ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО ФАРМАЦЕВТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ

ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО ФАРМАЦЕВТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ

 

Виникнення і розвиток концепції міжнародного маркетингу як своєрідної системи маркетингової діяльності приходиться на 60-70 роки. Саме до цього періоду склалися необхідні передумови до перебудови ринкової діяльності в міжнародному масштабі на основі принципів маркетингу, що довів у попередній період свою дієвість як ефективна система корпоративного керування і засіб конкурентної боротьби на національних ринках.

У сучасних умовах розвитку господарської сфери життя суспільства, що характеризується подальшим загостренням конкурентної боротьби на світових ринках, усе більш складними і диверсифицированными як технологічними, так і організаційними моделями виробництва, надзвичайною інформаційною насиченістю і коммуникативностью, ефектність зовнішньоекономічної діяльності, як і економічної активності взагалі, також тісно зв’язана з цілями і

методикою використання інструментів маркетингу. Причому його міжнародні аспекти значно актуалізуються, завдяки подальшій інтернаціоналізації світової економіки, розширенню міжнародної торгівлі, більш динамічному і масовому переміщенню капіталів і робочої сили.

Зовнішньоекономічні зв’язки стають усе більш помітною складовою частиною господарської діяльності українських підприємств і організацій. Зростає інтерес до участі в економічному, виробничому і науково-технічному співробітництві з партнерами з закордонних країн. У цих умовах усе більше число працівників виробничої сфери, малих підприємств і державних установ мають потребу в об’єктивній інформації про світовий ринок, його структурі, організації і техніку здійснення комерційних операцій.

Для багатьох підприємств вивчення і застосування міжнародного маркетингу необхідно внаслідок наростаючої відкритості стосовно зовнішніх ринків і з метою удосконалювання їхніх відносин з цими ринками.

Мiжнародний маркетинг е одним з найважливих напрямкiв, в яких розвиваеться наука i практика маркетингу, набуваючи вiдносну самостiйнiсть. Мова йде про автономнiсть самоi концепцii маркетингу, його

В значнiй мiрi правомiрно говорити, що мiжнародний маркетинг являеться “вищою школою” маркетингу. Таке твердження являеться справедливим не тiльки тому, що експорт у всi часи вiдзначався високим рiвнем органiзацii торгiвельноi справи. Рiч в тому, що пiдприемства,якi працюють на свiтовий ринок, ранiше вiд iнших почали втiлювати досягнення маркетингу.

Експортнi пiдприемства можуть бути диференцiйованi у вiдповiдностi з традицiями у використаннi маркетингу. Тi з них, якi вiдносяться до галузей промисловостi, що виготовляють основнi засоби, завжди були технiчно високообладнаними i не проявляли особливих зусиль по обробцi ринку. З другоi сторони, пiдприемства, якi виробляють засоби споживання, з давнiх пiр могли розраховувати на успiх при високому рiвнi ринковоi орiентацii. Тому задовго до виникнення маркетингу як науки вони користувались методами, якi ввiйшли i послiдовно удосконалюються в маркетингу. Особливо це стосуеться послуг i сервiсу, зв’язаних з споживанням продукцii.

Значення мiжнародного маркетингу визначаеться тим, що для сучасноi економiки характерна швидка iнтернацiоналiзацiя всiх процесiв. Остання стае самостiйною силою, яка мае яскраво виражену тенденцiю зростання. Iнтернацiоналiзiя виробництва i збуту форсуеться рiзноманiтними факторами, в тому числi, економiчними, полiтичними, технологiчними, соцiолого-демографiчними, психолого-менталiтетними. В економiчному розумiннi iнтернацiоналiзацiя виробництва веде до кращого розподiлу працi, росту його продуктивностi, розширення сфери вложення капiталу, розвитку технiки i методiв розрахункiв.

Бiльшiсть економiчних факторiв тiсно пов’язана з полiтичними. Ми являемся очевидцями створення мiжнародних полiтичних iнститутiв i корпорацiй i iх об’еднань. Цьому в значнiй мiрi сприяло виродження протекцiонiзму, яке почалося в основному пiсля другоi свiтовоi вiйни. I хоча неможливо не бачити i протилежних явищ, якi свiдчать про бажання уряду деяких краiн у всьому поблажливо ставитись до вiтчизняних фiрм, створювати умови “найбiльшого сприяння”, тим не менше не такi тенденцii домiнують. Вони лише свiдчать про хворобу iнтернацiоналiзацii. До чого це веде, можна бачити на прикладi колишнього Радянського Союзу, економiка якого будучи iзольованою вiд зовнiшнього свiту, опинилася в глибокiй кризi. Не випадково новi краiни, якi створилися на руiнах СРСР, ведуть досить лiберальну полiтику вiдносно iноземних iнвесторiв. Наприклад, на Украiнi бiльшiсть з них на найближчi п’ять рокiв звiльненi вiд податкiв.Бiльшiсть спецiалiстiв в областi мiжнародного маркетингу схильнi бачити (i не без пiдстави) першопричини iнтернацiоналiзацii економiчного життя в сучаснiй технологii. В цьому вiдношеннi суттевим являеться технiчний прогрес на транспортi i системi комунiкацiй. Вони забезпечують економiю часу для налагодження i пiдтримки дiлових контактiв, ведуть до зростання потокiв товарiв i послуг. Сам рiст виробництва досягаеться не в останню чергу його автоматизацiею i роботизацiею, появою високоефективних Know-how.
Багатостороннiми е соцiолого-демографiчнi компоненти iнтернацiоналiзацii. Тим не менше в iх середовищi видiляеться,в першу чергу, рiст населення в краiнах Азii, Африки i Пiвденноi Америки. Останнiй веде до структурних змiн, впливаючи i прямо, i побiчно на розширення мiжнародноi торгiвлi. В свою чергу зростаюча стабiльнiсть, рiст достатку в краiнах старого свiту збiльшують тенденцii iнтернацiоналiзацii. Причому, на них не в станi вплинути навiть криза в колишнiх соцiалiстичних краiнах. Якраз навпаки, для них характерним являеться це, що не дивлячись на порушення традицiйних зв’язкiв з партнерами за кордоном вiдбуваеться поворот (може бути ще не всюди i не всiма досить чiтко проглянутий) до бiльшоi вiдкритостi i сприйнятливостi всього того, що створено сучасною цивiлiзацiею.

Суть i види мiжнародного маркетингу

Інтернаціоналізація — це явище в маркетингу, що виникає унаслідок взаємозалежності ринків як результат глобалізації. .

Міжнародний маркетинг при цьому направляє розвиток підприємства за наступною схемою

·         попереднє вивчення ринків країн, що можуть становити інтерес,

·         вибір найбільш сприятливого чи регіону країни;

·         визначення способу присутності підприємства на цьому ринку:

·         визначення комерційної пропозиції в розрізі товарів, послуг і цін, пристосованих як до сприятливих, так і до несприятливих варіантів ринку,

·         визначення комерційної політики, політики збуту комунікацій і підбор торгового персоналу.

·         виходить у своїй глобальній політиці з принципу “мислити глобально і локально”, підкреслюючи цим необхідність розробки товарної політики і на локальному, і на глобальному рівнях .

Така розробка включає чотири етапи:

Ø  аналіз локальних потреб у даній країні.

Ø  глобалізація концепції товару, розробленого локально,

Ø  адаптація товару до кожного конкретного середовища,

Ø  реалізація обраної стратегії за допомогою адаптованого операційного маркетингу.

n  Етапи виходу фармацевтичної фірми на міжнародний ринок

Процес виходу фармацевтичної фірми на міжнародний ринок відбувається в певній послідовності

У сфері зовнішньоекономічної діяльності трансформується зміст поняття “маркетинг”. Можна виділити декілька етапів розвитку міжнародного маркетингу:

   Традицiйний маркетинг – продаж товару за кордон без подальшого його супроводження. Експортер несе вiдповiдальнiсть перед покупцем лише до моменту продажу i поставки i , як правило, не цiкавиться подальшою долею проданого товару.

   Експортний маркетинг – експортер систематично обробляє закордонний ринок i пристосовує своє виробництво пiд його вимоги. При цьому експортер дослiджує постiйно цей ринок i намагається контролюватит весь шлях товару до кiнцевого споживача.

    Мiжнародний маркетинг – експортер глибоко дослiджує ринок  i використовує для його оброблення весь набiр iнструментiв маркетингу, а також рiзнi форми зовнiшньоекономiчних зв’язкiв: науково-технiчний обмiн, контрактнi виробництва, СП, створення дочiрних пiдприємств тощо, а не лише експорт.

     Глобальний маркетинг – маркетингова дiяльнiсть за кордоном охоплює не лише збут, але й практично всi функцiональнi сфери дiяльностi пiдприємства:  постачання, дослiдження i розробка, персонал, фiнанси та iеенш. Фактично це ритнково орiєнтоване управлiння пiдприємством в iноземних умовах.

     Мiжнародний маркетинг властивий транснацiональним корпорацiям. У вузькому розумiннi мiжнародний маркетинг – це комплекс заходiв пiдприємства з реалiзацiї товарiв i послуг за межами своєї країни.  Розробка такого комплексу являє собою управлiнський процес, що охоплює етапи аналiзу, планування, органiзацiї i контролю маркетингової дiяльностi. Тому i центрi  маркетингової дiяльностi пiдприємства знаходяться пiдготовка i прийняття на основi вiдповiдної зовнiшньої  (ринкової)  i внутрiшньої (технiко-економiчної)  iнформацiї управлiнських рiшень, якi дозволяють вирiшити такi завдання:

 

Деякі  історичні  аспекти  розвитку  міжнародного  маркетингу.

   Міжнародний маркетинг як наука і господарська  практика являє  собою  продукт розвитку традиційного маркетингу. І якщо традиційний маркетинг пов”язаний з діяльністю фармацевтичної фірми в межах  держави, тобто  всередині країни, то міжнародний маркетинг орієнтований на пошук шляхів найбільш повної реалізації потенціалу фірми завдяки визначенню місця і умов його  використання за межами  країни.

       В світовому масштабі чітко спостерігається феномен збільшення споживання ліків в індустріально розвинутих країнах. В зарубіжних країнах з більш високими доходами на душу населення їх споживання вище, ніж в країнах  з низькими доходами. Основним чинником збільшення споживання вважаються такі:  старіння населення, поява нових ринків збуту, збільшення асигновань на національні програми охорони здоров”я. На сьогодні в світі нараховується понад 10000 фармацевтичних компаній, які займаються виробництвом лікарських препаратів, з них 151 компанія поставляє 80% продукції на фармацевтичний ринок.

 

Ліки завжди були стратегічним продуктом, одним із найголовніших компонентів національної безпеки  країни. В нашій історії були події (1914-1918 р.р.), коли України залишалася в прямому розумінні без ліків. В 1992 р. Україна виготовляла власних ліків 12,9% від зареєстрованих в бувшому Союзі. А сьогодні ця частка складає понад 32%. Ні єдина  галузь країни не розвивалась так динамічно, як фармацевтична. І ці досягнуті успіхи необхідно віднести за рахунок інтеграційних процесів із зарубіжними партнерами. Як випливає з наукових джерел, систематизація практичного досвіду виживання фірми в умовах вільного ринку і його узагальнення – як фундамент сучасного маркетингу – ввійшли в підприємницьку діяльність ще до початку 30-х років минулого сторіччя. Цей період сучасна наука позначає поняттям „виробничий  маркетинг”. Швидше за все, даний соціально-економічний продукт   з”явився  реакцією і визначеним засобом протидії витратам „стихійного”  ринку. Зокрема – періодичним спадам, кризам і депресіям.

Наступний  етап  – маркетинг, орієнтований на товар – відноситься до періоду виходу індустріально розвинутих країн з руйнівної економічної кризи 30-х років, реконструкції і модернізації національних економік після другої світової війни. Це 30-50-і роки минулого століття.

 

Період 50-60-х років пов”язаний  з розвитком маркетингу збуту, Хронологічно це період, коли в індустріально розвинутих країнах ознаменувалися наслідки  розпочатих раніше антимонопольних  заходів, державного регулювання „ефективного попиту”, стимулювання іевестиційної діяльності і державних капітальних вкладень.

Було покладено розвиток міжнародної  економічної  інтеграції. До цього періоду відноситься утворення міжнародної світової організації по тарифам і торгівлі –попередник сучасної СОТ. До цього ж періоду можна віднести і свого роду переломний момент в розвитку маркетингу на шляху від традиційного до сучасного.

Вже в 60-70 роки в побут входять поняття „класичний маркетинг”, а разом з ним структуризується  поняття „маркетингова філософія”  і „маркетингова функція”. Так, маркетингова філософія” спочатку зосереджує увагу споживачів і його вимогах до властивостей пропонованого товару, на використанні конкретних перевах фірми. Маркетингова функція представляється сукупністю маркетингових інструментів – визначених моделей – за допомогою яких фірма може оцінити наслідки і результати свого поточного чи передбачуваного положення на ринку.

   З 80 –х років і до початку 3-го тисячоріччя формується і розвивається сучасний, багатоаспектний соціально-орієнтований маркетинг. На цьому етапі відбуваються істотні, глобальні зміни у світовому економічному процесі. У відкритої ринкової економіки вливаються незалежні держави, що утворилися після розпаду СРСР. Народжується СОТ, що до початку 3-го тисячоріччя поєднує близько 150  країн.

                    В останні роки сукупність цих і супутніх їм явищ ідентифікується як „глобалізація” – досить суперечливий процес, що несе у всесвітньому масштабі як позитивні, так і негативні наслідки.

Міжнародний маркетинг – сучасна теорія і інструментарій раціональної організації діяльності фірми в середовищі відкритої ринкової економіки,  що знаходиться під впливом глобальних факторів виробництва і  споживання

Основними видами маркетингової діяльності фармацевтичної фірми на міжнародному ринку є:

·         Комплексні дослідження конкретного зовнішнього фармацевтичного ринку;

·         Розробка лікарського засобу;

·         Ціноутворення;

·         Розповсюдження ліків;

·         Просування їх на ринку;

Таким чином, єдина відмінність у визначеннях міжнародного маркетингу і національного маркетингу полягає в тому, що в першому випадку фармацевтична фірма здійснює свою діяльність в більш ніж одній країні. Міжнародний фармацевтичний маркетинг є стандартизацією або пристосуванням маркетингової діяльності фірми на різних іноземних ринках. Він спирається на принципи національного маркетингу і має подібну з ним структуру. Разом з тим міжнародний маркетинг є специфічним, оскільки має справу із зовнішньоторговельними і валютними операціями, іноземним і міжнародним законодавством.

Проте відмінність між міжнародним і внутрішнім фармацевтичним маркетингом слід шукати не в концепціях або завданнях, а в тому середовищі, в якому виконуватиметься конкретна маркетингова програма. Кожен національний фармацевтичний ринок – це унікальна економічна система. Є подібні між собою фармацевтичні ринки, а є такі, які не вписуються в загальновизнані рамки і моделі.

Тому основними цілями міжнародного фармацевтичного маркетингу є:

1.        Пошук і встановлення схожості і відмінностей в потребах споживачів в різних країнах. Здійснюється шляхом проведення маркетингових досліджень на зарубіжних фармацевтичних ринках і їх сегментації.

2.        Задоволення потреб міжнародного споживача. Для цього формується структура комплексу міжнародного маркетингу, тобто ухвалюються рішення щодо міжнародних препаратів, встановлення на них цін, програми просування лікарських засобів, розробка своїх каналів розподілу

3.        Успішна конкуренція на зарубіжних фармацевтичних ринках. Проводиться оцінка, моніторинг (спостереження) і контроль за фармацевтичними фірмами-конкурентами на цих ринках, реалізація лікарських засобів вищої якості, формування високого іміджу власної марки і препаратів, розширення асортименту, поліпшення якості обслуговування покупців і споживачів .

4.        Забезпечення ефективної діяльності в рамках міжнародного середовища. Для цього усвідомлюються обмеження і відмінності конкретної країни, а саме:

·         Урядові обмеження і протекціонізм;

·         Культурні і економічні відмінності;

·         Фінансові обмеження, пов’язані з коливанням валютних курсів і рівнем інфляції;

·         Відмінності маркетингової інфраструктури на кожному окремо узятому фармацевтичному ринку.

Міжнародний фармацевтичний маркетинг властивий міжнародним фірмам, тобто підприємствам, сфера виробничої і комерційної діяльності яких розповсюджуються на зарубіжні країни.

   Світова економіка сьогодні розвивається за  моделлю так званої відкритої економіки. Така модель характеризується тим, що  інтеграційні процеси здебільшого набувають глобального  характеру   і  відображаються у розвитку  міжнародного  господарчого  співиробництва;  у зростанні  темпів обороту міжнародної  торгівлі, яка вдвічі  перевищує обсяги промислового виробництва;  в інтернаціоналізації науки, інформації.

      Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності в Україні привела до росту об’ємів міжнародної торгівлі   і створила умови для виходу на зовнішні ринки  великої кількості господарських суб»єктів.  Сьогодні міжнародні операції включають в себе не тільки обмін товарами і послугами, но і науковотехнічні,  інвестиційні і виробничу співпрацю. Фармацевтична промисловість, як ніяка інша,  в значній мірі піддалася впливу перемін, но, отримавши, можливість виходу на зовнішні ринки, вітчизняні виробники  фармацевтичної продукції метою міжнародного бізнесу бачили, насамперед, збільшення об»єму продаж вже виробленої продукції, яка користується попитом на внутрішньому ринку.

  Нашим підприємствам потрібно чітко усвідомити особливості маркетингу на зарубіжних ринках, щоб він (міжнародний маркетинг» став для них, за виразом Ф.Котлера, „другою натурою». Світовий досвід показує, що різниця в рості продаж у фірм, які працюють на зовнішніх ринках в порівнянні з фірмами, які функціонують тільки на внутрішньому ринку,  складає біля 40%.

Роль держави в регульованні зовнігшньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін товарами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм міжнародних відносин. До неї також належать рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. Необхідність і ефективність системи міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути використані для виробництва ВНП. Спеціалізація країни на виробництві товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає.

Під зовнішньоекономічною політикою (діяльностю) розуміють оформлення двухсторонніх  економічних зв’язків України.

Основною ціллю ЗЕД держави  є :

 –  утворення сприятливих економічних та організаційно-правових   умов   в здійсненні ЗЕД.

   –  забезпечення раціонального входження України в міжнародний   поділ  праці.

    –  підвищення конкурентноспроможності економіки  на основі  структурної  перебудови та організацуії   виробництва.

     – раціоналізація експортно-імпортних операцій. залежно від ЗЕ доктрини цілий  і участь державі в регулюванні ЗЕ відносин в його методів та інструментів          на основні види ЗЕ політики

–  фрітредерсто – це політика вільної  торгівлі з метою  лібералізації ЗЕД   забезпечення вільного доступу на націольний ринок   капіталів.

    –  протекціонізм – це політика держави спрямована на захист національної економіки від        конкуренції    Класична теорія зовнішньої торгівлі стверджує, що   запровадження вільної торгівлі             добробут тих країн, які беруть у ній участь.

 

    Прагнення до вільної торгівлі є теоретично обгрунтовним. Класична теорія зовнішньої торгівлі стверджує,  що запровадження вільної  торгівлі підвищує добробут тих країн, які беруть в ній участь. Політика вільної торгівлі реалізується шляхом усунення всіх  торговельних бар”єрів  і відповідає ліберальній  організації суспільства.

Кожна країна самостійно формує систему і структуру державного регулювання регулювання ЗЕД на її території, метою якого є: захист власних економічних  інтересів та законних інтересів суб”єктів ЗЕД, створення рівних  можливостей для суб”єктів ЗЕД, розвиток всіх видів підприємницької діяльності тощо. Держава бере активну участь у розвитку ЗЕД шляхом цілеспрямованого впливу на певні сфери й об”єкти цієї діяльностіРегулювання ЗЕД України здійснюється:

– державою в особи її органів в межах їх компетенції;

– недержавними органами управління економікою;

– самими суб’єктами ЗЕД.

Органами державного регулювання ЗЕД є:

– Верховна Рада;

– Кабінет Міністрів;

– Національний банк;

– Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі;

– Державна митна служба;

– Експортно-імпортний банк;

– Центральне статистичне управління;

– Міністерство іноземних справ;

– податкові відомства.

Головними засобами зовнішньоторговельної політики є тарифне і нетарифне регулювання.

Митний тариф (мито) – це податок, який накладається на товари, що перетинають митний кордон. Якщо податок стягується країною, яка вивозить товар, то він називається вивізним (експортним) митом; якщо стягується країною, що ввозить товар – ввізним (імпортним) митом; якщо стягується країною, через територію якої товар провозять – транзитним митом. Найбільш поширеним є ввізне (імпортне) мито. Воно використовується переважно як засіб підвищення цін на товари, що імпортуються; сплачуючи високе мито, іноземний товаровиробник підвищує ціну на свій товар, що робить його не конкурентноздатним на внутрішньому ринку.

Цей момент використовується для захисту інтересів національного товаровиробника аналогічних товарів. Держава використовує мито також як засіб отримання державних прибутків.

Питання про обкладання товарів митом чи звільнення від нього, про ставки митних зборів регулюються митним законодавством кожної країни. З 1993 р. діє Закон України “Про єдиний митний тариф”, який являє собою систематизований звіт ставок мита, якими обкладаються товари на інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі. Цей митний тариф базується на міжнародних нормах, розвивається та вдосконалюється відповідно до міжнародної теорії та практики митної справи.

Існують такі види мита: адвалерне (нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом): специфічне (нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів чи предметів); комбіноване (поєднує обидва вищезгадані види митного обкладання).

Найбільш поширені в Україні адвалове та комбіноване мито.

Нараховується мито та товари на базі їх митної вартості, яка є ціною товару, що фактично сплачена чи підлягає сплаті на момент перетину митного кордону України. Митна вартість передбачає ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі, а також фактичні витрати (якщо їх не включено до рахунку-фактури) на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські.

Товари в Митному тарифі розміщені відповідно до класифікації Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС). Саме ця система містить перелік різноманітних товарів, що беруть участь у торговому обігу. Ця система була прийнята радою митного співробітництва (1988 р.). На базі ГС у 1989 р. у СРСР було прийнято Товарну номенклатурну зовнішньоекономічної діяльності (ТНЗЕД), яку сьогодні використовують усі колишні республіки СРСР.

У переліку ставок ввізною мита на окремі види товарів митним тарифом України передбачені такі колонки ставок:

1. Пільгові ставки ввізного мита – це ставки мита, які застосовуються до товарів і предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, а також з країн, що розвиваються. Перелік країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю:

Країни, з якими укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму:

2. Повні ставки ввізного мита – це ставки мита, які застосовуються до товарів і предметів, що походять з країн, які не проводять до України режим найбільшого сприяння.

Повні ставки застосовують також до всіх видів товарів і предметів (незалежно від країни їх походження, які ввозяться фізичними особами понад визначену суму товарів. яка не обкладається ввізним митом).

Ставки ввізного мита на окремі товари постійно переглядаються і подаються у відповідних постановах Кабінету Міністрів України. На окремі товари може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Митне регулювання ЗЕД України здійснюється відповідно до

·         Митного кодексу

·         законів України та міжнародних договорів.

У міжнародній практиці митне регулювання здійснюється на таких 4-х рівнях

1. Зона вільної торгівлі. У межах цієї зони країни-учасниці скасову­ють між собою торгові бар’єри, зберігаючи їх при цьому відносно третіх країн. Прикладом вільної торгівлі є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), яку засновано у 1960р..

2. Митний союз. У межах митного союзу країни-учасниці не тільки скасовують всі обмеження в торгівлі між собою, але й засновують єдину систему зовнішніх торговельних обмежень, що усуває тим самим нео­бхідність існування митної служби на внутрішніх кордонах.Відносно торгівлі прикладом митного союзу є Європейська економічна співдружність.

3. Спільний ринок, – у рамках якого учасники крім свободи торгівлі користуються свободою переміщень всіх факторів виробництва (міграція робочої сили і капіталу).

4. Повний економічний союз, в якому країни-учасниці уніфікують свою економічну політику стосовно торгівлі, міграцї робочої сили і пере­ливу капіталу.

Останнім часом проходить лібералізація митної політики, перевід її на принципи вільної торгівлі.

Серед методів нетарифного регулювання найбільш поширеними є квоти на ліцензії. Квоти – це обмежений кількісний обсяг певних товарів. який дозволено імпортувати чи експортувати на територію країни протягом певного періоду (частіше усього року). Квоти бувають індивідуальними – вони обмежують ввіз (вивіз) в одну конкретну країну, груповими – це ті, що встановлюють обсяг ввозу (вивозу) в певну групу країн; глобальними – коли імпорт і експорт обмежуються без посилання на країни, на які ці обмеження поширюються. На кожен вид товару встановлюється лише один вид квоти.

Специфічним типом квотування, яке повністю забороняє торгівлю, є ембарго. що запроваджується щодо експорту чи імпорту певних товарів. Наприклад США ввели ембарго на торгівлю товарами з Нікарагуа з 1984 по 1990 рр., що негативно позначилося на економіці останньої, зокрема, вона отримала заборону збувати в США врожай бананів.

Поряд з квотуванням експорту та імпорту уряд запроваджує ліцензування зовнішньоекономічних операцій. Ліцензія – це дозвіл на імпорт, експорт товарів, що видається компетентними державними органами (в Україні – Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі) на певний період часу. У нашій країні використовуються три види ліцензії. Охарактеризуємо кожну зокрема: генеральна ліцензія – відкритий дозвіл на експортно-імпортні операції щодо певного товару (товарів) та (або) з певною країною (групою країн) протягом дії режиму ліцензуванню по цьому товару (товарах); разова (індивідуальна) – дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший, ніж той, що необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції; відкритий (індивідуальна) – це дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу. Обсяг товарів для експорту (імпорту) визначається в ліцензії в кількісному чи вартісному вираженні, до того ж він не повинен перевищувати обсяг встановленої квоти.

Інформація про перелік товарів і країн, що підлягають режиму на квотування та ліцензування, публікується в офіційних засобах інформації (наприклад, у газетах “Урядовий кур’єр”, “Бізнес”) і негайно доводиться до відома органів державного митного контролю України.

Квоти на ліцензії належать до кількісних обмежень нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі. До них також можна віднести такі заходи, як збільшення кількості необхідної документації, посилення вимог до якості лакування та маркування; ветеринарний, санітарний, екологічний контроль. Значну допомогу експортерам надає держава у вигляді субсидій пільгового кредитування, державного страхування експорту, податкових пільг, консультаційного, інформаційного обслуговування, підготовки кадрів для зовнішньої торгівлі тощо.

На територію України дозволяється імпорт лише тих товарів, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанытарними та екологічними  характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних  стандартів та вимог, що діють на території України. ЛЗ в ВМП, щ імпортуються на територію України повинні бути зареєстровані та мати реєстраційне посвідчення. Незареєстровані ЛЗ дозволяється завозити тільки для проведення клінічних та інш. доліджень.

Держава регулює зовнішньоекономічну діяльність і тим, що підписує різні торговельні угоди, які визначаються принцип торговельних взаємовідносин з іноземними державами. Основними рисами таких взаємовідносин у наш час є протекціонізм та лібералізації (вільна торгівля).

Протекціонізм має на меті забезпечити сприятливі умови для реалізації на внутрішньому ринку товарів національного виробництва, захистити внутрішній ринок від іноземної конкуренції, зменшити безробіття.

Особливого захисту від іноземної конкуренції потребують молоді галузі, які не зможуть витримати початковий період розвитку, якщо їх не захистити від стихії конкуренції. Якщо ж їм подати такий тимчасовий захист, вони зможуть “стати на ноги”, залучити кваліфікованих працівників, спеціалістів, запровадити передову технологію. Спочатку ціни на продукцію цієї галузі будуть для споживача доволі високими, але з часом витрати на виробництво зменшаться, відповідно знизяться і ціни. Наприклад, такі нові індустріальні країни, як Сінгапур, Корея, часто на стадії індустріалізації захищали свої галузі обробної промисловості від імпортних товарів, а зараз Сінгапур посідає одне з провідних місць у світі серед економічних лідерів.

Як же реалізується політика на практиці? Саме через ті ж мита, квоти, ліцензії, про які йшлося раніше. Мито, квоти підвищують ціни на імпортні товари, скорочуючи споживання імпорту, змушують споживачів купувати менше імпортних товарів, збільшують доходи уряду, держави.

Протекціонізм може збільшити зайнятість, створити нові робочі місця, підвищуючи ціни на імпортні товари, і таким чином, збільшуючи попит на товари національного виробництва. Зростання внутрішнього попиту спонукає фірми наймати більшу кількість робітників, тим самим скорочуючи безробіття.

Однак, незважаючи на зазначені економічні переваги, протекціонізм має ряд недоліків. Головний з них, на якому неодноразово наголошували сучасні американські економісти П.Семюелсон та В.Нордгаус, полягає в тому, що вільна торгівля допомагає потроху усім, тоді як протекціонізм – небагатьом, але дуже сильно. Наприклад, квота США на цукор є вигідною його виробникам, але коштує американським споживачам понад 1 млрд. дол. на рік, тобто 1,5 цента на день. Ще Адам Сміт писав, що свободі торгівлі непереборно протистоять, насамперед, приватні інтереси окремих індивідів. Дійсно, мито підвищує ціни на товари відчуженого виробництва, вони обходяться споживачу дорожче, ніж за вільної торгівлі, це є плата за протекціонізм.

Крайнім виявом протекціонізму є “торговельні війни” – вживання урядами країн-партнерів заходів для обмеження доступу на їх внутрішні ринки експортних товарів. У практиці міжнародних економічних відносин було чимало торговельних воєн. Наприклад, у середині 50-х років виникли “годинникова війна” між Швейцарією та США. Американські виробники годинників домагалися від уряду 50% підвищення мита на імпортні годинники. На початку 70-х років відбулась “текстильна війна” між Японією та США, яка, в свою чергу, намагалася здійснити квотування імпортного текстилю. У середині 70-х років розпочалася колективна, торговельна “війна” країн ЄС, США, Австралії, Канади. Ці країни звинувачували Японію у демпінгових цінах з багатьох товарних позицій. Досвід зовнішньоекономічної діяльності свідчить про те, що доводити країни до стану “торгівельної війни” небезпечно, бо від цього втрачають усі країни.

Значна робота з лібералізації торгівлі почала проводитися після другої світової війни, коли розпочала свою діяльність ГААТ (Генеральна угода щодо тарифів (мит) і торгівлі 1947 р.). У її статуті йдеться про піднесення рівня економічного розвитку країн за рахунок значного зменшення мит, квот та інших бар’єрі для торгівлі, усунення дискримінації у міжнародній торгівлі, зменшення торговельних бар’єрів (мит, квот тощо); усі країни одержують статус країн найбільшого сприяння” – якщо країна піднімає свої мита вище від домовлених рівнів, то вона мусить компенсувати свої торговельним партнерам їхні економічні витрати; торговельні конфлікти повинні залагоджуватися за допомогою консультацій та арбітражу.

Сьогодні ГААТ/СОТ вдалося знизити митні ставки на імпортну продукцію до 10%. Під егідою ГААТ/СОТ країни збираються на чергові збори, щоб визначити торговельні бар’єри і домовитися про їх усунення, розширити вільну торгівлю. Зони вільної торгівлі створені США, Канадою і Мексикою; завдяки діяльності ГААТ/СОТ створюються регіональні торговельні об’єднання – Європейська асоціація вільної торгівлі, Латиноамериканська асоціація інтеграції та ін. Україна, як і ряд інших країн СНД, має статус “спостерігача” і наміри стати членом ГААТ/СОТ, але для цього треба підняти свою економіку, вдосконалити свою економіку, вдосконалити правову базу, лібералізувати митне законодавство до норм, які регламентуються ГААТ/СОТ.

   

Суб”єкти  і  види зовнішньоекономічної діяльності.

 ЗЕД в Україні є:

  – фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи бз громадянства;

 – юридичні особи,   зреєстрові  як такі в Україні і які мають  постійне місцезнаходження на території України

   – об”єднання фізичних,  юридичних,  фізичних  і юридичних осіб, які не є юридичними особами, але які мають постійне місцезнаходження на території України;

    – структурні одиниці іноземних суб”єктів господарської  діяльності, які не юридичними особами (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

   –  спільні підприємства за участю суб”єктів господарської  діяльності України та   іноземних суб”єктів.

    До видів ЗЕД належать:

 –  експорт та імпорт товарів, капіталів

   надання суб”єктами ЗЕД України послуг іноземним суб”єктам  господарської  діяльності: транспортних, маркетингових, консультаційних, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських;

– наукова, науково-технічна, науково-виробнича;

– спільна підприємницька діяльність, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм;

–  організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій;

 

– орендні, в тому числі лізингові , операції між суб”єктами  ЗЕД та іноземними суб”єктами   господарської діяльності;

–  роботи на контрактній основі фізичних  осіб України з іноземними суб”єктами господарської  діяльності як на території України,  так і за її межами;  роботи іноземних  фізичних осіб на контрактній платній основі з суб”єктами ЗЕД як на території України, так і за її межами.

   Стосовно ЗЕД у фармацевтичній галузі України ми спостерігаємо всі її види: експорт ліків, субстанцій, таропакувальних матеріалів, технологічного і аналітичного обладнання; імпорт ліків закордон, створення спільних підприємств (Сперко-Україна), робота сотні медичних представництв на території України, лабораторії тощо.Фармацевтичні фірми виходять на зовнішній ринок для отримання прибутку або для вживання. Вихід фірм на міжнародний ринок ініціюється цілим поряд чинників, які отримали назву мотивів початку діяльності підприємства на зовнішніх ринках. Це рушійні сили, завдяки яким фармацевтична фірма починає експортувати свою продукцію з метою використання або розвитку наявних ресурсів, так щоб досягти довгострокових і/або короткострокових цілей фірми.

Проактивні мотиви початку діяльності фармацевтичного підприємства на зовнішніх ринках – це зовнішні або внутрішні стимули, які спонукають фармацевтичну фірму починати активні дії, засновані на бажанні використовувати конкурентні переваги, що є у підприємства, або ринкові можливості, які відкриваються перед ним.

Реактивні мотиви початку діяльності на зовнішніх ринках допускають, що фармацевтична фірма займає пасивну позицію і лише реагує на погрози, які виникли в її внутрішньому або зовнішньому середовищі.

Проактивні мотиви початку діяльності на зовнішніх ринках

Прибуток і зростання. Можливість швидкого отримання прибули і різкого збільшення об’ємів збуту лікарських засобів за рахунок міжнародної економічної діяльності особливо характерна для маленьких і середніх фармацевтичних підприємств. Прагнення фірми до отримання прибули і зростання залежатиме від тих результатів, які принесуть початі експортні операції. Перший досвід продажів лікарських засобів на зовнішніх ринках формує очікування прибутковості зарубіжної діяльності в цілому. Безумовно, очікуваний прибуток і прибуток реальний можуть відрізнятися. Причинами таких розбіжностей часто є невміле планування міжнародного маркетингу, несподівані коливання обмінних курс валют, форс-мажорні обставини.

Амбіції і напрям маркетологів. Багато маркетологів отримують задоволення від того, що вони беруть участь в створенні фармацевтичної компанії, ім’я якої відоме мільйонам людей в різних країнах світу. Широка міжнародна діяльність фірми дозволяє маркетологам вести цікаве життя, подорожувати і зустрічатися з різними людьми. Частіше прагнення маркетологів до інтернаціоналізації підприємства є відображенням їх підприємницьких нахилів, бажанням постійного зростання і розширення ринку збуту препаратів фірми. Так або інакше, роль маркетологів в процесі міжнародного розвитку фармацевтичного підприємства украй важлива. Незалежно від того, чи знаходиться право ухвалення рішень, пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю, в руках одного з керівників фармацевтичної фірми, чи є прерогативою цілої групи керівників, ці рішення залежатимуть від уявлення маркетологів про закордонні ринки, їх очікувань щодо умов і здатності фармацевтичної фірми працювати на цих ринках. Тому для успішного міжнародного розвитку фармацевтичної фірми велике значення має професійний рівень маркетологів, наявність у них досвіду зовнішньоекономічної діяльності, культурних і професійних зв’язків з людьми в інших країнах.

Унікальний лікарський засіб . Можлива ситуація, при якій фармацевтична фірма виробляє лікарський засіб, який не є широко доступним на закордонних ринках або має важливі показники ефективності. В цьому випадку необхідно звернути увагу на такі моменти. По-перше, чи відповідає уявлення маркетологів про унікальність препарату фірми дійсному стану речей? Може відбутися, що таке лікарський засіб вже представлений на закордонних ринках або існують його аналоги, які різко понизить шанси препарату на успіх. По-друге, як довго фірма зможе утримувати свою перевагу після представлення лікарського засобу на закордонному ринку? Враховуючи бушуючий розвиток технологій і постійне посилення конкуренції, фармацевтична фірма, яка бажає зберегти свій відрив від конкурентів, повинна постійно працювати над удосконаленням асортиментної політики.

Можливості закордонних фармацевтичних ринків. Можливості, з якими стикається фармацевтична фірма, аналізуючи закордону ринки, є стимулами тільки в тому випадку, якщо вона має в своєму розпорядженні ресурси, необхідні для того, щоб скористатися цими можливостями. Як правило, маркетологи звертають увагу в першу чергу на ті можливості закордонних ринків, які мають аналоги на внутрішньому ринку. Вирішальне значення в зв’язку з цим має доступ маркетологів до різноманітної інформації.

Економія на масштабах фармацевтичного виробництва. Розширення збуту за рахунок зовнішньоекономічної діяльності може дозволити фармацевтичній фірмі збільшити об’єм виробництва ліків і ті самим понизити власні витрати.

Податки і інші фінансові вигоди. Іноді податкові і фінансові вигоди, надані підприємствам-експортерам, можуть служити основним стимулом для початку діяльності на зовнішніх ринках.

Реактивні мотиви початку діяльності на зовнішніх ринках

Непередбачені закордонні замовлення. Багато невеликих за розміром фармацевтичних фірм стали серйозно розглядати можливість початку зовнішньоекономічної діяльності завдяки тому, що на їх лікарські засоби стали поступати замовлення від закордонних дистрибуторов. Ці замовлення можуть бути наслідком участі фармацевтичної фірми в закордонних виставках або розміщення інформації про препарати в рекламних виданнях.

Тиск конкурентів. Дія конкурентів – важливий зовнішній чинник, який стимулює процес інтернаціоналізації фармацевтичної фірми. Вона може почати експортувати лікарські засоби, побоюючись втратити частину внутрішнього ринку, тому що конкуренти, які вже мають досвід зовнішньоекономічної діяльності, можуть за рахунок цього добитися більшої економії на масштабах виробництва. Крім того, не відповідаючи на спроби конкурентів проникнути на закордонні ринки, фармацевтична фірма може упустити можливість завоювати значну частину цих ринків. Це явище пояснюється існуванням „преимуществ першої фірми”, тобто ситуації, коли фармацевтична фірма, яка першою проникла на тій або інший ринок, отримує на нім значні конкурентні переваги.

Недостатні розміри або зниження активності на внутрішньому фармацевтичному ринку. Необхідність освоєння закордонних ринків може придбати особливій значущості у разі недостатніх розмірів внутрішнього фармацевтичного ринку. Його розміри є недостатніми, якщо додаткові маркетингові зусилля фармацевтичної фірми приносять менший граничний дохід. Якщо фірма має зайві виробничі і управлінські ресурси, то вони можуть бути направлені на реалізацію можливостей, наданих закордонними ринками.

Надмірні виробничі потужності. Рівень попиту на внутрішньому ринку не в можливості забезпечити фармацевтичній фірмі оптимальний об’єм збуту лікарських засобів. При неповному завантаженні устаткування, яке виникло через недостатній рівень попиту, фармацевтична фірма украй зацікавлена в збільшенні об’єму експорту, оскільки не дозволяє понизити об’єм витрат. Іноді існування надмірних виробничих потужностей пояснюється зрушенням в попиті на внутрішньому ринку. Споживачі можуть почати використовувати новий препарат-аналог. В результаті таких зрушень у фармацевтичної фірми з’являється мотив використовувати вивільнені виробничі потужності для обслуговування зовнішніх ринків.

Близькість закордонних споживачів. Фізична або соціокультурна близькість закордонних ринків може бути важливим стимулом початку зовнішньоекономічної діяльності. Проте необхідно відзначити що ці чинники не завжди рівнозначні. Багато американських фармацевтичних компаній розцінюють Великобританію як ближчого партнера, ніж Мексику, яка має з США загальні межі. Це обясняется використанням в США і Англії однієї мови.

Моральне старіння власних препаратів. Пролонгацію життєвого циклу лікарських засобів, які є морально застарілими на внутрішньому ринку, фармацевтична фірма може здійснити шляхом уявлення їх як препаратів-новинок на зарубіжному ринку.

Мотиви виходу фармацевтичних фірм на міжнародний ринок

Етапи виходу фармацевтичної фірми на міжнародний ринок

Процес виходу фармацевтичної фірми на міжнародний ринок відбувається в певній послідовності. Першим кроком є вивчення середовища міжнародного фармацевтичного маркетингу, тобто існуючих торгових обмежень, економічних, політичних і культурних характеристик кожного фармацевтичного ринку. Подальшими кроками є ухвалення рішення про доцільність виходу на зовнішній ринок і вибір перспективних фармацевтичних ринків. Таке рішення потребує визначення об’єму міжнародних продажів, кількості країн, в яких здійснюватиметься продаж, а також рівня ризику міжнародної діяльності.

Необхідним кроком є ухвалення рішення про вибір методу і форми виходу на міжнародний фармацевтичний ринок. Далі формується структура комплексу і організовується служба міжнародного маркетингу.

Завершуючим кроком виходу фірми на міжнародний ринок є реалізація маркетингової стратегії і контроль її результатів. Здійсненню маркетингового плану можуть стати на перешкоді як несподівана конкуренція, так і кардинальніші зміни на зовнішньому ринку (революційні перетворення, початок війни і ін.). Тому фірма повинна реально оцінювати результати своїх маркетингових планів, аналізувати успіхи і варіанти цілей і завдань і при необхідності адекватного реагувати на зміни в середовищі міжнародного маркетингу.

Рішення з кожного етапу вимагають збору різноманітної інформації.

Характеристика світового фармацевтичного ринку.

    Світовий фармацевтичний ринок – це сукупність взаємопов»язаних національних фармацевтичних ринків окремих держав, які взаємодіють і беруть участь у міжнародному розподіл праці, у міжнародній  торгівлі та інших формах економічних взаємин.

Світовий ринок лікарських засобів відноситься до ринків монополістичного конкурентного типу. При цьому конкурентна боротьба між транснаціональними фармацевтичними фірмами продовжується сьогодні не навколо цін на препарати, а навколо широкого використання досягнень науково-технічного прогресу у фармацевтичній промисловості.

Особливості розвитку сучасного фармацевтичного ринку

Характерними особливостями розвитку сучасного фармацевтичного ринку є:

·         Його насиченість;

·         Переорієнтація з ринку продавця на ринок покупця;

·         Скорочення витрат на державну медицину унаслідок реформ національних систем охорони здоров’я в багатьох державах;

·         Зростання ролі державного регулювання охорони здоров’я і фармацевтичної області зокрема;

·         Збільшення витрат на створення, виробництво і впровадження лікарських засобів на ринок;

·         Дефіцит інновацій у фармацевтичній промисловості;

·         Тенденції до зростання об’єму продажу препаратів-генериків до 50% на ринках розвинених країн і до 80 % – на ринках інших країн і т.п..

Лідируюче положення фірм на світовому фармацевтичному ринку пов’язують з широким використанням досягнень генної і клітинної інженерії, біотехнології, які дають можливість фірмам розробляти і продукувати препарати значно кращими фармакокінетичними властивостями, доброю сприйнятливістю і високою стабільністю.

Загальний об’єм продажів на світовому фармринку до грудня 2012 р. склав 573,4 млрд дол. США (по показнику MAT — Moving annual total; таблиця. 1). Традиційно найбільш швидкозростаючими ринками є країни Латинської Америки і Китай. Топ-5 груп препаратів згідно EphMRA-класифікації за об’ємом продажів на світовому фармринку стабільний (таблиця. 2). До грудня 2012 р. рейтинг лікарських засобів за об’ємом продажів в грошовому вираженні на світовому фармринку очолив Крестор/crestor® (розувастатін) (таблиця. 3).

Таблиця
Загальний об’єм продажів препаратів на  основних фармацевтичних ринках за 12 міс- до грудня 2012 р. з вказівкою відсотка (%) приросту/спаду в порівнянні з аналогічним періодом попередніх років

Топ-5 лікарських засобів за об’ємом продаж в грошовому виразі на основних фармринках за 12 міс – до грудня 2012 р.

№ п/п	Лекарственное средство
1	Крестор®/Crestor® (розувастатин)
2	Серетид®/Seretide® (флутиказон + салметерол)
3	Нексиум®/Nexium® (эзомепразол)
4	Хумира®/Humira® (адалимубаб)
5	Энбрел®/Enbrel® (этанерцепт

 

 

Топ-5 фармацевтичних корпорацій  на основних фармринках за 12 міс – до грудня 2012 р.

 

№ п/п	Корпорация
1	Novartis
2	Pfizer
3	Merck&Co.
4	AstraZeneca
5	GlaxoSmithKline

 

 

Значення українського ринку для фармацевтичних фірм-виробників з інших країн світу.

 

Фармацевтичний ринок України формується стихійно, чим рахунок лікарських засобів, виготовлених вітчизняними виробниками, і імпортних постачань без урахування потреб окремих регіонів в конкретних лікарських засобах, платоспроможного попиту, економічної ситуації, специфіки захворюваності, демографічної ситуації. Через відсутність постійного контролю за імпортними постачаннями на ринку з’являються неякісні препарати країн третього світу, фальсифіковані і прострочені ліки, спостерігається перенасиченість ринку препаратами-конкурентами окремих фармакологічних груп і неповна забезпеченість препаратами інших груп.

Шляхом анкетного опитування 81 представника фармацевтичних фірм, 115 провізорів аптек і 110 практикуючих лікарів  встановлено розбіжності в поглядах респондентів на значення вітчизняного ринку для фармацевтичних фірм-виробників з країн, які розрізняються за рівнем економічного розвитку.

Для підприємств з розвинених країн наш ринок, на думку майже половини представників і провізорів, є другорядним, лікарів – основним.

На сьогодні для транснаціональних компаній освоєння невеликого українського ринку не є пріоритетом їх діяльності. Вони не отримують великого доходу від реалізації лікарських засобів в нашій країні, на відміну від діяльності на ринках розвинених держав.

Більшість транснаціональних компаній працюють на нашому ринку враховуючи перспективу, оскільки аналіз позитивних тенденцій в економіці країни дозволяє сподіватися на певні перспективи майбутньої діяльності. На даному етапі розвитку українського ринку мета транснаціональних компаній – дати можливість вітчизняним лікарям і пацієнтам ознайомитися з їх лікарськими засобами. При цьому проводиться зважена цінова політика, пристосована до умов нашого ринку. Проте адаптувати ціни досить складно, оскільки якісні препарати не можуть коштувати дешево.

Таким чином, основними принципами діяльності більшості транснаціональних компаній щодо України є дослідження ринку, визначення конкурентоспроможності своїх препаратів і побудова збутової мережі.

У свою чергу український ринок є основним для фірм з країн колишнього соцтабора так вважає щонайменше дві третіх представників, а для підприємств з СНД і Прибалтики – таке ж к-ство лікарів. Щодо фірм з колишнього Союзу думка лікарів розділяє майже половина провізорів. Слід відмітити, що однакове к-ство представників рахує наш ринок для країн СНД і Прибалтики як основним, так і другорядним.

Для фармацевтичних фірм з колишніх соцстран український ринок має велике значення. Вони мають найбільш високі показники освоєння ринку, оскільки традиційно поставляють лікарські засоби ще з часів колишнього союзу. Проте, не дивлячись на великий об’єм продажів, ці фірми в той же час не відчувають абсолютної залежності від нашого ринку, маючи всі можливості для експериментів у сфері організації дистрибуції і пропозиції нової ідеології просування ліків. Щодо фармацевтичних фірм з країн СНД і Прибалтики, то сучасний стан взаємин характеризується загостренням конкурентної боротьби між українським і російським фармацевтичними виробниками.

 

Експорт- імпорт на українському ринку

 

За підсумками I півріччя 2011 р. вартість однієї вагової одиниці імпортованих готових лікарських засобів досягла позначки 593 грн. / Кг, збільшившись на 8,7% в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Настільки помірний приріст був обумовлений 3-кратним збільшенням обсягу імпорту готових лікарських засобів в натуральному виразі з Італії. Середньозважена вартість однієї вагової одиниці готових лікарських засобів з цієї країни в досліджуваний період склала 332,5 грн. / Кг, що є мінімальним показником серед топ-10 країн за обсягом імпорту готових лікарських засобів. Також істотний вплив на показник вартості однієї вагової одиниці надала Індія, посідає лідируючу позицію в топ-10 країн за обсягом постачань готових лікарських засобів у натуральному вираженні. Традиційно вартість однієї вагової одиниці імпорту готових лікарських засобів з цієї країни є однією з найменших. Слідом за Індією в топ-листі країн за обсягом постачань готових лікарських засобів в натуральному виразі на 2-му і 3-му місці розмістилися відповідно Німеччина і Франція.

География импорта готовых лекарственных средств в денежном и натуральном выражении по итогам I полугодия 2011 г. с указанием долевого участия стран, темпов прироста/убыли по сравнению с аналогичным периодом предыдущего года, а также их позиций в рейтинге

 

Страна	Денежное выражение				Натуральное выражение				Стоимость 1 весовой ед., грн./кг	Прирост/убыль стоимости 1 весовой ед., %
	№ п/п	Объем, млн грн.	Доля, %	Прирост/убыль, %	№ п/п	Объем, т	Доля, %	Прирост/убыль, %
Германия	1	1613,6	18,7	39,8	2	2338,9	16,0	19,4	689,9	17,1
Индия	2	1130,9	13,1	0,002	1	3057,6	21,0	0,9	369,9	–0,9
Франция	3	725,1	8,4	17,4	4	1176,9	8,1	40,5	616,1	–16,5
Словения	4	452,4	5,2	50,8	8	480,0	3,3	–10,2	942,4	68,0
Италия	5	392,2	4,5	34,7	3	1179,4	8,1	206,4	332,5	–56,0
Австрия	6	388,2	4,5	33,8	9	454,0	3,1	62,5	855,1	–17,6
Венгрия	7	338,9	3,9	–7,7	10	410,8	2,8	–5,6	824,9	–2,2
Испания	8	290,4	3,4	98,7	14	270,7	1,9	50,6	1072,8	31,9
Швейцария	9	280,6	3,2	39,3	20	176,6	1,2	34,1	1588,7	3,9
Россия	10	279,1	3,2	–3,1	11	390,9	2,7	–9,4	714,0	7,0
Прочие	—	2760,1	31,9	29,7	—	4644,6	31,9	4,2	594,3	24,5
Всего	—	8651,4	—	25,1	—	14580,6	—	15,2	593,4	8,7

 

У географічній структурі імпорту серед країн за обсягом постачань готових лікарських засобів у грошовому виразі беззастережно лідирує Німеччина з істотним випередженням Індії, яка зайняла 2-е місце. На 3-й позиції в топ-листі за обсягом імпорту готових лікарських засобів розмістилася Франція. Питома вага топ-10 країн за обсягом ввозу готових лікарських засобів склав 68,1% як у грошовому, так і в натуральному вираженні.

 

Третій рік поспіль перші 2 позиції топ-20 компаній-імпортерів за обсягом поставок готових лікарських засобів у грошовому виразі залишаються незмінними. Лідируючу позицію за підсумками I півріччя 2011 р. займає «БаДМ», далі на 2-му місці за нею йде «Оптима-Фарм». На 3-й позиції розташувалася «Альба Україна». У загальному обсязі поставок готових лікарських засобів у грошовому виразі пайову участь цих 3 компаній-імпортерів складає 38%.

Топ-20 компаний-импортеров по объему ввоза готовых лекарственных средств в денежном выражении по итогам I полугодия 2011 г. с указанием позиций за аналогичный период в 2009–2010 гг.

 

Название	№ п/п, год
	2011	2010	2009
БаДМ	1	1	1
Оптима-Фарм	2	2	2
Альба Украина	3	3	4
Никомед Украина	4	9	—
Тева Украина	5	11	—
Вента	6	6	13
Санофи-Авентис Украина	7	5	5
ГлаксоСмитКляйн	8	10	6
Сервье Украина	9	8	8
Фра-М	10	14	12
Байер	11	19	10
Дельта Медикел	12	18	42
Нижфарм-Украина	13	16	17
Конарк Интелмед	14	17	29
Мегаком	15	20	34
Каскад-Медикал	16	24	9
Максима	17	7	18
Натурфарм	18	35	30
Интерфарма Украина	19	23	—
Гледфарм

 

Основними експортними ринками для готових лікарських засобів з України традиційно є країни пострадянського простору. У I півріччі 2011 р. топ-5 найбільших країн – одержувачів цієї продукції сформували Узбекистан, Росія, Казахстан, Білорусь і Азербайджан. Їх частка в загальному обсязі експорту готових лікарських засобів в грошовому виразі в досліджуваний період склала 87%, а в натуральному – дещо менше – 74%. Темпи приросту експорту готових лікарських засобів з України в ці країни переважно перевищили загальноринкові темпи розвитку в грошовому вираженні і знаходилися в діапазоні 17-37%.

Топ-5 компаний-экспортеров по объему поставок готовых лекарственных средств в денежном выражении по итогам I полугодия 2011 г. с указанием позиций за аналогичный период 2009–2010 гг.

 

№ п/п	Страна	Объем в денежном выражении							Объем в натуральном выражении
		2009		2010			2011		2009	2010		2011
		Млн грн.	№ п/п	Млн грн.	№ п/п	%	Млн грн.	%	т	т	%	т	%
1	Узбекистан	73,4	1	105,1	1	43,1	127,8	21,6	789,6	990,6	25,4	969,1	–2,2
2	Россия	69,6	2	92,2	2	32,6	124,7	35,2	855,4	686,4	–19,8	665,3	–3,1
3	Казахстан	42,9	4	73,5	3	71,2	85,9	16,9	702,8	772,4	9,9	1116,8	44,6
4	Беларусь	57,1	3	53,7	4	–5,9	73,9	37,5	667,0	597,0	–10,5	655,1	9,7
5	Азербайджан	32,1	6	44,3	6	37,9	55,5	25,3	506,7	692,5	36,7	871,5	25,8
Прочие		141,6	—	213,1	—	50,5	207,2	–2,7	1822,7	2083,7	14,3	1539,8	–26,1
Всего		416,7	—	581,9	—	39,6	674,9	16,0	5344,2	5822,6	9,0	5817,7	–0,1

 

За підсумками I півріччя 2011 р., як і в аналогічний період попередніх років, компанія «Фармак» очолила рейтинг експортерів готових лікарських засобів у грошовому виразі (табл. 7). Далі 2-у позицію займає корпорація «Артеріум», а 3-ю – «Здоров’я». Слід зазначити, що учасники представленої топ-20 володіють ласим шматочком в сегменті експорту готових лікарських засобів в грошовому виразі – їх частка в загальному обсязі складає більше 80%.

 

Топ-20 компаний-экспортеров по объему экспорта готовых лекарственных средств из Украины в денежном выражении по итогам I полугодия 2011 г. с указанием позиций в рейтинге за аналогичный период 2009–2010 гг.

 

Название	2011	2010	2009
Фармак	1	1	1
Артериум Корпорация	2	2	2
Здоровье	3	4	3
Индар	4	7	87
УкрФармЭкспорт	5	8	8
Дарница	6	3	5
Борщаговский ХФЗ	7	13	12
Луганский ХФЗ	8	10	9
ОЗ ГНЦЛС	9	11	10
Биофарма	10	5	4
Фарма Старт	11	15	15
Медео	12	6	7
Биолик	13	14	14
УПИ-Магистраль	14	—	—
Групп Украина	15	—	—
Лекхим	16	12	13
Здоровье народу	17	18	19
Велонис	18	—	—
Юнифарма	19	16	20
Интерфарм	20	—	—

 

Аптечні продажі українського ринку

 

У розрізі АТС-класифікації 1-го рівня за обсягом аптечних продажів у грошовому вираженні традиційно лідирує група А «Засоби, що впливають на травну систему й метаболізм». На 2-у позицію вийшли препарати групи С «Засоби, що впливають на серцево-судинну систему», потіснивши групу R «Засоби, що діють на респіраторну систему»

 

Практично для всіх груп препаратів в аналізований період, як і роком раніше, відзначаються двозначні темпи приросту роздрібних продажів лікарських засобів в грошовому виразі. Максимальних темпів приросту понад 20% досягли препарати груп С «Засоби, що впливають на серцево-судинну систему», N «Засоби, що діють на нервову систему», B «Засоби, що впливають на систему крові й гемопоез», а також S «Засоби, що діють на органи чуття ». Нагадаємо, що в минулому році стартував пілотний проект для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, що могло позитивно відбитися на динаміці роздрібного споживання препаратів для лікування серцево-судинних захворювань .

 

Рейтинг брендів лікарських засобів за обсягом аптечних продажів у грошовому вираженні за підсумками 2012 очолює та ж трійка лідерів, що і в попередньому році. Незмінним лідером виступає бренд Актовегін. Значних результатів у аналізований період досягли, зокрема, Цитрамон, що змінив 25-е місце в рейтингу на 7-е; Тіотриазолін, що піднявся з 17-ї на 11-у позицію; Креон, який замінив 46-ту сходинку на 23-ю.

 

Топ-30 брэндов лекарственных средств по объему аптечных продаж в денежном выражении за 2012 г. с указанием их позиций в рейтинге за 2010–2011 гг.

 

Название препарата	2012	2011	2010
АКТОВЕГИН	1	1	1
КОДТЕРПИН	2	2	15
ЭССЕНЦИАЛЕ	3	3	2
КАРДИОМАГНИЛ	4	5	13
НО-ШПА	5	4	4
НАТРИЯ ХЛОРИД	6	7	5
ЦИТРАМОН	7	25	37
МИЛДРОНАТ	8	6	3
ЦЕРАКСОН	9	10	14
ПРЕДУКТАЛ	10	8	6
ТИОТРИАЗОЛИН	11	17	20
ЛИНЕКС	12	12	10
АУГМЕНТИН	13	9	7
ТРАУМЕЛЬ С	14	14	18
СПАЗМАЛГОН	15	18	22
КЕТАНОВ	16	22	17
ЛАЗОЛВАН	17	13	11
КАНЕФРОН	18	11	16
КАРСИЛ	19	27	21
НИМЕСИЛ	20	24	42
СТРЕПСИЛС	21	35	32
АМИЗОН	22	19	8
КРЕОН	23	46	65
КАПТОПРЕС	24	38	49
МЕЗИМ	25	20	9
ЭНАП	26	15	19
РЕОСОРБИЛАКТ	27	29	45
ФАРМАЦИТРОН	28	28	38
АНАФЕРОН	29	21	23
ДИАБЕТОН	30	32	33

 

У ході аналізу аптечного ринку в розрізі маркетуючих організацій було складено рейтинг у відповідності з обсягом їх продажів у грошовому вираженні за підсумками 2012 р. Так, з 30 представлених маркетуючих організацій, лише у 7 компаній позиції рейтингу 2011 р. залишився без змін. Всі інші з тих чи інших причин в минулому році змінили своє місце в рейтингу. Першість, як і в 2011 р., за компанією «Фармак» (Україна), за нею слідують «Berlin-Chemie/Menarini Group» (Німеччина) та «Takeda» (Японія).

 

Топ-30 маркетирующих организаций по объему аптечных продаж лекарственных средств в денежном выражении по итогам 2012 г. с указанием их позиций в рейтинге за 2010–2011 гг.

 

Маркетирующая организация	2012	2011	2010
Фармак (Украина)	1	1	2
Berlin-Chemie/Menarini Group (Германия)	2	2	1
Takeda (Япония)	3	4	5
Sanofi (Франция)	4	3	3
Дарница (Украина)	5	6	6
Teva (Израиль)	6	5	4
Артериум Корпорация (Украина)	7	7	7
Здоровье Группа компаний (Украина)	8	8	8
Gedeon Richter (Венгрия)	9	11	12
Servier (Франция)	10	9	10
KRKA (Словения)	11	10	9
Sandoz (Швейцария)	12	12	11
GlaxoSmithKline (Великобритания)	13	14	14
ПРО-фарма (Украина)	14	16	17
Actavis Group (Исландия)	15	15	16
ИнтерХим (Украина)	16	18	25
Heel (Германия)	17	13	13
Борщаговский ХФЗ (Украина)	18	17	15
Дельта Медикел (Украина)	19	19	23
Abbott Products GmbH (Германия)	20	20	22
Киевский витаминный завод (Украина)	21	23	24
Стада-Нижфарм (Германия-Россия)	22	22	19
Bayer Consumer Care (Швейцария)	23	21	18
Юрия-Фарм (Украина)	24	26	36
Boehringer Ingelheim (Германия)	25	25	21
Omega Pharma Group (Бельгия)	26	24	20
Novartis Consumer Health (Швейцария)	27	29	34
Alpen Pharma AG (Швейцария)	28	28	32
Merck & Co (США)	29	31	29
Bionorica (Германия)	30	27	27

 

Важливим чинником збільшення обсягів продажу лікарських засобів в минулому році стало зсув структури споживання з найдешевших у бік більш дорогих препаратів, що, в свою чергу, забезпечило приріст середньозваженої вартості 1 упаковки лікарських засобів. Варто відзначити, що вплив інфляційної складової значно зменшилася, посприявши відома індексу еластичності попиту до нульового значення.

 

За підсумками 2012 р. в структурі аптечних продажів в натуральному вираженні традиційно домінують препарати українського виробництва, а в грошовому превалюють закордонні лікарські засоби. При цьому українські виробники планомірно нарощують частку в структурі роздрібних продажів лікарських засобів в грошовому виразі.