Програма — набір інструкцій стосовно управління комп’ютером і обробки інформації. Змінюючи програми, комп’ютер можна перетворити в робоче місце будь-якого спеціаліста.

            Мови програмування. Програма створюється на доступній для сприйняття процесором мові. Програми для перших комп’ютерів були написані на машинних кодах, які безпосередньо сприймаються комп’ютером. Це важка і кропітка робота, програміст легко міг помилитися. Для полегшення цього процесу на початку 50-х років були розроблені системи, які дозволяли писати не на машинній мові, а з використанням мнемонічних позначень машинних команд. Кожній команді було присвоєне певне ім’я, яке логічно витікало з функції коду. Така мова для написання програм отримала назву автокод або мова ассемблера.

Мнемоніка — система засобів, яка полегшує запам’ятовування. 

Таким чином машинні коди були замінені на символи, які легко запам’ятати і які несуть певну логічну інформацію про ту чи іншу команду ПК. Ассемблер використовується і до сьогоднішнього дня створення програм в тих випадках, коли потрібно досягнути максимальної швидкодії програми при її мінімальних розмірах.

            Однак ассемблер є не зовсім зручним інструментом для програмування.  Він вимагає високої кваліфікації програміста, який не стільки думає про те як оптимально вирішити задачу, скільки про те як перевести команду в машинні коди. Тому була здійснена спроба навчити комп’ютер розуміти таку мову програмування. яка є зручною для людини.  Ці мови програмування стали називатися мовами програмування високого рівня, а мови ассемблера — мовами низького рівня. Програми на мовах високого рівня або трансформуються в машинні коди  за допомогою спеціальних програм, які називаются трансляторами або компіляторами,  або інтерпретуються за допомогою програм інтерпретаторів.  Наприклад якщо скомпілювати т. о.  перевести в машинні коди програму написану на Basic, то до програми добавиться розширення .exe, вона почне займати менше місця в пам’яті і буде запускатися відразу. Щоб запустити некомпільовану програму, спершу слід завантажити програму-інтерпретатор, а далі безпосередньо програму, написану на Basic.

            Першою комерційною мовою програмування вищого рівня був Фортран,   розроблений у 1958 р. Він використовується й до сьогоднішнього дня. Інші мови програмування — це Паскаль, Пролог, Дельфі, в останній час — Java.

            Всі програми можна розділити на три різновиди:

·        прикладні програми — програми, які безпосередньо забезпечують виконання необхідних споживачам робіт;

·        системні програми, які виконують різноманітні допоміжні функції;

·        інструментальні системи (системи програмування), які забезпечують створення нових програм для комп’ютера.

            1. При вмиканні комп’ютера першою програмою, яка завантажується, є Операційна система (ОС). ОС керує комп’ютером. запускає інші програми, забезпечує захист даних, виконує різні сервісні функції за запитами споживача чи програм. Вибір ОС має дуже важливе значення, оскільки для кожної ОС створюються певні прикладні програми, які неможливо виконувати в іншій ОС.

            Найпоширенішими ОС у 80-ті роки була MS DOS  фірми Microsoft,  на початку 90-х рр. Windows 3. 1, 3. 11, з 1995 р. Windows 95 Windows NT Workstation 4. 0, з 1998 р. Windows  98.

            2. До системних програм відносяться програми-драйвери.  Вони розширюють можливості ОС. Наприклад,  для кожного зовнішнього пристрою існує свій драйвер, за допомогою якого його можна підключити до комп’ютера. Тому драйвери, як правило, входять в комплект периферичних пристроїв.

3. Програми-оболонки, які забезпечують більш наочний спосіб спілкування з комп’ютером.  Найпопулярнішими оболонками для DOS є Norton Commander, для Windows 95 Norton Navigatir.

n   резервування ¾ дозволяють швидко копіювати інформацію,  що знаходиться на жорсткому диску на дискети,  інші носії інформації;

n   антивірусні програми ¾ застерігають пошкодження інформації в пам’яті комп’ютера програмами-вірусами і ліквідують наслідки їх впливу;

n   програми-пакувальники (архіватори) дозволяють стискувати інформацію на дисках, завдяки чому остання займає менше місця;

n   програми діагностики комп’ютера дозволяють перевірити конфігурацію комп’ютера та його зовнішніх пристроїв;

n   програми оптимізації дисків ¾ забезпечують швидкий доступ до інформації на дисках завдяки оптимальному розміщенню на ньому даних;

n   програми обмеженого доступу ¾ перешкоджають доступу до інофрмації на дисках некваліфікованих працівників

n   інші програми, кількість яких щорічно збільшується.

            У даний час розроблені сотні тисяч найрізноманітніших прикладних програм, які охоплюють усі галузі людського життя. Це текстові редактори, табличні процесори (електронні таблиці), видавничі системи, програми підготовки презентацій, системи автоматичного проектування. управління базами даних тощо. Для роботи лікаря розроблені програми робочих місць з різних спеціальностей.

            Усі програми, які використовуються споживачем, повинні мати ліцензію на право використання. Якщо такої немає значить використовується хакерська копія.

Хакер ¾ висококласний програміст, яки здійснює несанкціонований доступ до чужих програм.

Їх використання небезпечне тому, що фірми-виробники програм розробляють і засоби проти несанкціонованого копіювання. Якщо ж копіювання все ж вдається, то нерідко деякі елементи програм не працюють, вона дає збої, свою дію можуть проявити програми-віруси. Однак ці програми дешеві, в хакерів набагато легше отримати консультацію з приводу експлуатації програм, ніж у фірм-розробників з гучними іменами.

Серед всіх програм, з якими доводиться мати справу користувачу комп’ютера, особливе місце займають системні програми, а саме операційні системи.

Операційна система це сукупність програм, які

·      контролюють і управляють роботою ПК (процесором і  зовнішніми пристроями);

·      запускають інші програми;

·      забезпечують захист даних;

·      виконують різноманітні сервісні функції за запитами споживача та інших програм.

Кожна програма користується послугами операційної системи і створюється в її середовищі.

Операційна  система Windows  ¾ це розроблена фірмою Microsoft надбудова над операційною системою  MS DOS, що гарантує значну кількість можливостей для споживачів і програмістів. Широке розповсюдження Windiws зробила її стандартом для IBM PC-сумісних комп’ютерів. Переважна більшість споживачів таких ПК працюють в цій операційній системі. Тому в  90-х роках практично всі програми стали розроблятися для експлуатації у Windows. Для сучасного лікаря вивчення даної операційної системи є запорукою успішного використання більшості прикладних програм медичного призначення.

Основні можливості ОС Windows:

ОС завантажується в момент вмикання комп’ютера.

До вмикання ПК необхідно:

·        підключити системний блок і монітор до електричної мережі;

·        з’єднати системний блок ПК відповідними кабелями з іншими зовнішніми пристроями (монітором, клавіатурою, мишою, принтером тощо).

Вмикання ПК:

·        включити зовнішні пристрої ПК;

·        включити ПК кнопкою на системному блоці (як правило найбільших розмірів).

Після цього на екрані ПК появиться повідомлення про хід роботи програм перевірки обладнання і початкового завантаження ОС. Спершу очищується оперативна пам’ять ПК, після чого автоматично запускаються програми перевірки ПК, які знаходяться в постійній пам’яті (BIOS) та конфігурування (ініціалізації пристроїв), які знаходяться в CMOS. Якщо не знайдено помилок, програма BIOS пробує запустити ОС Windiws. Спочатку програма звертається до дисковода дискет, який умовно позначається Диск А. Якщо дискета відсутня, то завантаження здійснюється з жорсткого диска. Використання завантаження ОС з дискети відбувається у випадку непрацездатності ОС, встановленої на жорсткому диску. Програма-завантажувач зчитує в оперативну пам’ять  початок одного з системних файлів і передає йому управління подальшим завантаженням ОС.

У випадку. коли ПК під’єднаний до локальної обчислювальної мережі, або на даному ПК встановлено декілька користувацьких конфігурацій, Windows 98 наприкінці завантаження виводить вікно Ввод сетевого пароля, в яке потрібно ввести ім’я користувача (при роботі в навчальних комп’ютерних лабораторіях ім’я і пароль не задаються, у графі Имя пользователя буде вказано NoName). Для можливості використання ресурсів мережі слід клацнути на ОК.

Рис. 1. Вигляд робочого стола Windows

            Наведене на рисунку зображення може не відповідати тому, яке є на вашому комп’ютері, оскільки кожен користувач налаштовує його за власними потребами.

Практично все зображення екрану (1) називається робочий стіл. На ньому як на письмовому столі розміщені всі необхідні для роботи об’єкти, а саме графічні зображення з підписами ¾ піктограми. За їх допомогою можна здійснювати запуск програм, працювати з файлами, папками, дисками, тобто вирішувати практично всі задачі, які ставить перед собою користувач. Існує п’ять основних типів піктограм:

Основними об’єктами робочого стола є:

·        Мой компьютер (1а)¾ засіб доступу до всіх ресурсів комп’ютера користувача (доступ до вмісту дисків і дисководів, встановлення  ы настройка принтерів, настройка  Windows);

·        Мои документы (1б)¾ папка, в якій зберігаються всі документи, створені користувачем з використанням різних прикладних програм (Windows-додатків). Зайшовши в цю папку можна швидко відкрити будь-який документ.

·        Корзина (1в) ¾ папка, куди попадають всі файли і папки при їх знищенні засобами Windows 98. Основне її призначення в тому. щоб застерегти випадкове знищення необхідної інформації. В будь-який момент  можна відкрити цю папку і відновити знищені файли. Не попадають в кошик файли, знищені старими версіями MS DOS та командами по локальній обчислювальній мережі.

t t t t t t t t t tJava is disabled in your Browser! t

Інші об’єкти робочого стола залежать від потреб користувача і є необов’язковими. Як видно з рисунка 1, на робочому столі розміщені піктограми (1г) Сетевое окружение ¾ програма Windows 98, яка забезпечує доступ до файлів і папок інших комп’ютерів, об’єднаних в локальну обчислювальну мережу; Internet Explorer ¾ програма Windows 98 для роботи в Інтернеті; Microsoft Outlook ¾ прикладна програма з пакету Microsoft Office для обробки електронної пошти. У правій половині робочого столу користувач розмістив ярлики цілого ряду програм (1д), які він найчастіше використовує в повсякденній роботі, нижче зліва (1е) ¾ папки з документами необхідними для швидкого доступу. Крім цього, на робочому столі встановлено ярлики  доступу до дисковода дискет (1є) і дисковода CD ROM.

      Серед прикладних програм досить часто використовується пакет програм Microsoft Office, тому користувач встановив на робочому столі панель Microsoft Office ¾ набір кнопок для швидкого запуску цих програм і роботи з документами.

      Наступним обов’язковим елементом, який створює на екрані Windows 98 по змовчуванню, є панель задач (2) ¾ горизонтальна смуга в нижній частині екрану. Основне її призначення ¾ взаємодія користувача з операційною системою.

            Умовно панель задач можна поділити на чотири компоненти:

·        кнопка Пуск (2а);

·        панель швидкого завантаження програм (2б);

·        панель відображення відкритих папок і завантажених програм (2в);

·        панель службових індикаторів (2г).

Кнопка Пуск здійснює запуск головного (системного) меню Windows 98 ¾ переліку всіх операцій, які може виконати ОС. Панель швидкого завантаження програм використовується для  завантаження певних прикладних програм без переходу до головного меню чи робочого столу. Це необхідно у випадку. коли користувач працює з однією програмою, а йому необхідно швидко завантажити іншу. Створення нових ярликів в панелі швидкого завантаження здійснюється шляхом переміщення їх з головного меню чи робочого столу.

Вільна від допоміжних панелей частина панелі задач призначена для відображення у вигляді кнопок всіх завантажених прикладних програм і документів, які створюються в їх середовищі. На приклад, на рисунку 2 ця панель має наступний вигляд:

            Це означає, що користувач одночасно відкрив 2 документи, які розробляє в середовищі  текстового редактора Microsoft Word (завантажив в оперативну пам’ять ПК прикладну прогр Microsoft Word і тексти двох  документів). Дані два документи відносяться до активних задач, які вирішуються на ПК. Власне звідси й походить назва панель задач. На кнопках вказується назва файлу документа і програми, в середовищі якої він створюється. Оскільки кнопки обмежені в розмірах, то недостаюча частина назви відмічається трьома крапками. при допомозі цих кнопок можна швидко переходити від документа до документа, шляхом клацання мишою на відповідній кнопці.

На панелі службових індикаторів доцільно розміщувати наступні індикатори:

·        цифровий годинник (1), який відображає поточний час. При затримці вказівника миші  на годиннику випливає своєрідна підказка, в якій відображається поточна дата;

·        індикатор поточної розкладки клавіатури (2) ¾ призначений для відображення поточної мови (тієї, якою можна набирати текст з клавіатури) та її зміни. Якщо клацнути один раз мишою на індикаторі, з’явиться вікно із списком активних мов. Щоб змінити мову необхідно клацнути мишою на необхідній мові. Для прискорення зміни мов  як правило використовують комбінації швидких клавіш з клавіатури, частіше всього Ctrl+Shift. Щоб скористатися цією можливістю клацніть на клавіші Ctrl і, утримуючи її, клацніть на Shift. Як правило встановлюються українська, англійська і російська мови. При потребі можна встановити будь-яку Європейську мову. Драйверами цих  мов володіє Windows 98.

·        індикатор гучності ¾ дозволяє керувати звуком, який відтворюється на акустичних системах. Він також має можливість повністю вимкнути звук.

Інші індикатори представляють певні програми, які працюють в поточний момент роботи ПК. На малюнку наведено індикатори програми-планувальника завдань, антивірусної програми та інші.

            Робота з маніпулятором “миша” є обов’язковим елементом використання Windows 98. Коли переміщувати миш вверх-вниз, вліво-вправо по килимку вказівник миші (стрілка, яку видно на екрані) рухається відповідно вверх, вниз, вліво, вправо. Щоб виконати будь-яку дію на робочому столі, чи панелі задач (запустити програму, відкрити папку, вимкнути ПК тощо) необхідно:

1. Вказати мишою потрібний об’єкт. Вказати означає навести  вказівник миші на необхідний об’єкт.

При розміщенні вказівника миші поверх деяких об’єктів, останній може змінити свій колір, інформуючи користувача, що об’єкт вибраний. При затримці вказівника миші на деяких об’єктах Windows 98 запропонує підказку про те, що ховається за тією чи іншою піктограмою.

2. Після вибору об’єкта необхідно клацнути однією з її кнопок. Залежно від того, як клацнути, можуть бути різні наслідки. При цьому допустимі три випадки:

а) одноразове клацання лівою кнопкою миші викличе запуск:

·        будь-яких кнопок, які при наведенні на них вказывника миші стають об’ємними (1)

·        кнопки Пуск;

·        кнопок будь-яких програм, розміщених на панелі відображення завантажених (відкритих) програм панелі задач;

·        кнопок маніпуляції з вікнами (згортання, розгортання, відновлення і закриття);

·        Кнопки Да, Нет, ОК, Отмена, Применить, Выход, Справка в діалогових вікнах.

б) одноразове клацання правою кнопкою миші в більшості випадків викличе контекстне меню ¾ перелік команд, які допустимі при роботі із вказаною піктограмою.

в) подвійне клацання лівою кнопкою миші відкриє:

·        будь-яку піктограму робочого стола;

·        будь-яку папку чи файл діалогового вікна Открытие документа;

·        будь-яку піктограму дисковода.

Для зменшення плутанини при використанні кнопок миші в літературі існують наступні загальновизнані домовленості:

·        клацнути мошою (Click) ¾ означає встановити вказівник миші на деякий об’єкт, натиснути на кнопку миші і відпустити її. Коли не вказується яку кнопку миші необхідно клацнути: чи ліву, чи праву розуміють ліву кнопку (тобто вона береться до уваги по-змовчуванню). У кожному випадку, коли необхідно клацнути правою кнопкою миші, в тексті буде вказано: клацніть праву кнопку миші;

·        двічі клацнути мишою (Double click) ¾ означає встановити вказівник миші на деякий об’єкт і потім двічі підряд швидко натиснути і відпустити кнопку миші (по змовчуванню¾ ліву);

Остання функція миші полягає в можливості переміщення мишою об’єктів (Drag). Це означає: встановити вказівник миші на деякий об’єкт, натиснути кнопку (по змовчуванні ¾ ліву) і, утримуючи її, перемістіть миш на нову позицію, після чого відпустити кнопку. Об’єкт . вказаний мишою, переміститься на нове місце екрана.

Коли клацнути на кнопці Пуск виникає головне (системне)  меню Windows.

Виклик головного меню можна здійснити спеціальною клавішою (Пуск)   клавіатури. Головне меню складається з наступних пунктів (команд):

·        Программы ¾ розкриває підменю, в якому наведені піктограми всіх програм та груп програм, встановлених на ПК. Якщо вказати на команду із стрілочкою в кінці назви будь-якого вікна Windows 98 чи його додатків буде автоматично розкриватися підменю.

Більшість наведених програм є прикладними додатками Windows 98. Серед них є група програм ОС:

·        Стандартные ¾ вмі-щують сервісні і прикладні програми ОС;

·        Автозагрузка ¾ перелік програм, які автоматично виконуються при завантаженні ОС;

·        Проводник ¾ програма роботи з дисками, папками і файлами та іншими об’єктами;

·        Сеанс МS-DOS ¾ піктограма переходу в ОС МS-DOS, оскільки деякі прикладні програми були створені для даної ОС.

·        Избранное ¾ розкриває підменю з піктограмами програм, які найчастіше використовуються користувачем. За змовчуванням Windows 98 розміщує в цьому підменю програми. призначені для роботи з ресурсами глобальних комп’ютерних мереж і ярлик

·        Документы ¾ розкриває підменю із списком документів, з якими користувач працював протягом останнього часу. В цьому підменю також розміщений ярлик папки Мои документы;  ,

·        Настройка ¾ розкриває підменю з програмами настроювання конфігурації Windows 98 та елементів її графічного інтерфейсу;

·        Найти ¾ розкриває підменю, в якому розміщені піктограми програм , що дозволяють виконувати багатоваріантний пошук інформації  (файлів та папок) в межах одного ПК, локальної мережі, або в Internet.

·        Справка ¾ команда, яка здійснює запуск довідкової системи Windows 98;

·        Выполнить ¾ команда, яка дозволяє запустити програму на виконання. Windows 98 запам’ятовує ім’я програми, яка запускалася минулого разу і шлях до неї. Замість імені програми можна ввести ім’я документа. ОС завантажить цей документ і відповідну прикладну програму, в середовищі якої був створений документ. Крім цього, Windows 98 зберігає в пам’яті список програм, які виконувалися раніше. будь-яку з них можна запустити.

·        Завершение сеанса ¾ команда, яка дозволяє користувачу перейти до власної конфігурації Windows 98 без перезавантаження ОС. При цьому відбудеться закриття всіх програм і виклик вікна реєстрації користувача: Ввод сетевого пароля (рис. 2), яке дозволяє встановити індивідуальну конфігурацію Windows 98;

·        Завершение работы ¾ команда для коректного завершення роботи на ПК ¾ у Windows 98. При цьому будуть закриватися всі відкриті програми і документи. У випадку. коли останні зміни в документі були не збереженими, Windows 98 видасть запит на збереження документа.

Отже, для виходу з Windows  необхідно в меню Пуск вибрати команду Завершение работы. При цьому з’явиться діалогове вікно Завершение работы Windows.

Існує чотири режими виходу з Windows:

·        приостановить работу компьютера ¾ перехід ОС і апаратної частини ПК на енергозберігаючий режим (“режим сну”). При цьому ПК залишається увімкненим в електромережу. але споживає незначну кількість електроенергії. для виходу з цього режиму досить натиснути на будь-яку клавішу клавіатури;

·        выключить компьютер ¾ дозволяє закрити ОС і підготувати ПК до вимкнення живлення. При виборі цього режиму ОС закриває всі працюючі прикладні програми і документи в них та вивантажує сама себе. Користувач повинен вимкнути живленн ПК твльки після того. як виникне повідомлення Теперь питание компьютера можно отключить.

·        перезагрузить компьютер ¾ виконує перезавантаження ПК і ОС;

·        перезагрузить компьютер в режиме MS-DOS ¾ виконується вивантаження Windows 98, залишається тільки MS DOS. для повернення у Windows  досить набрати команду exit, а не перезавантажувати ПК повністю.

Далі необхідно клацнути  мишою на команді выключить компьютер і підтвердити її. клацнувши на кнопці ОК. При цьому ОС закриває всі працюючі прикладні програми і документи до них, та вивантажує сама себе. Користувач повинен вимкнути живленні тільки тоді. коли на екрані з’явиться повідомлення:

ТЕПЕРЬ ПИТАНИЕ КОМПЬЮТЕРА МОЖНО ОТКЛЮЧИТЬ.

t t t t t t t t t t tJava is disabled in your Browser! t

Контекстне меню ¾ це перелік команд, які найчастіше використовуються при роботі з певним об’єктом. Його структура залежить від об’єкта, на якому розміщений вказівник миші, т.о. це меню є контекстно-залежним. Для його виклику необхідно вказати об’єкт і клацнути правою кнопкою миші. Крім цього, можна скористатися спеціальною кнопкою клавіатури  . Отже контекстне меню економить час і дозволяє виконувати дії над будь-якими об’єктами Windows 98.

Контекстне меню є єдиним засобом налаштування робочого стола. Для його виклику необхідно клацнути правою кнопкою миші на робочому столі.

Контекстне меню робочого стола складається з наступних команд:

·        Рабочий стол Active Desktop ¾ налаштовує робочий стіл для роботи з Internet;

·        Упорядочить значки ¾ впорядковує піктограми на робочому столі за одним з критеріїв, які виникають в підменю:

·        за іменами об’єктів в алфавітному порядку;

·        за типом (розширенням) об’єктів у алфавітному порядку;

·        за розміром об’єктів;

·        за датою створення чи внесення останніх змін в об’єкт;

·        автоматично ¾ об’єкти на робочому столі впорядковуються автоматично з встановленням однакових відстаней.

Для вибору режиму впорядкування слід розкрити це підменю і клацнути мишою на одному з критеріїв. Біля нього появиться прапорець.

Щоб відмінити даний режим, слід повторно клацнути мишою на цій команді. Крім цього, користувач може розміщувати об’єкти на робочому столі довільно, шляхом перетягування їх мишою в необхідне місце. При цьому команда автоматичного впорядкування значків повинна бути відключеною.

t t t t t t t t t tJava is disabled in your Browser! t

·        Выстроить значки ¾ автоматично об’єкти розміщуються у вертикальні ряди;

·        Обновить ¾ поновлює попередній вигляд робочого столу;

·        Вставить ¾ встановлює об’єкти. розміщені в буфері обміну на робочому столі;

·        Вставить ярлык ¾ створює і встановлює на робочому столі ярлик до об’єкту. який знаходиться в буфері обміну;

·        Создать ¾ одна з досить часто вживаних команд: дозволяє створити на робочому столі новий об’єкт. Якщо вказати мишою цю команду, в підменю виникнуть три типи об’єктів, які можна створити на робочому столі:

o       Папку ¾ створити папку. при цьому вказавши її ім’я;

o       Ярлик;

o       Документ ¾ будь-який документ зі списку можливих. Список доступних документів залежить від прикладних програм. встановлених на даному ПК;

·        Свойства ¾ команда перегляду і, при потребі, настройок робочого стола.

Команда Свойства належить до обов’язкових команд контекстного меню. За її допомогою можна отримати найнеобхіднішу інформацію про кожен об’єкт робочого стола, диски, папки і файли – тип об’єкта, розміщення на диску, розмір, дату створення чи зміни. а також атрибути. При потребі атрибути папки чи файла можна змінити, розмістивши прапорець в іншому вікні і підтвердивши вибір клацнувши мишою на кнопці ОК.

Створення ярликів і їх розміщення на робочому столі відноситься до важливих інструментів Windows 98, які дозволяють оптимізувати доступ до прикладних програм, документів і папок. Якщо, наприклад, необхідно розмістити ярлик текстового редактора Microsoft Word на робочому столі, то для цього слід спершу вказати мишою об’єкт.

·        клацнути мишою на меню Пуск,

·         вказати команду Программы,

·        в підменю вказати папку Microsoft Office 2000,

·        у підменю. яке виникне вказати піктограму Microsoft Word,

далі клацнути правою кнопкою миші і в контекстному меню вказати на команду Отправить. В підменю контекстного меню клацнути на команду Рабочий стол (создать ярлык). Внаслідок правильно виконаних дій на робочому столі з’явиться відповідний ярлик. Мишою його можна перетягнути в будь-яку ділянку робочого стола при умові, якщо не вставлене автоматичне впорядковування робочого стола (див. 6.6).

            Інший спосіб передбачає перетягування правою кнопкою миші піктограми Microsoft Word на робочий стіл. Коли відпустити кнопку виникне контекстне меню, в якому потрібно виконати команду Создать ярлыки.

Для на лаштування панелі задач необхідно викликати контекстне меню панелі (рис. 2).

Рис. 2. Контекстне меню панелі інструментів

Контекстне меню вміщує наступні команди:

1 ¾ команди на лаштування панелі інструментів;

2 ¾ команди управління вікнами папок і програм на робочому столі піде мова нижче);

Вид ¾ містить дві команди, які задають розмір піктограм на панелі інструментів:

            Крупные ¾ великі піктограми;

            Мелкие ¾ малі піктограми;

Показывать подписи ¾ дозволяє поряд з піктограмою виводити на екран назви програм;

Обновить ¾ здійснює поновлення (перечитування) інформації, розміщеної на панелі задач;

Открыть ¾ завантає вказану піктограму програми;

Показать заголовок ¾ дозволяє показувати підпис під піктограмами;

Панели инструментов ¾ вказує, які саме допоміжні панелі повинні знаходитися на панелі інструментів:

            Адрес ¾ відображає допоміжну адресну панель, в якій, як правило, наводяться шляхи до Інтернет-ресурсів;

Ссылки ¾ виводить панель ярликів, які запускають найпопулярніші Web-сторінки;

Рабочий стол ¾ відображає допоміжну панель, на якій дублюються піктограми робочого стола;

Быстрый запуск ¾ відображує панель з ярликами програм для швидкого запуску;

Создать панель инструментов… ¾ дозволяє за потребою користувача створити нову панель і автоматично помістити ярлики необхідниїх для швидкого запуску папок чи програм;

Свойства ¾ дозволяє переглянути і змінити параметри на лаштування панелі задач, запустивши відповідну програму панелі управлінн;

Закрыть ¾ закриває панель швидкого доступу (робить її невидимою).

Переміщення панелі задач

При потребі користувач може змінити стандартне положення панелі задач, яка, як правило, розміщується внизу робочого стола. Щоб розмістити панель задач вертикальною смугою справа перетягніть мишою вільну ділянку панелі відображення завантажених програм панелі задач до правої границі  екрана. Панель задач змінить своє положення. Аналогічно її можна перетягнути до верху екрана і до лівої його границі.

Для відкриття піктограм папок або програм, розміщених на робочому столі, необхідно двічі клацнути на них мишою. Інший спосіб полягає у виклику контекстного меню. Якщо клацнути на піктограмі правою кнопкою миші виникне контекстне меню. В ньому слід виконати команду Отрыть.

При запуску програми з переліку програм головного меню (кнопка Пуск – Программы -Піктограма програми) достатньо вказати піктограму необхідної програми і клацнути мишою.

Однією з форм реалізації графічного інтерфейсу користувача у Windows  є вікна ¾ прямокутна частина екрану, в якій виводиться інформація при відкритті програм, папок чи документів. Вікна є основним елементом ОС, яке походить від самої її назви ¾ Windows, що в перекладі з англійської означає вікна. У вікнах різних типів завжди присутній стандартний набір основних елементів, що робить їх подібними між собою, покращує сприйняття і засвоєння.

Існують наступні типи вікон:

·        вікна папок;

·        вікна прикладних програм;

·        залежні вікна

·        діалогові вікна.

Зовнішній вигляд вікон папок і прикладних програм може не збігатися з виглядом аналогічних вікон Вашого комп’ютера. Це пов’язано з тим, що кожен користувач має можливість налаштувати його самостійно, в залежності від потреб.

Вікно папки з максимальним набором компонентів представлене на рис.3. Вікно папки призначене для відображення вмісту самої папки і роботи з розміщеними там піктограмами.

t t t t t t t t t tJava is disabled in your Browser! t

Рис. 3. Зовнішній вигляд вікна папки

            Вікно папки вміщує наступні елементи:

1 ¾ рядок заголовків, в якому вказано назву відкритої папки. Коли вікно активне і рядок заголовків виділений синім кольором можна змінювати положення вікна на екрані. Для цього необхідно клацнути мишою на рядку заголовків і, утримуючи її, перетягнути вікно в інше місце екрана;

2 ¾ рядок меню, яке містить перелік пунктів (меню) з набором команд для роботи з об’єктами, що знаходяться у вікні, команди навігації ¾ переходу до папок вищого рівня і повернення назад та команди, які настроюють вигляд вікна;

3 ¾ панель інструментів з набором піктограм команд, які найчастіше використовуються. До таких належать:

4 ¾  адресна панель, яка відображає повний шлях до відкритої папки та дозволяє перейти до дерева папок, якщо клацнути мишою по папці першого рівня  .

5 ¾ панель зв’язків. На ній розміщені ярлики Web-сторінок, які найчастіше використовує користувач. При їх допомозі можна безпосередньо увійти в Internet на необхідну адресу без використання вікна спеціальної програми доступу до Інтернету: Internet Explorer.

6 ¾ робоча зона вікна, в якій представлені всі об’єкти поточної папки.

7 ¾ рядок стану, в якому відображається службова інформація в залежності від розміщення курсора. В даному прикладі рядок стану свідчить про те, що виділено 1 об’єкт. При виборі будь-якої команди з меню в рядку стану наводиться підказка про зміст цієї команди.

8 ¾ межа вікна, яка призначена для зміни його розмірів. Якщо вказати мишою межі (ліву, праву, верхню, нижню), вказівник перетвориться у двонаправлену стрілку, при допомозі якої натиснувши і утримуючи ліву кнопку миші можна змінити розміри вікна у напрямках. вказаних стрілкою. Крім цього існує можливість змінити розмір вікна пропорційно по діагоналі, розмістивши вказівник миші на кут вікна.

9, 10, 11, 12 ¾ елементи смуги прокрутки, які використовуються для переміщення робочої зони вікна. Вони дають можливість переглянути об’єкти, розміщені за межами візуальної частини робочої зони вікна. Клацаючи на кнопки з вказівником напрямку (9, 12) можна переглядати об’єкти, які розташовані відповідно нижче (9) або вище (12) на робочій зоні. При невеликих розмірах вікна і значній кількості об’єктів крім вертикальної смуги прокрутки може виникати горизонтальна смуга прокрутки. Її функції аналогічні. Основними елементами смуг прокрутки є

·        кнопки вказівника напрямку (9, 12), які призначені для руху по робочій зоні у вибраному напрямку на один крок;

·        індикатор переміщень ¾ бігунок (11), який відображає поточну позицію частини робочої зони, яку видно,  відносно всієї її площі. При його допомозі можна плавно переміщуватися по робочій зоні, перетягуючи бігунок мишою;

·        вільна частина смуги прокрутки (10), яка свідчить про частину робочої зони, яку не видно у вікні.

13 ¾ кнопка згортання вікна. При її використанні вікно зникає з екрану, проте на панелі задач кнопка-індикатор задіяних програм стає опуклою. Для відновлення вікна достатньо на ній клацнути мишою.

14 ¾ кнопка розгортання вікна. При її використанні вікно розгортається на весь екран (повно-екранний режим відображення). При цьому кнопка розгортання перетвориться на кнопку відновлення, яка дозволить повернути вихідний розмір вікна.

15 ¾ кнопка закриття вікна, яка призначена для швидкого виходу з програми.

t t t t t t t t t tJava is disabled in your Browser! t

            Вікно прикладної програми призначене для виконання конкретних завдань користувача. Будова вікна, виходячи з єдиного графічного інтерфейсу споживача, схожа на будову вікна папки (рис. 3). Основними відмінностями є:

·        рядок меню, панель інструментів та рядок  стану (1) є унікальними для кожної прикладної програми (залежать від призначення програми);

·        в робочій зоні програми розміщені не об’єкти. а залежні вікна (2).

Рис. 4. Вікно прикладної програми Microsoft Excel

            Залежні вікна ¾ це вікна документів, які створюються в середовищі прикладної програми. Вони не можуть існувати самостійно і розміщуються в структурі вікна прикладної програми. Серед кнопок управління залежні вікна мають лише кнопки згортання, відновлення. розгортання і закриття вікна (4), смуги прокрутки (5), а також існує можливість змінювати розміри вікна і його зміщувати в межах робочої зони вікна програми (3). При згортанні залежного вікна, його піктограма з кнопками управління розміщується в нижньому лівому кутку робочої зони прикладної програми.

            Виходячи з принципу багатозадачності у Windows  можна одночасно відкрити декілька папок, запустити ряд прикладних програм. Усі відкриті вікна будуть нашаровуватися одне на одне по мірі їх вдкриття. При цьому вікно, в якому в поточний момент часу працює користувач буде активним, інші вікна неактивними. Ознакою активного вікна є виділений, найчастіше синім кольором, рядок заголовків. Для швидкого переходу від одного вікна до іншого (їх активації вікон) можна клацнути на кнопку необхідного вікна на панелі задач, або безпосередньо на вікні на робочому столі.

Розміщувати вікна на робочому столі можна вручну, змінюючи розміри вікон і перетягуючи їх мишою в необхідне місце. Проте Windows 98 самостійно може акуратно розмістити вікна на робочому столі. Для цього використовується контекстне меню панелі інструментів. Клацніть правою кнопкою на вільній ділянці панелі відображення відкритих папок і завантажених програм. В меню є ряд команд впорядкування  розміщення вікон на екрані:

Окна каскадом ¾ розміщує віка всіх відкритих папок і працюючих програм так, що повністю на екрані видно лише одне (активне) вікно, а інших ¾ тільки рядки заголовків, які розміщуються зверху вниз, зліва на право  каскадом;

Окна сверху вниз ¾ розміщує вікна всіх відкритих папок і працюючих програм одне біля одного і вертикальному напрямку так, що кожне з них має одинакову площу, а разом займають вони всю площу робочого стола;

Окна слева направо ¾ розміщує вікна аналогічно, тільки у горизонтальному напрямку;

Свернуть все окна ¾ дозволяє одномоментно згорнути з екрана всі вікна, залишивши кнопки на панелі задач.

t t t t t t t t t tJava is disabled in your Browser! t

Рис. 5. Діалогове вікно при настройці принтера

            Діалогові вікна є унікальним елементом Windows 98, який забезпечує діалог користувача з ПК. Вони виникають у наступних трьох випадках:

·        Windows 98 посилає повідомлення (наприклад, про помилку);

·        Windows 98 пропонує зробити вибір, коли число можливих варіантів обмежено (наприклад, зберегти, чи не зберегти внесені зміни в документ);

·        Windows 98 вимагає додаткової інформації про роботу з об’єктами і пропонує ряд елементів управління  (рис. 5).

1 ¾ рядок заголовків, який містить назву вікна і використовується для переміщення діалогового вікна по екрану за допомогою миші;

1а ¾ кнопка Справка, яка дозволяє отримати інформацію про елементи управління, які встановлюються в діалоговому вікні. Коли клацнути на ній мишою, курсор набуває вигляду  . При його наведенні на будь-який елемент діалогового вікна виникає додаткове випливаючи вікно з короткою інформацією про вказаний об’єкт.

1б ¾ кнопка Закрыть, при допомозі якої можна закрити діалогове вікно;

2 ¾ закладки, кожна з яких вміщує елементи управління, згруповані за певними ознаками. Клацнувши мищою на закладці, активується окреме діалогове вікно, інші є прихованими.

            У структурі діалогового вікна  розрізняють наступні елементи управління: