Облік основних засобів, малоцінних і швидкозношуючих предметів та нематеріальних активів.

Облік основних засобів, малоцінних і швидкозношуючих предметів та нематеріальних активів.

     Основнi засоби – це нематерiальнi активи, якi пiдприємство утримує з метою викристання в процесi виробництва або постачання товарiв, надання послуг, здання в оренду iншим особам або для здiйснення адмiнiстративних i соцiально-культурних функцiй, очiкуваний строк використання (експлуатацiї) яких стано-вить бiльше обного року (або операцiйного циклу, якщо вiн тривалiший за рiк).

   Об’єкт основних засобiв – це закiнчегний пристрiй з усiма пристосуваннями i приладдям для нього або окремий конструктивно  вiдокремлений предмет, призначений для виконання  певних самостiйних функцiй, чи вiдокремлений ком-плекс з’єднаних предметiв однакового або рiзного призначень, що  мають для обслуговування загальнi пристосування, приладдя, керування та єдиний фунда-мент, внаслiдок чого кожен предмет може виконувати свої функцiї, комплекс – певну роботу тiльки в складi комплексу, а не самостiйно.

Основні засоби — матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік.

 

У плановій економіці використовувався термін основні фонди. Основні фонди — це сукупність вироблених суспільною працею матеріально-речових цінностей, що діють протягом тривалого періоду. До основних фондів в соціалістичній економіці відносять будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба та інші. Основні фонди, що функціонують у сфері матеріального виробництва, є виробничими основними фондами; а, які не беруть участь безпосередньо в процесі виробництва, складають невиробничі основні фонди.

    Класифiкацiя основних засобiв:

   За функцiональним призначеннм розрiзняють:

   виробничi – основнi засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесi або сприяють його здiйсненню (будови, споруди, силовi машини та обладнання, робочi машини та обладнання тощо), що дiють у сферi матерiального виродництва.

    Невиробничi основнi засоби, що не беруть безпосередньої або побiчної уча-стi у процесi виробництва й призначенi i основному для обслуговування комунальних i культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди) , якi використовують у невиробничiй сферi.

   За галузевою ознакою основнi засоби подiляються на: промисловi, будувельнi, транспортнi, зв’язку тощо.

   У бухгалтерському облiку основнi засоби промислових пiдприємств подiляються на промислово-виробничi, виробничi основнi засоби iнших галузей народного господарства та невиробничi.

    До промислово-виробничих основних засобiв належать – будови, споруди, машини, устаткування, вимiрювальнi та регулюючi пристрої, обчислювальна технiка та iнш.

   Невиробничi основнi засоби безпосередньо не беруть участь у процесi виро-бництваю До невиробничих основних засобiв належать будови i споруди жит-лово-комунального  та культурно-побутового призначення, транспортнi засоби, тощо.

За використанням основнi засоби подiляються на дiючi, недiючi, запаснi.

   Iстотне значення в облiку основних засобiв має розподiл їх за ознакою належ-ностi на власнi й орендованi. Влваснi засоби можуть складатися  iз Статутного  капiталу, додаткового капiталу, власних прибуткiв. Орендованi основнi засоби показуються у балансi орендодавця,  тим самим виключаються можливiсть под-вiйного облiк одних i тих оновних засобiв.

За натурально-речовинним складом основні виробничі засоби поділяються на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий та господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження; капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні засоби.

 З метою визначення розміру амортизаційних відрахувань основні засоби поділяються на:

Групи                                       Мінімально допустимі строки корисного використання

Група 1 – земельні ділянки    –

група 2 – капітальні витрати наполіпшення земель, не пов’язаніз будівництвом  15

група 3 – будівлі 20

споруди 15

передавальні пристрої 10

група 4 – машини та обладнання  5

з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень                                                                                                               2

група 5 – транспортні засоби                                                                                          5

група 6 – інструменти, прилади,інвентар (меблі)                                               4

група 7 – тварини                                                                                                            6

група 8 – багаторічні насадження                                                                         10

група 9 – інші основні засоби                                                                                         12

група 10 – бібліотечні фонди –

група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи –

група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди                                                         5

група 13 – природні ресурси –

група 14 – інвентарна тара                                                                                    6

група 15 – предмети прокату                                                                                 5

група 16 – довгострокові біологічні активи                                                        7

   Дiючий класифiкатор України – класифiкацiя основних фондiв.

  Згiдно iз стандартом бухгалтерського облiку Основнi засоби за натурально-матерiальним складом i для потреб бухгалтерського облку класифiкуються з 9-ма групами (рахунками) – див методичку тема 1.

     Пiдходи до оцiнки вартостi основних засобiв

   Залежно вiд характеру , стану основних засобiв, часу оцiнки розрiзняють такi види вартостi:

·     первiсна вартiсть

·     залишкова вартiсть

·     справедлива вартiсть

·     вартiсть, яка амортизується

·     лiквiдацiйна вартiсть

     Первiсна вартiсть – iсторична (фактична)  собiвартiсть необоротних активiв у сумi  грошових коштiв або справендливої вартостi iнших активiв, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активiв

   Переоцiнена вартiсть – вартiсть необоротних активiв пiсля їх переоцiнки.

  Залишкова вартiсть – рiзниця мiж первiсною (переоцiненою) вартiстю та сумою зносу основних засобiв.

Справедлива вартiсть – ринкова вартiсть, визначена шляхом експертної оцiнки,яку, як правило, визначають професiйнi оцiнювачi.

   Вартiсть, яка амортизується, – первiсна або переоцiнена вартiсть необоротних активiв за вирахуванням їх лiквiдацiної вартостi.

   Лiквiдацiйна вартiсть – сума коштiв або вартiсть iншiх  активiв, яку пiдприємство очiкує отримати вiд реалiзацiї (лiквiдацiї) необоротних активiв пiсля закiнчення строку їх викоритання (експлуатацiї), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продiжею (лiквiдацiєю).

   Придбанi (створенi) основнi засоби зараховуються на баланс пiдприємства за первiсною вартiстю. Одиницею облiку основних засобiв є об’єкт основних засобiв.

           Первiсна вартiсть об’єкта основних засобiв складається з таких витрат:

·     суми, що сплачується постачальникам активi за виконання будiвельно-монтажних робiт (без непрямих податкiв)

·     реєстрацiйнi збори, державне мито та аналогiчнi платежi, що здiйснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобiв

·     суми ввiзного мита

·     суми непрямих податкiв у зв’зку з придбанням основних засобiв (якщо вони не вiдшкоджуються пiдприємством)

·     витрати зi страхування ризикiв доставки основних засобiв

·     витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобiв

·     iншi витрати, безпосередньо пов’язанi з доведенням основних засобiв до стану, в якому вони придатнi для використання

Витрати на сплату вiдсоткiв за користування кредитом не включаюься до пер-вiсної  вартостi основних засобiв, придбаних повнiстю або частково за рахунок позикового капiталу.

   Первiсна вартiсть об’єктiв безоплатно отриманих основних засобiв дорiвнює їх справедливiй вартостi на дату отримання. Первiсна вартiсть основних засобiв, що внесенi до Статутного капiталу пiдприємства, визнається поджена засновниками пiдприємства їх справедлива вартiсть.

   Методологiя переоцiнки основних засобiв.

  Залишкова вартiсть груп основних засобiв пiдприємства збiльшується у зв’язку з проведенням щорiчної iндексацiї. Порядок iндексацiї основних засобiв регламентується постановами КМ. Використовуються коефiцiєнти  пониження зношення основних засобiв.

У разi переоцiнки об’єкта основних засобiв на  ту саму суму дату здiйснюється переоцiнка всiх об’єктiв групи основних , до якої належить цей об’єкт. Переоцiнена аервiсна вартiсть та сума зносу об’єкта основних засобiв визначається множенням вiдповiдно первiсної вартостi i суми зносу об’єкта основних засобiв на iндекс переоцiнки.

Суму дооцiнки залишкової вартост об’єкта основних засобiв включається до складу додаткового капiталу, а суму уцiнки – до складу витрат.

Змiни  методологiї нарахування зносу (амортизацiї) основних засобiв.

   Облiк зносу необоротних активiв.

Основнi засоби пiдлягають фiзичному зносу як в процесi їх використання, так i при їх бездiяльностi. На розмiри фiзичного зносу основних засобiв в процесi їх використання можуть впливати такi фатори:

·     ступiнь навантаження   виробничих засобiв у процесi виробництва, що залежить вiд кiлькостi змiн i годин роботи за добу

·     якiсть основних засобiв

·     особливостi технологiчного процесу i ступiнь захисту основних засобiв вiд  впливу зовнiшнiх умов

·     якiсть догляду за основними засобами

·     квалiфiкацiя робiтникiв i ставлення їх до основних засобiв

   Основнi засоби зношуються те тiльки фiзично, а й стають вiдсталими за своєю технiчною характеристикою, а також економiчною ефективнiстю, тобто пiдлягають моральному зносу. Моральний знос зумовлються двома факторами:  ростом продуктивностi працi i темпами технiчного прогресу. Поява бiльш досконалих зразкiв обладнання й iнших видiв основних засобiв веде до морального зносу дiючих основних засобiв

   Правильне визначення ступеня зносу основних засобiв має дуже важливе значення для економiки виробництва, для визначення вiдновлювальної вартостi основних засобiв i розмiру амортизацiйних вiдрахувань. Фiзичний знос може бути визначений вiдповiдно до термiнiв служби основних засобiв за допомогою формули:

                                   З = Т_ф/Т_н х  100

де З – знос %

 Т_ф  – фактичний термiн служби роки

 Т_н   – термiн служби за встановленою нормою (амортизацiйний перiод)

    Проте найбiльш правильно можна визначити фiзичний знос шляхом обстеження технiчного стану об’єкта в натурi. Водночасм доцiльно визначати ступiнь зносу i за термiном служби.  Фiзичний i моральний знос основних засобiв впливає на зменшення їх вiдновлювально вартостi. Облiковується знос на рахунку № 13 «Знос необоротних активiв».

    Амортизацiя основних засобiв.

З латиської – сплата боргiв.. Амортизацiя – це систематичний розподiл вартостi необоротних активiв, яка амортизується протягом строку їх корисно використан ня  (експлуатацiї).

Земля та iншi основнi засоби, якi мають необмежений термiн корисного використання , не є об’єктом амортизацiї.

 

Термiн корисного використання активу може бути коротшим, нiж технiчний термiн цого використання.  Метод амортизацiї основних засобiв обирається пiдприємством самостiйно з урахуванням очiкуваного способу отримання економiчних вигiд вiд його використання. Термiн корисного використання активу може змiнюватись:

·     у разi змiни технологiї виробницва або ринкового попиту продукцiї, що виробляється за допомогою цього активу

·     у разi капiталiзацiї наступних витрат, пов’язаних з використанням активу, що покращують його стан

   Амортизацiйнi вiдрахування не нараховували в разi виведення з експлуатацiї окремого об’єкта основних засобiв 1 групи у зв’язку з його лiквiдацiєю, капiтальним ремонтом, реконструкцiєю.

   Амортизацiї пiдлягають витрати на:

·     придбання основних засобiв i нематерiальних активiв для власного виробничого використання

·     самостiйне виготовлення основних засобiв для власних виробничих потреб, включаючт витрати

·     проведення всiх видiв  ремонту, реконструкцiї

Не пiдлягають амортизацiї i повнiстю вiдносилися до складу валових витрат (у податковому облiку)  звiтного перiоду витрати платника податку на:

·     придбання основних засобiв або нематерiальних активiв з метою їх подальшої реалiзацiї iншим платникам податку або використання у виробництвi (будiвництвi) iнших основних  засобiв, призначених для подвальшої реалiзацiї iншим платникам податку.

·     утримання основних засобiв, що знаходилися на консервацiї

  Норма амортизацiйних вiдрахувань.

  Рiчнi норми амортизацiйгних вiдрахувань встановлювалися в процентах до балансової вартостi кожної групи основних засобiв на початок звiтного перiоду у таких розмiрах (до 1999) :

  група 1 – будiвлi, споруди, їх структурнi компоненти та передавальнi пристрої – 2%.

   Група 2 – автомобiлi, меблi, ЕВМ, конторське та офiсне обладнання  – 10%.

  Група 3 – iншi основнi засоби, що не увiйшли до1 i 2 групи – 6%.

   З 1999 р. до державного бюджету  без застосування понижуючого коефiцiєнта 0,8.

   З 2000 р згiдно з Положенням стандарту нарахування амортизацiї здiйснюється протягом строку корисного використання (експлуатацiї)  об’єкта, який встановлюється пiдприємством при визнаннi цього об’єкта активом (при зарахуваннi на баланс) , i призупиняється на перiод його реконструкцiї, модернiзацiї, добудови, дообладнання та консервацiї.

  При визначеннi строку корисного використання (експлуатацiї) слiд урахувати:

·     очiковане використання об’єкта пiдприємством з урахуванням його потужностi або продуктивностi

·      фiзичний та моральний знос, що передбачається

·     правовi або подiбнi обмеження щодо строкiв використання  об’єкта .

   Строк корисного використання (експлуатацiї) об’єкта основних засобiв переглядається у разi очiкованих економiчних вигiд вiд його використання. Амортизацiя об’єкта основних засобiв нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з мiсяця, наступного за мiсяцем змiни строку корисного використання.

   Амортизацiя основних засобiв нараховується iз застосуванням таких методiв:

Амортизацiя основних засобiв.

засобiв нараховується iз застосуванням таких методiв:

·      прямолiнiйного, за яким рiчна сума амортизацiї визначається дiленням вартостi, яка амортизується, на очiкуваний перiод часу використання об’єкта основних засобiв:

    А + В а : Т, де А – сума амортизацiйнх вiдрахувань, грн; Ва – амортизована вартiсть об’єкта, грн; Т – очiкуваний термiн використання;

·      зменшення залишкової вартостi, за яким рiчна сума амортизацiї визначається, як добуток залишкової вартостi об’єкта на початок звiтного перiоду або первiсної вартостi на дату початку нараховання амортизацiї та рiчної норми амортизацiї.

  А + В_а  х  Н_А , де А -сума амортизацiйних вiдрахувань, грн; В_а  – залишкова вартiсть, грн; Н_А  – рiчна сума амортизацiї, часток. Рiчна норма амортизацiї (увiдсотках) обчислюється як рiзниця мiж одиницею i результатом кореню ступеня кiлькостi рокiв корисного використан-ня об’єкта на його первiсну вартiсть

* прискореного зменшення залишкової вартостi, за яким рiчна сума амортизацiї визначається яку добуток залишкової вартостi об’єкта на початок звiтного перiоду або первiсної вартостi  на дату початку нарахування вмортизацiї та рiчної норми амортизацiї, яка обчислюється виходячи зi строку корисного використання об’єкта, i подвоюється

* комулятивного, за яким рiчна сума визначається як добуток вартостi,що амортизується, та комулятивноного коефiцiєнта. Комулятивний коефiцiвєнт розраховується дiленням кiлькостi рокiв, що залишаються до кiнця очiкованого строку використання об’єкта основних засобiв, на суму числа рокiв його корисного використання.

*  виробничого, за яким мiсячна сума амортизацiї визначається, як добуток фактичного мiсячного обсягу продукцiї та виробничої ставки амортизацiї.

Нарахування амортизацiї проводиться щомiсячно. Мiсячна норма амортизацiї при застосувааннi методiв, що наводилися ранiше, визначається дiленням рiчної суми амортизацiї на 12. Нарахування амортизацiї починається з мiсяця, наступного за мiсяцем, в якому об”єкт основних засобiв став приданим для корисного використання. Нарахування амортизацiї призупиняється. Починаючи з мiсяця, наступного за мiсяцем вибуття об’єкта основних засобiв. Суму нарахованої амортизацiї пiдприємства вiдображають збiльшенням суми витрат пiдприємства i зносу необоротних активiв.

   Зменшення корисностi основних засобiв.

  Втрати вiд зменшення корисностi об’єктiв основних засобiв включаються до складу витрат звiтного перiоду зi збiльшенням у балансi суми зносу основних засобiв, вiдображених в облiку за переоцiненою вартiстю.

   Відтворення основних засобів — це процес їх безперервного поновлення (відновлення). Відтворення буває просте та розширене. Просте відтворення основних засобів — це їх відновлення в тому самому обсязі, у якому вони були зношені та вибули. Воно здійснюється шляхом заміни окремих зношених частин основних засобів шляхом ремонтів або придбання нових засобів на заміну зношених. Головним джерелом простого відтворення основних засобів в умовах переходу до ринкових відносин є амортизаційні відрахування.

Ремонт основних фондів — це усунення ушкоджень, поломок, вад основних засобів з метою відновлення їх експлуатаційних якостей. Розрізняють поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів.

 Поточний ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки в робочому стані машин, устаткування тощо.

Середній ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі, вузли, конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об’єкта, що ремонтується.

Капітальний ремонт — це ремонт, що передбачає повне розбирання об’єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об’єкта, що ремонтується

Розширене відтворення — це таке відтворення, яке передбачає розширення діючих основних засобів за рахунок збільшення їх кількості та поліпшення або придбання продуктивніших та економічних основних засобів. Розширене відтворення може здійснюватися у вигляді нового будівництва, технічного переозброєння, реконструкції або розширення діючих підприємств, модернізації обладнання або його придбання тощо. Основним джерелом розширеного відтворення основних засобів в умовах переходу до ринкових відносин та самофінансування підприємств є прибуток.

До нового будівництва належить будівництво комплексу об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію перебуватимуть на самостійному балансі, що здійснюється на нових площах з метою створення нової виробничої потужності. До розширення діючих підприємств належить будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і розширення діючих окремих цехів і об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на площах, що до них прилягають, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

 До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів і об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення діючих будівель і споруд основного призначення.

До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого та фізично зношеного устаткування на нове, продуктивніше, а також щодо вдосконалення загальнозаводського господарства і допоміжних служб.

Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об’єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обґрунтування.

Ступінь оновлення основних засобів вимірюється відношенням суми основних засобів, що надійшли за аналізований період до їх кількості на кінець року.

Вибуття основних засобiв.

   Об’єкт основних засобiв вилучається з активiв (списується з балансу) у разi вибуиия внаслiдок продажу, безоплатної передачi або невiдповiдностi критерiям визнання активом. Фiнансовий результат вiд вибуття об’єктiв основних засобiв визначається вирахуванням з доходу вiд вибуття основних засобiв їх залишкової вартостi, непрямих податкiв i витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобiв. Регiстри аналiтичного облiку основних засобiв, що вибули, додаються до доку-ментiв, якими оформленi факти вибуття основних засобiв.

3. Завдання бухгалтерського фiнансового облiку основних засобiв.

  Бухгалтерський фiнансовий облiк основних засобiв повинен забезпечувати:

·     контроль за зберiганням основних засобiв

·     своєчасне, правильне документальне оформлення вiдображення в облiку надходження основних засобiв, їх внутрiшнього перемiщення, ефективного використання, вибуття

·     своєчасне (щомiсячне) вiдображення в облiку зносу (амортизацiї) основних засобiв

·     вiдображення в облiку витрат на ремонт основних засобiв

·     визначення оезультатiв вiд лiквiдацiї, а також збиткiв вiд списування не повнiстю амортизованих об’єктiв основних засобiв

·     виявлення зайвих та морально застарiлих основних засобiв

4. Документальне оформлення облiку основних засобiв

   Слiд керуватися нормативними актами статистики – 352 i 41.

Типова форма № 03-1 «Акт прийому-передачi (внутрiшнього перемiщення) основних засобiв» застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобiв окремих об’ктiв для облiку введення їх до есплуатацiї;  для оформлення внутрiшнього перемiщення основних засобiв з одного цехц до iншого, а також для виключення їх зi складу основних засобiв при передачi iншому пiд-приємству. При отриманнi (кцупiвлi) основних засобiв акт складає комiсiя, яка призначається розпорядженням (наказом) керiвника пiдприємства. Акт складається в одному примiрнику на кожний окремий об’єкт. Складання загального акта, яким оформляється приймання декiлькох об’єктiв осгновних засобiв, дозволяється лише при облiку господарського iнвентаря, iнструментiв, обладнання тощо, якщо цi об’єкти однотипня, мають одинакову вартiсть та прийнятi в одному календарному мiсяцi.

При передачi основних засобiв iншому пiдприємству акт складається у двох примiрниках.  При оформленнi внутрiшнього перемiщення основних засобiв акт складається також у двох примiрниках у тому вiддiiлi, який  здає основнi засоби.

Типова форма № 03-2 « Акт прийому-здачi вiдремонтованих, реконструйованих та модернiзованих об’єктiв» застосовується для оформлення приймання-здачi основних засобiв з капiтального ремонту, реконтрукцiї та модернiзацiї.

    Типова форма № 03-6 «Iнвентарна карта облiку основних засобiв» застосовується для аналiтичного облiку та узагальнення iнформацiї про всi типи основних засобiв на пiдприємствi. Форма мiстить данi про технiчнi особливостi об’єкта, норми амортизацiйних вiдрахувань та  iнш. Традицiйно ведеться в одному примiрнику бухгалтерiєю, може другий – за мiсцем експлуатацiї.

   Типова форма «№ 03-7 «Опис iнвентарних карток з облiку основних засобiв» застосовується для реєстрацiї iнвентарних карток.

Типова форма «№ 03-9 «Iнвентарний список основних засобiв» застосовується в мiсцях експлуатацiї основних засобiв для облiку кожного об’єкта за матерiально вiдповiдальними особами.

  Типова форма 03-14 «Розрахунок амортизацiї основних засобiв» використовується для розрахунку амортизацiї основних засобiв.

При документальному оформленнi господарських операцiй та пов’язаних з ними змiн на пiдприємствi вiдбувається рух облiкової iнформацiї мiж первинною документацiєю, регiстрами синтетичного й аналiтичного аблiкук та звiтнiстю.

5. Облiк основних засобiв (рахунок 10 i 13)

  Для облiку основних засобiв призначен рахунки « 10 Основнi засоби i 13 Знос необоротних активiв Видiлений рахунок 11 Iншi необоротнi активи, сальдо якого складається 10.

   Бухгалтерський облiк основних засобiв, що використовуються у виробничiй дiяльностi пiдприємств, за сумою витрат, пов’язаних з виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням пiд час транспортування, державною реєстрацiєю, реконтрукцiєю ведеться на рахунку 10 «Основнi засоби» iз  застосуванням субрахункiв (рахункiв друго порядку)

  На субрахунку 103 «Будинки i споруди» ведеться облiк руху та наявностi будiвель, споруд, їх структурних компонентiв.

   104 – машини i обладнання

   105 – транспотнi засоби

  106 – iнструменти, прилади та iнвентар та iнш

На дебетi рахунка 10 вiдображається собiвартiсть основних засобiв, що надiйшли у звiтному перiодi, а на кредитi – собiвартiсть основних засобiв, що вибули у звiтному перiодi. Дебетове (i тiльки)   сальдо означає суму на звiтну дату собiвартостi власних об’єктiв основних засобiв, що знаходяться у розпорядженнi пiдприємства.

Аналiтичний облiк основних засобiв ведеться по кожному об’єкту за допомогою карток облiку руху основних засобiв 03-8 03-6 03-7.  Кожному об’єкту основних засобiв присвоюється iнвентарний номер, який зберiгається за цим об’-ктом протягом усього перiоду цого експрлуатацiї на даному пiдприємствi. Вiн проставляєтся в усiх первинних документах, що оформляють наявнiсть i рух об’єктва 03-1. Для пооб’єктного облiку основних засобiв в мiсцях їх знаходжен-ня  ведуться iнвентарнi списки основних засобiв 03-9

6. Облiк ремонту основних засобiв

  Ремонти  основних засобiв залежно вiд обсягу i характеру робiт бувають  поточнi, середнi i капiтальнi. Поточнi ремонти здiйснюються за необхiдностi i виконують в основному власними силами. Капiтальнi ремонти здiйснюються з перiодичнiстю понад один рiк, при цьому  здiйснюється повне розбирання, змiнва  або вiдновлення  всiх зношених деталей. Двома способами – господарським i пiдрядним. Господарський спосiб принезначному обсязi роботи i за наявностi на пiдприємствi спецiалiстiв. При пiдрядному способi для проведення капiтального ремонту за договором залучаються  спецiалiзованi пiдприємстiва. Витрати з капiтальному ремонту облiковуються за кожним видом ремонтованих основних засобiв.

   Суми ремонту виробничого призначення списуються на рах. 23 «Виробництво» i на рах. 91 «Загальновиробничi витрати», решта – на збiльшення основних засобiв.

8. Облiк i порядок визначення розмiру збиткiв вiд нестачi, розкрадання, знищення (псування) матерiальних цiнностей

   Регулюються у такому порядку:

·     основнi засоби, матерiальнi цiнностi, кошти та майно, що виявилися у надлишку, пiдлягають оприбуткованню вiдповiдно на результати фiнансово-господарської  дiяльностi авбо збiльшення фiнансування з наступним встановленням причин виявлення надлишку i винних у цьому осiб

·     убуток цiнностей у межах затверджених норм списується за рiшенням керiвника пiдприємства. Норми природного убутку  можуть застосовуватися лише в разi виявлення фактичних нестач.

·     понаднормовi нестачi цiнностей, а також втрати вiд псування цiнностей вiдносяться на винних осiб за цiнами, за якими обчислюється розмiр шкоди вiд розкрадання, нестач, знищення та псування матерiальних цiнностей

·     понаднормовi втрати i нестачi матерiальних цiнностей, включаючи готову продукцiю, у тих випадках, коли винуватцiв не встановлено або у стягненнi з винних осiб вiдмовлено судом, зараховуються на збитки

   Розмiр збиткiв визначається за балансовою вартiстю цих цiностей ( з вирахуванням амортизацiйних вiдрахувань), але не  нижче 50% балансової вартостi на момент встановлення такого факту з урахуванням iндексу iнфляцiї

9. Облік нематеріальних активів

Згідно з «Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні», затвердженим постановою Кабінету Міністрів за № 250 від 3,04.93 р., у складі нематеріальних активів відображаються придбані банком права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, місцем на фондовій біржі, об’єктами інтелектуальної власності на інші подібні майнові права, програмне забезпечення ЕОМ тощо.

 Характерною особливістю об’єктів нематеріальних активів є тривалий період їх використання і поступова передача вартості через нарахування зношування на витрати банку за нормами, визначеними банком експертним шляхом, враховуючи термін їх використання. Якщо цей термін визначити неможливо, то норми зношення запроваджуються з розрахунку на десять років (але не більше терміну діяльності установи банку). Для їх обліку передбачено активний рахунок № 4300 «Нематеріальні активи».

 Аналітичний облік ведеться в книзі пооб’єктного обліку нематеріальних активів стосовно показників: початкової вартості, строку корисного використання, суми щомісячно зараховуваного зношення і залишкової вартості об’єкта.

 Нематеріальні активи можуть купуватися, отримуватися безкоштовно, а також безоплатно передаватися і реалізовуватися, що в обліку відображається відповідними бухгалтерськими проводками. Розглянемо їх.

 Придбання об’єктів нематеріальних активів. В їх вартість входить і податок на додану вартість, який згідно з чинним законодавством не відшкодовується банкам, як це здійснюється для торговлі й виробничих підприємств, з бюджету, а покривається за рахунок власного прибутку. Тому:

 — якщо це об’єкт виробничого призначення, то на його величину зменшується вартість об’єкта, що включається до складу основних засобів, щоб не завищувати в подальшому нарахування зношення, які відносять на собівартість банківських послуг;

 — якщо це об’єкт невиробничого характеру, призначений для культурно-побутового і соціального обслуговування працівників банку, то ПДВ включається у вартість об’єкту цих основних засобів. При цьому нараховувана в подальшому амортизація буде віднесена за рахунок власного прибутку (ФЕС). Придбання в обліку відображають наступним чином:

 а) наприклад, продавцю здійснено попередню оплату згідно з угодою за програмне забезпечення ЕОМ:

 Д-т рахунку

 №3511 «Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів»;

 К-т рахунку

 № 1200 «Коррахунок у Національному банку України»;

 б) при надходженні від продавця програмного забезпечення ЕОМ згідно з рахунком-фактурою або накладною, вартість якого включає в себе і податок на додану вартість:

 Д-т рахунку

 № 4310 «Капітальні вкладення за не введеними в експлуатацію нематеріальними активами»;

 К-т рахунку

 № 3511 «Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів»;

 в) програмне забезпечення вводиться в експлуатацію і зараховується до складу нематеріальних активів (оприбуткування в межах основних засобів):

 Д-т рахунку

 № 4300 «Нематеріальні активи»;

 К-т рахунку

 № 4310 «Капітальні вкладення за невведеними в експлуатацію нематеріальними активами».

 Безоплатне придбання нематеріальних активів. Нематеріальні активи можуть надходити у вигляді дарунка від фізичних та юридичних осіб. Безоплатне отримання їх враховується за цінами, визначеними експертним шляхом, чи за даними документів приймання-передачі.

 На підставі акту приймання-передачі вартість безкоштовно отриманих нематеріальних активів відображається проводкою:

 Д-т рахунку

 № 4300 «Нематеріальні активи» (відповідний субрахунок);

 К-т рахунку

 № 6490 «Позитивний результат від продажу основних засобів» (та нематеріальних активів).

 Облік зношення нематеріальних активів у системі рахунків бухгалтерського обліку. Протягом терміну експлуатації об’єктів нематеріальних активів банк щомісяця розраховує суму їх амортизації (зношення) і відносить її на витрати банку. Нарахування зношення не припиняється, якщо об’єкти перебувають у запасі. Для розрахунку зношення повинна бути відома вартість об’єктів і визначена для неї норма у відсотках. Нарахування зношення припиняється при досягненні її рівня до балансової вартості об’єкта нематеріальних активів. Для нарахування зношення складають проводку:

 Д-т рахунку

 № 742 «Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів», субрахунок № 7423 «Амортизація»;

 К-т рахунку

 № 4309 «Знос нематеріальних активів».

 Облік вибуття об’єктів нематеріальних активів. Вибуває повністю амортизований (зношений) об’єкт, розмір зношення якого досяг балансової вартості об’єкта:

 К-т рахунку

 № 4300 «Нематеріальні активи» (відповідний субрахунок).

 Списання з балансу неповністю зношеного об’єкта нематеріальних активів (наприклад, будівлі виробничого призначення):

 а) на суму зношення:

 Д-т рахунку

 № 4309 «Зношення нематеріальних активів»;

 К-т рахунку

 № 4300 «Нематеріальні активи»;

 б) на балансову вартість:

 Д-т рахунку

 № 7490 «Негативний результат від продажу основних засобів» (та нематеріальних активів)

 або № 3552 «Нестачі та інші нарахування на працівників банку»;

 К-т рахунку

 № 4300 «Нематеріальні активи».

 Реалізація нематеріальних активів. Тут може виникати різниця між балансовою вартістю і ціною реалізації на перевищення виручки (як доходу). Наприклад, реалізовано об’єкт за 1500 грн. при балансовій вартості 1000 грн. і зношенні 200 грн., складається бухгалтерська проводка:

 а) на суму зношення:

 Д-т рахунку

 № 4309 «Знос нематеріальних активів» 200 грн.

 К-т рахунку

 № 4300 «Нематеріальні активи» 200 грн.

 б) на суму перевищення:

 Д-т рахунку

 № 3519 «Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку» 1 500 грн.

 К-т рахунків:

 № 4300 «Нематеріальні активи» 800 грн.

 № 6490 «Позитивний результат від продажу основних засобів» (та нематеріальних активів) 700 грн.

 в) на надходження оплати:

 Д-т рахунку

 № 1200 «Коррахунок у Національному бачку України» 1 500 грн.

 К-т рахунку

 № 3519 «Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку» 1 500 грн.

 Якщо ж виручка нижча балансової вартості, то вона відображається на рахунку № 7490 «Негативний результат від продажу основних засобів». Наприклад, якщо балансова вартість об’єкта становить 1 500 грн., зношення — 400 грн., а виручка — 1 000 грн., то складається бухгалтерська проводка такого змісту:

 Д-т рахунків:

 № 1200 «Коррахунок у Національному банку України» 1 000 грн.,

 № 4309 «Зношення нематеріальних активів» 400 грн.,

 № 7490 «Негативний результат від продажу основних засобів» (та нематеріальних активів) 100 грн.

 К-т рахунку:

 № 4300 «Нематеріальні активи» 1 500 грн.

 Безоплатна передача нематеріальних активів відображається такими ж бухгалтерськими проводками, як і їхня реалізація.

 При безкоштовній передачі нематеріальних активів операції відображаються через реалізацію з нарахуванням, згідно з чинним законодавством, податку на додану вартість із залишкової вартості.

 При інвентаризації нематеріальних активів як таких, що не мають матеріально-фізичних ознак, їх наявність встановлюється за документами, що були підставою для оприбуткування, а також за документами, якими підтверджуються майнові права. Програмне забезпечення обчислювальної техніки перевіряється за наявністю відповідних носіїв, пояснень та інструкцій щодо їх застосування, а також експлуатаційним випробуванням у роботі. За усіма нематеріальними активами інвентаризаційною комісією встановлюється наявність розпорядчого документа керівника установи про затвердження термінів використання нематеріальних активів і норми їх зношення (амортизації).

 Принципи методичного відображення в обліку результатів інвентаризації нематеріальних активів аналогічні методиці з основними засобами (див. п. 13.7).

 

Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів та господарських матеріалів

Малоцінними вважаються предмети, вартість яких за одиницю складає 15 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати (17 грн.), тобто 255 грн., незалежно від строку служби. До швидкозношуваних належать предмети, строк служби яких не перевищує одного року незалежно від вартості. Вони обліковуються на рахунку № 341 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (МШП), до якого рекомендуємо відкрити такі субрахунки:

 «МШП на складі»;

 «МШП в експлуатації»;

 «МШП у підзвітних осіб та в переробці»;

 «МШП в дорозі»;

 «Результати переоцінки вартості МШП»;

 «Знос МШП».

 Аналітичний облік здійснюється за наведеними субрахунками, по місцю їх знаходження і матеріально-відповідальних осіб, які входять до складу кожної групи МШП (відповідно за номенклатурними номерами).

 Наказом Міністерства статистики України № 145 від 22.05.96 р. «Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів» передбачено такі форми:

 МШ-1 «Відомість на поповнення (вилучення) сталого запасу інструментів (пристосувань)»;

 МШ-2 «Картка обліку МШП»;

 МШ-3 «Замовлення на ремонт або заточку інструментів (пристосувань)»;

 МШ-4 «Акт вибуття МШП»;

 МШ-5 «Акт на списання інструментів (пристосувань) і обмін їх на придатні»;

 МШ-6 «Персональна картка № — обліку спецодягу, спецвзуття і захисних пристосувань»;

 МШ-7 «Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і захисних пристосувань»;

 МШ-8 «Акт на списання МШП».

 В установі необхідно забезпечити контроль за збереженням малоцінних і швидкозношуваних предметів шляхом обліку їх наявності й руху за місцями збереження і використання — на складі, у коморах, у матеріально-відповідальних осіб.

 Картка обліку МШП (форма № МШ-2) застосовується для обліку МШП (інструменту, спецодягу, спецвзуття), виданих під розписку працівнику або бригадиру із комори для тривалого користування. Вона заповнюється в одному примірнику на кожного працівника, який одержав ці предмети.

 Облік переданого в експлуатацію інвентаря здійснюється в «Відомісті обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і захисних пристосувань» (форма № МШ-7) шляхом опису цього інвентаря по кожній особі, яка відповідає за збереження малоцінного інвентаря.

 Розглянемо методику відображення в бухгалтерському обліку основних господарських операцій щодо надходження від постачальників, безкоштовно, як лишків при інвентаризації, в експлуатації та вибуття (на реалізацію, безкоштовно і виявлених нестач при інвентаризації) МШП.

 1. Надходження МШП відображається в регістрах бухгалтерського обліку за ціною придбання, до якої додаються витрати по доставці їх в установу банку.

 У бухгалтерському обліку операції з оплатою, надходженням МШП та їх оприбуткуванням на склад відображаються таким чином.

 Здійснено попередню оплату постачальнику за МШП:

 Д-т рахунку

 №3510 «Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів та МШП»;

 К-т рахунку

 № 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

 Аналогічною бухгалтерською проводкою відображається також оплата послуг за доставку закуплених у постачальника МШП.

 Одержані МШП прибуткуються на склад (разом з витратами на доставку):

 Д-т рахунку

 № 3410 «МШП на складі»;

 К-т рахунку

 № 3510 «Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів та МШП».

 Оскільки згідно з чинним законодавством банки звільнені від сплати податку на додану вартість з виручки від реалізації своїх послуг, то з оплаченої постачальниками вартості МШП також не відшкодовується розмір цього податку, що входить у вартість оплачених матеріалів. Це означає, що банки оприбутковують і списують на свої витрати вартість придбаних МШП разом з податком на додану вартість.

 2. На безкоштовне одержання МШП збільшуються фонди банку бухгалтерською проводкою:

 Д-т рахунку

 № 3410 «МШП па складі»;

 К-т рахунку

 № 6800 «Непередбачені доходи».

 3. На дооцінку МШП на складі, яка може здійснюватись у відповідності з чинними нормативними документами Кабінету Міністрів України, в обліку складають бухгалтерський запис:

 Д-т рахунку

 № 3410 «МШП на складі»;

 К-т рахунку

 № 3408 «Результати переоцінки вартості господарських матеріалів».

 4. У банківській системі, за діючою методикою Мінфіну України, при передачі МШП в експлуатацію на їх вартість одразу нараховується зношення в розмірі 100 % їх облікової вартості з віднесенням на собівартість банківських послуг (якщо це пов’язано з основною діяльністю установи), або за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні установи, або коштів спецфондів, якщо МШП призначені для забезпечення культурних і соціально-побутових потреб працівників банку. Розглянемо це на прикладі бухгалтерських проводок.

 Приклад 1. Передано в експлуатацію МШП для основної діяльності:

№ з/п     

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

 

Дебет     

Кредит

 

1.  

Передано МШП зі складу в експлуатацію   

341 (в експлуатації)

3410 (на складі)       

1000

 

2.  

Нараховано зношення МШП в розмірі 100 % вартості й віднесено на господарські витрати

7431 (господарські витрати)      

341 (знос МШП)      

1000

 

3.  

Списано з балансу МШП через непридатність для експлуатації      

3419 (знос МШП)    

341 (в експлуатації)

1000

 

4.  

Оприбутковано господарські матеріали за ціною можливого використання (металобрухт, вторсировина тощо)    

3400 (господарські матеріали)  

341 (в експлуатації)

150

 

5.  

Одночасно методом «сторно» зменшено господарські витрати на вартість оприбуткованих матеріалів       

7431 (господарські витрати)      

341 (МШП в експлуатації)         

150

 

 

Приклад 2. Передано в експлуатацію МШП для забезпечення соціально-побутових і культурних потреб працівників банку:

№ з/п     

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

 

Дебет     

Кредит

 

1.  

Передано МШП зі складу в експлуатацію власній соцкультпобут-сфері   

341 (в експлуатації)

3410 (на складі)       

500

 

2.  

Нараховано зношення МШП при передачі в розмірі 100 % їх вартості (за рахунок спецфондів)    

7493 (витрати на неопераційні підрозділи банку)

341 (знос МШП)      

500

 

3.  

Списано МШП у зв’язку з непридатністю для подальшого використання          

3419 (знос МШП)    

341 (МШП вексплуатації)

500

 

4.  

Оприбутковано товарно-матеріальні цінності за ціною можливого використання (металобрухт, вторсировина тощо)    

3400 (господарські матеріали)  

341 (МШП в експлуатації)         

80

 

5.  

Одночасно методом «сторно» зменшено витрати, віднесені раніше (див. операцію 2) за рахунок спецфондів банку         

7493 (витрати на неопераційні під розділи банку)         

341 (МШП в експлуатації)         

80

 

 

5. При поверненні МШП після експлуатації на склад вони прибутковуються за цінами можливого використання або реалізації, наприклад, на 400 грн., порівняно із переданими з початковою вартістю 1000 грн. При цьому на суму оприбуткування зменшуються витрати за відповідними рахунками, на які раніше була списана вартість МШП. Ця операція відображається в бухгалтерському обліку таким записом.

 На оприбуткування на склад повернених МШП на суму 400 грн.:

 Д-т рахунку

 № 3410 «МШП на складі» 400 грн.

 К-т рахунку

 № 743 «Інші експлуатаційні витрати» субрахунок

 № 7431 «Господарські витрати» 400 грн.

 На зменшення МШП, що обліковуються ще як в експлуатації, але вже повернутих на склад з початковою вартістю і нарахованим при цьому 100 % зношенням у сумі 1000 грн.:

 Д-т рахунку

 № 341, субрахунок «Знос МШП» 1 000 грн.

 К-т рахунку

 № 341, субрахунок «МШП в експлуатації» І 000 грн.

 6. Безкоштовна передача МШП, що були в експлуатації, відображається такими бухгалтерськими проводками:

№ з/п     

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

 

Дебет     

Кредит

 

1.  

Оприбуткування на склад МШП із експлуатації за ціною можливої реалізації або іншою (облікова ціна передачі в експлуатацію 800 грн, оцінкова — 600 грн.   

3410 (МШП на складі)      

7431 витрати  

600

 

2.  

Зменшення облікової вартості МШП у складі експлуатаційних і нарахування зношення      

341 Субрахунок «Знос»   

341 субрахунок в експлуатації  

800

 

3.  

Безкоштовна передача МШП, що були в експлуатації, за рахунок власного прибутку (спецфондів)   

5020 (загальні резерви)    

3410 на складі         

600

 

 

7. При реалізації надлишкових МШП для визначення фінансового результату від таких операцій використовують рахунок № 6499 «Інші небанківські операційні доходи». Розглянемо це на прикладі реалізації покупцеві МШП за договірною ціною 5000 грн., якщо на балансі банку вони обліковувалися у 3000 грн.:

 а) списано на реалізацію МШП за їх обліковою вартістю (фактичною собівартістю):

 Д-т рахунку

 № 6499 «Інші небанківські операційні доходи» 3 000 грн.

 К-т рахунку

 № 3410 «МШП па складі» 3 000 грн.;

 б) нараховується для сплати покупцем за договірною ціною:

 Д-т рахунку

 № 3510 «Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів і МШП»5 000 грн.

 К-т рахунку

 № 6499 «Інші небанківські операційні доходи» 5 000 грн.;

 в) надходження оплати від дебітора за МШП:

 Д-т рахунку

 № 1200 «Коррахунок у Національному банку України» 5 000 грн.

 К-т рахунку

 №3510 «Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів і МШП»5 000 грн.

 8. Інвентаризація МШП здійснюється за місцем їх надходження.

 Виявлені надлишки прибуткуються бухгалтерською проводкою:

 Д-т рахунку

 № 341 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», субрахунки:

 «МШП на складі»;

 «МШП в експлуатації»;

 «МШП у підзвітних осіб».

 К-т рахунку

 № 6800 «Непередбачені доходи», що підлягають оподаткуванню, згідно з чинним законодавством, податком на прибуток за ставкою 30 %.

 Виявлені нестачі відносять на окремий рахунок нестач у складі дебіторської заборгованості та відшкодовуються (повністю чи частково) з винних або списуються згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. за рахунок власного прибутку (спецфондів), що залишається в розпорядженні банківської установи.

 Під час інвентаризації товарно-матеріальних цінностей з’ясовують, що низка об’єктів основних засобів за своєю балансовою вартістю підлягають переведенню в склад малоцінних і швидкозношуваних предметів. Переведення відображають такими бухгалтерськими проводками:

 а) на балансову вартість МШП, що вилучаються з розряду основних засобів:

 Д-т рахунку

 № 341 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (відповідний субрахунок);

 К-т рахунків:

 № 4400 «Операційні основні засоби» (відповідний субрахунок);

 або

 № 4500 «Неопераційні основні засоби»;

 б) переведення суми зношення, що була нарахована на МШП, які вилучаються із складу основних засобів:

 Д-т рахунків:

 № 4409 «Зношення операційних основних засобів»;

 № 4509 «Зношення неопераційних основних засобів».

 К-т рахунку

 № 341 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», субрахунок «Знос малоцінних та швидкозношуваних предметів»;

 в) на суму зношення, що донараховується за МШП (колишні основні засоби):

 Д-т рахунку

 № 5020 «Загальні резерви» (за рахунок спецфондів банку);

 К-т рахунку

 № 341 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», субрахунок «Зношення МШП»;

 г) на суму зношення надлишково нарахованого за МШП (колишні основні засоби):

 Д-т рахунку

 № 341 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», субрахунок «Знос МШП»;

 К-т рахунку

 № 6800 «Непередбачені доходи».

 Облік господарських матеріалів. Необхідні для діяльності установ банку матеріали (пальне, мастильні матеріали, матеріали для поточного ремонту приміщень і інвентаря, запасні частини до автомобілів, спецодяг, канцелярське приладдя, інкасаторські сумки для збирання грошової виручки, пакувальний матеріал для грошей) обліковуються на рахунку третього порядку № 340 «Господарські матеріали» (на відповідних субрахунках — на складі, в підзвіті, в дорозі).

 Будівельні та інші матеріали для капітальних вкладень і капітального ремонту також обліковуються на рахунку № 340. Аналітичний облік матеріалів здійснюється в бухгалтерії на ЕОМ в обіговій відомості кількісно-сумарного обліку за групами: на складі; у підзвітних осіб; в ремонті чи переробці; тимчасові пристосування і обладнання на будові; в дорозі.

 На складі ведеться сортовий кількісний облік у картках або в книзі складського обліку.

 Наказом керівника банку призначається матеріально відповідальна особа (завідувач складу, завідувач господарством, заступник керівника банку з господарської діяльності тощо), яка відповідає за збереження матеріалів.

 Матеріали видаються зі складу за вимогами або накладними, що виписуються у трьох примірниках, за підписами осіб, уповноважених на це керівником банку. Перший примірник з відміткою завідувача складу про видачу і розпискою про отримання надходить у бухгалтерію, другий — залишається у завскладом, а третій — видається одержувачу. В бухгалтерії видані матеріали розцінюються, і вартість їх списується за кредитом рахунку № 340 «Господарські матеріали» (відповідний субрахунок) і дебетом відповідного рахунку (за напрямком використання матеріалів).

 В установах банку, де запаси господарських матеріалів невеликі й передаються на збереження особам, які їх використовують, складський облік не ведеться і вимоги на видачу матеріалів не складаються. Замість цього відпуск матеріалів щомісячно обліковується оперативно за відомістю, на основі якої вартість витрачених матеріалів списують у дебет рахунків за напрямками їх використання і кредит рахунку № 340 «Господарські матеріали» (з відповідного субрахунку).

 Збереження матеріалів періодично перевіряється на складі та в інших місцях зберігання, виходячи із фактичних їх залишків і даних обліку. Так, бухгалтер, який здійснює контроль за обліком матеріалів на складі, щокварталу звіряє їх кількісні залишки на складі по картонках з даними залишків за обіговою відомістю, що складається і ведеться в бухгалтерії банку. Фактичні залишки деяких найбільш дефіцитних матеріалів перевіряються щоквартально.

 Періодично або в разі зміни матеріально відповідальних осіб, при крадіжках, пожежах і обов’язково станом на кінець звітного року на складі проводиться інвентаризація матеріалів.

 У системі рахунків облік надходження і використання господарських матеріалів відображають таким чином:

 На придбання господарських матеріалів:

 а) на здійснення попередньої оплати постачальнику:

 Д-т рахунку

 № 3510 «Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів та малоцінних і швидкозношуваних предметів»;

 К-т рахунку

 № 1200 «Коррахунок у Національному банку України»;

 б) на оприбуткування матеріалів від постачальника (разом з податком на додану вартість):

 Д-т рахунку

 № 340 «Господарські матеріали» (відповідний субрахунок);

 К-т рахунку

 № 3510 «Дебіторська заборгованість з придбання господарських матеріалів та малоцінних і швидкозношуваних предметів».

 2. На безкоштовне одержання і оприбуткування надлишків, виявлених під час інвентаризації:

 Д-т рахунку

 № 340 «Господарські матеріали» (відповідний субрахунок);

 К-т рахунку

 № 6800 «Непередбачені доходи».

 3. Дооцінку матеріалів фіксують бухгалтерськими записами:

 Д-т рахунку

 № 340 «Господарські матеріали» (відповідний субрахунок);

 К-т рахунку

 № 3408 «Результати переоцінки вартості господарських матеріалів».

 4. На списання матеріалів, запасних частин, пального, на виконання робіт і різні господарські витрати (разом з податком на додану вартість) :

 Д-т рахунків:

 № 742 «Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів» (відповідний субрахунок);

 № 743 «Інші експлуатаційні витрати» (відповідний субрахунок);

 № 350 «Витрати майбутніх періодів»;

 К-т рахунку

 № 340 «Господарські матеріали» (відповідний субрахунок).

 Методика відображення в бухгалтерському обліку операцій з реалізації господарських матеріалів, а також результатів їх інвентаризації подібна до методики з малоцінними і швидкозношуваними предметами розглянутій вище в цьому ж параграфі.

Нематерiальнi активи, їх облiк

  Нематерiальнi активи – це немонетарнi активи, якi не мають матерiальної форми та контролюються пiдприємством з метою використання протягом перiоду бiльше одного року  (або одного операцiйного циклу, якщо вiн перевершує один рiк) для виробництва, торгiвлi, для адмiнiстративних потреб чи надання в оренду iншим юридичним особам.

   Не изначаються як актив, а завжди вiдображаються в складi витрат звiтного перiоду:

·     витрати на рекламу

·     витрати на пiдготовку i перепiдготовку кадрiв

·     витрати на створення пiдприємства та пiдготовку його основної дiяльностi

·     витрати на пiдвищення дiлової репутацiї пiдприємства (гулвiд), вартiсть видань

   Нематерiальний актив визначається як актив, якщо:

·     iснує ймовiрнiсть отримання в майбутньому економiчних вигод пiдприємством внаслiдок його  викоритання

·     його оцiнка може бути  достовiрно визначена

 До нематерiальних активiв належать:

  А. Об’єкти права iнтелектуальної власностi:

 1.Право  власностi на винахiд. Документ, що пiдиверджує право власностi. Патент.

2. Право власностi на промисловий зразок. Патент.

3. Право власностi на корисну модель. Патент.

4. Право власностi на сорт рослин. Патент.

5. Право власностi на товари i послуги. Патент.

6. Право власностi на програми для ЕОМ.

7.   Право власностi на науково-технiчну iнформацiю

8.   Право власностi на фiрмову назву.

9.   Право власностi на базу даних.

  Б. Об’єкти права користування економiчними, органiзацiйними та iншими вигодами, такими, як право на використання економiчних та iнших привiлеїв, монопольнi позицiї на ринку виробництва товарiв i надання послуг, гулвiд тощо. Права пiдтверджуються вiдповiдними  документами.

  Гулвiд (дiлова репутацiя) – це комплекс заходiв, спрямованих на збiльшення прибутку пiдприємства без вiдповiдного збiльшення активних операцiй, включаючи використання кращих управлiнських здiбностей, домiнуючу позицiю на ринку продукцiї, новi технологiї тощо.

Аналiтичний облiк ведеться за видами окремих об’єктiв нематерiальних активiв.

10. Облiк орендованих основних засобiв

  Передача i повернення орендованого об’єкта оформляється Актом про приймання-передачу. В остання роки в Українi спостерiгається розвиток орендних (лiзингових) вiдносин. Лiзинг – це пiдприємницька дiяльгнiсть, яка спряямована на iнвестування власних або залучених фiнансових коштiв та пiдлягає в наданнi лiзингодавцем у винятковен користування на визначений термiн лiзенгодержачу майна, що є власнiстю лiзингодавця або придбавається ним у влваснiсть за дорученням i згодою з лiзенгодержуваченм у вiдповiдного продавця майна за умови здiйснення лiзингооддержувачем перiодичних лiзингових платежiв. Згiдно закону «Про лiзинг» суб’єктами лiзингу можуть бути тiльки суб’єкти пiдприємницької дiяльностiю.

       Закон Про оренду державного майна – оренда являє собою засноване на договорi термiнове платне володiння  i користування майном, необхiдним орендарю для здiйснення пiдприємницької дiяльностi. Оренднi вiдносини можуть виникати як мiж суб’єктами пiдприємницької дiяльностi, так i мiж несуб’єктами пiдприємницької дiяльностi. У договорi  обов’язково має бути обумовлений термiн дiї договору та розмiр орендної плати.

   При здачi в оренду майна пiдприємства має проводитися iнвентаризацiя основних засобiв, товарно-матерiальних цiнностей, грошових коштiв i розрахункiв.. створюється комiсiя за участю представникiв орендодавця  i орендарiв. При iнвентаризацiї уточнюють вартiсть майна, яке передається в оренду, з врахуванням фактичного зносу. У бухгалтерському облiку  на основi даних оцiнки коригують суму нарахованого зносу за вiдповiдними видами основних засобiв.

   Оренда плата – це платiж, який вносить орендар орендодавцю незалежно вiд наслiдкiв господарської дяльностi. Зараховується оренда плата на спецiальнi рахунки i використовується  для фiнансування капiтальних вкладень. Методика розрахунку орендної плати i порядок її використання визначається КМ.

    Орендна плата: визначається розмiр рiчної плати, який вiдповiдно до законодавства не може перевищувати 5% вартостi орендованого  майна.

      

    Запаси – це активи, якi:

1. утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської дiяльностi

2. перебувають у процесi виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва

3. утримуються для споживання пiд час виробництва продукцiї, виконання робiт та надання послуг, а також управлiння пiдприємством

   Для потреб бухгалтерського облiку запаси включають:  сировину, основнi i допомiжнi матерiали, комплектуючi вироби та iншi матерiальнi цiнностi, що призначенi для виробництва продукцiї, виконання робiт, надання послуг, обслуговування виробництва й адмiнiстративних потреб.

   Одиницею бухгалтерського облiку запасiв є їх найменування або однорiдна група (вид).

    До запасiв належать:

·     сировина, основнi й допомiжнi матерiали, компллектуючi вироби

·     незавершене будiвництво

·     готова продукцiя

·     МПШ

  Для забезпечення безперебойної роботи виробництва на складах пiдприємства завжди мають бути виробничi запаси в межах норм, передбачених потребою пiдприємства. Бухгалтерський облiк має забезпечити контроль за залишками, надходженням i витратами виробничих запасiв на складi, що є ваєливою умовою для забезпечення збереження власностi пiдприємства.

   Важливою умовою правильної органiзацiї облiку виробничих запасiв є їхнє правильне групування.

    За призначенням матерiали групуються таким чином.

   1. Сировина й основнi матерiали. До них належать  предмети працi, що входять до складу вироблювальних продуктiв i становлять їх основу; облiковують на активному рахунку № 201 «Сировина i матерали»

2.   Допомiжнi матерiали. До них належать матерiали, якi не приєднуються до осгновних

матерiалiв, щоб надати їм визначеної якостi, або знаряддя виробництва, що витрачається в процесi роботи, або  тi, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва. Допомiжнi матерiали облiковуються на субрахунку № 201 «Сировина i матерiали».

3. Паливо. Економiчно цей вид матерiалiв належить до допомiжних матерiалiв, але вiдокремлюється в облiку у зв’язку з його значною роллю в господарствi i великою часткою у загальних витратах матерiалiв. Паливо може використовуватися:

·     для технологiчних потреб

·     для енергетичних потреб

·     для господарських потреб (опалення). Облiковується паливо на рахунку № 203 «Паливо».

  4. Тара i тарнi матерiали, до якої належать предмети, призначенi для пакування продукцiї. Облiковується иара на рахунку № 204. Тара, призначена для виробничих або господарських потреб, належить до основних засобiв або малоцiнних предметiв залежно вiд термiну служби або вартостi. Тара одноразового використання в особлииву групу не вiдокремлюється i входить до собiвартостi матерiалiв.

5.  Будiвельнi матерiали. До них належать будiвельнi матерiали, контрукцiї  i деталi, обладнання, що пiдлягають встановленню на об’єкти, якi будуються, капiтальних вкладнень, iншi матерiальнi цiнностi, призначенв для капiтапльного будiвництва. Субрахунок 205 «Будiвельнi матерiали».

6. Запаснi частини для проведення ремонтiв – це окремi запаснi частини машин, обладнання, транспортних засобiв, призначенi для виконання ремонтiв, змiни зношених частин тощо, i такi, що належать до основних засобiв. На суб-рахунку 207 – Запаснi частини.

 7. Малоцiннi i швидкозношуванi предмети, що використовуються протягом не бiльше одного року або нормального операцiйного циклу, якщо вiн не перевищує один рiк. Облiк на рахунку 22 «Малоцiннi та швидкозношуванi предмети».

Облiк тари. У бухгалтерському облiку тара розподiляється на такi види:

·     тканина мiшкова – мiшки та iнш.

·     скляна – пляшки, банки тощо

* iнша жорстка тара, папiр, деревоволокнистi i деревостружковi матерiали, деревина i комбiнованi матерiали на їхнiй основi з полiмерним синтетичним, металевим покриття (ящики, дiжки, гофрованi ящики, коробки та iнш.)

·     металева комбiнована на основi метiлу з полiмерним синтетичним покриттям (бiдони, дiжки тощо).

До тари вiдносять також деталi, матерiали, призначенi для виготовлення або ремонту тари, що використовується для пакування продукцiї (деталi для збирання ящикiв, дiжкова клепка, залiзо обручне, пробка коркова i полiетиленова, ковпачки вiскознi, фольга тощо).

    Розрiзняють тару:

* одноразового використання (паперова, картона та iнш), що не пiдлягає обов’язковому поверненню, вартiсть якої як правило включається до оптово-вiдпускної вартостi продукцiї. При повторному використаннi цiєї тари її вартiсть за цiною можливого використання i включається з вартостi матерiалiв, якi в неї були упакованi;

   * багаторазового використання, що пiдлягає обов’язковому поверненню (незаставна) – дерев’янi ящики, дiжки, мiшуки з тканини тва iнш. Вартiсть цiєї тари залежно вiд умов поставки продукцiї включається до вiдпускної вартостi продукцiї повнiстю, частково або оплачужється покупцем понад вартiсть продукцiї. Але вартiсть металевої поворотної тари (бiдони, дiжки) як правило не включаються до собiвартостi затареної в неї продукцiї.

* заставну (дiжки, пляшки, банки тощо), що пiдлягають обов’язковому поверненню. Розрахунки за цю тару мiж постачальниками продукцiї i покупцем здiйснюється за заставними цiнами. Вартiсть цiєї тари сплачується покуапцем  понад вартiсть затареної в неї продукцiї. Тому вартiсть заставної тари в облiку показуються окремо, а в бюджетi запставника тара вiдображається за заставною цiною.

   Облiк тари має вестися бухгалтерiєю (на пiдставi одержаних зi складу прибуткових i витратних документiв) за кожною групою тари у вартiсному  виразi i коморах, матерiально вiдповiдальних осiбах i видах тари. Синтетичний облiк тари здiйснюється на активному рахунку № 20 «Виробничi запаси», субрахунку 204 «Тара i тарнi матерiали» (за фактичною собiвартiстю або заставною вартiстю). На цьому субрахунку облiковують усi види тари, включаючи тару свого виробництва, а також матерiали i деталi, призначенi для її виготовлення i ремонту.

Фактична собiвартiсть тари складається з усiх витрат по заготiвлi й доставцi її на склад пiдприємства, тобто:

·     вiдпускної вартостi згiдно з рахунками постачальникiв

·     нацiнки, сплаченої збутовим (постачальницьким) органiзацiям

·     транспортних витрат (перевiзної плати) з усiма додатковими зборами

·     витрат на доставку тари до складу пiдприємства, розвантаження (оплата  постiйних складських працiвникiв до цих витрат не включається)

·     вiдрядних витрат на заготiвлю тари

   Облiк будiвельних матерiалiв (субрахунок 205)

 На субрахунка 205 забудовники по капiтальних вкладненнях вiдображають рух основних будiвельних матерiалiв, конструкцiй i деталей, обладнання i комплектуючих виробiв, якi належать до монтажу, та iнших матерiальних цiнностей, необхiдних для виконання будiвельно-монтажних робiт

    Облiк малоцiнних та швидкозношуваних предметiв (МШП) рах 22.

   МШП за своєю функцiональною роллю в пiдприємствi є такими ж засобами працi, як i основнi засоби, але мають i особливостi оборотних засобiв:

·     предмети термiном служби меншим одного року незалежно вiд їх вартостi

·     предмети вартiстю за одиницю до 500 грн.

* спецiальнi iнструменти i спецiальнi пристосування (для серiйного i масового виробництва певних видiв виробiв або для виготовлення iндивiдуального замовлення незалежно вiд вартостi)

·     спецiальний одяг, спецiальне взуття

·     форменний одяг, призначений для видачi працiвникам пiдприємства

·     тимчасовi (нетитульнi) споруди, пристосування i пристрої, витрати на зведення яких включається до собiiвартостi будiвельно-монтажних робiт (термiном до 1 року)

* тара для зберiгання товарно-матерiальних цiнностей на складах або здiйснення технологiчних процесiв вартiстю у межах лiмiтiв

  * предмети, призначенi для видачi напрокат, незалежно вiд вартостi

   Видiлення зi складу основних засобiв зазначених предметiв у особливу групу, незважаючи на такий же характер їх використання в пiдприємствi, як i основних засобiв, зумовлено двома причинами.

1.Такке видiлення очищує категорiю основних засобiв вiд усякого роду дрiбних предметiв, коли є можливiсть легко їх замiнити iншими з невеликим як правило термiном служби. У складi основних засобiв при такому видiленi з їх складу ШМП залишаються предмети, що утворюють виробничо-технiчну базу пiдприємства.

  2.Таке видiлення дає можливiсть пiдприємству купувати (поновлювати) малоцiннi та швидкозношуючi предмети за рахунок своїх оборотнiх коштiв таким чином, як i матерiали, в той час, як основнi засоби поновлюються лише шляхом капiтальних вкладень за рахунок спецiального фiнансування.

  МШП належать до складу оборотних засобiв. Для облiку всiх цих предметiв у Планi рахункiв передбачено рахунок 22 Малоцiннi та швидкозношувальнi предмети.  Аналiтичний  облiк МШП повинен будуватися: за вiдповiдними субрахунками, за мiсцем знаходження i матерiально-вiдповiдальними особами, за окремими предметами, що належать до кожної групи МШП. Наприклад форма МШ-6 «Особова картка облiку спецодягу, спецвзуття та запобiжних засобiв». Вказується – прiзвище,iнiцiали, табельний номер, цех, дiльниця, вiддiл, професiя, посада, дата прийому на роботу, стать зрiст, розмiри одягу i тд.

   Основними завданнями облiку МШП є:

·     визначення первiсної вартостi придбаних МШП

·     контроль за зберiганням їх як в перiод перебування на складi, так i в перiод експлуатацiї

·     контроль за правiльнiстю використання  пiд час експлуатацiї

·     виявлення зносу за час їх експлуатацiї

   Надходження МШП вiдображається у регiстрах бухгалтерського облiку (журнал-орджер № 6) за цiною придбання, включаючи затрати, пов’язанi з доставкою їх на пiдприємство, тобто за фактичною собiвартiстю.

   Списання МШР, що стали непридатними, оформляється «Актом на списання МШП» МШ-8. МШП, що облiковуються на рахунка 22 термiном есплуатацiї менше одного року – у складi оборотних активiв, i списуються на витрати в момент передавання їх в експлуатацiю. МШП термiн експлуатацiї яких перевищує один рiк, вiдображаються в складi необоротних ативiв на субрахунку 112 Мало-цiннi необоротнi матерiальнi активи, по яких нараховується знос. Сальдо рахун-кiв 10 Основнi засоби i 11 Iншi необоротнi матерiальнi активи вiдображається в балансi загальною сумою зап статею Основнi засоби код рядка 030.

 

Додаток 1.

 

 ЗАТВЕРДЖЕНО

 наказом Міністерства фінансів України

 від 27 квітня 2000 р. N 92

 

Зареєстровано

 в Міністерстві юстиції України

 18 травня 2000 р. за N 288/4509

 

 

 

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”

 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну

 N 304 від 30.11.2000

 N 989 від 25.11.2002

 N 731 від 22.11.2004

 N 235 від 16.03.2005

 N 1176 від 11.12.2006

 N 353 від 05.03.2008

 N 1238 від 14.10.2008

 N 1125 від 25.09.2009

 N 372 від 18.03.2011

 N 1591 від 09.12.2011

 N 658 від 31.05.2012)

Загальні положення

 

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” (далі – Положення (стандарт) 7) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі – основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

(пункт 1 із змінами, внесеними згідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

2. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі – підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

(пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом

  Міністерства фінансів від 09.12.2011 N 1591)

 

3. Положення (стандарт) 7 не поширюється на:

 3.1. Операції з біологічними активами, які пов’язані із сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

 3.2. Невідтворювані природні ресурси, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

 3.3. Основні засоби, що утримуються з метою продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

 3.4. Інвестиційну нерухомість, особливості обліку якої визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

 

(пункт 3 із змінами, внесеними згідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989,

  у редакції наказів Міністерства фінансів України

  від 11.12.2006 р. N 1176, від 05.03.2008 р. N 353)

4. Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

 

Вартість, яка амортизується, – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Зменшення корисності – втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання.

(абзац шостий пункту 4 в редакції наказу

  Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

 

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

 

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

 

Об’єкт основних засобів – це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

(абзац дев’ятий пункту 4 в редакції наказу

  Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Подібні (однорідні) об’єкти – об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

(абзац одинадцятий пункту 4 із змінами внесеними наказом

  Міністерства фінансів України від 18.03.2011 р. N 372)

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

 

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Сума очікуваного відшкодування необоротного активу – найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, включаючи його ліквідаційну вартість.

(абзац п’ятнадцятий пункту 4 в редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

Капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи – витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об’єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

(пункт 4 доповнено абзацом шістнадцятим згідно з наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

 в редакції наказу Міністерства фінансів України від 18.03.2011 р. N 372

Чиста вартість реалізації необоротного активу – справедлива вартість необоротного активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.

(пункт 4 доповнено абзацом сімнадцятим згідно з наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

Визнання та оцінка основних засобів

5. Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

5.1. Основні засоби

5.1.1. Земельні ділянки.

5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом.

(підпункт 5.1.2 підпункту 5.1 пункту 5 у редакції наказу

  Міністерства фінансів України від 18.03.2011 р. N 372)

 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої.

(підпункт 5.1.3 підпункту 5.1 пункту 5 у редакції наказу

  Міністерства фінансів України від 18.03.2011 р. N 372)

5.1.4. Машини та обладнання.

5.1.5. Транспортні засоби.

5.1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

5.1.7. Тварини.

(підпункт 5.1.7 підпункту 5.1 пункту 5 у редакції наказу

  Міністерства фінансів України від 11.12.2006 р. N 1176)

5.1.8. Багаторічні насадження.

5.1.9. Інші основні засоби.

5.2. Інші необоротні матеріальні активи

5.2.1. Бібліотечні фонди.

5.2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

5.2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

5.2.4. Природні ресурси.

5.2.5. Інвентарна тара.

5.2.6. Предмети прокату.

5.2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

(подпункт 5.3 пункта виключено пзгідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 18.03.2011 р. N 372)

 

6. Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

7. Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.

8. Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

(абзац сьомий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з   наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 “Фінансові витрати”).

(абзац дев’ятий пункту 8 у редакції наказу

  Міністерства фінансів України від 11.12.2006 р. N 1176)

Первісна вартість об’єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов’язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об’єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

(пункт 8 доповнено абзацом десятим згідно наказу

  Міністерства фінансів України від 05.03.2008 р. N 353)

9. Первісна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів.

10. Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7.

(абзац перший пункту 10 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. N 304)

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7.

(абзац другий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

11. Первісна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.

12. Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

13. Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний актив, дорівнює справедливій вартості переданого немонетарного активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

(пункт 13 із змінами, внесеними згідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 25.09.2009 р. N 1125)

14. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням та ремонтом об’єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

(пункт 14 із змінами, внесеними згідно з наказами

  Міністерства фінансів України від 22.11.2004 р. N 731,

 від 18.03.2011 р. N 372 )

15. Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

(пункт 15 із змінами, внесеними згідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 25.09.2009 р. N 1125)

Переоцінка основних засобів

16. Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

(абзац перший пункту 16 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

Переоцінка основних засобів тієї групи, об’єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

(пункт 16 доповнено абзацом другим згідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другому реченні пункту 27 Положення (стандарту) 7.

(пункт 16 доповнено абзацом третім згідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

Первісна (переоцінена) вартість об’єкта основних засобів може бути збільшена на суму індексації, проведеної у порядку, встановленому податковим законодавством, з відображенням у бухгалтерському обліку в порядку, передбаченому пунктами 19-21 Положення (стандарту) 7.

(пункт 16 доповнено абзацом четвертим згідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 18.03.2011 р. N 372)

17. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта. При цьому для таких об’єктів, що продовжують використовуватися, обов’язково визначається ліквідаційна вартість.

(пункт 17 доповнено абзацом другим згідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. N 304,

 абзац другий пункту 17 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2004 р. N 731)

18. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

19. Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7.

20. У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об’єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об’єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об’єкта і вигід від відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

(абзац перший пункту 20 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 16.03.2005 р. N 235)

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об’єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об’єкта і вигід від відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

(абзац другий пункту 20 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 16.03.2005 р. N 235)

(пункт 20 в редакції наказу Міністерства

  фінансів України від 30.11.2000 р. N 304)

21. При вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об’єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об’єкта, що відображений у складі додаткового капіталу. Відомості про суму перевищення попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок об’єкта, що включені до складу нерозподіленого прибутку, заносяться до регістрів аналітичного обліку основних засобів.

(пункт 21 із змінами, внесеними згідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 22.11.2004 р. N 731)

Амортизація основних засобів

22. Об’єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).

(пункт 22 в редакції наказу Міністерства

  фінансів України від 25.11.2002 р. N 989,

   із змінами внесеними наказами Міністерства

   фінансів України від 25.09.2009 р. N 1125,

 від 18.03.2011 р. N 372)

23. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

 

(пункт 23 із змінами, внесеними згідно з Наказом

 Міністерства фінансів N 658 від 31.05.2012)

24. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

25. Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

26. Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

(підпункт 1 пункту 26 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

(підпункт 4 пункту 26 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).

(абзац сьомий пункту 26 в редакції

  наказу Міністерства фінансів України від 18.03.2011 р. N 372)

27. Амортизація об’єктів, зазначених у підпункті 5.2 пункту 5 Положення (стандарту) 7, нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об’єкта 100 відсотків його вартості.

(пункт 27 із змінами, внесеними згідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

28. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Метод амортизації об’єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

29. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

(абзац перший пункту 29 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

(абзац другий пункту 29 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

 Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

 

(абзац третій пункту 29 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 25.09.2009 р. N 1125)

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об’єкта основних засобів.

(абзац четвертий пункту 29 із змінами, внесеними згідно з

  наказами Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989,

 від 18.03.2011 р. N 372)

30. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

(абзац перший пункту 30 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

Одночасно на суму нарахованої амортизації об’єктів зовнішнього благоустрою та житлових будинків, що перебувають на балансах житлово-комунальних організацій, які належать до сфери управління органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також автомобільних доріг загального користування збільшуються доходи цих підприємств і організацій із зменшенням додаткового капіталу, а при його недостатності – статутного капіталу.

Організації, звичайна діяльність яких не спрямована на відновлення житлових будинків та інших будівель, можуть також застосовувати норму частини другої цього пункту.

Зменшення корисності основних засобів

31. Втрати від зменшення корисності об’єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів, а щодо об’єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, – відображаються у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 20 Положення (стандарту) 7.

32. Сума вигід від відновлення корисності об’єкта основних засобів, визнана відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 “Зменшення корисності активів”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року N 817 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N 35/10315, відображається визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об’єкта основних засобів. Вигоди від відновлення корисності об’єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, відображаються у порядку, передбаченому абзацом першим пункту 20 Положення (стандарту) 7.

(пункт 32 із змінами, внесеними згідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 16.03.2005 р. N 235)

Вибуття основних засобів

33. Об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

(пункт 33 із змінами, внесеними згідно з

  наказом Міністерства фінансів України від 14.10.2008 р. N 1238)

34. Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

35. У разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта.

Розкриття інформації про основні засоби у примітках до фінансової звітності

 

36. У примітках до фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться така інформація:

36.1. Вартість (первісна або переоцінена), за якою основні засоби відображені в балансі.

36.2. Методи амортизації, що застосовуються підприємством, та діапазон строків корисного використання (експлуатації).

36.3. Наявність та рух у звітному році:

36.3.1. Первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на початок звітного року.

36.3.2. Первісна вартість основних засобів, які визнані активом, з виділенням вартості основних засобів, отриманих в результаті об’єднання підприємств.

36.3.3. Сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу основних засобів у результаті переоцінки.

36.3.4. Первісна (переоцінена) вартість та сума зносу основних засобів, які вибули.

36.3.5. Сума нарахованої амортизації.

36.3.6. Сума втрат від зменшення корисності і сума вигід від відновлення корисності, відображені в звіті про фінансові результати в звітному періоді.

(підпункт 36.3.6 із змінами, внесеними згідно з наказом

  Міністерства фінансів України від 16.03.2005 р. N 235)

36.3.7. Інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума зносу основних засобів.

36.3.8. Первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на кінець звітного року.

37. У примітках до фінансової звітності також наводиться така інформація:

 37.1. Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу основних засобів, щодо яких існують передбачені чинним законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження.

(підпункт 37.1 із змінами, внесеними згідно з наказами

  Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989,

 від 25.09.2009 р. N 1125)

 

37.2. Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу переданих у заставу основних засобів.

(підпункт 37.2 із змінами, внесеними згідно з наказами

  Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989,

 від 25.09.2009 р. N 1125)

37.3. Сума капітальних інвестицій в основні засоби за звітний рік.

(підпункт 37.3 в редакції наказу

  Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)

37.4. Сума укладених угод на придбання у майбутньому основних засобів.

37.5. Залишкова вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються (консервація, реконструкція тощо).

37.6. Первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів, які продовжують використовуватись.

37.7. Залишкова вартість основних засобів, вилучених з експлуатації для продажу.

37.8. Первісна вартість, залишкова вартість та метод оцінки основних засобів, отриманих за рахунок цільового фінансування.

38. У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про зміну розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодо його розподілу між власниками (учасниками).

39. У примітках до консолідованої фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться сума курсових різниць у зв’язку з перерахунком вартості основних засобів, наведеної у фінансовій звітності дочірніх підприємств.