Основні методи обстеження в акушерстві і гінекології.
Ультразвукове дослідження – сучасний, високоінформативний і широко доступний метод дослідження в акушерстві та гінекології. Цей метод заснований на принципі ехолокації. Спеціальний датчик випромінює ультразвукові коливання, що, відображаючись від досліджуваних органів, приймаються тим же датчиком. За допомогою комп’ютерної обробки на екрані апарата виходить зображення визначеного перетину досліджуваного органа. Ультразвуковий датчик вмикається на випромінювання лише 0,1% часу, весь інший час він знаходиться в режимі прийому. Тому УЗД є нешкідливим методом дослідження не тільки для жінки, але і для її майбутньої дитини і може проводитися багаторазово.
Донедавна найбільш широке застосування мало обстеження через передню черевну стінку, для якого необхідно максимальне наповнення сечового міхура. Він є своєрідним акустичним “вікном”, через яке видні досліджувані органи. Зараз у багатьох випадках використовується транспіхвовий датчик, що при огляді уводиться в піхву. За рахунок близького розташування до досліджуваних органів вдається одержати більш якісне зображення і відпадає необхідність у наповненні сечового міхура.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
УЗД в гінекології.
При огляді видна матка, її порожнина, шийка й область придатків, де визначаються яєчники. Маткові труби в нормі, як правило, не видні.
Пороки розвитку внутрішніх полових органів. Можуть бути виявлені аномалії розвитку матки: дворога, сідлоподібна матка, подвоєння матки і перегородка в ній.
Фіброміома матки. Визначають розміри, обсяг матки, наявність, розміри і розташування фіброматозних вузлів, їхню ехоструктуру.
Ендометріоз тіла матки (аденоміоз). Можливе виявлення эндометріоза різного ступеня виразності. Для підвищення вірогідності діагностики, необхідний огляд у динаміці.
Гіперпластичні процеси эндометрія. Ця патологія часто зустрічається. Виявляються також поліпи эндометрія і злоякісні захворювання.
УЗД дуже інформативно в діагностиці захворювань яєчників. Найчастіше приходиться зіштовхуватися з ретенционими кістами, що мають дисгормональну або запальну природу. Такі кісти, як правило, зникають самі протягом 1-3 місяців і не вимагають лікування. Кісти жовтого тіла, параоваріальні, эндометриоідні та інші також добре видні при ультразвуковому дослідженні. Але відрізнити їх друг від друга часто буває не легко.
Кістома яєчника. При рідинній і змішаній структурі виявлення на УЗД труднощів не представляє. Дермоідна кіста (зріла тератома) – більш складний об’єкт для дослідження й іноді не діагностується. Крім доброякісних захворювань яєчників виявляються і злоякісні новотвори.
Полікістоз яєчників. Для нього характерне збільшення розмірів яєчників і зміна їх ехоструктури.
УЗД має важливе значення при діагностиці і лікуванні різних форм безплідності. Широко використовується динамічний контроль за дозріванням яйцеклітини, що дозволяє виявити різні відхилення в цьому процесі. Товщина і эхоструктура эндометрія також мають істотне прогностичне значення. Без ультразвукового контролю сьогодні немислиме лікування безплідності методом ЕКЗ.
Запальні захворювання матки і придатків. Дуже розповсюджена патологія. Визначені ультразвукові ознаки ендометріта, метроендометріта, піо- і гідросальпінгса, піоовара, гострого і хронічного оофоріта й інших станів.
Позаматкова вагітність. Поряд з визначенням рівня хоріоничного гонадотропіна УЗД є одним з основних методів при виявленні цієї патології і при її лікуванні неоперативними шляхом.
Мимовільне переривання вагітності (викидень). Виявляється наявність погрози переривання вагітності в різних термінах. При викидні, що починається, можна оцінити доцільність збереження вагітності. Своєчасна діагностика неповного викидня дозволяє провести адекватні лікувальні заходи.
Під контролем УЗД зараз проводиться велика кількість інвазивних маніпуляцій. Це пункція черевної порожнини і різних утворень у порожнині малого таза, лікування позаматкової вагітності, пункція фолікулів при лікуванні безплідності методом ЕКЗ, селективна редукція ембріонів при багатоплідній вагітності, амніоцентез і біопсія хоріона для діагностики уроджених пороків і хвороб плоду і багато хто інші.
УЗД також використовують для контролю розташування внутріматкових контрацептивів.
УЗД в акушерстві.
Ні в кого не викликає сумніву величезне значення ультразвукового дослідження в акушерській практиці. Можливість виявлення багатьох захворювань і порушень у розвитку вагітності, нешкідливість, простота виконання в різних ситуаціях обумовили широке використання цього методу.
Діагностика вагітності при УЗД з використанням трансвагінального датчика можлива вже при затримці менструації на 3-5 днів (термін 4,5 тижня від першого дня останньої менструації, як це прийнято в акушерстві). У цей час у порожнині матки візуалізуеться плідне яйце, діаметр якого в міліметрах приблизно дорівнює числу днів затримки. У терміну 5-6 тижнів стає видимим ембріон. Серцебиття може бути виявлене вже в ембріона довжиною 4-
У великих термінах при ультразвуковому дослідженні обов’язково виміряються основні розміри плоду: розмір окружності голівки, середній діаметр чи окружність живота і довжина стегна. У деяких випадках визначають і інші розміри. Існують таблиці нормативів для цих розмірів у різний термін вагітності, порівняння з якими дозволяє виявити такі стани, як гіпотрофія плоду, деякі пороки та визначити його вагу.
На УЗИ можна виявити багато уроджених пороків розвитку плоду, але частота їхнього виявлення істотно залежить від кваліфікації фахівця і від якості апарату для ультразвукового дослідження. При огляді також визначають розташування, розміри, товщину і ступінь “зрілості” плаценти, що має важливе практичне значення в плані виявлення передлежання плаценти, її відшарування, ознак гемолітичної хвороби плоду, плацентарної недостатності й інших серйозних ускладнень вагітності.
Застосування різноманітних методів діагностики необхідне для виявлення запальних процесів, аномалій розвитку, пухлинного процесу, визначенні його стадії і виборі тактики лікування хворих, що страждають онкологічними захворюваннями. У багатьох випадках для диференціальної діагностики необхідно провести кілька досліджень, використовуючи різні методи. При плануванні дослідження насамперед необхідно враховувати індивідуальні особливості пацієнта й особливості перебігу захворювання, а також знаті принципи, можливості й обмеження шкірного з методів, щоб забезпечити максимально ефективну діагностику і лікування. Тому вибір методу діагностики і тактики дослідження є одним з основних компонентів лікування пацієнтів. Для кваліфікованого й ефективного дослідження з застосуванням різноманітних методів діагностики, а потім і успішного лікування онкологічних хворих, необхідно тісна взаємодія онкологів, лікарів-рентгенологів, радіологів, лаборантів, гістологів, імунологів, лікарів функціональної діагностики та ін.
1. Анамнез.
2. Огляд.
3. Пальпація.
4. Інструментальні методи обстеження.
– Цитологічне дослідження.
Методика: отриманий секрет розводять фізіологічним розчином NaCl, наносять на обезжирене предметне скельце, висушують на повітрі і фарбують одним з методів.
– Пункційна (аспіраційна) біопсія.
видалення або скусування шматочка пухлини чи підозрілої на пухлину тканини для гістологічного дослідження. Вона буває тотальною, коли пухлина, або підозрілий на метастаз лімфатичний вузол видаляється повністю. В онкологічних кабінетах і відділеннях поліклінік пункційна біопсія проводитися звичайною тонкою ін’єкційною голкою. Одночасно з отриманого шляхом аспірації (відсмоктування) матеріалу готується 1-2 і більше цитологічних мазки, що направляються в клінічну лабораторію до цитолога.
5. Променеві методи дослідження
1. Рентгенологічні
2. Ультразвукові
3. Радіонуклідні
1. Сцинтіграфія
2. радіоімунний аналіз
5. КТ (комп’ютерна томографія)
6. МРТ (магніторезонансна томографія)
1. Рентгенографічене обстеження – є основним методом. Тому він застосовується при обстеженні хворих найчастіше. Сучасна рентгенологія широко проводить томографічне (пошарове) дослідження з контрастуванням органа. За останні роки значно розширилося застосування спеціальних методів дослідження, таких як ангіографія, сальпінгографія, та інш., що підвищує ефективність діагностичних досліджень, які в основному виконуються в стаціонарі.
Для встановлення ураження лімфатичних вузлів і метастазів, що дуже часто супроводжують рак шийки матки, застосовують рентгенологічні методи – лімфографію й ілєокаваграфію.
Гістерографія – це рентгенологічний метод дослідження з попереднім введенням контрастної речовини в порожнину матки. При гіперплазії эндометрия характерною ознакою на рентгенограмі є нерівність контурів порожнини матки. Крім того, у багатьох хворих можуть мати місце такі рентгенологічні симптоми, як дефекти наповнення, нерівномірна інтенсивність тіні в порожнині матки.
Традиційна (рентгенівська) гістеросальпінгографія найчастіше використовується як метод оцінки будови порожнини матки та прохідності труб. Метод дає змогу виявляти трубну безплідність у 96,2% пацієнтів. Проте метод спричиняє променеве навантаження для статевих органів молодої та потенціально фертильної жінки і є досить болючою процедурою. До того ж, рентген-гістеросальпінгографія має багато обмежень щодо діагностики різних причин жіночої безплідності, маючи досить високу чутливість проте низьку специфічність у разі оцінки структурних порушень матки. Хоча є повідомлення про зростання ймовірності вагітності після рентген-гістеросальпінгографії, сам метод вважається виключно діагностичним.
|
|
В урології проводять:
1. динамічну інфузійну кавернозографію
2. ангіографію статевої артерії – підтвердження ангіогенної природи еректильної дисфункції
2. Ультразвукова томографія (УЗД, сонографія)
«Золотим стандартом» інструментальної діагностики в акушерстві і гінекології було і залишається ультразвукове дослідження (УЗИ).
Ультразвукова томографія – високоінформативний метод дослідження, застосовується для діагностики захворювань органів черевної порожнини й заочеревинного простору, малого тазу. Під час дослідження також може бути виконана прицільна пункція пухлини.
Останнім часом з розвитком сучасної апаратури велике поширення одержала доплеросонографія – УЗД-дослідження з використанням ефекту Доплера. При цьому стало можливим спостерігати напрямок і швидкість кровотоку в судинах органа чи патологічного утворення, що дає додаткову цінну інформацію про його будову.
Оскільки ультразвукова томографія сполучає в собі високу інформативність із простотою й безпекою дослідження, вона широко використовується як обов’язковий метод дослідження при підозрі на рак будь-яких локалізацій для виключення наявності метастазів у внутрішні органи і, у першу чергу, печінку.
УЗИ в гінекології.
Виконує функцію контролю стану внутрішніх органів жінки, допомагає проводити діагностику і моніторинг пухлинних утворень матки і яєчників, виявляти причини безплідності і маткових кровотеч
Перевірка прохідності маткових труб. Одна з досить вагомих причин безпліддя – це непрохідність маткових труб, при якій стає неможливим процес транспортування заплідненої яйцеклітини до порожнини матки.
Обструкція (непрохідність маткових труб) може бути наслідком післяопераційного спайкового процесу, запальних захворювань яічників і оточуючих тканин, перитонітів, лікування трубної вагітності або ж анатомічних змін. Для виявлення порушеної прохідності маткових труб слід провести процедуру ехосальпінгографії. Вона полягає у введенні контрасту Еховіст-200 під контролем ультразвукової діагностики. На відміну від „рентгенівської“ ця процедура є неболючою, більш інформативною, профілактичною (зафіксовано випадки настання вагітності після цієї процедури) і нешкідливою (відсутнє опромінення). Проводити ехосальпінгографію слід з 18 по 24 день менструального циклу (перший день циклу – це перший день менструації).
Ультразвуковая визуализация зрілої тератоми яєчника.
Тератома яєчника – герміноклеточне новоутворення, що частіше зустрічається в молодих жінок. Вміст цих утворень буває дуже різноманітним. Нерідко в зрілих тератомах (дермоїдных кістах) виявляються волосся, нігті, зуби, кістки та інш.
Ультразвукова діагностика прогресуючей трубной вагітності.
Позаматкова (ектопічна) вагітність була і залишається частою патологією в акушерсько-гінекологічній практиці, з досить високою летальністю
Варикозне розширення оваріальних вен.
Варикозне розширення оваріальних вен є самостійним захворюванням із вторинним порушенням функції яєчників, що сполучається з різної гормонзалежною гінекологічною патологією. Основним методом діагностики даного захворювання є трансвагинальна ехографія, а способом лікування – рентгеноендоваскулярна оклюзія лівої яєчникової вени.
Єндометріт. Запальне захворювання ендометрію. Зустрічається як інфекційне ускладнення після абортів (особливо кримінальних) або пологів ( при невірній тактиці ведення родів, прорушення асептикики, залишенний шматочок плаценти..). Окрім клінікі запалення, на УЗД проявляється:
-Збільшення матки в розмірах
-Зміни серединних маткових структур
-Розширення судин міометрію
-Гіпоехогенне відображення ділянок міометрію за базальним шаром ендометрію
Сальпінгіт. Розширення ампулярної частини маткової труби (гідросальпінкс), у проекції труби – утворення округлої форми, зниженої ехогенності, неоднорідної структури(піосальпінкс), дрібнодисперсна взвісь у розширенній матковій трубі (піосальпінкс), потовщення стінки розширеної маткової сурми з наяністю неоднорідної структури вмісту(піосальпінкс).
УЗД в акушерстві.
Ультразвукова діагностика мабуть і набула такого поширення через те, що це є високоінформативна, алі при цьому абсолютно нешкідлива діагностика ні для вагітної, ні для її майбутньої дитини, ні для будь-якої іншої категорії пацієнтів. Адже ультразвукові хвилі з точки зору фізики – це ті ж самі звуки, як, наприклад, звуки музичного інструменту, з тією лише відмінністю, що їх не може вловити людське вухо. Апарат ультразвукового сканера, використовуючи принцип різниці показників відбиття такої хвилі від тканин, перетворює ці імпульси в картинку. Щодо реакції плоду під час обстеження вагітної, то кількість ембріонів, які „тікають“ від датчика, є такою ж як і кількість тих, що, нібито, спеціально „позують“. Та і взагалі, за кілька десятків років існування ультразвукової діагностики доведено, що це є найбезпечніший метод променевої діагностики. І той факт, що, завдяки УЗД лікарям удалося вчасно діагностувати тисячі патологій і відхилень у розвитку, ніхто заперечувати не збирається.
Зазаради справедливості слід сказати, що сучасні двовимірні ультразвукові апарати дають можливість спеціалістам отримати максимальну кількість інформації, необхідної для вияснення стану матері та дитини. Алі сьогодні, на жаль, далеко не кожний медичний заклад, навіть приватний, володіє парком апаратів, що відповідають сучасним вимогам діагностики. Так як методика двовимірного ультразвуку застосовується і вдосконалюється вже впродовж десятиріч, спеціалістами чітко розроблено методи стандартизації даних, отриманих при ультразвуковому дослідженні. Визначеному терміну вагітності відповідають певні розміри кінцівок, голови, внутрішніх органів плоду, структур його мозку, серденька і т.д.
Тривимірна ультразвукова діагностика дає додаткову розширену інформацію, особливо для діагностики вад розвитку кінцівок, обличчя, хребта, м’яких тканин, а також вад, сумісних з життям, наприклад, полідактилії. Тому найбільш оптимальним варіантом є поєднання обох методів ультразвукового дослідження.
Однією з беззаперечних переваг тривимірної діагностики є можливість батьків познайомитись зі своєю майбутньою дитиною, адже малюка можна побачити не у вигляді незрозумілих чорно-білих крапок та ліній, а у вигляді об’ємного зображення в реальному часі. Побачивши дитину в тривимірному зображенні, молоді батьки просто захоплюються нею і сприймають вже як повноцінну особистість. До речі, дуже змінюється ставлення і старших дітей до майбутнього братика чи сестрички, якщо вони побували разом з мамою на прийомі у спеціаліста ультразвукової діагностики.
Час проходження тривимірної ультразвукової діагностики може бути дещо довший, ніж традиційної двовимірної. Якість зображення залежить від положення тіла плода, розташування його кінцівок, пуповини та плаценти, кількості навколоплідних вод. Значні проблеми якісної візуалізації виникають при надмірній вазі вагітних, відносному маловідді. Краща візуалізація залежить від рухової активності плоду – чим активніший плід, тім більше шансів побачити найбільш цікаві моменти його існування. Якщо плод мало рухається і лежить незручно для огляду лікар може запропонувати призупинити обстеження на деякий час для очікування більш зручного моменту. За цей час доцільно випити який-небудь солодкий напій (чай чи шоколад), який зазвичай підвищує рухову активність плоду на 15-20 хвилин.
Отримана інформація і якість тривимірної картини залежить також від терміну вагітності. Найцікавіші моменти можна зафіксувати з 10го по 30й тиждень вагітності, коли видно весь плід. Після 30го тижня, коли плод вже достатньо великий, краще візуалізувати частини тіла по черзі: голову та верхні кінцівки, тулуб, ніжки.
Скільки разів під час вагітності слід проходити ультразвукове обстеження?
Мінімум чотири рази. Перший раз – для встановлення або підтвердження факту маткової вагітності. Другий раз – у терміні 9-11 тижнів, щоб виключити грубі вади розвитку і, якщо щось не так, вчасно зробити висновки і прийняти рішення: залишати чи не залишати дитину. Утретє – у терміні від 18 до 24 тижнів. У цей період плід вже фактично сформований, отже можна виключити вади розвитку кінцівок, оцінити кровообіг, пуповину та плаценту, розвиток внутрішніх органів плоду. І останній раз – у терміні 32-36 тижнів, щоб визначитись з положенням плоду та його готовністю до пологів. У випадках підозри на якусь патологію ультразвукову діагностику слід робити стільки разів, скільки буде потрібно для підтвердження патології чи скасування підозри.
3. Комп’ютерна томографія . Серед методів, що дозволяють одержувати зображення різних ділянок людського тіла, комп’ютерній томографії (КТ) приділяється особливе значення, а саме роль стандарту. Якість КТ-зображення, а значить і його інформативність, залежить від фізичних характеристик і особливостей будови органа (щільності, концентрації електронів на одиницю маси й інші властивості біологічних тканин), а також від енергії рентгенівського випромінювання. Перевагами КТ є більш висока в порівнянні з іншими методами візуалізації деталізація по контрасту, можливість одержати за короткий час велику кількість поперекових проекцій, що особливо цінно для локалізації області, з якої надалі буде братися тканина для біопсії, а також для планування хірургічного втручання і наступної радіотерапії. Обмеженням методу КТ при дослідженнях внутрішніх органів є відсутність можливості одержувати зображення від великих ділянок у повздовжніх і фронтальних проекціях. Цей недолік можна подолати, використовуючи в ході дослідження спеціальні контрастні речовини.
4. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – це метод одержання зображень, індукованих сигналом ядерного магнітного резонансу. Принциповою відмінністю МРТ від КТ є те, що при МРТ вимірюваною величиною є намагніченість ядер визначеного типу, що знаходяться у виділеному елементі об’єму, у той час як при КТ – коефіцієнт поглинання рентгенівського випромінювання різними біологічними тканинами різний. Клінічне застосування методу МРТ полягає у вивченні просторового розподілу ядер водню, фосфору і деяких інших елементів у тілі людини. Основною величиною, що регіструється в МР-дослідженні, є відгук магнітних ядер на вплив перемінного магнітного полю, що залежить від щільності ядер і інших параметрів, специфічних для кожної ділянки тіла.
Переваги МРТ: метод дозволяє досягати винятково високого контрастування тканин, одержувати в ході одного дослідження зображення у всіх анатомічних проекціях, вивчати динамічні процеси, пов’язані з рухом біологічних рідин (крові, ліквору, сечі, жовчі), а також, завдяки застосуванню контрастних речовин, з високою точністю розрізняти навколопухлинний набряк і власне пухлину. До недоліків МРТ варто віднести досить високу (не тільки в Україні, але і в усьому світі) вартість дослідження, а також неможливість його проведення при наявності в пацієнта феромагнітних імплантатів та електронних пристроїв.
МРТ діагностика в акушерстві і гінекології.
При дослідженні вагітних жінок загальний час дослідження продовжується. Це спричиняє незручності через низьку толерантність таких пацієнток до збереження нерухомості в положенні “лежачи на спині” особливо при великих термінах вагітності (через сдавления маткою і плодом нижньої порожньої вени). Використання затримки подиху утруднене і приводить до підвищеної рухової активності плоду. У той же час при МРТ дітей першого року життя true FISP і/чи HASTE зображення достатні тільки при виключенні виражених порушень і досліджень грудної клітки і черевної порожнини. Високий зміст води в тканинах головного мозку плоду і немовляти миелинизация білої речовини головного мозку, що протікає в перший рік життя дитини з інверсією відносного контрасту сірої і білої речовини, особливості структури хребців вимагають збільшення TR/TE і фактора прискорення (RARE factor чи Echo Length Train) для досягнення необхідного відносного контрасту тканин на T2-зважених ТSE зображеннях ЦНС, дозволяють використовувати TR/TE при одержанні Т1-зважених зображень.
http://dhp.com.ua/pers_stst.php?id=417
Обстеження молочних залоз
Особливе місце в обстеженні гінекологічної хворої належить огляду та пальпації молочних залоз із метою оцінки їх функціонального стану та виявлення патологічних відхилень.
Огляд та пальпація молочних залоз є актуальними у зв’язку з поширенням в Україні раку молочної залози та входить до обов’язкового переліку досліджень під час онкопрофогляду. Саме тому середній медичний персонал повинен уміти обстежити молочну залозу в разі звертання пацієнтки зі скаргами чи з метою онкопрофогляду та навчити її самообстеженню.
КОМПЛЕКС РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ
1. САМООБСТЕЖЕННЯ
Після 20 років щомісячно робіть самообстеження молочних залоз через 23 дні після закінчення менструації, у період менопаузи — у перший день кожного місяця.
1.1. ОГЛЯД
Огляд молочної залози проводиться у кількох положеннях рук пацієнтки: руки уздовж тулуба, руки підняті над головою, руки на стегнах. Тільки огляд у різних положеннях дає можливість з’ясувати симетрію чи асиметрію, контури молочних залоз, наявність вузлів чи заглиблень.
Огляд молочних залоз робіть перед дзеркалом спочатку з опущеними, а потім піднятими догори руками. Під час огляду звертайте увагу на збільшення розмірів молочної залози, ознаки втягнення та випинання, почервоніння або припухлість ділянок шкіри, набряк шкіри за типом лимонної шкуринки, зміну форми соска або його втягнення.
1.2. ПАЛЬПАЦІЯ (ПРОЩУПУВАННЯ)
Для пальпації молочної залози використовують один із трьох методів: зверху донизу, радіарний або коловий. Під час пальпації необхідно дотримувати таких правил: обстежувати всю ділянку молочної залози, використовуючи для цього різний тиск на тканини (поверхнева, середньої сили та глибока пальпація); ділянку грудного кружальця та соска; ділянку лімфатичних вузлів (пахвові, надключичні та підключичні). Лежачи на спині, підкладіть під лопатку валик з того боку, де ви обстежуєте молочну залозу. Другою рукою прощупуйте кожну залозу круговими рухами, рухаючись по спіралі від зони під пахвою до соска (схема 1). Уникайте грубого прощупування або захоплення великої ділянки тканини молочної залози. Можна також робити обстеження молочних залоз по вертикальних лініях (схема 2).
Методика самообстеження молочних залоз:
1. Перед дзеркалом, опустивши руки вздовж тіла, необхідно оглянути молочні залози та соски
2. Підняти обидві руки догори і знову уважно оглянути молочні залози та соски.
3. Підняти ліву руку догори, а пальцями правої руки обстежити всю ліву молочну залозу
4. У такий же спосіб, але лівою рукою, обстежити праву молочну залозу, піднявши праву руку.
5. Лягти на спину, підклавши під ліве плече подушку і закинувши ліву руку за голову. Пальцями правої руки обстежити всю ліву молочну залозу, починаючи від периферії залози до соска, притискаючи до грудної клітки.
6. У такий же спосіб, але підклавши подушку під праве плече, лівою рукою обстежити праву молочну залозу.
7. Перевірити ділянку між молочною залозою, підпахвинною впадиною і саму підпахвинну впадину, спочатку піднявши руку вгору, а потім витягнувши вздовж тіла справа та зліва.
8. Обережно стиснути соски правої та лівої молочних залоз і перевірити, чи немає з них виділень.
Якщо Ви знайшли ущільнення в молочній залозі, появу кров’янистих виділень із соска чи ознаки, представлені в розділі «Огляд», негайно звертайтеся до фахівців (онкологів, мамологів).
Зараз пообіцяйте собі щомісячно проводити самообстеження молочних залоз.
ХАЙ ЦЕ СТАНЕ ВАШОЮ ЖИТТЄВОЮ ЗВИЧКОЮ!
2. КЛІНІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ
Щорічно проходьте клінічне обстеження молочних залоз (КОМЗ) у акушерів-гінекологів, акушерок оглядових кабінетів та дільничних терапевтів. КОМЗ за технікою виконання нагадує самообстеження, але воно виконується фахівцем як обов’язкове профілактичне дослідження.
Лікар має уважно обстежити не лише молочну залозу, але й усі прилеглі лімфатичні вузли, надключичні, підключичні, під пахвою.
3. МАМОГРАФІЯ
Мамографія (рентген молочної залози) дозволяє виявити пухлину на ранній стадії (розміром менше
|
|
· Вік: з віком підвищується ризик захворювання. Найбільший ризик спостерігається у віці 45–75 років із двома піками у віці 45–49 років та 70–74 років.
· Спадковість: випадки раку молочної залози в кровних родичів ( у матері, сестри або дочки).
· Порушення репродуктивної функції: безпліддя, народження першої дитини після 30 років та пізня менопауза (після 55 років).
· Не контрольований тривалий прийом гормональних контрацептивів.
· Перенесені раніше захворювання молочної залози (фібрознокістозна мастопатія та атипічна гіперплазія).
· Малорухомий спосіб життя, стреси.
· Зайва вага та вживання їжі, що містить велику кількість жирів.
· Куріння та вживання алкоголю.
· Вплив шкідливих промислових відходів та пестицидів, негативний вплив навколишнього середовища (радіації).
|
ПАМ’ЯТАЙТЕ: |
Добра новина: 9 із 10 ущільнень, що виявляються при самообстеженні молочних залоз, — не злоякісні.
Відсутність факторів ризику не виключає можливість розвитку раку молочної залози.
Лише в комплексі методи ранньої діагностики значно (на 20–30%) підвищують можливість виявити рак молочної залози на ранній стадії.
На ранніх стадіях пухлина практично не відчувається і не турбує. Проте пам’ятайте, що при виявленні захворювання на першій стадії в 94% випадків рак молочної залози успішно виліковується. Тому таким важливим є комплекс ранньої діагностики.
ПІКЛУЙТЕСЬ ПРО СВОЄ ЗДОРОВ’Я!
В усіх випадках ущільнення в тканині молочної залози або в підпахвовій впадині; появі виділень із сосків; зміни форми молочної залози; втягнень, зморщень або складчастості шкіри молочної залози жінку необхідно направити до лікаря — хірурга або онколога. На початкових стадіях дисгормональної гіперплазії слід дотримуватись консервативної терапії (гормональної ? метилтестостерон, тестостерон та ін. ), приймання медикаментів повинне бути регулярним і виконуватись згідно з призначенням лікаря. Якщо консервативна терапія не дає позитивного результату, необхідно проводити видалення ураженої ділянки залози.
Особливої уваги потребують хворі на рак молочної залози. Усі випадки наявності прогресуючої пухлини, яка відзначається інфільтративним ростом, супроводжуються зміною форми молочної залози, її соска. Медична сестра повинна направити таку хвору до лікаря. Догляд за такими хворими потребує неабиякої фахової майстерності, адже хворі жінки після операції на молочній залозі надзвичайно вразливі.
Методи діагностики захворювань молочної залози.
Обстеження жінок із захворюваннями молочних залоз починається з опитування, з’ясування скарг і виявлення факторів, що сприяють розвитку передбачуваної недуги. Після опитування уважно оглядаються груди. Пальпація проводиться в положенні стоячи і лежачи. Лікар акуратно промацує всі ділянки залози, зон лімфатичного відтоку, насамперед пахвової западини і надключичних областей.
За необхідності призначаються інструментальні методи обстеження — УЗД, мамографія, біопсія. У випадку підозри на зв’язок патології молочної залози із захворюваннями інших органів і систем організму можуть бути призначені відповідні аналізи, консультації ендокринолога, гінеколога й інших фахівців.
Ультразвукова діагностика (УЗД) молочної залози.
УЗД — безпечний, безболісний та інформативний метод дослідження молочних залоз. Використовуючи ультразвуковий сканер і спеціальний датчик, лікар послідовно оглядає груди жінки. Підозрілі ділянки вивчаються більш пильно. Це потрібно для того, щоб мамолог міг зіставити дані обмацування, УЗД, мамографії й установити діагноз. Під час УЗД можуть бути виявлені кісти й інші прояви мастопатії, доброякісні (фіброаденома, ліпома) і злоякісні пухлини (рак). Під контролем ультразвуку лікар-мамолог також здійснює пункцію підозрілих новоутворень, таких, які не вдалося виявити при пальпації
Мамографія
Мамографія — це безболісне рентгенологічне обстеження молочних залоз за допомогою мамографа. Застосування цього методу в мамології має деякі обмеження, тому що певне променеве навантаження впливає на організм жінки. І хоча сучасні технології дозволяють значно його знизити, поліпшуючи при цьому якість діагностики, без шкоди припустимо проводити всього 1–2 дослідження на рік. Про мамографію варто задуматися після 40 років. Лікарі-онкологи рекомендують робити її одноразово у віці від 35 до 40 років. Від 40 до 50 років необхідно обстежувати ся один раз на два роки, а після 50 років — щорічно.
Пункційна біопсія
Пункційна біопсія — це узяття з підозрілої ділянки молочної залози невеликої кількості тканин для мікроскопічного діагностичного дослідження. Узятий тонкою голкою або спеціальним інструментом препарат зафарблюють і розглядають під мікроскопом, після чого цитолог чи лікар-гістолог дає висновок про природу матеріалу. Незважаючи на удавану безпомилковість, біопсія в мамології тільки в сукупності з мамографією і УЗД дозволяє поставити діагноз з точністю до 95%. Існує також эксцизійна біопсія. Якщо мамографія, ультразвукове і цитологічне дослідження неспроможні установити характер хвороби, сумнівне утворення видаляють, тобто проводять секторальну резекцію молочної залози і вивчають вилучене утворення під мікроскопом. Точність діагнозу в цьому випадку досягає 100%.
Зовнішнє акушерське дослідження
Зовнішнє акушерське дослідження проводиться за допомогою чотирьох прийомів Леопольда-Левицького:
Перший зовнішній прийом (мал. 17). Акушер сідає праворуч від вагітної, лицем до неї. Долонні поверхні рук кладе на дно матки, пробує звести між собою нігтьові фаланги пальців. Завдяки цьому прийому визначають висоту стояння (термін вагітності) і форму дна матки (нормальна, сідловидна, дворога), частину плоду, що знаходиться на її дні (якщо тут широка, м’яка частина – сіднички, то передлежання головне або зворотньо в дні розташована маленька, тверда частина – голівка, то передлежання плода тазове). Якщо пальці сходяться між собою по центру дна матки – повздовжнє положення плоду, збоку від середньої лінії – косе, не сходяться зовсім, і дно матки розташовано нижче за пупок – поперечне положення.
Рис. 17. І зовнішній прийом Леопольда-Левицького
МЕТОДИ обстеження вагітних.
Анамнез жінки
При збиранні анамнезу з’ясовують наступні питання: 1) паспортну частину: прізвище, ім’я, по батькові, вік вагітної, професію, адресу, телефон; 2) перенесені захворювання: в дитинстві, зрілому віці, під час вагітності; 3) сімейний анамнез; 4) умови праці і побуту; 5) спеціальний анамнез: менструальну, статеву, дітородну і секреторну функції; 6) діяльність суміжних органів; 7) протікання даної вагітності.
Загальний огляд вагітної
В процесі загального огляду звертають увагу на зріст, будову тіла, повноту, стан шкіри, форму живота, стан черевного пресу, ходу, розвиток молочних залоз і сосків, оволосіння лобка. При низькому зрості частіше спостерігається загальнорівномірнозвужений таз, а високому – чоловічий (воронкоподібний) таз. «Гостра» або «відвисла» форма живота характерна для вузького тазу (мал. 1, 2). Матка стоїть прямо при повздовжньому положенні плоду, криво – при косому або поперечно – при поперечному положенні дитини. Матка має кулясту форму при багатоводді. Найбільше значення має крижовий ромб Міхаеліса, обмежений зверху остистим відростком V поперекового хребця, знизу – верхівкою крижів (місце відходження сідничих м’язів), а з боків – задньо-верхніми виступами вздухвинних кісток. В нормі його форма нагадує чотирикутник, ширина якого сягає
Рис. 1. «Гострий живіт».
Рис. 2. «Відвислий» живіт вагітних
Рис. 3. Ромб Міхаеліса при поперечно-звуженому тазі.
Рис. 4. Ромб Міхаеліса при косозміщеному тазі.
Зовнішні вимірювання
Для того, щоб мати уявлення про величину плоду, виміряємо розміри живота сантиметровою стрічкою: обвід живота (мал. 5). В лежачому положенні на рівні пупка в кінці вагітності у цієї жінки дорівнює
Рис. 5. Вимірювання обводу живота стрічкою (в см).
Рис. 6. Вимірювання висоти стояння дна матки стрічкою (в см).
За допомогою тазоміра визначимо 4 основний розмір тазу: три поперечних (Д.С. –
Рис. 7. Вимірювання поперечних розмірів тазу (в см)
.
Рис. 8. Вимірювання зовнішньої кон’югаты (в см).
Якщо всі або один з них менше норми, тоді вимірюємо додаткові розміри. Бічна кон’югата тазу – відстань від передньої до заднього верхнього виступу вздухвинної кістки з одного боку – в середньому дорівнюють
Рис. 9. Вимірювання поперечного розміру виходу з малого тазу (в см)
Рис. 10. Вимірювання прямого розміру виходу з малого тазу (в см)
З таблиці 1 видно, що його величина кута нахилу таза коливається в значних межах і залежить від положення вагітної і нижніх кінцівок (мал. 11, 12, 13, 14, 15). Величина кута нахилу має велике значення під час вагітності і пологів. При великих розмірах кута нахилу тазу в другій половині вагітності у часто родящих жінок може утворитися відвисаючий живіт. При невеликих розмірах кута нахилу тазу пологи проходять швидко, без пошкоджень плоду, піхви і промежини жінки.
Індекс Соловьева – обвод кисті руки, вимірюють сантиметровою стрічкою на рівні променевозап’ястного суглоба (мал. 16). Цей показник указує на товщину кісток тазу у жінки (чим менше індекс, тим кістки тонше і таз має більшу місткість), дає можливість із зовнішньої кон’югати (
а) при індексі
б) при індексі
в) при індексі
Таблиця 1
Зміни розмірів кута нахилу тазу при різних
положеннях тіла жінки (по І. І. Яковльову)
|
№ п/п |
Положення тіла жінки |
Кут нахилу тазу |
|
1. |
Вертикальне (стояче) |
50°-55° |
|
2. |
Напівсидячи |
20° |
|
3. |
Лежачи з витягнутими ногами |
48°-50° |
|
4. |
Лежачи з ногами, зігнутими в тазостегнових і колінних суглобах |
40°-45° |
|
5. |
Лежачи з ногами, зігнутими в тазостегнових і колінних суглобах і максимально підтягнутими до живота |
20°-25° |
|
6. |
Лежачи з піднятими на валу крижами |
15° |
|
7. |
Лежачи з опущеними крижами (вал під поясницею) і витягнутими ногами |
50° |
|
8. |
Лежачи з ногами, розігнутими в тазостегнових і колінних суглобах і спущеними вниз |
65° |
Рис. 11. Кут нахилу тазу і поперековий лордоз в стоячому положенні (по І. І. Яківльову). 1. Площина входу в малий таз (істинна кон’югата); 2. Зовнішня конъюгата; 3. Горизонтальна площина.
Рис. 12. Кут нахилу тазу у вагітної в лежачому положенні з витягнутими ногами (по І. І. Яківльову).
Рис. 13. Кут нахилу тазу у вагітної в лежачому положенні з ногами, зігнутими в тазостегнових і колінних суглобах (по І. І. Яківльову).
Рис. 14. Кут нахилу тазу у вагітної в положенні з ногами, зігнутими в тазостегнових і колінних суглобах і максимально підтягнутими до живота (по І. І. Яківльову).
Рис. 15. Кут нахилу тазу в положенні Вальхера з ногами, розігнутими в тазостегнових і колінних суглобах і спущеними вниз (по І. І. Яківльову).
Рис. 16. Вимірювання обводу верхньої кінцівки в ділянці лучезапястного суглоба
Другий зовнішній прийом (мал. 18). Лікар спускає обидва руки з дна матки на бічні стіни живота і по черзі, то одною, то іншою рукою, здійснює пальпацію. Якщо він знаходить на одній стороні гладку, широку, вигнуту поверхню – спинку (зліва – перша позиція, справа – друга позиція), яка повернена наперед (передній вид) або назад (задній вид), а на протилежній стороні визначаються дрібні рухливі горби, то це значить, що членорозміщення правильне, плід живий. Якщо долоні обох рук розміщені паралельно і близько одна до іншої – положення повздовжнє, криво – косе положення, далеко одна від одної і нижче пупка – поперечне положення, спинка або потилиця голівки зліва – І позиція або справа – II позиція, спинка повернена наперед – передній вид або назад – задній вид. Якщо круглі зв’язки підходять до матки під гострим кутом або йдуть паралельно одна одній, то плацента розміщується на задній стінці матки, а якщо вони розходяться – на передній стіні матки. Якщо живіт блищить, перерозтянутий, матка кулястої або бочкоподібної форми, визначаються коливання рідини, плід дуже погано пальпується, слід запідозрити багатоводдя. Якщо матка в тонусі, на одній з її стін пальпується різко болюче тістоподібної консистенції пухлинноподібне випинання – передчасне відшарування плаценти. Якщо при пальпації живота не вдається визначити положення, позицію і вид плоду через болючу постійно напружену матку, контракційне кільце розташовано криво на рівні пупка або вище, можна вважати, що у породіллі загроза розриву матки. Якщо між потилицею і спинкою плоду утворюється прямий кут, тулуб плоду зміщується від центру до бічної поверхні живота, то можна запідозрити лицьове вставляння голівки.
Рис. 18. II зовнішній прийом Леопольда
Третій зовнішній прийом (мал. 19). Акушер долонею і розведеннями великим і чотирма іншими пальцями правої руки охоплює і стискає частину плоду, розміщену над входом в малий таз, робить спробу змістити її в праву або ліву сторону, перевіряючи наявність або відсутність симптому балотування. Якщо над лобковим зчленуванням пальпується м’яка і широка частина, то можна запідозрити тазове передлежання плоду, а якщо тверда і округлої форми – головне вставляння дитини. Якщо при цьому відстань між великим і вказівним пальцями незначна – згинальне вставляння голівки або недорозвинений плід, велике – розгинальне передлежання, велика або гігантська дитина; передлегла частина тверда – переношена вагітність. Якщо передлегла частина рухається над симфізом – голівка над входом в малий таз, зміщується після застосування сили – притиснута до входу, зовсім не рухається – вставилася в малий таз. Якщо при першому дослідженні голівка була нерухома, а зараз стала рухомою, дає позитивний симптом балотування, різко болючий живіт з явищами роздратування очеревини – відбувся розрив матки. З лівого боку голівки пальпується гладка поверхня, а з правої сторони нерівна – перша позиція плоду, якщо отримані протилежні дані – друга позиція дитини. Якщо передлегла частина після поштовху великим пальцем зміщується у напрямі до вказівного пальця і передає йому поштовх, то це указує, що симптом балотування позитивний; голівка рухома, знаходиться над входом в малий таз і навпаки – не зміщується, тоді це значить, що симптом балотування негативний, передлежаща частина (напевно, сідниці) вставилася в порожнину малого тазу.
Рис. 19. III зовнішній прийом Леопольда-Левицького.
Четвертий зовнішній прийом (мал. 20) виконується наступним чином: акушер встає лицем до зігнутих в колінах ніг вагітної і кінчиками долонних поверхонь пальців обох рук обережно і поступово ковзає по бічній частині голівки вниз, проникає між нею і площиною входу в малий таз, і повертається назад вгору, перевіряючи отримані результати. При поперечному положенні плоду передлежаща частина на лобковим зчленуванням не пальпується і пальці вільно сходяться між собою високо над лоном. При головному передлежанні цей прийом дає можливість визначити місце її розміщення. Якщо передлежаща частина знаходиться над входом в малий таз, то пальці обох рук вільно сходяться під нею, а коли повертаються назад – розходяться. Якщо голівка знаходиться високо над лобковим зчленовуванням, то вона дає позитивний результат при використовуванні прийому балотування: поштовх її, зроблений правою рукою, направляє голівку вліво, і вона передає поштовх лівій руці (просте балотування), після цього швидко повертається на попереднє місце і іноді передає поштовх правій руці (подвійне балотування). Якщо передлегла частина притиснута до входу в малий таз, то пальці обох рук після застосування невеликого зусилля сходяться під нею, а коли повертаються назад – розходяться. Якщо передлегла частина вставилася малим сегментом в площину входу в малий таз, то пальці, просуваючись донизу, сходяться, але повністю зійтися вже не можуть через фіксовану невелику частину голівки, а повертаючись назад – розходяться. При головці, яка вставилася великим сегментом в площину входу в малий таз, пальці рук при просуванні вниз розходяться, а повертаючись назад – сходяться. Коли голівка знаходиться високо над входом, притиснута до входу, або вставилась малим сегментом в площину входу, можна отримати уявлення про розміри голівки, про місце розміщення потилиці і обличчя. Наприклад, потилиця голівки повернена вліво і спереду – перша позиція, передній вид; обличчя вліво і спереду – друга позиція, задній вигляд. Окрім цього, завдяки четвертому прийому, можна визначити наявність кута між потилицею і спинкою плоду, на підставі чого можна запідозрити лицьове вставляння голівки в площину входу в малий таз.
Рис. 20. IV зовнішній прийом Леопольда-Левицького.
Додаткові методи зовнішнього акушерського дослідження.
В тих випадках, коли не можна точно визначити позицію плоду, використовують наступні додаткові прийоми: 1) однією рукою натискують на дно матки, щоб спинка плоду сильніше зігнулася, а інший здійснюють пальпацію (мал. 21); 2) обережно втискують кінці пальців обох рук в бічні поверхні живота – опір значно більше там, де знаходиться спинка плоду, і менше з боку дрібних частин (мал. 22); 3) однією рукою охоплюють дно і бічну стіну матки, а кінці чотирьох пальців іншої руки втискують в протилежну сторону живота: з боку спинки плоду відчувається більший опір передньої черевної стіни, ніж там, де розміщені кінцівки (мал. 23); 4) для поліпшення пальпації спинки плоду другим прийомом зовнішнього акушерського дослідження асистент просуває руку за матку і відхилює її до передньої черевної стіни; 5) для проведення порівняльної оцінки і уточнення передлежання плоду ми проводимо двома руками одночасно третій прийом зовнішнього акушерського дослідження, захоплюючи дві частини дитини, що знаходиться над симфізом і біля дна матки (мал. 24).
Рис. 21. Визначення позиції плоду після натиснення на дно матки.
Рис. 22. Пальпація спинки плоду долонними поверхнями обох рук
Рис. 23. Визначення позиції плоду натисненням на дно матки однією рукою і втисненням кінчиків пальців в черевну стіну вагітної
Рис. 24. Визначення передлежащої частини плоду двома руками одночасно
Внутрішнє акушерське дослідження
Вагінальне дослідження обов’язково проводиться в таких випадках: перше – у момент прийому вагітній в стаціонар; друге – після відходження навколоплодових вод або на початку пологової діяльності; третє – при зміні акушерської ситуації; четверте – на початку другого періоду пологів; п’яте – після видалення дитячого місця.
Внутрішнє акушерське дослідження дає інформацію про стан статевих шляхів до початку пологів, наявності екзостозів, кісткових пухлин, деформації малого тазу, динаміці розкриття шийки матки, наявності плодового піхура, механізмі вставляння і проходження родовим каналом передлеглої частини плоду, травматичних пошкодженнях шийки матки, піхви або промежини.
Методика вагінального дослідження
Перед вагінальним дослідженням проводиться спорожнення сечового міхура і прямої кишки. Жінку кладуть на крісло або ліжко Рахманова із зігнутими тазостегновими і колінними суглобами і розсуненими стегнами. Проводиться миття і дезинфекція рук акушера та зовнішніх статевих органів породіллі.
Спочатку проводиться огляд в дзеркалах. Після цього великим і вказівним пальцями обох рук розсовують соромливі губи, оглядають залишки дівочої плівки, статеву щілину, клітор, зовнішній отвір уретри, стан бартолінових залоз, вхід в піхву, стан сечостатевої діафрагми (мал. 1).
Рис. 1. Визначення стану сечостатевої діафрагми (по А. Е. Мандельштаму).
В статеву щілину спочатку вводять середній палець правої руки, натискують на промежину і вводять інші пальці цієї руки, визначають стан леваторів (мал. 2), наявність м’язових рефлексів. Просувають обидва пальці в піхву, визначають її ширину, розтяжність, складчастість, стан уретри, сечового міхура (мал. 3), глибину і болючість склепінь та шийки матки. Визначають форму тіла матки, термін вагітності, стан шийки матки, розкриття зовнішнього і внутрішнього вічка (мал. 4, 5, 6), відношення шийки до симфізу і крижів, готовність шийки матки до пологів, стан плодового міхура: цілий, розірваний частково або повністю, високий надрив, води відійшли чи ні, де знаходиться передлегла частина, відношення її нижнього полюса до лобкового зчленування і мису (мал. 7). Визначають висоту лонного зчленування (мал. 8), термінальну лінію, мис, крижі і їх заглибину (вільне, заповнене), випинання в порожнину тазу сідничих горбів і виступів (мал. 9, 10), наявність екзостозів, кісткових пухлин. Обережно дають характеристику крижово-куприкового зчленування: нерухоме, рухоме (мал. 11). За відсутності плодового пузиря можна визначити консистенцію кісток черепа, швів, тім’ячок, яким сегментом голівка вставилася в малий таз. Якщо на голівці під симфізом пальпується велике тім’ячко (ромбоподібної форми), від якого відходять лобовий, два вінцеві і сагітальний шви, то плід знаходиться в задньому виді (мал. 12). Просуваючись по стрілоподібному шву вгору і в правий бік, можна визначити, що голівка розміщена в лівому косому розмірі тазу (мал. 13).
Рис. 2. Визначення стану піхви і промежини (по А. Е. Мандельштаму).
Рис. 3. Визначення стану уретри і сечового міхура (за А. Мажбіцом).
Рис. 4. Шийка матки сформована
Рис. 5. Шийка матки укорочена.
Рис. 6. Шийка матки згладжена
Рис. 7. Визначення відношення голівки до симфізу.
Рис. 8. Вимірювання висоти симфіза
Рис. 9. Дослідження сідничого горба таза
Рис. 10. Дослідження остії сідничої кістки таза
Рис. 11. Визначення рухливості куприка
Рис. 12. Визначення великого тім’ячка при задньому виді потиличного вставляння голівки
Рис. 13. Дослідження сагітального шва вказівним пальцем лівої руки
Якщо сагітальный шов закінчується невеликим трикутної форми малим тім’ячком, від якого відходжують два шви, то акушер має справу з переднім видом другої позиції потиличного вставляння.. Проводять вимірювання діагональної кон’югати; для цього доторкаються до мису кінчиком середнього пальця, відзначають вказівним пальцем зовнішньої руки місце на внутрішній руці, що стосується нижнього краю симфіза, виймають пальці з піхви і виміряють тазоміром ця відстань. В нормі цей розмір відповідає 12,5-
При знаходженні яких-небудь патологічних змін в піхві або шийці матки після виділення плаценти проводять огляд за допомогою дзеркал і підйомників.
Додаткові методи обстеження
Амніоськопія. При підозрі на гіпоксію внутрішньоутробного плоду за допомогою оптичної системи через шийку матки і цілі плодові оболонки оглядають передлежащу частину плоду, прозорість і вміст навколоплідних вод.
Рентгенографія. Проводиться при підозрі на аномалії розвитку плоду, наявність екзостозів або пухлин кісток тазу.
Тококардіогистерографія. Дозволяє одночасно реєструвати серцебиття плоду і скоротливу активність матки.
Ультрасонографія. Дозволяє визначити серцеві скорочення з 7 тижнів, рухи тіла – з 8 тижнів, кінцівок – з 9 тижнів, проводити реєстрацію збільшення розмірів плоду, локалізацію, розміри і зрілість плаценти, діагностувати аномалії розвитку дитячого місця і плоду , ідентифікувати багатоплідну вагітність, аномалії розвитку і пухлини матки, полігідроамніонів, олігогідроамніонів, сторонні тіла (внутрішньоматочну спіраль) в матці.
Наказ МОЗ 417 05.07.2011 Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні
Медико-генетичну консультацію бажано проводити поза вагітністю, або в її ранні терміни з детальною випискою про перебіг попередніх вагітностей, пологів, стану новонародженого, результатів обстеження, даних патолого-анатомічного дослідження.
УЗ-обстеження протягом вагітності
Перше – в терміні вагітності від 11 тиж.+1 день – 13 тижнів+6 днів вагітності. Інформація про доцільність визначення біохімічних маркерів в сироватці крові (PAPP-A, вільний β-ХГ) в терміні вагітності від 11 тиж.+1 день – 13 тижнів+6 днів вагітності з розрахунком індивідуального ризику наявності хромосомної та деякої вродженої патології плода.
Друге – в терміні вагітності 18-21 тиждень. Інформація про доцільність проведення біохімічного скринінгу ІІ триместру у терміні 16-20 тиж. (АФП + вільний β-ХГ (double-test), або АФП + вільний β-ХГ + вільний естріол (triple-test) з розрахунком індивідуального ризику наявності хромосомної та деякої вродженої патології плода.
– У випадку сумнівного результату УЗД або виявлення будь-які структурні аномалії плода – негайне скерування вагітної до медико-генетичного центру для вирішення питання про проведення інвазивної пренатальної діагностики.
– Вагітним жінкам, які пройшли біохімічний скринінг у І триместрі вагітності, рекомендується у ІІ триместрі визначати лише рівень АФП.
Додаток 7
Пренатальний консіліум
Дата___________________
ЛПЗ_________________________________________________________________
П.І.П.вагітної_________________________________________________________
Дата народження______________________________________________________
Адреса______________________________________________________________
Термін віагітності________________тижн.
Склад комісії:акушер-гінеколог________________________________________
Генетик________________________________________________
Профільні фахівці(відповіднодо виявленої патології)____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Пренатально встановлений діагноз__________________________________________________________________________________________________________________________________
Код МКХ-10____________________________________
Переривання вагітності за медичними показаннями рекомендовано\ ні
Відмова вагітної від переривання (причина)____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Поінформована відмова_______________________________П.І.П.
(підпис вагітної)
Рекомендації_____________________________________________________________________________________________________________________________
Місце проведення пологів, рекомендоване на консіліумі:_________________________________________________________
(підписи)
Додаток 8
ПРОТОКОЛ
ультразвукового обстеження вагітних
I УЗ-обстеження (11тиж.+1 день – 13 тиж.+6 днів)
Дата “____” ____________ 200_ р. Інд. карта N
ПІБ_________________________________________________________________________
Дата народження____________Дата обстеження_________________1-й день о/м_____
Методика сканування: трансабдомінальна / трансвагінальна
Розміри матки: довжина _______ ширина ______ передньо-задній _______
Контури матки рівні, чіткі (нерівні, бугристі).
Має серединне положення (зміщена праворуч, ліворуч).
Структура міометрію не змінена (змінена). Тонус міометрію не підвищений (підвищений по передній, задній стінці, локальний гіпертонус_________________).
Патологічні ехо-включення ________________________________________
Об’ємні утворення:________________________________ Перетинка у матці ______________
У порожнині матки візуалізується одне (два, три) плідне яйце правильної форми (_______).
Діаметр плідного яйця ____________мм Кількість ембріонів: _______________
Ділянки відшарування плідного яйця не визначаються (визначаються у області __________).
БІОМЕТРІЯ ПЛОДУ
Куприко-тім’яний розмір (КТР) ____________мм
Біпарієтальний розмір (БПР) _____________мм
Кістки черепу візуалізуються (не візуалізуються)
Окружність живота ________________мм
Середній діаметр живота _____________мм
Довжина стегна _____________мм
Інші:________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
Комірцевий простір ________мм
Наявність носової кістки ____________мм (візуалізуються, не візуалізуються)
Інші ехо-маркери хромосомних синдромів (лицевий кут, трикуспідальна регургітація, кровоплин у венозній протоці)____________________________________________________
Серце ______________ Серцебиття (є / ні) ЧСС ___________________ уд./хв.
Передня черевна стінка _________________(цілісність, наявність кили)
Рухова активність плода (нормальна, знижена, відсутня) _______________________
Локалізація хоріону: _____________, товщина______мм, структура____________________
Шийка матки:_____мм; цервікальний канал _____мм, діаметр внутрішнього вічка: _____мм
Стан придатків матки _________________________________________________________
____________________________________________________________________________
Особливості _________________________________________________________________
Висновок УЗД: _______________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Підпис лікаря ____________ П.І.Б.
Додаток 9
ПРОТОКОЛ
ультразвукового обстеження вагітних
II УЗ-обстеження (18-21 тиж.)
Дата “___” ____________ 200_ р.
ПІБ_________________________________________________________________________
Дата народження____________Дата обстеження_________________1-й день о/м_____
Кількість плодів: один, два, три
Положення плода: поздовжнє, поперечне, косе, нестійке
Передлежання: головне, сідничне
Серцебиття _____________ ЧСС ________ уд./хв. Рухи плода _________
Параметри плода
мм Параметри плода мм
Біпарієтальний розмір (БПР Нирка права
Лобно-потиличний розмір (ЛПР) Нирка ліва
Окружність голови
Сичовий міхур
Цефалічний індекс
Довжини стегна(ДС)
Мозочок Довжина великої бердової кістки
Інтраокулярний розмір
Довжина малої бедрової кістки
Діаметр грудної клітини (СДГК) Стопа
Серед. діаметр живота (СДЖ) Довжина плеча
Окружність живота
Довжина ліктьової кістки
Серце Довжина променевої кістки
Шлунок
кисть
Структура мозку:
Серединне М-ехо _____мм , бокові шлуночки мозку:____мм, велика цистерна ____мм,
Хребтовий стовбур _________________________________________
Серце: положення нормальне (аномальне)_______________, 4-камерний зріз серця: візуалізується (не візуалізується) _____________________________________________________
розмір, локалізація, позиція, камери
____________________________________________________________________________
( клапани, перетинки, ендокард, перикард)
Діафрагма без особливостей (патологія, не візуалізується).
Кишечник ехогенність не підвищена (підвищена), петлі не розширені (розширені до____мм)
Передня черевна стінка _______________________________________________________
Структури обличчя : Лицьові розщілини не візуалізуються (візуалізуються)_________________.
Носова кістка ________мм.
Розмір шийної складки _________ мм
Кількість навколоплідних вод: нормальна, збільшена, зменшена(водна кишеня)
Локалізація плаценти: передня, задня, права бокова, ліва бокова стінки, дно матки
Ступінь зрілості м/вічко: ____ Перекриває плаценти: ____
Товщина плаценти: _______мм. Структура плаценти: ______________________________
Реверсний кровоток у венозний протоці ________________________
Пуповина: кількість судин: ____________обвиття пуповини немає (є)____________________
Передлежання судин пуповини (є, ні), оболонкове прикріплення судин (є, ні)______________
Патологія матки, органів м/тазу _________________________________________________
Підозра або наявні вади розвитку плода (ВВР) ____________________________________
Висновок УЗД _______________________________________________________________
____________________________________________________________________________
