Підготовка до практичного заняття №6
ТЕМА:
Фізіологічна та окулярна оптика.
Офтальмологічні інструменти
Око — орган нашого зору, що сприймає світлові подразнення.
Око людини являє собою своєрідну оптичну камеру, в якій можна виділити світлочутливий екран (сітківку) і середовища заломлення світла (передусім рогівку, кришталик і склоподібне тіло).
Частина сітківки, що знаходиться навпроти зіниці, де чутливі елементи розміщені найбільш щільно, називається жовтою плямою. У центрі жовтої плями є невеличке заглиблення — центральна ямка. Ділянка жовтої плями дає найбільш досконалий і чіткий, так званий центральний зір. Інша частина сітківки дає менш чіткий зір, що називається периферичним.
Учення про проходження світла в оці є складовою частиною такої дисципліни, як фізіологічна оптика (www.websight.ru/anat.php).
Фізіологічна оптика вивчає сприйняття світла живими організмами і займається вивченням процесів зору на стикові з фізіологією, біофізикою і психологією.
Як спеціальна дисципліна фізіологічна оптика з’явилася в XIX столітті головним чином завдяки працям Г. Гельм-гольца. Великий внесок у розвиток цієї науки зробили радянські вчені М. Й. Авербах, С. І. Вавілов, С. В. Кравков, П. П. Лазарев, Л. Д. Орбелі та ін.
На основі оптичних методів вивчення процесів сприйняття світла оком людини розроблено велику групу оптичних приладів:
– офтальмоскопи;
– офтальмометри;
– очнірефрактометри;
– адаптометри.
Методи і прилади фізіологічної оптики необхідні для дослідження таких зорових функцій, як гострота зору, абсолютна чутливість, критична частота злиття світлових миготінь тощо (http://ru.wikipedia.org./wiki).
ГОСТРОТА ЗОРУ
Гострота зору — міра здатності ока виявляти, розрізняти і розпізнавати об’єкти довкілля.
Дослідження гостроти зору є функціональним тестом при визначенні стану центрального зору людини.
Нормальна гострота зору — спроможність ока бачити роздільно дві світлові точки під кутом зору в 1′.
Р. Гук у XVIII столітті встановив, що дві зірки видимі неозброєним оком роздільно, якщо відстань між ними дорівнює або більша за 1′. Якщо око розрізняє деталі предметів, видимі під кутом в 1′, ця гострота зору береться за 1,0 (одиницю).
Про гостроту зору людини судять із розпізнавання нею спеціально запропонованих знаків на таблицях, зазвичай чорних на білому тлі (це можуть бути літери, кільця, картинки). Для оцінки периферичного зору на спеціальних приладах (периметрах) визначають межу поля зору, тобто частини простору, видимої нерухомим оком.
Крім зазначених таблиць з освітлювачем, промисловістю випускаються настільні прилади для дослідження гостроти зору:
-для далечини — ПОЗД-1;
-близькості — ПОСБ-1;
-набори пробних окулярних лінз;
-скіаскопічні лінійки.
ВИДИ РЕФРАКЦІЇ. АНОМАЛІЇ РЕФРАКЦІЇ ЗОРУ ТА ЇХ ПРИЧИНИ
Рефракція ока — це заломлююча сила оптичної системи ока, виражена в діоптріях.
Одна діоптрія — заломлююча сила скла з фокусною відстанню в
Рефракція ока як фізичне явище визначається радіусом кривизни кожного заломлюючого середовища ока, показниками заломлення цих середовищ і відстанню між їх поверхнями.
Отже, фізична характеристика ока обумовлена його анатомічною будовою.
У клініці, однак, має значення не абсолютна сила оптичного (світлозаломлюючого) апарату ока, а її співвідношення з довжиною ока за передньо-задньою віссю, тобто положення фокуса рівнобіжних променів відносно сітківки, що і є, власне, поняттям клінічної рефракції ока.
Залежно від положення фокуса рівнобіжних променів (точки заломлення променів, що проходять через оптичну систему ока паралельно до його оптичної осі) відносно сітківки розрізняють три види клінічної рефракції ока.
1. Фокус рівнобіжних променів припадає на сітківку; така рефракція називається розміреною і позначається як еметропія (emmetros — розмірений, відміряний, ops — зір, отже, еметропія — зразкова розмірна рефракція). Рівнобіжні промені, що йдуть до ока при відсутності напруги акомодації, заломлюються оптичною системою так, що фокусуються точно на сітківці і не викликають напруження акомодації ока.
2. При фокусуванні рівнобіжних променів попереду сітківки говорять про міопію, або короткозорість.
3. При фокусуванні рівнобіжних променів за сітківкою — рефракцію ока називають гіперметропією, або далекозорістю.
Останні два види рефракції ока є нерозміреними, на відміну від еметропії їх називають аметропіями.
Еметропічне око пристосоване до рівнобіжних променів, що надходять із простору, тобто заломлююча сила його оптичної системи відповідає довжині його осі, а фокус рівнобіжних променів точно збігається із сітківкою. Таке око добре бачить у далечінь.
А щоб воно добре бачило зблизька, такому оку необхідно посилювати рефракцію, що й досягається акомодацією.
Анізометропія. Це поняття (anisos — нерівний) означає нерівну, неоднакову рефракцію лівого і правого ока. Якщо досліджувати рефракцію з граничною точністю, то в абсолютної більшості людей буде виявлено неадекватність рефракції очей. Під анізометропією розуміють нерівність рефракції, що обумовлює функціональні порушення, які виражаються в астенопії, головному болі, фотофобії, нудоті, загальній втомі, порушенні просторового сприйняття.
Адаптація до нерівності рефракції має індивідуальну варіабельність. Дуже орієнтовно можна вважати, що утруднення при бінокулярному зорі виникають у тому випадку, якщо різниця в рефракції лівого і правого ока перевищує 2 діоптрії.
Розрізняють три основні наслідки анізометропії:
– нерівність гостроти зору;
– нерівність рухливості очей;
– нерівність розміру ретинальних зображень.
Акомодація (accomodatio — пристосовую) — здатність кришталика змінювати свою форму, ставати більш або менш опуклим і відповідно по-різному заломлювати промені світла.
У спокійному стані капсула кришталика розтягнута зв’язками, його поверхні мають найбільший радіус кривизни, вони сплощені і заломлююча здатність кришталика в цьому разі найменша. Нормальне око в спокійному стані при відсутності напруги акомодації дає на сітківці чітке зображення предметів, що знаходяться в «безмежності», тобто віддалені на відстань понад
Короткозоре око, якому притаманна начебто надлишкова заломлююча сила, може добре бачити зблизька на тій чи іншій кінцевій відстані в залежності від ступеня міопії, але для нормального зору вдалину тут потрібні розсіювальні (негативні) лінзи, що перетворюють розбіжні промені, які йдуть із близької відстані, на рівнобіжні.
При міопії (зниженні гостроти зору) спостерігаються порушення як в оптичній, так і в нервовій ланках зорової системи. Однією з найбільш поширених причин зниження гостроти зору є порушення фокусування зображення на сітківці. Головний фокус оптичної системи ока знаходиться перед сітківкою. Аномалія найчастіше обумовлена подовженням передньо-задньої осі ока, рідше — надмірною заломлюючою силою його середовища. Розвитку короткозорості сприяє надмірна зорова робота на близькій відстані в несприятливих гігієнічних умовах (недостатнє освітлення, поганий шрифт, неправильна посадка тощо), загальні інфекції й інтоксикації, ендокринні порушення, спадкова схильність та ін.
Око з гіперметропічною рефракцією до рівнобіжних променів не пристосоване, однак за умови власної акомодації спроможне добре бачити вдалину. Щоб роздивитися близько розташовані предмети, воно змушене ще більше використовувати свою акомодацію, але в разі її недостатності виникає потреба у використанні збірної (позитивної) лінзи відповідної сили.
Гіперметропію вважають наслідком затримки росту очного яблука, причини якого ще не досить вивчені.
Пресбіопія (presbys — старий) настає в результаті склеротизування кришталика. Зменшується його заломлююча сила, а відтак зменшується й обсяг акомодації.
Пресбіопія при еметропічній рефракції спостерігається у віці 40—45 років, при міопічній — пізніше, при гіпермет-ропічній — значно раніше. Нерідко вона супроводжується погіршенням зору вдалину. Пресбіопію слід відрізняти від аномальної рефракції зору, бо вона є результатом змін акомодації за віком.
Залежно від форми рогівки й кришталика ока розрізняють сферичну рефракцію ока, коли заломлення променів однакове в усіх меридіанах, і асферичну, коли в тому самому оці спостерігаються різні рефракції, тобто заломлення променів неоднакове по різних меридіанах. Таке явище називається астигматизмом.
В астигматичному оці є меридіан із найменшою заломлюючою силою і, як правило, перпендикулярний до нього меридіан із максимальною заломлюючою силою. Вони називаються головними меридіанами.
Астигматизм буває трьох видів:
– простий (коли в одному меридіані рогівки еметропічна рефракція, а в іншому — міопія або гіперметропія);
– складний (коли в обох меридіанах спостерігається або гіперметропія, або міопія, але різної сили);
– змішаний — коли комбінуються міопія з гіперметропією в одному оці.
Причиною астигматизму є здебільшого вроджена або набута несферичність поверхні рогівки, рідше — кришталика.
ДІАГНОСТИКА І КОРЕКЦІЯ ЗОРУ
Для визначення рефракції ока в клініці існують два методи:
– суб’єктивний;
– об’єктивний.
Суб’єктивний метод полягає в доборі відповідної лінзи, що коригує в процесі дослідження гостроти зору. При цьому до уваги беруться показання самого пацієнта.
Вираженням рефракції та її ступеня при міопії є найслабша із розсіюючих (негативних) лінз, за допомогою якої досягається найвища гострота зору вдалину.
При гіперметропії показником слугує найсильніша із збірних (позитивних) лінз при максимально високій гостроті зору вдалину.
При сферичній рефракції ока корекцію здійснюють сферичними лінзами, при астигматизмі — несферичними, або астигматичними.
До об’єктивних методів визначення рефракції відносять:
– діаскопію;
– рефрактометрію.
Рефрактометрія ока — це об’єктивне визначення рефракції ока за допомогою спеціальних приладів, очних рефрактометрів.
Найпростішим оптичним приладом, призначеним для корекції оптичних вад зору і захисту очей, є окуляри.
Із цією метою застосовують також контактні лінзи, які надівають безпосередньо на рогівку або склеру, та інтраокулярні лінзи — штучні кришталики.
Окуляри складаються із лінз та оправи, що забезпечує правильне положення лінз щодо ока. За призначенням вони поділяються на:
– коригуючі;
– спеціальні;
– захисні.
ДІАГНОСТИЧНЕ ОБЛАДНАННЯ.
Універсальна пробна оправа UTF 4880
OMBILIGHT C 10
Діагностичний набір з офтальмоскоп і отоскоп з однією загальною ручкою, яка має багаторазові отвори (2,5мм и 4,0мм 3 шт).
Склад: кронштейн для отворів, дзеркало, тримач шпателя, носове дзеркало, запасна лампочка, освітлювач, кейс.
Piccolight С
Діагностичний набір з офтальмоскоп і отоскоп з однією загальною ручкою, яка має багаторазові отвори (2,5мм и 4,0мм по 10 шт), в чохлі для зберігання.
Piccolight F.O. SET.
Діагностичний набір з офтальмоскоп і отоскоп з однією загальною ручкою, яка має багаторазові отвори (2,5мм и 4,0мм по 10 шт), в чохлі для зберігання.
COMBILIGHT F.O 30
Діагностичний набір з офтальмоскоп і отоскоп з однією загальною ручкою. Автоматичний замок з багаторазовими вушними отворами (2,5мм и 4,0мм по 10 шт), в чохлі для зберігання.
EUROLIGHT C10
Діагностичний набір з вакуумною срібною лампочкою (кат. № 28943)
Комплектація:
Отоскоп Eurolight C10 стандартний колір,шпатель, тримач шпателя, носове дзеркало, 2 ларингеальних дзеркала розм.3 и 4, кронштейн для освітлення, 3 багаторазових вушних отвори (розм.2,5, 3,5, 4,5мм), запасна лампочка, кейс для зберігання.
EUROLIGHT C10
Діагностичний набір з офтальмоскоп і отоскоп з однією загальною ручкою, яка має багаторазові отвори(2,5мм и 4,0мм по 10 шт), в чохлі для зберігання.
Діагностичне обладнання HEINE
HEINE
Ретинометр Lambda 100
Призначений для визначення потенціальної гостроти зору при катаракті, та інших видих помутніння.
Ручний офтальмоскоп Autofoc 2
Autofoc 2 – прилад, що задовольняє самі високі вимоги.
Офтальмоскоп з оптичною точністю Autofoc 2, містить автоматичний фокусуючий освітлювач руху променів.
Ручний офтальмоскоп BETA 200
Засіб для діагностики. Ручний офтальмоскоп з автоматичним ( батарейним і акумуляторним) живленням “BETA-200” , німецького виробництва фірми “HEINE”. Прилад забезпечує візуальність очного дна.
Ручний офтальмоскоп Mini 2000
Найкраще підходить для починаючих офтальмологів. Портативний прямий офтальмоскоп фірми HEINE “MINI
Налобний офтальмоскоп Omega 100
Налобний бинокулярний офтальмоскоп OMEGA 100 зі з’єднаним кабелем
Налобний офтальмоскоп Omega 180
Налобний бинокулярний офтальмоскоп OMEGA 180 призначений для бинокулярного стереоскопічного безрефлексного діагностування очного дна методом зворотної офтальмоскопії (в тому числі в операційних умовах).
Налобний офтальмоскоп Omega 200
Налобний бинокулярний офтальмоскоп OMEGA 200 має такі ж функції, що OMEGA 100, та обладнаний вмонтованими дзеркалами з обох сторін.
Офтальмоскоп на оправу Sigma 100
SIGMA 100 являється легким, портативним, комфортним и не потребує жодного обслуговування непрямим офтальмоскопом.
Офтальмоскоп на оправу Sigma 150
Офтальмоскоп непрямий на оправі Sigma 150 призначений для діагностики очного дна на зіницях різної величини. Управління двома розділеними оптичними шляхами дозволяє вибрати найкращі установки паралаксу и конвергенції для зіниці.
Ретинометр Lambda 100
Ручний офтальмоскоп Autofoc 2
Ручний офтальмоскоп BETA 200
Ручний офтальмоскоп Mini 2000
Налобный офтальмоскоп Omega 100
Офтальмоскоп на оправу Sigma 100
Офтальмоскоп на оправу Sigma 150
ОКУЛЯРНІ ЛІНЗИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ
Оглядовий набір лінз MT-158
Перші окулярні лінзи в давнину були плоскоопуклими і двоопуклими, тобто збірними, позитивними і призначалися для корекції гіперметропії. Через деякий час з’явилися розсіюючі негативні лінзи для корекції міопії, що мають увігнуті поверхні. Виготовлені в 1827 році циліндричні лінзи (їх поверхні є частинами бічної поверхні циліндра) дозволили коригувати астигматизм.
За характером оптичної дії окулярні лінзи розподіляються на шість груп:
1) неастигматичні позитивні, негативні та афокальні;
2) астигматичні позитивні і негативні;
3) призматичні (для корекції та лікування косоокості);
4) світлозахисні;
5) контактні лінзи;
6) інтраокулярні лінзи.
Позитивні і негативні лінзи мають двоопуклу і двоувігнуту форму, а також астигматизм бічних променів (тобто спотворюють предмети). Він усувається застосуванням меніскових лінз, у яких задня поверхня увігнута, а передня — опукла. У позитивних лінз велика опукла кривизна, у негативних — більш увігнута.
Відповідно до ГОСТ—23265—88 окулярні лінзи мають чотири види:
1) афокальні — А;
2) однофокальні — О;
3) біфокальні — Б;
4) трифокальні — Т.
Для корекції міопії та гіперметропії найбільш підходять однофокальні сферичні позитивні і негативні лінзи, що мають у кожному перетині однакову заломлюючу силу.
Для корекції астигматизму придатні астигматичні лінзи з торичною поверхнею, передня опукла поверхня яких має бочкоподібну форму, а задня увігнута — сферичну. Вони мають у двох перпендикулярних одне до одного головних сполученнях різні заломлюючі сили.
За видами лінзи бувають:
– позитивні і негативні — для корекції складного гіперметропічного і міопічного астигматизму;
– негативно-позитивні — для корекції змішаного астигматизму.
При оберненому астигматизмі, причиною якого є несферичність рогівки, корекція здійснюється контактними лінзами, що компенсують неправильність форми рогівки.
При пресбіопії зі зменшенням обсягу акомодації виникає необхідність у корекції зору не лише зблизька, але і вдалину, саме тоді користуються біфокальними, трифокальними сферичними і астигматичними окулярними лінзами.
При косоокості й порушеннях м’язової рівноваги очей застосовують призматичні окулярні лінзи, які теж мають кілька видів — афокальні, одно- і біфокальні сферичні й астигматичні.
Контактні лінзи. Ідея контактної корекції зору належить Д. Ф. Гершелю, який у 1830 році висловив думку, що рогівковий астигматизм можна виправити, наклавши на рогівку оболонку з гелеподібного прозорого матеріалу.
Першу контактну лінзу було виготовлено і використано із захисною метою в 1887 році.
Контактні лінзи бувають:
– лікувального;
– захисного;
– косметичного призначення;
– а також потрібні для екранізації при великих дефектах райдужки або аніридії.
Жорсткі контактні лінзи. Найбільший попит мають рогівкові контактні лінзи.
Передня поверхня лінзи має однаковий радіус кривизни, а на задній поверхні створюють складний профіль. Центральна частина називається оптичною зоною, профіль її повинен бути близьким до кривизни граничної поверхні рогівки. Периферична частина має кривизну більшого діаметра. Залежно від профілю периферичної частини розрізняють лінзи з:
– подвійною;
– потрійною;
– множинною кривизною.
Вибір профілю задньої поверхні лінзи залежить від індивідуальних особливостей форми передньої поверхні рогівки. Завдання полягає в тому, щоб лінза не чинила тиску на епітелій рогівки і не травмувала його. Добре підігнана лінза перебуває в завислому стані й плаває на тонкій плівці слізної рідини. Припускається зсув лінзи на 1—2 мм.
Рогівкові контактні лінзи бувають:
– великих розмірів (понад
– середніх (9,5—8,6 мм);
– малих (
Товщина лінз в оптичній зоні дорівнює 0,15—0,22 мм.
М’які контактні лінзи.
Виготовляють з еластичного матеріалу, що містить значну кількість води (близько 70 %).
При їх використанні створюються умови для виведення продуктів метаболізму рогівки, легше досягається адаптація, а отже й переносимість лінз.
Інтраокулярні лінзи.
Зараз кількість успішних імплантацій інтраокулярних лінз обчислюється сотнями тисяч і, можна сподіватися, що з удосконаленням конструкції штучних кришталиків та матеріалів, із яких вони виготовляються, їх застосування розширюватиметься.
Усі без винятку інтраокулярні лінзи мають одну головну деталь — оптичну частину (лінзу), виготовлену найчастіше з очищеного поліметил акрил ату. Відмінності в конструкції інтраокулярних лінз стосуються переважно елементів кріплення.
Переважну більшість імплантацій інтраокулярних лінз виконано з метою заміщення видаленого кришталика. Візуальний ефект операції залежить насамперед від вибору сили заломлюючої лінзи. Використання стандартної інтраокулярної лінзи неприпустиме хоча б тому, що оптична сила кришталика варіює в дуже широких межах — від 12,9 до 33,8 дптр, у середньому — 20,38 дптр.
Розрахунок оптичної сили інтраокулярних лінз відносно індивідуальних параметрів ока виконують за формулами.
Контактні лінзи
Лінзи Optima 38
Лінзи Optima WF
Лінзи контактні дводенного ношення ”ACUVUE OASYS”
Лінзи контактні одноденні ”Clear 1-day”
Лінзи контактні торині ”BIOMEDICS TORIC UV”
Лінзи контактні кольорові ”SOFLENS NATURAL COLORS”
ДОБІР ОКУЛЯРІВ І ВИМОГИ ДО НИХ.
РЕЦЕПТИ НА ОКУЛЯРИ
При доборі окулярів треба старанно вибирати оправу.
Уже на початку XIX століття сполучні містки окулярних оправ набули різноманітної конфігурації. У 70-і роки XIX століття був винайдений новий пластичний матеріал — целулоїд, що знайшов широке застосування у виробництві оправ.
Як результат удосконалення конструкції та форми окулярних оправ з’явилися комбіновані оправи із пластмаси (ацетилцелюлоза, оптил, естрол) і металу з декоративним покриттям металами (золото, паладій та ін.), кольоровими лаками й емалями. Збільшилися розміри світлових прорізів.
Добір окулярів.
Знання об’єктивних і суб’єктивних методів рефрактометрії ще не означає вміння правильно добирати окуляри, тому що в більшості випадків рефрактометричні дані неможливо перенести на рецептурний бланк.
Окуляри при короткозорості.
Беручи до уваги роль акомодації в патогенезі короткозорості, рекомендується виписувати такі окуляри, що робили б навантаження на акомодаційний апарат послабленим. При легкому ступені короткозорості (до 1 дптр) із відносно високим зором (не нижче 0,4—0,5) постійне носіння окулярів не рекомендується.
При короткозорості 1,5—3 дптр гострота зору частіше буває від 0,2 до 0,08, що утруднює для людини роботу й орієнтування на вулиці, особливо увечері. Виникає необхідність в окулярах для далечини; але для роботи на близькій відстані окулярами користуватися не рекомендується. Окуляри для далечини при будь-якому ступені короткозорості виписують у режимі недокорекції на 0,25—0,5 дптр із таким розрахунком, щоб гострота зору була у межах 0,8. В умовах бінокулярного зору гострота його підвищується до 0,9—1,0.
Міопія вище 3—4 дптр змушує людину читати на дуже близькій відстані, що не відповідає гігієнічній нормі. Тому пацієнтам із короткозорістю середнього і високого ступеня рекомендують окуляри для роботи на 2—3 дптр слабші, ніж окуляри для далечини. Можна призначати й біфокальні окуляри. При прогресуючій короткозорості час від часу треба посилювати окуляри для далечини, а попередні можна рекомендувати для читання.
Окуляри для далекозорості.
Далекозорість діагностується в дитячому, частіше дошкільному віці, і питання про призначення окулярів вирішується з урахуванням стану зорового апарата в цілому. Будь-яка функціональна патологія, особливо відхилення ока всередину, є показанням до постійного носіння окулярів.
У дорослих показанням до постійного носіння окулярів є зниження гостроти зору. При далекозорості понад 3 дптр в осіб до 30-річного віку вже є потреба в окулярах, навіть якщо раніше вони обходилися без окулярів.
При далекозорості призначають повну корекцію аномалії рефракції в природному стані акомодації.
Окуляри при астигматизмі.
При доборі окулярів варто пам’ятати, що астигматизм має бути скоригованим повністю. Якщо сила циліндричної лінзи виявляється слабшою за дані об’єктивної рефрактометрії, а гострота зору з корекцією досягає норми, то це не означає, що астигматизм скоригований не до кінця. Для корекції астигматизму можна брати будь-яку циліндричну лінзу в межах діапазону силової проби, однак доцільніше використовувати найслабшу циліндричну лінзу, що забезпечує повне виправлення астигматизму, але за своїм значенням слабшу від об’єктивно визначеного ступеня астигматизму.
Окуляри при пресбіопії.
Можливим елементом добору окулярів при пресбіопії є визначення поправки до корекції для далечини. Найбільш точним і простим виявився метод Каца — визначення плюсової поправки за віком: 40 років — 0,75 дптр, 50 років — 2 дптр, 60 років — 3 дптр. При гіперметропії поправка додається, при міопії — відраховується від значення коригуючих лінз для далечини, при еметропії беруть значення самої поправки. Однак слід пам’ятати, що схема Каца лише орієнтовна. На практиці можливі відхилення, пов’язані з індивідуальними особливостями послаблення акомодації за віком та спеціальними вимогами щодо зору.
Вимоги до окулярів.
При доборі окулярів необхідно забезпечувати повноцінні умови для роботи зорового апарата і мати набори пробних окулярних лінз і призм.
До коригуючих окулярів висуваються певні вимоги:
1. Рефракція лінзи або призми має відповідати пропису рецепта на окуляри, її перевіряють за допомогою діоптриметра. Можна скористатися також методом нейтралізації.
2.Оптичний центр лінзи має збігатися з центром зіниці ока.
3. Окулярна лінза повинна знаходитись на відстані
4. Форму оправи та її параметри слід вибирати у відповідності з анатомічною будовою голови пацієнта. Вона має також задовольняти естетичні вимоги і бути зручною при носінні, деталі окулярних оправ не повинні подразнювати шкіру.
Окуляри необхідно зберігати у футлярі, а лінзи протирати замшевою або іншою м’якою серветкою.
Рецепти на окуляри.
Коригуючі окуляри замовляють за рецептами, що видаються офтальмологом після визначення гостроти зору за допомогою таблиць і офтальмологічних приладів (рефрактометрів, скіаскопічних лінійок, наборів пробних окулярних лінз), після необхідної корекції, вимірювання відстані між центрами зіниць та з’ясування ряду інших параметрів.
Для того, щоб виписати рецепти на окуляри, треба знати такі латинські слова:
1. Праве око — О. D. (Oculus Dexter)
2. Ліве око — О. S. (Oculus Sinister)
3. Обидва ока . — O.U. (Oculus Utriusguae)
4. Позитивне (опукле) — Convex
5. Негативне (увігнуте) — Concave
6. Сферичне (неастигматичне) — Sphera
7. Циліндричне (астигматичне)— Cylinder
8. Вісь астигматичного скла — Axis
9. Відстань між центрами зіниць — D. p. (Distantia
pupillarum)
Джерела інформації
А – Основні:
1. Гридасов В.И., Оридорога Л.М., Винник Е.В. Фармацевтическое и медицинское товароведение / Пособие для студентов. – Харьков, 2000. – 204 с.
2. Гридасов В.І., Винник О.В., Оридорога Л.М. Фармацевтичне товарознавство. – Харків, 2002. – 171 с.
3. Громовик Б.П. Медичне і фармацевтичне товарознавство: товари аптечного асотрименту.Навч.пос. для фарм. фак-в ВМНЗ III-IVр.а: Рекомендовано ЦМК МОЗ – 2010
4. Дем’яненко В.Г. Медичне та фармацевтичне товарознавство: практикум, 2010р.
5. http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/601/specialni-instrumenti
6. http://medtex.com.ua/instryment-oftalmolgiya.shtml
