Основи фармацевтичного маркетингу

Основи фармацевтичного маркетингу.

1.     Сутність та основні елементи маркетингу.

“Маркетинг” (від англійського “market“) у буквальному розумінні цього слова оз­начає діяльність, пов’язану з ринком.

Один із засновників сучасної теорії маркетингу Філіпп Котлер дає таке визначення:

Маркетинг – вид людської діяльності, спрямований на задоволення потреб через обмін.

Американська асоціація маркетингу (АМА) вважає, що маркетинг – це процес планування та втілення у життя задуму, ціноутво­рення, просування та реалізації ідеї, товарів та послуг шляхом обміну, який задоволь­няє потреби окремих осіб чи організацій.

На зарубіжних фірмах значна частина (за деякими оцінками 50% та більше) кожного долару, отриманого від реалізації продукції, витрачається на покриття витрат на маркетинг.

Від 1/4 до 1/3 зайнятих у громадських галузях економіки США беруть участь у маркетинговій діяльності. Це працівники роздрібної та оптової торгівлі, транспорту, складського господарства, засобів зв’язку, а також ті, хто пов’язаний з діяльністю на виробництві, у фінансуванні, сервісі, сільському господарстві, видобувній та інших галузях. Прогнози пе­редбачають, що зайнятість у сфері маркетингу і в майбутньому залишиться значною.

Класифікація ринків можлива за різними ознаками:

·        з позицій економічного простору або залежно від масштабу: місцевий, регіональний, національний, зарубіжний, міжнародний, світовий ринки;

·        за ланцюгами каналів ринку виділяють ринок збуту, ку­півлі, оптовий, роздрібний;

·        за способом споживання товарів — ринок споживчих товарів, товарів виробничого призначення та послуг.

У маркетинговій  практиці розглядаються звичайно два види ринку: споживчих товарів і товарів виробничого призначення.

Розрізняють три сфери ринку: товарів та послуг (товарний ринок), цінних паперів (фінансовий ринок), робочої сили (ринок праці).

Використовується таке поняття, як структура ринку, яка визначає основні економічні характеристики, що впливають на поведінку суб’єктів ринку і охоплюють їх кількість, величину та розміщення, купівельну здатність, асортимент товарів та послуг, зміни та диференціацію цього асортименту, умови появи на ринку нових покупців та продавців, а також інтеграцію, що відбувається між ними.

Нерідко економічні суб’єкти ринку приймають по відношенню один до одного позицію конкурентів. Предметом конкуренції є товар або послуга, за допомогою яких фірми-суперники намагаються завоювати визнання та гроші споживача. У широкому розумінні це, звичайно, задоволення потреби. Саме цей розподіл “предмета” та “об’єкта” і показує, що в конкурентній боротьбі не одна, а дві сфери впли­ву: товар (предмет), з одного боку, і споживач (об’єкт) — з іншого. Характер конкуренції визначається співвідношен­ням сил на ринку і залежить від кількості суб’єктів у даній галузі промисловості. Частіше явище конкуренції належить до “ринку покупця”.

Основними елементами ринку є попит, пропозиція та ці­на. Взаємозв’язок їх складає ринковий механізм.

Функції ринкового механізму:

– Інформаційні — передбачають постачання інформації для господарських суб’єктів;

– функції, пов’язані з ефективністю ринку – сприяють (ефективності витрачання господарських ресурсів);

– у процесі створення нових товарів та послуг має значення технологічна ефективність;

– забезпечення ефективності розподілу господарських ресурсів;

– функція отримання стану, близького до ринкової рівноваги.

Ринкова ситуація характеризується такими поняттями, як попит та пропозиція. Попит безпосередньо пов’язаний з потребою і визначається як сукупність вимог на товари з боку покупців. Потреба — відчуття нестачі чогось, що прийняло специфічну форму відповідно до культурного рівня і особистості індивіда.

Економічна кон’юнктура характеризує ситуацію на ринку у співвідношенні між попитом та пропозицією, рівнем цін, товарними запасами, обсягом замовлень по галузі та іншими економічними показниками. Мова йде про стан та рух ринку у найближчій перспективі. Термін, на який здійснюється прогноз кон’юнктури, називається горизонтом прогнозу та охоплює період у 1,5-2 роки. Оперативність реагування на поточну кон’юнктуру та дані короткострокових прогнозів дають можливість виділити з цієї інформації певні елементи довгострокових, перспективних тенденцій, загальне спрямування руху системи в майбутньому. Вивчати та прогнозувати кон’юнктуру означає продавати та купувати товари за найбільш вигідними цінами, раціонально маневрувати наявними ресурсами, оперативно розширювати або скорочувати випуск товарів відповідно до очікуваних обставин на ринку.

 

Фармацевтичний маркетинг – управлінська діяльність, спрямована на створен­ня попиту та досягнення цілей фармацевтичного підприємства через максимальне за­доволення потреб споживачів у лікарських засобах та виробах медичного призначення.

         Маркетинг є складовою  частиною ринкової концепції, яка характеризується сукупністю  економічних відносин між продавцями та покупцями, наявністю попиту i пропозицій на товари, послуги, ідеї.

Ринки класифікують за :

·     характером i рівнем попиту та пропозицій;

·     характером об’єкта товарного обміну;

·     методами та об’єктами товарного обміну;

·     національними кордонами сфери обміну;

·       належність товару як об’єкта міжнародного товарного обміну та інші.

Маркетинг i ринок характеризуються такими вихідними поняттями як нужда, потреба, попит, товар, обмін, угода.

Першим типом ринку, який сформувався у розвинутих країнах світу, був так званий ринок продавця. Ринок продавця – такий ринок, на якому продавці мають більше влади і де найактивнішими “діячами ринку” змушені бути покупці.

Ринок покупця – це такий ринок, на якому більше влади мають покупці й найактивнішими “діячами ринку” змушені бути продавці.

   Нужда  – почуття людини, групи людей, органiзацiй, спричинене нестачею чогось.

    Потреба – нужда  в чомусь об’єктивно необхідному для підтримки життєдiяльностi i розвитку організму особи, соціальної групи.

Попит – суспільна або особова  потреба в матеріальних благах i цілях, у засобах виробництва i предметах споживання, забезпечена  купівельною  здатністю, тобто грошовими засобами покупців.

Товар – продукт праці, властивості якого задовольняють потреби  покупця.

Обмін – процес отримання однією стороною від другої товару, послуги, ідеї iз зустрічною пропозицією, яка б задовольнила сторону продавця.

Загальна характеристика світового фармацевтичного ринку.      Світовий ринок фармацевтичної продукції є складним, багаторівневим, поліфункціональним утво­ренням зі стабільно високими темпами зростання виробництва, продажу і, відповідно, показниками рента­бельності. Ці причини пов’язані зі специфікою лікарських препаратів як товарної категорії, попит на які зростає незалежно від економічних та політичних фак­торів. Протягом останніх 15 років зростання виробництва медикаментів у світі перебільшує промислове виробництво в цілому у 4-5 разів, хімічне, зокрема,— у 3 рази. Динаміка зростання обсягу продажу лікарських засобів за цей же період свідчить про збільшення цього показника майже в три рази.

Переважна частина медикаментів (близько 75%), що надходять на світовий фармацевтичний ринок, випускається порівняно невеликою кількістю високорозвинених країн-виробників: США, Японія, Німеччина, Франція, Італія, Велика Британія, Швейцарія, Іспанія, Нідерланди та Бельгія.

Вихід компаній на зовнішній ринок диктується прагненням збільшити прибутки шляхом розширення продажу і впровадження нових патентованих засобів у найбільшій кількості країн. У провідних західноєвропейських компаній частка продажу на зарубіжних ринках істотно перевищує 50%. Головними постачальниками фармацевтичної продукції на зовнішні ринки є відомі фірми розвинених країн, які здійснюють поставки як шляхом прямого експорту, так і через свої зарубіж­ні відділення і дочірні фірми. Найкрупнішим експортером лікарських засобів є Швейцарія, її провідні фармвиробники експортують до 95% продукції. Обсяг експорту США становить близько 13%.

Незважаючи на досить високий рівень ефективності, у 90-х роках фармацевтична промисловість зіштовхнулась з певними проблемами. Внаслідок цього було скорочено кожне шосте робоче місце.

Зростання конкуренції змушує компанії шукати принципово нові моделі розвитку. Зростають витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), фармацевтичні фірми вживають заходів щодо підвищення ефективності виробництва та оптимізації структури витрат. Одним із найбільш ефективних засобів зміцнення позицій фармацевтичних компаній є їх укрупнення і укладення угод між фірмами про спільне створення ліків.

Продовжується прогрес у створенні нових лікарських препаратів. Нові препарати, які з’явилися за останні роки, мають більш прицільний механізм дії, і, як наслідок, є більш придатними для лікування. Ці препарати призначаються для диференційованих груп пацієнтів і є більш коштовними, ніж препарати широкого спектру дії, які вони покликані замінити. Широкого розповсюдження у виробництві лікарських засобів набувають біотехнологія, генна інженерія.

Стан та перспективи розвитку фармацевтичного ринку України. Сучасний фармацевтичний ринок України формується за рахунок лікарських засобів, що виробляються вітчизняною промисловістю, централізованої закупівлі від іноземних компаній та країн СНД, а також внаслідок закупівель, які здійснюють посередники. Одним із джерел придбання імпортних лікарських засобів є їх закупівля на консигнаційній основі.

Виробництво ліків в Україні здійснюється майже на 40 підприємствах (у тому числі фармацевтичні фабрики). У минулі роки матеріально-технічна база виробничих підприємств не отримувала належного розвитку, у зв’язку з чим зараз промислові фармацевтичні підприємства та фармацевтичні фабрики потребують повної реконструкції. Технологічне обладнання, що використовується, морально і фізично застаріло. Це перешкоджає виробля­ти сучасну високоякісну фармацевтичну продукцію, раціонально використовувати лікарську сировину.

Окремими фармацевтичними підприємствами з залученням іноземних інвестицій та акціонерного капіталу розпочато будівництво та устаткування виробничих приміщень сучасним обладнанням відповідно до міжнародних вимог.

Важливою є також особливість ліків у порівнянні з товарами інших ринків. Надання медикаментозної допомоги вимагає високої професійної кваліфікації лікаря і провізора, постійних коректив цієї допомоги, а також урахування фінансових можливостей споживача (пацієнта). У той же час має значення неможливість для хворого відстрочити приймання ліків незалежно від рівня його доходів. Виходячи з цього, необхідні певні державні заходи, за допомогою яких регулюються ціни на лікарські засоби. Принципового значення набуває проблема справедливого розподілу лікарських засобів, особливо серед малозабезпечених прошарків населення.

Функціонує розвинена мережа оптово-роздрібних фармацевтичних фірм та аптечних закладів, які засно­вані на різних формах власності: державній, колективній, приватній. Відбувається процес роздержавлення аптечних закладів, розвиваються альтернативні форми господарювання, зокрема, малі, спільні, акціонерні підприємства.

Розвиток фармацевтичного ринку відбувається під впливом державного регулювання. Засобами такого регулювання є наявність законодавчої бази, якою регламентуються питання створення, виробництва, контролю якості, закупівлі та реалізації лікарських засобів.

Соцгально-економгчні аспекти фармацевтичного ринку. Дія економічних законів ринку має специфічні особливості у фармації як соціальне орієнтованій галузі. Причинами цього є такі складові.

По-перше, надання медикаментозної допомоги населенню потребує особистих контактів лікаря і фармацевта, з одного боку, і споживача (пацієнта) — з іншого. Лікарська допомога характеризується певною індивідуальністю і нестандартністю медико-фармацевтичного підходу до пацієнта.

По-друге, у порівнянні з іншими галузями послуг (навіть в охороні здоров’я) більш суттєвий вплив нерівнозначності інформації стосовно споживацьких властивостей ліків у їх виробників, а також у провізорів (фармацевтів) і споживачів (хворих). Споживач ліків знаходиться в нерівному положенні порівняно з виробником І реалізатором, тому справжню незалежність споживача на ринку фармацевтичних товарів неможливо забезпечити внаслідок його недостатньої і непро­фесійної інформованості. У ході призначення лікарських препаратів і здійснення лікувальних заходів пацієнт змушений покладатись на рекомендації лікаря і фармацевта, їх професійну кваліфікацію і моральність. Комерціалізація ж фармацевтичної діяльності посилює економічну зацікавленість виробника і реалізатора лікарських препаратів.

По-третє, потреба в життєво необхідних лікарських засобах — це потреба, безпосередньо пов’язана з безцінним благом — здоров’ям і самим життям людини. Висока соціальна пріоритетність ліків визначає особливості формування пропозиції і попиту на них. Ці особливості виявляються в тому, що на лікарські препарати існує низька еластичність попиту. До того ж, вкрай обмежена вибірковість і селективність попиту на медикаменти.

По-четверте, у галузі фармації (як і у всій системі охорони здоров’я) недостатньо визначено і нечітко простежується зв’язок між затратами праці фармацевтичних працівників і їх кінцевими результатами. Внаслідок цього праця співробітників аптек має яскраво виражений соціальний характер, який у той же час не підлягає точній кількісній оцінці.

По-п’яте, використання особливого механізму господарювання в аптечній мережі диктується необхідністю поєднання економічної ефективності і соціальної спра­ведливості.

Важливою є також особливість ліків у порівнянні з товарами інших ринків. Надання медикаментозної допомоги вимагає високої професійної кваліфікації лікаря і провізора, постійних коректив цієї допомоги, а також урахування фінансових можливостей споживача (пацієнта). У той же час має значення неможливість для хворого відстрочити приймання ліків незалежно від рівня його доходів. Виходячи з цього, необхідні певні державні заходи, за допомогою яких регулюються ціни на лікарські засоби. Принципового значення набуває проблема справедливого розподілу лікарських засобів, особливо серед малозабезпечених прошарків населення.

Виходячи із соціально-економічних особливостей фармацевтичного ринку, слід виділити сучасні вимоги щодо оптимального розподілу лікарських засобів. Це, по-перше, перегляд і постійний контроль за наявністю життєво необхідних лікарських засобів, нормування споживання лікарських препаратів в умовах стаціонарного лікування та хворими, котрі належать до пільгового контингенту (інваліди та учасники Великої Вітчиз­няної війни, учасники ліквідації аварії на Чорнобиль­ській АЕС, хворі на туберкульоз, цукровий діабет та інші хронічні захворювання, визначені наказом МОЗ України), удосконалення існуючого механізму сплати за ліки за рахунок бюджетних асигнувань та впровад­ження страхової медицини. По-друге, це здійснення контролю за обгрунтованістю використання тих чи ін­ших лікарських засобів під час лікування.

Соціальна справедливість у розподілі ліків як морально-етична категорія розглядається під кутом зору умов дії принципів ринкової економіки. Такий підхід сприяє захисту прав у галузі лікарського забезпечення населення, слугує життєвим потребам людини, її здоров’ю та благополуччю.

2.     Сфери і завдання маркетингу.

Сфери маркетингу:

– прийняття рішень з вибору споживача, виробництва чи реалiзацiї певного товару та ринку;

– «три кити» маркетингу: збут, реклама, сервіс;

– внутрішнє управління маркетингом на фiрмi (планування, фінансування, органiзацiя виробництва вiдповiдних товарів).

Система маркетингу передбачає вирішення таких завдань:

•       комплексне вивчення  ринку;

•       виявлення потенційного попиту i незадоволених потреб;

•       планування товарного асортименту i цін;

•       розроблення заходів для найбільш повного задоволення існуючого попиту;

Сюди входить :

•       вивчення споживача;

•       вивчення мотивів його поведінки на ринку;

•       аналіз власне ринку підприємства;

•       аналіз форм i каналів збуту продукції;

•       аналіз об’єму товарообігу підприємства;

•       вивчення конкурентів, визначення форм i рівня конкуренції;

•       дослідження рекламної дiяльностi;

•       визначення найбільш ефективних  способів просування товарів на ринку.

•       планування i здійснення збуту;

•       розроблення заходів з удосконалення управління та органiзацiї виробництва

3.     Цілі і види фармацевтичного маркетингу.

         Маркетинг, орієнтований на продукт, використовується, коли дiяльнiсть підприємства спрямована на створення нового товару або вдосконалення того, що випускається. Головне завдання в цьому випадку зводиться до спонукування споживачів купувати нові або вдосконалені товари.

         Маркетинг, орієнтований на споживача, використовується, якщо дiяльнiсть підприємства спрямована на задоволення потреб, що йдуть безпосередньо від ринку. Тут головне завдання маркетингу – вивчення потенційних потреб, пошук ринкової нiшi. У господарській дiяльностi виробничого підприємства доцільно використовувати обидва типи маркетингу одночасно. Така комбінована маркетингова дiяльнiсть, що дозволяє аналізувати можливості виробництва i ринку, має назву інтегрованого маркетингу.

Конверсійний маркетинг пов’язаний з наявністю негативного попиту на ліки і медичні послуги, тобто такої ситуації, коли всі чи бiльшiсть сегментів відмовляються від даного товару. Завдання фармацевтичного маркетингу полягає у створенні попиту внаслідок ана­лізу причини негативного попиту, виробленні тактики і стратегії впливу на попит чи про­позицію, які можуть передбачати поліпшення асортиментної структури чи якості ліків, зниження цін, пошук нових форм просування лікарських засобів на ринку.

  Стимулювальний маркетинг пов’язаний з відсутністю попиту, тобто стану, за якого потенційний ринок не виявляє (чи майже не виявляє) інтересу до конкретної пропо­зиції.

 Причинами відсутнього попиту можуть бути нехтування рекламою,  дослідження­ми конкурентоспроможності лікарських засобів.

   Маркетинг, що розвивається, пов’язаний з попитом на ліки, який знаходиться у стадії формування (прихований попит). Потенційний (прихований) попит має місце тоді, коли певна частина споживачів потребує реального розв’язання якоїсь проблеми, кот­ра не може бути задоволена за допомогою наявних на ринку ліків і медичних послуг.

Ремаркетинг пов’язаний із ситуацією спадного попиту на ліки чи медичні послуги за певний період часу внаслідок морального старіння, неврахування заходів стимулювання збуту, рекламних поновлень, факторів конкуренції.

Синхромаркетинг (нерегулярний маркетинг) пов’язаний з нерівномірним попитом, коливанням його:

а)  посезонно (ліки від застуди, шлунково-кишкових захворювань тощо);

б)  щоденно (аптеки частіше відвідують у будні, мало – у вихідні);

в)  погодинно (за даними досліджень аптеки найчастіше відвідують у період з восьмої до одинадцятої ранку та з п’ятої до сьомої годин вечора).

Оскільки для багатьох лікарських засобів згладити коливання попиту неможливо, то завданням фармацевтичного маркетингу є вивчення цих коливань і підлаштовування під них.

Підтримувальний маркетинг пов’язаний з наявністю задоволеного попиту. Зав­дання маркетингу – підтримання попиту надалі внаслідок постійної уваги до факторів, які можуть змінити рівень попиту:

а)  зміна потреби (наприклад, зменшення чи збільшення рівня захворюваності);

б)  поява на ринку аналогічних ліків і медичних послуг інших фірм за нижчими цінами.

Демаркетинг пов’язаний з надмірним попитом, тобто попит на ліки значно переви­щує пропозицію (виробничі можливості). Завдання фармацевтичного маркетингу – зменшити надмірний попит через підвищення цін, припинення стимулювання продажу, рекламування аналогів або замінників тощо.

Протидіючий маркетинг пов’язаний з ірраціональним (нераціональним) попитом, зі шкідливістю продукції з точки зору здоров’я, добробуту споживача і суспільства. На­приклад, попит на алкоголь, тютюнові вироби, наркотичні та психотропні засоби тощо. Завдання маркетингу – ліквідувати чи переорієнту­вати попит або значно обмежити доступ до продукції чи змінити умови її збуту.

Концентрований маркетинг – передбачає зосередження маркетингових зусиль на значний частині ринку або кількох субринкiв.

Масовий маркетинг – пов’язаний з забезпеченням масового виробництва, розповсюдження i стимулювання збуту одного i того ж товару  для різних покупців.

Промисловий маркетинг – забезпечує взаємодією фірми з органiзацiями-споживачами, що купують товари для їх подальшого використання у виробництві або перепродажу іншим споживачам.

Пробний маркетинг – пов’язаний з реалiзацiєю продукту в одному чи кількох обраних регіонах i спостереженням за реальним розвитком подій у рамках можливого плану маркетингу.

В залежності від сфери i об’єкта застосовують рiзнi види маркетингу:

•       внутрiшнiй  ( в межах однієї країни)

•       експортний (дослідження зарубіжних ринків збуту)

•       імпортний

•       науково-технічний (стосується специфіки продажу i купiвлi патентів та лiцензiй, пов’язаних з підготовкою цих матерiалiв до продажу).

•       маркетинг прямих iнвестицiй  (вивчення умов зарубіжної iнвестицiйної дiяльностi, специфіки  органiзацiї продажу на зовнішньому ринку).

4.     Основні принципи маркетингу.

Під час здійснення маркетингової діяльності доцільно враховувати принципи маркетингу, які виникли на ґрунті узагальнення практичного досвіду багатьох підприємців та сформульовані у вигляді порад:

·               Поважай і бережи свого споживача; не стомлюйся шукати свого споживача. Цей принцип передбачає різнобічне вивчення стану і динаміки споживчого попиту на певний товар (послугу), пристосування виробництва до вимог ринку з метою підвищення ефективності функціонування підприємства, випуск тих товарів, які необхідні споживачеві.

·               Добре в гостях, а дома краще: шукай власну ринкову нішу — будинок для своїх товарів. Мається на увазі поділ ринку  на  відносно однорідні групи  споживачів (здійснення сегментації ринку) і орієнтація на ті сегменти, стосовно  яких  підприємство має найкращі  потенційні можливості, випуск продукції з урахуванням особливостей окремих сегментів ринку, що характеризуються певним типом покупців і їх потреб.

·              Товар — це постійний привід для роздумів: а що з ним ще можна зробити? Це вказує на необхідність іновацій, розвитку творчого підходу до технічних і господарських проблем внаслідок маркетингових досліджень, особливо, вдосконалення і підвищення якості продукції та послуг, своєчасність розроблення нової, високотехнологічної продукції, досягнення переваг у конкурентній боротьбі за рахунок підвищення технічного рівня і якості про-дукції.

·              Збут, реклама, сервіс — система просування твого товару, утримуйте її в

порядку. Необхідно впливати на ринок і споживацький попит за допомогою всіх доступних засо­бів з метою формування його в необхідних для підприємства напрямках, сприяти торговим посередникам, забезпечуючи їх складськими приміщеннями, технічними засобами та навчанням персоналу з метою якнайшвидшої поставки товару споживачам.

5.     Основні функції маркетингу.

Аналітична функція:вивчення ринку;вивчення споживачів;вивчення фірмової структури;вивчення товару ( товарної структури);аналіз внутрішнього середовища підприємства;

 

Виробнича функція:органiзацiї виробництва нових товарів, розроблення нових технологій;органiзацiя матерiально-технiчного постачання;управління якістю i конкурентноспроможнiсть готової продукції;

 

Збутова функція (функція продажу):органiзацiя системи товаропросування;органiзацiя сервісу; органiзацiя системи формування попиту i стимулювання збуту; здійснення цiленаправленої товарної політики; здійснення цiленаправленої товарної політики;

Функція управління i контролю:органiзацiя стратегічного i оперативного планування на пiдприємствi; iнформацiйне забезпечення управління маркетингом; органiзацiя системи комунiкацiї на пiдприємствi; органiзацiя контролю маркетингу (зворотні зв’язки);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ:

 

1.     Громовик Б.П., Гасюк Г.Д., Левицька О. Р. Фармацевтичний маркетинг: теоретичні та прикладні засади. – Вінниця, НОВА КНИГА, 2004р.- 464с., табл., іл.

2.     Мнушко З.М., Діхтярьова Н.М. Менеджмент та маркетинг у фармації ч.1, ІІ. Маркетинг у фармації. Підручник для фарм. вузів і факультетів / за ред. З.М. Мнушко. – Харків „Основа” вид-во УкрФА. – 288 с.

3.     Громовик Б.П., Гасюк Г.Д., Мороз Л.А., Чухрай Н.І. Фармацевтичний маркетинг: Навчальний посібник; збірник вправ/ за ред. Л.А.Мороз. – Львів, Наутілус, 2000.- 320 с.

В – Додаткові:

1.     Краснокутський А.Б., Лагунова А.А. Фармакоекономіка. Т.1 Системний аналіз світового фармацевтичного ринку. Наук. Ред. Падалкин В.Н.-М.: Класик. – Коталтинг, 1998. – 344.

2.     Котлер Ф. Основи маркетингу. – Новосибірськ: Наука. 1992. 736 с.

3.     Мороз Л.А., Чухрай Н.І.. Маркетинг: підручник/ за ред. А.А. Мороз – 2-е вид. – Львів: Національний університет „Львівська політехніка”.

4.     Лекційний матеріал.