Основні концептуальні медсестринські моделі

Основні концептуальні медсестринські nмоделі.

Медсестринські теорії та nмоделі, визначення

“Однією із nнайочевидніших змін сьогодення є те, що медсестринство nпрацює над розробкою своєї власної бази знань. У зв’язку nз цим з’являються специфічні медсестринські поняття (концепції), теорії, моделі.

Як професійна дисципліна nсестринська справа тісно пов’язана з визначенням nконцептуальної бази для отримання та оновлення сестринських знань. Взагалі n”концепція” — це уяв­лення, які nкожна особистість застосовує у відповідності з її на­маганнями зрозуміти і nз’ясувати якесь явище, використовуючи накопичений досвід. Наприклад, біль та nстрах є звичайними концепціями, з nякими медсестри стикаються при догляді за пацієнтами. Медсестри не можуть бачити “біль” як таку, але уважно спостерігаючи за хворим, вони помічають nознаки, які відповідають психологічній nкартині “болю”. Концепції (поняття) відрізняються між собою в залежності від широти поглядів. На­приклад, поняття “стресора” значно ширше nніж поняття болю. Однак поняття n”головний біль” вужче ніж поняття “біль”. Широкі поняття, такі як “стресор”, мають nтенденцію бути абстрактними, а більш вузькі поняття, такі як n”головний біль”, — бути більш конкретними.

Оскільки сестринська справа — це наука, то, як і nбудь-яка інша наука, повинна мати свої nнаукові теорії та кон­цепції, які вивчають всі сторони роботи медсестри nз пацієнтами.

Медсестринська теорія:

1)     nвиступає основою для встановлення стандартів (норм),
nу відповідності з nякими проводиться оцінка медсест­
nринської допомоги та догляду;

2)     nвстановлює змістовність,  nраціональність медсест-
nринського процесу, надання допомоги та nдогляду.

1. Стандарти n(норми) медсестринської діяльності визна­чають об’єм, nцінність та якість професійної діяльності ме­дичної сестри.

Стандарти, норми медсестринської практики (діяльності) яв­ляють собою опис nтого, якими в ідеальному варіанті повинні бу­ти допомога та догляд медсестри, і nна що повинні орієнтуватися медсестри у своїй діяльності, до чого вони повинні прагнути.

Стандарти, норми медсестринської практики (діяльності), nяк правило, виведені в окремий документ. Вони не є nскладовою частиною жодного законодавчого акта, який nобумовлює медсе-стринську діяльність. їх вважають керівними положеннями в ро­боті медсестер щодо якості надання пацієнту допомоги та до­гляду. Наприклад, Канадська Асоціація Медсестер прийняла наступне за nстандарти медсестринської діяльності.

Стандарти медсестринської nдіяльності вимагають, щоб:

•         nв основу практичної діяльності медсестри була закла­
nдена медсестринська концептуальна модель;

•         nмедсестринський процес виконувався ефективно;

•         nв основі взаємодії між пацієнтом та медсестрою були
nпокладені дружні nвідносини, направлені на надання
nпацієнту допомоги;

•         nмедсестри обов’язково виконували свої професійні
nобов’язки.

2. Медсестринська теорія nнамагається описати чи пояс­нити медсестринство. Вона nвідокремлює його з-поміж інших дисциплін та видів nдіяльності. Медсестринство сьо­годні зосереджує свою nувагу на стані людини, якості допо­моги та догляду. Медсестринська nтеорія корисна також для наукових досліджень, освіти nта практики. Вона є путівником для медсестер:

•         nзабезпечуючи їм необхідну nбазу знань;

•         nорганізовуючи медсестринські ідеї й поняття;

•         nзабезпечуючи провідні nпринципи практичної діяльності;

•         nвизначаючи цілі медсестринської допомоги.

Існує nчотири загальних поняття в медсестринській те­орії, які впливають на неї та nвизначають медсестринську діяльність:

■       nЛюдина як особистість.

■       nСередовище, оточення.

■       nЗдоров’я.

■       nМедсестринство.

Кожне з цих понять чітко визначено й детально nописано те­оретиками медсестринства. nАле, хоча ці поняття і є спільними для всіх медсестринських nтеорій, їхні визначення і взаємозв’яз­ки між ними, значно відрізняються в тій nчи іншій теорії.

Теоретики медсестринства nрозробили також для медсес­тер і концептуальні медсестринські моделі. У науковій літера­турі терміни “теорія” і “модель” використовуються nчастіше як взаємозамінні поняття. Разом з цим, більшість nнауковців пого­джуються з думкою, що концептуальна модель nдозволяє сфоку­сувати увагу на розмаїтих поняттях, важливих nдля практичної діяльності медсестри і в той же час відкинути nінші, несуттєві.

Моделі nназивають концептуальними, оскільки вони побудовані на основі різних понять та концепцій. Є таке визначення (Райхл та Рой, 1980): “… модель — це система­тично побудований, науково обґрунтований та nлогічно зв’язаний набір понять, які nскладають елементи сест­ринської nпрактики”.

Медична модель (лікарська) існує протягом nсторіч. Вона орієнтована на захворювання. Зусилля лікаря nспрямовуються на виявлення патологічного стану n(захворювання) та його ліку­вання. Модель сестринської nсправи орієнтовна на людину як цілісну (холістичну) nсистему, а не на хворобу.

Протягом останніх сорока років медсестри nпочали розвива­ти свою особисту теоретичну базу та відходити nвід лікарської (медичної) моделі сестринської справи.

Цей відхід від лікарської моделі означав, що nсестринська справа починає розвиватися та використовувати nнову філо­софію сестринського догляду й нові підходи до його здійснен­ня. В семидесяті роки XX століття nбуло введено в повсякденну практику поняття n”медсестринський процес” (процес сест­ринської справи). Цей період ознаменувався також nрухом в сто­рону холістичного n(цілісного) та більш індивідуалізованого за­собу надання сестринської допомоги. Потім медсестринські nмоделі стали використовуватися в nякості необхідної основи в медсестринському nпроцесі.

Джордж (1990) встановлює основні компоненти парадігми сестринської справи, а саме: “людина, навко­лишнє nсередовище, здоров’я (охорона здоров’я), сест­ринська nсправа”. Це і є філософія сестринської справи, яка складає nфундамент сестринської справи і дає визна­чення цим поняттям n(див. детальніше розділ І).

Челмерс (1990) nстверджував, що “модель сестринської справи, nнадаючи базові знання (уявлення) про сестринську справу, позитивно впливає на сестринську практику, дозволя­ючи проводити добре скоординовані дії по догляду nза пацієнта­ми, а також надаючи основу nдля проведення оцінки сестринсь­кого nдогляду, дає можливість сестрам говорити мовою сест­ринської справи”.

Отже, модель сестринської справи орієнтовна на лю­дину як цілісну (холістичну) систему, а не на хворобу.

Ця модель:

1)     nповинна бути пристосована до nпотреб пацієнта, їхніх сімей і суспільства;

2)     nповинна надавати медичним nсестрам широкий вибір ро­лей, функцій, методів для nнадання допомоги та догляду не
nтільки хворим і вмираючим пацієнтам, але і здоровому контингенту nнаселення.

В nісторичному аспекті моделі сестринської допомоги й до­гляду відображали існуючу nдійсність, давали можливість порівнювати різноманітні концепції в сестринській справі.

До XIX століття nсестринська справа була зведена до догля­ду nза пацієнтом. Як правило, не було ніяких спроб зі сторони медсестер вплинути на перебіг хвороби.

Однією з найперших була модель сестринської nсправи Флоренс Найтінгейл, nяка вважала, що стан пацієнта можна поліпшити, впливаючи на навколишнє nсередовище.

Для цього необхідне свіже повітря, тепло, nсвітло, харчу­вання і відповідна гігієна. Поступово дані nчинники стали важли­вими для всіх пацієнтів, як хворих, так і здорових. Це nзаклало основи профілактичного напрямку в медицині.

Із розвитком медицини багато обов’язків лікаря стали пе­реходити до nмедичної сестри (вимірювання температури, ар­теріального тиску, виконання ряду nпроцедур тощо). Медсест­рам стали доручати nреабілітаційні та профілактичні функції. З’явилися інші моделі nсестринської справи. У кожній моделі медсестри теоретики та nпрактики медсестринства відбивали свій світогляд і переконання.

моделі nсе­стринської nсправи мають загальні положення.

В кожній моделі автори бачать nпо-різному:

■       nджерело проблем пацієнта;

■       nмету сестринських втручань;

■       nзасоби сестринських втручань;

■       nроль медсестри;

■       nоцінку якості та результатів догляду.

На розвиток діючих медсестринських nмоделей впливали дослідження та відкриття в областях nфізіології, соціології, пси­хології.

У світі існує багато медсестринських nмоделей (понад ЗО). Нижче наводяться найбільш поширені медсестринські моделі, розроблені nтеоретиками та практиками медсестринства і які використовуються медсестрами багатьох країн світу у їхній практичній nроботі.

В Україні на даний час, на жаль, медсестринські моделі відомі не всім практикуючим медичним nсестрам.

Медсестри все ще працюють за так званою nлікарською (ме­дичною) моделлю.

 Медична (лікарська) модель сестринської справи

Основні положення моделі

■       nПацієнт — набір анатомічних органів та фізіологічних систем.
nСоціальна поведінка та психологічні nособливості розглядають­
nся, як наслідок змін у фізіологічних та біохімічних процесах ор­
nганізму. Людина розглядається як “пасивний носій nхвороби”.

■       nДжерело nпроблем пацієнта — змінені nфункції органів та систем.

■       nМета nдогляду — відновити діяльність nконкретних фізіологічних та анатомічних nсистем організму до поперед­
nнього стійкого рівня. Мета догляду, nяк правило, визначається лікарями. nІнтереси пацієнта, як правило, не враховуються.

■       nЗасоби nсестринських втручань — залежать від досвіду  nлікаря та майже однакові для різних nпацієнтів з одними й тими ж nзахворюваннями.

■       Роль медсестри — це роль “помічника” nлікаря (“при лікареві”).

■       nОцінка результатів та якості медсестринського догляду в лікарській n(медичній) моделі необов’язкова.

 Модель nсестринської справи В. Хендерсон

У 1966 році видатна американська медична сестра, викла­дач та дослідниця сестринської справи Вірджінія Хендерсон розробила та запропонувала свою модель сестринської nсправи.

В. Хендерсон nзосереджує увагу сестринського персоналу на фізіологічних, nпсихологічних, соціальних потребах людини.

Взявши за основу ієрархію людських потреб (за nА. Маслоу), В. Хендерсон для nстворення своєї моделі вибрала 14 фунда­ментальних nпотреб, задоволення яких є головним у практичній роботі медичної сестри. Однією із важливих умов цієї мо­делі є участь самого пацієнта в плануванні та nздійсненні догляду.

Ця модель є однією із найвідоміших і разом з nтим простих для розуміння та використання. Вона рекомендована Євро­пейським регіональним бюро ВООЗ для застосування медични­ми сестрами Європи та в країнах, які раніше входили до СНД.

Основні положення моделі

■   Пацієнт має фундаментальні людські потреби, які є одина-
nковими для всіх людей:”…незалежно від того, хвора nлюди­
nна чи здорова, медсестра завжди nповинна пам’ятати про
nжиттєво важливі потреби людини у їжі, nодягу, оселі, в лю­
nбові та доброзичливості, взаємозалежності в умовах
nсуспільних відносин…”.

В. Хендерсон описала nфундаментальні потреби людини у вигляді 14 “видів повсякденної nдіяльності”.

Види повсякденної діяльності (фундаментальні потреби nлюдини)

1.     nНормально дихати.

2.     nСпоживати адекватну їжу та nрідину.

3.     nВиділяти нормально із nорганізму продукти життєдіяль­
nності.

4.     nРухатись та підтримувати nвідповідне положення.

5.     nСпати та відпочивати.

6.     nВибирати відповідний одяг, nсамостійно одягатися, роз­
nдягатися.

7.     nПідтримувати температуру тіла nна нормальному рівні,
nпідбираючи відповідний одяг та змінюючи навколишнє
nсередовище.

8.     nПідтримувати особисту nгігієну, турбуватися про свій
nзовнішній вигляд.

9.     nУникати небезпечних факторів nнавколишнього середо­
nвища та не створювати небезпеки іншим людям.

10. Спілкуватися з іншими людьми, висловлювати свої
nемоції, думки, потреби.

11. Підтримувати своє відповідне віросповідання.

12. Виконувати роботу, яка приносить позитивний резуль­
nтат та задоволення.

13. Брати участь в іграх, розвагах.

14. Пізнавати, відкривати та задовольняти свою допит­
nливість, nдопомагати собі таким чином нормально роз­
nвиватися та nбути здоровим, використовуючи наявні за­
nсоби для nзміцнення здоров’я.

Здорова людина, як правило, не має труднощів nдля за­доволення цих потреб. В той же час в періоди nхвороби, вагітності, дитинства, старості, при nнаближенні смерті лю­дина може бути nнездатною задовольнити ці потреби самостійно.

Саме в цей час медична сестра допомагає “… лю­дині, хворій чи здоровій, у виконанні тих функцій, nякі підтримують її здоров’я чи, nсприяють одужанню (чи в момент nнаближення смерті) та які ця людина виконала б без сторонньої допомоги, якщо б у неї були відповідні сила, бажання, знання. Причому, все це робиться для nтого, щоб допомогти людині стати nякомога скоріше не­залежною… “.

В.Хендерсон, nрозробляючи свою модель, використала не всі людські потреби nза А.Маслоу.

Нижче наводиться таблиця взаємозв’язків основних потреб за А.Маслоу та фундаментальних потреб за nмоделлю В. Хендерсон.

Таблиця 9

Взаємозв’язок основних потреб за А. Маслоу з фундаментальними потребами за В.Хендерсон

Джерелом проблем пацієнта є нездатність людини nса­мостійно задовольнити свої фундаментальні потреби. Проблеми, які потребують сестринського втручання, виникають тоді, коли людина, в силу певних обставин (хвороба, пев­ний період розвитку тощо), не в змозі здійснити догляд за собою. nПроблеми можуть виникнути також в період оду­жання nчи довготривалого вмирання. На здатність виконувати повсякденну nдіяльність впливають:

•         nсоціальні, культурні, nекономічні умови життя людини;

•         nфізіологічні, інтелектуальні nможливості людини;

•         nемоційний стан, темперамент n(наприклад, при наяв­
nності nвідчуття страху та занепокоєння пацієнт може по­
nгано їсти та спати).

■   Направленість сестринських втручань

Сестринські втручання направлені на досягнення nпацієнтом незалежності для задоволення основних його nпотреб, на зміцнення здоров’я пацієнта. В своїй моделі nВ.Хендерсон пе­редбачає обов’язкову nучасть пацієнта при виявленні та вирішенні nйого проблем із здоров’ям.

При обстеженні пацієнта медсестра обговорює з nним умови надання сестринської допомоги: “… тільки в стані дуже nвисокої залежності пацієнта, такому як кома nчи стан повної прострації, у медсестри nє оправдані мотиви для прийняття рішення (не обго­ворюючи його з пацієнтом), що для нього в даному nвипадку є благом …”. На думку В.Хендерсон, n“…Сестра повинна просто “встати nна місце” кожного пацієнта, щоб зрозуміти його потреби. Сестра то знаходиться в несвідомості, то nлюбить життя. Сестра — це “ноги безногого”, “очі nсліпого”, опора дитини, джерело знань nта впевненості для молодої ма­тері, nвуста тих, хто занадто слабкий, щоб говорити…”.

■        nМета догляду — відновити nнезалежність пацієнта в задо­
nволенні ним 14 фундаментальних потреб.

■        nЗасоби сестринських втручань — звичайний nсестринсь­кий догляд; медикаментозна терапія за призначенням лікаря; nучасть пацієнта та членів його сім’ї в догляді.

■        nОцінка якості та результатів догляду — здійснюється тоді, коли задоволені фундаментальні потреби, у відношенні яких було застосоване сестринське втручання.

■        nРоль nмедсестри — представлена В.Хендерсон з двох nсторін. З однієї сторони, сестра це nсамостійний, незалеж­ний фахівець в nсистемі охорони здоров’я, тому що вона виконує ті функції, які не може виконувати пацієнт, щоб відчувати себе досить незалежним. З другої сторони, медсест­
nра — це помічник лікаря, виконуючий його nпризначення.

Модель В.Хендерсон має ряд критичних nзауважень:

•         nця модель більш орієнтована на надання інтенсивної сестринської допомоги в лікарнях;

•         nця модель в більшому ступені враховує фізіологічні потреби людини і у відносно меншому ступені — психологічні, соціальні та духовні потреби.

Враховуючи nте, що модель, запропонована В.Хендерсон, не досить nскладна у порівнянні з сучасними моделями сест­ринської справи, її можна nвикористовувати разом з медсест-ринським процесом як основу для практичної роботи медичної сестри (Лемон, 1996).

 Модель сестринської справи Дороті nДжонсон

У своїй моделі Д.Джонсон (1968), на відміну від В. Хендер-сон, пропонує відійти від лікарських уявлень про nлюдину та зо­середити сестринську nдопомогу на поведінці людини, а не на потребах.

Основні положення моделі

■ Пацієнт — “індивід, який має 7 nголовних підсистем по­ведінки, кожна із цих nпідсистем прагне до балансу та рівно­ваги” (табл. 10).

Таблиця 10 Підсистеми поведінки за Д.Джонсон

■        nМета сестринського догляду — відновити nрівновагу підсистем поведінки.

■        nСестринські втручання — мають 4 напрямки:

 

•         nконтроль та обмеження nповедінки;

•         nзахист від загроз та інших nстресових факторів;

•         nгальмування (пригнічування) nнеефективних реакцій;

•         nстимулювання до зміни nповедінки, партнерство, допо­мога у вигляді опіки.

 

■        nРоль сестри — доповнююча nпо відношенню до ролі лікаря, але незалежна nвід неї, вона фахівець, який відновлює рівнова­гу підсистем поведінки під час психологічної та фізичної криз.

■        nОцінка результатів догляду — проводиться в nмежах підсистем поведінки, або у зв’язку зі nзмінами навколишнього середовища.

За Д.Джонсон, кожна підсистема поведінки nпрацює на ос­нові минулого досвіду досягнення певних nцілей. Від цього зале­жить те, як людина сприймає свою nповедінку, та можливості її змінити. Поведінка, яку nлюдина вибирає в даний час, за­лежить nвід:

•         nтипу установки, яка nстворюється безпосередньо навколо людини;

•         nтипу установки, яка nстворювалась минулим досвідом, звичками.

Наприклад, молодий чоловік у зв’язку з переломом кісток гомілки не бажає ходити за допомогою милиць. Він nвідмов­ляється від допомоги дружини, nоскільки вважає її винною у травмі. nОтже, медсестра визначить, що є порушення у двох підсистемах поведінки — nагресивній та залежній (див. табл. 9).

Сестринські втручання можуть включати nпсихологічну підтримку пацієнта, гальмування його неадекватної поведінки .

Наступний приклад: жінка у віці ЗО nроків страждає від надмірної ваги та nзакрепів. Медсестра визначить порушення також у двох підсистемах nповедінки — видільній та харчовій (див. табл. 9). Сестринське втручання може nбути спрямоване на певне обмеження, зокрема nхарчового раціону (зменшення деяких продуктів та загальної калорійності їжі nтощо.)

Адаптаційна модель nсестринської справи Калісти Рой

Ця модель також використовує досягнення в області фізіології nта соціології.

Основні положення моделі

Пацієнт— це індивідуум із взаємозв’язаними біологічними, nпсихологічними, соціальними системами, які nвпливають на поведінку. Причому для nкожної системи існує свій рівень (діапазон) адаптації.

Якщо подразник потрапляє в цей діапазон, nреакція пацієнта буде сприятливою, відповідною, якщо nза межі рівня адаптації — реакція буде неадекватною (див. мал. 9).

 

n

n

Подразник Малюнок 9. Реакції людини на nподразники.

 

К. Рой пропонує 4 системи адаптації, які можуть nзміню­вати поведінку пацієнта.

Таблиця 11

Засоби адаптації та проблеми пацієнта внаслідок адаптації

К. Рой називає фактори, які впливають на nрівень адаптації, подразниками. Вони бувають 3-х типів:

•         nвогнищеві — знаходяться в оточенні nлюдини;

•         nситуаційні — виникають при наданні nсестринської допомоги, впливають на nвогнищеві;

•         nзалишкові — наслідок минулих nпереживань, вірувань, взаємовідносин.

 

1.      nФізіологічна система адаптації — реакції людини nна температуру, вологість, атмосферний тиск, nїжу, рідину, кисень, вуглекислоту та інші сенсорні подразники. Здатність упора­тися з новими незвичними фізіологічними nподразниками обумовлена характером nподразників та можливостями фізіологічної nсистеми конкретної людини.

2.      n“Я-концепція” як засіб nадаптації — бажання людини зрозуміти самого nсебе, як поведінку, так і тілесне зображення.
nЯк і попередній, цей засіб адаптації nмає певні рівні, в межах яких людина nдобре адаптується до психологічних змін та тілес­них змін свого “Я”. Цей засіб, наприклад, ефективно може n”включитися” при підготовці людини до операцій, які змінюють схему тіла (ампутація кінцівки, мастектомія, nнакладання стоми та інші).

3.      nРоль — функція як засіб nадаптації — зміна своєї ролі вжитті при зміні nобставин. Наприклад, людина, яка активнопрацює, nзнаходиться на стаціонарному лікуванні, повинна
nадаптуватися до пасивної ролі пацієнта.

4.      nВзаємозалежність — як засіб nадаптації означає прагненя людини досягти стану відносного балансу в різнихвзаємовідносинах. nНаприклад: мати — син, чоловік —жінка, продавець — покупець, керівник — nпідлеглий, лікар— пацієнт, медсестра — пацієнт тощо.

■   Джерело проблем пацієнта — неспроможність nпацієнта вибрати та використати засоби nадаптації у зв’язку із порушенням його nособистого нормального рівня (діапазону) адаптації.

■   Мета сестринського догляду:

•         nвизначити ступінь впливу цих nподразників на поведінку (наприклад, те, що буде nподразником для одного, на іншого не має впливу);

•         nвстановити ефективні засоби nадаптації, коли поведінка неадекватна;

•         nвиявити подразники, які nвикликають неадекватну по­ведінку;

•         nразом із пацієнтом nвстановити довгострокові цілі (допомогти позитивно nадаптуватись до постійно мінливо­го навколишнього середовища) nта конкретні цілі (допо­могти розширити рівень nадаптації конкретній системіна даний час).

■   Сестринські втручання спрямовуються:

•         nна подразники, які nзнаходяться за межами рівняіндивідуальної адаптації з метою зміни їх або входжен­ня nдо рівня адаптації пацієнта;

•         nна розширення рівня nадаптації.

 

■        nРоль медсестри — сприяти адаптації nлюдини в періодздоров’я та хвороби.

■        nОцінка результатів догляду: звертається увага на пози­тивні зрушення в тому чи nіншому засобі адаптації.Наведемо декілька клінічних ситуацій.

1.       Молода жінка, у якої видалена права молочна nзалоза,не бажає нікого бачити, крім nблизьких родичів. Причи­нами такої nповедінки є наявність післяопераційного
nдренажу, відсутність молочної залози. nЦі фактори діютьяк вогнищеві подразники і змінюють уяву людини просебе. Тому вона не хоче нікого бачити.

Таким чином, медсестра при оцінці пацієнтки nпередбачає проблеми адаптації в системі “Я — онцепція“.

Сестринські втручання: медсестра не зможе знищити nво­гнищевий nподразник — відсутність молочної залози, але може розширити рівень адаптації, познайомивши її з пацієнткою, яка вже адаптувалась у подібній ситуації.

Оцінка ефективності догляду буде позитивною, nколи моло­да жінка прийматиме відвідувачів.

2.       Дитина, яка часто та тривало хворіє, кожного разу припояві медсестри із шприцом проявляє ознаки агресії(плаче, кричить і т.п.). Фактором, який спричиняє nтаку поведінку, є навіть білий халат nмедсестри, котрий асоціюється у nдитини з болючим уколом. Медсестра   виявляє  nпорушення  адаптації  в  nсистемі “взаємозалежність”.

Сестринські втручання: медсестра не може nзняти білий ха­лат, але може розширити рівень адаптації дитини, граючись з нею, одягаючи білий халат.

Оцінка ефективності буде в тому, що дитина дружелюбно nбуде ставитися до людей в білих халатах.

 Модель nсестринської справи Доротеї Орем

Модель, запропонована Д. Орем (1971), на nвідміну від моде­лей Д. Джонсон та К. Рой, розглядає людину як єдине ціле. Вона ґрунтується на принципах само догляду, котрі nД. Орем визначає, як “…діяльність по збереженню життя, здоров’я та благопо­луччя, nкотрі люди починають здійснювати самостійно…”

У цій моделі велика увага приділяється nособистій відпові­дальності людини за стан свого здоров’я.

Значна роль відводиться сестринським nвтручанням з ме­тою профілактики захворювань, травматизму та nнавчання.

Основні положення моделі

■ Пацієнт — єдина функціональна система, яка має моти­вацію до самодогляду.

Д.Орем виділяє три групи потреб у самодогляді:

1.     nУніверсальні.

2.     nПотреби, пов’язані зі nстадією розвитку людини.

3.     nПотреби, пов’язані із nпорушенням здоров’я.

1.   Універсальні потреби:

•         nпідтримка достатнього nпоглинання повітря;

•         nпідтримка достатнього nспоживання рідини;

•         nпідтримка достатнього nспоживання їжі;

•         nзабезпечення   допомоги   nу   виділенні    продуктів
nжиттєдіяльності;

•         nпідтримка балансу між nактивністю та відпочинком;

•         nпідтримка балансу між nсамотністю та соціальною
nвзаємодією;

•          nпопередження небезпеки для nжиття, нормального функціонування організму, її nблагополуччя;

•          nстимулювання бажання належати nдо певної соціальної групи відповідно до індивідуальних nздібностей та обмежень.

Рівні задоволення кожної із цих потреб nіндивідуальні. Вони залежать від віку, статі, стану здоров’я, nстадії розвитку, рівня культури, соціального середовища, фінансових nможливостей.

Здорова людина, як правило, має достатньо nможливостей для самодогляду, nщоб задовольнити ці потреби.

2.  Потреби, пов’язані зі стадією розвитку людини

[Вісім стадій (див. розділ 7), від стадії немовляти до ста­рості]. Ці потреби задовольняються, як правило, nвсіма дорос­лими людьми, які піддаються навчанню.

3.  Потреби, пов’язані із порушенням здоров’я, обумов­лені спадковими,  nвродженими захворюваннями татравмами.

Виділяється три види порушень:

•          nанатомічні зміни (великі nнабряки, опіки);

•          nфункціональні фізіологічні nзміни (задишка, тугорухомість суглоба);

•          nзміни поведінки чи nповсякденних життєвих звичок(відчуття байдужості, nбезсоння, раптова зміна наст­рою).

Якщо людина справляється з цими проблемами, nзбері­гається загальна рівновага, то в такому разі догляд їй не потрібен.

■       nДжерело проблем пацієнта — відсутність nрівноваги між необхідністю самодогляду та можливостями пацієнта в самодогляді: nпотреби самодогляду перевищують можливості
nлюдини в ньому.

■       nМета догляду — виявлення можливостей самодогляду.

Цілі можуть бути nдовгострокові, проміжні та короткотривалі.

■       nСестринські втручання спрямовані на виявлення наявності чи відсутності дефіциту самодогляду та його причин.Термін “дефіцит nсамодогляду” означає стан, коли nдії з самодогляду не відповідають терапевтичним вимогам до самодогляду.

При використанні моделі Д.Орем nна практиці головним кри­терієм оцінки необхідності медсестринського догляду є:

·        nіндивідуальні потреби у nдогляді;

·        nможливості самодогляду;

·        nфактори, які впливають (підвищують чи зменшують) nцю ожливість.

До складу оцінки пацієнта входять 3 категорії необхідного самодогляду:

1.     nУніверсальні дії з догляду, які складаються з необхідних підтримуючих життя заходів n(наприклад, приймання їжі, збалансована активність nтощо).

2.     nРозвинуті навички складаються з дій, які сприяють процесам nрозвитку в кожному періоді життєвого циклу (юнацтво,період вагітності, період nвиховання дитини тощо).

3.     nНавички, необхідні при самодогляді для хворих, постраждалих та тих, у кого є проблеми із здоров’ям.

Ці три категорії визначають, чи потребує nпацієнт медсест-ринської допомоги.

Медсестра для цього повинна:

1.  Визначити рівень вимог самого пацієнта до самодогляДУ-

2.     nОцінити можливості людини задовольнити цю потребу.

3.     nОцінити можливості безпечного nздійснення самодогляду.

4.     nОцінити можливості відновлення nсамодогляду в май­бутньому.

Д. Орем виділяє 6 способів nсестринського втручання:

1.      nРобити, що потрібно, за nпацієнта.

2.      nКерувати пацієнтом, nскеровувати його дії.

3.      nНадавати фізичну підтримку.

4.      nНадавати психологічну nпідтримку.

5.      nСтворювати відповідне середовище nдля забезпечення самодогляду.

6.      nНавчати пацієнта (чи його nродину).

Важливим є бажання самого пацієнта отримати медсест-ринський догляд.

Окрім способів, Д.Орем виділяє 3 системи nмедсестринської допомоги:

1.     Повністю компенсуюча система: медсестра всі дії вико­нує за пацієнта. Застосовується, коли пацієнт nзнаходиться в несвідомому стані, на nпостільному режимі, або він не здібний nдо навчання, тобто пацієнт не може виконувати ніякі дії з самообслуговування.

2.     Частково компенсуюча система використовується у си­туаціях, коли пацієнт може доглядати за собою, але nйого дії з самодогляду nобмежені через захворювання.

2.     nНавчально-підтримуюча система nдля пацієнтів, які можуть nдоглядати за собою або можуть навчитися необхідним прийомам nз самообслуговування, але не можуть їх виконати nбез допомоги медичного персоналу.

У таблиці 12 nзображена роль медсестри і пацієнта в кожній з nцих систем.

Таблиця 12

Системи медсестринської допомоги за моделлю Д. Орем

Роль медсестри автор моделі визначає як доповнюючу до можливостей пацієнта nздійснити самодогляд. Оцінка ефективності nдогляду визначається розширен­ням можливостей самодогляду.

Наводимо клінічну ситуацію застосування моделі Д. Орем.

У зв’язку із переломом гомілки пацієнту nнакладена гіпсова пов’язка.

Оцінюючи стан пацієнта, медсестра відзначає, nщо пацієнт не може пересуватися без сторонньої допомоги nвнаслідок травми. У даному випадку є порушення рівноваги nміж універ­сальними потребами пацієнта (активно рухатися, самостійно користуватися туалетом, митися тощо) та його можливостями самодогляду. Отже, у пацієнта є nдефіцит самодогляду (медсе-стринський nдіагноз). Дефіцит самодогляду пов’язаний з недо­статністю додаткових знань, вмінь по відновленню здатності са­модогляду в його теперішній ситуації.

Сестринське втручання буде частково nкомпенсованим та навчаючим. Молодий чоловік зможе самостійно nзадовольнити такі універсальні потреби, як надходження nповітря, споживання їжі та рідини. Однак при переміщенні він nпотребує допомоги, навіть для задоволення своїх інших nуніверсальних потреб. Сес­тра планує його навчити nбезпечним навичкам, щоб попередити можливість повторної травми. Медсестра буде nвиконувати та­кож і повністю компенсуючі nвтручання, тобто робити дії за пацієнта у зв’язку із nхворобою (наприклад, одягати, роздягати). Водночас nвона також навчає його новим вмінням та навичкам робити це самостійно n(виконувати самодогляд).

Модель nсестринської справи Мойри Аллен (вдосконалена оздоровча модель)

Модель Мойри Аллен (1989, 1994) є однією nз найсу­часніших моделей сестринської справи.

М. Аллен в 1982 році висловила таке твердження nпро мо­дель:

“… її nможна застосовувати в будь-якому оточенні, будь-де, nтобто і в палатах ургентної допомоги, і в відділеннях інтенсивної терапії лікарень, і в закладах дов­гострокового лікування для хронічних хворих, і у nгро­мадських оздоровчих центрах, і nвдома, і при наданні ме­дичної nдопомоги сім’ям у громадах. Медсестри, викорис­товуючи цю модель, не будуть заміняти інших пра­цівників, як то лікарів, працівників соціальних nслужб та інших. Натомість, вона nдасть змогу медсестринству в по­вному об’ємі виконувати свою роль в охороні nздоров’я, дасть змогу медсестрам nпрацювати з сім’ями, з кожним членом зокрема, упродовж всього життя, nзвертаючи їхню увагу на те, яким чином можна nдолати життєві проблеми з користю для nсвого здоров’я”.

Основні положення моделі М. Аллен

■        nЗдоров’я нації є найціннішим nбагатством, джерелом.

■        nОкремі особи, сімї та громади прагнуть покращити своє
nздоров’я; їх націлюють на досягнення мети; в них живе ба­
nжання та є можливості досягнути цього.

Найкращий засіб вивчити своє здоров’я — це активна участь та особисті відкриття, тобто індуктивне nвивчення.

Виходячи з визначення “моделі”, М. Аллен nописала 4 за­гальних концепції своєї моделі:

1.     nТочка зору на людину.

2.     nТочка зору на здоров’я.

3.     nТочка зору на середовище, nоточення.

4.     nТочка зору на медсестринство.

1.  Точка зору на людину

М. Аллен звертає nувагу швидше на сім’ю в цілому, ніж на окремо взятого nіндивідуума, оскільки здоровий спосіб життя і здорові звички розвиваються в nсередовищі сім’ї. У широкому значенні сім’я — це будь-яка природна група, яка nживе разом; а конкретніше сім’я — це індивідуальне сприйняття окремою особою nтих людей, хто входить до складу сім’ї (Аллен, 1982).

Модель пропонує схему, згідно з якою окремий nіндивіду­ум розглядається через “сімейний nфільтр”, визнається вплив nсім’ї на нього, рівно як і вплив індивідуума на сім’ю. Індивідуум nрозглядається як такий, кому потрібно розвивати на­вички nта знання для того, щоб бути спроможним вирішувати проблеми nта приймати рішення самостійно. Надалі індивідуум зможе застосовувати навички nта знання, набуті за певних умов, в інших ситуаціях сімейного nжиття. За моделлю Аллен, медсес­тра nнацілює пацієнта в першу чергу на вивчення здорових зви­чок nта здорової поведінки, а не на недоліки та існуючі проблеми.

2.  Точка зору на здоров’я

Здоров’я — головний компонент і центр уваги медсе-стринської діяльності. Здоров’я пацієнта та його сімї будь-де – в лікарні, громадському закладі чи вдома — nстановить ос­новний орієнтир діяльності nмедсестри.

Здоров’я — багатовимірне поняття, яке складається з числен­них концепцій (понять) та процесів. Здоров’я nрівноцінне сумі за­гальних навичок та вмінь сім’ї’ nдолати проблеми. Здоров’я — це спосіб життя nі одночасно родинне явище в соціальному контексті.

Існує 2 величини, nякі визначають здоров’я:

•         nУспішне намагання вирішити nпроблему, певну ситуацію, приймати правильні рішення, а не nпросто послаб­лювати напруження, яке виникло в середовищі nсім’ї’.

•         nПроцес розвитку, спрямований nна досягнення життєвих цілей. Розвиток складається з процесів і nдії(усвідомлення початкових цілей, врегулювання можли­
nвостей, nсил, ресурсів, які існують в індивідуумі, сімї чи в суспільному середовищі, досягнення, постановка нових цілей).

Ці дві величини вивчаються в контексті nсім’ї’. Вони ди­намічні, взаємопов’язані.

3.  Точка зору на середовище, оточення

М. Аллен визначає nхарактерні особливості середовища, оточення: воно повинно nзабезпечувати, надавати підтримку лю­дині, сім’ї’ для nнавчання. Це — цінне ставлення до буденних подій nсімейного життя, як можливостей для росту, накопичення знань по здоров’ю як невід’ємного процесу життя nсім’ї.

Таким чином, середовище не означає якесь nмісце саме по собі, а має властивості, якості, що сприяють процесу навчання.

Життєві події описуються як досвід, за nдопомогою якого люди вивчають здорові типи поведінки; це — ситуації сімейно­го nжиття, які надають можливості для росту (М. Аллен, n1986)

Терміни “життєві події”¹ nта “ситуації, пов’язані із здоров’ям” стосуються nзагальних подій, що мають відношення до здоров’я і виникають у сім’ях n(наприклад, зміни складу сім7, гостре чи хронічне захворювання когось із членів nродини).

4.  Точка зору на медсестринство

Медсестринство — це наука про шляхи покращання здо­ров’я nлюдей та сприяння збереженню здоров’я. її мета — спри­яти зростанню здорових сімей упродовж всього nжиття, надаю­чи їм підтримку та nзаохочуючи їх до активної участі у процесі життя, до відповідальності за своє здоров’я.

Роль медсестри полягає у створенні здорового nсередови­ща, яке б пробуджувало інтерес сімї до вивчення нового, а ра­зом з nтим утверджувало б за сім’єю право повноцінного парт­нера nу процесі навчання.

Пацієнт (сім’я) повинні брати активну участь у nвсіх етапах медсестринського процесу.

 Моделі сестринської справи в практичній роботі медсестри

Огляд поданих моделей та теорій показує nподібності та відмінності між ними.

Подане резюме моделей виявляє мінімум 4 сестринські по­ведінки:

1.     nПрийняття на себе nвідповідальності за людину доти, доки
nвін (вона) не зможуть це робити самі.

2.     nЗміна чи керування  навколишнім середовищем для
nпідтримки здоров’я.

3.     nДопомога людині в досягненні nмети.

4.     nПрисутність поруч з людиною з nметою допомоги й догляду.
nПрактикуючі медсестри можуть використовувати моделі з

метою допомоги та догляду, які найбільш nкорисні в даній ситу­ації. У залежності від різних моделей nможе змінюватися центр інтересів і послідовність сестринської практики.

Розглянемо клінічну ситуацію

Пацієнтка Г. Михайлова, 68 років, видужує після інсульту, який трапився три дні тому. У неї ослаблена ліва nсторона тіла. Вона лівша і зазнає труднощів nпри збереженні рівноваги, коли стоїть; їй важко підніматися сходами, nвона не може сама їсти і виконувати дії nособистої гігієни, враховуючи одягання. Також у неї проблеми з контролем над сечовиділенням. Вона знахо­диться в nлікарняній палаті, де крім неї 4 пацієнтки і її ліжко біля дверей. У палаті тільки одне вікно. Перед nгоспіталізацією Г. Ми­хайлова жила у nсвоєму будинку, була досить незалежна, раз на тиждень добровільно допомагала хворим у місцевій лікарні, бу­ла членом місцевого клубу садівників.

Нижче подається короткий огляд напрямків дій nмедсестри при використанні різних сестринських моделей.

Короткий огляд дасть уявлення про те, який nдогляд одер­жала б пацієнтка у випадку використання тієї чи іншої моделі.

Систематичне використання сестринських nмоделей, теорій забезпечує структуру сестринської практики. Воно також вчить медсестер та студентів професійному сестринству, nщоб прак­тика базувалась на теоретичних знаннях.

Короткий огляд моделей (теорій) сестринської справи на клінічному прикладі

 Модель Флоренс Найтінгейл

Визначення (оцінка) стану здоров’я

Медсестра зосереджується на навколишньому nоточенні пацієнтки. Як впливає навколишнє середовище на nхворобу пацієнтки Михайлової? Які є перешкоджаючі фактори, тобто: розташування тумбочки біля ліжка, відсутність квітів, віддален­ня від nвікна, незручні капці, холодна підлога, відсутність достат­нього простору (палата на чотири пацієнта), занадто багато лю­дей у кімнаті, занадто галасливо.

Медсестринський діагноз

Концентрується на перешкодах в навколишньому nоточенні, що заважають видужанню пацієнтки.

Планування догляду

Визначити, що в навколишньому оточенні nвимагає змін для забезпечення найкращих умов для природного nполіпшен­ня чи відновлення здоров’я, тобто видалення обмежень, мак­симальне використання правої руки, забезпечення сонячним світлом і nвентиляцією, створення безпечного навколишнього середовища.

Здійснення догляду

Виконання дій, необхідних для зміни чи керування навко­лишнім оточенням nдля забезпечення оптимальних умов для відновлення і поліпшення nздоров’я. Пацієнтка Михайлова пере­ведена до палати на двох для nзабезпечення більшого простору. Біля вікна поставлені nкрісло, тумбочка. Всі речі, необхідні пацієнтці, поміщені nсправа від ліжка. Вона забезпечена теплими, нековзними nкапцями. Ліжко іншої пацієнтки знаходиться праворуч, nколо неї також стоять квіти.

Оцінка догляду

Медсестра оцінює, наскільки гарно зміна nнавколишнього середовища забезпечила оптимальні умови для nвідновлення чи поліпшення здоров’я, тобто дозволили пацієнтці nпересуватися по кімнаті з деякою допомогою. Пацієнтка nсидить біля вікна і розмовляє із сусідкою по палаті. nВикористовує праву руку, щоб нагодувати себе. Розставляє nв кімнаті квіти. Виявляє цікавість до того, що відбувається поза палатою.

 Модель Хільдегард nПеплау

Визначення (оцінка) стану здоров’я

Зосередження на фазі орієнтації.

Пацієнтка Михайлова висловила потребу в nдопомозі. Мед­сестра, родина й пацієнтка працюють nразом, з’ясовуючи про­блеми: втрата незалежності nпацієнтки, її страх того, що з нею відбувається, nяк вона з цим впорається і як з цим впорається її родина.

Медсестринський діагноз

Пов’язаний з ідентифікацією проблем із nздоров’ям, тобто нездатність адаптуватися до залежної ролі, викликаної обме­женням функціонування лівої сторони тіла.

Планування догляду

Зосереджується на спільному (медсестра й nпацієнтка) встановленні цілей збільшення незалежності за nдопомогою розвитку міжособистісних відносин. Пацієнтка повинна відчути себе nзручно під час обговорення того, як вона стане більш не­залежною.

Здійснення догляду

Виконання разом з пацієнткою встановленого nплану. Па­ралельно контролюються прохання пацієнтки щодо nїї потреб, наприклад, “Не потрібно мене годувати. nПокажіть, як мені це зробити самій. Я готова.” Медсестра nдопомагає пацієнтці визначити і досліджувати її почуття, nколи пацієнтка почуває невдачу при невдалій спробі поїсти самій. Це відповідає nфазі здійснення догляду.

Оцінка nдогляду

Оцінюється прогрес nпацієнтки у фазах орієнтації, іден­тифікації й здійснення. Чи були задоволені nпотреби? Якщо відповідь позитивна, то починається nзавершення відносин (за­ключна фаза).

6.8.3. Модель nВірджинії Хендерсон Визначення nстану здоров’я

Зосереджене на здатності пацієнтки nМихайлової задо­вольнити потреби відповідно до 14 компонентів потреб лю­дини. Наприклад, пацієнтка лівша з ослабленим nфункціону­ванням лівої сторони тіла n(відповідає компоненту “мож­ливість їсти й пити”).

Медсестринський діагноз

Визначає відсутність можливості пацієнтки nфункціонувати відповідно до основних потреб. Неможливість nнагодувати себе через слабкість лівої сторони тіла n(відповідність до компонента “можливість їсти й nпити”).

Планування догляду

Зосереджується на ідентифікації дій, які nпацієнтка не може виконати сама і які медсестра повинна зробити за неї (чи допо­могти з виконанням), наприклад, годувати пацієнтку, доки вона не зможе їсти сама правою рукою. Це приведе до незалежності з боку пацієнтки.

Здійснення плану догляду

Виконує план годування пацієнтки, одночасно навчаючи її користуватися правою рукою для годівлі себе.

Оцінка догляду

Оцінюється, як швидко пацієнтка навчилася nгодувати себе правою рукою. Наприклад, перші три дні вона потребувала до­помоги при годівлі; на четвертий день могла тримати посуд і їсти за допомогою медсестри; на сьомий день могла їсти сама, якщо їжа була розрізана на шматочки.

 Модель Лідії Холл

Визначення стану здоров’я

Зосереджене на самосвідомості пацієнтки nшляхом спос­тереження і відображення. Допомога пацієнтці почути себе, тобто “Я nхвора жінка. Я не можу подбати про себе. Я навіть не можу сама одягтися чи поїсти. Усі дивляться на мене.” Та­кож збираються інші дані, наприклад, не може брати nречі лівою рукою.

Медсестринський діагноз

Ствердження потреб чи проблем пацієнтки n”Мені треба на­вчитися піклуватися про себе. Мені nтреба навчитися користува­тися правою рукою для того, nщоб самій їсти та вдягатися. Мені треба подумати про себе і не nтурбуватися про інших”.

Планування догляду

Зосередження на встановленні цілей і nпріоритетів пацієнтки, тобто на потребі навчитися nдоглядати за собою;

1.     nНавчитися користуватися nправою рукою, щоб годувати і
nвдягати себе.

2.     nХодити самій у ванну.

3.     nПоліпшити сприйняття себе.

Здійснення догляду

Виконання плану разом з пацієнткою. Надання nдопомоги з догляду за собою, тобто допомога при годівлі nі при викорис­танні правої руки, допомога при вдяганні, nдоки вона не навчить­ся вдягатися сама, необхідність nпідтримати і вислухати її.

Оцінка догляду

Оцінюється прогрес пацієнтки у досягненні nцілей, тобто здатність нагодувати себе правою рукою, nздатність зі стороннь­ою допомогою дійти до ванни. Вона nстверджує: “Я думаю, що зможу подбати про себе.”. Модель Доротеї Орем

Визначення стану здоров’я

Зосереджене на оцінці ситуації, визначенні, nчому пацієнтка Михайлова потребує допомоги, розгляді її nісторії та способу життя, перспектив лікування. nПацієнтка потребує допомоги через ослаблення лівої сторони nтіла, вона лівша і не може нагодувати себе, не може ходити без сторонньої допомоги.

Медсестринський діагноз

Відповідність терапевтичної потреби у догляді nза со­бою і здатності доглядати за собою: нездатність їсти без допомоги; здатність альтернативних методів догляду за собою.

Планування догляду

Розробка сестринської системи догляду для nполіпшення здатності пацієнтки піклуватися про себе n(їсти, ходити і т.д.).Визначення можливостей пацієнтки з огляду на попе­редній незалежний спосіб життя. Досягти угоди з nпацієнт­кою і її родиною щодо того, nхто яку роль буде виконувати в майбутньому.

Здійснення догляду

Виконання плану допомоги пацієнтці у здійсненні за­вдань з догляду за nсобою, навчитися годувати себе, вико­ристовувати ціпки при nходьбі (сестринська система підтримки і навчання). nДопомогти їй їсти, доки вона не зможе робити це сама n(сестринська система часткової компенсації).

Оцінка догляду

Оцінка догляду пацієнтки щодо діяльності з nдогляду за со­бою. Визначення, чи відповідає здатність піклуватися nпро себе потребі в турботі.

 Модель Дорогі Джонсон

Визначення стану здоров’я

Зосередження на поведінкових підсистемах для nвизначен­ня зміни в них.

Підсистеми встановлення зв ‘язків і залежності У пацієнтки nМихайлової немає родини, котра б підтри­мала nїї і виявила прихильність. Пов’язана з людьми, з якими працює в лікарні і членами клубу садівників. nОбмежена рух­ливість робить зв’язок з ними неможливим. Приїхала в лі­карню сама.

Медсестринський діагноз

Ґрунтується на описі поведінки, пов’язаної безпосередньою nі потенційною нестабільністю підсистем. Зменшення можли­вості адекватної соціальної поведінки через нерухомість.

Планування догляду

Визначення близьких і далеких цілей систем чи nпідсистем, змінюючи поведінку.

Віддалена мета: зменшення nефекту від госпіталізації й об­меження рухомості пацієнтки.

Близька мета: збереження nі зміцнення відносин пацієнтки з друзями і заохочення її nінтересу в турботі про інших.

Здійснення догляду

Виконання необхідних дій допомоги пацієнтці у nзміні і регу­люванні поведінки для досягнення мети кожної підсистеми. По-ведінкові цілі використовуються для визначення прогресу у стані nздоров’я:

• Протягом двох днів потурбуватися про контакт пацієнт­ки з двома друзями з садівничого клубу.

• Протягом чотирьох днів допомогти пацієнтці, спираю­чись на ціпок, відвідати кожного пацієнта у nкімнаті, щоб познайомитися.

Оцінка догляду

Пацієнтка зателефонувала n”найближчій” подрузі протягом двох днів і nзапланувала наступного дня зателефонувати іншій подрузі. Пацієнтка також nвідвідала кожного пацієнта у своїй па­латі, використовуючи nціпок, і вирішила, що щодня буде прово­дити час з nпацієнткою, до якої ніхто не приходить.

 Модель Імоджін nКінг

Визначення стану здоров’я

Зосередження на сприйнятті медсестрою і nпацієнткою Михай-ловою її стану здоров’я, її здатності адаптуватися до стресу і вико­ристовувати джерела для досягнення радощів щоденного життя. Пацієнтка є соціальною, реактивною людиною. “Я не люблю зале­жати від інших, коли мені треба поїсти, одягтися чи сходити до ван­ни”. Лівша, відсутність сили в лівій руці, слабкість лівої сторони nтіла.

Медсестринський діагноз

Пов’язаний з розумінням і аналізом даних, nпроведеним медсестрою, про її соціальну систему, nвідчуття, міжособисті відносини, nздоров’я. Наприклад, труднощі в адаптації до почут­тя залежності.

Планування догляду

Спільне встановлення мети і чітке nспілкування, необхідне для встановлення мети nполіпшення здоров’я. Працюючи з пацієнткою, медсестра nі пацієнтка визначають шляхи збільшення незалежності пацієнтки в лікарні, nнаприклад, навчитися їсти правою рукою, ходи­ти з ціпком, навчитися nкористуватися ним, використовувати ліфт.

Здійснення догляду

Здійснення діяльності, необхідної пацієнтці для досягнення незалежності: навчити пацієнтку їсти правою рукою, приготувати страву так, щоб вона могла зробити це. Залишатися з пацієнткою, доки вона не відчує впевненість. Допомогти їй ко­ристуватися nціпком при ходьбі і і ліфтом.

Оцінка догляду

Оцінюється, як добре міжособистісний процес сестринства допоміг пацієнтці у використанні щоденних дій і nадаптації до хвороби. Наприклад, зараз, вона може сама їсти nправою рукою, вона не по­чуває себе менш залежною. nХодіння дозволяє пацієнтці вийти з чо­тиримісної палати і спілкуватися з іншими nлюдьми. Користування ліфтом зменшує почуття nзалежності. “Тепер, коли я можу сама піти у ванну і сама можу їсти, nя почуваю себе набагато краще”.. Модель Марти Роджерс

Визначення стану здоров’я

Зосередження на зборі даних і думок про nлюдину і навколишнє середовище, що має відношення до принципів цілісності. nНаприклад, чи взаємодіє пацієнтка Михайлова з лікарняним середовищем? У пацієнтки виникли труднощі зі сном у nлікарні. До госпіталізації вона спала вночі 6—7 годин. Була дуже nактивна, займалася садівництвом. Які моделі nхарактеризують пацієнтку Михайлову?

Медсестринський діагноз

Зв’язок з ритмами, моделями і процесом життя, nнаприклад, зміна в моделі сну.

Планування догляду

Забезпечення динамічного перемоделювання nз урахуванням змін моделі сну пацієнтки. Забезпечення nнавколишнього середо­вища, що сприяє сну, підвищенню денної nактивності пацієнтки, ґрунтуючись на попередньому способі nжиття, використанні техніки розслаблення для забезпечення nготовності до сну.

Здійснення догляду

Виконання стратегії, необхідної для зміцнення nцілісності взаємин індивідуума і навколишнього nсередовища. Попрохати пацієнтку доглядати за рослинами у nвідділенні, збільшивши ходіння і забезпечивши її метою, nпровітрювати її постільну білизну, прибирати ліжко, nвикористовувати придатні подушки, практикувати техніку nрозслаблення.

Оцінка догляду

Оцінюється оптимальний стан здоров’я, nнаприклад, яка мо­дель сну у пацієнтки на третій день після nсестринського втру­чання? Як довго вона спить? Чи добре вона спить? Чи проки­дається вона вночі? Чи необхідне їй снодійне? Як вона почуває себе і виглядає?

6.8.9. Модель nКалісти Рой

Визначення стану здоров’я

Перший рівень: збір nданих про адаптаційну модель. Психо­логічний режим: відпочинок і сон пацієнтки nМихайлової. “Я не можу заснути вночі. Зазвичай я сплю вночі 7 годин”. nМедсест­ра, що чергувала вночі, відповіла, що nпацієнтка щоночі проки­дається 2—3 рази і просить снодійне.

Другий рівень: центральний nподразник: пацієнтка Михай­лова знаходиться в новому nоточенні. Контекстуальний подраз­ник: три інші пацієнти в nпалаті хроплять. Залишковий подраз­ник: індивідуальні реакції nпацієнтки Михайлової на недавні змі­ни в її житті.

Медсестринський діагноз

Незадоволення основних потреб, що веде до nнеефективної поведінки, наприклад, неможливість заснути nчерез нову гучну обстановку.

Планування догляду

Забезпечення адаптації пацієнтки.

Здійснення догляду

Здійснення діяльності, необхідної для впливу nна навколишнє середовище, видалення, збільшення, nзменшення чи зміну подразників. Забезпечення надходження nсвіжого повітря, провітрювання кімнати під час сну, зменшення nсвітла й шуму, техніка розслаблення перед сном. Розглянути nможливість пере­ведення її до іншої палати.

Оцінка догляду

Оцінюється, чи досягла пацієнтка мети. Протягом двох ночей nперевіряти, як вона спить. Чи виглядає вона відпочилою вранці? Переглянути записи нічної медсестри про пробудження nпацієнтки.

 Модель Бетті Ньюман

Визначення стану здоров’я

Зосередження на реакції пацієнтки Михайлової nна існуючі чи можливі стресори. Також розглядається nлінія захисту й опо­ри. Внутрішньо особистісні стресори: nлівша з ослабленою діяльністю лівої сторони тіла, іноді нетримання сечі. Міжосо-бові: відділення від друзів. Зовнішні: не може брати участь у садівництві і добровільній роботі. На питання медсестри: “Що Ви nробите і що Ви можете зробити, щоб допомогти собі?”, пацієнтка nвідповіла: “Мене погодували, але я думаю, що можу поїсти сама. Я хотіла б nпройтися по кімнаті”.

Медсестринський діагноз

Визначення стресорів. наприклад, нерухомість nчерез ослаблену діяльність лівої сторони тіла, nперіодична відсутність контролю над сечовипусканням, nзменшення спілкування через нерухомість.

Планування догляду

Установлення пріоритетів для полегшення nадаптації пацієнтки до стресу. Навчити пацієнтку їсти правою nрукою, користуватися ціпком при ходьбі, почати вправи з контролю над nсечовипусканням, заохочувати використання ціпка, щоб дістатися ванни.

Здійснення догляду

Зосередження на первинних, вторинних і nтретинних захо­дах профілактики. Первинні — зменшити можливість появи депресії через зменшення незалежності і відразу nдопомогти їй годувати себе. Допомогти nвстати з ліжка і скористатися ціпком, щоб nдійти до ванни. Відрекомендувати її іншим пацієнтам у палаті. Хвалити її за nнові досягнення.

Оцінка догляду

Пацієнтка Михайлова може сама їсти правою nрукою з неве­ликою допомогою, потребує допомоги, щоб nрозрізати м’ясо. Може використовувати ціпок, коли йде у ванну. nНетримання сечі трапляється набагато рідше. Пацієнтка nпосилено працює, щоб зміцнити праву половину тіла, вона nрозраховує повернутися додому якнайшвидше. Намагається підбадьорити інших людей у палаті.

Завершуючи цей розділ, наводимо порівняльну nтаблицю (табл. 13) найпоширеніших медсестринських nмоделей (моделей надання допомоги й nдогляду).

Підґрунтям таблиці стали основні концепції nфілософії сестринської справи:

•         nлюдина як особистість;

•         nздоров’я;

•         nнавколишнє середовище, оточення;

•         nмедсестринство (визначення його різними авторами та
nпояснення діяльності медсестри).