Облік руху

Облік руху готівкових грошових коштів у аптеках (фармацевтичних фірмах)

Організація готівкового обігу в Україні.

Нормальну виробничу діяльність кожне підприємство може здійснювати лише при постійних зв’язках з іншими підприємствами з допомогою грошових коштів.

Терміни, що використовуються у цьому розділі, мають таке значення:

Грошові кошти-готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.   

Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Негрошові операції– операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів.

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація таких необоротних активів, а також таких фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Рух грошових коштів – надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Як результат своєї операційної діяльності всі підприємства проводять розрахунки з комерційними банками за позичками і через комерційні банки сплачують вартість товарів, робіт та послуг одне одному.

Згідно зі ст. 198 Господарського кодексу України розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями проводяться в безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України.

Більшість розрахунків з виконання зобов’язань здійснюється через установи банків безготівковим шляхом. Розрахунки готівкою між підприємствами, організаціями й установами дозволяється проводити лише тоді, коли суми окремих платежів менші від сум, встановлених банками для безготівкових розрахунків.

При проведенні безготівкових операцій банки здійснюють контроль за дотриманням сільськогосподарськими підприємствами платіжної і договірної дисципліни, допомагають використовувати найбільш доцільні форми розрахунків, що сприяє прискоренню обігу обігових коштів.З

Завдання, які вирішує бухгалтерія при обліку грошових коштів

Основними завданнями обліку грошових коштів є: виконання операцій з грошовими коштами за розрахунками з постачальниками, покупцями; контроль за дотриманням касової і розрахункової дисципліни; своєчасне і правильне документальне оформлення операцій з руху грошових коштів, щоденний контроль за збереженням готівки і цінних паперів у касі підприємства; інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку; дотримання стандарту бухгалтерського обліку № 4 “Звіт про рух грошових коштів” та надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

Для відображення коштів використовуються такі рахунки і субрахунки:

30 “Каса”;

31 “Рахунки в банках”;

311 “Поточні рахунки в національній валюті”;

312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”;

313 “Інші рахунки в банках в національній валюті”;

314 “Інші рахунки в банках в іноземній валюті”;

33 “Інші кошти”;

331 “Грошові документи у національній валюті”;

332 “Грошові документи в іноземній валюті”;

333 “Грошові кошти в дорозі в національній валюті”;

334 “Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті”;

34 “Короткострокові векселі одержані”;

35 “Поточні фінансові інвестиції””;

351 “Еквіваленти грошових коштів”;

352 “Інші поточні фінансові інвестиції”.

 

Основним документом, який регламентує порядок здійснення касових операцій в Україні у національній валюті, є Положення, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637. В касі аптеки можуть зберігатися наступні цінності (рис. 13.1).

 

На аптеки як суб’єкти підприємницької діяльності поширюється Положення про правильну організацію готівкового обігу. Обіг готівкових грошей аптек пов’язаний з роз­рахунками забезпечення процесу виробництва, з реалізацією товару, з оплатою податків, внесків.

До касових операцій відносяться операції, пов’язані з одержанням і витратою готівки безпосередньо із каси підприємства.

Дії підприємства з ведення касових операцій регламентовані і час від часу змінюються.

Касові операції (надходження до каси готівки і видача) здійснюються відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12,2004р. № 637 та Постановою Правління Національного банку України від 29.04.09 №252 “Про затвердження змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні’9.

Усі підприємства незалежно від форми власності зобов’язані зберігати належні їм кошти в установах банків, а одержану суму готівки витрачати за цільовим призначенням.

Усі готівкові розрахунки з підприємствами, а також із фізичними особами здійснюються як за рахунок коштів, одержаних у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг).

Терміни, що вживаються при організації обліку ведення касових операцій

при організації обліку ведення касових операцій вживаються терміни в такому значенні:

– виплати, пов’язані з оплатою праці, – виплати, що віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Нака30м Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713;

– відокремлені підрозділи – філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи, що наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законодавством України;

– готівка (готівкові кошти) – грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети, у тому числі обігові, пам’ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами;

– готівкова виручка (виручка) – сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження;

– готівкові розрахунки – платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалі30вану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;

– депонована заробітна плата – готівкові кошти, що одержані підприємствами (підприємцями) для виплат, пов’язаних з оплатою праці, та не виплачені в установлений термін окремим фізичним особам;

– журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів – документ, що застосовують для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів. Форму журналу встановлено Нака30м Міністерства статистики України від 15.02.96 р. №51 “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій”;

– картковий рахунок – банківський поточний рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками;

– каса – приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

– касова книга – документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі. Форму касової книги установлено Нака30м Міністерства статистики України від 15.02.96 р. №51 “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій”;

– касовий ордер – первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форму касових ордерів установлено Нака30м Міністерства статистики України від 15.02.96 р. №51 “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій”;

– касові документи – документи (касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, відомості), за допомогою яких відповідно до чинного законодавства України оформляють касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;

– касові операції- операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов’язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;

– книга обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) – прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);

– корпоративна картка – платіжна картка, емітована на ім’я довіреної особи клієнта – юридичної особи або підприємця;

– ліміт залишку готівки в касі (далі – ліміт каси) – граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час;

– оператори поштового зв9язку – національний оператор та інші оператори (підприємства) поштового зв’язку, які згідно із Законом України “Про поштовий зв’язок” мають повноваження щодо виконання відповідних послуг з поштового зв’язку;

– операційний час – частина операційного дня банку, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком самостійно та закріплюється в його внутрішніх нормативних актах;

– оприбуткування готівки – проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій;

– переказ готівки – унесення певної суми готівки підприємством (підприємцем) або фізичною особою з метою її зарахування на рахунки відповідного підприємства (підприємця) чи фізичної особи або видачі одержувачу в готівковій формі.

Готівкові грошові кошти забезпечують в аптеках в основному виплати з оплати праці, допомоги з фонду соціального страхування, витрат на службові відрядження, господар­ських витрат (придбання за готівку миючих засобів, рецептурного посуду, лікарської рослинної сировини, малоцінних та швидкозношуваних предметів.

 

 

Інформація з первинних документів, оформлених під час здійснення операції, пере­носиться у накопичувальні документи – журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів та касову книгу.

До основних завдань обліку грошових коштів аптек відносяться:

• щоденний контроль за наявністю, зберіганням та рухом коштів у касі;

• дотримання правил ведення касових операцій;

• правильне та вчасне оформлення касових та фінансових документів;

• дотримання ліміту грошей у касі;

• вчасна здача виручки на рахунок; ————

• дотримання касової та фінансової дисципліни;

• ревізія каси.

Документальне оформлення руху готівки в аптеках

Операції з надходження та витрачання готівки в аптеках усіх форм власності про­водяться з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів (ПКО і ВКО). При­ймання готівки касами аптек проводиться за прибутковими касовими ордерами, підпи­саними головним бухгалтером або уповноваженою ним особою. При прийманні грошей видається квитанція, також за підписами головного бухгалтера або уповноваженої ним особи і касира, завірена печаткою (штампом) касира (бланк 13.1).

Видача готівки з каси аптеки провадиться за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Доку­менти на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ним уповноваженими (бланк 13.2). До видаткових ордерів можуть долучатися заявки на видачу грошей, рахунки тощо.

 

 

 

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим протягом дня за одним або кількома платіжними документами не повинна перевищувати 10000 (десять тисяч) гривень. Десятитисячне обмеження введено Постановою Правління Національного банку України “Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку” від 09.02.05 р. № 32.

Підставою для розрахунків є документи: податкова накладна, товарний чек, акт виконаних робіт та ін.

Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження не поширюються на:

– розрахунки підприємств з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами;

– добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

– розрахунки підприємств за спожиту ними електроенергію;

– використання коштів, виданих на відрядження;

– розрахунки підприємств між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі напри кінець дня платника готівки однора30во в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Всі готівкові операції в аптеках здійснюються за встановленими законодавством формами документів (табл. 13.1).

 

 

 

Прибуткові та видаткові касові ордери чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструються в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових операцій (бланк 13.3).

 

Журнал реєстрації побудовано таким чином, що за його даними здійснюється конт­роль за цільовим призначенням готівки, отриманої і витраченої аптекою. Після реє­страції касові ордери передаються бухгалтером в касу аптеки для виконання. Видаткові касові ордери, оформлені за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями на виплату заробітної плати, реєструються після видачі. Всі факти надходження і вибуття готівки аптеці відображаються в касовій книзі.

Касова книга — обліковий реєстр, призначений для обліку касових операцій касиром підприємства. В ній у хронологічній послідовності відображаються витрачання і надхо­дження готівки, що дає можливість контролювати рух коштів аптеки.

Записи в касовій книзі виконуються у двох примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою або чорнилом темного кольору. Другі примірники повинні бути від­ривними і є звітом касира. Перші примірники залишаються в касовій книзі. Перші і другі примірники нумеруються однаковими номерами.

Записи в касовій книзі робляться касиром відразу після одержання або видачі гро­шей по кожному ордеру або по документах, які його замінюють (бланк 13.4).

В кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, визначає залишок готівки в касі на наступне число і складає звіт касира.

Згідно з Указом Президента України № 436/95 від 12.06.1995 р. з подальшими змі­нами та доповненнями встановлено штрафні санкції за порушення правил готівкового обігу (табл. 13.2).

 

 

13.2. Документальне оформлення руху грошей в операційній касі аптеки

Характеристика операційної каси аптеки та реєстраторів розрахункових операцій.

Крім поняття “каса”, існує поняття “операційна каса”. Основна відмінність останньої полягає в тому, що вона призначена для збору виторгу і знаходиться безпосередньо в торговому залі. В операційній касі аптеки знаходиться реєстратор розрахункових опе­рацій (РРО) відповідної марки, включений до Державного реєстру (рис. 13.4).

 

В аптеках при реалізації товару використання РРО є обов’язковим. Згідно з Поста­новою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1336 проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням книги обліку розрахункових операцій (КОРО) та розрахункової книжки (РК) дозволено при роздрібній торгівлі медичними і фармацевтичними товарами на території села (граничний розмір річного обсягу роз­рахункових операцій 79 тис. грн).

РРО – це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіс­кальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажі товарів. До РРО відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, комп’ютерно-касова система тощо.

РРО реєструється в органах податкової інспекції за місцем знаходження суб’єк­тів підприємницької діяльності. Для його реєстрації до податкової інспекції подається і заява, копія свідоцтва про державну реєстрацію аптеки, документ, який підтверджує І факт купівлі РРО, дозвіл місцевого органу виконавчої влади на розміщення аптеки. і Якщо з документами все гаразд, тоді отримується довідка про резервування фіскального номера РРО. Протягом п’яти робочих днів з моменту отримання довідки РРО необхідно І опломбувати в центрі сервісного обслуговування, занести фіскальний номер РРО до І його фіскальної пам’яті, забезпечити переведення РРО у фіскальний режим роботи.

Фіскальні функції – це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечу­вати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам’яті, багатора­зове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій формі.

На випадок ремонту основного РРО, аптека може використати резервний РРО, який необхідно зареєструвати в податковій інспекції.

Порядок ведення книги обліку розрахункових операцій

На кожен РРО має бути заведена КОРО, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі розрахункових документів (касових чеків, розрахункових квитанцій). КОРО необхідно також зареєструвати в Державній податковій інспекції (ДПІ). При цьому особа, яка бажає її зареєструвати, повинна виконати такі умови:

1) подати на реєстрацію прошнуровану і послідовно пронумеровану КОРО із встановленим засобом контролю, щоб виключити можливість розшнурування КОРО без порушення такого контролю (як правило, книги продають зі встановленим засобом контролю);

2) заповнити реквізити титульної сторінки книги.

Крім цього, якщо аптекою реєструється перша КОРО, також потрібно подати пись­мову заяву в довільній формі і реєстраційне свідоцтво на РРО.

Рішення про реєстрацію або відмову посадова особа відділу ДПС повідомляє про­тягом двох робочих днів. Відмовити в реєстрації КОРО можуть тільки в тому випадку, якщо подані документи не відповідають вимогам законодавства, минув термін їх дії, не виконані підготовчі вимоги до реєстрації КОРО. Якщо реєстрація проведена успішно, виписується довідка про реєстрацію КОРО і на титульній сторінці книги вказується номер КОРО, дата її реєстрації, назву відділу ДПС і дані працівника, який проводив реєстрацію (бланк 13.5).

Для того щоб зареєструвати наступну КОРО, потрібно подати письмову заявку довільної форми і довідку про реєстрацію попередньої КОРО.

 

В книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) передбачено чотири окремі розділи (бланки 13.6-13.9)

Порядок роботи з відвідувачами без реєстраторів розрахункових операцій

На період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту, або у разі тимчасового, але не більше 7 робочих днів (72 год.), відключення електроенергії, проведення розрахунко­вих операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій (із заповненням розділу 3), розрахункової книжки або із застосуванням резервного РРО.

Розрахункова книжка — належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні роз­рахункові квитанції (бланк 13.10), які видаються покупцям, коли не застосовуються реє­стратори розрахункових операцій.

Всі виписані за період несправності РРО розрахункові квитанції (бланкІЗ.10) необ­хідно відобразити в 3-му розділі книги обліку розрахункових операцій (бланк 13.8).

 

Перед використанням РК заповнюють графи 1—5, а перед відновленням роботи РРО – графи 6-8 розділу.

Після поновлення роботи РРО касир повинен провести через РРО суми розрахунків и час роботи з використанням РК, а у випадку обнуления оперативної пам’яті РРО – за час роботи перед виходом РРО з ладу або відключенням електроенергії з контрольною :трічкою окремо за кожною ставкою ПДВ. Після цього слід виконати Z-звіт, який являє :обою денний звіт з обнулениям інформації в оперативній пам’яті та занесенням її до фіскальної пам яті реєстратора.

Крім того, касиру необхідно виконати операцію “службове внесення” для реєстрації суми готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації пер­шої розрахункової операції після виконання Z-звіту.

Перед початком роботи касиру необхідно пересвідчитися у справності РРО: чи під­ключений він до мережі, чи працює механізм друку, а також у тому, що оперативна пам’ять апарата обнулена, для чого роздруковують кілька нульових чеків. Касиру необхідно перевірити наявність чекової та контрольної стрічок, чи правильно в реєстраторі вста­новлено час і дату. Також перевіряється відповідність готівки, зазначеної в книзі обліку розрахункових операцій (службове внесення), наявній у грошовому ящику РРО.

Документування розрахунків з покупцями за готівку.

Касир під час розрахунків з клієнтами на суму купівлі повинен видати покупцю фіскальний касовий чек (розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари), в якому вказуються відомості про суб’єкта підприємницької діяльності.

 

Алгоритм роботи при розрахунках з реалізації товару

Суб’єкти підприємницької діяльності при реалізації товарів зобов’язані:

• проводити розрахунки зі споживачами через РРО, які належно зареєстровані, опломбовані чи перебувають на гарантійному чи післягарантійному обслугову­ванні в організації сервісного обслуговування, забезпечувати цілісність пломб РРО;

• видавати споживачеві на його вимогу касовий чек на повну суму покупки (послуги), який повинен містити усі необхідні реквізити;

• вести книгу обліку розрахункових операцій, складати звіт з операцій, здійснюва­них на цьому апараті; щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забез­печувати їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій; друкувати на РРО контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання 3 роки;

• забезпечувати зберігання книги обліку РРО протягом терміну, встановленого чин­ним законодавством (3 роки);

• подавати до ДПА звітність, пов’язану із застосуванням РРО, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця;

• реалізовувати товари при наявності цінника на товар;

• у разі поломки РРО чи відключення електроенергії використовувати належним чином оформлену і зареєстровану в ДПІ книгу обліку розрахункових операцій і розрахункову книжку або резервний РРО;

• сума готівки за реалізовані товари повинна співпадати із сумою, зазначеною в поточному звіті РРО.

При порушенні вимог законодавства стосовно обліку розрахункових грошових опе­рацій в аптеках застосовуються штрафи (табл. 13.3).

Щодня після закінчення робочої зміни касир готує денний звіт (Z-звіт) з обнулениям інформації в оперативній пам’яті та занесенням її до фіскальної пам’яті (бланк 13.12). Протягом дня касир при інкасації виторгу або для перевірки фактичної наявності гро-ішей в РРО друкує Х-звіт, який представляє собою денний звіт без обнуления інформації в оперативній нам яті.

Щоденні Z-звіти підклеюються в 1-му розділі книги обліку розрахункових опера­цій (бланк 13.6) і узагальнюються в розділі 2 окремим підсумковим рядком у графі 5 (бланк 13.7).

 

 

 

 

Розрахунок ліміту залишку грошей у касі аптеки

Готівкові грошові кошти необхідно здавати з каси у банк. Для обмеження грошово-готівкового обігу держава використовує такі методи регулювання обігу:

а) встановлення лімітів залишків готівки у касі;

б) встановлення норм витрачання готівкових грошей з виторгу.

На кінець робочого дня аптеки можуть тримати у своїй касі готівку у межах ліміту, який розраховується та затверджується самим підприємством. При укладанні договору на розрахунково-касове обслуговування аптека подає до банку заявку-розрахунок для встановлення ліміту каси за встановленою формою (бланк 13.13).

 

 

• із строком здавання ЇЇ в банк щоденно наприкінці робочого дня (при наявності вечірньої каси і інкасації) – в розмірах, необхідних для забезпечення нормальної роботи вранці наступного дня;

* із строком здавання виручки наступного дня (у разі відсутності вечірньої каси і  інкасації) – в межах середньоденної виручки. Для встановлення ліміту залишку готівки у касі підприємства подають заявку-розрахунок, де приводяться фактична сума касового виторгу (надходження) за 3 місяці, що передують поданню заявки, І кількість робочих днів за останні 3 місяці (тобто розрахунок денного виторгу), а також сума виплаченої готівки на різні потреби (не більше 1,5-2 %) (крім заро­бітної плати, допомоги, премій). Крім того, вказується порядок і терміни здавання виторгу (самостійно, через інкасатора, щоденно).

Понадлімітні залишки готівки в касі аптеки визначають прямим розрахунком за кожен робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі суб’єкта господарю­вання на кінець дня зі встановленим лімітом залишку в касі, незалежно від того, чи здійс­нювались у цей день касові операції (надходження і витрачання готівки), чи ні.

Для новостворених підприємств, які здійснюють операції з готівкою і тільки роз­починають свою діяльність, на перші 3 місяці їх роботи ліміти залишку готівки в касі мають встановлюватися банком протягом п’яти днів після відкриття рахунку, виходячи з представлених ним розрахунків.

При наявності в аптеки окремих структурних підрозділів, для них визначається та затверджується окремий ліміт каси. У випадках, коли аптеки працюють у вихідні і святкові дні за умови відсутності вечірньої каси і інкасації, то у разі, якщо отримана ними за ці дні виручка перевищує встановлений ліміт каси і здана до банку не пізніше наступного робочого дня банку і клієнта, ця готівка не вважається понадлімітною. Зверх встановлених норм готівкові гроші можуть зберігатися в касі аптеки у дні виплати заро­бітної плати (протягом 3-х днів). Контроль за дотриманням встановлених лімітів каси здійснюють ДПІ.

Аптекам, які не мають податкової заборгованості, грошові кошти, одержані від реа­лізації, дозволено використовувати для забезпечення господарських потреб, в т. ч. і на виплати, пов’язані з оплатою праці та виплатою дивідендів з доходу.

Порядок здавання грошей у банк

Зберігати в касі готівку дозволяється в межах лімітів, які установлюються підприємством самостійно на підставі розрахунку. Розрахунок залишку ліміту готівки в касі підписується головним бухгалтером та керівником підприємства і затверджується внутрішнім нака30м (розпорядженням підприємства). Розрахунок ліміту готівки в касі проводиться на підставі середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси протягом трьох будь-яких місяців поспіль з останніх дванадцяти, що передують терміну встановлення (перегляду) ліміту каси. Підприємства, що розпочинають свою діяльність, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють відповідно до прогнозних розрахунків з подальшим переглядом за фактичними показниками діяльності. Додаток 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні

 

Слід зауважити, що підприємства, які виробляють та переробляють сільськогосподарську продукцію, різних організаційно-правових форм можуть установлювати (переглядати) ліміт каси на період заготівки та перероблення сільськогосподарської продукції згідно з фактичними показниками їх касових оборотів (надходження або видачі готівки) за будь-які три місяці сезону виробництва (перероблення) сільськогосподарської продукції попереднього року.

Готівка, що перевищує ліміт каси, підлягає зарахуванню на рахунки в терміни, визначені підприємством і встановлені за погодженням з тим банком, у якому відкрито рахунок підприємства.

При цьому необхідно дотримуватися таких вимог:

– для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки або оператори поштового зв’язку, – щодня (у день надходження готівкової виручки);

– для підприємств, у яких час закінчення робочого дня, що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіком змінності відповідно до законодавства України, не дає змоги забезпечити здавання готівкової виручки в день її надходження, – наступного за днем надходження готівкової виручки до каси;

– для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків чи операторів поштового зв’язку, – не рідше ніж один раз на п’ять робочих днів.

Установлені згідно із зазначеними вимогами терміни здавання готівкової виручки підприємствами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунка між підприємствами та банками.

Важливо підкреслити, що в тому разі, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то він вважається нульовим.

У цьому разі вся готівка, що перебуває в касі наприкінець робочого дня, вважається понадлімітною.

 

Грошові кошти аптеки зобов’язані зберігати в обслуговуючому банку. У банк зда­ється надлишок готівки в касі аптеки у встановленому порядку одним із наступних спо­собів (рис. 13.5).

У випадку, коли підприємство самостійно здає виторг до каси банку заповнюється оголошення (об’ява) на внесок готівкою – перша частина (верх) залишається в банку, дві інші: квитанція (середня частина) і ордер (нижня частина) повертаються в аптеку (бланк 13.14). На підставі квитанції в аптеці оформляється видатковий касовий ордер для списання грошей з каси і запису в касовій книзі (бланк 13.4).

Здача виторгу інкасаторові оформляється супровідною відомістю в 3-х примірниках через кальку: 1-й примірник – в інкасаторську сумку, 2-й – інкасатору, 3-й залишається в касі підприємства (інкасатор розписується на цьому примірнику та ставить штамп) і

 

є підставою для списання коштів у аптеці. На зворотному боці 1-го і 2-го примірників проставляється покупюрний опис грошей.

Відображення обліку грошових коштів у бухгалтерському обліку

У бухгалтерському обліку рух грошей в касі аптеки реєструється на активному рахунку “Каса”, за дебетом якого фіксується надходження коштів, за кредитом – вида­ток.

Згідно з діючим положенням видача готівки в підзвіт проводиться з кас підприємства за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими в підзвіт сумами.

Видача готівкових коштів підзвіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на термін не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів підзвіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на термін не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів підзвіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то термін, на який видана готівка підзвіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Згідно із Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” Звіт про використання коштів на відрядження або підзвіт надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

– завершує таке відрядження;

– завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти в підзвіт.

Як поступити, якщо підзвітна особа повертає суму надмірно витрачених коштів пізніше встановленого терміну?

Якщо підзвітна особа повертає суму надмірно витрачених коштів пізніше граничного терміну, то така підзвітна особа сплачує штраф у розмірі 15% суми таких надмірно витрачених коштів.

Якщо підзвітна особа не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний термін, то така сума підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Крім того, підзвітна особа сплачує штраф у розмірі 15% суми надміру витрачених коштів.

Хто на підприємстві здійснює ведення касових операцій?

Для ведення касових операцій у штаті підприємства може бути передбачено посада одного або кількох касирів, які несуть повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих цінностей. Після рішення про призначення на посаду касира головний бухгалтер ознайомлює його під підпис з Положенням проведення касових операцій у національній валюті в Україні. Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам.

На підприємствах, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни виконання обов’язків касира покладається на іншого працівника за письмовим нака30м керівника. З цим працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність на час виконання ним обов’язків касира.

У разі відсутності касира (у зв’язку з хворобою тощо) цінності, що передані йому під відповідальність, перераховуються Іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або в присутності комісії, призначеної керівником підприємства. Про результати перерахування і передавання цінностей складається акт за підписами зазначених осіб.

Підприємства, штатним розписом яких не передбачено посади касира, виконання його обов’язків можуть покладати відповідно до письмового розпорядження керівника на бухгалтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

На підприємствах, які мають відокремлені підрозділи або обслуговуються централі30ваними бухгалтеріями, оплату праці, виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, стипендій та премій можуть проводити за письмовим нака30м керівника інші, крім касирів, особи, з якими укладається договір, і на яких покладаються обов’язки, установлені для касирів.

Підприємство створює необхідні умови, що забезпечують збереження грошових коштів у касі, при доставці їх з установ банків або при внесенні на поточні рахунки.

Касою називається спеціально обладнане та і30льоване приміщення, призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів де, як правило, ведеться Касова книга. Керівники підприємств несуть персональну відповідальність у тих випадках, коли за їх провиною не було створено необхідні умови, які б забезпечили збереження готівки в касі або при транспортуванні. Двері в касу під час проведення грошових операцій повинні бути зачинені з внутрішнього боку. Доступ у касу особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.

Уся готівка і цінні папери на підприємствах зберігаються, як правило, у вогнетривких металевих шафах, які після закінчення роботи закривають ключем і опечатують сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються в касира, а дублікати – в опечатаних касиром пакетах зберігаються в керівника підприємства. Зберігання в касі готівки й інших цінностей, які не належать цьому підприємству, заборонено.

Перед відкриттям каси і металевих шаф касир зобов’язаний оглянути їх, упевнитися в справності сигналізації і якщо помічено будь-які пошкодження, зобов’язаний сповістити про це керівника підприємства, а ті, у свою чергу, – в органи внутрішніх справ і забезпечити охорону каси до появи працівників міліції.

Керівник підприємства має надати касиру охорону при транспортуванні грошових коштів з установ банків або здачі в них і в разі потреби транспортний засіб.

При транспортуванні грошових коштів касиру, супровідним його особам і водію транспортного засобу забороняється:

– розголошувати маршрут руху і розмір суми грошових коштів, що перевозяться;

– допускати в салон транспортного засобу осіб, які не призначені керівником для доставки грошей;

– їхати попутним або громадським транспортом.

 

Надходження і видачу грошей обліковують у Касовій книзі (тип. ф. № КО-4), записи до якої робить касир відразу після одержання або видачі грошей за кожним ордером чи документом, який його замінює. Наприкінці кожного робочого дня касир підсумовує операції за день, визначає залишок грошей у касі на наступний день і передає до бухгалтерії відривний листок касової книги з копіями записів за день та доданими прибутковими і видатковими касовими документами, як звіт касира, під розписку в касовій книзі. Підприємство веде тільки одну касову книгу. Вона повинна бути пронумерована, прошнурована і скріплена сургучною печаткою. На останній сторінці касової книги необхідно указати кількість пронумерованих сторінок, яка завіряється підписами керівника господарства та головного бухгалтера господарства.

Відокремлені підрозділи, що мають каси і здійснюють розрахунки готівкою, проводять при цьому касові операції з видачі (приймання) готівки на будь-які потреби з оформленням видаткових (прибуткових) касових ордерів або застосовують РРО (РК) при розрахунках зі споживачами, самостійно здають готівкову виручку до каси установи банку (інкасаторам банку), повинні також вести касові книги, які видаються і оформляються підприємством – юридичною особою, до складу якої вони входять.

Підприємства, за умови забезпечення належного зберігання касових документів, можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп’ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги (“Вкладний аркуш касової книги” та “Звіт касира”), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі.

Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.

У разі роздрукування “Вкладного аркуша касової книги” наприкінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування наприкінці року – їх загальна кількість за рік.

Після роздрукування “Вкладного аркуша касової книги” і “Звіту касира” касир зобов’язаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати “Звіт касира” разом із відповідними касовими документами до бухгалтерії за власноручним підписом у “Вкладному аркуші касової книги”.

“Вкладний аркуш касової книги” протягом року зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) “Вкладний аркуш касової книги” формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства – юридичної особи, а підшивки формуються в книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства (юридичної особи).

Після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях має передаватися для зберігання відповідно до законодавства України.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

За наявності в підприємства кількох касирів старший касир перед початком робочого дня видає іншим касирам авансом потрібну для видаткових операцій суму готівки за власноручним підписом у книзі обліку прийнятих та виданих касиром грошей.

Касири наприкінці робочого дня зобов’язані скласти звіт про одержання авансу і готівки, прийнятих (виданих) за відповідними касовими документами, і здати залишок готівки та касові документи за проведеними операціями старшому касиру за власноручним підписом у книзі обліку прийнятих та виданих касиром грошей.

Про аванси, одержані для оплати праці та виплати стипендій, касир зобов’язаний скласти звіт у встановлений термін з урахуванням дня їх одержання. До закінчення цього терміну касири зобов’язані щоденно здавати старшому касиру залишки готівки, яка не видана за видатковими відомостями. Готівка здається старшому касиру за власноручним підписом у книзі обліку прийнятих та виданих касиром грошей із зазначенням сум.

За наявності в підприємства тільки одного касира облік прийнятої та виданої готівки веде цей касир.

Що означає і включає в себе бухгалтерська обробка звітів касира?

Бухгалтерська обробка звітів касира полягає в старанності перевірки правильності оформлення прибуткових і видаткових касових документів, відповідності записів у звіті даним доданих до них документів, підрахунок підсумків операцій за день і залишків на початок і кінець робочого дня. Повинні бути також звірені суми одержаної і зданої готівки в установи банків з відповідними виписками банків за поточними рахунками. Після перевірки касового звіту в спеціальній графі проставляються кореспондуючі рахунки.

Особливістю сільськогосподарських підприємств є те, що значну частку в касових операціях становить надходження готівки від населення за надані послуги, виконані роботи, реалізовану сільськогосподарську продукцію. Це передбачає необхідність організації спеціального контролю за повнотою оприбуткування і своєчасністю здачі виручки.

У терміни, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу на квартал на кожному підприємстві проводиться раптова ревізія каси, про що складають відповідний акт. При проведенні документальної ревізії слід також перевірити наявність готівки в касі, усі касові документи і записи до касової книги. Результати ревізії оформляють актом, у якому фактичний залишок касової готівки зіставляють з даними обліку, що дає можливість визначити нестачу або надлишок грошових коштів. Акт необхідно оформити у день ревізії каси і підписати членами ревізійної комісії. У випадках, коли буде встановлено нестачу або надлишок, комісія повинна вимагати від касира письмове пояснення.

Касова книга

 

На якому рахунку ведеться синтетичний облік касових операцій і з якими рахунками він кореспондує?

Рахунок 30 “Каса” призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі підприємства.

Рахунок 30 “Каса” має такі субрахунки:

301 “Каса в національній валюті”;

302 “Каса в іноземній валюті”.

За дебетом рахунка 30 “Каса” відображується надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом – виплата грошових коштів із каси підприємства.

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв’язку, обмін валют тощо), відкриваються субрахунки “Операційна каса в національній валюті” та “Операційна каса в іноземній валюті”.

Бухгалтерський облік надходження грошей до каси, а також їх використання можна навести на таких умовних прикладах.

 

Звітність РРО в електронному вигляді.

Якщо вам більше до смаку російська мова, читаємо цю тему на російській. З 01 січня 2013 року для суб’єктів господарювання стає обов’язковим подання звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) до органів державної податкової служби в електронному вигляді. Для цього, майже до всіх моделей РРО центри сервісного обслуговування (ЦСО) мають внести зміни, щоб ті відповідали вимогам Закону про РРО. Дана тема являє собою систематизацію тієї інформації, яка є на просторах інтернету. Обговорюємо, задаємо питання та коментуємо.

Нормативні документи та інформація, яка використовувалася.

1.     ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон про РРО).

2.     Наказ Міністерства фінансів «Про затвердження Вимог щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних та Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв’язку до органів державної податкової служби» від 08.10.2012 №1057 (далі – Наказ Мінфіну №1057).

3.     Лист ДПСУ від 03.12.2012 №10322/0/71-12/22-1317/1317. Щодо подання звітності РРО в електронному вигляді

4.     Лист ДПСУ від 29.11.2012 Запровадження РРО з контрольною стрічкою в електронній формі

5.     Матеріали інтернет конференції з начальником відділу РРО ДПС України (далі – Інтернет конференція).

6.     Брошура ДПСУ «Запровадження РРО з контрольною стрічкою в електронній формі» (далі – Брошура ДПСУ по РРО). Вона представляє собою лише декілька сторінок загальної інформації та тексту Наказу Мінфіну №1057.

 

Хто повинен подавати звітність про використання РРО в електронному вигляді?

Ця вимога міститься у пункту 7 статті 3 Закону про РРО.

Хто повинен подавати?	Що подавати?
1. СГД, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі; 2. СГД, які використовують електронні контрольно-касові реєстратори, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді;	електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам’яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам’яті модемів, які до них приєднанні
СГД, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді (за виключенням електронних контрольно-касових реєстраторів)	Інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься в їх фіскальній пам’яті.

 

Яка різниця між РРО (реєстратор розрахункових операцій) та електронним контрольно – касовим реєстратором?

Визначення цих понять наведено у Законі про РРО. Їх доцільно навести повністю:
Реєстратор розрахункових операцій – пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).
Види реєстраторів розрахункових операцій: до реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Електронний контрольно-касовий реєстратор – реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує облік кількості реалізованих товарів (послуг) найменування, друкування розрахункових та інших звітних документів;
Як бачимо, електронний контрольно – касовий реєстратор є лише підвидом такого широкого поняття як реєстратор розрахункових операцій.

Яким чином почати подавати інформацію по РРО до податкової служби?

У листі ДПСУ від 29.11.2012 міститься наступна інформація:

Для суб’єктів господарювання існує два способи виконання вимог законодавства:
перший – придбання реєстраторів розрахункових операцій нового покоління, що створюють контрольну стрічку в електронній формі та містять вбудовані модеми;
другий – доопрацювання існуючої касової техніки та приєднання до неї відповідних модемів для передачі звітної інформації.

Чи обов’язково на торговій точці, де встановлений РРО, мати підключення до мережі інтернет?

Інформація з цього приводу пролунала на Інтернет конференції. Начальник відділу РРО ДПСУ зазначив, що підключення до мережі інтернет мати не обов’язково.

До якого часу підприємствам треба забезпечити можливість свого РРО передавати інформацію до податкової служби?

Ця інформація є у Брошурі ДПСУ по РРО:

Користувачам касової техніки при її придбанні або заміні необхідно обов’язково звертатись до Центрів сервісного обслуговування або виробників РРО щодо проведення ними відповідного доопрацювання даної моделі у термін до 01.07.2013, з якого використання такої техніки тягне за собою відповідальність у зв’язку з введенням в дію п. 9 ст. 17 Закону №265.

Хто буде здійснювати підключення та реєстрацію РРО у системі для подання інформації до податкової служби?

Інформація з Брошури ДПСУ по РРО:

Підключення РРО суб’єктів господарювання та їх первинну реєстрацію в Системі проводитимуть ЦСО (центри сервісного обслуговування). Тому ці процедури не є обтяжливими і не вимагають додаткових зусиль та навичок від користувачів касової техніки.

Суб’єкт господарювання не здійснює діяльності. Яким чином він подає звітність по РРО?

Якщо суб’єкт господарювання тимчасово не здійснює діяльності, він подає звичайний звіт про використання РРО до 15 числа місяця, наступного за звітним. Така відповідь була надана на Інтернет конференції.

Чи необхідно буде придбавати якісь додаткові електронні ключі для забезпечення подання звітності в електронному вигляді?

Таке питання було задане на Інтернет конференції. Відповідь – ні, ніяких додаткових ключів придбавати не потрібно.

Для кого передбачені вимоги та порядок, затверджені Наказом Мінфіну №1057?

Насамперед, Наказ Мінфіну №1057 призначений для виробників РРО та модемів, а також для центрів сервісного обслуговування (ЦСО). Суб’єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій не знайдуть там майже нічого корисного.

Чи скасовані звичайні паперові звіти, які подавалися щомісяця до 15 числа?

Звичний для всіх звіт за формою №ЗВР-1 не скасовано. Але його повинні подавати лише ті суб’єкти господарювання, на яких не розповсюджується вимога щодо подання звітності в електронному вигляді.

Чи розповсюджуються нові вимоги на приватних підприємців?

Нові вимоги розповсюджуються на всіх суб’єктів господарювання, які використовують РРО та відповідають критеріям пункту 7 статті 3 Закону про РРО незалежно від того, чи це юридична особа чи приватний підприємець. На платників єдиного податку нові вимоги не розповсюджуються, оскільки вони не зобов’язані використовувати реєстратори розрахункових операцій.

Відповідальність за неподання звітності РРО в електронному вигляді

Слід звернути увагу, що до 01.07.2013 року відповідальність за неподання інформації по РРО в електронному вигляді не застосовується. А з 01.07.2013 у Законі про РРО з’явиться пункт 9 статті 17, згідно якого в разі неподання до органів державної податкової служби звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв’язку, в разі обов’язковості її подання до СГД застосовується штраф в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.).

 Про особливості використання нового РРО з електронною контрольною стрічкою

 

28 березня 2013 року в Асоціації платників податків України відбувся  практичний семінар, присвячений одній з найактуальніших тем сьогодення: «Законодавчі зміни в порядку використання РРО і касових операцій».

 

Так, з 1 січня 2013 року впроваджено електронну контрольну стрічку РРО. На цій стрічці в пам’яті касового апарату або модему, який до нього приєднаний, формуються  копії розрахункових документів і фіскальних звітів. Один раз на добу цей звіт автоматично передається на сервер обробки інформації ДПС.

 

Під час практикуму проведено огляд основних змін до Закону про РРО та висвітленні наступні питання: правила використання РРО і РК; нові вимоги до технічних характеристик РРО; випадки продажу товарів і послуг без застосування РРО; формування та строки подання до ДПС  електронних контрольних стрічок і Z-звітів; порядок передачі даних в електронному вигляді до податкової служби; практика перевірок органами ДПС правил використання РРО та касової дисципліни; відповідальність за порушення касової дисципліни тощо.

 

Лекторами практикуму виступили:

Павло Сидоров – начальник відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків Управління супроводження перевірок Департаменту податкового контролю ДПС України;

Олександр Никоненко – голова Київського осередку Асоціації УкрЕККА, генеральний директор ТОВ Центр сервісного обслуговування «Київський регіональний центр»;

Ігор Колежинський – директор по сервісу ТОВ Центр сервісного обслуговування «Київський регіональний центр.

 

Лектори підкреслили, що Наказ Мінфіну від 08.10.2012 №1057 про порядок передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв’язку до органів ДПС, призначений для виробників РРО та модемів, а також для центрів сервісного обслуговування (ЦСО). Суб’єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій, не знайдуть там майже нічого корисного.

У разі виникнення труднощів, платникам рекомендовано звертатись до центрів сервісного обслуговування РРО та інформаційних еквайерів, оскільки саме на них покладено вирішення технічних питань з передачі даних РРО.

 Підключення РРО суб’єктів господарювання та їх первинну реєстрацію в Системі проводитимуть ЦСО (центри сервісного обслуговування), тому ці процедури не є обтяжливими і не вимагають додаткових зусиль та навичок від користувачів касової техніки.

 

У випадку злому, перебування в ремонті, або відключенні електроенергію розрахунки можна буде здійснювати за допомогою книги обліку розрахункових операцій (КОРО) та розрахункових книжок (РК) або зареєстрованого резервного РРО. Період усунення недоліків не повинен перевищувати 72 години (7 робочих днів).

 

Обов’язковою умовою застосування РРО є його реєстрація в органі податкової служби. Після реєстрації у податковій інспекції будь-який РРО треба включати до Звіту незалежно від того чи використовували його у звітному періоді, в тому числі резервні, оскільки будуть заблоковані через 72 години.

 Після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також у відповідності до контрольної стрічки, у випадку очищення оперативної пам’яті, за той період часу, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, після чого слід виконати Z-звіт.

 Слід наголосити, що з липня місяця 2013 року відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за неподання звітності по РРО наступить відповідальність в разі неподання до органів державної податкової служби звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв’язку, в разі обов’язковості її подання до СГД застосовується штраф в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.).

 

У суб’єктів господарювання лишається два шляхи уникнення відповідальності: або доопрацювання наявної касової техніки та приєднання до неї відповідних модемів для передачі звітної інформації по-новому, або ж придбати реєстратори розрахункових операцій нового покоління, що створюють контрольну стрічку в електронній формі та містять вбудовані модеми.

 

У ході практикуму лектори ознайомили учасників з переліком моделей реєстраторів розрахункових операцій, визначених Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій, що створюватимуть стрічку в електронній формі та з переліком моделей які перебувають у стадії погодження.

 Наголосили лектори і на перевагах запровадження електронної контрольної стрічки на реєстраторах розрахункових операцій, зокрема: спрощення формування та подання звітності про використання РРО – автоматичне формування звітності); зменшення витрат платників податків на друкування та зберігання контрольних стрічок – економія паперу, не потрібно складських приміщень для зберігання протягом 3 років контрольних стрічок; зменшення кількості перевірок та «зустрічей» з податківцями, отримання органами ДПС в режимі реального часу інформації щодо обсягів розрахункових операцій здійснених суб’єктами господарювання що застосовують РРО при проведенні розрахунків у сфері готівкового обігу – застосування дистанційного контролю.

 

Будемо сподіватись, що законодавчі зміни в порядку використання РРО і касових операцій дійсно створять більш комфортні умови для суб’єктів господарювання.

 

До негативних на сьогоднішній день можна віднести лише можливість зіткнення суб’єктів господарювання в майбутньому з труднощами вчасного придбання відповідних модемів для удосконалення існуючих касових апаратів та придбання реєстраторів розрахункових операцій нового покоління, що створюють контрольну стрічку в електронній формі та містять вбудовані модеми, адже не виробники касової техніки подали заявку до НПУ для проходження їх відповідності. А часу залишилось обмаль.

Санкції за порушення у сфері обігу готівки

 Перш ніж перейти безпосередньо до аналізу особливостей застосування передбачених Указом № 436/95 штрафів, слід зауважити, що, як і будь-яка санкція, вони не мають самостійного значення. Необхідність звернення до них виникає тільки тоді, коли порушено певне правило поведінки. Відповідно, якщо норма, що закріплює таке правило, перестає діяти, стає мертвим і положення, що встановлює відповідальність за її порушення. Для Указу № 436/95 нормативним актом, що закріплює такі правила поведінки, є Положення № 637.

Інформацію про санкції, що застосовуються за порушення у сфері обігу готівкових коштів, наведемо в таблиці.

 

　

Таким, що часто обговорюється в аспекті «готівкових» штрафів, залишається питання про правомірність застосування до суб’єктів господарювання санкцій, установлених на рівні підзаконного акта, а не закону України, як цього вимагає Господарський кодекс України. Нагадаємо: згідно з ч. 2 ст. 238, ч. 2 ст. 241 ГКУ адміністративно-господарські санкції можуть установлюватися виключно законами. На наш погляд, аргумент проти застосування Указу № 436/95 небезпідставний, однак, слід визнати, він не сприймається ані судами України, ані податковими органами.

Згідно з Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затвердженими наказом МОЗ від 30.10.2011 р. № 723, у сільській місцевості в разі відсутності аптеки або структурного підрозділу аптеки роздрібна торгівля лікарськими засобами за переліком, встановленим наказом МОЗ України, здійснюється в приміщеннях фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів (ФАП), сільських, дільничних лікарень, амбулаторій, амбулаторій загальної практики — сімейної медицини працівниками цих закладів, які мають медичну освіту, на підставі договорів, укладених з ліцензіатом, що має ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами. На практиці реалізація ліків здійснюється на підставі трудової угоди, укладеної з медичними працівниками вказаних лікувальних закладів та аптекою (постачальником) на умовах відпуску товару за роздрібними цінами, встановленими постачальником. При цьому винагорода медичного працівника становить у середньому 7–10% виторгу.

Підраховано, що для забезпечення мінімального обов’язкового асортименту лікарських засобів та виробів медичного призначення, затвердженого наказом МОЗ України від 27.09.2005 р. № 495, товарний залишок у ФАП (сільській лікарській амбулаторії — СЛА) повинен становити приблизно 4,5 тис. грн. Якщо у Волинській обл. є 760 ФАП, 70 СЛА, то постачальникам необхідно залучити більш ніж 3,5 млн грн. Центральні районні аптеки виконати таке завдання практично не спроможні, оскільки в основному вони економічно слабкі й самі розраховують на отримання товарного кредиту, а в багатьох районах просто відсутні.

Фармацевтичним компаніям невигідно співпрацювати з ФАП і СЛА через нерентабельність такої співпраці (протермінування товару, несвоєчасні розрахунки, витрати, пов’язані з інфляцією). Відкриття аптек у сільській місцевості є економічно недоцільним. Тому лікарські засоби постачаються в села в недостатніх кількості та асортименті, мають місце випадки реалізації препаратів у сільських магазинах, поштових відділеннях, барах тощо приватними особами, які не мають до медицини ніякого відношення. Зрозуміло, що встановлені умови зберігання цієї продукції не дотримуються, а це негативно впливає на її якість. Такий стан речей є неприйнятним.

З юридичної точки зору п 3.5.2 Ліцензійних умов не конкретизує сторін договору між аптекою (ліцензованим суб’єктом господарювання) і ФАП (СЛА). Правовий статус медичного працівника ФАП (СЛА) у даних відносинах також залишається чітко не визначеним з точки зору правового регулювання відповідно до норм трудового, цивільного чи господарського права, зокрема з питань відповідальності та її меж. Однак практика, започаткована на принципах соціалістичної економіки, пішла шляхом укладення договорів, у яких з боку ФАП (СЛА) виступає фізична особа — працівник цього закладу. Водночас існуюче законодавство не виключає можливості організації таких відносин, де медичний працівник ФАП (СЛА) виступав би стороною договору як самостійний суб’єкт підприємницької діяльності. І в першому, і в другому випадках діяльність медичного працівника ФАП (СЛА) з роздрібної торгівлі лікарськими засобами є додатковою. То чому б у сучасних ринкових умовах не запровадити практику провадження вказаної додаткової діяльності медичним працівником ФАП (СЛА) як приватним підприємцем. Побудова такої схеми договірної співпраці є більш прийнятною, адже встановлює юридичну рівність сторін у цих правовідносинах, визначення правового статусу медичного працівника — підприємця більш доцільна навіть з огляду на його відповідальність, яка є чітко регламентованою. За таких умов товарні залишки для забезпечення передбаченого асортименту формуватимуться за кошти підприємців — працівників ФАП (СЛА), усе інше залишається без змін. Більше того, підприємець — працівник ФАП (СЛА), маючи економічну мотивацію, виконуватиме цю роботу більш ефективно. Відповідно, фармацевтичні компанії матимуть економічну мотивацію для співробітництва з такими підприємцями. У свою чергу контролюючі органи зможуть вимагати більш суворого дотримання фармацевтичного порядку (наявність холодильника, шафи закритого типу тощо) . Зникнуть явища надходжень ліків у сільську місцевість з неспеціалізованих джерел. Зрештою, покращиться матеріальний стан сільського медичного працівника, що підніме його статус у суспільстві.

Тому, крім існуючого порядку реалізації ліків, пропонується дозволити виключно в приміщеннях ФАП та СЛА проводити роздрібну торгівлю ліками працівниками цих закладів, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності, при збереженні існуючого спрощеного порядку провадження такої діяльності у сільській місцевості (без необхідності ліцензування). Оскільки медичні працівники ФАП (СЛА) не є державними службовцями, то обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності їх не стосується.

Зміни пропонуються з метою:

·                     створення ринкових економічних умов для роздрібної торгівлі лікарськими засобами в сільській місцевості, підвищення її ефективності та залучення для цього додаткових коштів підприємців — медичних працівників ФАП (СЛА);

·                     підвищення доступності лікарських засобів та виробів медичного призначення для населення, що проживає в сільській місцевості, з урахуванням існуючих хронічних захворювань жителів конкретного населеного пункту, прогнозуванням сезонних хвороб, у тому числі епідемій;

·                     забезпечення належних умов для зберігання лікарських засобів згідно з існуючими вимогами;

·                     покращення необхідної матеріальної бази для роздрібної торгівлі лікарськими засобами та виробами медичного призначення у сільській місцевості;

·                     легалізації та забезпечення прозорості підприємницької діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами в сільській місцевості;

·                     забезпечення можливості більшого контролю якості лікарських засобів та виробів медичного призначення, що реалізуються в сільській місцевості;

·                     покращення матеріального стану медичних працівників сільських лікувально-профілактичних закладів.

Серед причин, які негативно впливають на забезпечення доступності лікарських засобів для сільського населення, С. Шайко виділив недосконалість нормативної бази й економічні чинники, продемонструвавши їх на прикладі Волинської обл.

Для здійснення торгівлі ліками в приміщеннях фельдшерських пунктів, ФАП (СЛА), сільських дільничних лікарнях, амбулаторіях та амбулаторіях загальної практики — сімейної медицини згідно з податковим законодавством ліцензований суб’єкт господарювання (крім державних та комунальних) повинен придбати торговий патент, книгу обліку розрахункових операцій і розрахункову книгу.

Якщо у Волинській області існує приблизно 760 ФАПів і 70 СЛА, тобто 830 місць реалізації лікарських засобів у сільській місцевості, то витрати на рік для виконання податкового законодавства будуть складати:

1) вартість торгових патентів:

830 · 107 грн. · 12 міс = 1 065 720 грн.

2) вартість книг обліку розрахункових операцій:

830 · 22 грн. · 3 (кількість на рік) = 54 780 грн.

3) вартість розрахункових книг:

830 · 22 грн. · 12 (кількість на рік) = 219 120. Отже, орієнтовні витрати на виконання податкового законодавства в рік становлять:

1 065 720 + 54 780 + 219 120 = 1 339 620.

Але найголовніше й найнебезпечніше те, що адміністративна відповідальність за порушення порядку ведення касових операцій, а фактично — за правильність заповнення передбачених облікових книг, покладається на керівника суб’єкта господарювання. Штрафи досягають 5-кратного розміру необлікованої готівки.

Дуже важко проконтролювати ведення облікових книг у такій кількості місць реалізації.

Наказом МОЗ України від 27.09.2005 р. № 495 затверджено мінімальний обов’язковий асортимент лікарських засобів та виробів медичного призначення для ФАП.

Вартість лікарських засобів хоча б по одній упаковці згідно з даним переліком складає приблизно 1500 грн., але якщо сформувати необхідний, а не мінімальний асортимент, який забезпечить потреби сільського жителя (згідно з інформацією завідуючих ФАП), то вартість товарного залишку становитиме від 4 до 5 тис. грн.

Для забезпечення товарним залишком 830 місць реалізації лікарських засобів у сільській місцевості Волинської обл. необхідно залучити кошти в сумі:

830 · 4500 грн. = 3 735 000 грн.

Річна вартість кредиту становитиме:

373 000 · 20% = 747 000 грн.

Комерційна структура державної чи комунальної форми власності не може собі цього дозволити.

Практично неможливо розрахувати оборотність вкладених коштів, місячний товарообіг, щоб визначити рентабельність цієї діяльності. Неможливо впливати на економіку. Практика показує, що оскільки товар взятий під реалізацію, то працівники безвідповідально ставляться до формування оптимального асортименту, дотримання умов належного зберігання, конт­ролю за термінами придатності ліків, своєчасного розрахунку за проданий товар, що призводить до додатковий збитків.

Для усунення цих чинників С. Шайко запропонував:

1) внести змінити до Податкового кодексу України, а саме — звільнити від сплати збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг аптеки не тільки державної та комунальної, а й будь-якої форми власності;

2) як інвестицію залучити обігові кошти працівників ФАП. З цією метою дозволити виключно в приміщеннях ФАП, сільських, дільничних лікарень, амбулаторій, амбулаторій загальної практики — сімейної медицини провадити роздрібну реалізацію ліків працівниками цих закладів, що мають медичну освіту й зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, за збереження існуючого спрощеного порядку провадження такої діяльності в сільській місцевості (без необхідності ліцензування). Оскільки вони не є державними службовцями, то обмеження щодо здійснення ними підприємницької діяльності відсутні;

3) для пришвидшення вирішення питання доступності лікарських засобів та виробів медичного призначення для сільського населення створити робочу групу, до якої включити представників МОЗ, Державної служби України з лікарських засобів, Державної податкової інспекції, Аптечної професійної асоціації та визначити чіткі терміни створення проектів змін до існуючого законодавства.

Відображенні операцій із лікарськими засобами та виробами медичного призначення на рахунках бухгалтерського обліку та в податковому обліку на підставі умовних даних розглянемо комплексний приклад обліку аптечної діяльності.

Приклад. У травні 2013 року аптекою «Колфі» було здійснено такі операції:

— закуплено готові лікарські засоби — 165 600 грн.;

— нараховано торговельну націнку на лікарські засоби — 30 000 грн.;

— придбано лікарську сировину для виготовлення ліків — 3500 грн.;

— нараховано торговельну націнку на лікарську сировину — 750 грн.;

— витрати на транспортування ліків склали 600 грн. (у т. ч. ПДВ — 100 грн.);

— нараховано тарифи за виконані лабораторно-фасувальні роботи — 150 грн.;

— реалізовано лікарські засоби вартістю 150 000 грн.;

— відпущено лікарські засоби за безоплатними рецептами на суму 4500 грн.;

— отримано компенсацію з бюджету за безоплатно відпущені ліки — 4500 грн.;

— оплачено вартість комунальних послуг — 4200 грн. (у т.ч. ПДВ — 700 грн.).

Залишок товару в аптеці на 01.05.2013 р. склав 23 500 грн., залишок торговельної націнки — 5500 грн., залишок тарифів за виконані лабораторно-фасувальні роботи — 100 грн., залишок ТЗВ — 1200 грн. Припустимо, що за звітний період аптека не здійснювала торгівлі супутніми товарами, що оподатковуються ПДВ.

Ураховуючи розглянуте вище, покажемо відображення в обліку зазначених операцій у таблиці.

* Сума торговельної націнки, що відноситься до реалізованих лікарських засобів розраховується таким чином:

((5500 + 30 000 + 750): (23 500 + 165 600 + 30 000 + 600 + 4400) х (150 000 + 4500) = 36 250 : 224 100 х 154 500 = 24991,63 (грн.).

** Розрахунок суми тарифів за виконані лабораторно-фасувальні роботи, що відносяться до реалізованих лікарських засобів провадиться аналогічно до розрахунку суми торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих лікарських засобів:

(100 + 150) : 224 100 х 154 500 = 172,36 (грн.).

*** Розрахунок ТЗВ, що відноситься до реалізованих лікарських засобів:

((1200 + 600): 224 100 х 154 500 = 1240,96 (грн.).