Зубний наліт та зубний камінь. Механізм утворення, структура. Способи видалення. Проведення професійної гігієни порожнини рота. Гігієна порожнини рота, та її значення в комплексній профілактиці захворювань органів порожнини рота і організму в цілому.

Зубний наліт — накопичення бактерій і продуктів їх життєдіяльності,що щільно фіксовані на поверхні зуба. Він швидко утворюється на поверхні зуба, хоча швидкість утворення у різних людей неоднакова.

Довготривалий наліт, поступово кальцифікується, перетворюючись на твердий субстрат, який називають зубним каменем. Його основу складає зубний наліт.

 

 

Зубний наліт в першу чергу утворюється в недоступних для чищення місцях — у фіссурах, ямках, на контактних поверхнях. Він виявляється при фарбуванні еритрозином.

Розрізняють зубний наліт підясенний, такий, що утворюється під яснами, і надясенний, що локалізується над яснами.

Silverstone вказує на ряд чинників, які впливають на утворення зубного нальоту. Ось основні з них: анатомічна будова зуба і взаємовідношення його з прилеглими тканинами, структура поверхні зуба, харчовий раціон та інтенсивність жування, слина, гігієна порожнини рота, наявність пломб і протезів. Якщо вплив деяких чинників (структура поверхні зуба, гігієна порожнини рота і ін.) пояснити не складно, то дію інших чинників (слини, тканинної рідини) визначити значно важче.

Вважають, що основним чинником, що впливає на утворення зубного нальоту, є харчовий раціон. Доведено, що кількість нальоту значно збільшується в період споживання вуглеводневого раціону в порівнянні з періодами білково-жирового живлення. Більш того, встановлено, що число полісахаридів,що продукують стрептококи в нальоті збільшуються в період підвищеного споживання сахарози. При цьому, як встановлено в експерименті, відбувається посилене розмноження стрептококів.

В експерименті і клініці чітко показана роль компонентів живлення і особливо сахарози в утворенні та розвитку зубного нальоту.

Утворення  і розвиток зубного нальоту

Відразу після прорізування зуб покритий кутикулою і клітинними компонентами зредукованого емалевого епітелію. Потім емаль покривається безструктурними утвореннями. Розрізняють наступні утворення — первинну емалеву кутикулу (підповерхнева і поверхнева) і пелікулу.

Пелікула — похідне слини, складається з амінокислот і цукрів, з яких утворюються полісахариди. Існує думка, що пелікула утворюється на кристалах гідроксиапатитів. Роль пелікули неоднозначна: з одного боку, вона виконує захисну функцію, оберігаючи кристали емалі від дії кислот, що поступають в порожнину рота, з іншого — сприяє прикріпленню мікроорганізмів і утворенню їх колоній — зубного нальоту.

Утворення нальоту відбувається в певній послідовності:

1.              прикріплення бактерій до пелікули;

2.              утворення позаклітинної структури (матриксу);

3.              зростання бактерій і утворення зубного нальоту.

Існують різні механізми прикріплення бактерій до пелікули. Цьому процесу надають  великого значення, оскільки зменшення фіксації бактерій дозволить знизити карієсогенний потенціал нальоту на поверхні зуба.

Silverstone вказує на наявність наступних етапів в цьому процесі:

1.            адсорбція мікромолекул;

2.            хімічне прикріплення  бактерій;

3.            зворотня фіксація бактерій на поверхні;

4.            незворотня їх фіксація;

5.            розвиток вторинної мікрофлори.

Утворення позаклітинної структури (матриксу) пов’язане з діяльністю мікроорганізмів. Матрикс складається з двох компонентів: білків, переважно похідних глікопротеїнів слини, і бактерійних екстрацелюлярних полісахаридів (в основному полімери вуглеводів). Білковий компонент утворюється за рахунок осадження із слини сіалових кислот під впливом ферментів, що виробляються ікроорганізмами.

При вивченні вуглеводного складу зубного нальоту встановлено, що розчинна фракція сухої частини нальоту містить 6,9%, а нерозчинна — 11,3% вуглеводів.

Наліт швидко утворюється при вживанні м’якої їжі, особливо за наявності в їжі сахарози.

Клітинні елементи нальоту разом з позаклітинними утвореннями створюють пористу структуру, що забезпечує проникнення всередину слини і рідких компонентів їжі. Проте накопичення в нальоті кінцевих продуктів життєдіяльності організмів уповільнює дифузію, особливо при рясному надходженні вуглеводів з їжею, оскільки закриваються міжклітинні простори в ньому. В результаті цього і відбувається накопичення органічних кислот (молочна, піровиноградна і ін.) на обмеженій ділянці поверхні зуба.

У зубному нальоті містяться стрептококи, зокрема Str. mutans, Str. sanguis і Str. salivarius, для яких характерне анаеробне бродіння. У цьому процесі субстратом для бактерій в основному є вуглеводи, а для окремих штамів бактерій — амінокислоти. Сахароза — дисахарид, що складається з фруктози і глюкози, якому належить провідна роль у виникненні карієсу.

Процеси бродіння в зубному нальоті і їх активність в основному залежать від кількості вуглеводів, що залучаються. Найшвидше рН знижується при процесах бродіння цукрів (від 6 до 4 протягом декількох хвилин), а повернення до колишнього значення рН (крива Стефана) відбувається поволі.

У зубному нальоті, окрім молочної кислоти, містяться мурашина, масляна, пропіонова і інші органічні кислоти.

При розгляді питання про локальну зміну рН на поверхні емалі під зубним нальотом завжди виникає питання про роль буферної місткості слини. Чому слина, володіючи карбонатною, фосфатною і білковою системами, не здійснює нейтралізуючого впливу? Недостатня нейтралізація кислоти, що утворюється в нальоті, пояснюється обмеженням дифузії нейтралізуючих з’єднань, наприклад кальцію, і обмеженням дифузії кислотних продуктів з нього.

Бактерії, як і інші клітини, містять біополімери (нуклеїнові кислоти, білки, полісахариди, ліпіди і ін.), необхідні для їх життя. Важлива роль в життєдіяльності мікроорганізмів, що впливають на розвиток карієсу, належить синтезу полісахаридів. Зубний наліт продукує позаклітинні полісахариди, що містять глікани і левани. Глікани забезпечують адгезію бактерій один з одним і поверхнею зуба: негативно заряджена поверхня пелікули емалі з’єднується з поверхнею бактерій. Глікани сприяють збільшенню розміру і об’єму нальоту. Втрата здатності синтезувати  полімер мутагенним штамом Str. mutans веде до втрати їх вірулентності.

Індексна оцінка стану пародонту.

Індекс Федорова – Володкіної.

Індекс Ю. А. Федорова і В. В. Володкіної (1971) визначають шляхом пофарбування губної поверхні нижніх шести фронтальних зубів розчинами, що містять йод (Шиллєра—Писарєва та ін.).

Кількісну оцінку здійснюють за п’ятибальною системою:

5 балів — зафарбування всієї поверхні коронки зуба;

4 бали — зафарбування 3/4 поверхні;

З бали — зафарбування 1/2 поверхні;

2 бали — зафарбування 1/4 поверхні;

1 бал — відсутність зафарбування всіх зубів.

Значення індексу визначають за формулою:

ГІ=У/6,

де У — сума значень індексу.

Гігієнічний індекс оцінюють таким чином:

1,1-1,5 бала — добрий;

1,6-2,0 бала — задовільний;

2,1-2,5 бала — незадовільний;

2,6-3,4 бала — поганий;

3,5-5,0 балів — дуже поганий.

Індекс Green—Vermillion (1964)

Спрощений індекс гігієни ротової порожнини

Для визначення спрощеного індексу гігієни ротової порожнини фарбують вестибулярні поверхні 16, 11, 26, 31, і язикові поверхні 36 і 46 зубів розчином Шиллера—Писарєва або іншим йодовмісним розчином. На досліджуваних поверхнях спершу визначають зубний наліт — Debrisindex (DI ), а потім зубний камінь — Calculus-index (СІ)

Критерії оцінки індексу Green—Vermillion

 

Формула для обчислення:

OHI-S = Σ ЗН/n + Σ ЗК/n

де Σ — сума значень, ЗН—зубний наліт, ЗК—зубний камінь,— кількість

обстежених зубів (6).

Оціночні критерії гігієни по індексу Гріна — Вермільйона

 

Індекс Silness—Loe

Він враховує товщину зубної бляшки у пришийковій ділянці. При визначенні цього індексу зафарбування зубного нальоту не здійснюють. Його товщину визначають за допомогою зонда на чотирьох поверхнях зуба: вестибулярній, язиковій та обох контактних.

Обстежують 6 зубів: 14, 11, 26, 34, 31, 46.

Критерії оцінки:

О — наліт біля шийки зуба зондом не визначається;

1 — наліт візуально не помітний, але на кінчику зонда, якщо ним провести біля шийки зуба, видно грудочку нальоту;

2 — наліт визначається візуально;

3 — інтенсивне відкладання нальоту на поверхні зуба і в зубних проміжках.

 

Методика обчислення:

а) для одного зуба — додають значення індексу, отримані при обстеженні різних поверхонь одного зуба, і ділять на 4;

б) для групи зубів — індекс для окремих зубів (різців, великих та малих кутніх зубів) можна згрупувати з метою отримання гігієнічного індексу для різних груп зубів;

в) для окремої особи — додати значення індексу для зубів та поділити на кількість обстежених зубів.

Гігієнічний індекс Ramfjordа

Служить для визначення зубної бляшки на щічній, язиковій і контактних поверхнях шести зубів 14, 11, 26, 34, 31, 46. Для забарвлення використовується розчин бісмарку коричневого.

Оцінку проводять таким чином:

0- зубної бляшки немає;

1- зубна бляшка є на деяких , але не на всіх щічних, язикових і контактних поверхнях;

2- зубна бляшка на всіх апроксимальних, щічних і язикових поверхнях, але покриває не більше ½ поверхні зуба;

3- зубна бляшка на всіх апроксимальних, щічних і язикових поверхнях і покриває більше ½ поверхні зуба.

Індекс визначають шляхом поділу суми балів на кількість обстежуваних зубів.

Індекс зубного нальоту по Quigley і Hein

Індекс зубного нальоту по Quigley і Неіn використовують для оцінки об’єму зубного нальоту на коронкових поверхнях зубів, заздалегідь фарбуючи вестибулярні поверхні зубів. Потім визначають площу забарвлених поверхонь. Для зафарбування нальоту застосовують харчові (еритрозин, метиленовий синій) або флюоресцентні барвники, які на нетривалий час відкладаються в нальоті. Еритрозин зафарбовує наліт, що свіжоутворився, в червоний колір.

На зріліший наліт ефективно впливає метиленовий синій, надаючи йому синє забарвлення.

Зубний наліт на апроксимальних поверхнях цей індекс відображає не повною мірою.

У індексі по Quigley і Hein розрізняють шість значень:

– 0 ступінь, відсутність нальоту

– 1 ступінь одиничні ділянки нальоту

– 2 ступінь, чітко виражена лінія нальоту по ясенному краю

– 3 ступінь: наявність нальоту в пришийковій ділянці зуба

– 4 ступінь: наявність нальоту до межі середньої третини зуба

– 5 ступінь наявність нальоту до коронкової частини зуба

Спрощений індекс зубного нальоту на апроксимальних поверхнях (API) по Lange.

Після фарбування нальоту оцінюють його наявність (у формі відповіді « так / ні ») на апроксимальних поверхнях. Усунення нальоту на цих ділянках вимагає від пацієнта особливо ретельного проведення гігієнічних заходів. Тому, оцінюючи перебування зубного нальоту на апроксимальних поверхнях можна визначити рівень виконання пацієнтом гігієнічних заходів і, отже, ступінь його співпраці з лікарем, що лікує.

Оцінку зубного нальоту на апроксимальних ділянках по індексу API проводять на оральних поверхнях першого і третього квадрантів і вестибулярних поверхнях другого і четвертого квадрантів.

Формула для розрахунку:

Сума позитивних результатів визначення зубного нальоту

АРI= х 100

Сума визначень на апроксимальних ділянках

Значення індексу API оцінюють таким чином:

API<25% – оптимальний рівень гігієни порожнини рота;

API=25-39% – достатній рівень гігієни порожнини рота;

АРI=40-69% – задовільний гігієнічний стан порожнини рота;

АРI=70-100% – незадовільний гігієнічний стан порожнини рота.

Значення API менше 35% свідчить про активну участь в лікувальних заходах пацієнта.

Індекс ефективності гігієни порожнини рота (PHP) (Podsliadley, Haley, 1908)

Для кількісної оцінки зубного нальоту фарбують 6 зубів:

16, 26, 11, 31 – вестибулярні поверхні;

 36. 46 – язикові поверхні

У разі відсутності індексного зуба обстежують сусідній, в межах однойменної групи зубів. Штучні коронки і частини фіксованих протезів обстежують так само, як і власні.

Поверхня кожного зуба умовно ділиться на 5 ділянок.

1- медіальна

2- дистальна

3- серединно-оклюзійна

4- центральна

5- серединно-пришийкова

Коди і критерії оцінки зубного нальоту

0 – відсутність фарбування

1 – виявлено фарбування

Розрахунок індексу.

Визначають код кожного зуба шляхом складання кодів для кожної ділянки.

Приклад розрахунку коду для окремого зуба

На малюнку представлені приклади для розрахунку кодів зубного нальоту на окремих зубах.

А – фарбування виявлене на одній ділянці – дистальній.

Код нальоту рівний 1.

В – фарбування виявлене на трьох ділянках -медіальній, дистальній і серединно- пришийковій.

Код нальоту рівний 1 + 1 + 1=3

С – фарбування виявлене на 4 ділянках – медіальній, дистальній, серединно- пришийковій .і центральній.

Код нальоту рівний 1 + 1 + 1 + 1-4

Формула розрахунку;

РНР= сума кодів всіх зубів / кількість обстежених зубів

Інтерпретація індексу:

Значення індексу – Рівень гігієни

0  – відмінний

0,1-0,6  – добрий

0,7-1,6  – задовільний

більше 1,7  – незадовільний

Індекс Tureski

S.Tureski із співавт. (1970) запропонували гігієнічний індекс заснований на системі підрахунку Quigley-Hein, але зубний наліт при цьому виявляється на вестибулярних та язикових поверхнях усього зубного ряду.

Критерії оцінки:

— відсутність бляшки;

— окремі плями зубного нальоту виявляються на приясенній поверхні зуба;

— тонка безперервна смужка зубного нальоту (до 1 мм) на приясенній поверхні зуба;

— смужка зубного нальоту ширша за 1 мм, але вона покриває менше 1/3 коронки зуба;

— бляшка покриває більше 1/3, але менше 2/3 коронки зуба.

Пародонтальні індекси

Проба Шиллєра-Пісарєва

При хронічному запаленні пародонта іноді його ознаки (гіперемія, набряк) є скритими. У таких випадках проводять пробу Шиллера – Пісарєва. Для цього ясна в ділянці нижніх фронтальних зубів за допомогою невеличкої ватної кульки змащують розчином , який містить йод.

При наявності прихованого запалення в яснах значно збільшується кількість глікогену і тому розчин надає їм жовто- бурого забарвлення різної інтенсивності. При світло-жовтому забарвленні проба від’ємна, а при темно- бурому – позитивна.

 Визначення числового значення проби Шиллера-Писарева (йодне число Свракова) Для визначення глибини запального процесу Л. Свраков і Ю. Писарєв запропонували змащувати слизову оболонку йод- калієвим розчином. Фарбування відбувається в ділянках глибокого враження сполучної тканини. Це пояснюється накопиченням великої кількості глікогену в місцях запалення. Проба досить чутлива і об’єктивна. При затиханні запального процесу або його припиненні інтенсивність забарвлення і її площа зменшуються.

При обстеженні хворого змазують ясна вказаним розчином. Визначають ступінь забарвлення і фіксують у картці обстеження ділянки інтенсивного потемніння ясен, для об’єктивізації можна виражати в цифрах (балах):

1.           фарбування ясенних сосочків – 2 бали,

2.           забарвлення ясенногокраю – 4 бали,

3.           забарвлення альвеолярних ясен – 8 балів.

Загальну суму балів ділять на число зубів, в області яких проведено дослідження (зазвичай 6): йодне число = сума оцінок біля кожного зуба / число обстежених зубів:

1.           до 2,3 балів – слабо вираженний процес запалення;

2.           2,3-5,0 балів – помірно виражений процес запалення;

3.           5,1-8,0 балів – інтенсивний запальний процес.

Індекс РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний)

Індекс РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний) запропонований Masser і модифікований Parma у 1960 p. Використовується для оцінки запального процесу ясен.

Шкала оцінки індексу РМА:

1 бал — запалення ясенного сосочка (Р);

2 бали — запалення краю ясен (М);

3 бали — запалення альвеолярних ясен (А).

Індекс РМА обчислюють у відсотках за формулою:

індекс РМА = (СУМА БАЛІВ / 3* ЧИСЛО ЗУБІВ) *100

Сума балів визначається шляхом додавання всіх найвищих показників кожного зуба.

Число зубів у віці до 6 років—20,6-11 років—24, 12-14 років — 28,15 років і старшому — 30.

Критерії оцінки:

до 20% — легкий ступінь тяжкості гінгівіту;

25-50% — середній ступінь тяжкості гінгівіту;

вище 51% — тяжкий ступінь тяжкості гінгівіту.

Пародонтальний індекс (РІ)

Пародонтальний індекс (РІ) запропонований Russel у 1956 p. і використовується для виявлення запально-деструктивних змін у пародонті. При його визначенні оцінюється стан пародонта навколо кожного зуба. При цьому беруть до уваги ступінь запалення, глибину ясенної кишені, рухомість зубів.

Критерії оцінки:

0 — запалення відсутнє;

1 — легке запалення, яке не охоплює всі ясна навколо зуба;

2 — запалення охоплює всю поверхню ясен навколо зуба, але епітеліальне прикріплення не порушене (пародонтальної кишені немає);

4 — при вищезгаданих даних на рентгенограмі спостерігається резорбція кісткової тканини;

6 — запалення ясен, наявність пародонтальної кишені, зуб нерухомий;

8 — зуб рухомий, є пародонтальна кишеня (виражена деструкція усіх тканин

пародонта).

Формула для обчислення:

РІ = сума балів усіх досліджених зубів / число досліджених зубів

Інтерпретація:

0,1 -1,0 — початкова стадія пародонтиту;

1,5 – 4,0 — середній ступінь тяжкості;

4,5 – 8,0 — тяжка стадія пародонтиту.

Індекс (CPITN) (ВООЗ, 1989)

Для визначення необхідності лікування захворювань пародонта застосовують колірний індекс CPITN.

Для оцінки цього індексу використовують три чинники:

1. Наявність чи відсутність кровоточивості ясен;

2. Наявність над – чи під’ясенного каменю;

3. Пародонтальні кишені — неглибокі (4-5 мм) і глибокі (6 мм і більше).

Для позначення відділів ротової порожнини використовують коди, прийняті Міжнародною організацією за стандартами:

01 — верхня щелепа;

02 — нижня щелепа.

03-08 — секстанти в ротовій порожнині в такому порядку:

секстант 03 — верхні праві премоляри і моляри;

секстант 04 — верхні ікла і різці;

секстант 05 — верхні ліві премоляри і моляри;

секстант 06 — нижні ліві премоляри і моляри;

секстант 07 — нижні ікла і різці;

секстант 08 — нижні праві премоляри і моляри.

Двозначними цифрами позначають певні зуби згідно із системою, прийнятою Міжнародною стоматологічною федерацією (МСФ). Перша цифра означає квадрант ротової порожнини, друга — зуб.

Тимчасові 55 54 53 52 51 61 62 63 64 65 Верхня

Постійні 18 17 16 15 14 13 12 11 21 22 23 24 25 26 27 28 щелепа

Постійні 48 47 46 45 44 43 42 41 31 32 33 34 35 36 37 38 Нижня

Тимчасові 85 84 83 82 81 71 72 73 74 75 щелепа

При позначенні зуба рекомендується назвати номер квадранта, а потім номер зуба. З метою дослідження ротову порожнину поділяють на 6 секстантів, які визначають зубами з кодовими номерами 18-14,13-23,24-28,38-34,33-43,44-48. Секстант оглядають тільки в тому разі, якщо в ньому є два і більше зубів і немає показань до їх видалення. Якщо у секстанті зберігся лише один зуб, його слід включити до складу попереднього секстанта.

Для визначення індексних зубів у осіб віком до 19 років оглядають тільки 6 зубів: 16,11,26 і 36, 31, 46. Під час огляду дітей віком до 15 років реєстрацію кишень не виконують, тобто враховують лише кровоточивість ясен і наявність каменю.

Якщо у секстанті, що його потрібно оглянути, немає жодного індексного зуба, заміною можуть слугувати окремі різці чи премоляри, які повністю прорізались. Зондування виконують біля різця і перших молярів (у осіб молодших 19 років).

Індекс CPITN оцінюють за такими кодами:

0— ознаки запалення відсутні;

1— кровоточивість ясен після зондування;

2— наявність над- і під’ясенного зубного каменю;

3— патологічна кишеня глибиною 4…6 мм;

4— патологічна кишеня глибиною 6 мм та більше.

Формула для обчислення:

РІ = сума балів усіх досліджених зубів / число досліджених зубів

Інтерпретація:

0 – лікування не потрібне

1 – слід покращити гігієну

2 – потребує проведення курсу професійної гігієни

3 – показана місцева протизапальна терапія

4 – показане комплексне лікування

Комплексний пародонтальний індекс (КПІ)

Розроблений у ММСІ у 1987 р. Методика визначення: візуально за допомогою звичайного набору зуболікувальних інструментів визначають зубний камінь, кровоточивість зубо-ясенного жолобка, під’ясенний зубний камінь, пародонтальні кишені, патологічну рухомість зуба і при наявності ознаки, незалежно від її тяжкості (кількості), реєструють у цифровому вираженні для кожного обстежуваного зуба. При наявності кількох ознак реєструють таку, ще має більше цифрове значення.

Критерії оцінки:

0 – патологічні відхилення не виявляються;

1 – зубний наліт;

2 – кровоточивість;

3 – зубний камінь;

4 – пародонтальна кишеня;

5 – рухомість зуба.

Залежно від віку досліджують такі зуби:

у 3—4 роки 55, 51, 65, 75, 85

у 7- 14 років 16, 11, 26, 36, 46

понад 15 років – 17 (16), 11, 26 (27), 47 (46), 31, 36 (37)

Визначають КПІ індивідуальний і КПІ середній:

КПІ інд = сума КПІ індивідуальних / кількість обстежених зубів

КПІ сер = сума ознак (кодів) / кількість обстежених зубів

Критерії оцінки

0,1—1,0 — ризик захворювання;

1,1—2,0 — легкий ступінь захворювання;

2,1—3,5 — середній ступінь захворювання;

3,6—6,0 — тяжкий ступінь захворювання.

Індекс гінгівіту (ІГ)

Запропонований у 1967 p. Silness-Loe, характеризує вираженість запального процесу ясен.

Досліджуються ясна з усіх сторін, оцінюються за 4-бальною системою:

— запалення відсутнє;

— легке запалення (невелика зміна забарвлення, відсутність кровоточивості при дотику);

— помірне запалення (гіперемія, набряк, можлива кровоточивість при дотику);

— тяжке запалення (виражена гіперемія, набряк, виразкування. Самовільні кровотечі

Суму ділять на 4 і знаходять індекс біля даного зуба. Цей індекс доцільно визначати

біля моляря, премоляра і різця на кожній половині щелепи

Критерії оцінки

0,1 —1,0 — легкий гінгівіт;

1,1—2,0 — гінгівіт середньої тяжкості;

2,1—3,0 — тяжкий гінгівіт.

Біохімічні процеси в зубному нальоті.

У зубному нальоті переважають анаеробні бактерії, які в значній кількості виробляють ферменти анаеробного гліколізу. Основним субстратом бактерій є вуглеводи. В процесі свого зростання більшість молочнокислих бактерій продукує до 90% молочної кислоти. Інші мікроорганізми продукують молочної кислоти менше. Особливо інтенсивно відбувається процес гліколізу у присутності вуглеводів в період зменшеного слиновиділення (під час сну). Встановлено, що процеси бродіння в нальоті і їх активність багато в чому залежать від кількості доступних вуглеводів. Як вказано вище, у присутності вуглеводів в зубному нальоті швидко і значно знижується рН, потім наступає повільне відновлення його значення до нормального рівня. Низькомолекулярні речовини (сорбіт, маніт, ксиліт) проникають в зубний наліт, але  внаслідок малої активності ферменту, що перетворює їх на фруктозу, молочна кислота утворюється в невеликій кількості. Тому не відбувається вираженого зниження рН. Крохмаль також є «некарієсогенним» вуглеводом, оскільки молекула крохмалю не здатна проникати в зубний наліт. Але головне полягає в тому, що процес бродіння в цьому випадку повинен передувати процесу гідролізу крохмалю з утворенням глюкози або мальтози.

Бактерії зубного нальоту мають здатність виробляти внутрішньоклітинні полімери і накопичувати їх. Накопичення відбувається при надлишку енергії (у формі вуглеводів), а розщеплювання і утилізація резервних речовин в клітинах — при недостатності.

Важлива роль в розвитку карієсу зубів належить утворенню мікроорганізмами позаклітинних гетерополісахаридів — біополімерів, що містять різні вуглеводи (глікани, левани, декстрани).

Глікани, забезпечуючи адгезію, активно впливають на виникнення карієсу. Встановлено, що зниження цієї здатності веде до зменшення карієсу. Утворення глікану веде до зростання (потовщення) зубного нальоту.

Декстран, що утворюється із сахарози за участю декстранази, і є резервним полісахаридом. В процесі розщеплення та утилізації декстрану мікроорганізмами, утворюються органічні кислоти, які і роблять демінералізирующий вплив на емаль зуба.

Леван — це також біополімер, що утворюється з сахарози за участю левансахарози. В процесі розщеплення левану також утворюються органічні кислоти. Проте леван більшою мірою використовується мікроорганізмами зубного нальоту як джерело енергії.

Мікрофлора порожнини рота змінюється на всіх стадіях розвитку каріозного процесу.  Особливо велика кількість мікроорганізмів виявляється в зубному нальоті; Str. mitis, Str. sanguis, Str. mutans, лактобактерій, фузобактерій і ін. Заслуговує уваги і той факт, що у осіб з множинним карієсом встановлено підвищення біохімічної активності стрептококів і лактобактерій, розташованих на поверхні зубів. Вибіркова  локалізація Str. mutans на емалі і висока адгезивність полісахаридів типів декстрану, левану і ін., а також висока ферментативна активність мікроорганізмів розцінюються  , як стан карієссприйняття.

В даний час є дані, що при карієсі змінюються імунологічні показники. У біологічних рідинах в осіб з ураженими карієсом зубами (карієсіммунні) рівень імуноглобулінів класу А значно вищий. В осіб з множинним карієсом в слині і сироватці крові знижуються показники неспецифічної резистентності (лізоцим, В-лізини і ін.).

Клініко-експериментальні спостереження дозволили виявити закономірний зв’язок між частотою ураження зубів карієсом і кількістю мікроорганізмів, і їх ферментативною активністю. Це дозволило розробити ряд тестів, що визначають схильність до карієсу.

Лактобациллен-тест заснований на мікробіологічному підрахунку лактобацил в пробах слини.

Тест Снайдера заснований на визначенні часу появи і  зони зміни забарвлення живильного середовища навколо колоній бактерій.

Мікробний наліт розташовується над пелікулою зуба. Основу його складає комплекс полісахаридів і протеїнів (білки, вуглеводи і ін.). Головними неорганічними компонентами є кальцій, фосфор, магній, калій, натрій, пов’язані з органічною матрицею.

Мікроорганізми в зубному нальоті поширюються з певною закономірністю: через 2—3 доби визначаються грамнегативні і грампозитивні коки, через 4—6  — фузобактерії, на 7-у добу — спірохети, спірили. Серед мікроорганізмів відводять провідне значення Str. sanguis, Str. mutans. Вас. melanogenicus, Acrinomyces viscosus, Fuzobact. nucleatum.

Мікроорганізми складають більше 70% твердого залишку мікробного нальоту. У міру зростання нальоту в товщину в його глибоких відділах починають переважати анаеробні форми і кількість стрептококів відповідно зменшується до 30%. Утворення мікробного нальоту починається в область ясенної борозни на поверхні зуба, переважно в міжзубному проміжку.

Значення мікробного нальоту велике і в утворенні наддесневого зубного каменя: окремі мікропорожнини в надясневому зубному камені формуються в результаті включення життєздатних бактеріальних клітин в щільну мінералізовану речовину зубного каменя. Ферментні системи нальоту причетні до формування органічної матриці і мінеральної фракції зубного каменя. Передбачається, що АТФ зубного нальоту є джерелом енергії і донором фосфатів, що йдуть на побудову кристалічної решітки гидроксиапатиту. Встановлено участь фосфатаз у внутрішньоклітинній ініціації мінералізації в зубному нальоті при утворенні зубного каменя.

Важливе значення мають також дані про будову зубного надясенного каменю. Зубний камінь складається з трьох зон: зони бактеріального нальоту без ознак мінералізації, проміжної, другої, зони з центрами мінералізації і зони, власне надясневого зубного каменю, покритої шаром бактеріального нальоту. Отже, в етіології запалення пародонту провідне значення має мікробний чинник, а не мінеральний компонент зубного каменя.

Чинниками, що сприяють утворенню мікробного нальоту, є недостатнє самоочищення зубів, незадовільний догляд за ними, якісні і кількісні зміни ротової рідини і слини.

Недостатнє самоочищення зубів спостерігається унаслідок вживання м’якої їжі, переважанням в харчовому раціоні вуглеводів,  залишки їжі в каріозних порожнинах, на контактних поверхнях зубів при аномалії їх положення (скупченість, дистопія і ін.). Крім того ускладнюють самоочищення ортопедичні конструкції, нависаючі краї пломб, а також ортодонтичні апарати.

Кількісні і якісні зміни ротової рідини і слини можуть також сприяти  утворенню і накопиченню зубного нальоту. Перш за все зменшення кількості слини (гіпосалівація, ксеростомія) знижує механічне видалення залишків їжі. Крім того, знижується захисна функція слини внаслідок зменшення вмісту лізоциму, ліпази, імуноглобулінів. При цьому слід зазначити важливе значення, яке набуває зменшення темпу і швидкості секреції слини і, як наслідок цього зниження секреції імуноглобуліну А (секреторного). Є дані про те, що секреторний імуноглобулін перешкоджає прикріпленню бактерії до поверхні зуба.

Інструменти для професійного чищення зубів і видалення зубного каменя

Для видалення твердих відкладень і початкового полірування поверхонь зубів найчастіше застосовують гострі гачки. Оскільки серпоподібні  гачки трикутного перетину мають дві ріжучі кромки і гострий кінчик ,то при видаленні ними підясенних відкладень ушкоджуються ясна. Прямі гачки застосовують для видалення зубного каменя зі всіх поверхонь зубів верхньої і нижньої щелеп, зігнуті – для видалення зубного каменя в міжзубних проміжках. Використовуючи їх, можна видаляти підясенні відкладення, не відшаровувавши ясна. Форма кінчика мотикоподібних гачків перешкоджає досягненню дна кишені.Гострими кромками вони можуть утворювати на поверхні коріння глибокі подряпини.

 

Кюретажні ложки (кюретки) застосовують для видалення підясенних відкладень, некротичного, інфікованого кореневого цементу, а також видалення грануляційної тканини і епітелію кишені. Вони звичайно тонкі, із закругленим кінчиком .Розрізняють універсальні кюретажні ложки (напр., Columbia) і спеціальні (напр, Gracey)

 

Завдяки формі, універсальні кюретки можна застосовувати у всіх квадрантах прикусу і на всіх поверхнях зубів. Обидві сторони ложкоподібної робочої частини гостро загострені.

 

 

Робоча частина спеціальних кюреток гостра тільки з одного боку. Завжди слід вибирати інструмент, який по своїй формі максимально відповідає особливостям поверхні кореня і забезпечує  щільне прилягання кромки інструменту до поверхні. Кут між кромкою інструменту і поверхнею зуба повинен складати приблизно 80°. Кут між рукояткою інструменту і робочою частиною в універсальних кюретажних ложках складає 80°, в спеціальних – 60-70°. На спеціальні кюретажні ложки Грейси нанесена цифрова маркіровка, що забезпечує оптимальний вибір інструменту для обробки певної поверхні зубів .

Долота (напр, долото Цеффінга) застосовують для видалення зубного каменя в міжзубних проміжках передніх або передніх бічних зубів

Згадані інструменти в руці утримують як авторучку. Середнім пальцем спираються на зубний ряд для створення необхідного зусилля при видаленні каменя. Таке положення руки запобігає зісковзуванню інструменту і травмуванню пацієнта або лікаря.

Інструменти для видалення зубного каменя

Працюючи долотом, застосовують штовхальні рухи, гачками і кюретажними ложками —плавні зіскоблюючі рухи по напрямку від верхівки до коронки. Рукою, що утримує інструмент, не завжди з необхідним зусиллям, можна натиснути на інструмент і на зуб. В цьому випадку пальцями іншої руки чинять додатковий тиск на інструмент.

Ефективно очистити зуби за короткий час можна, використовуючи тільки гострі інструменти, тому кожного разу після застосування їх необхідно додатково загосрювати. Тупі або пошкоджені інструменти заздалегідь шліфують грубозернистими каменями. Для остаточної шліфовки застосовують камені типу Arkansas. Для запобігання пошкодженням каменів і, щоб уникнути його надмірного нагрівання в процесі шліфовки поверхню каменя покривають спеціальним шліфувальним маслом .Шліфують як вручну, так і за допомогою шліфувальних машин. Гострі односторонні інструменти (кюретажні ложки Грейси) заточують із зовнішньої сторони, гострі двосторонні інструменти (гачки) – з обох боків. Кут між поверхнями шліфувального каменя і ріжучою кромкою інструменту повинен складати 100-110°.Загострюють інструмент, поперемінно переміщаючи камінь вгору-вниз по поверхні фіксованого інструменту Щоб уникнути утворення зазубрин на інструменті, завершальний рух проводять по напряму вниз. Гостроту інструмента контролюють за допомогою палички з плексигласу.

Для видалення зубного каменя і підясенних відкладень, разом з описаними ручними інструментами, застосовують ультразвукові апарати, але їх не слід використовувати для видалення м’яких відкладень, оскільки можна пошкодити тверді тканини зуба. Магнітострикційні або п’єзоелектричні ультразвукові апарати перетворюють електричний струм в мікроскопічні вібраційні коливання частотою 25000-50000 коливань в секунду. В магнітострикційних апаратах залізна або нікелева серцевина в котушці змінного струму приводить до подовженого коливання .В п’єзоелектричних апаратах в полі змінного струму відбувається деформація кварцевих кристалів.Коливання ,що при цьому виникають передаються на робочу частину приладу.

Пневматичні скалери працюють на стислому повітрі, яке подається від турбіни стоматологічної установки. Частота виникаючих при цьому коливань (10000 коливань в секунду) свідчить про те, що прилад працює не в ультразвуковому діапазоні. В результаті коливань робочої частини руйнуються щільно прикріплені відкладення .Цьому процесу кавітації сприяє направлений на поверхню  зуба струмінь води. За відсутності охолоджування можуть виникати термічні пошкодження твердих тканин зубів і прилеглих до них м’яких тканин (температура на поверхні зуба може досягати 195°).

 

Пневматичний скалер

 

Для охолоджування звичайно застосовують воду або фармакологічно активні речовини (наприклад, хлоргексидин). Використовувати ультразвукові прилади для очищення глибоких кишень у зв’язку з необхідністю охолоджування, неможливо .В результаті коливань, що виникають при чищенні зубів звуковими і ультразвуковими апаратами, на поверхні твердих тканин можуть утворюватися заглиблення до 0,1 мм, які також можуть виникати при надмірному натискування робочої частини інструменту на поверхню зуба. Тому кінчик робочої частини інструмента ультразвукових і звукових приладів повинен бути заокруглений. 06робляти поверхню зуба таким інструментом варто переривчасто, обережно натискаючи. Контакт кінчика інструменту з поверхнею повинен бути щільним .Через  виникнення можливих пошкоджень твердих тканин зубів механічні пристрої слід регулярно застосовувати для видалення нальоту. Для цієї мети показано застосування ручних інструментів. Пацієнтам з імплантованими серцевими стимуляторами звукові і ультразвукові прилади слід застосовувати з обережністю, оскільки електроматнітні імпульси або вібрація можуть впливати на стимулятор

 

 

Для професійної гігєни також широко використовується система «Вектор».

Порошкоструйні прилади застосовують для чищення фісур і видалення забарвлених відкладень з поверхонь зубів. Суміш води і порошку бікарбонату натрію, що приводиться стислим повітрям в рух, потрапляючи на поверхню ясен, може викликати пошкодження епітелію. Використовувати порошкоструйні прилади на ділянці голого цементу кореня або дентину, а також пломб з композитних матеріалів у зв’язку з можливою негативною дією не рекомендується.

Завершальне полірування поверхні зуба і повне видалення забарвлених відкладень проводять м’якими механічними щітками або гумовими чашками.

Для чищення міжзубних проміжків застосовують тонкі гнучкі насадки системи EVA плоскої форми з дерева або пластмаси. При використанні системи EVA міжзубні проміжки очищаються за рахунок вібруючих поздовжніх коливань, які передаються на робочу частину.

Інший спосіб видалення зубних відкладень полягає в застосуванні покритих оксидом алюмінію полірувальних смуг (штрипс) використовуваних також для полірування пломб з композитів.

Для полірування поверхонь зубів необхідно вибирати пасти, що не мають дуже сильної абразивної дії, а також зубні пасти. Обробку поверхонь зубів фторвмісними  препаратами слід здійснювати лаками, що не містять смол, оскільки у пацієнтів із захворюваннями пародонту смоли можуть відкладатися в зубоясенних кишенях.

Усунення чинників сприяючих відкладенню зубного нальоту

Для того, щоб полегшити пацієнту гігієнічний догляд за порожниною рота на початковому етапі лікування, лікар-стоматолог повинен усунути ретенційні поглиблення, що є на поверхнях зубів, Для цього слід видалити нависаючі краї пломб, провести повторне  полірування неполірованих або недостатньо контурованих пломб. Якщо здійснити повторне контурування і полірування неможливо, необхідно замінити пломби.

За наявності вторинних місцевих причин, таких як аномалія форми зубів, нерівності на поверхні емалі або вузькі входи у області фуркацій, поверхні зубів обробляють у формі одонтопластики так, щоб усунути ретенційні пункти. Для цього розширюють входи в області фуркацій , щоб пацієнт міг чистити оголені ділянки  маленькою щіткою. Для видалення нависаючих пломб на апроксимальних поверхнях застосовують насадки EVA, кінчики яких з одного боку покриті алмазним порошком, або міжзубні смужки покриті алмазним порошком. На закінчення оброблені поверхні зубів полірують насадками з дрібнозернистим напиленням або полірувальними смужками, а також дрібнозернистими алмазними шліфувальними каменями (діаметр зерен 15-75 мкм) .Доповнюють ці заходи втиранням фторвмісних препаратів в поверхні зубів.

 

Хімічне усунення зубного нальоту

 Утворення зубного нальоту або шкідливих продуктів його обміну можна припинити за допомогою хімічних засобів, що додаються до полоскань, гелів і зубних паст.

Глюконат хлоргексидину в 0,1-0,2% водному розчині сприяє значному зменшенню бактерій в порожнині рота. Залежно від рівня концентрації його дія може бути бактерицидною або бактеріостатичною. Хлоргексидин ефективно діє на грамнегативні і грампозитивні бактерії, на аеробні і анаеробні бактерії, але після тривалого  застосування викликає коричневе забарвлення зубів, пломб,  а також порушення смаку. З цієї причини для тривалого лікування рекомендується в концентрації 0,1 %. Хлоргексидин показаний при лікуванні некрозно-виразкових запалень ясен (ANUG),   після   хірургічних втручань в порожнині рота, а також як додатковий засіб у  «важких» пацієнтів. Він може також використовуватися на початкових стадіях пародонтопатії (рекомендується полоскання двічі в день протягом 30 секунд).

З’єднання амінофториду з фторидом олова в розчині або гелі (зміст 0,025% F), як і хлоргексидин, зменшує зубний наліт, діючи профілактично. Це з’єднання не забарвлює зуби і не впливає на порушення смаку, уповільнюючи обмін речовин численних видів бактерій, значно зменшуючи зубний наліт .

У деякі пасти і полоскання додають інгібітори утворення зубного каменя (пірофосфати, поліфосфати, фосфати), проте їх ефективність маловірогідна – розчини такого типу не можуть замінити механічне видалення зубного нальоту. Це відноситься і до полоскань, що містять «tenside».

Tenside додають в пасти і полоскання. Завдяки своїм хімічним властивостям він, концентруючись на поверхні, утворює пінку, в якій накопичуються залишки їжі і частинки зубного нальоту, що сприяє їх подальшому виполіскуванню. Tenside входить до складу багатьох засобів гігієни порожнини рота

Розміщення зубних відкладень.

 

 

 

1 — пелікула.

2— зубний наліт,

3— мікробна бляшка,

4 — зубний камінь

Зубний камінь.

1 — надясенний;

2 — підясенний.

Видалення зубних відкладень повинне бути ретельним і закінчуватися візуальним або інструментальним контролем. Недостатнє повне видалення зубного каменя веде до рецидивів: він знову швидко утворюється, особливо в тих ділянках, де збереглися його залишки.

Існує три методи видалення зубних відкладень:

1.              механічний (інструментальний),

2.              хімічний ;

3.              ультразвуковий

 

При механічному методі видаляють зубний камінь за допомогою наборів спеціальних інструментів . У набори входять різні гачки, екскаватори, прямі долота, рашпілі, кюретки і ін. Різноманітність інструментів і їх робочих частин дозволяє видалити зубний камінь зі всіх поверхонь зуба. Робочі частини інструментів повинні бути гострими і відповідати кривизні поверхні кореня. Використовується також інструментарій для антисептичного зрошування і механічного вимивання залишків зубного каменя, грануляції і ін. .

При видаленні зубного каменя з різних груп зубів лікар повинен займати по відношенню до хворого найбільш зручне положення. Під час видалення зубного каменя із зубів верхньої щелепи, вестибулярної поверхні передніх і всіх поверхонь премолярів і молярів нижньої щелепи найбільш зручне положення лікаря — попереду хворого.

При видаленні зубного каменя з язикової поверхні нижніх центральних зубів лікарю зручніше знаходитися позаду хворого, голова якого дещо закинена назад.

В процесі роботи лікар дотримує певну послідовність.

1. Аналіз рентгенограм:

оцінка локалізації, консистенції, кількості підясенного зубного каменя, його топографоанатомічного зв’язку з пародонтальними кишенями, ступеня деструкції кісткової тканини альвеоли. Визначення об’єму роботи в одні відвідини.

2. Антисептична обробка порожнини рота неподразливими препаратами за допомогою шприца або пристроями,що розпилюють стоматологічної установки. Особливо ретельно обробляють передбачувану область втручання і міжзубні проміжки.

3. Знеболення: анестетики і різновид анестезії вибирають індивідуально залежно від загального стану хворого, переносимості, характеру і об’єму втручання.

4. Обробка ясенного краю і в  пришийковій області зубів йодовмісним розчином. Крім того, що інтенсивно забарвлений зубний камінь добре виражений, він стає менш щільним, додатково дезинфікується операційне поле, визначаються його межі та  інтенсивність запалення. Розчин складається з 12 г йодиту цинку, 40 г кристалічного йоду, 40 г дистильованої води і 80 г гліцерину.

Якщо зубні відкладення досить міцні в ділянці видалення їх можна застосувати аплікації з ферментів протеолізу на 7—10 хв.. Після аплікації фіксація зубних відкладень стає менш стійкою .

Інструмент під час видалення слід міцно фіксувати в руці в положенні пишучого пера. Робоча рука лікаря фіксується на щелепах або зубах хворого, а рухи руки з інструментом додатково обмежуються пальцями лівої руки. Якщо зуби рухомі, їх слід утримувати пальцями, протидіючи напряму сили тиску робочого інструменту або фіксуючи уздовж осі.

Видаляти зубний камінь починають з пришийкової області зуба, поступово просуваючись до області верхівки. Для цього під камінь підводять відповідний інструмент і ковзаючими силовими рухами відокремлюють його від твердих тканин зуба вгору або в сторони. Зняття каменя чергується з антисептичним промиванням міжзубних проміжків і пародонтальных кишень .

Щоб легше відколоти камінь від зуба, іноді інструмент використовують як важіль, а точкою опори служить палець.

Зубний камінь необхідно видалити зі всіх поверхонь зуба до появи гладенької поверхні. При цьому разом з каменем знімаються поверхневі шари ураженого цементу кореня зуба. Після видалення каменя необхідно провести полірування твердих тканин зуба за допомогою щіточок, гумових чашок і ін., використовуючи пасти. Наприклад, застосовують пасту наступного складу: пемзи 10 г, гліцерину 10 г, 5 крапель 3 % йодної настоянки. Можна користуватися зубним порошком, крейдою, порошком цементу фосфату і ін. Потім поліровані поверхні коронки, шийки і кореня зуба необхідно покрити фторвмісним лаком або аплікаціями ремінерализуючих розчинів: 10 % розчин глюконату кальцію, 2% розчин натрію фториду.

Видаляти камінь слід з великою обережністю, не травмуючи дно і стінки пародонтальної кишені, а також слизисту оболонку ясен. Недотримання цього правила супроводжується рясною кровотечею, що маскує операційне поле та утрудняє подальше виконання маніпуляцій, викликає загострення запального процесу.

При виникненні кровотечі останню можна зупинити за допомогою перекису водню (3%) або гемостатичної губки і ін.

Після видалення зубних відкладень проводять ревізію пародонтальних кишень, видаляють відламки каменя, ретельно промивають кишені. Залежно від стану пародонту на ділянку ясен накладають захисну надясенну медикаментозну пов’язку, яка може бути твердіючою , такою що не твердне або на клейовій основі .

Існує хімічний метод видалення зубних відкладень, проте застосовують його в  практиці рідко, він зберігає лише своє історичне значення. Для цих цілей рекомендували в основному невисокі концентрації (18— 20%) органічних кислот, якими обробляли поверхню зубного каменя.

В останнє десятиліття для видалення зубного каменя використовують ультразвук. Здійснюють видалення спеціальним апаратом «Ультрадент». До апарату додається набір відповідних гачків, робоча частина яких напівкругла відповідно кривизні поверхні зуба, як і у гачків для механічного видалення зубного каменя .

У апараті використаний магнітострикційний спосіб утворення високочастотних коливань, які передаються наконечнику-утримувачу через воду. У воді під дією ультразвукових коливань виникає кавітація, що і руйнує зубний камінь. Явище кавітації дає можливість без зміни сили тиску на наконечник добре очистити поверхню зуба,що полірується. Ультразвуком зубний камінь знімається безкровно, безболісно, навіть з поверхонь, малодоступних для звичайного інструментарію. Перевагою методу є те, що після видалення зубного каменя майже не вимагається поліровки зуба .

При видаленні зубних відкладень слід дотримуватись деяких профілактичних заходів. Для попередження травми очей від попадання шматочків зубного каменя лікар повинен працювати в захисних окулярах.

Враховуючи можливість порушення цілісності слизистої оболонки під час видалення зубного каменя і появи крові в слині хворого, лікар повинен користуватися марлевою маскою, яку замінюють через кожні 2 год, і гумовими рукавичками. Такі заходи дозволять виключити зараження лікаря ВІЧ (вірусом імунодефіциту людини).

Відбілювання зубів

За останні роки найширшого поширення набув домашній метод відбілювання зубів. Виросли вимоги, що пред’являються пацієнтами до свого зовнішнього вигляду, і зокрема до естетики своїх зубів. Домашній метод відбілювання зубів дозволяє легко і швидко добитися доброго результату. Треба тільки виконувати всі рекомендації стоматолога, і використовувати рекомендовані їм гелі. Окрім домашнього методу існує і метод, вживаний в умовах стоматологічного кабінету.

Гелі для відбілювання

Гелі для відбілювання зубів можна придбати в аптеках, в клініках, а також у вашого зубного лікаря.

 

 

Активний інгредієнт, який міститься в гелях для відбілювання, і який був виділений як найбільш ефективний в більшості досліджень, називається перекисом карбаміду; його концентрація не перевищує 10 відсотків. У більшості гелів, наявних в аптеках і магазинах, замість перекису карбаміду використовується перекис водню.

Домашнє відбілювання зубів

Простота і легкість застосування домашнього відбілювання зубів забезпечили цьому методу широку популярність серед стоматологів. Метод домашнього відбілювання зубів передбачає використання індивідуальної пластикової каппи, виготовленої по гіпсовій моделі зубного ряду пацієнта і вибілюючого гелю. Пацієнт в домашніх умовах заповнює спеціальну каппу вибілюючим гелем і надягає її на зуби. Чим довше каппа знаходиться на зубах, тим краще ефект відбілювання Процес відбілювання зубів.

Консультація у стоматолога.

 

Відбілювання в домашніх умовах починається із стоматологічної консультації. Під час цього візиту збирається загальний медичний і стоматологічний анамнез, оглядається зубів, м’яких тканин порожнини рота, оцінюється гігієнічний стан порожнини рота пацієнта. Визначається початковий колір зубів пацієнта і відкривається картка, куди вносять дані про поточне забарвлення зубів, іноді робляться фотознімки. Під час цього візиту лікар-стоматолог і пацієнт обговорюють причини, які могли привести до небажаного кольору зубів. Лікар-стоматолог обов’язково повинен пояснити пацієнту процедуру відбілювання, попередити про можливі проблеми і ускладнення. Він повинен звернути увагу на існуючі в зубах пломби, коронки або мости і пояснити пацієнту, що під час відбілювання, реставрації (пломби, коронки, мости), що є в роті, не змінять свого кольору. Отже, вони після відбілювання виглядатимуть темніше, ніж вибілені натуральні зуби. У зв’язку з цим виникає необхідність їх заміни на нові. Після рішення всіх цих питань ухвалюється остаточне рішення і, якщо воно на користь відбілювання, знімаються відтиснення з щелеп.

Головним етапом домашнього відбілювання є індивідуальна каппа, яка повинна зручно і добре фіксуватися на зуби. Першим кроком виготовлення індивідуальної каппи є зняття відтиснення із зубів пацієнта. По знятих зліпках відлилися гіпсові моделі зубних рядів, по яких виготовляються індивідуальні каппи для домашнього відбілювання, виготовлені з прозорого, м’якого, гнучкого пластика. Звичайно на виготовлення індивідуальної каппи йде декілька днів.

Після виготовлення індивідуальної каппи слідують другі відвідини пацієнта, під час якого лікар-стоматолог приміряє індивідуальну каппу на його зубах. Мета примірки – переконатися в тому, що індивідуальна каппа не чинить ніякого тиску на ясна, добре прилягає до зубів. Пацієнт повинен легко знімати і надягати каппу, не ушкоджуючи ясна. Індивідуальна каппа зроблена з м’якого пластика, краї її гладкі і не тиснуть на ясна. Лікар-стоматолог повинен переконатися, що індивідуальна каппа повністю закриває кожен зуб, трохи не доходячи до лінії ясен. Він пояснює пацієнту, як користуватися каппой і як наносити той, що вибілює гель. Вибілюючий гель наноситься на ті місця індивідуальної каппи, які стикаються з потрібною нам стороною зубів (це найчастіше є передні поверхні зубів). При надяганні індивідуальної капп  на зуби, з-під капп  можуть видавлюватися надлишки вибілюючого гелю. Звичайно ці надлишки віддаляються серветкою, щоб вони не подразнювали ясна.

Рекомендації по носінню капи.

Далі обговорюються питання по терміну і за часом носіння каппи. Звичайно рекомендується пацієнтам індивідуальну каппу носити ночами, оскільки максимальний ефект від більшості вибілюючих гелів наступає через 4 і більше години. Нічне носіння каппи заощадить витрати вибілюючого гелю, і заподіє менше незручностей, пов’язаних з їх носінням. Денне носіння індивідуальної каппи викликає деяку незадоволеність у пацієнтів. Індивідуальна каппа, не дивлячись на свою прозорість все-таки видно на зубах і заважає при розмові. Під час домашнього відбілювання лікар-стоматолог рекомендує пацієнтам періодично приходити до нього на огляд для оцінки проміжних результатів домашнього відбілювання. Процес відбілювання закінчується після досягнення оптимального результату, коли лікар-стоматолог і пацієнт задоволені відбілюванням.

Причини зміни кольору зубів

Зуби людини забарвлені в різні відтінки білого кольору. Не існує якогось конкретного кольору: у одних людей вони світлі, у інших – темні. Зміна кольору зубів розділяється на три види: поверхневе, глибоке фарбування, вікові зміни.

 Поверхнева зміна кольору зубів. Основною причиною поверхневої зміни кольору зубів є вживання в їжу продуктів харчування, які володіють фарбувальними властивостями. Такими продуктами є чай, кава, шоколад, чорниця і т.д. Ці продукти забарвлюють зуби в кольори від світло-коричневого до чорного. Куріння приводить до жовто-коричневого або чорного фарбування. Як правило, в цих випадках відбілювання буває ефективним.

Глибока зміна кольору зубів.

Причиною глибокої зміни кольору зубів можуть служити деякі медикаменти і хімічні речовини. Ці процеси часто відбуваються ще до прорізування зубів. Яскравим прикладом фарбування зубів, викликаного медикаментом, є антибіотик – тетрациклін. Зуби найбільш чутливі до дії тетрацикліну в період формування. Тетрациклін викликає стійкі плями, такі зуби називаються тетрацикліновими. Зміни кольору зубів може бути викликано і надмірним споживанням фтору в дитячому віці. До зміни кольору зубів можуть привести генетичні і системні захворювання дитячого віку. Глибоко забарвлені зуби важко піддаються відбілюванню. Коричневі і темно-сірі смуги зубів стають значно світлішими, проте не настільки, щоб назвати такий результат задовільним.

Вікові зміни кольору зубів.

З віком неминуче міняється колір зубів, оскільки що офарблює ефект продуктів харчування, напоїв, тютюнових виробів підвищується. Цьому сприяють мікротріщини, що підвищуються з віком, і дефекти емалі. З часом шар емалі стоншується, вестибулярні поверхні передніх зубів стають плоскішими, колір зубів міняється з огляду на те, що емаль втрачає прозорість. Разом з тим, виробляється вторинний дентин, який в свою чергу посилює зміну кольору зубів. Отже, комбінація стоншеного непрозорого шару емалі і збільшеного вироблення темнішого і матового дентину створює колір “старечих зубів”. За винятком тих випадків, коли емаль зубів значно зношена і практично відсутній, відбілювання зубів є ефективним методом, що дозволяє значно поліпшити колір “старечих зубів”.

Якість і довговічність домашнього відбілювання

Якість відбілювання залежить від багатьох чинників, таких як професійні якості стоматолога, індивідуальні особливості зубів пацієнта, особливості гігієни і живлення пацієнта. Пацієнти завжди прагнуть поліпшити естетику своїх зубів щонайшвидше і іноді пред’являють нереальні вимоги, що утрудняє планування лікування і прогнозування його результату. Тому дуже важливим моментом при проведенні домашнього відбілювання є встановлення повного взаєморозуміння між лікарем і пацієнтом. Лікар – стоматолог, грунтуючись на досвіді і знаннях, прагне пояснити пацієнтам, що їх чекає в результаті відбілювання. В зв’язку з цим неоціниму допомогу надають сучасні комп’ютерні програми, за допомогою яких стоматолог може наочно продемонструвати пацієнту очікуваний результат відбілювання.

Якщо зміна кольору поверхнева, тобто викликано вживанням в їжу таких продуктів, які володіють властивостями (кава, чай і т.д.), що фарбуються, то відбілювання таких зубів звичайно триває 6 тижнів. Відбілювання зубів курця може тривати до трьох місяців. Якщо зміна кольору зубів глибока, тобто є тетрациклінові зуби, флюороз, зміни під впливом деяких системних захворювань, то в таких випадках важко досягти доброго результату. Хоча, після домашнього відбілювання, такі зуби виглядають набагато світлішими, ніж вони були. Коли темніють одиночні зуби (наслідок травматичного пошкодження і ускладнення лікування кореневого каналу зуба), краще використовувати методику внутрішнього відбілювання.

В більшості випадків вибілені зуби через 1-3 роки починають міняти колір. Тому, після першого відбілювання, рекомендується в міру необхідності проводити і повторні курси. Курс повторного відбілювання продовжується менше, ніж першого.

Безпека домашнього відбілювання

Вибілююча речовина є гелем, який містить перекис карбаміду, смакові добавки, воду, гліцерин. Вміст перекису карбаміду в гелі складає 10 %. Вважається, що гелі, що містять перекис карбаміду більше 10% є небезпечними. Тому якщо пацієнти користуватимуться вибілюючим гелем, який призначив стоматолог, строго по інструкції – домашнє відбілювання представляється безпечним. Небажані результати домашнього відбілювання виникають, якщо порушується технологія застосування. Частими помилками є вживання надмірної кількості вибілюючого гелю і надзвичайно тривале носіння індивідуальної капи. Строго дотримуючи правила технології відбілювання, можна уникнути цих небажаних ефектів.

Вплив вибілюючого гелю на зуби

Існує думка, що що вибілюють гелі – це кислота, яка погано діє на емаль зуба. Дослідження емалі вибілених зубів показали, що 10%-ная перекис карбаміду не впливає на міцність і мінеральну структуру емалі зуба.

Вплив вибілюючих гелів на зубні реставрації

У зв’язку з тим, що вибілюючі гелі не вибілюють зубні реставрації (пломби, коронки, мости), існує загальна логічно і клінічно виправдана тенденція – вибілювати зуби до протезування (це особливо відноситься до передніх зубів), потім почекати 1-2 тижні для стабілізації кольору природних зубів, і тільки потім визначити колір протеза. Не міняють колір після відбілювання голе коріння зуба при ясенній реценсии. Корінь зуба не покритий емаллю, а складається з цементу, темнішого за кольором матеріалу.

Виняток, мабуть, становлять вініри. Вініри – це тонкі, прозорі покриття з фарфору, які прикріпляються до лицьової поверхні зубів. Вибілюючий гель не міняє колір самого винира, він вибілює зуб під виниром. Оскільки виниры прозорі і тонкі, то крізь них можна буде побачити результати відбілювання, і зуб здаватиметься біліше.

Побічні ефекти, що виникають при домашньому відбілюванні

При домашньому відбілюванні слід звернути увагу на побічні ефекти. Найчастішими з них є: подразнення м’яких тканин (особливо у області пришийкової частини ясен і міжзубних сосочків) і підвищена чутливість зубів до температурних подразників. В деяких випадках побічні ефекти при домашньому відбілюванні є настільки серйозними, що доводиться припинити лікування, але таке трапляється дуже рідко. У разі виникнення таких ситуацій, пацієнт обов’язково повинен зв’язатися з своїм стоматологом. В процесі домашнього відбілювання зуби можуть стати чутливіше, ніж звичайно, до холоду і тепла. Найчастіше пов’язані з цим неприємні відчуття продовжуються від одного до чотирьох днів і проходять з припиненням відбілювання. Під час домашнього відбілювання другим частим побічним ефектом є подразнення ясен. Подразнення ясен звичайно пов’язане із зіткненням вибілюючого гелю з яснами, тобто з поганою адаптацією індивідуальної каппи. В цьому випадку індивідуальну каппу стоматолог переробляє.

Чи безпечно відбілювання зубів

Метод домашнього відбілювання з використанням індивідуальної каппи, що проводиться під спостереженням лікаря, є таким же безпечним, як і інші стандартні стоматологічні процедури

Головними умовами для цього є:

1.            використання гелів, придбаних в аптеках, клініках або у лікуючого лікаря-стоматолога;

2.            використання гелів, що містять не більше 10% перекису карбаміду;

3.            використання гелів строго по інструкції і рекомендаціям лікаря-стоматолога.

 

 

Література:

1. Терапевтична стоматологія: Підручник. — У 4 томах / М.Ф. Данилевський, А.В. Борисенко, А.М. Політун, Л.Ф. Сідельнікова // К.: Здоров’я, – 2004. Т. 2. – 400 с.

2.Терапевтическая стоматология / [Е.В. Боровский, Ю.Д. Барышева, Ю.М. Максимовский и др.]; под ред. Е.В. Боровского. – М.: 000 «Медицинское Информационное Агентство», 1997. – 544 с.

3.Терапевтична стоматологія / [A.К. Ніколішин, B.М. Ждан, А.В. Борисенко ]; за  ред. проф. А. К. Ніколішина. — Т. І. — Полтава: “Дивосвіт”, 2005. — 392 с.