Home » Підрозділ 15

Підрозділ 15

26 Червня, 2024

ХВОРОБИ nГОРТАНІ: ГОСТРИЙ ЛАРИНГОТРАХЕЇТ У ДІТЕЙ, ДИФТЕРІЯ nГОРТАНІ, ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ, ПЕРЕДПУХЛИННІ nЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ. ТРАХЕОСТОМІЯ n

(Підрозділ n№15) n

ГОСТРИЙ nЛАРИНГОТРАХЕЇТ У ДІТЕЙ n

Гострий nларинготрахеїт у дітей – гостре запалення nслизової оболонки гортані і трахеї, яке nбуває одним із проявів ГРВІ. Нині виділяють nподвійну природу гострого ларинготрахеїту: n1) як клінічний прояв самої вірусної nінфекції; 2) як ускладнення ГРВІ, спричинено nвторинною бактерійною мікробною флорою. nДля позначення даної патології nвикористовують різні терміни. nНайпопулярнішим з них є підскладковий nларингіт, гострий ларинготрахеїт, nобтуруючий стенозуючий ларинготрахеїт. n

Причини n n

1. nВірус грипу. n

2. nВіруси пара грипу. n

3. nАденовіруси. n

4. nЗмішана вірусна інфекція. n

5. nАктивація бактерійної флори дихального nдерева (стафілококи). n

6. nАлергічна налаштованість у дітей. n

Клініка n

1. nЗахворювання настає переважно раптово, nвночі. n

2. nСухий гавкаючий кашель, який веде до nспазму м′язів nгортані. n

3. nГіпоксія. n

4. nЗагальне збудження, діти стають nнеспокійними, погано сплять, відмовляються nвід їжі. n

Пряма nларингоскопія n

1. nГіперемія та інфільтрація слизової nоболонки гортані. n

2. nЗвуження просвіту гортані за рахунок nнабрякові-інфільтративних валиків яскраво-червоного nкольору в підскладковому просторі. n

3. nНаявність густого гнійного вмісту в nтрахеї. n

Лікування n

Проблему nлікування хворих на гострий ларинготрахеїт, nварто виділити п′ять nнапрямків [Мітін Ю.В., 1986]: 1) організація nдопомоги; 2) лікування хворих на гострий nларинготрахеїт, який супроводжується nстенозом гортані в стадії компенсації та nнеповної компенсації; 3) інтенсивна терапія nхворих на гострий ларинготрахеїт, який nсупроводжується стенозом гортані на стадії nпереходу від неповної компенсації до nдекомпенсації (проведення інгаляцій під nтентом); 4) інтенсивна терапія хворих на nгострий ларинготрахеїт у стадії nдекомпенсації (тривала інтубація і nтрахеостомія); 5) реабілітація дітей, які nперенесли тривалу інкубацію чи трахеотомію. nЛікування таких хворих проводиться в nреанімаційному відділенні. В лікуванні nберуть участь оториноларинголог, педіатр, nреаніматолог. n

1. nЗастосування інтерферону і nпротигрипозного гама-глобуліну. n

2. nНедоцільне призначення антибіотиків nдитині, у якої захворювання починається nраптово за відсутності інших симптомів nГРВІ. При раптовому початку на тлі ГРВІ nпризначають антибіотики з профілактичною nметою у відповідній дозі. У разі nпоступового наростання симптомів nвимагається інтенсивна антибактерійна nтерапія. n

3. nПри стенозі гортані у стадії неповної nкомпенсації застосовують: n

а) Внутрішньовенне nуведення розчину преднізолону (2-3 мг на 1 кг nмаси тіла), 20 % розчину глюкози 10-20 мл, 10 % nкальцію хлориду з розрахунку 1мл на рік nжиття, 5 % розчин аскорбінової кислоти з nрозрахунку 1 мл на рік життя, 2,4 % розчин nеуфіліну з розрахунку 0,2 мл на 1 кг маси тіла. n

б) Внутрішньом′язове nуведення 1 % розчину димедролу 1 мл (або nіншого антигістамінного препарату). n

в) Відволікаючі nпрепарати (гарячі ніжні ванни, гірчичники nна грудну клітку) та інгаляції, у склад яких nуводять антигістамінні, спазмолітичні nпрепарати та протеолітичні ферменти. n

4. При переході nстенозу гортані зі стадії неповної nкомпенсації в стадію компенсації дитину nкладуть під тент із поліетиленової плівки nабо в кисневий намет, який перетворюється в nголовний тент. Принцип цього методу nлікування полягає у створенні в обмеженому nпросторі повітря, що вдихається, nмікроклімату з високою вологістю, nпідвищеною концентрацією кисню та різних nлікарських речовин. Проводиться також nкорекція основних параметрів гомеостазу – nінфузійна терапія, кортикостероїдні nгормони, боротьба з ацидозом, усунення nдефіциту калію, уведення нейролептичних і nседативних препаратів, протеолітичних nзасобів і серцевих глікозидів. n

5. При nдекомпенсованому стенозі гортані nпроводиться подовжена інтубація nабо трахеотомія. n

Профілактика n

1. nРаціональне лікування ГРВІ, грипу. n

2. nЛікування алергічних захворювань. n

3. nзагартування організму. n

ПІДСКЛАДКОВИЙ nЛАРИНГІТ (НЕСПРАВЖНІЙ КРУП) n

Підскладковий nларингіт (несправжній круп) – це така форма nгострого запалення гортані, коли запальний nпроцес локалізується в підскладковому nвідділі й характеризується набряком пухкої nклітковини, яка розташована у підслизовому nшарі підскладкового простору. Дане nзахворювання спостерігається переважно у nдітей до 7-річного віку, оскільки у дорослих nтака клітковина атрофується. n

Причини n

· nІнфекційні захворювання (ГРВІ, nгрип, кір, скарлатина). n

· nПереохолодження. n

Клініка n

1. Утруднене дихання, nяке виникає раптово, частіше – серед ночі. n

2. Сухий гавкаючий, nдзвінкий кашель. n

3. Діти неспокійні, nплачуть, погано сплять, відмовляються від nпиття та їжі. n

4. Голос залишається nчистим. n

Підскладковий nларингіт має нападоподібний перебіг. nПротягом дня дитина може мати лише nнезначний нежить, вона весела, грається, а nвночі раптово просинається від ядухи, nпітніє, стає неспокійна, ловить ротом nповітря, голосно дихає, синіє. Через деякий nчас дитина заспокоюється та засинає. Такий nнапад може повторюватись декілька разів за nніч, в цю або наступну добу. n

Ларингоскопія n

• Під голосовими nскладками і паралельно до них видно рожеві nвалики запаленої слизової оболонки. n

• Густий в’язкий nслиз в підскладковому просторі гортані. n

Лікування n

1. Регулярне nпровітрювання приміщення, де перебуває nдитина, та його зволоження (розвішування nпростирадл, зволожених водою). n

2. Для лікування nнападу ядухи слід притиснути шпателем nкорінь язика, щоб викликати блювотний nрефлекс, або полоскотати ватою в носі, щоб nвикликати чхальний рефлекс, що зменшить nпрояви стенозу. n

3. Призначають тепле nпиття (молоко, “Боржомі”), теплі ніжні nванни, гірчичники на спину. n

4. Застосовують nінгаляції протинабрякової суміші (що nмістить кортикостероїди, антигістамінні, nферменти, адреноміметики тощо). n

5. Закапування в ніс nсудинозвужувальних крапель. n

6. Якщо ці засоби не nдають належного ефекту, внутрішньом’язово nабо внутрішньовенно вводять nглюкокортикоїди, антигістамінні засоби, nбронхолітики. n

Профілактика n

Покращання умов nпобуту, заходи щодо загартовування nорганізму. n

Уникнення nпереохолодження. n

ДИФТЕРІЯ nГОРТАНІ (СПРАВЖНІЙ КРУП) n

Дифтерія – гостре nінфекційне захворювання, яке викликається nпаличкою Лефлера. Захворювання настає nвнаслідок контакту з хворими на дифтерію nабо з бацилоносієм. Збудник дифтерії – nпаличка Лефлера. n

Причини n

• Захворювання може nвиникнути, якщо не було вжито відповідних nпрофілактичних заходів (протидифтерійні nщеплення). n

• Сприяють зараженню nдифтерією катари верхніх дихальних шляхів, nкір, коклюш, грип. n

Клініка n

1. Порушення nзагального стану (дитина бліда, пасивна, nвідмовляється від їжі, погано спить тощо). n

2. Явища наростаючої nінтоксикації. n

3. Утруднення дихання, nщо прогресивно наростає (ядуха). n

4. Охриплість голосу nаж до повної його відсутності (афонії). n

5. Кашель, на початку nзахворювання голосний, потім – беззвучний. n

6. Збільшені nлімфатичні вузли (пакети) на шиї. n

7. Набряк підшкірної nклітковини шиї. n

Ларингоскопія n

• Плівки (від nбілуватого кольору до сіро-брудного із nзеленим відтінком), які щільно прикріплені nдо підлеглої слизової оболонки. На початку nзахворювання нальоти мають острівцевий nхарактер, а потім зливаються, утворюючи nзліпок гортані. n

• При відокремленні nплівок буває кровотеча. Виразки на слизовій nоболонці мають поверхневий характер. n

За тяжкістю перебігу nдифтерію поділяють на легку і тяжку (токсичну) nформи. При підозрі на дифтерію проводять nбактеріологічне дослідження. n

Лікування n

1. nПротидифтерійна сироватка, яку вводять nза Безредько в дозах 10 000-50 000 од, залежно nвід стану хворого, з повторенням дози на nдругий і навіть третій день. n

2. n При токсичній формі дифтерії nтривалий постільний режим. n

3. nАнтибактеріальні препарати, переважно nантибіотики (для боротьби з вторинною nінфекцією) n

4. nСуворий контроль за станом серцево-судинної nсистеми. Серцеві nзасоби при необхідності. n

5. nДля усунення спазму м’язів гортані nвнутрішньовенно призначають 2,4 % розчин nеуфіліну з розрахунку 0,2 мл на 1 кг маси тіла nдитини. n

6. nЛужні nінгаляції. n

7. nПри неефективності консервативного nлікування – інтубація трахеї або nтрахеотомія. n

Профілактика n

1. nПрофілактика зараження (заходи, nскеровані на виявлення і ізоляцію джерел nдифтерії, тобто хворих та бацилоносіїв) n

2. nПрофілактика захворювання –створення nімунітету у населення шляхом активної nімунізації. n

Організаційні nзаходи в разі підозри на дифтерію n

1. Хворий з nпідозрою на дифтерію потребує негайної nізоляції (госпіталізації). n

2. У дітей і nдорослих, які були в контакті з дифтерійним nхворим, досліджують слиз із носа й зіва на nдифтерійну паличку; при відсутності nклінічних проявів хвороби і негативних nданих бактеріологічного дослідження їх nчерез 7-10 днів допускають у колективи. n

3. Після nвиявлення і госпіталізації дифтерійного nхворого у його приміщенні має бути nпроведена дезінфекція. n

4. nЛіквідація бацилоносійства: підвищення nреактивності організму; лікування nзапальних процесів носа, глотки і nмигдаликів: місцеве – розпилення в носі й nносоглотці пеніциліну і стрептоміцину, а nтакож прийом антибіотиків усередину: nлевоміцетину, еритроміцину протягом 5-6 діб. n

5. Повторна nімунізація анатоксином. n

6. Дітей-бацилоносіїв nне допускають у школу чи дитячі дошкільні nзаклади. n

7. Вільною nвід бацилоносійства можна вважати особу nлише після трьохразового одержання nнегативного результату дослідження мазків nіз зіва та носа на дифтерійну паличку, nпроведеного з проміжками в декілька днів. n

8. Санітарна nосвіта населення, обізнаність із заходами nборотьби проти дифтерії (особи, які nдоглядають за хворим, повинні nкористуватися масками і щоразу після nконтакту з ним мити руки; не допускати до nхворого відвідувачів, не виносити назовні nречі, якими користувався хворий тощо). n

ХРОНІЧНИЙ nЛАРИНГІТ n

Хронічний nларингіт частіше є наслідком гострого nларингіту, особливо при супровідних nсприяючих чинниках. n

Причини(сприяючі nфактори) n

• Часті nгострі ларингіти. n

• Куріння. n

• Шкідливі nпрофесійні фактори (вдихання пилу, nагресивних хімічних речовин, часті nголосові перевантаження тощо). n

• Вживання nалкоголю. n

• Порушення nмісцевої і загальної реактивності nорганізму. n

• Порушення nносового дихання. n

• nЗахворювання серцево-судинної системи. n

Клініка n

1. Сухість в nгорлі. n

2. Відчуття nстороннього тіла в горлі. n

3. Кашель. n

4. nОхриплість голосу. n

5. Швидка nвтома голосу. n

6. Виділення nхаркотиння. n

Розрізняють nтри форми хронічного ларингіту: nкатаральну, гіпертрофічну і атрофічну. n

Ларингоскопія n

При nкатаральному ларингіті: n

• Гіперемія nголосових складок. n

• nРозширення судин слизової оболонки гортані. n

• Слиз в nгортані. n

При nатрофічному ларингіті: n

• Слизова nоболонка гортані стоншена, суха та блискуча. n

• В’язкий nслиз в гортані. n

• nТемнозелені кірки в гортані. n

При nгіперпластичному ларингіті: n

• nПотовщення голосових складок. n

• nПотовщення вестибулярних складок. n

• Випадіння nслизової оболонки шлуночків гортані. n

• nПотовщення слизової оболонки nміжчерпакуватого простору. n

Лікування n

Хронічний nларингіт важко піддається лікуванню. nУсунення зовнішніх шкідливих факторів nпобутового і виробничого характеру та nобмеження голосового навантаження (голосовий nрежим), іноді навіть без спеціального nлікування, сприяють одужанню хворого. nМісцеве лікування залежить від форми nхронічного ларингіту. n

При nкатаральному ларингіті воно включає n

1. Інгаляції n2% олійного розчину цитралю, антибіотиків і nгідрокортизону. n

2. Вливання в гортань nмедикаментозних засобів (0,5-1% розчину nментолово-евкаліптової олії, 2% розчину nпротарголу або коларголу тощо). n

Фізичні методи (УВЧ, nКВЧ, УФ, гарячі, парафін). n

Кліматотерапія. n

При nвливанні в гортань слід уважно стежити, щоб nне ввести інші (шкідливі) ліки. n

При атрофічному nларингіті n

1. nІнгаляції фізрозчину з 1-2 nкраплями настойки йоду. n

2. nЛужно-масляні інгаляції. n

3. nВливання в гортань 1-2% розчину nментолу. n

4. nФізіотерапевтичні процедури (діатермія, nУВЧ, солюкс тощо). n

5. nЗмащування nгортань йодгліцерином. 30% розчин йодиду nкалію всередину. n

6. nБіостимулятори n(алоє,ФіБС, скловидне тіло підшкірно). n

При гіпертрофічному nларингіті n

1. Змащування ділянок nгіпертрофії 1-2% розчином ляпісу, 3% розчином nпротарголу чи коларголу. n

2. Інгаляції 2% цитралю nабо лужно-олійного розчину, 0,5% розчину nсульфату цинку тощо. n

3. Кріодеструкція nділянок гіпертрофії. n

4. Видалення ділянок nгіпертрофії за допомогою інструментів, в nтому числі під контролем операційного nмікроскопа. n

Видалені nтканини завжди слід направляти на nгістологічне дослідження для виявлення nможливого злоякісного переродження. n

Профілактика n

1. nСвоєчасне і раціональне лікування nінфекційних захворювань (дифтерії, nскарлатини). n

2. nГолосовий режим (не перенапружувати nголосу). n

3. nУсунення професійних факторів (шкідливих nумов на виробництві). n

4. nУсунення шкідливих звичок (куріння, nалкоголь). n

5. nРаціональне лікування гострого nларингіту. n

6. nВідновлення носового дихання при його nпорушенні. n

7. nЛікування хвороб серцево-судинної nсистеми, легеневої системи. n

8. nІнгаляції на промислових підприємствах. n

9. nЗагартування організму. n

ТРАХЕОТОМІЯ n

Необхідні nзасоби n

1. Скальпель. n

2. Два тупих nгачки. n

3. Два nгострих тризубчастих гачки. n

4. nРозширювач трахеї (Труссо або носове nдзеркало Кілліана). n

5. Гострий nоднозубчастий гачок. n

6. Зонд Кохера. n

7. 2-5 затискачів для nзупинки кровотечі. n

8. 2-3 анатомічні й nхірургічні пінцети. n

9. Голкотримач і 2-3 nріжучі голки різних розмірів. n

10. 5-10-грамовий шприц з nголкою для анестезії. n

11. Анестезуючий nрозчин. n

12. Набір nтрахеотомічних трубок. n

13. Стерильний перев’язувальний nта шовний матеріал. n

У кожній лікарні в ЛОР nі хірургічних відділеннях набір інструментів nдля трахеотомії завжди повинен бути nнапоготові в стерильному стані. n

Показаннями nдо трахеотомії є ІІІ стадія стенозу гортані. n n

Положення nхворого на операційному столі nгоризонтальне, на спині з підкладеним під nплечі валиком. Коли стан пацієнта важкий і nвін не може дихати в горизонтальному nположенні, трахеотомію роблять у nнапівсидячому положенні хворого. Операцію nвиконують переважно під місцевою nанестезією 0,25-0,5% розчином новокаїну з nадреналіном (1 крапля на 10 мл розчину nновокаїну). n

У nпрактичній діяльності виконують три типи nтрахеотомії: верхню, середню і нижню. Верхня nтрахеотомія полягає в тому, що трахею nрозтинають під перснеподібним хрящем над nперешийком щитовидної залози. Середня – nкільця трахеї розтинають на рівні nперешийка щитовидної залози (після nпопереднього його розтину та перев’язки). nНижня – кільця трахеї розтинають нижче від nперешийка щитовидної залози. У nтрахеотомічний отвір вводять спеціальну nтрахеотомічну трубку, яку довгою тасьмою nфіксують до шиї. n

Існує два nосновних види розкриття трахеї: nвертикальний, коли розсікають два кільця nтрахеї (як правило, 2 і 3) у вертикальному nнапрямку; та горизонтальний, коли nгоризонтально розтинають сполучнотканинні nперетинки між кільцями трахеї (як правило, nміж 1-2 або 2-3). ntt ntt n

Догляд за nхворими після трахеотомії n n

Треба nстежити за тим, щоб в трахеї та бронхах, а nтакож у трахеотомічній трубці (яка nскладається з двох дугоподібних трубок, що nвходять одна в одну), не накопичувались слиз nта кірки. Вони можуть перекривати просвіт nдихальнийх шляхів та різко утруднювати nдихання. З цією метою через кожні 2-3 год nу трубку вливають по 2-3 краплі стерильного nфізіологічного розчину. n n

У перші дні nпісля операції внутрішню трахеотомічну nтрубку по необхідності (2-3 рази на день) nвиймають, очищують ватою, намотаною на nгнучкий зонд з нарізками і протирають nспиртом. Трубку висушують, змащують nвазеліновою олією і вкладають у зовнішню nтрубку. Необхідно стежити за тим, щоб nвідкашлюване хворим харкотиння не nмацерувало і не подразнювало шкіру шиї під nтрахеотомічною трубкою. Для цього шкіру nнавколо трубки змазують вазеліном або nпастою Лассара. Не виймаючи трубки, під неї nпідводять неповністю розрізану серветку – n“штанці”. У міру забруднення “штанці” nзмінюють. n n

Деканюляцію – видалення nтрахеотомічної трубки – проводять після nліквідації явищ стенозу. Питання nвидалення трубки вирішують після nпроведення непрямої ларингоскопії і функціональних nпроб: хворий добу перебуває із закритою nтрахеотомічною трубкою. n n

КОНІКОТОМІЯ n n

Виконують у стадії nстенозу, коли у хворого вичерпались всі nкомпенсаторні резерви, він втратив nсвідомість, і невдовзі настане зупинка nдихання і серцебиття. Це може відбуватися в nситуаціях, коли немає ні умов, ні часу для nвиконання трахеотомії. Для конікотомії nнеобхідний скальпель або навіть звичайний nніж з гострим кінцем, яким за допомогою nколючого руху можна пройти через передню nстінку гортані. Під шию хворого підкладають nімпровізований валик (наприклад, складене nпростирадло чи куртку). Пальцями знаходять nзаглибину (боріздку) між нижнім краєм nщитовидного хряща і верхнім краєм дуги nперснеподібного хряща. У це місце вколюють nніж, проникаючи через шкіру та м’які nтканини в просвіт гортані. При цьому з’являється nсвист повітря, що проходить в утворену nщілину при диханні хворого. Розріз тканин nдещо подовжують, а ніж повертають на 90°, щоб nрозширити рану та створити кращі умови для nпроходження повітря. Конікотомія дозволяє nна певний час зберегти дихання хворому, nпоки з’явиться можливість в стаціонарних nумовах виконати трахеотомію. n

ПЕРЕДПУХЛИННІ nЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ. n

Проблема nраннього розпізнавання та лікування nпередпухлинних захворювань гортані займає nважливе місце в запобіганні злоякісним nновоутворенням. Серед хронічних nзахворювань гортані домінуюче місце займає nпапіломатоз, хронічний гіпертрофічний nларингіт та дискератози слизової оболонки nгортані. Ці захворювання мають важливе nзначення в генезі раку гортані, тобто вони nвідносяться до передракових захворювань. n

Морфологічні nособливості передраку гортані. n

1. nПроліферативні явища епітелія. n

2. nПрискорений мітоз. n

3. nУтворення проникаючих глибину тяжів nепітелію. n

4. nРеактивні явища зі сторони судинної nсистеми. n

Діагностика n

1. nЦитологічна. n

2. nРадіоізотопна. n

3. nОптична мікроскопія. n

4. nБіохімічний. n

5. nМікроларингоскопія. n

6. nПатологогістологія. n

7. nФлюоресцентна мікроларингшоскопія. n

Передракові nзахворювання гортані n

Ознаки nмалігнізованих папілом гортані n

1. nБільш-менш значна інфільтрація тканин nнавколо папілом. n

2. nПорушення рухомості гортані. n

3. nПапіломи виступають над поверхнею nрозростання слизової оболонки рожевого або nбілуватого кольору, які мають нерівномірну nсосочко-подібну поверхню. n

4. nЧоткоподібне здуття судин. n

5. nХаотичність розміщення судин та їх nполіморфність. Характерні для раку, nвідсутні. n

6. nСудинний малюнок зроговіючих папілом nслабкий або зовсім непомітний. n

7. nСимптом вибіркового депонування nфлюоресцеїна. n

Ознаки nмалігнізації хронічного гіпертрофічного nларингіту. n

1. nМатове стовщення епітелію через який не nпросвічуються капіляри. n

2. nВиявляються на тлі гладенької nгіперплазії ділянки папілярної nгіперплазії, підвищеної лейкоплазії, nерозування епітелію і особливо атипові nформи судин завжди є показником nмалігнізації. n

Дискератози nслизової оболонки гортані n

1, nПахідермії (контактні та міжчерпакуваті) n

2.Лейкоплакії n

Лікування n

1. nПри малігнізованих папіломах – nхірургічне втручання, променева та nхіміотерапія. n

2. nПри хронічному гіпертрофічному ларингіті – nпід контролем операційного мікроскопа nвидаляють гіперплазований епітелій. n

Профілактика nпереродження в рак передракових nзахворювань гортані n

1. nДиспансерне спостереження осіб з nпередраковими станами. n

2. nКонтроль за динамікою процесу з nвикористанням сучасних методів nдіагностики. n

3. nЗа показаннями –відповідне хірургічне nлікування. n

4. nВидалення гіперплазованого епітелію під nконтролем операційного мікроскопа при nхронічному гіпертрофічному ларингіті є nпрофілактикою раку гортані. n

Практичні nнавички n

ВВЕДЕННЯ nНОСО-СТРАВОХІДНОГО ЗОНДА n

Бувають ситуації, nколи хворий після проведеної трахеотомії з nприводу стенозу гортані не може самостійно nхарчуватись (здебільшого при пухлинах nгортані). У таких випадках його годують nчерез спеціальну трубку – носо-стравохідний nзонд. Останній вводять у верхню третину nстравоходу на глибину 25 см від носового nотвору (рис. 3.12). Необхідно переконатись, чи nзонд не потрапив у гортань. Для цього через nлійку, введену в зонд, вливають 2-3 столові nложки стерильної рідини. Якщо не з’явиться nкашель і рідина проходить вільно, то зонд nвведено правильно. Харчування через зонд не nє фізіологічним, оскільки їжа потрапляє в nшлунок, проминувши порожнину рота і глотки. nТому від правильного харчування таких nхворих залежать ефективність лікування та nтривалість післяопераційного періоду. nТреба слідкувати, щоб їжа, яка вводиться nчерез зонд, була добре подрібнена, nпідігріта до температури тіла, містила всі nосновні компоненти (білки, жири, вуглеводи nта вітаміни). Харчування повинно бути nрегулярним (кожні 3-4 год) і в невеликій nкількості (300-400 мл на прийом). Після nхарчування зав’язують зонд і закріплюють nйого на голові хворого бинтом. n n

При nвведенні носостравохідного зонда треба nслідкувати, щоб його кінець не спустився в nшлунок, оскільки це може викликати печію, nвідрижку, нудоту тощо. n

ВДУВАННЯ В nГОРТАНЬ ПОРОШКОПОДІБНИХ РЕЧОВИН n

Необхідні засоби: n n

1. Спеціальний nпорошковдувач з довгим і зігнутим nнаконечником. n

2. Медикаментозний nзасіб (порошок). n

3. Гортанне дзеркало. n

4. Марлева серветка. n

У флакон nпорошковдувача набирають невелику nкількість порошку (щоб не викликати nларингоспазм). Як і при вливанні в гортань nлікувальних розчинів, вдування nпорошкоподібних речовин проводиться під nконтролем непрямої ларингоскопії. Заводять nкінець наконечника за надгортанник, не nторкаючись слизової оболонки, та nнатискають на гумовий балон так, щоб nпорошок потрапив у просвіт гортані. n

ПУЛЬВЕРИЗАЦІЯ nГОРТАНІ ЛІКАРСЬКИМИ РЕЧОВИНАМИ n n

Необхідні засоби: n n

1. nПульверизатор. n

2. nМедикаментозний засіб (розчин – анестетик, nпротаргол тощо). n

3. Сучасні nлікарські засоби випускають у кишенькових nінгаляторах (аерозолях), що значно полегшує nкористування ними. n

У флакон nпульверизатора набирають розчин, вводять nнаконечник у порожнину рота і пропонують nхворому глибоко дихати. Натискують на nгумовий балон пульверизатора та розпилюють nу порожнині рота розчин, який потім з током nповітря проникає в глотку, гортань, трахею nта бронхи. n

ІНГАЛЯЦІЇ nЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН n n

Необхідні засоби: n n

1. Інгалятор. n

2. Медикаментозний nзасіб (розчин). n

Наливають у склянку nпризначений розчин, вмикають інгалятор у nмережу струму та чекають, поки рідина у nрезервуарі інгалятора не закипить. Пара, що nутворюється при кипінні, просуваючись nтрубкою пульверизатора, втягує до себе nмедикаментозну рідину. Хворого садять nнавпроти інгалятора, пропонують відкрити nрот та глибоко дихати. Під час дихання nмедикаментозний засіб проникає у гортань, nтрахею та бронхи. Тривалість процедури nзалежить від лікарського засобу та складає nпереважно 5-7 хв. n

НАКЛАДАННЯ nЗІГРІВАЮЧОГО КОМПРЕСА НА ДІЛЯНКУ ГОРТАНІ n

Необхідні nзасоби: n n

1. nНапівспиртовий розчин (спирт:вода = 1:1, або nгорілка), розчин оцту (одна чайна ложка на 0,5 л nводи) або кип’ячена вода. n

2. nНепромокальний матеріал (компресний, nвощаний папір чи целофанова плівка). n

3. Вата, nшерсть або фланель. n

4. Бинт для nфіксації компреса. n

Зігріваючий nкомпрес на ділянку гортані застосовують як nвідволікаючий і розсмоктувальний засіб. nВнаслідок місцевого та рефлекторного nвпливу утвореного під пов’язкою тепла nвідбувається притік крові, підвищуються nобмінні процеси, знижується поверхнева nчутливість. Зігріваючий компрес nпризначають для того, щоб стимулювати nпроцес розсмоктування при різноманітних nмісцевих запальних змінах, а також як nболезаспокійливий засіб. n

Протипоказанням nдо накладання компреса є порушення nцілісності шкіри та її гнійні захворювання. n

Компрес складається з nтрьох шарів. Перший шар утворюють із шматка nтканини (марлі), згорнутого кілька разів, nякий зволожують у спиртовому розчині; nдругий шар складає вощаний папір, яким накривають nперший шар. Третій шар утворює вата, якою nнакривають попередні два шари. Усі три шари nфіксують до гортані кількома турами бинта nнавколо шиї настільки щільно, щоб утримати nкомпрес на місці, але разом з тим не туго, nщоб не стиснути судини (див. “Накладання nзігрівального компреса на підщелепну nділянку чи шию”). Компрес накладають на 6-8 год. n

Накладати nзігріваючий компрес на шию при ІІІ-ІV nстадіях стенозу гортані протипоказано, nоскільки це спричинить посилення стенозу. n