ОРГАНІЗАЦІЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

ОРГАНІЗАЦІЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

1.     Деякі історичні аспекти безоплатного  та пiльгового вiдпуск лiкiв з аптек амбулаторним хворим.

       Вперше конкретна соцiальна допомога при лiкарському забезпеченнi хворих в амбулаторних умовах була встановлена для хворих на цукровий дiабет. Враховуючи хронiчне протiкання i важкiсть захворювання з 1 сiчня 1944 р. такi хворi безкоштовено  отримували з аптек специфiчнi медикаменти для лiкування, шприци i 100 г  спирту етилового, якщо хворi  самостiйно в домашнiх умовах проводили iн’єкцiї iнсулiну.

     З 1 сiчня 1967 р. такi пiльги були встановленi для хворих ревматизмом – при проведеннi про–тирецедивного лiкування – сифiлiсом, системними хронiчними захворюваннями шкiри. Пiзнiше в бувшому Союзi були прийнятi багаточисельнi законодавчi акти, що регламентували безоплатний вiдпуск медикаментiв з аптек: для хворих на шизофрiнiю i епiлiпсiю, цукровим дiабетом, онкологiчними i гематологiчними захворюваннями, лепрою, туберкулезом та iнш.

   Необхiдно вiдмiтити, що соцiальний захист з питань лiкарського забезпечення був зроблений  не тiльки по вiдношенню до океремих категорiй хворих, но також i по вiдношенню окремих груп населення. Першi законодавчi акти стосувалися персональних пенсiонерiв союзного,  рес–публiканскього i мiсцевого значенння,  членiв їх сiмей, що знаходяться на  їх отриманнi. З 1965 р вiдпуск iз аптеки медикаментiв вказаним групам населення проводився на пiльгових умовах, тобто iз скидкою 80%.

   Було прийнячто цiлий ряд законодавчих актiв з питань лiкарського забезпечення iнвалiдiв ВВВ i осiб, що прирiвнювалися до них.  З 1975 р. при лiкуваннi їх в амбулаторних умовах безплатно з аптек вiдпускали медикаменти,  лiкарську рослинну сировину, лiкувальнi мiнеральнi води, предмети догляду за хворими, а для хiрургiчних хворих – перев’язочний матерiал i т.п.

   Особливо необхiдно вiдмiтити перiод з 1981 по 1990 р. За цi десять рокiв соцiальну пiдтримку держави по лiкарському забезпеченню отримали  – пенсiонери з числа вiйськовослужбовцiв, робiтникiв i службовцiв, пенсiї по старостi в мiнiмальних розмiрах iнвалiда при втратi опiкуна; дiти iнвалiди до 16 рокiв, дiти до 3-х рокiв та iнш. Розширився i круг хворих окремими нозологiчними групами захворювань, яким також був встановлений безоплатний вiдпуск лiкiв з аптек: бронхiальною астмою, СНIДом та iнш. Пiсля аварiї на ЧАЕС право безкоштовного лiкарського забезпеченння в амбулаторних умовах отримали особи, що постраждали вiд аварiї  на  ЧАЕС.

   Законодавчий механiзм соцiальної допомоги амбулаторним хворим  був наступним:  прий–малась постанова КМ з будь-якого конкретного питання, а потiм у вiдповiдностi з  наказами МОЗ Союзу видавався наказ, наприклад дозволити  вiдпуск лiкiв з аптек хворим бронхiальною астмою здiйснювати  вiдпуск спецiальних лiкiв безоплатно. Наказ МОЗ Союзу продубльовувався республiкою.

  Пiсля розпаду Союзу практично багато союзних наказiв в Українi були признанi недiйсними, однак iз-за важливостi проблеми накази що стосуються безоплатного вiдпуску лiкiв окремим групам населення та окремим категорiям амбулаторних хворих  свою юридичну силу втратили. Про це буде сказано  пiзнiше.

  Цiлий ряд постанов з цього питання прийнято КМ України. Так, в 1993 р. при лiкування в амбулаторних умовах введений безоплатний вiдпуск медикаментiв за вiком з мiнiмальним розмiром пенсiї, а дiтям у вiцi вiд 3-х до 6-ти рокiв пiльговий вiдпуск з знижкою 50%. На пiльгових умовах отримують медикаменти в амбулаторних умовах почеснi донори України, реабiлiтованi, якi стали iнвалiдами або пенсiонерами внаслiдок репресiй та iнш.

  Бiльше 18 млн. чоловiк з 46-ти млн. населення України має  право отримувати  лiкарську допомогу при лiкуаннi їх в амбулаторних умовах безоплатно або на пiльгових умовах.

2.     Джерела фiнансування та порядок взаєморозрахункiв ЛПЗ  з аптеками.

  В зв’язку з тим, що згiдно з законодавчими актами окремi групи населення та окремi категорiї хворих при лiкуваннi їх в амбулаторних умовах отримують медикаменти безоплатно або на пiльгових умовахх вартiсть отриманих хворими лiкiв повинна оплачучватись ЛПЗ, який видав рецепт. Звiдкiлля беруться джерала фiнансування ?.

  Безоплатне i пiльгове лiкарське забезпечення хворих в амбулаторних умовах  здiйснюється за рахунок засобiв,що видiляються з державного (центрального)  або регiонального (мiсцевого) бюджету.

    На централiзованому  фiнансуваннi знаходяться ЛПЗ державного пiдпорядкування,а саме: госпiталі i санаторiї для iнвалiдiв ВВВ та особи, що прирiвнюються  до них, iнвалiди локальних вiйн i т. п., лiкувально-профiлактичнi установи для iнвалiдiв є в кожному обласному центрi України.

    На державному фiнансуваннi  знаходяться НДI : кардiологiї, онкологiї та iн.  фiнансування проводиться через МОЗ України.

    Друге джерело фiнансування – це регiональний бюджет. За рахунок мiсцевого бюджету фiнансуються обласнi клiнiчнi лiкарнi для дорослих i дiтей, iнфекцiйнi лiкарнi, диспансери, амбулаторiї.

   Для окремих ЛПЗ iснує ще i третє джерело фiнансування.Так, великi промисловi  пiдприєм–ства мають свої МСЧ для обслуговування своїх працiвникiв, отримання  ЛЗ  здiйснюється за рахунок фiнансових  коштів пiдприємства.

  Який же механiзм фiнансування ?

   а) на державному рiвнi ЛПЗ фiнансується через МОЗ України, яке цiльовим  призначенням направляє грошовi засоби на рахунок ЛПЗ.

   б) на регiональному рiвнi фiнансування проводиться казначейством через вiдповiднi обласнi, мiськi або районнi управлiння охорони здоров’я.

  До недавного часу, коли не було заборгованостi i засоби з державного i регiональних бюджетiв видiлялися регулярно, фiнансування ЛПЗ на будь-якому рiвнi  розписувались за статтям:

  наприклад стаття 1 – оренда , комунальнi послуги

 2 – зарплата персоналу

 3 – розхiд на харчування

  10 – на придбання медикаментiв

   З 10-ї статтi грошовi засоби використовуються як для закупки лiкарських засобiв для стацiонарного лiкування, так i для оплати аптекам вартостi лiкiв, вiдпущених за пiльговими i безоплатними рецептами, виписаних хворим лiкарями ЛПЗ.  Юридичним механiзмом розрахункiв мiж ЛПЗ i аптеками базується таким чином, що ЛПЗ на початок мiсяця авансом повинен з своєго рахунку на рахунок аптеки перерахувати 50% передбаченої суми за пiльговий i безоплатний вiдпуск лiкiв, а вся сума перераховується за 3 днi до закiнчення мiсяця, але практично ситуацiя виглядає так, шо в країнi немає  жодної аптеки, якi ЛПЗ регулярно i в повному об’ємi оплачували вартiсть лiкiв, вiдпущених безоплатно. Аптеки довгий  перiод часу вiдпускають лiкарськi засоби в борг, так як ЛПЗ не мають коштiв – бюджет мiста, села. Щоб забезпечити населення i ЛПУ  медикаментами аптека повинна володiти достатнiм асортиментом лiкарських засобiв  i в необхiднiй кiлькостi. В борг медикаментiв нiхто давати не хоче. Для поповнення запасiв аптека вимушена брати в банку  кредит. Кредити даються на невеликий термiн пiд  20-25%. Не отримуючи вiд ЛПЗ грошей, аптека не в станi повернути кредити. В такому випадку да неї застосовуються санкцiї. Це не дає можливостi закуповувати лiки в оптових фiрм. З iншої сторони, органи влади  часто приймають рiшення про безоплатний вiдпуск лiкiв не завжди пiдтримують їх фiнансово. Аптеки довно пiдрахували, що їм не вигiдно розширювати асортимент до повної номенклатури, гублячи засоби на % кредиту не отримуючи грошi вiд ЛПЗ. Є вихiд, но не сьогоднi i не завтра ним буде користуватися. Це створення в країнi, за аналогiєю з захiдними країнами, страхової медицини.

        3. Елементи страхової медицини в Україні.

  Сьогоднi охорона здоров’я України є бюджетно-страховою ситемою. В нас отримали розпов-сюдження два види  страховання. На страховому ринку  медичного страховання активно пра-цює 79 фiрм: 11 страхових компанiй, 30 медичних закладiв i 36 фармацевтичних фiрм. Найбiльш великi страховi  компанiї Алькона, Iнтер. Для впровадження обов’язкового впровадження  медичного страховання в Українi вiдсутнi економiчнi передпосилки. Розвиток медичного страхування стримується наступними факторами:

n соцiальна невизначеннiсть статусу медичного страховання, негативне вiдношення населення, спогади про безплатне обслуговування

n вiдсутнiсть пiльгової податкової полiтики, суми не ввiдносяться на валовi витрати, їх необхiдно платити з прибутку

n можливiсть проведення медичного  страховання населення обмежена низьким рiвнем платежездатностi населення.

   4.  Групи населення i категорiї хворих, що користуються пiльгами при лiкарському забезпеченнi в амбулаторних хворих

       Тепер розглянемо, хто в Українi на сьогоднi користується пiльгами при лiкарському   забезпеченнi, в ам булаторних умовах.  Безоплатний та пільговий відпуск лікарських засобів та виробів медичного призначення регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 1303 від 17,08.1998 р. “Про впорядкування безоплатного і пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань».

       Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових  умовах в разі  амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.  Особи, які обслуговуються у відомчих лікувально-профілактичних закладах і мають право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів, отримують їх аптеках, закріплених за цими   закладами.

  Безоплатний відпуск лікарських  засобів дітям-інвалідам віком до 16 років  провадиться за рецептами лікарів незалежно від місця проживання цих дітей, але в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя. У цьому разі витрати, пов’язані з оплатою вартості лікарських засобів, беруть на себе органи охорони здоров’я за місцем їх відпуску.

  Витрати, пов’язані з відпуском лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, провадяться за рахунок загальних асигнувань, що передбачаються відповідними бюджетами на охорону здоров’я, а також коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення Безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування проводиться групам населення та за категоріями захворювань згідно з затвердженими переліками.

Безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, зазначені у переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва  (а також всі лікарські засоби, виготовлені в умовах аптеки), затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1071 від 05.09.1996 р., з урахуванням змін, які вносяться Міністерством охорони здоров?я погодженням з Міністерства фінансів.

Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб. Особи, які обслуговуються у відомчих лікувально-профілактичних закладах і мають право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів, отримують їх у аптеках, закріплених за цими закладами.

Безоплатний відпуск лікарських засобів дітям-інвалідам віком до 16 років проводиться за рецептами лікарів незалежно від місця проживання цих дітей, але в межах області.

Групи населення, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно:

1. Особи, яким передбачено безоплатний відпуск лікарських засобів згідно із Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,

2. особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною відповідно до закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та іншиї громадян похилого віку в Україні”

3. особи, яким передбачено безоплатний відпуск лікарських засобів згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

4. пенсіонери з числа колгоспників, робітників, службовців, які одержують пенсію за віком, по інвалідності та у разі втрати годувальника в мінімальних розмірах (за винятком осіб, які одержують пенсію на дітей у разі втрати годувальника);

5. діти віком до трьох років;

6. діти-інваліди віком до 16 років;

7. діти віком до 18 років, які перенесли у 1988 рці хімічну інтоксикаційну алопецію у м. Чернівцях;

8. дівчата-підлітки і жінки з протипоказами вагітності, а також жінки, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечуються безоплатно засобами контрацепції відповідно до Національної програми планування сім´ї, затвердженої Постаново. Кабінету Міністрів України № 736 від 13.09.1995 р.

5. Група населення, при амбулаторному лікуванні яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються з оплатою 50 відсотків їх вартості:

1)    інваліди І і ІІ груп внаслідок трудового каліцтва, професійного або загального захворювання;

2)    інваліди з дитинства І і ІІ групи;

3)    діти віком від трьох до шести рків;

4)    Особи, реабілітовані відповідно до Закону України “Про реабілітацію жерт політичних репресій на Україні”, які стал інвалідами внаслідок репресії або є пенсіонерами;

5)    Особи, нагороджені знаком “Почесний донор України” та “Почесний донор СРСР” відповідно доЗакону України “Про донарство крові та її компонентів”.

Безооплатний відпуск лікарських засобів за переліченими категоріями захворювань провадиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги. Хворі на СНІД та ВІл-інфіковані, незалежно від основного захворювання, мають право на безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь-яких інших захворювань.

   6. ПЕРЕЛІК категорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких  лікарські засоби відпускаються безоплатно*

·        Онкологічні захворювання

·        Гематологічні захворювання

·        Діабет (цукровий і нецукровий)

·        Ревтамизм

·        Ревматоїдний артрит

·        Пухирчатка

·        Системний червоний вовчак

·        Системні, хронічні, тяжкі захворювання шкіри

·        Сифіліс

·        Лепра

·        Туберкульоз

·        Аддісонова хвороба

·        Гепатоцеребральна дистрофія

·        Фенілкетонурія

·        Шизофренія та епілепсія

·        Психічні захворювання (інвалідам І та ІІ груп, а також хворим, які працюють

в лікувально-виробничих майстернях психоневрологічних і психіатричних закладів)

·        Стан після операції протезування клапанів серця

·        Гостра переміжна порфірія    

·          Муковісцидоз

·        Тяжкі форми бруцельозу

·         Дизентерія

·        Гіпофізарний нанізм

·            Стан після пересадки органів і тканин

·        Бронхіальна астма 

·          Хвороба Бєхтєрєва

·        Міастенія

·                Міопатія

·        Мозочкова атаксія Марі    

·        Хвороба Паркінсона

·         Інфаркт міокарда (перші шість місяців)    

·        Дитячий церебральний параліч

·        СНІД, ВІЧ-інфекція

·        Післяопераційний гіпотиреоз, у тому числі з приводу раку щитовидної залози

·        Гіпопаратиреоз     

·        Природжена дисфункція кори надниркових залоз

  Безоплатний відпуск лікарських засобів за переліченими категоріями захворювань провадиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги, Хворі на СНІД та ВІЧ-інфіковані незалежно  від основного захворювання мають право на безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь-яких інших захворювань.

       7. Правила виписування рецептiв амбулаторним хворим, що мають право на безоплатне або пiльгове отримання лікарських засобiв

  У вiдповiдностi з наказом МОЗ   360  лiкарськi засоби та вироби медичного призначення на пiльгових умовах або безоплатно виписуються на рецептурному бланку ф.1, який оформлений штампом ЛПЗ, пiдписом та особистою печаткою ЛПЗ -Для рецептiв . Наркотичнi та iнш. – спецiальний форма 3. Лiкарi, що працюють не в державних ЛПЗ, а в кооперативах мають право виписувати лiки безоплатно тiльки при умовi угоди з аптекою про компенсацiю вартостi вiдпущеного за рецептом лiкарства.

    Звернiть увагу на особливостi виписування рецепту за формою 1. В верхнiй частинi вказується  прiзвище  хворого, його вiк, адреса, № медичної карточки амбулаторного хворого, назва та кiлькiсть  виписаного лiкарем лiкарського засобу, № рецепту та дату його виписки. Ця частина введена для того,  щоб здiйснювати контроль за правильним i доцiльним використанням бюджетних асигнувань, що використовуються для пiльгових та безоплатних рецептiв. Головний лiкар ЛПЗ або начмед  перiодично здiйснюють таку перевiрку, 

       Правила  прийому рецептiв. Юридична вiдповiдальнiсть аптеки за безоплатний та пiльговий вiдпуск лiкiв.   При прийомi рецепту на пiльгове або безоплатне отримання лiкарства необхiдно насамперед звернути увагу на правильне його оформлення

  При прийманнi рецепта провiзор повинен звернути увагу на iдентичнiсть  пiдпису лiкаря полiклiнiки i наявностi особистої печатки, так як в аптеку поступають дуже часто пiдробленi рецепти. Особливого роз’яснення вимагає питання про юридичну вiдповiдальнiсть провiзора за вiдпуск специфiчних лiкарських засобiв для лiкування певних захворювань. Як повинен поступити провiзор, якщо хворому туберкулезом виписанi наприклад : вiтамiни, загальук-рiпляючi препарати , а не специфiчнi для лiкуваання туберкульозу. Чи повинен вiн вiдпустити цi препарати безоплатно, або вiдмовити хворому при вiдпуску. Юридичну вiлдповiдальнiсть за виписане на бланку ф.1  лiкарський засiб несе лiкар. Вiн вирiшує яке лiкарство -може для допомiжної терапiї – назначається хворому.

    Порядок облiку рецептiв на пiльговий i безоплатний вiдпуск лiкiв.

  Рецепти, що поступають в аптеку враховуються в «Реєстрi рецептiв за пiльговим та безоплатним вiдпуском медикаментiв», де вказується дата, № рецепту, ПIБ хворого, номер амбулаторної карти, вартiсть лiкiв,заплених хворим, суму доплати. Аптеки в аптецi групуються за окремими ЛПЗ, а крiм цього за групами населення i за категорiями хворих, наприклад , IВВВ , хворi цукровим дiабетом i т.п. В кiнцi мiсяця на пiдставi текучого облiку складається зводний реєстр, наприклад № 8 рецептiв 4 полiклiнiки на безоплатний та пiльговий вiдпуск медикаментiв за сiчень 2011року вказується:

1. кiлькiсть рецептiв   150

2. вартiсть вiдпущених медикаментiв   300 грн.

3. сума, що  сплачена хворими              50 грн.

4. сума, що пiдлягає оплатi                   250 грн.

  До оплати  : 250 грн.

Керiвник                        Бухгалтер

  На суму,яка вказана в сзводному реєстрi -до оплати виписується рахунок для оплати. Зводний реєстр разом з рахунком передається в бухгалтерiю ЛПЗ для оплати.

   Оформленння «зводних реєстрiв» та рахунквв для ЛПЗ в розрiзi груп населення i категорiй хворих дуже трудоємка робота, на яку провiзор затрачує декiлька днiв. Тому в таких аптеках мiста впроваджений комп’ютерний облiк пiльгового i безоплатного вiдпуску лiкiв, що дозволяє вести оперативний облiк всiх взаємрозрахункiв аптеки i ЛПУ i в кiнцi звiтного перiоду вiдразу отримати «звiднi реєстри» по кожному ЛПЗ в розрiзi груп населдення i категорiй хворих. Це в значнiй мiрi скорочує затрати працi на обробку рецептури iь дозволяє в будь-який момент здiйснювати контроль за доцiльним використанням бюджетних асигнувань. Звiдний реєстр оформляється в двух екземплярах пiд копiрку. Один екземпляр, як вже вказувалось, разом з рахунком передається в бухгалтерiю ЛПЗ, другий разом з рецептами, що включенi в основний реєстр зберiгається на протязi 3-х рокiв.

    8. Аналіз світового досвіду медичного страхування.

        Нагадую, що безплатно або на пільгових умовах повинні отримувати ліки майже 18 млн. населення України. Ми розглянемо світовий досвід страхової медицини, адже альтернативи йому не має. Теоретично про медичне страхування знають всі, а деякі навіть встигли скористатися страховим полісом до того, як уряд став обговорювати питання про обов’язкове медичне страхування.  Сьогодні медичне страхування дуже активне заявляє про себе, не тільки рекламою по телебаченню, рекламними щитами на дорогах, але і кількістю застрахованих клієнтів, число яких постійно збільшується. Діючи за принципом «не говори про себе сам, нехай  люди скажуть», медичне страхування залучає нових клієнтів, що поділяються інформацією про переваги страхування зі своїми знайомими, тим самим формують суспільну думку і множать кількість застрахованих.

          Добровільне медичне страхування існує не абстрактно, а самим безпосереднім образом впливає на розвиток ринку, «оживляючи» його. У першу чергу мова йде про фармацевтичний ринок. Адже програми медичного страхування включають покриття витрат на лікарські препарати, призначувані лікарем. Орієнтовані на високу результативність лікування, страхові компанії зацікавлені у використанні ефективних і недорогих препаратів. На жаль, на сьогоднішній день такі лікарські засоби не завжди є препаратами вибору в практиці українських фахівців.

     У вітчизняній фармації протягом десятиліть була відсутня науково обґрунтована програма створення генеричних ліків, як і відповідна технічна база.  Перспективним напрямком представляється виробництво генериків, якість яких відповідало б такому оригінальних препаратів з доведеною ефективністю і безпекою.  Поштовхом до створення ефективних препаратів є страхова медицина, що стимулює розвиток ринку, надаючи своїх клієнтів як споживачів продуктів фармацевтичного ринку.

Працюючи прямо з аптеками, страхова компанія формує перелік і обсяги закупівель лікарських препаратів, варіює ціни (майже завжди передбачена знижка на ліки для застрахованих), навіть сприяє появі нових послуг, таких, наприклад, як доставка препаратів клієнтові.

    Медичне страхування в Німеччині.

         Багато країн Європи віддають перевагу обов’язковому медичному страхуванню. Історія обов’язкового медичного страхування в Німеччині бере початок з 1883 року – часів правління Бісмарка. На сьогодні принцип соціальної рівності продовжує діяти у вигляді рівнозначної оплати внесків по медичному страхуванню – наполовину на половину роботодавцем, наполовину самим працюючим. Даний внесок дає можливість не тільки застрахованому, але і всім членам його сім’ї (кількість чоловік не має значення) стати користувачем медичної страховки.

    Уряд Німеччини ніяким чином не відповідальний за фінансування медичного страхування. Держава виступає в якості „весільного генерала» спостерігає за діяльністю системи охорони здоров’я, а також створюють умови для успішного його функціонування. Деякі зобов’язання виплат все ж таки лежать на „урядових плечах» але це стосується певних соціальних груп а саме бідних, кількість яких складає біля 2 % від загальної кількості громадян. Приблизно 90 % Німеччини охоплені обов’язковою медичною страховкою, а 8 % – клієнти приватних страхових компаній.

Яким же чином здійснюється обов’язкове медичне страхування в Німеччині? Даний вид

страхування тісно пов’язаний і функціонує шляхом багаточисельних страхових фондів (лікарняні каси). Всі внески з медичного страхування, які стягуються з працюючого, поступають саме в ці некомерційні організації. Збори представників (50 % – роботодавці, 50% -працюючі) керують діяльністю лікарняних кас.

       На всій території Німеччини функціонує понад 1 тис. лікарняних кас, серед них:

* місцеві – розміщені за місцем проживання (страхують всіх громадян, переважно членів сім’ї);

*ерзац-каси (страхують за професійною принадлежністю);

* спеціалізовані лікарняні каси для шахтарів, фермерів, моряків та інш.

Працюючий громадянин Німеччини має право вибору лікарняної каси. Його роботодавцю однаково в яку касу перераховувати гроші.

         Німеччина завжди відрізнялася стильністю до порядку і дисципліни. Так же чітко функціонують її структури, підрозділи обов’язкового медичного страхування. Лікарняні каси уповноважені визначати страхові внески, перелік необхідних медичних послуг і форму розрахунків з медичними закладами. Вся система надання медичної допомоги здійснюється при взаємодії уряду і лікарняних кас, які не опонують, а доповнюють один одного. За їх взаємній згоді виходять в світ всі закони і постанови в системі охорони здоров’я. Як вартові, які стоять на захисті прав рядового громадянина, уряд і лікарняні каси отримують ріст вартості медичних послуг.

          Який медичний сервіс надає обов’язкове медичне страхування в Німеччині? Візити до лікаря, консультації спеціалістів, діагностичне обслідування – весь спектр амбулаторного лікування є сферою розповсюдження медичного страхування. Перебування в стаціонарі, оперативне втручання, лікування в реанімаційному відділенні також включає медичне страхування. Витрати на стаціонарне лікування оплачується, але застрахований пацієнт повинен доплатити біля 15 марок в день. Існує ще одна відмінна особливість, лікарняні каси оплачують вартість стоматологічних послуг (багато європейських країн включає цей сервіс). Важливим пунктом медичного страхування є забезпечення застрахованих лікарськими препаратами. Всі медикаменти, які виписані за рецептом лікаря, клієнти, отримують в аптеці безоплатно. Але безкорисність відпустки відносна. В залежності в кількості придбаних упаковок необхідно доплатити за рецепт до 10 марок. Громадяни з невисоким заробітком і важко хворі можуть бути звільнені від цієї доплати.

Лікарняні каси самі визначають об’єм необхідних діагностичних і лікувальних послуг при різних клінічних діагнозах. Цей перелік мало відрізняється в різних лікарняних касах. Можливі додаткові медичні послуги, які саме вирішує правління даної організації.

         Як лікарняні каси співпрацюють з медичними закладами? Клініки, на базі яких здійснюється сервіс, виставляють лікарняним касам рахунки до оплати. клінік і лікарень, лікарняні каси працюють із лікарнями шляхом об’єднань лікарів, які організовані за територіальним принципом. Кожний лікар, який працює в системі обов’язкового медичного страхування,- член лікарського об’єднання, яке є посередником між лікарняними касами і медичними працівниками.

           Гроші поступають з лікарняних кас в об’єднання лікарів.  Коли оплачують перерахунки виконаних послуг, а фіксовану суму за кожного застрахованого в рік, а також за членів всієї його (деколи багато чисельної ) сім’ї. Визначення розміру оплати праці спеціаліста лікарського об’єднання достатньо специфічне. Спочатку лікарі оцінюють свою працю не в грошовому вимірі, а по пунктам. Кожній консультації, лікарській маніпуляції відповідає певна кількість пунктів, які в кінцевому сумуються. Всі грошові за певного застрахованого (включаючи членів його сім’ї), які отримані із лікарняних кас, діляться на кількість пунктів. Так визначається вартість одного пункту.  Не складно визначити, що чим більше працюють лікарі, тим довше пункт і нижчий заробіток лікаря.

         Для лікаря визначено кількість пунктів на кожного клієнта, праця понад дану кількість не оплачується. Такий же принцип розповсюджується і на ліки. На сьогодні сума на лікарські препарати, які призначаються лікарями, фіксована. Якщо приписує медикаменти на вартість більшу, ніж виділяється лікарняними касами, то 5 % її розприділяється серед всіх лікарів в якості штрафу за перевитрати  засобів.

         Що слідує з такого принципу роботи?

         З однієї сторони, пацієнт ризикує не пройти необхідне обслідування  або не отримати лікування, яке зводиться лікарем до мінімуму. З другої сторони, показання грошми дисциплінує лікарів і огороджує лікарняні каси від надмірних витрат. Альтернативою обов’язковому медичному страхуванню виступає добровільне. Не дивлячись на високий процент застрахованих (біля 8 % загального числа населення), даний вид медичної допомоги впевнено набирає оберти.

         При приватному страхуванні, на відміну від соціального, пацієнт сам оплачує медичну допомогу, а потім пред’являє рахунок страховій компанії. Вона, як правило, повертає 70-90 %  витрат в залежності від умов страхування. Застрахований за методом приватного страхування має право на найбільш комфортні умови лікування, наприклад витрати час планової госпіталізації або лікаря в стаціонарі. Гонорар лікарів, які обслуговують по методу приватного страхування, вищий ніж за метод обов’язкового , що і визначає в значні мірі якість запропонованих послуг.

         Страхова система Англії.

         Державна медицина Великобританії нескладна для сприйняття українським громадянином. Справа в тому, що вона, як дві краплі води, подібна на нинішню вітчизняну охорону здоров’я. Схема проста і привична – кожний громадянин приписаний до медичного центру за місцем проживання (аналог нашої поліклініки). Якщо виникає проблема із здоров’ям, англієць записується на прийом до закріпленого за ним лікарем (в нашій системі – дільничний  терапевт). Подальшому йде чекання своєї черги, але більш довгої, ніж у нас, – попасти до лікаря деколи можна на протязі тижня. При необхідності термінової консультації схема наступна – очікування декілька годин в „живій черзі» до лікаря, в якого виявиться „вікно» в прийомі». Терапевт встановлює первинний діагноз (часто він і є кінцевим). Попасти на прийом до лікаря – вузькому спеціалісту –або пройти лабораторні і діагностичні обслідування можна тільки за призначенням терапевта. Навіть вимірювання АТ виконуються за показами лікаря з частотою, яка вказана в протоколі обслідування.

         Наприклад, при підозрі на гіпертонічну хворобу лікар не буде випереджувати події, відразу ж призначає лікарську терапію. Згідно нормам Британського товариства з лікування гіпертензії тільки рівень АТ вище 160/100 насторожить британського терапевта і заставить задуматися про гіпертензію. І тому у випадку, якщо такий показник буде зафіксований тричі за трьохмісячний період. Це значить, що пацієнт зможе відвідати лікаря не більше трьох разів на протязі трьох місяців. Лікарі „тягнуть» час з кінцевим встановленням діагнозу, тому що згідно англійської статистики у 25 % пацієнтів за даний період АТ нормалізується.

         Громадяни Великобританії добросовісно виконують прописи своїх лікарів.         Процес очікування пацієнтом своєї черги на прийом до лікаря –характерна риса державної медицини Великобританії. Це правило розповсюджується і на пацієнтів з життєво небезпечними захворюваннями. Встановлений діагноз онкологічного захворювання не прискорює отримання медичної допомоги. Часто хіміотерапія стає доступною тільки через 2-10 місяців.

         Державна медицина Великобританії нагадує тиху пристань соціальної рівності. Англійці  на генетичному рівні не вітають глобальних змін, противляться всьому незвичному. Державна медицина визначає доступність медичних послуг для кожного, що немало важливо. Великобританія надає безоплатне медичне обслуговування всім, хто має право на проживання в країні, незалежно від громадянства і рівня доходів.

         Особливостями державної медицини у Великобританії є сучасне медичне обладнання і високий професіоналізм персоналу. Національна система охорони здоров’я Великобританії передбачає строгий контроль за підбором медичних кадрів. Так, щоб виявитися біля ліжка англійського пацієнта в якості лікаря, українському пацієнту необхідно витримати два основних іспити: міжнародний тест на знання англійської мови і тест департаменту з визначення лінгвістичного і професійного рівня, який здають в два етапи з певним інтервалом. Успішна здача вищевказаних іспитів не є запорукою самостійної лікарської практики. Можлива лікарська діяльність, але під контролем іншого лікаря. Перспектива професійного становлення в Англії дуже заманлива, але достатньо віддалена. Досягають успіху найбільш цілеспрямовані і настирливі.

         Британська національна система охорони здоров’я надає суттєві пільги на придбання лікарських препаратів. Для дітей і підлітків у віці до 16 років, студентам до 18 років і тим, кому за 80, медикаменти відпускаються безоплатно. Для пенсіонерів існує система знижок, яка визначається розміром пенсій і рівнем їх благополуччя. Та частина населення, яка не „вписується» в дані категорії, купують ліки за єдиною ціною, яку встановлює держава ,- біля 10 $. Національний інститут якості клінічної медицини, створений у Великобританії, приймає рішення про перелік лікарських препаратів, які необхідно надати пацієнтам безоплатно при таких захворюваннях, як СНІД або хвороба Альцгеймера.

         Державна медицина Великобританії існує на гроші платників податків і є пріоритетною в країні. Тільки невелика кількість британців користується послугами приватних медичних страхових компаній. Кількість клієнтів, які охоплені добровільним медичним страхуванням, не таке велике, як в США, але для Англії навіть невелике число застрахованих „прорив».

Що відрізняє добровільне медичне страхування від державної медицини? Це можливість для пацієнта вибрати клініку і спеціаліста, якісне обслуговування в приватних клініках без черги, контроль страхової компанії за об’ємом і якістю медичного обслуговування. Програми медичного добровільного страхування передбачають більш широкий перелік діагностичних і консультативних послуг при певних клінічних захворюваннях, а також додатковий медичний сервіс.

Добровільне медичне страхування у Великобританії представлено багатьма компаніями.

Приватні страхові компанії, пропонуючи медичне страхування, не намагаються замінити систему державного страхування, а лише природно її доповнити.

        Медичне  страхування у Франції

   Всесвітня організація охорони здоров’я (ВІЗ) після тривалого аналізу національних систем медичного обслуговування віддала Франції лавровий вінок переможця. Друге почесне місце зайняла Італія. Трійку лідерів замикає малюсінька держава Європи Сан-Марино.

   Які ж показники зіграли вирішальну роль? Ефективність і приступність медичної допомоги, відповідність потребам населення. Отримані дані спростували думка про те, що здоров’я нації знаходиться в прямої залежності від рівня економічного розвитку країни. США з найвищим рівнем доходу на душу населення знаходиться на 35-м місці, а Куба, економіку якої не порівняти з американської, займає 37-і місце. За даними ВІЗ, система медичного обслуговування в пострадянських республіках поки не досягла рівня деяких латиноамериканських країн. Динаміка зниження дитячої смертності залишається позитивної, тоді як відзначається висока смертність дорослого населення і низька тривалість життя. З пострадянських держав до найбільш благополучним відносяться Казахстан (64-і місце), здавалося б, «бідна» Білорусія (72) і відносно «багата» Литва (73). Україна замикає восьмий десяток (79-і місце), Росія знаходиться на 130-м місці, випередивши ставший уже притчею на язику  Гондурас (131). ВООЗ також оцінювала рівень розвитку медичної науки і її досягнення. Враховувався результат, досягнутий у боротьбі з хворобами. У цьому списку впевнено лідирує Японія, друге і третє місця займають відповідно Швейцарія і Норвегія.

    Сучасна система охорони здоров’я у Франції є централізованою. Існує єдина страхова організація –  Національна лікарняна каса з численними філіями, розгалуженими по всій країні. Філії не є конкурентами, а перебувають у підпорядкуванні Національної каси, що постійно «тримає руку на пульсі». Міністерство праці і соціального забезпечення контролює діяльність системи охорони здоров’я.

Обов’язковим медичним страхуванням у Франції охоплені 80% громадян. Французи визначену частину своєї заробітної плати відчисляють на медичне страхування (вірніше, тільки третя частина внеску покривається за рахунок громадян, дві третини — за рахунок роботодавців). Медичне страхування у Франції існує не саме по собі, а є частиною соціального страхування Securite Sociale. Усі, хто працює, одержують соціальну страховку з обов’язковим її атрибутом — страховою карткою Carte Vitale, що забезпечує застрахованому і членам його родини доступ до медичного сервісу без додаткової оплати. Якщо в родині працюють два чоловіки, то в кожного є своя страхова картка, на одну з яких записуються діти.

Як «працює» медична страховка? Якщо стався нещасливий випадок на роботі, то медичне страхування покриває 100% витрат на лікування, якщо причиною нездужання стала хвороба, — 75%. При необхідності стаціонарного лікування лікарняна каса оплатить 33 дня перебування в лікарні, інші дні пацієнт оплачує самостійно. Тривалість лікування більш двох місяців є приводом для госпіталізації в безкоштовну лікарню. Якщо стан здоров’я пацієнта не поліпшується протягом трьох років, встановлюють інвалідність. В Франції передбачені дві групи інвалідності: перша, коли пацієнт не може сам себе обслужити, друга — інші стани в зв’язку з хворобою. Слід зазначити, що лікарняна каса оплачує 75% вартості перебування в стаціонарі, що залишився суму вносить пацієнт. По такому принципі оплачуються візит лікаря, медикаменти, діагностичне обстеження.

   Як діє система компенсації виплат? Наприклад, при покупці лікарського препарату в одних аптеках пацієнт оплачує його повну вартість. Протягом п’яти днів на рахунок застрахованого буде переведена сума в розмірі 75% вартості препарату. Інші аптеки, як «флюгер на вітрі», швидко реагують на віяння часу і створюють більш комфортні умови для пацієнта. А саме застрахований оплачує не повну вартість з подальшою компенсацією, а тільки «свої» 25%. Потім лікарняна каса перелічує аптеці відсутню суму. Пацієнти безпосередньо, «не відходячи від каси» відчувають турботу страхових компаній. Та й гроші «майже всі» на місці.

Дні відсутності на роботі, підтверджені лікарняним листком, оплачуються. У даному випадку не бухгалтерією за місцем роботи, а лікарняною касою. Саме лікарняна каса виплачує заробітну плату за весь період дії лікарняного листка, а не роботодавець.

В Франції в системі медичного страхування враховані деякі психологічні аспекти. Участь самого застрахованого в процесі відшкодування коштів обгороджує від надмірного бажання полікуватися. Французи не зацікавлені зайвий раз платити з власної кишені. Своя частка в оплаті — стримуючий фактор для пацієнта.

     Що стосується добровільного медичного страхування, то в даний час усе більше французьких роботодавців включають його в соціальний пакет. Якщо роботодавець піклується про здоров’я своїх підлеглих, то статус компанії вважається дуже високим. Добровільне медичне страхування — це не тільки обслуговування в гарних клініках, але і рішення проблеми грошових виплат за медичні послуги. При наявності приватної страховки пацієнт уже нічого не платить. Частина вартості лікування або лік оплачується за рахунок обов’язкового медичного страхування (75%), інше (25%) — за рахунок добровільного. Пацієнтові залишається тільки скористатися послугами. Поряд з гарною якістю обслуговування добровільне медичне страхування пропонує додаткові медичні послуги. Жодна лікарняна каса не відшкодує витрати на придбання контактних лінз або окулярів із пластиковими лінзами, а компенсує частина витрат на окуляри, але на найпростіші. Бажання пацієнта носити щось краще відноситься до категорії необґрунтованих витрат. Частки ж страхові компанії можуть оплатити вартість лінз. Усі залежить від плану страхування, якщо даний пункт включений у перелік медичних послуг.

9. Структура формулярної системи України

Відповідно до визначення ВООЗ наявність в країні системи раціонального забезпечення та використання лікарських засобів визначається наявністю низки нормативних документів, умов та правил:

• нормативні документи щодо раціонального забезпечення та використання лікарських засобів;

• перелік життєво необхідних та найважливіших лікарських засобів;

• загальна доступність життєво необхідних та найважливіших лікарських засобів;

• механізми покриття витрат на життєво необхідні та найважливіші лікарські засоби та система їх закупівлі;

• стандарти із застосування лікарських засобів та система забезпечення якості;

• раціональне призначення лікарями лікарських засобів та їх споживання хворими.

Як свідчить міжнародний досвід, найефективнішим способом використання бюджету охорони здоров’я є раціональний відбір та застосування лікарських засобів. Це обумовлене тим, що:

• медикаментозна профілактика і терапія застосовуються у всіх напрямках клінічної медицини;

• витрати на лікарські засоби складають від 5 до 25 % бюджету охорони здоров’я;

• фармакотерапія визначає не лише найближчі, але й віддалені результати багатьох захворювань, в тому числі й виживання та якість життя пацієнтів, а відтак, значно впливає як на витрати щодо охорони здоров’я, так і на витрати суспільства в цілому;

• широкий фармацевтичний ринок надає достатньо можливостей для лікування одних і тих же хворих та дозволяє проводити раціональний відбір лікарських засобів з врахуванням їх фармакоекономічної та клініко-економічної ефективності.

У практичній роботі мають місце випадки некоректного призначення та надлишкового або недоцільного використання лікарських засобів. Це перш за все:

• застосування лікарських засобів у випадках, коли фармакотерапія не показана;

• неправильний вибір лікарських засобів;

• призначення неефективних лікарських засобів та ліків сумнівної ефективності;

• призначення небезпечних лікарських засобів без врахування співвідношень “користь/шкода”, “користь/ризик”;

• недостатнє дозування ефективних лікарських засобів;

• використання лікарських засобів у неадекватні терміни;

• призначення лікарських засобів без урахування їх можливої негативної взаємодії.

Держава повинна нести повну відповідальність за забезпечення неупередженої, об’єктивної та доказової інформації про лікарські засоби

Формулярна система – це комплекс управлінських методик в охороні здоров’я, який забезпечує застосування раціональних, тобто організаційно та економічно ефективних методів постачання та використання лікарських засобів з метою забезпечення максимально високої, з врахуванням конкретних умов, якості медичної допомоги та оптимального використання наявних ресурсів.

Запровадження формулярної системи скероване на вирішення завдань соціального, клінічного та економічного характеру. Введення обмежувальних формулярних переліків лікарських засобів звичайно поширюється на державний сектор охорони здоров’я, де вони можуть допомогти у здійсненні принципу соціальної справедливості, що забезпечує основну медичну, в тому числі й медикаментозну, допомогу всьому населенню.

Закупівля обмеженої кількості ретельно відібраних лікарських засобів дозволяє більш раціонально використовувати бюджетні кошти, проводити тендери, отримувати знижки у постійних постачальників. Менша кількість найменувань лікарських засобів також зумовлює скорочення витрат, пов’язаних із їх зберіганням та транспортуванням.

Лікарі та клінічні провізори, постійно використовуючи певний набір лікарських засобів, не лише досконально вивчають їх фармакологічні властивості, але й набувають практичного досвіду роботи з ними. В результаті:

• скорочується  кількість  лікарських  помилок  та ускладнень фармакотерапії;

• підвищується якість лікування;

• знижується смертність;

• зменшуються терміни лікування.

Виникає можливість додаткової економії бюджету лікарні за рахунок скорочення часу перебування пацієнта в стаціонарі, повторних госпіталізацій та витрат, пов’язаних із лікуванням ускладнень медикаментозної терапії.

Робота в межах формулярної системи вимагає від лікарів врахування цін на лікарські засоби, набуття досвіду щодо оцінки якості інформації та налагодження взаємовідносин із виробниками та дистриб’юторами фармацевтичної продукції. Все це сприяє досягненню згоди між фахівцями стосовно й стандартів лікарських засобів, які включаються в переліки, а, значить, забезпечує ефективність впровадження формулярної системи.

 Впровадження формулярної системи сприяє вилученню з фармацевтичного ринку неефективних та неякісних лікарських засобів, які не будуть внесені до формулярних переліків, а, значить, і не будуть закуповуватись.

Досвід застосування формулярної системи в інших країнах

Введення обмежень на використання лікарських засобів у результаті впровадження формулярної системи виявилось найефективнішим способом змінити модель призначення лікарських засобів медиками США. В Італії вже в перші півроку після введення Національного формуляру більш ніж на 50 % збільшилась кількість призначень життєво важливих лікарських засобів та практично припинилось виписування другорядних засобів. Аналогічна ситуація спостерігається в Австралії, Канаді та інших країнах із розвинутою формулярною системою.

В різних країнах формулярна система має свої особливості-концепції формулярної системи, як і самі системи формулярів, помітно відрізняються. При цьому в деяких країнах формуляри є офіційно визнаними документами, що базуються на переліках життєво важливих засобів. В інших – формуляр більше нагадує фундаментальний довідник лікарських засобів, що публікується комерційними організаціями, представленими на фармацевтичному ринку країни. В значній групі держав формуляри готуються і видаються незалежними організаціями і спілками. Із всіх країн минулого СРСР до 1996 року державний формуляр лікарських засобів був прийнятий лише в Естонії, а до кінця 1998 року вже діяв і в Киргистані, Казахстані, Грузії, Вірменії. Латвія і Литва продовжують опрацювання своїх державних формулярів, базуючись на досвіді Британського Національного Формуляру. Вважається, що при створенні державного формуляру раціонально користуватись моделлю і організаційною практикою найбільш визнаного видання, що відповідає світовим стандартам. Британський Національний Формуляр (БНФ) з його спеціальними додатками для лікарів-стоматологів і медичних сестер відіграє істотну роль у доказовому інформуванні щодо ведення раціональної фармакотерапії у Великій Британії і розглядається багатьма міжнародними експертами як світовий взірець регламентуючих документів національного масштабу.

Клінічно раціональна і витратне ефективна фармакотерапія — головна мета введення формулярної системи. Формуляр може стати інструментом управління охороною здоров’я при дотриманні наступних умов:

• рішення щодо виключення та внесення лікарських засобів повинні прийматись з урахуванням доказово обгрунтованої наукової інформації, що строго погоджується з основними цілями і принципами формуляру;

• нові лікарські засоби повинні вноситись у формуляр лише після професійно виконаного аналізу доказової інформації щодо їх унікальної терапевтичної дії;

• призначення, не описані в формулярі, можуть дозволятись лише у відповідності з ретельно контрольованим протоколом надання медичної допомоги пацієнту.

Формуляр – це документ, що розвивається динамічно, з постійними уточненнями та поповненнями змісту окремих розділів і статей. Він носить обмежувальний характер та сприяє використанню лише тих лікарських засобів, які увійшли до нього. Таким чином досягається значне скорочення номенклатури застосовуваних лікарських засобів, підвищується терапевтична результативність та спрощується процес медикаментозного забезпечення. Формуляр не є аналогічним переліку життєво важливих лікарських засобів, що має рекомендаційний характер.

Проте, слід зазначити, що формуляр не може перешкодити неправильному застосуванню навіть найефективніших лікарських засобів; гарантувати високу якість медичної допомоги; раціональне призначення лікарських засобів; ефективне використання даних доказових інформаційних джерел і контроль за вартістю лікарських засобів; виконання рекомендацій формуляру може елементарно спотворюватись неефективним забезпеченням діагностично-лікувального процесу.

Структура формулярної системи україни

Формулярна система на територіальному рівні структурована і складається з декількох фрагментів:

• підготовка медичних та фармацевтичних працівників із клінічної фармакології, клінічної фармації та фармакотерапії;

• організація раціонального відбору лікарських засобів;

• розробка формулярного переліку, по можливості в комплексі з формулярним довідником;

• моніторинг раціонального призначення лікарських засобів;

• моніторинг, аналіз та оцінка використання лікарських засобів;

• тендерні закупівлі лікарських засобів;

• організація належного функціонування фармацевтичних та лікувальних закладів.

Формуляр може існувати у вигляді переліку лікарських засобів або, що більш доцільно, у вигляді формулярного довідника. Для відбору лікарських засобів у формуляр в органах та установах охорони здоров’я повинні бути створені формулярно-терапевтичні чи формулярні комітети або комісії (ФТК), до складу яких залучаються провідні фахівці з різних медичних спеціальностей, керівники фармацевтичної служби, клінічні провізори, організатори охорони здоров’я та науковці. Очолює цю роботу, як правило заступник керівника органу чи установи охорони здоров’я з лікувальної роботи. При відборі лікарських засобів для внесення у формуляр повинні обов’язково враховуватись такі критерії, як

:• безпека;

• ефективність;

• взаємодія з іншими лікарськими засобами;

• результати порівняльного аналізу;

• вартість курсу лікування.

Отже, першим етапом складання формуляру є саме відбір лікарських засобів у відповідності з певними критеріями. Якщо такий перелік створено, то можливо стверджувати, що в певній установі чи на території створено формуляр.

Формуляр повинен складатись лише і виключно на основі міжнародних непатентованих назв (МНН). Разом з тим, в окремих випадках торгівельні назви можуть вказуватись у формулярі з інформаційною метою або, якщо у розробників за тих чи інших причин виникає необхідність вказати, яким лікарським засобам слід віддати аргументовану перевагу.

Поряд із формуляром є необхідною інформація про сучасний підхід до лікування тих чи інших захворювань у лікувально-профілактичних закладах всіх рівнів. Такими керівництвами можуть бути протоколи надання медичної допомоги, які відображають собою деталізовані та адаптовані стосовно конкретних умов варіанти стандартів лікування захворювань, затверджені МОЗ України. В стандартах прописані всі необхідні, достатні діагностично-лікувальні процедури та групи лікарських засобів, які застосовуються для діагностики і лікування різних захворювань. Слід зазначити, що стандарт і протокол повинні співпадати, що сьогодні в Україні важко реалізувати через значну різницю в матеріально-технічному та фінансовому стані функціонування лікувально-профілактичних закладів у різних регіонах. Співпадіння можливе через забезпечення матеріально-технічного та фінансового рівня лікувально-профілактичних закладів у країні, або зниження вимог стандарту, що неможливо і недоречно. За кордоном при розробці стандартів для різних рівнів надання медичної допомоги, враховується два основних фактори – ступінь професійної підготовки медичного персоналу та наявність обладнання, яке необхідне для діагностики, лікування захворювання та моніторингу фармакотерапії.

Протоколи, на відміну від стандартів, повинні містити перелік генеричних назв лікарських засобів, які застосовуються для лікування конкретного захворювання в певному лікувально-профілактичному закладі чи на певній території. Слід зазначити, що лікарські засоби, внесені в протоколи, повинні бути включені в національний формуляр. Інформація стосовно лікарських засобів у протоколах обмежується лікарською формою, способом застосування, дозуванням та тривалістю курсу лікування.

Національний перелік життєво необхідних та найважливіших лікарських засобів (далі Перелік) слід розглядати як кінцевий документ складного процесу пошуку балансу між клінічною ефективністю лікарських засобів, їх вартістю та економічними можливостями держави. Очевидно, це основні критерії внесення того чи іншого лікарського засобу в Перелік. Національна формулярна система нерозривно пов’язана з Переліком, який, у свою чергу, формується на основі стандартів (протоколів) фармакотерапії, затверджених МОЗ України.

Галуззю застосування стандарту “Порядок організації робіт з формування Переліку життєво необхідних та найважливіших лікарських засобів” є сфера обігу лікарських засобів, без застосування яких, на думку експертів, при захворюваннях та синдромах, що загрожують життю, може настати прогресування захворювання чи з’явитись погіршення його перебігу, ускладнення чи смерть пацієнта, а також лікарських засобів для специфічної терапії соціальне значущих захворювань та медикаментозне забезпечення закладів охорони здоров’я і населення України.

10. Реімбурсація вартості лікарських засобів як соціально-економічна система в забезпеченні доступності лікарської допомоги населенню

Фармацевтична галузь, враховуючи її соціальну спрямованість, належить до найбільш регульованих сфер економіки, як в багатьох країнах світу, так і в Україні. До важливих механізмів державного регулювання належать ціноутворення та вартість лікарських засобів, що дозволяє запроваджувати в життя основний принцип фармацевтичної допомоги – забезпечення фізичної та економічної доступності лікарських засобів для всіх верств населення.

На сьогодні на міжнародному фармацевтичному ринку немає єдності у підходах по більшості позицій у лікарській політиці, а саме:

·         в організації систем медичного страхування;

·         в організації систем відшкодування вартості лікарських засобів (ЛЗ) населенню – реімбурсації;

·         у механізмах ціноутворення та оподаткування.

Доступність фармацевтичної допомоги, враховуючи значні світові ціни на ефективні ліки, переважно залежить від джерел фінансування закупівель ЛЗ. В економічно розвинених країнах основне фінансове навантаження мають бюджети держав та страхові фонди, які компенсують населенню в середньому 70% вартості ЛЗ.

Одним з основних економічних показників, що характеризують рівень соціально-економічного розвитку держави, є показник фінансування медичної допомоги населенню, який вимірюється у відсотковому відношенні до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.

За даним показником доцільно виділити дві групи країн. В першу групу, де витрати на охорону здоров’я складають більше 10% від ВВП, входять Бельгія, Данія, Франція, Німеччина, Голландія, Норвегія і Великобританія..

До другої групи, де витрати державного бюджету на охорону здоров’я менше 8,5%, входять країни Східної Європи: Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина (рис.).

Фінансування медичної допомоги населенню у відсотковому відношенні до ВВП країни

У середньому рівень фінансування охорони здоров’я в Україні ледве досягає 3,5% ВВП). Згідно з оцінками ВООЗ, при витратах на систему охорони здоров’я мен­ше 5% від ВВП, вона не здатна якісно виконувати свої функції.

У західноєвропейських країнах на закупівлю медикаментів виділяється до 15% бюджету охорони здоров’я, в країнах Східної Європи – до 30%. Для порівняння – в Україні цей показник не перевищує 8%.

В країнах, які не мають розвиненої системи соціального захисту, основним джерелом фінансування закупівель ліків є кошти населення, що призводить до значних розбіжностей (у десятки разів) у показниках споживання ЛЗ. Рівень споживання лікарських засобів на душу населення – це економічний показник, який дозволяє оцінити рівень фармацевтичної допомоги в різних країнах й визначається він в першу чергу ефективністю системи компенсації вартості лікарських засобів. Виходячи з цього показника можна зробити висновок про ефективність існуючих в міжнародній практиці систем компенсації вартості лікарських засобів.

Так, лідируюче місце за загальним рівнем споживання лікарських засобів посідають Італія, Франція, Німеччина, Великобританія.

Друге місце за рівнем споживання посідають Швейцарія, Голландія, Данія, Швеція, Чехія, Словаччина. Угорщина, Польща, Естонія та Україна займають останню позицію. Україна вдесятеро відстає за даним показником від розвинених країн Європи, рівень споживання лікарських засобів у нас складає близько 67 доларів США, тимчасом як в Італії – 500 доларів, що  більше в 10 разів. Це пояснюється, на нашу думку, в першу чергу: недостатнім фінансуванням, відсутністю системи обов’язкового медичного страхування, недосконалістю системи компенсації вартості та механізмів регулювання цін на ліки.

Загальний рівень споживання лікарських засобів

В системі реімбурсації (загальноприйнята назва в міжнародній практиці охорони здоров’я) необхідно виділити суб’єкт – уповноважені органи, що здійснюють компенсаційні виплати з певних джерел фінансування, об’єкт – певні групи населення та категорії захворювань, а також механізм відшкодування вартості лікарських засобів та фармацевтичної допомоги.

          Проведений аналіз процесів та механізмів компенсації вартості ліків для пацієнтів в різних країнах показав, що соціально-економічні стратегії функціонування системи реімбурсації умовно можна поділити на дві системи:

·         Державна система медичної та фармацевтичної допомоги (має суто соціальний характер).

·         Недержавна система (переважає приватний характер фармацевтичної допомоги).

За умов функціонування державної системи реімбурсації лікарські засоби відпускаються загалом як частка надання первинної медичної допомоги, стаціонарного лікування і фінансуються з джерел державного бюджету, фондів соціального страхування та обов’язкового медичного страхуванн.

Основним завданням систем реімбурсації є досягнення стабільних джерел фінансування і зменшення витрат на лікарські засоби. Досягнення завдання здійснюється за рахунок відбору фармакоекономічно ефективних лікарських засобів, що підлягають реімбурсації, їх раціонального використання, встановлення обсягів бюджетних асигнувань та соціально обґрунтованої участі пацієнтів в оплаті вартості ліків.

Функціонування недержавної (приватної) системи реімбурсації та забезпечення доступності для населення лікарських засобів, як правило, здійснюється в умовах зростання цінової конкуренції, включаючи заміну лікарських засобів аналогічними, контролю оптових і роздрібних цін, і припускає використання як джерел фінансування і компенсації вартості ЛЗ як  за рахунок суспільних внесків, так і внесків добродійних фондів тощо.

·          Механізм реімбурсації для застрахованих осіб – застрахований пацієнт оплачує надані медичні послуги або лікарські засоби, при цьому одержує рахунок на витрачену суму, який подає до страхової компанії. У цьому випадку немає безпосереднього зв’язку між страховим фондом та медичними й аптечними закладами;

·         Механізм реімбурсації для аптек та медичних закладів – компенсаційні кошти надходять безпосередньо від страхової компанії на підставі домовленості між страховим фондом, медичним та аптечним закладом.

11. Поняття про  реімбурсацію  лікарських  засобів стосовно України

    Реімбурсація – система відшкодувань коштів, витрачених населенням на амбулаторне споживання медикаментів. Існує практично в усіх країнах Європи та інших розвинутих країн  світу. Є невід’ємною частиною соціального забезпечення і охорони  здоров’я.Фінансується з державних  і недержавних  страхових  фондів. Формувалася на протязі багатьох років, але сформувалась в останні 20 років. Універсальної системи не існує, відрізняється в кожній державі за ступенем охопленя, наборові препаратів, розміру компенсації, рівнемконтролю з боку регулюючих органів.

    Чому потрібна реімбурсація ?  Відсутність реімбурсації  створює велике навантаження  на стаціонарну ланку охорони  здоров′я, що є причиною нефективного використання коштів на фінансування цієї ланки. Суттєве коливання цін на життєво-необхідні лікарські засоби, непрогнозоване споживання ЛЗ (визначається платоспроможністю хворого, а не медичними показами). В системі реімбурсації існують певні принципи – система базових (мінімальних) цін та обмеження оптових і роздрібних націнок; відмінності відшкодування для дітей та певних соціальних категорій та наявність особливих груп пацієнтів; вплив доходів пацієнтів на розмір компенсації; використовується генерична субстанція з повною терапевтичною заміною (не гірше брендових)

   В системі реімбурсації здійснюється регуляція цін – вільне формування ціни з її реєстрацією у відповідних органах (Данія, Німеччина) ;  обґрунтована ціна на підставі даних  про терапевтичну  ефективність шляхом переговорів з виробником (Франція, Бельгія, Швеція, Фінляндія);  ціноутворення на підставі обумовленого  (раціонального) прибутку виробника (Великбританія). Референтне ціноутворення  на підставі порівняння з цінами інших (референтних) країнах і виведення середньозваженої ціни.

Регуляція ціноутворення та система референтних:

·        Система базових (мінімальних цін та обмеження оптових та роздрібних націнок

·        Сплата  платежів  пацієнтів та частка витрат пацієнта (фіксована, процент) і обмеження у максимальній виплаті пацієнтом

·         Реісбурсаційні списки, компенсація, як правило, лише рецептурних препаратів

·        Нозологічний принцип та  вплив тяжкості хвороби чи ефективності лікарського засобу на розмір відшкодування

 Базова ціна – ціна за активну субстанцію у певному стандартному дозуванні, що є базовою для відшкодування. Визначається за різними методиками, як правило як середня між кількома найдешевшими препаратами. Пацієнт потім доплачує  різницю між базовою і реальною ціною.

   Обмеження оптових та роздрібних націнок – у більшості країн ЄС  відшкодовується  лише на препарати, що реімбурсуються, і часто пропорційно зменшується при рості вартості препарату.Пацієнт у переважній більшості випадків оплачує частину вартості препарату.

В більшості країн віділяють окремі групи, для яких відшкодування здійснюється за іншими принципами і в інших об’ємах. Наприклад, люди похилого віку чи пенсіонери повністю звільнені від оплати (Великобританія, Іспанія,Греція) чи доплачують менше (Ісландія). Населення з низьким доходом виділене в окрему категорію, также  як хронічні хворі, інваліди, діти до певного віку, вагітні жінки, матері з маленькими дітьми, вдови, сироти.

Генерична субстанція – право аптеки замінити виписаний засіб (за згодою або без згоди з лікарем і, як правило, за погодженням з пацієнтом) на дешевший препарат (генерик) з тією ж діючою речовиною та дозою.

    Терапевтична  заміна – право аптеки замінити виписаний засіб на другий препарат  з іншою діючою речовиною, але тим же терапевтичним спектром дії.

   Списки препаратів, що схвалені до відшкодування, затверджуються та періодично оновлюються уповноваженим органом. Містить міжнародні або/і торгові назви. Категорії відшкодування у Франції, де якість життя найбільша, 100%  – особливо важливі та дорогі препарати для лікування діабету, СНІД, діабету, СНІД, раку,а також близько 30 хронічних   захворювань; 65% – життєво важливі (антибіотики та інш.), 35% – препарати для лікування гострих захворювань.

     Основний принцип – пацієнт отримує компенсацію в момент здійснення купівлі  препарату (оплачує частину вартості, або отримує його безоплатно). Аптека – отримує компенсаційні кошти зі спеціальних фондів після проходження певної процедури, що є специфічною для кожної країни. Аптека можу отримуваи додаткові права щодо прийняття рішення щодо відпуску певної торгової марки (право заміни). Аптека стає відповідальною за відповідність процедури відпуску лікарського препарату конкретному пацієнтові регуляторним і законодавчим норма.

Україні –  чи не остання країна в Європі, де система компенсації амбулаторного споживання ліків відсутня і є лише окремі  її елементи.  Питання є  назрілим  і невідкладним з багатьох точок зору, але повинно бути узгоджено з реформою системи охорони здоров’я

    Переваги, що отримає аптека і ринок ліків від реімбурсації. Суттєве збільшення амбулаторного споживання ліків за рахунок  рецептурного сегмента і як наслідок  – значне зростання аптечних продаж. Зміна структури споживання ліків в напрямку європейськихі загальносвітових тенденцій переважання рецептурної ланки. Поява «соціальної місії» у аптек, що перестають бути звичайними  торговими закладами, зростання їх суспільної ролі.  Аптека, а не дистрибютер чи виробник, стає ключовим сегментом фармацевтичного ринку.

   З введенням реімбурсації необхідно  памятати:

·        Суттєво зміниться формат роботи аптеки

·        Потрібно вести додаткову кількість регламентуючої документації

·        Обмеження аптечних націнок

·         Необхіднісьть постійного відслідкуванння змін у правилах видпуску препаратів, що відшкодовуються

·        Зміна кількості документів для отримання відшкодування

·        Ускладнення  бухгалтерського обліку

·        Зміна формату роботи з оптовиком та  зміна критеріїв щодо вибору постачальник

·        Зміна принципів конкуренції у роздрібному сегменті, ріст значення  сервісу для покупці, як  конкурентної переваги

12. Пілотний проект щодо запровадження реімбурсації  на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою

   25 квітня поточного року було прийнято постанову КМУ № 340 « Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулюваггя цін  на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою» . Згідно із цим документом з 1 червня до 31 грудня 2012 р. в Україні реалізовуватиметься пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою(далі — пілотний проект) шляхом встановлення граничного рівня оптово-відпуск­них цін на такі засоби з використанням механізму визначення порівняльних (референтних) цін. Дія пілотного проекту поширюється на генеричні лікарські засоби у формі таблеток та капсул для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, що зареєстровані в Украї­ні, виробляються з дотриманням вимог належної виробничої практики.

  Постановою КМУ № 340 передбачено, що через 2 міс з дня оприлюднення МОЗ граничного рівня оптово-відпускних цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою оптова торгівля ними здійснюватиметься за цінами, що не перевищують зазначений граничний рівень (без урахування постачальницько-збутової надбавки). Згідно з постановою КМУ № 340 на лікарські засоби, включені до пілотного проекту, встановлюватимуться постачальницько-збутові надбавки на рівні не вище 10% оптово-відпускної ціни, торговельні (роздрібні) надбавки — не вище 25% закупівельної ціни. Ціни на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, що підпадають під дію пілотного проекту, не підлягатимуть державному регулюванню, яке здійснюється згідно з постановою КМУ № 955 від 17.10.2008 р.  Якщо в подальшому постанова КМУ № 340 не зазнає змін, реалізація залишків лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, які були поставлені в аптечну мережу за оптово-відпускними цінами, що перевищують граничний рівень, здійс­нюватиметься до закінчення строку придатності таких препаратів. До Реєстру граничного рівня оптово-відпускних цін та порівняльних (референтних) цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою станом на 1 червня 2012 р. потрапили майже всі генеричні лікарські засоби, що підпадають під дію постанови КМУ № 340 та реалізуються на віт­чизняному фармринку, але далеко не всі, які зареєстровані в Україні. Звертаємо увагу на те, що у цьому реєстрі міститься 244 позиції.

    Дія пілотного проекту розповсюджується на  7 міжнародних непатентованих найменувань ЛЗ в формі таблеток и капсул. На роздрібному ринку реалізується  68 брендів ЛЗ,  які представлені 239 торговими найменуваннями. За підсумками 1 кварталу 2012 р. в абсолютному значені обсяг реалізації групи ЛЗ, які включені в пілотний проект, склав 149,9 млн.грн. за 5,6 млн упаковок.  В порівнянні з 1-кварталом 2011 темпи розвитку цієї групи склали  18,9% в  грошах і 8,2% в натуральному виразі , тоді як весь ринок ЛЗ має ріст в розмірі  12,4  і 0,4%  відповідно.

·       

Зверніть увагу на співвідношення вітчизняних та зарубіжних  ЛЗ, що включені до пілотного проекту за  часткою грошового виразу (рис.2)

·       

Питома вага продаж ЛЗ зарубіжного і вітчизняного виробництва, які включені в перелік пілотного  проекту 

Ще більша різниця спостерігається, якщо розглядати ЛЗ з позиції ціни за одну упаковку (рис.3)

·         

·       

·          Рис. Середньозважена вартість 1 упаковки ЛЗ зарубіжного та вітчизняного виробництва.

На наступному рисунку показано споживання ЛЗ, які увійшли до пілотного   проекту.  До списку увійшло 7 ЛЗ.

·       

 Кількість спожитих добових доз 7 молекул, включених до переліку пілотного проекту, за підсумками 2011 р.
Пілотний проект буде проведений в умовах сформованного споживання препаратів. Можливо, найважливішим показником ефективності роботи в рамках даного проекту буде зростання споживання зазначених лікарських засобів, вимірюванийу встановлених добових дозах (DDD -defined daily dose) відповідно до рекомендацій ВООЗ.

   Перелік міжнародних непатентованих назв лікарських засобів (у вигляді таблеток та капсул), на які поширюється дія пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою

   Ідеї, покладені в основу проекту постанови КМУ, аж ніяк не нові. Питання, що стосується необхідності впровадження ефективного державного регулювання цін на лікарські засоби, було піднято кілька років тому під час розробки законопроекту про обов’язкове державне медичне страхування. У процесі роботи над проектом закону виникла дискусія про те, скільки треба коштів для відшкодування вартості лікування в рамках страхової медицини. Таким чином, розробники документа зіткнулися з проблемою розрахунку вартості медичної допомоги, в тому числі фармакотерапії. Які ціни брати за основу такого розрахунку?

    У той момент виникла ідея щодо поетапного впровадження заходів, спрямованих на введення в Україні страхової медицини. Зокрема, було запропоновано затвердити медико-технологічні стандарти надання медичної допомоги та врегулювати питання державного регулювання цін на лікарські засоби окремим нормативним документом, який би дозволив уникнути не обгрунтованого підвищення цін на препарати для кінцевого споживача.
Таким чином, перед МОЗ України були поставлені такі завдання: розробити формуляри, що відповідають на питання «чим лікувати?», Вивчити статистику захворюваності та створити реєстри пацієнтів з метою встановлення потреби населення в лікарських засобах і, нарешті, визначити, які ціни будуть покладені в основу розрахунку вартості медикаментозної терапії

 Крім того, хотілося б нагадати, що в нашій країні існує механізм відшкодування вартості лікування для певних категорій населення, мова йде про обслуговування пацієнтів за пільговими рецептами. І це також не варто скидати з рахунків. Звичайно, цей механізм не схожий на систему реімбурсації, що функціонує в європейських країнах, де часткове відшкодування вартості лікарської терапії покриває потреби всього населення. В Україні, на відміну від низки країн ЄС, для пільгових категорій населення передбачено повне відшкодування вартості лікарських засобів, реалізуемих за пільговими рецептами.

   Так, наприклад, ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліди Великої вітчизняної війни та деякі інші категорії сьогодні мають право на повне відшкодування вартості препаратів, проте вони не можуть його реалізувати внаслідок обмежених фінансових можливостей держави. І знову виникає питання-як розрахувати вартість медикаментозної терапії для того, щоб передбачити в місцевих бюджетах кошти на її компенсацію?

   Безперечно, вводити механізм відшкодування вартості медикаментозної терапії для всього населення необхідно, але для початку потрібно визначитися, яким він буде.У країнах ЄС в системі реімбурсації враховуються ціни виробників, а також оптові та роздрібні націнки. Вданий часівУкраїні державне цінове регулювання застосовують для обмеження оптово-відпускних і роздрібних націнок. Однак при введенні таких обмежень заяви про необхідність одночасного впровадження реімбурсації не звучали.

  Не секрет, щоще багато іноземних компаній–виробників не завозять в Україну лікарські засоби. Їх продукцію поставляют посередники. При цьому невідомо, в якій країніі за якими цінами такі посередницькі компанії закуповують препарати, якими маршрутами доставляють їх у нашу країну. В результаті зарубіжні препарати поставляються в Україну за завищеними цінами, які в окремих випадках в 2-3 рази вище, ніж у сусідніх країнах, включаючи ЄС. При цьому державане може проконтролювати процесс встановлення обгрунтованої ввізного ціни, але ше орієнтується на заявлену митну вартість Проблему неефективного цінового регулювання фармацевтичного ринку посилює наявність декількох переліків лікарських засобів, які далекі від досконалості в плані їхньої прив’язки до раціональної фармакотерапії. Так, наприклад, Національний перелік основних лікарських засобів і виробів медичного призначення, затверджений постановою КМУ від 25.03.2009 р. № 333, абсолютно не враховує статистики захворюваності. Препарати для лікування артеріальної гіпертензії представлені в ньому досить обмежено. У свою чергу, до Переліку лікарських засобів вітчизняного та зарубіжного виробництва, які можуть закуповувати заклади охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів,

   Таким чином, говорити про реімбурсації можна лише після того, як будуть встановлені чіткі правила цінового регулювання фармацевтичного ринку, що дозволяють планувати і контролювати ефективність витрачання бюджетних коштів на відшкодування вартості лікування. Крім того, зауважу, що постановою КМУ від 25.04.2012 р. № 340 МОЗ України доручено в 3-місячний строк розробити і подати на розгляд КМУ порядок часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою. Нагадаю, що в країнах ЄС діє принцип, згідно з яким держава більшою мірою дбає про дотримання інтересів громадян, а не бізнесу. Тобто, держава стежить за консолідованим бюджетом домогосподарств. Як відомо, бюджет на лікування є пріоритетним для домогосподарств, тому основне завдання держави – захистити їх від необгрунтованого збільшення витрат на медикаментозну терапію, обумовлених неконтрольованими технологіями просування лікарських засобів. Пацієнт не вибирає препарати, він не лікар і не повинен займатися самолікуванням.

 Нагадаємо, на які оригінальні лікарські засоби не поширюється дія пілотного проекту:

   Для вирішення питання щодо критеріїв встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін, у постанові КМУ від 25.04.2012 р. № 340 на першому етапі передбачено використання механізму визначення порівняльних (референтних) цін. Також документом визначено перелік країн, в яких використовується референтне ціноутворення. А на другому етапі передбачається впровадження часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою. Саме на другому етапі можна буде говорити про референтних цінах як таких У процесі розробки пілотного проекту виник ще один цікавий питання, що стосується ефективності лікарських засобів. Зокрема, деякі суб’єкти фармацевтичного ринку висловлювали думку про те, що при визначенні списку препаратів, які включені в пілотний проект, слід враховувати їх ефективність. У даному контексті хотілося б звернути увагу на законодавство України, згідно з яким усі властивості реєстрованого препарату повинні бути підтверджені клінічними випробуваннями і відображені в реєстраційному досьє. Генерик повинен повністю відповідати референтного препарату. Таким чином, питання ефективності лікарських засобів, зареєстрованих в Україні, давно вирішене і не вимагає додаткового врегулювання.
Сьогодні також можна почути заяви про те, що реалізація пілотного проекту може спровокувати великі черги в поліклініках, зумовлені необхідністю отримання рецепта лікаря. При цьому не варто забувати, що артеріальна гіпертензія у більшості пацієнтів має хронічний перебіг. Рецепт, виписаний лікарем для пацієнта з хронічним захворюванням, може бути використаний в аптеці кілька разів Ще раз хочузвернути увагу на те, щопостанова КМУ від 25.04.2012р. № 340 буде реалізовуватися в два етапи. На першому етапі змін у процедурі відпуску препаратів в аптечному закладі не передбачено. Не секрет, що сьогодні рецептурні препарати відпускаються в аптеках без рецепта, і така ситуація буде до тих пір, поки рецепт не стане фінансовим документом. Але навіть після впровадження реімбурсації в рамках пілотного проекту пацієнт буде мати право вибору-придбати препарат за рецептом з відшкодуванням вартості або за власні кошти-все залежить від величини відшкодування.

 Граничний рівень цін на ЛЗ для лікування осіб з гіпертонічною хворобою затверджується МОЗ України –  дивись нище наказ 419.

Наказ Міністерства охорони здоров’я України  від 01 червня 2012 р № 419

Реєстр граничного рівня оптово-відпускних цін та порівняльних (референтних) цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою станом на 1 червня 2012 року

В список увішло  всього 249 ЛЗ.

Звеніть увагу для таблеток еналаприлу наведено 16 позицій. При одинаковій дозі та одинаковій кількості таблеток в одній упаковці  затверджена референтна ціна складає від 2,11 до  4,09 грн. Отже, при випуванні рецепта на таблетки еналаприлу аптека повинна отримати компенсацію за найменшу ціну – 2.11 грн.

Тому цілями впровадження механізмів референтного ціноутворення на даному етапі ми бачимо наступні:
1. Недопущення подальшого невиправданого завищення цін на лікарські засоби в сегменті соціально значущих ліків для лікування артеріальної гіпертензії.
2. Розширення економічної доступності сучасних генеричних препаратів для більшості пацієнтів з діагнозом «гіпертонічна хвороба» і, в першу чергу, для малозабезпечених та соціально незахищених громадян.
3. Формування основи для подальшого впровадження державної системи реімбурсації шляхом апробування її ключових составляющих в реальних ринкових умовах.
Кінцеві ж мети – це зміцнення здоров’я наших громадян, формування повноцінної системи реімбурсації та зміцнення позицій держави як повноправного гравця на фармацевтичному ринку.

    13. Порядок   часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою

ЗАТВЕРДЖЕНО   постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 р. № 907

   Часткове відшкодування вартості лікарського засобу здійснюється на рівні затвердженої МОЗ станом на 1 вересня 2012 р. референтної ціни на лікарські засоби, що зазначені в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. № 340 «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою» (Офіційний вісник України, 2012 р., № 32, ст. 1197).

     Відпуск лікарських засобів здійснюється суб’єктами господарювання, перелік яких визначається Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управліннями (головними управліннями) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, на підставі рецептів на лікарські засоби (за міжнародною непатентованою назвою), виписаних закладами охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування на рецептурних бланках форми № 1 (далі — рецепти).

  Рецепт діє протягом одного місяця з моменту його видачі та зберігається у суб’єкта господарювання протягом трьох років починаючи з 1 січня наступного року.

   3Суб’єкти господарювання здійснюють відпуск лікарських засобів за рецептами з оплатою споживачем різниці між фактичною роздрібною ціною, встановленою на момент придбання лікарського засобу, та референтною ціною, затвердженою МОЗ станом на 1 вересня 2012 року.

     Суб’єкт господарювання щомісяця до 5 числа складає реєстр відпущених лікарських засобів (далі — реєстр), в якому стосовно кожного лікарського засобу зазначаються його міжнародна непатентована та торговельна назва, дозування, форма випуску, кількість одиниць в упаковці, кількість відпущених упаковок, референтна ціна, зазначене у рецепті найменування закладу охорони здоров’я, сума, що підлягає відшкодуванню за звітний період відповідному суб’єктові господарювання.

  Реєстр підписується керівником суб’єкта господарювання та подається до 10 числа місяця, що настає за звітним, Міністерству охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управлінням (головним управлінням) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

  Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управління (головні управління) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій здійснюють відшкодування суб’єктові господарювання зазначеної в реєстрі суми протягом 30 днів з дня отримання реєстру.

Загальні вимоги до виписування та оформлення   рецептів на лікарські засоби і вироби   медичного призначення

     Правила виписування рецептів регламентуються Наказом МОЗ України  № 360 від 19.07.2005 «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень»

     Рецепти   на   лікарські  засоби  і  вироби  медичного призначення (далі – Рецепти) виписуються лікарями закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування, згідно з видами  медичної практики, на які було видано ліцензію МОЗ України та  відповідно  до  лікарських  посад (далі – медичні працівники). Рецепти  на  лікарські  засоби,  вироби медичного призначення, які відпускаються  на  пільгових  умовах  чи  безоплатно, дозволяється виписувати  лікарям  державних  та  комунальних  закладів  охорони здоров’я  за  узгодженням  з  органами  охорони  здоров’я місцевих державних адміністрацій.

        Медичні працівники,  які мають право виписувати Рецепти, є відповідальними  за  призначення  хворому  ліків  та  додержання правил виписування Рецептів згідно із законодавством України.          Рецепти  виписуються  хворому  за  наявності відповідних показів з обов’язковим записом про призначення лікарських  засобів чи  виробів медичного призначення в медичній документації (історія хвороби, медична карта амбулаторного чи стаціонарного хворого).  

     Рецепти виписуються  на  лікарські  засоби,  зареєстровані  в Україні, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
    Рецепти  повинні  мати  кутовий  штамп  закладу  охорони здоров’я  та завірятися підписом і особистою печаткою лікаря,  а у випадках,       –  призначення  лікарських  засобів,  вартість  яких підлягає  державному  відшкодуванню , додатково – круглою печаткою   суб’єкта   господарювання,   що  провадить  діяльність,  пов’язану з медичною практикою.

     Завіряти печаткою   закладу   охорони   здоров’я  або  іншого суб’єкта господарювання,  що  провадить  діяльність,  пов’язану  з медичною   практикою,   незаповнені   та   не  підписані  медичним працівником рецептурні бланки забороняється.

     Рецепти   на   лікарські   засоби,   вартість  яких  підлягає державному відшкодуванню, додатково завіряються печаткою червоного кольору  “Вартість  підлягає відшкодуванню”.

     Лікарі,  які займаються приватною медичною практикою, на  рецептурних  бланках  у  верхньому  лівому  куті  зазначають  свою адресу, номер ліцензії та дату її видачі. Рецепти обов’язково виписуються на:

     – рецептурні лікарські засоби;

     – безрецептурні   лікарські    засоби,    вироби    медичного призначення у разі відпуску їх безоплатно чи на пільгових умовах;

     – лікарські засоби,  які виготовляються в умовах  аптеки  для конкретного пацієнта.  Рецепти виписуються на спеціальному рецептурному бланку  форми N 3 (ф-3, розовий бланк),  зразок  якої  затверджено  наказом  Міністерства  охорони  здоров’я  України  від  21.01.2010  N  11,  зареєстрованим у  Міністерстві  юстиції  України   27.05.2010   за  N 347/17642, та рецептурному бланку форми N 1 (ф-1).

Додаток 1

до Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення

профілактичного закладу 

     Рецепт дійсний протягом 1 місяця

______________________________________________

                         Пам'ятка лікарю

(друкується на зворотному боці рецептурного бланка)

     Код лікувально-профілактичного закладу друкується друкарським способом або ставиться штамп.

     Рецепт виписується латинською мовою, розбірливо, чітко, чорнилом або кульковою ручкою, виправлення забороняються.

     На одному рецептурному бланку виписується: одне найменування лікарського засобу, що вміщує отруйні або наркотичні лікарські засоби або 1-3 найменування інших лікарських засобів.

     Дозволяються тільки прийняті правилами скорочення позначень. 

     Тверді і сипучі речовини в грамах (0,01; 0,5; 1,0), рідкі – в мілілітрах, грамах і краплях;

     Спосіб вживання пишеться державною мовою відповідно до Закону України "Про мови в Українській РСР", забороняється обмежуватись загальними вказівками: "Внутрішнє", "Зовнішнє", "Відомо" і т. ін.

 Штамп аптеки                   _______________________

______________________________________________

 N лікарської форми індивідуального виготовлення

 Перевірив                             Відпустив

______________________________________________

 Прийняв                               Виготовив

______________________________________________

   *) Лікарі, які займаються приватною медичною практикою, у верхньому лівому куті зазначають свою адресу, номер ліцензії.

     **) Забороняється нанесення на рецептурний бланк будь якої інформації (у тому числі й рекламної), за винятком номера страхового поліса (за необхідності).

     Забороняється  нанесення на рецептурний бланк будь–якої  інформації   (в  тому  числі  і  рекламної),  за  винятком  номера  страхового поліса (за необхідності).

    Назва  лікарського  засобу,  за  наявності  міжнародна  непатентована  назва,  формоутворюючих та корегуючих речовин, його  склад,   лікарська  форма,  звернення  лікаря  до  фармацевтичного  працівника  про виготовлення та видачу лікарських засобів пишуться  латинською мовою.

     Використання латинських скорочень дозволяється  тільки  відповідно до прийнятих  у  медичній  і  фармацевтичній  практиці. Забороняється скорочення близьких     за     найменуванням  інгредієнтів,  що може призвести до плутанини відносно того,  який лікарський засіб приписано.

  Спосіб застосування ліків пишеться державною мовою  або мовою    міжнаціонального   спілкування   відповідно   до   Закону  Української  РСР  “Про  мови  в Українській РСР”      із  зазначенням  дози,  частоти,  часу та умов прийому.  Забороняється  обмежуватися загальними вказівками типу “Зовнішнє”, “Відомо” тощо.  Рецепти  виписуються  чітко  і  розбірливо  чорнилом,  кульковою   ручкою   або   комп’ютерним   набором  з  обов’язковим заповненням  належної  інформації,  передбаченої   формою   бланка  Рецепта. Виправлення в Рецепті не дозволяється.

  Усі специфічні вказівки,  помітки медичного  працівника  (“Хронічно  хворому”,  “За  спеціальним  призначенням”)  додатково  завіряються його підписом та печаткою.

    Рецепти   на   лікарські   засоби,   крім   наркотичних  (психотропних)  лікарських  засобів і вироби медичного призначення  виписуються на рецептурних бланках ф-1.

     Рецепти на  наркотичні  (психотропні)  лікарські   засоби   в чистому   вигляді   або   в  суміші  з  індиферентними  речовинами  виписуються на спеціальних рецептурних бланках ф-3.

     Рецепт  ф-3   додатково підписується керівником  закладу охорони здоров’я або його заступником з лікувальної роботи  (а  в  разі  їх відсутності – підписом завідувача відділення цього  закладу,   на  якого  покладена  відповідальність  за  призначення  наркотичних   (психотропних)  лікарських  засобів)  і  завіряється печаткою   суб’єкта   господарювання,   що  провадить  діяльність,  пов’язану з медичною практикою.