Особливі випадки приготування

 Водні розчини легко та nважкорозчинних речовин. Особливі випадки приготування

водних nрозчинів. Краплі. Ароматні води.

Особливі випадки nприготування водних розчинів:

§     nПовільне і важке розчинення лікарських nречовин у холодній воді.

§     nРозкладання окисників у процесі nприготування розчину.

§     nНерозчинність лікарських речовин у nпрописаному розчиннику без допоміжних речовин.

§     nПогіршення розчинності чи випадання осаду nпри спільному розчиненні двох лікарських речовин.

До повільно чи важко розчинних в холодній воді при кімнатній температурі nречовин відносяться: кислота борна, натрію тетраборат, етакридину лактат, nфурацилін, кальцію глюконат.З метою прискорення приготування розчинів ці nречовини розчиняють у гарячій воді.

У відношенні приготування розчинів фурациліну необхідно nвраховувати, що його розчинність у киплячій воді 1:5000, причому для поліпшення nрозчинності, а також для посилення його фармакологічної дії необхідно додавати nнатрію хлорид у концентрації 0,9%, тобто на 100 мл розчину додають 0,9г натрію nхлориду.

Грубокристалічні речовини, навіть добре розчинні у воді, звичайно важко nзмочуються нею і повільно дифундують у розчинник, тому їх попередньо nподрібнюють у ступці з невеликою кількістю води, а потім частинами додають nінший розчинник. До таких препаратів відносяться:
n міді сульфат, алюмокалієві  галуни.

Приготування розчину фенолу

До 100 частин фенолу кристалічного, розплавленого на водяній бані, nдодають 10 частин води. Утвориться гідрат, що містить не менше 90% фенолу.

При приготуванні розчинів фенолу рідкого треба брати на 10% більше, чим nпрописано в рецепті.

Розчини фенолу в концентрації вище 5%, а також чистий фенол відпускають nз етикеткою “Поводитися з обережністю”.

Приготування розчинів ртуті дихлориду n(сулеми)      

§     nПри приготуванні розчину  сулеми в підставку відмірюють гарячу воду і nрозчиняють у ній сулему, яку отримають за вимогою та рівну до кількості сулеми nкількість натрію хлориду, додають  2-3 nкраплі розчину еозинату натрію, потім проціджують у заздалегідь приготовлений nфлакон для відпуску з безбарвного скла. Приготований розчин сулеми відпускають nв опечатаному флаконі з етикетками “Отрута”, “Поводитися з nобережністю”, “Сулема 0,05%”. Крім того, наклеюють етикетку з nзображенням черепа і схрещених кісток. На сигнатурі зазначають чим підфарбований nрозчин.

Приготування розчинів окисників

До таких речовин відносяться калію nперманганат, срібла нітрат.

Розчини готують в стерильному посуді на свіжеперегнаній або свіжепрокип’яченій воді очищенній, не nфільтрують, відпускають у флаконах темного скла

§     nРозчини срібла нітрату відпускають у nфлаконі темного скла в опечатаному вигляді із сигнатурою й етикеткою n”Поводитися обережно”.

§     nЯкщо розчин калію перманганату прописаний у nконцентрації до 1%, то його безпосередньо розчиняють у підігрітій свіжоперегнаній nі профільтрованій воді очищеній.

§     nПри концентрації більше 1% речовину nрозтирають у ступці з гарячою водою.

Приготування розчинів важкорозчинних  речовин, що утворять легкорозчинні комплексні nз’єднання

До таких розчинів відносяться водні розчини nйоду й осарсолу. Для одержання розчинів даних речовин змінюють nпорядок розчинення їх на відміну від загальних правил.

При приготуванні розчинів йоду необхідно nмати на увазі, що він дуже мало розчинний у воді (1:5000). Для одержання більш nконцентрованих розчинів використовують здатність йоду добре розчинятися в nконцентрованих розчинах калію йодиду чи натрію йодиду з утворенням легко nрозчинних комплексних з’єднань –  nперйодидів.

погано розчинна у воді, але добре розчинна nу лужних розчинах.
nУ цьому випадку для приготування розчину також прибігають до зміни nпорядку розчинення, тобто спочатку у воді розчиняють натрію гідрокарбонат – nречовину загального списку, а потім отруйну речовину – осарсол.
nДля одержання розчину осарсолу необхідно додати натрію гідрокарбонату в  кількості, розрахованій по рівнянню реакції, n- на 1,0 осарсолу потрібно 0,61 натрію гідрокарбонату.

Є два прописи розчину Люголя: 

1 % розчин – для зовнішнього застосування

5 % розчин – для внутрішнього застосування

Rp: Solutіonіs Lugolі 5% 20ml

       nDa. Sіgna. По 6 крапель на молоці 3 рази на день.

Перевірка доз йоду:

Розрахунок доз для йоду кристалічного nведуть виходячи з 5% спиртового розчину йоду з використанням таблиці крапель, nтому що для йоду кристалічного в ДФ Х видання не приведені вищі разова і добова nдози.

По ДФ : ВРД 5% спиртового розчину йоду – 20 nкрапель.

ВДД 5% спиртового розчину йоду – 60 nкрапель.

1мл 5% спиртового розчину йоду містить n48крапель

(таблиця крапель у ДФ) – визначають nкількість йоду в 1мл 5% спиртового розчину:

100 мл 5% спиртового розчину йоду містить n5,0 йоду

1мл 5% спиртового розчину йоду – 0,5

0,5 йоду – 48 крапель

Х йоду – 20 крапель; Х=0,025 (ВРД йоду),

ВДД йоду = 0,075

РОЗВЕДЕННЯ СТАНДАРТНИХ

ФАРМАКОПЕЙНИХ РІДИН. nНЕВОДНІ ЛІКАРСЬКІ ТА КОСМЕТИЧНІ РОЗЧИНИ.

У nмедичній практиці порівняно часто застосовують у вигляді розчинів різної nконцентрації рідкі фармакопейні препарати, такі, як перекис водню, кислоти, nформалін, рідина Бурова, розчин аміаку й ін. Ця група стандартних рідин сама nчисленна, причому усі вони, за винятком рідини калію ацетату, застосовуються nтільки у вигляді примочок, полоскань, спринцювань, тобто зовнішньо.

Стандартні nфармакопейні рідини являють собою водні розчини лікарських речовин у строго nвизначених концентраціях, зазначених у відповідних статтях ДФ. Ці рідини nготують на підприємствах ПО “Фармація” чи на заводах; аптеки nодержують їх у готовому вигляді.

 При цьому існує різний підхід до різних nфармакопейних рідин в залежності від того, під якою назвою вони виписані в nрецепті.

Для nзручності засвоєння цього матеріалу всі стандартні рідини можна розділити на 3 nгрупи:

1. До першої групи відносяться рідини, nщо можуть виписуватися в рецепті під двома назвами – умовними і хімічними;

n

Умовна	Хімічна
Рідина Бурова	Розчин алюмінію ацетату основний 7,6-9,2% (в середньому  8%)
Рідина калію ацетату	Розчин калію ацетату 33-35% (в середньому 34%)
Пергідроль	Розчин перекису водню концентрований 27,5-31% (в середньому 30%)
Формалін	Розчин формальдегіду 36,5-37,5% (в середньому 37%)

 

2. В другу групу входять рідини, що nвиписуються тільки під хімічними назвами: розчин перекису водню розведений n2,7-3,3% (в середньому 3%), розчин аміаку 9,5-10,5% (в середньому 10%), кислота nоцтова 3%, 29,5 -30,5% (в середньому 30%) і 98%.

3. До третьої групи відноситься тільки nодна рідина –кислота хлористоводнева, на яку в ДФ Х видання є 2 статті:

Кислота хлористоводнева 24,8-25,2% (в nсередньому 25%),

Кислота хлористоводнева розведена n8,2-8,4% (в середньому 8,3%),

При nрозведенні стандартних рідин 1 групи звертають увагу на назву виписаного nпрепарату:

– якщо nзазначена хімічна назва, то при розрахунках виходять  з фактичного вмісту речовин, приведеного у nфармакопеї, і розрахунок ведуть по формулі розведення (чи по пропорції):

       nа´b

Х = ––––––; де:

        nс

Х – nкількість стандартної рідини по рецепті;

а – nнеобхідна концентрація розчину по рецепті;

b – nкількість прописаного розчину;

с – nконцентрація вихідної (стандартної) рідини.

 

– якщо в прописі зазначена умовна назва nпрепарату, то при розрахунках концентрацію стандартної рідини приймають за 100% n(чи за 1).

Розглянемо nдане положення на конкретних прикладах.

Приготування розчинів перекису водню

У ДФ nприведені 2 препарати:

– nрозчин перекису водню розведений, який містить 2,7-3,3% (в середньому 3%) nперекисі водню;

– nрозчин перекису водню концентрований чи пергідроль, що містить 27,5-31.5% nперекису водню (в середньому 30%).

Якщо в nрецепті прописаний розчин перекису водню без вказівки концентрації, то варто nвідпускати розчин перекису водню розведений, тобто 3%, у необхідній кількості.

При nприготуванні внутріаптечної заготівлі розчину перекису водню 3% необхідно nдодавати стабілізатор натрію бензоат в кількості 0,05%.

Якщо в nрецепті прописаний розчин перекису водню іншої концентрації, то його готують nрозведенням водою пергідролю чи розчину перекису водню, виходячи з фактичного nвмісту перекису водню у вихідному препараті.

Rp: nSolutіonіs Hydrogenіі peroxydі 2% 100ml

       Da. Sіgna. Для промивання ран.

У nданому випадку розчин, прописаний під хімічною назвою, можна приготувати з 3% nчи 30% розчину перекису водню, але з урахуванням фактичного вмісту перекису nводню у вихідному препараті. Розрахунок ведуть по пропорції:

100мл n-3,0 перекису водню

 Х       n– 2,0

    n100´2

Х=–––––– =66,6мл

       3

чи по nформулі:

      nа´b         2´100

Х=–––––– =–––––– =66,6мл.

        nC             3

Об’єм  препарату дорівнює 100мл, тому у флакон для nвідпуску відмірюють 33,4мл води і 66,6мл фармакопейного 3% розчину перекису nводню.

Rp: nSolutіonіs Hydrogenіі peroxydі 6%50ml

       Da. Sіgna. Для промивання ясен.

У nданому випадку розчин готують з концентрованого розчину перекису водню n(пергідролю) також з урахуванням фактичного вмісту перекису водню. Розрахунок nможна зробити по формулі:

     n6´50

Х=–––––– =10мл

       n30

чи по nпропорції:

30,0-100мл

3,0-Х

      n300

Х=–––––– =10мл

      n30

В nфлакон для відпуску відмірюють 40мл очищеної води і 10мл пергідролю.

Розчини nперекису  водню світлочутливі, тому nвідпускаються у флаконах жовтогарячого чи скла з етикеткою “Зберігати в nтемному місці”.

Якщо в nрецепті прописаний розчин пергідролю, тобто під умовною назвою, то останній nприймають за одиницю (100%).

Rp: nPerhydrolі 5,0

      Aquae purіfіcatae 15ml

      Mіsce. Da. Sіgna. Зовнішнє.

Об’єм nпрепарату дорівнює 20мл. У флакон для відпуску відмірюють 15мл очищеної води і nвідважують 5,0 пергідролю (наказ МОЗ України №197).

 

Приготування розчинів алюмінію ацетату основного (рідина Бурова) і калію nацетату

Якщо в nрецепті ці розчини виписані без вказівки концентрації, то відпускають nстандартну фармакопейну рідину в зазначеній кількості.

Необхідно nмати на увазі, що розчин рідини Бурова однієї і тієї ж концентрації може бути nпрописаний по різному.

Рідина nБурова – це 8% розчин основного ацетату алюмінію.

Якщо в nрецепті прописаний розчин основної оцтової алюмінієвої солі (хімічна назва) у nрізних концентраціях, то при розрахунках виходять з фактичного вмісту її в nпрепараті.

Rp.: Solutionis Aluminii subacetatis 1% 200 ml
n Da.Signa. Примочка

Підпис лікаря               Особиста nпечатка лікаря

Даний nлікарський препарат – розчин стандартної фармакопейної рідини для зовнішнього nзастосування, виписаний під хімічною назвою. У даному випадку розрахунок можна nзробити по формулі: Х= а´b / С ;   Х= 1´200 / 8=25мл

При розрахунку його кількості, nнеобхідного для готування лікарського препарату, виходимо з фактичної nконцентрації алюмінію ацетату основного в розчині (8%).

Робимо розрахунки інгредієнтів на зворотній стороні nпаспорта письмового контролю. В флакон для відпустки на 200 мл відмірюють 175 мл води очищеної і 25 мл n8% розчину алюмінію ацетату основного.

Закупорюють, nприклеюють № рецепта, заповнюють лицьову сторону паспорта письмового контролю й nоформляють етикетками: “Зовнішнє”, “Берегти від дітей”, “Зберігати в темному nмісці”. Контроль якості проводять відповідно до структурно-логічної схеми.

n

Паспорт письмового контролю (зворотня сторона) Розчину алюмінію ацетату основного 8%             200 · 1 Х = ––––––––––––= 25 мл                  8 Води очищеної:200 – 50 = 150 мл

Паспорт письмового контролю (лицьова сторона) Дата           № рецепта Aquae purificatae 175 ml Solutionis Aluminii subacetatis  8% 25 ml                   V = 200 ml Приготував                  (підпис) Перевірив           (підпис)

 

Якщо ж nпрописаний розчин рідини Бурова (умовна назва), то при розрахунку вона nприймається за одиницю (100%).

 

Розрахуйте nкількість інгредієнтів для приготування розчину рідини Бурова 2% 100 мл.

Rp.: Solutionis Liguoris nBurovi  2% – 100 ml
n Da. Signa. Примочка.

Даний nлікарський препарат – розчин стандартної фармакопейної рідини виписаної під nумовною назвою, тому при розрахунках її стандартну концентрацію приймаємо за n100% або за1:

                                  ППК (зв.б.)

8% nрозчину алюмінію ацетату основного:

2мл n– 100 мл

    Х – 100 мл  n                                        Х n= 2 мл 

Води очищеної: 100 – 2 = n98 мл

У флакон для відпуску nвідмірюємо 98  мл води очищеної  і  2 nмл  розчину алюмінію ацетату основного n8%. Закриваємо, приклеюємо № рецепта, заповнюємо ППК (лицьовий бік), оформляємо nетикетками «Зовнішнє», n«Зберігати в прохолодному захищеному від світла місці»,  «Берегти від дітей»

ППК (лиц. nбік)

Дата                                                         № nрец.

Aquae npurificatae 98 ml          

Solutionis nAluminii subacetici 8% – 2 ml      .

n

Vзаг. = 100 ml

Приготував:

Перевірив:

 

При приготуванні розчинів рідин, що відносяться до другої групи, nрозрахунки спрощуються, тому що вони прописуються тільки під хімічними назвами, nтому в залежності від способу застосування розрахунки ведуть по формулі nрозведення.

Як nзазначено раніше, розчини оцтової кислоти бувають 3%, 30%, 98%.

В nінструкції до наказу №197 сказано, що завжди виходять від фактичного вмісту nоцтової кислоти в розчині.

Rp: nSolutіonіs Acіdі acetіcі 10%200ml

       Da. Sіgna. Для протирання шкіри.

      n10,0´200

Х=––––––––––– =66,6мл 30%кислоти, що

           30

додають nдо 133,4мл води.

У nвипадку прописування розчину аміаку, у розрахунках також завжди виходять з nфактичного вмісту його в препараті. Розчин аміаку може бути в концентрації n9,5-10,5% (в середньому 10%).

Rp: nSolutіonіs Ammonіі caustіcі 3%50ml

       Da. Sіgna. Для вдихання при nнепритомності.

          50´3

Х=––––––––––– =15мл

          10

В nфлакон для відпуску відмірюють 35мл води і швидко виливають туди ж 15мл10% nрозчину аміаку (пахуча речовина).

Якщо nпрописані розчини аміаку і кислоти оцтової без вказівки концентрації, то nвідпускають 10% розчин аміаку і 30% розчин кислоти оцтової.

 

Приготування nрозчинів третьої групи, до якої відноситься кислота хлористоводнева, вимагає nособливого підходу.

Приготування розчинів кислоти хлористоводневої

Як nбуло сказано вище, у ДФ Х видання приведені 2 статті –на кислоту nхлористоводневу, що містить 24,8-25,2% хлористого водню (в середньому 25%) і nкислоту хлористоводневу,  що містить n8,2-8,4% хлористого водню (в середньому 8,3%), що готують розведенням nконцентрованої 25% кислоти в 3 рази.

Rp: nSolutіonіs Acіdі hydrochlorісі 2%150ml

       Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в nдень.

Об’єм nпрепарату дорівнює 150мл. У флакон для відпуску відмірюють 147мл води і 3мл nрозведеної кислоти хлористоводневої (8,3%).

Однак, nпри такому способі приготування мікстур можливі помилки у відмірюванні nсильнодіючої речовини (кислоти хлористоводневої) через малі об’єми . Для nзабезпечення більш точного відмірювання в аптеках з розведеної 8,3% кислоти nготують її розчин у розведенні 1:10.

Такої nбільше розведеної кислоти беруть у 10 разів більше, чим прописано в рецепті. По nданому прописі необхідно взяти 120мл води і 30мл розчину кислоти nхлористоводневої (1:10).

Для nчого ж використовується кислота хлористоводнева з вмістом хлористого водню 25%?

Її nзастосовують тільки для зовнішніх цілей, зокрема для приготування рідини nДем’яновича, що складається з 2 –х розчинів. Ці розчини призначені для nлікування корости по методу М.П.Дем’яновича, заснованому на здатності натрію nтіосульфату розпадатися в кислому середовищі, виділяючи сірку  і діоксиду сірки, що володіють nпротипаразитарною дією.

Розчин n№1.

Rp: nSolutіonіs Natrіі thіosulfatіs 60%100ml

       Da. Sіgna. Зовнішнє.

Розчин n№2.

Rp: nAcіdі hydrochlorісі 6ml

      Aquae purіfіcatae ad 100ml

      Mіsce. Da. Sіgna. Зовнішнє.

Приготування nрозчину натрію тіосульфату (розчин №1) теж має свою особливість (наказ №197). nЯкщо готувати розчин по прописі масооб’ємним методом, розчиняючи 60,0 речовини nі доводячи водою об’єм до 100мл (чи 60,0 речовини і води 69мл, тому що 0,51´60=30,6мл; n100мл-30,6мл=69мл), то концентрація його буде усього лише 46,37%. Таким nспособом готувати даний розчин категорично забороняється. Поясненням nневідповідності об’єму і концентрації служить те, що пропис цього розчину nавторський і розчин раніше готувався по масі (60,0речовини+40,0води=100,0). nОднак об’єм цього розчину буде дорівнювати тільки 73,5мл.

Для nприготування 100мл розчину варто взяти натрію тіосульфату 81,63:

60,0-73,5мл

Х-100мл

 

       60´100

Х=––––––––––– n=81,63

         73,5

У nмірному посуді в частині води розчиняють 81,63г натрію тіосульфату й об’єм nрозчину доводять до 100мл. При відсутності мірного посуду об’єм води nрозраховують, використовуючи КЗО для натрію тіосульфату:

0,51´81,63=41,6мл; n100мл-42мл=58мл.

У 58мл nводи розчиняють 81,63 г nнатрію тіосульфату, розчин проціджують у флакон для відпуску.

Для nприготування розчину №2 можна використовувати кислоту хлористоводневу 25% n(концентровану), приймаючи її за одиницю (100%). Однак, з огляду на небезпеку nроботи з нею, рекомендується використовувати кислоту хлористоводневу розведену n8,3%, взявши її відповідно в 3 рази більше.

В nфлакон для відпуску відмірюють 94мл очищеної води і 6мл кислоти nхлористоводневої, що містить хлористого водню 25% чи 82мл очищеної води і 18 мл nкислоти хлористоводневої розведеної (8,3%).

 

ПРИГОТУВАННЯ НЕВОДНИХ РОЗЧИНІВ

У nмедичній практиці, крім водних розчинів знаходять застосування і неводні nрозчини, тобто розчини, що містять як розчинник інші рідини. Вони є теж nгомогенними дисперсними системами, тобто справжніми розчинами. Застосування nневодних розчинників при приготуванні розчинів обумовлено, головним чином тим, nщо багато лікарських речовин не розчиняються у воді.

Неводні nрозчини призначені, в основному, для зовнішнього застосування: змазування nслизових оболонок, обтирання шкірних покривів, примочок, інгаляцій, полоскань, nпромивань, крапель для носа і вуха. Значно рідше вони застосовуються усередину nі для ін’єкцій.

Лікарські nзасоби, що входять до складу неводних розчинів, відносяться до різних nфармакологічних груп. Це, в основному, антисептики, місцеві анестетики, nпротигрибкові, протимікробні, протизапальні, болезаспокійливі засоби.

Простота nприготування, розмаїтість способів призначення, стабільність неводних розчинів n(більш висока, чим водних) обумовили їхнє широке застосування в сучасній nрецептурі аптек.

Якість nневодних розчинів, а також вибір технологічних прийомів при їхньому nприготуванні багато в чому визначаються фізико-хімічними властивостями nрозчинників.

Технологія неводних розчинів

1. nНеводні розчини nготують безпосередньо у флаконі для відпуску: в першу чергу поміщають сухі nречовини, потім відмірюють або відважують рідини (див. додаток 8).

При необхідності nрозчинення проводять при нагріванні на водяній бані.

2. nНеводні розчини, як nправило, не проціджують.

3. Спиртові розчини з сухих речовин nготують без урахування КЗО при їх розчиненні.

n

Rp.:	Acidi salicylici
	Resorcini ana 1,0
	Spiritus aethylici 70%
	Sol. Acidi borici 2% ana 50 ml
	Tincturae Calendulae
	Spiritus camphorati ana 15 ml
	M. D. S. Наносити на уражені ділянки шкіри.

Технологія.

ППК (зворотній бік)

Кислоти борної

2,0 – 100 мл

х    n– 50 мл          х = 1,0

У флакон для відпуску темного скла nвідважують 1,0 кислоти саліцилової, 1,0 резорцину, 1,0 кислоти борної і nрозчиняють у 50 мл 70% спирту етилового. Додають 50 мл води очищеної, 15 мл nнастойки календули, 15 мл камфорного спирту, збовтують. Закупорюють, наклеюють n№ рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

ППК
n(лицьовий бік)

Дата      № рецепта

Acidi salicylici 1,0

Resorcini 1,0

Acidi borici 1,0

Spiritus aethylici 70% 50 ml

Aquae purificatae 50 ml

Tincturae Calendulae 15 ml

Spiritus camphorati 15 ml

V_заг. = 130 ml

Приготував

Перевірив

Оформлення до відпуску. Сигнатура, етикетки: “Зберігати в прохолодному nмісці”, “Перед застосуванням збовтувати”, “Берегти від nдітей”.

 

РОЗЧИНИ ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНИХ РЕЧОВИН.

КОЛОЇДНІ РОЗЧИНИ

КЛАСИФІКАЦІЯ ВМС

n

Природні: •          Білки; •          Ферменти; •          Пектини; •          Камеді; •          Полісахариди; •          Рослинні слизи; •          Сухі і густі екстракти; •          Смоли.

Синтетичні: •          Поліксилоксани; •          Поліетиленоксиди; •          Целюлоза і її ефіри(МЦ, натрій – КМЦ, ацетилфталилцеллюлоза); •          Полівініловий спирт; •          Полівінілацетат; Полівінілпіролідон.

 

Rp.: Solutionis Acidi Hydrochloridi 2% 200 ml

Pepsini 3,0

M. D. S. По одній столовій ложці 3 рази в день.

 

Перше, що треба зробити, це розрахувати кількість nхлористоводневої кислоти. В даному випадку потрібно взяти кислоти nхлористоводневої 4 мл (8%), а її розведення 1:10 – 40 мл і води 160 мл. В nаптеці прийнято користуватися тільки розчином НС1 у співвідношенні 1:10. При nцьому треба враховувати, що пепсин руйнується в сильнокислому середовищі, тому nспочатку готують слабкий розчин НС1 шляхом змішування 160 мл води і 40 мл nрозведеної кислоти (1:10). Потім в цьому розчині розчиняють 3,0 пепсину. Але nтому що пепсин – білок із глобулярною будовою,  nйого не можна фільтрувати через паперовий фільтр, тому що пепсин – це nамфотерна сполука й у кислому середовищі заряджається позитивно, а клітковина n(папір), гідролізуючись набуває негативний заряд, і відбувається адсорбція nбілка на папері. Тому рекомендується проціджувати розчини пепсину через скляний nфільтр №1 або №2, або через пухкий  nжмутик вати.

Прикладом обмеженого набрякання речовини є набрякання при nкімнатній температурі желатину у воді. Однак, обмежене набрякання при зміні nумов може перейти в необмежене набрякання. Наприклад, желатин – продукт nчасткового гідролізу коллагену, є обмежено набряклою речовиною в холодній воді nі необмежено набряклою при нагріванні.

 

Rp.: Solutionis Gelatinae 5% 50,0

D. S. По 1 столовій ложці через 2 години.

 

Застосовується як кровоспинний засіб внутрівенно, для nін’єкцій.

Відважують 2,5 сухого желатину, поміщають в таровану фарфорову nчашку, заливають від 4 до 10 кратної кількості холодної води і залишають nнабрякати на 30–40 хв. Потім додають іншу воду і суміш ставлять на водяну баню nпри 60–70(С и при перемішуванні досягають, щоб желатин цілком розчинився і nвийшов прозорий розчин. Доводять водою до необхідної маси. Отриманий розчин nпроціджують через вату або марлю, відпускають з етикеткою «Зберігати в nпрохолодному місці», тому що під впливом мікроорганізмів може відбуватися nпсування розчину. Хворому треба пояснити, що перед застосуванням варто nпідігріти, тому що розчин може згуститися.

Крім групи білків є ВМС групи nполісахаридів. Сюди відноситься слідуючий обмежено набрякаючий препарат – nкрохмаль, що складається з 2-х фракцій: 10–20% розчинної у воді амілози і n80–90% не розчинного у воді амілопектину. У холодній воді крохмаль не утворює nрозчини, у гарячій набрякає, утворює клейстер.

Для nвнутрішнього застосування і клізм готують 2% розчин крохмалю. Розчини такої nконцентрації готують і в тих випадках, коли їхня концентрація не позначена в nрецепті.

КОЛОЇДНІ РОЗЧИНИ

Протаргол n– (срібло білкове, Argentum proteinicum) це аморфний nпорошок коричнево-жовтого кольору, без запаху, слабко гіркого і злегка в’язкого nсмаку, легко розчинний у воді, є захищеним колоїдним препаратом срібла, містить n7,6 – 8,3% (у середньому 8%) окисі срібла. Роль захисного колоїду виконують nпродукти гідролізу білка (альбумінати).

Протаргол насипають nтонким шаром на поверхню води очищеної в фарфоровій чашці чи в широкогорлій nпідставці і залишають на 10 хвилин. Збовтувати розчин протарголу не nрекомендується, тому що при збовтуванні порошок злипається в грудки, nутворюється піна, що обволікає частки протарголу і сповільнює його пептизацію.

Колларгол n– (срібло колоїдне, Argentum colloidale ) – це або nсинювато-чорні пластинки з металевим блиском, розчинний у воді, містить 70% nокису срібла і 30% продуктів гідролізу білка (натрієві солі мезальбінової і nпротальбінової кислот), що виконують роль захисного колоїду. У зв’язку з малою nкількістю білка (близько 30%) відбувається повільне розчинення препарату у nводі. Тому для прискорення розчинення можна застосовувати 2 способи готування розчину, у nзалежності від концентрації прописаного розчину.

1. У флакон  для відпуску  nпрофільтрувати 200 мл води очищеної додати коларгол і вміст склянки nструшувати до повного переходу коларголу в розчин. ( при концентрації коларголу nдо 1%).

2.Якщо приходитися готувати розчини в концентрації більше 1 %, то nраціонально застосовувати такий спосіб: коларгол вносять у ступку додають невелику nкількість води, суміш залишають на 2–3 хвилини для набрякання, розтирають, а nпотім при помішуванні додають кількість води, що залишилася. У разі потреби nрозчин коларголу можна процідити через жмутик вати, промити гарячою водою. nРозчин світлочутливий, тому варто відпускати в скляному флаконі жовтогарячого nскла.