протезів. У цей період відновлюються мова, жувальна потужність, nзменшується салівація і вгасає блювотний рефлекс. Третя – фаза повного nгальмування – настає в період з 5-го по 33-й день після накладення протеза. У nцей період пацієнт не відчуває протез як стороннє тіло, а навпаки, відчуває nдискомфорт без нього. Хворі, яким протези виготовляють повторно, адаптуються до nних значно швидше – за 5-7 днів. На тривалість періоду адаптації впливають фіксація, nстабілізація протезів і відсутність болючих відчуттів.

Механізм звикання nза І.С.Рубінову.

І.С.Рубінов (1952 р.) nна основі об’єктивного вивчення жувальної функції за допомогою  жувальних nпроб і мастикаціографії видвинув іншу думку, що в основі звикання до протезів nполягає не заторможення, а поява нових рухливих рефлексів. Протез він вважав не nчужерідним тілом, а „органом” на основі того, якщо не застосовувати протез, то nзвикання не настає. Якщо розібратися у фізіології процесу звикання до протезу, nнеобхідно з’ясувати , чи являється протез (апарат) умовним чи безумовним nподразником і в основі адаптації є умовно-рефлекторний чи nбезумовно-рефлекторний механізм.

Механізм nзвикання  за Г.Б.Шіловой. nГ.Б.Шілова (1957, 1960, 1961) на основі „Об’єктивного  вивчення nнормалізації жувальної функції при використанні протезів” дійшла до висновку, nщо жувальна функція при звиканні стає більш повноцінною. Щоб розібратися у nфізіологічному процесі адаптації до протезів, необхідно виявити, чи являється nпротез умовним чи безумовним подразником і в основі адаптації полягає nумовний  чи умовно-рефлекторний механізм.За даними проф.. Г.Б.Шіловой n(1957) протез безсумнівно, можна розглядати, у перший час використання його, як nчужорідне тіло і тільки потім він стає невідміненим „органом”. Це можна nоб’єктивно  прослідкувати за даними записей жувальної функції – nмастикаціограмм і жувальними пробами. Спочатку протез більше заважає, ніж nдопомагає приймати їжу. Хворий робить багато непотрібних неповноцінних рухів, nале поступово цілеспрямовані рухи закріпляються, а неповноцінні рухи згасають, nжувальна функція стає більше ритмічною, з’являється  все більш nповноцінних, бокових жувальних рухів. Протез являється безумовним подразником nтривалої дії. Тривале подразнення рецепторів приводить до їх адаптації – к nзниженню їх чутливості у результаті  виникнення безумовного охоронного nгальмування, а не умовного коркового гальмування.

Таким чином, по даним nГ.Б.Шіловой (1957-1974) розрізняють при звиканні до протезу 2 етапу:

1 етап – звикання до nпротезу, як до стороннього тіла у результаті виникнення охоронного гальмування.

2 етап – звикання до nпротезу на основі умовно-безумовних нервових зв’язків з формуванням рухомого nдинамічного стереотипу процесу їжі.

В процесі звикання до nчасткового знімного протезу хворого слід підготувати до того, що він не одразу, nа поступово на протязі місяцю буде звикати до протезу.  Якщо він вперше nкористується  знімними протезами, то на протязі півроку. Якщо хворий ще не nприклоного віку, то іноді тільки на протязі року  він зможе так освоїти nпротез, що вже не буде відчувати труднощів при прийманні їжі.

Сповільнюють звикання nдо протезів біль при використанні протезу, погана фіксація та стабілізація. nТому, щоб наступило скоріше звикання необхідно усунути  ці дефекти.

В процесі звикання до nпротезу слід рекомендувати приймати їжу, ні в якому разі не знімаючи протез n(так як це буде підкріпляти старий стереотипі, отже, збільшить  строки nзвикання  до нового протезу.

Спочатку їжу nнеобхідно брати невеликими порціями, не дуже тверду, але і не ліпку. Поступово nтвердість і порцію їжі можна збільшувати, так як виникає адаптація слизової до nжувального тиску, а хворого до протезу. Має значення в процесі звикання до nпротезу тип вищий нервової  діяльності людини.

При звиканні до nпротезів слід розрізняти звикання як  до стороннього тіла і пристосування nдо органу, який дає можливість відновити втрачену функцію.

В адаптаційному nперіоді лікар не тільки проводить необхідну корекцію протезів, але й оцінює nякість ортопедичного лікування в цілому. Результати ортопедичного лікування nможна вважати позитивними, якщо в хворого відновилася мова, відзначаються гарна nфіксація і стабілізація протезів, дотримання естетичної норми, з’являється nможливість приймати тверду їжу, хворий сам позитивно оцінює протези. Об’єктивними nметодами оцінки ефективності протезів у функціональному відношенні є жувальні nпроби,  мастикаціографія й аудіографія.

 Основні матеріали для виготовлення часткових nзнімних пластинкових протезів

Основні матеріали для виготовлення nчасткових знімних пластинкових протезів. Склад, властивості, застосування

ОСНОВНІ n(КОНСТРУКЦІЙНІ) МАТЕРІАЛИ

Лікар повинен правильно вибрати основні n(конструкційні матеріали), тобто матеріали, з яких складається протез. Вони nповинні відповідати таким вимогам: нешкідливість, міцність, не повинні nруйнуватися під впливом ротової рідини, різних nхарчових речовин, повітря, витримувати жувальний тиск і обробку при nвиготовленні, при яких протез піддається розтягуванню, вигинанню, nперекручуванню, впливові температури. Протези повинні мати природній колір, немати неприємного смаку і запах; має також значення nдоступність і вартість матеріалу.

До основних матеріалів відносяться:

1. Пластмаси.

2. Штучні зуби.

3. Метали і сплави.

ПЛАСТМАСИ. Пластичні маси – велика група nвисокополімерних органічних матеріалів, основу яких складають природні або nштучні високомолекулярні з’єднання, спроможні під nвпливом нагрівання і тиску формуватися і потім стійко зберігати надану їм nформу. Головними компонентами цього виду пластмасових композицій є:

1) мономер – основа пластмаси;

2) зв’язувальна речовина n(фенолформальдегідні або інші смоли);

3) наповнювачі (деревна мука, азбест, nскловолокно);

4) пластифікатори (дибутилфталат, nтрикрезилфосфат), що підвищують пластичність і nеластичність;

5)барвники;

6) пришвидшувачі полімеризації або nполіконденсації.

БАЗИСНІ (ОСНОВНІ) КОНСТРУКЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

Матеріали, застосовувані для виготовлення nбазисів знімних пластинкових протезів, називаються базисними матеріалами. Базис nє основою знімного протеза, на якому зміцнюються штучні зуби, кламери й іншіі nскладові частини протеза. Відповідно до призначення, умовами застосування і nпереробки базисніі матеріали повинні мати такі nхарактеристики:

1) достатню міцність і необхідну nеластичність, що забезпечують цілісність протеза без його деформації під впливом жувальних зусиль;

2) високий опір nвигину;

3) високий опір nна удар;

4) невеличку питому nмасу і малу термічну провідність;

5) достатню твердість, низьку стертість;

6) індиферентність до дії слини і різноманітних харчових речовин;

7) не змінювати колір nпід впливом світла, повітря й інших чинників зовнішнього середовища;

8) пагубно не впливати на тканини nпорожнини рота й організм в цілому;

9) відсутність адсорбції харчових речовин nі мікрофлори порожнини рота.

Крім того, базисні матеріали nповинні відповідати таким вимогам:

1) міцно з’єднуватися з фарфором, металом, nпластмасою;

2.) легко перероблятися у виріб із високою точністю 1 зберігати додану форму;

3) легко піддаватися nлагодженню;

4) офарблюватися і добре імітувати nприродний колір ясна і зубів;

5) легко дезінфікуватися;

6) не викликати неприємних смакових nвідчуттів і не мати запаху.

Для базисів протезів використовують nпластмаси таких типів: акрилові; вінілакрилові; на основі модифікованого nполістирола; сополімери або суміші перерахованих пластмас.

Стоматологічні сополімери, що складають n80% усіх медичних сополімерів, являють собою сополімери акрілметакрилатів – nподвійні або потрійніі сополімери. У теперішній час широко використовуються nбазисні акрилові пластмаси етакрил, акрел, фторакс, акроніл. Незшиті лінійні nсополімери метилметакрилата (ММА) утворяться в результат радикальної”! nсополімеризації MM А з іншими мономерами по, дією nпероксида бензоіла і редокс-систем.

Вітчизняною промисловістю випускається nбазисний матеріал Етакрил (АКР-15) являє собою nстатичний потрійний сополімер ММА, етилового ефіру метакрилової кислоти, nметилового ефіру акрилової кислоти. Склад порошку: метилметакрилат -89%, nетилметакрилат 8%,-метилакрилат 2%, дибутилфталат-пластифікатор 1%. Склад рідини: метилметакрилат -89%, етилметакрилат 8%, nметилакрилат 2%, гідрохінон (сліди-0,005), пластифікатор-дибутилфталат 1%.

У вітчизняному базисному матеріалі Акрел рідка складова частина містить у якості агента nметилолметакриламід , що зшиває, змішаний із ММА. У процесі твердіння матеріалу nвідбувається сополімеризація ММА з метилолметакриламідом з одночасною зшивкою nсусідніх сополімерних ланцюгів.

Фторакс – фтормісткий каучук, акриловий nсополімер. Випускається промисловістю і складається з порошку і рідини. Для одержання формувальної маси порошок і рідину змішують у співвідношенні 2:1, після чого вона nповинна пройти дозрівання (набухання) протягом 10-12 хв. Пластмаса фторакс має nхороші фізико-хімічні властивості: підвищена міцність, nхімічна стійкість. Вона напівпрозора і за кольором відповідає м‘яким тканинам порожнини рота.

Основними недоліками цих базисних матеріалів є низькі показники на міцність і достатньо високе nутримання залишкових мономерів, що не пепрореагували.

Бакрил – високоміцна акриловая пластмаса nдля базисів знімних протезів, що має, у порівнянні з nіншими, підвищену стійкість до розтріскування, стертостіі, велику ударну nгрузькість і високу тривкість на вигин. Порошок Бакрила являє собою nполіметилметакрилат, модифікований еластомерами (низькомолекулярні сополімери nбутилакрилатного каучуку, алкілметакрилата і ММА). Пластмаса має гарну nтехнологічність.

Акроніл – базисна пластмаса, nвикористовувана для виготовлення щелепно-лицьових і ортодонтичних апаратів) nзнімних шин і т.д. Порошок Акроніла -привитий nсополімер ММА до полівінілетилалю. Рідина – ММА nзшивагент дімехакрилат триетиленгліколя. В рідину nвведені інгібітор і речовина, що уповільнює старіння пластмаси. Акроніл володіє nтривкістю, близькою до тривкості фторакса, меншою водопоглинанням, гарними технологічними nпоказниками.

Пластмаса безбарвна базисна. Пластмаса на nоснові очищеного від стабілізатора поліметилметакрилата, що містить тінувін, nякий запобігає старінню пластмаси під дією агресивного nсередовища. Складається з порошку і рідини. Порошок -. nсуспензований поліметилметакрилат, що містить – тінувін.. Тінувін сприяє також підвищенню тривкості пластмаси. Рідина nявляє собою стабілізований ММА.

Безбарвна базисна пластмаса застосовується nдля виготовлення базисів зубних протезів у тих випадках, коли протипоказаний nпофарбований базис, а також для інших цілей ортопедичної стоматології, коли nнеобхідний прозорий базисний матеріал. На відміну від подібних nматеріалів має підвищену тривкість і прозорість. Під час приготування тіста, порошок і рідину старанно nзмішують у співвідношенні 2 : 1 або 0,9 частини рідини по масі. Час дозрівання nмаси залежить від температури навколишнього середовища. Масу вважають готовою, коли вона втрачає липкість.

При поломці повних і часткових знімних nпластинкових протезів для ремонту їхніх базисів nзастосовують так названі сополімерні композиції, що по складу подібні базисним nматеріалам. Основна відмінність цих композицій складається в nтому, що вони є матеріалами холодного твердіння. nНизькотемпературна сополімеризація цих структур досягається використанням nзвичайних ініціаторів холодного твердіння – редокс-систем: пероксид бензоіла + nзаміщений анілін. “Ремонтні” композиції застосовуються широко, тому nщо процес ремонту дуже простий, а зміна розмірів і nформи протезів, відремонтованих композицією холодного твердіння незначна.

Вітчизняною промисловістю випускаються nРедонт і Протакрил.

Протакрил включає порошкоподібну фракцію, nщо являє слобою суспензований поліметилметакрилат, який містить ініціатор – nпероксид бензоіла й активатор -дісульфанілін, а також nрідкий ММА з активатором полімеризації – діметил-паратолуідіном. Протакрил nпризначений для лагоджень і виправлень знімних зубних протезів і виготовлення nортодонтичних апаратів.

Редонт має дві складові частини: порошок, nщо містить сополімер ММА, етилметакрилат, пероксид бонзоіла та барвник, а також nрідину – ефір метакрилової кислоти з активатором nдіметил-паратолуідіном й інгібітором гідрохіноном. Редонт використовують для nлагодження знімних пластинкових протезів при недостатньому приляганні їх до протезного ложа або недостатній фіксації та nстабілізації протезів.

Для виготовлення базисів протезів nпредназначені пластмаси Палавіт 55 (Palavit 55) ф. Kulzer (Німеччина), Кронзін n(Cronsin) ф. Merz (Німеччина), Vertex (Нідерланди).

ШТУЧНІ ЗУБИ. Штучні зуби випускаються nфабричним шляхом:

1. Фарфорові (фронтальні – крампонні, nбокові – діаторичні (дірчасті, , трубчасті).

2. Пластмасові.

3. Металеві (золоті, платинові, з nнержавіючої сталі).

4. Комбіновані.

5. Самозагострювальні (Рубінов, 1959).

Фарфорові фронтальні зуби мають крампони n2-х видів: гудзикоподібні й циліндричні: крампони виготовляють з платини, nсплавів золота, нержавіючої сталі. До складу фарфору nдля виготовлення зубів входить: польовий шпат (60-75 %), каолін (біла nкрейда-алюмосилікат 3-10 %), кварц (15-35 %), фарбники. Кварц – різновид кремнезему-двоокису кремнію. Польовий шпат – nнайпоширеніший у природі мінерал і складає 50 % земної nкори. Складається з лужних матеріалів, глинозему і nкремнезему. Польовий шпат введений до фарфорову суміш як найтекучіший матеріал, при випалюванні заповнює пори виробу, ніби nцементуючим матеріалом.

Штучні зуби з пластмаси випускаються nкомплектом двох видів: фронтальні, жувальні. Вони мають багато позитивних nякостей: простий процес виготовлення, схожі на емаль зуба і мають різні відтінки і кольори, міцне з’єднання з базисом, легко nпіддаються обробці, можуть бути використані при будь-якому прикусі (глибокому, nпатологічному стиранні природніх зубів). На Харківському заводі стоматологічних nматеріалів розроблений і впроваджений у 1965 році альбом гарнітурів із nспеціальною схемою, що полегшує підбір зубів.

Гарнітури фронтальних зубів діляться на 17 nрозмірів. Розмір гарнітура визначається двома nвеличинами: висотою коронки зуба від 11 до 13,9 мм і шириною повного nфронтального гарнітура відповідно до дуги середньої постановочної лінії nальвеолярного відростка від 37,2мм до 51,8мм. Основна частина гарнітура верхніх фронтальних зубів nскладається з 3 фасонів: прямокутні, клиноподібні і овальні. Гарнітури нижніх nфронтальних зубів випускаються двох фасонів: прямокутні і клиноподібні. nГарнітури жувальних зубів випускаються 5 фасонів в nміру збільшення розмірів. За кольором зуби випускаються 7 кольорів.

Штучні зуби з металу випускаються nЛенінградським заводом зуболікувальних матеріалів. nКомплектуються гарнітури: фронтальні по 2-4 зуби, жувальні по 2-3 зуби n(відповідно для кожної щелепи і її сторони).

Штучні комбіновані зуби складаються із nстандартно виготовленої металевої основи. Вестибулярна nповерхня литих зубів має заглиблення – ложе для облицювання – фасеток). Піднебінна поверхня литих зубів (жувальна чи ріжуча) має nвиражену анатомічну форму. На передній ввігнутій nповерхні (в заглибленні) є кріплення, скоби для механічного закріплення nпластмаси. Облицювання виготовляється з пластмаси “Сінма” після спаювання проміжної частини протеза з коронками.

ЕЛАСТИЧНІ ПІДКЛАДКОВІ nМАТЕРІАЛИ

Для підвищення nадгезії протеза до слизової оболонки порожнини рота, а також виготовлення nкомбінованих зубних протезів обумовило появу м’яких еластичних підкладкових nматеріалів для базису протеза. Ці матеріали nвикористовують також для виготовлення обтураторів, щелепно-лицьових протезів, nеластичних пелотів і т.д.

Матеріали повинні nзадовольняти таким медико-технічним вимогам:

1) міцно з’єднуватися з матеріалом nбазису,

2) бути нетоксичними;

3) зберігати еластичність;

4) добре nзмочуватися;

5) не розчинятися, в порожнині рота;

6) мати високу виносливість до зносу;

7) не змінювати колір;

8) мати технологічність.

Показання до застосування:

1) при різкій nатрофії гребеня альвеолярних паростків, коли протипоказані всі звичайні методи nфіксації протеза;

2) при наявності кісткових виступів і nгребенів на протезному ложі, унаслідок чого твердий nбазис протеза викликає болюче відчуття;

3) при зниженні слиновиділення у хворого, що погіршує фіксацію та стабілізацію протеза;

4) при nаномальному виді прикусу;

5) при необхідності створення підвищеної адгезії протеза (для музикантів, що грають на nдухових інструментах);

6) для створення нової форми в старого або погано прилягаючого базису протеза;

7) для виготовлення обтураторів;

8) для виготовлення безкламерного протеза.

Еластичні підкладкові nматеріали для базисів протезів у залежності від природи матеріалу підрозділяють nна 4 типи: акрилові, поліхлорвінілові, силіконові і на основі фторкаучуків.

Акрилові підкладкові nматеріали. Акрилові матеріали можуть бути двох видів: порошок- nрідина й еластичні пластини. Матеріали типу порошок- nрідина можуть бути гарячого і холодного твердіння.

Порошки являють собою сополімери акрилових nмономерів-ММА, етилметакрилат, бутилакрилат, гидроксіефіри метакрилової кислоти nй ін.

Рідини для готування nформувальної маси бувають 2 складів: а) суміші акрилових мономерів або ММА, що nмістять пластифікатор (діоктилфталат і ін.), а також деякі органічні nрозчинники; б) суміші акрилових мономерів, що містять рідину для самотвердіючих nпластмас.

На основі цього сополимера ф. “HydroDental Product Ini New Brunswick ” (Німеччина) випускає матеріал типу nпорошок-рідина гарячого отверждення під торговою nназвою Гідрокріл (Hydrocryl). Формувальна маса готується при співвідношенні порошок: рідина, рівному 3:1, і полімеризується nпри температурі 73°С протягом 90 хв. із наступною півгодинною витримкою при n100°С. З метою зменшення шпаристості рекомендується “сухе” nнагрівання.

Еластичні пластини для базису nпоставляються у вигляді безбарвних або пофарбованих у рожевий колір пластинок розміром 100x65x1 мм для протезів верхньої nщелепи і 100x65x2 мм , протезів нижньої щелепи, їх використовують для покриття всієї nприлягаючої до слизової оболонки поверхні протеза або визначеної ділянки. nОптимальної еластичності матеріал досягає в порожнині nрота при температурі 37°С.

Застосування акрилових еластичних підкладок нескладне, метод виготовлення протеза в принципі nне змінюється. Поверхня еластичної пластинки, що контактує з формувальною масою n2-3 рази опрацьовують мономером для створення липкості. Для заповнення кювети nформувальною масою пластинку поміщають на гіпсову nмодель у кюветі змолоченої мономером іншу частину кювети з надлишком заповнюють nформувальною масою. Для запобігання зсуву м’якої пластинки під nчас пресування її укріплюють на гіпсовій моделі шматочками формовочної маси.

Акрилові еластичні підкладки nтехнологічні, міцно з’єднуються з матеріалом базиса. Але вони мають і недоліки: nшвидко старіють і цим самим втрачають еластичність.

Для базисів nзнімних протезів ф. Kulzer (Німеччина) випускає еластичну пластмасу Дентанол nплюс (Dentanol plus).

Поліхлорвінілові матеріали для базисних підкладок

Матеріали цього типу можуть бути двох nвидів: а) порошок – рідина і б) гель у виді тонкого nкоржа, лакованого з 2 сторін поліетиленовою плівкою. Вони nявляють собою сополімери вінілхлорида з іншими мономерами. У якості сополімерів nможуть використовуватися акрилати, вінілацетат і ін. Еластичність досягається nза рахунок зовнішньої пластификації.

Еладент-190 – вітчизняний матеріал типу nпорошок-рідина має гарну еластичність, довгостроково стійкий nдо впливу ротової рідини, відмінно з’єднується з матеріалом базису.

Підкладка з формувальної nмаси може бути нашарована на базис у процесі виготовлення протеза або на nпротез, який уже в експлуатації.

Еластичні матеріали nкраще протистоять стиранню, ніж акрилові, міцніше з’єднуються з базисом. Проте nнаявність у складі nполіхлорвінілових композицій пластифікатора обумовлює недоліки (міграція nпластифікатора, старіння).

Фірма Kulzer (Німеччина) випускає nполіхлорвініловий матеріал Паладур (Paladur).

Силіконові матеріали для базисних підкладок

Силіконові матеріали холодної вулканізації nнаповнені силіконовими компаундами. Поставляються в металевих тубах типу nпаста-рідина.

У комплект матеріалу може входити одна, nдві або три рідини. Перші дві рідини n- каталізатори вулканизації, третя – праймер (підшар). Кращими наповнювачами nвважають органокремнеземи. Паста містить такі основні nінгредієнти: силіконовий каучук СКТ-Н, наповнювач, барвник. У якості nкаталізаторів використовуються три(метилацетоксі) nсилан, який одночасно є зшивагентом, хелатні сполучення титана або алюмінію, nаміносилани.

При змішуванні пасти із рідиною nутвориться формовочна, маса, що твердіє при кімнатній температурі протягом 10 nхв. Силіконові підкладки можуть бути накладені як при nвиготовленні нового протеза, так і в процесі його полагодження безпосередньо в nпорожнині рота. Накладення підкладки практично не nзмінює методу виготовлення протеза.

Силіконові підкладки nволодіють високою еластичністю, підвищують “адгезію” протеза до nслизової оболонки в 4 рази, довгостроково зберігають еластичність, але nнедостатньо міцно з’єднуються з матеріалом базису, мають невисоку міцність на nрозрив, погано змочуються, гірше протистоять стиранню, ніж акрилові і nполіхлорвінілові матеріали.

У Росії силіконові базисні підкладки виготовляють із 1963 р. У першому вітчизняному nматеріалі Ортосил недостатня еластичність, водопоглинання. Необхідність nдодаткового нагрівання його після вулканизації при nкімнатній температурі обумовили розробку більш удосконалених матеріалів.

Ортосил може тверднути безпосередньо в nпорожнині за короткий проміжок часу (4-5 хв.). nФормовочну масу наносять на попередньо оброблену праймером поверхню протеза. nПротез із нанесеною на нього пастою вводять у порожнину рота і через 4-5 хв. nвитягають із уже готовою підкладкою. Підкладка добре оформляється, точно співпадає з рельєфом nслизової оболонки порожнини рота і має достатньо високі експлуатаційні nвластивості.

Силіконова пластмаса Моллопласт-Б n(Німеччина) добре змочується слиною, щільно прилягає до слизової оболонки і, nтаким чином, сприяє високої адгезії протеза до протезного ложа і поліпшення nйого фіксації. Матеріал інертний і не набухає в ротовій рідині. nВін не піддається впливу флори порожнини рота, не містить пластифікаторів, що, nяк правило, вимиваються, тому зберігає еластичність протягом ряду років.

Моллопласт-Б застосовується для nвиготовлення боксерських шин і кап для лікування бруксизма, може наноситися на nзовнішню поверхню протеза верхньої щелепи, імітуючи поперечні піднебінні складки. Іншими показаннями до його застосування nслужать: наявність гострих кісткових виступів, покритих тонкою слизовою nоболонкою, значна або повна атрофія альвеолярної частини (відростка), nнеобхідність профілактики странгуляційних смуг по периметрі протеза, створення nм’якої “подушки” у проекції підборідного nотвору, лінії “А”, щелепно-під’язичної лінії, позаду молярних nвідділів, піднебінного валика, у резекційних протезах, а також при nгрушоподібній формі (рельсовий профіль) перетину альвеолярного гребеня.

Моллопласт-Б простий у вжитку, nпоставляється в тістоподібної, готової до вжитку консистенції. Він витягається nз ємності і притискається до заздалегідь підготовленої nтвердої пластмаси на підложці. Після полімеризації відповідно до інструкції, що nприкладається до кожної ємкості, Моллопласт-Б міцно зв’язується з жорсткою nпластмасою.

Існує варіант підкладкового nматеріалу, що твердіє при кімнатній температурі – Моллосил (Німеччина).

Базисні підкладки nна основі фторкаучуків

Базисні еластичні підкладки nна основі фторкаучуків і сополімерів добре з’єднуються з акрилатами і nсополімерами, відрізняються високою стійкістю до органічних розчинників, добре nпротистоять стиранню й володіють високими фізико-механічними показниками, nзастосовують матеріали типу порошок-рідина. Порошок – сополімер вінілфторида і nгексафторпропілена. Рідина – етилакрилат. Порошок містить 0,05% пероксида бензоіла і 0,05% гідропероксида nкумола. Формувальна маса готується змішуванням 10% рідини nі 90% порошку. Розкочуванням “тіста” отримують пластинку товщиною до 2 мм і відразу ж плакують їх nіз обох сторін металевою фольгою. Пластинки можуть зберігатися протягом nдекількох місяців.

Пластмаса Новус-тм (США) є nполифосфазеновим флюореластомером. Випускається у виді пластин, ламінованих у nполіетилен, необхідно зберігання в холодильнику. nТехнологія застосування підкдадки в принципі не відрізняється nвід більшості еластичних матеріалів. Обов’язкові є виготовлення прокладок, що nстворюють простір для Новус-тм. Їх готують на зразок індивідуальних ложок із nбазисного воску, силікона, спеціального паперу, олов’яної фольги, полістирола. nКрім того, необхідно між базисом протеза і пластинкою Новус-тм прокласти nпрошарок свіжого акрилового тіста базисної пластмаси nгарячої полімеризації. Відповідно базису протеза зішліфовується прошарок nпластмаси. При цьому жорсткий прошарок , що nзалишається , не повинний бути тонше 1 мм. Сама прокладка має товщину 1,5 мм (на рівні гребеня – 2,5-3 мм) Сторона пластинки Новус-тм, що буде nукладатися на базисі протеза, змочується мономером.

Полімеризацію необхідно проводити, nпомістивши кювету у воду при температурі 74°С на 8 nгод. Можна витримати кювету при цій температурі 2,5 години, потім довести воду до кипіння і кип’ятити ЗО хв. Але першому nзасобу необхідгно надати перевагу, при ньому еластичність Новус-тм довше nзберігається. Слід зазначити, що Новус-тм є роздрібнювачем жувального nнавантаження і за цими показниками перевершує акрилові і силіконові матеріали nдля підкладок.

Існує декілька класифікацій часткових дефектів зубних рядів. Найбільш nвживаними є класифікації Бетельмана та Кеннеді.

n
n
n

Класифікація дефектів nзубних рядів при фіксації центрального співвідношення nщелеп (А.І.Бетельман).

n

 

n
n
n

Класифікація часткових дефектів зубних рядів nпо Кеннеді

 

nСпособи nфіксації часткових знімних протезів

• У плані ортопедичного лікування важливе місце посідає питання щодо способу фіксації будь-якого, в тому числі і часткового знімного протеза.

• Раціональний спосіб фіксації є однією з умов, які забезпечують достатні функціональні якості протеза, швидке пристосування до нього хворого, збереженість опорних зубів.

n

 

 

 

nМеханічні nзасоби фіксації протезів

• Найнадійнішу фіксацію протеза забезпечують механічні пристосування – кламери. Вони забезпечують фіксацію та стабілізацію протеза в ротовій порожнині.

n

 

 

 

n2.Опорні n(використовуються в бюгельному протезуванні)

n
n

nОпорно-утримувальні n(використовуються в бюгельному протезуванні)

n
n

nКламери nсистеми Нея

• Дана система кламерів була розроблена в 1956 році групою фахівців. Автори системи розподілили кламери на 5 основних груп і розробили показання до їх застосування. Ці кламери розміщують на зубі в певній закономірності: опорну частину розташовують вище межевої лінії, а утримувальну (ретенційну) – нижче.

n

 

n
nКламер І-го типу (Аккера)

• Складається з двох плечей з оклюзійною накладкою, з”єднаних між собою монолітно, а також тіла, розташованого з боку дефекту зубного ряду та відростка.

n

 

Кламер ІІ-го типу (Роуча)

• Складається з двох Т-подібних плечей, які прикріпленні до сідла з боку язикової або піднебінної дуг.

n

 

n
nКламер ІІІ-го типу (Тип 1-2)

• Одне його плече є частиною кламера І-го типу, а друге – частиною кламера ІІ-го типу

n

 

n
n

Кламер VI типу, одноплечий, зворотної дії, з однією оклюзійною накладкою

• Застосовують його на зубах з атиповим розміщенням межової лінії, за наявності щічного або язикового нахилу зубів, та у разі їх конічної форми або низьких клінічних коронок.

n

 

n
n

Кламер V типу – nкільцевий, одноплечий.

• Складається з довгого плеча, яке охоплює майже всю поверхню зуба та двох оклюзійних накладок у медіальній та дистальній фісурах.

n

n
n

n
nТакож для nконструювання бюгельних протезів використовуються інші види литих кламерів.

• Кламер Джексона – перекидний опорно-утримувальний кламер з подвоєнним плечем

n

n
n

n
nКламер nБонвіля – подвійний, двоплечий, з оклюзійними накладками у nфісурах суміжних зубів.

n
n

nБагатоланковий n(неперервний) кламер має вигляд з”єднаних між собою плечей кількох кламерів

n
n

nТелескопічний nкламер

n
n

Балкова система nфіксації бюгельного протеза

• Балкова система фіксації використовується у разі протезування включених дефектів зубних рядів. її суть полягає в наступному: на опорні зуби виготовляють коронки, до яких припаюють штанги. Названа конструкція складається із опорної незнімної частини у вигляді коронок або надкоронкових ковпачків, між якими є штанга, або балка (патриця); відповідно у базисі розміщується металева контрштанга (матриця), яка точно повторює форму штанги .

n

 

n
n
n

n
nАтачмени

• Атачмени – механічні пристрої для з”єднання частини протеза.

n

n
n

nВиди і nкласифікація атачменів

• Розрізняють замкові та шарнірні атачмени.

• Вони також діляться на два класи: 1)внутрішньодентальні 2)позадентальні

n

n
n

nЗамковий nпозадентальний атачмен

n
n