Обов’язки медсестри по забезпеченню особистої гігієни дітей різного віку

Обов’язки медсестри по забезпеченню особистої гігієни дітей різного віку

Правильний гігієнічний догляд за зовнішніми покривами хворої дитини має велике значення для швидкого одужання. Догляд за шкірою – основна вимога особистої гігієни. Шкіра виконує в організмі дитини захисну функцію, захищає глибше розміщені тканини і органи від шкідливих зовнішніх впливів, в тому числі від дії хвороботворних мікроорганізмів. Тонка ніжна шкіра дитини містить мало кровоносних судин, бере участь в регуляції температури тіла, в процесі дихання і обміну речовин, необхідних для життєдіяльності організму.

Головною умовою для нормального функціонування організму є чистота шкіри. Піт і виділення сальних залоз в суміші з пилюкою постійно відкладаються на поверхні шкіри, що сприяє порушенню її цілісності, появі попрілостей, пітниці і гнійничкових захворювань. При зміні кольору шкіри, висипці, медсестра повинна негайно сповістити лікаря, тому що ці зміни можуть бути ознаками якої-небудь хвороби. В лікувальному процесі дуже важливо забезпечити правильний гігієнічний догляд за шкірою хворого.

Предмети догляду за дитиною Для догляду за дитиною необхідно завжди мати наступні предмети: вату, стерильний бинт, розчин марганцівки, дитячу присипку або спеціальне масло для змазування складок шкіри (можна прокип’ячене рослинне масло в чистій прокип’яченій пляшці), стакан, чайну ложку, дитяче мило, чистий гребінець, ножиці, водяний градусник, градусник для вимірювання температури тіла, гумову грушу, гумову грілку.

Предмети відходу повинні бути накриті чистою пелюшкою і зберігатися на особливій полиці в шафі або в спеціально відведеному місці. Щоб було зручніше користуватися ватою, частину її потрібно розділити ретельно вимитими руками на маленькі грудочки величиною з волоський горіх, скласти їх в чисту прокип’ячену і висушену скляну банку і накрити її чистим блюдцем.

Умивання дитини

Вранці перед годуванням, потрібно за допомогою шматочка вати умити обличчя дитини кип’яченою водою кімнатної температури і обережно осушити чистою серветкою або носовою хусткою. Умивати обличчя дитини можна і чистою рукою. Якщо у дитини гнояться очі, то їх слід окремо промивати розчином борної кислоти (1/2 чайної ложки на стакан теплої кип’яченої води) або марганцевокислого калія (1-2 краплі міцного розчину марганцевокислого калія розвести в кип’яченій воді до блідо-рожевого кольору). Промивання потрібно робити шматочками чистої вати в напрямі від зовнішнього кута ока до носа. Для кожного ока беруть окремий шматочок вати. Спочатку промивають здорове око, потім хворий.

 Потрібне дуже обережно обмивати вушні раковини дитини, щоб не залити воду в слуховий прохід. Якщо в слуховому проході у дитини скупчується багато сірі, потрібно обережно ватяним джгутиком вичистити її. Але глибоко засовувати джгутик не слід, щоб не пошкодити ніжні оболонки слухового проходу.

Догляд за очима. Гігієнічний догляд за здоровими очима зводиться до щоденної обробки їх вранці стерильним ватним тампоном, змоченим в кип’яченій воді чи фізрозчині. Якщо в дитини по куткам очей збираються гнійні виділення, склеюються вії, то очі обробляємо ватним тампоном, змоченим в розчині фурациліну (1:5000 – співвідношення). Кожне око обробляють окремим тампоном, рухом від зовнішнього кута ока до внутрішнього.

Догляд за носовою порожниною. Якщо в носі у дитини скупчується слиз і утворюються скориночки, йому стає важко дихати. Він сопе, і не може смоктати, неспокійний, не спить. Щоб прочистити дитині ніс, потрібно заздалегідь крапнути по одній краплі в кожну ніздрю прокип’яченого рослинного масла; через декілька хвилин скориночки розм’якшуються і легко віддаляються ватяним джгутиком, змоченому в рослинному маслі. Дітям раннього віку, зокрема і новонародженим ніс очищують за допомогою стерильних ватних джгутиків, змащених вазеліном. Ліву і праву половини носової порожнини очищують по черзі окремими джгутиками. Щільний ватний джгутик вводять круговими рухами в ніздрю на глибину 1-1,5 см і через кілька секунд виймають. Процедуру виконують до тих пір, доки носова порожнина не буде очищена від слизу і корочок. Не можна очищувати носові ходи за допомогою сірників, шпильок, паличок, тому що можна легко травмувати ніжну слизову оболонку носа.

Догляд за вухами. Тяжкохворим дітям медична сестра періодично очищає слуховий прохід від накопиченої сірки. Очищення зовнішнього слухового проходу проводять вологим і сухим способом. Останній найбільш обдуманий, бо після промивання може виникнути запалення середнього вуха. Туалет слухового проходу виконують сухими ватними джгутиками. Перед видаленням сіркової пробки у вухо закапують декілька крапель 3% розчину перекису водню і тоді ватною турун дою виводять пробку.

Не слід протирати дитині рот, оскільки при цьому можна пошкодити ніжну слизисту оболонку рота і занести мікроби.

Окрім умивання особи і рук, потрібно щодня вранці підмивати дитину, тобто обмивати теплою водою складки шкіри в паху, статеві органи і сідниці. Краще робити це під струменем води.

 Підмивати дитину потрібно чисто вимитою рукою, воду лити спереду назад, щоб не забруднити статеві органи дитини частинками випорожнювань. Потім потрібно обережно витерти йому тіло м’яким рушником або простирадлом, оглянути і змастити вазеліном або прокип’яченим рослинним маслом (або припудрити тальком) всі складки на тілі – на шиї, за вухами, пахвами, в паху, між сідницями. Підмивати дитину потрібно протягом дня, кожного разу як він обмажеться.

Разів в тиждень потрібно обрізати дитині нігті, щоб він не подряпався. Бажано придбати для цього спеціальні маленькі ножиці. Перед вживанням потрібно вимити їх гарячою водою з милом і витерти чистим рушником.

Іноді на голові у дитини скупчується лупа, і утворюються скориночки.

Вони турбують дитину, у нього з’являється свербіння, може розвинутися екзема. Скориночки і лупу потрібно видаляти. Для цього за 2-3 години до купання голову дитини густо змащують вазеліновою або соняшниковою олією. Після купання обережно зчісують лупу і скориночки частим гребінцем.

Гребінець у дитини повинен бути окремий. Перед вживанням його потрібно вимити гарячою водою з милом, витерти досуха чистим рушником і начесати на гребінь небагато вату. Після вживання цю вату знімають; разом з нею знімають і скориночки, що зчесали.

Купання

Перший раз новонародженого купають через добу після загоєння пупкової ранки з дозволу лікаря або акушерки. До 6 місяців потрібно купати дитину щодня, а після 6 місяців можна купати через день. У кімнаті, де купають дитину, повинно бути досить тепло, але не дуже жарко (20 – 22 гр.). http://www.youtube.com/watch?v=Mz5XMzyqecI

 

Для купання дитини потрібно мати ванну або корито. Цією ванною не можна користуватися для прання білизни або для купання старших дітей. Перед купанням ванну треба вимити гарячою водою з милом за допомогою щітки або мочалки, а потім обдати кип’ятком. Для вимірювання температури води потрібно купити в аптеці водяний градусник.Вода для купання новонародженого обов’язково повинна бути хорошої якості і мати температуру 37 гр. З 2-місячного віку дитини миють водою температури 36гр. Іноді, якщо у дитини на тілі з’являється висип чи ні можливості прокип’ятити воду для купання, лікар рекомендує зробити дитині марганцеву ванну. Для цього спочатку готують в пляшці або в стакані міцний розчин марганцевокислого калія і потім додають його у воду, приготовану для купання, до отримання рожевого забарвлення. Потрібно стежити, щоб у воду не потрапили нерозчинені кристали. Води у ванну наливають стільки, щоб вона покривала все тіло дитини. Крім того, наперед готують глек води тієї ж температури для обливання. Перед купанням дитини потрібно приготувати байкову ковдру, клейонку, пелюшки, сорочечку і потім велику пелюшку або простирадло для обсушування його тіла після купання.

Для дуже маленьких дітей – у віці до 4 – 6 тижнів – всі ці предмети потрібно зігрівати грілкою або біля теплої батареї. Може знадобитися також і прокип’ячена соняшникова олія, щоб змастити складки тіла. Тому і воно повинне бути приготоване наперед.

Приготувавши все для купання, мати ретельно миє руки з милом, а потім, роздягнувши дитину, обережно опускає його у воду, підтримуючи лівою рукою під потилицю і під спинку.

Одін-два разу в тиждень потрібно мити дитину з милом (краще всього дитячим). Спочатку дитині обмивають груди, живіт, руки, ноги, потім голову, відхиливши її небагато назад, щоб вода і мило не стікали на обличчя. Після цього його перекладають на живіт і миють спину, сідниці і в паху. До 6 місяців дитини миють рукою. Після 6 місяців можна мити чистою, прокип’яченою м’якою ганчірочкою. Вийнявши дитину з ванни, його обливають з глека приготованою водою, і швидко накидають на нього зігріту велику пелюшку для осушення тіла і ковдру, щоб не охолодити його. Обличчя дитини під час купання не миють, а умивають його окремо чистою водою. Обсушивши дитину, його кладуть на приготовані чисті пелюшки.

 Оглянувши складки шкіри і змастивши їх, дитину одягають. Потрібно обов’язково протерти його вуха, щоб в них не залишилася вода.

Дитини, що уміє сидіти, можна купати сидячи і давати йому у ванну гумові або пластмасові іграшки, якими він охоче грає.

Одягання дитини

В перші два місяці життя одяг дитини складається з сорочечок, кофтин і пелюшок. Необхідно також мати три шматки подкладной клейонки. Одним шматком покривають матрац; два шматки трохи менше – 30 Х 30 сантиметрів – поперемінно підкладають при сповиванні між пелюшкою і байковою ковдрою (або байковою пелюшкою). Але можна обійтися без клейонок, якщо ви користуєтеся підгузниками або памперсами.

         Окрім тонких пелюшок, необхідно мати декілька теплих байкових. Розмір пелюшок 80-90 сантиметрів. Потрібні також підгузники (або памперси). Їх можна робити меншого розміру, чим пелюшки, і шити із старої, добре перучої і прокип’яченої білизни або з марлі, складеної удвічі. Підгузники вбирають сечу і зберігають пелюшку від забруднення випорожнюваннями, оберігають дитину від попрілостей, від охолоджування. При цьому вони обходяться набагато дешевшим, ніж пелюшки, і їх легше стирати. Розміри памперсів підбираються залежно від ваги і віку дитини. Якщо ви вирішили користуватися пелюшками, скільки ж їх потрібно дитині? Для того, щоб загорнути його, потрібно 2 тонких пелюшки, а в холодну пору року ще і тепла байкова пелюшка. Міняти тонкі пелюшки доводиться в перший місяць дуже часто. Тому, якщо навіть стирати їх 2 рази на день, потрібно мати не меншого 10 пелюшок і стільки ж підгузників. Теплих пелюшок потрібно 3-4. Сорочечок і кофтин досить мати 3-4 з тонкої матерії і стільки ж з байки або трикотажу. Багато не слід запасати, тому що дитина в цьому віці росте швидко, і таким чином, незабаром цей одяг стає для нього мала. Сорочечки шиють без завязок і застібок, з плоскими швами, щоб вони не тиснули і не натирали ніжну шкіру дитини.

Новонародженої дитини, в перші 10 днів життя, раніше завертали з руками і покривали йому голову. Спочатку на нього надягали сорочечку. Потім складеною кутом пелюшкою покривали голову. Одним з вільних кінців пелюшки закривали руку дитини і підводили кінець під протилежний бік, другим кутом також закривали другу; потім загортали дитину в другу пелюшку під шию, клали під поясницю клейонку і загортали в ковдру. Загортали дитину вільно, так, щоб він міг рухати в пелюшках руками і ногами. Зараз прийнято не сповивати дитини.

Після 10 днів дитини одягають інакше: спочатку дитині надягають сорочечку, що має розріз ззаду, а потім кофтину, що застібається спереду; і ту, і іншу ретельно розпрямляють на спині, щоб не було складок.

Все необхідне для загортання розкладають наперед. Спочатку кладуть байкову ковдру або теплу пелюшку, на неї – клейонку, потім тонку пелюшку, а на неї підгузник або другу пелюшку, складену кутом. Верхній край пелюшки повинен доходити дитині до пахв, а підгузник – до поясу. Нижній кінець підгузника загинають і підкладають між ногами, через обидва пах, бічні кінці укріплюють навколо поясниці. Потім дитину загортають у велику тонку пелюшку, а після цього в теплу пелюшку або в байкову ковдру.

Руки дитини потрібно залишати вільними. Щоб руки не мерзнули, кофтину потрібно шити з довгими рукавами, які покривали б пальці. Укладаючи дитину спати, слід накрити його зверху ковдрою. У кімнаті голова дитини повинна бути відкритою, оскільки під косинкою або чіпцем вона потіє, на ній з’являється висип. Зайве укутування шкідливе ще і тому, що воно робить дитину дуже чутливою до щонайменшого охолоджування, а тим самим знижує опірність його організму до простудних захворювань.

         З двомісячного віку дитині потрібно придбати декілька пар колготок або повзунків. Такі штани замінюють пелюшку. Вони дають можливість дитині вільно рухати ногами і не охолоджуватися. Якщо в кімнаті холодно, можна надіти йому на ноги ще і теплі в’язані черевики. У 8-9 місяців, коли дитина починає ставати на ноги і ходити по ліжечку і по підлозі, штани-панчохи йому вже незручні. Тоді йому потрібні штани, що доходять по довжині тільки до ступні. Їх можна переробити з колготок. На ноги дитини цього віку надягають колготки і м’які черевики. http://www.youtube.com/watch?v=v1dytu2F0eI

 

 

Ліжко дитини

З дня народження дитина повинна мати своє окреме ліжко і у жодному випадку не спати разом із старшими дітьми. В перші два місяці дитина може спати в плетеному кошику. Потім потрібно придбати для нього ліжечко з високими гратами. В ліжечко кладеться жорсткий матрац або матрацик. Спати на пуховій перині дитині шкідливо, оскільки він при цьому дуже сильно потіє. Під голову кладеться плоска подушечка або у декілька разів складена пелюшка. Поверх матраца кладуть клейонку з пришитими до неї тасьомками і, гарненько натягнувши, щоб на ній не було складок, зав’язують тасьомки під матрацем. Поверх клейонки кладуть простирадло. Ліжечко і постільне приладдя дитини потрібно завжди містити в чистоті: матрац, ковдра, подушку щодня витрушувати і вибивати у дворі, а раз в тиждень провітрювати протягом декількох годинників на повітрі. Дуже шкідливо завішувати ліжечко запоною: у кімнаті під запоною дитині важко дихати. Тільки літом, коли дитина спить на відкритому повітрі, можна влаштовувати над його ліжечком пологий з марлі, щоб його не кусали комахи.

Прання дитячої білизни

Пелюшки і весь одяг дитини потрібно містити в чистоті. Не можна підсушувати мокрі пелюшки, не простірав їх. Пелюшку, яку дитина обмочила вперше, можна прополоскати без мила в гарячій воді і просушити. Якщо ж пелюшка обмочена вже другий раз, її потрібно простягати з милом. Брудні пелюшки видають запах сечі, жовтіють і викликають у дитини роздратування шкіри. Брудну білизну потрібно відразу замочувати в тазу, а пелюшки, забруднені випорожнюваннями, негайно відпирати або замочувати окремо. Брудна білизна дитини, що накопичилася за день, потрібна, не відкладаючи, простягати і прокип’ятити або обшпарити крутим кип’ятком. Непрокип’ячена білизна до вживання потрібно пропрасовувати гарячим праскою, щоб знищити мікроби, які можуть на нім знаходитися.

Сон

Сон так само необхідний дитині, як і правильне харчування, як свіже повітря. Дитині недостатньо спати тільки вночі, він обов’язково повинен спати і вдень. Чим менше дитина, тим більше він спить. Новонароджений спить майже цілу добу – близько 20 годин. Надалі дитина починає менше спати і більше не спати. У 2-3 місяці дитина спить перед кожним годуванням по 2-1,5 години, з 3 до 10 місяців – 3 рази на день і з 10 місяців до 1,5 років – 2 рази на день. З 2 місяців потрібно привчати дитину засинати завжди в певний час. Якщо дитина правильно харчується, регулярно гуляє, міститься в чистоті, під час неспання зайнятий іграшками, якщо у нього зручне ліжко, він завжди швидко засинає і спокійно спить. Вдень літом і зимою дитини потрібно укладати спати на вулиці. На свіжому повітрі він завжди спить міцним сном. Не слід привчати дитини засинати тільки в повній тиші і темноті. Проте потрібно пам’ятати, що якщо в кімнаті, де спить дитина, дуже шумлять і горить яскраве світло, сон дитини не буде спокійним, і нервова система його не відпочине. В перші тижні життя дитини дуже легко привчити до того, щоб він спокійно спав всю ніч. Для цього треба годувати його завжди в певний час і укладати спати в зручне ліжко, в добре провітреній кімнаті. Хоча, існує і інша думка – це вільний режим сну і живлення дитини. Але з досвіду можу сказати, що такі погано організовані діти більше вередують і мати не встигає займатися домашніми справами і відпочити. Якщо дитина спить неспокійно, потрібно знайти причину неспокою і усунути її. Іноді дитини дуже багато розважають перед сном що прийшли з роботи дорослі, в кімнаті шумно, задушливо, накурено. Потрібно усунути ці недоліки, створити перед сном спокійну обстановку, відкрити кватирку. Часто хорошу дію надає купання. Після ванни дитина зазвичай спить 5-6 годин підряд, не прокидаючись.

Прогулянка

Ми вже знаємо, яке необхідне немовляті свіже повітря і сонячне світло. Недостатньо обмежуватися провітрюванням приміщення, в якому знаходиться дитина. Немовля повинне щодня гуляти на свіжому повітрі на руках матері, в санках або в колясці. Поки дитина ще не може ходити, краще всього укладати його днем спати на свіжому повітрі. Свіже повітря і сонячне світло укріплюють дитячий організм і оберігають його від захворювань, особливо від рахіту. Дитина, звикла щодня гуляти взимку і літом, застуджується набагато рідше. Щоденні прогулянки покращують апетит і укріплюють нервову систему дитини; він менше вередує, краще спить. Взимку, якщо немає сильного холодного вітру, можна гуляти з дитиною і при морозі 10-15 градусів. Крім того, можна укладати дитину вдень спати на свіжому повітрі; одягати дітей треба відповідно до пори року. Взимку дитина може спати в кімнаті при відкритій кватирці, і це буде для нього дуже корисно. При цьому треба одягнути його, як на прогулянку. За 15 – 20 хвилин до пробудження дитини кватирку потрібно закрити. Коли кімната зігріється, з дитини потрібно зняти теплу ковдру, теплу шапочку, інакше він перегріється, спітніє і може простудитися. Прогулянки можна починати з двотижневого віку. Спочатку дитину виносять на 15 – 20 хвилин, а потім поступово подовжують час прогулянок до 1,5 – 3 годин. Взимку дитина повинна гуляти 2 рази на день, в цілому не менше 3- 4 годин. У теплу пору року бажано, щоб він знаходився на повітрі весь день. Для прогулянки в зимовий час дитині на голову надягають косинку, теплу шапочку, потім одягають його в теплу кофтину, завертають з руками в пелюшки, а потім в теплу ковдру з підодіяльником, з розрахунком, щоб верхній кут прикривав дитині голову, захищаючи її від вітру. Під голову кладуть чисту пелюшку, під підборіддя – чиста носова хустка на випадок, якщо дитина відригне або у нього потече слина. Обличчя дитини не слід закривати, щоб не заважати йому дихати свіжим повітрям. У зимовий час, в морозні дні перед виходом на прогулянку рекомендується змащувати йому особу яким-небудь жиром. Якщо у дитини після прогулянки ручки і ніжки теплі, губи і щоки рожеві, дитина не спітніла, – значить, мати правильно одягнула його. Навесні і осінню, виходячи з дитиною на прогулянку, досить загорнути його в байкову ковдру. Літом, в жаркі дні, можна виносити його в сорочечці, легкій кофтині, загорнувши тільки в пелюшку або без неї, надівши білу полотняну шапочку, що оберігає голову від перегрівання сонячними променями.

Іграшки

Коли дитина не спить і не зайнятий їжею або прогулянкою, йому необхідно давати іграшки. Залежно від віку іграшки підвішують над ліжечком, дають в руки дитині, кладуть їх в ліжечко або на стіл перед його крісельцем. Якщо дитина грає на підлозі, іграшки кладуть на чисту ковдру, на якій він сидить. Іграшки мають велике значення для правильного розвитку дитини. Немовляті потрібні такі іграшки, які легко миються, не містять в собі токсичних речовин і безпечні по своїй формі. Іграшки повинні бути яскравими, привертати увагу дитини і достатньо великими, щоб він не міг їх засунути в рот і проковтнути. Краще всього купувати гумові, пластмасові або дерев’яні іграшки. Іграшками для дитини можуть служити і різні дрібні предмети господарського ужитку: кришки, металеві кухлі, дерев’яні ложки і ін. Діти дуже люблять бавитися цими предметами. Дитячі іграшки потрібно щодня мити гарячою водою з милом і тримати їх в чистому мішечку. Не слід дозволяти чіпати іграшки старшим дітям і стороннім, оскільки на їх руках завжди можуть бути мікроби; беручи іграшки в рот, немовля може занести ці мікроби в свій організм і таким шляхом заразитися якою-небудь хворобою.

ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА ДИТИНОЮ В СТАЦІОНАРІ

Особливості санітарно-гігієнічного режиму і прибирання відділення.Вологе прибирання проводиться не менше 3-х разів на день з використанням дезинфікуючих розчинів: мильно-содового (2%), хлораміну (1%), висвітленого-хлорного вапна (0,5%), миючих порошків, перекису водню (3%), роккалу. Під час роботи з вищезазначеними розчинами молодша медична сестра повинна одягати гумові рукавиці.Прибирання проводиться щіткою, шваброю, ганчірками, змоченими в дезинфікуючих розчинах. У лікарні категорично забороняється підмітати підлогу віником. Інвентар для прибирання маркірується і зберігається в спеціальних приміщеннях. Повинні бути окремі: ганчірки, швабра, відро для палат, коридору, туалету, маніпуляційної та ін. Швабри і відра маркіруються олійною фарбою. На ганчірках манкіровку роблять пришивши клейончасту літеру («П» – для палат, «Т» – для туалету). Після прибирання весь інвентар миють, ганчірки на 1 годину змочують в 0,5% розчині хлораміну, тоді полощуть і висушують. У відділенні інтенсивної терапії новонароджених ганчірки ще стерилізують. Для миття дверей, віконних рам, підвіконня використовують окремі розчини, які зберігають у визначеному місці.Дезинфікуючі розчини зберігають в спеціальному посуді. Для приготування 1% розчину хлораміну необхідно: 0,5л води на 5г сухого хлораміну, на 10л води – 100г хлораміну. Висвітлений розчин хлорного вапна готують так: 1кг сухого хлорного вапна додають до 9л води, при цьому помішуючи дерев’яною паличкою і залишають на 24 години в темному місці, оскільки під дією прямого сонячного проміння хлор руйнується і при цьому втрачає свою активність дезинфікуючої речовини. Висвітлену рідину обережно зціджують через щільну тканину в скляну, пофарбовану ззовні темною олійною фарбою і промаркіровану ємність. Із 10% розчину готують робочий 1% розчин для миття підлоги (до 9л звичайної води додають 1л освітленого 10% розчину хлорного вапна).Після кожного використання необхідно протирати пеленальний столик, кушетку, ваги 0,5% розчином хлораyтоїну. Крім того обеззараженню підлягають шпателі, термометри, ножиці та інші медичні інструменти, клізми, наконечники, зонди та ін.Для обробки кушеток, клейонок, фартухів використовують 0,5% розчин хлорного вапна, чи 3% розчин перекису водню.Термометри і шпателі занурюють на 30хв в 0,2% розчин хлорантоїну, на 60хв – в 3% розчин перекису водню. Ножиці оброблюють 0,5% водно-спиртовим розчином хлоргексидину.Наконечники, газовідвідні труби, клізми змочують в 2% розчині соди і кип’ятять. Весь посуд маркірують.Клейончасті матраци пеленальних столиків і каталок необхідно мити гарячою водою 2 рази на тиждень. Пеленальні столики потрібно мити гарячою водою з милом і нашатирним спиртом кожного дня.Загальне прибирання приміщення проводиться в нічні години. Генеральне прибирання 1 раз в тиждень.Медичні працівники миють руки під проточною водою з милом (двічі), висушують. Нігті повинні бути коротко підстрижені. Під час догляду за дитиною необхідно познімати з себе гострі предмети, якими можна пошкодити шкіру дитини: годинники, брошки, каблучки, булавки.

Для обеззараження повітря в палатах, маніпуляцій ній і коридорі встановлюють бактерицидні опромінювані. Квартування проводять по графіку 3 рази на день по 30хв, час роботи бактерицидних опромінювачів реєструється в спеціальному журналі. Провітрювання проводиться також по графіку.В палатах підтримується оптимальна температура. Для контролю за нею є кімнатний термометр в кожній палаті.Важливо також точно виконувати санітарно-гігієнічний режим роботи відділень, вести боротьбу з мухами.

З метою профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій медичні працівники і матері, госпіталізовані по догляду за хворими дітьми, зберігають окремо свій верхній одяг і спецодяг. Виходи за територію лікарні в лікарняних халатах не дозволяється. Всі речі догляду за хворими зберігаються у шафах.Медична сестра є прикладом для хворих і родичів своєю поведінкою і зовнішнім виглядом. Вона повинна бути вимогливою до себе і оточуючих. Головною роботою палатної сестри є догляд за хворою дитиною і виконання лікарських призначень за доглядом і годуванням хворих.У неонатальному відділенні інтенсивної терапії дитина вкладається до кувезу, проводиться повна оцінка стану та початок лікування. У цей час необхідна часта перевірка температури новонародженого та ретельний її контроль.Найбільш критичні для виживання дитини перші 24 години. Необхідно проводити безперервну оцінку стану дітей, яким необхідна значна респіраторна, серцева та родинна підтримка для їх виживання.

Основні правила догляду за недоношеними дітьми:

1.    Недоношена дитина дуже слабка, тендітна, її судини легко травмувати і тому у неї досить часто бувають крововиливи, як внутрішньочерепні, так і інших органів. Поводиться з такою дитиною потрібно дуже обережно, також обережно проводити маніпуляції з нею. При асфіксії оживлення повинно проводитися без сильних ривків, контрастних ванн, опускання голови вниз, струшувань.

2. Терморегуляція недоношеної дитини ще недосконала, потрібно попередити її переохолодження, яке для неї може бути смертельним. Маніпуляції проводять під тепловим рефлектором. Однак, потрібно остерігатися, щоб дитина і не перегрівалася. Потрібно створити оптимальну температуру навколишнього середовища.

3. Недоношена дитина ослаблена, їй особливо необхідне правильне годування.

4. Необхідно оберігати дитину від всіляких інфекцій, адже імунний захист організму недоношеної дитини дуже низький.

Кувези закритого типу являють собою щільно закриті з усіх сторін метало-пластикові футляри з вікнами, влаштуваннями для вентиляції, зволоження повітря і збагачення його киснем. Джерела обігріву можуть бути різними. Регулювання температури в закритих кувезах не складне, воно повністю забезпечує все необхідне: вказану температуру, вологість, вентиляцію і мають кисневий дозатор. Дитяча медсестра повинна знати структуру кувезів всіх типів, які знаходяться у відділенні, щоб вміло контролювати і регулювати їх роботу.Кувези використовують для виходжування глибоко недоношених дітей.

Тяжкохворій дитині медсестра протирає шкіру ватою змоченою в теплій перекип’яченій воді чи розчині календули.

Два рази на тиждень медсестра перевіряє у дітей стан нігтів і при необхідності підрізає їх, при чому на руках – дугоподібно, на ногах – прямо, щоб попередити вростання нігтів в м’яку частину пальця.

Медична сестра ретельно слідкує, щоб діти не лежали в мокрих пелюшках, тому що це може призвести до розвитку попрілостей. Після кожного акту дефекації і сечовипускання, дитину підмивають проточною теплою водою, тому що вона скоро забруднюється і в ній накопичуються мікроорганізми.Не можна підмивати дітей не проточною водою з тазу! Можна за допомогою вати, змоченої перекип’яченою водою, протерти ділянку сідниць і заднього проходу.При підмиванні використовують мило, але не потрібно безпосередньо милом натирати шкіру, бо воно може затриматися в фізіологічних складках і викликати подразнення шкіри. Забруднені місця намилюють рукою чи марлею легкими рухами спереду назад в сторону заднього проходу. Тоді добре змивають мило, по мірі необхідності змащують стерильним вазеліном або лишають шкіру не змащеною.Дівчаткам кожного дня, вранці і ввечері підмивають зовнішні статеві органи і промежину проточною теплою водою в напрямку від статевих органів до промежини, щоб не допустити забруднення та інфікування геніталій.

Догляд за пуповинним залишком. Через пуповину і рану, яка лишається після її відпадання, в організм дитини може проникнути інфекція і викликати серйозне захворювання, аж до пупкового сепсису. В залежності від способі обробки пупкового залишку, відпадання його проходить раніше чи пізніше. Шкіра навколо пуповидного залишку протягом усього часу муміфікації повинна висихати поступово, без неприємного запаху. Якщо навколо пупка відмічається почервоніння, припухлість шкіри, а залишок лишається деякий час вологим або з неприємним гнилісним запахом, медсестра повинна сповістити про це лікаря і накласти на пупок свіжу стерильну пов’язку із марлі, змочену в 70% спирті, її змінюють 3-4 рази протягом доби. Руки миє з милом (двічі), висушує, зігріває. Кисті обробляє ватними кульками, змоченими в спирті, одягає стерильні рукавички. У праву руку бере піпетку і набирає свіжо приготовлений розчин перекису водню 3%. Двома пальцями лівої руки розводить краї пупкової ранки і закапує 1-2 краплі набраного в піпетку розчину. Не відпускаючи пальці, бере пінцетом стерильну ватну кульку і осушує ранку від центру до периферії. У праву руку бере піпетку з набраним 90% етиловим спиртом і закапує 1-2 краплі і обробляє рану. Медсестра проводить санацію порожнини рота і носа за допомогою катетерів та електровідсмоктувача. Перевіряє заземлення електро-відсмоктувача, вмикає його в електромережу. Зі стерильного столика бере корнцангом стерильний лоток і гумовий катетер. У ліву руку бере гумовий шланг, що відходить від електровідсмоктувача, а правою рукою, за допомогою пінцета приєднує стерильний гумовий катетер. Бере правою рукою катетер посередині і вмикає електровідсмоктувач. Вводить його почергово в носові ходи. Для попередження присмоктування слизової оболонки рухає катетером вперед і назад. Після відсмоктування слизу із носових ходів, медсестра відсмоктує слиз із порожнинного рота. Артеріальний тиск і пульс визначає за допомогою спеціальних пристроїв.

Спостережливість у медичної сестри відділення інтенсивної терапії новонароджених дуже цінна якість, яку необхідно розвивати.

Хвора новонароджена дитина не може висловити ніяких скарг. Помічені уважною медсестрою перші симптоми захворювання, яке починається допомагають лікарю вчасно встановити точний діагноз і своєчасно призначити відповідне лікування.

Дитяча медична сестра повинна добре знати як поводить себе хвора дитина. Крику у хворої дитини може зовсім не бути або він може бути тихим, слабким, хворобливим, зі стогнанням. Час від часу дитина може різко викрикувати. Рухи можуть бути в’ялі, слабки або та чи інша кінцівка може бути нерухома. Сечовипускання і дефекація можуть взагалі бути відсутні або бути дуже частими, майже безперервними. В сечі і калі можуть бути домішки крові. Неспокій дитини, поганий сон, блювання після годування в невеликій кількості, значна втрата маси, наявність судом чи посмикувань, все це повинно насторожити медсестру. Необхідно наглядати за характером дихання. Поява задишки, нерівне дихання, сопіння носом, чхання чи кашель повинні бути відмічені і про них необхідно сповістити лікаря.

Оглядаючи дитину під час пеленання, медсестра повинна звертати увагу на стан слизових оболонок: чи чисті очі, ніс; чи немає на губах, яснах, язику і слизовій оболонці зіву білих бляшок, молочниці. У випадку появи у дитини нежиті чи коньюктивіту, медсестра повинна волювати дитину і почати лікування, згідно призначень чергового лікаря (до приходу педіатра).

При огляді шкіри необхідно звернути увагу на її колір (чи немає незвичної блідості, жовтушності, ціанозу), тому що зміна кольору шкіри може бути симптомом захворювання, яке розпочинається. Оглядаючи шкіру, необхідно особливо ретельно оглядати складки і ділянку попрілості. Необхідно пам’ятати, що при появі рідких і частих випорожнень, попрілості виникають особливо швидко. Тому медсестра, яка помітила у новонародженого попрілості в ділянці сідниць чи внутрішньої поверхні стегон, повинна слідкувати за характером стільця: як часто випорожняється дитина, який вигляд калових мас, не супроводжується діарея, яка виникла, блюванням.

Медсестра повинна звертати увагу на стан молочних залоз дитини: почервоніння шкіри над молочною залозою є ознакою маститу – запалення молочної залози. Помітивши подібне почервоніння, необхідно сповістити лікаря.

Для профілактики пролежнів необхідно змінювати положення тіла дитини через 1-2 год. Необхідно слідкувати за тим, щоб постіль, на якій лежить дитина була чиста, суха, рівна, щоб на білизні не було складок і крихт. Під голову підкладають вату, під лікті та п’ятки – пеленки. Місця можливого утворення пролежнів протирати 40% розчином етилового спирту.

Перед і після кожної процедури медсестра миє руки з милом (двічі) і висушує їх та одягає стерильні рукавички.

Кожного дня при першому ранковому туалеті (до першого годування) дітей потрібно важити. Маса дитини в цей час є найбільш точною, тому що після останнього годування проходить декілька годин (нічна перерва), отримане молоко вже встигло перетравитися і кишечник спорожнився.

Попередньо медсестра повинна добре перевірити чи працює вага, підвезти її на столику до кувеза дитини і обнулити. Перед тим, як покласти дитину на вагу, чашку ваги протирають спиртом чи дезинфікуючим розчином (для виключення перенесення інфекції від однієї дитини іншій) і накривають чистою пеленкою. Для кожної дитини підкладають нову пеленку. Медична сестра повинна важити дітей, не поспішаючи, точно вирахувати їх чисту вагу, правильно записати її в картку.

Регулярне визначення маси новонародженої дитини дозволяє слідкувати за фізіологічною втратою маси тіла. Зменшення маси тіла в більшій чи меншій мірі, в перші дні життя є надзвичайним явищем, тому і прийнято вважати його фізіологічним.

Температуру в новонароджених вимірюють через 2 год. Термометри постійно знаходяться в баночці (стакані) з дезинфікуючим розчином або спиртом. Розчин необхідно змінювати на свіжий. На посудині повинна бути вказана назва розчину і дата виготовлення. На дно баночки кладуть вату, щоб термометр не розбився. Зверху затягують посудину одним шаром марлі з отвором для термометра.Перед вимірюванням температури термометр витирають стерильною ватною кулькою.Кінець термометра із ртутним резервуаром вводять в під пахову ямку чи пахову складку і плече або стегно, прижимають у ямці. Виймають термометр через 10хв. Після вимірювання температури відмічають її показники в індивідуальній картці.

Для вивчення фізичного розвитку застосовують антропометричні методи дослідження, які дозволяють визначити кількісні і якісні показники розвитку, розробити стандарти фізичного розвитку дітей і підлітків для кожного віку, статі і регіону проживання:

– соматометричні – вимірювання зросту, маси, окружності грудної клітки;

– соматоскопічні – визначення розвитку скелета, форми хребта, грудної клітки, ніг і стопи, постави, розвитку мускулатури і підшкірно-жирової клітковини, ступеня статевого розвитку, появи і зміни зубів;

– фізіометричні – визначення життєвої ємності легень, сили кисті рук, частоти дихання та серцевих скорочень, артеріального тиску та інші).

 Вимірювання росту дитини, яка стоїть дозволяє зробити висновок про розвиток її кісткового апарату, яка сидить – про вікові зміни пропорцій тіла. Вимірювання маси тіла дитини свідчить про розвиток її м’язової системи, її угодованості. Вимірювання об’єму грудної клітки і її рухливості при вдиху свідчать про ступінь розвитку дихальних м’язів дитини.

 Оцінку фізичного розвитку проводять за допомогою методів стандартів, який передбачає порівняння одержаних результатів із даними, наведеними в таблицях, з урахуванням віку і статі. На основі аналізу одержаних результатів роблять висновок про фізичний розвиток.

У зв’язку з переходом у школах на навчання з 6 років особливо важливого значення набуває проблема шкільної зрілості. Під шкільною зрілістю розуміють ту ступінь морфофункціонального розвитку дитини, яка є достатньою для здійснення складного комплексу пристосувальних реакцій, спрямованих на забезпечення здоров’я в умовах підвищених вимог до організму, пов’язаних із систематичними заняттями, зміною режиму дня тощо. Про шкільну зрілість роблять висновок на основі антропометричних показників функціонального стану різних систем організму, за рівнем розумової працездатності, розвитком мови, моторики, довільної уваги тощо. Використовують найчастіше тест Керна в модифікації Ірасека. Він заключається в тому, що дітям пропонують виконати 3 завдання: намалювати людину, скопіювати фразу із 3 коротких слів і змалювати 10 крапок, розташованих у формі п’ятикутника. за кожне завдання виставляється оцінка.

 Найвища – 1 бал, найгірша – 5 балів. У зрілих дітей загальна оцінка складає 3-5 балів, незрілих – 10 і більше. Незрілі діти важче адаптуються до шкільних умов: у них більш низька розумова працездатність, швидка настає втома, більш тривалий адаптаційний період. Це потребує від вчителя здійснення індивідуального підходу в навчально-виховному процесі.

ВІКОВІ ПЕРІОДИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

1. Від народження до 3-річного віку основну роль в розвитку дитини відіграють гормони щитоподібної залози (тироксин та трийодтиронін). Вони забезпечують ріст, розвиток і диференціацію всіх тканин, особливо ЦНС.

2. З 3-річного віку після дозрівання рецепторів, чутливих до гормону росту, основний регулюючий ефект має соматотропний гормон.

3. Період початку пубертатного розвитку (з 13 років у хлопчиків, з 12 років у дівчаток). Внаслідок підвищеної чутливості до андрогенів настає пубертатний стрибок у рості.

        ОЦІНКА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

 Для доношеної новонародженої дитини характерні наступні антропометричні дані:

–                    маса тіла при народженні – 3200 – 3500 г

–                    довжина тіла – 50 – 52 см

–                    обвід голови – 34 – 36 см

–                    обвід грудей – 32 – 34 см

Рис. Обвід грудної клітки

МАСА ТІЛА.

При масі тіла від 3500 до 4000 г говорять про велику дитину. Діти, народжені з масою тіла понад 4200 г, розглядаються як “діти-гіганти”. Маса тіла недоношеної дитини складає 2500 г і нижче. Протягом перших днів життя маса тіла новонародженого знижується на 150-300 г (транзиторна (фізіологічна) втрата маси) і складає близько 5 – 9 % від маси при народженні. Зменшення її більше ніж на 9 –10 % (понад 300 г) вважається патологічною втратою маси.

Фізіологічна втрата маси зумовлена наступними факторами: випаровуванням вологи з шкіри і при диханні; муміфікацією пуповинного залишку; недостатнімоб’ємом харчування і пиття у перші дні життя; блюванням проковтнутою під час пологів навколоплідною рідиною; відносним голодуванням; відходження меконія, сечі.

Відновлення початкової маси тіла у новонароджених відбувається за двома варіантами:

І. Ідеальний (або тип Бюдена): втрата маси до 3-4 дня і відновлення початкового рівня до 7-10 дня життя (25 % новонароджених).

ІІ. Уповільнений тип (тип  Пісса): втрата маси тіла протягом 3-4 днів із затримкою на мінімальному рівні на 1-3 дні і повільним відновленням початкової маси до 12-15 дня (в 70-75 % дітей).

У недоношених немовлят і у доношених, що народилися з великою масою тіла (більше 4000 г) відновлення початкової  маси тіла йде значно повільніше.Cереднє місячне збільшення маси у недоношених дітей  показано в таблиці залежно від маси дитини при народженні (за даними О.Г. Новікової, 1971;  В.Е. Ладигіної, 1971):

Доношена новонароджена дитина має  приріст маси  за 1-й міс 600 г;

                                    за 2-й міс 800 г;

                                    за 3-й міс 800 г; за кожний наступний місяць на 50 г менше,        ніж за піпередній:

Маса тіла дітей  віком старше 1 року вираховується за формулами:

Для дітей віком від 2 до 10 років M(кг) = 10+2n, де n – вік дитини в роках.

                 Старші 10 років: M = 30+4(n-10), де n – вік дитини в роках.

 

ДОВЖИНА ТІЛА.

Під довжиною розуміється розмір дитини від ніг до голови при вимірюванні у лежачому положенні, горизонтально. Вертикальне вимірювання цього ж розміру стоячи носить назву зросту. Довжина тіла якоюсь мірою відображає рівень зрілості організму.   

РОЗРАХУНОК ІДЕАЛЬНОГО ЗРОСТУ ДІТЕЙ

Довжина тіла дитини першого року життя може бути розрахована таким чином:

          за І кв. – по 3 см щомісячно (за квартал 9 см);

          за ІІ кв. –  по 2,5 см щомісячно (за квартал 7,5 см);

          за ІІІ кв. – по 1,5 см щомісячно (за квартал 4,5 см);

          за IU кв. – по1,0 см щомісячно (за квартал 3 см).

Загальний приріст довжини тіла за перший рік життя складає 25 см. Можна користуватись і такою формулою:

 в 6 міс. довжина тіла дитини становить 66 см, на кожен недостаючий місяць віднімаємо 2,5 см, а на кожен надлишковий місяць додаємо 1,5 см.   

 

ОБВІД ГРУДНОЇ КЛІТКИ.

Обвід грудей є одним з основних антропометричних параметрів, що характеризують поперечні розміри тіла. Він також відображає ступінь розвитку грудної клітки, функціональний стан дихальної системи, розвиток м¢язів грудної клітки і підшкірно-жирової основи грудей. Обвід грудей при народженні в середньому дорівнює 32-34 см. Він дещо менша окружності голови, у віці 2-4 міс. ці розміри вирівнюються, а потім швидкість росту грудної клітки випереджує ріст голови.

Для орієнтовної оцінки обводу грудної клітки можна користуватися і такими формулами:

1. В середньому за 1 міс. грудна клітка збільшується на 1,3 см.

2.  Для дітей до одного року: обвід грудної клітки дитини в 6 міс. дорівнює 45 см; на кожен недостатній місяць до 6 слід від 45 см відняти 2 см, на кожен наступний місяць після 6 додати 0,5 см.

ОБВІД ГОЛОВИ

У новонароджених дітей обвід голови в середньому дорівнює 34-36 см.          Інтенсивний ріст периметру голови відмічається в перші місяці і роки життя, з 5 років спостерігається уповільнення. Щомісячно протягом першого року життя обвід голови немовляти  збільшується на 1,5 см до 6 міс, після 6 міс на 0,5 смкожного місяця. Можна використовувати інший метод визначення обводу голови. Враховуючи те, що у 6-місячної дитини обвід голови дорівнює 43 см, використовують наступну формулу:

До 6 міс обвід голови = 43-1,5(6-n);

після 6 міс – 43+0,5(n-6), де n – вік в місяціх.

Закономірність збільшення довжини тіла. Середня довжина тіла доношеної новонародженої дитини становить 51-54 см. На 1-му році життя швидкість росту дитини змінюється щоквартально: у першому кварталі зріст збільшується на 3 см щомісяця, у другому – на 2,5 см щомісяця, у третьому – на 2 см щомісяця, у четвертому – на 1 см щомісяця

 

Індивідуальний розвиток, або розвиток в онтогенезі, відбувається впродовж усього періоду життя – від запліднення до смерті. В онтогенезі людини виділяють 2 періоди: до народження (внутрішньоутробний, пренатальний – від грецьк. natos – народжений) і після народження (позаутробний, постнатальний).

У внутрішньоутробному періоді, від запліднення і до народження, упродовж 280 діб (9 календарних місяців) зародок (ембріон) знаходиться в організмі матері. Впродовж перших 8 тижнів відбуваються основні процеси формування органів, частин тіла. Цей період одержав назву ембріонального (зародкового), а організм майбутньої людини – ембріон (зародок). З 9-ти тижневого віку, коли починають формуватись основні зовнішні людські риси, організм називається плодом, а період – плідним (фетальним – від грецьк. fetus – плід).

Постембріональний онтогенез людини поділяють на такі періоди: ювенільний (до статевого дозрівання), зрілий (дорослий статевозрілий стан), період старості, який закінчується смертю.

У сучасній науці відсутня загальна класифікація періодів росту та вікових меж. Сучасна періодизація містить такі критерії, які характеризують біологічний вік людини: розмір тіла і органів, вагу, окостеніння скелету, прорізання зубів, розвиток залоз внутрішньої секреції, ступінь статевого дозрівання, м’язова сила. Тривалість окремих вікових періодів підтверджена різними віковими змінами. Одні функції прогресивно знижуються з віком, а деякі – зростають. В одних системах вікові зміни виникають рано, але розвиваються повільно, в інших – настають пізніше, але потім швидко прогресують. Ріст і розвиток людини починається з моменту запліднення яйцеклітини, а далі безперервний процес, який відбувається протягом життя. Ці процеси здійснюються стрибкоподібно і різниця між окремими етапами та періодами характеризується як якісними, так і кількісними змінами.

Однією з основних фізіологічних особливостей процесу розвитку дитячого організму є ріст, як кількісний процес, пов’язаний зі збільшенням маси організму за рахунок безперервного зростання кількості клітин або їх розмірів. Ріст проявляється збільшенням кількості клітин, тілесної маси й антропометричних показників.

В одних органах, таких як кістки, легені ріст здійснюється переважно за рахунок збільшення кількості клітин, в інших (м’язи, нервова тканина) переважають процеси збільшення розмірів самих клітин. Таке визначення процесу росту виключають ті зміни маси та розмірів тіла, що можуть бути обумовлені жировідкладенням або затримкою води в організмі.

Найінтенсивніший ріст спостерігається у перший рік життя, коли довжина тіла дитини збільшується приблизно на 23-25 см. На другому році життя темп росту уповільнюється, але залишається ще високим – 10-11 смза рік, на третьому році 8 см. У період від 4 до 7 років ріст дитини збільшується на 5-7 смза рік. У молодшому шкільному віці спостерігається уповільнення темпу росту до 4-5 смна рік. Особливо відзначаютьперіод статевого дозрівання (так званий перехідний, або пубертатний період (від грецьк. пубертіс – оперення)), який маєпередпубертатний період 11-12 років, І фазу пубертата – хлопчики 13-15 років і дівчатка 11-13 років, ІІ фазу пубертата – хлопчики 15-17 років і дівчатка 13-15. У цей період відбувається суттєва гормональна перебудова в організмі, розвиток вторинних статевих ознак, помітне погіршення умовно рефлекторної діяльності рухових навичок, збільшуються вегетативні зміни при навантаженнях, зростає втома. Помітним є пубертатний скачок росту. З 11-12 років у дівчаток і 13-14 років у хлопчиків до 16-17-и річного віку спостерігається значний приріст (до 7-10 см на рік). Крім того, ріст має і свої індивідуальні особливості. Найбільший приріст довжини тіла у дівчаток має місце між 11-12 роками, у хлопчиків найбільший приріст – між 13 і 14 роками.

Особливо велика швидкість росту довжини тіла у хлопчиків і як результат те, що у 13,5-14 років вони випереджають за довжиною тіла (рис. 1). Подібна закономірність спостерігається і в збільшенні ваги тіла. На 5-му місяці життя вона подвоюється, до року – збільшується у тричі, після двох років – уповільнюється. З 11-12 років у дівчаток темп росту маси тіла прискорюється, після 15 років хлопці випереджають дівчат за цими ж показниками і це випереджання зберігається і надалі.

Юнацький вік продовжується у юнаків – від 18 до 21 року, а у дівчат – від 17 до 20 років.У цей період в основному закінчується процес росту та формування організму і всі основні показники досягають дорослої людини.

В юнацькому віці завершується формування статевої системи, дозрівання репродуктивної функції. Кінцево встановлюються овуляційні цикли у дівчат.

Процес росту залежить від впливу багатьох факторів як ендогенного, так і екзогенного походження. Важливе значення мають вітаміни.

Для нормального росту необхідні також мінеральні солі, мікроелементи.

Суттєво впливають на ріст і розвиток такі фактори середовища як кисень, температура, світло, умови життя та праці.

Паралельно з ростом відбувається і розвиток організму, тобто морфологічна диференціація і функціональна спеціалізація певних тканин і частин тіла. Цей якісний фактор визначається змінами структури, складу і функцій організму, він змінюється також нерівномірно до формування дитини як дорослого індивіду.

Пропорції тіла з віком сильно змінюються. У новонародженого висота голови складає 1/4, а дорослого 1/8 довжини всього тіла. Ноги у новонародженого відносно короткі, а дорослого – перевищують половину довжини тіла.

Таблиця 3. Динаміка антропометричних показників в постнатальному онтогенезі

Примітка: ч – чоловіча стать; ж – жіноча стать

 

Рис. 1. Пубертатний скачок росту довжини тіла:

1 – у хлопців; 2 – у дівчат;

Така різниця у пропорціях свідчать про нерівномірність росту окремих частин тіла (рис. 2).

Оцінка фізичного розвитку дітей допомагає оцінити витривалість, працездатність, фізичну силу і такі показники, як артеріальний тиск (АТ), частота пульсу до і після навантажень, що допомагає визначити адаптивність організму дитини до різних умов.

Основними методами дослідження фізичного розвитку є вивчення антропометричних показників організму дітей у різні вікові періоди, які передбачають вивчення соматоскопічних (зовнішній огляд) показників, соматометричних – це вивчення ряду параметрів тіла, маси, росту, довжини плечей, об’єму грудної клітини, живота (талії), стегна, гомілки та фізіометричних – функціональні можливості організму та динаміка тих чи інших функціональних процесів у ньому. 

Соматоскопія – виявляє особливості та ознаки фізичного розвитку обстежуваного: постави, кісткового скелету, мускулатури, жировідкладення, колір шкіряних покривів і слизової оболонки, форми грудної клітини, стегон, живота, ніг стопи, типу будови тіла.

Рис. 2. Пропорції тіла дітей у різні вікові періоди

Особливості форми тіла визначаються конституцією. Виділяють три типи конституції: нормостенічний, гіперстенічний та астенічний.

·                    у нормостеніків існують відповідні пропорції між довженними та широтними розмірами тіла (відносно пропорціональне тіло);

·                    у гіперстеніків пропорції порушені з боку збільшення широтних розмірів (відносно довгий тулуб та короткі ноги);

·                    у астеніків пропорції порушені з боку збільшення довжини розмірів (довгі ноги та короткий тулуб).

Зовнішній огляд тіла необхідний для того, щоб виявити порушення постави.

Огляд проводять у трьох положеннях: спереду, збоку, ззаду:

·                    при огляді спереду звертають увагу на можливості асиметрії обличчя, шиї та форму грудної клітини, рук, ніг, положення тазу;

·                    огляд збоку дозволяє оглянути поставу в сагітальній площині (сплющена, округла, сутула, плоско- та округловвігнута спина тощо);

·                    при огляді ззаду виявляють можливі викривлення хребта у фронтальній площині (сколіоз).

Постава – це звична поза людини, що стоїть вільно. Нормальна постава характеризується помірно вираженими фізіологічними вигинами хребта та симетричним розташуванням усіх частин тіла. Голова рухається прямо, надпліччя приспущені та відведені назад, руки притискаються до прямого тулуба, ноги розігнуті у колінних і кульшових суглобах, стопи злегка розведені. Порушення постави виникають при слабкості м’язів у будь – якому віці.

Найчастіше розвивається сутулуватість. Круглу спину частіше називають юнацьким кіфозом.

Кругла та кругловвігнута спина сприяє зниженню функції дихання і кровообігу. Плоска спина знижує амортизаційну функцію хребта.

Рис.  Види постав: А – нормальна; Б – випрямлена; В – кифотична; Г – лордична; Д – сутулувата

Важливо своєчасно виявити наявність бічного викривлення хребта – сколіозу. При сколіозі будь-якого виду на випуклій стороні викривлений простір між тулубом та опущеними руками (трикутник) менш виражений. При першій ступені сколіозу вже можна виявити торсію хребців біля вертикальної осі в положенні нахилу тулуба до 90⁰.

Порушення форми грудної клітки: крилоподібні лопатки, асиметричне положення плечового поясу, живіт у нормі або втягнутий. Через це змінюється співвідношення трьох відділів хребта (шийного, грудного і поперекового) дитини під час росту. Поперековий відділ під час усього росту хребта збільшується швидше. Розміри грудного відділу відносно стабільні. Шийний же відділ відносно скорочується. Ці зміни особливо енергійно проходять до періоду статевого дозрівання.

Рис.  Порушення форми грудної клітки при різних видах сколіозу

Хрящі хребта з віком зменшуються на різних етапах розвитку дитини.На ці обставини повинні звертати увагу під час профілактики порушень постави у підлітковому віці.

Фізіологічні вигини хребта є його характерною особливістю і формуються після народження у процесі індивідуального розвитку дитини. Розрізняють шийний вигин, який видається вперед (лордоз) з максимумом випуклості в області п´ятого та шостого шийного хребців, грудний вигин, який на відміну від шийного видається назад (кіфоз) з максимумом випуклості; або внутрішньої ввігнутості, у 6-7-го грудних хребців; поперековий вигин, як і шийний, видається вперед з максимумом в області 4-го поперекового хребця, і останній це куприковий вигин (рис. 5). Зазначені вигини формуються у різні вікові періоди: починаючи з 3-ох місяців і до семи років вже є чітко позначені шийний і грудний вигини, які формуються в завершальній фазі. Остаточне становлення поперекового вигину завершується у період статевого дозрівання.

У період шкільного життя хребет дитини відрізняється значною гнучкістю та рухливістю, тому вигини хребта можуть змінюватись при різному положенні тіла. Вчителі повинні враховувати особливості розвитку хребта дітей при організації навчальної і трудової діяльності (порушення гігієнічних умов навчання і праці, нераціональне використання меблів, носіння шкільних сумок в одній руці тощо), а також побутові умови (робоче місце вдома, м´яке та нерівне ліжко) може призвести до порушення постави.

Рис.  Фізіологічні вигини хребта

Важливою умовою для попередження пошкодження постави є відносно вільна поза учня. До порушення постави можуть призвести перенесені хвороби, наприклад, рахіт.

Патологічні зміни вигинів хребта у дітей (лордози, кіфози, сколіози) вимагають ортопедичної допомоги і такі діти повинні лікуватися у спеціальних лікувальних установах. Значними профілактичними факторами у боротьби з порушенням постави є проведення ранкової гімнастики, уроків фізичного виховання, фізкультурних хвилинок, особливо у початкових класах, які спрямовані на зміцнення м´язів спини.

Для визначення форми ніг розрізняють: Х-подібні ноги – з’єднуються тільки коліна (за командою “струнко”); О-подібні – з’єднуються тільки п’яти, а коліна не сходяться, прямі – якщо змикаються стегна, гомілки і п’яти.

Розрізняють і форму стопи – нормальну, сплощену та плоску. При плоскостопості сплющене склепіння стопи. Діагностування плоскостопості здійснюють за допомогою методу плантографії (відбитку стопи), а потім оцінюють за індексом Чижика. Цього можна досягти цілою низкою вправ (приміром, ходіння босоніж, а також навшпиньки). Склепіння стопи закріплюється під час стрибків, бігу, занять спортивними іграми. Для лікування використовуються супінатори, ортопедичне взуття. Розвиток мускулатури оцінюють як добрий, середній та слабкий – за станом тонусу, сили та рельєфу м’язів.

Рис.  Діагностування плоскостопості

І. Метод  обстеження: пальпація (соматоскопія).

Умови пальпації: загальноприйняті Всі антропометричні обміри дітей повинні проводитися стандартними інструментами в ранковий час, натще або через 1,5-2 години після легкого сніданку. Перед обстеженням дитина повинна оглядатися. При наявності ознак гострої інфекції, підвищеній температурі тіла обстеження слід перенести на інший час. Дитину роздягають повністю або залишають мінімум стандартного (спортивного) одягу, без взуття у тонких бавовняних шкарпетках або босоніж. У школярів вимірювання не повинні проводитися після уроків з фізичним навантаженням (фізкультура, праця).
Перш за все.важливим є адекватне обчислення віку дитини (А). При обстеженні дітей слід записувати дату народження та дату обстеження. При порівнянні з табличними даними. що мають дискретний характер, і де наведені показники для окремих місяців чи років, вік дітей заокруглюють до повного місяця чи року. До відповідної вікової групи включаються діти з коливаннями віку на 0,5 роки у кожну сторону. Наприклад: до вікової категорії 10 років включаються діти з віком від 9.6 року до 10,5 року. При використанні референтних даних у вигляді номограм потреба у заокругленні віку відпадає, оскільки вікова вісь має безперервний характер. Вік дітей для цього вираховується у десятинній формі відніманням датинародження від дати обстеження з точністю до 1 знаку після коми.

Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим

Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать в ліжку

ІІ. Метод  обстеження:  антропометричні дослідження (соматометрія). Соматометрія – передбачає визначення росту, маси тіла, ширини плечей тощо.

Умови дослідження: загальноприйняті

Матеріальне забезпечення: чашкові терези, важільні терези, горизонтальний та вертикальний ростоміри, сантиметрова стрічка.

Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим

Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать на пеленальному столику

Перелік характеристик: (7)

1.     Зважування дітей різного віку     

2.     Вимірювання зросту у дітей різного віку

3.     Вимірювання обводу голови

4.     Вимірювання обводу голови

5.     Вимірювання обводу грудей

6.     Вимірювання обводу стегна, гомілки

7.     Вимірювання обводу плеча

 

Зважування дітей до 3-х років:

 

Зважують дітей перших трьох років життя на чашкових медичних терезах. Чашкові терези складаються з лотка, коромисла, що має дві шкали поділок (нижня – в кілограмах, верхня в грамах) Точність вимірювання – 10 г. З правого боку коромисло має противагу. Перед зважуванням дитини терези необхідно відрегулювати, повертаючи обережно шайбу противаги від себе, орієнтуючись на показник рівноваги.

Рис. Зважування дитини першого року життя

1 етап. Встановити чашкові терези  на неруховому столі та зрівноважити її.

2 етап. Протерти лоток терез 0,5% розчином хлораміну.

3 етап. Застелити лоток терез чистою пелюшкою та зважити її.

4 етап. Роздягнути дитину та покласти її (або посадити) на закриті зрівноважені  терези головою та плечима на широку частину лотка, ногами – на вузьку при зафіксованому коромислі.

5 етап. Відкрити вагу і шляхом пересування правою рукою верхньої, а потім нижньої гирі по нижній та верхній планках  справа наліво досягти рівноваги коромисла, лівою рукою страхувати дитину.

6 етап. Закрити вагу і забрати дитину. Показники зняти з того боку гирі, де є насічка.

7 етап. Від отриманого показника відняти вагу пеленки, та записати отримані дані у відповідну документацію.

8 етап. Гирі повертають на нульові поділки.

NB! Зважувати дітей необхідно завжди в один і той же час доби, краще вранці, перед ідою.

 

Зважування дітей старше  3-х років:

Користуються терезами  типу Фербенкса, точність зважування 50 г.

 

Рис. Механічні ваги

 

Рис. Зважування дитини старше 3 років

 

1 етап. Хворий обережно стає посередині площадки вагів при фіксованому  коромислі..

2 етап. Відкрити коромисло.

3 етап. Гирі пересувають на верхній та нижній планках коромисла терез ліворуч до тих пір, поки воно не стане на одному рівні з контрольною рискою.

4 етап. Фіксують коромисло.

5 етап. Підсумовують показники нижньої (1 поділка дорівнює 1 кг) та верхньої (1 поділка дорівнює 100 г) планок.

6 етап. Дані записати у відповідну документацію.

 

Вимірювання росту дитини до року:

1 етап. Обробити горизонтальний ростомір 0,5% розчином хлораміну.

2 етап. Застелити чистою пелюшкою.

3 етап. Покласти дитину на ростомір так, щоб тім¢ячко голови торкалося до нерухомої планки ростоміра.

4 етап. Помічник фіксує голову дитини.

Рис. Вимірювання росту дитини першого року життя

 

5 етап. Ноги дитини випрямити, притискуючи коліна лівою рукою до дошки ростоміра.

6 етап. Правою рукою підвести рухому планку ростоміра до стоп, згинаючи стопи під прямим кутом.

7 етап. Відмітити відстань між двома планками ростоміра, яка і є зріст дитини

8 етап. Дані записати у відповідну документацію.

 

Вимірювання росту дитини старше року:

Рис. Вимірювання зросту дитини старше року

1 етап. Дитина стає на площадку ростоміру (або на відкидне сидіння) спиною до вертикальної дошки, щільно торкаючись  її п¢ятами, сідницями, лопатками та потилицею. Руки опущені вздовж тіла, п΄ятки разом, носки нарізно.

2 етап. Голова хворого знаходиться у такому положенні, щоб верхній край зовнішнього слухового проходу та кути очей були на одній горизонтальній площині.

3 етап. Рухому планку ростоміру опускають на голову хворого та відраховують поділки нашкалі до нижнього краю планшетки

4  етап. Отримані результати записують у відповідну документацію.

NB! Зріст важкохворої дитини вимірюють сантиметровою стрічкою у положенні хворого лежачи.

Рис. Вимірювання росту дитини стоячи та сидячи (а,б)

Вимірювання зросту у дітей старшого віку проводять у стоячому положенні вертикальним зростоміром, який складається з дерев’яної планки довжиною 2м 10 см, шириною 8-10 см, товщиною 5-7 см, встановленої вертикально на дерев’яній площині розміром 75×50 см. На вертикальній планці є дві шкали поділок в сантиметрах: права шкала для вимірювання зросту стоячи, ліва — для вимірювання зросту сидячи

 

 

 

 

 

 

 

Визначення обводу голови:

Рис. Визначення обводу голови дитини

1 етап. Накласти сантиметрову стрічку циркулярно навколо голови  ззаду на найбільш   виступаючу точку потилиці, спереду – по   надбрівних дугах.

2 етап.  Напрям стрічки – ззаду наперед.

3 етап. Отримані дані записати у відповідну документацію

 

Визначення обводу грудної клітки:

Рис. Визначення обводу грудної клітки

 

Рис. Визначення обводу грудної клітки

 

Обвід грудної клітки визначають при максимальному вдиху і видиху, а також у стані спокою. У немовлят – тільки в стані спокою.

1 етап. Накласти сантиметрову стрічку , ззаду під кутом лопатки,   спереду – по нижньому краю ареоли, у дівчаток пубертатного періоду – над молочними залозами

2 етап. Отримані дані записати у відповідну документацію.

 

Вимірювання обводу стегна:

1 етап. Хворий знаходиться в лежачому положенні.

2 етап. Накладають сантиметрову стрічку на стегно  під сідничною складкою.

3 етап.  Виміряють обвід стегна.      

 4   етап. Отримані дані заносять у відповідну документацію.

 

Вимірювання обвод гомілки:

1 етап. Хворий знаходиться в лежачому положенні.

2 етап. Накладають сантиметрову стрічку на гомілку  в ділянці максимального об‘єму литкового м‘язу.

3 етап.  Виміряють обвід гомілки.

 4   етап. Отримані дані заносять у відповідну  документацію.

Рис. вимірювання обводу плеча (рис. 22), вимірювання обводу стегна та гомілки (рис. 23 а, б)

Вимірювання обводу плеча:

1 етап. Хворий знаходиться в вертикальному положенні.

2 етап. Накладають сантиметрову стрічку на плече  в ділянці найбільшого потовщення двоголового м‘язу.

3 етап.  Виміряють обвід плеча.

4   етап. Отримані дані заносять у відповідну  документацію.

Про завершення першого зростового «стрибка» можна міркувати за «філіпінським» тестом, який визначається так: праву руку дитини при обов’язково вертикальному положенні голови кладуть поперек середини тім’я, пальці рук при цьому витягнуті в напрямку мочки вуха, рука і кисть щільно прилягають до голови.

«Філіпінський» тест вважається позитивним, якщо кінцівки пальців дістають вуха, у протилежному випадку — тест негативний. Найбільш раннє виявлення позитивного тесту спостерігається в 5 років, але не пізніше 8 років.

Вимірювання периметрів необхідне для визначення індексів Л.І.Чулицької, ф.ф.Ерісмана, О.Ф.Тура 

 

МЕТОД ОРІЄНТОВНИХ РОЗРАХУНКІВ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ (ЕМПІРИЧНІ ФОРМУЛИ).

А. Розрахунок основних показників фізичного розвитку здорових дітей до року:

Маса тіла: 1. Приріст за 1-й міс 600 г;

                                    за 2-й міс 800 г;

                                    за 3-й міс 800 г; за кожний наступний місяць на 50 г менше,        ніж за піпередній:

Місяці життя	Щомісячний           Приріст ваги	Підсумковий      приріст ваги
1-й місяць	600 г
2–й місяць	800 г	1400 г
3-й місяць	800 г	2200 г
4-й місяць	750 г	2950 г
5-й місяць	700 г	3650 г
6-й місяць	650 г	4300 г
7-й місяць	600 г	4900 г
8-й місяць	550 г	5450 г
9-й місяць	500 г	5950 г
10-й місяць	450 г	6400 г
11-й місяць	400 г	6800 г
12-й місяць	350 г	7150 г

 

(Приріст маси тіла і зросту недоношених дітей дивитися у Розділі 16)

Зріст: за І кв. – по 3 см щомісячно (за квартал 9 см);

          за ІІ кв. –  по 2,5 см щомісячно (за квартал 7,5 см);

          за ІІІ кв. – по 1,5 см щомісячно (за квартал 4,5 см);

          за IU кв. – по1,0 см щомісячно (за квартал 3 см).

Обвід голови:                                 

1. Щомісячно збільшується на 1,5 см до 6 міс, після 6 міс на 0,5 см щомісячно;

2. До 6 міс обвід голови = 43-1,5(6-n);

після 6 міс – 43+0,5(n-6), де n – вік в місяціх.

Обвід грудей:

                                    1. Щомісячно збільшується на 1,3 см;

2. До 6 міс ОГр= 45-2(6-n),

після 6 міс – 45+0,5(n-6), де n – вік дитини в місяцях.

Б.Розрахунок основних показників фізичного розвитку дітей, старших 1-го року.

Маса тіла: від 2 до 10 років M(кг) = 10+2n, де n – вік дитини в роках.

                 Старші 10 років: M = 30+4(n-10), де n – вік дитини в роках.

Зріст: до 4-х років – L = 100 – 8 (4-n);

старші 4-х років- L = 100+6(n-4), де n – вік дитини в роках.

Обвід голови: від 1 до 5 років = 50 – 1 (5-n);

після 5 років =  50 + 0,6(n-5), де n – вік дитини в роках.

Обвід грудей: від 1 до 10 років = 63 – 1,5 (10-n);

старші 10 років = 63 + 3(n – 10),  де n – вік дитини в роках.

В. Оцінка антропометричних даних:

             –      середні – відхилення показників в межах 7% від середньої величини;

–         вище або нижче середнього – в межах 8-20%

–         низькі або високі – понад 20% від середньої величини за епмпіричними формулами.

NB!   Дефіцит маси визначають за формулою:

Д = ДМ –ФМ/ ДМ · 100, де

Д –  дефіцит маси тіла в %

ДМ – належна маса тіла

ФМ – фактична маса тіла.

 

VI. АНТРОПОМЕТРИЧНІ ІНДЕКСИ:

1.Індекс вгодованості Л.І.Чулицької (характеризує ступінь вгодованості дитини):

      3 обводи плеча (см) +  обвід стегна (см) + обвід гомілки (см) – зріст (см);

Норма: дороку – 20-25 см; менше 20 см при гіпотрофії; більше 25 см – при паратрофії;

            2-3 роки – 20 см;

            6-7 років – 15-10 см;

            7-8 років – 6 см.

2. Індекс Ф.Ф. Ерісмана  (ІЕ) характеризує розвиток грудної клітки дитини і частково її вгодованість:

                     ІЕ = обвід грудей (см) – 1\2 зросту (см);

Норма: 1-й рік – 13,5 – 10 см;

             2-3 роки – 9 – 6 см;

             6-7 років – 4-2 см;

              7-8 років – 0, але найкраще, коли до 15 років ІЕ = 1-3 см;

              дорослі – 5-6 см.

3. Індекс О.Ф.Тура:

Різниця між обводом грудної клітки та обводом голови;

Норма: від 1 до 7 років обвід грудей перевищує обвід голови на стільки см, скільки років дитині.

4. Індекс пропорційності Л.І.Чулицької:

    3 обводи плеча = обводу грудної клітки = обвід стегна + обвід гомілки.

5. Коефіцієнт фізичного розвитку (Q) показує, який відсоток від нормальної становить вага дитини:

                                   фактична вага(кг)

Q =       ——————————- х 100,

належна вага (кг)

                     норма 100%.

6. Масо-ростовий коефіцієнт: відношення маси до зросту (лише для новонароджених). Норма 60-64.

NB! Зниження масо-ростового коефіцієнту менше 60 слід рахувати основним діагностичним критерієм вродженої гіпотрофії. В залежності від величини цього показника затримку внутрішньоутробного розвитку класифікують наступним чином:

І ступінь – 59-55

ІІ ступінь – 54-50

ІІІ ступінь – 50 і менше

Індекс маси тіла (ІМТ, або індекс Кетле)

Індекс маси тіла (ІМТ, або індекс Кетле) був розроблений в 1869 році бельгійським соціологом і статистиком Адольфом Кетле (Adolphe Quetelet). Даний показник являє собою відношення маси до росту, вимірюється в кг/м² і широко застосовується для класифікації станів надлишкової або недостатньої маси у дорослих людей (старше 20 років). Для практичних цілей, ІМТ сьогодні залишається клінічно найбільш ефективним методом для класифікації ожиріння, з широко визнаними нормативними діапазонами нормальної маси, надлишкової маси тіла, ожиріння, і, важкого ожиріння. ІМТ корелює безпосередньо з кількістю жиру в організмі, проведені великомасштабні епідеміологічні дослідження показали, що переломна точка, в якій смертність починала рости більш різко відповідає ІМТ близько 30 кг/м². Індекс маси тіла визначається за формулою ІМТ=m/h:, де: m – маса тіла в кілограмах h – зріст в метрах Наприклад, індекс маси тіла дорослої людини масою в 80кг і зростам 180см буде рівний 24.69, що відповідає нормі. ІМТ = 80кг: (1.8м х 1.8м), або 80кг: 180см: 180см х 10000 = 26.12 У відповідності з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) застосовується наступна інтерпретація показників ІМТ:

 

Класифікація значення індексу маси тіла для дорослих

Класифікація                                            Значення індексу маси тіла

Дефіцит маси                                             <18.50

Виражений дефіцит маси                          <15.99

Помірний дефіцит маси                            16.00 – 16.99

Невеликий дефіцит маси                           17.00 – 18.49

Норма                                                         18.50 – 24.99

Надлишкова маса                                      ≥ 25.00

Передожиріння                                          25.00 – 29.99

Ожиріння                                                     ≥ 30.00

Ожиріння I ступеня                                   30.00 – 34.99

Ожиріння II ступеня                                  35.00 – 39.99

Ожиріння III ступеня                                 ≥ 40.00

Класифікація значень ІМТ єдина як для чоловіків, так і для жінок будь-якого віку (старше 20 років) . Застосування індексу маси тіла має ряд обмежень, так результати розрахунку ІМТ можуть виявитися невірними для професійних спортсменів, вагітних і годуючих жінок і літніх людей, оскільки при розрахунку індексу маси тіла не враховуються такі характеристики тіла людини як тип статури і відсоток м’язової маси.

ІМТ для дітей і підлітків

ІМТ для дітей і підлітків, розраховується трохи інакше, ніж для дорослих. Вміст жиру в дитячому організмі міняється у міру зростання. Крім того, вміст жиру у дівчаток і хлопчиків розрізняється у міру їх дорослішання. ІМТ для дітей у віці від 2 до 20 років розраховується за тією ж формулою, що і для дорослих, після чого порівнюється з типовими значеннями інших дітей тої ж статі і віку за допомогою відповідних прецентильних діаграм, розроблених в 2000 році Національним центром статистики в області охорони здоров’я США. Індекс маси тіла нижче 5-го прецентиля, відповідає зниженій масі тіла, а ІМТ вище 95-го прецентиля – ожиріння. Наприклад, 60-а прецентиль означає, що 60% інших дітей тої ж статі і віку мають більш низький ІМТ.

 

 

 

 

Рис. Індекс Кетле для дітей

МЕТОД АНТРОПОМЕТРИЧНИХ СТАНДАРТІВ

Є найбільш точним, оскільки  індивідуальні антропометричні дані дітей порівнюють з віковими, статевими і регіональними антропометричними таблицями стандартів двох типів: параметричного (сигмального) і непараметричного (центильного) типів.

1. Сигмальні таблиці

 – визначення середнього квадратичного відхилення (сигма);

 – оцінка фізичного розвитку проводиться індивідуально шляхом порівнення антропометричних даних дитини із середніми показниками фізичного розвитку (стандартами);

 – різницю між цими показниками ділять на сигму, вказану в таблицях;

 – отримують сигму регресії;                     

 – оцінюють за шкалою регресії, в основу береться умовна зросту.

Оціночні підгрупи за показниками зросту:

           – низький (варіабельність сигми -2 і нижче);

           – нижче середнього (від -1 до -2);

           – середній (від +1 до +2);

           – високий (від +2 і вище).

Якщо маса тіла і обвід грудей відповідають сигмі регресії зросту, то фізичний розвиток дитини вважають гармонійним.

Якщо ці показники мають різницю, більшу, ніж 1 сигма регресії – це дисгармонійний фізичний розвиток (вказують, за рахунок чого ця дисгармонія, враховуючи соматоскопічні показники).

2. Центильний метод

 Принцип центильних таблиць в тому, що центилі ділять значення показників фізичного розвитку на 100 рівнозначних інтервалів, найчастіше використовують 3-, 10-, 25-, 50-, 75-, 90- і 97-й центилі.

А)                       .   Б)

Рис. Центильні таблиці

Оцінка:

            25-75-й центилі – середні показники;

            25-10-й, 75-90-й  – тенденції до зниження або зростання показника;

            10-3-й, 90-97-й центилі – явне зниження або явне зростання показника.

СЕРЕДНІМИ вважаються показники фізичного розвитку дітей, які потрапляють у 25-75 центильні коридори. НИЖЧЕ СЕРЕДНЬОГО вважаються показники фізичного розвитку.які попадають у проміжки від 25 до 10 центилей. ВИЩЕ СЕРЕДНЬОГО вважаються показники фізичного розвитку, які попадають у проміжки від 75 до 90 центилей і є тенденцією до відхилення у показнику. Межі від 10 до 5 % та від 90-95 % коридорів свідчать про можливу наявність відхилення у розвитку дитини. В цьому випадку говорять про НИЗЬКІ та ВИСОКІ показники. Сьогодні широко застосовується комплексна схема оцінки фізичного розвитку дітей. В ній враховується як біологічний рівень зрілості, так і морфофункціональний стан організму. Слід підкреслити, що в різні вікові періоди окремі показники біологічного розвитку дітей можуть бути ведучими і допоміжними. Так для дітей молодшого віку ведучими є число постійних зубів, скелетна зрілість, довжина тіла. В той же час для дітей середнього і старшого шкільного віку більше значення мають вираженість вторинних статевих ознак, оссифікація кісток і менше – довжина тіла і розвиток зубної системи

Загартовування дітей раннього віку

Загартовування є науково обгрунтованим систематичним використанням природних факторів природи для підвищення стійкості організму до несприятливих умов навколишнього середовища.Важливу роль у формуванні здорового способу життя відіграє й загартовування. Загартовування як фактор підвищення опірності організму до різних метеорологічних умов відомий із старовини. Дійшов до нас досвід загартовування налічує понад тисячу років. У своїй праці “Канон лікарської науки” Абу Алі ібн-Сіна (Авіценна) говорить про купання в холодній воді, в тому числі і дітей раннього віку.

Російський літописець Нестор у Х столітті описував, як відразу після народження, немовлят починав парити в лазні і купати в холодній воді. Стародавні скіфи, за свідченням Геродота і Тацита, також купали своїх новонароджених дітей в холодній воді. Помилковою є думка, що гартують процедури протипоказані ослабленим дітям. Тільки гострі гарячкові захворювання є протипоказанням до загартовування.

Необхідно дотримуватися таких правил:

– Систематично використовувати гартують процедури у всі пори року, без перерв із поступовим збільшенням дози дратівної дії;

– правильно підбирати і дозувати гартують процедури індивідуально для кожної дитини з урахуванням віку;

– Всі гартують процедури повинні проводитися на тлі позитивних емоцій.

Порушення цих правил призводить до зниження або відсутності позитивного ефекту від загартовування, а іноді й до гіперактивації нейроендокринної системи і подальшого її виснаження.

Загартовуючі заходи поділяються на загальні та спеціальні.

Загальні включають правильний режим дня, раціональне харчування, заняття фізкультурою.

Доспеціальних загартовуючих процедур відносяться:

– загартовування повітрям (повітряні ванни);

– загартовування сонцем (сонячні ванни);

– загартовування водою (водні процедури).

Повітряні ванни.

Першої загартовуючою процедурою для немовляти є повітряні ванни. Необхідно пам’ятати, що температура повітря в кімнаті для новонародженої дитини повинна бути 23 ° С, у віці від 1 до 3 міс. – 21 ° С, від 3 міс. до 1 року – 20 ° С; старше 1 року – 18 ° С. Грудні діти мають високі енергетичні витрати й споживання кисню (більше ніж у дорослих в 2,5 рази), тому необхідно провітрювати приміщення 4 – 5 разів на день по 10 – 15 хв. взимку, тримати влітку майже постійно відкритими кватирки. Провітрювання за допомогою кватирки або фрамуги проводять у присутності дітей; температура повітря знижується на 1 – 2 ° С, що є закаливающим чинником. Наскрізне провітрювання бажано робити при відсутності дитини в кімнаті. Можливе використання кондиціонерів і систем мікроклімату, які автоматично регулюють температуру і вологість.

Рис. Повітряні ванни

У літній час новонароджених можна виносити на прогулянку практично відразу після народження, спочатку на 20 – 40 хв, швидко збільшуючи час до 6 – 8 год в день.

Взимку дітей вперше виносять на вулицю у віці 2 – 3 тижнів при температурі повітря не нижче -5 ° С на 15 – 20 хв. і поступово доводять знаходження на повітрі до 1,5 – 2 год 2 рази на день. Безпосередньо повітряні ванни починають проводити ще в пологовому будинку, коли при зміні пелюшок дитина залишається на короткий час без одягу. Повітряні ванни потрібно проводити в добре провітрюваному приміщенні при температурі повітря 20 – 22 ° С (для немовлят) і 18 – 19 ° С (для дітей 1 – 2 років). Спочатку тривалість процедури становить 1 – 2 хв., Кожні 5 днів вона збільшується на 2 хв. і доходить до 15 хв. (Для дітей до 6 міс.) І до 30 хв (після 6 міс.). Повітряні ванни обов’язково повинні поєднуватися з гімнастичними вправами.

Загартовування сонцем.

Ультрафіолетові промені активно впливають на імунологічну резистентність організму. Однак, чим менше вік дитини, тим вище чутливість до ультрафіолетових променів. Тому сонячні ванни дітям до одного року протипоказані.З обережністю вони призначаються і дітям від 1 року до 3 років, і тільки в більш старшому віці їх проводять досить широко. У розсіяних сонячних променях досить багато ультрафіолетових і порівняно мало інфрачервоних променів, які викликають перегрівання організму дитини, що особливо небезпечно для дітей з підвищеною нервово-рефлекторної збудливістю. Восени, взимку і навесні прямі сонячні промені не викликають перегрівання, тому потрапляння їх на відкрите обличчя дитини не тільки припустиме, але й необхідно.

Рис. Сонячні ванни

Влітку рекомендують проводити світлоповітрянні ванни при температурі повітря 22 ° С і вище для грудних дітей і при 20 ° С для дітей 1 – 3 років, краще в безвітряну погоду. Світлоповітрянні ванни краще проводити з 9 до 12 год дня, в більш теплому кліматі з 8 до 10 год ранку. Тривалість першої ванни у грудних дітей 3 хв., У більш старших – 5 хв. з щоденним збільшенням до 30 – 40 хв і більше. Абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є температура повітря 30 ° С і вище. Після сонячних ванн дітям призначають водні процедури. Так як при вологій шкірі відбувається переохолодження організму, обов’язково потрібно витерти дитини, навіть якщо температура повітря висока.

Водні процедури.

Теплопровідність води в 30 разів, а теплоємність в 4 рази більше, ніж повітря, тому водне загартовування робить більш потужний вплив на організм у порівнянні з повітряними процедурами. Методика водного загартовування залежить від віку дитини. Необхідно в звичайні водні процедури (умивання, підмивання, купання) вносити елемент загартовування.

Водні процедури ділять на традиційні і нетрадиційні, або інтенсивні.

Традиційні водні процедури:

Вік дитини від народження до 2 – 3 міс.:

1.Загальні ванни – дитини купають щодня водою температури 37 – 36 ° С протягом 5 хв., потім обливають водою з температурою на 2 ° С нижче. ;

Рис. Загартовування водою

 2.Підмивання, умивання, що триває 1 – 2 хв., спочатку проводять при температурі води 28 ° С, через кожні 1 – 2 дні і знижують на 1 – 2 ° С і доводять до 20 – 22 ° С. ;

3.Місцеве вологе обтирання – рукавичкою, змоченою водою температури 33 – 36 ° С, обтирають ручки від кисті до плеча, потім ніжки від ступні до коліна протягом 1 – 2 хв. Один раз на п’ять днів температуру знижують на 1 ° С і доводять до 28 ° С. Кожну частину тіла витирають насухо до легкого почервоніння відразу після його вологого обтирання.

Вік дитини від 2 – 3 до 9 – 10 міс.

1 і 2 як в попередній віковій групі.;

3.Загальне вологе обтирання. Спочатку обтирають верхні кінцівки, потім нижні і, нарешті, груди і спину. Температура води така ж, як при місцевих обтираниях. У воду можна додати сіль (2 чайні ложки солі на 1 склянку води). Необхідно дотримуватися те правило – кожну частину тіла витирати насухо відразу після її обтирання.

Вік дитини від 9 – 10 міс. до 1 року

1 і 2 як в попередніх вікових групах.;

3.Загальне обливання. При цій процедурі вона може сидіти або стояти. Гнучкий шланг душа потрібно тримати від тіла дитини (25 – 30 см). Струмінь води повинна бути сильною. Спочатку обливають спину, потім груди, живіт, в останню чергу руки. Після обливання витирають насухо до легкого почервоніння. Спочатку температура води 35 – 37 ° С, потім кожні 5 днів її знижують на 1 ° С і доводять до 28 ° С.

Контрастне і нетрадиційне загартовування.

До інтенсивним (нетрадиційним) методам загартовування відносять будь-які методи, при яких виникає хоча б короткочасний контакт оголеного тіла людини зі снігом, крижаною водою, повітрям негативної температури.

Є достатній досвід інтенсивного загартовування дітей раннього віку в батьківських оздоровчих клубах. Однак практично немає наукових досліджень, що свідчать про можливість використання цього виду загартовування. Тому більшість авторів, що займаються питаннями загартовування дітей раннього віку, вважають купання дітей у крижаній воді протипоказаним. Існує контрастне загартовування як перехідний щабель між традиційним і інтенсивним загартовуванням: контрастні ножні ванни, контрастне обтирання, контрастний душ, сауна, російська лазня та ін .Контрастне загартовування ефективніше загартовування тільки холодом. Найбільш поширеним методом для дітей є контрастне обливання ніжок (можна обливати холодні ноги холодною водою, ноги попередньо потрібно зігріти). Існують і так званих фармакологічні методи загартовування – застосування імуностимуляторів, що підсилюють інтерферонообразованіе (продігіозан, левамізол, тімолін, Т-активін і ін.) Деякі автори рекомендують їх використовувати для профілактики частих респіраторних захворювань у дітей раннього віку. Однак питання це недостатньо вивчений, і результати проведеного терапевтичного досвіду свідчать про відсутність впливу лікування імуностимуляторами на рівень і динаміку респіраторної захворюваності.

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКІВ ПРИ ОЦІНЦІ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

 Оцінити фізичний розвиток дитини віком 6 міс, яка народилась доношеною з масою тіла 3800 г і довжиною тіла 54 см. На даний час дитина важить 8,5 кг, має зріст70 см, обводи голови 43,5 см, грудей 45 см, плеча 15 см, стегна 32 см, гомілки 18 см.

Еталон відповіді.

         За емпіричними формулами належна маса тіла дитини:

3800 + 600 + 800 + 800 + 750 + 700 + 650 = 8100 г (відхилення 4,9 %).

Зріст: 54 + 3 х 3  + 2,5 х 3 = 70,5 см (відхилення від норми 0,7%).

Обсяг голови: 34 + 1,5 х 6 = 43 см (відхилення +1,1 %).

Обсяг грудної клітки в 6 міс = 45 см.

Індекс Чулицької : 3 х 15 + 32 + 18 – 70 = 25

Індекс Ерісмана: 45 – 70/2 = 10

Індекс фізичного розвитку Q: 8,5: 8,1х100%=104,9%

За сигмальними таблицями:

 1. Зріст67,9 см, сигма 2,2;

 фактичне відхилення : 70 – 67,9 = 2,1

 відхилення сигми: 2,1 : 2,2 = 0,95 сигми.

2. Маса за таблицею 8770, сигма 780;

фактичне відхилення: 8770 – 8500 = 270

відхилення сигми  270 : 780 = 0,34 сигми.

3. Обвід голови за таблицею 44,2, сигма 1,5;

фактичне відхилення 44,2 – 43,5 = 0,7

відхилення сигми 0,7 : 1,5 = 0,46 сигми.

4. Обвід  грудей 45,4, сигма 2,0;

 фактичне відхилення 45,4 – 45 = 0,4

 відхилення сигми 0,4 : 2,0 = 0,2 сигми.

За центильними таблицями:

маса тіла за зростом в межах 25-50 центилей;

маса за віком 50-75 центилей;

зріст за віком 75 центилей.

Зводимо всі дані в таблицю:

Показники	Фактичні дані	Належні дані  за емпіричними формулами	Належні дані за сигмальними таблицями	Належні дані за центильними таблицями
Маса тіла	8,5	8,1 (+ 4,9%)	+ 0,34 сигми	50 – 75
Зріст (см)	70	70,5 (-0,7%)	+ 0,95 сигми	75
Обвід голови	43,5	43 (+1,1%)	+ 0,46 сигми	25 – 75
Обвід грудей	45	45	+ 0,2 сигми	25 – 75
Обвід плеча	15	–	–	–
Обвід стегна	32	–	–	–
Обвід гомілки	18	–	–	–
Інд. Чулицької	25	20 –25
Інд. Ерісмана	+ 10	+10 – 13,5
Індекс Q	104,9%	Надлишок 4,9%

 

ВИСНОВОК: фізичний розвиток дитини гармонійний  і відповідає середньому згідно  віку.